Реферат: Предмет і метод вивчення національної економіки
Рефератна тему:
«Предметі метод вивчення національної економіки»
Національнаекономіка виступає цілісною системою організації господарської діяльності, щообмежена державними кордонами.
Національнаекономіка є продуктом тривалої історичної еволюції, вона формується врезультаті поглиблення суспільного поділу праці, базується на економічному іполітичному суверенітеті та забезпечує реалізацію національних економічнихінтересів.
Об’єктом вивченнянаціональної економіки є господарські соціоекономічні та природні процеси іявища, що відбуваються в економіці. Суб’єктами національної економіки є фірмидомогосподарства, держава, підприємці. Предметом національної економіки єсистема законів і закономірностей, що регулюють процеси, явища які відбуваютьсяв господарській практиці. Як наукова дисципліна національна економіка єсистемою знань про закони функціонування національного господарства в процесідослідження національної економіки використовуються загальнонаукові таспеціальні методи дослідження. Серед загальних використовують діалектичний,структурно-функціональний підходи, абстрагування, індукції, дедукції.
Основним методомвивчення національної економіки є метод макроекономічного моделювання. Важливимпитанням методології даної науки є необхідність поєднувати кількісний і якіснийаналіз, що дозволяють визначити якісні характеристики процесів, що відбуваютьсяв національній економіці, визначити їх динаміку та з’ясувати фактори яківпливають на взаємозв’язки між елементами національного господарства. Такепоєднання дозволяє створювати нові макромоделі, що характеризують національнуекономіку, та виявляти нові функції, які відображають взаємозв’язки міжендогенними і екзогенними змінними в національній економіці. Всі моделі яківикористовуються в національній економіці розрізняють за наступними ознаками:
1. За формоюпредставлення моделі:
- логічні,
- графічні
- економіко-математичні
- табличні
2. Заперіодом дослідження:
- короткострокові,
- довгострокові
3. За ступенемвідкритості економіки:
— відкриті
— закриті
4. В залежностівід врахування часових змін:
— статистичні
— динамічні(моделі)
5. За цільовоюфункцією:
— рівноважні,
— не рівноважні.
Національнаекономіка виконує такі функції:
1. Гносеологічнуабо теоретико-пізнавальну — полягає у визначенні суті економічних явищ іпроцесів та обґрунтуванні нових тенденцій і моделей у розвитку національноїекономіки.
2. Практичнафункція – полягає у розробці рекомендацій до використання інструментів макроекономічноїполітики
3. Прогностична– полягає у прогнозуванні стратегії розвитку економіки в цілому чи окремихгалузей.
Сутність ікомпоненти національної економіки
Національнаекономіка представляє собою економіку певної країни, що має ознаки економічноїсистеми та власні особливості та принципи розвитку які виявляються в наступнихформах:
1. власнийекономічний потенціал (ресурси)
2. наявнаструктура господарського комплексу та галузей економіки
3. внутрішнічинники соціально-економічного розвитку
4. особливостіпрограмування та прогнозування економічних процесів
5. особливостізабезпечення економічної безпеки в умовах глобалізації та інтеграції світу.
Сучаснанаціональна економіка будь-якої країни базується на закономірностях змішаноїсоціально-економічної системи, але враховує національні особливостіфункціонування такої моделі.
Національнаекономіка не може виникати на початкових етапах розвитку людства для цьогонеобхідне формування системо утворюючих ознак нації, а саме:
1. наявністьспільної території проживання та життєдіяльності. (територіальна цілісність).
2. Наявністьдержавної влади, державних інституцій.
3. Спільнеекономічне життя, що характеризується єдиним внутрішнім ринком, спільноюдіяльністю та єдиними фіскальною і грошовими системами.
4. Суверенітет,як верховенство держави у вирішенні внутрішніх проблем та її незалежність узовнішніх відносинах
5. Національнаідеологія і свідомість
6. Спільнакультура, мова, ментальність, традиції
Основнимиознаками національної економіки як єдиного господарського механізму є наступні:
1. єдинамета функціонування, забезпечення сталого економічного зростання;
2. формуванняструктури національної економіки (така структура є певним співвідношенням міжгалузями економіки і господарським комплексом, що відображають стан суспільногоподілу праці). Виділяють декілька рівнів в структурі національної економіки:
- мікроекономіка;
- мезоекономіка(галузева економіка)
- макроекономіка
3. Наявністьмеханізмів саморегулювання і саморозвитку. До них відносять ринкове, державне ікорпоративне регулювання.
4. Організаційно-функціональнівзаємозв’язки між елементами економічної системи, тобто всі складовінаціональної економіки пов’язані економічними зв’язками, виробничими силами івідносинами.
5. Цілісністьекономіки – вона забезпечується наявністю стійких і повторюваних економічнихвідносин, виробництва, розподілу, обміну і споживання.
6. Відкритістьнаціональної економіки — вона визначається станом розвитку ринкового механізмуі виявляється у міжнародних відносинах.
Ефективністьнаціональної економки залежить від рівня розвитку продуктивних сил, виробничихвідносин та наявних інститутів держави і ринку.
Сталість розвиткунаціональної економіки залежить від її ресурсного потенціалу до якого всучасних умовах належать не тільки традиційні фактори, але й нові фактори, яківизначають здатність економіки розвиватися у напрямку досягненняпостіндустріальної стадії. Такими факторами вважають новітню техніку,технологію інформацію і знання.
Основою будь-якоїнаціональної економіки є її соціально-економічна система, яка характеризуєтьсяспіввідношенням економічних та неекономічних методів і форм регулюваннягосподарського життя. До основних складових регулювання відносять державне іринкове, які в процесі розвитку доповнюються соціальним і корпоративнимконтролем.
Для національноїекономіки України стратегічними пріоритетами є формування інноваційної моделірозвитку, вступ до ЄС. Забезпечення сталого економічного зростання, соціальнапереорієнтація економічної політики. Для досягнення стратегічних цілей необхіднезавершення інституційних перетворень та завершення розпочатих реформ.
Моделінаціональної економіки
Модельнаціональної економіки формується на основі економічної системи, як формиорганізації суспільного господарства та враховує власні специфічні особливостікожної економіки на певному етапі. Основними елементами моделі виступаютьпродуктивні сили, господарський механізм, соціально економічні відносини,техніко-економічні відносини. Всі економічні системи класифікують за наступнимиознаками:
1. За типомвласності на засоби виробництва. Класифікація відповідає формаційному підходу.
2. Заструктурою господарського механізму: ринкова економіка, неринкова економіка.
3. Заступенем індустріально-економічного розвитку: до індустріальні, індустріальні, постіндустріальні.
4. За рівнемрозвитку соціально-економічних відносин та способом управління економічноюдіяльністю.
- чистуринкову економіку;
- команднуекономіку (державний соціалізм);
- змішанаекономіка;
- традиційнаекономіка.
Традиційнаекономіка характеризується переважанням приватної власності, низьким рівнемрозвитку, залежним характером соціально-економічного розвитку, переважаннямсировинної складової і обмеженим технологічними процесом. В таких економікахнизька продуктивність праці, за рахунок використання застарілих засобіввиробництва, значний державний борг, значна роль держави і силових структур векономіці, такі країни є постачальниками сировини і матеріалів для світовоїекономіки і в значній мірі залежні від зовнішнього фінансування. Сучаснізмішані економіки поєднують ринкові методи регулювання на мікро рівні тапереважно державне та корпоративне управління на макрорівні. Всі сучаснізмішані економіки мають свої специфічні особливості, які визначаються вихіднимумовами формування та обраним співвідношенням міждержавними і ринковимиметодами регулювання. Більшість сучасних національних економік розвиваються унапрямку формування нової моделі змішаної економіки, яку вчені назвали«економікою узгоджень».
Така економіка єрезультатом раціонального поєднання ринкового саморегулювання, державноговтручання та корпоративного впливу, що в цілому виявляється в появі механізмівпереважно характеру узгоджень. Такі механізми за думкою вчених зможуть вирішитипроблему нестабільності економічної системи на макро і мікро рівні, черезоптимальне поєднання цілей суб’єктів національної економіки.
Національнуекономіку представляє сукупність всіх галузей господарських комплексів,регіонів країни та історично-сформована в межах певної території система суспільноговідтворення.
Ефективністьфункціонування цих складових можна оцінити через аналіз загальноекономічнихпропорцій розвитку. Ці пропорції визначають співвідношення між сукупним попитомі пропозицією, між матеріальною і нематеріальною сферами. Між 1 та 2підрозділами суспільного виробництва.
Крімзагальноекономічних розрізняють галузеві, міжгалузеві територіальні тазовнішньоекономічні пропорції. В цілому пропорції суспільного відтворення єспіввідношенням матеріально-речових факторів виробництва і робочої сили тагалузями суспільного відтворення. І частинами суспільного продукту. Для оцінкипропорцій відтворення аналізують чотири групи показників:
1. Показникиобсягу національного виробництва його структури і динаміки.
2. показникирівня зайнятості і безробіття;
3. показникирівня цін та інфляції;
показники розвитку зовнішньої торгівлі.
Основною групою єперша. Суспільний продукт є узагальнюючим показником діяльності суб’єктівнаціонального господарства, або це вся маса вироблених матеріальних і духовнихблаг виробленими за певний період. Відповідно до діючої системи національнихрахунків цей показник відповідає ВВП і ВНД. Для оцінки другої групирозраховують рівень зайнятості безробіття та коефіцієнт участі у робочій силі.Він розраховується як співвідношення робочої сили до дорослого населення. Дляоцінки третьої групи визначають показники рівня і темпу інфляції, а для аналізучетвертої групи аналізують платіжний баланс, його структуру, сальдо.Для більшглибокого аналізу використовують показники та індекси які характеризуютьсистемні зрушення в національній економіці до них відносять:
1. Індекслюдського розвитку. Він поєднує 3 складові: ВВП, освіченість і тривалістьжиття. Він характеризує суспільний прогрес. Країни з індексом 0,5 мають низькийрівень людського розвитку, 0,6-0,8 середній, вище 0,8 – високий.
2. Індексвартості життя – він характеризує зміну цін на товари і послуги, якимикористується країна. Цей показник використовують для оцінки динаміки реальноїзарплати і доходів в країні.
3. Індекспромислових конкурентоспроможних компаній – цей індекс визначає відноснуконкурентоспроможність виробів національної промисловості, що експортуються
4. Індекстехнологічно розвитку – він відображає роль техніки і науки в економічномурозвитку, при його розрахунку враховують, кількість осіб зайнятих нанауково-дослідну, науково-конструкторські роботи, кількість патентів і науковихпублікацій на мільйон жителів.
5. Індекслюдського капіталу. Цей індекс розраховується як сума 3-х складових – рівеньграмотності +кількість осіб з середньою освітою + кількість осіб з вищоюосвітою
6. Індексінноваційних можливостей — це інтегральний показник який є сумою двохпопередніх (людського капіталу та технологічного розвитку)
Крім цих індексівіснують комплексні показники (індекси) які розраховуються визнанимиміжнародними структурами. Світовий банк розраховує індекс розвитку економіки,що базується на знаннях. При розрахунку до складу показника враховують рівеньосвіти, обсяг інновацій, розвиток інфраструктури і форми економічних стимулів.Також Світовий банк визначає індекс зростання конкурентоспроможності економіки.Він враховує якість життя, частку експорту та імпорту високотехнологічноїпродукції, розвиток інститутів ринку.
Низькі значенняосновних індексів для національної економіки свідчать про екстенсивний характерекономічного зростання та неефективну стратегію економічного розвитку.
Для оцінкизагальноекономічних пропорцій розвитку використовують макро показники і такийузагальнюючий показник як національне багатство.
Національнебагатство – це сукупність всіх вироблених суспільством матеріальних і духовнихблаг за весь період його існування. Національне багатство визначає початковіпотенційні можливості національної економіки у подальшому розвитку. У структурінаціонального багатства виділяють такі складові: матеріальне багатство,нематеріальне багатство, природне багатство. Зниження показника національногобагатства свідчить про порушення макроекономічних пропорцій і кризові явища векономіці.
Етапи еволюціїнаціональної економіки України
Будь-яканаціональна економіка проходить у своїй еволюції три стадії:
- стадіявиникнення;
- формоутворення(формування власних засад відтворення);
- стадіярозвитку.
Ці стадії різніза темпами і тривалістю переходів від однієї до іншої. Для економіки Українинайдовшою була друга cтадія, яка переривалася зміноюмоделей розвитку та функціонуванням у складі господарських комплексів іншихкраїн.
Виникненнянаціональної економіки відносять до часів Київської Русі, коли почалаформуватися нація і єдина господарська система. За цей період розпочалосяформування грошової і фіскальної системи, визначились кордони і поширилисязовнішні зв’язки.
З 13 століття докінця 20 ст. формоутворення національної економіки призупинилось внаслідокколоніальної залежності та включенням до складу господарських комплексів іншихкраїн.
Фактично з 1918р. економіка України стала підсистемою єдиного закритого господарськогокомплексу Радянського Союзу.
Продовженнядругої стадії стало можливим тільки з середини 80-х років 20 ст. з початкомперебудови, коли було здійснено спробу запровадити ринкові важелі тареформувати господарські комплекси республіки.
Тільки з 1989 р.після руйнування СРСР з’явилися передумови для становлення національнихекономік республік, що входили в союз. Формоутворення національної економікиУкраїни продовжилося з 1991 р. після отримання незалежності, цей процесвідбувався на основі того економічного потенціалу і досвіду що було отримановід перебування союзній державі. Для завершення другої стадії були необхіднінаступні заходи:
- створенняумов та визначення механізму первісного нагромадження капіталу;
- переформуванняуправлінських і регулюючих органів, що відповідають за розвиток економічноїсистеми;
- визначеннястратегії розвитку національної економіки та створення інститутів ринку:
- формуваннягрошово-кредитної та фіскальної системи;
- реформуваннявідносин власності.
Розпочаті реформисвідчили про перехід до нового типу господарювання заснованого насоціально-орієнтованій ринковій економіці.
Для реалізаціїцих заходів були проведені наступні реформи.
1. Реформуваннявідносин власності та формування умов для підприємницької діяльності. Для цьогобули прийняті закони: «Про підприємництво» «про підприємства про господарськітовариства» «Про власність» та «Про приватизацію».
2. Реформованогрошово-кредитну і фіскальну системи. Метою цих реформ було створення власноїгрошової системи, перерозподіл ресурсів на користь реального сектору,розширення сфер безготівкових розрахунків, стабілізація валютного курсу,збалансування бюджету, та створення фондового ринку.
3. Становленняринку капіталів. Ця реформу була необхідна для нагромадження грошових іматеріальних активів, щоб забезпечити процес суспільного відтворення. Основниммеханізмом первісного нагромадження стала приватизація і корпоратизація – цемало дозволити сформувати основних суб’єктів нової моделі розвитку, дрібний,середній та крупний державний сектор.
4. Змінаролі держави в господарській системі. За роки реформ було трансформовано функціїапарату державного управління і здійснено спробу поєднати ринкові механізмиуправління з адміністративними і частину функцій передано місцевомусамоврядуванню.
5. Обмеженнятіньової економки. Для цього були прийняті заходи щодо захисту майнових прав, стимулюваннялегалізації тіньових доходів посилило відповідальність за корупцію.
6. Міжнароднаекономічна інтеграція національної економіки. В цьому напрямі країна прийнялаучасть у новостворених міжнародних і міждержавних структурах в межах союзу. З1992 р. Україна вступила ОБСЄ і почала співпрацю у напрямку інтеграції до ЄС.Для цього було розпочато переговори із СОТ і з часом Україна здобула статускраїни з перехідною економікою (2006 р.), а в 2008 р. вступила в СОТ.
7. Третястадія фактично розпочалась із кінця 2000 р. після досягнення макростабілізації та позитивної динаміки ВВП
Економічнийпотенціал країни характеризує здатність суспільства виробляти товари і послугита забезпечувати розширене відтворення. Економічний потенціал об’єднує такіелементи:
1. основний капітал та іншіфінансові та не фінансові активи.
2. природні ресурси
3. людські ресурси
4. організацію виробництва
5. інноваційний потенціал.
Перші 3 елементиформують національне багатство і визначають початкові ресурсні можливостіекономіки.
4,5 елементивизначають темпи і якість економічного зростання, вони залежать від суспільно-економічноголад зовнішніх умов економічної політики.
Національнебагатство розглядається як національний капітал або реальні активи економіки,його визначають як сукупну вартість всіх активів (фінансових і не фінансових),в ринкових цілях, що знаходяться у власності резидентів країни за врахуваннямїх зобов’язань нерезидентів.
В системінаціональних рахунків (СНР) національне багатство обліковується як сукупна вартістьне фінансових і фінансових активів. Не фінансові активи підрозділяються на нефінансові вироблені активи і не фінансові невироблені активи.
Не фінансовівироблені активи – активи, що є результатом виробничої діяльності, до нихвідносять основний капітал і товарно-матеріальні цінності.
Не фінансовіневироблені активи поєднують природні ресурси, землю, нематеріальні активи.
Фінансові активи– це вартість власного капіталу (чиста), яка визначається із співвідношеннямактивів і фінансових зобов’язань господарюючих суб’єктів.
Окремо внаціональному багатстві враховується індивідуальне майно населення, до йогоскладу включають житлові і невиробничі споруди, товари тривалого використання іспоживчі запаси з метою визначення національного багатства. Складається балансактивів і пасивів, в ньому відображають вартісну оцінку не фінансових іфінансових активів та фінансових зобов’язань на певну дату.
Впостіндустріальній економіці основним елементом економічного потенціалувважають людський капітал, його визначають як суму природжених здібностейзагальної і спеціальної освіти, професійного досвіду, морально-психологічного іфізичного здоровя, що забезпечують можливості приносити дохід. Вартісну оцінкулюдського капіталу здійснюють через визначення витрат на підготовку працівника,або виходячи з доходу який може принести цей працівник.
Склад іхарактеристики потенціалу національної економіки
До складуекономічного потенціалу національної економіки відносять:
1. Природно-ресурснийпотенціал. Він визначається кількістю, якістю та сполученням природних ресурсівтериторій. Його розглядають як сукупність природних ресурсів і природних умов.Ресурсами вважають всі елементи чи результати функціонування природних систем,що використовуються для отримання сировини, палива, енергії. Природні умови – це: елементи і силиприроди, що не беруть безпосередньої участі у процесі у процесі виробництв, алевизначають особливості економічної діяльності (її спрямуванні). Уприродно-ресурсному потенціалі виділяють такі складові:
— земельніресурси;
— мінеральносировинні ресурси
— водні
— лісові.
— мисливсько-рибальські (фауністичні)
— природно-рекреаційні – це особливий вид ресурсів у вигляді поєднання природних,земельних ландшафтних і водних умов, що забезпечують відновлення життєвих сил людини.
2. Людськийпотенціал – трудові ресурси вважаються основним елементом продуктивних сил, їххарактеристиками є наступні:
— природнийприріст населення;
— сальдо міграції(кількість тих хто прибув-тих хто вибув)
— загальнезбільшення населення (сума тих хто прибув+сума народжених)
— загальне зменшення населення (суматих хто вибув+сума померлих)
— загальнадинаміка населення (сума збільшення і зменшення населення)
3. Науковийпотенціал національної економіки — це сукупність ресурсів і можливостей сферинауки, що включає кадри, кошти, науково-технічну базу інформаційногозабезпечення, за умов обраного країною стратегічного пріоритету – формуваннюінноваційної моделі розвитку. Важливою характеристикою наукового потенціалу єстворення нових формвиробництва на основі нововведнь, до них відносять регіони високого науково-технічногорозвитку, технополіси, технопарки, бізнес-інкубатори. В Україні створено 2останні.
В Українітехнопарки створені у вигляді науково-виробничих комплексів до яких входятьдослідний центр і виробнича зона, що прилягає до нього і містить невеликінаукоємні фірми, які виконують завдання по створенню і впровадженню новихрозробок сучасного обладнання і приладів.
Бізнес-інкубатористворюються у вигляді інформаційних структур для формування локального ісприятливого для діяльності малих фірм підприємницького середовища. Вониутворюються як правило для реалізації програм закордонної технічної допомоги.
4. Інформаційнийпотенціал. Він розглядається як наявні обсяги інформаційних ресурсів, техніки,технології та інших засобів, створювати, обробляти, передавати інформацію.
В умовах переходудо постіндустріального суспільства, продукування інформації розглядається яксамостійна виробнича галузь, а інформація як специфічний товар. Вона виступає елементомринкового механізму, який поряд із ціною та корисністю впливає на рівновагу іоптимальний стан ринку.
Інформаційніресурси мають власні особливості, що відрізняють їх від інших ресурсів, а самеінформація впливає на ефективність виробництва без фізичного збільшення,традиційних ресурсів. Вона діє на суб’єктивний фактор виробництва – людину іприскорює процес виробництва з рахунок зменшення кількості його періодів.
5. Виробничийпотенціал він визначається складом фізичного капіталу і характеризується рівнемрозвитку виробничих фондів. Цей потенціал розподілено між основнимирегіональними та міжгалузевими комплексами, найбільшими серед яких єпаливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, агропромисловий, хімічний.
6.Зовнішньоекономічний потенціал. Він характеризує перспективи країни уміжнародному поділі праці. Така спеціалізація визначає види виробництва, дляяких національна вартість нижча світової. У міжнародному поділі праці Українаспеціалізується на виробництві машин, продукції чорної металургії, АПК,хімікатів.
Надмірнаспеціалізація країни на виробництві декількох видів продукції обумовлюєнеобхідність міжнародної співпраці. Основними формами економічногоспівробітництва виступають спільні підприємства, міжнародні організації іоб’єднання, лізинг, зовнішня торгівля, залучення іноземної робочої сили,виробниче кооперування, науково-технічне співробітництво, торгівля ліцензіями ітехнологіями. Науково-технічне співробітництво здійснюється у 3-х формах,матеріальній – через обмін продукцією в основному наукомісткою, Нематеріальній — через обмін інформацією, через послуги фахівців і технічного персоналу у галузіменеджменту та маркетингу.
Структурніспіввідношення національної економіки
Можливостірозвитку національної економіки залежать від її структури. На макроекономічномурівні розрізняють відтворювальну структуру національної економіки, галузевуструктуру, регіональну структуру.
Відтворювальнаструктура характеризує співвідношення окремих компонентів валового випуску, завартістю або за матеріально-речовим складом. За вартістю – це співвідношенняфондів заміщення, споживання і нагромадження. За матеріально-речовим складом –це співвідношення між засобами виробництва і предметами споживання.
Галузеваструктура відображає співвідношення валових випусків окремих галузей чигосподарських комплексів, регіональна структура характеризує співвідношеннявалових випусків за окремими регіонами.
Найважливішою євідтворювальна структура за вартістю, в якій фонд заміщення відображає всю сумуматеріальних витрат і амортизації. Фонд споживання включає вартість споживаннядомогосподарств і інших суб’єктів, а фонд нагромадження чисті інвестиції іамортизацію. Фонд нагромадження включає частину фондозаміщення. Важливимрегулюючим параметром процесу відтворення є норма нагромадження, якавизначається відношенням чистого нагромадження (чисті інвестиції) донаціонального доходу чи ВВП.
Ефективністьпроцесу нагромадження характеризує віддача з кожної гривні чистогонагромадження у вигляді приросту національного доходу чи ВВП.
У відтворювальнійструктурі за матеріально-речовим складом основною складовою є засобивиробництва, які аналізують за показником динаміки їх обсягу у вартісному інатуральному вимірі. Предмети споживання аналізують за групами товарів враховуючиїх якість, та випуск за формами власності.
Аналіз галузевоїструктури національної економіки здійснюється для того, щоб визначитидомінуючий тип розвитку, серед яких промисловий, аграрний, агропромисловий.Також аналіз цієї структури дозволяє з’ясувати тип економічного зростання тайого фактори.
Регіональнаструктура економіки аналізується як для порівняння валових випусків по регіонамтак і для з’ясування виробничої спеціалізації регіону.
Основніструктурні співвідношення національної економіки та макро показники, що їхвідображають враховуються в системі національних рахунків.
(СНР)
СНР є сукупністюкатегорій і показників де відображають загальні умови та сукупні результатифункціонування національної економіки.
Основнимипринципами побудови СНР є наступні:
1. продуктивною єбудь-яка діяльність, що приносить дохід – це визначає межі виробничої сфери деутворюється національний дохід, тобто він утворюється не тільки в матеріальномувиробництві, а й в нематеріальній сфері.
2. В основіекономічної рівноваги є відповідність між виробленим продуктом та доходом відйого реалізації, тобто вартість продукту з одного боку є сумою вартостіфакторів виробництва, що були використані для виготовлення продукт, а з другогобоку це сума доходів власників факторів.
3. У процесівідтворення економіки відбувається постійний кругообіг, що є безперервнимпотоком перетворення витрат у доходи, а доходи у витрати, цей принцип є основоюекономічної динаміки і свідчить проте, що доходи є функцією витрат, а витратизалежать від розподілу доходів.
В СНР облікведеться за інституційними одиницями, за секторами, за економічними операціямита за рахунками.
Інституційнимиодиницями вважаються всі суб’єкти економіки, які володіють активами і можутьприймати на себе зобов’язання.
Інституційніодиниці, що є резидентами об’єднуються в окремі сектор, а саме сектор нефінансових корпорацій (всі державні, приватні, спільні підприємства), секторфінансових корпорацій (банки і страхові інвестиційні компанії), сектордомогосподарств, сектор державного управління (органи центральної і місцевоївлади, фонди бюджету, некомерційні бюджетні структури).
Зовнішній світ.Тут враховують результати всіх економічних відносин резидентів з нерезидентами.Всі інституційні одиниці в процесі економічної діяльності пов’язані між собоюекономічними операціями, що представляють собою обмін економічними цінностями,або трансферти економічних цінностей без еквіваленту.
Усі операції вСНР поділяються на 4 групи: операції з товарами і послугами, розподільчіоперації, операції з фінансовими інструментами, інші операції. Перша групаоперацій відображає походження товарів і послуг (внутрішні, чи імпорт), тавикористанням їх (експорт, проміжне чи кінцеве споживання). Друга групаоперацій поєднують операції які визначають розподіл створеної вартості міжфакторами і урядом, а також сюди відносять операції з перерозподілу (податки,трансферти).
Третя групавраховує чисту вартість фінансових активів. Четверта група — обліковують всівиди операцій які невраховані в перших трьох і пов’язані як правило із зміноювартості і зобов’язань.
У СНР обмінздійснюється за окремими рахунками, кожний з яких складається з двох розділів,у першому відображають ресурси, або зміну у зобов’язаннях, а у другому розділівідображають використання ресурсів, або зміну активів. Всі рахунки поділяють на4 групи:
1. Консолідованірахунки (для економіки в цілому)
2. Рахункисекторів економіки
3. Рахункигалузей економіки
4. рахункиекономічних операцій
Основнимивважаються рахунки першої і другої групи, вони поділяються на поточні і рахункинагромадження. Поточні складаються з доходу первинного розподілу доходу,вторинного розподілу, використання доходів.
Основним тутвважається рахунок виробництва. Він відображає ресурси, які є результатомвиробництва в поточному періоді та їх використання Складовими розділу ресурсівє випуск в основних цінах та продуктові податки (ПДВ, акциз). Другий розділрахунку — використання відображає як випуск розділяється на проміжне споживанняі ВВП. Рахунки нагромадження поєднують рахунки капіталу, фінансовий рахунок тарахунок змін активів і пасивів. Основним тут є рахунок капіталу, у його першомурозділі фіксують джерела фінансування операцій з капіталом (чисте заощадження).У другому розділі відображають використання заощаджень і чистих капітальнихтрансфертів.
Важливимструктурним показником національної економіки є структура ВВП. Її аналізздійснюється за секторами економіки, за стадіями виробництва, за сукупнимивитратами (кінцеве використання), за доходами.
Секторнаструктура ВВП визначається за інституційними одиницями, що поєднуються всектори, по кожному з них розраховують виробництво ВВП, використанню ВВП задоходами.
Виробництво ВВПпо секторам розраховують як різницю між валовим випуском і проміжнимспоживанням. Валовий випуск вважається повною ринковою вартістю всіх виробленихв національній економіці товарів і послуг. Кінцеве використання ВВП складаєтьсяз кінцевих споживчих витрат валового нагромадження та чистого експорту. ВВП задоходами є сумою всіх первинних доходів за всіма секторами економіки.
У первиннихдоходах обліковують оплату праці по секторам з нарахуваннями чисті податки,валовий прибуток і змішаний дохід. При аналізі визначається структура ВВП задоходами у вартісному виразі, питома вага кожного компоненту первинних доходіву загальному підсумку і розрізі секторів.