Реферат: Олігополія
Мiнiстерствоосвiти і науки Украiни
Розрахунковаграфічна робота
зпредмету «Мікроекономіка»
натему: Олігополія.
Перевірив Викопавстудент
викладач групи
спеціальність
_______________ «Економікапідприємства»
(підпис)
Київ2007
Зміст
І. Теоретична частина. Олігополістична структура ринкуі підприємства.
1. Олігополія,її сутність, розповсюдження і причини існування.
2. Основнімоделі олігополістичного ціноутворення.
3. Олігополістичнаі економічна ефективність. Можливості державного регулювання при олігополії.
ІІ. Розрахункова частина.
Завдання №1.
Завдання №2.
Список використаної літератури.
І. Теоретична частина. Олігополістичнаструктура ринку і підприємства.
1. Олігополія, її сутність, розповсюдження іпричини існування.
Олігополія — це ринкова структура, при якій в реалізаціїякого-небудь товару домінує дуже мало продавців, а поява нових продавцівутруднена або неможлива.
Олігополістичний ринок характеризується небагаточисельністю, тобто коли на ринку функціонує небагато фірм. Так, коли мичуємо “Велика трійка”, “Велика четвірка”, “Велика шестірка”, то очевидно, щогалузь є олігополістичною. Наприклад, олігополія включає алюміневупромисловість, в якій три фірми мають тенденцію до панування на ринку; приолігополії 10 чи 15 бензозаправок можуть мати приблизно рівні частки ринкунафтопродуктів в місті середніх розмірів.
Олігополії можутьбути або однорідними, або диференційованими, тобто в олігополістичній галузіможуть випускати стандартизовані або однорідні продукти. До стандартизованихпродуктів олігополістичної галузі можна віднести – цемент, гіпс, свинець,технічний спирт, мідь, цинк, сталь та ін. З іншої сторони, фірми, яківипускають споживчі товари: автомобілі, шини, миючі засоби, кукурудзяні тавівсяні пластівці, багато побутових електроприладів, є диференційованимиолігополіями.
Причини існуванняолігополій (чому в певній галузі може існувати тільки декілька фірм?):
- ефект масштабу – багато фірм починають своюдіяльність із невисоких технологій та при малих масштабах. Проте, із часом “кмітливі” фірми “розростаються”, а менш енергійні залишаються позаду Так, вСША спочатку було біля 80 фірм по випуску автомобілів, на даний момент існуєтри, а саме “Дженерал моторз”, “Форд” і “Крайслер”, які контролюють 90%автомобільного ринку США. Ефект масштабу може бути досить складним бар’єромдля вступу в галузь, так як для того, щоб ввійти в галузь, необхідно вкластиміліарди доларів.
- інші причини (бар’єри): володінняпатентами та контроль над стратегічною сировиною надзвичайно важливі в хімії,електроніці, алюміневій промисловості; додатковим фінансовим бар’єром длявступу можуть бути витрати на рекламу.
Також для олігополії характерним є ефектзлиття. Для злиття можуть сприяти різні причини. Основна причина полягає втому, що об’єднання двох чи більше конкуруючих фірм може суттєво змінити(збільшити) їх ринкову частку і дати можливість новій і більш крупнійвиробничій одиниці добитися більшого ефекту масштабу. Іншою причиною є ринковавлада, досягнення якої сприяє злиттю. Так, наприклад, збільшення розміру фірми,до яркого приводить злиття, може дати їй перевагу “крупного покупця” тадозволить фірмі вимагати та добиватися більш низьких, ніж раніше, цін (витрат)від постачальників ресурсів.
Між фірмами волігополістичній галузі існує певна взаємозалежність. Припустимо, існує трифірми А, Б і В, кожна з яких володіє 1/3 часткою ринку певного продукту. Якщо Азменшує ціну, то її частка ринку відповідно зростає. Відповідною буде і реакціяфірм В і Б. Б і В можуть або спустити ціну до ціни рівня А, або ще нижче, ніжА, тим самим розпочинаючи цінову війну. Тобто, це означає, що ні одна із фірм волігополістичній галузі не наважиться спустити ціну, не прорахувавши всіможливі варіанти поведінки своїх конкурентів. при встановленні ціниолігополіста найважливішими є дані про витрати і об’єм попиту, а також до цьогослід додати реакцію зі сторони конкурентів (неопреділений фактор).
Слід підкреслити,що взаємозалежність фірм, внаслідок небагаточисельності в галузі, і якнеобхідність для фірми передбачати та прораховувати можливі відповідні діїконкурентів внаслідок зміни її цінової політики є унікальними властивостямиолігополій. Більша кількість фірм при чистій конкуренції та монополістичнійконкуренції, а також відсутність конкурентів при чистій монополії виключаютьможливість існування взаємозв'язку в цих ринкових структурах. Тобто, можнавідмітити, що олігополія існує, коли кількість фірм в галузі така мала,що кожна при формуванні своєї цінової політики повинна приймати до увагиреакцію зі сторони конкурентів.
2. Основнімоделі олігополістичного ціноутворенн.
Щоб розглянутисутність олігополістичного ціноутворення необхідно розглянути чотири різнімоделі:
Ціноутворення в умовах олігополії пропозиції
Олігополія пропозиції виникає тоді, коли галузевий попит як сукупнийпопит безлічі покупців задовольняється невеликим числом виробників. Оскільки начастку олігополіста доводиться значна частинагалузевої пропозиції, що дозволяє йому впливати на ціну, то крива попиту напродукцію олігополії, як і на монополізованому ринку, має негативний нахил.Специфічним чинником ціноутворення на олігопольномуринку є те, що при виборі точки на своїй кривій попиту олігополістразом з эластичностью попиту і динамікою витрат виробництва бере до увагиможливу реакцію своїх конкурентів. Так, в простому випадку дуополії коли на ринку є лише два продавці (А і В)(РA РB), і объемів їх випуску (QA QB). Якщо дуополистыпри заданому галузевому попиті, представленому функцією Р = P(Q) = P(QA + QB) як інструмент конкуренції використовують об'єм випуску,дотримуючись однакової ціни: ра= рв= P/> то прибуток фірми є функцією двох змінних: p(QAQB)=P(QAQB) QA TC(QA). Умовою її максимізації єрівність:
dpA / dqA = dpA / dqA + dpB / dqB * dqB / dqA = 0 (2.1.)
Параметр dqB/dqAназивається коефіцієнтом реакції, який показує, наскільки змінюється випускфірми В при зміні випуску фірми А на одиницю. Як правило, у момент ухваленнярішення про об'єм випуску фірмі невідоме дійсне значення коефіцієнта реакції, івона вимушена спиратися на його очікуване значення. Коли конкуренти ведуть“війну цін”, то функція прибутку приймає вигляд pA = pA (PAPB), а умова її максимизації:
dpA / dPA = dpA / dPA + dpB / dPB * dPB / dPA = 0 (2.2.)
В цьому випадку об'єктом прогнозування для фірми стаєпараметр dPB / dPA.
Характер у відповідь дій одного з конкурентів на діїінших залежить від багатьох об'єктивних і субєктивных обставин. Моделіціноутворення на олігополістичному ринку повинні містити певний алгоритмвзаємозалежності стратегій суперників. Цим пояснюється існування великого числатеорій ціноутворення на ринку олігополії, що розрізняються концепціямиформування очікувань олігополіста відносно поведінки конкурентів. Примоделюванні поведінки олігополістів широковикористовуються інструменти теорії ігор.
Ціноутворення за лідером
Одній з форм|форма| неявної угоди конкурентів дотримуватисяєдиної ціни на ринку гомогенного блага є|з'являтися, являтися|ціноутворення за лідером. На відміну від моделі Штакельберга в даному випадкулідер встановлює не об'єм|обсяг| своговипуску, а ціну на свою продукцію. Як лідер виступає|вирушати|домінуюча за об'ємом виробництва фірма|фірма-виготовлювач|,що має, як правило, нижчі середні витрати|затрата|,ніж аутсайдери. Лідер встановлює ціну, прибуток, що максимізував його, а всіінші фірми|фірма-виготовлювач| — аутсайдерисприймають ціну лідера як екзогенний параметр. Аутсайдери тим самим опиняютьсяв положенні|становище| конкурентної фірми|фірма-виготовлювач|, крива пропозиції|речення| якої співпадає|збігатися|з|із| висхідною ділянкою кривої граничних.Тому лідер, вибираючи ціну, знає, який об'єм|обсяг|продукції запропонують аутсайдери за встановленою|установлений|ним ціною. Отже, для визначення попиту на свою продукцію лідерові потрібно з|із| ринкового попиту відняти пропозицію|речення| аутсайдерів. У графічному вигляді|вид| лідер зображений|змальований|на рис.3. Крива попиту, яка предстає|з'являтися|перед лідером, утворюється в результаті|унаслідок, внаслідок|горизонтального віднімання кривої сукупної пропозиції|речення|аутсайдерів Sa| з|із|кривій галузевого попиту D: при Р >= P1| аутсайдеризадовольнять ринковий попит без лідера, а при Р < Р0| аутсайдери підуть з ринку, залишаючи важ попитлідерові.
/>
Рис. 2.1. Ціноутворення за лідером на ринку гомогенного блага
Точка перетину|пересічення| кривих граничної виручки і граничнихвитрат|затрата| лідера визначає ціну pl|, якавстановиться на даному ринку. За цією ціною аутсайдери запропонують Qa|, а лідер — ql| од|. продукції. По побудов|шикування|іqa| +qb| =Q, тобто pl||з'являтися, являтися|є рівноважноюціною.
Для представленняалгебри ціноутворення за лідером приймемо, що галузевий попит характеризуєтьсяформулою Q^D| = а — bР|, функція загальних|спільний|витрат|затрата| всіх аутсайдерів має вид ТСA| = 0.25QA^2, а лідера — ТСl| = a + lql|, де qa,ql| відповідно випуск аутсайдерів і лідера.
Аутсайдеривизначають об'єм|обсяг| своєї пропозиції|речення| з|із|рівності Р = Мса|, тобто Р = 0.5QA. Отже, їхфункція пропозиції|речення| має вид QA^S| = 2Р|. Тодіфункція попиту на продукцію лідера представляється формулою QL^D| = q^d| -QA^S = а — bP|- 2Р| = а — P(b + 2). Відповідно функція цінипопиту на продукцію лідера має вид Р = (а — QL|)/(b+ 2). Отже, загальна|спільний| виручка лідеравизначається по формулі TRL| = (аQL| — QL^2|)/(b+2|), а гранична виручка: MRL| = (а — 2QL|)/(b+2). З|із| рівності mrl| = МСL| визначаєтьсяоб'єм|обсяг| випуску лідера:
(a — 2QL) / (b + 2) = l Þ QL = (a — (b + 2)l) / 2. (2.3.)
Підставивши цейоб'єм|обсяг| випуску в рівняння ціни попитуна продукцію лідера, знайдемо рівноважну ціну:
P* =(a + (b + 2) l) / (2(b + 2)) = a / (4 + 2b) + l / 2. (2.4.)
Іншого характеру|вдача| набуває лідерство на олігопольному| ринку гетерогенного блага. Диференціація продуктуослабляє|послабити, послаблювати|взаємозалежність олігополістів|. Специфічнеположення|становище| олігополіста| на ринку гетерогенного блага зв'язане, зокрема, з|із| двома обставинами. По-перше, попит на йогопродукцію представляється ламаною лінією, показаною на рис.2.2. При зміні цінив інтервалі { Р’, Р’} монополістичний конкурент знаходиться|перебувати| в положенні|становище|монополіста. Але|та| якщо він підніме ціну насвою продукцію вище Р’, то частина|частка|його покупців піде до конкурентів, тобто купуватиме|купляти, покупати|інший різновид даного блага. Тому за ціною P2|у нього куплять не Q2|, а Q1|. Відповідно, якщо ціна буде нижча Р’, наприкладP1|, то за рахунок залучення частини|частка| покупців своїх конкурентів дана фірма|фірма-виготовлювач| зможе продати не Q3|, а Q4|. По-друге,конкуренція між олігополістами|, що проводять|виробляти, справляти| диференційовані блага,супроводжується|супроводитися| вертикальнимзсувом|зміщення| кривої попиту на їхпродукцію. Виявивши зменшення попиту на свою продукцію, олігополісти| на відміну від монополістичних конкурентівзнижують не об'єм|обсяг| випуску, а ціну.Коли одна з фірм|фірма-виготовлювач| опускаєціну нижче Р, тоді її конкуренти, виявивши відтік |
/>
Рис. 2.2. Крива попиту олігополії
на ринку гетерогенних благ в короткому періоді.
покупців, теж|також| понизять|знизити|ціну і повернуть втрачених покупців. В результаті ініціатор зниження ціни заціною Р1| (рис.2.2) зможе продати тільки|лише| Q3|. Цеозначає, що крива попиту на його продукцію змістилася вниз. Тому олігополіст| на ринку гетерогенного блага бачить перед собою ламанукриву попиту, що постійно зміщується (мал. 2.3). Таким чином, якщо на ринкумонополістичної конкуренції дія конкурентів на ринкову позицію окремої фірми|фірма-виготовлювач| виявляється у виглядігоризонтального зсуву|зміщення| кривої попитуна її продукцію, то на олігопольному| ринкугетерогенного блага вплив конкурентів на ринкову позицію окремого виробникавиражається|виказується, висловлюється| увигляді вертикального зрушення|зсув| кривоїпопиту на його випуск. Зупинимося|зупинятися|на цьому докладніше|детальніше|.
У вигляді|вид| алгебри функція попиту на продукціюолігополіста|, що проводить|виробляти, справляти| гетерогенне благо,записується|занотовується| так:
a — bP + c (P’’ — P), якщо P > P’’,
Q^D = a- bP, якщо P’’ >= P >= P’, a — bP + c(P’’ — P), якщо P’ > P
/>
Рис.2.3 Крива попиту олігополії
на ринку гетерогенних благ в
довгому періоді.
На олігопольному| ринку гетерогенного блага залежність попиту напродукцію однієї фірми|фірма-виготовлювач|від цін на продукцію її конкурентів виникає з|із|взаємозалежності меж|кордон| монопольнихділянок кривих попиту, тобто від взаємозалежності значень Pi|’, Pi|’. Розглянемо|розгледимо| це на прикладі|зразок| двох фірм|фірма-виготовлювач|:А і В.
На мал. 6зображені|змальовані| криві попиту на їхпродукцію. До тих пір, поки фірма|фірма-виготовлювач|міняє|змінювати, замінювати| ціну в своємуінтервалі {Р’, Р|’}, об'єм|обсяг| виручки її конкурента не змінюється. Але|та| якщо, наприклад, фірма|фірма-виготовлювач| В понизить|знизити|ціну до РB,1| < рв|', те збільшення попитуна її продукцію в розмірі, представленому|уявленому|відрізком h, відбудеться за рахунок частини|частка|колишніх клієнтів фірми|фірма-виготовлювач| А.Тому при системі цін pa,o|, pb,i| об'єм|обсяг| продажів фірми|фірма-виготовлювач|А скоротиться на величину h. На мал. 6 це відображається|відображується| тим, що фірма|фірма-виготовлювач|А “зіскочила” з своєї монопольної ділянки кривої попиту. Щоб повернути покупців(повернутися на монопольну ділянку кривої попиту), що покинули її, фірмі|фірма-виготовлювач| А потрібно понизити|знизити| ціну на свою продукцію. Так пояснюєтьсязсув|зміщення| кривої попиту на продукціюфірми|фірма-виготовлювач| вниз (da,o| —>^da,1|).
/>
Оскільки прирістоб'єму|обсяг| попиту за рахунок “чужих”покупців у|біля, в| однієї фірми|фірма-виготовлювач| рівний скороченню об'єму|обсяг| попиту у|біля, в|іншої, то вихід за межі монополістичної ділянки кривої попиту одній
фірми|фірма-виготовлювач| супроводжується|супроводитися| аналогічним виходом інший. У мірутого як ціна на продукцію однієї фірми|фірма-виготовлювач|наближається до свого нижнього значення Р’, крива попиту другої фірми|фірма-виготовлювач| зміщується так, що початкова|вихідний| ціна на її продукцію наближається досвого верхнього значення Р’. Але|та| якщо привстановленні рівності РB| =РB|’ одночасно досягається і рівність Ра = Ра’, томежі|кордон| монопольних ділянок кривихпопиту на продукцію фірм|фірма-виготовлювач|знаходяться|перебувати| в наступному|слідуючий| співвідношенні:
(PA’’- PA) / (PA — PA’) = (PB — PB’) / (PB’’ — PB) (2.5.)
Це співвідношеннявизначає відстань зрушення|зсув| кривоюпопиту на продукцію одного виробника гетерогенного блага при зміні ціни напродукцію його конкурента.
Зсув|зміщення| кривих попиту на продукцію олігополістів| відображає|відбивати|той факт, що в ході “війни цін” фірмам|фірма-виготовлювач|вдається зберегти свій контингент покупців. В результаті|унаслідок, внаслідок| зсуву|зміщення|кривих попиту ціна рівноваги на олігопольному|ринку гетерогенного блага завжди виявляється|опинятися|усередині|всередині| інтервалу { Р’, Р|’}, тобто на монопольній ділянці кривих попиту[4].
При такійринковій структурі немає постійного лідера, домінуючого над рештою конкурентівза об'ємом виробництва або середнім витратам|затрата|.Лідером виступає|вирушати| та фірма|фірма-виготовлювач|, яка краще за іншихорієнтується в кон'юнктурі ринку і пропонує ціну, найбільш вигідну длявиробників в даний момент. Таке лідерство, на відміну від домінуючого,називається барометричним. Барометричний лідер не набуває|придбавати| довготривалих переваг перед іншимифірмами|фірма-виготовлювач|, що функціонуютьв галузі.
Твердістьцін і ламана крива попиту
Незмінність ціниможна пояснити, якщо окремі фірми|фірма-виготовлювач|вважають|лічити|, що їх суперники не підутьза будь-яким приростом ціни. В той же час вони припускають|передбачати|, що ті послідують за будь-якимзниженням їх ціни. За цих обставин крива попиту, як її сприймає кожна окремафірма|фірма-виготовлювач|, має дивну форму|форма|.
Береться вжевстановлена|установлений| ціна. Допустимо, щофірми|фірма-виготовлювач| галузі, думають|вважати|, що попит на їх товар буде вельми|дуже| еластичним, якщо вони піднімуть ціни, оскількиїх конкуренти не підвищуватимуть ціни у відповідь. Проте|однак| вони виходять і з|із| тогоприпущення|гадка|, що, якщо вони знизятьціни, то попит стане нееластичним, оскільки решта фірм|фірма-виготовлювач| теж|також|знизить ціну. Різка зміна еластичності|еластичність|попиту фірми|фірма-виготовлювач| привстановленій|установлений| ціні дає кривуламаної форми|форма|.
/>
Рис.2.5
Рис 2.5 зображає|змальовувати| ламану криву попиту і граничногодоходу|доход|. Відзначимо різке падінняграничного доходу|доход|, коли цінаопускається нижче Р, тобто встановленої|установлений|ціни. Це відбувається|походити| через різкепадіння надходжень|вступ|, коли фірма|фірма-виготовлювач| знижує свою ціну у відповідьна зниження ціни конкурентів. Фірма|фірма-виготовлювач|,яка знизить ціну втратить|згубити, змарнувати, загубити|у валовому доході|доход|, оскільки граничнийдохід|доход| стає негативним|заперечний|, оскільки попит нееластичний при цінахнижче встановленої|установлений| ціни.
На мал. 2.5 максимальні прибутки відповідають розміру випуску, при якому MR=MC| Крива граничних витрат|затрата|- МС1|. Отже, максимізуючим прибуткомвипуском буде Q` од|., а ціною — Р`. Теперприпустимо|передбачимо|, що ціна одного з ресурсів,необхідного для виробництва товару, зростає. Це зміщує криву граничних витратвгору|угору| з|із|МС1| до МС2|.Якщо після|потім| збільшення граничних витраткрива МС2| все ще перетинає|пересікати| MR| на ділянці нижче т.А, то фірма|фірма-виготовлювач|не змінить|зрадить| ні ціну, ні випуск. Такожскорочення граничних витрат не приведе до яких-небудь змін.
Стійкість цінипідтримуватиметься тільки|лише| при приростахвитрат|затрата|, які не зміщують кривіграничних витрат вгору|угору| настільки, щобперетинати|пересікати| криву граничногодоходу|доход| вище за т. А, оскільки більшийприріст граничних витрат приведе до нової ціни. Тоді існуватиме нова кривапопиту з|із| новим зламом. Злам зберігається,тільки|лише| якщо фірми|фірма-виготовлювач| залишаються при своїхпереконаннях щодо|відносно| реакції їхконкурентів на ціни після того, як встановиться нова ціна.
Лідерствов цінах
/>/>
Рис2.6
Лідерство в цінах- звичайна|звичний| практика на олігополістичних| ринках. Одна з фірм|фірма-виготовлювач|(не обов'язково найбільша) діє як ціновий лідер, який встановлює ціну, щобмаксимізувати свої власні прибутки, тоді як інші фірми|фірма-виготовлювач| слідують|прямувати|за лідером. Фірми|фірма-виготовлювач|, щозмагаються, призначають ту ж ціну, що і лідер, і працюють при рівні випуску,який максимізував їх прибутки при цій ціні.
Лідируюча|лідерувати| фірма|фірма-виготовлювач|припускає|передбачати|, що інші фірми|фірма-виготовлювач| на ринку не реагуватимутьтаким чином, що змінять|зрадять| ціну, якувона встановила. Вони вирішать|рішать, розв'язати|максимізувати свої прибутки при ціні, встановленій|установлений|лідером як дану. Модель лідерства в цінах називається частковою|частковий| монополією, оскільки лідер встановлюємонопольну ціну, засновану на його граничному доході|доход|і граничних витратах. Інші фірми|фірма-виготовлювач|приймають цю ціну як дану.
Мал. 2.6 показує,яким чином визначається ціна при частковій|частковий|монополії. Лідируюча|лідерувати| фірма|фірма-виготовлювач| визначає свій попит,віднімаючи ту кількість товару, яку продають інші фірми|фірма-виготовлювач| при всіх можливих цінах, з|із| ринкового попиту. Крива ринкового попиту Dпоказана на мал. 2.6 на гр. А. Крива пропозиції|речення|всіх інших фірм|фірма-виготовлювач| — Sf| показана на гр. В (мал. 2.6). Кількість товару,пропонована конкурентами фірми|фірма-виготовлювач|-лідера,зростатиме при вищих цінах. Фірма|фірма-виготовлювач|-лідерреалізує менш значну частку|доля| ринковогопопиту при вищих цінах.
На мал. 2.6 видно|показно|, що при ціні Pl|випуск складає qd| од|. При цьому крива попиту на гр. В показує, що кількість товару,пропонована іншими фірмами|фірма-виготовлювач|,буде рівна qf=qd-| ql|. Кількість товару, на який є попит на ринку, що залишилося дляпануючої фірми|фірма-виготовлювач| (“чистийпопит”), складає ql| од|. Ця точка|точка, точка-тире|знаходиться|перебувати| на кривій попиту Dn|. Крива попиту тоді показує, який об'єм|обсяг| продажів може сподіватися|надіятися| здійснити лідируюча|лідерувати| фірма|фірма-виготовлювач|при будь-якій ціні після|потім| вирахуванняпродажів, проведених|вироблених, справлених|іншими фірмами|фірма-виготовлювач|.
Фірма|фірма-виготовлювач|-лідер| максимізувала прибутки шляхом вибору ціни, яка робить|чинити| граничний дохід|доход|від задоволення чистого попиту, MRn|, рівнимїї граничним витратам. Отже, ціна лідера рівна Р1|,і фірма|фірма-виготовлювач|-лідер продасть ql| од|. продукціїза цією ціною. Інші фірми|фірма-виготовлювач|приймають ціну Р1| як дану і випускають qf| од|.
Лідерство в цінахможна також пояснити побоюваннями частини|частка|менших фірм|фірма-виготовлювач| у відповідьреакції лідируючої|лідерувати| фірми|фірма-виготовлювач|. Це вірно, коли лідируюча|лідерувати| фірма|фірма-виготовлювач|може виготовляти|виробляти, справляти| принижчих витратах, ніж її менш крупні конкуренти. Коли таке положення|становище| справ|річ|має місце, то менші фірми|фірма-виготовлювач|можуть коливатися|вагатися| — чи знижуватиціну нижче за лідера. Вони розуміють, що, хоча від зниження ціни вони виграютьтимчасово у продажу, але|та| вони програютьвійну цін, яку розв'яже крупніша фірма|фірма-виготовлювач|,оскільки у них вищі витрати і, отже, їх мінімальна ціна вища, ніж у|біля, в| крупнішої фірми|фірма-виготовлювач|.
Менші фірми|фірма-виготовлювач| на олігополістичних| ринках пасивно слідують|прямувати|за лідером іноді|інколи| і тому, що вонивважають|гадати|, що| крупніші фірми|фірма-виготовлювач|володіють більшою інформацією про ринковий попит. Вони не упевнені щодомайбутнього попиту на свою продукцію і розглядають|розглядувати|зміну ціни лідером як ознаку зміни попиту в майбутньому.
Ціноутворення,що обмежує вхід в галузь.
Фірми|фірма-виготовлювач| на олігополістичних| ринках можуть встановлювати ціни таким чином, щопотенційним новим виробникам на ринку було невигідно почати|розпочати, зачати| на ньому торгівлю. Длядосягнення цієї мети фірми|фірма-виготовлювач|на ринку можуть встановлювати ціни, які не максимізували їх поточні прибутки.Натомість вони встановлюють ціни з|із| такимрозрахунком, щоб утримати нових виробників від входу на ринок і надання|виявлення| знижуючої дії на майбутні прибутки.
Фірми|фірма-виготовлювач| або змовляються, абонаслідують приклад інших фірм|фірма-виготовлювач|при встановленні таких цін, які могли б запобігти вступу на ринок “чужаків”.Для досягнення цієї мети вони оцінюють|оцінювати|мінімально можливі середні витрати будь-якого нового потенційного виробника іприпускають|передбачати|, що будь-який новийвиробник прийме ціну, встановлену|установлений|існуючими фірмами|фірма-виготовлювач|, і їїдотримуватиметься.
Графік А на мал.2.7 показує криву LRAC| потенційного новоговиробника на олігополістичному| ринку. Якщофірма|фірма-виготовлювач| не можесподіватися|надіятися| на ціну, на свійтовар, рівну щонайменше P`=LRACmin|, то воназможе отримувати|одержувати| економічнийприбуток, увійшовши на ринок. Графік В (мал.9) показує ринковий попит на товар.Припустимо|передбачимо|, що фірми|фірма-виготовлювач|, що існують|наявний| в галузі, організовують картель, щобмаксимізувати поточний прибуток. Тоді вони встановлять ціну Pm|, відповідну випуску, при якому MR=MC|. При цій ціні продавалося б Qm| штук товару, і існуючі фірми|фірма-виготовлювач| ділили б загальний|спільний| випуск між собою. Проте|однак|, оскільки Pm|> LRACmin| потенційних нових виробників,то картель приречений на провал, якщо тільки|лише|не існує бар'єру для входу на ринок. Отже, фірми|фірма-виготовлювач|знають, що встановлювати монопольну ціну марно. При монопольній ціні більшефірм|фірма-виготовлювач| увійде на ринок іпропоновану для продажу кількість товару зросте, отже, ціна і прибуткивпадуть.
/>/>
Рис. 2.7
Ціною, що обмежуєвхід на ринок, є|з'являтися, являтися| ціна,достатньо|досить| низька, щоб запобігтипояві на ринку як продавців так і нових потенційних виробників. Припустимо|передбачимо|, що криві середніх витрат фірм|фірма-виготовлювач| виглядають так само, як і унових виробників. В цьому випадку будь-яка ціна вище P` спровокує вхід“чужаків”. Отже, фірмам|фірма-виготовлювач|галузі доведеться|припасти| утримувати цінуна рівні P`=LRACmin|. За цією ціною вонипродадуть Ql| продукту, що більше, ніж вонипродали б, якби ціна була достатньо|досить|високою, щоб сприяти вступу на ринок нових фірм|фірма-виготовлювач|,але|та| тоді вони отримують|одержувати| нульовий економічний прибуток.
Якщо фірми|фірма-виготовлювач| володіють перевагою низькихвитрат|затрата|, яких немає у новихпотенційних виробників, то вони зможуть витягувати в довгостроковому планіекономічний прибуток при ціні P` і в той же|також|час утримувати потенційних виробників від входу на ринок.
Ціноутворення, щообмежує вхід на ринок, показує, яким чином побоювання перед появою на ринку нових конкурентів можуть підштовхнути прибутки фірми|фірма-виготовлювач|,що максимізували, тимчасово не використовувати свою монопольну владу на ринку.
4. Олігополістична і економічнаефективність. Можливості
державного регулювання приолігополії.
Оскiльки кривапопиту на продукцiю олiгополiста завжди має спадний характер, то для нього цiнаi гранична виручка нiколи не збiгаються. Тому точка перетину кривих граничноївиручки i граничних витрат завжди лежатиме лiвiше вiд мiнiмального рiвнясереднiх витрат. Отже, олiгополiст завжди обирає таке спiввiдношешя“цiна-обсяг”, де обсяг менший, а цiна вища, нiж на конкурентному ринку.Суспiлъство, погодившись на iснування олiгополiї, змушене як обмежувати своєспоживання, так і платити бiльшу цiну за продукдiю.
Олiгополiстотримує економiчний прибуток не тiльки в короткотермiновому, але й вдовготермiновому перiодi, що пов’язане з iснуванням суттєвих бар’ерiв на шляхувступу в галузь нових фiрм-коккурентiв.
На думку деякихекономiстiв, олiгополiя навiть бiльш небажана, нiж монополiя, оскiлъки чистамонополiя перебувас пiд постiйним контролем держави, а олiгополiя, маскуючисьпiд монополiстичну конкуренцiю, обходить автимонопольне законодавство.
Деякi вченiвказують на позитивний ефект олiгополiї. На їх думку, певнi втрати суспiльствавiд пануванкя олiгополiї перекриваються виграшем вiд впливу олiгополiї на НТП.
ІІ. Розрахункова частина.
Задача № 1
В таблиці наведена інформація провитрати і доходи деякої фірми.
Q TVC TC ATC MC P TR MR 150 - - 200 - 1 110 260 260 110 175 175 175 2 170 320 160 60 150 300 125 3 216 366 122 46 135 405 105 4 250 400 100 34 120 480 75 5 295 445 89 45 105 525 45 6 360 510 85 65 90 540 151) Заповнітьтаблицю даними, яких не вистачає.
2) Якіпостійні витрати фірми?
3) При якомузначенні Р і Q прибуток фірми максимальний?
4) Якийприбуток (збиток ) отримає фірма в урівноваженому стані?
5) Данафірма функціонує в умовах досконалої конкуренції? Чому?
6) Графічнозобразіть криві TVC, TC, ATC, MC, TR та MR.
Q TVC TC ATC MC P TR MR 150 - - 200 - 1 110 260 260 110 175 175 175 2 170 320 160 60 150 300 125 3 216 366 122 46 135 405 105 4 250 400 100 34 120 480 75 5 295 445 89 45 105 525 45 6 360 510 85 65 90 540 15 2) 150 <p/> 3)P=90 Q=6 TR=540(max)6)Графіки
кривих:
/>
/>
/>
/>
/>
/>
<p/>
5) ні, тому що сукупна виручка ТRвиробника (конкурентного) зростає прямо пропорційно обсягу його продаж, агранична виручка товару МR та ціна Р повинні бути рівні між собою а тут невиконується жодна з цих умов тому ні.
Кільк.т. TR-TC -150 1 -85 2 -20 3 39 4 80 5 80 6 30 Всього -26
4) В урівноваженому станіпідприємство отримає збитки у розмірі 26 (див табл.), тому що виручка(TR) неокупила повністю витрати на виробництво(TC).
Задача № 2
Фірма планує виробляти 490 одиницьпродукції на тиждень. Їй запропоновано декілька технологічно ефективнихспособів виробництва, представлених даними таблиці:
Варіанти технологій Кількість одиниць праці (L) Кількість одиниць капіталу (К) А 2 6 Б 3 4 В 4 3 Г 6 2Ціна одиниці праці – 30 грн./тиждень. Ціна одиниці капіталу – 50 грн./ тиждень. Визначте економічноефективний варіант технології. Зобразіть графічно оптимальний вибір фірми задопомогою ізокости та ізокванти.
/>
Кількість одиниць праці (L) Кількість одиниць капіталу (К)
ТС
А 2 6 360 Б 3 4 290 В 4 3 270 Г 6 2 280 P на працю L P на капітал K 30 50Як видно найменші витрати йдуть натехнологічний спосіб В (ТС=270) при однаковій кількості випуску продукції (490)отже це є найоптимальнішим вибором.
Списоквикористаної літератури:
1. .Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квiцинська Н. Мiкроекономiка: Опорнийконспект лекцiй — К.: Четверта хвиля, 1997. — 248 с.
2. Бунич И.Золото партии: Ист.-пуб.гшцист. исслед. К.:
3. А.С.К.;СП6.: Облик, 1997. 352 с.
4. ГальперинВ.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроэкономіка: В 2-х т. / Общая редакцияВ.М. Гальперина. — СП6.: экономическая школа, 1999. — Т. 2. — 498 с.
5. .Гамiльтон Джонатан. Методичний посiбник до “Мiкроекономiки” Роберта С.Пiвдайката Денiела Л. Рубiнфелда: Пер. з англ. А. Олiйник та Р. Скiльсъкий. К.:Основи, 1996. 223 с.
6. ЗадояА.А., Петруня Ю.Е. Основы экономики: Учеб. пособие. — К.: Вища шк., Знания,1998. — 478 с.
7. ЗадояА.О. Мiкроекономiка: Курс лекцiй. К.: Т-во “Знання”, 2000. — 176 с.
8. КарагодоваО.О., Черваньов д.М. Мiкроекономiка. — К.: Четверта хвиля, 1997. 208 с.
9. ЛисовицкийВ.Н. Мікроэкономика: Учеб. пособие для экономич. специальностей Вузов. — К.:ИМСО МО Украины, НВФ “Студцентр”, 1997. 160 с.
10. .Наливайко А.П., Євдокимова Н.М., Задорожна Н.В. Мiкроекономiка: Навч.-метод.посiбник для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. А.П. Наливайка. К.: К}{ЕУ,1999. — 208 с.
11. .А.В.Лісовий, Мікроекономіка курс лекцій, навчальний посібник Киів ЦУП 2003.