Реферат: Доходи і витрати населення
ЗмістВступ. 3
Показники рівня доходівнаселення. 4
Показники рівняособистого споживання та забезпеченості предметами споживання та послугами. 8
Висновки. 13
Вступ
У сучасних умовахстатистика вивчає доходи і витрати населення в контексті СНР, маючи об’єктомсвого дослідження домогосподарства. При вивченні доходів і витрат намакроекономічному рівні використовують такі показники, як первинні доходи,наявні доходи, скориговані наявні доходи, кінцеві споживчі витрати, фактичнекінцеве споживання. Проте вивчення макроекономічних показників дає лише загальнеуявлення про їх обсяги та механізми утворення. Для проведення ефективноїсоціальної політики необхідним є детальний аналіз розподілу доходів і витрат усуспільстві. Доходи населення – як їх загальний обсяг, так і рівень – являють собоювихідний пункт для оцінювання й прогнозування процесу відтворення національногопродукту, а отже, національного доходу та національного багатства країни. Безперервністьпроцесу «виробництво – споживання – виробництво» зумовлюється, з одного боку,виробництвом продукції, що за структурою та якістю відповідає потребам населення,а з іншого – наявністю у відповідних категорій населення достатніх доходів дляпридбання цієї продукції за цінами, що дозволяють виробникам працювати з рівнемприбутковості не нижчим за середній. Як відомо, зниження цього рівня зменшуєконкурентоспроможність виробника і здебільшого призводить до його банкрутства.Додатковий прибуток за перевищення середнього рівня прибутковості окремимвиробником підлягає перерозподілу. Такий перерозподіл згідно з податковимзаконодавством має на меті забезпечити значну частку загальнодержавних потреб.
Показники рівня доходів населення
Доходи окремих категорійнаселення істотно різні за структурою, що впливає як на рівень цих доходів, такі на стабільність їх одержання. Різниця доходів зумовлюється такими чинниками:
1) вік та стать, яківизначають фізичні можливості особи щодо працевлаштування, а відповідно – йодержання доходу;
2) робота за наймомчи у власному бізнесі;
3) схильність доризику.
Зрозуміло, що ці тричинники взаємозв’язані, але можна відзначити і їх вплив окремо на складовідоходу, які можуть бути об’єднані в такі збільшені групи:
1) зарплата;
2) дохід відпідприємницької діяльності, який лишається в розпорядженні того, хто одночасноє власником капіталу та працівником фірми (включаючи фермерів);
3) дохід особи яквласника капіталу, що вкладений у цінні папери, нерухомість, землю чивідповідні фонди (пенсійний, страховий і т. ін.);
4) доходи окремихосіб за рахунок виплат з державного бюджету (студенти, пенсіонери, інваліди таінші);
5) інші доходи.
Заробітна плата – цевинагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовимдоговором власник або уповноважений ним орган (наймач) виплачує працівникові завиконану роботу.
Номінальна заробітна плата– сума грошей, що нарахована протягом відповідного періоду за виконанупрацівником роботу. Заробітна плата нараховується згідно з установленими нормамиоплати праці – ставками, окладами, іншими чинними формами та системами. Залежновід складових частин виокремлюють валову заробітну плату (брутто) та чистузаробітну плату (нетто), тобто за відкиданням обов’язкових податків.
У статистиці рівня життявикористовують різні показники доходів: номінальні, реальні, кінцеві, сукупні,мобільні й т. ін. Згідно з рекомендаціями статистичної комісії ООН обчислюють:
· первинний дохід у розрахунку нагодувальника в поточних та незмінних цінах;
· наявний факторний дохід на душунаселення в поточних та незмінних цінах;
· сукупний дохід на душу населеннята домогосподарство.
Первинний дохід – це дохідвід прямої участі у виробництві чи наданні послуг, і його розрахунок має сенслише щодо тих членів домогосподарства, які працюють. Наявний факторний дохід – цедохід з урахуванням розрахунків з держбюджетом: сплати податків та надходженняз бюджету у вигляді прямої допомоги та пільгових послуг. Показник сукупногодоходу являє собою суму всіх доходів, одержаних членами домогосподарства.Діленням цього показника на кількість членів домогосподарства визначаютьсередньодушовий сукупний дохід.
Рівень доходів окремихкатегорій населення для реалізації їх функцій із забезпечення процесувідтворення національного продукту залежить від його грошового (номінального)вираження та рівня цін, який впливає на можливість придбати за ці гроші певнукількість (обсяг) товарів та послуг. У свою чергу, рівень номінальних доходівперебуває під впливом кількісного та якісного факторів: загального обсягудоходів, одержаних певною структурою, та ефективності праці тих, хто працює вцій структурі. Причому йдеться не про ефективність праці окремих працівників,(вона буде врахована при оплаті праці цих працівників), а про ефективністьпраці колективу працівників, склад і кількість яких визначають розміродержаного доходу, причому останній буде серед них і розподілений.
І якщо для комерційнихструктур справді існує прямий зв’язок між кваліфікацією та працевіддачеюпрацівників, то в державних установах такого зв’язку немає. Адже праця всіхдержавних службовців оплачується за рахунок державного бюджету, формуванняякого забезпечує лише незначна частина цих службовців. Отже, якщо невиконується бюджет, не виплачується заробітна плата всім державним працівникамі, як наслідок, порушується економічний механізм процесу відтворення національногопродукту, потерпає вся країна, а не лише ті службовці, чия неефективна роботапризвела до зазначеного стану в економіці.
Інша складова, щовикористовується для характеристики зміни реальних доходів, тобто купівельноїспроможності населення, визначається показником інфляції. Інфляція – цезнецінення паперових грошей та безготівкових грошових коштів, які необмінюються на золото. Вона зумовлюється комплексом причин, які діють у сферівиробництва, грошового обігу та державних фінансів: монопольне підвищення цін,надрозвиток кредиту, надмірні невиробничі витрати держави і т. ін. Результатомзнецінення грошей є падіння їх купівельної спроможності, яка вимірюєтьсяіндексом купівельної спроможності грошової одиниці (наприклад гривні) />. Інфляцію вимірюють задопомогою індексу інфляції:
/>.
Під потужністюінфляційного зсуву у витратах населення на товари та послуги розуміютьабсолютну вартісну оцінку зниження купівельної сили грошей за рахунокінфляційного зростання середніх цін та тарифів, яка може бути обчислена якрізниця чисельника та знаменника індексу цін />,в якому в практиці міжнародних зіставлень динаміки цін за базовий узято рівень1967 р. Він ураховує формування надлишкових заощаджень та прихованезростання цін (зниження якості товарів за незмінних цін).
Сума наявних доходівнаселення складається із суми витрат населення на товари та послуги, а такожприросту заощаджень населення. За допомогою індексу купівельної спроможностіобчислюють один з головних показників характеристики доходів населення – індексреальних доходів
/>,
де /> – індекс номінальнихдоходів.
Реальні доходи являютьсобою купівельну спроможність номінальних доходів і визначаються обсягомтоварів та послуг, що можуть бути придбані за отримані номінальні доходи. Індексномінальних доходів характеризує зміну таких доходів у звітному періодіпорівняно з доходами в такому самому за тривалістю попередньому періоді. Індексреальних доходів характеризує зміну купівельної спроможності населення узвітному періоді порівняно з базовим.
Проте індекс реальнихдоходів – узагальнюючий. І прямо використовувати його для оцінювання рівнядоходів – це те саме, що й визначати середню температуру хворих у лікарні дляхарактеристики стану їхнього здоров’я. Аби цього не сталося в нашому випадку,необхідно вимірювати й аналізувати доходи окремих категорій населення.
Одним з важливихпоказників у статистиці доходів є прожитковий мінімум, який характеризує вгрошовому вираженні мінімальний набір споживчих благ, що необхідні для задоволенняосновних потреб людини. З використанням рядів розподілу населення за розміромдоходів обчислюється також частка тих, чий дохід нижчий від прожитковогомінімуму (існує ще менший показник – нижчий від порогу бідності). Це найбіднішенаселення, яке найбільше потребує соціального захисту.
Кількісну оцінкудиференціації за рівнем доходу можна дістати, обчисливши коефіцієнтидиференціації, які характеризують співвідношення доходів найбільш і найменшзабезпечених груп населення. Найчастіше обчислюють децильний та квартильнийкоефіцієнти диференціації, які встановлюють співвідношення доходів 10% (длядецильного коефіцієнта) та 25% (для квартильного коефіцієнта) найбільш інайменш забезпеченого населення.
Показники рівня особистого споживання та забезпеченостіпредметами споживання та послугамиПід споживанням розуміютьвикористання товарів та послуг для задоволення індивідуальних та колективнихпотреб. Розрізняють виробниче, або споживання засобів виробництва для виготовленняпевного продукту та невиробниче споживання, більшу частину якого становитьособисте споживання – використання людиною виробленого продукту длязабезпечення своєї життєдіяльності.
Особисте споживаннявиконує економічні та соціальні функції. Економічні функції полягають увідтворенні потреб, регулюванні обсягу та структури виробництва, відтворенніробочої сили; вони є критерієм реалізації суспільного продукту. Соціальніфункції полягають у підвищенні матеріального добробуту населення, формуваннівсебічно розвиненої особистості.
Відповідно до системинаціональних рахунків витрати домашніх господарств на кінцеве споживаннявключають:
· витрати на купівлю споживчихтоварів (крім будинків та квартир) у державній, кооперативній торгівлі, наміських ринках та в неорганізованій торгівлі;
· витрати на оплату споживчихпослуг;
· витрати за рахунок надходженьпродуктів у натуральній формі, які вироблені в домашніх господарствах длявласного кінцевого споживання;
· витрати продуктів, одержанихдомашніми господарствами в натуральній формі як оплата праці;
· витрати на послуги з помешканняу власному житлі.
Аналізуючи споживаннянаселення, треба виділити складові цієї системи. Це дозволяє врахуватиособливості розрахунку показників, вивчити закономірності та тенденції процесу.
У ході аналізу споживаннявикористовують такі групування:
1. За матеріальним складомі формою виявлення благ та послуг:
а) матеріальніпродукти (продовольчі, непродовольчі товари, матеріальне споживання в закладахкультурно-побутового та соціального обслуговування населення, електроенергія,водо-, газопостачання і теплофікація та ін.);
б) матеріальніпослуги – послуги, які створені у сфері матеріального виробництва (оплатавиготовлення, ремонту та монтажу споживчих товарів, які оплачуються населенням,утримання та поточний ремонт квартир, обслуговування транспортом і зв’язком, хімчистка);
в) нематеріальні послуги(без зношення житла);
г) послуги в цілому (б +в);
д) зношення житла;
е) загальне споживаннянаселення (а + г + д).
2. за джереламифінансування:
а) споживання зарахунок особистих доходів (споживання закуплених благ та послуг, включаючиспоживання продукції власного виробництва);
б) безоплатнеспоживання за рахунок суспільних фондів у формі медичного обслуговування,освіти, обслуговування в яслах, дитячих садках, а також у вигляді суспільнихдотацій при купівлі медикаментів, харчуванні на підприємствах, користуванні житлом;
в) загальнеспоживання населенням (а + б).
3. за призначеннямматеріальних благ та послуг:
продовольчі товари; напоїі тютюнові вироби; взуття та одяг; споживання житла; паливо, освітлення, вода,газ; предмети та послуги для домашнього господарства (побутові товари довгостроковогокористування, посуд, дрібний домашній інвентар); послуги охорони здоров’я таособиста гігієна; послуги транспорту та зв’язку; послуги освіти, культури,спорту та відпочинку; інші матеріальні блага та послуги.
4. за головними каналаминадходження:
· роздрібна торгівля, включаючимасове харчування, міські ринки; підприємства, які надають матеріальні послуги;підприємства, які надають нематеріальні послуги; бюджетні та інші установи;зношення житла; споживання продукції власного виробництва.
· Використовують також іншігрупування стосовно суб’єктів споживання. Тут слід мати на увазі ознаки, яківизначають рівень, структуру споживання та його джерела, тобто:
· соціальну належність населення;
· рівень матеріального добробутунаселення, який визначається рівнем середньодушового доходу в сім’ї;
· територію проживання.
Особливе місце посідаєаналіз споживання в натуральній формі як сукупності певних властивостей продукту,завдяки яким він задовольняє ту чи іншу потребу людей. Вирізняють групи натуральнихпоказників споживання, що характеризують такі його аспекти:
1) споживання внатуральних одиницях вимірювання. Вони охоплюють споживання основних продуктівхарчування, текстильних товарів та взуття і розраховуються на основіматеріальних натуральних балансів (м’яса, молока, картоплі, тканин, взуттятощо).
2) вміст поживнихречовин (білків, жирів, вуглеводнів, калорійність харчування. Ідеться прощоденне середнє споживання речовин, які містяться в окремих видах продуктів харчування);
3) дані про наявністьтоварів довгострокового користування. Їх отримують шляхом поточного облікукупівлі товарів та оцінки їх вибуття. Використовують також дані вибірковихбюджетних обстежень населення;
4) фізичний обсяг тарівень споживання послуг.
Для аналізу у вартісномувираженні споживання оцінюють у поточних та незмінних цінах. Оцінюючиспоживання, застосовують ціни, за якими населення придбало матеріальні блага іпослуги: у разі купівлі в роздрібній торгівлі – роздрібні ціни, на ринку – ринковіціни. Оцінюючи натуральні надходження, використовують роздрібні ціни, а такожціни виробництва; під час вимірювання динаміки фізичного обсягуспоживання – незмінні ціни, тобто ціни певного року.
Аналіз матеріальногодобробуту заснований не тільки на обліку загальної суми витрат на придбанняперелічених товарів та послуг, але й на вивченні їх структури. До найбільшважливих потреб людини, які задовольняються в першу чергу, належить харчування,тому показники частки витрат на харчування використовується як індикатор рівняжиття населення.
На основі даних обстеженьрозраховуються показники середньодушового споживання окремих продуктівхарчування, а також рівень забезпеченості населення непродовольчими товарами врозрахунку на 100 сімей або на 1000 осіб.
Одним із найважливішихпоказників життєвого рівня населення є рівень середньодушового споживання q.Його розраховують як частку від ділення фонду споживання Q на середньорічнучисельність населення N:
/>.
Динаміку рівнясередньодушового споживання аналізують у натуральному та вартісному виразі. Упершому випадку за непродовольчими товарами розрахунок проводять: взуття – у парах,тканин – у метрах тощо, а продуктів харчування – у власній масі (м’ясо, молоко –у кілограмах, яйця – у штуках, а також у перерахунку на основний продукт – молокота молочні продукти – у молоці, м’ясо та м’ясопродукти – у м’ясі). Динамікурівня споживання у вартісному виразі розраховують у порівнянних цінах.
Висновки
Доходи окремих категорійнаселення істотно різні за структурою, що впливає як на рівень цих доходів, такі на стабільність їх одержання. Різниця доходів зумовлюється такими чинниками:
1) вік та стать, яківизначають фізичні можливості особи щодо працевлаштування, а відповідно – йодержання доходу;
2) робота за наймомчи у власному бізнесі;
3) схильність доризику.
Рівень споживання всуспільстві зумовлюється рівнем соціально-економічного розвитку суспільства,рівнем розвитку потреб у суспільстві та рівнем доходів населення. При вивченнірівня й структури споживання проводять їх зіставлення із соціально-економічниминормативами споживання.
В аналізі диференціаціїспоживання населенням значний інтерес становлять дані про частку витрат напродукти харчування. Її збільшення в споживчих витратах призводить до зниженнячастки витрат на інші товари і послуги. І навпаки, зі зростанням доходівдомогосподарства абсолютні витрати на харчування також зростають, проте їхчастка в загальних витратах зменшується, що характеризує вищий рівень життя.Отже, показник питомої ваги витрат на харчування в загальних споживчих витратахє суттєвою характеристикою матеріального становища населення.
Список літератури
1. Статистика: Підручник/С.С. Герасименко,А.В. Головач, А.М. Єріна та ін.; За наук. ред. С.С. Герасименка.– 2‑ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 467 с.2. Столяров Г.С.,Огай М.Ю. Соціальна статистика: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч.дисц. – К.: КНЕУ, 2003. – 195 с.Удотова Л.Ф. Соціальна статистика:Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. – 376 с.