Реферат: Ціноутворення в інвестиційній сфері будівництва

1. Особливості ціноутворення в інвестиційній сфері

Інвестиційна сфера щодо питань ціноутворення має деякі особливості.

По-перше, длявизначення вартості будівництва використовується дворівнева система цін, якаохоплює базисну кошторисну вартість будівництва й таку, яка визначається настадії укладання підрядного контракту. Базисна кошторисна вартість визначаєтьсяна стадії розроблення проектно-кошторисної документації за кошторисними нормамий цінами. Вартість будівництва визначається в процесі укладання підрядногодоговору (договірна ціна), ураховує додаткові витрати замовника й підрядчика узв’язку з лібералізацією цін за ринкових умов. Отже, ціна на будівельнупродукцію в недержавному секторі затверджується замовником (інвестором).

По-друге, убудівництві можуть визначатися ціни споживчої одиниці продукції (вартість 1 м2 житлової, виробничої або загальної площі), вартість одного ліжко-місця для лікарень,санаторіїв посадочного місця для кафе, ресторанів, кінотеатрів тощо. Ці цінимають важливе значення під час продажу будівельної продукції.

По-третє,ціни на будівельну продукцію визначаються індивідуальним кошторисом. І навітьоб’єкти, споруджені за типовим проектом, мають різну кошторисну вартість за рахунокмісцевих відмінностей: вартість земельного майданчика, обсяг земельних робіт танульового циклу, витрат на спорудження елементів виробничої та соціальноїінфраструктури тощо.

По-четверте, цінив будівництві виконують планово-облікові функції, що є підставою для укладаннядоговорів і розрахунків за виконані роботи й надані послуги, а також дляскладання звітів.

По-п’яте, дужевеликою особливістю ціноутворення в інвестуванні є метод нормування поточнихвитрат та планових нагромаджень, тобто накладні витрати визначаються зазатвердженими нормами в процентах до прямих витрат, а планові нагромадження — упроцентах до кошторисної собівартості робіт (суми прямих і накладних витрат).Перераховані особливості ціноутворення мають суттєві вади, які впливають наякість кошторисів.

УрядУкраїни поступово вдосконалює систему ціноутворення в інвестиційній сфері. У2000 р. було затверджено його новий порядок у складі державних будівельних норм(ДБН). Цей порядок визначення вартості будівництва, що здійснюється на територіїУкраїни (ДБН Д.1.1-1-2000), ураховує оптові ціни на промислову продукцію,тарифи на транспортування вантажів, тарифні ставки на оплату праці,постачальницько-збутові націнки.

Нимустановлюються правила визначення вартості нового будівництва, реконструкції йтехнічного переоснащення підприємств, будівель і споруд усіх галузей економікиУкраїни для кожного учасника інвестиційного процесу, незалежно від формвласності й відомчої належності розповсюджується він на підрядний, господарчийі змішаний способи будівництва, має обов’язковий характер для інвестицій, якіфінансуються за рахунок державного бюджету, державного кредиту для державнихпідприємств і бюджетів усіх рівнів, а також за визначення базисної кошторисноївартості для будівель, які фінансуються інвесторами недержавних форм. У разівизначення договірних цін порядок має рекомендаційний характер.

Системаціноутворення в будівництві містить кошторисні нормативи, правила визначеннявартості будівництва та складання інвесторської документації.

Кошторисненормування й ціноутворення в будівництві мають вирішувати такі завдання:

— забезпечення визначення вартості будівництва навсіх стадіях інвестування через систему ціноутворення в будівництві;

— підвищення ефективності капітальних вкладень,забезпечення економії фінансових та інших ресурсів, упровадження досягненьнауки, техніки, передового вітчизняного й закордонного досвіду в будівельномувиробництві, застосування нових матеріалів, виробів і конструкцій,організаційних заходів тощо.

Кошторис — це сукупністьнормативних розрахунків, які визначають вартість робіт зі спорудження окремогооб’єкта й матеріально-технічні та трудові витрати для цього.

Інвесторськакошторисна документація — це сукупність кошторисів, відомостей кошторисноївартості пускових комплексів, черг будівництва, зведень витрат, пояснювальнихзаписок до них та відомостей ресурсів, складених на стадії розроблення проектноїдокументації.

Кошториснінормативи — це узагальнена назва комплексу кошторисних норм, що об’єднуються вокремі збірники. Разом із правилами й положеннями, що містять необхідні вимоги,вони слугують для визначення вартості будівництва.

Кошториснінормативи поділяють на такі види:

— загальнодержавні будівельні;

— відомчі;

— для окремих видів будов;

— індивідуальні.

Кошториснанорма — це сукупність ресурсів (трудовитрат, часу роботи будівельних машин імеханізмів, витрат матеріалів, виробів і конструкцій), установлена на прийнятийвимірювач будівельних або монтажних робіт, а також конструкцій, виражена, якправило, у натуральних величинах або у формі коефіцієнтів. Головна функціятакої норми — визначення нормативної кількості ресурсів, необхідних длявиконання відповідного виду робіт, як основи для наступного переходу довартісних показників.

Загальнодержавнібудівельні кошторисні нормативи є обов’язковими для застосування всімаорганізаціями, установами й підприємствами, незалежно від їх відомчоїналежності й форм власності за визначення вартості будов (об’єктів),будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів підприємств,установ і організацій державної власності.

Відомчікошторисні нормативи розробляються в обґрунтованих випадках, коли за прийнятоюдля спеціалізованого будівництва технологією й організацією робіт витратитрудових і матеріально-технічних ресурсів значно відрізняються відзагальнодержавних. Ці нормативи застосовуються в тій галузі, для якої їх розроблено,є обов’язковими для організацій, установ і підприємств міністерства або іншогоцентрального органу виконавчої влади, який їх затвердив, і не повиннісуперечити загальнодержавним нормативам або дублювати їх.

Кошториснінормативи для окремих будов розробляються для великих будов в обґрунтованихвипадках, коли за прийнятою для цих будов технологією й організацією робітвитрати трудових і матеріально-технічних ресурсів значно відрізняються відзагальнодержавного рівня. Рішення про розроблення таких норм приймаєтьсязабудовником за погодженням із Держбудом України.

Індивідуальнікошторисні нормативи охоплюють ресурсні елементні норми, які розробляються ускладі інвесторської кошторисної документації на окремі конструкції та роботи,передбачені в проекті, за відсутності їх у чинних збірниках ресурснихелементних кошторисних норм. Ці норми затверджуються у складі проекту йзастосовуються тільки для будови (об’єкта) за ним.

Згідно зДБН Д.1.1-1-2000, усі кошторисні нормативи за ступенем збільшення поділяютьсяна елементні та збільшені.

Доелементних кошторисних нормативів належать:

— ресурсні елементні кошторисні норми на будівельніроботи (РЕКН) (ДБН Д.2.2-99);

— ресурсні елементні кошторисні норми на монтажустаткування (РЕКНМУ) (ДБН Д.2.3-99);

— ресурсні елементні кошторисні норми наремонтно-будівельні роботи (РЕКНр) (ДБН Д.2.4-2000);

— ресурсні елементні кошторисні норми наремонтно-реставраційні роботи (РЕКНР) (ДБН Д.2.5-2000);

— ресурсні елементні кошторисні норми напусконалагоджувальні роботи (РЕКНпн) (ДБН Д.2.6-2000);

— ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельнихмашин і механізмів (РКНЕМ) (ДБН Д.2.7-2000).

Дозбільшених кошторисних нормативів належать збільшені ресурсні кошторисні норми(УРКН):

— на будівлі та споруди в цілому;

— на частини будівель і споруд, конструкції та видиробіт.

Вихіднимиданими для розроблення кошторисних нормативів є найраціональніші технічнірішення в проектах; технологія будівельного виробництва й будівельні машини тамеханізми, що відповідають останнім досягненням НТП; чинні стандарти на матеріали,вироби й конструкції, а також устаткування.

Особливістюрозроблення й затвердження цін на будівельну продукцію є те, що вонирозробляються у вигляді базисної кошторисної вартості на основі кошториснихнорм на будівельні роботи, монтаж устаткування і потім у складі проектузатверджуються відповідними органами замовників (інвесторів).

Згідно з ДБНД.1.1-1-2000, базисна кошторисна вартість будівництва — це частка розрахунковоїкошторисної вартості, що визначається кошторисними документами, складеними проектноюорганізацією в цінах 1997 р. з урахуванням ринкових умов, які склались до 1січня того року, у якому передбачається будівництво, на підставі кошториснихнормативів, нормативних актів і відповідно до чинного законодавства.

Договірніціни враховують усі витрати підрядної організації та замовника й формуються заукладання договорів, прогнозування вартості підрядних робіт, розрахунків міжзамовником і підрядчиком (субпідрядником) за виконані роботи. Узгоджуютьсядоговірні ціни на переговорах між учасниками інвестиційного процесу або натендерних торгах.

Необхідні прямівитрати визначаються нормами витрат матеріалів, конструкцій і деталей, праці,використання будівельних машин і механізмів.

Необхідні прямівитрати праці, матеріально-технічних ресурсів визначаються державнимибудівельними нормами, до яких належать норми витрат матеріалів, конструкцій тадеталей, праці, норми використання будівельних машин і механізмів. Крім цього,під час визначення кошторисної вартості слід ураховувати витрати, пов’язані зобслуговуванням процесу будівельного виробництва, забезпеченням його обіговимикоштами, фінансовими ресурсами. Для цих цілей використовують норми й нормативи,що затверджуються постановами Кабінету Міністрів України:

— амортизаційнихвідрахувань по будівельних машинах і устаткуванню;

— накладнихвитрат;

— заготівельно-складськихвитрат;

— націнокпостачально-збутових організацій;

— плановихнагромаджень.

За призначенням,використанням і методами розрахунку розрізняють базисну кошторисну вартість:

— усьогобудівництва промислового підприємства, його черги чи пускового комплексу,житлового кварталу тощо;

— окремихоб’єктів у його складі — будівель, споруд, інженерних комунікацій;

— окремихвидів і комплексів будівельно-монтажних робіт.

Залежновід економічних особливостей і витрат та відповідно до технологічної структуриінвестицій, у загальній кошторисній вартості будівництва виокремлюють триосновні групи:

— будівельно-монтажніроботи зі спорудження будівель та встановлення в них устаткування;

— витратина придбання технологічного та інших видів устаткування, пристосувань,інструментів і виробничого інвентарю, необхідних для майбутньої експлуатаціїзбудованого об’єкта;

— іншівитрати й роботи, пов’язані з підготовкою та проведенням будівництва (вартістьдослідницьких та проектно-розвідувальних робіт, утримання дирекції замовника,підготовки експлуатаційних кадрів майбутнього підприємства, витрати з відведенняземлі під забудову та ін.). Ця група витрат майже на всіх спорудах становить 8 —10 % загальної базисної кошторисної вартості будівництва й використовується дляаналізу, планування, фінансування та обліку інвестицій.

Будівельніроботи розподіляються на три групи:

— загальнібудівельні (земляні, кам’яні, бетонні тощо);

— спеціальнібудівельні (фундаменти під устаткування, технологічні канали, тунелі);

— санітарно-технічні(водопровід, каналізація, опалення, газопостачання, вентиляція та ін.).

Домонтажних робіт відносять складання та встановлення всіх видів устаткування звиконанням усіх супутніх робіт, які з ними пов’язані, а також електромонтажнихта інших енергопостачальних робіт.

Договірні цінипризначені для формування вартості будівництва, визначення у внутрішньобудівельних титульних списках будов та окремих об’єктів усіх витрат підрядчикана виконання будівництва й монтажну, прогнозування вартості підрядних робіт, атакож розрахунків між замовниками й підрядчиками за виконані роботи.

Договірні ціни набудівництво формуються на рівноправній основі замовниками й підрядчиками іззалученням, коли є необхідність, субпідрядних організацій за укладання абоуточнення контрактів на підрядні роботи.

Вибір одиницівиміру здійснюється на основі чинних будівельних норм і правил з урахуваннямпрактики, що склалася в будівництві.

Договірна цінавстановлюється в цілому для будови або окремих її частин.

Договірна ціна, яку встановлюють у контракті, визначається в українськійнаціональній валюті. Коли продукцію для будівництва придбано за кордоном, їївартість включається в договірну ціну в українській національній валюті й, крімтого, наказується окремим рядком — у валюті країни-імпортера або третьої держави.

2.Узгодженнядоговірних цін

За умов переходудо вільних ринкових відносин узгодження договірної ціни може відбуватися як напереговорах між замовниками й підрядчикам, так і на конкурентних торгах.Узгодження цін здійснюється, як правило, традиційним способом — замовникпередає генеральній підрядній організації в установленому порядкупроектно-кошторисну документацію до виконання робіт, підрядчик готує пропозиціїза договірною ціною та узгоджує її із замовником під час проведенняпереговорів. Узгодження договірних цін на конкурентних торгах здійснюєтьсявідповідно до Положення про проведення конкурсів (тендерів) у будівництві.

Основою дляформування договірних цін є проектна документація, а також кошторисні норми тарозцінки на конструктивні елементи й види робіт, ціни на продукцію й послугидля будівництва.

Розрізняютькілька видів договірних цін:

— тверді(остаточні) на весь обсяг будівництва; вони враховують майбутнє коливання цін іне коригуються стосовно фактичного рівня інфляції. Як правило, такі ціни встановлюютьсядля об’єктів зі строком будівництва не більше року;

— динамічні(відкриті), які мають, як правило, незмінну частину витрат (базисну кошториснувартість). Ця частка коригується в процесі будівництва відповідно до фактичногорівня інфляції.

Ціна, абокошторисна вартість (Ц), визначається за формулою:

/>,

де КВ— кошторисна собівартість будівельно-монтажних робіт (сума прямих і накладнихвитрат);

НП —норматив планових нагромаджень (нормативний прибуток).

Необхідні прямівитрати визначаються нормами витрат матеріалів, конструкцій і деталей, праці,нормами використання будівельних машин і механізмів.

Крім того, завизначення кошторисної вартості слід ураховувати витрати, пов’язані зобслуговуванням процесу будівельного виробництва, забезпеченням його обіговимикоштами. Для цього використовують норми й нормативи, що затверджуються постановамиКабінету Міністрів України: норми амортизаційних відрахувань по будівельнихмашинах та механізмах; накладних, заготівельно-складських витрат; націнокпостачально-збутових організацій; норматив планових нагромаджень.

Прямі витрати (ПВ)обчислюються за формулою:

/>,

де ОРі— кількість (обсяг) окремих видів робіт або конструктивних елементів в одиницяхвимірювань, які відповідають затвердженим розцінкам;

ЕРі —одинична розцінка і-тої роботи;

ОКі —обсяг конструктивних елементів відповідних видів робіт, вартість матеріалівяких не включено в одиничну розцінку;

Ні, Ці— відповідно норма витрат і кошторисна ціна матеріалів, конструктивнихелементів, які не враховано в одиничних розцінках.

У складікошторисної вартості будівельно-монтажних робіт прямі витрати становлять усередньому 75—80 %. Їхня частка коливається залежно від галузі господарства, ав житловому будівництві — залежно від областей, міст, зон будівництва та видівбудинків. Середня структура елементів прямих витрат уточнюється для кожногооб’єкта в базисних кошторисних цінах 1997 р.

Граничні базисніціни на матеріали, вироби та конструкції (франко-станція відправлення)визначається згідно з державною кошторисною базою 1997 р. До граничних ціндодається вартість транспортних і заготівельно-складських витрат.

Накладнівитрати, на відміну від прямих, не пов’язані безпосередньо з технологічнимпроцесом будівельного виробництва, а призначені для його обслуговування —організації, управління, інженерної підготовки, здачі в експлуатацію та забезпеченняінших умов.

Накладні витратирозподіляються на чотири групи.

1. Адміністративно-господарськівитрати:

— наосновну й додаткову заробітну плату, включаючи будь-які види грошових іматеріальних доплат відповідно до штатного розпису та встановлених будівельноюорганізацією систем оплати праці;

— відрахуванняза встановленими законодавством нормами на соціальні заходи;

— витратина транспортне обслуговування працівників будівельної організації, пов’язане зуправлінням будівництвом;

— витратина матеріально-технічне забезпечення апарату управління будівельноїорганізації, на службові відрядження;

— відрахуванняструктурних підрозділів на утримання апарату управління будівельної організації.

2. Витратина обслуговування працівників будівництва:

— пов’язаніз набором робочої сили, підготовкою (навчанням) та перепідготовкою кадрів;

— витратина дотримання техніки безпеки праці, протипожежної та сторожової охорони,санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог;

— відрахуванняна соціальні заходи від витрат на оплату праці робітників.

3. Витратина організацію робіт на будівельних майданчиках:

— амортизаційнівідрахування та витрати на поточний ремонт та переміщення пристроїв таобладнання, що належать до складу основних заходів і не передбачені в прямихвитратах;

— знос тавитрати на ремонт малоцінних і швидкозношуваних інструментів та виробничого інвентарю,що використовуються під час виконання будівельно-монтажних робіт і не належатьдо основних фондів;

— знос тавитрати, пов’язані зі спорудженням, ремонтом, утриманням, розбиранням тапереміщенням тимчасових (не титульних) споруд, пристосувань і пристроїв;

— витратина геодезичні роботи;

— витрати,пов’язані з винахідництвом та раціоналізацією;

— витратинекапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технології, організаціїбудівельного виробництва, а також пов’язані із забезпеченням якостібудівництва;

— витратина упорядкування та утримання будівельних майданчиків.

4. Іншінакладні витрати:

— платежі зобов’язкового страхування майна будівельної організації та цивільноївідповідальності, а також окремих категорій працівників;

— платежіза викидання в довкілля забруднюючих речовин;

— витратина сплату процентів за фінансові кредити, одержані для поповнення власнихоборотних коштів, а також для придбання основних виробничих фондів інематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, незалежно відтерміну кредитування;

— витратина сплату процентів (винагороди) за користування матеріальними цінностями,взятими в оренду (лізинг);

— відшкодуваннявитрат на участь у виставках, ярмарках;

— витратина здійснення реклами будівельної продукції.

Традиційнонакладні витрати нормуються двома способами — на будівельні роботи (у процентахдо прямих витрат) і на монтажні (у процентах до основної зарплати робітників).Накладні витрати враховуються в базисній кошторисній вартостібудівельно-монтажних робіт за нормами, установленими постановою КабінетуМіністрів України для міністерств та відомств.

Загалом вартістьбудівництва (обсяг інвестицій) підприємств, будинків і споруд визначаєтьсязамовником і охоплює:

— договірнуціну, що складається з вартості робіт, які підлягають виконанню генеральнимпідрядчиком за контрактом;

— частину базисної кошторисної вартості будівництва,що належить до діяльності замовника;

— базиснукошторисну вартість пусконалагоджувальних робіт;

— додатковівитрати замовника, викликані формуванням ринкових відносин;

— обов’язковівідрахування, збори й платежі, передбачені чинним законодавством;

— податокна додану вартість;

— премію завведення в дію виробничих потужностей та об’єктів будівництва;

— додатковівитрати на розвиток матеріально-технічної бази будівельної організації, якщовони передбачені будівельним контрактом.

За підсумкамирозрахунку вартості будівництва показуються зворотні суми, тобто кошти, щоповертаються замовнику після введення об’єкта в експлуатацію.

Викладена вищеметодика ціноутворення в інвестиційній сфері вкрай недосконала й громіздка танесе в собі рудименти командно-адміністративної системи.

Базисна вартістьбудівництва й визначена на її підставі договірна ціна обґрунтовується нафіктивному рівні цін і дезорієнтує інвестора, у деяких випадках ставить його уважке фінансове становище й може призвести до банкрутства.

Підрядчик такожмає великі труднощі через необхідність періодично переглядати й обґрунтовуватиприріст цін на інвестиційні товари, що використовуються в будівництві(матеріали, деталі, напівфабрикати), вартість робочої сили й експлуатаціїбудівельних машин та механізмів, а також інші статті витрат.

Методикавизначення базисних цін будується на підставі нормування до прямих витратпланових нагромаджень, поточних витрат, що лімітуються, а також інших, які незалежать від прямих витрат.

Вартістьбудівельно-монтажних робіт охоплює витрати на монтаж технологічного обладнання.Тобто вартість монтажу обладнання відділена від вартості самого обладнання йураховується у складі витрат на зведення будівель, споруд.

Такий порядокціноутворення не зацікавлює підрядчика в економії матеріалів, збереженніконструкцій, зниженні витрат на транспортування.

З розвиткомринкових відносин такий порядок ціноутворення веде до необґрунтованогозростання цін на всі елементи собівартості будівельно-монтажних робіт.

З урахуваннямсвітового досвіду можна рекомендувати деякі пропозиції щодо вдосконаленняціноутворення в інвестиційній сфері України:

— уже настадії обґрунтування доцільності інвестицій замовником мають розроблятисьінвесторські кошториси, де визначається прийнятна на всіх стадіяхінвестиційного процесу вартість будівництва;

— інвесторськікошториси на тендерах мають бути підставою для розроблення проектів цін набудівельну продукцію підрядчиків, що беруть участь у торгах;

— державніта недержавні інвестори мають змогу вибрати з підрядчиків тих, що пропонуютьціни, нижчі закладених в інвесторських кошторисах;

— нормуванняпоточних витрат, планових нагромаджень, інших витрат, що лімітуються, слідздійснювати до базису (прямих витрат, кошторисної собівартості), з якого маєвилучатись вартість матеріалів, деталей і конструкцій;

— прогнозованийрівень цін, збільшених розцінок споживчої одиниці будівельної продукції маєкоригуватись системою регіональних індексів цін, що склалися, а не встановлюватисьстосовно граничних нормативів;

— кошторисипідрядної фірми розробляються на підставі інвесторських кошторисів зурахуванням можливого зниження рівня собівартості робіт як умови, що забезпечуєперемогу на тендері;

— упідрядних контрактах слід розділити предмет договірної ціни: на будівельнучастину (будівлі, споруди з інженерним обладнанням) і на технологічну(доставку, установку або монтаж технологічного обладнання), що дасть змогупроводити розрахунки між замовником і підрядчиком окремо за будівельні роботита монтаж обладнання;

— доцільнотакож надати можливість незалежним інжиніринго-консалтинговим фірмамоприлюднювати регіональні ціни на матеріально-технічні та людські ресурси, щоскладаються в будівельному виробництві.