Реферат: Паливно-енергетичний баланс

РЕФЕРАТ

на тему: «ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙБАЛАНС»

1. Паливно-енергетичний баланста його структура

Паливно-енергетичний баланс (ПЕБ) складається з прибуткової івитратної частин. У прибутковій частині балансу зафіксовані такі показники, яквидобуток природного палива – вугілля, газу, нафти, торфу, дров (природніресурси) і виробництво природних енергетичних ресурсів, які включаютьвиробництво електро- і теплоенергії на теплових (ТЕС) і атомних електростанціях(АЕС). Крім того, до цієї частини балансу відносять нетрадиційні природніенергетичні ресурси (енергія вітру, сонця, геотермальна, низько-потенціальнетепло та ін.), а також відбір газу з підземних сховищ газу, імпортенергоресурсів та залишок ресурсів на початок року.

Друга частина балансу (витратна) включає споживання енергетичнихресурсів і складається з таких статей витрат:

• перетворення в інші види енергії – електро- і теплоенергію,стиснене повітря і доменне дуття;

• виробничо-технологічні потреби, включаючи втрати при збереженні,транспортуванні і формуванні держрезерву;

• закачка природного газу в підземні сховища газу;

• експорт;

• залишок у постачальників та споживачів на кінець року.

В структурі виробництва (видобутку) палива в Україні переважаєвугілля. Питома вага вугілля становить майже 60%, тоді як на нафту припадаєблизько 7%, на природний газ – 25%. Разом з тим в споживанніпаливно-енергетичних ресурсів домінуюча роль належить природному газу. Питомавага природного газу в загальному споживанні котельно-пічного палива становитьблизько 54%, тоді як вугілля – лише 24%, паливного мазуту – 6%.

В результаті значного вичерпання запасів нафти і газу на основнихродовищах України, введення в експлуатацію переважно дрібних родовищ, а такожвнаслідок інших негативних факторів виникає серйозна проблема щодо збільшення обсягіввидобутку цих найбільш прогресивних паливних ресурсів і, як наслідок, – необхідністьїх ввезення в Україну у постійно зростаючих масштабах. Це ускладнює економічнуситуацію і вимагає вирішення ряду нелегких питань (політичних, економічних,технічних), оскільки без надходження певних обсягів нафти і газу не можнасформувати прийнятний паливно-енергетичний баланс.

Для підвищення надійності паливо- і енергозабезпеченості народногогосподарства України (зважаючи на значні поставки нафти і газу в Україну)доцільно і необхідно розширити кількість джерел постачання нафти і газу з тим,щоб залежність від постачання по кожному паливному ресурсу з одного джерела неперевищувала 30% (з урахуванням загальних обсягів постачання).

Виробництво електро- і теплоенергії повинно збільшуватися зарахунок використання твердого палива (вугілля), що вимагає будівництва ірозширення мережі електростанцій поряд з реалізацією заходів щодо охоронинавколишнього середовища. Крім того, потрібно збільшувати потужність атомнихелектростанцій.

В умовах значних ускладнень у забезпеченні потреб народногогосподарства України в паливно-енергетичних ресурсах особливо актуальним євикористання в усе більших обсягах нетрадиційних відновлювальних джерел енергії(вітрові, сонячні, тепла землі та інших видів).

Основними стратегічними напрямами вдосконалення структурипаливно-енергетичного балансу України та вирішення інших проблем у цій сфері є:

• концентрація народногосподарських зусиль на всебічномуприскоренні проведення енергозберігаючої політики. Цей найважливіший напрямвимагає, крім проведення різноманітних заходів щодо підвищення ефективностівикористання палива і енергії, вдосконалення самої структури народногогосподарства з пріоритетним розвитком менш енергомістких виробництв;

• вдосконалення структури балансів енергоносіїв кінцевоговикористання. Передбачається збільшення питомої ваги електроенергії і тепла призниженні частки моторного палива і котельно-пічного палива безпосередньоговикористання. Значно збільшиться також частка споживання природнихенергоресурсів як сировини, а також для інших непаливних потреб.

Генеральним напрямом розвитку електроенергетики в найближчедесятиліття є зростання ролі атомної енергетики.

В балансі енергоносіїв кінцевого використання передбачається подальшезбільшення частки переробних і облагороджених видів палива з підвищенням якякості, так і рівня переробки первинної сировини. Особливо характерним у цьомувідношенні є розвиток нафтопереробки із зростанням потужностей по вториннихпроцесах і скороченням споживання мазуту як котельно-пічного палива. Зростаннязатрат на видобуток нафти обумовлює економічну доцільність перевищення обсягіввиробництва моторного палива та інших світлих нафтопродуктів за рахунокзбільшення глибини переробки нафти замість отримання цих продуктів за рахунокдодаткового видобування нафти при незмінній глибині переробки.

2. Прогнозування балансівпаливно-енергетичних ресурсів

Підчас розроблення прогнозів використано такі фактори та інформацію:

· результати аналізустатистичної звітності;

· напрями розвитку галузейекономіки та окремих її секторів, в тому числі галузей паливно-енергетичногокомплексу;

· структура та обсягиенергозбереження;

· показники, що впливають наобсяги споживання енергоресурсів (технічний рівень виробництва, витрати наекологію, поліпшення соціальних умов праці та побуту тощо).

Прогнозпопиту на паливно-енергетичні ресурси виконано на основі прогнозованогозбільшення обсягу виробництва ВВП і аналізу конкурентних можливостей ПЕР зурахуванням вирівнювання внутрішніх і світових цін на енергоресурси. При цьомуосновним завданням є оптимізація попиту на природний газ, оскільки він конкуруєодночасно з електричною енергією, вугіллям, ядерним паливом та (частково) знафтопродуктами.

Сучаснийрівень цін на природний газ у країнах Європи становить 220–350 USD/тис. м3для промислових споживачів та 550–600 USD/тис. м3 для побутовихспоживачів з тенденцією до подальшого зростання. У зв’язку з лібералізацієюенергетичних ринків, неминучим є наближення цін на природний газ в Україні дорівня світових.

Зростанняціни на природний газ до середньоєвропейського рівня призведе до зниження йогоконкурентоспроможності у виробництві досить широкого спектру товарної продукціїта послуг в Україні. Найбільші зміни відбуватимуться під час вибору первинногоенергоносія для виробництва тепла та електроенергії.

Прогнозованезростання світових цін на нафту та природний газ відбуватиметься в умовахвідносно стабільних цін на вугілля та ядерне паливо, що підвищуєконкурентоспроможність гідравлічних, атомних і теплових електростанцій, якіпрацюють на вугіллі та стимулює розвиток нетрадиційних та відновлювальнихджерел енергії. Тому перевага у структурі палива для виробництва енергії вУкраїні надаватиметься власному урану та вугіллю, що забезпечить певнустабільність паливної складової на електричну енергію та підвищить рівеньенергетичної безпеки країни.

Водночаспрогнозоване відставання темпів зростання цін на електричну енергію від цін наприродний газ та нафту створює економічні умови для використання електричноїенергії замість природного газу та мазуту у системах промислового та побутовоготеплозабезпечення.

Зметою оптимізації режимів виробництва електричної енергії та підвищеннякоефіцієнта використання потужностей атомних енергоблоків шляхом збільшенняспоживання електроенергії в години «нічного провалу» доцільно поетапнозамінювати газовий нагрів системами акумуляційного електронагріву, які єспоживачами-регуляторами, забезпечивши оптимальне управління зонними тадиференційованими тарифами на електричну енергію. Це дозволить суттєво знизитиобсяги споживання природного газу на потреби опалення.

Окрімвикористання акумуляційних систем електронагріву, масштабне витісненнявуглеводневого палива із систем низько – та середньо температурного нагріву(технологія опалення, гаряче водопостачання, вентиляція та кондиціонування)забезпечить використання електричних теплогенераторів та термотрансформаторів.

Замінагазових котелень на електричні теплогенератори та акумуляційний електричнийнагрів може забезпечити витіснення більше половини природного газу, щовикористовується для теплопостачання у промисловості і побуті.

Забезпеченнята регулювання ринку нафтопродуктів України передбачається за рахунок переробкинафти і газового конденсату власного видобутку та видобутих українськимикомпаніями за межами України, заміщенням моторного палива стиснутим (метан) таскрапленим (пропан-бутан) газом, а також рідким паливом, отриманим внаслідокпереробки органічної маси (ріпаку, зерна, цукрових буряків тощо) та кам’яноговугілля.

Враховуючинаведені факти, за базовим сценарієм прогнозується таке споживання основнихенергоресурсів до 2030 року:

· Споживання електроенергіїзбільшиться в 2,2 рази і перевищить за прогнозними даними 395,1 млрд. кВт.г,експортні можливості зростуть до 25 млрд. кВт.г;

· Споживання вугільноїпродукції збільшиться майже в 2,2 разу – до 130,3 млн. тонн;

· Споживання природного газузменшиться майже на 36% – до 49,5 млрд. м3;

· Споживання нафти длявнутрішніх потреб збільшиться на третину – до 23,8 млн. тонн.

Збільшенняпопиту потребує відповідного збільшення виробництва та поставок енергетичнихресурсів.

Прогнознийпаливно-енергетичний баланс України до 2030 року

/>

/>

*без врахування виробництва е/е на малих ГЕС та на біопаливі; ** за вилученнямекспорту електроенергії; І – оптимістичний, ІІ – базовий, ІІІ – песимістичнийсценарії.

Данідля формування балансу електроенергії на прогнозовані періоди (2010, 2015,2020, 2030 роки) ґрунтуються на результатах аналізу тенденцій до змінмакроекономічних показників розвитку економіки України до 2030 р., щовідображають прогнозовані тенденції розвитку економіки та ресурсної бази зурахуванням можливостей її розширення. Враховуючи певну невизначеність змінзовнішніх умов соціально-економічного розвитку країни у майбутньому, поряд ізосновними (базовими) прогнозними електробалансами країни, розглянуто такожелектричні баланси, що відповідають оптимістичному та песимістичному сценаріямсоціально-економічного розвитку. Ці електробаланси окреслюють, відповідно,верхню та нижню межу можливих відхилень показників виробництва та споживанняелектричної енергії від базового прогнозу на перспективу до 2030 року.

Обсягспоживання електроенергії власними споживачами у 2005 році становив заоперативними даними 176,9 млрд. кВт.г, або на 0,5% більше ніж упопередньому році. У подальшому передбачається поступове зростанняелектроспоживання з досягненням 198,9 млрд. кВт.г у 2010 році, 231,0млрд. кВт.г – 2015 році, 287,0 млрд. кВт.г – 2020 році,395,1 млрд. кВт.г – 2030 році. Середньорічний приріст споживанняелектричної енергії до 2030 р. очікується на рівні 3,2%.

Нижнійпрогноз електроспоживання, що відповідає песимістичному сценарію розвиткуекономіки, складає 184,3 млрд. кВт.г у 2010 році, 208,0 млрд. кВт.г– 2015 році, 244,2 млрд. кВт.г – 2020 році, 336,4 млрд. кВт.г– 2030 році. Середньорічний приріст електроспоживання оцінюється за цимсценарієм у 2,6%.

Верхнійпрогноз електроспоживання відповідає темпам щорічного зростання на рівні 3,7% іхарактеризується такими значеннями: 214,5 млрд. кВт – у 2010 році, 246,7 млрд.кВт.г – 2015 році, 303,8 млрд. кВтг – 2020 році, 440,4 млрд. кВт.г– 2030 році.

У2005 році передано на експорт 8,4 млрд. кВт.г електроенергії – вкраїни ЄС, Молдову і Росію. Експортні можливості країни можна підвищити до11,35 млрд. кВт.г у 2010 році, 20 млрд. кВт.г – 2020році, 25 млрд. кВт.г – 2030 році, за умови входження ОЕС України врежим паралельної роботи з енергосистемою UCTE, збільшення обсягів експорту вМолдову та Білорусь, а також забезпечення експорту електроенергії вПівденно-Європейські та Балтійські країни.

Прогнознийбаланс електроенергії в Україні до 2030 року, млн. кВтг (базовий сценарій)

/>

/>

Розвитоктеплової енергетики прогнозується з переважним використанням вугілля і враховуєобсяги заміщення природного газу електричною енергією для опалення та гарячоговодопостачання.

Припрогнозуванні обсягів споживання вугілля враховувались: можливості суттєвогопідвищення якості вугілля; використання нових, більш екологічно чистихтехнологій його спалювання; наявність у споживачів ефективноговуглевикористовуючого обладнання; показники екологічних витрат при споживаннівугілля; заміщення вугіллям інших, більш дефіцитних видів енергоресурсів тощо.

У2005 році обсяг споживання вугілля власними споживачами становив 59,6 млн. тонн.Прогнозом передбачено зростання обсягів його споживання до 78,9 млн. тонн у2010 р.; 98,7 млн. тонн – 2015 р.; 107,6 млн. тонн – 2020 р.;130,3 млн. тонн – 2030 році.

Попиту вугільній продукції планується задовольнити за рахунок збільшення власноговидобутку без суттєвого збільшення обсягів її імпорту.

Прогнознийбаланс видобутку та споживання вугілля до 2030 року (базовий сценарій)

/>

Прогнозніобсяги споживання нафти визначались з потреб нафтопродуктів для українськихнафтопереробних заводів з урахуванням збільшення глибини її переробки з 70% в2005 р. до 90% і вище в 2030 р.

Споживаннянафти разом з переробкою для експорту у 2005 р. становило 19,0 млн. тонн;

у2010 р. прогнозується на рівні 32 млн. тонн; 2015 р. – 36 млн. тонн;2020 р. – 40 млн. тонн;

2030 р.– 45 млн. тонн, в т.ч. для внутрішніх потреб 23,8 млн. тонн.

Попиту нафтовій продукції планується задовольнити переважно за рахунок збільшенняімпортних поставок нафти.

Прогнознийбаланс видобутку, імпорту та споживання нафти та газового конденсату до 2030року, млн. тонн (базовий сценарій)

/>

Прогнознадинаміка видобутку та імпорту сирої нафти і газового конденсату длязабезпечення власного споживання, млн. тонн

/>

Підчас формування прогнозних балансів газу взято до уваги заходи з використанняменш енергозатратних технологій, враховувалось збільшення рівня газифікаціїжитлового фонду, зростання темпів промислового виробництва, вдосконаленняприладного обліку газу, а також суттєве поліпшення дисципліни газоспоживання,пов’язане з остаточним переходом до функціонування в умовах цивілізованогоринку природного газу.

Споживаннягазу в Україні у 2005 р. становило 76,4 млрд. м3; у 2010 р.становитиме 67,6 млрд. м3; 2015 р. – 62,4 млрд. м3;2020 р. – 53,7 млрд. м3; 2030 р. – 49,5 млрд. м3.

Прогнознийбаланс надходження та розподілу природного газу до 2030 року, млрд. м3(базовий сценарій)

/>

Висновки

Забезпеченнязростаючих потреб в паливно-енергетичних ресурсах до 2030 року плануєтьсяздійснити за умов:

- зменшення енергоємності ВВПта збільшення рівня енергозабезпеченості країни;

- збільшення власного видобуткувугілля, нафти, газу та урану;

- виробництва електричноїенергії на атомних електростанціях на власному ядерному паливі;

- збільшення експортунафтопродуктів за рахунок збільшення обсягів переробки нафти;

- реалізації програменергозбереження в галузях економіки і в соціальній сфері;

- збільшення використаннянетрадиційних і відновлювальних джерел енергії;

- зменшення рівня енергетичноїзалежності країни від зовнішніх поставок палива та збільшення обсягівспоживання власних енергетичних продуктів.

Література

1.Решетняк А.А. Эффективностьразвития топливо-знергетического комплекса Украины. – К: Наукова думка, 1991. –124 с.

2.Давыдова Л.Г., Буряк А.А. Энергетика:пути развития и перспективы. – М: Наука, 1981. – 120 с.

3.http://www.energo.uz.ua/

4.Герасимович В.Н., Голуб А.А. Методологияэкономической оценки природных ресурсов. – М: Наука, 1988. – 140 с.