Реферат: Предмет і метод мікроекономіки

Мікроекономікає однією зіскладових сучасної економічної теорії –фундаментальної науки про господарство,яка досліджує поведінку людей і пояснює, чому і як вони приймають ті чи іншіекономічні рішення.

1.1.Предмет, суб’єкти та об’єкт мікроекономіки

Мікроекономікавивчаєповедінку індивідуальних господарських суб’єктів в різних ринкових структурах.

Індивідуальнийекономічний суб’єкт–це неподільний, первинний еле­мент господарської системи, який самостійноздійснює певні економічні функції. Суб’єкти ринкової економіки численні – цепокупці та продавці, споживачі та виробники, наймані робітники, підприємці,інвестори тощо.

Центральними суб’єктамимікроекономічнихдосліджень є споживач і фірма. Споживач – цефізична особа, представник домогоспо­дарства, який на ринку готової продукціївиступає як основний поку­пець споживчих товарів, що поставляються фірмами, ана ринку ресурсів – як продавець факторів виробництва, якими володіє. Фірмавиступає як виробник товарів, їх продавець, як спожива­ч і покупець ресурсів,інвестор.

Об’єктомвивчення мікроекономіки є поведінкамікроекономічних суб’єктів, тобто процес розробки, прийняття іреалізації  рішень від­носно вибору і використання обмежених ресурсів зметою одержання якомога більшої вигоди.

1.2. Основні поняття та припущення

Дослідження пове­дінкиучасників ринкової системи спирається на ряд базових понять, таких як економічніресурси (блага), альтернативна вартість, ефективність, іфундаментальних припущень, найважливішими з яких є:

—   принципрідкісності або обмеженості ресурсів,

—   законспадної віддачі;

—   принципраціональності поведінки мікроекономічнихсуб’єктів. 

Ресурсиекономіки в цілому, ресурси виробництва і споживанняобмежені, тодіякпотребисуспільства і окремих суб’єктівбезмежні.Обмежені ресурси, які  мають цінність,  купуються і продаються, називаються економічнимиресурсами.

Внаслідок обмеженостіресурсівпередекономічними суб’єктамипостаєпроблема вибору. Вибір–цекомпроміс, на який змушені йти економічні суб’єкти, щоб за умовобмежених ресурсів задовольнити якомога більше потреб. Будь-який економічнийвибір пов’язаний з оцінкою альтернативної вартості рішення.

Альтернативнавартість– це цінність втрачених можливостей; це кількість одного блага, якоюнеобхідно пожертвувати заради одержання додаткової одиниці іншого блага.

Спадна віддача факторіввиробництва полягає у тому,що за певних обставин з нарощуванням використання одного ресурсу за незмінних обсягівінших кожна додаткова одиниця змінного ресурсу дає все менше продукції заодиницю часу. Цей закон обмежує кількість окремих ресурсів у процесівиробництва, вимагає пошуку оптимального співвідношення між основними факторамивиробництва. Відображенням закону спадної віддачі є закон зростаючихальтернативних витрат.

Раціональність поведінкиозначає, що основним мотивом діяльності економічного суб’єкта є максимізаціябезпосередньої вигоди. Мікроекономічні суб’єкти приймають рішення на основі порівняннявитрат і вигод і реалізують їх, якщо вигоди перевищуютьвитрати.

Всі суб’єкти діють у ринковомусередовищі. Риноквизначаютьяк місце зустрічі покупця і продавця; як групу економічних суб’єктів, яківзаємодіють між собою для обміну товарами чи послугами. Мікроекономікарозглядає ринок як спосіб організації економічної діяльності людей, форму їхвзаємодії, як механізм координації їх рішень.

Специфічними сигналами,які координують поведінку економічних суб’єктів, головним засобом передачіінформації в ринковій економіці є ринкові ціни. Їх зміна стимулюєзбільшення або зменшення споживання чи виробництва того чи іншого продукту, врезультаті чого формуються попит і пропонування на ринку.

 Окремі суб’єктивиступають на ринку як відкриті мікросистеми, не­залежні уприйнятті рішень та їх виконанні. Для ринкової діяльності економічнихсуб’єктів, незалежно від їх розмірів чи сфери функціонування, існують рівніможливості, які забезпечує конкуренція. Ступінь розвиткуконкуренції відрізняє ринкові структури і визначає особливості поведінкиучасників ринку.

Розрізняють декілька основнихринкових моделей або структур з характерними типами поведінки мікроекономічнихсуб’єктів. У найбільш загальному вигляді виділяють дві групи ринків:ринок досконалої конкуренції та ринок недосконалої конкуренції.

Ринок досконалої конкуренції – це структура, яка має низьку концентрацію продавців іпокупців, регулюється виключно автоматичними ринковими механізмами попиту,пропонування, ціни, без втручання будь-яких інституцій – державних або недержавних.

Група ринків недосконалої конкуренції включає кілька ринкових структур,основними з яких є чиста монополія, олігополія,монополістична конкуренція. Це ринки, на яких абопокупці, або продавці у своїх рішеннях враховують власну здатність впливати наринкову ціну.

Досконалу конкуренцію і чистумонополію називають ідеальними ринковимиструктурами. У сучасних економіках лише деякігалузі наближено нагадують ці полярні структури, а найбільш поширеними єолігополія та монополістична конкуренція, які належать дореальних ринкових структур.Мікроекономічнідослідження реальних ринкових структур ґрунтуються на моделях ідеальнихринкових структур.

1.3. Методи мікроекономічних досліджень

Мікроекономіка, як і будь-яка наука,має свій метод пізнання, тоб­то певні прийоми і засоби, за допомогою яких можнанауково описати об’єкт дослідження. Цей метод є сукупністю взаємопов’язаних загальнихта специфічних методів.

До загальнихметодіввідносяться спостереження, відбір фактів, статистичнийта економічний аналіз. Із спостереженняівідбору фактів починається будь-яке дослідження. Важливо відібрати ключові факти,які відображають процес, що вивчається. З метою впорядкування доволі хаотичноїфактичної інформації використовують статистичнийаналіз, який дозволяєви­явити динаміку і тенденції розвитку досліджуваного процесу. Економічнийаналіз починається з абстрагування, тобтовідкидання другорядних, несуттєвих елементів і виділення суттєвих. Такформується ідеальний образ, який не співпадає з реальним предметом, аледозволяє відстежити властивості та взаємозв’язки, характерні для даногопроцесу. Аналіз також вимагає деяких припущень. Найчастіше застосовуєтьсяприпущення „за інших рівних умов”, якедозволяє більш виразно показати вплив кожного з досліджуваних факторів.

До специфічнихметодів мікроекономіки відносяться граничний аналіз і мікроекономічнемоделювання.

Граничний аналіз– один з головних методів мікроекономіки – це аналіз прирістних величин, вякому всі фактори, за винятком досліджуваного, приймаються як незмінні, авивчаються наслідки нескінченно малого приросту змінного фактора.

 Економічне моделювання–це спрощений опис досліджуваної мікросистеми, який характеризує властивості,суттєві сторони певної структури.  Економічна модельє умовним відображенням економічних явищ, процесів, об’єктів.За способами вираження розрізняють вербаль­ні (словеснеописання), математичні (виражені формулами), графічні, табличні, комп’ютерні,змішані моделі.

 Модель конструюєтьсяза певними правилами і включає три елементи: 1) мету, 2) обмеження, 3)вибір рішення. Основним завданням моделі є визначення точкирівноваги мікросистеми. У стані рівноваги суб’єктцілком реалізує всі свої можливості, як правило, до­сягає оптимального стану іне має жодних стимулів змінювати своє положення за незмінності інших умов.

/>Межавиробничих можливостейабо криватрансформації виробничих можливостей–модель, яка ілюструє ситуацію обмеженості ресурсів, необхідності компромісноговибору та оцінки його альтернативної вартості. Вона єднає точки максимальноможливого виробництва двох благ за умови цілковитого використання обмеженихресурсів. Рис. 1.1 представляє криву трансформації економіки, в якійвиробляються засоби виробництва (y)та предмети споживання (x).Кутовий коефіцієнт нахилу кривої трансформації показує альтернативну вартістьвиробництва двох благ />.

У ситуації обмеженостіресурсів нарощування виробництва одного блага можливе лише за рахунокскорочення виробництва іншого. Така ситуація вважається ефективною,оскільки забезпечує одержання найкращого результату від використання наявних ресурсів. Межа виробничих можливостей є опуклоюспадною зі зростаючим в міру просування донизу кутом нахилу, що є проявом закону зростання альтернативної вартості, який діє внаслідок недосконалої взаємозамінюваності ресурсів.

Всіточки на межі виробничих можливостей (А, В, С) є точками ефективногорозподілу ресурсів. Всі точки над нею (Н) є недосяжними за даного обсягуресурсів і даної технології. Всі точки під нею (К) відповідаютьнеповному використанню ресурсів, є неефективними. Щоб розширити виробничіможливості, потрібно або збільшити обсяги ресурсів у суспільстві, або підвищитиефективність їх використання за рахунок технологічних інновацій, що зрушитькриву трансформації далі від початку координат. Це означає, що відбувається економічнезростання.

Мікроекономіка виконує загальнотеоретичнута практичну функції, які реалізують два види аналізу –позитивний і нормативний.

Позитивний аналіз даєвідповідь на запитання „що є”, вивчає реальний стан речей в економіці, з’ясовуєоб’єктивні взаємозв’язки між економічними явищами, формує наукові уявлення пропринципи поведінки мікроекономічних суб’єктів.

 Нормативнийаналіз відповідає назапитання „що повинно бути”, представляє оцінкові судження про стан об’єкта чисуб’єкта економіки згідно з певними критеріями, які залежать від поглядіввченого, його прихильності до певних теоретичних концепцій. Результатипозитивного аналізу дозволяють визначити шляхи досягнення нормативних цілей.