Реферат: Олігополія та ринок монополістичної конкуренції

Рефератз дисципліни «Мікроекономіка»

натему

«Олігополіята ринок монополістичної конкуренції»

 

Олігополія

 

Олігопольна структура ринку посідає проміжне місце міжмонополією та монополістичною конкуренцією, тому деякі її ознаки не маютьоднозначного тлумачення, а саме:

·          на ринку діє невеликакількість підприємств;

·          окреме підприємство можепропонувати на ринку однорідний або диференційований продукт;

·          підприємства мають неоднаковуринкову владу;

·          вступ до галузі ускладнений через різні бар’єри;

·          може мати місценецінова конкуренція.

Але головна риса олігополістичногоринку — загальна взаємозалежність його учасників. Кожний олігополіст привизначенні лінії своєї економічної поведінки повинен враховувати поведінку якспоживачів продукції, так і конкурентів, оскільки їх реакція на його дії може бутинеоднозначною. Тому не існує загальної універсальної теорії олігополії. Моделіповедінки фірм при олігополії досить різноманітні і виходять з різних підходівщодо сценаріїв стратегічної поведінки фірми — способів конкурентної боротьби івзаємодії із суперниками в умовах прагнення до максимальних прибутків.Розглянемо найбільш поширені моделі олігополії на прикладі дуополістичноїструктури ринку. Дуополія — це ринкова структура, за якої пропозиціяпредставлена лише двома постачальниками.

Першим, хто змоделював поведінкудуополістів, які враховують особливості ринкової позиції конкурента, йогоринкову владу, був Г. фон Штакельберг. Власне, якщо в моделі дуополіївраховувати економічну силу конкурентів, а вона може бути або однаковою, або ні,то можливі такі чотири ситуації (рис. 12.1):

1)        перший продавець є лідеромі встановлює ринкову ціну,
а другий — аутсайдером, який підпорядковує свої дії поведінці лідера;

2)        другий продавець виступаєлідером, а перший займає залежну позицію;

3)        обидва продавцінамагаються бути лідерами і проводити незалежну ринкову політику;

4)        обидва продавці на ринкупасивні й пристосовуються до дій співучасника.

Ринкові позиції ®¯ Лідерство продавців Тільки перший Тільки другий Обидва

а

у

т

с
а
й  

Д
Е

р

С
Т
В
О

П
р
о
д
а
в
ц
і
в

Тільки перший Тільки другий Обидва

Рис.1. Варіанти співвідношень ринкової влади дуополістів

Історично першою була змодельованачетверта ситуація, відома в теорії мікроекономіки як модель дуополії Курно.Пізніше з’явилася модель дуополії Бертрана. Сутність цих моделейзводиться до того, що кожний з продавців визначає свій обсяг виробництва(модель Курно) або ціну товару (модель Бертрана) залежно від аналогічнихпараметрів, які встановлює інший співучасник ринку. Очевидно, що такапасивність дуополістів не може існувати довгостроково і рано чи пізновизначиться лідер та аутсайдер певного ринку.

Модель третьої з розглянутих вищеситуацій відома в мікроекономічній теорії як олігополістичне рішення Боулі.Розвиток цієї ситуації призводить до порушення ринкової рівноваги та доперевироб­ництва, в результаті чого або розпочинається цінова війна, дебуде один переможець, або учасники дійдуть певної згоди. І в тому, і в іншомувипадку створюються реальні передумови для монополізації даного ринку.

У цілому, розгляд усіх чотирьохситуацій дає підстави стверджувати, що в результаті процесів навчання учасниківі накопичення ринкового досвіду ними усвідомлюється неминучість розшаруваннядуополістів, а загалом — олігополістів, за рівнем ринкової влади для збереженняолігополістичної структури. Процеси розшарування кінець-кінцем призводять довстановлення жорсткого співвідношення між ціною лідера (лідерів) і ціноюаутсайдерів та односпрямованості цінових змін у майбутньому. Певним етапамеволюційного процесу ринкової поведінки олігополістів відповідають моделіФеллнера(модель об’єднання олігополістів), Свізі(модельламаної кривої попиту), Хойсса(політика жорсткого співвідношенняцін).

В аналізі олігополістичнихситуацій застосовуються положення та методи теорії ігор. Теорія ігор —це наука, яка за допомогою математичних методів досліджує поведінку індивидів увідповідних ситуаціях, пов’язаних з прийняттям рішень. Різні види ігор можнакласифікувати за певними ознаками:

¾       за числом гравців (ігри здвома, трьома і більше учасниками);

¾       за кількістю стратегій(скінченні й нескінченні ігри);

¾       за властивостями платіжноїфункції (ігри з нульовою та ненульовою сумою);

¾       за характером попередньоїдомовленості (кооперативні та некооперативні ігри).

Певна ситуація наолігополістичному ринку може моделюватися та досліджуватися відповідною грою.

Об’єктивно існуючавзаємозалежність олігополістів визначально впливає як на зміст процесу навчанняучасників даного ринку («квазіпереговори» за Феллнером), так і на еволюціювнутрішньогалузевої організації. Олігополісти повинні вирішувати, чи варто їмагресивно конкурувати, намагаючись захопити більшу частку ринку за рахунокконкурента, чи «співпрацювати» і конкурувати більш пасив­но, співіснуючи зісвоїм конкурентом, задовольняючись своєю часткою і домовляючись щодо спільнихринкових дій. Тобто олігополія створює сприятливі передумови для організації даногоринку за змовою. Змова наявна, коли підприємства галузі досягають очевидної(відкритої чи відслідковуваної) або прихованої (таємної чи мовчазної) згоди щодофіксування цін і спільної цінової політики, поділу ринку (квотування) або іншихспособів обмеження конкуренції між собою. Зумовлений змовою контроль над ціноюта певна спільна ринкова влада дає змогу олігополістам зменшити невизначеність,збільшити прибутки і навіть перешкодити вступу до галузі нових конкурентів.

Щодо питання економічної ефективностіолігополії існують різноманітні погляди. Багато західних економістів (Шумпетер,Гейлбрейт) вважають, що лише великі фірми, які володіють значними фінансовими,технічними, інтелектуальними ресурсами, здатні забез­печити науково-технічнийпрогрес. Їх опоненти доводять, що численні винаходи були зроблені на дрібнихфірмах і навіть окремими винахідниками самостійно. Існує також думка, що олігополія,з точки зору суспільства, навіть гірша за монополію, оскільки остання підлягаєдержавному регулюванню, а за олігополії лише утворюється видимість конкуренції.

Проте олігополія — найпоширенішаринкова структура сучасної економіки в розвинутих країнах. Найвагомішоюпричиною її існування є наявність ефекту масштабу, що обумовлює зниженнядовгострокових середніх витрат виробництва. В умовах олігополії мінімальноефективний розмір фірми має бути досить значним, адже за даного обсягуспоживчого попиту достатня ефективність галузі може бути досягнута лише малоюкількістю великих підприємств.

Основнітерміни

 

Олігополія — ринкова структура, в якій домінує декількапідприємств, а входження нових виробників у ринок ускладнене.

Дуополія — ситуація на ринку, коли пропозиціяпредставлена лише двома постачальниками.

Рівновага Курно досягається на ринку за умов дуополії, коли кожнепідприємство, що діє самостійно, вибирає такий оптимальний обсяг виробництва,який очікує від нього інше підприємство. Рівновага Курно виникає як точкаперетину кривих реагування двох фірм.

Рівновага Бертрана описує ситуацію на ринку, за якої в умовах дуополіїпідприємства конкурують, знижуючи ціну товару та збільшуючи обсяг випуску.Стабільність рівноваги досягається тоді, коли ціна стає рівною граничнимвитратам, тобто досягається конкурентна рівновага.

Рівновага Штакельберга описує дуополію з таким розподілом ринковоївлади між підприємствами, за яким одне з них реалізує поведінку лідера, тимчасом як інше здійснює стратегію пристосування та корегує свою поведінкузалежно від вибору, зробленого лідером.

Цінова війна — циклічне, послідовне зниження ціни продуктуз метою витиснення конкурентів з олігополістичного ринку.

Змова — явна, таємна чи мовчазна домовленість міжпідприємствами в галузі з метою встановлення фіксованих цін та обсягів випуску.

Картель — організаційне об’єднання олігополістів зазмовою відносно цін та обсягу виробництва з метою максимізації сукупногоприбутку картелю.

Модель об’єднаної олігополіїФеллнера розглядає монопольнуринкову поведінку олігополістів, які об’єдналися з метою максимізації як спільногоприбутку, так і прибутку кожного з учасників.

Лідерство в цінах — модель ціноутворення, в якійпідприємство-лідер встановлює ціну, а інші нею керуються.

Модель олігополії Свізі (ламаної кривої попиту) базується на такихумовах і припущеннях:

¾       ламана крива попиту маєдві ділянки, розташовані вище від ціни Ро;

¾       підприємство виходить зтого, що коли воно підніме ціну, решта продавців залишаться від цього остороньі дане підприємство втратить значну частку ринку, оскільки покупці підуть дотого продавця, в якого менша ціна;

¾       при розгляді можливостізниження ціни підприємство вважає, що інші учасники ринку відреагують на цетакож зменшенням ціни, оскільки не захочуть втрачати своєї частки ринку.

Модель Свізі використовується дляпояснення феномена незмінності олігополістичних цін.

Політика сталого співвідношенняцін за Хойссом — взаємна координаціяринкових дій учасниками, які виходять із сталості співвідношення цін таодноспрямованості цінових змін. Здійснення цієї політики дає змогуолігополістам вирішити проблему взаємної залежності їх функцій попиту. Вонатакож пояснює незмінність цін на олігополістичних ринках.

Гра — взаємовідносини економічних суб’єктів у ситуаціях зпопередньо встановленими правилами, коли необхідно приймати відповідальні рішення.

Теорія ігор — наука, що за допомогою математичних методівдосліджує поведінку учасників ситуацій, пов’язаних з прийняттям рішень.

 

Задача 1

Дослідження дуопольного ринкупевного типу верстатів виявило, що функції реагування кожногопідприємства-виробника мають такий вигляд:

Y1 = 400 – 2Y2;

Y2 = 400 — 2Y1;

де Y1, Y2— обсяги виробництва першого та другого підприємства. Наведіть графічно функціїреагування підприємств і розрахуйте пропорції розділу ринку між ними.

Розв’язання

Функції реагування показують, як будезмінюватися поведінка одного підприємства (обсяг його випуску) залежно відповедінки іншого підприємства. Тому графік функцій реагування цих двохпідприємств матиме вигляд (рис. 2):

/>

Рис. 2. Функціїреагування підприємств

Точка перетину двох функцій реагування(т. А) означає збіг реальної поведінки цих підприємств з тією, якаочікувалася з боку іншого підприємства, тобто точку рівноваги за умов дуополії.Отже, обсяги виробництва двох підприємств, що виникають за умов поділу ринку,можна обчислити через систему рівнянь

Y1= 400– 2Y2,Y2= 400– 2Y1.

Звідки

Y1 = 133/>, Y2= 133/>.

Отже, підприємства поділили ринок порівну,причому частка кожного становить 133 од. випуску.

Задача 2

На регіональному ринку діловихчоловічих костюмів діють 3 підприємства, приблизно однакові за розміром.Граничні витрати кожного підприємства незмінні, однакові та дорівнюють300 грош. од.

Ринковий попит на продукцію галузіпредставлено у таблиці:

Ціна, за одиницю, грош. од. 1200 900 600 300 Обсяг випуску, тис.од. 300 600 900 1200

Якщо підприємства створять картель ірозподілять ринок порівну, якою буде рівноважна ціна та яку кількість продукціїстане виробляти кожне підприємство?

Розв’язання

Для картелю в цілому умовамаксимізації прибутку може бути записана так: МС = МR.Попит у галузі визначається за формулою

Р = 1500 – Q.

Тоді

МR = 1500 – 2Q = 300,

звідси

Q = 600.

Оскільки підприємства маютьоднакову ринкову владу, то

qi = 600 : 3 = 200 (тис. од.)

а ціна

Р = 1300грош. од.

Ринок монополістичної конкуренції

 

Монополістична конкуренція — тип ринку, на якому діє велика кількістьневеликих постачальників, що конкурують між собою за продаж диференційованоготовару. Можна сформулювати такі ознаки монополістичної конкуренції:

1.        На ринку існує відносновелика кількість продавців, кожен з яких задовольняє невелику частку ринковогопопиту.

2.        Товар кожного підприємстває недосконалим замінником товару, що реалізується іншими учасниками даногоринку, тобто товар є диференційованим. Диференціація може бути як за якіснимиознаками, так і за розбіжностями в рекламі, іміджі підприємства, що дає змогупродавцеві мати певну міру монопольної влади у своєму ринковому сегменті.

3.        Продавці при встановленніцін і визначенні обсягів продажу своїх товарів не враховують реакціюконкурентів. Малоймовірно, щоб якийсь конкурент зазнав збитків або втративзначну частку ринку при зменшенні будь-яким підприємством продажної ціни,оскільки він виробляє диференційований товар, на який є досить сталий попит.

4.        Ринок має відносноневисокі вхідні та вихідні бар’єри.

Крива попиту на товар підприємствамає від’ємний тангенс кута нахилу (на рис. 3 — D2D2).Попит на продукцію підприємств не є, як за умов досконалої конкуренції, абсолютноеластичним (D1D1), але його еластичністьвища, ніж за умов монополії — (D3D3).

Для визначення обсягів випускупродукції, що максимізують прибуток або мінімізують збитки (короткостроковийперіод), підприємство—монополістичний конкурент повинно провести такий самийсукупний або граничний аналіз, як і за умов інших ринкових структур. Обсягоптимального випуску та відповідна ціна визначаються за правилом: MR = MC.

/>

Рис.3. Лінії попиту на продукцію підприємства за різних ситуацій

Точка ЕMK(QMK,PMK) на лінії попиту (рис. 4) відповідає умовам короткостроковогоперіоду, точка В відображає стан довгострокової рівноваги.

/>

Рис. 4. Можливі варіанти становищапідприємства за умов монополістичної конкуренції: а — максимізаціяприбутку; б — мінімізація збитків; в — стан рівноваги удовгостроковому періоді

Якщо монополістично конкурентні підприємстваодержують економічний прибуток, то це спонукатиме нові підприємства до вступудо галузі, що зменшить попит на продукцію окремого підприємства й обмежить йогограничний виторг. Тому галузь не може знаходитися у стані рівноваги, поки підприємстваможуть встановлювати ціни на товар більші за середні загальні витрати привипуску, що максимізує прибуток.

За довгострокової рівноваги крива попиту на товар будь-якого підприємствав галузі є дотичною до кривої середніх витрат у довгостроковому періоді.Вільний вступ до ринку веде до того, що кожне підприємство одержує тількинормальний (нульовий економічний) прибуток (рис. 13.2, в). Цей процесможе відбуватися й у зворотному напрямку, якщо підприємства не можутьвідшкодувати свої економічні витрати і зазнають збитків.

Чи є ринковий механізммонополістичної конкуренції ефективним? Щодо використання ресурсів — ні,оскільки виробництво здійснюється не з мінімальними витратами (рис. 13.2, в):обсяг виробництва QМКне досягає величини Q1,де середні загальні витрати підприємства мінімальні. Але якщо оцінюватиефективність стосовно задоволення потреб споживачів, то різноманітністьтоварів, яка відповідає потребам людей, є для них більш прийнятною, ніжодноманітна продукція за нижчими цінами і в значному обсязі.

 

Основні терміни

 

Монополістична конкуренція — вид конкуренції у галузі без суттєвихбар’єрів для вступу до неї, з великою кількістю продавців, кожен з яких продаєдиференційований товар.

Диференціація продукту — надання продукту специфічних властивостей,що відрізняють його від аналогічних і перетворюють на недосконалий замінник.

Задача.

Підприємство «Люба» виготовляєжіночі блузи (тис. од. на рік) і діє на ринку монополістичної конкуренції.Граничний виторг підприємства описується формулою МR = 20 – Q, азростаючий відрізок кривої граничних витрат — формулою МС = 3Q – 10. Якщо мінімальне значення довгострокових середніх витрат (LAC)дорівнює 11 грош. од., то який буде надлишок виробничих потужностей у підприємства?

Розв’язання

Обсяг виробництва, що максимізуєприбуток підприємства, задається умовою МR = MC. Звідсимаємо оптимальний обсяг виробництва для умов монополістичної конкуренції:

20 – 2Q = 3Q – 10,Qм.к. = 6.

Якби підприємство діяло на ринкудосконалої конкуренції, то у довгостроковому періоді обсяг виробництвазадавався би умовоюР = MR = = MC = LAC min.Тоді

3Q – 10 = 11,

звідси

Qд.к. = 7.

Отже, недовантаження виробничихпотужностей становить

Qд.к. – Qм.к. = 1(тис. од. річноговипуску).

 

Література

1.        Горобчук Т.Т. Мікроекономіка.Навчально-методичний посібник. Київ: ЦУЛ,  2002, 236 с.