Реферат: Поняття фінансового аналізу в ринковій економіці
Перш ніж вести мову про економічний, фінансовий чи фінансово-економічнийаналіз, з'ясовувати його роль і місце у системі важелів управління підприємством, доречно визначитись стосовно того, що таке аналіз взагалі, не пов'язуючи це поняттяз економікою господарюючого суб'єкта.
Етимологічнеслово «аналіз» (від грецького аnаlіsіs) означає розгляд, вивчення, наукове дослідження будь-чого шляхом розчленування, розкладання цілого на його складові. Таке розчленування дає можливістьз'ясувати внутрішню суть і природу процесів та явищ, їх залежність відрізноманітних факторів, оскільки без такого розчленування (реального або уявного) глибоке вивчення більшості предметів і явищ, що відбуваються у природі тасуспільстві, неможливе. Аналіз посуті являє собою неодмінний атрибут діяльності людини у будь-якій сферібуття.
У практичній і науково-дослідницькій діяльностіаналіз широко застосовується у фізиці,хімії, психології, медицині, математиці, соціології, в інших сферахдіяльності, якщо вони пов'язані з необхідністюрозв'язання пізнавальних задач. При цьому дослідження предметів і явищприродничими та технічними науками значною міроюбазується на застосуванні відповідних приладів, реактивів, іншихтехнічних засобів, які допомагають формуванню наукових абстракцій. На противагу цим наукам можливості аналізу суспільних явищ (у тому числі економічних) за допомогоютехнічних за- собів і загаломпостановки дослідів вкрай обмежені, що потребує інших, переважноабстрактних, методів розчленування явища як цілогона складові елементи. Вивчаючи структуру об'єкта в цілому, аналіз передбачає нелише пізнання частин, з яких складається ціле, а й з'ясування взаємодії, яка існує між ними.
Аналізу відриві від синтезу не має пізнавального значення, бо кожен об'єкт пізнання(предмет, явище) — це не просто сума частинабо механічна сукупність властивостей. Щоб одержати знання про ціле іпоглиблене знання про кожну з його частин, потрібен синтез — поєднання частин, властивостей, які вже виділені в аналізі. Досить переконливо це положення ілюструє аналіз івивчення людського організму: мало проаналізувати стан окремих органів (кісткова, серцево-судинна системи, мозок, нирки,легені тощо), треба виявитивзаємодію між ними, між їхніми функціями, і тільки після цього з'являєтьсяможливість охарактеризувати стан організму людини в цілому, а потім поглибитизнання про стан і функціонуваннякожного з його складових.
Аналізі вивчення діяльності підприємств — суб'єктів ринковихвідносин — потребує аналогічного підходу. Кожне з них функціонує, з одного боку, вумовах дії ринкових механізмів, що постійнозмінюються під впливом макроекономічних процесів у народногосподарському комплексі країни (і насвітовому ринку), з іншого боку, — в умовах конкретних особливостей іспецифічних задач конкретногопідприємства. Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення, якими вонокерується для досягнення успіху на ринку, цим умовам. Базою для обґрунтування і прийняття оптимальних управлінськихрішень може бути тільки глибокийкомплексний аналіз діяльності підприємства. У ході такого аналізу всі сторони діяльності підприємства оцінюються зпозицій досягнення максимально можливого економічного результату (а саме — прибутку, рентабельності)за рахунок оптимально ефективного (втому числі й з точки зору ліквідності, уникненняризику банкрутства) використання наявних ресурсів, насамперед фінансових.
Адже господарська діяльність будь-якогопідприємства являє собою ніщо інше, якбезперервну зміну форм буття вкладеного ним власного і залученого капіталу.Якщо мова йде, наприклад, про промисловепідприємство, то його фінансові ресурси спочатку найчастіше перебувають у грошовій формі, далі вонивкладаються у засоби і предметипраці, що дає змогу капіталу підприємства трансформуватися у незавершеневиробництво, а далі — у готову продукцію. Після продажу готовоїпродукції вкладений капітал знову вивільняєтьсяу грошовій формі (з приростом проти початкової суми — у протилежному випадку господарська діяльністьвтрачає сенс) і може знову вкладатисяу черговий кругооборот. Рух коштів підприємств, постійна зміна активів,у які вони вкладаються, обов'язково пов'язані з виникненням фінансових відносинпідприємства як суб'єкта ринкових відносин зпостачальниками, покупцями, з державою (головним чином у межах податкового законодавства), з банками, власниками(акціонерами) тощо, а також фінансових відносин всередині підприємства з його працівниками, з приводу розподілу основних і оборотних коштів між структурними підрозділами,з приводу використання прибутку, що залишається у розпорядженніпідприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів, з приводубезлічі інших економічних і соціальних явищ дійсності. У зв'язку з цим з певністю можна твердити, що неіснує жодних сторін діяльностіпідприємства, жодних управлінських рішень, що безперервно приймаютьсядля її здійснення, як би, на перший погляд, вонине були віддалені від суто фінансових процесів (наприклад, зміна технології виробництва, запровадження тогочи іншого режиму робочого дня,запровадження нормативної бази використання трудових і матеріальних ресурсів чисистеми контролю за її дотриманням,кадрові перестановки тощо), які не були б пов'язані з фінансовою діяльністю підприємства. Все це дає підставурозглядати всі, без винятку, сторонидіяльності підприємств через призму фінансів, фінансового результату, а господарську діяльність підприємств — як фінансову діяльність (вживання у цьомурозумінні досить поширеного терміна «фінансово-господарська діяльність» цілкомприпустиме). Такий підхіднесумісний, зокрема, з виділенням так званого «фінансового аналізу» в системі аналітичних дисциплін, розглядом його як складової економічного аналізу.Економічний аналіздіяльності підприємств «нефінансовим» бути не може, а тому доцільно говорити про фінансово-економічнийаналіз діяльності підприємств.
Розвитокринкових відносин підвищує відповідальність і самостійністьпідприємств та інших суб'єктів ринку в підготовці та прийнятті управлінськихрішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об'єктивності,своєчасності та всебічності оцінювання існуючого й очікуваного фінансовогостану підприємства.
Оцінювання фінансовогостану підприємства становить інтерес для широкого коласуб'єктів ринку:
• підприємства, яке хоче знати неупередженудумку про свою
діяльність і розробити заходи щодо її поліпшення;
• інвесторів, заінтересованих в ефективності таприйнятній ризиковості інвестування своїх коштів;
• кредиторів і постачальників, які бажають впевнитись у плато
спроможності підприємства;
• партнерів по бізнесу, які прагнутьвстановити з підприємством
стабільні й надійні ділові відносини (постачальники,споживачі,
транспортувальники,страхові компанії та ін.);
• сторонніх щодо підприємства структур (так,Державна податкова адміністрація бажає впевнитись успроможності підприємства сплачувати податки, профспілки — у стабільностізайнятості працівників і здатностісвоєчасно виплачувати заробітнуплату, благодійні організації — у потенційній спроможності підприємствадопомагати).
Становлення ринковоїекономіки в Україні, поява фінансових ринків, пріоритетфінансових ресурсів об'єктивно сприяли розвитку такоговажливого напрямку аналітичної роботи, як фінансовий аналіз.
Фінансовий аналіз — це метод оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства. Як методдослідження аналіз полягає в розчленуванні цілого на складові. Протилежнепоняття — синтез — це метод вивченняпредмета в цілісності, єдності тавзаємозв'язку його частин. Зв'язок «аналіз — синтез» притаманний будь-якому науковому дослідженню.Особливе значення він має векономічних дослідженнях як на макро-, так і на мікрорівні.
Метафінансового аналізу — інформаційно забезпечувати прийняттярішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані про фінансовий стан підприємства. Ідеться про отримання відносно невеликої кількості ключових, найінформативніших параметрів, що об'єктивно, всебічно характеризують фінансовий стан підприємства(платоспроможність, фінансову стійкість, незалежність, рентабельність діяльності, імовірність банкрутства тощо).
Отже, під фінансово-економічниманалізом діяльності підприємств слід розумітикомплексне вивчення їх функціонування з метою об'єктивноїоцінки досягнутих фінансових результатів івиявлення шляхів подальшого підвищення прибутковості (рентабельності) при забезпеченні безпечного рівня ліквідності. Такетлумачення суті фінансово-економічного аналізу визначаєпредмет і зміст даної економічної дисципліни.
Перед тим, як перейти до їх характеристики, необхідно зупинитися на термінології, яка запроваджена в Україні у зв'язку з переходом до нових національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і звітності й має безпосереднє відношення до фінансово-економічного аналізу.
Уся господарська діяльність підприємствподіляється на звичайну діяльність інадзвичайні події. Останні являють собою події або операції, які маютьразовий, випадковий характер (наприклад, стихійні лиха, пожежі, техногенніаварії, непрогнозовані доходи тощо). Фінансовийрезультат (прибуток, збиток) від таких подій виділяється у фінансовійзвітності, що має позитивне значення для формування інформаційної бази аналізу. Звичайна господарська діяльність підприємств включає три складові:операційну діяльність, інвестиційну діяльність, фінансову діяльність.
Операційна діяльність — це основнадіяльність суб'єкта підприємництва, у якійреалізуються його статутні завдання; вона включає всі види діяльності,крім тих, які законодавче віднесені до так званихінвестиційної та фінансової діяльності.
Інвестиційна діяльність — придбання абореалізація основних засобів, нематеріальних активів,вкладення капіталу в акції, облігації, їх реалізація, одержання дивідендів,процентів тощо.
Фінансова діяльність — зводиться до сукупності операцій, які приводять до зміни величини або складувласного і позикового капіталу підприємства. Маються на увазі випуск акційакціонерними товариствами і виплата дивідендів за ними, одержання і погашення позик (банківських та ін.), виплатапроцентів за ними. Таке звуження поняття «фінансова діяльність підприємства» слід розглядати лише як приклад незовсім вдалого використання укоріненої термінології в державнихнормативних актах; воно залишає за межамифінансової діяльності такі явища, якформування фінансових ресурсів підприємств, одержання і використання прибутку, розміщення капіталу в активи,фінансування капітальних вкладень, амортизаційну і цінову політику,сплату податків і т. ін. Таким чином,використовуючи у вузькому значення слова термін «фінансова діяльність», требапам'ятати про основне, узвичаєнезначення цього словосполучення.
Свій предмет дослідження, який вивчається з певною метою і певними методами, має кожна наукова дисципліна.Фінансово-економічний аналіз вивчаєекономіку підприємств з метою оцінки результатів їх господарськоїдіяльності і використання фінансових ресурсів,причинно-наслідкові зв'язки, які їх визначають, виявлення резервів і шляхів підвищення ефективності роботипідприємств. Таке вивченнягосподарської (фінансово-господарської) діяльності притаманне фінансово-економічному аналізу, тобтовоно формує предмет цієї науковоїдисципліни.
Для розкриття предметафінансово-економічного аналізу і його змісту, визначеннязавдань, які стоять перед ним в умовах розвитку ринковихзасад в економіці, треба правильно розуміти сам термін «фінансово-господарськадіяльність». Під фінансово-господарською діяльністю уринковій економіці розуміють діяльність, спрямовану на раціональневикористання наявних власних і залучених фінансовихресурсів з максимальним ефектом (який виражається рівнем прибутковості, рентабельності), на управліннявсіма господарськими процесами уруслі такого спрямування.
У господарській діяльності підприємствавідбувається багато різноякісних процесів суспільного виробництва івідтворення, які переплітаються тавзаємозумовлюють один одного. Це і суто технічні процеси, пов'язані зоснащенням його матеріально-технічної бази, конструкторськоюі технологічною підготовкою виробництва, використанням матеріальних і трудових ресурсів, збутом продукції тощо; це, звичайно, і економічні процеси, пов'язані зформуванням фінансових ресурсівпідприємств, їх розміщенням у активи, розподілом накопичень, забезпеченням платоспроможності підприємства тощо; це, нарешті, соціальні процеси, тобто процесижиттєдіяльності трудового колективу(поліпшення умов праці, відпочинку і побуту працівників, створення сприятливого мікроклімату в колективі, інші складовітак званого людського фактора).
Отже, господарська діяльність — цедосить складний об'єкт управління, який вивчається багатьманауками, у тому числі такими економічними науками, якекономіка та організація виробництва (промисловості,сільського господарства, будівництва, торгівлі тощо), фінанси, статистика,бухгалтерський облік та інші. Кожна з них досліджуєтой чи інший бік господарської діяльності підприємства. Що ж до фінансово-економічного аналізу, то,виходячи з суті поняття про аналізвзагалі і з вищенаведеного визначення його предмета, можна твердити, що об'єктом цієї наукової дисциплінивиступає вся господарська діяльністьпідприємства в комплексі, при цьому аналізвиступає однією з найважливіших управлінських функцій.
Зміст і завдання економічного аналізузалежать від соціально-економічного устрою,в умовах якого функціонує підприємство. В умовах одержавленої адміністративно-командної економіки, з якої Україна поступово виходить в останнє десятиріччя,головним в економічному аналізі були насамперед оцінка виконання підприємствамицентралізовано затверджуваних планових завдань (головним чином кількіснихпоказників виробництва і реалізації продукції) і визначення відповідності господарської діяльності підприємств економічній стратегії панівної політичної партії. Уринковій економіці зміст і завдання аналізу докорінно змінюютьсяадекватно змінам, які відбуваються у характері і цілях господарської діяльностіпідприємств — суб'єктів підприємницькоїдіяльності будь-якої форми власностіі організаційно-правової форми функціонування. У процесі фінансово-економічногоаналізу в умовах ринкової економіки вирішуютьсятакі завдання.
По-перше,це об'єктивна і всебічна оцінка досягнутих результатів діяльностіпідприємства з точки зору їх сумірності з вкладеним капіталом і поточними витратами на ведення господарської діяльності. Оскільки результати фінансово-господарськоїдіяльності будь-якого підприємства вумовах ринкової економіки оцінюються головним чином у термінах прибутковості ірентабельності, в коло аналітичнихзадач, які розв'язуються в процесі аналізу, включають задачі, пов'язані з оцінкою ефективностівикористання всіх ресурсів, якимирозпоряджається підприємство, а саме: матеріальних (включаючи основні засоби, оборотні засоби),нематеріальних активів, трудовихресурсів, фінансових ресурсів. Оцінка результатів діяльності підприємства має здійснюватися як на рівнігосподарюючого суб'єкта в цілому,так і на рівні його окремих структурних підрозділів (філія, цех, дільниця тощо).
Виконання сформульованого як перше завдання фінансово-економічного аналізуздійснюється паралельно з визначенням рівня дотриманнявимог ліквідності як необхідної умови функціонування підприємств уринковій економіці, яка через об'єктивність законів свого існування не забезпечує жодному суб'єкту господарювання гарантії від банкрутства. І хоч у практичнійдіяльності підприємств управлінськірішення, спрямовані на підтримку певного рівня ліквідності розміщення фінансових ресурсів у активи, нерідко вступають у протиріччя з міркуваннями щодорентабельності роботи, від такихрішень відмовлятися не можна; задача ж аналізу — дати оцінку оптимальностітаких рішень і в першу чергу виявити, чи не створюється при цьому зайвий «запас міцності» щодо ліквідності нашкоду рентабельності.
Наступним важливим і найбільш трудомістким завданням фінансово-економічного аналізу є виявлення факторів,які визначили той або іншийрезультат фінансово-господарської діяльності підприємства, їх взаємозв'язків і причинних зв'язків міжуправлінськими рішеннями, якіприймаються у ході виробничого або іншого підприємницького процесу, і досягнутими результатами.Одночасно на цьому етапі аналізурозв'язується безліч задач, пов'язаних з визначенням наявних резервів підвищення ефективностіфункціонування підприємства,намічаються шляхи і засоби мобілізації цих резервів, зокрема через ліквідацію причин виявлених недоліків уроботі. Фінансовий аналіз —це складова загального, повного, всебічного аналізу господарської діяльності, що охоплює два взаємопов'язаних розділи: аналізи фінансовий та управлінський(рис. 1). Такий розподіл досить умовний і відповідає розподілу бухгалтерськогообліку на підприємстві на фінансовий та управлінський, що є об'єктивною потребою під час діяльності підприємства вринкових умовах .
Аналіз господарської
Діяльності
Фінансовий Управлінський
Зовнішній Внутрішній Внутрішньо-
господарський
(управлінський)
Рис. 1 Види аналізу господарської діяльності
Основнийзміст зовнішнього фінансового аналізу — надання інформації численним користувачам про прибутковість діяльності підприємства, його платоспроможність, фінансову незалежність, ділову активність, ринкову стійкість тощо. Відповідні аналітичні показники розраховують за даними публічної фінансової звітності підприємства) із залученням даних ринку цінних паперів. Стандартиобліку та звітності сприяють розробці регламентованих, типовихметодик аналізу. Так, Методика інтегральної оцінки привабливості підприємств та організацій та Методика поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, що розроблені Агентством України з питань запобіганнябанкрутству, зорієнтовані на показники зовнішнього фінансовогоаналізу. Тест на ймовірність банкрутства також базуєтьсяна даних зовнішнього аналізу. Оскільки зовнішній аналіз базуєтьсяна обмеженій кількості інформації про діяльність підприємства, він не дає змоги розкрити всі причини успіху або невдач підприємства.
Результати внутрішньогофінансового аналізу призначені для керівництва підприємства. Основний змістцього аналізу — факторний аналіз прибутку (збитку),рентабельності, собівартості виробництва за видами продукції та видами витрат,пошук точки збитковості (критичного обсягу виробництва),фінансовий аналіз інвестиційних проектів. Методичнимрекомендаціям з аналізу фінансово-господарського стану підприємствта організацій, що розроблені Державною податковою адміністрацієюУкраїни, властиві ознаки як зовнішнього, так і внутрішньогосподарськогофінансового аналізу.
Основні відмінності міжзовнішнім та внутрішнім аналізами ілюструє табл. 1.
Таблиця1
Ознаки видів фінансового аналізу
Ознака
Фінансовий аналіз
зовнішній
внутрішній
Інформаційна база аналізу Фінансова звітність (публічна) Бухгалтерський управлінський облік та звітність Рівень регламентації правил Держава Підприємство Суб'єкти аналізу (користувачі) Підприємство і його прямі та непрямі ділові партнери Підприємство Відкритість результатів аналізу Відкриті Комерційна таємниця
Одним із ефективнихзасобів управління підприємницькою діяльністю є їїпланування і оцінка виконання намічених планів (графіків, кошторисів)з кількісних й якісних показників роботи підприємства.У ході фінансово-економічного аналізу вирішуються завдання, пов'язані як з оцінкою рівня виконання намічених планів (бізнес-планів), так іякості самих планів, їх спрямованості на досягнення підприємством найвищих результатів. Хибним є погляд на плануваннялише як на рудимент неефективної адміністративно-планової економіки: в умовах ринкової економіки роль планування (особливо внутрішньогосподарського) навітьпідвищується. Якщо плани складеніграмотно і враховують усі резерви, які є в розпорядженні підприємства, якщо на підприємстві діє ефективнасистема контролю за виконаннямпланових завдань у всіх ланках підприємницької діяльності, це є запорукою успішного досягнення високих кінцевихрезультатів. Такі плани, з іншого боку, є базою для виявлення резервівподальшого зростання якості роботи підприємства.
Завданняфінансового аналізу зумовлені завданнями управління підприємствому трьох сферах діяльності — фінансовій, інвестиційній та операційній(виробничій), що поєднані рухом фінансових ресурсів. Такийподіл, що є традиційним для країн з розвиненою економікою, нещодавно набрав чинності і в Україні.
Звідсизавдання фінансового аналізу полягають в інформаційному забезпеченні прийняттяобгрунтованих рішень за такими напрямками діяльностіпідприємства:
1) фінансовою — управлінняпасивами; забезпечення підприємства фінансовими ресурсами;визначення оптимального розміру, складу і структуриджерел фінансування зі свідомим ризиком за очікувані вигоди, щопов'язаний з використанням зовнішніх позик;
2) інвестиційною — управління активами; розподіл фінансових ресурсів, визначення оптимального розміру, складу і структури активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів;
3) операційною — управління фінансовимирезультатами діяльності; прибуткова поточна діяльністьзавдяки ефективному використанню наявних ресурсів.
Важливим завданням фінансово-економічного аналізу євизначення ефективності впровадження на підприємстві комерційного розрахунку. Саме цей метод господарювання повноюмірою відповідає характерувиробничих відносин ринкової економіки, забезпечує реальне втілення принципуматеріальної зацікавленості підприємств та їх працівників у підвищенні ефективності роботи, поєднує суспільні, колективні та особисті інтереси учасників ринковихвідносин.
Сформульовані основнізавдання фінансово-економічного аналізу діяльностіпідприємств не вичерпують його змісту. Паралельно розв'язується низкавзаємопов'язаних аналітичних задач, критерієм оцінкиякості виконання яких є ступінь впливу на прийняття управлінськихрішень і досягнення підприємством реальних позитивнихзрушень від втілення у життя результатів аналізу.
Основним принципомвирішення завдань фінансово-економічного аналізу є принципкомплексності, системного підходу.
Длядосягнення успіху в ринковій конкурентній боротьбі підприємець повинен мати точнеуявлення про розвиток безлічі економіч- нихявищ, таких як попит і пропозиція на засоби виробництва, конкретні товари і послуги, що його підприємствопропонує ринкові, на гроші, прошляхи досягнення економи витрат на виробництво, підвищення ефективностівикористання наявних ресурсів та про інші складовіпідвищення ефективності своєї діяльності. Всі вони мають бути певним чином описані, в тому числіобов'язково у взаємозв'язку, взаємозалежності й взаємозумовленості. Длятого щоб таке описання і аналіз були ефективним інструментом управління підприємством, вони не можуть обмежуватися лишенизкою безладних перерахувань іконстатацій, локальних висновків. Вони обов'язково мають бути підпорядковані певній системі, і перш за все це стосується, як зазначалося, необхідностідодержання діалектичного підходу доцілого та його частин, до аналізу і його протилежності — синтезу. Системний підхід передбачає вивчення йаналіз будь-якого об'єкта (звичайнож, і господарської діяльності суб'єктів підприємництва) як єдиного цілого, єдиної системи; економічне явище в цілому не можна дослідити, якщо, насамперед, чітко несформульовані проблема, мета і критерії оцінки її досягнення, якщо недосліджені і не вивчені всі сторони явища уїх зв'язках і взаємозалежностях, невизначені система пріоритетів у дослідженні (ієрархічність) і основна ланка (тобто найсуттєвіший елемент цієїсистеми).
Системність,комплексність аналізу виявляються також у необхідностідослідження будь-яких економічних процесів як єдності економічного іполітичного, економічного і соціального. Зокрема, відрив політичногоаспекту проблем господарської діяльності від економічногоне може не призводити до прийняття волюнтаристських, економічнонедоцільних рішень: найбільшою мірою це виявляється на макрорівні,але у масштабах підприємств (особливо державних) такі фактиможуть мати і мають місце. Досить наочно вони виявляються через неадекватнуцінову політику, створення штучних пільгових умов партнерствадля «необхідних» юридичних і фізичних осіб, кон'юнктурний підхід доучасті підприємства на ринку цінних паперів,ринку позикових капіталів тощо.
Водночас економічна ефективністьроботи підприємства як головного об'єкта фінансово-економічного аналізу не можеоцінюватися без урахування і визначення соціальної спрямованості діяльності підприємств та досягнутих результатів. Цейаспект проблеми, однак, не можна сприймати лише у межах розвитку напідприємстві об'єктів соціальноїсфери — спрямування того чи іншого обсягу фінансових ресурсів на будівництво житла, утримання закладів охорони здоров'я, освіти, культури тощо. Такерозуміння соціального ефектудіяльності підприємств не є повним і вичерпним. Ідеться про такі соціальні«індикатори», як вплив організації та результатів роботи підприємства на створення в колективах атмосфери творчості, здорового трудового суперництва,стимулювання участі кожногопрацівника в управлінні, у прийнятті господарських рішень тощо. Якщо при аналізі ці та подібні соціальніявища ігноруються, тобто виносяться за межі фінансово-господарської діяльності,визначення її ефективності набуває однобокого характеру.
Виконання завданьфінансово-економічного аналізу ґрунтується також на дотриманніпринципу науковості й принципу оперативності.Перший з них передбачає використання уметодології аналізу знань і досягнень економічної теорії, статистики, математики, іншихтеоретичних і прикладних наук, економіки відповідних галузей сфери підприємництва.Принцип оперативності полягає у тому, щофінансово-економічний аналіз повинен здійснюватися у таких обсягах ітоді, коли виникає потреба виявити причини недоліківу роботі підприємств і розробити шляхи підвищення її ефективності. Утакому разі результати аналізу можуть бути оперативно враховані при прийнятті управлінських рішень.
Жоднийфінансовий аналіз не вважається повним, якщо не охоплюєвсіх сфер діяльності підприємства і складається лише з цифр. Якісний аналіз має передувати кількісному, оскільки за його допомогою можна встановити найактуальніші для підприємства проблеми щодо показників його виробничої діяльності. Необхідно враховувати істотний вплив зовнішніх чинників: зміни рівня цін на матеріально-технічні ресурси, зокрема на енергоносії; зміни ставок процентів; зміни в податковому законодавстві тощо. Важливо визначити місце підприємства в галузі, його конкурентоспроможність. У процесі аналізу слід ураховувати специфіку галузі, форму власності, розміри підприємства. За результатами аналізу розроблюють заходиполіпшення фінансового стану підприємства.
Список використаноїлітератури
1. Коробов М.Я.Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – 3-тє вид.,перероб. і доп. – К.: Т-во „Знання”,2002р.
2. Ізмайлова К.В.Фінансовийаналіз: Навч. посіб. – 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП. 2001р.
3. Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализфинансово-экономической деятельности предприятия: Учебно-практическое пособие.– 2-е изд., испр. – М.: Издательство «Дело и Сервис», 2000г.
4. ХарламоваГ.В, Экономический анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятий.Харьков:- 1995г.
5. ШереметА.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. — М.: Инфра-М, 1995г.
6. КостыpкоЛ.А. Финансовый анализ: Учеб. пособие/ Восточноукp. гос. ун-т.- Луганск, 1998г.
7. Ковалев В.В. Финансовыйанализ: Упpавление капиталом. Выбоp инвестиций. Анализ отчетности.- М.:Финансы и статистика, 1995г.