Реферат: Національна економіка з урахуванням решти світу

Реферат з теми: «Національнаекономіка з урахуванням решти світу»

Макроекономіка є складовою економічної теорії таоднією з нормативних дисциплін навчального плану, які забезпечують фундаментальнупідготовку бакалаврів з економіки та менеджменту. Досліджуючи поведінкунаціональної економіки як цілісної системи, вона оперує такими найважливішимиіндикаторами економічного розвитку країни, як зростання або падіння обсягівнаціонального виробництва, рівень безробіття і темпи інфляції, стан державногобюджету і платіжного балансу, курс національної валюти, державний борг тощо. Ціпоказники характеризують результати спільної діяльності всіх суб’єктівнаціональної економіки, а тому вони перебувають під постійним контролем з бокудержавної влади. Вони не залишаються поза увагою і широких верств населення,оскільки добробут кожного громадянина залежить не лише від результатів йогоіндивідуальної трудової діяльності, а й від наслідків функціонування економікив цілому.

Макроекономіка є складовою економічної теорії таоднією з нормативних дисциплін навчального плану, які забезпечуютьфундаментальну підготовку бакалаврів з економіки та менеджменту. Досліджуючиповедінку національної економіки як цілісної системи, вона оперує такиминайважливішими індикаторами економічного розвитку країни, як зростання абопадіння обсягів національного виробництва, рівень безробіття і темпи інфляції,стан державного бюджету і платіжного балансу, курс національної валюти, державнийборг тощо. Ці показники характеризують результати спільної діяльності всіхсуб’єктів національної економіки, а тому вони перебувають під постійнимконтролем з боку державної влади. Вони не залишаються поза увагою і широкихверств населення, оскільки добробут кожного громадянина залежить не лише відрезультатів його індивідуальної трудової діяльності, а й від наслідківфункціонування економіки в цілому.

Від макроекономіки як науки очікують передусімпояснення ролі ринкових механізмів у регулюванні економічних процесів. Алепоряд із цим вона покликана розкрити можливості суспільства в особі державивпливати на економічний розвиток країни. Тому макроекономіку називаютьтеоретичною базою економічної політики держави. Володіння макроекономічнимизнаннями дає змогу домогосподарствам і підприємствам кваліфіковано оцінюватизміни в економічній кон’юнктурі та економічній політиці держави, прийматираціональні рішення у своїй економічній діяльності.

Макроекономіка — динамічна наука, якій притаманнийпостійний розвиток. Щодо більшості основних питань науковці макроекономістидотримуються однакових поглядів, проте навколо деяких точаться гострі дискусії.Тому у підручнику значна увага приділяється висвітленню альтернативних підходівдо вирішення дискусійних питань, що дає змогу студентам у процесі вивченнявідповідного матеріалу зробити порівняльний аналіз різного теоретичногоінструментарію і сформувати своє ставлення до них.

Від макроекономіки як науки очікують передусімпояснення ролі ринкових механізмів у регулюванні економічних процесів. Алепоряд із цим вона покликана розкрити можливості суспіль-ства в особі державивпливати на економічний розвиток країни. Тому макроекономіку називаютьтеоретичною базою економічної політики держави. Володіння макроекономічними знаннямидає змогу домогосподарствам і підприємствам кваліфіковано оцінювати зміни векономічній кон’юнктурі та економічній політиці держави, приймати раціональнірішення у своїй економічній діяльності.

Макроекономіка — динамічна наука, якій притаманнийпостійний розвиток. Щодо більшості основних питань науковці-макроекономістидотримуються однакових поглядів, проте навколо деяких точаться гострі дискусії.Тому у підручнику значна увага приділяється висвітленню альтернативних підходівдо вирішення дискусійних питань, що дає змогу студентам у процесі вивченнявідповідного матеріалу зробити порівняльний аналіз різного теоретичногоінструментарію і сформувати своє ставлення до них.

Економіка будь-якої країни пов’язана з рештою світу задопомогою багатьох механізмів. Серед них головними є механізмзовнішньоторговельних зв’язків і механізм міжнародних фінансових зв’язків.

Серед головних причин і чинників, що спонукають допоглиблення участі економіки України в міжнародному поділі праці, доорганічного включення її господарства в сучасні цивілізаційні процеси, можнаназвати, насамперед, високу частку експорту у валовому національному продукті.Досить характерним є те, що третина національного виробництва Україниопосередкована дією зовнішніх економічних зв'язків. Це підкреслює винятковуважливість даної сфери в системі життєзабезпечення держави і для виходу його знадзвичайно важкої і всеосяжної кризи. Є й інші передумови, що детермінуютьтісну взаємодію української економіки і світового господарства. До них вартозарахувати досить розвинутий внутрішній поділ і кооперацію праці, ресурснуобмеженість (особливо щодо забезпеченості паливно-енергетичними ресурсами),традиційні господарські зв'язки з країнами СНД, і насамперед з Росією,зростаючу необхідність створення нових технологій, інвестиційних і фінансовихресурсів із високорозвинених країн світу… Таким чином, курс на формування вУкраїні відкритої економіки, під яким розуміється не тільки розвиток зовнішньоїторгівлі, що переважає на теперішньому етапі, але й поступове відкриття ще двохканалів взаємозв'язку зі світовим господарством (рух капіталів і взаємо-обміннаціональними валютами), об'єктивно зумовлений і практично безальтернативний.

Основними принципами формування відкритої економікиповинні стати:- по-перше, акцент на розвиток власних галузей, що маютьпорівняльні і конкурентні переваги у світовій економіці регіонального іглобального масштабу. Мова йде про такі галузі національного виробництва, якмашинобудування (ракети, судна, літаки, окремі види металорізних верстатів,прилади, побутова техніка і т.д.). Високим науково-технологічним рівнемхарактеризується порошкова металургія, виробництво надтвердих матеріалів,електрозварювальна галузь, хімічна промисловість (низьковуглецевий ферохром,пропілен, полістирол, поліамідні і поліпропіленові волокна). Великі потенційніможливості мають також агропромисловий комплекс України і галузі, пов'язані зтранзитом через її територію вантажів, нафти, газу, електроенергії та іншихтоварів і послуг;- по-друге, високий рівень внутрішньої інтегрованостівітчизняної економіки, створення потужного національного ринку якфундаментальної економічної основи для завоювання і закріплення за собоювідповідних ніш на гостроконкурентних і високоінтенсивних світових ринкахтоварів і послуг; — по-третє, забезпечення подальшої фінансової стабілізації,що покращує макроекономічні умови як для національного, так і для міжнародногопідприємництва, від чого залежить створення сприятливого інвестиційногоклімату;- по-четверте, введення твердої конвертованої національної валюти;-по-п'яте, врахування різної фактороінтенсивності національних галузей івиробництв, тобто їх капітало- і працезабезпеченості порівняно з іншимикраїнами, врахування відповідних внутрішніх витрат, цін і їхніх світовиханалогів з тим, щоб уникнути несприятливої для України асиметрії в цінах, щопогіршує умови торгівлі (terms of trade) і призводить до суттєвих збитків. Нарешті,варто неухильно здійснювати постійну гармонізацію національногозовнішньоекономічного законодавства з нормами ГАТТ/СОТ.

Надзвичайно складною є проблема розробки відповіднихмеханізмів включення економіки України в сучасні цивілізаційні процеси іструктури. Мова, очевидно, повинна йти не про безконтрольну лібералізаціюзовнішньої торгівлі, як це відбувалося в попередні роки, а про поступовий,регульований з боку держави процес відкриття національного ринку з одночаснимздійсненням цілеспрямованої протекціоністської політики стосовно власнихтоваровиробників і споживачів. Передбачається також досить жорстке валютнерегулювання, сертифікація продукції за європейськими і світовими нормами тастандартами.

Діяльність державних органів управліннязовнішньоекономічними процесами могла б сконцентруватися в таких головнихнапрямках:- відкриття внутрішнього ринку для іноземної конкуренції з гнучкимзахистом вітчизняних виробників;- забезпечення правових і економічних гарантійгосподарського функціонування і захисту іноземного капіталу;- орієнтаціятехнічної, технологічної, промислової і соціальної політики на світові стандартиі тенденції розвитку;- гармонізація національного господарського права ізаконодавства з міжнародним;- підтримка в міру стабілізації економікивітчизняних експортерів на світових ринках.

Механізми та інститути мікрорівня повиннізабезпечувати вільний маневр підприємців усіх форм власності у світовомугосподарстві, свободу вибору економічними суб'єктами вітчизняних і закордоннихпартнерів і ринків при здійсненні господарських онерацій, перетвореннязовнішньоекономічної діяльності в органічну складову господарської діяльностіпідприємства.

Поступова інтеграція української економіки у світовіпроцеси і структури потребує тривалого часу, вона повинна здійснюватисяпоетапно, в міру дозрівання внутрішніх і зовнішніх передумов. Відповідно доісторичного досвіду та наявних оцінок, процес зміни наукової парадигмиздійснюється протягом 5-10 років, технологічної системи — 10-30 років,економічної системи — від 30 до 60 років. Як свідчить практика багатьох країн,ці процеси відбуваються на основі посилення регулюючої ролі держави, щоздійснює активну структурну, промислову і зовнішньоекономічну політику.

Отже, з огляду на передумови, що об'єктивно існують,внутрішні і зовнішні чинники, можна стверджувати, що найбільш прийнятною дляУкраїни є експортне орієнтована модель економічного розвитку, що передбачаєвсебічне використання світових ринків як додаткового чинника економічногозростання. Ця модель знайшла своє практичне втілення не тільки в ряді країнПівденно-Східної Азії і Латинської Америки, але й у США при виході з Великоїдепресії 1930-х років. Водночас, як показує досвід інших країн, впровадженняекспортно орієнтованої моделі супроводжується виникненням ряду проблем ісуперечностей — це труднощі з освоєнням власної ніші на ринках розвиненихкраїн; неопрацьованість механізмів повернення валютних коштів; асиметрія вцінах, що може призвести до розвитку так званого злидарського зростання;орієнтація на гіпертрофований експорт окремих видів товарів і послуг, що ведедо виникнення «голландської хвороби» деіндустріалізації (теоріяРибчинського); залежність внутрішнього економічного зростання від можливоїкон'юнктури світових ринків. Тому паралельно з впровадженням експортноорієнтованої стратегії має здійснюватися об 'рунтована імпортозамінна політика(український комбайн, тролейбус, трамвай і т.д.). Необхідно вживати такожвідповідних протекціоністських заходів стосовно національних виробників задопомогою жорсткого митно-тарифного регулювання імпорту і встановленнянетарифних бар'єрів (санітарні, екологічні, технічні, технологічні норми істандарти), які сприяють прискореному зростанню власного виробництва як базовоїструктури включення України в сучасні цивілізаційні процеси.

Домінуючу роль у міжнародних економічних зв’язкахвідіграють зовнішньоторговельні зв’язки, які охоплюють імпорт та експорттоварів і послуг. Особливість України полягає в тому, що розвиток її економікисуттєво залежить від зовнішньої торгівлі. Вона в значних обсягах імпортуєенергоресурси, інвестиційні та споживчі товари. Для оплати свого імпортуУкраїна експортує продукцію металургійної і хімічної промисловості, продовольчітовари та сільськогосподарську сировину, машини та устаткування, транспортніпослуги тощо. У 2000-2003 рр. імпорт товарів і послуг в Україну становив50-57 % ВВП, а її експорт — 55-62 %. За цими показниками українськаекономіка відноситься до числа найвідкритіших економік світу.

Вирішальне значення в торговельних зв’язках країни зрештою світу має імпорт. Це зумовлено тим, що він відбиває рівень залежностінаціональної економіки від економік інших країн, тобто відображує потребу впродукції, яка не виробляється в даній країні або виробництво якої у цій країніє неефективним. Платежі за імпорт товарів і послуг, з одного боку, є вилученняміз витрат на виробництво національного ВВП, з іншого — є ін’єкцією у витрати навиробництво ВВП країн-експортерів.

Протилежною формою торговельних зв’язків національноїекономіки з рештою світу є експорт. Його головна роль полягає в тому, щобзаробляти валютні кошти, необхідні для оплати імпорту. Надходження від експортує вилученням із сукупних витрат країн, що імпортують. Для країн, щоекспортують, вони є ін’єкцією в їх сукупні витрати. Інакше кажучи, збільшенняекспорту збільшує попит національних підприємств на фактори виробництва, адомогосподарств — на споживчі товари і послуги, що у підсумку спричинюєзростання сукупного попиту і національного ВВП.

Іншим важливим механізмом, який пов’язує національнуекономіку з рештою світу, є механізм міжнародних фінансових операцій. Усучасному світі міжнародні фінансові операції охоплюють операції з отриманняпозик і надання кредитів, а також міжнародні операції з купівлі-продажуреальних і фінансових активів. Міжнародні фінансові операції породжуютьвідповідні грошові потоки Аналогічно імпорту та експорту товарів і послуг.Якщо, наприклад, іноземний пенсійний фонд купує облігацію українського уряду,то відбувається надходження фінансових ресурсів в Україну, який називаєтьсяприпливом капіталу. Якщо, навпаки, українській банк кредитує іноземне підприємство,то відбувається вилучення фінансових ресурсів за межі України, тобто відпливкапіталу. Різниця між припливом і відпливом капіталу називається чистимприпливом капіталу, який може мати додатну або від’ємну величину.

Між грошовими потоками, що відображують результатизовнішньоторговельних зв’язків і міжнародних фінансових операцій, існує тіснийвзаємозв’язок. Наприклад, імпорт товарів і послуг можна оплатити не лишенадходженнями валютних коштів від експорту, а й за рахунок припливу капіталу. Інавпаки, надходження валютних коштів від експорту, якщо вони перевищуютьвалютні витрати на імпорт, можуть слугувати джерелом не лише оплати імпорту, ай для здійснення міжнародних фінансових операцій, які зумовлюють відпливкапіталу.

Таким чином, країна може імпортувати більше, ніжекспортує, якщо чистий приплив капіталу в дану країну є додатною величиною. Інавпаки, якщо чистий приплив капіталу в дану країну є від’ємною величиною, тоце означає, що іноземці фінансують певну частину її експорту. Тому її експортперевищує імпорт.

Решта світу суттєво впливає на параметри економічноїрівноваги національної економіки. Розглянемо цей вплив у розрізі двох моделей:«витрати-випуск» і «вилучення-ін’єкції».

У форматі моделі «витрати-випуск» решта світу впливаєна сукупні витрати. Щоб розкрити цей вплив, будемо розрізняти сукупні витрати,внутрішні витрати та чисті іноземні витрати. Сукупні витрати охоплюють витратирезидентів і нерезидентів на закупівлю вітчизняних товарів і послуг. Внутрішнівитрати — це та частина сукупних витрат на закупівлю вітчизняної продукції, яказдійснюється лише резидентами. До чистих іноземних витрат відноситься тачастина сукупних витрат на закупівлю вітчизняної продукції, яка здійснюєтьсяіноземцями (нерезидентами).

У закритій змішаній економіці, що розглядалося вище,сукупні витрати збігаються із внутрішніми витратами. Це означає, що всі витратина закупівлю товарів і послуг вітчизняного виробництва складаються лише звитрат резидентів даної країни, а внесок іноземців у сукупні витрати дорівнює нулю.За таких умов сукупні витрати складаються з витрат на споживання, інвестиції тадержавні закупівлі. Тому ВВП у закритій змішаній економіці є функцією від сумицих витрат, тобто

Y = C + I + G

У відкритій економіці сукупні витрати, як правило,відрізняється від внутрішніх витрат. Це пояснюється двома обставинами. З одногобоку, певну частину своїх витрат резиденти спрямовують на закупівлю невітчизняних, а зарубіжних, тобто імпортних товарів і послуг, що зменшує сукупнівитрати на величину вартості імпорту. З іншого боку, витрати резидентів назакупівлю вітчизняної продукції доповнюються витратами іноземців на їїзакупівлю, що збільшує сукупні витрати на величину вартості експорту. Отже, вумовах відкритої економіки сукупні витрати дорівнюють внутрішнім витратам плюсвитрати іноземців на закупівлю вітчизняного експорту і мінус витрати резидентівна закупівлю вітчизняного імпорту:

/>(1)

Врахуємо, що (EX – IM) — це чистий експорт (NX). Вінвідображує чисті іноземні витрати на закупівлю вітчизняних товарів і послуг іможе бути додатною або від’ємною величиною. Отже, склад сукупних витрат можнаподати так:

/>(2)

де Е — сукупні витрати; C + I + G — внутрішні витрати;NX - чисті іноземні витрати.

В умовах економічної рівноваги обсяг національноговиробництва є функцією від запланованих сукупних витрат, тобто Y = E. Виходячиз цього, розмежуємо внесок вітчизняних та іноземних покупців у сукупні витратина закупівлю національного ВВП таким рівнянням:

Y – (C + I + G) = NX(3)

Рівняння (15.3) дає підстави зробити два висновки.Якщо обсяг виробництва в країні перевищує внутрішні витрати, тобто Y > C + I + G,то чистий експорт є додатною величиною. Це свідчить про те, що країна виробляєпродукції більше, ніж закуповує для своїх потреб, тобто є чистим експортером.Якщо ж обсяг виробництва в країні менший за внутрішні витрати, тобто

Y<C+ I + G,

то чистий експорт є від’ємною величиною. За таких умовкраїна закуповує продукції більше, ніж виробляє, тобто є чистим імпортером.

У моделі «витрати-випуск» сукупні витрати у відкритійекономіці відрізняються від їх аналога в змішаній закритій економіці не лишечистим експортом, а й функцією споживання. Це пояснюється тим, що під впливомвитрат домогосподарств на закупівлю імпортних споживчих товарів і послугзменшується гранична схильність до споживання національних товарів і послуг.

Щоб розкрити вплив витрат домогосподарств, пов’язанихіз закупівлею імпортних споживчих товарів і послуг, на граничну схильність доспоживання, спочатку визначимося з термінологією. У відкритій економіці всеспоживання домогосподарств складається із споживання національних товарів іпослуг та споживання іноземних (імпортних) товарів і послуг. Сума споживаннянаціональних та імпортних товарів і послуг — це сукупне споживаннядомогосподарств.

Наведена структура сукупного споживання у відкритійекономіці зумовлює відповідну структуризацію і граничної схильності доспоживання. Передусім виокремлюється гранична схильність до сукупногоспоживання. Вона складається із двох елементів: граничної схильності до внутрішньогоспоживання, тобто споживання національних товарів та послуг та граничноїсхильності до іноземного споживання, тобто споживання іноземних товарів іпослуг. Остання категорія отримала назву «гранична схильність до імпорту».

У закритій економіці гранична схильність до імпортудорівнює нулю. Тому гранична схильність до сукупного споживання збігається зграничною схильністю до внутрішнього споживання. У відкритій економіці граничнасхильність до внутрішнього споживання зменшується порівняно з граничною схильністюдо сукупного споживання на величину граничної схильності до імпорту.

Відомо, що гранична схильність до споживаннявідображує відношення між зміною споживання та зміною наявного доходу приватноїекономіки. Аналогічно має визначатися і гранична схильність до імпорту. Прицьому врахуємо, що в умовах існування держави і податків наявний дохіддомогосподарств дорівнює (Y – Т) або Y(1 – t). Звідси гранична схильність доімпорту має визначатися за формулою:

/>(4)

де іm — гранична схильність до імпорту.

Оскільки споживання імпортних товарів і послуг зменшуєвнутрішнє споживання порівняно із сукупним споживанням, то і граничнасхильність до імпорту зменшує граничну схильність до внутрішнього споживанняпорівняно із граничною схильністю до сукупного споживання:

/>(5)

де сd — гранична схильність до внутрішньогоспоживання.

Звідси випливає функція споживання у відкритійекономіці:

/>(6)

Порівнюючи функцію споживання у відкритій економіці(6) із функцією споживання у змішаній закритій економіці, зазначимо, що їхспільним елементом є дохід. Відмінність між цими функціями полягає в тому, щогранична схильність до внутрішнього споживання з доходу у відкритій економіціменша, ніж у змішаній закритій економіці, тобто

(c – іm) (1 – t) < с (1 – t).

Це означає, що за даного рівня доходу внутрішнєспоживання домогосподарств у відкритій економіці є меншим, ніж у закритій.

Тепер звернемося до моделі економічної рівноваги заметодом «вилучення-ін’єкції». У змішаній закритій економіці економічнарівновага за цим методом визначається як тотожність між сумою приватнихзаощаджень і чистих податків з одного боку, та сумою приватних інвестицій ідержавних закупівель — з іншого, тобтоS + T = I + G. Після врахування решти світувилучення доповнюються імпортом (IM), а ін’єкції — експортом (EX). Томуекономічна рівновага у відкритій економіці визначається як тотожність між сумоювсіх вилучень і сумою всіх ін’єкцій:

/>(7)

Розмежуємо внутрішню економіку і сектор решти світу(зовнішній сектор):

/>(8)

Врахуємо, що G = Cg + Ig. Звідсирівняння (15.8) можна модифікувати таким чином:

/>(9)

У рівнянні (9) вираз (S + T – Cg)відображує національні заощадження, а вираз (I + Ig) — це національніінвестиції. Отже, економічна рівновага у відкритій економіці визначаєтьсятотожністю між сальдо балансу національні заощадження — національні інвестиції(ліва частина рівняння) і чистим експортом (права частина рівняння). Якщо вкраїні виникає дефіцит національних заощаджень, тобто

(S + T – Cg) < (I + Ig),

то чистий експорт є від’ємною величиною, а перевищенняімпорту над експортом фінансується іноземцями. Це означає, що країна є чистимдебітором (чистим позичальником). Якщо, навпаки, в країні виникає надлишокнаціональних заощаджень, тобто

(S + T – Cg) > (I + Ig),

то чистий експорт є додатною величиною, а перевищенняекспорту над імпортом використовується для фінансування іноземців. Це означає,що країна є чистим кредитором.

Література

1. Хорошківський В. СпівробітництвоУкраїни з міжнародними фінансовими організаціями. — К.: Інтелект, 2002. — 424с.

2. Стігліц Дж. Економіка державногосектора. — К.: Основи, 1998. — 854 с.

3. Тарасевич Л. С. Макроэкономика. — М.: Юрайт-Издат, 2003. -650 с.

4. Роль держави у довгостроковому економічномузростанні / За ред. Б. Є. Кваснюка. — К. — Х.: Форт, 2003. — 423 с.

5. Манків Г. Макроекономіка. — К.: Основи,2000. — 588 с.