Реферат: Сучасна методологія оцінки конкурентоспроможності товару

Вступ

Процес становлення ринкових відношень вУкраїні носить складний, неоднозначний і в багатьом суперечливий характер.

Тяжка ситуація склалася в машинобудівномукомплексі України. Відбувся безпрецендентний 75-процентний спад обсягіввиробництва, погіршилися показники оновлення випускаємої продукції у загальномуобсязі експорту, відмічається досить низький рівень іноваційних процесів. Галузьопинилася особливо уразливою у зв’язку із зміненою економічною ситуацією,розривом колишніх відстояних господарських зв’язків, конкуренцією на світовомуринку.

Сьогодні ключовим фактором завоювання іутримання позицій на ринку, забезпечення максимального продажу випускаємоїтехніки і обладнання є якість продукції, включаючи її новизну, технічнийрівень, надійність у експлуатації, ремонтопридатність.

Випуск конкурентоспроможної продукції, щовідповідає по своїм якісним характеристикам європейським і світовим стандартам- головна вимога ринкової економіки.

Для заводів машинобудівного комплексу України,які прикладають великі зусилля в цілях завоювання закордонних ринків для своєїпродукції, проблема конкурентоспроможності особливо актуальна.

Структура зовнішньої торгівлі України невідповідає сучасним тенденціям на світовому ринку і свідчить про низькийякісний рівень конкурентних переваг у багатьох градаційних і потенційнихекспортних областях.

Дійсно відстає від західної по рівнюконкурентоспроможності і більшість української машинобудівної продукції.

Крім чисто технічних заходів, дійсним факторому підвищенні рівня конкурентоспроможності промислової продукції може бутивиявлення переваг імпорту передових технологій перед імпортом готової продукції,а також поступове відмовлення від імпортування продукції, яка могла бивироблятися в Україні.

В промисловій політиці держава повиннавизначати головні науково-технічні міжгалузеві та галузеві пріоритети,фінансувати фундаментальні наукові і підготувати досвідно-конструкторськідослідження з метою сприяння підвищення конкурентоспроможності національноїпродукції, зосереджуючи основний погляд на крупних наукомістких комплексах і впершу чергу машинобудівних, як це відбувається в країнах з розвинутою ринковоюекономікою.

Головною задачею промислової політики повиннобути її спрямованість на виробництво необхідних видів продукції у відповідностіз попитом внутрішнього та зовнішнього ринку, при досягненні максимальногоприбутку і що вона повинна сприяти структурним здвигам у промисловості унапрямку соціальної орієнтації, підтримувати підприємництво, здійснюватидопомогу перспективним підприємствам, стимулювати іноваційну діяльність і збут.

Метою сучасної ринкової економіки повинна бутиполітика, стратегічно орієнтована на створення і широке застосування принциповонових матеріалів, машин, технологічних комплексів і на ефективне впровадженнянауково-технічних розробок з метою виходу по якості і дизайну продукції насвітовий рівень.

Ціль дипломної роботи полягає у детальномувивченні напрямків, що визначають забезпечення конкурентоспроможності товарівпромислового призначення сучасного підприємства.

Виходячи з цього задачами дипломної роботи є:

а) вивчення класифікації факторівконкурентоспроможності продукції;

б) вивчення та застосування методикирозрахунку рівня конкурентоспроможності промислових товарів;

в) аналіз заходів по підвищеннюконкурентоспроможності на прикладі великого акціонерного товариства.

Предметом вивчення даної дипломної роботи єконкурентоспроможність промислової продукції та її фактори. Об’єктомдослідження є велике підприємство по випуску машинобудівної продукції — АТНКМЗ, для якого проблема забезпечення конкурентоспроможності має першочерговезначення, оскільки на меті у підприємства — стати одним з ведучих виробників насвітовому ринку промислової продукції.

1. Сучасна методологія оцінки конкурентоспроможності товару1.1 Понятійний апарат і параметри, що визначаютьконкурентоспроможність товарів промислового призначення

Конкурентоспроможність — багатосторонняекономічна категорія, яка може розглядатися на декількох рівнях: конкурентоспроможністьтовару, товаровиробника, галузей, країн. Між всіма цими рівнями достатньо щільнийвнутрішній та зовнішній взаємозв’язок.

В умовах відкритої економікиконкурентоспроможність може визначатися і як здатність країни (фірми) протистоятиміжнародній конкуренції на власному ринку і ринках інших країн.

Конкурентоспроможність продукції іконкурентоспроможність фірми-товаровиробника, — пише І.Н. Герчикова, — співвідносятьсяміж собою як частина і ціле. Можливість компанії конкурувати на визначеномутоварному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару ісукупності економічних методів діяльності фірми, які чинять дію на результатиконкурентної боротьби.

Конкурентоспроможність товару — характеристикапродукції, яка показує її відмінності від товару-конкурента за ступенемвідповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на їїзадоволення. Тому конкурентоспроможність товару (тобто можливість збуту наданому ринку) можна визначати, тільки порівнюючи товари конкурентів між собою.

Конкурентоспроможність виробника (фірми) представляєсобою відносну характеристику, яка віддзеркалюючи відміни процесу розвиткуданого виробника від виробника-конкурента як за ступенем задоволення своїмитоварами або послугами конкретної суспільної потреби, так і за ефективністювиробничої діяльності.

Як правило конкурентоспроможнім єпідприємство, яке тривалий час може залишатися прибутковим в умовах відкритоїекономіки, тобто це можливість тривалий час відстоювати власні переважніпозиції в галузі завдяки наявності ефективної стратегії або можливість діяти удовгостроковому періоді на ринку і отримувати при цьому прибуток, достатній длянауково-технічного удосконалення виробництва, підтримки продукції на високомуякісному рівні і стимулювання робітників.

В сучасних дослідженнях в основу кута частішеза все ставиться конкурентоспроможність товару. Сутність конкурентоспроможностіслід розглядати як системну категорію. З точки зору системного підходуконкурентоспроможність може бути представлена у вигляді властивостівиробничо-економічної системи (підприємства) змінювати траєкторію руху абонамічений режим функціонування у процесі збереження, розвитку вже наявних абостворення нових конкурентних переваг. Конкурентоспроможність підприємствапредставляє собою самостійну конкретну категорію, яка віддзеркалює ступіньреалізації цілей підприємства в його взаємодії з оточуючим середовищем. Актуальністьдослідження і управління цією категорією зростає по мірі формування ринкових відносині створення конкурентного середовища. Така позиція представляє науковий іпрактичний інтерес.

Для оцінки конкурентоспроможності галузівітчизняні спеціалісти використовують показники: чистий експорт, часткаімпортованої продукції на зовнішньому ринку, обсяг продаж, частки у світовомувиробництві даного виду продукції, ресурсний потенціал, чистий доход на одногоробітника...

Згідно дослідженням М. Портера, у будь-якійгалузі економіки — неважно, діє вона тільки на внутрішньому ринку чи назовнішньому теж, — суть конкуренції виражається п’ятьма силами: загрозою появинових конкурентів, загрозою появи товарів чи послуг-замінників, спроможністюпостачальників торгуватися, спроможністю покупців торгуватися, суперництвом вженаявних конкурентів між собою.

‘’П’ять сил конкуренції, — підкреслює М. Портер,- визначають прибутковість галузі, тому що вони впливають на ціни, які можутьдиктувати фірмі, на витрати, які їм приходиться нести, і на розмірикапіталовкладень, необхідні для того, щоб конкурувати у цій галузі’’. Загрозапояви нових конкурентів знижує загальний потенціал прибутковості в галузі, томущо вони приносять у галузь нові виробничі потужності і намагаються отриматичастку ринку збуту, тим самим знижуючи позиційний прибуток. Потужні покупці абопостачальники, торгуючись, здобувають вигоду або знижують прибуток фірми. Жорсткаконкуренція у галузі понижує прибутковість, бо за те, щоб зберегти конкурентоспроможність,треба платити, або ж прибуток ‘’витікає’’ до покупця за рахунок зниження цін. Наявністьтоварів-замінників обмежує ціну, яку можуть запросити фірми, які конкурують уцій галузі, більш високі ціни спонукатимуть покупців звернутися до замінника ізнизять обсяг виробництва у галузі.

Показник конкурентоспроможності країн, — пишепрофесор В. Андріанов, — є синтетичним, об’єднуючим конкурентоспроможність товару,товаровиробника, галузеву конкурентоспроможність і як характеристика положеннямкраїни на світовому ринку. У самому загальному вигляді її можна визначити якспроможність країни в умовах вільної конкуренції виробляти товари та послуги,які задовольняють вимоги світового ринку, реалізація яких збільшує добробуткраїни і окремих її громадян.

М. Портер у своїй фундаментальній монографії‘’Міжнародна конкуренція’’ виділяє п’ять головних факторів, які діють наконкурентоспроможність на рівні країн: наука і технологія, капітал, робочасила, інфраструктура, інформація. Головною детермінантою, відносно якої повиненрозглядатися вплив цих факторів на конкурентоспроможність, виступаєефективність виробництва (продуктивність використання наявних ресурсів іпостійне її збільшення) плюс максимально можливе підвищення якості продукції.

Реальні можливості регулюванняконкурентоспроможності підприємства знаходяться у сфері факторів внутрішньоїсереди. Як підкреслюють спеціалісти і підтверджує практика, в сучасних умовах конкурентоспроможністьфірми на ринку є головним критерієм ефективності виробництва, оцінкаефективності системи внутрішньофірмового менеджменту.

Сьогодні на перший план у світовійконкурентоспроможності виходять якісно-цінові фактори, з яких важливішимистають високий технічний рівень, новизна, наукомісткість випускаємих виробів,низькі витрати їх виробництва. Тому підвищення ефективності управління якістюпродукції і витратами, а отже, і управління конкурентоспроможністю є насучасному етапі економічного розвитку об’єктивної необхідності.

В останній час правління України сталоприділяти значно більшу увагу проблемі підвищення конкурентоспроможностінаціонального товаровиробника, збільшення випуску конкурентоспроможноїпродукції. Такі міри намічені у Програмі діяльності Кабінету міністрів,проектах програм структурної перебудови економіки і розвитку експортногопотенціалу.

В сучасній конкурентній боротьбі при всій їїмасштабності, динамізмі і гостроті виграє той, хто постійно аналізує і боретьсяза свої конкурентні позиції, забезпечує системний підхід до розробки технічнихі організаційно-економічних заходів, спрямованих на досягнення такихпараметрів, які створювали б пріоритетність випускаємої продукції на зовнішніхі внутрішніх ринках збуту. Для досягнення високого рівня конкурентоспроможностіфірми в першу чергу необхідні нові підходи до ведення конкурентної боротьби,використання наявних переваг, відкриття нових ринків сегментів, створення новиххарактеристик продукції або зміна процесів її виробництва. Для збереженняконкурентоспроможності вимагається подальше удосконалення виробничих процесів івпровадження інновацій з метою розширення і укріплення її джерел шляхомпокращення якості продукту, виробничих процесів, методів маркетингу і сервісу.

Широке розповсюдження конкуренції прискорюєпротікання належних їй процесів: йде швидке оновлення її форм і методів,посилює пошук нових конкурентоспроможних товарів, нових ринків збуту. Особливийдинамізм конкуренції придає НТР. Чим ширше спектр споживчих вимог до товару івище їх рівень, тим жорсткіше вимоги до експертів, до їх конкурентоспроможності.Конкурентоспроможній товар, може виробляти тільки конкурентоспроможна фірма, адля такої фірми необхідні визначені умови, характеризуємі якконкурентоспроможність країни.

1.2 Конкурентоспроможність підприємства

Важлива задача стратегічного планування вумовах ринку — забезпечити підприємству можливості досягнення необхідноїпереваги перед іншими конкурентами шляхом використання самих ефективних засобів.Ті підприємства і компанії, які планують і підтримують високий потенціал свогорозвитку стійко оказують сильними, прибутковими і поважаємими у світовомуділовому суспільстві. Щоб фірма могла встановити власний довгостроковий циклрозвитку, вона повинна зростати скоріше, ніж підвищується потенціал її основнихконкурентів.

Планування розвитку потенціалу підприємствавиконується по наступним напрямкам: розробка конкурентоспроможної продукції,впровадження прогресивної технології, удосконалення організації виробництва,автоматизація виробничих процесів, створення нових господарчих підрозділів,реструктуризація діючого виробництва, зниження витрат виробничих ресурсів,удосконалення управління підприємством, підвищення професіоналізму персоналу,зріст виробничої потужності підприємства, стандартизація і уніфікація продукції.

Конкурентна стратегія фірми націлена надосягнення конкурентних переваг. Якщо організація включає декілька діловиходиниць (стратегічних підрозділів), кожна із них розробляє власну цільовустратегію. Для отримання і збереження конкурентних переваг фірма повинна:

а) орієнтуватися на новшества (продавати тимпокупцям і через ті канали збуту, які пред’являють найбільш високі вимоги,зробити нормою перевищення самих жорстких регламентацій них бар’єрів абостандартів якості товарів, мати джерелом накопичення самих передових іздійснюємих міжнародний бізнес постачальників, які базуються у даній країні,відноситися до працюючих як до постійного персоналу;

б) своєчасно підмічати назріваючі зміни (розпізнаватиі обслуговувати нових покупців і посередників, чиї потреби перші захоплюютьпотреби інших, відкривати і висвічувати тенденції у вартості факторів,підтримувати постійні відносини з дослідницькими центрами і групами найбільшталановитих людей, вивчати всіх конкурентів, особливо нових і незвичайних,вводити деяких аутсайдерів до складу керівництва);

удосконалити взаємообмін з покупцями, постачальниками,посередниками;

здійснення обслуговування на внутрішньомуринку покупців, які мають міжнародний і багатонаціональний характер.

Великий вплив на конкурентоспроможність вказуєсимбіоз функціональних стратегій фірми. Вони розробляються спеціально длякожного функціонального простору організації. Стратегія НДДР, узагальнюючаосновні ідеї про новий продукт — від його початкової розробки до впровадженняна ринку. Виробнича стратегія зосереджена на рішеннях про необхідні потужності,розміщення промислового обладнання, основних елементах виробничого процесу,регулюванні замовлень. Маркетингова стратегія полягає у визначенні належнихпродуктів, послуг і ринків, яким вони можуть бути запропоновані. Фінансовастратегія відповідна за прогнозування фінансових показників стратегічногоплану, оцінку інвестиційних проектів, планування майбутніх продаж,розповсюдження і контроль фінансових ресурсів. Стратегія управління персоналом- за допомогою неї вирішуються проблеми підвищення притягненості праці,мотивації, атестації персоналу, підтримання такої кількості зайнятих напідприємстві і типів робочих місць, які відповідають ефективному веденнюбізнесу. Стратегія інформатизації — забезпечує впровадження фірмами новихефективних способів управління.

1.3 Конкурентоспроможність продукції

Під конкурентоспроможністю продукції розуміютьсукупність якісних і вартісних характеристик товару, які забезпечуютьзадоволення конкретної потреби. Прогнозування нової конкурентоспроможноїпродукції — це систематичне проведення економічного аналізу, виконання плановихрозрахунків, і прийняття управлінських рішень по всім функціям маркетингу,проектування, організації виробництва і реалізації. Оцінюватиконкурентоспроможність, порівнюючи параметри проектуємої машини з тими, що є наринку, методологічно невірно, так як невідомо наскільки ці конкуруючі виробизабезпечують задоволення потреб покупців і в якому відношенні вони знаходятьсядо перспективних вимог за споживчими властивостями. Значить, будь-якепроектування повинно починатися з виявлення потреб покупців і оцінкиконкурентоспроможності. Після цього визначається одиничний параметричнийпоказник відношенням параметра реального виробу до величини гіпотетичного. Вякості останнього можливо використовувати кількісний показник визначеногопараметру машини-конкурента, який має найбільш можливу його величину, абобажаний найбільш вимогливим замовником рівень параметру. Важливо визначитинайбільш точно і об’єктивно вагомі коефіцієнти при кожному одиничномупараметричному показнику,. що зводиться до експертних оцінок спочатку головнихвластивостей виробу, які уявляють найбільшу цінність для покупців, а потім поцьому списку кожному з властивостей присвоюється вага. Потім рахуєтьсяузагальнюючий параметричний показник, який уявляє собою суму одиничнихпараметричних показників з урахуванням відповідної ваги. Далі розраховуєтьсяпоказник конкурентоспроможності нашого виробу і виробу конкурента відношеннямвідповідних групових параметричних показників. Якщо К>1, то наш товар єбільш конкурентоспроможнім, К<1 — менш. Одиничний параметричний показникможе приймати тільки два значення 0 і 1.

Для оцінки конкурентоспроможності важливовраховувати той факт, що на сучасному ринку фірми намагаються продавати неокремі товари, а весь комплекс пов’язаних з товаром послуг, важливих дляпокупця, так що він оцінює конкурентоспроможність з нових, більш зручних длянього і більш складних для товаровиробника позицій.

Для ефективного управлінняконкурентоспроможністю товару його необхідно розглядати з позиції трьох рівнів,представлених на рис.1.1

Також досить вагомий внесок доконкурентоспроможності товарів фірми вносить репутація підприємства на ринку,що можна сказати і про “імідж марки”.

Конкурентоспроможність продукту — один ізвизначальних факторів успіху фірми, тому для забезпеченняконкурентоспроможності використовується вся багатоманітність стратегічних ітактичних прийомів маркетингу. Можна навіть сказати, що забезпеченняконкурентоспроможності — це передусім філософія роботи в умовах ринку, щоорієнтує на:

розуміння потреб споживача та тенденцій їхрозвитку;

знання поведінки та можливостей конкурентів;

безперервний аналіз стану та тенденційрозвитку ринку;

вміння створити такий товар і так довести йогодо споживача, щоб він обрав його серед товарів конкурентів;

мистецтво здійснювати все це надовгостроковій, розрахованій на перспективу основі.

Для того, щоб товар був прийнятним дляпокупця, він охоплювати набір визначених характеристик. Існують основніпараметри, які характеризують конкурентоспроможність товару.

1. Нормативні параметри. Вони характеризуютьвластивості товара, регламентовані обов’язковими нормами стандартів на ринку,де його передбачається продавати.

2. Технічні параметри. Вони включають:

а) параметри призначення — властивості товару,які визначають межі застосування і функції, які він призначений виконувати;

б) ергономічні — характеризують співвідношеннятовару властивостям людського організму у процесі виконання трудових операцій;

в) конструктивні — відображаютьконструктивно-технологічні рішення, притаманні даним виробам і забезпечуючивизначені властивості товару;

/> <td/> />
г) естетичні — характеризують зовнішнє сприйняття товару.

Рис.1.1 Три рівня класифікації товару

3. Економічні параметри. Вони пов’язані звитратами покупця на продукцію. До них відносяться: ціна товару, витрати натранспортування і збереження тощо.

Прямуючи до придбання товару, що в найбільшомуступені відповідають потребам, споживач у той же час придає більше значення всімвитратам, які будуть з цим пов’язані.

4. Організаційні параметри включають:

а) систему знижок;

б) умови платежів і поставок;

в) комплектність поставки;

г) строки і умови гарантій.

1.4 Організаційно-економічний механізм управлінняконкурентоспроможністю продукції

Теоретичні дослідження і практичний досвіддають засади, що в якості вихідної ідеї розробки і реалізації формуванняорганізаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністюпідприємства необхідно використовувати методологію системно-цільового підходудо рішення управлінських проблем.

В науковій літературі під системою розумієтьсякомплекс взаємопов’язаних елементів, володіючих визначеними загальнимивластивостями і об’єднаних заради здійснення визначеної мети. Системнимназивається підхід, при якому усі зв’язки і опосередкування, елементи, функціїі проблеми управління розглядаються у вигляді взаємопов’язаного цілого.

Застосування системно-цільового підходу доуправління конкурентоспроможністю на мікроекономічному рівні досить оправдано,а розроблена на цій основі і впроваджена в АТ НКМЗ модель такої системипоказала свою ефективність.

Розроблена застосовно до великихмашинобудівних підприємств принципіальна блок-схема організаційно-економічногомеханізму системи управління конкурентоспроможністю. Вона представляє собоюспецифічну багатофункціональну і багатокомпонентну систему, яка складається ізкомплекса взаємопов’язаних блоків (елементів системи), схильних впливузовнішніх і внутрішніх факторів, але утворюючих визначену цілісність. Данамодель відноситься до типу цілеспрямованих систем, тобто які прямують в своємуфункціонуванні до досягнення конкретних цілей.

Структуру основних елементів системиуправління конкурентоспроможністю формують наступні вісім програмно-цільовихкомплексних блоків, віддзеркалюючих необхідні дії, конкретні організаційні,економічні, техніко-технологічні заходи в їх взаємозв’язку і взаємозалежності,реалізація яких буде сприяти результативному здійсненню управлінських рішень вданій сфері діяльності:

вибір конкурентних стратегій розвитку;

досягнення управлінської сінергії у системівнутрішньо фірмового менеджменту;

реформування системи управління персоналу ітрудовою мотивацією;

комплексний підхід до підвищення якості іконкурентоспроможності випускаємої продукції;

системний підхід до диверсифікації і плануваннювиробництва;

реорганізація системи внутрішньофірмовогообліку і аналізу;

удосконалення внутрішньофірмового фінансовогоменеджменту;

інформаційне забезпечення системивнутрішньофірмового управління;

Вибір конкурентних стратегій розвитку.

Правильно обрана конкурентна стратегіярозвитку підприємства, заснована на попередньому стратегічному аналізі йогоконкурентної позиції і його потенційних можливостей, дозволяють більш чітковизначитися з колом мір по підвищенню адекватності, динамічності, сприйняття внутрішньогосподарчогомеханізму до змін зовнішньої середи, конкуренції і кон’юнктури ринку,збереженню і нарощенню науково-технічного і виробничого потенціалу.

Типи стратегій.

Стратегія концентрованого росту:

зусилля позицій на ринку (той же ринок з тимже продуктом);

розвиток ринку (новий ринок з тим же продуктом);

розвиток продукту (новий продукт на тому жринку);

Стратегія інтегрованого росту:

зворотної вертикальної інтеграції — якщопоглинаються постачальники;

вперед спрямованої вертикальної інтеграції — якщопоглинаються галузі збуту;

Стратегія диверсифікаційного росту:

центрованої диверсифікації — базується напошуку і використанні допоміжних можливостей виробництва нових продуктів врамках залишеного в центрі бізнесу існуючого виробництва;

горизонтальної диверсифікації — полягає упошуку можливостей росту на існуючому ринку за рахунок нової продукції, якавимагає нової технології, яка відрізняється від використовуємої;

конгломеративної диверсифікації — полягає утому, що фірма розширюється за рахунок виробництва нових продуктів,технологічно непов’язаних з вже виробленими, які реалізуються на нових ринках.;

Стратегія цілеспрямованого скорочення:

ліквідації — коли фірма не може вестиподальший бізнес;

‘’збору врожаю’’ — відмова від довгостроковогопогляду на бізнес у користь максимального отримання доходів у короткостроковійперспективі;

скорочення виробництва — закриття або продажодного із своїх підрозділів для того, щоб здійснити довгострокову зміну межведення бізнесу;

скорочення витрат — пошук можливостей зниженнявитрат виробництва.

Таким чином, саме можливість широкого маневрув умовах ринкової економіки складає рушійну силу бізнесу.

Досягнення управлінської сінергії в системівнутрішньофірмового менеджменту.

Досвід АТ НКМЗ переконує, що більш доцільно, зточки зору формування ефективного власника, є збереження у процесі приватизаціїпідприємства принципів колективного управління, тобто перехід до колективноївласності. В умовах командно-адміністративної системи у більшості робітників ів цілому у трудових колективах склався менталітет і система поглядів насуспільну власність, відповідальність за результатами не тільки особистого, алеі колективної праці.

Основні компоненти блоку:

оптимальне рішення задачі реформуваннявідносин власності;

впровадження передприємницького типувнутрішньофірмового менеджменту;

кардинальна перебудоваорганізаційно-господарчої структури управління;

створення продуктових центрів прибутку івідповідальності за господарчо-розрахункові результати діяльності;

удосконалення організаційних форм і методівмаркетингових досліджень;

забезпечення комплексного підходу дореорганізації системи і структури внутрішньофірмового управління.

Реформування системи управління персоналом ітрудовою мотивацією.

Впроваджує систему управління конкурентоспроможністю,керівництву підприємства виключно важливо проявити стійкість і добитися того,щоб трудовий колектив усвідомив та сприйняв безвідкладну потребуфундаментальних змін в системі управління і функціонування підприємства в новихумовах, ініціювати процес змінення психології робітників, сформувати командуенергійних, творчо здатних і надійних лідерів корінної ланки старої і створеннянової системи управління, відповідаючої вимогам стратегічного менеджменту.

Основні компоненти блоку:

реорганізація системи навчання іперепідготовки кадрів з обліком вимог стратегічного менеджменту;

удосконалення механізму трудової мотивації івідповідальності за забезпечення конкурентоспроможності продукції іпідприємства;

підвищення об‘єктивності і облік оцінки якостіі результатів праці в системі оплати і стимулювання;

створення умов для розвитку творчої,ініціативної праці;

розвиток виробничої демократії, забезпеченняучасті робітників у прийнятті управлінських рішень;

забезпечення соціальної захищеності робітниківпідприємства.

Комплексний підхід до підвищення якості іконкурентоспроможності випускаємої продукції.

Відмінною особливістюорганізаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністю крупногомашинобудівного підприємства є виробка принципово нової стратегії управлінняякістю випускаємої продукції, яка дозволяє на базі комплексного підходу довирішення цієї проблеми знайти пріоритетні способи досягнення конкурентнихпереваг на ринках збуту.

Стратегічно важливими аспектами забезпеченняконкурентоспроможності продукції в сучасних умовах є чітка організація настворення і випуск нових машин і обладнання, які відповідають потребам практикиі запитам споживачів, удосконалення за рахунок розробки і впровадження новихтехнічних рішень раніш засвоєної техніки для збільшення довготривалості їїжиттєвого циклу, розвиток співробітництва на взаємовигідних умовах з західнимиведучими фірмами по виробленню і реалізації на світових ринках унікальноїнаукомісткої і високоякісної машинобудівної продукції.

Вирішенню проблем підвищення якості іконкурентоспроможності випускаємої продукції повинна бути підкоренаінвестиційна і інноваційна політика підприємства, вибір пріоритетних напрямківвикористання фінансових ресурсів на виконання науково-дослідних ідосвідно-конструкторських робіт.

1.5 Системний підхід до диверсифікації і планування виробництва

Основними компонентами є:

проведення активної політики диверсифікаціївиробництва з урахуванням постійно і кон’юнктури ринку, що динамічно змінюється;розробка стратегічних програм виробництва і оновлення номенклатури випускаємоїтехніки і обладнання; формування перспективних поточних річних і оперативнихпланів виробництва; зниження собівартості продукції, витрати грошових засобів,матеріальних, паливно-енергійних ресурсів і трудових витрат; активневикористання в господарчій практиці сучасних методів бізнесового аналізу іінших прогресивних інструментів удосконалення планово-аналітичної роботи, прямоабо опосередковано сприяючих рішенню проблем підвищення конкурентоспроможностіпідприємства, його беззбиткової діяльності.

1.5.1 Реорганізація системи внутрішньофірмового обліку іаналізу

Необхідне удосконалення облікової політикипідприємства у змінившихся умовах господарювання. По-перше, в цілях своєчасногоі коректного виконання обов’язків перед державним бюджетом, по-друге, у зв'язкуіз зростанням потреби оперативного забезпечення керівництва підприємства іструктурних підрозділів більш повною і достовірною інформацією для прийняттяобгрунтованих і якісних рішень, по-третє, з необхідністю реорганізації схемиоблікових робіт у зв’язку з комплексним підходом до інтеграції бухгалтерського,управлінського і податкового обліку.

Реалізація цих заходів дозволить забезпечитиякісно новий рівень управління витратами виробництва і формування цін навипускаєму продукцію, посилив тим самим позитивну дію системи обліку і аналізуна підвищення конкурентних можливостей піприємства.

1.5.2 Удосконалення внутрішньофірмового фінансовогоменеджменту

Ключовими задачами внутрішньофірмової системи фінансовогоменеджменту є забезпечення фінансової стійкості підприємства в умовахконкурентного середовища, своєчасна оцінка ризику і вигідності того чи іншогоспособу вкладення грошових засобів з метою підвищення конкурентних перевагвипускаємої продукції, прийняття стратегічно правильних рішень по вибору джерелфінансування для забезпечення результативної фінансово-господарчої діяльностіфірми, укріплення її експортного потенціалу.

1.5.3 Інформаційне забезпечення системи внутрішньофірмовогоуправління

В сучасних умовах стратегія управлінняконкурентоспроможністю крупного підприємства вимагає кардинальних перетворень вобласті інформаційних технологій.

В теперішній час, як показує практика АТ НКМЗ,для успішного вирішення задач підвищення якості і конкурентоспроможностівипускаємої продукції, оперативного і ефективного проведення маркетинговихдосліджень, аналізу стратегічних зон господарювання і потенційних можливостейконкурентів, забезпечення багатоваріантних планових і фінансових розрахунківтехніко-економічних показників життєдіяльності підприємства, управліннявиробничими витратами безвідкладною необхідністю є розробка і впровадженняскрізної інтегрованої системи корпоративного управління для вирішення задачменеджмента, проектування і виробництво, яка об’єднує у єдине інформаційне полевсі інженерно-економічні служби заводу. Для вирішення цієї задачі потрібнівідповідне технічне і кадрове забезпечення, створення автоматизованих робочихміст в службах і структурних підрозділах підприємства, впровадження передовихінформаційних технологій.

Таким чином, розроблена принципово загальнаблок-схема організаційно-економічного механізму системи управлінняконкурентоспроможністю крупного акціонерного товариства уявляє собою сукупністьсистем, віддзеркалюючих збільшені комплекси дій по підвищенню конкурентнихможливостей підприємства.

1.6 Методика оцінки конкурентоспроможності продукції сучасноїфірми

Вивчення конкурентоспроможності товару, щореалізується на ринку, необхідно проводити безперервно та систематично. Цедозволить виявити, коли даний показник почне знижуватися, та вчасно прийнятиоптимальне рішення: зняти виріб з виробництва, модернізувати його, перевести наінший ринок тощо. Адже випуск нового виробу перш, ніж теперішній вичерпав своїможливості, недоцільний з економічної точки зору.

Загальна схема оцінки конкурентоспроможностітовару представлена на рисунку 1.2.

1. Оцінка конкурентоспроможності починається звизначення цілі дослідження:

якщо необхідно визначити положення даноготовару в ряду аналогів, то достатньо провести пряме порівняння занайважливішими параметрами;

якщо метою дослідження є оцінка перспективзбуту товару на конкретному ринку, то в аналізі необхідно використовуватиінформацію, що містить відомості про вироби, які вийдуть на ринок вперспективі, а також відомості про зміну діючих в країні стандартів тазаконодавства, динаміки споживчого попиту.

Незалежно від цілей дослідження основою оцінкиконкурентоспроможності є вивчення ринкових умов, яке повинно проводитисяпостійно, як до початку розробки нової продукції, так і в ході її реалізації. Задачаполягає у виділенні тієї групи факторів, що впливають на формування попиту впевному секторі ринку:

зміни у вимогах постійних замовників продукції;

напрямки розвитку аналогічних розробок;

сфери можливого використання продукції;

коло постійних покупців.

Все вище перелічене має на увазі “комплекснедослідження ринку".

2. На основі вивчення ринку та вимог покупціввибирається продукція, по якій буде проводитися аналіз, або формулюються вимогидо майбутнього виробу, визначається номенклатура параметрів для оцінкиконкурентоспроможності.

3. Аналіз конкурентоспроможності починається зоцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один з них не відповідає рівнювимог, то подальша оцінка конкурентоспроможності недоцільна незалежно відрезультатів порівняння за іншими параметрами.

4. Виконується розрахунок одиничнихпараметричних показників, що представляють собою відношення величини параметруреального виробу до величини параметру гіпотетичного виробу.

5. Виконується розрахунок групових показників,які в кількісній формі виражають різницю між реальним виробом та потребою заданою групою параметрів, тобто дозволяють судити про ступінь її забезпечення.

6. Розраховується інтегральний показник, щохарактеризує конкурентоспроможність за всіма групами параметрів в цілому.

7. В результаті оцінки конкурентоспроможностіможуть бути прийняті наступні рішення:

зміна складу, структури матеріалів, щозастосовуються, комплектуючих виробів або конструкції продукції;

Рис.1.2 Загальна схема оцінкиконкурентоспроможності товару

/>

зміна порядку проектування продукції;

зміна технології виготовлення, методіввипробувань, системи контролю якості виготовлення, зберігання, упаковки,транспортування, монтажу;

зміна цін на продукцію, на обслуговування таремонт, на запасні частини;

зміна порядку реалізації продукції на ринку;

зміна структури та розміру інвестицій врозробку, виробництво та збут.

Забезпечення відповідності промислового товарувсім нормативним параметрам є необхідною умовою забезпечення йогоконкурентоспроможності. А далі на рішення покупця стосовно того, товар якоговиробника придбати на ринку, впливає співвідношення “якість — ціна“.

Якість — це сукупність властивостей іхарактеристик продукції або послуги, що надають їм здатність задовольняти певніпотреби (ISO 8402. Словник).

При цьому слід розрізняти якість таконкурентоспроможність товару. Адже якість — це просто сукупність тихвластивостей виробу, що надають йому можливість виконувати задані функції тазадовольняти тим самим певну потребу, якість є результат праці. Умовиексплуатації (умови споживання) товару на якості не відбиваються в тому сенсі,що кожен споживач може експлуатувати свій товар за власним бажанням. Якщо,порівнюючи якості двох виробів, ми просто порівнюємо степені корисності кожногоз них (тобто рівень повноти задоволення потреби), то в конкретних умовахексплуатації корисність товару виражається його конкурентоспроможністю [8,154].

Якість стає головною метою та головнимфактором конкурентоспроможності підприємства та зростання добробуту йогоробітників у новому сторіччі. “Концепція якості” веде до зміни системиорганізації управління виробництвом, технології виробництва, корпоративноїкультури, структуруванню функцій якості, в т. ч. застосуванню світовоїідеології якості, тобто докорінного покращення якості продукції, праці та життя.

Концепція світової ідеології якості базуєтьсяна тому, що в сучасних умовах вирішення проблеми якості все більше визначаєтьсялюдським фактором, тобто відношенням людей до праці, відношенням керівництва доперсоналу, ліквідацією перепон між менеджерами та робітниками [25, 20]. Цеположення ілюструють результати соціально-економічних та соціологічнихдосліджень, проведених українськими вченими-економістами Литвиненком Е. таСтариковим А. (табл.1.1).

Таблиця1.1 Відносна значимість факторів якості промислової продукції

Фактори Вітчизняні дані Закордонні дані Дослідження Техніка 38 26 21 Технологія 38 29 22 Людський фактор 24 45 57

Як видно із таблиці, закордонні підприємці завпливом на випуск якісної та конкурентоспроможної продукції значення “людськогофактору" вважають вдвічі вагомішим, ніж факторів техніко-технологічних. Дослідженняукраїнських вчених показують, що при теперішньому стані техніки в Українізначення “людського фактору" оцінюється в 57% [13,88].

Концепція світової ідеології якості спираєтьсяна такі поняття як корпоративна культура, стиль керівництва, демократизаціяуправління та ставить “якість" в центр виробничої діяльності, що визначаєзадоволення потреб споживачів, і як наслідок, покращення економічного тасоціального стану підприємства та його робітників. Якісне управління на всіхієрархічних рівнях дає впевнений результат, що складається із стану знань таумінь, необхідних підприємству для створення сприятливих умов реалізаціїзагальної задачі перетворень та розвитку.

Застосовуючи концепцію TQM, підприємствоорієнтується на довгостроковий успіх. А це неможливо без задоволення всіхсторін: виробників, споживачів та інших партнерів. Згідно з вимогамиміжнародного стандарту якості ISO 9001-2005 задоволення замовникавикористовується в якості важливої вимірювальної величини. Для більш повногозадоволення потреб споживача промислової продукції підприємство-виробник повиннозабезпечувати якість на всіх стадіях життєвого циклу товару.

Стадії життєвого циклу продукції, описані вПетлі якості ISO 9004 — 4.

Маркетинг та вивчення ринку;

Проектування та розробка продукції;

Планування та розробка процесів;

Закупки;

Виробництво та проектування послуг;

Перевірка;

Упаковка та складування;

Збут та продаж;

Монтаж та здача в експлуатацію;

Технічна допомога та обслуговування;

Експлуатація;

Утилізація.

Важливою вимогою нового стандарту є такожуправління витратами на процеси; вимоги до управління ресурсами; вимоги дозастосування комплексних системних методів аналізу (ФВА, АВС та ін), оскількидля утримання своїх позицій на світовому ринку виробників промислової продукціїпідприємство повинно постійно знижувати витрати на виробництво та ціну.

На світовому ринку ціни обмежені — в нихпотрібно “вписатися", знижуючи витрати. Внутрішні ціни не мають ніякогозначення: існує ціна, що склалася на світовому ринку; необхідно продавати поній або уступити місце іншим. Середній рівень цін визначається незалежно віднас і для на об’єктивно заданим.

Аналіз діяльності фірм-лідерів показує, щовони, як правило, володіють певною політикою цін та певною стратегієюціноутворення. Суть цілеспрямованої цінової політики полягає в тому, щобвстановити на товар таку ціну і так варіювати нею в залежності від ситуації наринку, щоб охопити його більшу долю, забезпечити намічений обсяг прибутку тавирішувати інші стратегічні та оперативні задачі фірми. Встановлюючи ціни,необхідно не тільки знати їх верхню та нижню межу, за межами яких їхзастосування економічно не виправдано або психологічно шкідливо, але і гнучкоманеврувати цінами в цих межах, враховуючи всі фактори, щоб в кожний проміжокчасу ціни були оптимальними для продавця та покупця [25,16].

Необхідно враховувати: для визначенняконкурентоспроможності товару завжди аналізується співвідношення “якість — ціна”.

2. Підготовка даних для оцінки конкурентоспроможностіпродукції промислового призначення2.1 Основні положення, що визначають напрями розвитку АТ НКМЗ

Проблема забезпечення конкурентоспроможностіпродукції — одна з найважливіших проблем підприємства, якщо воно працює вумовах ринкової економіки, а тим більш якщо намагається вийти зі своїм товаромна світовий ринок.

Акціонерне товариство «НКМЗ» — однез найпотужніших підприємств важкої промисловості Європейського континенту. Вступаючиу 21 сторіччя, НКМЗ ставить перед собою зухвалу мету — “стати рівним середкращих на світовому індустріальному ринку, виробляти найкраще і найкращимчином”.

Висока чутливість до ринку, потреб замовників,випуск принципово нових (світового рівня якості) техніки і обладнання суттєворозширюють стратегічні перспективи АТ НКМЗ і формують його довгостроковіконкурентні переваги.

Сьогодні, коли гостро встала проблема підйомута нарощування промислового потенціалу України, розширення ємності ринків збутупродукції промислового призначення, оцінка рівня конкурентоспроможності і,відповідно, ефективної діяльності виробників індустріальної техніки повинназдійснюватися в контексті вирішення проблем підвищення конкурентоспроможностіспоживачів їхньої продукції.

Досвід АТ НКМЗ цілком підтверджує цей висновок.Тільки в тому випадку, якщо нова техніка буде сприяти створенню умов длязростання ефективності діяльності підприємств — споживачів, підвищенню якості,зниженню собівартості їхньої продукції, покращенню умов праці, зростаннюпродуктивності та інших параметрів виробничо-господарської діяльності, можнаговорити про високий рівень конкурентоспроможності машинобудівного підприємства.Саме через призму активного сприяння підвищенню конкурентоспроможностіпартнерів, поступове прямування до змін якісних та ціннісних характеристикнової техніки слід підходити до вибору пріоритетів свого розвитку, досягненнювласних нових конкурентних позицій.

Корпоративна місія АТ НКМЗ формулюється такимчином: “Задоволення потреб світового ринку в якості ведучого виробникаунікальної техніки за рахунок ефективного використання інтелектуальних татехнічних можливостей, як умова забезпечення стабільного росту добробутусуспільства".

Статут закритого акціонерного товариства“Ново-краматорський машинобудівний завод" було затверджено рішеннямзасновницьких зборів акціонерів 18 березня 1994 року.

З метою стабілізації виробництва НКМЗ та йогоподальшого розвитку процес зміни форми власності на підприємствісупроводжувався подальшою реорганізацією структури та системивнутрішньофірмового управління. Практичним результатом здійснення наміченихзаходів є розробка та впровадження децентралізованої, заснованої на корпоративнихпринципах дивізіональної (продуктової) структури внутрішньофірмового управління.

Основним принципом при формуванні новоїорганізаційної структури підприємства був принцип комплексності, тобтозабезпечення взаємозв’язку всіх елементів системи внутрішньофірмовогоуправління — виробничих підрозділів, управлінських ланок при чіткомурозмежуванні їх компетентності, сфер діяльності, функціональних обов’язків,прав та відповідальності.

В підрозділах основного та допоміжноговиробництва організовано 5 самостійних функціональних підрозділів (виробництв),спеціалізованих за технологічним критерієм — продуктові центри по видамвиготовлюваних машин та обладнання:

металургійне виробництво;

виробництво металургійного обладнання;

виробництво гірничорудного та ковальсько-пресовогообладнання;

виробництво серійних машин;

виробництво товарів народного споживання.

У виробничо-економічній політиці НКМЗ орієнтирна експорт займає першочергове значення. Тому в загальній концепції системиуправління конкурентоспроможністю підприємства важливе місце займає комплекснийпідхід до підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, щовипускається [26,76].

На сьогоднішній день питома вага експортнихпоставок у загальному обсязі реалізації продукції підприємства складає 60%. Політикакерівництва заводу, що проводиться останні роки та спрямована на завоювання таукріплення нових ринків збуту шляхом більш повного задоволення потребзамовників, приносить значні результати. Динаміку обсягів експорту продукціїпроілюстровано на рис.2.1.

/>

Рис.2.1 Діаграма експорту продукції АТ НКМЗ до2005 р.

Всі базові принципи та вимоги нового сімействаміжнародних стандартів якості вже сьогодні закладені в моделі прискореногоеволюційного розвитку АТ НКМЗ до 2015 року та в моделі біореінжинірінга АТ НКМЗ.

“Програма прискореного еволюційного розвиткуАТ НКМЗ з метою створення конкурентоспроможного елітного підприємства світовогокласу" передбачає, що підприємство в своєму прискореному еволюційномурозвитку повинно пройти 4 етапи:

2005-2003 рр. Досягнення високого рівня якостіпродукції, виробництва та праці з урахуванням вимог нового міжнародногостандарту ISO 9000-2005 та загальних вимог TQM-філософії всезагальногоуправління якістю.

2003-2005 рр. Досягнення рівня“Інтелектуальної організації, що самонавчається", тобто організації, щостворює умови для навчання та розвитку всього персоналу, формуванняінтелектуального потенціалу підприємства і змінює саму організацію танавколишній світ, знаходячись в процесі постійного самовдосконалення.

2005-2010 рр. Створення елітного підприємствасвітового класу, повністю інформатизованого з високоорганізованим, гнучким,бездефектним виробництвом “Точно в строк". Таке підприємство представляєсобою нову форму підприємства нового сторіччя — інтелектуально-технологічнийкомплекс виробничого типу.

До 2010 2015 рр. Забезпечити високий рівеньзадоволення існуючих та майбутніх потреб замовника з високим рівнем якості тасервісного обслуговування на всіх етапах життєвого циклу продукції.

Перспективнакомплексна програма включає:

визначення цілей перетворень та критеріїв їхдосягнення;

визначення пріоритетних напрямків перетворень;

перспективні програми виробничо-технологічних,організаційних, економічних, та соціальних перетворень, а також розвиткуперсоналу.

Процес реалізації програми перетвореньздійснюється цілеспрямовано. Підприємство постійно випробується на адаптивністьдо змін навколишнього середовища.

Перетворення бізнесу методом біореінжинірингувизначається як організоване перепроектування генетичної архітектурипідприємства (як живого організму), яке досягається в результаті одночасноїроботи за чотирма напрямками: перетворення свідомості, реструктуризація,оживлення, поновлення.

Глобальна стратегія забезпечення стійкогоуспіху на світовому індустріальному ринку передбачає постійну зміну тавдосконалення організаційної структури підприємства, а також еволюціютоварно-речової структури. В практиці АТ НКМЗ активно використовуєтьсянауково-виробнича кооперація з вітчизняними та закордонними фірмами, в т. ч. наконсорційній основі. Таке співробітництво забезпечує суб’єктам прибуток таконкурентоспроможність продукції, що виробляється.

Успішно функціонує міжнародний консорціум, створенийза ініціативою АТ НКМЗ: “АТ НКМЗ” (м. Краматорськ, Україна) — “ВНИИМЕТМАШ"(м. Москва, Росія) — “ММЗ” (м. Рибниця, Молдавія) — “Техком" (м. Мюнхен,Германія). В результаті створення консорціуму стало можливим проектування,виготовлення та випробування нової наукомісткої продукції — дуговихсталеплавильних печей, установки позапічної обробки сталі “піч-ківш”, освоєннятехнології плавки в установці “піч-ківш".

Реалізується ідея нескінченної прокатки зпритягненням багатьох авторитетних наукових інститутів зі світовим ім’ям, такихяк інститут ім. Патона НАН України, інститут електродинаміки НАН України та ін.

Так перспективним кроком стало утвореннянового консорціуму по створенню міні-заводів, до складу якого, крімтрадиційного партнеру НКМЗ — Молдавського металургійного заводу, увійшовУкргіпромез.

Таке об’єднання машинобудівників, металургівта інженерів-проектувальників дозволяє пропонувати потенційним замовникам нетільки комплексні поставки технологічного обладнання, а весь об’єкт в цілому«під ключ».

Проведена в останні роки робота повдосконаленню виробництва АТ НКМЗ, набутий досвід випуску високотехнологічноїпродукції при виконанні замовлень іноземних фірм значно підвищили іміджпідприємства серед потенціальних замовників і загалом сприяли освоєнню новихстратегічних зон господарювання. Процес вдосконалення обладнання та підвищенняякості продукції заводу відмічений такими нагородами, як Золотий знак якості“Російська марка", “Золотий Меркурій", “Золотий скіф” та ін.

2.2 Класифікація факторів, що характеризуютьконкурентоспроможність товару

Для того, щоб товар був корисним для покупця,він повинен мати набір певних характеристик. Кількість “параметрівконкурентоспроможності” (структурна схема параметрів) залежить від виду таскладності виробу в технічному та експлуатаційному відношеннях, а такожпотрібної точності оцінки та інших зовнішніх факторів. Параметри, щохарактеризують конкурентоспроможність товару, приведені на рис.1.3

2.2.1 Нормативні параметри

Вони характеризують властивості товару, щорегламентовані обов’язковими нормами стандартів на ринку, де його будутьпродавати. До них відносять:

параметри патентної чистоти, що характеризуютьвтілення в продукції технічних рішень, що не підпадають під дію патентів,виданих в країні цільового ринку збуту;

екологічні параметри;

параметри безпеки, за якими для даного ринкувстановлені обов’язкові діючі вимоги міжнародних, національних стандартів,технічних регламентів, норм, законодавства).

Товар, що не відповідає вимогам норм,стандартів, правил цільового ринку, просто не може бути переданим доексплуатації. Тому одиничний параметричний показник по нормативному параметруможе приймати тільки два значення — 1 і 0, а груповий відповідний показник єдобутком; якщо хоча б один з одиничних параметричних показників по нормативномупараметру дорівнює 0, то подальший розгляд конкурентоспроможності недоцільний — товар повністю неконкурентоспроможний на даному ринку.

нормам (наприклад вимогам Міжнародноїорганізації зі При цьому необхідно враховувати, що відповідність міжнароднимстандартизації) не означає автоматичної відповідності національним нормам: цінорми можуть бути більш жорсткими.

2.2.2 Технічні параметри

Вони включають:

параметри призначення — властивості товару, щовизначають сфери застосування та функції, які він призначений виконувати. Визначатиконкурентоспроможність можна тільки по відношенню до виробів, що виконуютьоднакові функції.

Параметри призначення розділяються:

на класифікаційні параметри, що характеризуютьприналежність продукції до певного класу та використовуються при оцінці тількина етапі вибору сфери застосування продукції і товарів-конкурентів, вони єбазою для подальшого аналізу і далі в розрахунках участі не приймають;

параметри технічної ефективності, щохарактеризують прогресивність технічних рішень при розробці та виготовленніпродукції (наприклад, продуктивність верстата, обсяг пам’яті для ЕОМ), вониможуть бути одночасно і класифікаційними;

ергономічні параметри (гігієнічні,антропометричні, фізіологічні, психологічні тощо), що характеризуютьвідповідність товару властивостям людського організму та психіки в процесівиконання трудових операцій; визначають зручність праці, швидкість втоми,якість взаємодії людини з машиною та надійність функціонування людино-машинногокомплексу.

конструктивні параметри, що відображаютьтехніко-конструкторські рішення, які властиві даним виробам та забезпечуютьпевні властивості товарів (склад виробу, його структура, розміри, вага);

естетичні параметри, що характеризуютьзовнішнє сприйняття товару. Вони відображають на рівні зорового образу ідеюєдності сутності та форми предмета, викликають позитивні або негативні емоції,що відіграють неабияку роль при оцінці покупця. Роль цих параметрів уконкурентоспроможності товару не можна недооцінювати, оскільки через зовнішнійвигляд дизайнер виражає такі властивості виробу, як “сучасність", “відповідністьдуху часу” та ін.

2.2.3 Економічні параметри

Вони пов’язані з витратами покупця напродукцію, які складаються з двох частин — витрат на придбання (ціна товару) тавитрат, пов’язаних зі споживанням, що складають разом “ціну споживання".

До ціни споживання відносять:

ціну товару;

витрати на транспортування та зберігання;

вартість установки та наладки;

навчання персоналу;

витрати на паливо (електроенергію);

заробітна плата персоналу;

витрати на післягарантійний сервіс та покупкузапчастин;

витрати на страхування виробу;

податки;

витрати на утилізацію виробу післявикористання ресурсу;

непередбачені витрати.

Покупець завжди намагається придбати товар, щов найбільшій мірі задовольняє відповідну потребу, але в той же час він надаєвеликого значення всім витратам, пов’язаним з придбанням даного товару.

Ціна споживання, як правило, значно вища запродажну ціну (в загальних експлуатаційних витратах за весь строк функціонуваннявантажівки продажна ціна займає лише 15%, магістрального літака — приблизно 11,трактора — 19), тому більш конкурентоспроможним є не той товар, за який просятьмінімальну ціну на ринку, а той, що має мінімальну ціну споживання за весьстрок його експлуатації покупцем.

2.2.4 Організаційні параметри

Вони включають:

систему знижок;

умови платежів та поставок;

комплектність поставки;

строки та умови гарантій тощо.

Кінцеве рішення по вибору номенклатурипараметрів, що використовуються при оцінці конкурентоспроможності продукції,приймається експертною комісією з урахуванням конкретних умов користування цієюпродукцією та цілей оцінки.

2.3 Експертна оцінка та розрахунок інтегрального показникаконкурентоспроможності

Експертні методи широко застосовуються наранніх етапах проектування, або у тих випадках, коли проектує мий об’єкт непідлягає іншим методам.

Експертиза може бути відкритою, коли експертнагрупа збирається разом і проводить 2-3 засідання, або закритою. В останньомувипадку спілкування може здійснюватися по пошті або через досвідногокваліметриста, який відвідує кожного експерта.

/>

Рис. 2.2. Параметри, що характеризуютьконкурентоспроможність товару.

Відкрита експертиза простіша, вона переважна,коли експерти не мають необхідної кваліметричної підготовки і коли строкипроведення експертизи обмежені. Її недоліком є вплив авторитетів, небажання експертівпошкоджувати відносини з відомими спеціалістами, а також труднощі притягненнявеликих вчених із різних міст і країн.

Є теоретичні обґрунтована процедура і добрерозроблена математично-статистичні методи обробки даних експертизи.

Спочатку формується так звана робоча група, доскладу якої входять керівник-аналітик, спеціаліст по кваліметрії, один-дваспеціалісти по предмету, 1-2 технічні робітники.

Перед початком експертизи керівник разом зіспеціалістами-предметниками підготовляють наступні основні матеріали дляекспертів: уточнену стосовно до конкретних задач методику оцінки якості або їїскорочений варіант, який охоплює лише ті питання, які необхідно знати експерту;описання і якщо потрібно, ескізи оцінюючих рішень, у яких відображені лише їхпринципові сторони; аспекти і пояснювальні записки до них.

Успіх експертизи у значній мірі залежить відправильного оформлення експертної групи.

Експерт повинен задовольняти достатньо високимі складним вимогам, які можливо розділити на наступні групи: інформованість,заінтересованість, діловитість. Бажано, щоб експерти уявляли усі сторонидіяльності, визначення якості функціонування об’єкту, а також найбільшрозповсюджені умови його функціонування. Експертом не може бути розробникодного із оцінюючих варіантів або особа, заінтересована у визначенні будь-якоговаріанту.

Так як більшість спеціалістів-предметників немають необхідної кваліметричної підготовки, експерти повинні бути добрепроінформовані у цій області. Велике значення має формулювання питань, зверненихдо експертів, якісно пропонованих йому документів.

Структуру властивостей і методику оцінкиякості, як правило, експерти лише обґрунтовують і приймають голосуванням.

Основний етап експертизи здійснюється удекілька турів. Досвід показує цілісність застосування для оцінки 10-ї системи,причому сама важлива властивість або показник базового об’єкту приймається за10 балів.

Після кожного туру опитування керівниканалізує узгодженість думок експертів. Для попередніх оцінок достатня точністьдосягається, як правило, вже після 2-3 турів. Експерти визначають коефіцієнтивагомості параметрів, що оцінюються у балах або частках одиниці. При цьому слідвраховувати, що найбільш розповсюджені наступні причини низької узгодженості:

об’єктивні: умови функціонування визначенінечітко, причому експерти представляють різні групи споживачів;

суб’єктивні: недостатня інформованістьекспертів, нечітке розуміння або вирішення задач, арифметичні помилкиекспертів, дефекти методики, вплив негативних відносин до об’єкту.

При проведенні експертизи слід мати на увазі,що експерт оцінює складну комплексну властивість з важкістю, неточно і звеликої часткою суб’єктивізму. Це і вимагає розкладення комплекснихвластивостей на більш прості, які достатньо легко оцінити.

Дійсно полегшує роботу експертів порівнянняміж собою не всіх властивостей (для визначення вагомості) і не всіх варіантів (длявизначення одиничних показників), а їх параметрів.

Цінність вартісної оцінки якості полягає нетільки у тому, що вона дозволяє передчасно відібрати декілька кращих варіантівдля детальної розробки і впровадження, але і у тому, що вона вказує шляхиподальшої роботи по підвищенню якості.

Будь-який товар, винесений на ринок, фактичнопроходить там перевірку на ступінь задоволення суспільних потреб: кожний покупецьотримує той товар, який найбільш повно задовольняє його особисті потреби, ніжтовари-конкуренти. Тому конкурентоспроможність (тобто можливість збуту наданому ринку) товару можливо визначити, тільки порівнюючи товари конкурентівміж собою.

У залежності від баз порівняння розрізнюютьметоди оцінки конкурентоспроможності:

а) у якості бази порівняння використовуєтьсятовар-зразок, який символізує потребу (ідеальний товар);

б) у якості бази порівняння береться товарконкурента.

Розрахункова частина починається з аналізунормативних параметрів, до числа яких входить відповідність товарів нормам,нормативам, ГОСТам, наявності сертифікатів якості, патентної чистоти.

Параметри, які характеризуютьконкурентоспроможність, підрозділяються на наступні групи: технічні (параметрипризначення, ергономічні, нормативні, естетичні та інші), економічні (якіформують ціну споживання), організаційні (система знижок, умови платежу іпоставок, комплектність поставки, строки та умови гарантії).

У даному випадку буде використовуватися другийметод розрахунку конкурентоспроможності, коли за базу порівняння береться товарконкурента.

Одиничний показник конкурентоспроможностівизначається за формулою:

qit = (Pi анал / Piкон) *100% (1),

де

Рі анал — величина і-го технічного параметруаналізує мого товару,

Рі кон — величина і-го технічного параметрутовару конкуренту.

Груповий показник показникаконкурентоспроможності за технічними параметрами визначається за формулою:

Iтп =/> (2),

де

аі — вага і-го технічного параметру узагальній їх сукупності, яка визначається методом експертних оцінок;

n — число параметрів, які підлягаютьрозгляданню.

У тому випадку, якщо Imn<100%, то цеозначає, що аналізує мий товар уступає товару конкурента за технічним рівнемзадоволення потреб споживачів. У цьому випадку необхідно виявити ті технічніпараметри, які уступають параметрам товару конкурента і підвищити їх значення. ЯкщоImn>100%, то по технічному рівню виготовлення і проектування виробуперевищує товар конкурента. Якщо Imn=100%, то по технічному рівню товаривзаємопов’язані і споживачу нема різниці, який з цих товарів придбати. Томунеобхідно використовувати методи цінової конкурентної боротьби.

За економічними параметрами існує дваодиничних параметра:

приймає значення продажної ціни;

приймає значення експлуатаційних витрат.

У більшості випадків частка експлуатаційнихвитрат у ціні споживання набагато більша, ніж продажна ціна.

Iнорм — показник конкурентоспроможності занормативними параметрами.

Груповий показник конкурентоспроможності заекономічними параметрами визначається за формулою:

Iэп = (Ц прод +Ев) ан / (Цпрод + Ев) кон 100%=

=Цпотран / Цпотркон*100% (3),

де

Цпродан — ціна продажу аналізує мого товару,

Еван — експлуатаційні витрати, пов'язані з придбанням аналізує мого товару,

Цпотр ан — ціна споживання аналізуємого товару.

Ц прод кон, Ев кон, Цпотр кон — відповідноціна продажу, експлуатаційні витрати і ціна споживання товару конкурента.

Інтегральний показник конкурентоспроможностівизначається за формулою:

К= (Iтп / Iэп)*Iнорм (4)

Таблиця 2.1-Технічні параметри валків

Парам. техн. Од. виміру НКМЗ Ужуралмаш

 

Валки холодної прокатки

 

 

Мін. вага валка кг 160 150

 

Мах вага валка кг 19105 20050

 

Мін. діам. бочки мм 700 200

 

Мах. діам. бочки мм 1320 1350

 

Мах. довж. бочки мм 3330 2800

 

Мах. довж. валка мм 4810 5500

 

Кількість шт 2 2

 

Валки гарячої прокатки

 

 

Мін. діам. бочки мм 940 500

 

Мах. діам. бочки мм 1320 1300

 

Мін. довж. бочки мм 920 800

 

Мін. довж. валка мм 3730 2500

 

Мах. довж. валка мм 5060 6000

 

Кількість шт 6 7

 

Маса кг 13200 9650

 

Опорні валки

 

Мін. вага валка кг 1200 900 Мах вага валка кг 2100 1970 Мін. діам. бочки мм 1200 1130 Мах. діам. бочки мм 3400 3510 Мах. довж. бочки мм 4000 3770 Мах. довж. валка мм 10380 10420 Кількість шт 3 3 /> /> /> /> /> /> /> />

Таблиця 2.2 — Економічні показники валків

Економ. парам. Од. виміру НКМЗ Ужуралмаш

Валки холодної прокатки

 

/> /> Ціна т. грн 345161 390952,9 Експлуат. витрати т. грн 69032,2 72095,78

Валки гарячої прокатки

 

Ціна т. грн 172046,6 190158,7 Експлуат. витрати т. грн 34409,32 42111,05

Опорні валки

 

Ціна т. грн 172580,4 198432,3 Експлуат. витрати т. грн 34516,08 39686,46 /> /> /> /> /> /> />

Для розрахунку конкурентоспроможності валківнеобхідні показники qi, вагомості i-того технічного параметру. Розрахунокданих показників приведемо у таблиці 2.4.

Таблиця 2.3 — Нормативні показники валків.

Норматив. парам. Відповідн. — 1, невідповідн. — 0

 

Патентна чистота 1 /> Відповідн. ГОСТу24294-80 1 /> Відповідн. ГОСТу40.9003 1 />

Таблиця2.4 — Розрахунок показників вагомості технічних параметрів методом експертнихоцінок

Парам. техн. 1 2 3 f1 f2 f3 Сума fi ai= (сума fi) /3

Валки холодної прокатки

 

/> /> /> /> /> /> /> Мін. вага валка 7 6 9 0,1 0,1 0,2 0,4 0,13 Мах вага валка 8 8 6 0,1 0,2 0,1 0,4 0,13 Мін. діам. бочки 10 7 8 0,2 0,1 0,1 0,4 0,13 Мах. діам. бочки 6 9 9 0,1 0,2 0,2 0,5 0,17 Мах. довж. бочки 10 5 7 0,2 0,1 0,1 0,4 0,13 Мах. довж. валка 9 6 9 0,2 0,1 0,2 0,5 0,18 Кількість 8 8 8 0,1 0,2 0,1 0,4 0,13 Сума 58 49 56 1 1 1 3 1 />

Валки гарячої прокатки

 

Мін. діам. бочки 8 6 8 0,1 0,1 0,1 0,3 0,1 Мах. діам. бочки 10 5 6 0,2 0,1 0,1 0,4 0,1 Мін. довж. бочки 6 8 9 0,1 0,2 0,2 0,5 0,2 Мін. довж. валка 10 6 9 0,2 0,1 0,2 0,5 0,2 Мах. довж. валка 7 8 7 0,1 0,2 0,1 0,4 0,1 Кількість 8 7 9 0,1 0,1 0,2 0,4 0,1 Маса 9 9 8 0,2 0,2 0,1 0,5 0,2 Сума 58 49 56 1 1 1 3 1 />

Опорні валки

Мін. вага валка 8 6 9 0,1 0,1 0,1 0,3 0,1 Мах вага валка 6 5 10 0,1 0,1 0,2 0,4 0,1 Мін. діам. бочки 9 8 6 0,2 0,2 0,1 0,5 0,2 Мах. діам. бочки 9 6 10 0,2 0,1 0,2 0,5 0,2 Мах. довж. бочки 7 8 7 0,1 0,2 0,1 0,4 0,1 Мах. довж. валка 9 7 8 0,2 0,1 0,1 0,4 0,1 Кількість 8 9 9 0,1 0,2 0,2 0,5 0,2 Сума 56 49 58 1 1 1 3 1

Після розрахунку показників вагомостітехнічних та економічних параметрів валків необхідно розрахувати одиничніпоказники конкурентоспроможності за технічними параметрами. Дані показникирозраховуються за наступною формулою:

Аi =pi / pi100(5),

де

рi — величина технічногопараметру аналізуємого товару;

pi100 — величина технічногопараметру товару конкурента.

Розрахуємо одиничні показникиконкурентоспроможності за технічними параметрами:

для першого валка:

g1=160/150=1,07; g2=1910/20050=0,96; g3=700/200=3,5;g4=1320/1350=0,98; g5= 3330/2800=1, 19; g6= 4810/5500=0,87; g7=2/2=1

для другого валка:

g1=940/500=1,88; g2=1320/1300=1,02; g3=920/800=1,15;g4=2440/2500=0,98; g5=3730/2500=1,49; g6=5060/6000=0,84; g7=6/4=1,5; g8=13200/9650=1,37

для третього валка:

g1=1200/900=1,33; g2=2100/1970=1,07; g3=1200/1130=1,06;

g4=4300/3510=0,97; g5=4000/3770=1,06; g6=10380/10420=0,99;g7=3/3=1

Розрахуємо груповий показникконкурентоспроможності за технічними параметрами:

Imn1= (1,07*0,13+0.96*0,13+3,5*0,13+0,98*0,17+1,19*0,13+0,87*0,18+1*0,13) =1,33

Imn2= (1,88*0,1+1,02*0,1+1,15*0,2+1,49*0,2+0,84*0,1+1,5*0,1+1,37*0,2)=

=1,33

Imn3= (0,1*1,33+0,1*1,06+1,06*0,2+0,2*0,97+0,1*1,06+0,1*0,99+0,2*0,19) =

=1,05

Розрахуємо груповий показникконкурентоспроможності за економічними параметрами:

Ien1= (519,656+103,9312) / (544+108,8) *100=89%

Ien2= (172046,6+34409,32) / (190158,7+42111,05)*100=88%

Ien3= (172580,4+34516,08) / (198432,3+39686,46)*100=87%

Розрахуємо інтегральний показникконкурентоспроможності валків:

K1=133/96*1*100=149%

K2=133/88*1*100=151%

K3=105/87*1*100=121%

У результаті проведених розрахунків можливозробити висновок про те, що валки НКМЗ є більш конкурентоспроможні, ніж валкиконкурента.

3. Рекомендації по підвищенню конкурентоспроможності продукціїважкого машинобудування3.1 Шляхи підвищення конкурентоспроможності

Враховуючи досвід світового менеджменту повирішенню проблеми забезпечення продукції можливо запропонувати наступнінапрямки і методи підвищення конкурентоспроможності машинобудівної продукції.

1. Аналіз стану, виявлення і систематизаціїосновних факторів і умов, які визначають конкурентоспроможність продукції вумовах ринкової економіки.

2. Систематизація, вибір та обґрунтуванняперспективних напрямків розвитку та удосконалення законодавчих механізмів.

3. Систематизація, вибір та обґрунтуванняперспективних напрямків удосконалення економічних механізмів — ціноутворення,собівартість та економічна ефективність, податкові, кредитні умови.

4. Систематизація, вибір та обґрунтування перспективнихнапрямків розвитку та обґрунтування науково — технічних механізмів — технічнийрівень продукції, надійність і довговічність і так далі.

5. Систематизація, вибір та обґрунтуваннянормативної і технічної бази: стандартизація, сертифікація, кодування ікаталогізація продукції, техніко — економічна інформація і т.д.

6. Систематизація, вибір та обґрунтуванняперспективних напрямків розвитку та удосконалення організаційних механізмів: сервіснеобслуговування, реклама і т.д.

7. Систематизація, вибір та обґрунтуванняперспективних напрямків розвитку та удосконалення соціальних механізмів: індивідуальніособливості покупців, безпечність використання.

8. Систематизація, вибір та обґрунтуванняперспективних напрямків розвитку та удосконалення психологічних механізмів: дизайн,упаковка.

9. Систематизація, вибір та обґрунтуванняперспективних напрямків розвитку та удосконалення комерційних механізмів: умовплатежів, поставок, знижок, марка.

10. Удосконалення і розповсюдження системуправління якістю продукції: на базі міжнародних стандартів, по рівням, сферам,аспектам, факторам, стадіям життєвого циклу продукції, обсягом, елементамформування якості продукції.

11. Створення і удосконалення системипідготовки спеціалістів по забезпеченню конкурентоспроможності продукції — вищаі середня — спеціальна освіта, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів іт.д.

12. Систематизація, вибір та обґрунтуваннянапрямків формування системи захисту прав споживачів на законодавчій тасуспільній основі: гарантії, інформація, взаємодія з організаціями захистуінтересів і прав споживачів.

3.2 Підвищення конкурентоспроможності шляхом технічних таорганізаційно-економічних заходів

За роки діяльності в умовах ринкових відносинприйшло розуміння того, що забезпечити стійкий попит на продукцію АО НКМЗ можнатільки в тому випадку, якщо створювати нову унікальну техніку і постійновдосконалювати продукцію, що вже випускається з метою доведення її споживчих таякісних характеристик до рівня світових вимог і стандартів. Якщо підприємствонамагається підтримати свій розвиток і досягти розширення ринків збуту, то воноповинно постійно піклуватися про те, щоб освоювати нові види діяльності тавідкидати ті, що вже не відповідають стратегічним цілям та новим орієнтаціям. Такаспрямованість на впровадження нового дає можливість вижити в конкурентнійборотьбі.

Забезпечення тривалості життєвого циклу ранішеосвоєних видів техніки та створення нової конкурентоспроможної продукціївимагають значних витрат на науково — дослідницькі та дослідно-конструкторськіроботи, технічне переоснащення виробництва, нововведення в технології.

Але теперішні реалії приводять до висновку, щопокладатися необхідно на власні сили, на вміння більш ефективно використовуватисвої внутрішні резерви, розширювати можливості технічного переозброєння тамодернізації виробництва за рахунок власних внутрішніх джерел підприємства.

Досвід АТ НКМЗ дозволяє стверджувати, щозараз, в умовах відсутності державних планів та відповідного фінансування натехнічне переозброєння виробництва та освоєння нової техніки, необхідніпередумови для забезпечення конкурентоспроможності підприємства створюєрозробка комплексних систем управління якістю як найважливішого компонентаорганізаційно — економічного механізму внутрішньо фірмового стратегічногоуправління, що дозволяє концентрувати увагу та ресурси на вирішенні найбільшважливих проблем.

Так, широко використовуючи метод програмно — цільового планування в рамках комплексної системи управління якістю, в АТ НКМЗщорічно розроблюються та затверджуються цільові програмні накази, що охоплюютьширокий спектр заходів по підвищенню якості продукції, що випускається,забезпеченню необхідних параметрів та високих характеристик машин таобладнання, технічному розвитку підприємства, впровадженню нововведень втехнологічні процеси, економії за рахунок цього матеріальних ресурсів.

В процесі практичного здійснення комплексузапланованих заходів по впровадженню нововведень та технічному переозброєннювиробництва особливу складність в теперішніх умовах представляє мобілізаціяресурсів. В АТ НКМЗ основним джерелом коштів на проведення наукових розробок тареалізацію заходів по підвищенню якості продукції є фонд накопиченняакціонерного товариства, більш раціональний розподіл та використання чистогоприбутку (табл. .3.1). Притягнення для цих цілей банківських кредитів черезнадмірно високі ставки та відсутність будь — яких знижок вітчизняному виробнику- досить проблематично.

Таблиця3.1 Динаміка розподілу чистого прибутку АТ НКМЗ за 1999 — 2003 рр.

Показники 1999 2000 2001 2002 2003 Чистий прибуток 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0

Напрямки розподілу:

Резервний фонд

2,0 5,0 5,0 5,0 5,0 Виробничий розвиток 10,1 17,9 35,5 47,0 47,6 Соціальний розвиток 22,9 35,7 25,0 23,0 20,3 Матеріальне стимулювання 55,1 7,7 2,1 4,0 11,5 Фонд дивідендів - 27,7 24,5 19,0 15,2 Інші 9,9 6,0 7,9 2,0 1,4

Як видно із даних, наведених у табл. .3.1, вАТ НКМЗ спостерігається стійка тенденція підвищення долі чистого прибутку нарозвиток виробництва. Так, якщо в 1994 р. на виробничий розвиток булоспрямовано тільки 10,1% чистого прибутку, то в 2003 р. — 47,6%.

Наочне уявлення про напрями розподілу чистогоприбутку підприємства в 1994 — 2003 рр. дають діаграми.

В останні роки основні напрямки інвестиційноїполітики АТ НКМЗ визначають якість та освоєння нової конкурентоспроможноїпродукції. Насамперед було фінансово підтримано зростання обсягу науково — дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт. Як видно із даних, приведенихна рисунку 3.1, у 2004 р. фінансування досягло суми 830 тис. $. Сотні тисячдоларів у вигляді інженерних розробок технічної документації, оснастки буловкладено у створення нових машин. В цей період на заводі було впровадженобільше 50 прогресивних технологічних процесів в металургійному тамеханоскладальному виробництвах.

/> 

Рис. 3.1. Витрати на НДДКР та технічнепереоснащення виробництва у 1992 — 2004 рр. в АТ НКМЗ.

З метою створення виключних можливостей таконкурентних преваг на основі прискорених технічних та технологічнихперетворень за останні три роки в розвиток виробництва АТ НКМЗ інвестувало100,6 млн. грн. Динаміка загального обсягу інвестицій в розвиток діючоговиробництва за останні роки представлена на рис.3.2.

/>

Рис.3.2 Діаграма обсягів інвестицій в розвитокдіючого виробництва

За допомогою цих інвестицій було досягнуто:

найвища якість сталі, яка за своїмихарактеристиками випереджає сталь фірми Тіссен;

якість виготовлення механовиробів з точністюдо 2 мікрон;

створення виробництва інструмента, що заякістю відповідає інструменту шведської фірми Сандвіч;

створення сумісно з інститутом Патона першихзразків валків прокатних станів нового покоління, що за своїми конкурентнимиможливостями не мають аналогів у світі.

Проведення глибокої реконструкції,техпереозброєння металургійного, зварювального та механоскладального виробництвдозволило суттєво підвищити якість випускаємої продукції, знизити матеріальні,трудові та енергетичні витрати на одиницю продукції.

Реалізація заходів інноваційної таінвестиційної політики АТ НКМЗ за 2003 — 2005 рр. дозволила збільшити обсягивипуску механовиробів, забезпечити зростання цінності 1 кг механовиробів зарахунок підвищення наукомісткості продукції, що наочно представлено на рис.3.3.

/>

Рис. 3.3. Діаграма зростання цінності 1кгмехановиробів за рахунок підвищення наукомісткості продукції.

Створення унікальних технологічних можливостейв АТ НКМЗ дозволило провести широку диверсифікацію виробництва (поновлено 90%номенклатури заводу) та розпочати створення продукції нового покоління.

Сьогодні АТ НКМЗ виробляє продукцію новогопокоління, тим самим активно створюючи умови для росту ефективності виробництвасвоїх замовників. Так за короткий термін трудовий колектив заводу освоїв рядпринципово нових видів гірничорудного обладнання, в т. ч. кар’єрні екскаватори;дробівки та вітряки різних модифікацій та призначення; бурильні установки; роторнівскришні та добичні комплекси з широкою гаммою інжинірингових послуг, щовідповідають всім сучасним вимогам замовників.

Пошук ефективних засобів підвищенняконкурентоспроможності привів до висновку, що вирішення цієї задачівизначається насамперед якістю металу. У зв’язку з цим народилася ідея — зметою отримання більш якісної сталі створити в мартенівському цеху ділянкупозапічної обробки рідкої сталі на базі установки “піч — ківш". Цяустановка оснащена імпортними системами автоматичного управління технологічнимпроцесом, якість сталі контролюється безперервно.

В теперішній час трудовий колектив НКМЗ щеодну важливу стратегічну задачу:

максимально охопити в галузі технології тіінжиніринга весь металургійний переділ — від виплавки сталі до ад’юстажаготової металопродукції. В останні роки до традиційних технологій та видівобладнання приєдналися дугові електросталеплавильні печі, установки позапічногорафінування сталі, машини безперервного лиття заготовок.

Слід відмітити, що в теперішній час у світінемає технології, аналогічної тій, яка створена на АТ НКМЗ, по виробництвукомпозитних валків з робочим шаром із швидкоріжучої сталі методомелектрошлакової наплавки. Композитні валки — це майбутнє НКМЗ, підвищення йогоконкурентних переваг, проникнення на нові ринки збуту, а значить, ізабезпечення завантаження цехів. Таблиця 3.2 дає наочне уявлення про ефект відвпровадження нових технічних рішень при виробництві опорних і робочих валківхолодної прокатки.

Технічні рішення та ефект від їх впровадження: по роках в тонах

Збільшення обсягу виробництва

2001 2002 2003 2004 2005 1. “Піч — ківш” — підвищення якості металу - - - - - 2. Спрейерна закалка — підвищення твердості бочок і шийок валків 120,8 485,4 750 850 1100 3. Нова марка сталі для робочих валків холодної прокатки — підвищення експлуатаційної стійкості 11 27,5 120 200 300 4. Валки з наплавкою швидко ріжучої сталі — вихід на ринок робочих валків гарячої прокатки - - - 150 600 5. автоматизація ТПЧ — зниження собівартості, підвищення якості та конкурентоспроможності - - 15 80 100 6. Диференційована термообробка — підвищення якості та конкурентоспроможності - - - 320 500 Разом 131,8 512,9 885 1600 2600

В умовах жорсткої конкуренції розробка тавпровадження нових прогресивних технологій — найважливіша задача на етапістворення конкурентоспроможного та надійного обладнання. Наряду з цим гостровідчувається необхідність застосування нового високопродуктивного обладнання,без якого неможливо досягнення високої якості продукції, що випускається. Томуакціонерне товариство постійно займається поновленням та модернізацієюобладнання, технічним переоснащенням виробництва. У 2003 році основніінвестиції у розмірі 9 млн. дол. спрямовані на подальше розширеннятехнологічних можливостей підприємства, зокрема на оновлення металообробногообладнання. З розширенням ринків збуту продукції заводу значно збільшується ідоля використання чистового обладнання. В цьому плані придбання високоточнихнових верстатів — лише частина програми технічного переоснащення. Длязабезпечення зростаючих обсягів виробництва сучасного прокатного обладнання,нової гірничо — рудної та підйомно-транспортної техніки основний акцентзроблено на кардинальну модернізацію верстатного парку заводу.

Спеціалістами інженерної служби розробленопрограму модернізації верстатного обладнання, що містить два комплексу задач — доведення до паспортних даних норм точності 280 одиниць чистових верстатів,модернізація та переоснащення новими системами управління верстатів з числовимпрограмним управлінням, що морально застаріли та вичерпали свої можливості.

В подальшому інноваційна та інвестиційнаполітика АТ НКМЗ буде будуватися на основі створення на базі АТ НКМЗмашинобудівного технопарку, який є найбільш ефективною та гнучкою формоюуправління наукою в інтересах виробництва, що дозволяє в короткі строки досягтипроривів в науково — технічних розробках та різко підвищити їх практичнувіддачу.

Т. ч. в процесі розробки та реалізаціїстратегії забезпечення конкурентоспроможності продукції АТ НКМЗ узяв за основунаступний підхід — орієнтація тільки на світовий рівень якості, випуск машинзавтрашнього дня, постійний пошук “ноу-хау" та впровадження у виробництвонайпрогресивніших нововведень, всемірна підтримка та стимулювання творчихініціатив та новацій.

Важливіші складові конкурентоспроможностіпродукції — рівень новизни техніки, що створюється, її технічні параметри. Тількипостійно підвищуючи якість продукції та одночасно забезпечуючи зниження витратна виробництво, можна сподіватися на отримання максимального прибутку та настворення довгострокових конкурентних переваг підприємства.

Якість стає головною метою та головнимфактором конкурентоспроможності підприємства та зростання добробуту йогоробітників у 21 сторіччі. “Концепція якості” неминуче веде до змін системиорганізації управління виробництвом, технології виробництва, корпоративної культури,структуруванню функцій якості, в т. ч. докорінного покращення якості продукції,виробництва, праці та життя.

Згідно з “моделлю прискореного еволюційногорозвитку АТ НКМЗ з метою створення конкурентоспроможного елітного підприємствасвітового класу" на першому етапі еволюційного розвитку до 2003 рокупідприємство повинно досягнути високого рівня якості продукції, виробництва тапраці з урахуванням вимог міжнародного стандарту ISO 9001: 2005 та загальнихвимог TQM-філософії загального управління якістю. Нове сімейство міжнароднихстандартів ISO 9000: 2005 є для АТ НКМЗ актуальним та становиться нормою,згідно з якою в 2003 році фірмою ТЮФ-НОРД буде проведена ресертифікація системименеджменту якості підприємства.

Система якості, що діє на АТ НКМЗ, розробленана основі міжнародних стандартів якості серії ISO 9000:

ISO 9001: 94 “Система якості. Модель длязабезпечення якості при розробці та проектуванні, виробництві, монтажі таобслуговуванні”;

ISO 9004: 94 “Загальне керівництво якістю таелементи системи якості".

Основними документами, що регламентуютьсистему якості в АТ НКМЗ, є:

“Загальне керівництво по якості” — міститьполітику в галузі якості, цілі по якості, організаційну структуру виробництва,розкриває елементи системи якості на підприємстві. В документі зафіксовано, щоякість для АТ НКМЗ — стратегічний показник конкурентоспроможності, азабезпечення поставок високоякісної продукції — найважливіший показник якостівиробництва.

“Комплексний план підвищення технічного рівнята якості випускаємої продукції" — містить заходи по підвищенню якостіпродукції, графік проведення внутрішніх аудитів системи якості підприємства; графікпроведення щомісячних заводських днів якості.

Управління якістю, що приділяє основну увагупроведенню контролю — це старий та безперспективний метод. Сьогодні в питанняхконкурентоспроможності не можна покладатися тільки на служби якості та відділитехнічного контролю. Акцент необхідно перенести на створеннявисокоавтоматизованих процесів та на повний, всеосяжний контроль і самоконтроль.

Система управління якістю повинна бутиспрямована на попередження дефектів та помилок, а не на перевірку їх наявності.Девізом програми підвищення якості продукції повинен бути принцип: “ Робиправильно з першого разу". Концепція повного контролю якості як ключовоїскладової всього виробничого процесу відповідає основній цілі стратегічногоуправління підприємством, реалізації його місії.

Підвищення якості складної машинної продукції,особливо в індивідуальному виробництві, залежить не тільки від техніки ітехнології, але значною мірою визначається також кваліфікацією, досвідом,знаннями робітників, спеціалістів, керівників, їх відношенням до праці,загальною культурою виробництва. Стратегія досягнення світового ринку по якостіпродукції об’єктивно вимагає якомога серйознішого відношення до питаньорганізації навчання персоналу, підвищення кваліфікації робітників всіхорганізаційно-виробничих структур підприємства.

Ні підвищення якості та збільшення експортупродукції повинні бути спрямовані і системи матеріального стимулювання за новутехніку та якість.

Слід підкреслити, що управління якістюпродукції є найважливішим складовим компонентом єдиної інформаційноїкорпоративної системи. Модуль “Якість" цієї системи передбачає:

створення системи обліку та аналізу відхилень(за видами та причинами дефектів продукції; причинами неполадок в процесіексплуатації у замовника; відхиленнями від фактичного виконання заданих режимівпроектування та виробництва);

створення системи дослідження параметрів. Щовпливають на якість продукції, що випускається (матеріали та комплектуючі,технологічне обладнання, ріжучий інструмент, засоби метрології,, промисловийперсонал, умови охорони праці та техніка безпеки тощо);

створення системи попередження дефектів тазабезпечення якості продукції (реінжиніринг бізнес-процесів на базі ІКС,розробка планів реінжиніринга ресурсних процесів, розробка планів реінжинірингатехнологічних процесів, сертифікація продукції в цілому та ін.)

Модуль “Якість", інтегруючи інформаціюкомп’ютерних систем, дозволяє оперативно, на базі нових інформаційнихтехнологій, приймати необхідні управлінські рішення з метою запобіганнязниження рівня конкурентоспроможності, підвищення рівня якості машин, щовиготовляються.

3.3 Організація інформаційного забезпечення

Відбір, систематизацію і збереження необхідноїінформації для оцінки рівня конкурентоспроможності по економічним іорганізаційним параметрам здійснюють галузеві відділи маркетингу і контрактів,використовуючи для цього інформаційні фонди підприємства (НТБ, патентний фонд,машині бази даних управління служби маркетингу), а також оперативну інформаціюЗовнішньо-торгової фірми (ЗТФ), відділу збуту, юридичного відділу та іншихслужб.

Відбір, систематизація і збереження інформаціїпо технічним параметрам здійснюється у головних конструкторськихвідділах-розробниках.

Відбір малодоступної інформації здійснюєтьсяпо завданню дирекції і керівників служб шляхом відвідування спеціалістамиспеціалізованих виставок, організації підписки на інформаційні закордонні джерела,а також відряджень у відповідності до вимог СТП-25.1.02-96. ‘’Організаціядіяльності по збору маркетингової інформації під час відряджень’’.

Висновки

У сучасній ринковій економіці підприємствовиживає лише тоді, коли воно виходить на ринок з товаром, конкурентоспроможніму порівнянні з товарами-субститутами.

Показник конкурентоспроможності машинобудівноїпродукції є дзеркалом, у якому відображаються результати роботи усіх служб іпідрозділів підприємства. В умовах ринкових відносин конкуренція є основною рушійноюсилою товарного господарства та основною умовою роботи ринкових механізмів. Длятого, щоб підприємство мало стабільне положення на ринку, воно повинновиробляти продукцію на рівні світових стандартів, що є заставою йогоконкурентоспроможності. Це можливо лише тільки у результаті організації напідприємстві планомірної роботи по досягненню оцінки конкурентоспроможностіпродукції та управлінню нею.

Вирішення проблеми підвищення рівняконкурентоспроможності продукції машинобудівних підприємств вимагає вирішеннякомплексу техніко організаційних і методологічних

При розгляданні методологічних проблемконкурентоспроможності слід розрізняти 2 аспекти, а саме:

загальні підходи з однієї сторони;

конкретні методи аналізу та оцінкиконкурентоспроможності з іншої.

У світовій практиці у наступний час склалисятри основні напрямки аналізу та оцінки конкурентоспроможності економічнихоб’єктів:

1. Представляє собою оцінкуконкурентоспроможності продукції на основі результатів її аналізу. Аналіз уцьому випадку може виконатися на основі обмеженої кількості збільшенихінтегрованих показників, які непрямо або прямо характеризуютьконкурентоспроможність.

2. Факторний підхід до аналізу і оцінкиконкурентоспроможності. У цьому випадку не просто здійснюється порівнянняпоказників конкурентоспроможності даної і конкуруючої продукції, арозкривається характеристика тих факторів, які відрізняють ці види продукції.

3. Враховуючи характер впливу наконкурентоспроможність стратегічним виробництвом і планів, тобто це означає, щоконкурентоспроможність продукції повинна бути об’єктом стратегічного управлінняна фірмовому рівні, а не просто об’єктом стихійної дії конкурентних сил.

Визначають сьогодні конкурентоспроможність яксукупність її якісних і вартісних характеристик, які забезпечують задоволенняконкретних потреб споживачів, тобто відповідають вимогам ринкової новизни.

Конкурентоспроможнім є тільки той товар,комплекс споживчих і вартісних властивостей якого забезпечує йому комерційнийуспіх на ринку. Конкурентоспроможність даної продукції можливо визначити тількиу порівнянні з іншими товарами. У зв’язку з цим у промисловості найбільшерозповсюдження отримала методика оцінки рівня конкурентоспроможності продукції,як інтегрованого результату дії великої кількості факторів. До основних з нихвідносяться:

технічні і нормативні;

організаційні;

економічні;

комерційні.

Сучасна методика оцінки конкурентоспроможностіпродукції промислового призначення передбачає наступні етапи:

а) по результатах досліджень, заснованих нааналізі ринку збуту, зборі даних про конкурентів і замовлень потенційнихспоживачів здійснюється формування товару за задумкою;

б) формуються вимоги до продукту у виглядіпереліку функцій, які диктує ринок;

в) визначається перелік параметрів оцінки таодночасно вибирається машина-аналог;

г) визначаються одиничні показники по кожномупоказнику, кожного виду параметрів, тобто по технічним, організаційним,економічним параметрам окремо;

д) визначення групового показника попараметрам;

є) розрахунок інтегрального показникаконкурентоспроможності;

ж) розробка заходів по підвищеннюконкурентоспроможності.

Шляхами забезпечення конкурентоспроможностіпродукції сучасного машинобудівного підприємства можуть бути наступні.

1 Комплексний системний підхід до вирішенняпроблем забезпечення високої якості на всіх стадіях виробничого процесу.

2 Здійснення стратегічного управління.

3 Забезпечення тривалості життєвого циклупродукту раніш засвоєних видів продукції і створення нової конкурентоспроможноїпродукції.

4 Підвищення ефективності інноваційноїдіяльності.

5 Подолання інвестиційної кризи.

6 Впровадження стратегій внутрішньо фірмовогоуправління конкурентоспроможністю.

7 Підвищення корпоративної культуривідповідальності кожного робітника за конкурентоспроможність випускаємої продукції.