Реферат: Види та методи економічного аналізу
З М І С ТВступ…………………………………………………………………….стор.3І. Предмет і види економічногоаналізу1. Предмет і завданняекономічного аналізу………………………….стор.5
2. Основні категорії економічногоаналізу……………………………стор.63. Види економічного аналізу………………………………………….стор.9
4. Зв’язок економічного аналізу зіншими
науками і дисциплінами………………………………………………… стор.12
ІІ. Метод і методика економічного аналізу
1. Аналітичний метод…………………………………………………… стор.12
2. Деталізація……………………………………………………………стор.13
3. Порівняння……………………………………………………………стор.14
4. Моделювання…………………………………………………………стор.15
5. Балансовий метод…………………………………………………….стор.15
6. Елімінування………………………………………………………….стор.16
7. Статистичні методи…………………………………………………… стор.21
8. Економіко-математичні методи……………………………………. стор.23
9. Інші методи……………………………………………………………стор.23
ІІІ. Інформаційна база економічногоаналізу..……………………… …стор.23
IV. Організація та етапи економічногоаналізу………..…………… …стор.27
Висновки…………………………………………………………………стор.29
Використана література………………………………………………… стор.31
ВступВивчення кожноїнавчальної дисципліни розпочинається з розгляду загальновизнаних її теоретичнихзасад. Засвоєння теоретичних питань, ключових термінів і категорій дає змогуприступити до оцінювання та розв’язування нагальних проблем виробництва іпідвищення його ефективності.
Метою економічного аналізу є вивчення результатівдіяльності всіх підприємств і господарських організацій, визначення впливуфакторів на показники їх роботи для виявлення в подальшому недоліків ірезервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшенняобсягів виробництва та реалізації, підвищення ефективності їх діяльності.
Економічнийаналіз як наукова дисципліна – це система спеціальних знань, пов’язана здослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів,пропорцій, а також тенденцій розвитку, з виявленням глибинної їх суті і причин,що зумовлюють різні відхилення від запланованих показників, договірнихзобов’язань, виробничих потужностей, та об’єктивною оцінкою їх виконання.
Варто наголосити наможливостях економічного аналізу як засобу, який сприяє управлінню підприємством.Будь-яке управління складається з двох етапів. На першому на підставівідповідної інформації та її аналітичного опрацювання оцінюють стан і динамікутого чи іншого процесу, на другому, якщо аналіз визначить необхідість втручанняз метою зміни якихось параметрів у процесі, — приймається відповіднеуправлінське рішення. Причому аналітик може підготувати для менеджера навітьпроект цього рішення.
В умовах ринковихвідносин система планування всередині підприємства зберігається, але змінюютьсяйого обсяги і деякі підходи. Економічний аналіз забезпечує небхіднеобгрунтування планових показників, оскільки його оцінки досягнутого рівнявиробництва та витрачання ресурсів, з одного боку, і попиту, ринкових цін таефективності роботи – з іншого, є основою планування діяльності підприємства.
Усі виробничі тафінансові процеси, а також загальні результати діяльності підприємства повинняналежно контролюватися. Це забезпечується поточним контролем з бокуадміністрації підприємства за станом виконання планових завдань, організаційнихзаходів, вказівок тощо за допомогою аналітичного опрацювання повсякденноїінформації, яка характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. Існуєй інша форма контролю – наступний. Він здійснюється як ревізіяфінансового-господарської діяльності роботи підприємства, як тематичнаперевірка з боку податкової адміністрації, аудиторське обстеження підприємств.
В СРСР економічнийаналіз почав формуватися в 20-30 роках як підсумковий розділ бухгалтерськогообліку. Необхідность розвитку методів аналізу зумовлювалася потребою воцінюванні бухгалтерських звітів. Розробку методики аналізу тривалий часздійснювали фахівці у галузі бухгалтерського обліку першими, а інколи єдинимипрактичними працівниками, які проводили аналіз діяльності підприємства, булинайбільш досвідчені бухгалтери.
У той часаналізували тільки бухгалтерський баланс підприємства. Звідси й перша назвакурсу “Аналіз балансу”. Згодом, коли обсяг звітності розширився, а отже, зрослакількість даних і значно змінився зміст інформації, що вивчалася, курс діставназву “Обліковий аналіз”. Отже, певною мірою можна вважати, що аналіз походитьвід бухгалтерського обліку, або “обліковства”.
У 40-х і наступникроках розвиток і поліпшення методики аналізу, а також додаткове використання, порядіз даними існуючої інформації, планово-нормативної, технічної та інших видівінформації зумовили зміну й цієї назви курсу. Його стали називати“Техніко-економічний аналіз”, “Аналіз господарської діяльності” і, нарешті,“Економічний аналіз.”
Що ж сприялорозвитку методів аналізу, а з часом формуанню його як самостійної дисципліни?По-перше, це пов’язано з формуванням єдиних засад і систем бухгалтерськогообліку і впровадження типових форм звітності. По-друге, було скасовано“комерційну таємницю” і, отже, полегшено доступ до будь-якої економічноїінформації. По-третє, у період непу підприємства знову були переведені накомерційний розрахунок, тобто на засади самоокупності, поновилося бажаннявивчати та аналізувати результати їх господарської діяльності.
Кропітка робота зналагодження обліку і контролю неминуче викликала потребу в розробціспеціальних прийомів вивчення якості обліку і результатів їх господарськоїдіяльності, зокрема на підставі підсумкових даних звітів підприємств.Стандартизація бухгалтерських документів, регістрів і звітних форм сприялароботі з упровадження аналізу, дала змогу розробити чимало єдиних єдиних,стандартних методів аналізу економічної інформації.
Головноюметою та завданням курсової роботи можна вважати повне висвітлення форм таметодів економічного аналізу.
I. ПРЕДМЕТ І ВИДИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ1. Предметі завдання економічного аналізу
Кожна наука маєсвій предмет, який вона вивчає. Предметом економічної науки є, як відомо,виробничі відносини людей. Економічний аналіз як її галузь, природно, теж маєсправу з певною їх частиною, а точніше, з тими відносинами, які формуються вмежах підприємств і навколо них. У навчальній літературі звичайно наводитьсятаке визнання цього поняття. Предметом економічного аналізу є фінансово-господарськадіяльність підприємств та установ. Проте наявні методи аналізу дають змогувивчати і роботу окремих галузей, регіонів і всього господарства країни уцілому.
Об’єкти аналізу, на відміну від предмета, — це передусів окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, показники.Всі об’єкти аналізу у своїй сукупності складають предмет економічного аналізу. Об’єктами аналізу, наприклад, можуть бути виробнича та комерційна діяльність,наявність і використання ресурсів, якість продукції і прибуток, ритмічністьвиробництва тощо.
Систематизованийперелік об’єктів чи питань аналізу, що вивчаються в курсі, утворюють йогозміст.
Виникнення тастановлення будь-якої науки зумовлюються нагальними потребами господарськоїпрактики. Розвиток економічного аналізу обумовлюється необхідністю періодичногооцінювання стану господарських процесів, загальних результатів і нових напряміву роботі. При цьому особливий інтерес викликає вивчення всіляких виробничихнедоліків, непродуктивних витрат, збитків, тобто того, з чим надаліпов’язуватиметься одне поняття – резерви. У зв’язку з цим перед економічниманалізом з самого початку були поставлені такі завдання:
1). Оцінюваннядіяльності підприємства, його виробничих та інших підрозділів, окремих явищ іпоказників;
2). Виявлення івизначення величини внутрішьногосподарських резервів.
Згодом життявисувало й інші завдання, розв’язання яких сприяло виникненню нових розділів інапрямів у розвитку даного курсу. Найважливіше серед них – сприянняоперативному управлінню підприємством і поточному контролю. Це, зокрема,зумовило появу оперативного аналізу.
Останнім часомекономічний аналіз використовується в аудиторській практиці, податковоюадміністрацією і, отже, може розв’язувати нове завдання – контроль за роботоюпідприємств та установ усіх форм власності.
У різних виданняхінколи називаються й інші завдання. Проте вони або деталізують зазначені вище,або взагалі є завданнями, які мають розв’язуватися іншими економічнимидісциплінами.
2. Основні категорії економічного аналізу
Обов’язковою умовоюбудь-якого матеріального виробництва є забезпеченість його відповіднимиресурсами. Ощадливе їх використання – повсякденна турбота й обов’язок кожногопідприємства. Зменшення питомого витрачання ресурсів на одиницю кінцевоїпродукції веде до зростання ефективності суспільногов виробництва, поліпшує всіпоказники виробника товарів.
Існує чимало видівресурсів. Серед них – природні, виробничі, інтелектуальні, фінансові, валютнітощо. Для виробництва придатна така класифікація ресурсів: трудові ресурси,основні засоби і предмети праці. Важливими виробничими ресурсами є простір(земельна площа) і час. Ресурси можуть бути вихідні, природні та похідні,штучні. До останніх належать товарні, інформаційні, фінансові, наукові та інші.
У процесівиробництва ресурси починають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодіїнабувають форми факторів (чинників).
Фактор – це рушійна сила будь-якого процесу абоявища, який визначає їх характер та результат. Інакше можна сказати, що фактор– це причини, яка впливає не певний результат (наслідок). На виробництві маютьмісце чимало причинно-наслідкових зв’язків, а отже факторів (чинників),виявлення, вимір і вивчення яких є важливим завданням економічного аналізу.
Факторикласифікують згідно з певними ознаками. Відповідно до простих елементів працірозрізняють фактори трудові та матеріальні. Останні складаються із сировинних,енергетичних, водних, факторів основних засобів тощо. За місцем дії факториможуть бути внутрішьно-господарські, галузеві, регіональні народно-господарські.Вирізняють також фактори кількісні та якісні, цнтенсивні та екстенсивні,об’єктивні та суб’єктивні, загальні (комплексні) та поодинокі (специфічні),основні та другорядні тощо.
Фактор завжди маєне лише величину, а й напрям дії. Тому розрізняють позитивні та негативніфактори. З останніми часто пов’язують резерви виробництва. Отже, звідси ще одневизначення: фактор – це попередник виникнення резервів виробництва.
Під дією трудовихабо енергетичних факторів ресурси виробництва починають рухатися, взаємодіятиі, врешті-решт, трансформуються у нові речі – матерільні блага, продукцію. Прицьому частина ресурсів залишається невикористаною або витрачаєтьсянераціонально, губиться, псується, накопичується у вигляді відходів,випаровується і звітрюється, залишається у воді. У зв’язку з цим виникаєпитання про резерви виробництва.
Під час вивченняцієї категорії слід обов’язково усвідомити, що поняття “резерв” має два різнізначення.
1. Резерви – це запасресурсів, який свідомо не витрачається і підтримується на певному рівні якзасіб, що забезпечує надійність і безперервність роботи будь-якої системи.
2. Резерв – це невикористанаабо згаяна можливість чогось, наприклад зростання обсягу виробництва,поліпшення якості, підвищення рентабельності тощо.
У першомувизначенні резерв характеризує будь-який страховий запас. Загадаймо валютнірезерви Національного банку (запаси), страхові та резервні фонди держави іпідприємств, резервні потужності енергосистем тощо.
Другерозуміння резерву пов’язують передусім з різними втратами ресурсів (псування,пропажа, брак, уцінка), сплатою штрафів, пені, неустойок та з іншими збитками.Це явні, безспірні резерви. Проте є й такі, що обумовлюються підвищенням нормвитрачання ресурсів, перевитратами заробітної плати, несвоєчасним виконаннямзаходів із впровадження нової техніки і технологій, недозавантаженням вільнихвиробничих потужностей тощо. Одні резерви – це безповоротні втрати ресурсів абоприбутків, інші можуть бути використанів у наступні періоди часу (мал.1). Існуючікласифікації резервів мають багато спільного з класифікаціями факторів.
/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> <td/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />3. Види економічного аналізу
Тривалий часрозвиток аналізу відбувався шляхом розширення кількості показників і процесівна підприємстві, що вивчаються. При цьому основна увага приділяласявдосконаленню та уніфікації методики їх вивчення. Головним джерелом інформаціїаналізу була всезростаюча звітність підприємств. У зв’язку з цим аналіз мігбути тільки наступним, тобто після закінчення року, кварталу, місяця іскладання відповідного звіту. Однак досить швидко єдина методика аналізузвітності підприємства стала диференціюватися, пристосуватися до галузевихособливостей господарств. Так з’явилися методики аналізу діяльності промисловихпідприємств, а також підприємств торгівлі, сільськогогосподарських, будівельнихта інших організацій. Створювалися також численні методики аналізу діяльностібільш дрібних галузей промисловості та інших галузей народного господарства.
У 50-ті рокивиникають нові підходи, коли різноманітні варіанти наступного аналізу сталидоповнюватися принципово новим поточним, або оперативним, аналізом, а згодомстворюються методики попереднього попереднього або перспективного аналізу.
В останнікілька десятиліть розвиток економічного аналізу в основному пов’язувався зтематичним або вузькофункціональним напрямом аналізу окремих об’єктів. Узв’язку з цим нині існують методики порівняльного, функціонально-вартісного тасистемного аналізу. Внаслідок значної різноманітності видів і напрямівекономічного аналізу виникає потреба в класифікації їх. Однією іззагальновизнаних ознак групування є поділ окремих видів аналізу залежно від часупроведення. Виходячи з цього, виділяють такі види аналізу: наступний (ретроспективний), оперативний тапопередній.
На теперішнійчас найбільш розвинутим і важливим є наступний аналіз. З тими або іншимизастереженнями до нього можна включити такі шість видів.
Фінансово-економіний аналіз здійснюється післязакінчення кварталу або року на підставі відповідного звіту підприємства.Головний акцент у цьому аналізі робиться на вивченні й оцінюванні ключовихрезультативних і фінансових показників роботи підприємства. Насамперед цестосується показників прибутку та рентабельності, а також продажу продукції.Багато уваги приділяють вивченню основних показників фінансового стану, рухугрошових коштів і капіталу. Інші виробничі показники та витрати вивчаютьвибірково і в такому обсязі, щоб пояснити відхилення в прибутку та у змініфінансового стану підприємства. Такий аналіз звичайно проводять сторонніустанови, які мають тісні зв’язки з даним підприємством: фінансові табінківські установи, адміністративні, наукові та посередницькі організації.
Техніко-економічний аналіз, на відміну відфінансово-економічного, є більш змістовним і різнобічним. Його також називаютьвнутрішньогосподарським. Крім економічних покзників у ньому значна увагаприділяється вивченню даних про використання техніки і технологій, іншихматеріальних ресурсів підприємства. Для цього аналізу використовують даніпервинного бухгалтерського обліку та інші джерела інформації.Техніко-економічний аналіз звичайно має значну галузеву специфіку, тоді якметодика фінансово-економічного аналізу однакова для всіх підприємств.
Статистико-економічний аналіз перебуває на стикустатистики та економічного аналізу. Він вивчає діяльність не підприємств, авеликих господарських комплексів, регіонів, галузей і народного господарствакраїни в цілому. Основним інформаційним джерелом може бути статистичназвітність відповідних господарських одиниць, статистичні збірники і обстеження.У методиці цього аналізу провідну роль відіграють статистичні методи дослідженнята обробки інформації.
Порівняльний, абоміжгосподарський аналіз, як і статистико-економічний, використовує для своїх потреб більшийобсяг інформації, ніж перші два аналізи. Але він обмежується даними кількохспоріднених підприємств. Завдяки додатковим зіставленням даних і орієнтації напоказники кращих підприємств у галузі він дає змогу одержати більш обгрунтовануоцінку роботи підприємства, яке аналізується. При цьому простіше і надійнішеможна вишукати і резерви. У зв’язку з цим порівняльний аналіз інодіхарактеризують як найкращий засіб пошуку та обгрунтуваннявнутрішньогосподарських резервів виробництва.
Функціонально-вартісний аналіз – відносно новий виданалізу, і тому його методика ще не є досконалою. Предмет його вивчення вбільшості випадків пов’язаний не з роботою підприємства, а з випуском таексплуатацією певних видів продукції. Такий підхід, крім традиційної виробничоїінформації, потребує докладних даних щодо експлуатаційних характеристиквиробів. Упровадження цього виду аналізу є доцільним у тому разі, якщо вінвивчає ефективність відносно дорогої техники з досить великими обсягами їївиробництва. Цей аналіз концентрує увагу на показниках використання продукції,ефективності її застосування у користувачів. Головні резерви такий аналіз вбачаєв удосконаленні конструкції виробу, оптимізації його окремих функцій, виявленнійого слабких або навіть зайвих функціональних можливостей. Зменшення зайвихфункцій виробу, спрощення конструкції та інші технічні заходи дають змогуналагодити виробництво високоефективної техніки і при цьому скоротити витратина нього. На жаль, дослідження за допомогою цього виду аналізу нині стикаютьсяз труднощами, пов’язаними з відсутністю налагодженої системи збираннянеобхідної інформації від користувачів продукції.
Системний аналіз – останній вид наступногоаналізу. Вперше системний підхід використали військові фахівці, опрацьовуючидесантну операцію в Нормандії під час другої світової війни.
Системнийаналіз застосовують для досліджування складних економічних проблем, великихвиробничих комплексів, важливих народногосподарських проектів. При цьомувивчення економічних аспектів органічно поєднується з аналізом технічних,соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних умовтощо. Для забезпечення всебічного розгляду проблем аналіз здійснює бригадафахівців з різних галузей знань, що забезпечує зважене комплексне їхрозв’язання. Об’єктами такого аналізу в Україні були проект побудови нафтовоготерміналу в Одесі, вирішення проблем енергопостачання і стану вугільноїпромисловості, комплексних питань, пов’язаних з транспортуванням каспійськоїнафти через Україну в Західну Європу. Загалом цей вид аналізу має широкіперспективи свого подальшого розвитку.
Оперативний(поточний) аналіз здійснюють на підприємствах і в його підрозділах безпосередньо впроцесі господарської діяльності, або відразу по закінченні окремих виробничихчи інших робіт. При цьому основну інформацію для аналізу постачає оперативнийоблік, що виключає пасивне очікування звітних даних.
Намаганняпоєднати проведення аналізу процесу виробництва з відносно невеликимивиробничими етапами (доба, тиждень, декада) зумовлюється потребою в активізаціїекономічної роботи, включенні аналізу в систему оперативного управлінняпідприємством. Отже, завданням оперативного аналізу є не тільки виявленнянегативних явищ, а й сприяння їх своєчасному виправленню протягом певногоперіоду, що дяє змогу реально поліпшити кінцеві результати роботи підприємства.
Інформацію дляоперативного аналізу отримують в основному по каналах автоматизованих системуправління і обробляють із застосуванням стандартних програм не персональнихкомп’ютерах. Незважаючи на великі технічні можливості комп’ютерних систем, воперативному аналізі свідомо звужують коло питань, проблем і показників роботи,а отже, і зменшують обсяг інформації, яку збирають. Проте таке обмеженнябезпосередніх об’єктів аналізу не поивнно погіршувати якість висновків ірекомендацій, зменшувати їх цінність для управління.
Розвитокоперативного аналізу з самого початку зумовлювався вимогами поточногоуправління. Тому він щільно примикає до науки й практики управління.
Прогнознийаналіз (перспективний, стратегічний) почав застосовуватися як техніко-економічнеобгрунтування майбутніх підприємств, зразків нової техніки і новітніхтехнологій. Цей аналіз передує виробничим подіям, передбачає їх наслідки,оцінює їх ефективність.
Результатипрогнозного аналізу можуть бути подані як планові калькуляції для нових видівпродукції, як сума економічного ефекту від освоєння нової техніки, впровадженняновітніх технологій, механізації та автоматизації виробництва, як комплексрекомендацій для розробки різних програм або формування політики. Цей аналізздійснюють працівники проектних і наукових закладів, а також установи державногоуправління.
4. Зв’язокекономічного аналізу
з іншими науками ідисциплінами
Можемоз’ясувати, яке місце посідає економічний аналіз у системі економічних та іншихнаук і які взаємозв’язки існують між ними.
Теоретичноюосновою економічого аналізу є політична економія, а загальним методомпідзнання, як і для всіх інших наук – діалектика.
Економічнийаналіз тісно пов’язаний з галузевими економіками, організацією та менеджментом,маркетингом, фінансовими дисциплінами, банківською справою і кредитуванням.
Особливу рольв економічному аналізі відіграють бухгалтерський облік та статистика. Вони нетільки постачають йому необхідну інформацію, а й надають деякі свої методи дляїї вивчення. Особливо плідно у цій справі склалися стосунки між аналізом істатистикою, внаслідок чого методика аналізу збагатилася багатьма статистичнимиметодами й прийомами дослідження.
В економічномуаналізі широко застосовуються сучасні обробки інформації, економіко-математичніта соціологічні методи, знання в галузі техніки й технології виробництва.
ІІ. МЕТОД ІМЕТОДИКА ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ
1. Аналітичний метод
Можна зпевністю стверджувати, що цей розділ є головним в усій теорії економічногоаналізу. Економічний аналіз, як і кожна наука, вивчає свій предмет за допомогоюпевного методу, визначення сутності якого є першим кроком при вивченні методикианалізу.
Існує чималорізних методів. Розрізняють загальні й поодинокі методи дослідження. Якщо першізвичайно використовують майже скрізь, то поодинокі придатні для розв’язуваннявузького кола завдань і, як правило, в межах однієї дисципліни.
Формуваннянових наук і дисциплін веде до появи і нових методів наукового пізнання абопристосування до потреб дослідження вже відомих методів.
Під часаналізу використовують здебильшого добре відомі перевирені практикою методи.Насамперед це стосується методу аналізу. Аналіз – це розбір,розкладання, розчленування предметів або явищ на складові елементи,властивості, ознаки. Отже, виникає можливість для поглибленого вивчення складу,зв’язків, властивостей предметів та явищ. Сам процес розкладання слід проводитизгідно з певними правилами, принципами.
Поділпредметів або явищ має враховувати існуючі закономірності, склад, внутрішнікордони, зв’язки, функції. Це першийпринципаналізу. Суворе дотримання цього принципу дає змогу відтворити згодом предмет упервісному вигляді.
Послідовне,поетапне відокремлення частин, властивостей від предмета – вимога другого принципу аналізу.
Окремічастини, компоненти цілого відіграють не однакову роль у його функціонуванні.Серед них обов’язковов знайдеться один або кілька, які формують сутністьпредмета, його якісну ознаку. Тому пошук цих найважливіших ланок у предметіобумовлює третій принцип аналізу – принцип основноїланки. Врахування системної побудови предмета або систем формує четвертий принцип аналізу – принцип ієрархії.
П’ятий принцип визначає межі аналізу,ступінь його можливого поглиблення. Кінцева зупинка в дослідженні звичайнопов’язується з найпростішими елементами системи, які при цьому зберігаютьзагальні властивості всієї сукупності. Так, товар є найпростішим елементомекономічної системи.
І нарешті, шостий принцип обумовлює вибір форми аналізу.Загальновідомі такі форми аналізу: хімічний, математичний, економічний,спектральний, структурний, психоаналіз.
Виходячи звикладеного, можна дати таке визначення методу економічного аналізу: основнимметодом є аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарськадіяльність підприємства, уявно розкладається на окремі, більш прості складові,а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв’язки та взаємодії.
Кріманалітичного методу, застосовують й інші методи та технічні прийомиекономічного аналізу. У свої сукупності вони складають притаманну тільки ційдисциплині методику дослідження економічних явищ.
2.Деталізація
Більшістьпоказників, що характеризують роботу підприємств – підсумкові. В нихвзаємознищуються від’ємні та додатні відхилення. Розкладання підсумковихпоказників дає змогу побачити суттєві відмінності та різноманітність первіснихпоказників. Тому виникає потреба йти від загальних показників до деталізованих,послідовно розчленовуючи загальні показники на складові. Такий аналітичнийприйом називають деталізацією.
Розчленування складних явищ на більш прості або складові здійснюється за такИми основниминапрямами: утворювальними факторами, якісними ознаками, підрозділами та часом.При проведенні аналізу тією або іншою мірою деталізуються всі загальніпоказники, які характеризують діяльність підприємства. Проте це не означає, щов кожному випадку проводиться глибока деталізація за кожним показником абофактором. З метою зменшення трудомісткості аналізу застосовують принципголовної ланки, який дає змогу із всієї сукупності інформації виділити найбільшважливу, яка і піддається достатньо глибоків деталізації. Насамкінець слідзауважити, що деталізація є не що інше, як одна із форм прояву аналітичтогометоду.
3.Порівняння
Якісну оцінкупредметів і явищ можна дати за допомогою порівняння. Порівняння – це метод, за допомогою якого предмет (явище), щовивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення зіншими одноякісними предметами (явищами). Звичайно, порівняння проводять звідомими предметами, які виконують роль еталонів певних властивостей, абоознак. Такими еталонами можуть бути норми, нормативи, планові показники, ціни,середні дані тощо.
У практиціекономічного аналізу використовують різні види порівнянь. Найчастішезастосовують порівняння з поточними і перспективними планами, з фактичнимипоказниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств, знайвищими показниками в галузі, із середніми показниками, з показникамипідприємств інших країн тощо. Порівняння може проводитися по абсолютних,відносних і середніх велечинах.
Вибір об’єктадля порівняння дуже впливає на кінцеві оцінки. Тому для зіставлення треба братитакі об’єкти, які б дали змогу зробити глибоку і зважену оцінку предмета абоявища, що вивчаються.
Порівнянняможе дати позитивні результати за умови, що порівнюються предмети, явища,показники, які можна зіставити. Тому порівнянність – одна із суттєвих проблемекономічного аналізу. Щоб показники були порівняними, застосовують такідопоміжні прийоми:
1. Нейтралізація ціновогофактора (перерахунок показників обсягу в однакову оцінку);
2. Нейтралізація можливихкількісних відмінностей (різні обсяги виробництва);
3. Нейтралізація відмінностей вструктурі (наприклад, розрахунок індексів фіксованого складу);
4. Використання при порівнянніоднакових періодів часу;
5. Розрахунок порівнюваних показниківза єдиною методикою;
6. Виключення іншихвідмінностей в умовах роботи кількох підприємств.
4.Моделювання
Для вивченняскладних явищ застосовують метод моделювання, за яким будують зменшеніпредмети або умовні подоби (образи), що замінюють у нашій уяві дійсні предметиабо явища.
Моделі можутьбути матеріальними (фізичними) та абстрактними. Серед останніх слід розрізнятиописові (словесні), графічні та математичні. За допомогою моделей досліджуютьсутність предметів і явищ найбільш простим, а подекуди і найбільш дешевимспособом. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найсуттєвішиххарактеристиках предметів або явищ, сприяють швидкому накопиченню необхіднихзнань за різних умов роботи. Моделювання добре поєднується з іншими методами і технічнимиприйомами.
5.Балансовий метод
Цей методуперше набув поширення як науковий у бухгалтерському обілку. Потім йогопоступово стали застосовувати і в інших науках. Так, у СРСР балансовий методбув головним в плануванні.
Використаннябалансового методу грунтується на обмеженості, кінцевості величини матеріальнихресурсів і жорстких взаємозв’язках між окремими елементами сукупності, які прицьому виникають.
У процесіаналізу в курсі вивчають баланс товарної продукції, усілякі баланси окремихвідхилень, узгодженість дії факторів. Проте особливо часто застосовують сальдовийметод як різновид балансового методу. За цим методом можна визначитивеличину останнього фактора, якщо вже відомі сумарний вплив усіх інших (крімнього) факторів і загальна зміна результативного показника. Сальдовий методдоречно використовувати там, де прямий розрахунок впливу будь-якого фактора єтехнічно складним або незручним і інших міркувань (занадто трудомісткий тощо).
Проте сліддуже обережно користуватися цим методом, оскільки будь-який прорахунок напопередніх етапах автоматично призводить до помилки на останній стадіїрозрозунку. До речі, ця помилка має системний характер і зберігає загальнийбаланс показників або факторів.
6.Елімінування
Якщо нааналізований показник впливають кілька факторів, потрібно встановити роздільнийвплив кожного з них. Для цього застосовують спеціальний метод – елімінування (від латинського слова eliminare –виключати, усувати). Суть цього методу полягає в тому, що, абстрагуючись відвзаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора нарезультативний показник за незмінності інших факторів. У практиці економічногоаналізу застосовують кілька способів елімінування.
Ланцюговіпідстановки.З метою визначення факторів будують таблицю, в якій зліва направо зазначаютьсявсі необхідні фактори, починаючи з кількісних і закінчуючи якісним. Потімнаводиться “добуток факторів”, або результативний показник, і, нарешті, графадля розрахунку величини впливу факторів. У перший рядок таблиці (нульовапідстановка) записують планові, або базові, показники. Для розрахунку впливупершого фактора проводять заміну його з планової (базової) величини нафактичну, а інші дані залишають незмінними. Різниця між одержаним розрахунковимпоказником (Д1) і плановим (базовим) становить величину першогофакора (Д1 – Дп). Для розрахунку другого фактора йоговеличину у другій підстановці також замінюють на фактичну (перший фактор тут ідалі залишається також на фактичному рівні), а величину впливу аналізованогофактора визначають як різницю між другим і першим розрахунковими показниками (Д2– Д1). Така процедура заміщення величини вихідних плановихпоказників на фактичну величину здійснюється доти, поки в останньому рядку небудуть всі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їхня величина впливу небуде визначена як відповідна різниця розрахункових добутків факторів.
Такий процесрозрахунку чотирьох факторів наведено в табл.1.
Таблиця 1
Схемавиявлення впливу факторів
способомланцюгових підстановок
Номер підстановки
та назва фактора
Фактори,
які впливають на показник
Добуток факторів
Величина впливу факторів
1-й
2-й
3-й
4-й
Нульова підстановка П П П ПДп
- Перша підстановка, перший фактор Ф П П ПД1
Д1 – Дп
Друга підстановка, другий фактор Ф Ф П ПД2
Д2 – Д1
Третя підстановка, третій фактор Ф Ф Ф ПД3
Д3 – Д2
Четверта підстановка, четвертий фактор Ф Ф Ф ФДф
Дф – Д3
Примітки: 1.Умовні позначення: П – планове значення, Ф – фактичне значення.
2. 1-й, 2-й,3-й – кількісні фактори, 4-й (останній) – якісний фактор.
Отже, за умовидії чотирьох факторів здійснюється чотири підстановки (не враховуючи нульову),величина кожного фактора визначається як різниція нового розрахунковогопоказника та попереднього. Розглянемо методику розрахунків на прикладі аналізу використаннятрудових ресурсів за даними промислового підприємства (табл.2.)
Таблиця 2
Вихіднідані
длярозрахунку факторів
Показник
За планом
Фактично
Відхилення від плану
% виконання плану
1. Товарна продукція за місяць, тис.грн 500 477,4 -22,6 95,48 2. Середньооблікова чисельність робітників, осіб 250 200 -50 80 3. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-годин 40 000 30800 -9200 77 4. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-днів 5000 4400 -600 88 5. Середнє число днів роботи одного робітника (ряд.4: ряд.2) 20 22 +2 110 6. Середня тривалість робочого дня (ряд.3: ряд.4), год 8 7 -1 87,57. Виробіток одного робітника:
а) середньомісячний, грн. (1:2)
б) середньодобовий, грн (1:4)
в) середньогодинний, грн. (1:3)
2000
100
12,5
2387
108,5
15,5
+387
+8,5
+3,0
119,35
108,5
124
У табл.2 першічотири показники взято зі звіту по праці, п’ять останніх обчислюються за данимиперших чотирьох показників. Як показують дані таблиці, фактичний обсяг товарноїпродукції нижчий за планови на 22.6 тис грн. Це зумовлено дієюсередньооблікової чисельності робітників (1-й фактор), середнього числа днівроботи одного робітника (2 фактор), середньої тривалості робочого дня (3-йфактор) і середньогодинного виробітку (4-й фактор). Використовуючи схему,наведену в таблиці 1 і дані табл.2, виконаємо відповідні розрахунки (табл.3.)
Таблиця 3
Розрахунокфакторів
способомланцюгових підстановок
Номер підстановки та назва факторів
Чисельність робітників
Середня кількість днів роботи одного робітника
Середня тривалість робочого дня, год.
Середньогодинник виробіток, грн.
Обсяг товарної продукції, тис.грн.
Величина впливу фактора, тис. грн.
Нульова підстановка 250 20 8,0 12,5 500 - 1. Вплив чисельності робітників 200 20 8,0 12,5 400 400-500=-100 2. Вплив середнього числа днів роботи одного робітника 200 22 8,0 12,5 440 440-400=+40 3. Вплив середньої тривалості робочого дня 200 22 7,0 15,5 385 385-440=-55 4. Вплив середньогодинного заробітку 200 22 7,0 477,4 477,4-385=+92,4 Разом –22,6Спосібабсолютних різниць. Розрахунки, які проводяться в таблиці ланцюгових підстановок, можутьбути спрощені, якщо в кожній підстановці змінити абсолютне значення фактора, щорозраховується відхиленням його фактичної величини від базової (планової).
Використовуючивідхилення по кожному фактору, виконаємо розрахунок впливу факторів:
1. Вплив зміни чисельностіробітників:
(-50)*20*8,0*12,5=-100(тис.грн.).
2. Вплив зміни числа днів,відпрацьованих одним робітником:
(+2)*200*8*12,5=+40(тис.грн.).
3. Вплив зміни тривалостіробочого дня:
(-1)*200*22*12,5=-55(тис.грн.).
4. Вплив змінисередньогодинного виробітку:
3,0*200*22*7=+92,4(тис.грн.).
Разом:
-22,6 тис.грн.
Спосібвідносних різниць. Цей спосіб грунтується на обчисленні різниць у відсотках. Величинавпливу кожного фактора визначається множенням різниці в суміжних індексах(відсотках) на плановий обсяг узагальнюючого показника. Розрахунок потрібновести табличним або безтабличним способами. Вакористовуючи дані табл.2,проведемо відповідні розрахунки в табл.4.
Таблиця 4
Розрахунокфакторів способом відносної різниці
Показник
% виконання плану
Різниця суміжних показників
Фактор
Розахунок впливу фактора, тис.грн.
1. Середньооблікова чисельність робітників, осіб 80,0 80-100=-20 Чисельність робітників 500*(-20)/100=-100 2. Загальна кілкість відпрацьованих усіма робітниками людино-днів 88 88-80=+8 Середнє число днів роботи 500*8/100=+40 3. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-годин 77 77-88=-11 Середня тривалість робочого дня 500*(-11)/100=-55 4. Обсяг товарної продукції 95,48 95,48-77=+18,48 Середньогодинний виробіток 500*(+18,48)/100=+92,4 Разом –22,6Хоча всі розглянутіспособи елімінування різняться методикою розрахунків, проте вони дають однаковірезультати, оскільки грунтуються н одному й тому самому принципі. В практиціекономічного аналізу найчастіше використовують спосіб абсолютних різниць,надійний і найменш трудомісткий.
Що стосуєтьсяпідрахунків резервів, то, як правило, до кількості резервів можна включатинегативно діючи фактори. В нашому прикладі негативний вплив на обсяг виробленоїпродукції мали два із чотирьох факторів, які разом зменшили його на 155тис.грн. (100 + 55). Це і є резерви виробництва.
Крім того,слід пам’ятати, що будь-який розрахунок трьох і більше факторів завжди можнаспростити до пошуку двох факторів, один із яких завжди буде кількісний, адругий – якісний. У цьому випадку, якщо застосовувати прийом абсолютнихрізниць, величина кількісного фактора дорівнюватиме добутку зміни кількісногофактора на планову (незмінну) величину якісного; величина якісного – цедобуток зміни якісного фактора на фактичну величину кількісного фактора.
Якщо триостанніх фактори в попередньому розрахунку об’єднати в одни комплексний фактор– середньомісячний виробіток одного робітника, то спрощений розрахунок впливуфакторів матиме такий вигляд (спосіб абсолютних різниць):
1. Вплив зміни чисельностіробітників
(-50) *2,0=-100 (тис.грн.).
2. Вплив зміни продуктивностіпраці (місячної):
+387*200=+77,4(тис.грн.)
Разом -22,6 (тис.грн.)
Сума впливуцих двох факторів завжди має дорівнювати відхиленню узагальнюючого показника,на який вони сумісно діяли.
Навмисноспрощений розрахунок впливу факторів може доповнюватися прийомом розширенняфакторних систем, який базується на відомому правилі математики: якщочисельник і знаменник дробу помножити на одне й те саме число, то величинадробу не зміниться. Природно, це число має відповідати даній ситуації(аналітичній моделі) й поглиблювати подальше вивчення факторів, діючих нарезультативний показник.
Припустимо, щофункція, яка описує який-небудь процес, має вигляд y=m/n, тоді розширення цієїформули можна зробити так:
y=m*a / n*a =a/n * m/a
і далі:
y=a/n * m/a *b/b = a/n * b/a * m/b.
До речі,розширення факторних систем дає змогу перевести розрахунки у більш зручнуформу, коли всі фактори будуть мати прямо пропорційний характер впливу нарезультатиний показник, і тому застосовують лише процес множення.
Наприклад,середню продуктивність праці 1-го робітника за звітний період (П) розраховуютьза формулою:
П = Т/Ч, (1)
Де Т – обсягтоварної продукції, тис.грн.;
Ч –чисельність робітників.
Зовні підвищенняпродуктиваності праці зумовлює зростання обсягу товарної продукції, азбільшення клькості робітників, навпаки, її погіршує. Однак насправді аніперший, ані другий показник не є справжніми факторами продуктивності праці. Ціфактори приховані десь в глибині і не відображаються цією формулою. Алерозширення (деталізація) складу формули дає змогу знайти найбільш загальні ідійсно справжні фактори, які впливають на середній рівень продуктивності 1-горобітника:
П= Т/Ч хД/Д х Г/Г, (2)
Де Д –загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками робочих днів за звітнийперіод;
Г – загальнакількість відпрацьованих усіма робітниками робочих днів за звітний період.
Якщо зробитинеобхідні перестановки у формулі (2), то матимемо:
П = Д/Ч хГ/Д хТ/Г. (3)
Звідси видно,що Д/Ч – це середня кількість відпрацьованих днів 1-м робітником у звітномуперіодні (д), Г/Д – це середня тривалість робочого дня (зміни) в годинах (г),нарешті, Т/Г – це середньогодинний виробіток 1-го робітника (п). Тоді формула(3) матиме такий вигляд:
П=д*г*п (4)
На підставіданих таблиці 1 проведемо підрахунок впливу цих факторів на змінупродуктивності праці 1-го робітника за способом ланцюгових підстановок.(табл.5)
Таблиця 5
Розрахуноквпливу факторів
напродуктивність праці
Номер підстановки та назва факторів
Середня кількість днів одного робітника (д)
Середня тривалість робочого дня, год. (г)
Середньогодинник виробіток, грн. (п)
Середньомісячний виробіток 1-го робітника, грн. (П)
Величина впливу фактора, тис. грн.
Нульова підстановка 20 8,0 12,5 2000 - 1. Вплив середньої кількості днів роботи одного робітника 22 8,0 12,5 2200 2200-2000=+200 2. Вплив середньої тривалості робочого дня 22 7,0 12,5 1925 1925-2200=-275 3. Вплив середньогодинного виробітку 22 7 15,5 2387 2387-1925=+462Разом +387
7.Статистичні методи
Середстатистичних методів, використовуваних в аналізі, чільне місце посідає табличнийметод.
Таблиціслужать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації. Формутаблиць та їх майбутній змітс слід передбачати заздалегідь, тобто до початкуаналізу явищ. Від усіх інших таблиць аналітична, як правило, відрізняєтьсявідносно нескладною будовою, компактністю і наочністю. Вона повинна мати нелише основу, а й додаткову для порівняння інформацію (планові та середніпоказники, дані за минулі періоди), а також проміжні підсумки, відхилення,відсотки.
У процесізбирання цифрової інформації та заповнення таблиць виникає низка технічнихскладностей, якщо інформації забагато. З метою забезпеченості компактностітаблиць:
1) спрощуютьчи округлюють (до тисяч, млн тощо) вихідну інформацію;
2) скорочуютьабо часткова відкидають другорядні дані;
3) об’єднуютьдані у групи і підраховують проміжні підсумкові показники або передають черезсередні показники;
4) комбінованопоказують частину показників у деталізованому вигляді, а інші – розміщують разомв одному рядку (як “інші”);
5) поділяютьвихідну інформацію на кілька самостійних сукупностей з наступним складаннямкількох простіших таблиць з вузьким змістом.
Таблиці упевному наборі можуть виконувати роль програми або переліку питань, що вивчаються.Проте не слід перебільшувани значенн таблиць: вони є важливими, але здебільшоготехнічним аспектом аналізу.
Динамічніряди – цепорівняння не двох, а кількох предметів, показників. Вирізняються інтервальніта моментні динамічні ряди. Аналіз їх дає змогу визначити:
1) напрям зміни показників(збільшення, зменшення, сталість або нестабільність, коливність);
2) наявність тенденцій у змініпоказників;
3) середній рівень показників іваріації.
Серйозноюпроблемою для дослідження мають порушення у динамічих рядах. Це пов’язано знеоднаковими інтервалами часу, а також із неоднорідними показниками, якіпотрапили до загальної сукупності даних. Нарешті, виникають перерви вдинамічному ряду у зв’язку із браком інформації.
Широкоговикористання набули вибірковий метод і групування, кореляційний метод, середніі відносні показники. Особливу увагу слід приділяти застосуванню в аналізі графічнихметодів. Ці методи у поєднанні з комп’ютерами забезпечують більшу наочністьнаслідків аналізу. Наприклад, використовуючи дані табл., побудуємо відповіднугістограму (мал.1) та графік динаміки обсягів виробництво продукції напідприємстві за п’ять років (мал.2).
Показник
П’ятирічний період
1-й рік
2-й рік
3-й рік
4-й рік (минулий)
5-й рік звітний
Виробництво цементу, тис.т 2254 1803 1532 1257 1124 Відсоток до попереднього року 100 80 85 82 89 Відсоток до першого року 100 80 68 56 50Малюнок 1.Динаміка виробництва продукції на підприємстві />
/>
Малюнок 2.Динаміка виробництва продукції на підприємстві
7. Економіко-математичні методи
В аналізідосить часто використовують методи оптимізації програми робіт, завантаженняустаткування або розподілу ресурсів. Це передусім симплексний метод,транспортна задача задача, сітьові методи планування. Такі методи передбачаютьвикористання комп’ютерної технології і відповідних програм.
9. Іншіметоди
У практиціекономічного аналізу дедалі ширше застосовуються соціологічні методи дослідження. Серед них передусім слід назватианкетний, опитування і співбесіди.
Анкетний метод – це письмове опитуванняпрацівників, причетних до якихось проблем або виробництва, з метою з’ясуванняпевних питань. Анкетне опитування потребує багато зусиль і часу. Тому частішезвертаються до простішого методу – усного опитування (інтерв’ю). Проте і вінпотребує старанної підготовки та кваліфікованої стратегії спілкування з тими чиіншими виконавцями або свідками подій.
Знанняпсихології людей, їх готовності до співпраці, можливість одержання інформації унеперекрученому вигляді – дуже важливі моменти при проведенні досліджень здопомогою соціологічних методів.
ІІІ. ІНФОРМАЦІЙНАБАЗА ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ
Зміст та сам процесекономічної роботи як функції управління, що обслуговує інші функції, доводить,що для успішного їх здійснення необхідна інформація, тобто сукупністьвідомостей про будь-яке явище, процес, які є об'єктом зберігання, передачі тавидозміни. Вся інформація, яка використовується в управлінні, являє собоюінформаційну систему, що є зв'язуючою ланкою між керуючою та керованоюсистемами. В сучасних перехідних до ринку умовах змінюються сутність, значеннята сукупність використовуваної економічної інформації взагалі та аналітичноїзокрема. Це пов'язано зі зміною системи збору, передачі та обробки інформації,регламентації та структуризації залежно від ієрархії користувача і перетворюєїї на один із найцінніших ресурсів виробництва, ринку.
Обсяги та змістінформації за складомкористувачів різних рівнів визначаються за допомогою діючої системи обліку тастатистики, регламентуються відповідними законодавчо-нормативними актами і,зокрема, законом про комерційну таємницю. Цим законом та рядом підзаконнихактів визначено перелік таких, що підлягають оголошенню, показників івідомостей про діяльність підприємств.
Широке застосуваннясучасної оргтехніки значно збільшує інформаційні можливості управлінськоїсистеми, дозволяє прискорити обробку управлінської інформації, розширити колоодержуваних Даних, підвищити якість та змінити їх характер. Сучасна ЕОТ надаєМожливість, поряд із операціями фіксації, накопичення та обробки ' «формації,виконувати й ряд логічних операцій, що, у свою чергу, дозволяє автоматизуватиряд конкретних завдань по прийняттю Управлінських рішень для стандартнихсітуацій виробництва. Ця обставина вимагає наукового обгрунтування складу тазмісту потоки економічної інформації на базі наступних принципів:
— встановленняінформаційної потреби та шляхів і методів найбільш ефективного їх задоволення;
— об'єктивністьвідображення процесів виробництва, обігу, розподілу та потреби, використанняприродних, трудових, матеріаль них і фінансових ресурсів;
— єдністьінформації, що надходить із різних джерел (бізнес планів, оперативного,бухгалтерського, статистичного обліку), усу нення дублювання первинноїінформації;
— оперативністьінформації, яка досягається шляхом застосування сучасних засобів зв'язку,безпосередньо пов'язаних з ЕОМ;
— розробкапервинної документації на ЕОМ і на цін основі не обхідних виробничихпоказників;
— обмеження обсягівпервинної інформації та підвищення ефективності її використання;
— кодуванняпервинних даних з метою скорочення обсягів інформації, ефективного використаннякомплексів ЕОМ;
— розробка програмвикористання та аналізу первинної інформації для планування та управління.
Виходячи звищевикладеного, всю сукупність інформації, які використовується в економічномуаналізі і забезпечує управлінську систему та зацікавлених сторонніх користувачів,можна згрупувати з урахуванням головних джерел даних, на такі групи:
— плановооблікові;
— позаоблікові.
До першої групивідносяться всі законодавчо-нормативні акти, які використовуються в процесіаналізу як критеріальні дані, бізнес плани, дані обліку та все, що пов'язано зформуванням звітності. В другу групу входять дані, які не віднесені до першої,матеріали цільових обстежень, перевірок, особистих спостережень працюючи тааналітиків, анкетування, експериментів, спеціальних вибірок, ві домості з передачрадіо та телебачення, технічна документація, устаткування, технологія та інші.
Діяльністьпідприємств відображається в економічних показниках, усю сукупність яких можнарозділити за наступними ознаками:
— залежно відпокладених вимірників на натуральні та вартісні;
— залежно відсуттєвої характеристики ознаки виміру на кількісні та якісні — зважаючи напослідовність та спосіб формування ні первинні та вторинні (об'ємні та питомі).
Необхідно приділитиособливу увагу широкому розповсюджен ню та значущості натуральних таумовно-натуральних показників у плануванні обліку й аналізі обсягів виробництвата реалізації продукції, взаємопов'язаних та взаємозалежних. Конкретизаціявимірників залежить від галузі виробництва та конкретного виду продукції.Вартісні показники застосовуються для вираження практично всіх без виняткусторін діяльності підприємства, кількісні — як для виміру обсягів виробництвата реалізації, так і тих, що характеризують роботу підприємства з якісноїсторони (наприклад, собівартість продукції, прибуток, рентабельність тощо) іможуть використовуватися в натуральних та вартісних вимірниках.
Спектр якіснихпоказників досить широкий і включає всі без винятку показники якості продукціїпідприємств різних галузей народного господарства та показники факторів, яківіднесені до якісних згідно з прийнятими в економічному аналізі методамидослідження.
Первинні показники— це ті, що є визначальними для характеристики окремих сторін діяльностіпідприємства (обсяг виробництва, реалізації, собівартості, прибутку) і напідставі яких розраховуються похідні показники. Вторинні, як правило,визначаються па підставі первинних або підпорядковані їм (продуктивність праці,фондовіддача, матеріальні затрати у собівартості та інші).
Інформація, щоміститься в обліковій та звітній інформації, повинна відповідати вимогамПоложення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. за №250. Вимоги цього Положення зводяться до «формування повної та достовірноїінформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства,необхідної для оперативного управління, а також для її використанняінвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансистами, податковимистатистичними і банківськими установами та іншими зацікавленими органами іорганізаціями» (ст. 6 Положення).
Аналітичнаінформація нагромаджується, обробляється, систематизується, зберігається тавикористовується відповідно до планів та програм аналітичної роботи напідприємстві згідно з прийнятою організаційною формою.
Сучасні ЕОМ вносятьсуттєві зміни в характер обробки аналітичних задач на підприємствах. Високашвидкість виконання розрахункових, узагальнюючих та логічних операцій дозволяєзначно підвищити швидкість обробки та використання інформації в управліннівиробництвом. Виконання логічних операцій якісно змінює сферу застосування ЕОМв економічному аналізі, у розрахунку варіантів виробничих ситуацій, їх аналізіз точки зору економічної діяльності і надає можливість на цій основі готуватиабо й пропонувати конкретні управлінські рішення, які забезпечать досягненняоптимальних результатів. Використання ЕОМ розширює функції та перелікконкретних питань економічного аналізу, а також зміщує його напрям від оцінки діяльностіза минулі періоди до аналізу оперативних та майбутніх ситуацій для прийняттяуправлінських рішень. Така спрямованість економічного аналізу здійснювалася навсіх етапах його розвитку, проте реалізувати її можливо лише в умовахзастосування сучасних ЕОМ.
Враховуючи реальнийвзаємозв'язок змісту та переліку задач економічного аналізу з іншимифункціональними підсистемами, які діють у системі управління виробництвом, щовідображається в обсягах вхідної та вихідної інформації, частоті інформаційногообміну, значущості інформації для розв'язання конкретних задач, доцільностворювати інтегровані інформаційні системи (банк даних) підприємства. Зважаючина вищенаведене, основою (матеріальною базою) для проведення економічногоаналізу є інформація, яка перед використанням проходить попередню обробку. Впроцесі такої обробки встановлюються повнота, порівнянність, аналітичність тадоброякісність отриманих даних. Основним питанням є перевірка доброякісностіджерел інформації для аналізу. Перевірку доброякісності джерел інформаціїрозрізняють на формальну та по суті.
При формальнійперевірці інформації контролюють: дотримання термінів звітності, які вказуютьсяна титульній сторінці форми; наявність передбачених діючою системою облікової,статистичної та податкової звітності форм; повноту, правильність заповненнярядків і стовпців; наявність необхідних розшифровок та підписів керівних івідповідальних працівників; правильність арифметичних підрахунків по окремихрозділах та звітах; наступництво звітності (тобто відповідність залишків напочаток року вихідним залишкам по балансу на кінець попереднього року, а сумиобсягів товарної, реалізованої продукції за рік мають відповідати їх сумі зачотири квартали).
Перевіркадоброякості інформації для аналізу по суті передбачає:
- перевірку погодженостіпоказників, які відображаються в різних формах звітності;
- перевірку погодженостірізних планових показників (обсяг виробництва повинен бути погодженим з планомпо праці);
- перевірку своєчасності таповноти інвентаризації та відобрав ження її результатів на відповідних рахункахта у балансових' статтях;
- зустрічну перевіркурозрахунків;
— ознайомленняз матеріалами ревізії та аудиторських перевірок, а також матеріалів пореагуванню на зауваження.
IV. ОРГАНІЗАЦІЯ ТАЕТАПИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ
Розгалужена системааналітичної роботи в народному господарстві, промисловості та окремихпідприємствах потребує відповідної організації, тобто упорядкування,налагодження координації та погодження її здійснення з метою попередженнядублювання, внесення єдності в роботу окремих посадових осіб чи аналітичнихорганів. Під організацією аналітичної роботи розуміють систему заходів з метоювивчення господарської діяльності. Загальні методичні принципи організаціїаналітичної роботи включають:
— організаційні форми;
— планування аналітичної роботи; етапиекономічного аналізу;
— узагальнення та форми реалізації результатіваналізу.
В практиціорганізації аналітичної роботи розрізняють централізовану та децентралізовануформи. При централізованій формі організації вся робота з аналізу господарськоїдіяльності концентрується у спеціальному структурному підрозділі в системіуправління виробництвом відповідної назви. Децентралізована форма організаціїпередбачає, що аналізом господарської діяльності займаються всі структурніпідрозділи з питань, які входять до їх компетенції, виходячи з розмежуванняправ та обов'язків між ними, передбачених відповідними нормативними документами— внутрішніми чи галузевими.
Незалежно відорганізаційних форм методичне та методологічне керівництво, як правило,здійснюється головними спеціалістами-економістами. Необхідно розглянутипереваги та недоліки цих організаційних форм та можливу сферу їх застосування.
Вищестоящі органигосподарчого управління здійснюють аналіз на основі консолідованих звітнихформ. Це зумовлює необхідність організації збору додаткової інформації тарозрахунків, що потребує розробки спеціальних програм досліджень, додатковихзатрат ресурсів. Статистичні, фінансові та кредитні органи здійснюють аналіз Умежах офіційної звітності, що не завжди достатньо, а в окремих випадкахнеоб'єктивно відображає дійсний стан справ у господарській діяльності, що, усвою чергу, є однією з причин уживання запобіжних заходів (страхування ризиків,застосування фіскальних інструментів впливу, жорсткі форми розрахунків),порушення довіри між суб'єктами господарських відносин.
Аналітична роботана підприємстві починається з планування. Розрізняють план аналітичної роботита план (програму) конкретного аналізу.
План аналітичноїроботи складається на рік з розбивкою по кварталах: вказуються розділигосподарської діяльності та об'єкти, які включені в план періодичного контролю,терміни проведення, відповідальні виконавці, технічні засоби й джерелаінформації, які необхідні для аналізу.
В плані конкретногоаналізу, який складається відповідно до плану аналітичної роботи, розділи таоб'єкти аналізу деталізуютьс по конкретних виконавцях, визначаються мета йзавдання, роз робляються необхідні методики розрахунку впливу конкретнимфакторів, досліджується їх взаємозв'язок, розробляються таблиці схеми, графіки,зведення, узагальнення резервів та результаті аналізу. До аналітичної роботизалучаються працівники технічних технологічних та інших служб, які працюють підкерівництвом1 аналітиків.
Всю аналітичнуроботу можливо розбити на три етапи: попередній, основний та заключний.
Попередній етап: здійснюється вибір об'єкта аналізу, вивчакться матеріали попередніх аналітичних досліджень та інших пер< вірок,визначаються мета й напрям використання результатів ані лізу, розробляютьсяпрограма, календарний план та розподіляютіся функції серед виконавців,визначаються джерела інформащ розробляються макети аналітичних таблиць,графіків, схем і методичні вказівки до їх складання, до розрахунків впливуокремих фі кторів та ін.
Основний етап передбачає, збір, відбір, класифікацію джерел» формації, перевірку їх доброякісності, створення допоміжної інфо{ мації,попереднє ознайомлення з показниками, складання аналіти» них таблиць тааналітичну їх обробку, розрахунок впливу факторі визначення кола взаємодіючихфакторів та встановлення причин, я зумовлюють вплив окремих факторів, їхвзаємозв'язку та взаємоз, лежності, встановлення та обрахування резервівпідвищення ефе тивності виробництва.
На заключномуетапі дається узагальнююча оцінка діяльносі узагальнюються та оформлюютьсярезультати аналізу, підраховуй ться зведені резерви виробництва, розробляютьсяпропозиції щод їх використання, видаються розпорядчі акти по результатаханаліз:
— проводиться обговоренняїх у колективі та здійснюється контроль :
— виконанням вимогрозпорядчих документів.
Узагальненнярезультатів економічного аналізу є його кінцевим результатом і оформляється увигляді аналітичної записки чи звіту. Можна прийняти наступну структурузаписки: спочатку характерізуються загальні показники, потім часткові — відпозитивних рівні та змін до негативних; характеристика та розмір впливуфакторів:
— визначаютьсярезерви, причини позитивних та негативних змін, різерви виробництва та шляхи їхмобілізації.
Результати аналізуреалізуються через підготовку та видачу наказів і розпоряджень, в якихмістяться найменування заходів, терміни початку та закінчення їх здійснення,визначаються необхідні матеріальні та грошові ресурси, називаються виконавці,відповідальні та контролюючі службові особи чи підрозділи підприємства.
Висновки
Сучасні методи економічного аналізу дають можливість вивчати основнізакономірності розвитку народного господарства країни, а також окремих йогогалузей та підприємств. Роль методики аналізу полягає в оцінюванні діяльностігосподарюючих суб’єктів, виявленні та обчисленні величини невикористанихрезервів. Проведення аналізу має сприяти поліпшенню управління підприємством,зміцненню його ринкових засад і подальшому зростанню ефективності йогодіяльності, прийняттю найбільш виправданих рішень в ринкових умовах.
Можливості статистичного аналізу поки що, на жаль, далеко не повністювикористовуються під час аналізу на вітчизняних підприємствах. Безстатистичних методів неможливо кількісно розрахувати та мінімізуватиекономічний ризик, який супроводжує підприємства в їхній діяльності.
Сьогодні нас відділяє вже немало часу відтоді, як Україна стала на шляхринкових перетворень. Цей шлях і досі залишається складним та заплутаним, а часомнавіть незбагненним пересічному громадянину, що давно звик чути прореформування економіки, не помічаючи реальних змін на краще. На думку багатьохзахідних економістів проблема української промисловості полягає в тому, щокерівники багатьох підприємств є вихованцями старої командно-адміністративноїсистеми господарювання, в якій, при відсутності функціонуючого ринковогомеханізму та дефіцитності ресурсів, споживчій попит сприймався як небажанеявище або, навіть гальмо економічного розвитку. Відмінність ринкової економікив цьому відношенні полягає в тому, що споживчій попит в будь-якій формірозуміється виробником як стимул до збільшення обсягів виробництва.
Світовий досвід вчить нас тому, що дійсне просування на шляху реформзалежить від змін у виробничій сфері та знаходженні ефективних формгосподарювання. Важливу роль в цьому процесі сьогодні в Україні відіграєаналіз.
Економічний аналіз як окрема дисципліна сформувався на базі курсубухгалтерського обліку діяльності підприємств: перші праці з економічногоаналізу виходили під назвами «Аналіз балансу», «Аналіззвітності», «Счетный анализ» (Н. Р. Вейцман). Основним джереломінформації для аналізу є досить складна система облікових і звітних показниківроботи підприємств.
Ґрунтуючись на матеріалах інших економічних дисциплін і значною міроюузагальнюючи набуті знання, він допоможе майбутнім фахівцям оцінювати окремігосподарські ситуації та розв'язувати комплексні економічні проблеми напідприємстві, а також у банківських, фінансових і державних установах.Економічний аналіз є складовою частиною економічної роботи на підприємстві.Він, як завершальний її етап, комплексно охоплює всі інші елементи цієї роботи.
Поліпшення організації та повніше використання економічного аналізуйого методами в управлінні тісно пов'язані з усією системою вдосконаленнягосподарського механізму, що має бути спрямовано і спрямовується на підвищенняефективності виробництва і якості праці в усіх ланках національної економіки,як України, так і світу. Це сприяє бережливості, умілому витрачанню всіх видівзасобів, ліквідації безгосподарності, непродуктивних витрат і втрат. Економікапотребує активної аналітичної роботи, бо саме методика економічного аналізу даєзмогу виявити й кількісно виразити залежності між результатами діяльностіпідприємств та ресурсами, заробітком, формами власності й інших
Економічний аналіз, який дає змогу правильно оцінити роботупідприємства і його підрозділів, виявити причини негараздів і наявні резерви,уможливлює значне поліпшення рівня всієї економічної роботи, робить їїсерйозним стимулом науково-технічного прогресу, підвищення ефективностівиробництва цілого світу.
Використана література
1. Баканов М.И. – “Теорияэкономического анализа”, М, 1996
2. Івахненко В.М. “Курсекономічного аналізу: навчально-методичний посібник для самостійного вивченнядисципліни”, К, КНЕУ, 2000.
3. Ізмайлова К.В. “Фінансовийаналіз”, навчальний посібник, К, МАУП, 2000.
4. Коробов М.Я.“Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: навчальний посібник – К,Товариство “Знання”, 2001.