Реферат: Безробіття і його види
ВСТУП
Хоч як бездоганно не працювали б ринковімеханізми, вони не можуть, проте, забезпечити повної зайнятості навіть занаявності вільних робочих місць. Багато представників різних напрямів економічноїдумки вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільства. Воно єневід’ємним атрибутом ринкової економіки.
Безробіття – це соціально-економічне явище, заякого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відноснонадлишковою, поповнюючи резервну армію праці.
Безробіття в ринковій економіці – це станринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит нанеї. Безробіття має циклічний характер.
Безробітними за класифікацією Міжнародноїорганізації праці є особи, зареєстровані на біржі праці, які активно шукаютьроботу. Тимчасово звільнені й ті, хто має намір приступити до роботи протягом30 днів, вважаються безробітними, якщо вони і не виконують другої вимоги щодоактивних пошуків. У Законі України „Про зайнятість” зазначено, що безробітнимиє громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не маютьзаробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості якособи, що шукають роботу. Вони здатні до праці, готові працювати, але неотримують від служби зайнятості належної роботи, яка відповідає їхнійпрофесійній підготовці, стажу, досвіду та ін.
До незайнятого належить те населення, якевідмовляється від пропонованої йому роботи. Сукупність зайнятого ібезробітнього населення називається самодіяльним населенням.
У процесі класифікації економічно активногонаселення, віднесення його до тієї чи іншої групи, найскладнішим є чіткерозмежування безробітних і незайнятих. Крайні випадки розрізнити неважко. Деякілюди роблять все, аби знайти роботу, водночас інших важко примусити працювати,але навіть і серед тих людей, які активно шукають роботу, є такі, що відхилятьнадані їм пропозиції, сподіваючись знайти щось краще. Люди які кажуть, що неможуть знайти роботу, мають на увазі, що вони не можуть знайти місце роботи, деїм хотілося б працювати. Ті, хто говорить, що вони не хочуть працювати, маютьна увазі, що вони не хочуть працювати на жодній з робіт, які можуть знайти. Удеяких випадках відмінність між цими двома ситуаціями стає просто невидимою.
Якщо розглядати безробіття в контекстіоб’єктно-суб’єктних відносин, то на відміну від більшості потітекономічнихкатегорій, у яких відносини між певними суб’єктами виникають з приводупривласнення різноманітних об’єктів власності, безробіття означає, передусім,відносини між класом капіталістів і державою й класом найманих працівників зприводу відчуження частини останніх від виробничої діяльності, з одного боку,та забезпечення їх необхідним мінімумом задля існування з другого боку, а отже,звуженого відтворення. Якщо синтезувати обидва визначення, то безробіттяозначає виробничі відносини між протилежними класами та державою з приводуекономічного відчуження частини працездатного населення від власності робочоїсили та її відтворення на звуженій основі. У даному випадку виникають явища іпроцеси, протилежні за економічним змістом тим, які мали місце при взаємодіїсукупної робочої сили і повної зайнятості.
ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯБЕЗРОБІТТЯБезробіття – невід’ємна властивість ринковоїсистеми господарювання. Про це свідчить історія розвитку ринкової економіки.Вже в другій половині XVIII ст. в Великобританії були масові виступиробітників (рух лудитів) проти застосування машин, використовування яких ввиробництві супроводжувалося формуванням армії „зайвих” людей. В наступні двастоліття – ХІХ і ХХ – кількість безробітніх безперервно збільшувалась, і в 1995р. тільки в промислово розвинутих країнах кількість незайнятих робітниківдосягля рекордного рівня – 635 млн. чоловік.
Першу спробу з’ясувати сутність і причинибезробіття зробив англійський економіст Т. Мальтус. Він пояснював його надтошвидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів доіснування. Причину такого явища Т. Мальтус вбачав у вічному біологічномузаконі, властивому всім живим істотам – розмножуватися швидше, ніж збільшуєтьсякількість засобів до існування. Ця теорія з певними модифікаціями існує й нині.Засобами усунення безробіття Т. Мальтус і неомальтусіанці вважають війни,епідемії, свідоме обмеження народжуваності та ін. Основними недоліками цієїтеорії є, по-перше, характеристика людини лише як біологічної істоти,ігнорування її соціальної сутності. Такий закон може мати силу лише длятваринного і рослинного світу. По-друге, Т. Мальтус та його послідовники ігнорувалиабо істотно недооцінювали роль науково-технічного прогресу, тобто можливістьзростаючого виробництва предметів споживання внаслідок досягнень науки ітехніки. По-третє, висновки Т. Мальтуса не підтвердила практика.
Як показує статистика, кількість безробітніхзначно збільшується в періоди криз і зменшується в періоди підйомів. Так, підчас світової економічної кризи 1857 р. в англійській металообробнійпромисловості безробіття перевищувало 12%, коли в безкризовому 1853 р. складалолише 2%. Різке збільшення кількості безробітних спостерігалося в 1857 р. і вСША: в Нью-Йорці, наприклад, кількість безробітних перевищила 150 тис. чоловік.
Найбільших розмірів безробіття досягло в 30-тіроки ХХ ст., особливо в період Великої депресії 1929-1933 рр., коли нею булоохоплено 15-25% працездібного населення розвинених країн. В США в ці роки безроботи були залишені більше 10 млн. чоловік, в той час, коли в відносноблагополучних 1920-1929 рр. середня чисельність безробітних складала 2,2млн.чоловік. Хоч в післявоєнні роки зайнятість населення ніколи не опускаласядо такого низького рівня, тим паче і в нинішній час в багатьох країнахбезробіття досить високе і являє собою серйозну проблему для сучасногосуспільства.Значне зростання безробіття в промислово розвинутих країнахнаблюдалося під час першої і другої нафтової кризи (1973-1975 рр. і 1979-1980рр.), а в США до того ж і в період проведення антиінфляційної політики Р.Рейгана (1982-1983 рр.).
Середній рівень безробіття значнорозрізняється між країнами. Наприклад, в 1985 р. він коливався від 20% вІспанії до 2,6% в Японії. В 90-ті роки в деяких європейських країнах (ВеликійБританії, Германії, Франції, Італії) безробіття досягало 12%, в США – 6, вКанаді – 8,3, в Японії – 2,3, в Швейцарії – менше 1%. Почасти такі відмінностіпояснюються різними підходами урядів тих чи інших країн до макроекономічногорегулювання, почасти вони пов’язані з розходженнями в визначеннях безробіття врізних країнах. Тому перейдімо до більш докладного аналізу визначеннябезробіття та її вимірювання.
Населення будь-якої країни підрозділяється натих людей, які входять до складу робочої сили (L), ітих, які не входять (N). Робоча сила складається з тих людей, якізайняті (E), і тих, хто не має роботи, але хотів бипрацювати. Саме останні входять до числа безробітніх (U). Поняттябезробіття деяко двозначне, оскільки теоретично кожний хотів би працювати заприйнятну плату. Економісти прагнуть вирішити цю дилему, визначаючи безробіттяз точки зору бажання особистості заполучити роботу за деяку заробітну плату,яка переважає на ринку праці. Офіційна статистика заснована на більшпрагматичному підході, який визначає безробітних як людей, які тимчасовозвільнені і чекають бути потрібними своїм попереднім наймачам, або як людей безроботи, які активно шукали роботу протягом певного часу.
Виходячи з цих підходів, рівень безробіття u являє собою відсоткове співвідношення кількості безробітних U до кількості робочої сили L:
u= (U/L)100%.
Однак наявність загального підходу довизначення безробіття не гарантує однакових методів виміру безробіття в різнихкраїнах.
Так, в США безробітнім вважається той, хто немає роботи, яка оплачується, і шукає її протягом останніх чотирьох тижнів, абочекає можливості приступити до роботи останні чотири тижні, або звільнений зроботи, але сподівається повернутися на колишнє місце роботи.
В Японії критерії попадання в категорію„шукаючих роботу” відрізняються від американських більшою жорстокістю, томубагато громадян, які вважалися б безробітними в США, в японській статистиціпросто не враховуються в складі робочої сили. Низький рівень безробіття вШвеції в багатьом пояснюється тим, що держава традиційно здійснює масштабніпрограми перепідготовки тих, хто без роботи, і вони не входять до числабезробітніх. Швейцарія, де вже довгий час зберігається один з найвищих в Європірівень зайнятості, бореться з безробіттям в періоди спадів почасти тим, щозмушує іноземних робітників покинути країну, не видає нових дозволів и неподовжує старих на роботу в країні. Тому хоч в періоди застою зайнятість ізменшується, але водночас зменшується і робоча сила, в результаті чого рівеньбезробіття залишається досить низьким.
В цілому міжнародні розрізнення в рівнібезробіття в різні періоди представлені в таблиці 1 [5].
При аналізі безробіття економісти необмежуються тільки показниками номінального рівня безробіття. Безробіття ніколине буває рівномірно розподілене серед населення країни. Одні групи населенняпотерпають більше, чим інші, а безробіття в усіх без виключення групахпояснюється широким спектром причин.
Як показує статистика, в розвинутих країнахбезробіття в середньому трохи вище серед жінок, чим серед чоловіків. Значнобільші різниці спостерігаються по окремим віковим групам. Так, безробіття середпідлітків в віці від 13 до 19 років майже в три рази вище, ніж серед дорослих.Це відноситься не до всіх країн. В Германії, наприклад, рівень безробіття середпідлітків набагато нижче, ніж в США або Великій Британії, що пояснюєтьсявисокорозвиненою системою професійного навчання і професійної орієнтації школ,а також підготовкою кадрів безпосередньо на робочих місцях, які скорочують домінімуму період безробіття на початку трудової діяльності людини.
Таблиця1 Рівні безробіття врізних країнах, %
Країна
1975 р.
1980 р.
1985 р.
1990 р.
Швеція 1,6 2,0 2,8 1,5 Японія 1,9 2,0 2,6 2,1 Германія 3,4 2,8 7,2 5,0 Італія 3,4 4,4 6,0 7,0 Франція 4,1 6,4 10,6 9,1 Велика Британія 4,6 7,0 11,2 6,9 Австралія 4,9 6,1 8,3 6,9 Нідерланди 5,1 6,0 9,6 7,5 Канада 6,9 7,5 10,5 8,1 США 8,5 7,1 7,2 5,5ПРИЧИНИ БЕЗРОБІТТЯ
Економісти по-різному пояснюють причинибезробіття в ринковій економіці. В цілому можна було б виділити наступніпідходи до пояснення цього явища: а) надлишок народонаселення (мальтузіанство),б) ріст органічного будівництва капіталу (марксизм), в) високий рівеньзаробітної плати (неокласики), г) нестача сукупного попиту(кейнсіанці).
Найбільш поширенішою в західній економічнійнауці є неокласична та кейнсіанська концепції безробіття.
Класична концепція
Неокласична концепція безробіття в найбільшпослідовному вигляді була представлена економістом А. Пігу в його книзі „Теоріябезробіття”, яка вийшла в 1933 р.
Основні положення А. Пігу зводяться донаступного:
а) кількість робітників, які зайняті навиробництві, знаходиться в зворотній залежності до рівня заробітної плати(зайнятість тим нижче, чим вище заробітна плата);
б) рівновага між рівнем заробітної плати ірівнем зайнятості, яка існувала до першої світової війни 1914 – 1918 рр.,пояснюється тим, що заробітна плата установлювалася в результаті вільноїконкуренції між робітниками на такому рівні, який забезпечував майже повнузайнятість;
в) посилення після першої світової війни роліпрофспілок і введення системи державного страхування від безробіття зробилизаробітну плату негнучкою, дозволяючи утримувати її на дуже високому рівні, щоі є причиної масового безробіття;
г) для досягнення повної зайнятості необхіднезниження заробітної плати.
Розглянемо більш докладно дану концепцію,використовуючи для ясності графічну ілюстрацію (рис. 1-1).
/>
Рівновага на ринку праці в неокласичній моделівизначається через функцію попиту на робочу силу і функцію її пропозиції, де вякості ціни праці виступає реальна заробітна плата PL. Крива функції попиту на працю DL має спадаючий характер,тому що фірми, які пред’являють попит на цей фактор виробництва, зможутьнайняти на роботу більшу кількість робітників при більш низькій зарплаті. Якщож рівень заробітної плати буде збільшуватися, то кількість робочої сили, якузалучають, зменшиться. Таким чином, попит на робочу силу – функція реальноїзаробітної плати:
DL = f (PL).
Пропозиція праці на ринку робочої сили SL також залежить відреальної заробітної плати: чим вище PL, тим більше робітників запропонують на ринку своюпрацю, і, навпаки, чим нижче заробітна плата, тим менше їх кількість будебажати влаштуватися на роботу. Тому пропозиція праці розглядається якфункція, яка збільшується, від реальної зарплати, і крива пропозиції праці маєпозитивний наклон:
SL = f (PL).
З’єднавши графіки попиту і пропозиції,отримаємо неокласичну модель ринку праці, яка показує, що всі бажаючі працюватиможуть знайти роботу при рівноважній ставці заробітної плати, яка склалася PLE.
Якщо пропозиція праці виросте (зсув кривої SL в положення S'L), то це призведе до зниження заробітної платидо і рівновага на ринку праці настане в точці F.
Таким чином, в неокласичній моделі ринковаекономіка в принципі спроможна використовувати всі трудові ресурси, однаклише при умові гнучкості заробітної плати. Повна зайнятість в даному випадкуозначає, що кожний бажаючий продати визначену кількість праці по ставцізаробітної плати, яка склалася на даний момент, може здійснити своє бажання.Якщо ж заробітна плата PLK виявиться вищеринкового рівноважного рівня (по вимозі профспілок або при державномувтручанні), то це призведе до того, що попит на працю буде значно меншепропозиції праці і визначена маса працівників виявиться без роботи. Кількістьбезробітних ілюструє відрізок. Отже, в неокласичній моделі безробіття реальне,але воно не витікає із законів ринку, а виникає як результат їх порушення,втручання в конкурентний механізм або держави, або профспілок, тобто неринковихсил. Ці сили не дають зменшитися заробітній платі до рівноважного рівня, в силучого підприємці не зможуть всім бажаючим працювати запропонувати роботу поставці оплати праці, яку вимагають.
Тому, на думку неокласиків, в ринковійекономіці може бути тільки добровільне безробіття, тобто таке, яке визиваєтьсявимогами високої заробітної плати. Робітники самі вибирають безробіття, тому щоне згодні працювати за більш низьку оплату своєї праці. Теж саме можна сказатиі про ролі держави: якщо вона регулює рівень заробітної плати, то порушуєконкурентний ринковий механізм.
Звідки і вимоги економістів неоліберальногонапрямку – для усунення безробіття треба добиватися конкуренції на ринку праці,гнучкості заробітної плати.
Разом з тим в неокласичній моделі безробіттяможе мати місце і при зберіганні гнучкості заробітної плати, оскільки деякачастина робочої сили буде залишатися без роботи за власним бажанням,претендуючи на більш високі заробітки. Цю ситуацію ілюструє рис. 1-2.
На графіку рівновага на ринку праціустановлюється в точці E. Однак при ринковій ставці заробітної плати PLE, яка склалася, потребафірм в робочій силі (ділянка кривої попиту DL нижче точки E)задовільняється не повністю і складає величину EF. Втой же час ця потреба ніяким чином не може бути задовільнена, тому що незайнятіробітники будуть згодні працювати тільки за більш високу ставку (ділянка кривоїпропозиції праці SL вище точки E). Отже, максимальнакількість праці, яку може запропонувати ринок, складає величину L1 (відрізокAF), а платіжоспроможний попит фірм на працю, якийвизначається граничною продуктивністю праці, — L0(відрізок AE ). Різницю між цимиоб’ємами представляє відрізок EF, який показує кількість робітників, які небажають працювати по пропонованій фірмами заробітній платі.
/>/>
Кейнсіанська концепція
Неокласична концепція добровільногобезробіття, яка викладена в названій вище книзі А. Пігу, стала предметомсерйозної критики Дж. Кейнсом в його роботі „Загальна теорія зайнятості, відсоткаі грошей”, яка була написана гарячими слідами Великої депресії.
В кейнсіанській концепції зайнятосеіпослідовно і докладно доказується, що в ринковій економіці безробіття носить недобровільний характер (в неокласичному його розумінні), а вимушений. На думкуКейнса, неокласична теорія дійсна лише в межах галузевого, мікроекономічногорівня, і тому вона не в змозі відповісти на питання про те, чим визначаєтьсяфактичний рівень зайнятості в економіці в цілому. Кейнс показав, що „… об’ємзайнятості досконало визначеним чином поєднаний з об’ємомефективного попиту”, а наявність „неповної зайнятості”, тобто безробіття,зумовлене обмеженність попиту на товари[7, с ].
Викладаючи свої погляди, Дж. Кейнс спростовуєтеорію А. Пігу, показує, що безробіття імманентно присутнє в ринковійекономіці, витікає із її законів. В кейнсіанській концепції ринок праці можезнаходитися в стані рівноваги не тільки при повній зайнятості, але і принаявності безробіття. Це пояснюється тим, що пропозиція праці, на думку Кейнса,залежить від розміру номінальної заробітної плати, а не від реального її рівня,як вважали неокласики. Отже, якщо ростуть ціни і реальна заробітна платазнижується, то робітники при цьому не відмовляються працювати. Попит же напрацю, який пред’являють на ринку підприємці, є функцією реальної зарплати, яказмінюється при змінені рівня цін: при збільшенні цін робітники зможуть купитименше товарів і послуг, і навпаки. В результаті Кейнс прийшов до висновку, щооб’єм зайнятості в більшому ступіні залежить не від робітників, а відпідприємців, оскільки попит на працю визначається не ціною праці, а розміромефективного попиту на товари і послуги. Якщо ефективний попит в суспільствінедостатній, оскільки він визначається насамперед граничною схильністю до споживання,яка знижується по мірі зростання доходу, то зайнятість досягає рівноважногорівня в точці, яка розташована нижче рівня повної зайнятості (рис 2-1).
/>/>
Cукупний попит усуспільстві визначає обсяг виробництва, а значить і попит на робочу силу. Задопомомогою зниження заробітної плати можна стимулювати значне підвищеннязайнятості. Засобом від безробіття вважається підвищення державних витрат чизниження податків, що приводить до збільшення сукупного попиту і, отже, дозбільшення попиту на робочу силу.
Безробіття зумовлене комплексомпричин:
- структурними змінами векономіці;
- нерівномірністю розвиткупродуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах;
- постійним прогресомтехніки, особливо його революційної форми – НТР;
- пошуком працівниками новихробочих місць, де вища заробітна плата, змістовніша робота;
- обмеженістю попиту натовари, послуги тощо.
Як бачимо, причин безробіття може бути чимало.Тому економісти нині розглядають не безробіття взагалі, а його конкретні формичи види.
ВИДИ БЕЗРОБІТТЯНа сьогодні за даними ООН, близько 800млн.чол., тобто практично кожний третій працездатний у світі, не має роботивзагалі або має випадковий чи сезонний заробіток. Чим нижчий рівень соціально-економічногорозвитку країни, тим вищий рівень безробіття, і навпаки. На територіїколишнього СРСР безробіття було приховане (або внутрішньозаводське).
Приховане безробіття має місце, якщо кількістьпрацівників на виробничих дільницях перевищує об’єктивно потрібну. Наслідкамийого є депрофесіоналізація, низька якість продукції, падіння дисципліни праці,зрівнялівка в оплаті праці, зниження реальної заробітної плати. Серед поширенихформ прихованого безробіття – вимушені виробничі простої з технологічних причин,прогули і простої, пов’язані з недобросовісним відношенням робітників до праці.
Для суспільства небезпечним є не самебезробіття, а відсутність механізму його регулювання, надійного захистубезробітніх.
Економісти відрізняють головним чином три видибезробіття: фрикційне, структурне і циклічне.
Фрикційнебезробіття
Фрикційне безробіття породжується постійнимпереміщенням населення із одного регіона (міста, селища) в другий, зміноюпрофесії, етапів життя (навчання, робота, народження дитини і догляд за нею,тощо). Безробіття, яке виникає по цим мотивам, розглядається як добровільне,оскільки люди за власним бажанням змінюють місце проживання, роботу, професію,приймають рішення навчатися або мати дитину. Фрикційне безробіття існує завжди,воно неминуче. Головна її ознака – низька тривалість. Так, в США в кінці 80-хроків приблизно 50% безробітних були такими менш чим 5 тижнів, а 80%безробітніх – приблизно 14 тижнів. Це говорить про те, що американськебезробіття по природі в значній мірі носить фрикційний характер, що свідчитьпродостатньо високу ефективність ринку робочої сили, нормальний процесперерозподілу ресурсів в економіці, а не про серйозну соціальну проблему.Істотною рисою такого безробіття є також те, що люди, які шукають роботу,володіють необхідною кваліфікацією, професійною підготовкою і навичками. На їхздатності існує попит з боку фірм.
Добровільна відмова від роботи не вичерпуєтьсялише фрикційним безробіттям. Добровільне безробіття виникає коли людина не хочепрацювати за низьку заробітну плату. Крім того, в будь-якому суспільстві єпевний відсоток людей, які взагалі не хочуть працювати (в західних країнах їхдоля доходить до 15%). В цю категорію входять достатньо багаті люди, які можутьдозволити собі не працювати, оскільки не потребують прибутків від праці. Сюди жможна віднести „природжених дармоїдів” (бомжі тощо), для яких життя бездомівки – своєрідний стиль життя, психологічна установа. Частина людейодержують прибуток із інших джерел (знаходяться на утриманні дружини абочоловіка, держави) і вважають, що той заробіток, який вони одержують, некомпенсує їм втрати дозвілля або неринкову діяльність, включаючи роботу по домуі вихованню дітей. Зрештою, в категорію добровільних безробітніх нерідко попадаютьлюди з низькою кваліфікацією, які не можуть розраховувати на високі заробітки,а також робітники тих країн, де податки настільки високі, що трудові доходи неприносять відчутного чистого прибутку.
Структурнебезробіття
Структурне безробіття виникає в результатінезбігання попиту на робочу силу і пропозиції праці, яка пов’язана зтехнологічними змінами в виробництві, які породжують і структурні зміни впопиті на робочу силу. З цієї причини структурне безробіття інколи називаютьтехнологічним. Під впливом технологічних змін попит на деякі види професійзакінчується і роботодавці шукають спеціалістів з новими професіями. Крім того,відбуваються зміни територіального розподілу робочої сили, в результаті чого вокремих регіонах може нагромаджуватися незайняте населення. В 90-ті роки вРосії та інших країнах СНД безробіття зростало в значній мірі за рахунокструктурного компонента, тому що, з одного боку, попит на велику кількістьспеціальностей став різко падати (інженери, проектувальники, науково-дослідніпрацівники, тощо), а з іншого – з’явилася потреба в нових професіях (банківськіслужбовці, бухгалтери, комерсанти, менеджери, охоронці та ін.).
Уникнути структурного безробіття неможливо. Цепов’язано з тим, що технічний прогрес завжди породжує нові товари, технологіїі навіть цілі галузі (до них, наприклад, відноситься виробництво персональнихкомп’ютерів, лазерних дисків). В результаті дуже змінюється структура попиту наробочу силу, а люди з непотрібними професіями виявляються збоку, доповнюючиряди безробітніх.
Зміни в структурі попиту сьогодні виявляютьсявсе більш суттєвими. Американські експерти, складаючи прогноз розвитку ринкупраці в США до кінця століття, виявили неминучість серйозних змін на ньому.Швидше за все буде збільшуватися кількість робочих місць для людей, яківолодіють наступними професіями:
- бухгалтер і аудитор;
- спеціаліст поперевихованню правопорушників;
- інженер-механік;
- медична сестра;
- спеціаліст по зв’язкамкомпаній з громадськістю;
- програмувальник дляперсональних комп’ютерів і комп’ютеризованої техніки;
- терапевт, якийспеціалізується на професійних захворюваннях;
- техник по обслуговуваннямедичної апаратури.
Структурне безробіття відрізняється відфрикційного ще й тим, що має більш тривалий характер. Фрикційні безробітні, якправило, мають можливість отримати роботу без додаткової перепідготовки, томущо на ринку праці попит на їх професії зберігається. Навпаки, структурнимбезробітним потрібно іноді не тільки перепідготовка, але й зміна місцяпроживання.
Фрикційне і структурне безробіття такожназивається природним безробіттям. Поняття було введено в економічну науку М.Фрідменом в 1968 р. І незалежно від нього розроблено іншим американським вченим– Е. Фелпсом.
Природне безробіття характеризує найкращий дляекономіки резерв робочої сили, спроможної достатньо швидко здійснюватиміжгалузеві і міжрегіональні переміщення в залежності від потреб виробництва. Природне безробіття – це частка безробітніх, яка відповідає доцільному рівню повноїзайнятості в економіці, тобто потенційному ВВП.
Поняття повної зайнятості не означає, що всілюди працездатного віку зайняті в суспільному виробництві, оскільки фрикційнеі структурне безробіття неминуче. Рівень безробіття при повній зайнятостівизначається цілим рядом факторів, і насамперед мінімальною заробітною платою.Її низький рівень сприяє тому, що збільшуються терміни пошуку роботи молоддю,яка вперше шукає роботу, а також тими безробітними, які шукають більшвисокооплачувану роботу.
На природний рівень впливають також системасоціального страхування на випадок безробіття, авторитет профспілок, схильністьлюдей до трудової діяльності, різниця в темпах зростання по секторам економіки,податки, тощо.Оскільки ці фактори мінливі, то і рівень природного безробіття зплином часу змінюється.
Розрахунки показують, що рівень природногобезробіття зростає при збільшенні фактичного безробіття. Збільшення безробіттяв періоди спадів виробництва закінчується повертанням її не до початковогорівня, а до більш високого природного рівня.
Безробіття на природному рівні необхідне, томущо стримує інфляцію. В економіці з повною зайнятістю будь-який сплеск сукупногопопита AD обертається зростанням рівня цін, оскількивиробництво не може адекватно відреагувати на попит, який виріс, через нехваткуресурсів (рис. 2-2).
Рис. 2-2. Зростання рівня цін під впливом збільшення сукупного попиту при повній зайнятості
/>/>Структурне безробіття, при всій своїйхворобливості, також може не хвилювати країну, але лише в тому випадку, колизагальна кількість вільних місць не поступається кількості людей, які шукаютьроботу, хоча і мають інші спеціальності. Якщо робочих місць взагалі менше, ніжбезробітних, тоді це погано. Це означає, що в країні виникла третя, саманеприємна форма безробіття – циклічне.
Циклічнебезробіття
Циклічне безробіття виникає головним чином втих країнах, які переживають загальний економічний спад. В цьому випадкукризові явища виникають не на окремих, а практично на всіх товарних ринках.Складності переживає велика кількість фірм країни, а масові звільненняпочинаються майже одночасно і скрізь. В підсумку загальна кількість вільнихробочих місць в країні виявляється менше кількості безробітних.
Рівень циклічного безробіття uцвизначається як різниця між фактичнимuі природним u*рівнями безробіття:
uц = u – u*
Циклічне безробіття свідчить про неповневикористання виробничих ресурсів. В цьому випадку фактичний об’єм національноговиробництва Yf нижчепотенційного Y*. Якщо ж фактичний рівень ВВП дорівнюєпотенційному Yf = Y*, то природний рівень безробіття дорівнюєфактичному u = u*. В цьому випадку циклічного безробіття немає.
Отже, чим нижче фактичний ВНП порівняно зпотенційним, тим більше циклічне безробіття:
Yf < Y* → u >u*
ЗАКОН ОУКЕНАРізниця між потенційним ВВП Y* і фактичним Yf утворюєкон’юктурний розрив (розрив ВВП), аналіз якого в 1960-ті роки провівамериканський економіст Оукен. На основі емпіричних даних він виявив стійкийзв’язок між величиною циклічного безробіття та кон’юктурним розривом:
u – u* = (γ(Y* — Yf))/Y*
Закон Оукена: в ситуації, коли фактичнийрівень безробіття перевищує її природний рівень на 1%, відставання обсягу ВНПстановить 2,5%.
Наявність кон’юктурного безробіття свідчитьпронеповне використання виробничих можливостей країни.
Економічні і соціальні наслідки кон’юктурногобезробіття:
- відповідно до законуОукена відбувається відставання фактичного обсягу ВНП в порівнянні з тим обсягом,якого б суспільство могло досягти при своїх потенційних можливостях;
- відбувається нерівномірнийрозподіл втрат від безробіття серед різних соціальних верств населення;
- під час кон’юктурногобезробіття – через тривалі періоди бездіяльності – втрачається кваліфікаціяробітників, що може згодом зумовити значне зниження заробітної плати чи новізвільнення.
Сезонне безробіття знайоме людям багатьохпрофесій, наприклад всім, хто обслуговує відпочиваючих на курортах. Таканезайнятість, звичайно, породжуж певні проблеми, але в ній немає нічоготрагічного: прийде новий сезон, і з ним повернеться робота. Більш того, сезоннонезайняті люди не зовсім підходять під саме визначення безробітного, тому щочасто не займаються активним пошуком постійного місця роботи. Комусь неподобається такий спосіб життя, у інших немає потрібної кваліфікації абобажання її отримати.
Таким чином, безробіття породжує серйознівитрати як для суспільства в цілому, так і для окремих його громадян (якіпоповнили кількість безробітних). Наявність безробітних означає, що країнастворює менший об’єм національного продукту в порівнянні з об’ємом при повнійзайнятості. Це відбувається від того, що праці використовується не в повніймірі. Отже, в меншому ступіню використовується й інші фактори: виробничібудівлі, обладнання, транспорт, природні ресурси, тощо. В результаті об’ємнаціонального виробництва стає меншим чим той, який міг би бути при повномувикористанні виробничих ресурсів.
Але від безробіття найбільше страждаютьприватні інтереси робітників, які попали в резервну армію праці. Як показуєтьекономічні дослідження, довгострокове безробіття знижує рівень резервноїзаробітної плати робітників, після того як вони знаходять роботу (через втратукваліфікації, зниження рівня професіоналізму, тобто „заіржавлення” людськогокапіталу). Іншою небезпекою для безробітніх, які не працюють довгий час, є їхповна неприваблювальність на ринку праці. В результаті при досягненні певногорівня безробіття є велика ймовірність її зберігання на цьому рівні. Економістиназивають це явище ефектом гістерезіса, який став серйозною проблемою длязахідних країн в 1980-ті роки.
Термін „гістерезіс” запозичений економістами уфізиків. Гістерезіс має місце, коли перемінна підлягає тимчасовому зовнішньомувпливу і не повертається до вихідного значення навіть після того, як зовнішнійвплив вже не існує. Стосовно до безробіття гістерезіс означає, що якщо рівеньбезробіття збільшується, то він може і не повернутися до вихідного значеннянавіть після припинення дії, яка визвала його фактори. В цьому випадку будеспостерігатися зростання природного безробіття.
Безробіття породжує такі серйозніморально-психологічні, соціальні і політичні проблеми, які буває надто важковиразити кількісно. Ніякі гроші не можуть адекватно виразити масштаби стражданьі нещасть мільонів безробітних. Вони почуваються непотрібними й зайвими людьми,в них формується занижена самооцінка здібностей і всіх особистих якостей, щонегативно відбивається на моральному оличчі людини, шкодить його психічному іфізичному здоров’ю, тощо.По розрахункам американських вчених, збільшення рівнябезробіття на 1%, яке зберігається протягом 6 років, визиває зростання (в %)практично всіх явищ сучасної „соціальної патології” в суспільстві:
Загальної смертності – на 2,0;
Кількості самогубств – на 4,1;
Кількості вбивств – на 5,7;
Кількості ув, язнених в тюрмах – на 4,0;
Кількості психічно хворих – на 4,0 [8, с. ].
Нарешті, високе безробіття, як показуєісторичний досвід, може породжувати серйозні політичні катаклізми. Так, вперіод Великої депресії в кількох західноєвропейських країнах (Германія,Італія, Іспанія), а також в Японії демократичні сили потерпіли нищівний програшна парламентсьх виборах і до влади прийшли диктаторські, націонал-соціалістичніі фашистські режими, які розв’язали потім другу світову війну. На сьогодні ми є свідками активізації націонал-патріотичних, комуністичних і навітьпрофашистських сил в Україні й інших країнах СНД, причина якої також криється ввисокому рівні безробіття.
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІЗа кейнсіанською теорією зайнятості, в умовахринкової економіки не існує механізму, що забезпечує і гарантує повнузайнятість.
Одним із висновків цієї теорії єфундаментальне положення про те, що ринкова система не може вважатисясаморегулюючою і потребує планомірного і цілеспрямованого державного регулювання.
/>/>
/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Методи державного
забезпечення зайнятості
/> /> <td/> /> <td/>НЕПРЯМІ МЕТОДИ
Державна фінансова політика (асигнування та субсидії). Монетарна політика (регулювання грошового обігу). Фіскальна політика (зміна податкових ставок). Виплати різних допомог по безробіттю та ін. /> /> /> /> /> />СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УМОВАХ РИНКУ
/> /> /> /> />Д
Е
Р
Ж
А
В
А
/> />Н
А
С
Е
Л
Е
Н
Н
Я
/>/> <td/>
Макроекономічне регулювання процесу диференціації доходу
/>
Принципи соціального захисту
- Забезпечення системиефективної зайнятості, підготовки та перекваліфікації кадрів, яка дозволяла бкожній людині знаходити застосування своїм особистим здібностям у відповіднійсфері діяльності.
- Організація ефективноїсистеми формування доходів, при якій рівень отримуваної винагородибезпосередньо визначається якістю і результатом роботи людини незалежно відгалузі економіки, в якій вона працює.
- Макроекономічнерегулювання процесу диференціації в доходах і особистому споживанні, в томучислі податкове планування, забезпечення професійної і соціальної мобільностінаселення.
- Офіційне встановленняреального рівня прожиткового мінімуму в натуральній формі та регулярна йогоіндексація у грошовій.
- Захист інтересівспоживачів, пов’язаний з переходом від ринку продавців до ринку покупців.
Ринок робочої сили – специфічний секторекономіки. Він відрізняється від всіх ринків тим, що на ньому переміщуються нетовари із пластмаси, дерева чи металу, а живі люди.Тому його регулювання маєвелике соціально-економічне і політичне значення і складає особливу турботудержави. Однак задача держави – не забезпечити кожного бажаючого роботою, томущо це збільшить інфляцію, а сдержати безробіття на природному рівні, що іозначає досягнення повної зайнятості.
Крива Філліпса
Кейнсіанці не пояснили причини одночасногоіснування інфляції і безробіття, і цю прогалину ліквідував австралійськийекономіст А. У. Філліпс, визначивши універсальний характер зворотної залежності,між безробіттям u та інфляцією π.На графіку ця залежністьприймає форму кривої (рис. 5-1).
Крива Філліпса показує, що при збільшенніпопиту на робочу силу і скороченні безробіття рівень цін в економіціпідвищується. Таким чином, вона дає спрощену однофакторну модель інфляції,визначаючи її як функцію безробіття. Крива Філліпса показує, що безробіттяобмежує можливості зростання заробітної плати, а отже, витрат, які впливають нарівень цін.
Багатьма економістами крива філліпсарозглядалася в 60-ті роки, як ідеальний засіб вибору альтернативних варіантівміж інфляцією та безробіттям. Однак монетаристи на чолі з М. Фрідменом прийшлидо висновку, що крива Філліпса достовірно описує зв’язок між інфляцією ібезробіттям тільки в недовгому періоді, коли скорочення безробіття неможливобез зростання інфляції. В довгому ж періоді крива Філліпса трансформується вкриву стагфляції, яка показує одночасне зростання інфляції і безробіття.
Рис. 5-1. Трансформація кривої Філліпса
в криву стагфляції
u*
u3
u2
u1
u
/>/>
Припустимо, що природний рівень безробіття векономіці зображає лінія u*u*. Цьому рівню на кривій Філліпса відповідаєточка A, а значить, очікувана інфляція π*.Припустимо далі, що фактичне безробіття вище природної норми і складає u1. При такому безробітті інфляція буде на достатньонизькому рівні π1. Для скорочення втрат в економіці державаскорочує безробіття зразу до u*, а потім до u2 (шляхомзбільшення пропозиції грошей, розширення інвестицій, тощо). За це доводитьсярозраховуватися ростом рівня цін доπ2.Ситуацію, яка склалася, відобразить на кривій Філліпса точка C.
Однак на цьому процес не закінчується. Черездеякий час профспілки почнуть вимагати провести індексацію заробітної плати, увідповідь на що підприємці скоротять частину робітників (з метою недопущеннязростання витрат). Безробіття повернеться до свого природного рівня, і криваФілліпса зсунеться вправо, проходячи через точку А′.
Якщо держава здійснить нові кроки поскороченню безробіття до рівня u3, то рівень інфляції вже складе π3. На кривій Філліпса комбінації u3, π3відповідатиме точка D. Після індексації заробітної плати іскорочення зайнятості до u* крива Філліпса знову зсунеться вправо іпройде через точку А″. Подальші такі дії держави визиватимуть аналогічнінаслідки: за кожною спробою скоротити безробіття слудуватиме зростання цін іповернення безробіття до природної норми.
Таким чином, ми бачимо, що закони економікивиявляються сильнішими, ніж бажання і волі держави. Своїми діями державапровокує не тільки зростання цін, але й збільшення безробіття, попадаючи врезультаті в хибне коло стагфляції (крива, яка проходить через точки C, D і далі).Це означає, що боротьба з безробіттямза рахунок інфляції не може дати бажаємих результатів, і про це свідчитьсвітова практика. Якщо держава прагнутиме як тільки можливо більше скоротитирівень безробіття, то слідом за інфляцією погіршиться стан платіжного балансу,знизиться конкуренція, затримаються темпи економічного зростання. Все цепоступово зведе нанівець спроби боротьби з безробіттям. Тому, проводячи такіполітичні рішення, держава повинна дуже ретельно зважувати всі „за” та „проти”своїх дій. Досвід більшості західноєвропейських країн показує, що всі урядинезалежно від їх партійної належності при спробі понизити рівень безробіттянижче 5% відчували потім великі труднощі
Звідси витікає, що державна політика в областізайнятості повинна грунтуватися виходячи передусім із визначення типубезробіття: держава повинна боротися не з будь-яким безробіттям, а лише зциклічним.
Далі, виробляючи конкретні засоби поскороченню безробіття і збільшенню зайнятості, припустимо використаннябудь-яких інфляційно безпечних методів:
а) зниження податкових ставок на бізнес;
б) удосконалення системи інформації про вільніробочі місця;
в) утворення і покращення діяльності біржпраці;
г) розвиток системи перепідготовки кадрів;
д) утворення умов для розвитку малого ісереднього бізнесу;
є) розробка особливих цільових програмпрацевлаштування молоді, жінок і робітників галузей, які реконструюють.
ОСОБЛИВОСТІ ЗАЙНЯТОСТІТА БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІЗайняте населення становить частину трудовихресурсів суспільства. В Україні – це особи віком від 16 до 55 років (жінки) і60 років (чоловіки), а також особи пенсійного віку і молодь, молодша відзазначеного віку, якщо вона зайнята в народному господарстві. До складузайнятих належать:
· наймані працівники, особи,які працюють самостійно (підприємці, фермери, творчі працівники), зайняті ворганах державної влади й управління;
· особи, котрі служать вармії або отримують професійну підготовку (учні, студенти денних формнавчання);
· особи, що виконуютьсуспільно-оплачувані роботи;
· особи, зайняті вихованняммалолітніх дітей, доглядом за інвалідами чи людьми похилого віку, громадяниінших країн, які проживають в Україні, працюють у народному господарстві.
Загроза безробіття в умовах України пов’язанане зкризою надвиробництва, вичерпанням місткості ринку, як у західному світі, аз сучасною кризою недовиробництва, неузгодженністю процесів вивільнення,перерозподілу та працевлаштування робітників, тобто з глибокими деформаціями,що мали місце в попередній економічній системі та наступною економічноюполітикою.
Український ринок праці та зайнятість маютьсвої особливості. Йдеться про ті із них, що виявились упродовж 90-х років ХХст. Акцентування уваги саме на цьому періоді зумовлене тим, що раніше в Українііснувала інша економічна система. Отже, в останнє десятиріччя відбулись такізміни:
· скорочення зайнятості ізростання рівня безробіття, починається з середини 90-х років. Основноюпричиною звільнень працівників є розпочата структурна перебудова економіки:припинення діяльності підприємств, продукція яких не знаходить збуту абовиявляється неконкурентноздатною, перехід до інших форм власності. Такі процесипереживали всі країни перехідної економіки і скрізь, де вони розпочинались,зростала кількість безробітних, але в умовах, коли перехід до ринкувідбувається послідовно, працездатні, звільнені з державних установ тапідприємств, знаходять роботу на нових підприємствах недержавної формивласності, розпочинають власну справу тощо.
· існування в Українівимушеної зайнятості (прихованого безробіття). До тих, хто є неповно зайнятими,належать люди, які перебувають у вимушених відпустках з ініціативиадміністрації, працюють неповний робочий день або тиждень.
· зміна структуризайнятості, тобто співвідношення між людьми. Що працюють у різних сферах(галузях) економіки.
В умовах становлення ринкової економікиособливо гострою проблемою є безробіття серед молоді, яке дедалі зростає. Дляїї вирішення необхідно створити реальні передумови для обгрунтованого виборупрофесії та місця роботи з урахуванням потреб ринку праці, а також покликання,здібностей та психофізіологічних можливостей молодої людини та її професійноїпідготовки.
Важливим напрямом запобігання безробіттю середмолоді є реалізація спеціалізованих програм, які забезпечують розширеннязайнятості молоді шляхом створення для неї додаткових робочих місць без великихматеріальних витрат, зокрема шляхом організації сезонної і тимчасової участі впроведенні сільськогосподарських робіт, обслуговуванні і ремонтісільськогосподарської техніки, транспортуванні і реалізації урожаю, черезнадання допомоги інвалідам, людям похилого віку, через роботу в лікарнях,інтернатах, дитячих будинках та ін.
За даними матеріалів вибіркових обстеженьнаселення (домогосподарств) з питань економічної активності, за січень-вересень2005 р. Середньомісячна чисельність економічно активного населення віком 15-70років становила 22,3 млн. осіб, з них 20,7 млн. осіб, або 93% були зайнятіекономічною діяльністю, решта – не мали роботи, але активно її шукали та булиготові приступити до неї, тобто тобто відповідно до методології Міжнародноїорганізації праці (МОП) класифікувалися як безробітні. Середньомісячнакількість безробітних (за методологією МОП) працездатного віку ( особи, щосамостійно шукали роботу, та ті, що перебували на обліку у державній службізайнятості ) становила 1,5 млн. осіб, або 7,6% від чисельності економічноактивного населення.
За 2005 рік послугами державної службизайнятості скористалися 2,9 млн не зайнятих трудовою діяльністю громадян, з них65,4% зверталися до цієї установи упродовж року. На обліку у державній службізайнятості на 1 січня 2006 року перебувало 903,5 тис. незайнятих громадян, зних кожний другий проживав у сільській місцевості. Серед зазначеної категоріїгромадян 97,6% мали офіційний статус безробітних, з них більш ніж двом третинамбуло призначено допомогу по безробіттю.
Із кожних 100 зареєстрованих безробітних 45раніше займали робітничі місця, 25 – посади службовців, решту становили особибез професії або такі, що займали місця, які не потребують спеціальноїпідготовки.
Дисбаланс у розподілі виробничих ресурсів таробочої сили зумовлює значну міжрегіональну диференціацію зареєстрованогобезробіття. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття спостерігався уТернопільській області ( 6,6% ), а найнижчий – у м. Києві ( 0,4%).
21 червня Київський міський центр зайнятостіпровів загальноміський інформаційний захід „Робочих місць багато – давайтепрацювати!”, призначений насамперед для випускників, безробітних та осіб, щопрагнуть змінити місце роботи. В акції взяли участь 220 підприємств столиці та46 навчальних закладів. До увани відвідувачів було представлено 45000 вакансій,також була змога проконсультуватися із професійними юристами, психологами тощо.
Київський міський голова Олександр Омельченкозаявив, що на 1 червня 2005 у столиці офіційно зареєстровано 16 тисячбезробітних, з них 13 тисяч – не мають постійної роботи понад 3-4 місяці.Вакансій же пропонується більш ніж достатньо - 27 тисяч. Половинавакансій запрошують на роботу робітників, ще третина – службовців, рештаробочих місць призначені для людей без спеціальної освіти. Столичний головавважає таку тенденцію позитивною: „Маючи забезпечений ринок праці, ми маємобезробіття. Це хороші показники, оскільки ті громадяни, які безробітні, шукаютькращу роботу, тобто більш високооплачувану, ніж їм пропонують”. За перші п’ятьмісяців 2005 року послугами Київського центру зайнятості та 10 районних центрівскористалися 18,4 тисячі громадян, що в 1,1 раза більше, ніж за такий період2004 року. За даними підприємств, установ та організацій столиці в дію буловведено 12,3 тисячі робочих місць.Протягом п’яти місяців 2005 року 3,2 тисячілюдей пройшли професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікаціїпри центрах зайнятості.[12]
За повідомленнями підприємств, установ таорганізацій, кількість вільних робочих місць і вакантних посад упродовж грудня2005 р. скоротилася на 12,1% більша, ніж у 2004 р.
Навантаження незайнятого населення, якезвернулося за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості, на 1вакансію загалом по країні загрудень 2005 р. зросло з 4 до 5 чоловік. Зарегіонами значення цього показника коливалося від 0,2 чоловіка у м. Києві до 27чоловік у Черкаській області.
За сприяння Державної служби зайнятості угрудні 2005 р. було працевлаштовано 53,7 тис. чоловік, що на 21,0% менше, ніжу попередньому місяці та на 9,0 % більше, ніж у грудні 2004 р. З причинисамостійного працевлаштування упродовж грудня було знято з обліку 71,5 тис.чоловік. Крім того, дострокову пенсію оформлено 3,7 тис. громадян передпенсійного віку. З метою отримання нової професії або спеціальностідержавною службою зайнятості у грудні 2005 р. було направлено на навчання 11,0тис. безробітних проти 13,5 тис. чоловік у попередньому місяці. Загалом напочаток січня 2006 року за такими направленнями у навчальних закладах усіхтипів проходили професійне навчання 33,0 тис. чоловік ( 3,7% зареєстрованихбезробітних ).
З фонду загальнообов’язкового державногосоціального страхування на випадок безробіття протягом грудня на допомогу побезробіттю було витрачено 121,8 млн грн. Середньооблікова кількістьбезробітних, які її отримували впродовж зазначеного місяця. Становила 631,2 тис.чоловік, або 71,6% від загальної кількості тих, що мали статус безробітного.Середній розмір допомоги у грудні 2005 р. порівняно з листопадом зріс на 3,8%,а з відповідним місяцем 2004 р. – на 31,8% і становив 192,89 грн., що дорівнює58,1% законодавчо встановленого у цьому періоді мінімального рівня заробітноїплати ( 332 грн.).
Проблема безробіттяв Апостолівському районі Дніпропетровської області
В Апостолівському районі Дніпропетровськоїобласті у центрі зайнятості протягом 2005 року на обліку перебувало 7491 особа.Жінки становили 53,2%, молодь у віці до 35 років – 40,3%. Основними причинаминезайнятості у 2005 році в Апостолівському районі, який вважається сільськимрайоном, стали:
* не влаштовані після закінчення навчальногозакладу - 21 чол ( внз ), 14 (ПТУ);
* звільнені за власним бажанням – 1518 чол;
* звільнені у зв’язку з реорганізацією,ліквідацією, конверсією виробництва, скорочення штатів – 196;
* інші – 5742.
Працевлаштовано протягом 2005 року 1622 чол.За направленням центру зайнятості навчались 195 чол. Брали участь у громадськихроботах 688 чол.
На 1 січня 2006 року у районному центрізайнятості зареєстровано всього 3122 чол., з них жінок – 1754, молодь до 35років – 1101 чол.
З метою підвищення продуктивної зайнятостінаселення. Посилення соціального захисту громадян від безробіття, в рамкахрайонної програми зайнятості на 2006 рік в Апостолівському районіпередбачається здійснити комплекс заходів, спрямованих на поліпшення структурипідготовки та перепідготовки кадрів, соціального захисту осіб, які здатні нарівних конкурувати на ринку праці, стимулювання підприємницької діяльності, яказабезпечує розширення сфери прикладання праці.
В 2006 році прогнозується зменшеннячисельності безробітних на кінець року на 122 чол. І становитиме 3000 осіб.
ВИСНОВОКЗавданням сучасного етапу в сфері регулюваннязайнятості є перехід до активної політики на ринку праці, яка, на жаль, нездійснюється зараз. В основу має бути покладена модель управління, центральнимиелементами якої є основні регулятори ринкової організації праці: заробітнаплата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність,рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з одного боку,саморегулювання на ринку праці, а з іншого – відбувається втручання держави,яка реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль у процесі управління.
Пріоритетноим напрямками реформуванняукраїнського ринку праці є вдосконалення системи оплати праці, розширенняможливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів,соціальна підтримка окремих груп, підвищення якості та конкурентноспроможностіробочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатногонаселення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць зарахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення іперерозподілу, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняноговиробництва.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів від20.01.2006 року № 42 „Про затвердження основних напрямів урядової політики векономічній та соціальній сфері на 2206 рік” збереження соціальноїспрямованості економічного зростання здійснюватиметься за такими напрямками:
Скорочення питомої ваги бідного населення таформування середнього класу шляхом:
Створення не менш як 1 млн нових робочихмісць;
Виконати завдання Державної програмизайнятості населення на 2006-2009 роки, відповідних територіальних(регіональних) програм на 2006 рік;
Залучення до оплачуваних громадських робіт неменш як 410 тис. безробітних.
Безробіття є реактивом, який пришвидшуєпроцеси дестабілізації. Тому вихід країни на шлях збалансованого зростанняпотребує спеціальних дій по скороченню армії безробітних.
Однак спеціалісти ринкової економіки ніколи неставлять перед країною завдання забезпечення повної зайнятості, як це булозаписано в сталінській конституції. Вважається, в якійсь мірі помірнебезробіття є благом для економічного зростання. Що при цьому мається на увазі?
1. Безробіття представляєсобою резерв незайнятої робочої сили, який можливо задіяти при наступномурозширенні виробництва або при структурних перебудовах. Труднощі переходу нашоїкраїни на рейки інтенсивного розвитку в багатьох були пов’язані з повноюзайнятістю. Нові будови, цехи виявилися незадіяними, тому що робітникам булолегше працювати на старих, вже освоєних робочих місцях. Капіталовкладеннявиявилися омертвілими, ефективність розвитку країни на певному етапі сталазнижуватися.
2. Наявність безробіттяобмежую агресію профспілок та їх вимоги підвищення заробітної плати і цим самимпосилює стимули підприємницької діяльності.
3. Побоювання втратити роботуі влитися в число вивільнених із сфери виробництва є самим кращим організаторомдисципліни праці, і, крім того, створює умови для підтримки необхідноїякості витрат праці.
В силу позначених причин помірне безробіття (від 3 до 5% зайнятих ) вважається необхідним супутником розвитку ринковоїекономіки.
Ліберальна і соціал-демократична політекономіярозглядають безробіття в зовсім іншому аспекті. Вони бачать в ній витрати длясуспільства і вважають, що ці витрати навіть перевищують рівень збитків, яківикликані монополізацією народного господарства. Які ж витрати суспільствавикликає безробіття?
1. При безробіттінедовикористовується економічний потенціал суспільства. Незайнята робоча силане приймає участі в зростанні національного багатства. Тому в країні виникаютьвитрати від недовикористаних виробничих можливостей.
2. При задовгому безробіттювтрачається кваліфікація вивільнених працівників. Навіть при наступномувключенні в виробничий процес працівник виходить на нормальний постійнийрівень виробничості праці приблизно через півроку. І весь цей період адаптаціїпрацівник недодає в результатах своєї праці в порівнянні з постійними робочимикадрами тієї чи іншої кваліфікації при рівних умовах праці.
3. Зростання безробіття, якпоказала медицина, підриває здоров’я нації. Вважається, що стрес, який отримуєпри повідомлені про звільнення робітник, по своїй силі відповідає реакції насмерть близької людини або на звістку про ув’язнення.
4. Зростання безробіттяслугує фактором зростання злочинності.
5. Оцінюючи безробіття якзбитки суспільства, треба згадати й такі фактори екномічної нестабільності, якзниження споживчого попиту; скорочення заощаджень; зниження інвестиційногопопиту; скорочення пропозиції, спад виробництва.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України „Прозайнятість”.
2. Постанова КабінетуМіністрів № 42 від 20.01.2006 р.
3. Базилевич В. Д., БаластрикЛ.О. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 224с.
4. Данильченко О. П.Макроекономіка: К.: 1995. - 96 с.
5. Еренберг Р. Дж., Смит Р.С. Современная экономика труда: Теория и государственная политика / Под ред. Р.П. Колосовой и др. М., 1996. С. 634.
6. Ивашковский С.Н.Макроэкономика: Учебник. – 2-е изд., испр., доп. – М.: Дело, 2002. – 472 с.
7. Кейнс Дж. Общая теориязанятости, процента и денег. М., 1948. С. 252.
8. Курс общей экономическойтеории / Под ред. А. И. Добрынина, Л. С. Тарасевича. СПб., 1996. С. 316-317.
9. Маконелл К., Брю С.Экономикс: принципы, проблемы и политика. М., 2000, 785 с.
10. Мочерний та ін. Політичнаекономія: навчальний посібник. – Херсон: Дніпро, 2002, 794 с.
11. „Апостолівські новини”,газета, № 82-83 (9892) від 18-22 жовтня 2006
12. „Економіка України”,журнал, 10.
13. „За київським часом”,газета, № 13 (90), 24.06.05
14. „Урядовий кур’єр”, газета,№ 15, 27 січня 2005 р.
15. „Урядовий кур’єр”, газета,№ 247, 27 грудня 2005 р.
16. „Урядовий кур’єр”, газета,№ 17-18, 27 січня 2006 р.