Реферат: Сукупний попит і сукупна пропозиція
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ
КОМПЛЕКСНА
КУРСОВА РОБОТА
з політичної економії, мікро- та макроекономіки
на тему « Сукупний попит та сукупна пропозиція»
Виконав: студент
Науковий керівник:
КИЇВ-2008
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………3
Розділ1. Теоретичні аспекти дослідження сукупного попиту та сукупної пропозиції.1.1. Макроекономічнийкругообіг в ринковій економічній системі відкритого типу. ………………………………….……………..........................................51.2.сутність сукупного попиту та його фактори……………………..……….71.3. Сукупна пропозиція. Кривасукупної пропозиції……………………....10
1.4. Класична та кейнсіанська моделісукупної пропозиції………………....12
РОЗДІЛ 2. Аналіз СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО становища України.
2.1. Аналіз стану розвитку економіки в перехідний період……….………..17
2.2 Сучаснітенденції економічної динаміки України…………………….....23
РОЗДІЛ 3. Основні ризики подальшого розвитку таорієнтири соціально-економічної політики України………………………………………………..30
ВИСОНОВОК…………………………………………………………………..33
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ………………………………….35
ДОДАТКИ………………………………………………………………………36
Вступ
В будь-якійнаціональній економіці виникає необхідність постійно синхронізувати в часі таекономічному просторі заходи і дії, направлені на розвиток і регулювання усіхринків, активно формувати їх адекватну структуру. Щоб успішно вирішитизазначені проблеми, слід спеціально виділити і аналізувати стан часткової тазагальної рівноваги економічної системи.
Сукупний попит і сукупна пропозиція є одними з найважливіших показниківу макроекономіці, вони висвітлюються практично в будь-якому підручнику,присвяченому макроекономічному аналізу, як вітчизняних, так і зарубіжнихекономістів.
Моделі сукупного попиту і сукупної пропозиції, на відміну від моделіпопиту і пропозиції для одного товару, дозволяють відповісти на багатопринципових питань: Чому взагалі збільшуються або зменшуються ціни? Чомузагальний рівень цін залишається відносно постійним в одні періоди і різкопідвищується в інші? Що визначає всю рівноважну кількість певних товарів навнутрішньому ринку, тобто реальний об'єм національного виробництва? Чому реальнийоб'єм національного виробництва зменшується в певні періоди в порівнянні зпопереднім рівнем, а в інші швидко збільшується?
Для такої відповіді потрібно об'єднати всі окремі ринки країни в єдинийзагальний ринок. Точніше, потрібно об'єднати тисячі окремих цін в єдину сукупнуціну, або рівень цін. Те ж потрібне зробити і для виробництва, зібравши воєдинорівноважну кількість окремих товарів і впровадивши в розгляд поняття реальногооб'єму національного виробництва.
Подібні агреговані показники і є об'єктом дослідження даної роботи.
Основна мета даної курсової роботи полягає у більш глибокому вивченнітаких понять як сукупний попит та сукупна пропозиція.
Мета роботизумовлює виконання таких завдань:
– дослідититеоретичні аспекти дослідження сукупної пропозиції та попиту;
– здійснитианаліз динаміки економіки в Україні.
Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи науковогодослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез,узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання,спостереження.Курсова робота складається з трьох розділів, в яких послідовно досліджуєтьсяпоставлена проблема.
Актуальністьобраної теми полягає в тому, що проблеми державного регулювання попитузумовлена тим, що по мірі переходу економіки України до ринкових відносинвиникали і загострювалися економічні і соціальні питання, які не могли бутивирішені автоматично за ринкових умов. Вивчення сукупного попиту є найважливішимзавданням для економістів кожної країни. Дослідження сукупного попиту є дужеважливим для вивчення макроекономічної рівноваги ринку, умов його встановленняй порушення.
Розділ1. Теоретичні аспекти дослідження сукупного попиту та сукупної пропозиції.
1.1. Макроекономічнийкругообіг в ринковій економічній системі відкритого типу.
Економічнийкругообіг — це поняття макроекономіки, яке репрезентує рух суспільногопродукту, виробничих ресурсів, сукупних витрат і доходів по стадіях суспільноговідтворення (виробництво, розподіл, обмін і споживання) в економічній системі.Економічний кругообіг здійснюється через ринки ресурсів і продукту міжсуб'єктами економічної системи. Рух ресурсів і товарів обслуговується грошовимипотоками витрат і доходів. Ці потоки в ринковій економіці«протікають» між її суб'єктами — домашніми господарствами і фірмами.Вони спрямовуються ринками ресурсів і продуктів і проходять від сферивиробництва, у якій функціонують фірми, через сферу реалізації (розподілу іобміну), репрезентовану ринком, до сфери споживання, у якій знаходяться домашнігосподарства[6].
Відкритаекономіка — це економічна система, яка зв'язана з іншими державами світумеханізмами експорту, імпорту і фінансових операцій (рис.1.1.).
Так як в моделівідображено тільки грошові потоки, то:
- експорт(Е) — це потік грошових виплат в систему на внутрішні ринки продуктів;
- імпорт(I) — потік з внутрішньої національної економіки за кордон;
- чистийекспорт (NE) — різниця між величиною експорту та імпорту.
Беручи до увагиринок продуктів, можна встановити що обсяг національного виробництва(національний дохід) залежить від:
споживчих витратдомашніх господарств (сукупних витрат);
інвестиційнихвитрат фірм;
державних витрат(державних закупок);
впливуекономічних систем інших країн, який показником чистий експорт і визначаєтьсяяк різниця між експортом та імпортом.
/>
Рис.1.1.Кругообіг в ринковій економічній системі відкритого типу.
Імпортні товари іпослуги купуються і домогосподарствами, і фірмами, і державою. Для спрощеннявідображається лише найбільша категорія — імпорт товарів споживання. Якщо Е< Z, NE < 0, то різниця буде оплачена чи шляхом позики у іноземнихфінансових посередників, чи шляхом продажу реальних і фінансових активівіноземцям. Такі операції — чистий притік капіталу (потік фінансових ресурсів),зображено як потік до внутрішнього фінансового ринку. Якщо Е > Z, NE > 0— відтік капіталу — економічна система дає позики іноземцям чи купує іноземніфінансові та реальні активи.
Сукупністьосновних макроекономічних взаємозв'язків можна представити у вигляді схеми (рис.1.1). Аналізуючи рис.1.1, можна зробити висновок, що рівність між національнимпродуктом і національним доходом у відкритій економіці зберігається:
1) з точки зорудоходів: Y = C + T + S + Z,
2) з точки зорувитрат: Y = C + I+G + E, де С — витрати домогосподарств; Т — сума податків; S — заощадження домашніх господарств; Z — сума імпорту; Е — сума експорту; I — сумаінвестицій; G — державні витрати; Y — національний доход.
1.2. сутність сукупногопопиту та його фактори.Для розуміння діїринкового механізму велике значення має дослідження взаємодії між попитом іпропозицією. На макрорівні вони розглядаються не як попит і пропозиція наокремі товари, а як сукупний попит і сукупна пропозиція. А національний обсягвиробництва і рівень цін визначається взаємодією сукупного попиту та сукупноїпропозиції.
Сукупний попит – це реальний обсягнаціонального виробництва, який готові купити за кожного рівня цін (Р)макроекономічні суб'єкти (споживачі та уряд).
Сукупний попит (АД)можна визначити за формулою обчислення ВВП методом витрат: ВВП = (АД) = С + І +G + XN
де С – споживчийпопит – платоспроможний попит домашніх господарств на споживчі товари;
I – інвестиційний попит –попит підприємців на засоби виробництва;
G – попит держави на товари тапослуги;
ХN – попит закордону.
При цьому, якщона мікрорівні попит на окремі товари залежить від рівня доходу, ефектузаміщення, то на макрорівні сукупний попит змінюється під впливом інших причин.Так, у даному випадку неможливо пояснити зміни попиту ефектом заміщення тому,що ми вивчаємо сукупний попит на всі товари, коли один товар не може бутизамінений іншим. Немає тут і зв'язку з доходом, оскільки збільшення цін товарівне завжди означає зменшення загального номінального доходу країни, хочатвердження, що зі збільшенням попиту ціни підвищуються, лишається вірним.
Графічно сукупнийпопит зображується кривою АД, де Р – рівень цін; Q – реальний обсяг виробництва (рис.1.2).
Основною причиною спаду кривої АД є ефектпропозиції грошей: зростання ціни за сталої номінальної пропозиції грошейробить гроші “коштовними” і відповідно низькими сукупні витрати.
/>
Рис. 1.2. Кривасукупного попиту (АД)
Чим нижчий рівеньцін, тим більший реальний обсяг національного виробництва буде куплений(сукупний попит). Розглядаючи криву АД, бачимо зміни в обсязі сукупного попиту,викликаного змінами цін). Крива АД показує величину реальних витрат для кожногорівня цін, якщо інші умови не змінюються.
На сукупний попитвпливає ряд факторів. Вони поділяються на цінові і нецінові фактори.
До ціновихфакторів, які впливають на сукупний попит, належать[6]:
1. Ефектпроцентної ставки. Він полягає в тому, що підвищення процентної ставки на гроші призводитьдо скорочення сукупного попиту. Механізм впливу заключається в тому, щопідвищення цін на товари збільшують витрати споживачів і підприємців, а отже,їм потрібно більше грошей для придбання товарів і виплати заробітної плати.Відповідно зростає попит на гроші, підвищується процент за кредит.
Якщо процентнаставка буде вищою, ніж очікуваний прибуток від купівлі інвестиційних товарів,то виробництво буде скорочуватися, тобто сукупний попит зменшиться.
2. Ефектбагатства, або реальних касових залишків. При підвищенні цін реальна вартість(купівельна спроможність) накопичених фінансових активів, особливо з фіксованоюгрошовою вартістю (строкових рахунків або облігацій), зменшиться. Це означає,що населення реально стає біднішим, менше купує товарів національноговиробництва, сукупний попит падає.
3. Ефектімпортних купівель. Підвищення цін в країні призведе до зростання купівлі імпортних товаріві зменшення експорту за кордон, що вплине на обсяг національного виробництва ірівень сукупного попиту. Під дією цінових факторів сукупний попит змінюється закривою АД. Таким чином, підвищення рівня цін веде до зменшення сукупного попитуі навпаки.
Існують також нецінові фактори,які впливають на сукупний попит. До них належать:
1. Зміни вспоживчих витратах: добробут населення; очікування споживача; заборгованість споживача;податки.
2. Зміни вінвестиційних витратах: процентні ставки (за рахунок інших факторів, крім зміни рівня цін);очікувані прогнозні прибутки від інвестицій; податки з підприємств; технологія(нові технології вимагають збільшення інвестицій); надлишкові потужності.
3. Зміни вдержавних витратах.
4. Зміни увитратах на чистий обсяг експорту: національний доход у закордонних країнах-імпортерахвітчизняної продукції; валютні курси (падіння курсу національної валютипризводить до зростання імпорту і навпаки).
Під дієюнецінових факторів крива сукупного попиту АД (рис. 1.3) переміщується праворучвгору, якщо попит збільшується (АД → АД1); ліворуч вниз, якщо попитзменшується (крива АД 2);
/>
Рис. 1.3. Вплив нецінових факторів на сукупний попит
1.3.Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції
Сукупнапропозиція – обсягтоварів та послуг, який фірми готові виробляти протягом року за кожного рівняцін.
Крива сукупноїпропозиції АS описує залежність обсягів національного виробництва б від рівняцін Р (рис. 1.4).
/>
Рис. 1.4. Крива сукупної пропозиції
Наприклад, точкаС на графіку 3.3 показує, що за рівня цін – Pc фірми готові дати для ринкутоварної продукції Qc
Обсяги продукції,що їх фірми готові випускати на ринок, залежать від цін на їхні товари і відтого, скільки вони мають платити за використання робочої сили та за іншіфактори виробництва.
Отже, кривасукупної пропозиції АS відображає динаміку витрат виробництва на одиницюпродукції у зв'язку зі зміною рівня цін.
На сукупнупропозицію впливає ряд факторів, які поділяються на цінові та нецінові. До ціновихфакторів належать:
1) змінапроцентної ставки;
2) зміна рівняцін.
До неціновихфакторів належать:
1) змінаекономічних правових норм: податки з підприємств та субсидії; державнерегулювання;
2) зміни цін наресурси (наявність власних ресурсів; ціни на імпортні ресурси; співвідношенняна ринку національних та імпортних ресурсів);
3) зміни впродуктивності праці.
Під впливомнецінових факторів крива сукупної пропозиції (рис.1.4.) переміщується:
ліворуч вгору,якщо сукупна пропозиція спадає внаслідок збільшення витрат виробництва (АS →АS1);
праворуч вниз,якщо сукупна пропозиція зростає (АS → АS1);
/>
Рис. 1.4. Вплив нецінових факторів на сукупну пропозицію
1.4. Класична та кейнсіанська моделі сукупноїпропозиції.
У довгостроковомуперіоді виробництво реагує на зміни в сукупному попиті виключно зміною цін, аобсяг виробництва при цьому не змінюється.
Найчастіше післязбільшення пропозиції грошей або державних видатків певний час в економіціспостерігаються інші ситуації.
1. Рівень цінможе залишатись незмінним, а обсяг виробництва збільшуватись (крива SRAS1 нарис. 1.5).
2. Рівень цінпідвищується у міру збільшення сукупного випуску (крива SRAS2 на рис. 1.5).
/>
Рис. 1.5. Сукупна пропозиція вкороткостроковому періоді [15, 271]
Перша кривасукупної пропозиції є крайнім випадком кейнсіанської моделі AS з абсолютножорсткими цінами і заробітною платою і незмінним рівнем середніх витрат. Другакрива є кейнсіанською моделлю, в якій середні витрати і ціни виробництва призбільшенні сукупного випуску зростають. На протилежність класичній теорії,кейнсіанський підхід виходить з жорсткості номінальних і гнучкості реальнихвеличин у короткостроковому періоді. Кейнсіанська модель ґрунтується наприпущенні, що економіка складається з недосконалих ринків і функціонує вумовах неповного використання факторів виробництва. Обсяг сукупної пропозиціїзвичайно нижчий від потенційного випуску і залежить не від факторіввиробництва, яких достатньо, а від сукупного попиту. Тому кейнсіанську модельіноді вважають моделлю сукупної пропозиції для депресивної економіки.
Причиноюзбільшення сукупної пропозиції в короткостроковому періоді є незмінністьсередніх витрат виробництва, відповідних кожному можливому обсягу сукупноговипуску. Короткострокова крива сукупної пропозиції SRAS будується для даногорівня середніх витрат виробництва при кожному можливому значенні випуску.
При незміннихвитратах та цінах стимулом для розширення виробництва є зростання сукупногопопиту і можливість збільшити прибуток за рахунок продажу додаткової кількостіпродукції. Якщо рівень цін при незмінних витратах підвищується, це означаєзбільшення прибутковості виробництва і додатково стимулює його розширення.
Виробництвореагує на збільшення сукупного попиту збільшенням випуску, а на скороченнясукупного попиту – зменшенням обсягів виробництва. При збільшенні сукупногопопиту обсяг сукупної пропозиції в короткостроковому періоді може перевищуватипотенційний випуск, а при скороченні сукупного попиту – бути меншим.
Укороткостроковому періоді між сукупним попитом, цінами і обсягом виробництвавстановлюється позитивний взаємозв'язок, який порушує класичну дихотомію інейтральність грошей. На відміну від довгострокового періоду, рівень цін можевпливати на обсяг виробництва, а обсяг виробництва – на рівень цін. Підвищенняцін при незмінних середніх витратах стимулює збільшення виробництва. Азбільшення сукупного випуску, як правило, призводить до підвищення рівнясередніх витрат і стає причиною підвищення цін. Якщо середні витрати призбільшенні чи зменшенні сукупного випуску не змінюються або ціни інертні, –короткострокова крива сукупної пропозиції буде горизонтальною, як крива SRAS1на рис. 1.5. Якщо при збільшенні виробництва і середніх витрат цінизростатимуть, – крива короткострокової сукупної пропозиції набуде позитивногонахилу, як крива SRAS2 на рис. 1.5. У графічній моделі SRAS підвищення рівняцін внаслідок збільшення виробництва означає пересування умов рівновагивиробництва уздовж кривої сукупної пропозиції праворуч. Зниження цін внаслідокскорочення обсягів виробництва пересуває точку рівноваги вздовжкороткострокової кривої сукупної пропозиції ліворуч. Більша чутливість цін івитрат до обсягу сукупного випуску означає крутішу короткострокову кривусукупної пропозиції.
Збільшення рівнясередніх витрат внаслідок загального підвищення цін, заробітної плати абозростання інших витрат, не пов'язаних із розширенням виробництва, означаєпідвищення рівня середніх витрат для кожного можливого обсягу сукупноїпропозиції. На графіку моделі AD-AS це призводить до зсуву короткостроковоїкривої сукупної пропозиції SRAS вгору на величину підвищення середніх витрат.Зменшення середніх витрат і цін, не пов'язане із скороченням виробництва,пересуває короткострокову криву сукупної пропозиції SRAS на відповідну величинувниз. Чинники, що викликають підвищення або зниження очікуваного рівня середніхвитрат при кожному можливому обсязі сукупного випуску називаються неціновимифакторами сукупної пропозиції.
У макроекономічній науці немає єдиної думки стосовно форми зв’язків міжціною і сукупною пропозицією. В залежності від того, як ціни впливають насукупну пропозицію, існують дві моделі: класична і кейнсіанська. Розбіжностіміж цими моделями випливають із різних уявлень їхніх прихильників стосовногнучкості цін і зарплати.
Історично першоює класична модель. Фундаментальним положенням класичної теорії є те, щоекономіка постійно тяжіє до потенційного рівня виробництва, який визначає межувиробничих можливостей економіки. Графічно класичну модель сукупної пропозиціїможна представити на прикладі падіння сукупного попиту. Як видно із рисунка 1.6,особливістю графіка класичної моделі є те, що в ній крива СПр має формувертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП, тобто вточці Оп. За цих умов будь-яка зміна сукупного попиту не впливає навиробництво. а викликає лише зміну цін.
/>
Рис.1.6. Класичнамодель сукупної пропозиції.
Згідно з логікоюкласичної моделі, падіння сукупного попиту відносно потенційного ВВП миттєвопороджує два наслідки. З одного боку на товарному ринку знижуються ціни, з іншогобоку, падіння сукупного попиту одночасно викликає адекватне скорочення попитуна ринку праці (По) і зменшення номінальної зарплати (ЗПн).
Отже, в класичніймоделі абсолютно гнучкі ціни і зарплати миттєво нейтралізують будь-яківідхилення економіки від умов повної зайнятості.
Класична модельвступає у суперечливість із реальною економікою, яка свідчить, що фактичний ВВПдосить часто і на тривалий період може відхилятися від потенційного ВВП. Аленезважаючи на тривалі відхилення сукупної пропозиції від потенційного рівня, удовгостроковому періоді динаміка фактичного ВВП визначається динамікоюпотенційного ВВП. Отже, класична модель сукупної пропозиції – модель длядовгострокового періоду. Це означає, що довгострокова крива сукупної пропозиціїмає вигляд вертикальної лінії, яка бере початок у точці потенційного ВВП.
Кейнсіанськамодель сукупноїпропозиції виникла на ґрунті конструктивної критики класичної моделі. Алекейнсіанська модель має декілька різновидностей. Один із її варіантів, якийназивається крайнім випадком, полягає в тому, що суспільні фактори змішаноїекономіки стримують в короткостроковому періоді ціни і заплату від миттєвогореагування на сукупний попит. Це означає, що в такій моделі як ціни, так ізарплата є негнучкими. За цих умов сукупна пропозиція змінюється пропорційнозміні сукупного попиту. Оскільки ціни стабільні, то внаслідок цього кривасукупної пропозиції приймає вигляд горизонтальної лінії.
Графічнокейнсіанську модель сукупної пропозиції можна представити на прикладі падіннясукупного попиту[6]. Яквидно з рисунка 1.7., у кейнсіанській моделі крива сукупної пропозиції маєвигляд позитивно похилої лінії. Якщо сукупний попит недостатній, фактичнийобсяг виробництва (Оф) зменшується стосовно потенційного рівня (Оп) і можезнаходитися в цьому стані певний час, оскільки зарплата є негнучкою.
/>
Рис.1.7. Кейнсіанськамодель сукупної пропозиції
В умовах падіннясукупного попиту сукупна пропозиція і загальний ВВП опустяться нижчепотенційного рівня з одночасним зниженням цін. Поки номінальна зарплата незменшиться адекватно товарних цін, сукупна пропозиція не збільшиться і томуреальний ВВП не повернеться до потенційного рівня, а економіка буде депресуватив цьому стані тривалий час. Вивести економіку із стану депресії може лишедержава.
Головна особливість кейнсіанської моделі кривоїсукупної пропозиції полягає в тому, що її форма володіє здатністю відтворюватинеоднакові співвідношення між динамікою виробництва і цін, які спостерігаютьсяв короткостроковому періоді, тобто протягом періоду, коли заробітна плата мажене реагує на товарні ціни. При цьому слід зазначити, що форма кривої сукупноїпропозиції визначається динамікою цін у формі інфляції попиту. Стосовнодинаміки цін у формі інфляції витрат, то вона визначає не форму цієї кривої. аїї горизонтальні переміщення
РОЗДІЛ 2. Аналіз СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГОстановища України.
2.1. Аналіз стану розвитку економікив перехідний період.
Сучасна українська економіка знаходиться навідновлювальній стадії розвитку, метою якої є досягнення показників траєкторіїдовгострокового зростання [15]. В зв’язку з цим постає проблема в формуваннісистеми оціночних показників, за допомогою яких можливе проведення аналізустану вітчизняної економіки адекватного саме перехідному етапу. Проблемівизначення ключових показників, що характеризують стан розвитку економіки вперехідному періоді присвячені праці В.Гейця, В. Савчука, П. Єменка, А.Грищенко, Б. Кваснюка, Є. Гайдара, В. Федосова та інших.
Якісний аналіз стану розвитку економіки проводиться наоснові ключових показників, а саме: валового внутрішнього продукту, обсягутіньової економіки, інвестицій в основний капітал, обсягу промисловоїпродукції. Саме якісний аналіз даних показників повинен стати індикаторомрозвитку економіка України на сучасному етапі. Аналізуючи динаміку показниківВВП, обсягу тіньової економіки та інвестицій в основний капітал України,встановлено, що співвідношення їх темпів приросту (падіння) не однакові напротязі всього перехідного етапу.
/>
Рис.2.1. Динаміка ВВП, обсягу тіньової економіки таінвестицій в основний капітал в промисловості України
В той час, коли ВВП України та інвестиції в основнийкапітал в 2003 році проти 1990 року відповідно склали 54,6 та 44,5 %, обсягтіньової економіки 109,6 % (рис.2.1). В додатку наведені ВВП, обсяг тіньовоїекономіки, обсяг промислового виробництва в цінах 2002 року та інвестиції восновний капітал в цінах 1996 року. Слід зауважити, що на протязідосліджуваного періоду рівень тіньової економіки не складав менше ніж 90 %рівня аналогічного показника 1990 року. З додатку видно, що з 1990 року по 2003рік відбулось стрімке зростання тіньової економіки, що пов’язане з введеннямполітики лібералізації цін і купоно-карбованця (1992 р.) та лібералізаціїторгівлі (1995 р.). Слід зауважити, що лібералізація цін спричинила зростанняобсягів тіньової економіки на 15 % і її вплив тривав 2 роки. Лібералізаціязовнішньої торгівлі викликала нову хвилю зростання тіньової економіки, її впливтривав 4 роки, а зростання становило 10 %. Обвальне падіння виробництва (1994р.) привело до значного (на 15 %) зменшення обсягів тіньової економіки іповернуло її рівень на рівень 1990 р. Фінансова криза і позитивний ефектдевальвації гривні зменшили обсяги тіньової економіки на 4,4 % в 1998 р., 5,2 %в 1999 р. і на 3,4 % в 2000 р. Після вичерпання ефекту девальвації гривні (2001р.) і з початком економічного зростання “тіньова” економіка “оживає”. Їїзростання становить в 2001, 2002 та 2003 рр. відповідно 4,3; 4,3 і 7,1 %.
/>
Рис. 2.2. Динаміка ВВП та обсягу тіньової економікиУкраїни
Як видно з рисунку 2.2, обсяг тіньової економікипрактично є сталою величиною і коливається в межах 75000-85000 млн. грн. вцінах 2002 року. В 2003 р. обсяг ВВП в Україні становив 54,6 % рівня 1990 р. Заумови виведення економіки з “тіні”, ВВП України в 2003 р. міг би становити330970 млн. грн., або 73,28 % від рівня 1990 р. На рисунку загальний обсяг ВВПрозрахований як сума реального ВВП та обсягу тіньової економіки. На сьогодніряд економістів стверджують, що частка тіньової економіки України є вищою ніж34 %, що дає підставу стверджувати про ще більші обсяги тіньової економіки тагостру необхідність виведення капіталу з тіні.
Встановлений факт відносної стабільності абсолютнихобсягів тіньової економіки впродовж останніх тринадцяти років дозволяє зробитивисновок, що така тенденція збережеться і в майбутньому. Це дає підставистверджувати, що одним із реальних шляхів зменшення тіньової частки взагальному ВВП є зростання реального сектора економіки. Наші розрахункипоказали, що при щорічному темпі росту ВВП 9 % частка тіньової економіки через5 років знизиться до 22 %, а через 10 – до 14,5 %, що в 1,17 разів менше їїреальної частки в 1990 році.
Ефективність інвестицій оцінювали за допомогоюкоефіцієнта, що розраховується як відношення приросту обсягу виробництва вабсолютному виражені до приросту інвестицій в основний капітал. Данийкоефіцієнт показує, на скільки гривен збільшився (зменшився) обсяг виробленоїпромислової продукції при зростанні (падінні) вкладених інвестицій на 1 гривню.
В таблиці 1 представлений розрахунок коефіцієнтавіддачі інвестицій в промисловому комплексі України. При розрахунку обсягпромислової продукції прийнятий в цінах 2002 р., а інвестиції в цінах 1996 р. Вперіод з 1991 по 1994 рр. в промисловості України на 1 грн. зниження інвестиційобсяг виробництва знизився на 12,21 грн., а за період з 1995 по 1998 рр. на6,02 грн. Це свідчить про те, що прискорене падіння обсягів виробництва напершому етапі (1990-1994 рр.) уповільнюється до 1998 р. Після досягнення найнижчоїточки падіння виробництва віддача інвестицій змінює знак. При цьому на першійстадії відновлюваного процесу (1999-2001 рр.) на 1 грн. приросту інвестиційприпадає 25,4 грн. приросту промислового виробництва, на другій стадії(2002-2003) – 22 грн. Динаміка зміни коефіцієнта віддачі інвестицій свідчитьпро оздоровчу роль кризи.
Таблиця 1. Розрахунки коефіцієнта віддачі інвестицій впромисловості України
Період Приріст (падіння), млн. грн.Середнє значення
ΔQ / ΔI, грн/грн
інвестицій в
основний капітал (ΔІ)
обсягу промислової продукції (ΔQ) 1991-1994 рр. -9568 -116830 -12.21 1995-1998 рр. -4980 -230001 -6.02 1999-2001 рр. +1886 +47789 +25.4 2002-2003 рр. +2062 +45284 +22.0Дещо інші значення показника віддачі інвестицій маємо,використовуючи висхідні дані в фактичних цінах. Нажаль наявні статистичні даніне дають можливості проаналізувати динаміку зазначеного показника в період з1990 по 1994 рік.
/>
Рис.2.3. Динаміка коефіцієнта віддачі інвестицій вУкраїні.
З рисунку 2.3 видно, що найбільше значенняΔQ/ΔI при використанні фактичних цін маємо на 2 роки раніше порівняноз розрахунками на базі порівняльних цін. При цьому позитивне значеннякоефіцієнт має з 1996 року (0,04 грн/грн)..
Наступним ключовим показником розвитку економіки вперехідному періоді є валова додана вартість, що розраховується як різниця міжвипуском та проміжним споживанням. Вона містить у собі первинні доходи, щостворюються учасниками виробництва і розподіляються між ними. В додаткупредставлена частка доданої вартості в промисловості України. Як видно часткадоданої вартості в до кризовому (1990) році становила 0,345. Далі відбулосьзначне зниження її рівня, так в 1996 році вона знизилась до 0,306, в 2001 роцідо 0,3 та в 2003 році 0,248. Таким чином в період з 1990 по 2003 рік в Українівідбулось погіршення даного якісного показника, що говорить про нераціональневикористання ресурсів, недостатність коштів для оновлення основних фондів,низький рівень оплати праці і низьку прибутковість підприємств промисловості[13].
Головними факторами, які привели до зростання обсягіввиробництва майже в усіх галузях економіки, стали: підвищення завантаженняобладнання й устаткування, що підтверджує динаміка фондовіддачі; збільшенняобсягу інвестицій та оновлення матеріально-технічної бази підприємств; широкевпровадження енергозберігаючих технологій. Під дією цих факторів знизивсярівень витрат енергоносіїв на виробництво одиниці продукції, що зменшилозалежність економіки України від коливань ринку енергоносіїв.
Прорахунки, які спричинили значне падіння темпів ростуВВП у 2002 році, зосереджуються, здебільшого, у грошово-фінансовому блоціекономічних проблем. Так, дефляційний характер розвитку 2002 року, коли замістьзапланованих Урядом України 9% інфляції на рік відбулася штучна дефляція в0,6%, підставою для чого стало завищення курсу гривні, вдарив по експортномусектору економіки, який в сучасній структурі виробництва є таким, що найбільшдинамічно розвивається і забезпечує життєво важливі валютні вливання. Наслідкомцього стала втрата експортерами майже 5 млрд. грн. прибутку, півтора з якихпередбачалося спрямувати в бюджети всіх рівнів, а також на технологічнеоновлення експортних виробництв.
Негативну роль у суспільно-економічних процесах,динаміці обсягів і структури ВВП, наповнюваності бюджетів усіх рівнів,відіграла також жорстка монетарна політика. Рівень монетаризації економіки,який упродовж 2001-2002 рр. зріс з 15,5% до 24% (але порівняно з розвиненимикраїнами, де цей показник становить не менш як 60%, є недостатнім), призвів доревальвації гривні, що відразу негативним чином позначилося напідприємствах-учасниках зовнішньоекономічної діяльності.
Через процес дефляції зазнали також втрат внутрішньоорієнтовані виробництва. Динаміку ефективності підприємств 2002 року можнаохарактеризувати таким чином – зростання частки збиткових підприємств і падіннярентабельності та загальної суми прибутків у прибуткових.
Оскільки провідником грошово-кредитної політики вУкраїні є Національний банк, перспективи економічного зростання значною міроюзалежатимуть від урахування помилок минулого року і прийняття рішень, щостимулюватимуть підприємницьку діяльність усіх секторів економіки,підвищуватимуть добробут і купівельну спроможність населення.
Позитивні зміни в політиці уряду вже спостерігаються.Такими, зокрема, є рішення про використання бюджетного дефіциту як додатковогостимулу активізації економічних процесів, а також підвищення мінімальної заробітноїплати.
2.2 Сучасні тенденції економічноїдинаміки України.
Економіка України у 2007 р. продовжувала зростати швидкими темпами.Приріст ВВП за підсумком року склав 7,3 %, що не відрізняється від аналогічногоминулорічного показника [14]. При цьому, незважаючи нащомісячне зменшення темпів приросту ВВП, вони все одно залишалися вищими запоказники аналогічних періодів минулого року (рис. 3.1).
В структурному поділі основними рушіями динамічного збільшення ВВП слідвважати прискорення темпів зростання в переробній промисловості, доданавартість в якій збільшилася за 11 місяців року на 12,9 %, будівництві (11,3 %)та оптовій і роздрібній торгівлі (17,4 %). Натомість, порівняно з попереднімроком, суттєво погіршилося становище в сільському господарстві (спад на 5,2 %),сповільнився приріст у добувній промисловості, виробництві та розподіліелектроенергії, газу та води, транспортній галузі (рис. 3.2).
На відміну від попереднього року, який позначився випереджаючими темпами зростаннядобувних галузей, у 2007 році першість у промисловому зростанні належалапереробній промисловості. Роль «локомотивів» відіграли харчова промисловість тамашинобудування, які разом забезпечили 46,2 % приросту промислової продукції (успівставних цінах). Внесок металургії в зростання промисловості дещо зменшився порівняноз попереднім роком та склав лише [17].
Наведена галузева структура економічного зростання засвідчує комбінаціювнутрішнього споживчого та інвестиційного попиту та експортного фактора якчинників економічного зростання у 2007 році.
Внутрішній споживчий попит у 2007 р. був одним з провідних чинників економічногозростання. Згідно зі статистичними даними, темпи приросту кінцевого споживанняу січні-жовтні склали 12,4 %, в т.ч. споживчих витрат домашніх господарств –15,2 %. Загалом, частка споживчих витрат у ВВП склала 78,3 %, що на 0,1 в.п.більше, ніж рік тому.
/>
Рис. 3.1. Темпи приросту ВВП в Україні у 2005-2007 рр., кумулятивно, % доаналогічного періоду попереднього року
Темп приросту кінцевих споживчих витрат у січні-жовтні 2007 р. в 1,7 разуперевищив загальний темп приросту ВВП (у співставних цінах) [16].
Активізація споживчого попиту знайшла відображення в структурній динаміціпромислового виробництва: відзначено помітне прискорення приросту виробництва вхарчовій промисловості, припинився спад у легкій промисловості. Серед підгалузеймашинобудування випереджаючими темпами зростало транспортне машинобудування: зокрема,випуск легкових автомобілів зріс за 10 місяців року (в натуральному вимірі) на42,5 %. Значну роль споживчого попиту засвідчує також прискорення динамікироздрібного товарообороту: за рік він збільшився на 28,8 %, що на 2,3 в.п.більше, ніж торік.
Підґрунтям зростання споживчого попиту стало продовження традиційної для останніхроків тенденції випереджаючого зростання доходів населення порівняно з основнимимакроекономічними показниками. Цьому сприяли як загальне пожвавленняекономічної динаміки, так і заходи державної політики – зокрема, внесення в березні2007 р. змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якіпередбачали більш динамічне зростання соціальних стандартів. Номінальні доходи,отримані населенням за 11 місяців 2007 року, в порівнянні з відповіднимперіодом 2006 р. зросли на 29,9 %. Середньомісячна заробітна плата збільшиласяна 29,6 % і становила у вересні 1485 грн. Соціальні допомоги та трансфертизросли в номінальному вимірі на 27,5 %. Кошти, що надходили до найменшзабезпечених прошарків громадян, обумовили зростання платоспроможного попиту напродукцію широкого вжитку, насамперед – харчову. Додатковий імпульс зростаннюспоживчого попиту на таку продукцію надали підвищення соціальних виплат улітньо-осінній період, а також (значною мірою неофіційні) виплати, пов’язані зпередвиборчими процесами.
/>
Рис. 3.2. Темпи приросту основних складових ВВП у 2006-2007 рр., % доаналогічного періоду попереднього року
Фінансове зміцнення домогосподарств та динамічне зростання депозитів населенняу комерційних банках (на 53,9 % за 2007 рік) сприяли подальшому прискоренню кредитноїактивності банків на споживчому ринку. За загального зростання на 74,1 %обсягів банківських кредитів, наданих в економіку, кредити фізичним особам збільшилисяна 97,8 %. Це сприяло підвищенню попиту насамперед на товари тривалогокористування. Водночас вивільнені кошти домогосподарств було додатково спрямованона потреби поточного споживання.
Активний внесок у формування зростання споживчого попиту здійснили видаткиДержавного бюджету. За підсумками 11 міс. 2007 р. загальний рівень фінансуваннявидатків склав 99,8 % запланованих на січень-листопад за загальним фондом, при цьомувидатки Державного бюджету за цей період на 27,6 % перевищували рівень аналогічногоперіоду 2006 р.
Як наслідок зазначених процесів, темпи зростання витрат населення за 11місяців 2007 року склали 31,3 % та вперше за останні п’ять років перевищилиприріст доходів.
Водночас, варто враховувати, що цей приріст частково було абсорбованозбільшенням витрат населення на оплату житлово-комунальних послуг. Зокрема,середні нарахування за житлово-комунальні послуги на одного власника особовогорахунку зросли на початку року на 89 %.
Суттєве посилення в 2007 р. інвестиційної складової економічногозростання засвідчене випереджаючим зростанням валового нагромадження основногокапіталу. За підсумками трьох кварталів валове нагромадження основного капіталусягнуло 25,6 % ВВП, що на 2,5 в.п. більше, ніж торік. При цьому прирістзазначеного показника склав 22,3 %, в півтора разу перевищував темп приростукінцевого споживання та забезпечив 67,0 % приросту ВВП у січні-вересні 2007 р.(у співставних цінах). Реальний приріст інвестицій в основний капітал склав за3 квартали року 28,5 % (проти 16,1 % за аналогічний період минулого року), щонаклало помітний відбиток на динаміку промислового виробництва.
Активізації інвестиційної діяльності значною мірою сприяло динамічнезростання фінансового результату прибуткових підприємств, яке склало за 11місяців року 64,5 %, що більш ніж у 3,2 разу більше індексу оптових цін впромисловості (20,0 % у листопаді 2007 до листопада 2006 рр.). Фінансуванняінвестицій в основний капітал за рахунок коштів державного і місцевих бюджетівзросло за 9 місяців 2007 р. на 28,1 %, проте їхня частка в загальнихкапіталовкладеннях знизилась до 7,7 % проти 8,9 % за аналогічний період попередньогороку[17]. Якщо в цілому фінансування видатківзагального фонду державного бюджету становило за 9 місяців 66,1 % річнихпризначень, а поточних трансфертів населенню – 76,0 %, то капітальних видатків– менше 40 %.
Потужним чинником економічного зростання у 2007 р. слід також вважатистрімке підвищення експортної активності. Якщо за підсумком одинадцяти місяців2006 р. приріст експорту складав 11,6 %, то за аналогічний період 2007 року цейпоказник сягнув 27,9 %. При цьому, якщо у 2006 р. приріст експорту відбувавсяза рахунок цінового чинника (за даними Держкомстату, за підсумком року уфізичному вимірі експорт товарів і послуг був меншим на 4,9 %, ніж торік), то упершому півріччі 2007 р. ситуація суттєво поліпшилась: обсяг експорту товарів іпослуг у фізичному вимірі збільшився на 5,1 %.
В третьому кварталі цей показник скоротився до 0,5 %. Експорт промисловоїпродукції за 11 місяців 2007 року склав 39,3 % загального обсягу реалізації впромисловості, що засвідчує його високу роль як чинника економічної динаміки.Це чітко простежується у зростанні провідних галузей промисловості: за 11місяців на зовнішніх ринках було реалізовано понад 70 % продукції металургії,понад 50 % – машинобудування, понад 20 % – харчової промисловості.
Збільшення частки продукції з більш високим рівнем доданої вартості векспорті (зокрема, частка продукції машинобудування збільшилася з 13,6 % до16,9 %) дозволяє зробити висновок про посилення системного впливу зовнішньоїторгівлі на внутрішню економічну динаміку. При цьому у вартісному виміріприріст експорту машинобудівної продукції становить понад 80 % приростувиробництва у галузі, відтак, за винятком орієнтованого переважно на внутрішнійринок автомобілебудування, можна говорити про переважно експортну природуактивного зростання в галузі. Значним є експортний чинник економічногозростання і в харчовій промисловості: збільшення обсягів експорту відповідноїпродукції склало понад три чверті приросту реалізованої продукції харчовоїпромисловості за 11 місяців 2007 року. Водночас обумовлена експортноюспеціалізацію диспропорційність українського промислового виробництва придинамічному збільшенні внутрішнього попиту обумовила синхронні з економічнимзростанням високі темпи приросту товарного імпорту.
Останній зріс за 11 місяців 2007 року на 34,2 %. Це підтримало тенденцію2005-2006 рр. щодо зростання негативного сальдо торговельного балансу.
При цьому варто відзначити галузеву нерівномірність поділу ринків між імпортованоюта вітчизняною продукцією. Так, якщо імпорт харчової продукції сягнув лише 14,4% обсягів продукції вітчизняних виробників цієї галузі, що свідчить прозбереження конкурентоспроможності українських компаній — виробників харчової продукції,імпорт продукції машинобудування на 16 % перевищив виробництво відповідноїпродукції на території України, текстильної продукції та одягу – в 1,9 разу. Цесвідчить про обмеженість позитивного імпульсу від динамічного зростання внутрішньогопопиту для низки вітчизняних галузей. Власне, саме випереджаюче зростанняімпорту зробило можливим одночасне зростання часток споживання і нагромадженняу сукупному ВВП України. Еволюція структури імпорту в 2007 р. свідчить пропосилення впливу зростання як споживчого, так і інвестиційного попиту. Між тимроль внутрішнього попиту як чинника економічного зростання посилилася. Сукупнийприріст імпорту за підсумками 11 місяців 2007 р. дорівнює загальному приростуВВП (у спів ставних цінах).
Динамічне економічне зростання на підґрунті підвищення внутрішньогопопиту обумовило активне підвищення в Україні платоспроможного попиту накредитні ресурси. Кредити в економіку за 2007 р. збільшилися на 74,1 %, прицьому кумулятивний темп приросту кредитних вкладень був найбільшим, починаючи з2001 р. – в 1,7 разу. Це значно активізувало інвестиційну діяльність тарозвиток внутрішнього споживчого попиту, стимулювало діяльність галузей,орієнтованих на внутрішній ринок. Між тим, відставання темпів капіталізаціївітчизняних банків, нерозвиненість фінансового ринку, високий рівень вилученнякоштів на потреби споживання та відсутність належних механізмів спрямуваннязаощаджень громадян на потреби інвестування, посилили залежність українськоїбанківської системи від зовнішніх джерел надходження коштів.
Поєднання м’якої монетарної політики з від’ємним сальдо торговельногобалансу, активізацією зовнішнього фінансування по каналах як прямих інвестицій,так і боргових запозичень приватного сектора, стрімким зростанням соціальнихвидатків та доходів населення стало одним із чинників посилення загрозмакроекономічній стабільності. За підсумками 2007 р. приріст споживчих цінстановив 16,6 %. Випереджаюче зростання цін на продукти харчування (23,7 %,приріст цін на продукти харчування забезпечив близько 80 % загального показникаінфляції) суттєво посилило негативний соціальний ефект від інфляції, оскількизавдало головного удару по домогосподарствах з низьким рівнем доходів, в якихзначною є частка витрат на продовольство.
Таким чином, результати розвитку української економіки у 2007 р.демонструють ознаки того, що в Україні поступово формується модель економічногозростання на основі споживчого та інвестиційного попиту. В умовах політичноїневизначеності, поєднання м’якої монетарної політики зі стрімким зростаннямсоціальних видатків та доходів населення веде до зміни споживчої поведінки,стимулюючи зростання норми споживання. Істотне збільшення потоків капітальнихресурсів в реальний сектор економіки засвідчує, що як зростаючий споживчийпопит, так і активна експортна динаміка мультиплікуються на сектори, які берутьучасть у формуванні національного капіталу, але водночас активно стимулюєтьсяприплив імпорту в Україну. Це відповідним чином змінює напрям грошових потоківі впливає на структуру грошової пропозиції, посилює вплив структурних чинниківінфляції, загострює проблему невідповідності між динамікою доходів економічнихсуб’єктів, з одного боку, і динамікою споживання й інвестицій – з іншою.
Відтак, попри загалом позитивну динаміку, яку продовжує демонструватиреальний сектор економіки, нагромадження суттєвих суперечностей та загрозподальшої дестабілізації ситуації, яке знаходить вияв у грошово-валютній сфері,засвідчує необхідність змін у моделі соціально-економічного розвитку країни тавідповідної модифікації соціальної та економічної політики держави.
РОЗДІЛ 3. Основні ризики подальшого розвитку таорієнтири соціально-економічної політики України.
Як було показано вище, хоча в 2007 р. в Україні було зафіксованопродовження тенденцій швидкого економічного зростання, природа цього зростаннязалишалася переважно екстенсивною. Воно не супроводжувалося цілеспрямованоюдержавною політикою щодо подолання суттєвих структурних диспропорцій, якіможуть негативно відбитися на конкурентоспроможності національної економіки всередньо- та довгостроковій перспективах. Виявом цих диспропорцій сталоформування значних ризиків макроекономічної стабільності, які становлятьбезпосередню загрозу подальшому економічному та соціальному розвитку, а відтак– мусять бути врахованими при формуванні майбутньої політики держави.
В останні роки все більшої вкоріненості в Україні набувають соціальнікритерії оцінки легітимності державної політики та економічного розвитку. Це єприродним, за затяжного трансформаційного процесу зі слабким соціальним ефектомекономічних реформ, та в умовах високого рівня політичної та соціальноїнапруженості в країні.
Відтак, нова модель соціально-економічної політики може базуватися лишена пріоритетності соціальних складових суспільного розвитку.
Постійне зростання світових соціальних стандартів, яке буде особливовідчутним для України в контексті її євроінтеграційних орієнтирів, невпиннопідвищуватиме ресурсні потреби соціальної сфери. Це вимагає інтегрованостісоціальної політики з цілями диверсифікації джерел доходів громадян на основізростання ВВП, продуктивності праці та ефективності виробництва. Підвищенняефективності видатків на фінансування соціальної сфери вимагатиме структурногореформування управління нею, підвищення повноважень та зміцнення фінансовоїбази місцевих територіальних громад, диверсифікації системи надавачівсоціальних послуг та інтеграції їх до загальної системи соціальної політикидержави.
Сконцентрувати соціальну допомогу та підвищити її ефективність дозволить зміщенняакцентів політики держави на сприяння динамічному зростанню рівня доходів економічноактивних громадян. При цьому, за умов тотального зростання вартості основнихресурсів, значного обмеження можливостей формування прибутку в умовах високоготиску з боку міжнародної конкуренції, темпи приросту заробітної плати в Україніоб’єктивно обмежені, насамперед, темпами зростання продуктивності праці.
Відтак, критичного значення для досягнення позитивних структурних зрушеньу джерелах доходів громадян України набуває ресурсне забезпечення підвищення продуктивностілюдського капіталу.
Слід наголосити, що без цілеспрямованих заходів державної політики у зазначеномунапрямку, збереження наявних темпів економічного зростання, навіть у середньостроковомуперіоді, не видається можливим.
З метою активізації процесів національного ресурсотворення економічнаполітика держави має бути зосереджена на поступовому зменшенні надто високогорівня залежності України від зовнішньоторговельних чинників та системномурозвитку внутрішнього попиту, що потребуватиме концентрації на наступних пріоритетах:
• сприянні активізації інвестиційної та інноваційної діяльності шляхомконцентрації інвестиційних ресурсів на пріоритетних напрямках шляхом розвиткуінвестиційного кредитування, запровадження стимулів інвестиційної таінноваційної діяльності;
• сприянні розвиткові та втіленню підприємницької активності шляхомзаохочення розвитку малого бізнесу, ринкового реформування відносин в АПК,розширення сектору послуг тощо;
• забезпеченні підтримки експортної діяльності з метою сприянняполіпшенню структури експорту;
• забезпеченні розвитку транспортної, комунікаційної, інформаційної,торговельної, фінансової та ін. інфраструктур;
• забезпеченні послідовного послаблення політичних, інституційних,інфляційних, валютних, кон’юнктурних та інших ризиків підприємницького кліматув Україні.
В даному контексті вкрай важливим є забезпечення макроекономічної стабільності.Стабільність монетарної та курсової динаміки має позитивно впливати як наоцінку соціально-економічних процесів широкими верствами населення, так і на підприємницькийклімат в країні. Відтак, засоби такого забезпечення не повинні перешкоджатипроцесам ресурсотворення.
Системне зростання цін на продовольство у світі вимагає цілеспрямованихзусиль щодо усунення загроз продовольчій безпеці держави. Засоби послабленняінфляційної динаміки мають концентруватися насамперед, у реформуванні тавпровадженні ринкових засад у сільськогосподарському виробництві, перебудовісистеми державної підтримки сільського господарства, структурній перебудовіпродовольчих ринків, розвитку їхньої логістики, оптової та роздрібної мережтощо.
Висновки
Дослідившидинаміку сукупного попиту та сукупної пропозиції в Україні, можна зробитинаступні висновки:
1. Відкрита економіка — це економічнасистема, яка зв'язана з іншими державами світу механізмами експорту, імпорту іфінансових операцій. Беручи до уваги ринок продуктів, можна встановити що обсягнаціонального виробництва (національний дохід) залежить від: споживчих витратдомашніх господарств (сукупних витрат); інвестиційних витрат фірм; державнихвитрат (державних закупок); впливу економічних систем інших країн, якийпоказником чистий експорт і визначається як різниця між експортом та імпортом.
2. Сукупний попит – це реальний обсягнаціонального виробництва, який готові купити за кожного рівня цінмакроекономічні суб'єкти. На сукупний попит впливає ряд факторів. До ціновихфакторів, які впливають на сукупний попит, належать: ефект процентної ставки,ефект багатства, або реальних касових залишків, ефект імпортних купівель. Донецінових факторів належать: зміни в споживчих витратах: добробут населення;очікування споживача; заборгованість споживача; податки; зміни в інвестиційнихвитратах: процентні ставки (за рахунок інших факторів, крім зміни рівня цін);очікувані прогнозні прибутки від інвестицій; податки з підприємств; технологія(нові технології вимагають збільшення інвестицій); надлишкові потужності; змінив державних витратах; зміни у витратах на чистий обсяг експорту.
3. Сукупнапропозиція – обсягтоварів та послуг, який фірми готові виробляти протягом року за кожного рівняцін. На сукупну пропозицію впливає ряд факторів, які поділяються на цінові(зміна процентної ставки, зміна рівня цін) та нецінові (зміна економічнихправових норм, зміни цін на ресурси, зміни в продуктивності праці).
4. Кейнсіанська модель сукупної пропозиції ґрунтуєтьсяна припущенні, що економіка складається з недосконалих ринків і функціонує вумовах неповного використання факторів виробництва. Обсяг сукупної пропозиції звичайно нижчий від потенційного випуску і залежить не від факторіввиробництва, яких достатньо, а від сукупного попиту. Фундаментальним положенням класичноїтеорії є те, що економіка постійно тяжіє до потенційного рівня виробництва,який визначає межу виробничих можливостей економіки. 5. Аналізуючи динамікупоказників ВВП, обсягу тіньової економіки та інвестицій в основний капіталУкраїни, встановлено, що співвідношення їх темпів приросту (падіння) неоднакові на протязі всього перехідного етапу. В той час, коли ВВП України таінвестиції в основний капітал в 2003 році проти 1990 року відповідно склали54,6 та 44,5 %, обсяг тіньової економіки 109,6 %
6. Економіка України у 2007 р. продовжувала зростати швидкими темпами.Приріст ВВП за підсумком року склав 7,3 %, що не відрізняється від аналогічногоминулорічного показника. Внутрішній споживчий попит у 2007р. був одним зпровідних чинників економічного зростання. Згідно зі статистичними даними,темпи приросту кінцевого споживання у січні-жовтні склали 12,4 %, в т.ч.споживчих витрат домашніх господарств – 15,2 %. Загалом, частка споживчихвитрат у ВВП склала 78,3 %, що на 0,1 в.п. більше, ніж рік тому.
7. Хоча в 2007р. в Україні було зафіксовано продовження тенденційшвидкого економічного зростання, природа цього зростання залишалася переважноекстенсивною Відтак, нова модель соціально-економічної політики може базуватисялише на пріоритетності соціальних складових суспільного розвитку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
1. ВарфоломєєвО. Аналіз еволюції сезонності в динаміці реального ВВП в Україні// СтатистикаУкраїни.- 2005.- №3.- С. 22-25.
2. Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи.– К.: Наук. думка, 1992. – 472 с.
3. ЕкономікаУкраїни в 2002 році, підсумкові та прогнозні макропоказники //http://www.refine.org.ua.
4. ЛитвицькийВ. ВВП: динаміка зростання// Урядовий кур`єр.- 2006.- №134.- с.5.
5. МаккопнеллК. Р., Брю С. Л. Экономикс. — М.: Республика, 1992.
6. МалишН.А. Макроекономіка: Навчальний посібник. – К.: МАУП, — 2004, -184 с.
7. Общаяэкономическая теория (политэкономия): Учебник/Под общей ред. В.И. Видяпина,Г.П. Журавлевой. – М.: Промо-Медіа, 1995.- С. 391-418.
8. ПанчишинС. Макроекономіка: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2001.
9. ПерепелицяВ. Можливості вивчення динаміки реального ВВП в Україні// Економіка України.-2003.- №9.- С.29-33.
10. Попова В.Динаміка структури ВВП України// Статистика України.- 2006.- №1.- С. 35-41.
11. Сакс Дж.Д., Ларрен Ф.Б. Макроэкономика. Глобальный подход: Пер. с англ.– М.: Дело, 1996.–С. 67-95.
12. СемьюельсонП. Нордгауз В.Макроекономіка: Пер. с англ. — К.: Основи, 1995.– С. 156-212
13. Статистичнийщорічник України 2003 рік / За ред. Осауленко О.Г. – К.: „Консультант”, 2004
14. Україна у цифрах 2007. Статистичний збірник / За ред. О.Г. Осауленка.-К., 2008
15. ХомяковВ.І., Познякова І.В. Стратегія розвитку в умовах перехідної економіки//Регіональна бізнес-економіка та управління, Вінницький інститут регіональноїекономіки та управління 2004, №2
16. http://www.kmu.gov.ua/
17. http://www.ukrstat.gov.ua/