Реферат: Сучасний склад: характеристика та функції

Міністерство освіти і науки України

Національнийуніверситет водного господарства та природокористування

Кафедра економікипідприємства

на тему:

Рівне – 2007

План

Вступ

1. Склади та їхфункції

2. Основні проблемизабезпечення ефективності складування

3. Логістичнийпроцес на складі.

Висновки

Список використаноїлітератури

Вступ

Перш ніж починати аналізувати дану тему, а тема реферату «Сучаснийсклад: характеристика та функції» ми повинні знати, що таке сучасний великийсклад, та основне призначення складу.

Сучасний великий склад – це складна технічна споруда, яка виконуєряд функцій по перетворенню параметрів матеріальних потоків, а такожнакопиченню, переробці і розподілу вантажів між споживачами.

Склади у матеріально-технічному забезпеченні – це будівлі,споруди та різноманітні пристосування, які складаються з численнихвзаємопов'язаних елементів, мають визначену структуру і призначені дляприймання, розміщення та зберігання матеріалів, підготовки їх до споживання івідпуску виробничим дільницям.

Основне призначення складу – концентрація запасів, їх зберігання ізабезпечення безперебійного і ритмічного виробництва та виконання замовленьспоживачів.

Сукупність робіт, які виконуються на різних складах, наближенооднакова. Це пояснюється тим, що різні склади виконують подібні функції.

Переміщенняматеріальних потоків логістичним ланцюгом неможливе без концентрації у певнихмісцях необхідних запасів, дня зберігання яких призначено відповідні склади.Переміщення через склад пов'язано з витратами живої та минулої праці, щозбільшує вартість товару. Тому склад потрібно розглядати не ізольовано, а як.інтегровану складову частину логістичного ланцюга. Тільки такий підхіддозволить забезпечити успішне виконання основних функцій складу і досягненнявисокого рівня рентабельності.

Метою реферату є дослідження сучасних складів, їх роботи,структури, основних проблем забезпеченості ефективності складування. Надалі врефераті ці питання будуть детально вивчені.

Склади та їхфункції

Для вивчення складського господарства й аналізу стану йогорозвитку необхідно класифікувати склади, тобто поділити на однорідні групи(класи). Така класифікація дає змогу охарактеризувати мережу складів, окремі їхвиди, пояснити, як створюються ці види, яке значення мають у процесітовароруху. Склад – це спеціальне стаціонарне або рухоме приміщення,вмістище або інше місце зосередження матеріальних цінностей. Він забезпечуєнеобхідний ступінь їх збереженості, як правило, обладнаний власними або обслуговуєтьсязалученими засобами механізації (автоматизації) робіт. Складську мережукласифікують за різними ознаками.

За видом виконуваних функцій склади поділяють насорту-вально-розподільчі, транзитно-перевалочні і накопичувальні. Найпоширенішісортувально-розподільчі склади, які становлять велику частку ускладському товарообороті. На таких складах здійснюють приймання товарів відмісцевих та іногородніх постачальників, а також їх сортування, комплектуванняпартій товарів відповідно до замовлень від роздрібних торгівельних підприємств.На сортувально-розподільчих складах, як. правило, утримують поточнітоварні запаси протягом відносно недовгого часу. Тому функція зберіганнятоварів на цих складах не є основною. Транзитно-перевалочні складипризначені переважно для перевідправлення різними видами транспорту товарів ізрайонів виробництва до пунктів споживання. Ці склади виконують роль перевалочнихпунктів. Тут вивантажують товари, привезені одним видом транспорту, приймаютьїх за масою та кількістю місць, сортують, навантажують на інший вид транспорту.Накопичувальні склади існують для сезонного і тривалого зберіганнятоварів. Велике значення тут має контроль за якістю зберігання товарів.Накопичувальні склади переважають в оптовій торгівлі. Поряд з основнимифункціями накопичення та зберігання товарів вони виконують допоміжнітехнологічні операції, пов'язані з прийманням і відпуском товарів оптовимпокупцям: перепаковування, сортування, переробка, розфасовування.

Залежно від товарної специфікації, що зумовлена асортиментомтоварів, які підлягають зберіганню, розрізняють склади універсальні,спеціалізовані, вузькоспеціалізовані, комбіновані, неспеціалізовані тазмішаного зберігання. Універсальні склади призначені для зберігання іскладської переробки практично усіх груп непродовольчих і продовольчих товарів.На спеціалізованих складах зберігають і здійснюють переробку однієїбудь-якої групи товарів. Вузькоспеціалізовані склади використовують длязберігання товарів одного виду, як правило, простого асортименту, але таких, щовимагають особливого режиму зберігання. На комбінованих складах усіскладські операції здійснюють з товарами різних груп, що входять до складуспоживчого комплексу («спорт і туризм», «товари для молоді»). Неспеціалізованісклади призначені для зберігання двох і більше груп товарів і проведеннярізних технологічних операцій з ними. Ці групи товарів, на відміну відпопередніх видів складів, не пов'язані між собою (склади гастрономічних,м'ясо-рибних, інших товарів). На складах змішаного зберігання операціївиконують з основними видами непродовольчих і продовольчих товарів.

Важливою ознакою класифікації складів є їх технічна будова, відякої залежить режим зберігання товарів. За цією ознакою розрізняють загальнотоварні та спеціальні склади. Загальнотоварні склади призначені длязберігання і складської обробки товарів, які не потребують особливих умов, а спеціальні– для зберігання товарів, фізико-хімічні ознаки яких потребують будівельабо технологічних пристроїв певної конструкції. Бувають спеціальні склади:немеханізовані, механізовані, комплексно механізовані, автоматизовані,автоматичні. Немеханізовані – це склади з ручною переробкою вантажів. Намеханізованих складах та їх дільницях механізовано локальні технологічніоперації при ручних операціях на укладанні та комплектуванні продукції. На комплексномеханізованих складах механізовано вантажопереробку по всьомутехнологічному циклу. Автоматизованими є комплексно механізовані складиабо їх дільниці, що мають автоматизовану систему пошуку та розміщення вантажів(АСПРВ), програмно-керований працетехнічний або автооператорний комплекс(ПКРАК), який експлуатується в максимальному режимі або комплекс устаткування злокальними системами автоматизованого управління з електронною автоматикою. Автоматичнісклади – це програмно-керовані автоматизовані склади, що експлуатуються вавтоматизованій системі управління технологічним процесом (АСУТП) з управліннямвід ЕОМ без безпосередньої участі людини, тобто склади-автомати.

Важливими ознаками класифікації складів є кількість поверхів тависота приміщень. За цими ознаками розрізняють одноповерхові низьковисотні зробочою висотою до 7,2 м, середньовисотні з висотою від 7,2 до 12,6 м,висотні з висотою понад 12,6 м та багатоповерхові склади.

За транспортними умовами, тобто за розміщенням поблизу залізничнихчи водних шляхів сполучення, склади називають прирейковими (білямагістральних залізничних шляхів або тих, що мають під'їзні дороги), пристаньськими(на річкових пристанях, що мають причали), портовими (біля морськихпортів), не-прирейковими (внутрішньоміські), що не мають безпосередньогозв'язку з транспортними шляхами.

Складські будівлі за конструктивними особливостями буваютьзакритими, напівзакритими, відкритими. Закриті склади переважають середскладських будівель. Як правило, це будівлі, поділені на окремі приміщення,призначені для виконання різних видів робіт (приймання, зберігання,розфасовування, комплектування партій товарів та ін.) і розташовані у певнійпослідовності. Закриті склади розрізняють за утеп-леністю, кількістю поверхів,матеріалами, з яких зроблено стіни, вогнестійкістю (неспалимі, важкоспалимі,спалимі). До напівзакритих належать склади з навісами. За конструкцієювони можуть бути або зовсім без стін, або мати одну, дві, три стіни. Висота їхдосягає 4–6 м. Довжина може бути різною, але не більш як 100 м.Фундаменти навісів асфальтують або бетонують. Відкриті склади – це різнімайданчики з незначним нахилом до країв для стоку дощових і талих вод. На нихзберігаються матеріальні цінності, стійкі проти температурного й атмосферноговпливу.

Залежно від температурного режиму чи утепленості закриті складиподіляють на неутеплені (неопалювані), утеплені (опалювані) тасклади-холодильники. Неутеплені (неопалю – ванї) склади використовуютьпереважно для зберігання товарів у скляній, м'якій чи іншій тарі. їх будуютьбез горищного покриття, утепленої підлоги та дверних тамбурів. Утеплені (опалювані)склади мають горище або з'єднані з дахом утеплені покриття, дверні тамбури,утеплені підлоги. На таких складах створюють умови для захисту товарів відрізних перепадів зовнішньої температури та вологості повітря. Склади-холодильникиобладнані пристроями для підтримання в камерах для зберігання товарівмінусової температури. Ці склади призначені для зберігання швидкопсувнихтоварів. Розрізняють склади-холодильники індивідуального, спільного тазагального користування. Склад індивідуального користування може бути увіданні однієї торгівельної організації або підприємства, які використовуютьйого площу та обладнання за власним розсудом, однак приміщення його можназдавати в оренду. Серед складів спільного користування розрізняютькооперативні та об'єднані. Кооперативні належать кільком тор-гівельнимпідприємствам, організаціям, що об'єднали кошти на будівництво великогоскладського комплексу і використовуються ними. Об'єднані склади належатьодній торгівельній організації, однак використовують їх кілька таких утворень.До складів загального користування належать спеціально побудованіскладські будівлі, здані в тимчасову експлуатацію будь-якому торгівельномупідприємству (організації). Зазвичай ці склади перебувають у віданнітранспортно-експедиційних та контейнерних служб залізничного транспорту, атакож автотранспортних підприємств.

Важливою ознакою класифікації складів є форма власності. Згідноз Законом України «Про власність» (1991) склади можуть бути державними,колективними, приватними і спільними. Нині склади є переважно державною, атакож колективною власністю підприємств та організацій. Склади в оптовій торгівлів перспективі стануть власністю трудових колективів. Певну частку маютьстановити невеликі приватні склади, викуплені із складського фонду, – здебільшогов роздрібній торгівлі або побудовані на власні кошти приватних осіб. Набулирозвитку спільні склади із змішаною формою власності (державна, колективна,приватна юридичних та фізичних осіб України та інших держав). Поступово, ізвпровадженням Програми приватизації в життя, частка складської мережі увласності держави зменшуватиметься.

У складських приміщеннях широко використовують спеціальнеобладнання, яке дає змогу зберігати матеріали (товари) різних видів, типів ірізного призначення. Воно також підвищує ефективність використання площі таоб'єму сховища, сприяє найбільш раціональному використанню вантажно-розвантажувальнихі транспортних засобів. Це обладнання за фізико-хімічними властивостямиматеріальних цінностей, що зберігаються, можна поділити на 3 основні групи: длязберігання штучних і затарених матеріалів (металу, інструменту, різних виробів);для зберігання сипких матеріалів (цементу, вугілля, алебастру); для зберіганнянафтопродуктів та інших рідин (бензину, гасу, дизельного палива).

Обладнання для зберігання штучних і затарених матеріалів тавиробів включає різні типи універсальних і спеціалізованих стелажів. Стелажіявляють собою металоконструкції із сортового прокату чи гнучких профіліврізного перетину, що створюють осередки для зберігання вантажу. їх виготовляютьіз дерева, великорозмірних, схожих на літери «Г» й «Т», залізобетонних елементів.За конструкцією опорних поверхонь для вантажу розрізняють стелажі полицеві йбезполицеві, каркасні, консольні, пірамідальні, стоякові. На полщевихстелажах вантаж зберігається у пакетованому вигляді, як правило, на плоскихстандартних піддонах. Безполицеві та каркасні стелажі використовують укомплекті зі спеціальною складською ящиковою тарою, в яку спочаткуукладається продукція, що надійшла на склад. На цих стелажах зберігаютьпродукцію виробничо-технічного призначення широкої номенклатури. Стояковістелажі призначені для зберігання сортового металу, труб одноготаромаркорозміру, кругляку. Для зберігання металопрокату і труб застосовують консольністелажі (одно- і двобічні), на яких укладають продукцію у спеціальних металевихпіддонах (касетах) завдовжки до 6 м. Для зберігання продукціїспеціального призначення, наприклад барабанів з кабелем, використовують пірамідальністелажі. Досить поширені також автоматизовані елеваторні стелажі длязберігання і зручного комплектування дрібно штучних вантажів широкоїноменклатури.

На складах використовують вантажні піддони різнихконструкцій (розбірні й нерозбірні). За будовою виділяють піддони: плоскі – безнадбудов над верхньою площиною настилу; стоякові – з постійними абознімними стояками; ящикові – з постійними, знімними або відкиднимистояками. Виготовляють піддони з дерева, металу, пластмаси, пресованого паперу,а також комбіновані – дерев'яно-металеві.

Для зберігання різних сипких матеріалів використовують бункери,засіки, траншеї, естакади. Бункери – це ємкості різної форми (круглі,прямокутні, конічні), що мають зверху завантажувальний, а знизу – розвантажувальнийотвір з механічним затвором. Затвор може бути зв'язаним з автоматичнимдозатором, ваговим пристроєм, що дає змогу відпускати споживачеві певнукількість металу. Бункери можуть бути металевими, залізобетонними та з іншихматеріалів (дерев'яні з металевим каркасом), а за видом улаштування – надземні,підземні та напівпідземлені. Для зберігання нафтопродуктів на складахвикористовують резервуари і дрібну тару (бочки, бідони тощо). Резервуарибувають металеві й неметалеві (залізобетонні, бетонні та цегляні). Металевірезервуари за формою можуть бути циліндричними (вертикальні тагоризонтальні); квадратними, прямокутними, краплеподібними, сферичними та ін.За способом влаштування резервуари поділяють на наземні, напівпідземні тапідземні.

Основні проблеми забезпечення ефективності складування

Загальна проблема забезпечення ефективності складських процесіврозпадається на кілька окремих проблем, успішне розв'язання яких можегарантувати ефективне функціонування складського господарства вибір між власнимскладом або складом загального користування;

кількість складів і розміщення складської мережі; розмір і місцерозташування складу; вибір системи складування.

Розв'язання цих проблем дотепер повністю на формалізовано, однакможна привести деякі положення, що ведуть до того або іншого вибору.

Власний склад або склад загального користування. Одна з основнихпроблем, що виникають перед підприємством у процесі забезпечення складськоюплощею, – це питання володіння складом. Існує дві основні альтернативи:придбання складів у власність (у тому числі на умовах оренди) або використанняскладів загального користування. Вибір між цими варіантами й їхньою комбінацією– одна із найголовніших проблем у складуванні.

Існують фактори, що діють як на користь рішення про створення абопридбання власного складу, так і фактори, що діють у протилежному напрямку.

Головні переваги власного складу пов'язані з високимступенем контролю над операціями, що дає абсолютні повноваження по прийняттювсіх господарських рішень; забезпеченням інтеграції складських операцій зіншими елементами внутрішнього логістичного процесу підприємства;

•        полегшенням комунікацій;

нематеріальними перевагами, пов'язаними з іміджем підприємства,оскільки власні склади справляють сильніше враження надійності й довгостроковоїстабільності підприємства. можливістю більшого контролю за продукцією.

Критичним фактором економічності власного складу підприємства є стабільновисокий оборот. Тому в умовах стабільно високого обороту на добре відомомуринку з постійним збутому доцільнішим вважається наявність власного складу.

До переваг складів загального користування можна віднести: гнучкість,що дозволяє враховувати мінливий попит, наприклад,

сезонний;

доступ до кваліфікації й досвіду, яких саме підприємство не має; використаннянайсучаснішого устаткування й останніх методів проведення складських операцій;

•        відсутність необхідності у великих інвестиціях з розвитокскладського господарства;

полегшення доступу до більш широкого географічного регіону; використанняекономії на масштабах для зниження витрат на

складування;

зниження витрат на транспортування об'єднанням вантажів звантажами інших підприємств; гарантія високої якості й ефективногообслуговування.

Вибір між складом загального користування й власним є одним заспектів розв'язання завдання «зробити або купити», отже, вимагає аналізубеззбитковості. Це, звичайно, спрощений підхід, оскільки при виборі варіантівскладування необхідно враховувати й безліч інших факторів. Однак основнапроблема полягає в тому – чи зможе склад загального користування надати таке ж(або краще) обслуговування при таких же (або менших) витратах. Якщо він моженадати більш якісне обслуговування або більш низькі витрати, то це очевидніаргументи, що свідчать на користь вибору такого складу.

Кількість складів і розміщення складської мережі.

Територіальне розміщення складів й їхня кількість визначаютьсяпотужністю матеріальних потоків й їхньою раціональною організацією, попитом наринку збуту, розмірами регіону збуту й концентрацією в ньому споживачів,відносним розташуванням постачальників і покупців, особливостями комунікаційнихзв'язків і т.д. Однак, у першу чергу, питання про збільшення кількості складівпов'язане зі зміною витрат та їхньою поведінкою.

Так, при збільшенні кількості складів у логістичній системітранспортні витрати й упущена вигода від продажів зменшуються, але в той же часвідбувається одночасне збільшення вартості запасів і витрат на зберігання. Томузавдання розміщення й формування складської мережі, як і майже будь-якелогістичне завдання, є оптимізаційним.

Розмір і місце розташування складу. Це проблема дуже близьказа своєю суттю до попередньої і вирішується досить просто у випадкувикористання підприємством складу загального користування, тому що зі зміноюінтересів підприємства розташування складу й необхідна складська площа можутьбути легко змінені.

Складнішою ця проблема стає відносно власного складу підприємства.При визначенні складських потужностей необхідно враховувати вимоги до умов істроків зберігання конкретної продукції. Точність у розрахунках складськогопростору багато в чому залежить від правильного прогнозу попиту на продукціюданого складу й визначення необхідних запасів.

При виборі місця розташування складу із числа конкурентно-здатнихваріантів оптимальним уважається той, який забезпечує мінімум логістичнихвитрат.

Вибір системи складування. Система складуванняприпускає оптимальне розміщення вантажу на складі й раціональне управління ним.Розробка системи складування ґрунтується на виборі раціональної із всіхтехнічно можливих систем для розв'язання поставленого завдання методом кількісноїі якісної оцінки. Цей процес вибору й оптимізації припускає виявленняпов'язаних між собою факторів, систематизованих у кілька основних підсистем:

складована вантажна одиниця;

вид складування;

устаткування по обслуговуванню складу;

система комплектації;

керування переміщенням вантажу;

обробка інформації; конструктивні особливості будинків іспоруджень.

Кожна підсистема містить у собі цілий ряд можливих елементів. Прицьому кількість елементів, що становлять основні підсистеми й їхнє сполученнязбільшують багатоваріантність системи.

Вибір раціональної системи складування повинен здійснюватися внаступному порядку:

1)      визначається місце складу в логістичному ланцюзі та його функції;

2)вибирається загальна спрямованість технічноїоснащеності складської системи (механізована, автоматизована, автоматична);

3)визначається завдання, на яке спрямована розробкасистеми складування;

4)вибираються елементи кожної складськоїпідсистеми;

5)створюються комбінації обраних елементів всіхпідсистем;

6)здійснюється попередній вибір конкурентоздатнихваріантів із всіх можливих;

7)проводиться техніко-економічна оцінка кожногоконкурентоспроможного варіанта;

8)      здійснюється альтернативний вибір раціонального варіанта.

Вибір елементів складських підсистем звичайно ведеться за

допомогою схем і діаграм або спеціальних програмних пакетів наЕОМ.

Логістичний процес на складі значно ширший, ніжтехнологічний процес, і включає

постачання запасів;

контроль за постачаннями;

розвантаження і приймання вантажів;

внутрішньоскладське транспортування і перевалку вантажів;

складування і зберігання вантажів;

комплектацію замовлень клієнтів та відвантаження;

транспортування й експедицію замовлень;

збір і доставку порожніх товароносіїв;

контроль за виконанням замовлень;

інформаційне обслуговування складу;

забезпечення обслуговування клієнтів (надання послуг).

Функціонування всіх складових логістичного процесу потрібнорозглядатися у взаємозв'язку і взаємозалежності. Такий підхід дозволяє не лишечітко координувати діяльність служб складу, але і є основою планування таконтролю за просуванням вантажу на складі з мінімальними витратами.

Перші дві складові складського логістичного процесу – постачаннязапасами і контроль за постачаннями – були розглянуті нами раніше, томудокладно розглянемо такі логістичні операції.

Розвантаження і приймання вантажів. Під час здійсненняцих операцій необхідно орієнтуватися на умови постачання укладеного договору.Спеціальне обладнання місць розвантаження і правильний вибірзавантажно-розвантажувального устаткування дозволяють ефективно проводитирозвантаження (у найкоротший термін і з мінімальними втратами вантажу), узв'язку з чим скорочуються простої транспортних засобів, а, отже, знижуютьсявитрати обігу. Проведені на даному етапі операції включають: розвантаженнятранспортних засобів, контроль документальної та фізичної відповідностізамовлень постачання, документальне оформлення прибулого вантажу черезінформаційну систему, формування складської вантажної одиниці.

Внутрішньоскладське транспортування передбачаєпереміщення вантажу між різними зонами складу. Транспортування всередині складуповинно здійснюватися за мінімальної тривалості в часі та просторі наскрізними«прямоточними» маршрутами. Кількість перевалок з одного виду обладнання на іншетакож повинна бути мінімальною.

Складування і зберігання полягає у розміщенні йукладанні вантажу на зберігання. Основний принцип раціонального складування – ефективневикористання обсягу зони зберігання. Передумовою цього є оптимальний вибірсистеми складування і, в першу чергу, складського устаткування. Обладнання длязберігання повинно відповідати специфічним особливостям вантажу і забезпечуватимаксимальне використання висоти і площі складу. При цьому простір під робочіпроходи повинен бути мінімальним, але з урахуванням діючих норм. Длявпорядкованого зберігання вантажу та економного його розташуваннявикористовують систему адресного зберігання за принципом жорсткого(фіксованого) або вільного (вантаж розташовується в будь-якому вільному місці)вибору місця складування.

Процес складування і зберігання включає: закладання вантажу назберігання, зберігання вантажу і забезпечення відповідних для цього умов,контроль за наявністю запасів на складі, здійснюваний через інформаційнусистему.

Комплектація замовлень і відвантаження. Процескомплектації зводиться до підготовки товару відповідно до замовлень споживачів.Комплектація і відвантаження замовлень включають: отримання замовлення клієнта;

відбір товару кожного найменування згідно із замовленням клієнта;

комплектацію відібраного товару для конкретного клієнта відповіднодо його замовлення; підготовку товару до відправлення (укладання в тару, на товароносій);

документальне оформлення підготовленого замовлення і контроль запідготовкою замовлення;

об'єднання замовлень клієнтів у партію відправлення й оформленнятранспортних накладних; відвантаження вантажів у транспортний засіб.

Транспортування й експедиція замовлень можутьздійснюватися як складом, так і самим замовником. Останній варіант виправдуєсебе лише тоді, коли замовлення роблять партіями, рівними місткостітранспортного засобу, і при цьому запаси споживача не збільшуються. Найбільшпоширена й економічно виправдана централізована доставка замовлень складом. Уцьому випадку завдяки об'єднанню вантажів і оптимальних маршрутів доставкидосягається значне скорочення транспортних витрат і з'являється реальнаможливість здійснювати постачання дрібними і частішими партіями, що призводитьдо скорочення зайвих запасів у споживача.

Збір і доставка порожніх товароносіїв відіграютьістотну роль у статті витрат. Товароносії (піддони, контейнери,тара-устаткування) під час внутрішньоміських перевезеннях найчастіше буваютьбагатообіговими, а тому вимагають повернення відправнику. Ефективний обмінтовароносіїв можливий лише в тих випадках, коли достовірно відома їх оптимальнакількість і чітко виконується графік їх обміну зі споживачами.

Інформаційне обслуговування складу передбачає управлінняінформаційними потоками і пов'язує функціонування всіх служб складу. Залежновід технічного забезпечення управління інформаційними потоками може бути яксамостійною системою (на механізованих складах), так і складовою підсистемоюзагальної автоматизованої системи управління матеріальними та інформаційнимипотоками (на автоматизованих складах). Інформаційне обслуговування охоплює: обробкувхідної документації, пропозиції щодо замовлень постачальників, оформленнязамовлень постачальників, управління прийомом і відправленням, контролюваннянаявності на складі, прийом замовлень споживачів, оформлення документаціївідправлення, оптимальний вибір партій відвантаження і маршрутів доставки,обробку рахунків клієнтів, обмін інформацією з персоналом усіх рівнів, різнустатистичну інформацію.

Забезпечення обслуговування клієнтів (надання послуг). Склад можезабезпечувати такі види послуг:

– сортування і маркірування товарів; повну перевірку якостітоварів, які постачаються; фасування й пакування; зміна замовлення;експедиторські послуги із здійсненням розвантаження; інформаційні послуги;укладання договорів із транспортними агентствами; надання оренди складськогопростору споживачам; дезінфекцію вантажів та ін.

Відповідно до принципової схеми технологічного процесу і з метоючіткої організації робіт рекомендується складати технологічні карти, якірозроблюються відповідно до конкретних умов складу.

Технологічна карта – форма документації, яка відображаєдетальну поопераційну розробку складського технологічного процесу з вказівкоютехнічних засобів, витрат часу на його виконання. Технологічні карти складаютьна весь етап переробки продукції на складі або на окремі його етапи. Крімтехнологічної карти рекомендується складати технологічні графіки.

Технологічні графіки передбачають виконанняскладських операцій у часі (протягом зміни, доби)

Висновки

Отже, з пройденого матеріалу можна зробити такий висновок, що сучаснийвеликий склад – це складна технічна споруда, яка виконує ряд функцій поперетворенню параметрів матеріальних потоків, а також накопиченню, переробці ірозподілу вантажів між споживачами.

За видом виконуваних функцій склади поділяють на сорту-вально-розподільчі,транзитно-перевалочні і накопичувальні. Найпоширеніші сортувально-розподільчісклади, які становлять велику частку у складському товарообороті.

Залежно від товарної специфікації, що зумовлена асортиментомтоварів, які підлягають зберіганню, розрізняють склади універсальні,спеціалізовані, вузькоспеціалізовані, комбіновані, неспеціалізовані тазмішаного зберігання. Важливою ознакою класифікації складів є їх технічнабудова, від якої залежить режим зберігання товарів. За цією ознакою розрізняютьзагально товарні та спеціальні склади.

За транспортними умовами, тобто за розміщенням поблизу залізничнихчи водних шляхів сполучення, склади називають прирейковими (білямагістральних залізничних шляхів або тих, що мають під'їзні дороги), пристаньськими(на річкових пристанях, що мають причали), портовими (біля морськихпортів), не-прирейковими (внутрішньоміські), що не мають безпосередньогозв'язку з транспортними шляхами.

Складські будівлі за конструктивними особливостями буваютьзакритими, напівзакритими, відкритими. Залежно від температурного режиму чиутепленості закриті склади поділяють на неутеплені (неопалювані), утеплені(опалювані) та склади-холодильники.

Основними функціями складів є: перетворення виробничогоасортименту в споживчий відповідно до попиту із метою виконання замовленьклієнтів. Складування і зберігання продукції з метою вирівнюваннятимчасового, кількісного та асортиментного розривів між виробництвом іспоживанням продукції.

Консолідація і розукрупнення вантажів – склад можездійснювати функцію об'єднання (консолідації) невеликих партій вантажів длядекількох клієнтів, до повного завантаження транспортного засобу, що сприяєзменшенню транспортних витрат.Падання послуг. Очевидним аспектом цієїфункції є надання клієнтам різних послуг, які забезпечують фірмі високий рівеньобслуговування споживачів.

Метоюстворення складів у системах логістики є незбереження матеріальних ресурсів, а перетворення параметрів матеріальнихпотоків для їх найбільш ефективного використання. Основне призначенняскладу – концентрація запасів, їх зберігання і забезпечення безперебійного іритмічного виробництва та виконання замовлень споживачів.

Список використаної літератури:

1.  Гончарнов С.М. Основи логістики підприємства. – Рівне, 1996.-74 с.

2.  Збагерська Н.В. Матеріально – технічне забезпеченняпідприємства: Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення. – Рівне:НУВГП, 2006. – 150 с.

3.  Кальченко А.Г. Логістика: Навчальний посібник. К.: КНЕУ,2000. – 148 с.

4.  Крикавський Євген Логістика: Навч. посібник. Львів ВидавництвоДержавного університету «Львівська політехніка», 1999. – 264 с.

5.  Понамарьова Ю.В. Логістика: Навчальний посібник. – К.: Центрнавчальної літератури, 2005. – 328 с.