Реферат: Сутність економічної інформації в системі корпоративного управління

Міністерствоосвіти і науки України

Житомирськтйдержавний технологічнтй університет

Кафедраекономіки

Рефератна тему:

Сутністьекономічної інформації в системі корпоративного управління.

Виконав:студент групи Еп-18

ЛютовОлександр

Перевірив:Циганенко Г.В.

Житомир2006

Зміст

Вступ………………………………………………………………………….3

1.Значенняекономічної інормації для корпоративного управління……..4

2.Станкорпоративного управління в Україні і економічна інформація ...7

3.Теорія та практика корпоративного управління і використанняв ньому економічної інформації……………………………………………………..11

Висновки……………………………………………………………………..14

Використаналітература……………………………………………………..15

Вступ

Економічна інформація відіграє важливу роль у кожнійгосдарській організації.Від неї залежить економічна безпекатовариства; правильність управлінського рішення залежить насамперед від точної івчасної економічної інформації; укладання угод складання договорів передбачаєпопереднє вивчення економічної інформації про майбутніх партнерів, простабільність їх функціонування, а також про можливі альтернативні шляхи покращеннясвого фінансово-економічного становища.

Економічна безпека акціонерного товариства являє собою станзахищеності його життєво важливих інтересів від внутрішніх та зовнішніх загрозшляхом реалізації адміністрацією та колективом підприємства системи заходівправового, економічного, організаційного, інженерно-технічного тасоціально-психологічного характеру.

Результатом забезпечення економічної безпеки АТ єстабільність його функціонування, ефективність фінансово-економічноїдіяльності, а також особиста безпека персоналу.

Корпоративний сектор в економіці України сьогодні є настількивагомим, що без урахування його особливостей держава не в змозі впливати набудь-які економічні процеси, зокрема на розвиток та захист економічноїконкуренції.

Специфіка корпоративних відносин потребує ретельного аналізуз боку Антимонопольного комітету України. Без цього неможливо визначити, хтодійсно займає на тому чи іншому ринку монопольне або домінуюче становище танегативно впливає на конкурентне середовище.

1.Значення економічної інормації для корпоративногоуправління

Економічна інформація має першочергове значення у всіх сферахгосподарської діяльності оскільки від економічних показниківзалежить, наприклад, Оперативне і стратегічне планування.Кожен з показників єокремим фактором при аналізі економічного стану як окремих підрозділівпідприємства, так і в цілому підприємства.Не другорядне значення економічнаінформація має також і для захисту економічних інтересів як всьогопідприємства, так і персоналу взагалі.

 Традиційні методи Згідно з даними, наведеними на першійміжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика формування тарозвитку корпоративного сектора економіки», економічна безпека акціонерноготовариства досягається різними шляхами, серед яких найбільш відомими тазвичними є організаційні методи. Вони включають у себе такі напрями діяльності служб безпеки:забезпечення фінансових та матеріально-технічних цінностей підприємства;фізична охорона керівництва, провідних спеціалістів та співробітників підприємства;збір, накопичення та обробка оперативних даних, що надаються керівництвутовариства, аналітичної інформації про можливі ворожі дії конкурентів; робота зкадровим складом товариства, яка передбачає організацію професійного відборуперсоналу, прийом на роботу, звільнення тощо.

Ринкові механізми Однак забезпечення безпеки АТ лишетрадиційними (організаційними) методами істотно знижує та обмежує йогоможливості щодо реалізації економічних завдань і, як правило, дозволяєвирішувати лише тактичні завдання. Стратегічні завдання вирішуються за допомогою ринковихметодів.

Насамперед, ідеться про використання механізмів фондового ринку длявирішення ряду важливих проблем АТ. По-перше — це забезпечення майнових праввласників акціонерного товариства, що передбачає запровадження взаємопов’язанихзаходів, які забезпечуватимуть акціонеру можливість ефективного контролю зафункціонуванням товариства навіть у разі, якщо він не володіє контрольним чиблокуючим пакетом акцій.

По-друге — це захист акціонерного товариства від ворожих дій, які можутьпогіршити його економічний стан. У ринковій економіці придбання підприємств абозлиття кількох товариств є звичним явищем. Однак, якщо процес поглинаннявідбувається без згоди того підприємства, яке купується, він набуває ознак такзваного ворожого поглинання.

Нерідко керівники підприємства, керуючись власними інтересами, приймаютьрішення, що можуть завдати шкоди інтересам акціонерів і призвести до небажаногопоглинання. Враховуючи це, акціонери повинні мати можливість та відповіднімеханізми щодо унеможливлення таких ситуацій. Для цього необхіднтй механізмоперативного надання інформації акціонерам.

По-третє, важливим напрямом діяльності будь-якого суб’єкта господарюванняв ринковій економіці є створення власного сприятливого іміджу в очах клієнтів,партнерів, органів державної влади, а також потенційних контрагентів. Методипрямої реклами за останні роки значною мірою дискредитували себе. Томунайкращою рекламою для акціонерного товариства сьогодні є реальні результати йогороботи, які будуть донесені до конкретного адресата. Це можна зробити задопомогою механізмів та технологій ринку цінних паперів,і також визначення ступенявідкритості інформації яка містить комерційну таємницю.

Основним індикатором фінансово-економічного стану акціонерного товариствана фондовому ринку є курсова вартість його цінних паперів. Тому постійна роботаіз цінними паперами компанії, відстеження динаміки їх курсової вартості,формування сприятливої тенденції її зміни є ефективними заходами щодо створеннясприятливого іміджу компанії. При цьому реальна реалізація цих завдань напрямкупов’язана з розвитком вітчизняного ринку цінних паперів.

Моніторинг реєстру акціонерів У процесі поступового розвитку в кожногоакціонерного товариства виникає потреба у залученні інвестицій, зокрема черездодаткову емісію акцій. Проте у ході реалізації даного напрямку залученняінвестиційних ресурсів необхідно постійно пам’ятати про загрозу послаблення абонавіть повної втрати контролю над підприємством. Якщо такий розвиток подій єнебажаним, слід здійснити ряд дій, які унеможливлять негативні наслідкидодаткового випуску цінних паперів.

Перед прийняттям рішення про додаткову емісію цінних паперів доцільноз’ясувати, наскільки структура статутного капіталу та динаміка його змінивідповідають інтересам осіб, що приймають рішення про залучення інвестиційшляхом збільшення статутного фонду. Для цього необхідно провести аналіздинаміки зміни складу акціонерів.

Зазначимо, що подібний аналіз має проводитись регулярно з метою виявленняознак недружньої скупки акцій. Для контролю за складом акціонерів слід провестизбір, систематизацію та аналіз інформації про стан реєстру акціонерів.

Дану інформацію не треба аналізувати в повному обсязі. У багатьохакціонерних товариствах це просто неможливо, адже кількість акціонерів у нихсягає десятків тисяч. Найбільш доцільно проаналізувати інформацію щодоакціонерів, які володіють не менш ніж 1% статутного фонду. Адже саме володіннятакою часткою СФ дозволяє акціонеру отримувати дані щодо складу реєструакціонерів.

Власники акцій, які отримують подібну інформацію, можуть здійснюватицілеспрямовану скупку цінних паперів. Таким чином, регулярний збір та аналізінформації щодо складу реєстру акціонерів, які володіють не менш ніж 1% статутногофонду, нададуть товариству можливість робити певні висновки щодо реальноїскупки його акцій.

Найбільш ефективним є щомісячний моніторинг реєстру акціонерів. У томувипадку, коли рух за особистими рахунками відсутній упродовж кількох місяців,збір інформації можна проводити один раз на квартал. Однак при цьому виникаєпевна загроза упущення початку недружньої скупки акцій товариства. Призагостренні ситуації щодо скупки акцій моніторинг реєстру необхідно проводитищотижня. З урахуванням встановленої законодавством технології ведення реєстрівакціонерів більш частий збір даних є неможливим.

Якщо до реєстру акціонерів вноситься додаткова інформація, результатианалізу мають бути ще більш ґрунтовними.

Найоптимальнішим для аналізу є такий склад інформації, яка надаєтьсящомісяця. Насамперед, це склад реєстру акціонерів, які володіють не менш ніж 1%статутного фонду, а також загальна кількість угод з акціями, які булизареєстровані за місяць, з окремими даними про кількість угод зі звичайними тапривілейованими акціями.

Важливою є інформація щодо загальної кількості акцій, які були продані замісяць, і зокрема щодо кількості звичайних та привілейованих акцій, що перейшлидо нових власників.

Загальну інформаційну картину мають доповнити дані про середню вартістьзвичайних та привілейованих акцій, а також про найбільш активних учасників угодз купівлі-продажу цінних паперів акціонерного товариства.

Такий підхід до збору інформації допоможе здійснити повний аналізситуації щодо скупки акцій товариства і стане основою для відпрацюваннярекомендацій його керівництву щодо ефективного управління економічною безпекою.[1]

2.Стан корпоративного управління в Україні іекономічна інформація

У рамках VIМіжнародного форуму учасників ринку капіталу України відбулося засідання секції«Корпоративне управління та розвиток компаній: можливості та обмеження». Наньому розглядалися питання щодо: корпоративного управління як фактора залученняінвестицій; проблем розкриття інформації емітентами цінних паперів, так іекономічної інформації вцілому; проблемних питань діяльності закритихакціонерних товариств; діяльності спостережних рад.

Ось про що приблизно йшла мова.

Поняття «корпоративне управління» в Україні неминучепов’язано з проблемою, суть якої у тому, що корпоративне управління потрібноінвесторам, міжнародним організаціям, але не потрібно тим, хто є йогобезпосередніми учасниками. Державні та судові органи не підкріплюють розвиток корпоративногоуправління конкретними рішеннями та практичною діяльністю. Великим власникамакціонерного капіталу не потрібні ніякі сторонні учасники акціонерногоконтролю, і вони виступають проти змін у правовому полі. За-цікавлені особи(великі постачальники та споживачі) не рахуються з правом акціонерівконтролювати значні договори та створення дочірніх структур.

Потенційний інвестор не в змозі зрозуміти наші норми корпоративногоуправління через відсутність цілого ряду необхідних законодавчих актів танечітке ставлення України до загальноприйнятих у світовій практиці принципівкорпоративного управління.

Не дає приводів для оптимізму потенційному інвестору і практикакорпоративних відносин в Україні: він не впевнений у законодавчому захистісвоєї власності через численні скандали на цьому ґрунті і тенденційністьсудових рішень. Його права як акціонера в разі здійснення ним інвестицій можутьбути порушені, і заперечити ці порушення в Україні не завжди можливо. Доступ доінформації про акціонерне товариство є парадоксальним: за формою він є, а зазмістом ця інформація не тільки є недостатньою для прийняття інвестиційногорішення, але навіть не дає змоги взагалі звернути увагу на те чи інше АТ якпотенційний об’єкт для інвестицій.

З усіх загальноприйнятих принципів корпоративного управління найбільшгальмуючим фактором є практично непрацюючий в Україні принцип розкриттяінформації і прозорості АТ не лише для інвесторів, а й навіть для акціонерів. Унас відсутні стандарти та культура публічної звітності емітентів, а такожзвітності менеджменту перед акціонерами та спостережною радою. Звітність АТ невідповідає загальноприйнятим у світовій практиці стандартам розкриттяінформації.

Поряд із цим стан вітчизняної економіки, незважаючи на досить стійкупозитивну динаміку, викликає серйозне занепокоєння. Все більш тривожною єстатистика щодо фізичного та морального старіння виробничих фондів. Із цьоговипливає єдиний висновок: всі організаційні та со-ціально-економічні факторизростання практично вичерпано, і без інвестицій Україна не посяде у світовійекономіці значущого місця. У свою чергу, надходження інвестиційних ресурсівпрямо залежить від розвитку корпоративного управління (Директор SigmaBleyzer Діана СМАХТІНА).

– Однією з основних проблем ефективного розвитку корпоративногоуправління в Україні є розкриття інформації емітентами цінних паперів. І досіне знайдено чітких відповідей на запитання: яку інформацію і в якому обсязідійсно необхідно розкривати, для кого та як це потрібно робити?

Можна констатувати, що в Україні сьогодні існує не си-стема розкриттяінформації, а система публікації офіційної звітності. Переважна більшістьемітентів публікують інформацію, чітко дотримуючись стандартних форм,розроблених державними органами, і не розкриває інформацію щодо особливостейсвоєї діяльності.

Практично не змінилася ситуація з якістю розкриття фінансової інформаціїі після введення Національних стандартів бухгалтерського обліку.

Багато невирішених питань існує і щодо си-стеми оприлюднення інформації.Більшість із них пов’язані з недосконалістю чинного законодавства. Насамперед,ідеться про норму, яка передбачає можливість оприлюднення річного звітуемітентів упродовж дев’яти місяців після закінчення звітного року.

Нещодавно було запроваджено нову систему збирання та оприлюдненнязвітності, згідно з якою емітенти до кінця вересня можуть надсилати свої звітидо інформаційних агентств, які, у свою чергу, передають їх до Агентства зрозвитку інфраструктури фондового ринку України. Інформація оприлюднюється якна веб-сайтах інформаційних агентств, так і на веб-сайті державного Агентства.

Однак ДКЦПФР могла б забезпечити оприлюднення звітів більш оперативно,оскільки емітенти надсилають ці звіти до Комісії до кінця першого півріччя.

Хоча річна звітність, оприлюднена через дев’ять місяців і навіть черезпівроку після закінчення звітного року, значно втрачає актуальність і невикликає зацікавленості ані у власників акцій, ані у потенційних інвесторів.

Для вирішення перелічених проблем необхідно запровадити стандартирозкриття інформації замість порядку оприлюднення звітності, визначити обсягиінформації, що має розкриватися, а також рішенням ДКЦПФР встановити термінирозкриття інформації(ДиректорУкраїнського інституту розвитку фондового ринку Дмитро ЛЕОНОВ).

– Одним з основних чинників, що негативно вплинув на долю Закону «Проакціонерні товариства», було питання функціонування закритих акціонернихтовариств. Крім демократизації корпоративних відносин та корпоративногоуправління, передбаченої законопроектом, керівники існуючих ЗАТ побоюються:необхідності «відкриватися» або перетворюватися на ВАТ; ризику втрати контролюнад товариством, який у межах ЗАТ забезпечується часто-густо адміністративними(силовими некорпоративними) засобами; можливості доступу до «комерційноїтаємниці» нових акціонерів – сторонніх осіб, у тому числі конкурентів; більшвисокого рівня прозорості діяльності, нових стандартів звітності та новоїякості корпоративних відносин.

Оскільки зазначені проблеми існують якщо не в дійсності, то в уявізначного кола осіб – представників ЗАТ, законодавство має їх або обійти, абоефективно вирішити. Обійти можна досить просто – прийняти Закон про відкриті(публічні) акціонерні товариства, залишивши закриті акціонерні товариства успокої. Хоча це призведе лише до замовчування проблем, які реально охоплюютьЗАТ. Вирішити завдання, тим більше ефективно, – набагато складніше. Однак уразі успіху результат буде вартий зусиль.

Як відправний пункт при вирішенні порушених проблем є необхіднимурахування кількох застережень. Оскільки ЗАТ як економічне явище має масовийхарактер, руйнувати цей тип акціонерного товариства неприпустимо, його требазберегти. Світовий досвід і міжнародні норми та стандарти практично не маютьукраїнських аналогів ЗАТ (крім хіба що російського варіанта АОЗТ). Тому прямекопіювання міжнародних принципів корпоративної організації власності тауправління в цьому разі є і безпідставним і малопродуктивним. Існуючазаконодавча і нормативно-правова база створення та діяльності ЗАТ під впливомприватизаційних процесів у корпоративному секторі економіки України помітновідійшла від первинного змісту ЗАТ саме як закритого акціонерного товариства іззаздалегідь визначеним колом акціонерів та обмеженою сферою обігу акцій. Цідеформації треба усунути з тим, щоб зробити ЗАТ дійсно закритим товариством нелише за назвою, але й по суті. Нове законодавство щодо ЗАТ повинно бути більшпривабливим за чинне як для осіб, які бажають створювати нові ЗАТ, так і дляосіб, які контролюють існуючі компанії.

Для виконання зазначених умов перш за все слід відмовитись від ідеїперетворення ЗАТ у товариства з обмеженою відповідальністю чи інші формигосподарських товариств. Практично здійснити таку реорганізацію без негативнихнаслідків для більшості ЗАТ неможливо, оскільки це переважно компанії з великоюкількістю співробітників, тоді як усі інші форми господарських товариствпередбачають дуже обмежене коло учасників – від кількох осіб до кількохдесятків осіб. У протилежному випадку такі господарські товариства виявлятьсяпросто некерованими і на них виникатимуть ще більші проблеми.

Натомість у законі про акціонерні товариства слід встановити норму,відповідно до якої дія положень, що регулюють порядок створення та діяльностіЗАТ «нового типу», в повному обсязі поширюється лише на новостворенітовариства. Щодо існуючих ЗАТ, то їм треба надати право вільного вибору своєїподальшої долі: або приведення діяльності у відповідність до новогозаконодавства в обмін на «пільги», встановлені для ЗАТ, або збереженняіснуючого статусу без права застосування додаткових обмежень, встановлених дляЗАТ нового зразка (таких, як заборона вільного продажу акцій стороннімакціонерам, переважне право на придбання акцій ЗАТ його акціонерами та самимтовариством тощо).

З метою приведення нового корпоративного законодавства у відповідність до«закритої» природи ЗАТ, необхідно: поширити його дію лише на акціонернітовариства з кількістю акціонерів до 50 або 100 осіб; надати право засновникамЗАТ встановлювати обмеження щодо обігу акцій лише у колі наявних акціонерів;спростити процедуру реєстрації таких ЗАТ та процедуру реєстрації випуску акцій;мінімізувати корпоративну звітність таких ЗАТ та вимоги до її оприлюднення.

Водночас з метою захисту прав акціонерів існуючих ЗАТ, створених доприйняття нового закону, необхідно у прикінцевих положеннях уточнити умови, наяких такі товариства здійснюватимуть подальшу діяльність. Для цьогопропонується всі існуючі ЗАТ класифікувати за трьома групами: до 50акці-онерів; від 50 до 1 000 акціонерів; понад 1 000 акціонерів.

На ЗАТ з чисельністю до 50 акціонерів необхідно поширити пільговий(«закритий») порядок корпоративного управління та корпоративних відносин, якийзапроваджується шляхом добровільного приведення їх діяльності у відповідністьдо вимог нового закону через внесення в установленому порядку змін до статутута внутрішніх документів товариства. Для ЗАТ із чисельністю акціонерів від 50до 1 000 осіб слід встановити спрощений порядок реєстрації випуску акцій таскорочений обсяг звітності. Для ЗАТ із чисельністю понад 1 000 акціонерів требазберегти чинні вимоги щодо оприлюднення звітності та реєстрації випуску акцій.При цьому з метою захисту прав акціонерів існуючих ЗАТ на вільне розпорядженнявласними акціями необхідно заборонити встановлення додаткових обмежень на обігакцій для товариств із чисельністю акціонерів понад 50 осіб.

Таким чином, ті суб’єкти господарювання із числа ЗАТ, які захочутьотримати право на встановлення додаткових обмежень у частині корпоративнихпроцедур, зможуть досягти бажаного результату, привівши свою діяльність тадокументи у відповідність до вимог законодавства. Водночас зазначені умови, немаючи імперативного характеру, забезпечать можливість іншим ЗАТ додержуватисьіснуючого порядку корпоративного управління.

На наш погляд, завдяки «м’яким» процедурам реформування «закритого»корпоративного сектора вдасться отримати в особі акціонерів та менеджменту ЗАТсоюзників у реформуванні корпоративного законодавства в цілому(Віце-президент ІК «КІНТО» АнатолійФЕДОРЕНКО). [2]

Як бачимо що не малу увагу зараз приділяють інформаційномузабезпеченню в усіх напрямках корпоративного управління(наприклад підрахунокефективності фондів способи і кількість подання фінансово-економічноїінформації тощо).

3.Теорія та практика корпоративного управління і вткортсеаннявньому економічної інформації.

На початку листопада в Києві відбувся ІІ Східноєвропейськийризик-менеджмент форум-2003, організований компанією «Фінансовий Аналітик-Сервіс» таросійською СРО «Национальная Фондовая Ассоциация». У його роботі взяли участькерівники банків і фінансових компаній країн СНД та Східної Європи, фахівці зуправління ризиками та науковці.

У ринковій економіці існує багато ризиків, урахування яких єнеобхідною умовою для потенційних інвесторів. Як зауважив на форумі генеральний директор компанії«Фінансовий Аналітик-Сервіс» Андрій КУВШИНОВ, у країнах СНД недостатньорозвинені теорія та практика управління ризиками. З урахуванням цього основноюметою цьогорічного форуму стало вивчення останніх досягнень у сфері управ-лінняризиками на розвинених фінансових ринках, способів побудови ефективної системи контролюризиків у комер-ційних банках, а також специфіки ризик-менеджменту в країнахСНД та Східної Європи.

У рамках форуму відбувся семінар «Управління ризиками на ринкахкорпоративних облігацій країн СНД» та три спеціалізовані конференції. Насемінарі розглядалися питання щодо: аналізу ринку корпоративних облігаційУкраїни, облігацій з особливими властивостями, моніторингу ліквідності ринкудержавних цінних паперів, оцінки ризиків на ринку корпоративних облігацій.

Конференцію «Управління ризиками на фінансових ринках, що розвиваються»було присвячено проблемам банків-ського нагляду та оцінки ризиків в Україні,управління ризиками в країнах Східної Європи, формування механізмів управлінняризиками.

На конференції «Ефективні методики управління фінансовими ризиками вбанківських установах» розглядалися питання щодо: ризиків рівня капіталізаціїта ліквідності банків України; управління процентним ризиком у комерційномубанку; управління ризиками в інвестиційній компанії; ефективних інструментівінформаційного забезпечення ризик-менеджменту.

Учасники конференції «Системи внутрішньої підтримки ризик-менеджменту:організаційні та управлінські аспекти» проаналізували проблеми запровадженняризик-менеджменту в банках, нові вимоги до ризик-менеджменту, механізми оцінкиопераційних ризиків внутрішнім аудитом, перспективи автоматизаціїбізнес-процесів тощо.

Макроекономічні ризики

За словами начальника відділу випуску фінансових інструментів АКБ«Укрсоцбанк» Еріка НАЙМАНА, сьогодні в Україні спостерігається зниженнямакроекономічних ризиків, що, насамперед, обумовлено прискоренням темпівекономічного зростання. Можна передбачити, що до президентських виборівпоказники зростання ВВП стабілізуються, однак після них, у 2005 році, слідочікувати подальшого стрімкого макроекономічного розвитку. Інфляція в Україністабілізувалася на рівні 6%, спостерігається зростання валютних резервів, якізараз дорівнюють 15% ВВП. У Росії та Казахстані цей показник становить 17%. Прицьому рівень дохідності російських та українських євробондів сьогодніоцінюється практично однаково. Все це дає підстави до прогнозування припливукапіталу в нашу країну.

Значною проблемою України все ще залишається низька купівельнаспроможність гривні. Українська національна валюта є однією з найбільш слабкихвалют у світі й найбільш недооціненою валютою в СНД. Поряд із цим існуєпроблема не досить високого рівня ВВП у розрахунку на душу населення.

Останні статистичні дані свідчать, що максимальні темпи зростаннясьогодні спостерігаються у будівництві, переробній промисловості, роздрібнійторгівлі та транспорті – у галузях, які можуть бути найбільш привабливими дляпотенційних інвесторів.

Оцінка кредитоспроможності підприємства

На думку пана Наймана, оцінка будь-якого об’єк-та інвестування маєпередбачати ретельний аналіз його основних складових: капіталу, робочої сили таменеджменту, що має показати ефективність від вкладання інвестиційних ресурсів.При цьому основним джерелом появи активів у підприємства є капітал. Він можебути позиковим та власним, а активи – оборотними та необоротними. У свою чергу,позиковий капітал по-діляється на короткостроковий та довгостроковий, а власний– на інвестиції акціонерів та накопичений чистий прибуток. Оборотні активиможуть бути представлені запасами, дебіторською заборгованістю, а такожнаявними коштами. Необоротні активи – це основні кошти, нематеріальні активитощо. Як правило, за рахунок власного капіталу формуються необоротні активи тачастина оборотних активів, однак основним джерелом останніх є позиковий капітал.З урахуванням цього можна виділити дві головні цілі боргових запозиченьпідприємств: збільшення необоротних активів та поповнення оборотних коштів длязбалансування бюджету підприємства.

Водночас, загальновизнано, що позиковий капітал приносить користьакціонерам, якщо є більш дешевим джерелом збільшення активів, ніж акціонернийкапітал. Таким чином, якщо залучення власних коштів акціонерів виявляєтьсядорожчим за залучення позикового капіталу, то підприємству вигідно брати вборг. Одним із основних показників ефективності такого підходу є збільшеннярентабельності власного капіталу підприємства в результаті запозичення.

Повернення позикового капіталу та його обслуговування відбуваються зарахунок: поточної діяльності підприємства (одержання доходів та чистогоприбутку); продажу власності (реалізації активів); інших джерел (наприкладпоручительств). Для акціонерів та кредиторів підприємства краще, якщо позиковийкапітал погашається за рахунок поточної діяльності, а не реалізації активів ітим більше не за рахунок інших джерел. Причому дуже важливо, щоб реалізаціяактивів, якщо вона відбулася, не завдала шкоди діяльності підприємства.

Таким чином, капіталовкладники у першу чергу мають перевірятиприбутковість підприємства та ефективність використання активів; достатністьактивів для обслуговування і погашення позикового капіталу; характеристикимакроекономічної динаміки країни, галузі та мікроекономіки самого підприємства.

Управління ризиками в інвестиційній компанії

Основними цілями та завданнями відділу з управління ризикамиінвестиційної компанії, за повідомленням начальника управління ризикамиросійської ІК «Ренесанс капітал» Олександра КРАСОТКІНА, є: захист компанії відвеликих непередбачених збитків; максимізація доходів шляхом ефективного управлінняринковими, кредитними та іншими ризиками; надання керівництву оперативноїінформації про поточні показники ризиків компанії.

До основних функцій начальника відділу з управління ризиками слідвіднести: розробку процедур та методів ризик-менеджменту; участь у розробці тасхваленні нових продуктів компанії; взаємодію із зовнішніми контрагентами,біржами, рейтинговими агентствами; участь у роботі ризик-комітету.

Менеджер із кредитних ризиків має здійснювати кредитний аналіз тапідготовку кредитних висновків щодо контр-агентів, корпоративних клієнтів таемітентів, а менеджер з ринкових ризиків – провадити моніторинг ринковихризиків та лімітів, розробляти методики оцінки ризиків.

Висновки

Безперечно економічна інформація відіграє велике значення уприйнятті управлінських рішень, а що як не ці рішення відігає найважливішу рольу корпоративному управлінні?

Від цих рішень залежить ефективність господарськоїдіяльності, можливість отримання максимального прибутку від усіх видівдіяльності.

Економічна інформація також впливає на інвестиційнупривабливість акціонерного товариства.

Значною мірою економічною інформацією користуютьсястатистичні службтУкраїни.

Усі форми звітностей просякнуті економічоюінформацією: податкова-використовує економічну інформацію для контролю надсплатою податків, для визначення фіскального навантаження на об’єктоподаткування за допомогою різних методів, для визначення правильностінарахування амортизації і недопустимості правопорушень при обрахунку знасунеоборотних активів;

Статистична використовує економічну інформацію: для слідкуванняза правопорушеннями в вотчинізаконодавства, за дотриманням акціонерним товариством різних стандартів,положень тощо;

Також економічна інформація може впливати на товариствоопосередковано, тобто, наприклад через різні пільги, що надаються різнимифондами(наприклад фондами державного соціального страхування надаються пільгипо оподаткуваню працівникам у яких заробітна плата менша  за 670грн.).

Як бачимо економічна інформація відіграє потужну роль укорпоративному управлінні забезпечуючи його усіма потрібними засобамидосягнення, мети

 даючи можливість впливати як на свій стан, так і на станінших.

Списоквикористаної літератури

1.РоманСіржук.Економічна безпека акціонерних товариств/Газета”Цінні папери України”(www.corporation.com.ua/).

2.РоманСіржук. Ризик-менеджментфорум-2003/Газета”Цінні папери України”.2003.(www.corporation.com.ua/library/).

3.СергійРумянцев.Корпоративнеуправління та розвиток компаній Газета”Цінні папери України”.(www.corporation.com.ua/library/publication/).