Реферат: Економічні системи

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 1

1. Поняттяі структура перехідної економічної системи

Поняття «перехідна економіка» з'явилося у науковомувжитку лише після розпаду системи «соціалістичної співдружності» таСРСР. Хоча, зауважимо, деякі риси«перехідної» економічної системиспостерігалися у таких країнах, як Югославія, Угорщина, Польща, Китай. Проблемитрансформації суспільства та економіки постсоціалістичних країн розглянутібагаточисельними науковцями України та зарубіжжя, але поки, ще несформульованодостатньо чіткого, однозначного і несуперечливого тлумачення категорій«перехідна», «транзитивна» економіка,«трансформація» економіки. Зрештою, це є наслідком об’єктивноїнезавершеності теорії перехідної економіки, яка,«може перебувати лише уплинному, перехідному стані, як і її об'єкт» Головною рисою перехідноїекономіки визначається "… процес радикальної реструктуризації… якреакцію економіки на запровадження нових принципів господарської діяльності таяк головну проблему, вирішення якої визначає довготермінові перспективиекономічного розвитку країн з перехідною економікою" Трансформація соціальноїструктури передбачає зміну, перетворення її істотних рис. Для з’ясуванняособливостей трансформаційних процесів у сучасному українському суспільствінеобхідно зіставити їх з попереднім станом суспільства. Без цього неможливовикористовувати основні тенденції розвитку й елементи соціальної структури, щовідіграють у ньому провідну роль. У механізмі посткомуністичних трансформаційних процесів змінисоціальної структури відіграють двояку роль. З одного боку, вони відображаютьсоціальні наслідки інституціональних реформ, а з іншого — зумовлюють здатністьсуспільства до подальших соціальних змін. Таким чином, зміна соціальноїструктури одночасно відображає і підсумки періоду, що закінчився, і «стартовіумови» майбутнього етапу перетворень. Трансформаційна структура відображаєсистемну якість суспільства, особливо значущу в період докорінних змін, анасамперед — його здатність і готовність до саморозвитку, у тому числі й шляхомрадикального перетворення й оновлення своїх базових інститутів і соціальноїструктури.

2. Транспортна структура. Поняття, види і показники

Транспорт – специфічна комунікаційна інфраструктурна галузьматеріального виробництва і сфери обслуговування, яка забезпечує потребигосподарства і населення з усіх видів перевезень. Це матеріальна основарозвитку виробничо-технологічних внутрішніх і зовнішніх зв’язків країни.Транспортний чинник здійснює вплив на розміщення і галузеву структурувиробництва, без його врахування не можна досягти раціонального розміщенняпродуктивних сил. Найважливіша функція транспорту – переміщення людей івантажів. За призначенням виділяють транспорт загального користування,відомчий, а також особистого користування. За середовищем переміщеннярозрізняють такі види засобів пересування: залізничний, автомобільний, гужовий,в’ючний (наземний), морський, річковий, озерний (водний), авіаційний(повітряний), трубо-провідний, електронний. Транспортна система – територіальнепоєднання взаємопов’язаних видів транспорту, які, взаємодіючи спільно,найповніше задовольняють потреби народного господарства та населення вперевезеннях вантажів і пасажирів. Основними показниками роботи транспорту євантажообіг, який вимірюється в тонно-кілометрах, і пасажирообіг – вимірюється,відповідно, у пасажиро кілометрах. Вантажообіг – це кількість вантажу, щоперевозиться за певний період на певну відстань.

3.Фінансова стабільність і стійкість економічних систем

Трансформаціямструктури економічних систем різного рівня ієрархії можуть передувати два типичинників: об'єктивний розвиток суспільства, нерозривно пов'язаний ізнауково-технічним прогресом, та цілеспрямоване реформування сукупності наявнихінституцій, суб'єктів і взаємозв'язків між ними. Ці чинники об'єднує загрозаруйнівного впливу на поточний стан цілісної системи, який неодмінно спричинитьїї дестабілізацію на макро-, мезо- та мікрорівнях. Однак у випадку коректноїстратегії національного, регіонального, галузевого розвитку внутрішні зрушенняє необхідною складовою удосконалення, інтенсифікації стабільного зростаннярізних за рівнем ієрархії економічних систем. На думку більшості економістів,найважливішою вхідною інформацією, на якій має базуватися весь процесстратегічного планування економічної безпеки, є сукупність індикаторів, яка характеризуєстан фінансово-економічної сфери. Оскільки головною умовою економічногозростання є ефективне відновлення капіталу, індикатором регіонального розвитку,який відображає тенденції змін людського капіталу, слугує динамікамакроекономічних показників. Про зміни у процесах відновлення матеріального,фізичного капіталу свідчать індикатори галузевого розвитку, передусімфінансово-економічні показники.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 2

1. Загальніриси та еволюція постсоціалістичних країн

Соціально-економічна еволюція країн, що розвиваються, втілюється в різноманітні форми. У більшості цих країн чільне місце відводиться перетворенням в аграрному секторі економіки. Ці перетворення пов’язані насамперед із здійсненням аграрних реформ. Значна увага приділяється розвиткові індустріалізації, яка передбачає розв’язання не тільки техніко-економічних, але й соціально-економічних проблем. Важливим залишається питання підготовки національних кадрів. Соціально-економічні перетворення у постсоціалістичних країнах на шляху до соціально орієнтованої змішаної економіки Перехідна економіка постсоціалістичних країн належить до її реформаторсько-еволюційного типу. Це передбачає необхідність свідомого регулювання перехідних процесів з боку суспільства. Суспільство вибирає насамперед кінцеву мету трансформації економіки, що здійснюється протягом перехідного періоду. Такою метою є перехід до соціально орієнтованої змішаної економіки.

2. Природно-ресурснийпотенціал і його критерії

У плануваннірозвитку території важливим є комплексна оцінка впливу господарської діяльностіна навколишнє середовище. В таку оцінку доцільно включати мету й необхідністьмайбутньої господарської діяльності, способи її здійснення, реальніальтернативи, характер і ступінь впливу на довкілля, в тому числі й аварійнихситуацій, можливості зменшення шкідливого впливу на компоненти природи. Зогляду на це у практиці планування передбачається розроблення територіальнихкомплексних схем раціонального використання природних ресурсів та охоронинавколишнього середовища. Вони мають містити обґрунтування комплексних заходівз охорони природи, мета яких — запобігати забрудненню довкілля регіонів.ТЕРКСОПи розробляються для окремих міст і великих промислових об’єктів, якімають важливе господарське значення. ТЕРКСОПи дають змогу перейти на проектнійстадії до детального розроблення першочергових заходів, спрямованих на охоронуздоров’я населення і покращання середовища його проживання, зменшення збитківвід утрат основних та оборотних фондів, скорочення втрат від стихійних процесів.

3. Валютнастабільність і стійкість постсоціалістичних країн

Для Європейського Союзу актуальним стало питання про впровадженняу цих країнах єдиної валюти євро. Необхідною вимогою цього є досягнення достатньогорівня економічної конвергенції. Метою критеріїв конвергенції є забезпечення урівноваженогорозвитку країн-членів та запобігання створенню напруження між країнами членами.Показники, покладені в основу цих критеріїв вважаються важливими факторамивалютної стабільності, порушення якої у найбільш радикальному виглядіхарактеризується поняттям валютна криза. Дотримання цих критеріїв має яксприяти стабільності євро після його введення у країнах-нових членах ЄС, так ізнижувати ризик виникнення валютної кризи у цих країнах ще до цієї події, яка бфактично унеможливила їх приєднання до зони євро у середньостроковійперспективі та несла загрозу для їх економічного розвитку. Валютним кризам уцілому передує більша інфляція, ніж у спокійні періоди. Особливо це характернедля розвинутих країн, якщо її перевищення вимірюється у стандартнихвідхиленнях, але, якщо перевищення вимірюється у процентах, то у країнах, щорозвиваються, воно більше. Проте таке перевищення меншою мірою характерне длявалютних криз, пов’язаних з банківськими кризами, а інфляція навіть менша передгострими валютними кризами. Стосовно валютного курсу більшість дослідженьаналізують вплив реального курсу, а не номінального.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 3

1. Показникиі критерії перехідної економічної системи

У 80-90-хроках XX ст. сталися кардинальні й далекосяжні зміни у структурі світовоїекономіки. Досі її формували три укрупнені компоненти. Перший складався з країніз розвинутою ринковою економікою, другий формували країни, що розвиваються,третій — соціалістичні країни. На Заході їх ще називали комуністичними країнамиз плановою економікою, керованою з одного центру. Перші дві групи країнрозрізняються між собою ступенем економічного розвитку. Він характеризується усвітовій економічній літературі численними показниками, серед яких можнавиділити основні й деталізовані. До перших належать: обсяг валовоговнутрішнього продукту, національного доходу, а також ці показники, взяті зрозрахунку на душу населення. До інших зараховують погодинну заробітну плату,сукупний експорт та імпорт і його розподіл по регіонах світу, сукупні споживчівитрати та їх диференціацію за статтями витрат, кількість легкових, вантажнихавтомобілів й автобусів, телефонних ліній, телевізорів і комп'ютерів,виробництво сталі, цементу, електро- та зведеної енергії. Ці показники тежрозраховують на душу населення. До даних показників як критеріїв поділу в ранзіосновних і деталізованих додають ще галузеву структуру національноговиробництва. Перехід має наперед визначену кінцеву мету — ринкову економіку тапарламентську демократію.

2. Соціально-економічнаструктура. Поняття, види і показники

Соціальнаструктура —це сукупність соціальних груп, що розрізнюються за становищем усуспільстві. Для будь-якого людського суспільства нерівний доступ до ресурсів івинагород є фундаментальним фактором, який у зв’язку із закріпленням у законах,нормах і звичаях перетворюється в соціальну нерівність між групами людей.Сукупність відносно стійких стосунків диференційованих соціальних груп утворюєсоціально-економічну структуру суспільства. Там, де структурна диференціаціягруп набирає ієрархічного характеру, виникає соціальна стратифікація, що угранично спрощеному вигляді подібна до геологічного нашарування в зрізігірських порід.Особливість економічного статусу полягає в тому, що він,як правило, може дістати кількісну оцінку.

3. Кредитнастабільність і стійкість банківської системи

У 2010 роцімакроекономічні умови здійснення грошово-кредитної політики знаходитимуться підвпливом загальносвітових тенденцій, пов’язаних із наслідками фінансової кризи2008 — 2009 рр. За оцінками міжнародних фінансових інститутів світова економікацього року увійде до стадії помірного зростання, що пов’язуватиметься зрезультатами вжиття в економічно розвинених країнах антикризових заходів танеобхідністю посилення державного втручання та контролю. Стабілізаціяфінансового ринку та очікувана активізація розвитку внутрішнього ринкустворюватимуть умови для поступового відновлення інвестиційних процесів ізпідвищенням ролі внутрішніх інвестицій у стимулюванні розвитку реальногосектору економіки. Прогнозований характер динаміки зовнішньої вартості грошовоїодиниці забезпечуватиметься за рахунок прозорості та функціонування валютногоринку; створення та удосконалення механізмів хеджування валютних ризиків; збалансуваннявалютних активів та пасивів банківської системи. Національний банк у межахнаявних повноважень вживатиме заходів щодо забезпечення стабільностібанківської системи, її розвитку та стійкості. Стабілізації ресурсної базибанків та посиленню керованості грошово-кредитного ринку сприятимуть заходи зрозвитку безготівкових розрахунків, поширення використання спеціальнихплатіжних засобів, упровадження нових технологій і розширення спектра операцій,координації зусиль банків щодо створення уніфікованої інфраструктури тарозширення сфери використання багатофункціональних банківських старт-карток іреалізації супутніх проектів у соціальній сфері України.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 4

1. Економічнаінтеграція у Східній Європі та її види

Міжнароднаекономічна інтеграція — це процес господарсько-політичного об'єднання країн наоснові розвитку глибоких стійких взаємозв'язків і розподілу праці міжнаціональними економіками, взаємодії їх виробничих структур на різних рівнях ів різних формах. На міжнародному рівні інтеграція здійснюється на основіформування економічних об'єднань держав і узгодження національних політик. Формамиміжнародної економічної інтеграції виступають: 1. Зона вільної торгівлі — Найрозвиненішою з таких зон є Зона вільної торгівлі промисловими товарами вЄвропі. Митний союз — спільна митна територія двох і більше країн з повноюліквідацією мит у взаємних відносинах і з єдиним митним тарифом відносно третіхкраїн… Спільний ринок — об'єднання національних ринків декількох країн вєдиний великий ринок. Економічний союз — об'єднання національних економікдекількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, і проведення спільноївалютної політики. Політичний союз — об'єднання країн на основі укладенняспільного договору з метою проведення спільної політики у всіх сферахсуспільного життя.

2. Забезпечувальнасистема, її структура та види

Інформаційнасистема обліку— це сукупність інформації, апаратно-програмних і технологічнихзасобів, засобів телекомунікації, баз і банків даних, методів і процедур,персоналу управління, які реалізують функції збору, оброблення, нагромадженнята оброблення інформації для підготовки та прийняття ефективних управлінськихрішень.Забезпечувальна частина ІС охоплює підсистеми, що реалізують технологіюавтоматизованого оброблення інформації. Склад цих підсистем однорідний у різнихінформаційних системах і відповідно до Державного стандарту охоплює:інформаційне, технічне, програмне, математичне, організаційне, правовезабезпечення. Забезпечувальна частина: Інформаційне забезпечення, технічнезабезпечення, Програмне забезпечення, математичне, організаційне забезпечення,правове.

3. Виробничастійкість та її складові

У ринковій економіці незалежні самостійні виробники товарів іпослуг не зможуть успішно діяти на ринку, не забезпечивши економічну стійкістьсвоїх підприємств. Неефективність використання фінансових ресурсів призводитьдо низької платоспроможності підприємства, і як наслідок, до можливих перебоїву постачанні, виробництві та реалізації продукції, до невиконання плануприбутку, зниження рентабельності підприємства. Ще одним напрямком покращанняфінансового стану підприємства є збільшення грошових коштів на розрахунковомурахунку підприємства, що збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності ідозволить підприємству брати довго- і короткострокові позики в банку дляфінансування поточної діяльності, які видаються лише платоспроможнимпідприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі.Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвихвиробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду. Покращити фінансовий станпідприємства можна також, використовуючи економіко-математичні методи.Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої,комерційної та фінансово-господарської діяльності. Економічну стійкістьпідприємства необхідно розуміти як сукупність її взаємообумовленихівзаємопов’язаних складових, які за будь-яких умов забезпечують здатність доведення діяльності підприємств, запас ресурсів та збалансований процесфункціонування.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 5

1. Перспективи розвиткуперехідних економік та їх роль у світовій господарській системі

2. Економічністратегії структурної перебудови перехідних систем

Структурна перебудова — зміна політичного, державного,економічного мислення з метою оптимізації пропорцій зайнятості в управлінні таекономіці, капіталі та його розміщенні на території країни та отримання обсягуі структури національного продукту, адекватного внутрішнім потребам іміжнаціональному товарообміну. Найгострішою проблемою структурної перебудовиукраїнської економіки є розвиток обробної промисловості, передусіммашинобудування. За роки ринкового реформування в структурі економіки Українивідбулися негативні зміни. Отже, державна економічна політика ринковогореформування не може ігнорувати цей вірогідний факт. Вона має бутизорієнтована, насамперед, на розвиток високотехнологічних виробництвконкурентоспроможних товарів на власній території, а не на забезпеченнясоціальних і технологічних потреб за рахунок дорожчого та руйнівного длянаціональної економіки імпорту готових товарів і послуг.

3. Економічнабезпека країни. Поняття, критерії та елементи

Економічнабезпека — визначальна складова національної безпеки України, їїсистемоутворюючий чинник. 3 огляду на прогнозовані соцільно-економічні та іншіперспективи розвитку України на період до 2010 року, які сьогоднірозглядаються, ці підходи є актуальними. Слід зазначити, що сьогодні в багатьохдержавах, в тому числі i в Україні, досить нове для практики наших політичнихта управлінських структур поняття «економічна безпека» застосовуєтьсяв досить широкій інтерпретації. Відповідно, головними критеріями оцінки стануекономічної безпеки держави в її внутрішньому та зовнішньому контекстах є: економічнанезалежність, насамперед, можливість здійснення державного контролю наднаціональними ресурсами, спроможність використовувати національні конкурентніпереваги для забезпечення рівноправної участі у світовому поділі праці; стійкістьі стабільність національної економіки, що передбачає міцність і надійність усіхелементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантійдля ефективної підприємницької діяльності, стримування дестабілізуючихфакторів; здатність до саморозвитку і прогресу, тобто спроможність самостійнореалізовувати і захищати національні економічні інтереси, вести ефективнуінвестиційну та інноваційну політику, розвивати інтелектуальний і трудовийпотенціал країни.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 6

1. Взаємовідносини перехідних економічних систем з індустріальнорозвинутими країнами та країнами, що розвиваються

Країнами зрозвинутою економікою вважаються такі держави, для яких характерна наявністьринкових відносин в економіці, високий рівень прав і цивільних свобод усуспільному і політичному житті. Розвинуті країни пройшли аграрну йіндустріальну стадії розвитку з переважаючим значенням і внеском у створенняВВП сільського господарства і промисловості. Зараз ці країни перебувають устадії постіндустріалізму, для якого характерні провідна роль у національномугосподарстві сфери нематеріального виробництва, ефективне виробництво товарів іпослуг, високий споживчий попит, постійний прогрес у науці і техніці, посиленнясоціальної політики держави. До групи країн з перехідною економікою відносятьдержави, що з 80 – 90-х рр. здійснюють перехід від адміністративно-командної(соціалістичної) економіки до ринкової. До країн, що розвиваються, відносяться,зокрема, такі держави, в яких більшість показників рівня і якості життя вищекожної розвинутої країни (Об'єднані Арабські Емірати, Багамські острови таін.). Так само не можна стверджувати, що усі вони – економіки аграрного абоаграрно-індустріального типу. Через спільний характер вищезгаданих особливостейдо держав, що розвиваються, цілком правомірно зараховувати і більшість країн зперехідною економікою, рівень життя в яких значно знизився через неефективністькерування економічними перетвореннями.

2. Фінансовасистема. Поняття, елементи та показники

Термін«система» широко вживаний як у науковій літературі, так і в повсякденномужитті. Під системою розуміють сукупність об’єктів, розглядувану як єдине ціле.Саме в такому сенсі говорять про систему виробництва, систему управлінняекономікою, торговельну систему, систему кровообігу, обчислювальну систему,систему математичних рівнянь тощо. Довільний реальний об’єкт має незліченнукількість властивостей (характеристик), і за кожною з них його можна віднестидо тієї чи іншої системи як її елемент. Елемент системи — це неподільна частинасистеми (за певного способу розбиття її), що має деяку самостійність стосовновсієї системи. Неподільність елементів відносна: її потрібно розуміти якнедоцільність у межах розглядуваної моделі даної системи враховувати внутрішнюструктуру окремих складових останньої.

3. Зовнішніі внутрішні фактори економічної безпеки

У сучасномусвіті безпека розвитку становить ключову складову політики кожної держави.Найбільш актуальною вона є для країн, котрі знаходяться у процесі системнихтрансформацій. Природно, що практично всі успіхи і негаразди ринковихперетворень в Україні немов би фокусуються у проблемі економічної безпекидержави. В узагальненому вигляді її зміст визначається тим, що у стратегічному планіекономічну безпеку гарантує лише конкурентноспроможна економіка. Усьогоднішньому і, особливо, у завтрашньому світі конкурентоспроможними можутьбути лише ринково організовані відкриті економіки. В системі внутрішніх мікро- та макроекономічних факторів вирішального значення для забезпеченняекономічної безпеки розвитку України набуває структурна політика та їїінституціональне забезпечення. На сьогодні 2/3 експорту Українистановлять товари, які є або сировиною, або напівфабрикатами з невисокоюдоданою вартістю. На реалізацію таких товарів головним чином впливає нетехнологічний рівень виробництва чи якісні характеристикиконкурентоспроможності. Експортна виручка відчутно коливається прикон’юнктурній або циклічній зміні співвідношення пропозиції та попиту. Крімтого, експорт такої продукції дуже вразливий щодо дій з боку інших конкурентів.Принципово важливою з точки зору економічної безпеки є проблемазовнішньої заборгованості. Нераціональне використання приватнихіноземних кредитів, відсутність заздалегідь визначених джерел їх погашення,надмірна податливість української сторони щодо умов офіційного кредитуванняпризвели до ситуації, коли зовнішні запозичення вже не можутьрозглядатися як джерело підвищення конкурентоспроможності нашої економіки.Підвищення національної конкурентоспроможності і економічної безпеки Українивимагає кардинальної реорганізації систем державного і корпоративногоуправління.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 7

1. Поняття і структураекономічних систем постсоціалістичних країн

Перехіднаекономіка постсоціалістичних країн належить до її реформаторсько-еволюційноготипу. Це передбачає необхідність свідомого регулювання перехідних процесів збоку суспільства. Суспільство вибирає насамперед кінцеву мету трансформаціїекономіки, що здійснюється протягом перехідного періоду. Такою метою є перехіддо соціально орієнтованої змішаної економіки. Термін “змішана економіка” недістав поки що однозначного трактування. Змішану економіку розглядають такожкрізь призму співвідношення економічних і позаекономічних основ у структурісучасного суспільства. Нарешті, існує погляд на змішану економіку як напоєднання, співіснування капіталу приватного підприємництва і соціальності(наявності соціальних гарантій). Змішаністьекономіки характеризує не лише наявність різноманітних структурних елементів,але й утворення конкретних форм їх поєднання та існування. Прогресивнітенденції розвитку української перехідної економіки пов’язані з формуваннямсоціально орієнтованої змішаної економіки. Соціальну орієнтацію слід розумітине у вузькому, споживацькому, контексті, а як об’єктивний результат розвиткузмішаної економіки. Перехідна економіка — базова складова перехідного етапусуспільства на певному ступені історичного розвитку, пов'язана із перетвореннямоднієї економічної системи на іншу. У перехідній економіці завжди присутні,співіснують, взаємодіють і борються домінуючі уклади, елементи, форми минулої імайбутньої системи з поступовим наростанням нового і формуванням якостіоднорідності, органічної цілісності системного утворення, що виникає.

2. Системаміжнародних балансів

Міжнароднівідносини (економічні, гуманітарні, політичні, культурні тощо) знаходять своєвідображення у балансах міжнародних розрахунків. Баланси міжнароднихрозрахунків — це співвідношення грошових вимог і зобов'язань, надходжень іплатежів однієї країни стосовно інших країн. У систему балансів міжнародних розрахунківвходять:– розрахунковий баланс;– баланс міжнародної заборгованості;– платіжнийбаланс.Розрахунковий баланс — це співвідношення вимог і зобов'язань даноїкраїни щодо інших країн на певну дату, незалежно від термінів надходженняплатежів. Вимоги та зобов'язання виникають внаслідок участі в міжнароднійторгівлі, міжнародної міграції капіталу, міжнародної міграції робочої сили.Розрахунковий баланс за певний період характеризує лише динаміку вимог ізобов'язань однієї країни стосовно інших, але не може використовуватись дляоцінки результативності, збалансованості міжнародних економічних Балансміжнародної заборгованості за методологією та призначенням наближений дорозрахункового балансу, але відрізняється від нього складом статей і має певніособливості в окремих країнах. У системі балансів міжнародних розрахунківосновне місце посідає платіжний баланс, дані якого кількісно та якіснохарактеризують масштаби, структуру та характер зовнішньоекономічних зв'язківкраїни.

3. Економічна системаринкового типу

У теоріїприйняття рішень економічна система визначається як суспільно визнаниймеханізм, завдяки якому можливе прийняття рішень у процесі виробництва,споживання й розподілу товарів. Цей механізм визначає, хто, коли, де і для когомає приймати економічні рішення. У системній теорії порядку, яка є сучаснимваріантом теорії господарського порядку, існують два варіанти до розкриттязмісту поняття «економічна система». У межах першого вона розглядається яксукупність таких елементів: природні і матеріальні ресурси; люди як виробники іспоживачі; економічні взаємини, що відбуваються всередині господарських одиницьі між ними; господарський порядок, що конституюється правовими таінституціональними правилами, обов’язковими для господарського процесу. Другийпідхід ґрунтується на розумінні господарської системи, яка існує в теоріїприйняття рішень: економічні системи — це механізми, які роблять можливимприйняття і здійснення господарських рішень у процесі виробництва, споживання ірозподілу товарів.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 8

1. Принципи організації тауправління перехідних економік

Узагальнюючинеобхідно зазначити, що національна модель корпоративного управління маєспецифічні характерні особливості, які не завжди піддаються впорядкуванню умежах наявних інституційних норм. Найбільш істотними характеристикамивітчизняної моделі корпоративного управління, що сформувалися під впливомісторичних, економічних та соціокультурних чинників розвитку, є наступні:вибіркове, безсистемне та переважно формальне застосування норм і процедуркорпоративного управління вітчизняними корпораціями; -переважання внутрішніхмеханізмів корпоративного контролю у формі делегування повноважень контролюорганам управління корпорацій, внаслідок нерозвинутості інституту зовнішньогокорпоративного контролю;-незначна роль банків та фактична відсутність такихфінансових інституційних інвесторів, як пенсійні, інвестиційні акціонерніфонди;

-непрозорістьструктури власності, що унеможливлює визначення та розмежування реальних таномінальних власників); -інформаційна закритість та непрозорість діяльностікорпоративних підприємств і, як результат, нерозвиненість таких формзовнішнього контролю як незалежне оцінювання через рейтинги корпоративногоуправління;-нерозвиненість відчуття власника та вартісного мислення, щоспричиняє абсентеїстську поведінку міноритарних акціонерів

2. Валютна система.Поняття, види і елементи

Елементисвітової валютної системи з’явилися ще в часи Стародавньої Греції, дезародилися та почали розвиватися первісні форми вексельної і міняльної справи.Валютна система — форма організації та регулювання валютних відносин, яказакріплена національним законодавством або міжнародними угодами. Валютнусистему можна розглядати з економічного та організаційно-правового погляду. З економічногопогляду валютна система — це сукупність валютно-економічних відносин, щоісторично склалися на основі інтернаціоналізації господарських зв’язків. Зорганізаційно-правового погляду — державно-правова форма організації валютнихвідносин країни, що склалася історично на основі інтернаціоналізаціїгосподарських зв’язків і закріплена національним законодавством з урахуваннямнорм міжнародного права. Розрізняють національну, регіональну і світову валютнісистеми. Національна валютна система — сукупність валютно-економічних відносин,за допомогою яких здійснюється міжнародний платіжний обіг, утворюються івикористовуються валютні ресурси країни. До національних валютних системвходять відповідні інфраструктурні ланки — банківські та кредитно-фінансові установи,біржі, спеціальні органи валютного контролю та інші державні іприватно-комерційні інституції. Світова та регіональні валютні системитісно пов'язані з національними валютними системами. Вони являють собою системиправил і механізмів, які забезпечують співвідношення різних валют у міжнароднихвідносинах.

3. Фінансові ринковіструктури

Структураміжнародного фінансового ринку. Цьому питанні в економічній літературівідводиться особливе місце, бо єдиної загальновизнаної структури фінансовогоринку ще не існує. Це пов’язано з тим, що міжнародний фінансовий ринок являєсобою дуже складну структуровану систему. Залежно від періоду закінченняоперацій міжнародний фінансовий ринок поділяють на: ринок касових (поточних,«спот») операцій — передбачає торгівлю базовим активом, розрахунки за якийздійснюються не пізніше другого робочого дня після укладення угоди; ринокстрокових угод — розрахунок здійснюється пізніше, ніж на другий робочий деньпісля дати укладення угоди, тобто угода здійснюється більше трьох робочих днів.

Міжнароднийфінансовий ринок залежно від місця проведення операцій поділяють на:централізований — представлений біржами (біржовий ринок); децентралізований(позабіржовий) світовий ринок — торгівля повністю децентралізована іздійснюється переважно через дилінгові системи, міжнародні телекомунікаційнісистеми, по телефону.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 9

1. Поняття та критеріїекономічного потенціалу

Визначенняпоняття економічного потенціалу набуває певного значення також у зв'язку знеобхідністю розробки підходів до оцінки рівня економічної безпеки підприємств.Безсумнівно, що підвищення потенціалу підприємства веде до зростання йогоекономічної безпеки. Отже, може виявитися можливим використання показникаекономічного потенціалу як інтегрального критерію економічної безпеки, щопотребує детальних досліджень названих категорій. Отже, метою аналізуекономічного потенціалу промислових підприємств є об'єктивна оцінка обсягувиробленої реалізованої продукції, рівня її собівартості, а також виявленнярезервів зростання обсягу реалізованої продукції і зниження її собівартості,розроблення організаційно-економічних заходів щодо підвищення економічноїефективності виробництва. Тому аналіз економічного потенціалу промисловихпідприємств доцільно здійснювати на основі аналізу забезпеченості підприємстваосновними засобами та ефективністю їх використання, трудовими ресурсами,провести аналіз матеріальних ресурсів підприємства, витрат і собівартостіпромислової продукції.

2. Кредитнасистема. Поняття і критерії

Кредитнасистема – це сукупність кредитно-фінансових інститутів, які акумулюють вільнігрошові капітали, доходи і заощадження юридичних і фізичних осіб і надають їх упозичку позичальникам – підприємствам, уряду, особам. Сучасна кредитна системавключає два основні поняття:

1. Сукупністькредитно-розрахункових і платіжних відносин, які базуються на визначених,конкретних формах і методах кредитування.

2. Сукупністьфункціонуючих кредитно-фінансових інститутів (банків, страхових компаній тощо).

Кредитна системафункціонує через кредитний механізм.

Черезкредитну систему реалізується суть і функції кредиту

3. Нова валютна політикаі система ринкових валютних відносин

Досягненняцілей валютної політики забезпечується через законодавче регулювання валютнихвідносин (валютне регулювання) і контроль за виконанням установлених вимог,норм і правил (валютний контроль). Тому поняття валютної політики і валютногорегулювання тісно між собою пов'язані. При широкому трактуванні валютноїполітики валютне регулювання і контроль є, по суті, її складовими. До складувалютної політики входить також міжнародне валютне співробітництво, у томучислі з міжнародними валютно-фінансовими організаціями. Валютне регулювання — це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютнихвідносин економічних, суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку. На вашу думку, якi мiнуси нової валютної полiтики-Може постраждати населення, яке тримає заожадження у доларах, — якщовчасно не позбудеться цiєї валюти.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 10

1. Поняттята критерії виробничого потенціалу

Досліджуючиекономічні аспекти функціонування народного господарства, різних галузей,окремого підприємства – як основної ланки економічної системи країни, доцільнозвернути увагу на таке поняття як «ресурсно-виробничий потенціал». Йогосутність випливає з наступних положень. Термін «потенціал» в економічній теоріїмає досить широкі аспекти використання і трактується як запаси, засоби,джерела, які є в наявності і можуть дути використані (приведені в дію длядосягнення певної мети).Дослідження, пов’язані із визначенням потенціалу будь-якоївиробничо-господарської системи (або підсистеми), передбачають необхідністьвстановлення її мети і механізмів її досягнення. Діяльність підприємства восновному спрямоване на забезпечення двох груп завдань: забезпечення соціальнихфункцій відтворення, отримання прибутку, збереження і примноження національногобагатсва; здійснення виробничо-господарских функцій з метою раціональноговикористання ресурсів, виробництва промислової продукції, товарів народногоспоживання, надання послуг тощо.

2. Банківська система.Поняття і структура

Банківськасистема — це не довільне явище, а складова частина кредитно-грошової системи,елемент економічного базису суспільства, яка розвивається за законами ринковоїекономіки. Ця система — внутрішньо організована, взаємопов'язана, має загальнумету та завдання.Банківська система існує в будь-якій країні в певнийісторичний період і є складовою частиною кредитної системи держави. Банківськасистема є складовою більш широкої системи — економічної системи, якарозвивається за законами ринку і залежить від економічної та соціальноїполітики держави.Банківська система є законодавче визначеною, чіткоструктурованою сукупністю фінансових інститутів, які займаються банківськоюдіяльністю. Специфіка банківської системи виявляється р її функціях, а саме: а)створення грошей і регулювання грошової маси; 6) трансформаційна функція; в)стабілізаційна функція.

3. Формуваннянаціональних ринків

Розвитоквнутрішньої торгівлі і товарно-грошових відносин справляв помітний вплив на всігалузі господарства. Зокрема, збільшення попиту на хліб викликало розширенняпосівів пшениці. Щоб задовольнити потреби ринку, феодали створювали заводи порозведенню коней та великої рогатої худоби, збільшували отари звичайних татонкорунних порід овець. Процес товаризації особливо позначився на розвиткутваринництва в південних районах країни. Володіючи значними земельними просторамита відчуваючи гостру потребу в робочих руках, місцеві поміщики охоче займалисярозведенням худоби для ринку. Проникнення товарно-грошових відносин угосподарства селян зумовило виникнення товарного городництва, сконцентрованогов основному навколо великих міст і містечок.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 11

1. Поняття та критеріїтехнічного потенціалу

Вплив НТП нарозвиток економіки й всіх сфер діяльності людського суспільства в сучаснихумовах надзвичайно велике й визначається багатьма факторами. Ступінь же цьоговпливу головним чином залежить від можливостей даної країни брати активнуучасть у процесі науково-технічного розвитку, вносячи в нього свій внесок, імаксимально використовувати його результати в практичній діяльності в інтересахпідвищення ефективності суспільного виробництва. Ці можливості у свою чергувизначаються цілим комплексом доданків, які поєднуються загальним поняттям«науково-технічний потенціал».

2. Зовнішнята внутрішня заборгованість

Отже, є два способи залучення позикового капіталу які в свою чергуможуть мати різні джерела формування. Зовнішні джерела позичкових коштівскладаються з двох підгруп –зовнішні довгострокові й зовнішні короткостроковіджерела позикового фінансового капіталу.Зовнішні довгострокові позикові коштиЗовнішні короткострокові позикові кошти — довгострокові кредити банків — довгострокові облігаційні позики — довгострокові кредити і позики небанківськихфінансових установ — довгострокові державні цільові кредити — фінансовий лізинг- довгостроковий податковий кредит і Пільги.

Внутрішні довгострокові позикові кошти Внутрішні короткостроковіпозикові кошти — відстрочена та прострочена заборгованість за майно в оренді — реструктиризований борг за кредитами та позиками — відстрочена та простроченазаборгованість за облігаційними позиками — відстрочена податкова заборгованість- інші внутрішні довгострокові позикові

Кошти — довгостроковий податковий кредит і Пільги. Отже, засучасних умов необхідно суттєву увагу приділяти пошуку нових джерел та способівзалучення позикового капіталу не тільки на регіональному рівні, але і на рівнідержави. Шляхами вирішення цього питання можуть стати:

1) створення конкурентного середовища на ринку, за рахунок впровадженняпідприємств різних організаційно-правових форм; 2) конкретні дії держави щодопокращення інвестиційної привабливості галузі; 3) залучення іноземнихінвесторів. Одним із шляхів вирішення даної проблеми може стати створення єдиногорегіонального фонду, метою діяльності якого буде акумулювання та перерозподілфінансових ресурсів підприємств галузі. При цьому, потрібно буде розрахуватипоказники підприємства, які дадуть додаткову інформацію кредиторам таінвесторам, а також іншим особам, які хочуть оцінити перспективність вкладеннякоштів у дануфірму, керівнику та його підлеглим – точну та об’єктивнукартинуфінансового станупідприємства, розрахунків з кредиторами. І, крім того,аналіз аналітичних фінансових коефіцієнтів, побудованих на основі данихзвітності компанії, дозволить виявити її слабкі, вразливі сторони.

3. Особливостіекономічного розвитку східноєвропейських країн

Для аграрноїеволюції країн Центральної, ПівденноСхідної та Східної Європи протягом XVI—XVIUст. визначальним було утвердження панщинно-кріпосної системи господарства. Усферах промисловості та обігу повільно розвивалося дрібне товарне імануфактурне виробництво. Зовнішній ринок переважав над внутрішнім. КраїниЦентральної і Східної Європи перетворилися на аграрно-сировинний додаток доекономічно розвинених західноєвропейських країн. Причинами, що зумовили своєрідністьекономічного розвитку країн на схід, були як місцеві закономірності таособливості, так і загальноєвропейські економічні фактори. Порівняно ізЗахідною Європою ці країни не були готові до перебудови. Міста були відноснослабкими і не могли взяти на себе роль (ні економічно, ні політичне) рушіясуспільного прогресу, що було властиве західноєвропейським містам. Великігеографічні відкриття віддалили ці країни від головних шляхів світовоїторгівлі. Продукція місцевих ремесел не могла конкурувати з мануфактурними західноєвропейськимивиробами. Темпи перетворень в аграрній сфері порівняно з промисловістю булиповільнішими. Внаслідок «революції цін» знецінилася фіксована грошоварента, а дрібноселянське виробництво не могло забезпечити швидкого зростання.Становлення європейського і світового ринків зумовило початок міжнародногоподілу праці. Тим часом як капіталістичне сільське господарство Великобританії,Голландії розвивалося інтенсивно, орієнтуючись на високопродуктивні татрудомісткі галузі (вирощування технічних культур, тваринництво), у центральнихі східноєвропейських країнах культивувалося зернове господарство.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 12

1. Поняттята критерії технологічного потенціалу

З поглядурозвитку світової економіки представляється доцільним розглядатинауково-технічний потенціал у широкому змісті цього поняття. Саме в цьомузмісті науково-технічний потенціал держави (промисловості, окремої галузі)можна представити як сукупність науково-технічних можливостей, щохарактеризують рівень розвитку даної держави як суб'єкта світового господарствай залежних від кількості і якості ресурсів, що визначають ці можливості, атакож від наявності фонду ідей і розробок, підготовлених до практичноговикористання (впровадженню у виробництво). У процесі практичного освоєннянововведень відбувається матеріалізація науково-технічного потенціалу. Такимчином, науково-технічний потенціал, з одного боку, характеризує реальніможливості держави використовувати об'єктивні досягнення науково-технічногопрогресу, а з іншого боку — ступінь особистої участі в ньому. Відомо, що участьбудь-якого наукового дослідження в створенні суспільно корисної потребительнойвартості виражається в тім, що результатом його є така наукова або технічнаінформація, що, втілюючись у різні технічні, технологічні або які-небудь іншінововведення, перетворюється в один з необхідних факторів для розвиткувиробництва. Однак було б, мабуть, помилковим розглядати науково-технічнутворчість і його зв'язок з виробництвом лише як процес поставки необхідної длявиробничої діяльності інформації. Наукові дослідження, особливо в областіприродних і технічних наук, по своїй природі й діалектичному призначенні усебільше перетворюються в безпосередню складову частину процесу матеріальноговиробництва, а прикладні дослідження й дослідно-конструкторські розробкипрактично можна вважати невід'ємною складовою частиною цього процесу.

2. Валютнаполітика постсоціалістичних країн

Оскільки валютна політика — це комплекс заходів, здійснюваних у сферіміжнародних валютних та інших відносин як центральними банками, так і органамидержавного управління, її реалізацією має передбачатися високий ступінькоординації рішень усіх зацікавлених структур із метою забезпечення поточних(тактичних) та кінцевих (стратегічних) цілей економічної політики. Слід очікувати, щоліберальна валютна політика, яку проводять у Росії та Україні, приведе доактивізації ринкових механізмів зрівнювання темпів зміни курсів обміну та цін.Запропонована в статті методика аналізу впливу відмінностей у темпах зміникурсу обміну національної валюти та рівня цін у країні на рентабельністьекспорту дає змогу вибирати оптимальні для усього народногосподарськогокомплексу параметри монетарного регулювання при плануванні антиінфляційноїполітики на коротко- та середньотермінові періоди.

3. Соціально-економічнадиференціація постсоціалістичних країн

Структурніланки, що утворюють економічну систему, з одного боку, досить неоднорідні, а зіншого – динамічні, мінливі. Вони поєднують у собі загальні та специфічні,основні та похідні, нові та відмираючи, перехідні та проміжні економічніреформи, кожна з яких функціонує за загальною для всієї системи, і водночасвласною логікою розвитку. Цм зумовлюється необхідність структурноїдиференціації елементів економічної системи суспільства, без якої неможливопізнати об’єктивні закони її функціонування і розвитку. Світовий історичнийдосвід переконав, що причина ефективності або неефективності підприємствбудь-якої форми власності полягає як не в формі власності, а в організаціївиробництва на підприємстві, адекватності її вимогам ринку. При цьому і умовою,і причиною достатків населення є ефективність економіки та діючі соціальнікритерії розподілу доходів.

Рушійні силитрансформації пострадянського суспільства взяли на озброєння найбільшпопулярний напрямок економічної думки – мейстрим, що базуться на ідеях вілногоринку і теорії загальної рівноваги. Остання є скоріше винятком, аніжзакономірністю, тим більше для перехідної економіки. В результаті відбувся зламнаціональної економіки, диференціація суспільства на бідних і невелику групунадбагатих.

3. ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 13

1. Стабільні економічні системипостсоціалістичних країн

У 80-90-хроках XX ст. сталися кардинальні й далекосяжні зміни у структурі світової економіки.Досі її формували три укрупнені компоненти. Перший складався з країн ізрозвинутою ринковою економікою, другий формували країни, що розвиваються,третій — соціалістичні країни. На Заході їх ще називали комуністичними країнамиз плановою економікою, керованою з одного центру. Перші дві групи країнрозрізняються між собою ступенем економічного розвитку. Він характеризується усвітовій економічній літературі численними показниками, серед яких можна виділитиосновні й деталізовані. До перших належать: обсяг валового внутрішньогопродукту, національного доходу, а також ці показники, взяті з розрахунку надушу населення. До інших зараховують погодинну заробітну плату, сукупнийекспорт та імпорт і його розподіл по регіонах світу, сукупні споживчі витрати таїх диференціацію за статтями витрат, кількість легкових, вантажних автомобілівй автобусів, телефонних ліній, телевізорів і комп'ютерів, виробництво сталі,цементу, електро- та зведеної енергії. Ці показники теж розраховують на душунаселення. До даних показників як критеріїв поділу в ранзі основних ідеталізованих додають ще галузеву структуру національного виробництва.

2. Фінансовабезпека. Поняття і критерії

Фінансовабезпека держави — багатопланове поняття, яке визначається конкретнимипоказниками функціонування економічної системи держави за певний проміжок часу.Спочатку слід зауважити, що склад економічної безпеки значно ширший, ніж той,що наведений у Концепції національної безпеки. Однак серед загроз національнійбезпеці в економічній сфері в Концепції наведено деякі складові фінансовоїбезпеки, а саме: невирішеність проблеми фінансової залежності національноїекономіки від інших країн; неконтрольований відплив за межі України фінансовихресурсів; фінансовий аспект криміналізації суспільства та діяльності “тіньових”структур. Це вузький підхід до визначення складу фінансової безпеки, тому щофінансово-кредитна система держави містить такі складові: грошово-кредитну,валютну, банківську, інвестиційну, фінансовий аспект зовнішньоекономічноїдіяльності. На грунті концепції фінансової безпеки має бути розроблена державнастратегія фінансової безпеки, яка може бути основою опрацювання державноїфінансової політики, надаючи цьому документу орієнтири, визначаючи національніінтереси, цілі і пріоритети.

3. Основні зрушення вгалузевих структурах

В умовахстановлення ринкової економіки вивчення галузевої структури необхідне дляуправління державною власністю в промисловості, якісного складанняміжгалузевого балансу. Критерієм прогресивності галузевої структури є такеспіввідношення окремих галузей, при якому потреби народного господарства упевних видах продукції задовільняються з найменшими затратами суспільної праціі в найкоротший строк. Для характеристики галузевої структури промисловості тааналізу зрушень у ній використовують ряд показників. Цими показниками можутьбути: питома вага випуску продукції окремими галузями в загальному обсязівипуску продукції промисловістю; зміна питомої ваги основних фондів галузі взагальній вартості основних фондів промисловості; зміна чисельності працюючих вгалузі відносно загальної чисельності працюючих в промисловості та ін. Важливовиділити основні фактори, що визначають галузеву структуру виробництва вбудь-якій країні. Одним із найбільш перевірених практикою методів аналізу іпланування галузевої структури і міжгалузевих зв'язків є міжгалузевий баланс,тобто економічний документ, який містить систему економічних показників, щовідображають конкретні пропорції виробництва і споживання кожного видупродукції. Міжгалузеві баланси є двох типів: у натуральному і вартісномувиразах. Вони складаються територіальними органами управління на плановий абоза звітний період на основі бізнес-планів підприємств, матеріальних балансів.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 14

1. Економічнісистеми країн СНД

На територіїколишнього СРСР склалася нова політична й економічна ситуація — колишні союзніреспубліки стали незалежними країнами, які самостійно визначають власний шляхвнутрішнього розвитку та взаємин із світовим співтовариством. Незадовільний вцілому перебіг ринкових реформ також гальмує приєднання цих держав до світовоїгосподарської співдружності. Централізоване фінансування економіки республік ітаке ж встановлення цін на продукцію у міжреспубліканському обміні, які булихарактерні для перерозподілу державного бюджету колишнього СРСР, не дають змогинавіть приблизно визначити вихідний стан фінансової системи нових сувереннихдержав. Значні відмінності відчутні й у життєвому рівні окремих новихнезалежних держав. Як зазначалося, до таких загальних особливостей належатьнасамперед кризові явища, одночасно спричинені двома процесами — переходом досуверенної економічної системи та формуванням її на ринкових засадах.

2. Валютніринки країн з перехідними економіками

Успішнийрозвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, наякому можна вільно продати та купити валюту. Проте на валютному ринку купують іпродають валюту не тільки для здійснення платежів, а й для інших цілей: дляспекулятивних операцій, операцій хеджування валютних ризиків тощо. Томуприскорений розвиток валютного ринку — одне з актуальних завдань країн зперехідними економіками, у тому числі й України. Проте в Україні валютний ринокформується надто повільно. Рівноважний обмінний курс, врівноважує попит тапропозиція на валютному ринку ", виконує ще одну дуже важливу функцію,властиву виключно перехідній економіці: він покликаний усунути викривлення уструктурі відносних цін, що дісталися в спадок від адміністративно-командноїсистеми, ціноутворення в якій, грунтуючись на нормативних принципах, практичноне брало до уваги ринкові механізми – ціни не повідомляли економічним агентамнеобхідної інформації про ринок і через це не могли служити стимуламивисокоефективного виробництва. У країнах з перехідною економікою склаласядосить парадоксальна ситуація, за якої внутрішні ціни орієнтовані на обміннийкурс (а не навпаки, як у промислово розвинених країнах).

3. Зовнішньоекономічнізв'язки східноєвропейських країн

Сучаснийрозвиток зовнішньоекономічних відносин східноєвропейських країн бере початокнаприкінці 80-х- початку 90-х років, коли ці країни приступили до коріннихринкових реформ національних економік. Зміна моделі соціально-економічногорозвитку, істотне перетворення відносин власності, рішучий поворот доформування ринкових основ народних господарств зумовили кардинальнутрансформацію зовнішньоекономічної політики країн регіону. Першою й головноюособливістю сучасного етапу розвитку зовнішньоекономічних відносинсхідноєвропейських держав є відмова від державної монополії назовнішньоекономічні зв'язки, демонтаж планово-адміністративної, жорсткоцентралізованої системи управління зовнішньоекономічною діяльністю. Цезнайшло та знаходить виявлення в; демонополізації та приватизаціїзовнішньоекономічних підприємств та організацій; наданні правазовнішньоекономічної діяльності юридичним та фізичним особам; стимулюванніутворення комерційних посередницьких зовнішньоекономічних фірм. Другоюхарактерною рисою зовнішньоекономічних відносин країн регіону на сучасномуетапі є перехід від планово-адміністративних форм протекціонізму долібералізації зовнішньоекономічної діяльності.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 15

1. Нестабільні економічнісистеми постсоціалістичних країн

Політикапротекціонізму в Латинській Америці призвела до консервування неефективноївиробничої структури, тоді як у НІК сприяла розвиткові сучасного виробничогопотенціалу. Це ж стосується експансії державної власності. Зовнішньоторговельналібералізація дозволила країнам Південно-Східної Азії активно включитися уміжнародний розподіл праці, а у ряді перехідних економік — створюваланесприятливі умови для національних виробників. У НІК та Японії пільговекредитування сприяло структурній перебудові економіки, натомість упостсоціалістичних країнах та Латинській Америці часто виявлялося чинникомрозкручення гіперінфляції. Широке залучення іноземних інвестицій стало однією зпричин фінансової кризи як у Латинській Америці, так і в НІК. Однак у новихіндустріальних країнах третьої «хвилі» ці капіталовкладення використовувалисядля побудови технологічної бази, а у Китаї — для розвитку національноїпромисловості. Специфічною рисою нестабільних економік є можливістьвикористання на користь економічного зростання навіть тих чинників, що устабільних розвинених економіках розглядаються як негативні.

2. Механізмвзаєморозрахунків між постсоціалістичними країнами

Розвитокінтеграційних процесів – універсальна закономірність сучасної епохи, щопроявляється як у середовищі національних економік, так і в сфері міждержавнихвідносин, та логічно спричиняється до глобалізації економічного середовища. Слово"інтеграція" в буквальному перекладі з латини означає об'єднання вціле якихось частин. Розуміння вихідного значення поняття"інтеграція" є принциповим, оскільки вже в ньому закладено основузмісту цього явища, а саме діалектичних і суперечливих взаємин складових іцілого. Для України особливий інтерес становлять принципи утворення зонивільної торгівлі та створення митного союзу. Найпростішою для виконанняобов'язків держави формою є інтеграційне об'єднання у вигляді зони вільноїторгівлі. Як правило, конкретні угоди про такі зони для вільної торгівліпротягом певної кількості років промисловими товарами передбачають створенняЗВТ шляхом поступової взаємної відміни митних стягнень та скасування іншихнетарифних обмежень. У відношенні до сільськогосподарських товарів такалібералізація носить обмежений характер. Створення ЗВТ базується на принципівстановлення взаємного мораторію на підвищення митних тарифів. Митний союз – цеформа колективного протекціонізму, створена за угодою двох або більше державпро скасування мит у торгівлі з одночасним установленням єдиного зовнішньогомитного тарифу для третіх країн.

3. Пріоритетизовнішньоекономічної стратегії і політики

На сьогодні виробленідеякі пріоритети, до яких належать:

1.Затвердження відкритої економіки. 2. Удосконалення платіжного балансу. 3.Правова основа залучення зарубіжних інвестицій. 4. Повернення в Українукапіталу. 5. Експортоорієнтована стратегія розвитку економіки. 7. Удосконаленнярегіонального спрямування зовнішньоекономічної діяльності.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 16

1. Загальні проблеми тасуперечки в системі соціалістичних країн

Соціалістичнезмагання— типово радянський термін на означення різноманітних, переважнопозаекономічного характеру, заходів підвищити продуктивність праці, в основуяких покладено не так стимули матеріального зацікавлення, як апеляції до «соц.свідомости» працюючих віддати додаткові зусилля на побудову соціалізму. У 50-тіроки бурхливо розвивалося співробітництво КНР з іншими країнами соціалізму.Будь-яких серйозних чвар у відносинах КНР з соціалістичними країнами невиникало. Виняток становили відносини з Югославією. Пекін звинувачувавЮгославію в ревізіонізмі, змові з імперіалізмом.

2. Доларизаціяперехідних економік

Характерноюособливістю української економіки, як і багатьох інших перехідних економік, єїї суттєва доларизація. Серед причин доларизації слід відмітити: вищумінливість темпів інфляції порівняно з курсовою динамікою, що визначає меншстабільний рівень реальної дохідності гривневих фінансових інструментівпорівняно з доходом на фінансові активи, деноміновані в іноземній валюті; стабільнішіпроцентні ставки за кредитами й депозитами в іноземній валюті, ніж унаціональній; прискорену лібералізацію валютного регулювання, що розширюєможливості доступу до глибшого і розвиненішого ринку позик в іноземній валютіта дозволяє розміщувати цінні папери на міжнародних ринках капіталу. Удоларизованій економіці, де одночасно іноземна й національна валюта виконуютьфункції грошей, деформується дія каналів трансмісійного монетарного механізму,що суттєво підвищує невизначеність в монетарній сфері, посилює вплив монетарнихшоків і ризики боргової кризи:

3. МісцеСхідної Європи в міжнародному розподілі праці

Підміжнародним територіальним поділом праці (ТПП) розуміється процес концентраціїв окремих країнах виробництва товарів та надання послуг понад необхіднівнутрішні потреби у розрахунку на їхній обмін або продаж іншим країнам.Міжнародний ТПП також передбачає розвиток економіки країн з розрахунком назавезення ряду товарів та послуг з-за кордону, наявність між країнами аборегіонами не лише торгівельних стосунків, але й кредитних, науково-технічних,виробничих, транспортних зв'язків. Після другої світової війни посилилисяекспортні функції США, Австралії та Канади в Західну Європу, де сільське господарствобуло занедбано війною. У 50-ті роки країни Західної Європи значно збільшиливиробництво сільськогосподарської продукції, утворили Європейське ЕкономічнеСпівтовариство і перекрили потік сільськогосподарських товарів до цих країн.Більш того, з часом вони стали зазіхати на ринок США, Африки, ЛатинськоїАмерики та Східної Європи, шукаючи нові країни для збуту своєї продукції. Уперспективі на міжнародний поділ праці чекають структурні зрушення, пов'язаніяк зі зростанням цін на ряд сировинних ресурсів, появою на ринку нових лідерів,так і з загальноекономічними змінами. На світовий ринок дедалі упевненішевиходять країни Східної Європи, зокрема Україна.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 17

1. Поняттята сутність економічної інфраструктури

Однією з найважливіших складових сучасного ринкового господарстває його інфраструктура, від рівня розвитку якої залежить ефективністьфункціонування всіх його елементів та їх загальної взаємодії. Сучаснаінфраструктура розвинутих країн є найважливішою підсистемою ринкової економікиза масштабами, обсягами та характером залучених ресурсів, а також за рівнемвпливу на динаміку та структуру ВНП, функціонування господарчих систем вцілому, особливо в умовах переходу до постіндустріального суспільства. Підінфраструктурою взагалі розуміють комплекс виробничих та невиробничих галузей,що забезпечують умови відтворення. Під інфраструктурою ринку – установи, фірми,компанії всіх видів власності, що забезпечують взаємодію між суб’єктамиринкових відносин.

2. Стратегіїтрансформації фінансових систем

Здійснюючиринкову трансформацію економіки і фінансової системи, Україна насампередповинна визначитися: на котрий тип фінансової моделі вона орієнтується? Це однез тих стратегічно важливих питань, без відповіді на яке неможливо забезпечитицілеспрямованість і скоординованість реформ. Важко їх здійснювати, не знаючичітко, на що вони спрямовані і до якого результату повинні привести. Відсутністьчітких стратегічних орієнтирів і тактичних завдань, проте, зовсім не означала,що не змінювалися місце і роль бюджету у фінансовій системі. Рушійним мотивомперетворень стали фінансові труднощі, що змушували державні структуриздійснювати постійне реформування бюджету. Навряд чи з цих же причин можливий іперехід до американської моделі — у значного прошарку населення не будефінансових можливостей оплатити переважну частину платних соціальних послуг. Нанаш погляд, найбільш прийнятною за рівнем державної централізації національногопродукту для України є сьогодні західноєвропейська модель, що зорієнтована і надоволі високий рівень державних соціальних гарантій, і на розгалужену мережуплатних послуг, і на широкий розвиток систем соціального і ме-дичногострахування. За характером реалізації соціальної політики, на нашу думку,найкращим орієнтиром для України може бути німецька модель соціальноорієнтованої економіки. Аналізуючи сьогоднішню ситуацію в соціальній сферіУкраїни, можна дійти висновку, що вона, хоча й спонтанно, розвивається саме втакому напрямку. Поряд із державними навчальними і медичними установами,виникло і функціонує досить багато приватних. Державні установи також надаютьширокий спектр платних послуг. Ці перетворення в соціальній сфері ведуть допоступової трансформації і фінансової моделі.

3. Рольперехідних економік у розвитку основних міжнародних ринків

Місцеперехідних економік у системі світового господарства визначає цілий рядсуперечливих факторів. З одного боку, це прагнення переважної більшостіколишніх соціалістичних держав увійти в політичні, військові та економічніструктури Заходу. З другого боку, об'єктивна реальність сучасного етапурозвитку цих країн зумовлює необхідність активної взаємної співпраці країн міжсобою. Очевидно, що друга група факторів більшою мірою стосується регіону країнСНД. Визначення ролі країн з перехідними економіками у світовому господарствівимагає врахування того факту, що для розвинених західних країн і новихіндустріальних держав досить привабливими є ринки, що з'являються у результатітрансформації економік країн другого світу з їх відносно дешевою алекваліфікованою робочою силою, наявною ресурсною базою, чималим внутрішнімринком з ненасиченим попитом. Це зумовлює достатньо великі обсяги іноземнихінвестицій, спрямовані у регіон постсоціалістичних країн. Водночас іззазначеними вигодами та перевагами, що несе в собі процес відкриттянаціональних ринків міжнародній економіці, потрібно вказати й на йогопроблемний аспект. Йдеться про уразливість ще несформованих національнихгосподарств більшості постсоціалістичних країн для загальносвітових кризовихявищ. Отож, ще раз варто наголосити на тому, що лише послідовні ринковіреформи, економічне зростання, що базується на факторах довготерміновоїстабільності перехідних економік, можуть стати засадами подальшогопоступального розвитку будь-якої з колишніх соціалістичний країн.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 18

1. Структурапостсоціалістичних систем

Джерела суперечностей перехідної економіки: нестабільність умовгосподарювання; деформованість економічної структури; невизначеність рушійнихсил розвитку; надмірний вплив фактору очікування на поточну економічнуситуацію; неоднорідність мотивації економічної поведінки; дефіцит ресурсів тасоціальні обмеження структурної перебудови; несформованість інституційноїструктури; втрата керованості макроекономічними процесами. До постсоціалістичнихкраїн Євразії у Центральній Європі належать Польща, Чехія, Словаччина,Угорщина, Румунія, Болгарія, Югославія; в Азії – Монголія. В країнах тількиформуються сучасні організаційно-управлінські структури ринкового господарства.У всіх у них розпочалася економічна перебудова на ринкових засадах, і деякідержави вже досягли певних успіхів. Більш вдало зарекомендували себе польська,чеська та угорська моделі економічних реформ. Країни, що розвиваються,відрізняються одна від одної не тільки розмірами територій, кількістюнаселення, природними умовами, історичними особливостями розвитку, а йструктурою господарства, можливостями наукового й технічного потенціалу. Можнавиділити досить багато підтипів цих країн. Країни централізовано керованоїекономіки вдало розв'язують окремі проблеми розвитку господарства, зокрематехніко-економічні питання індустріалізації, для них характерні високий рівеньусуспільнення виробництва, широке застосування систем планування.

2. Фінансовісистеми перехідних економік

Макроекономічніаспекти системної перебудови банківської системи Системна перебудова іекономічна стабільність Системна банківська проблема виникає в економіці, колизначній частині банківської системи загрожує банкрутство через нестачуліквідності або неплатоспроможність. Банківські проблеми можуть мати безлічпричин: як правило, це поєднання загальної макроекономічної нестабільності інизької рентабельності виробничого сектора. Проблеми в банківській системівикликають наслідки, що тягнуть за собою великі макроекономічні витрати, дочисла яких входить неефективне розміщення вкладів, висока вартість фінансовогоперерозподілу, високий рівень процентних ставок і позичкової маржі, втручання урозвиток і роботу міжбанківських та інших фінансових ринків, нечітке абонестабільне здійснення грошово-кредитної політики, посилення практикивикористання іноземних валют. Деякі теорій виділяють роль екзогенних порушеньекономічної рівноваги, інші приділять особливу увагу психологічним факторам абоспекулятивній поведінці, треті розглядають проблеми втручання держави у ринковуекономіку Є різні пояснення того, незначні порушення розростаються до розмірівсистемних, починаючи від психологічних і закінчуючи технічними. Головнимипричинами неплатоспроможності банків у країнах з перехідною економікою є паганаякість активів, успадкованих від командної економіки, і безперервна видачанових позик. Які не сплачують вчасно.

3. Формуванняекономічних систем нового типу

У процесіперетворень перехідної економіки поступово виявляються і стають все більшстійкими риси та основні ознаки нової економічної системи, національної моделіекономіки. Слід виділити два основних напрями перетворень вперехідній економіці – формування ринкової системи і перетворення структуринародного господарства. На першому етапі реформування першочерговим напрямомтаких перетворень є створення основ ринкової системи або ринкової економіки.Вся структура ринкової економіки розвинених країн, досвід соціалістичних державпоказують, що теоретично важливо розрізняти окремі принципи ринкової економікиі наявність реальної ринкової системи відносин. Виділяються три основніелементи становлення ринку: Лібералізація економіки - це система заходівзі звільнення від обмежень одержавленою економіки, направлена на створення умовдля вільного руху цін, ринкового обігу товарів і послуг, підприємництва, атакож відкритості економіки. Структурні перетворення - це зміниекономіки з метою подолання колишньої одержавленою структури, перш за всешляхом перетворення відносин власності через роздержавлення і приватизацію. Інституційніперетворення – це створення умов для дії ринкової системи шляхомперетворення правових інститутів, формування системи нових організацій іустанов ринкового типу, створення нової системи управління народнимгосподарством і т. д.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 19

1. Еволюціяпостсоціалістичних систем

В розвиткубудь-якої, економічної системи можна виокремити три періоди: період становленнята розвитку, період повної зрілості; період трансформації у нову якість, тобтоперіод відмирання елементів одного типу економіки і народження елементів іншогоспособу виробництва. З погляду сучасної глобальної еволюції трансформаційніпроцеси у більшості постсоціалістичних країн поєднують унікальність та концептуальнутрадиційність. Реалізуючись за сценарієм впливових міжнароднихфінансово-економічних організацій, такі трансформації, по суті, "єреволюційними лише для країн, у яких вони відбуваються, водночас у широкомурозумінні вони є більш ніж еволюційними, оскільки працюють за задумом не назнищення, а на зміцнення пануючої у світі традиційної економічної системи"

2. Типинаціональних економік

Національнаекономіка – це економічно й організаційно єдина система взаємопов’язанихгалузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність,взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами. Сучаснунаціональну економіку характеризують низка ознак, які можна звести у декількагруп: національний суверенітет; ресурсно-виробничий потенціал; господарсько-організаційніта товарообмінні процеси. Змішана економіка (англ. mixed economy)— Економіка, у якій ряд рішень по розподілу ресурсів приймається приватнимикомпаніями та господарствами,— а деякі приймаються урядом країни. Термін описуєсучасну економіку багатьох розвинутих демократичних країн, адже нині немає«чистої» ринкової економіки: більша частина господарства знаходиться у приватнихруках. Ри́нкова еконо́міка — форма організації економіки, заякої продукт, що виробляється, стає товаром, тобто виробляється з метою продажуна ринку. Ринкова економіка дає можливість людям купувати те, чого вони хочуть,а також реалізовувати виготовлені ними товари. При цьому ціни визначаютьсярівнем попиту на товари та їхньою кількістю.

3. Передумовипереходу до ринку

Основними передумовами переходу до ринковоїекономіки є: — роздержавлення і приватизація, створення приватної власності наекономічні ресурси; свобода підприємництва і вибору; створення розвиненоїгрошово-кредитної системи; формування достатньо ємного ринку товарів і послуг. Роздержавлення– ліквідація механізмів прямого державного управління економікою шляхомпередачі відповідних повноважень на рівень підприємств без зміни характерувласності.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 20

1. Поняттяринкової лібералізації

Перехід доринкових відносин передбачає насамперед лібералізацію економіки, здійсненняякої пов’язане з: переходом до вільного ціноутворення; організацією торгівлі наоснові використання принципу свободи торгівлі для всіх суб’єктів господарськоїдіяльності; підпорядкуванням діяльності виробників вимогам ринку. Зазначеніпроблеми охоплюють лише внутрішньоекономічну лібералізацію економіки. Але дляповноцінного функціонування ринку цього замало. Необхідно здійснити такожлібералізацію зовнішньоекономічних зв’язків. Основними її формами є: створенняумов для припливу зарубіжних інвестицій; помірна лібералізація експорту таімпорту; забезпечення конвертабельності національної валюти — гривні.

2. Етапиперехідної економіки

Перехід доринкової економіки у змісті перехідного періоду — більш довгостроковий імасштабний етап порівняно з завданнями подолання кризового стану економікиУкраїни. Інакше кажучи, її програма подолання кризи пов'язана з початковиметапом перехідного періоду. Саме тому програма переходу до ринкової економікихарактеризує загальний зміст процесу переходу від одної економічної системи доіншої. Країни, що розвиваються, також поступово, але невпинно, просуваються відтрадиційної економіки до сучасних форм ринкової економіки.Отже, перехіднийперіод передбачає три етапи свого розвитку. Перший, очевидно,найкоротший. пов'язаний з виходом з кризи, подоланням спаду виробництва,стабілізацією економіки, забезпеченням економічного зростання. Другий стан— це здійснення процесів роздержавлення, приватизації та демонополізаціїекономіки, тобто перетворення адміністративно-командної економіки на ринкову,причому не тільки формальне завершення їх, а й налагодження ефективногофункціонування підприємств у руках нових господарів. І нарешті, третій етап— це структурна перебудова економіки на основі переходу до новоготехнологічного способу виробництва. Цей етап зароджується у першому і другомуетапах, а для свого здійснення потребує, очевидно, не менше двох-трьохдесятиліть. Адже це надзвичайно складний процес, який дуже дорого коштує.

3. Реструктуризаціяресурсного потенціалу

Необхідніцілеспрямовані зусилля в усіх напрямах фінансової політики на основіобґрунтованої стратегії і тактики реструктуризації і розвитку фінансовоїсистеми. За основу фінансової стратегії економічного зростання в Українінеобхідно взяти дворазове збільшення протягом 10 років рівня ВВП на душунаселення, тобто досягнення показника, який був у середині 90-х років (близько1500 дол. США). Це досить складне завдання, оскільки передбачає дуже високітемпи економічного розвитку — 6—7 % щорічно. Його розв’язання потребуєвідповідного ресурсного забезпечення. Проте в даний час обсяги внутрішніхфінансових ресурсів дуже обмежені — близько 90 млрд дол. США, або 100 млрдєвро. На подібній фінансовій основі забезпечити протягом десяти років таківисокі темпи економічного зростання практично буде неможливо.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 21

2. Сутністьполітики національно-економічного зростання

Підвищеннядобробуту населення України проголошується важливим політичним пріоритетомдержави. Утім, механізм впливу добробуту на економічне зростанняпроаналізований недостатньо і на теоретичному, і на емпіричному рівнях. Томудослідження добробуту як фактора зростання економіки країни сприятимепідвищенню ефективності державної соціально-економічної політики.

3. Стратегіяструктурних перетворень

Перервно-послідовнаантикризова стратегія структурних перетворень передбачає, що за час (періодструктурної перебудови) підприємство може вкладати додаткові кошти в новітовари або бізнес, тобто диверсифікувати свою діяльність. Внаслідок цього черездеякий час починає зростати системо-утворювальні параметри – доходи, обсягпродажів, прибуток. Отримані від диверсифікаційного розвитку кошти повинніпокрити витрати на структурну перебудову підприємства, тому часто підприємствопочинає отримувати чистий прибуток лише через тривалий час. Безперервно-послідовнаантикризова стратегія структурних перетворень передбачає попередній аналізможливих негативних тенденцій розвитку підпри-ємства в конкурентному середовищіз тим, щоб своєчасно спрямувати кошти на реконструкцію бізнесу іреструктуризацію системи управління підприємством. Запасу часу для перебудовипідприємства немає, отже, всі перетворення та антикризові заходи повинніздійснюватися безперервно в поточному режимі. Паралельну антикризову стратегіюструктурних перетворень застосову-ють, коли необхідна швидка модифікаціятовару. У результаті сумарні обсяги продажу не встигають суттєво зменшитися,підприємству гарантується стабіль-ність і конкурентоспроможність на ринку. Паралельно-поетапнаантикризова стратегія структурних перетворень використовується, колипаралельний перехід на нові товари неможливий, бо це вимагає великих додатковихвитрат і підприємство змушене тимчасово засто-совувати перехідну модель з метоюполіпшення свого фінансового стану.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 22

1. Перспективи і тенденціївходження до світової економічної системи

Бурхливийрозвиток міжнародної торгівлі був притаманний середині двадцятого століття.Суттєво активізувалась інвестиційна та бізнесова діяльність, світовий риноктоварів та послуг відчув значне піднесення. На сьогоднішній день, системасвітової економіки не може стабільно розвиватись без втілення у життя спільнихдій та механізмів співпраці для усіх країн світу. Саме це стало причиноюутворення цілого ряду міждержавних економічних організацій та інституцій,орієнтованих, окрім інших завдань, на спостереження за світовим економічнимрозвитком. Однією із таких організацій у сфері міжнародної торгівлі таінвестиційного розвитку є Світова організація торгівлі. Переваги вступу — Вступ України до Світової організації торгівлі має стати потужним стимуломдля здійснення макроекономічних, структурних та інституційних реформ. Ринковаконкуренція сприятиме зростанню загальної ефективності економіки, підвищеннюякості товарів та послуг. Вступ України до Світової організації торгівлі будеозначати припинення антидемпінгових розслідувань щодо експортної вітчизняноїпродукції, котрі щорічно коштують нашій країні величезних фінансових витрат.Українські товаровиробники отримають кращі умови доступу на ринки інших країн,оскільки уряди цих країн будуть зобов’язані запровадити режим найбільшогосприяння щодо української продукції. Недоліки — буде заблоковано цілунизку інструментів її традиційної економічної політики, а саме: пільги,звільнення від оподаткування, мита, платежів; стимулювання національнихвиробників засобами державних закупівель…

2. Поняттяекономіки інверсійного типу

Слід зазначити, що процеси первісного нагромадження капіталу, щовідбуваються в економіці України та інших пострадянських країнах з початку 90-хроків, не мають загального коріння з класичним типом капіталізації. Одні вченісхильні називати дане явище звичайним процесом перерозподілу державноївласності, інші — інверсійним типом первинного процесу капіталізації, щовикликаний переходом «від панування директивно-планової формигосподарювання до ринкових відносин в умовах уже сформованого індустріальногосуспільства».

Питання розвитку капіталізації інверсійного типу в умовахвітчизняної економіки залишається невирішеним та потребує більш детальнішогодослідження, оскільки прискорення цих процесів може суттєво поліпшити рівеньконкурентоспроможності України та її рівень інвестиційної привабливості.

3. Сутністьекономічних законів

Економічнізакони, їх об'єктивний характер. У загальному вигляді відносини економічноївласності, як уже зазначалося, виражають сутність системи виробничих відносин.Водночас сутність економічної власності розкривається в системі економічнихзаконів. Це сутність більш глибокого порядку. Сутність, як і закон, розкриваєлише глибинні, сталі, внутрішньо необхідні форми зв'язку. Тому явище багатше,ніж закон, бо у ньому відображаються також випадкові, нестійкі зв'язки, формивияву закону. Сутність, а отже й закон, всебічно можуть бути досліджені лишечерез всі інші категорії діалектики (кількість і якість, зміст і форму, ціле йчастину тощо), насамперед через категорію суперечності, взаємодію їїпротилежних сторін. Сутність — комплекс необхідних, глибинних зв'язків івідносин, які визначають основні риси, особливості й тенденції розвитку певноїматеріальної системи.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 23

1. Сутність законугосподарської збалансованості

Господарськиймеханізм —це сукупність організаційних структур і конкретних форм господарювання, методівуправління та правових норм, за допомогою яких суспільство (держава)додержується об’єктивних вимог економічних законів з урахуванням конкретноїситуації в народному господарстві. Разом з тим господарський механізм, як йекономічні відносини, невіддільний від продуктивних сил, з одного боку, інадбудови — з іншого. Він виражає і втілює їх тісну взаємодію.Таким чином,даний механізм тісно пов’язаний з соціальними, політичними відносинами,конкретною формою реалізації їх активної ролі щодо виробництва.

2. Сутністьдії закону товарообміну

Доекономічних законів належать закон товаровиробництва (проявляється череззростання продуктивної сили чинників виробництва, обсягу виробництва, доданоївартості і зниження затрат виробництва), закон товарообміну (виявляється черезспіввідношення товарної і грошової маси та обмінні процеси, суттю яких єоборотність грошової маси і привласнення товарів і послуг через їх купівлю). Економічнізакони вимагають раціонального розміщення продуктивних сил і ефективноговикористання живої праці, основних виробничих засобів, оборотних ресурсів;комплексного розміщення продуктивних сил; вирівнювання ступенів економічного ісоціального розвитку окремих регіонів.

3. Основиприватизації в Україні

Приватизаціямайна державних підприємств України – це відчуження майна, що перебуває взагальнодержавній і комунальній власності, на користь фізичних і недержавнихюридичних осіб. Мета приватизації – сформувати багатоукладну економіку якматеріальну основу розвитку товарно-грошових відносин і ринку, а також передатиреальні рушійні сили економічного розвитку від держави конкретним субектам господарювання.Процес приватизації майна державних підприємств регулюється Законами України«Про приватизації майна держ підпри» від 6 березня 1992р.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 24

1. Особливостідії фондової біржі як елементу ринкової інфраструктури

Ринкові,біржові ціни на облігації різних організацій і випусків, так само як і наакції, схильні коливанням, викликаним безліччю факторів. Насамперед ціколивання зв'язані зі зміною ринкових процентних ставок на кредити. Акціонерамифондової біржі в нашій країні можуть стати як підприємці, великі банки, так ібудь-який громадянин, що вклав свої заощадження в акції. Фондова біржа Українигрунтується на безприбуткових засадах і повинна діяти на принципах ліквідності,тобто вільного перетворення цінних паперів у гроші без фінансових утрат длявласника, стабільність ринку, широкої гласності і довіри. Це дозволить їйвиконувати роль: засобу залучення грошових сум для інвестицій у виробничу ісоціальну сфери; перерозподілу капіталів між різними галузями і підприємствами;засобу централізації капіталів, стабілізації заощаджень представників різнихшарів населення, створення умов для розвитку в країні підприємницькоїдіяльності. Фондові біржі — є вторинними ринками капіталів, оскільки на нихкотируються цінні папери, які вже знаходяться в обігу. Корпорація, акціями якоїздійснюється торгівля на фондовій біржі, не бере участі в операціях навторинному ринку і, відповідно, не отримує якого-небудь прибутку від їхніхпродаж. Також існують вторинні ринки для різних інших фінансових активів.

2. Сутністьзакону товаровиробництва

Доекономічних законів належать закон товаровиробництва, закон товарообміну. Економічнізакони вимагають раціонального розміщення продуктивних сил і ефективноговикористання живої праці, основних виробничих засобів, оборотних ресурсів;комплексного розміщення продуктивних сил; вирівнювання ступенів економічного ісоціального розвитку окремих регіонів.

3. Особливостінакопичення капіталу у перехідний період

Поступовенакопичення ринкових елементів дає змогу країні переходити до сучасних формгосподарювання без великих соціальних потрясінь і масового зубожіння населення,минаючи історичний період дикого, розбійницького первісного нагромадженнякапіталу. Цей період у нинішніх країнах розвиненої ринкової економіки тривав уминулому кілька століть. Його головним історичним завданням, з одного боку,було відокремити безпосереднього працівника від засобів виробництва іперетворити його на юридич-но вільного продавця своєї робочої сили, а з іншого— зосередити засоби виробництва і кошти у незначного прошарку великихпідприємців.Головною проблемою економічної політики перехідного періоду єспіввідношення та взаємодія між приватною, колективною та державною формамирозвитку економіки. Об'єктивною реальністю перехідного періоду від командної доринкової економіки є протиріччя між державним і приватним секторами економіки.Розв'язати це протиріччя можна тільки шляхом підтримки і достатнього розвиткуколективної і приватної форми власності.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 25

1. Поняттявнутрішніх ринків та їх структура

Важливоюстороною сутності глобалізації є утворення і швидкий розвиток наднаціональнихструктур у світовій економіці. Наявність транснаціонального капіталу утруднює,а то й робить неможливим автономне регулювання внутрішніх ринків. Це означає,що жодна країна сьогодні не може планувати свою економіку без огляду на світовуекономічну ситуацію і не може не зважати на стратегічну політикутранснаціональних корпорацій. На внутрішньому ринку – виробник товару одночаснобув і його продавцем, а покупець – одночасно і кінцевим споживачем товару,одразу забирав та оплачував товар. Формуванню національних ринків сприяласпеціалізація внутрішніх ринків (ринки праці, капіталу, гуртові тощо), частиназ яких з самого початку була орієнтована на іноземних покупців (н-д; на ринкупраці – работоргівля.

2. Сутністьетапу перехідної економіки – реструктуризації

Час відпочатку реформування попередньої соціалістичної економіки до формування стійкихта ефективних ринкових відносин називають перехідним періодом. Економіка цьогоперіоду зазвичай має назву перехідної. За своєю сутністю вона являє собою такийстан розвитку економіки, коли у цей конкретний історичний момент суспільство(країна) переходить від однієї цілісної системи до іншої. Головна мета такогорозвитку — не просто формування ринку. Ринкова економіка виступає лише як засібдосягнення ефективнішої економічної системи. Досвід провідних країн світустверджує, що такою системою, яка забезпечує високу ефективність господарювання,динамічний розвиток і високу якість життя, є соціально орієнтована ринковаекономіка, тобто змішана. Природно, що економічна трансформація є органічноюскладовою глибоких принципових змін у суспільстві — в політичному,державно-адміністративному устрої, а також в ідеології, внутрішній та зовнішнійполітиці.

3. Поняттяпропозиції на виробничих ринках, її структура

Пропозиція — сума товарів, вироблених для збуту на ринку та реалізації товарних запасів.Співвідношення попиту і пропозиції зумовлює ринкову ціну на товар. Основнимиціноутворюючими факторами є ціна виробництва товару, співвідношення попиту іпропозиції на ринку товару, механізм регулювання цін (наприклад, фіксуваннярівня цін, «заморожування» цін, державний контроль цін, встановленнямеж допустимих змін цін з фіксуванням верхнього і нижнього рівнів їх коливань).На світові ціни на товар впливає стан грошової сфери — зміни купівельноїспроможності національної грошової одиниці, валютних курсів, інфляція(знецінювання валюти) та ін.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 26

1. Поняттязовнішніх ринків та їх структура

Світовийринок — це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітнімигосподарськими зв’язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації,кооперування, інтеграції виробництва і збуту товарів і послуг. Затоварно-галузевою структурою світового ринку відрізняють три провідних групитоварів — готові вироби, сировину і напівфабрикати, послуги. За ступенеммонополізації та характером торговельних угод на світовому ринку виділені такітипи його структури: — монополістичний, де панує один постачальник (ринокдіамантів); — олігополістичний, де домінує група великих продавців (ринокнафти); — атомістичний, де спостерігається невисока концентрація пропозиціїтоварів за участю багатьох постачальників та загострюється конкурентна боротьба(ринки текстильних, швейних товарів та ін). За характером торговельних угод тавзаєминами продавців та покупців розрізняють три сектори світового ринку:закритий, відкритий та пільговий ринок товарів. До основних сегментів(фундаментальних елементів) закритого сектора світового товарного ринкуналежать внутріфірмові постачання, тобто товарообіг між філіалами головних тадочірніх підприємств великих монополій або ТНК; Відкритий сектор світовоготоварного ринку є сферою звичайної комерційної діяльності практично незалежнихпродавців та покупців — малих і великих фірм, аутсайдерів, монопольнихоб’єднань, державних і приватних підприємств. Вільний" ринок — це секторвідкритого ринку вільної конкуренції виробників та постачальників товарів.

2. Сутністьглобалізації національних економік

Глобалізація–складний, багатогранний процес, який має безліч проявів та включає багатопроблем — Глобалізація – тривалий процес інтеграції національних економік світуз метою розв’язання глобальних проблем людства; складне явище взаємозалежностіекономік, що виникає у зв’язку з обміном товарів і послуг та потокамикапіталів. Причини формування глобалізаційних процесів: процесінтернаціоналізації, який приводить до поглиблення співробітництва між країнамита посилення їх взаємозалежності; загострення проблем, що є загальними для всіхлюдей і країн світу та є важливими з точки зору збереження та розвитку людськоїцивілізації;

3. Особливостівнутрігалузевої та міжгалузевої конкуренції

Основнимивидами конкуренції є вільна (або чиста, досконала) та монополістична (абонедосконала). Вільна конкуренція. У ході вільної (або досконалої) конкуренціїжодна з фірм не може впливати на ринкову ціну. Певною мірою таким вимогам засучасних умов відповідають ринки сільськогосподарської продукції та послуг. Натривалому проміжку часу ціни тяжіють до суспільно необхідних витратвиробництва. Вільна конкуренція набуває форми внутрігалузевої та міжгалузевої.Внутрігалузева конкуренція. Внутрігалузева конкуренція — боротьба міжтоваровиробниками, які працюють в одній галузі народного господарства. Черезрізний рівень техніки, організації виробництва, продуктивності та інтенсивностіпраці тощо на кожному підприємстві встановлюється індивідуальний робочий час навиготовлення певного виду товару, а отже й індивідуальна вартість виробництва.Але ціни на ринку залежать від витрат на підприємствах, які виробляютьпереважну масу продукції. Тому наслідком внутрігалузевої конкуренції єперетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальнихвартостей на єдину ринкову або суспільну вартість. Міжгалузева конкуренція — конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народногогосподарства. Через різні умови виробництва підприємці за однакових витраткапіталу отримують неоднакову масу прибутку. Тому в епоху вільної конкуренціїтоваровиробники, які отримували меншу кількість прибутку, намагалися вкладатисвої капітали в галузі, де прибуток був вищий.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 27

2. Елементиринкової інфраструктури

Інфраструктура– це сукупність елементів, що забезпечують безперебійне функціонуваннявзаємозв’язків об’єктів і суб’єктів певної відносно самостійної системи йоптимізують їх взаємодію. У макроекономічному розумінні ринкова інфраструктураносить не обслуговуючий, а забезпечуючий характер щодо всієї економіки країни.Тому, в макроекономічному розумінні, ринкова інфраструктура – це підсистемаринкової економічної системи, сукупність елементів якої забезпечуєфункціонування взаємозв’язків між господарчими суб’єктами; оптимізує рухтоварно-грошових потоків і носить не обслуговуючий, а забезпечуючий характерщодо економіки країни. Ринкова економіка – це товарно-грошова економіка.Забезпечення просування товарно-грошових потоків здійснюють відповідніінститути загального та спеціального призначення. Вони утворюють інституційнийелемент ринкової інфраструктури. Стан інститутів ринкової інфраструктуринеоднорідний як із кількісної, так і з якісної точок зору. Зміст ринковоїінфраструктури не може бути зведений до сукупності лише інституціональнихелементів. У сучасній ринковій інфраструктурі прийнято виділяти інформаційнийелемент. Соціальний елемент відображає рівень ринкового мислення (менталітет)населення і його готовність діяти за правилами і закономірностямифункціонування ринку. Саме ці елементи визначають цілісність і завершеність якринкової інфраструктури в цілому, так і окремих її елементів.

3. Порядоквступу до СОТ

Підписанняпротоколу про вступ України до Світової організації торгівлі та повноціннаінтеграція до СОТ відкривають широкі можливості для розвитку національноїекономіки. Проте вступ до СОТ, створюючи потенційні можливості, не міститьінституційних механізмів їх практичної реалізації. Відтак, завдання реалізаціїпотенціалу позитивного впливу членства України в СОТ на національнийсоціально-економічний розвиток повною мірою належать до сфери відповідальностінаціональної економічної політики. У записці запропоновано низку стратегічнихзавдань, вирішення яких має сприяти реалізації позитивного потенціалу набуттяУкраїною членства в СОТ у сферах: формування дієздатної системи підтримкиекспортної діяльності; удосконалення інфраструктурного забезпечення експортноїдіяльності; надання інформаційно-методичної та правової підтримки просуванняпродукції національних виробників на зарубіжних ринках; забезпечення належноїякості імпортної продукції. У цілому доцільно виокремити три основних групичинників, які мають позитивно впливати на національний соціально-економічнийрозвиток: збільшення обсягів експорту за рахунок покращення умовторгівлі на світовому ринку для вітчизняних підприємств; поліпшенняінвестиційного іміджу країни внаслідок адаптації національного регуляторногозаконодавства з міжнародно визнаними нормами; підвищення добробуту споживачівза рахунок посилення конкуренції між імпортними та вітчизняними товарами, якеповинно привести до підвищення якості та зниження цін продукції.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 28

1. Види конкурентноїборотьби на ринку

Центральнимпоняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції.Конкуренція — це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства.Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершитиінших. Внутрігалузева конкуренція — це конкуренція між виробниками певноїгалузі. Суперництво охоплює умови виробництва, ринки збуту, витративиробництва, якість товарів і послуг, «портфелі» замовлень, рекламу.Така конкуренція сприяє розвитку даної галузі, оновленню її виробничогоапарату, поліпшенню кількісних і якісних результатів роботи. Міжгалузеваконкуренція здійснюється між виробниками (підприємствами, фірмами) різнихгалузей. Об'єктом такої конкуренції виступає більш висока норма прибутку(рентабельності) в тій чи іншій галузі, а отже, й боротьба за вигіднішевкладення капіталу.

2. Типимонополії

Монополіїпроникають в усі сфери суспільного відтворення: безпосереднє виробництво,обмін, розподіл і споживання. Першою монополізувалася сфера обігу. На ційоснові виникли найпростіші форми монополістичних об’єднань – картелі тасиндикати. Картель — це об'єднання підприємств однієї галузі виробництва, якізберігають за собою і виробничу і комерційну (діяльність)самостійність, адомовлюються про ринки збуту і ціну. Синдикат – це невелике за обсягом об'єднанняоднієї галузі, де учасники зберігають виробничу, але втрачають самостійнудіяльність. Трест – це об'єднання підприємств однієї галузі або декількохгалузей, при якому часники втрачають і виробничу, і комерційну самостійність,тобто об'єднують виробництво, збут, управління і фінанси. Учасникам видаютьсяакції на вкладений капітал. Концерн – багатогалузеве об'єднання 10, а то і 100підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, де все повністюоб'єднано, а головна фірма здійснює контроль за всіма ними (над іншимиучасниками об'єднання).

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 29

1. Структура валовоговнутрішнього продукту

ВВП— цевартість кінцевих товарів, вироблених всередині країни (резидентами інерезидентами) за певний період. Сюди входить вартість товарів матеріальної танематеріальної сфери, таких як будинки і одяг, вартість послуг, скажімо,брокера і лекція економіста. Обсяги виробництва кожного такого товару і послугоцінюють за ринковою ціною. Сума цих цін і становить ВВП. Валовий внутрішній продуктскладається із суми валових доданих вартостей (ВДВ) за галузями економіки тачистих податків на прибутки за виключенням субсидій на продукцію. Чисті податкина прибутки включають податки, величина яких безпосередньо залежить відкількості і вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих абоімпортованих суб’єктами господарювання. Валова додана вартість розраховуєтьсяяк різниця між випуском продукції та проміжним споживанням.

2. Експортнаспеціалізація, її показники

До основних показниківрівня міжнародної спеціалізації галузі ставляться коефіцієнт спеціалізаціїгалузі щодо експортної спеціалізації (КОЭС) і експортна квота у виробництвігалузі. КОЭС визначається по формулі До = Эо/Эм, де Эо – питома вага товару(сукупності товарів галузі) в експорті країни; Эм — питома вага товару (товарів-аналогів)у світовому експорті. Експортна квота свідчить про те, у якому ступенінаціональна промисловість, окремі її галузі орієнтуються на зовнішні ринки, іодночасно показує міру відірваності останніх від національного ринку.Збільшення експортної квоти у виробництві свідчить про інтенсифікаціюміжнародних зв'язків промисловості в одному напрямку — до іноземних споживачіві про підвищення конкурентоспроможності международно-спеціалізованої продукції.

3. Реструктуризаціяосновного капіталу

Якщо зупинитися на формувані приватноївласності і подивитися, як іде процес нагромадження капіталу, то ми побачимо,що в приватній власності цей процес відбувається не за рахунок капіталізаціїприбутків і зростання цих прибутків, а за рахунок власне процесу приватизації.Тобто відсутній ефект дійсного економічного розвитку, ефект заміщення основногокапіталу, а без сербозної реструктуризації і поновлення основного капіталудосягнення економічного розвитку не є можливим.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 30

1. Поняття ринку робочоїсили

У сучаснiйекономiчнiй лiтературi неможливо знайти однозначне трактування поняття ринкупрацi, як i ринку взагалi. Зауважимо, що існують близькi за значенням поняття«ринок працi», «ринок робочої сили», «ринок трудових ресурсiв», «ринокзайнятості. Відповідно до цієї думки поняття «ринок робочої сили» дещо ширше,тому що воно охоплює вiдносини не тiльки щодо зайнятих, а й щодо незайнятихчленiв суспiльства, якi активно шукають роботу, тобто охоплює зайнятих ібезробiтних. Поняття «ринок трудових ресурсів» уявляється ще більш широким,тому що характеризує трудові ресурси суспільства. Отже, згідно з цією думкою,ринок робочої сили розширює горизонти соцiально-трудових вiдносин до масштабiвекономiчно активного населення i в вузькому розумiннi поняття «ринок робочоїсили» можна використовувати для характеристики вiдносин стосовно безробiтних. Короткийаналiз визначень ринку працi або ринку робочої сили показав, що в рiзнихформулюваннях виокремлюються такi його аспекти: охоплення стадiй процесувiдтворення робочої сили; узгодження попиту i пропозицiї робочої сили;державний характер регулювання ринку працi; характер вiдносин і механiзмвзаємодiї мiж роботодавцями та найманими працiвниками.

2. Актуальніпроблеми економічної безпеки України

Середнайважливіших проблем, які повинна вирішити сьогодні наука і практика, особливемісце посідає проблема забезпечення економічної безпеки України. Ця проблемазагострюється у зв'язку із інтеграцією України у світову економічну систему тавідкриттям національного ринку для іноземних виробників товарів. В умовахринкової економіки ціноутворення в зовнішній торгівлі, також як і навнутрішньому ринку, здійснюється під впливом конкретної ринкової ситуації.Світові ринки, зазвичай, характеризуються наявністю декількох великих компанійвиробників-постачальників, що володіють значними сегментами ринку, повністю абопрактично повністю забезпечують поставку товарів на світовий ринок. Між фірмамий країнами-імпортерами, як правило, існують угоди про співробітництво,найчастіше фірми мають ексклюзивні права на покупку стратегічно необхідноїсировини, вкладають величезні кошти в рекламні заходи. Важливу роль у планізбереження компаніями статус-кво грають не афішовані для широкої публікинеофіційні домовленості основних конкурентів. У ході спеціальних переговорівдосягаються угоди про фіксування цін, про розділ ринків збуту, про обсягивиробництва

3. Рольперехідної економіки у розвитку ринку технологій

Проте, зогляду на системну кризу, необхідна нова якість НТП. Така нова якість може бутидосягнута як соціально-економічне замовлення НТП у перехідній економіці —розвиток науки і технологій як засобу для зростання соціально-економічноїефективності, тобто розвиток людини зі скороченням матеріальних витрат. Не меншважливо забезпечити гуманітарний розвиток за такими сферами: педагогіка,медицина, культура, охорона природи; соціальні інновації — створення нових сферсоціально-економічної організації суспільства; науково-технологічні інноваціїта їх впровадження.

еще рефераты

Еще работы по экономике

Реферат по экономике

Економічні системи та їх риси

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Економічні стратегії підприємства, доходи інвестора

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Доходы торгового предприятия и пути их увеличения в условиях формирования рынка потребительских товаров (ООО "АЙСТ")

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Доходы, потребление, сбережения, инвестиции: классическая и кейнсианская модели

1 Сентября 2013