Реферат: Сутність впливу глобалізації на стратегії розвитку національних економік

МІНІСТЕРСТВОНАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра політичної економії

Індивідуальне навчально-досліднезавдання

зкурсу: Національна економіка

натему:

«СУТНІСТЬВПЛИВУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК»

Перевірила:                                              Виконала:

Пономаренко Е.В.                                   ГапоненкоО.Э

                                                                  студенткаII курсу 12 групи

факультету ФФ

Новікова О. В.

Харків,2009

Зміст

Вступ

1.        Сутністьпроцесу глобалізації, її позитивні та негативні наслідки

2.        Впливглобалізації на економічну політику

3.        />Основні напрями стратегії розвиткунаціональної економіки України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Процесглобалізації є однією з найактуальніших проблем на сьогодні оскількихарактеризує стан і розвиток сучасної економічної системи. Все більш гостримстає питання розвитку країн з перехідною економікою та тих, що розвиваються, бонегативні наслідки глобалізації видбиваються на них найбільше.

Вивчення процесуглобалізації має важливе теоретичне і практичне значення оскільки ставитьекономіку в нові умови, змінює вектор її розвитку.

Формування ірозвиток ринкової економіки в Україні диктує необхідність встановлення тіснішихвзаємовигідних зв'язків з іншими державами, активно включитися в процесиміжнародної економічної інтеграції і глобалізації. Також необхідним єпроведення такої міжнародної та внутрішньої політики, яка дозволить уникнути чизменшити рівень негативного впливу глобалізаційних процесів на національнуекономіку країни.

Метою роботи єдослідження впливу процесу глобалізації на стан національної економіки Українита визначення основних напрямів стратегії розвитку економіки.

Для досягненнямети були поставлені наступні завдання:

-         дослідитисутність процесу глобалізації, його позитивні та негативні наслідки длянаціональних економік;

-         визначитиосновні напрями розвитку економічної політики країн;

-         зробитивисновки що до розробки стратегії розвитку національної економіки України заумов глобалізації.

Предметомдослідження був процес світової глобалізації, його сутність та особливості дляУкраїни.

Об’єктомдослідження були наслідки світової глобалізації для України та основні напрямиформування стратегії розвитку національної економіки України.

1.Сутність процесу глобалізації, її позитивні та негативні наслідки

Процесглобалізації є складним, багатовимірним і неоднозначним, тому з приводу йогосуті існують багаточисельні розбіжності. Вчені сходяться на думці, щоглобалізація означає не лише новий кількісний вимір міри інтенсивностівзаємозв'язків окремих країн і їх економік, а головним чином – нова якістьтаких зв'язків, коли формується фактично новий, глобальний (не тотожний простійсумі національних економік) рівень економічної глобалізації [15].

Абстрактноглобалізацію можна визначити як процес, що приводить до інтернаціоналізаціївиробництва і НТП, до об'єднання капіталу, міжнародних фінансових ринків, людейв єдину світову систему, глобальне співтовариство.

В результатіміжнародної кооперації виробництва, розвитку міжнародного розподілу праці,зовнішньої торгівлі і міжнародних економічних відносин в цілому відбуваєтьсяпосилення взаємозв'язку і взаємозалежності національних економік, нормальнийрозвиток яких неможливий без врахування зовнішнього чинника. Дане явищеприйнято називати інтернаціоналізацією господарського життя, яке створює основудля функціонування ТНК. Вона виявляється в об'єднанні капіталу і природнихресурсів. Наступним рівнем процесу глобалізації є інтеграція національнихекономік, яка характеризується об'єднанням, координацією зусиль країн іформуванні конкурентоздатних національних економік і приводить до розвиткустійких економічних зв'язків, розширення міжнародного ринку [12].

Для економічноїглобалізації характерні: вільна торгівля, вільний рух капіталу, зниженняподатків на прибуток підприємств, простота переміщення галузей промисловостіміж різними державами на користь зменшення витрат на працю і природні ресурси,а також:

-  Зростаєчисло і розмір злиття компаній усередині країн і на транснаціональному рівні,які будуть супроводжуватись радикальною реструктуризацією і зменшеннямкількості зайнятої робочої сили;

-  Тенденціядо аутсорсингу непрофільної діяльності компаній спеціалізованим компаніям.Особливе значення має аутсорсинг з розвинених країн в тих, що розвиваються,який приводить до скорочення зайнятості в розвинених країнах і зростаннязайнятості і доходів в країнах, що розвиваються;

-  Швидкепоширення фінансової інформації по всьому світу завдяки Інтернету, тенденція добільшої відвертості підприємств;

-  Впливнебагатьох національних валют через міжнародну систему вільного валютногообміну на економічні процеси в самих різних країнах;

-  Зростаючерозшарування по доходах, як в розвинених, так і таких, що в розвиваютьсякраїнах, на яке сильно впливає нерівний доступ населення до освіти.

-  Стираннянаціональної приналежності продукції

-  Посиленняролі ТНК

Процесглобалізації можна розглядати відносно різних аспектів, які певною міроюматимуть позитивний або негативний вплив на розвиток національних, а такожсвітової економіки.

До позитивнихаспектів глобалізації можна віднести:

-  Стимулюваннярозвитку виробничих сил і технологій, зокрема інформаційних;

-  Глобалізаціясприяє поглибленню спеціалізації і міжнародного розподілу праці. У її умовахефективніше розподіляються засоби і ресурси, що сприяє підвищенню середньогорівня життя і розширенню життєвих перспектив населення;

-  Можливістькраїн з економікою, що розвивається і перехідною, отримувати прямі інвестиції,які сприяють створенню нових робочих місць і якоюсь мірою підвищенню доходівнаселення;

-  Розвитокторгівлі і збільшення іноземних інвестицій підвищили соціальну мобільність іукріпили середній клас;

-  Глобалізаціядозволяє людству проявляти взаємовиручку під час лих – природних катаклізмів іантропогенних катастроф;

-  Відбуваєтьсязміна переваг на користь інтелектуального капіталу і якості кадрів, а недешевої робочої сили і ресурсів;

-  Країни зперехідною економікою, що розвивається, мають стимул-реакцію до розвитку вумовах жорсткої світової конкуренції.

Сучасні глобалізаційніпроцеси розгортаються, перш за все, між промислово розвиненими країнами і лишев другу чергу охоплюють країни, що розвиваються. Глобалізація укріплює позиціїпершої групи країн, дає їм додаткові переваги. В той же час розгортанняпроцесів глобалізації в рамках сучасного міжнародного розподілу праці загрожуєсповільнити розвиток менш розвинених країн, які стають швидше об'єктами, ніжсуб'єктами глобалізації.

Міра позитивноговпливу глобалізаційних процесів на економіку окремих країн залежить від місця,яке вони займають в світовій економіці.

Несправедливийрозподіл благ від глобалізації породжує загрозу конфліктів на регіональному інаціональному рівнях. Країни, що швидко розвиваються, входять в круг багатихдержав, а бідні країни все більше відстають від них.

До негативнихаспектів глобалізації можна віднести:

-  Розвитокглобального ринку капіталів і стрімке зростання міжнародних фінансових потоків,значною мірою відірваних від реальних потреб міжнародної торгівлі товарами іпослугами, сприяють крупним валютним спекуляціям і іншим аферам. Це ввергаєекономіку в глибокі і затяжні кризи зі всіма соціальними і гуманітарниминаслідками;

-  Нерівномірністьрозподілу переваг від глобалізації в окремих галузях національної економіки;

-  Можливістьпереходу контролю над економікою окремих країн від суверенних урядів в іншіруки, у тому числі до сильніших держав;

-  Можливадестабілізація фінансової сфери, потенційна регіональна або глобальнанестабільність із-за взаємозалежності національних економік на світовому рівні;

-  Вивізпродуктивного капіталу з індустріальних країн в тих, що розвиваються, а такожнаймання дешевої робочої сили в інших країнах – це витік потенційних, а нерідкоі реальних робочих місць і, отже, зростання безробіття в країнах Заходу.

Таким чином,процес розвитку сучасної світової економіки буде неминуче супроводжуватисьбезперервною боротьбою проти негативних наслідків глобалізації, постійнимпошуком такої рівноваги плюсів і мінусів цього процесу, який стійкозабезпечував би позитивний ефект.

2.Вплив глобалізації на економічну політику

Глобалізація як ібудь-який інший процес має свої негативні та позитивні наслідки. Завданняурядів країн світу проводити відповідну економічну та міжнародну політику, щозабезпечила б уникнення негативних та ефективне використання позитивнихнаслідків глобалізацій них процесів.

Основнимпротиріччям до процесу глобалізації і інтеграції національних господарств єполітика протекціонізму. На національному рівні глобалізація стосуєтьсяінституційних основ: пом'якшення наслідків глобалізації здійснюється на основінаукової політики і, частково, промислової і регіональної політики; рольдержави зростає в створенні сприятливого інноваційного середовища; з'являютьсянові форми співпраці і партнерства приватного бізнесу, держави і науковихкругів; держава стимулює прямими і непрямими методами кооперацію, направлену накомерціалізацію результатів НІОКР і розширення попиту на результати діяльностідержавних дослідницьких центрів [11].

Негативнінаслідки глобалізації у сфері економіки дали підставу деяким ученимстверджувати, що процеси глобалізації «вимивають основу економічної функціїдержави і ставлять само існування держави як політичного інституту під сумнів».Вони виводять «з-під сфери впливу держави значний функціональний сектор»[9].

В умовахглобалізації зберігається такий аспект економічної функції держави, як державнегарантування економічній діяльності при загостренні конкуренції (монополізму),охорона прав споживачів від недобросовісного виробника, визначення правовихоснов ринку, зокрема, забезпечення рівноправ'я всіх форм власності, правовийзахист власника, стимулювання державними коштами ефективної ринкової економіки,досягнення в національному підприємництві збалансованості інтересів особи,суспільства і держави.

Особливо важливароль економічної стратегії в узгодженні національних інтересів суспільства іззагальними інтересами міжнародного співтовариства, оскільки від добробутукожної країни залежить добробут людства в цілому.

Сучаснаекономічна ситуація у світовому господарстві потребує відповідного управліннядержавою. Можна виділити основні акценти управління національними економікамидеяких країн світу (див. табл. 2.1) [6, с. 371].

Таблиця 2.1.

Основні акцентиуправління національними економіками провідних країн світу

Держава Спрямованість держави Рушійна сила управління Акценти державного регулювання США, Голландія Свобода підприємництва Закон, суспільство Інфраструктура Німеччина Соціальна орієнтація Уряд Податки Данія, Іспанія Професійність та лібералізація влади Особистість Галузева політика Японія, Північна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур Жорстка дисципліна та перерозподіл ресурсів Традиції Ресурси Україна Податковий вплив Олігархічні інтереси Все

В Україні не маєчітко спрямованого напряму державного розвитку, що сповільнює процесекономічної інтеграції, та не дозволяє ефективно боротись з негативниминаслідками глобалізації. За думкою П.В. Круша [6, с. 371] економічна інтеграціяУкраїни у світове господарство сьогодні базується на формуванні професійнихкадрів управління, вибірковому регулюванні підприємницької діяльності,законодавчій розбудові ринкової економіки.

Основні напрямидержавного управління та формування національних стратегій продиктовані умовамиглобалізації, тобто політика держав повинна бути направлена на боротьбу знегативними та використання позитивних наслідків глобалізації. Можна виділититакі загальні напрями економічної політики, що потрібні за умов глобалізації:

-  Впровадженняконтролю за ринком капіталів та міжнародними фінансовими потоками за допомогоюміжнародних фінансових організацій. Контроль за рухом безготівковихрозрахунків, для уникнення фінансових спекуляцій та афер.

-  Державнийвплив на розподіл переваг від глобалізації та національного прибутку в окремихгалузях національної економіки. Підтримка галузей соціальної сфери;

-  Контрольза діяльністю ТНК. Впровадження ефективного антимонопольного законодавства;

-  Впровадженняполітики протекціонізму, захист національного виробника. Сприяння підвищеннюконкурентоспроможності національних товарів та послуг за допомогою податковоїта міжнародної політики;

-  Ефективнаполітика в соціальній сфері, зокрема в освіті. Контроль за рухом робочої сили.Впровадження льгот в освіті та працевлаштуванні громадян країни.

Основним завданнямуряду кожної окремої країни має бути забезпечення конкурентоспроможності їїнаціональної економічної і правової системи і що проводиться нею економічноїполітики, тобто створення благополучного бізнесу-клімату для утриманнявітчизняних інвесторів і залучення іноземних. Друге завдання – забезпеченнявідповідності між національною економічною системою і економічними системамиінших країн (гармонізація), ради зниження транзакційних витрат, не дивлячись навсі дилеми, пов'язані з цим процесом. Нарешті, всі країни вимушені брати участьв наданні глобальних і регіональних суспільних благ, тобто тісноспівробітничати у вирішенні таких проблем, як лібералізація усесвітньоїторгівлі, забезпечення стабільності глобальної фінансової системи, екологія,кліматичні зміни, міграції, боротьба із злочинністю і тероризмом, боротьба збідністю, епідемічними захворюваннями, розвиток наукових досліджень, базовоїосвіти і тому подібне. Чим більше потенціал країни – економічний,демографічний, військово-політичний – тим більше зобов'язань у вирішенніглобальних і регіональних проблем і більше відповідальності за рішення, щоприймаються, на національному рівні.

3.Основні напрями стратегії розвитку національної економіки України

Сучасна стратегіярозвитку економіки України спирається перш за все на основні напрямкиінтеграції, тобто участі в міжнародних організаціях та союзах, та напрямкивнутрішньої реорганізації структури економіки та економічних інститутіввідповідно вимогам ринкових відносин.

На сьогодніУкраїна є членом понад 40 міжнародних організацій, зокрема ООН, СНГ, РадаЄвропи, ВТО та ін… Стратегічними напрямами інтеграції є вступ до ЄС,формування більш тісних взаємовідносин з НАТО.

Основна увага нашляху євроінтеграції України має бути відведена розробці та реалізації стратегіїзабезпечення конкурентоспроможності національної економіки на ринку ЄС звідповідними умовами та етапами підготовки внутрішнього економічного середовищадо європейських вимог, а саме: досягнення європейського рівня продуктивностіпраці, прибутковості виробництва, заробітної плати тощо [2, с. 41–42].

Розуміючиважливість цієї проблеми, Уряд України прийняв Програму діяльності КабінетуМіністрів «Єдність, конкурентоспроможність, нова якість життя (КонкурентнаУкраїна)» до 2011 року, в якій зазначено, що «вирішення нагальних проблем економічного,соціального та гуманітарного характеру, забезпечення дотримання принципівдемократії, прав і свобод громадян, підвищення добробуту населення іміжнародного авторитету України, побудова сильної конкурентоспроможної європейськоїкраїни є основними засадами державної політики Уряду України на найближчуперспективу». Як підкреслено в документі, «конкурентна економіка – це економіка,яка спроможна виробляти товари та послуги, що є конкурентними на європейськомута світових ринках, з використанням конкурентних переваг, наявних мотиваційнихмеханізмів до розвитку та конкурентної робочої сили» [3].

У період до 2011року відповідно до цієї Програми в Україні повинно бути забезпечене стійке економічнезростання, істотне підвищення рівня добробуту українського народу, зокрема:щорічне реальне зростання валового внутрішнього продукту на рівні 6 % таподвоєння за 5 років його номінальних обсягів за умови збереження незначних темпівінфляції; формування інвестиційного потенціалу економіки – частка валовогонагромадження основного капіталу у структурі валового внутрішнього продукту становитимене менш 25 % в середньому за рік; зростання валового нагромадження основногокапіталу в середньому за рік на 12 %; зростання експорту товарів та послуг на9–10 % щорічно за умов зростання частки інноваційного продукту; зростанняреальної заробітної плати в середньому за рік на 10 %; збереження стабільностінаціональної валюти; зниження енергоємності національного продукту досередньоєвропейського рівня [3].

Для успішної інтеграціїУкраїни у європейський економічний простір варто наближати основні критеріївласного розвитку до стандартів ЄС. Основою стратегії економічного та соціальногорозвитку на середньострокову перспективу має стати створення реальних передумоввирішення основного геополітичного завдання України – інтеграції до ЄС, щопередбачає, в першу чергу, інституційні перетворення та реформи всоціально-економічній сфері.

За думкою С.Л.Тігіпко одним з наслідків глобалізації є зростаюча конкуренція на фінансовихринках, що вимагає розширення фінансового інструментарію, видів банківськихпослуг, забезпечення безперервності процесу впровадження фінансових інновацій. Розв’язатиці проблеми можна на основі цілої низки взаємопов’язаних законів – «Проіпотечні цінні папери», «Про лізинг», «Про строкові фінансові інструменти»,«Про електронний документообіг», «Про організацію формування та обігу кредитнихісторій» та інші [14].

Є.В.Вєтроввиділяє два основних напрями стратегії розвитку національної економіки –стратегія оборонного та наступального характеру. Оборонна стратегія полягає впротистоянні негативному впливу глобалізації, забезпеченні цілісності державита ефективному розвитку національної економіки, використовуючи прогресивні формисвіто господарських зв’язків, а також досягнення світової системигосподарювання і потенціал власної економіки. Наступальна стратегія повиннамати довгостроковий характер, враховувати глобальні зміни світової системигосподарювання, сприяти інтеграції національної економіки в світовийекономічний простір. Важливим при цьому є використання власних можливостей, аучасть зарубіжних партнерів має бути лише одним з компонентів економічноїстратегії держави [10].

Згідно з указомпрезидента України про «Стратегію економічного та соціального розвитку України«Шляхом європейської інтеграції» на 2004-2015 роки» [1] можнавиділити основні напрями стратегії розвитку України.

Необхідним є зміцненняресурсного потенціалу регіонів та підвищення їхньої конкурентоспроможності,забезпечення всебічного розвитку людського потенціалу та реалізаціяінноваційної політики в регіонах.

Головнимипріоритетами розвитку виробничо-економічного потенціалу мають бути розбудовавиробничої, транспортної й ринкової інфраструктур, сприяння розвиткупідприємництва.

Стратегічнимнапрямом є удосконалення механізмів управління регіональним розвитком.Необхідно створити дієву систему інституцій, які б мали можливість працювати назабезпечення сталого розвитку окремих територій, узгоджувати свою діяльність зіншими організаційними структурами. Існуючі в Україні агентства регіональногорозвитку – це потенційна база вдосконалення інфраструктури регіональногорозвитку. Регіональні агентства розвитку мають на меті вирішення завданьполіпшення умов використання передових інноваційних технологій, підвищенняінвестиційної привабливості регіонів, розширення залучення вітчизняних таіноземних інвестицій для регіонального розвитку, вдосконалення підготовки таперепідготовки відповідних фахівців з проблем регіонального розвитку.

Одним зпріоритетних напрямів є підтримка регіонів що повільно розвиваються. Стратегічноюметою подолання диспропорцій у розвитку регіонів є створення ефективної системиміжбюджетних відносин, їхнє узгодження із загальною логікою змін нарегіональному та місцевому рівнях, а також із пріоритетними напрямамисоціально-економічного розвитку України. Досягнення стратегічної метипередбачає удосконалення нормативно-законодавчої бази, прискоренняадміністративно-територіальної реформи.

Темпи розвиткутранскордонного співробітництва сьогодні та активного залучення до ньогоцентрально- і східноєвропейських держав, свідчать про відставання України в ційсфері. Це вимагає здійснення цілісної загальнодержавної політики, яка має бутипідкріплена відповідною правовою базою, а також зусиллями всіх зацікавленихсторін як на державному, так і на регіональному та місцевому рівнях.

Стратегічнимзавданням реформування транскордонного співробітництва має стати ефективневикористання природно-ресурсного, демографічного, виробничого інауково-технічного потенціалів регіонів з метою вирішення питань комплексногорозвитку територій.

Необхідним єреформування адміністративно територіального устрою, приведення її увідповідність до Конституції України та критеріїв ЄС, що з урахуваннямнаціонального та кращого міжнародного досвіду дозволить оптимізувати системуадміністративно-територіального устрою України, сприятиме укрупненнюадміністративно-територіальних одиниць, підвищенню на цій основі рівнясоціально-економічного розвитку країни, ефективності управління територіями,зниженню витрат на утримання державних органів та органів місцевогосамоврядування, а також поліпшенню якості надання послуг населенню на рівнізагальнодержавних соціальних стандартів, незалежно від місця проживання.

Підводячипідсумок можна сказати, що в Україні як країні з перехідною економікою держававиконує роль регулювальника, сприяє усуненню або пом'якшенню негативних ефектівв умовах процесу глобалізації. Методами державного регулювання необхідновпливати на діяльність ТНК, імпорт, створити сприятливі умови для інвестування.

Необхідним дляУкраїни на даному етапі є: захист внутрішнього ринку, шляхом податковоїполітики; підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробника, шляхомстимуляції розвитку науково-технологічного і виробничого національних секторів;поліпшення інвестиційного клімату; контроль над трудовою міграцією, шляхомзбільшення привабливості праці на вітчизняному ринку; активна співпраця зісвітовими організаціями.

Висновки

В ходідослідження було з’ясовано, що сьогодні в світі та в Україні зокрема, стрімкорозвиваються процеси світової економічної глобалізації та інтеграції. Для цихпроцесів є характерним вільна торгівля, вільний рух капіталу, зниження податківна прибуток підприємств, простота переміщення галузей промисловості між різнимидержавами на користь зменшення витрат на працю і природні ресурси та інше.

Глобалізаційніпроцеси мають свої позитивні та негативні наслідки, які віддзеркалюються порізному на країнах світу в залежності від стану їх економічного розвитку. Томунеобхідним є створення стратегій розвитку національних економік, що відповідалиб умовам глобалізації. Загальними напрямами таких стратегій повинні статиполітика протекціонізму та підтримки національного виробника, ефективнаміжнародна політика, державний вплив на розподіл ресурсів та прибутку міжгалузями виробництва, підтримка соціальних галузей, контроль за діяльністю ТНК,ефективна антимонопольна політика.

Україна сьогодніпостала перед необхідністю розробки оптимальної стратегії розвитку національноїекономіки, моделі участі в світовому глобалізаційному процесі.

Першочерговимипроблемами є реформування структури національного виробництва,інституціональної структури економіки, підвищення конкурентоспроможностінаціональних товарів та послуг на міжнародному ринку, покращання інвестиційногоклімату, реформування податкової політики, наближення критеріїв розвитку доєвропейських стандартів.

Вирішення цихпроблем повинно вивести Україну на новий рівень економічного розвитку, зміцнитизв’язки з країнами світу та розкрити перспективи до участі в основних світовихорганізаціях.

Списоквикористаної літератури

1.        УказПрезидента України «Стратегія економічного та соціального розвитку України«Шляхом європейської інтеграції» на 2004-2015 роки» від 28 квітня2004 року №493/2004 – Офіційний сайт ВРУ – zakon.rada.gov.ua

2.        Провнутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році. Послання Президента Українидо Верховної Ради України // Економіст. – 2004. – № 3. – березень. – С. 41–42.

3.        Єдність,конкурентоспроможність, нова якість життя (Конкурентна Україна). Програмадіяльності КМ України // www.kmu.gov.ua

4.        БілорусО.Г. Глобалізація і національна стратегія України. — Броди, Просвіта, 2001. —300 с.

5.        МельникА.Ф. – Державне регулювання економіки. – К.: Знання, 2004. – 358 с.

6.        Національнаекономіка: Підручник. /Заред. проф., к.е.н. П.В. Круша. — К.: Каравела; Піча Ю.В., 2008. — 416 с.

7.        Світоваекономіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – К.:Либідь, 2000. – 582 с.

8.        Україна вглобалізованому світі: Зб. наук. праць / НАН України. Ін-т світової економіки іміжнародних відносин; Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К., 2007. –176 с.

9.        Экономическаямысль XXI века. Сб. научн. трудов. Вып. 1. Калининград, 2001. С. 62-63.

10.     ВєтровЄ.В. Стратегії національної економіки в умовах глобалізації // Управліннярозвитком, 2006. – №5. – с.4-5

11.     КривобокВ.Ю. Економічні проблеми розвитку України за умов глобалізації // Управліннярозвитком, 2006. – №5. – с. 11

12.     НосоваО.В. Влияние глобализации на экономическое развитие // социальная экономика,2006. – №1-2. – с. 80-86

13.     СтукалоН.В. Деякі аспекти формування фінансової політики України в умовах глобалізації// Фінанси України. — №1. — 2006 р. – С.30-32.

14.     ТігіпкоС.Л. Стратегія розвику України в умовах економічної інтеграції та глобалізаціїфінансових ринків // Актуальні проблеми економіки, 2004. – №7. – с.3-9

15.     Шнипко О.Постіндустріальна глобалізація: сутність, чинники, тенденції та суперечностірозвитку // Економіст, 2005. – №4. – с. 76-79