Реферат: Безробіття
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Черкаський державний бізнес-коледж
Циклова комісія загальноосвітніх дисциплін
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з предмета: “Економічна теорія”
Варіант_4_
Виконав студентзаочного відділення
Першого курсу,групи КЗ – 06
Спеціальність: «Обслуговування комп’ютерних та інтелектуальних систем та мереж»
Дяченко В.В.
Перевіриввикладач:
Луценко.
Черкаси – 2006
Тема:
1. Безробіття.Основні причини безробіття в ринковій економіці. Зв'язок рівня заробітної платіта безробіття.
2. Попит,пропозиція та ринкова рівновага. Еластичність попиту та пропозиції.
3. Фіскальнаполітика та її види. Основні напрямки Статей видатків державного бюджетуУкраїни.
4. Сутністьгрошової системи, її типи. Закон грошового обігу.
1. Безробіття – це соціально-економічне явище, за якого частинапрацездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою,поповнюючи резервну армію праці.
Безробіття в ринковій економіці – це стан ринку робочої сили за умов,коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Безробіття має циклічнийхарактер.
Безробітними за класифікацією Міжнародної організації праці є особи,зареєстровані на біржі праці, які активно шукають роботу. Тимчасово звільнені йті, хто має намір приступити до роботи протягом 30 днів, вважаютьсябезробітними, якщо вони і не виконують другої вимоги щодо активних пошуків. УЗаконі України „Про зайнятість” зазначено, що безробітними є громадянипрацездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку ітрудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, щошукають роботу. Вони здатні до праці, готові працювати, але не отримують відслужби зайнятості належної роботи, яка відповідає їхній професійній підготовці,стажу, досвіду та ін.
До незайнятого належить те населення, яке відмовляється від пропонованоїйому роботи. Сукупність зайнятого і безробітнього населення називаєтьсясамодіяльним населенням.
У процесі класифікації економічно активного населення, віднесення його дотієї чи іншої групи, найскладнішим є чітке розмежування безробітних інезайнятих. Крайні випадки розрізнити неважко. Деякі люди роблять все, абизнайти роботу, водночас інших важко примусити працювати, але навіть і серед тихлюдей, які активно шукають роботу, є такі, що відхилять надані їм пропозиції,сподіваючись знайти щось краще. Люди які кажуть, що не можуть знайти роботу,мають на увазі, що вони не можуть знайти місце роботи, де їм хотілося бпрацювати. Ті, хто говорить, що вони не хочуть працювати, мають на увазі, щовони не хочуть працювати на жодній з робіт, які можуть знайти. У деякихвипадках відмінність між цими двома ситуаціями стає просто невидимою.
Якщо розглядати безробіття в контексті об’єктно-суб’єктних відносин, тона відміну від більшості потітекономічних категорій, у яких відносини міжпевними суб’єктами виникають з приводу привласнення різноманітних об’єктіввласності, безробіття означає, передусім, відносини між класом капіталістів ідержавою й класом найманих працівників з приводу відчуження частини останніхвід виробничої діяльності, з одного боку, та забезпечення їх необхідниммінімумом задля існування з другого боку, а отже, звуженого відтворення. Якщо синтезуватиобидва визначення, то безробіття означає виробничі відносини між протилежнимикласами та державою з приводу економічного відчуження частини працездатногонаселення від власності робочої сили та її відтворення на звуженій основі. Уданому випадку виникають явища і процеси, протилежні за економічним змістомтим, які мали місце при взаємодії сукупної робочої сили і повної зайнятості.
ІСТОРІЯВИНИКНЕННЯ БЕЗРОБІТТЯБезробіття – невід’ємна властивість ринкової системи господарювання. Проце свідчить історія розвитку ринкової економіки. Вже в другій половині XVIIIст. в Великобританії були масові виступи робітників (рух лудитів) протизастосування машин, використовування яких в виробництві супроводжувалосяформуванням армії „зайвих” людей. В наступні два століття – ХІХ і ХХ –кількість безробітніх безперервно збільшувалась, і в 1995 р. тільки в промислово розвинутих країнах кількість незайнятих робітників досяглярекордного рівня – 635 млн. чоловік.
Першу спробу з’ясувати сутність і причини безробіття зробив англійськийекономіст Т. Мальтус. Він пояснював його надто швидким зростанням населення,яке випереджає збільшення кількості засобів до існування. Причину такого явищаТ. Мальтус вбачав у вічному біологічному законі, властивому всім живим істотам– розмножуватися швидше, ніж збільшується кількість засобів до існування. Цятеорія з певними модифікаціями існує й нині. Засобами усунення безробіття Т.Мальтус і неомальтусіанці вважають війни, епідемії, свідоме обмеженнянароджуваності та ін. Основними недоліками цієї теорії є, по-перше,характеристика людини лише як біологічної істоти, ігнорування її соціальноїсутності. Такий закон може мати силу лише для тваринного і рослинного світу.По-друге, Т. Мальтус та його послідовники ігнорували або істотно недооцінювалироль науково-технічного прогресу, тобто можливість зростаючого виробництвапредметів споживання внаслідок досягнень науки і техніки. По-третє, висновки Т.Мальтуса не підтвердила практика.
Як показує статистика, кількість безробітніх значно збільшується вперіоди криз і зменшується в періоди підйомів. Так, під час світовоїекономічної кризи 1857 р. в англійській металообробній промисловості безробіттяперевищувало 12%, коли в безкризовому 1853 р. складало лише 2%. Різкезбільшення кількості безробітних спостерігалося в 1857 р. і в США: в Нью-Йорці,наприклад, кількість безробітних перевищила 150 тис. чоловік.
Найбільших розмірів безробіття досягло в 30-ті роки ХХ ст., особливо вперіод Великої депресії 1929-1933 рр., коли нею було охоплено 15-25% працездібногонаселення розвинених країн. В США в ці роки без роботи були залишені більше 10млн. чоловік, в той час, коли в відносно благополучних 1920-1929 рр. середня чисельність безробітних складала 2,2 млн.чоловік. Хоч в післявоєнні рокизайнятість населення ніколи не опускалася до такого низького рівня, тим паче ів нинішній час в багатьох країнах безробіття досить високе і являє собоюсерйозну проблему для сучасного суспільства.Значне зростання безробіття впромислово розвинутих країнах наблюдалося під час першої і другої нафтовоїкризи (1973-1975 рр. і 1979-1980 рр.), а в США до того ж і в період проведенняантиінфляційної політики Р. Рейгана (1982-1983 рр.).
Середній рівень безробіття значно розрізняється між країнами. Наприклад,в 1985 р. він коливався від 20% в Іспанії до 2,6% в Японії. В 90-ті роки вдеяких європейських країнах (Великій Британії, Германії, Франції, Італії)безробіття досягало 12%, в США – 6, в Канаді – 8,3, в Японії – 2,3, в Швейцарії– менше 1%. Почасти такі відмінності пояснюються різними підходами урядів тихчи інших країн до макроекономічного регулювання, почасти вони пов’язані зрозходженнями в визначеннях безробіття в різних країнах. Тому перейдімо добільш докладного аналізу визначення безробіття та її вимірювання.
Населення будь-якої країни підрозділяється на тих людей, які входять доскладу робочої сили (L), і тих, які не входять (N). Робоча сила складається зтих людей, які зайняті (E), і тих, хто не має роботи, але хотів би працювати.Саме останні входять до числа безробітніх (U). Поняття безробіття деякодвозначне, оскільки теоретично кожний хотів би працювати за прийнятну плату.Економісти прагнуть вирішити цю дилему, визначаючи безробіття з точки зорубажання особистості заполучити роботу за деяку заробітну плату, яка переважаєна ринку праці. Офіційна статистика заснована на більш прагматичному підході,який визначає безробітних як людей, які тимчасово звільнені і чекають бутипотрібними своїм попереднім наймачам, або як людей без роботи, які активношукали роботу протягом певного часу.
Виходячи з цих підходів, рівень безробіття u являє собою відсотковеспіввідношення кількості безробітних U до кількості робочої сили L:
u= (U/L)100%.
Однак наявність загального підходу до визначення безробіття не гарантуєоднакових методів виміру безробіття в різних країнах.
Так, в США безробітнім вважається той, хто не має роботи, якаоплачується, і шукає її протягом останніх чотирьох тижнів, або чекає можливостіприступити до роботи останні чотири тижні, або звільнений з роботи, алесподівається повернутися на колишнє місце роботи.
В Японії критерії попадання в категорію „шукаючих роботу” відрізняютьсявід американських більшою жорстокістю, тому багато громадян, які вважалися ббезробітними в США, в японській статистиці просто не враховуються в складіробочої сили. Низький рівень безробіття в Швеції в багатьом пояснюється тим, щодержава традиційно здійснює масштабні програми перепідготовки тих, хто безроботи, і вони не входять до числа безробітніх. Швейцарія, де вже довгий часзберігається один з найвищих в Європі рівень зайнятості, бореться з безробіттямв періоди спадів почасти тим, що змушує іноземних робітників покинути країну,не видає нових дозволів и не подовжує старих на роботу в країні. Тому хоч вперіоди застою зайнятість і зменшується, але водночас зменшується і робочасила, в результаті чого рівень безробіття залишається досить низьким.
В ціломуміжнародні розрізнення в рівні безробіття в різні періоди представлені втаблиці 1 [5].
При аналізі безробіття економісти не обмежуються тільки показникаминомінального рівня безробіття. Безробіття ніколи не буває рівномірнорозподілене серед населення країни. Одні групи населення потерпають більше, чимінші, а безробіття в усіх без виключення групах пояснюється широким спектромпричин.
Як показує статистика, в розвинутих країнах безробіття в середньому трохивище серед жінок, чим серед чоловіків. Значно більші різниці спостерігаються поокремим віковим групам. Так, безробіття серед підлітків в віці від 13 до 19років майже в три рази вище, ніж серед дорослих. Це відноситься не до всіхкраїн. В Германії, наприклад, рівень безробіття серед підлітків набагато нижче,ніж в США або Великій Британії, що пояснюється високорозвиненою системоюпрофесійного навчання і професійної орієнтації школ, а також підготовкою кадрівбезпосередньо на робочих місцях, які скорочують до мінімуму період безробіттяна початку трудової діяльності людини.
Таблиця 1 Рівні безробіття врізних країнах, %
Країна
1975 р.
1980 р.
1985 р.
1990 р.
Швеція 1,6 2,0 2,8 1,5 Японія 1,9 2,0 2,6 2,1 Германія 3,4 2,8 7,2 5,0 Італія 3,4 4,4 6,0 7,0 Франція 4,1 6,4 10,6 9,1 Велика Британія 4,6 7,0 11,2 6,9 Австралія 4,9 6,1 8,3 6,9 Нідерланди 5,1 6,0 9,6 7,5 Канада 6,9 7,5 10,5 8,1 США 8,5 7,1 7,2 5,5ПРИЧИНИБЕЗРОБІТТЯ
Економісти по-різному пояснюють причини безробіття в ринковій економіці.В цілому можна було б виділити наступні підходи до пояснення цього явища: а)надлишок народонаселення (мальтузіанство), б) ріст органічного будівництвакапіталу (марксизм), в) високий рівень заробітної плати (неокласики), г)нестача сукупного попиту (кейнсіанці).
Найбільш поширенішою в західній економічній науці є неокласична такейнсіанська концепції безробіття.
Класична концепція
Неокласична концепція безробіття в найбільш послідовному вигляді булапредставлена економістом А. Пігу в його книзі „Теорія безробіття”, яка вийшла в1933 р.
Основні положення А. Пігу зводяться до наступного:
а) кількість робітників, які зайняті на виробництві, знаходиться взворотній залежності до рівня заробітної плати (зайнятість тим нижче, чим вищезаробітна плата);
б) рівновага між рівнем заробітної плати і рівнем зайнятості, якаіснувала до першої світової війни 1914 – 1918 рр., пояснюється тим, щозаробітна плата установлювалася в результаті вільної конкуренції міжробітниками на такому рівні, який забезпечував майже повну зайнятість;
в) посилення після першої світової війни ролі профспілок і введеннясистеми державного страхування від безробіття зробили заробітну платунегнучкою, дозволяючи утримувати її на дуже високому рівні, що і є причиноїмасового безробіття;
г) для досягнення повної зайнятості необхідне зниження заробітної плати.
/>
Розглянемо більшдокладно дану концепцію, використовуючи для ясності графічну ілюстрацію (рис.1-1).
Рівновага на ринку праці в неокласичній моделі визначається через функціюпопиту на робочу силу і функцію її пропозиції, де в якості ціни праці виступаєреальна заробітна плата PL. Крива функції попиту на працю DL має спадаючийхарактер, тому що фірми, які пред’являють попит на цей фактор виробництва,зможуть найняти на роботу більшу кількість робітників при більш низькійзарплаті. Якщо ж рівень заробітної плати буде збільшуватися, то кількістьробочої сили, яку залучають, зменшиться. Таким чином, попит на робочу силу –функція реальної заробітної плати:
DL = f (PL).
Пропозиція праці на ринку робочої сили SL також залежить від реальноїзаробітної плати: чим вище PL, тим більше робітників запропонують на ринку своюпрацю, і, навпаки, чим нижче заробітна плата, тим менше їх кількість будебажати влаштуватися на роботу. Тому пропозиція праці розглядається якфункція, яка збільшується, від реальної зарплати, і крива пропозиції праці маєпозитивний наклон:
SL = f (PL).
З’єднавши графіки попиту і пропозиції, отримаємо неокласичну модель ринкупраці, яка показує, що всі бажаючі працювати можуть знайти роботу прирівноважній ставці заробітної плати, яка склалася PLE.
Якщо пропозиція праці виросте (зсув кривої SL в положення S'L), то цепризведе до зниження заробітної плати до і рівновага на ринку праці настане вточці F.
Таким чином, в неокласичній моделі ринкова економіка в принципіспроможна використовувати всі трудові ресурси, однак лише при умові гнучкостізаробітної плати. Повна зайнятість в даному випадку означає, що кожний бажаючийпродати визначену кількість праці по ставці заробітної плати, яка склалася наданий момент, може здійснити своє бажання. Якщо ж заробітна плата PLK виявитьсявище ринкового рівноважного рівня (по вимозі профспілок або при державномувтручанні), то це призведе до того, що попит на працю буде значно меншепропозиції праці і визначена маса працівників виявиться без роботи. Кількістьбезробітних ілюструє відрізок. Отже, в неокласичній моделі безробіття реальне,але воно не витікає із законів ринку, а виникає як результат їх порушення,втручання в конкурентний механізм або держави, або профспілок, тобто неринковихсил. Ці сили не дають зменшитися заробітній платі до рівноважного рівня, в силучого підприємці не зможуть всім бажаючим працювати запропонувати роботу поставці оплати праці, яку вимагають.
Тому, на думку неокласиків, в ринковій економіці може бути тількидобровільне безробіття, тобто таке, яке визивається вимогами високої заробітноїплати. Робітники самі вибирають безробіття, тому що не згодні працювати забільш низьку оплату своєї праці. Теж саме можна сказати і про ролі держави:якщо вона регулює рівень заробітної плати, то порушує конкурентний ринковиймеханізм.
Звідки і вимоги економістів неоліберального напрямку – для усуненнябезробіття треба добиватися конкуренції на ринку праці, гнучкості заробітноїплати.
Разом з тим в неокласичній моделі безробіття може мати місце і призберіганні гнучкості заробітної плати, оскільки деяка частина робочої сили будезалишатися без роботи за власним бажанням, претендуючи на більш високізаробітки. Цю ситуацію ілюструє рис. 1-2.
На графіку рівновага на ринку праці установлюється в точці E. Однак приринковій ставці заробітної плати PLE, яка склалася, потреба фірм в робочій силі(ділянка кривої попиту DL нижче точки E) задовільняється не повністю і складаєвеличину EF. В той же час ця потреба ніяким чином не може бути задовільнена,тому що незайняті робітники будуть згодні працювати тільки за більш високуставку (ділянка кривої пропозиції праці SL вище точки E). Отже, максимальнакількість праці, яку може запропонувати ринок, складає величину L1 (відрізокAF), а платіжоспроможний попит фірм на працю, який визначається граничноюпродуктивністю праці, - L0(відрізок AE ). Різницю між цими об’ємамипредставляє відрізок EF, який показує кількість робітників, які не бажаютьпрацювати по пропонованій фірмами заробітній платі.
/>/>
Кейнсіанська концепція
Неокласична концепція добровільного безробіття, яка викладена в названійвище книзі А. Пігу, стала предметом серйозної критики Дж. Кейнсом в його роботі„Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей”, яка була написана гарячимислідами Великої депресії.
В кейнсіанській концепції зайнятосеі послідовно і докладно доказується,що в ринковій економіці безробіття носить не добровільний характер (внеокласичному його розумінні), а вимушений. На думку Кейнса, неокласична теоріядійсна лише в межах галузевого, мікроекономічного рівня, і тому вона не в змозівідповісти на питання про те, чим визначається фактичний рівень зайнятості векономіці в цілому. Кейнс показав, що „… об’єм зайнятості досконаловизначеним чином поєднаний з об’ємом ефективного попиту”, а наявність „неповноїзайнятості”, тобто безробіття, зумовлене обмеженність попиту на товари [7, с ].
Викладаючи свої погляди, Дж. Кейнс спростовує теорію А. Пігу, показує, щобезробіття імманентно присутнє в ринковій економіці, витікає із її законів. Вкейнсіанській концепції ринок праці може знаходитися в стані рівноваги нетільки при повній зайнятості, але і при наявності безробіття. Це пояснюєтьсятим, що пропозиція праці, на думку Кейнса, залежить від розміру номінальноїзаробітної плати, а не від реального її рівня, як вважали неокласики. Отже,якщо ростуть ціни і реальна заробітна плата знижується, то робітники при цьомуне відмовляються працювати. Попит же на працю, який пред’являють на ринкупідприємці, є функцією реальної зарплати, яка змінюється при змінені рівня цін:при збільшенні цін робітники зможуть купити менше товарів і послуг, і навпаки.В результаті Кейнс прийшов до висновку, що об’єм зайнятості в більшому ступінізалежить не від робітників, а від підприємців, оскільки попит на працювизначається не ціною праці, а розміром ефективного попиту на товари і послуги.Якщо ефективний попит в суспільстві недостатній, оскільки він визначаєтьсянасамперед граничною схильністю до споживання, яка знижується по мірі зростаннядоходу, то зайнятість досягає рівноважного рівня в точці, яка розташована нижчерівня повної зайнятості (рис 2-1).
/>/>
Cукупний попит у суспільстві визначає обсяг виробництва, а значить іпопит на робочу силу. За допомомогою зниження заробітної плати можнастимулювати значне підвищення зайнятості. Засобом від безробіття вважаєтьсяпідвищення державних витрат чи зниження податків, що приводить до збільшеннясукупного попиту і, отже, до збільшення попиту на робочу силу.
Безробіття зумовлене комплексом причин:
- структурнимизмінами в економіці;
- нерівномірністюрозвитку продуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах;
- постійнимпрогресом техніки, особливо його революційної форми – НТР;
- пошукомпрацівниками нових робочих місць, де вища заробітна плата, змістовніша робота;
- обмеженістюпопиту на товари, послуги тощо.
Як бачимо, причин безробіття може бути чимало. Тому економісти нинірозглядають не безробіття взагалі, а його конкретні форми чи види.
ВИДИБЕЗРОБІТТЯНа сьогодні за даними ООН, близько 800 млн.чол., тобто практично кожнийтретій працездатний у світі, не має роботи взагалі або має випадковий чисезонний заробіток. Чим нижчий рівень соціально-економічного розвитку країни,тим вищий рівень безробіття, і навпаки. На території колишнього СРСР безробіттябуло приховане (або внутрішньозаводське).
Приховане безробіття має місце, якщо кількість працівників на виробничихдільницях перевищує об’єктивно потрібну. Наслідками його є депрофесіоналізація,низька якість продукції, падіння дисципліни праці, зрівнялівка в оплаті праці,зниження реальної заробітної плати. Серед поширених форм прихованого безробіття– вимушені виробничі простої з технологічних причин, прогули і простої,пов’язані з недобросовісним відношенням робітників до праці.
Для суспільства небезпечним є не саме безробіття, а відсутність механізмуйого регулювання, надійного захисту безробітніх.
Економісти відрізняють головним чином три види безробіття: фрикційне,структурне і циклічне.
Фрикційне безробіття
Фрикційне безробіття породжується постійним переміщенням населення ізодного регіона (міста, селища) в другий, зміною професії, етапів життя(навчання, робота, народження дитини і догляд за нею, тощо). Безробіття, якевиникає по цим мотивам, розглядається як добровільне, оскільки люди за власнимбажанням змінюють місце проживання, роботу, професію, приймають рішеннянавчатися або мати дитину. Фрикційне безробіття існує завжди, воно неминуче.Головна її ознака – низька тривалість. Так, в США в кінці 80-х років приблизно50% безробітних були такими менш чим 5 тижнів, а 80% безробітніх – приблизно 14тижнів. Це говорить про те, що американське безробіття по природі в значній міріносить фрикційний характер, що свідчитьпро достатньо високу ефективність ринкуробочої сили, нормальний процес перерозподілу ресурсів в економіці, а не просерйозну соціальну проблему. Істотною рисою такого безробіття є також те, щолюди, які шукають роботу, володіють необхідною кваліфікацією, професійноюпідготовкою і навичками. На їх здатності існує попит з боку фірм.
Добровільна відмова від роботи не вичерпується лише фрикційнимбезробіттям. Добровільне безробіття виникає коли людина не хоче працювати занизьку заробітну плату. Крім того, в будь-якому суспільстві є певний відсотоклюдей, які взагалі не хочуть працювати (в західних країнах їх доля доходить до15%). В цю категорію входять достатньо багаті люди, які можуть дозволити собіне працювати, оскільки не потребують прибутків від праці. Сюди ж можнавіднести „природжених дармоїдів” (бомжі тощо), для яких життя без домівки –своєрідний стиль життя, психологічна установа. Частина людей одержують прибутокіз інших джерел (знаходяться на утриманні дружини або чоловіка, держави) івважають, що той заробіток, який вони одержують, не компенсує їм втратидозвілля або неринкову діяльність, включаючи роботу по дому і вихованню дітей.Зрештою, в категорію добровільних безробітніх нерідко попадають люди з низькоюкваліфікацією, які не можуть розраховувати на високі заробітки, а такожробітники тих країн, де податки настільки високі, що трудові доходи неприносять відчутного чистого прибутку.
Структурне безробіття
Структурне безробіття виникає в результаті незбігання попиту на робочусилу і пропозиції праці, яка пов’язана з технологічними змінами в виробництві,які породжують і структурні зміни в попиті на робочу силу. З цієї причиниструктурне безробіття інколи називають технологічним. Під впливом технологічнихзмін попит на деякі види професій закінчується і роботодавці шукаютьспеціалістів з новими професіями. Крім того, відбуваються зміни територіальногорозподілу робочої сили, в результаті чого в окремих регіонах може нагромаджуватисянезайняте населення. В 90-ті роки в Росії та інших країнах СНД безробіттязростало в значній мірі за рахунок структурного компонента, тому що, з одногобоку, попит на велику кількість спеціальностей став різко падати (інженери,проектувальники, науково-дослідні працівники, тощо), а з іншого – з’явиласяпотреба в нових професіях (банківські службовці, бухгалтери, комерсанти,менеджери, охоронці та ін.).
Уникнути структурного безробіття неможливо. Це пов’язано з тим, щотехнічний прогрес завжди породжує нові товари, технології і навіть цілі галузі(до них, наприклад, відноситься виробництво персональних комп’ютерів, лазернихдисків). В результаті дуже змінюється структура попиту на робочу силу, а люди знепотрібними професіями виявляються збоку, доповнюючи ряди безробітніх.
Зміни в структурі попиту сьогодні виявляються все більш суттєвими.Американські експерти, складаючи прогноз розвитку ринку праці в США до кінцястоліття, виявили неминучість серйозних змін на ньому. Швидше за все будезбільшуватися кількість робочих місць для людей, які володіють наступнимипрофесіями:
- бухгалтері аудитор;
- спеціалістпо перевихованню правопорушників;
- інженер-механік;
- медичнасестра;
- спеціалістпо зв’язкам компаній з громадськістю;
- програмувальникдля персональних комп’ютерів і комп’ютеризованої техніки;
- терапевт,який спеціалізується на професійних захворюваннях;
- техник пообслуговування медичної апаратури.
Структурне безробіття відрізняється від фрикційного ще й тим, що маєбільш тривалий характер. Фрикційні безробітні, як правило, мають можливістьотримати роботу без додаткової перепідготовки, тому що на ринку праці попит наїх професії зберігається. Навпаки, структурним безробітним потрібно іноді нетільки перепідготовка, але й зміна місця проживання.
Фрикційне і структурне безробіття також називається природнимбезробіттям. Поняття було введено в економічну науку М. Фрідменом в 1968 р. Інезалежно від нього розроблено іншим американським вченим – Е. Фелпсом.
Природне безробіття характеризує найкращий для економіки резерв робочоїсили, спроможної достатньо швидко здійснювати міжгалузеві і міжрегіональніпереміщення в залежності від потреб виробництва. Природне безробіття – цечастка безробітніх, яка відповідає доцільному рівню повної зайнятості в економіці,тобто потенційному ВВП.
Поняття повної зайнятості не означає, що всі люди працездатного вікузайняті в суспільному виробництві, оскільки фрикційне і структурне безробіттянеминуче. Рівень безробіття при повній зайнятості визначається цілим рядомфакторів, і насамперед мінімальною заробітною платою. Її низький рівень сприяєтому, що збільшуються терміни пошуку роботи молоддю, яка вперше шукає роботу, атакож тими безробітними, які шукають більш високооплачувану роботу.
На природний рівень впливають також система соціального страхування навипадок безробіття, авторитет профспілок, схильність людей до трудовоїдіяльності, різниця в темпах зростання по секторам економіки, податки,тощо.Оскільки ці фактори мінливі, то і рівень природного безробіття з плиномчасу змінюється.
Розрахунки показують, що рівень природного безробіття зростає призбільшенні фактичного безробіття. Збільшення безробіття в періоди спадіввиробництва закінчується повертанням її не до початкового рівня, а до більшвисокого природного рівня.
Безробіття на природному рівні необхідне, тому що стримує інфляцію. Векономіці з повною зайнятістю будь-який сплеск сукупного попита AD обертаєтьсязростанням рівня цін, оскільки виробництво не може адекватно відреагувати напопит, який виріс, через нехватку ресурсів (рис. 2-2).
Рис. 2-2. Зростання рівня цін під впливом збільшення сукупного попиту при повній зайнятості
/>/>Структурне безробіття, при всій своїй хворобливості, також може нехвилювати країну, але лише в тому випадку, коли загальна кількість вільнихмісць не поступається кількості людей, які шукають роботу, хоча і мають іншіспеціальності. Якщо робочих місць взагалі менше, ніж безробітних, тоді цепогано. Це означає, що в країні виникла третя, сама неприємна форма безробіття– циклічне.
2.Попит, пропозиція та ринкова рівновага. Еластичність попиту тапропозиції.
Для різних товарівформа та нахил кривих попиту можуть дуже відрізнятися. Спостерігаються двіситуації:
1) коли за незначноїзміни ціни попит зазнає відносно великих змін;
2) коли зміна ціни не викликає значних змін попиту.
У першому випадку попитназивають еластичним, а в другому — нееластичним.
Отже, еластичністьописує, в якому ступені зміни ціни впливають на величину попиту. До еластичнихвідносяться товари, від яких споживач відносно легко може відмовитись призагальному зростанні цін (електроміксери, делікатеси, автомобілі).
Як правило,нееластичний попит на ті товари, від споживання яких не можна відмовитись прибудь-якому зростанні цін, пояснюється однією з таких причин:
* це товари першої необхідності;
* для них важко знайти замінники;
* вони відносно недорогі;
* покупець знаходиться у безвихідному становищі.
Прикладами нееластичнихтоварів можуть бути хліб, взуття, сіль, житло, ліки тощо. Сутність ціновоїеластичності попиту визначається коефіцієнтом еластичності, який розраховуєтьсяза формулою:
/>
Еп показує, наскількизмінюється обсяг попиту при зміні ціни на 1%. Попит буде еластичним, якщо Еп> 1, тобто відносна зміна ціни приведе до більшої відносної зміни попиту.Попит буде нееластичним, якщо Еп < 1, тобто відносна зміна ціни буде більшоювідносно зміни попиту. Якщо ж зміна ціни і попиту відбуваються в однаковійпропорції, такий випадок назвали одиничною еластичністю (Еп = 1).
Значення Еп визначаєринкову поведінку виробників товарів. Якщо попит еластичний, то зростання цінипризведе до зменшення доходу, а при нееластичному попиті зростання цін викличезбільшення доходу виробника.
На величину Еп впливаєряд факторів: замінність товару; питома вага в доході споживача; життєванеобхідність товару; час реалізації і використання продукту. Саме тому попит нахліб, тютюнові вироби, електроенергію, як правило, нееластичний (Еп < 1), ана автомобілі, холодильники, маргарин, делікатеси, як правило, еластичний (Еп>1).
Цінова еластичністьхарактерна і для пропозиції товару. Коефіцієнт еластичності пропозиціїрозраховується так:
/>
На відміну від Еп, Епрмає плюсове значення.
Із факторів, щовпливають на еластичність пропозиції, найбільш важливим є кількість часу, тобторинковий період, який є у розпорядженні виробників, щоб відреагувати зміноюобсягу пропозиції на зміну ціни продукту.
3. Фіскальна політика та її види. Основні напрямки Статей видатківдержавного бюджету України.