Реферат: Економічні системи

План

Вступ

1. Загальна характеристика економічних систем

1.1  Ринкова економіка

1.2  Планова економіка

1.3  Змішана економіка

1.4  Традиційнаекономіка

1.5  Перехіднаекономіка

2. Економічний кругообіг в умовах ринкової економіки

2.1  Принципи ринковоїекономіки

3. Особливості кругообігу планової економічної системи

4. Сучасна ринкова економіка (змішана економіка) та її види

5. Особливості економіки України

Висновок

Список використаноїлітератури

Вступ

Длятого, щоб вирішити основну економічну задачу суспільства – максимальнозадовольнити потреби людей за обмежених можливостей – у різних країнахвикористовуються різноманітні шляхи та механізми досягнення цієї мети.Економіка кожної держави має певну структуру, поведінка економічних суб’єктівпідпорядковується відпрацьованим правилам, а проблеми, які виникають у ходірозвитку, вирішуються також планомірно. Інакше кажучи, національне господарствопредставляє собою витончену систему взаємопов’язаних елементів – економічнусистему.

Економічнасистема – це особливим чином впорядкована сукупність зв’язків міжвиробниками та споживачами товарів та послуг.

Складовимичасинами економічної системи являються:

- форма власності на виробничі ресурси та готові продукти;

- соціально-економічні відносини людей з приводу виробництва,обміну, розподілу та споживання;

- механізм регулювання економіки;

- конкретні організаційні форми бізнесу.

1.Загальна характеристика економічних систем

Насьогоднішній день виділяється чотири основних типи економічних систем, якірізняться за двома основними критеріями: формі власності на засоби виробництвата способу управління економічною діяльністю. Це ринкова економіка, плановаекономіка (командно-адміністративна), змішана економіка (соціально-орієнтована)і традиційна економіка. За останні десятиріччя з’явився ще один тип економічноїсистеми – перехідна економіка.

1.1Ринкова економіка

Вумовах ринкової економіки переважає приватна власність на виробничі ресурси тарезультати виробництва. Ринок підкоряється законам вільної конкуренції, колидіє безліч продавців та покупців продукції, що змагаються за кращі умови угоди.Виробники самостійно вирішують, які товари виробляти, а споживачі – якіпридбати, так як ринкова економіка формально надає приватну свободу всімучасникам господарської діяльності. При цьому поведінка кожного суб’єктуекономічної системи підпорядковується базовому принципу: максимум прибутку замінімум витрат.

Господарськадіяльність керується автоматично через систему ринків та цін. Слідкуючи заколиваннями цін (їх підвищенням чи зниженням), виробники перерозподіляютьресурси та регулюють випуск споживання (скорочують чи розширюють споживання тихабо інших товарів). Автоматичне регулювання виробництва та споживання свідчатьпро те, що державі не слід втручатися в економічні процеси, оскільки ринок «всезробить сам».

Ринковаекономіка на сьогоднішній день не існує у чистому вигляді. Близька до описаномунами ідеалу, вона була притаманна найбільш розвиненим країнам (особливо Англії)наприкінці XVIII ст. Разом з тим значна частина її принципів використовується ів сучасних економічних системах.

1.2Планова економіка

Плановаекономіка (командно-адміністративна) господарювала в колишньому СРСР, деякихкраїнах Східної Європи та Азії. Характерними рисами цієї системи являєтьсядержавна власність на всі ресурси, державний монополізм та централізованепланування господарських рішень. Всі підприємства виконують директиви (накази)планових органів у відношенні об’єму виробництва, видів та джерел ресурсів,якості товарів, цін і споживачів. Таким же чином контролюється й кількістьробочої сили, яка розподіляється на підприємства за наказом держави. Іншимисловами, держава повністю планує всі стадії економічного циклу – виробництво,розподіл, обмін та споживання. Ясно, що через величезні масштаби плануваннянеможливо передбачити всі запити населення, тим паче, що вони постійно змінюються.Тому держава робить акцент на задоволенні основних потреб та планує для цього відповіднітовари.

Самостійністьсуб’єктів економіки (передусім, виробників та найманих робітників) в такихумовах зведена до нуля, пригнічується їх творча ініціатива, не використовуютьсястимули до ефективної праці. Як підсумок, різко знижується матеріальна таморальна зацікавленість в результатах праці, і, як наслідок, зменшуєтьсяефективність всієї економічної системи.

1.3Змішана економіка

Змішанаекономіка (соціально зорієнтована) з’явилася у відповідь на недоліки ринковоїсистеми. Не дивлячись на те, що ринкова економіка досить демократична, володієгнучкістю, здатна швидко реагувати на зміни ринкового середовища тапристосовуватися до них, вона все ж таки породжує серйозні проблеми –монополізм, безробіття, великий розрив між рівнем забезпеченості та бідності йбагато інших. Ці небажані тенденції у змішаній економіці ліквідуються шляхомдержавного регулювання. Іншими словами, змішана економіка поєднує риси ринковоїта планової економічних систем: в ній свобода учасників ринку комбінується звпливом держави на національне господарство. Так, зберігається приватнавласність на засоби виробництва, як і раніше значна частина ринків товаріврегулюється автоматично за допомогою механізму цін. Однак роль держави доситьвисока у деяких галузях чи сферах економіки: воно «допомагає» економічномурозвитку суспільства, розробляючи для цього різноманітні види економічноїполітики – соціальної, податкової, антимонопольної та ряду інших, якіприскорюють економічний ріст та підвищують добробут населення. Підкреслимо, щоці явища притаманні майже всім розвиненим країнам, і будь-яку з них можнавіднести до змішаного типу (навіть якщо в економічній літературі мова йде проринкову економіку).

1.4Традиційна економіка

Традиційнаекономіка існує в слаборозвинених країнах (деякі країни Африки, Азії,Латинської Америки). Вона базується на сформованих століттями традиціях ізвичаях, релігійних та культурних цінностях народу. У виробництві домінує ручнапраця, а технологічний та технічний розвиток практично неможливий, так як вінпідриває устій суспільства. Достатньо широко розповсюджений натуральний спосібведення господарства, заснований на колективному виробництві та присвоєнніпродуктів праці, без їх продажу на ринку. Також велике значення має малевиробництво на базі приватної власності, в якому використовується приватнапраця власника. Як правило, це селянські та ремісницькі господарства.

Основнимджерелом прибутку країн із традиційною економікою являється іноземний капітал,який зацікавлений в джерелах сировини та дешевій робочій силі. За рахуноккапіталовкладень розвинених країн держава підтримує найбідніші верствинаселення, а також розвиває інфраструктуру (транспорт, зв'язок, охорону здоров’я,освіту ін.).

1.5Перехідна економіка

Перехіднаекономіка – особливий стан національного господарства, за якого одна економічнасистема замінюється іншою. Тривалість переходу може бути різною – від декількохроків до століть. Наприклад, перехід Західної Європи від традиційної системи доринкової зайняв кінецьXVIII – першу половину XIX століття. У сучаснійекономічній літературі прийнято розуміти процес, за якого планова системазамінюється на ринкову (підкреслимо, що в реальності – змішаною). Як сталозрозуміло з короткого опису командно-адміністративної системи, вона володієсерйозними недоліками. З часом їх накопичення приводить до кризи, після якоївиникають нові відносини та формується нова система.

Наприклад,внаслідок кризи в економіці України з’явилися приватні підприємства, які почалипрацювати на принципах вільного підприємництва. Вони ознаменували перехід віддержавного планування до ринкових відносин. Криза планової економіки – доситьболісне явище для населення, оскільки загострюються проблеми безробіття,розшарування суспільства на багатих і бідних, різко змінюються не тількиекономічні, але й моральні принципи поведінки, з’являється невпевненість узавтрашньому дні. Завдання пом’якшити ці проблеми бере на себе держава.

2.Економічний кругообіг в умовах ринкової економіки

Вмежах економічної системи проходить цілеспрямований рух ресурсів, продуктів таприбутків. Цей рух отримав назву економічного кругообігу. Економічний кругообігмає свої особливості в залежності від типу економічної системи.

Розглянемокругообіг в умовах ринкової економіки.

Насхемі (додаток 1) зображені:

1) основні суб’єкти ринкової економіки – підприємства,домогосподарства (споживачі) та держава;

2) ринки, на яких відбувається взаємодія суб’єктів;

3) рух товарів та послуг, а також витрат і прибутків економічноїсистеми.

Оскількисучасна ринкова економіка не може обійтися без державного впливу, в схемуекономічного кругообігу включена держава як важливий суб’єкт господарювання.

Зупинимосяспочатку на тих процесах, які відбуваються на ринку ресурсів. У власностідомогосподарств знаходяться всі виробничі ресурси (праця, земля, капітал тапідприємницька здатність). Вони постачають ці ресурси з метою їх продажупідприємствам, які потому виготовляють за їхньої допомоги готовий продукт.Купуючи ці ресурси, підприємництва зазнають певних грошових витрат. Але цівитрати являються одночасно й прибутками домогосподарств, що продають ціресурси. Кожному типу ресурсів відповідає свій тип прибутку (праці – заробітнаплата, землі – земельна рента, капіталу – процент, підприємницькій здібності –прибуток, чи підприємницький прибуток).

Перейдемодо ринку товарів та послуг. На цьому ринку підприємства реалізують продукцію(товари та послуги) й отримують за неї доходи. Продукцію купують домогосподарства,витрачаючи при цьому кошти, які вони заробили при продажу своїх ресурсів. Такимчином, витрати домогосподарств на ринку товарів та послуг дорівнюють прибуткампідприємств від їх продажу.

Роздивимосьроль держави у ринковому кругообігу. Держава представлена великою кількістюпануючих структур (міністерств, відомств, комітетів та інших закладів), які,врівень з підприємствами і споживачами потребують товарів та послуг, отримуютьпевні прибутки та витрачають кошти. Так, на ринку товарів та послуг державазакуповує у підприємств необхідну продукцію (канцелярські вироби, продуктихарчування та інше). На ринку ресурсів державою придбається, наприклад, послугипрофесійних спеціалістів (юристів, економістів) або земельні наділи длябудівництва. Взаємодія держави з підприємствами та домогосподарствами двояке. Зодного боку, виробники та споживачі платять податки в державний бюджет. Зіншого, держава за це пропонує їм різноманітного виду суспільні блага(утримання армії, систему освіти, медицини, культурні блага, допомога побезробіттю та багато іншого).

2.1Принципи ринкової економіки

Впорядкованийрух ресурсів, продуктів та прибутків в розглянутій нами моделі кругообігудосягається за рахунок виконання його учасниками певних правил та вимог, якіназиваються принципами. Ринкова економіка заснована на наступних важливихпринципах.

Принципприватної власності. Згідно цього принципу, основний об’єм ресурсів(матеріальних, трудових, грошових, підприємницьких і інформаційних) знаходитьсяв руках безлічі приватних власників. Кожний має право бути власником якогосьмайна чи використовувати його на свій розсуд. При цьому держава повиннагарантувати захист власності.

Принципекономічної свободи витікає із принципу приватної власності. Економічноюсвободою володіють як підприємці, так і наймані робітники і споживачі. Так,підприємці можуть вільно, без буд-якого тиску, вибирати види необхідних йомуресурсів та їх постачальників, об’єми виробництва і асортимент товарів,назначати ціни, визначати способи продажу товарів, місце та час продажу, атакож споживача. Наймані працівники вправі самостійно вибирати той вид роботи,яким вони хочуть займатися, а також роботодавця та місце роботи. Споживачікупують товари та послуги на свій власний розсуд та вигоду. В цілому кожний ізсуб’єктів вже на початкові стадії має право на постійне поліпшення умов свогожиття, і це гарантує рівні шанси для всіх учасників ринкової економіки.

Принципконкуренції випливає із принципу економічної свободи. Оскільки всі суб’єктиринку знаходяться на рівних умовах та мають однакові можливості для досягненнявласних цілей, то це породжує конкуренцію між ними. Виробники конкурують заотримання прихильності споживачів до їх продукції. Для цього вони постійнопідвищують якість вироблюваного товару, намагаються здешевити його, поліпшуютьумови продажу, пропонують покупцям пільгові угоди. Споживачі конкурують один зодним за право придбання товару, особливо якщо він рідкісний. В ціломуконкуренція виявляється можливою, якщо на ринку діє безліч споживачів тавиробників будь-якого конкретного виду продукції.

Принципринкового регулювання за допомогою механізму ринків і цін. Ринкова системаскладається із безлічі учасників, які взаємодіють між собою. При цьому кожний зних намагається досягнути своєї власної мети, і ясно, що цілі ці доситьрізноманітні та можуть суперечити один одному. Однак, як правило, значніпротиріччя в економіці не виникають, тому що дії учасників ринкової економікиузгоджуються за допомогою коливань цін на ринку. Зміна цін дає сигнал виробникам,випуск яких товарів слід зменшити, а яких – збільшити, які ресурси використати,а які – ні. Те ж саме стосується й споживачів, які, спостерігаючи зміни цін,змінюють свою структуру споживання, перемикаючись на купівлю більш дешевоїпродукції. Важливо відмітити, що споживачі своїми діями допомагають виробникамприймати правильні рішення в організації виробництва. Наприклад, різкепідвищення цін на автомобілі призведе до того, що споживачі перестанутькупувати велику кількість автомобілів. Це буде сигналом для виробників про те,що випуск автомобілів слід скоротити.

Принципневтручання держави. Вважається, що ринкова економіка здатна ефективнорозподіляти ресурси і прибутки, враховуючи інтереси всіх її учасників. Наоснові цього державне втручання в економічні процеси не є необхідністю й може виявитисьнавіть небажаним, оскільки може порушити встановлені зв’язки. Однак все ж такидержавна допомога визнається корисною на певних напрямах. Сьогодні у країнах зрозвиненою ринковою економікою держава виконує наступні функції:

- підтримує конкуренцію та обмежує монополію (законодавство проконкуренцію та антимонопольні закони);

- регулює грошову систему (фінансова та антиінфляційна політика);

- долає надмірне розшарування суспільства (встановлення мінімальноїзаробітної плати і т.п.);

- сприяє розвитку перспективних галузей (фінансування вибранихпідприємств, податкова та інвестиційна політика).

3.Особливості кругообігу планової економічної системи

Кругообігресурсів, продуктів та прибутків у плановій економіці відрізняється відкругообігу в умовах ринкової економіки. Це зумовлено специфічною роллю державив організації економічних відносин. Держава, по суті, являється єдинимвласником ресурсів, а також створених товарів та послуг й розпоряджується нимина свій розсуд.

Рухекономічних ресурсів, продуктів та прибутків проходить на двох ринках –державному ринку товарів та послуг й чорному ринку (Додаток 2).

Розглянемовзаємодію суб’єктів системи на державному ринку товарів та послуг. Держава,володіючи всіма ресурсами, у тому числі й трудовими, постачає їх підприємствам.Підприємства випускають продукцію, яка також належить державі. Частина цієїпродукції, а саме споживчі товари та послуги, держава направляє на риноктоварів та послуг. Об’єм постачальної продукції, її якість та структуравизначається плануючими органами держави. Домогосподарства, продаючи своюробочу силу державі, натомість отримують прибуток у вигляді заробітної плати тадеяких безкоштовних послуг у сфері освіти, медицини, проживання та ряду інших.Отримані прибутки споживачі витрачають на державному ринку товарів та послуг,купуючи потрібну продукцію. Отримані від продажу товарів кошти також являютьсявласністю держави.

Чорнийринок (нелегальний, протизаконний) в плановій економіці з’являється у відповідьна дефіцит ресурсів та продуктів. При плануванні об’єму виробництва, якості таасортименті продукції держава майже не бере до уваги реальні потреби населення,які постійно зростають та змінюються. Тому плановій системі притаманна постійнанестача певних видів товарів, не запланованих владою у досить обмеженійкількості. Наслідком хронічного дефіциту стає чорний ринок, на якому можнапридбати потрібні товари. Продукцію, що продається на нелегальному ринку,виробляється в робочий чи неробочий час з використанням ресурсів державнихпідприємств. А прибуток від продажу такої продукції привласнюється їївиробниками та приховуються від держави

3.1Принципи планової економіки

Взаємовідносиниучасників командної економічної системи відбуваються на базі наступнихпринципів.

Принципцентралізованого планування. Держава повністю контролює виробництво та розподілпродукції в економіці. Вважається, що завдання визначення потрібного об’ємувиробництва та рівня якості продукції занадто важке й не може вирішуватися нарівні окремих виробників. Тому держава в обличчі планових органів бере на себеобов’язки централізованого розрахунку кількості товарів, цін, визначеннярізноманітності продукції, прибутків працівників, а також розподілу по регіонамтоварів, виробничих ресурсів й робочої сили. Величезні масштаби планування недають можливості ні врахувати усі потреби економічних суб’єктів, ні передбачитимайбутні зміни. Тому передбачається тільки вдоволення базових потреб.

Принципієрархії та бюрократизму. Впорядкованість зв’язків в плановій економічнійсистемі досягається за рахунок жорсткої піраміди підлеглості. Інтереси нижчихрівнів (підприємств й споживачів) повинні підпорядковуватися інтересам вищих(міністерств, відомств, державі в цілому). Державний апарат керує нижчимиланками переважно командно-адміністративними методами, тобто шляхом директивнихнаказів. При цьому нижчі рівні позбавлені якої б то не було самостійності, а увипадку будь-якого ухилення від виконання наказів вони жорстко караютьсядержавою. Наслідком такої жорстко формалізованої структури являється надмірнабюрократизація, за якої чиновники працюють формально та використовують займаніпосади у своїх власних інтересах. Бюрократизація сповільнює прогресивнийрозвиток економіки та суспільства в цілому, не сприяє просуненню у виробництвонових ідей та новинок техніки, в загалом призводить до нерухомості економічноїсистеми.

Принципзрівнювального розподілу. Державні органи визначають ля всіх трудящих приблизнооднаковий рівень заробітної плати. Одночасно забезпечується гарантованийневисокий рівень споживання навіть для тих, хто не хоче або не вміє працювати.Разом з тим державно-партійна еліта отримує необґрунтовані переваги в розподіліприбутків. Принцип зрівнювання прибутків позбавляє людей зацікавленості вполіпшенні результатів праці.

4.Сучасна ринкова економіка (змішана економіка) та її моделі

Якбуло вище сказано, у змішаній економіці об’єднуються вільне підприємництво тадержавне регулювання. Особливо роль держави почала зростати в середині XXст.Такий спосіб регулювання ринкових відносин, як планові методи, знайшов широкезастосування як на рівні всієї економіки (у вигляді державних програм стосовноокремих сфер національного господарства), так і на рівні окремих фірм (увигляді стратегічного планування).

Ефективністьвикористання планових методів підтверджується часом та досвідом. Вонидозволяють оперативно адаптуватись до швидко змінних умов ринку. Це особливоважливо, якщо взяти до уваги стрімкий науково-технічний прогрес, котрийпороджує безліч нових товарів, технологій та технічних засобів. Так, фірмиприймають рішення про майбутній об’єм виробництва та якості товарів,користуючись дослідженнями ринків, потреб споживачів, останніх досягнень наукиі техніки. На основі отриманих даних вони прогнозують попит населення на товарита послуги, та виходячи з прогнозів приймають рішення: своєчасно скорочуютьвипуск старіючих товарів та впроваджують у виробництво нові моделі та видипродукції.

Нарівні держави планування виконується за допомогою особливих програм, котрірозроблюються державою та спрямовані на досягнення конкретних цілей. Наприклад,реалізуються програми розвитку новітніх галузей, підтримки малого та середньогобізнесу, боротьба з бідністю, підвищення кваліфікації працівників певних професійта багато іншого.

Різнікраїни світу відрізняються одна від одної культурними традиціями, географічнимположенням, особливостями демографії, рівнем економічного та технічногорозвитку, взагалі, мають унікальну історію. Тому один й той самий тип економічноїсистеми у різних країнах має свої специфічні особливості. Іншими словами, врамках кожної економічної системи можна виділити різноманітні моделі їїорганізації. Наприклад, командна економіка має китайську модель, радянську,південнокорейську та ін., ринкова економіка – американську, японську, шведськута ін. роздивимось найвідоміші моделі сучасної економіки.

Американськамодель, хоча й відноситься до змішаної економіки, але за своїм складом вонаближча до ринкової системи. В ній переважає могутня підприємницька активністьта гостра конкуренція між виробниками товарів та послуг. В економічномузмаганні жорсткі правила: виграє той, хто сильніший. Активна частина населенняорієнтується на власний успіх за рахунок високої продуктивності,професіоналізму, вміння пристосуватися до змінних умов та оперативно на нихреагувати. Соціальна рівність не дуже актуальна в даній моделі, хоча державанадає малозабезпеченим прошаркам населення певний мінімум допомоги у виглядіпільг чи допомоги. Окрім того, державне регулювання зводиться до формуваннязаконодавчого поля та підтримки стабільності в економіці.

Внімецькій моделі роль держави значно важливіша. Вона не тільки володіє та керуєрядом крупних підприємств країни, але й активно втручається в різні сферивиробництва, встановлюючи деякі ціни, нормативи якості товарів тощо. Особливоюпідтримкою користуються дрібні та середні підприємства, для яких розробляєтьсясистема різноманітних пільг (власне, податкових).

Японськамодель базується на історичних та культурних традиціях, в основі яких лежитьпріоритет інтересів нації над власними інтересами. Висока трудова дисципліна,відповідальність працівників за прийняті рішення, прагнення до всього нового, — все це джерела найвищої продуктивності праці на японських підприємствах. Однакразом з тим рівень заробітної плати працівників нижчий за продуктивність. Саметому ціни на продукцію японського виробництва досить низькі, і вони значноюмірою забезпечують високу конкурентноздатність товарів на світовому ринку(здатність вільно конкурувати з аналогічними товарами інших виробників). Зіншого боку, занижена заробітна плата породжує невисокий рівень життянаселення. Зокрема, за допомогою довгострокових планів, що розробляються надержавному рівні, розвиваються найперспективніші галузі.

Шведськамодель відрізняється могутнім державним регулюванням, яке переслідує метудосягнення соціальної рівності у країні. Для цього використовується системаподатків. Високий рівень податків дозволяє акумулювати в бюджеті значні сумикоштів та виділяти їх на соціальні потреби (у вигляді допомоги по безробіттю,допомоги малозабезпеченим, інвалідам, пенсіонерам та іншим потребуючим).Податки стягуються таким чином, щоб вирівнювати текучі прибутки населення, томувеликого розриву між забезпеченими та бідними верствами немає. Одночасновсіляко заохочується підприємницька ініціатива у рамках приватного бізнесу.

5.Особливостіперехідної економіки України

Перехідкомандно-адміністративної економіки України до ринкових відносин почався зрозпадом СРСР (наприкінці 80-х – на початку 90-х рр.XXст.). Необхідність зміниекономічної системи пояснювалась накопиченими у країні негативними тенденціями,зокрема:

- тривале централізоване планування призвело до послабленнягосподарської ініціативи підприємств;

- надмірний монополізм виявився не в змозі гнучко реагувати надосягнення науково-технічного прогресу та перебудовувати виробництво навиготовлення перспективних товарів;

- чорний ринок досяг непомірних розмірів;

- галузі, які виробляли споживчі товари, стали відігравати доситьнезначну роль в порівнянні з військово-промисловим комплексом;

- майже повна відсутність приватного бізнесу призвела до зникненняпідприємництва, котре являється однією із рухаючи сил суспільного прогресу;

- знизилась конкурентоспроможність вітчизняної продукції насвітовому ринку.

Впроцесі переходу України до ринкових принципів господарювання вирішувалисярізні завдання. Роздивимося найосновніші з них.

Лібералізаціяозначала усунення тотального втручання держави в економічне життя. Було відміненоцентралізоване планування, кожний отримав право вільно займатися будь-якимбізнесом, встановлення цін було покладено на самих виробників.

Врамках приватизації державна власність була передана до рук приватного сектору.В результаті з’явилися індивідуальні підприємства, акціонерні підприємства, спільніфірми та інші форми приватного бізнесу.

Структурнаперебудова економіки зачепила зміни в співвідношенні між галузями, особливо міжтими, які виробляють товари споживання та засоби виробництва. Рівновагу міжгалузями встановлювалася за рахунок перерозподілу всіх видів ресурсів –матеріальних, трудових та грошових. Іншими словами, частина ресурсів вилученаіз занадто розвиненого військово-промислового сектора та направлялась напідприємство, що випускала продукти для населення.

Уході фінансової стабілізації скоротилися темпи інфляції (підвищення цін, які ізфіксованих «перетворилися» на вільні, тобто самостійно встановленівиробниками).

Вагомуроль відводили створенню ринкової інфраструктури – раніш не існуючих фондів ітоварних бірж, комерційних банків, страхові компаній, служб зайнятості таінших.

Нарешті,соціальна підтримка передбачувала полегшення труднощів, з якими зіткнулосянаселення при переході до нових відносин.

Характеризуючипроцес переходу України, слід відмітити, що він виявився дуже болісним.Плановій економіці радянського типу, яка склалась в Україні (а такожреспубліках СРСР), не було більше в жодній країні світу. Тому шлях до ринкувиявився новим та всі завдання доводилось вирішувати, спираючись тільки навласні сили та інтуїцію. На жаль, отриманий досвід не можна назвати вдалим. Зодного боку, у влади, що проводила реформи, була відсутня комплексна програмадій, тобто чіткий план економічних перетворень. З іншого, ситуацію посилювалипостійно виникаючі кризи, що мали різноманітне походження.

Врезультаті економічна система, що склалася в нашій країні на сьогоднішній день,має суттєві недоліки й зберігає деякі риси планової економіки, причому далеконе позитивні. Так, не дивлячись на проведену приватизацію, значна частинакрупних підприємств продовжує залишатися в руках державного сектора. Ціпідприємства тісно пов’язані з політичною владою та дякуючи цьому користуютьсязначними привілеями (наприклад, податковими). Малі та середні фірми, заснованіна приватній власності, розвиваються досить повільно. Саме вони несутьнайтяжчий тягар податкових стягнень. В результаті прибутки приховуються відподаткової інспекції, й поширюється нелегальний бізнес.

Державадо сих пір не впорядкувала законодавчо-нормативне поле господарськоїдіяльності. Як відмічає більшість бізнесменів та спеціалістів в області права,існуюча система законів досить заплутана, супротивна й не створює стимулів допідприємництва. Тому ріст економіки хоча й відбувається, але дуже уповільненимитемпами.

Черезнедостачу фінансових ресурсів, які важко заробити в існуючих умовах, практичнонеможлива купівля новітнього обладнання за кордоном. Тим паче неможливовиконувати науково-дослідницькі роботи в Україні, так як вони не тільки потребуютьзначних капіталовкладень, але й віддача від них з’являється тільки черезтривалий час. Тому основна маса продукції, яка випускається вітчизнянимипідприємствами, безнадійно застаріла на світовому ринку, а шанси наздогнатистрімкий прогрес дуже малі.

Соціальноїдопомоги різко збіднівши прошаркам населення держава або не надає, або їїрозміри сміхотворні. Треба нагадати, що на протязі багатьох років рівеньофіційно встановленої мінімальної заробітної плати у країні був в три разименший за прожитковий мінімум (рівень доходу, за якого людина може задовольнитисвої основні потреби)!

Величезнімасштаби криміналізації економіки та корупції керуючих працівників ще більш погіршуютьстановище. В результаті населення перестало довіряти владі так, як вонодовіряло їй в період планової економіки.

Висновок

СьогодніУкраїна повільно рухається у напрямі до ринкових принципів, й у більшостівипадків це відбувається методом «спроб та помилок». Ще дуже рано казати процивілізовані ринкові відносини, які притаманні розвиненим країнам. Українітреба пройти довгий та нелегкий шлях, щоб позбавитись від «спадщини»командно-адміністративної системи та переорієнтуватися на принципи ринковоїекономіки.

Списоквикористаної літератури

1. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студентів екон.спец. закл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; Зазаг. ред. С. Будаговської. – Київ: Основи, 1998.

2. Макроекономіка Підручник МДУ ім. М.Г. Ломоносова / Т.А. Агапова,С.Ф Серегіна – Москва: «Дело и сервис», 2007.

3. Экономика: Учебное пособие / Под ред. Э.А. Кузнецова. – Харьков:Одиссей, 2008.