Реферат: Аналіз фінансового стану підприєсвта

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Допускаюдо захисту:

зав. кафедрою фінансів:

к.е.н., доцент Грачов В.І.

ДИПЛОМНА РОБОТА

Аналіз фінансового стану підприємства

Керівник:

к.е.н., доц. каф. фінансів В.В.Прохорова

Студент ВШФМ

фінансового факультету,

спеціальності 7.050104

“Фінанси” В.О. Бобрусь

Харків– 2004

Зміст

ВСТУП 5 РОЗДІЛ 1 РОЛЬ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 7 1.1. Сутність фінансового аналізу та його задачі 7 1.2. Інформаційні джерела фінансового аналізу 19 1.3. Сутність фінансової стійкості підприємства 26 РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 34 2.1 Характеристика об’єкту дослідження – вагонного депо Дебальцево – сортувальне 34 2.2. Аналіз структури балансу, майна, запасів та витрат підприємства 38 2.3. Аналіз прибутку, рентабельності та фінансової стійкості 48 2.4. Аналіз оборотності капіталу та ліквідності 57 РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 74 3.1 Методіка діагностіки фінансової стійкості на основі аналітичних моделей та матриць фінансової стратегії 74 3.2. Модель максимізації прибутку підприємства 82 3.3 Використання обчислювальної техніки при аналізі фінансового стану та розрахунок економічної ефективності пропозицій і рекомендацій 93 ВИСНОВОК 110 ЛІТЕРАТУРА 113 ДОДАТКИ 119

Вступ

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність ісамостійність підприємств та інших суб’єктів ринку в підготовці та прийняттіуправлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить відоб’єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого й очікуваногофінансового стану підприємства.

Становлення ринкової економіки в Україні, поява фінансовихринків, пріоритет фінансових ресурсів об’єктивно сприяли розвитку такоговажливого напрямку аналітичної роботи, як фінансовий аналіз, який з методомоцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства.

Функціонуючи в ринковій економіці як суб’єктпідприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стансвоїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатністьбезперебійно виконувати свої фінансові зобов’язання перед своїми діловимипартнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи в ринковихумовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальнуекономічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасневиконання фінансових зобов’язань, підприємства здатні досягти стабільностісвоїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку,головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимальногоприбутку за мінімальних витрат, саме ця умова є визначальною для формуванняфінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства – це складна, інтегрована забагатьма показниками характеристика якості його діяльності, тому метою аналізуфінансового стану підприємства є об’єктивна оцінка господарсько-фінансовоїдіяльності підприємства та її результатів.

Ціль дипломної роботи – аналіз фінансового стану вагонногодепо Дебальцево-сортувальне.

Основними напрямками аналізу є:

- аналіз основних показників депо;

- аналіз фінансової стійкості;

- структурний аналіз активів та пасивів підприємства;

- аналіз платоспроможності.

Основними джерелами інформаційного забезпечення аналізуфінансового стану вагонного депо є фінансова звітність. Форма №1”Баланс” та форма№2 ”Звіт про фінансові результати”.

Фінансовий аналіз – це метод оцінювання і прогнозуванняфінансового стану підприємства. Як метод дослідження, аналіз полягає врозчленуванні цілого на складові.

Мета фінансового аналізу – інформаційно забезпечувати прийняттярішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані про фінансовийстан підприємства. Ідеться про отримання відносно невеликої кількості ключових,найінформативніших параметрів, що об’єктивно, всебічно характеризуютьфінансовий стан підприємства (платоспроможність, фінансову стійкість,незалежність, рентабельність діяльності, імовірність банкрутства тощо).

Вищевикладене дає підстави зробити висновки, що тема даноїдипломної роботи є актуальною. Метою дипломної роботи є розгляд теоретичних основаналізу фінансового стану підприємства, вивчення діючої системи аналізу, атакож вироблення рекомендацій з подолання недоліків, удосконалення контролю йаналізу фінансової діяльності.

Об'єктом дослідження в даній роботі є вагонного депоДебальцево – сортувальне, а предметом дослідження є процес фінансовоїдіяльності підприємства.

Методологічну основу написання дипломної роботи склализаконодавчі акти, постанови Кабінету Міністрів України, праці вітчизняних ізакордонних вчених, матеріали періодичної преси.

У роботі приведені графіки, таблиці, схеми, діаграми, щонаочно характеризують фінансовий стан підприємства і його аналіз.

РОЗДІЛ1

РОЛЬ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ У ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКОВОЇЕКОНОМІКИ

1.1.Сутність фінансового аналізу, його мета та завдання

Розвитокринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств таінших суб’єктів ринку в підготовці та прийнятті управлінських рішень.Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об’єктивності, своєчасностіта всебічності оцінювання існуючого й очікуваного фінансового станупідприємства [20].

Фінансовий стан підприємства – це складна, інтегрованаза багатьма показниками характеристика якості його діяльності. Унайконцентрованішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити якміру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступіньраціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльностіта своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. Такетрактування суті поняття “Фінансовий стан” дає змогу розуміти під нимхарактеристику діяльності підприємства, в якій, як у дзеркалі, знаходятьвідображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в томучислі й роботи з управління фінансовими ресурсами.

Фінансовий стан визначає місце підприємства векономічному середовищі та наскільки ефективними і безризиковими можуть бутиділові відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційнихінвесторів і позичальників та ін. Для підприємства, як і для його партнерів,становить інтерес не тільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а йочікуваний фінансовий стан [23].

Якщо параметридіяльності підприємства і розміщення його фінансових ресурсів відповідаютькритеріям позитивної характеристики фінансового стану, говорять про фінансовустійкість підприємства. Усистемі об єктів фінансово-економічного аналізу саме їй належить провідна роль.Фінансова стійкість підприємства формується насамперед під впливомрентабельності його діяльності.

Не випадково, що самеприбуток, рентабельність – основні критерії оцінки будь-якої сторони діяльностісуб’єктів підприємництва. Однак самі по собі вони не можуть забезпечитифінансової стійкості підприємства.

Фінансово-господарськадіяльність підприємства забезпечується наявними фінансовими ресурсами(капіталом) – як власними, так і позиковими. Їх розмір і стан розміщення вактиви характеризується бухгалтерським балансом, який являє собою основнеджерело аналізу фінансового стану [8].

Ознакою фінансовоїстійкості будь-якого суб‘єкта господарювання є постійне зростання загальноїсуми його фінансових ресурсів.

При аналізі темпівзростання фінансових ресурсів підприємства слід окремо визначати розміри ідинаміку фонду основних коштів, фонду інших необоротних активів та фондуоборотних коштів, виділяючи фонд власних основних коштів і фонд власнихоборотних коштів [9].

Оцінюванняфінансового стану підприємства становить інтерес для широкого кола суб’єктівринку:

— підприємства, які хочуть знати неупереджену думку про свою діяльність ірозробити заходи щодо її поліпшення;

— інвесторів,заінтересованих в ефективності та прийнятті ризиковості інвестування своїхкоштів;

— кредиторів іпостачальників, які бажають впевнитись у платоспроможності підприємства;

— партнерів по бізнесу, якіпрагнуть встановити з підприємством стабільні й надійні ділові відносини(постачальники, споживачі, транспортувальники, страхові компанії та ін.);

— сторонніх щодопідприємства структур (так, Державна податкова адміністрація бажає впевнитись успроможності підприємства сплачувати податки, профспілки – у стабільностізайнятості працівників і здатності своєчасно виплачувати заробітну плату,благодійні організації — у потенційній спроможності підприємства допомагати).

Становленняринкової економіки в Україні, поява фінансових ринків, пріоритет фінансовихресурсів об’єктивно сприяли розвитку такого важливого напрямку аналітичноїроботи, як фінансовий аналіз.

Фінансовийаналіз – (з грецької – розклад, розчленування) – це метод оцінювання іпрогнозування фінансового стану підприємства. Як метод дослідження аналізполягає в розчленуванні цілого на складові. Протилежне поняття – синтез (згрецької – з’єднання, складання) – це метод вивчення предмета в цілісності,єдності та взаємозв’язку його частин. Зв’язок “аналіз – синтез” притаманнийбудь якому науковому дослідженню. Особливе значення він має в економічнихдослідженнях як на макро- так і на мікрорівні [26].

Підфінансовим аналізом діяльності підприємств розуміють комплексне вивчення їх функціонуванняз метою об’єктивної оцінки досягнутих фінансових результатів і виявлення шляхівподальшого підвищення прибутковості (рентабельності) при забезпеченнібезпечного рівня ліквідності.

Питанняорганізації фінансово-економічного аналізу, його інформаційного забезпеченнятісно пов’язані з класифікацією аналізу на зовнішній фінансово-економічнийаналіз та внутрішній фінансово-економічний аналіз, види аналізу господарської діяльностінаведено на рис. 1.1.

Рис. 1.1.Види аналізу господарської діяльності підприємства

Зовнішнійфінансово-економічний аналіз призначений для так званих зовнішніх споживачів(контролюючі органи, органи управління, податкові органи, банки, інші діловіпартнери підприємства, у тому числі, і насамперед, кредитори та потенційніінвестори підприємства) [37]. Призначення аналітичнихматеріалів зовнішнього аналізу визначається виходячи зі специфічних потребперелічених споживачів: контроль за діяльністю підприємства, визначенняподаткового потенціалу, міри ліквідності та ризику при інвестуванні коштів,перспектив своєчасного повернення боргів.

Зовнішнійаналіз з огляду на це має досить загальні об’єкти дослідження, а саме: динамікаприбутку і рентабельності, ліквідність, платоспроможність, динаміка зміниструктури капіталу за джерелами його формування тощо.

Зовнішнійфінансово-економічний аналіз орієнтований на публічну, зовнішню офіційнубухгалтерську та статистичну звітність. Його основними інформаційними джереламивиступають насамперед бухгалтерський баланс підприємства, інша фінансовазвітність, документи податкової звітності. Це відкрита звітна інформація,звідси максимальна відкритість результатів аналізу. Для проведення аналізу наоснові публічної звітності існує багатотипових методік, оскільки вихіднаінформація уніфікована відповідними стандартами бухгалтерського, податкового істатистичного обліку та звітності [7;8].

Внутрішній(управлінський) фінансово-економічний анализ – глибший і більш комплексний,оскільки він грунтується не тільки на даних публічної звітності, а й на використанніусіх доступних джерел облікової та позаоблікової інформації, включаючи первіснідокументи, а також матеріали нерегламентованого, так званого, управлінського обліку.Такий аналіз призначений головним чином для використання керівництвомпідприємства при прийнятті рішень з управління його фінансовими ресурсами.Основні відмінності між зовнішнім та внутрішнім аналізами ілюструє табл.1.1

Таблиця 1.1.Ознаки видів фінансового аналізуОзнака Фінансовий аналіз Зовнішній Внутрішній Інформативна база аналізу Фінансова звітність(публічна) Бухгалтерський управлінський облік та звітність Рівень регламентації Держава Підприємство Суб’єкти аналізу Підприємство і його прямі та непрямі ділові партнери Підприємство Відкритість аналізу Відкриті Комерційна тайна

Як зовнішнійтак і внутрішній фінансово-економічний аналіз диференціюються за призначеннямрезультатів на поточний аналіз, оперативний та перспективний аналізи [14].

Поточнийфінансово-економічний аналіз здійснюється після закінчення звітного періоду.Такий аналіз є одним із засобів стратегічного управління діяльністюпідприємства. Для методики поточного аналізу найхарактернішим прийомом єпорівняння досягнутих результатів з плановими параметрами і виявлення факторів,що спричинили відхилення від них.

Оперативнийаналіз здійснюється повсякденно, він наближений за часом до моменту здійсненняпевних економічних процесів, що відбуваються в ході фінансово-господарськоїдіяльності підприємства, виступає знаряддям оперативного управління нею.Особливістю проведення оперативного аналізу є використання не звітної, аоперативної інформації – первісних бухгалтерських та інших документів,матеріалів контролю, спостереження, рапортів, нарядів тощо. З цією особливістюпов’язана відносна наближеність результатів аналізу, що, втім, не знижує їхцінності як бази для прийняття оперативних рішень з метою підвищення якостіроботи підприємства.

Перспективнийаналіз базується на вивченні різноманітних явищ у сфері фінансово-економічноїдіяльності з метою прогнозування на майбутнє. Використовується як база дляпрогнозування обсягів реалізації продукції, витрат на її виробництво,рентабельності, вибору варіантів інвестування фінансових ресурсів. Особливістьперспективного фінансово-економічного аналізу – використання даних про роботупідприємства за минулий час, але під кутом зору майбутньої діяльностіпідприємства.

Усягосподарська діяльність підприємства поділяється на звичайну діяльність інадзвичайні події. Останні являють собою події або операції, які мають разовий,випадковий характер (наприклад, стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії таін.). Фінансовий результат (прибуток, збиток) від таких подій виділяється уфінансовій звітності, що має позитивне значення для формування інформаційноїбази аналізу. Звичайна господарська діяльність підприємства включає трискладові: операційну діяльність, інвестиційну діяльність, фінансову діяльність,схема видів діяльності наведена на рис. 1.2

/> /> /> /> /> /> /> /> <td/> /> <td/> /> />

/>/>/>

Рис.1.2. Види діяльності підприємства

Операційнадіяльність — це основна діяльність суб’єкта підприємництва, у якій реалізуютьсяйого статутні завдання; вона включає всі види діяльності, крім тих які,законодавчо віднесені до так званих інвестиційної та фінансової діяльності [17].

Інвестиційнадіяльність – придбання або реалізація основних засобів, нематеріальних активів,вкладення капіталу в акції, облігації, їх реалізація, одержання дивідендів,процентів тощо [15].

Фінансова діяльність – за визначенням положень(стандартів) бухгалтерського обліку і звітності зводиться до сукупностіоперацій, які приводять до зміни величини або складу власного і позиковогокапіталу підприємства. Маються на увазі випуск акцій акціонерними товариствамиі виплата дивідендів за ними, одержання і погашення позик (банківських та ін.),виплата процентів за ними. Таке звуження поняття “фінансова діяльністьпідприємства” слід розглядати лише як приклад не зовсім вдалого використанняукоріненої термінології в державних нормативних актах; воно залишає за межамифінансової діяльності такі явища, як формування фінансових ресурсівпідприємства, одержання і використання прибутку, розміщення капіталу в активи,фінансування капітальних вкладень, амортизаційну і цінову політику, сплатуподатків та ін. [39].

Мета фінансового аналізу – інформаційно забезпечуватиприйняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані профінансовий стан підприємства. Ідеться про отримання відносно невеликоїкількості ключових, найінформативніших параметрів, що об активно, всебічнохарактеризують фінансовий стан підприємства (платоспроможність, фінансовустійкість, незалежність, рентабельність діяльності, імовірність банкрутстватощо).

Завдання фінансового аналізу зумовленізавданнями управління підприємством у трьох сферах діяльності – фінансовій,інвестиційній та операційній (виробничій), що поєднані рухом фінансовихресурсів. Такий поділ, що є традиційним для країн з розвиненою економікою [41], нещодавнонабрав чинності і в Україні [5].

Звідси завдання фінансового аналізу полягаютьв інформаційному забезпеченні прийняття обґрунтованих рішень за такиминапрямками діяльності підприємства:

— фінансовою – управління пасивами;забезпечення підприємства фінансовими ресурсами; визначення оптимальногорозміру, складу і структури джерел фінансування зі свідомим ризиком заочікувані вигоди, що пов’язані з використанням зовнішніх позик;

— інвестиційною – управління активами;розподіл фінансових ресурсів, визначення оптимального розміру, складу іструктури активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів;

— операційною – управління фінансовимирезультатами діяльності; прибуткова поточна діяльність завдяки ефективномувикористанню наявних ресурсів [40].

Таким чином, жодний фінансовий аналіз невважається повним, якщо не охоплює всіх сфер діяльності підприємства іскладається лише з цифр. Якісний аналіз має передувати кількісному, оскільки зайого допомогою можна встановити найактуальніші для підприємства проблеми щодопоказників його виробничої діяльності.

За результатами аналізу розроблюють заходиполіпшення фінансового стану підприємства.

1.2Методи і моделі фінансового аналізу

В основіметодології фінансового – економічного аналізу лежить діалектичний метод, тобтоекономічні явища, що вивчаються, аналізуються, розглядаються у їх зв’язку івзаємозалежності, русі й розвитку, а розвиток, як відомо, — це боротьбапротилежностей, він відображає об’єктивні закони дійсності. Діалектичномурозвиткові явищ у сфері фінансово – господарської діяльності підприємстввластиві переходи кількісних змін у якісні, які супроводжуються виникненнямнових якостей, запереченням, відмиранням старого і появою нового,прогресивнішого. Застосування діалектичного підходу до вивчення цих явищпороджує такі найхарактерніші особливості методу аналізу фінансово –господарської діяльності підприємств [36; 44].

По-перше, цесистемний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, який виявляється укомплексному вивченні взаємопов’язаних економічних, організаційних, технічнихта інших факторів, у застосуванні системи показників для аналізу.

По-друге, це широкевикористання логічних методів, а саме: дедукції та індукції. Дедукція – такийметод вивчення економічних явищ, коли нові знання про об’єкт здобувають шляхомпереходу від загальних фактів до окремих висновків. Індукція – навпаки, такийлогічний метод, за якого міркування ведеться від окремих поодиноких фактів, положеньдо загальних висновків.

Основна мета фінансовогоаналізу — одержання невеликої кількості ключових (найбільш інформативних)параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства.Вихідною базою фінансового аналізу є дані бухгалтерського обліку і звітності,аналітичний перегляд яких повинний відновити всі основні аспекти господарськоїдіяльності і зроблених операцій в узагальненій формі, тобто з необхідної дляаналізу ступенем агрегування [20;43].

Формування показниківфінансово-господарської діяльності підприємств відбувається під впливомвеликого кола причин (факторів), розкриття і вивчення яких становить предметафінансово-економічного аналізу. У процесі розв’язання конкретних аналітичнихзадач виявляється певна причинно-наслідкова залежність між економічнимиявищами, що аналізуються, і факторами, які їх обумовлюють. При цьому необхідновраховувати наявність чи відсутність прямої (або оберненої) функціональноїзалежності між ними: характер цієї залежності визначає прийоми та методирозв’язання тієї чи іншої аналітичної задачі.

Предметом детермінованогоаналізу є виявлення факторів, які впливають на кінцевий результат, у разі якщоміж ними існує функціональна залежність, що може бути представлена у виглядіпевної формули (моделі) – мультиплікативної або адитивної.

Предметом стохастичногоаналізу є вивчення зв’язків і взаємозалежностей, які між собою не пов’язаністрого функціонально, коли вплив факторів на кінцевий результат виявляється непрямо, а у вигляді тенденцій, напрямків, які існують в об’єктивній реальності імають бути виявлені за допомогою певних аналітичних прийомів [41;48].

Фінансово-економічнийаналіз діяльності підприємств поширюється на досить широке коло показників, якірозкривають суть економічних явищ з кількісного чи якісного боку в абсолютних(найчастіше вартісних) або відносних величинах. Рушійні сили, умови та причини,які визначають той чи інший показник, називаються факторами. Кожний без виняткупоказник фінансово-господарської діяльності підприємства є результатомвзаємодії дуже великої кількості факторів. Для вивчення їх дії і впливу напоказники, що піддаються аналізу, їх необхідно певним чином класифікувати.Принципи класифікації факторів у фінансово-економічному аналізі аналогічні тим,які лежать в основі класифікації аналітичних задач [41]. За своїм змістом усі фактори, які вивчаються уфінансово-економічному аналізі, можна розподілити на виробничо-економічні тасоціально-економічні. Перші виражають умови, які забезпечують підприємницькудіяльність з точки зору організації виробничого процесу, раціональноговикористання ресурсів, залучених підприємством для своєї діяльності.Соціально-економічні фактори — це рушійні сили підвищення ефективності роботипідприємства, які закладені у самих учасниках виробництва. Йдеться по рівеньосвіти і культури працівників, рівень їх свідомості стосовно праці. Умовиїхнього життя, побуту, відпочинку мікроклімат у трудовому колективі. Значноюмірою, безумовно, залежить від цих факторів і сама рентабельність роботипідприємства [15;39].

Як і економічніпоказники, фактори, що їх визначають, поділяються на кількісні, структурні йякісні. До перших належать, наприклад обсяг валових доходів, сума валовихвитрат, затрат на виробництво, кількість працівників підприємства, робочих днівв аналізованому періоді. До структурних факторів належать такі показники, якпитома вага власних фінансових ресурсів у капіталі підприємства, часткаактивної частини основних засобів у загальній вартості основних засобів. Доякісних факторів належать багато показників, які характеризують діяльністьпідприємства з точки зору суттєвих ознак певних об’єктів управління, міридосягнення ними позитивних характеристик. Серед них – рівень продуктивностіпраці робітників, ціна і рентабельність виробів, які випускає підприємство, швидкістьобороту (оборотність) коштів, вкладених в активи підприємства, дохідністьцінних паперів тощо.

Практика фінансовогоаналізу виробила основні методи читання фінансових звітів, схема яких наведенана рис. 1.3:

— горизонтальний аналіз;

— вертикальний аналіз;

— трендовий аналіз;

— метод фінансовихкоефіцієнтів;

— порівняльний аналіз;

— факторний аналіз.

/>Методи

Горизонтальний Вертикальний Трендовий Фінансових

аналіз аналіз аналіз коефіцієнтів

Порівняльний Факторний

аналіз аналіз

Рис 1.3. Основні методи читанняфінансових звітів

Горизонтальний(тимчасовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднімперіодом.

Вертикальний(структурний) аналіз — визначення структури підсумкових фінансових показників звиявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

Трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з поруч попередніх періодів і визначеннятренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадковихвпливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою трендаформуються можливі значення показників у майбутньому, тобто ведетьсяперспективний, прогнозний аналіз[23].

Аналіз відноснихпоказників (коефіцієнтів) — розрахунок відносин дані звітності, визначеннявзаємозв'язків показників. Досвід свідчить, що кілька правильно вибранихкоефіцієнтів містять потрібну інформацію. Користь кожного конкретногокоефіцієнта суворо визначена метою аналізу. Тому до здійснення аналізунеобхідно з’ясувати, з погляду якого користувача він виконується, його мету тарегламентовані або рекомендовані кількісні значення показників [41].

Порівняльний(просторовий) аналіз — внутрішньогосподарське порівняння за окремимипоказниками підприємства з показниками конкурентів, зі средньогалузевими ісередніми загальноекономічними даними.

Факторний аналіз — цеаналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогоюдетермінорованих чи стохастичних прийомів дослідження.

Необхідність ідоцільність застосування аналітичних коеффіцієнтів зумовлюється:

— стандартістю подання вихідних даних(форми фінансової звітності);

— прагненням мінімізувативплив інфляційного чинника;

— можливістю порівнянняпоказників у часі та просторі, тобто між підприємствами однієї галузі, а задеякими показниками і за різними галузями;

— формалізацієюрозрахунків і можливістю застосування комп’ютерних програм;

— можливістю визначенняузагальнюючого показника фінансового стану і за цим критерієм – рейтингупідприємств.

Кількісні методифінансового аналізу підрозділяються на наступні, що наведено на рис. 1.4.

/> /> /> /> /> /> /> /> <td/> /> <td/> /> />

/>/>/>

Рис. 1.4. Кількісніметоди фінансового аналізу

Статистичні методифінансового аналізу:

— статистичнеспостереження — запис інформації з визначених принципів і з визначеними цілями;

— абсолютні і відносніпоказники (коефіцієнти, відсотки)

— розрахунки середніхвеличин: середні арифметичні прості, зважені, геометричні;

— ряди динаміки:абсолютний приріст, відносний приріст, темпи росту, темпи приросту;

— зведення й угрупованняекономічних показників по визначених ознаках;

— порівняння: зконкурентами, з нормативами, у динаміку;

— індекси: — впливфакторів на порівнювані показники;

— графічні методи.

Бухгалтерські методи:

— метод подвійногозапису;

— бухгалтерський баланс.

Економіко — математичніметоди:

— методи елементарноїматематики;

— класичні методи математичногоаналізу: диференціювання, інтегрування, варіаційне числення;

— методи математичноїстатистики: вивчення одномірних і багатомірних статистичних сукупностей;

- економічніметоди: статистичне оцінювання параметрів економічних залежностей, у тому числівиробничих функцій.

Методиекономіко-математичного моделювання і факторного аналізу використовуються длярішення специфічних задач фінансового аналізу[43].

Моделювання яквідображення дійсності виробляється за допомогою математичних формул.

1.3 Фінансовазвітність підприємства, як об’єкт фінансового аналізу

Фінансовазвітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан,результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період,складові фінансової звітності наведено на рис. 1.5.

/>/>/>/>Фінансовазвітність

Баланс Звіт про Звітпро Звіт про

фінансові рух грошових власний

результати коштів капітал

Рис. 1.5. Складові фінансовоїзвітності

Метою складання фінансовоїзвітності є надання користувачам для прийняття рішень повної правдивої танеупередженої інформації про фінансовий стан підприємства [1;2].

Порядок наданняфінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. Фінансовазвітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

— придбання, продажу таволодіння цінними паперами;

— участі в капіталіпідприємства;

— оцінки якостіуправління;

— оцінки здатностіпідприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

— забезпеченості зобов’язаньпідприємства;

— визначення сумидивідендів, що підлягають розподілу;

— регулювання діяльностіпідприємства;

— інших рішень.

Фінансова звітністьповинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів,складених з урахуванням їх конкретних потреб[46].

Фінансова звітністьскладається з Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошовихкоштів, Звіту про власний капітал і приміток до звітів, які наведені у додатку.Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначається відповіднимиположеннями (стандартами).

Інформація, яка надаєтьсяу фінансовій звітності, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначнетлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні значення тазацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Фінансова звітність повинна міститилише доречну інформацію. Яка впливає на прийняття рішень користувачами, даєзмогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити таскоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому. Фінансова звітність повинна бутидостовірною. Інформація, наведена у звітності, є достовірною, якщо вона немістить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачівзвітності [8].

Передумовою є наведеннявідповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації прооблікову політику і її зміни.

Для того, щоб фінансовазвітність булла зрозумілою користувачам, вона повинна містити таку інформаціюта дані про:

— підприємство;

— дату звітності тазвітний період;

— валюту звітності таодиницю її виміру;

— відповідну інформаціющодо звітного та попереднього періоду;

— облікову політикупідприємства та її зміни;

— консолідацію фінансовихзвітів;

— припинення (ліквідацію)окремих видів діяльності;

— обмеження щодоволодіння активами;

— участь у спільнихпідприємствах;

— виявлені помилкиминулих років та пов’язані з ними коригування;

— переоцінку статейфінансових звітів;

— іншу інформацію,розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами) [46].

Кожен фінансовий звітповинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, якийвін охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється відзвітного періоду, передбаченого Положенням (стандартом), то причини і наслідкицього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності [45].

Загальна характеристикаБалансу

Звітним періодом дляскладання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємстваскладається на кінець останнього дня звітного періоду [3;8]. Це основне джерело інформації для аналізу стануфінансів підприємства. Уся інформація в балансі наведена у вигляді двусторонніхтаблиць з однаковими підсумками, тобто активу і пасиву. В активі балансувідбиваються склад і розміщення капіталу. У пасиві — джерела утвореннякапіталу. Кожен вид засобів називається статтею балансу. Однорідні поекономічному змісті статті балансу об'єднані в розділи, а усередині розділів угрупи [2].

Капітал підприємства це — майно чи підприємства вартість, що приносить прибуток. Підсумок балансу цезагальний капітал, яким розташовує підприємство (актив) і джерела цьогокапіталу (пасив). Перший розділ активу є основним капіталом, другий і третій — оборотним. Актив балансу являє собою інвестиційні вкладення.

Пасив балансу формуєтьсяз власного капіталу і довгострокових фінансових зобов'язань, тобто перемінногокапіталу (1,2,3 розділи), 4 розділ — поточні зобов'язання, тобто позиковий чикапітал загальна сума боргу підприємства [45;46].

Основний капітал — капітал немобільний на тривалий термін виведений з обороту і з цієї причинийого первісна вартість поступово знецінюється, а в суму капіталу вінвключається по залишковій вартості.

Найбільш мобільні засоби- це поточні активи, оцінюються ці статті по фактичній вартості чи придбанняфактичним витратам.

Пасив балансу відбиваєпервісний фінансовий внесок власників підприємства і усі фонди, утворені зарахунок прибутку. В другому і третьому розділі відбиваються усі видифінансування підприємства сторонніми організаціями, усі види короткостроковоїзаборгованості: банкам, бюджету, позабюджетним організаціям.

Загальнахарактеристика Звіту про фінансові результати

Форма і зміст звіту про фінансові результативизначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку З (далі -П(С)БО3) «Звіт про фінансові результати», який є аналогом звіту проприбутки та збитки за МСБО. За П(С)БО 1. звіт про фінансовірезультати — це звіт про доходи, втрати і фінансові результати підприємства.Зазначені вимоги стосуються підприємств організацій, установ іінших юридичних осіб (далі підприємств, усіх форм власності крім банків ібюджетних установ). Особливості складання консолідованого звітупро фінансові результати визначаються окремим П(С)БО. Малі підприємстваскладатимуть такий звіт за спрощеною формою[4].

У першому розділі Звіту про фінансовірезультати, звіту про прибутки та збитки — виділені статті,які дають змогу визначити фінансовий результат від звичайної та надзвичайної діяльності,а також склад звичайної діяльності — відопераційної та іншої діяльності (фінансовоїта інвестиційної). Така класифікація доходів і витрат, має дуже важливе значення для оцінки діяльностіпідприємства [1;2].

Втрати від операційної діяльності надані зафункціональною класифікацією витрат, тобто поділяються за такими функціями,як виробництво, управління та збут.

Таким чином, структура першого розділу звітупро фінансовірезультати надає інформацію по доходи і витрати з точки зору власникапідприємства і:

— розглядає прибуток в основному як джерелорозподілу власникам(нарахування і сплати дивідендів тощо);

— усі витрати, пов'язані з отриманням доходузвітного періоду, включаючи і податок на прибуток, вважаєвитратами звітного періоду.

Другий розділ звіту — елементи операційнихвитрат — надає змогу провести необхідний аналіз структури витратна виробництво, управління, збут та інших операційних витратза економічними елементами та використовується для складання звіту прорух грошових коштів (під час коригування суми нерозподіленого прибутку нанегрошові статті, зокрема на суму амортизації).

Розділ III«Затрати на виробництво» Звіту про фінансові результати,він враховує щодо обов'язкового розкриття інформації про елементи витрат під часвикористання форми звіту про прибутки та збиткина підставі класифікації витрат за функціями і стосується витрат на операційну діяльність у цілому(включаючи собівартість реалізації, адміністративні витрати, витрати назбут та інші операційні витрати).

Третій розділ звіту про фінансові результати — розрахунокприбутковості акцій — стосується лише акціонерних товариств, прості абопотенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, у тому числі таких товариств, які знаходяться у процесі випуску зазначених акцій [45].

Загальна характеристика Звіту про рух грошових коштів

Звіт про рух грошових коштів міститьінформацію про грошові потоки підприємства за звітний період [5].

Під грошовими потоками розуміють надходженняй вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Грошові кошти включають кошти в касі та нарахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій.

Еквівалентами грошових коштів єкороткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані увідому суму коштів і містять незначний ризик щодо зміни вартості. Такимиеквівалентами є високо ліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що неперевищує три місяці (казначейські векселі, депозитні сертифікати тощо).

Рух коштів відображається в Звіті про рухгрошових коштів в розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної,та фінансової.

Операційна діяльність – це основнадіяльність підприємства, а також інші види діяльності, яка не є інвестиційноюта фінансовою.

До операційної діяльності належать:

— надходження коштів від реалізаціїпродукції (товарів, послуг);

— надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензіїтощо);

— платежі постачальникам;

— виплати працівникамтощо.

Інвестиційна діяльність –це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних)активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не єеквівалентами грошових коштів.

До руху коштів внаслідокінвестиційної діяльності відносяться:

— платежі, пов’язані зпридбанням основних засобів і нематеріальних активів;

— надходження коштів відпродажу необоротних активів;

— надання позик іншимпідприємствам;

— надходження коштів відфінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Фінансова діяльність – цесукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власногота позикового капіталів[36].

Прикладом руху коштіввнаслідок фінансової діяльності є:

— випуск власногокапіталу (акцій);

— отримання позик та їхпогашення;

— викуп акцій власноїемісії;

— виплата дивідендів.

Звіт про фінансовірезультати відбиває формування балансового прибутку (збитку) по складовимелементах: від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг; від іншоїреалізації; від позареалізаційних результатів.

Виторг від реалізаціїпродукції складається з вартості продукції у відпускних цінах, включаючиподаток на додаткову вартість і акцизи. При визначенні фінансового результатуці суми віднімаються з виторгу від реалізації.

У розділі «Використанняприбутку» відбиваються платежі в бюджет.

Для складання Звіту прорух грошових коштів використовують показники Балансу, Звіту про фінансовірезультати та дані аналітичного бухгалтерського обліку [45].

Загальна характеристикаЗвіту про власний капітал

Власний капітал – цечастина в активах підприємства, що залишається після вирахування йогозобов’язань [6]. Тому власний капітал (К)визначається як різниця між вартістю його майна (А) і борговими зобов’язаннями(З):

К = А – З(1.1)

Сума власного капіталу –це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю,а тому не відображає поточну вартість прав власників підприємства. Разом з тим,власний капітал є основою для початку і продовження показників. Зберігається танарощується капітал тільки за умови, якщо сума чистих активів на кінець звітногоперіоду перевищує суму чистих активів на початок цього періоду після вилученнябудь-яких виплат власникам або внесків власників протягом звітного періоду.

Функції власногокапіталу:

— довгостроковефінансування (перебуває у розпорядженні підприємства необмежено довго;

— відповідальність ізахист прав кредиторів – відображений в балансі власний капітал є для зовнішніхкористувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а такожзахистом кредиторів від втрати капіталу;

— компенсації понесенихзбитків – тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

— кредитоспроможність –при наданні кредиту за інших рівних умов перевага надається підприємствам зменшою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

— фінансування ризику –власний капітал використовується для фінансування ризикових інвестицій, на щоможуть не погодитися кредитори;

— самостійність і влада –розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власниківна підприємство;

— розподіл доходів іактивів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподіліфінансового результату та майна при ліквідації підприємства [45].

Таким чином, аналізуючи викладене в першомурозділі, можна зробити такий висновок. Жодний фінансовий аналіз не вважаєтьсяповним, якщо не охоплює всіх сфер діяльності підприємства і складається лише зцифр. Якісний аналіз має передувати кількісному, оскільки за його допомогоюможна встановити найактуальніші для підприємства проблеми щодо показників йоговиробничої діяльності.

За результатами аналізу розроблюють заходи поліпшенняфінансового стану підприємства.

РОЗДІЛ2

Аналіз фінансового стану підприємства

2.1Характеристика об’єкту дослідження – вагонного депо Дебальцево – сортувальне

Вагонне ДепоДебальцеве сортувальне є відособленим структурним підрозділом Донецькоїзалізниці, що відноситься до загальнодержавної власності, створене з метоюзабезпечення встановленого обсягу перевезень на обслуговоючому ділянці шляху.Місцезнаходження: 84700 Донецька область, м. Дебальцеве, вул. Курчатова.

Вагонне ДепоДебальцеве сортувальне входить до складу Донецької залізниці, що є стосовновагонному депо вищим органом керування. Депо не є юридичною особою, у своїйдіяльності керується чинним законодавством України, наказами й іншиминормативними актами Міністерства Транспорту України й Укрзалізниці, Донецькоїзалізниці. На підставі доручення начальника Донецької залізниці вагонне депоможе укладати господарські договори, здобувати майнові та немайнові права длязалізниці. Керування вагонним депо здійснюється відповідно до законодавстваУкраїни, наказами, указівками, іншими нормативними актами Укрзалізниці.

Вагонне Депоочолює начальник вагонного депо. Призначення начальника депо на посаду ізвільнення її проводиться відповідно до встановленої номенклатури. Начальник задорученням діє від ім’я Управління Залізниці, представляє його інтереси в межахнаданих прав, розпоряджається майном депо, укладає договори. Відкриває вустановах банку субрахунки, дає пропозиції за структурою і штатом вагонногодепо, звільнює, приймає працівників, відповідно до номенклатури посад тадіючого трудового законодавства.

Вагонне депоздійснює свою діяльність у сфері транспортних послуг, а також може здійснювати(не на шкоду основному виробництву) інші не заборонені законодавством видидіяльності. Для організації діяльності вагонного депо залізниця наділяє йогоосновними та оборотними фондами та коштами. Усе майно вагонного депо єскладовою частиною майна залізниці і знаходиться на його відособленому балансі.

Вагонне депо маєправо:

— володіти,користуватися основними засобами, реалізовувати та ліквідувати тільки з дозволуначальника залізниці порядком, установленим чинним законодавством;

— здобувати длявласного споживання необхідні товарно-матеріальні цінності (при наявностізайвих, реалізувати підприємствам та приватним особам у встановленому закономпорядку);

— кошти, отриманівід реалізації виконаних робіт, товарів, послуг зараховувати на субрахунку тавикористовувати для виплати заробітної плати.

Порядокфінансування вагонного депо за роботи та послуги по забезпеченню процесуперевезень, деповському ремонту вантажних вагонів, доходи попідсобно-допоміжній діяльності вагонного депо, отримані в результаті здійсненнягосподарської діяльності, передаються в управління дороги.

Основнимизадачами вагонного депо є:

— утримання усправному стані парку вантажних вагонів;

— забезпеченнявиконання плану деповського та капітального ремонтів вантажних вагонів,відповідно до затверджених технічних процесів та діючої нормативно-технічноїдокументації;

— здійсненнясвоєчасного та якісного технічного обслуговування вантажних вагонів, відповіднодо заданого плану на підставі затверджених технологічних процесів роботи ПТО тадіючої нормативної документації;

— здійснення поточногоремонту вантажних вагонів з відчепленням у міру їхнього надходження івідповідно до завдання Донецької залізниці;

— забезпеченнявиконання нормативів залишку несправних вагонів та тривалого запасуУкрзалізниці;

— здійсненнязаходів щодо охорони праці;

— надання платнихпослуг населенню і виробництво товарів народного споживання;

— створення тарозвиток підсобного господарства;

— здійсненняінших заходів, спрямованих на збільшення доходу колективу депо.

Для рішення покладених задач, вагонне депо зобов’язуєтьсявиконувати:

— розробку,спільно зі службою вагонного депо господарства й затвердження службою вагонногогосподарства виконання плану деповського та капітального ремонтів;

— удосконалюванняекономічної роботи в умовах ринкових відносин;

— організаціюпраці, удосконалювання заробітної плати та соціального захисту працівників наоснові єдиної політики, що проводиться на залізничному транспорті;

— зміцненнядержавної та трудової дисципліни, ефективну кадрову політику, підвищеннякваліфікації кадрів;

— поліпшення умовпраці та попередження виробничого травматизму, виконання правил і норм охоронипраці;

— проведенняробіт з мобілізаційної підготовки та цивільної оборони працівників вагонногодепо і заходів щодо захисту державних секретів України.

Вагонне депо зобов’язано:

— забезпечитивиконання передбачених задач, а також обов’язків, що випливають іззаконодавства України, галузевої тарифної угоди та заключених вагонним деподоговорів;

— укластивідповідно до законодавства України від ім’я вагонного депо трудові договори зісвоїми працівниками.

Вагонне депозабезпечує ведення статистичного та бухгалтерського обліку, представляє увищестоящу організацію баланс і інформацію про стан окремих обліковихрегістрів. Контроль та ревізію виробничої та господарської діяльності вагонногодепо здійснює вищестояща організація.

Основні функціональні структури, які виконуютьфінансовий аналіз – фінансовий відділ і бухгалтерія підприємства. До цієїроботи залучаються також інші економічні підрозділі. Основні методики фінансовогоаналізу повинні знати не тільки фахівців в галузі фінансів, а й іншийуправлінський персонал, від якого вимагається хоча б уміння читати баланс ізвіт про фінансові і звіт про фінансів результати діяльності.

Вагонне депохарактеризується об'ємними та якісними показниками:

— поточнийвідцепний ремонт вантажних вагонів;

— підготовкавагонів під погрузку;

— деповськийремонт вантажних вагонів.

До якіснихпоказників роботи депо відносяться: простій вагонів у деповському та поточномуремонтах, середній залишок неполагоджених вагонів.

Виконанняоб'ємних та якісних показників за 2001, 2002 та 2003 роки, а також експлуатаційнівитрати на собівартість перевезень представлені відповідно в табл. 2.1, 2.2 та2.3.

Таблиця2.1

Об’ємні показникидіяльності вагонного депо

Показник 2001 рік 2002 рік 2003 рік план звіт план звіт план звіт Технічне обслуговування вагонів, тис. прив. ваг 1119,0 1274,4 1228,0 1383,6 1401,8 1401,9 Підготування вагонів під погрузку, тис. прив. ваг. 675,0 606,0 597,5 980,5 551,5 971,8

Деповський ремонт загальний,

в тому числі капітальний ремонт тис.ваг, в приведених одиницях,

3945,7 3962,2 550,0 549,8 1926,1 2121,5 Деповський ремонт загальний в фізичних одиницях 3936 3938 1000 1000 1947 1951

У 2001 роцідеповським ремонтом було відремонтовано на 4% більше, ніж заплановано, що уфізичних одиницях склало 16,5 тис. прив. вагонів. Всього деповськими ремонтом у2001 році було відремонтовано 3938 одиниць. Виконання плану 3936 одиниць склало100,1%.

У 2002 році увагонному депо відбувався капітальний ремонт, яким було відремонтовано 1000одиниць, як і було заплановано.

У 2003 році такожвідбулось перевиконання плану на 195,4 тис. прив. ваг. (в фізичних одиницях),що в відсотковому виразі склало +10,14%.

Це свідчить пронаявність в деповському ремонті вагонів зі збільшеними обсягами робіт.

Зведемо у табл.2.2 виконання якісних показників вагонним депо Дебальцеве – сортувальне тазробимо висновки, стосовно роботи депо за три роки 3 2001 року по2003.

Таблиця2.2

Виконанняякісних показників

Показник 2001 рік 2002 рік 2003 рік план звіт план звіт план звіт Простій вагонів у поточному ремонті, ваг. 3,5 4,1 3,5 4,6 3,5 4,2 Простій вагонів у деповському ремонті, ваг 25,7 27,0 25,7 16,5 25,7 140 Загальний залишок вагонів у несправному стані, ваг. 502,5 394,8 340 265 352 252

Простій употочномуому ремонті у 2001 році вище планового на 17,14%, у 2002 році – на31,42%, а у 2003 році – 20%. Причина перевищення плану – значна зношеністьвагонного парку Укрзалізниці.

Простій вагонів удеповському ремонті у 2001 та 2003 роках також більший за планове значення, щоу відсоткових значеннях склало відповідно 5% та 544%. У 2002 році відбулосявиконання плану на 64,2%. Загальний залишок вагонів у несправному стані потрьох роках за планом не виконано.

Зведемо дані проексплуатаційні витрати та собівартясть перевезень вагонного депо за два роки роботиз 2002 по 2003 рік включно у табл. 2.3.

Таблиця2.3

Експлуатаційнівитрати та собівартість перевезень

Показник 2002 рік 2003 рік план звіт план звіт 1 2 3 4 5 Прослідування грузових вагонів через ПТО, тис.ваг. 1282 1386,6 1401,8 1401,9 Витрати за перевезеннями, тис.грн. 8356,5 10116 7324,6 7899,5 ФОП, тис.грн. 2976,3 3015 3642,1 3790 Відрахування у фонди страхування, тис.грн. 1140,8 1161 1420,4 1472 Матеріали 642,1 842 305,9 463 Паливо 176,2 220,5 193,2 243,5 Електроенергія 394 394 532,8 514,5 Амортизація 85,3 146,5 177,4 90 Інші 273 273 571,2 464,5 Витрати на поліпшення основних фондів 63,1 2564,9 481,6 862 Собівартість перевезень 61,70 789,07 522,48 563,52

Допущеніперевитрати експлуатаційних витрат в порівнянні з планом по елементу „витратиза перевезеннями” у 2002 році на 1759,5 тис.грн. (21%), у 2003 році — 574,9тис.грн. (7,84%); по елементу „ФОП” у 2002 році перевитрати на 38,7тис.грн.(1,3%), у 2003 році – 147,9 тис.грн (4%); по елементу „відрахування у фондистрахування” у 2002 році перевитрати на 20,2 тис.грн.(1,7%), у 2003 році – 51,6тис.грн. (3,6%); по елементу „паливо” перевитрати склали у 2002 році на 44,3тис.грн. (25,1%), у 2003 році на 50,3 тис.грн.(26%); по елементу „витрати наполіпшення основних виробничих фондів” перевитрати склали у 2002 році 2501,8тис.грн., а у 2003 році – 380,4 тис.грн.

Економіяексплуатаційних витрат відбулась по таких елементах:

— „електроенергія” у 2003 році на 18,3 тис.грн (3,5%) за рахунок заходів зекономії паливно

— енергетичнихресурсів, а у 2003 році план було виконано.

— економія поелементу „інші” у 2003 році на 106,7 тис.грн. (23%).

2.2Структурний аналіз активів і пасивів підприємства

Ціль структурногоаналізу — вивчення структури і динаміки засобів підприємства і джерел їхньогоформування для ознайомлення з загальною картиною фінансового стану.

Для цієї метизіставляються темпи приросту активів з темпами приросту фінансових результатів(чи виторгу прибутку від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг) за звітнийі базисний періоди.

Структурнийаналіз носить попередній характер, оскільки в результаті його проведення ще неможна дати остаточної оцінки якості фінансового стану, для одержання якоїнеобхідний розрахунок спеціальних показників [14;21;26].

Проведемопорівняння динаміки активів і фінансових результатів, дані зведемо в таблицю.

Темп прироступоказника виміряється у відсотках.

Таблиця 2.4.Порівняння динаміки активів і фінансових результатів, тис.грнПоказники Звітний період 2002 рік

Базовий період

2001 рік

Звітний період 2002 рік Базовий період 2001 рік Темп приросту показнику 2002 Темп приросту показнику, 2003 Середня величина активів 12956,6 13250,2 11232,7 12956 — 2,21 — 0,13 Виручка від реалізації 14518,9 6091,3 36614,7 6091,3 138,35 501 Прибуток від реалізації товарів, робіт, послуг 13491,8 6035,5 335102,9 6035,5 -123,54 481

Зміна активівпідприємства, розглянута без зіставлення зі зміною фінансових результатів, самепо собі мало інформативно.

Загальнуструктуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних інеоборотних активів, якому можна розрахувати за формулою:

Оборотні активи

С о/а=  (2.1)

Необоротніактиви

Таблиця 2.5

Підсумок розрахунку коефіцієнтаспіввідношення оборотних необоротних активів

Показник Абсолютна величина Зміни в абсолютних величинах На 1.01.01 На 1.01.02 На 1.01.03 На 31.12.03 У 2001 році У 2002 році У 2003 році

Со/а

1,002 1,42 0,52 0,59 0,418 -0,9 0,07

Значення даногопоказника в більшому ступені обумовлено галузевими особливостями кругообігузасобів аналізованого на основі даних табл. 2.6.

У таблиціпредставлені абсолютні величини по видах активів, їхні питомі ваги в загальнійвеличині активів, зміни абсолютних величин і питомих ваг, значення і зміникоефіцієнта співвідношення оборотних і необоротних активів за звітний період. Уграфі 8 таблиці відбиті частки зміни по кожнім виді активів підприємства. Уході аналізу інформація з даної графи з'ясовується вид майна, на збільшенняякого в найбільшій мері був спрямований приріст джерел засобів підприємства.

Більш конкретнийаналіз структури активів і її змін проводиться по табл.2.7 окремо у відношеннікожного виду активів. У ході аналізу виявляються статті активів, по якихвідбувся найбільший внесок у приріст загальної величини укрупненого видуактиву.

На основі аналізуданих визначається тип стратегії підприємства у відношенні довгостроковихінвестицій [11].

Проведемо аналізструктури і динаміки оборотних коштів. Оцінка динаміки запасів, дебіторськоїзаборгованості, коштів повинна проводитися на основі зіставлення з динамікоюфінансових результатів (аналогічно табл. 2.4). Для цього складемо таблицюаналізу структури запасів, дані зведемо в табл. 2.8.

Важливухарактеристику структури засобів підприємства дає коефіцієнт майна виробничогопризначення:

Основнізасоби + Незавершене будівництво

Кмв = ¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾ (2.2)

Активипідприємства

Зведемо в таблицюпідсумок розрахунку коефіцієнта майна виробничого призначення за три роки:

Таблиця 2.9Підсумок розрахунку коефіцієнта майна виробничогопризначенняПоказник 2001 рік 2002 рік 2003 рік

Км. в

0,4 0,65 0,64

Для промисловихпідприємств цей коефіцієнт вважається задовільним, якщо він >0,5, аналізуючирозрахунок коефіцієнту майна виробничого призначення можна сказати, що востанні два роки коефіцієнт набував свого нормативного значення.

Аналіз структурипасивів [29]

Пасивипідприємства(тобто джерела фінансування активів) складаються із собственн6огокапіталу і резервів, довгострокових позикових засобів і кредиторськоїзаборгованості. Усі джерела можна поділити на власні і позикові.

Структуру пасивівхарактеризує коефіцієнт автономії, дорівнює частці власних засобів у загальнійвеличині джерел засобів підприємства:

Власний капітал

Кавт = ¾¾¾¾¾¾¾ (2.3)

Пасиви

Структуру пасивівхарактеризує і коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів,обумовлений за формулою:

Довгостроковізобов'язання + Поточні зобов'язання

Кз/с = ¾¾¾¾¾¾¾ ¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾ (2.4)

Власнийкапітал

На основіаналізу, виконаного в табл. 2.10 установлюється політика підприємства стосовно власногокапіталу.

Розрахуємо цікоефіцієнти по роках, дані розрахунку зведемо в табл..2.11

Таблиця2.11

Підсумокрозрахунку коефіцієнтів Ка, Кз/с

Показники 2001 рік 2002 рік 2003 рік

Кавт

0,408 0,587 0,768

Кз/с

1,7 1,4 0,29

Попередній аналізструктури пасивів проводиться на основі даних табл. 2.12, аналогічній табл.2.6. У графі 8 таблиці відбиті частки змін по кожнім виді джерел засобів (власні,позикові) у зміні загальної величини джерел засобів підприємства.

Деталізованийаналіз структури пасивів і її зміни проводиться за допомогою табл. 2.13, окремопо кожному укрупненому виду пасивів. У результаті аналізу визначаються статтіпасивів, по яких відбулося найбільше збільшення загальної величини джерелзасобів.

Порівнюючидинаміку активів та фінансових результатів, можна зробити такі висновки.

Середня кількістьактивів у 2002 році в порівнянні з 2001 роком знизилася на 293,6 тис. грн..,темп приросту склав – 2.21%, а у 2003 році темп приросту склав – 0,13%.

Виручка відреалізації у 2002 році темп був – 138,35, але у 2003 році він склав 501, що вабсолютному значенні 30 523,4 тис.грн., що мало вплив на прибуток, темпприросту у 2002 році був – 123,54, а у 2003 вже склав 481, що в абсолютномузначенні 3290067,4 тис.грн.

2.3Аналіз фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності підприємства

Однією знайважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансовастійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежностіпідприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Цей ступіньнезалежності можна оцінювати за різними критеріями:

— рівнем покриттяматеріальних обігових коштів(запасів) стабільними джерелами фінансування;

— платоспроможністю підприємства(його потенційною спроможністю покрити терміновізобов'язання мобільними активами);

— часткою власнихабо стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

Наведенимкритеріям відповідає сукупність абсолютних і відносних показників фінансовоїстійкості, де враховано нормативні вимоги щодо характеристики фінансового станупідприємств України [9-12].

Розглянемоабсолютні показники фінансової стійкості.

Вартістьзапасів(З) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерелфінансування: власні обігові кошти(ВОК), власні обігові кошти і довгостроковікредити та позики(ВОК + Кд); власні обігові кошти, довго- такороткострокові кредити і позики(ВОК + Кд + Кк). Згідно зцим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власнимкапіталом(ВК) та вартістю необоротних активів(НА), на покриття якої насампередспрямовується власний капітал, тобто:

ВОК = ВК – НА (2.5)

Наявність власнихобігових коштів, тобто додатне значення ВОК — мінімальна умова фінансовоїстійкості.

Загальноприйнятоюформулою визначення власних обігових коштів(інші назви цього показника — робочий капітал; капітал, що функціонує) є різниця між оборотними активамипідприємства та його короткостроковими зобов'язаннями, або різниця між сумоювласного капіталу і довгострокових зобов'язань та необоротними активами. Отже,власні обігові кошти є частиною обігових коштів, яка фінансується за рахуноквласних коштів та довгострокових зобов'язань. При цьому останні прирівнюютьсядо власних коштів, хоча вони не є такими.

Для вивчення типуфінансової стійкості розмір власних обігових коштів розраховують як різницю міжвласним капіталом і необоротними активами.

Відповідно дозабезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типифінансової стійкості [24;40;42] :

1. Абсолютнастійкість — для забезпечення запасів(З) достатньо власних обігових коштові;платоспроможність підприємства гарантована:

З < ВОК;

2. Нормальна стійкість — для забезпечення запасів крімвласних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики;платоспроможність гарантована:

З< ВОК + Кд

3. Нестійкийфінансовий стан — для забезпечення запасів крім власних обігових коштів тадовгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики;платоспроможність порушена, але є можливість її відновити:

З< ВОК + Кд+Кк

4. Кризовийфінансовий стан — для забезпечення запасів не вистачає «нормальних»джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство:

З >ВОК + Кд+ Кк;

Для визначеннятипу фінансової стійкості підприємства за даними балансу складають агрегованийбаланс, позиції активу і пасиву якого за ступенем агрегації відповідають метіаналізу. Зведемо дані агрегованого балансу до табл. 2.14.

Таблиця2.14

Агрегований баланс Актив На 1.01.01 На 1.01.02 На 1.01.03 На 31.12.03 Пасив На 1.01.01 На 1.01.02 На 1.01.03 На 31.12.03 НА 5777,2 6003,0 6876,0 7652,7 ВК 6329,4 З 5763,4 8842,4 3661,3 4198,4

Кд

¾ ¾ ¾ ¾ К 41,1 73,3 65,6 11,4

У тому числі: коротко

строкові кредити та позики

5252,3 8824,9 4437,4 2735,7 Баланс 11581 14918 10602 11862 Баланс 11581 14918 10602 11862

Зведемо у таблицюза даними агрегованого балансу аналіз фінансової стійкості підприємства

Таблиця 2.15Аналіз фінансової стійкості№ рядка Показник На 1.01.01 На 1.01.02 На 1.01.03 На 31.12.03 1 Власний капітал 6329,4 6093,8 6165,5 9126,8 2 Необоротні активи 5777,2 6003,0 6876,0 7652,7 3 Власні обігові кошти(р.1 – р.2) 552,2 90,8 -710,5 1474,1 4 Довгострокові зобов’язання ¾ ¾ ¾ ¾ 5 Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів(р.3 + р.4) 555,2 90,8 -710,5 1474,1 6 Короткострокові кредити та позики 5252,3 8824,9 4437,4 2735,7 7 Загальний розмір основних джерел покриття запасів(р.5 + р.6) 5807,5 8915,7 3726,9 4209,8 8 Запаси 5763,4 8824,4 3661,3 4198,4 9 Надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів(р.3 – р.8) -4697,1 -8751,6 -4371,8 -2724,3 10 Надлишок (+) або нестача (-) власних коштів і довгострокових кредитів і позик (р.5 – р.8) -4697,1 -8751,6 -4371,8 -2724,3 11 Надлишок(+) або нестача(-) основних джерел покриття запасів(р.7 – р.8) +44,1 +73,3 +65,6 +11,4 12 Тип фінансової стійкості Кризове Кризове Кризове Кризове 13 Запас стійкості фінансового стану, днів +2,6 +4,3 +0,64 +0,11 14 Надлишок(+) або нестача (-) коштів на1 грн запасів (р.11: р.8), коп 0,0076 0,0083 0,018 0,0027

Алгоритмідентифікації типу фінансової ситуації, в який знаходиться підприємство,наведено на рис. 2.1.

Вихідні дані:

Необоротні активи;

Запаси;

Власний капітал;

/>Поточні зобов’язання.

Обчислювальні дані:

Надлишок(+), нестача(-) власних оборотних коштів;

Надлишок(+), нестача(-) довгострокових джерел фінансуваннязапасів;

Надлишок(+), нестача(-) загальної суми джерел фінансуваннязапасів.

Визначення типу фінансовоїситуації за значеннями обчислювальних показників

Отже, можнасказати, що фінансова стійкість — це результат діяльності, який свідчить прозабезпеченість підприємства власними фінансовими ресурсами, рівень їхвикористання, напрями їх розміщення. Вона має тісний взаємозв'язок зефективністю виробництва, а також із кінцевим результатом діяльностіпідприємства. Зменшення обсягів виробництва, збиткова діяльність, високасобівартість продукції спричиняють втрату фінансової стійкості.

Оскільки додатнимфактором фінансової стійкості є наявність джерел фінансування запасів, авід’ємним – розмір запасів, то основними засобами виходу з нестійкого такризового стану будуть: поповнення джерел формування запасів та оптимізація їхструктури, а також обогрунтоване зниження рівня запасів[47].

Аналіззабезпеченості запасів джерелами проводиться на основі табл.2.16.

Наявність власнихоборотних коштів відображають коефіцієнти маневреності та автономії джерелформування запасів.

Кооефіцієнтманевреності власних обігових коштів(мв.о.к ):

Запаси

М в.о.к = ¾¾¾¾¾¾¾¾¾ (2.6)

Робочий капітал

Він показує, яка частка абсолютно ліквідних активівзапасів, у власних обігових коштах; забезпечує свободу фінансового маневру.

Коефіцієнтавтономії (Кавт) характеризує можливість підприємства виконатизовнішні зобов’язання за рахунок власних активів, його незалежність відпозикових джерел:

Власний капітал

Кавт = ¾¾¾¾¾¾¾¾(2.7)

Пасиви

Достатність власних оборотних коштів рекомендує коефіцієнт забезпеченнявласними власними обіговими коштами запасів(Кзап), який характеризуєнаскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів,забезпеченні довгостроковими стабільними джерелами фінансування:

Власні обігові кошти

Кзап = ¾¾¾¾¾¾¾¾¾ (2.8)

Запаси

Методичнимиположеннями про оцінку фінансового стану підприємств визначається коефіцієнтзабезпечення оборотних активів власними коштами(Кзвк):

Власні обігові кошти

Кзвк = ¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾ (2.9)

Оборотні активи

Економічний зміст якого в можливості перетворенняактивів у луквідні кошти.

Розрахуємо ці коефіцієнти, дані зведемо дотабл. 2.17Таблиця 2.17Підсумки розрахунку коефіцієнтів фінансовогостану підприємстваПоказник 2001 рік 2002 рік 2003 рік

Мв.о.к

0,0044 -0,063 0,0021

Кавт

0,408 0,581 0,769

Кзап

0,0103 -0,194 0,351

Кз.в.к

0,0101 -0,135 0,177

Слід зазначити,що для підтримання фінансової стійкості підприємства необхідно використовуватифінансову стратегію. Стратегія підприємства повинна бути спрямована на розподілфінансових ресурсів, які надходять у його розпорядження або є у нього з метоюдосягнення високих результатів своєї діяльності і забезпечення фінансовоїстійкості.

Зокрема, з метоюпідвищення рентабельності власного капіталу необхідно залучати позикові кошти.Основним способом залучення позикових коштів є комерційний і банківськийкредити, оренда обладнання тощо.

Поряд забсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розраховують сукупністьвідносних аналітичних показників — коефіцієнтів ліквідності таплатоспроможності. Під терміном “ліквідність” розуміють здатність підприємствавиконувати свої фінансові зобов`язання перед усіма контрагентами і державою.

Дляхарактеристики фінансового стану підприємства важливо визначити його готовністьпостійно виконувати свої фінансові зобов`язання з платежів, строк сплати якихнастав. Міра такої готовності називається платоспроможністю. Підплатоспроможністю розуміють здатність підприємства розрахуватися з кредитораминегайно, в день настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявністьу нього в необхідних розмірах платіжних засобів або активів, які можуть негайнобіти перетворені у платіжні засоби.

Перший з підходівдо визначення ліквідності передбачає аналіз здатності підприємства виконати всібез винятку зобов`язання, взяті на себе, які випливають з його статуту та іншихзасновницьких документів, включаючи, зокрема, захист майнових інтересів усіхвласників. Другий підхід трактує ліквідність лише як здатність підприємстварозрахуватися за своїми поточними фінансовими зобов`язаннями шляхомперетворення активів на гроші. У даному випадку йдеться про так звані“ліквідні” активи, тобто такі, які можуть бути перетворені на гроші протягомпорівняно короткого часу, який відповідає терміну погашення фінансовихзобов`язань. При цьому активи підприємств, які не можуть бути швидкореалізовані, залишаються за межами самого поняття “ліквідні активи” [43].

Більш послідовнаточка зору пов`язана з диференціацією всіх активів підприємства за ступенямиліквідності, тобто за швидкістю їх можливого перетворення на гроші. У такомуразі всі активи підприємства можна поділити на групи:

-1 група(найліквідніші активи) — грошові кошти підприємства на розрахунковому,валютному та інших рахунках, у касі, фінансові вкладення у короткотерміновіцінні папери;

- 2 група(активи, що швидко реалізуються) — готова продукція, товари, всі видидебіторської заборгованості (за винятком безнадійної);

- 3 група(активи, реалізація яких потребує більш тривалого часу) — виробничі запаси таінші матеріальні цінності (крім готової продукції), які облічуються у 2 розділібухгалтерського балансу підприємства, за винятком витрат майбутніх періодів;

- 4 група(активи, що важко реалізуються) — основні засоби, нематеріальні та інші позаоборотні активи, які облічуються у 1 розділі

бухгалтерськогобалансу (за винятком довготермінових цінних паперів), і всі інші активи, які неувійшли до перших трьох груп, крім неліквідних;

- 5 група(неліквідні активи) — матеріальні цінності, які не можуть бути продані іперетворені на гроші, а також безнадійні борги на користь підприємства.

У свою чергу,весь капітал поділяється на групи, які диференціюються за термінами, на яківідповідні фінансові ресурси надійшли у розпорядженні підприємства, тобто затермінами виконання підприємством своїх фінансових зобов`язань:

- 1 група- прострочені зобов`язання і зобов`язання, строки сплати яких настають негайно;

- 2 група- зобов`язання, строки сплати яких настають у найближчий час;

- 3 група- зобов`язання, строки сплати яких віддалені на більш тривалий час;

- 4 група- зобов`язання, які не мають фіксованого строку сплати [46].

Формула длярозрахунку показника поточної ліквідності підприємства (Клп) може мати такийвигляд:

Поточні активи

Клп = ¾¾¾¾¾¾¾(2.10)

Поточні пасиви

Показникліквідності, розрахований за вищеназваною формулою, відповідає на запитання, чиздатне підприємство розрахуватися за своїми поточними зобов`язаннями передусіма кредиторами наявними ліквідними оборотними активами. Стан поточноїліквідності підприємства вважається задовільним, якщо показник Кп досягає абонаближається до двох, а якщо цей показник менше одиниці, підприємство перебуваєу кризовому стані стосовно своєї поточної ліквідності. Значення Клп, показує,скільки грошових одиниць обігових коштів припадає на кожну грошову одиницюкороткострокових, тобто невідкладних зобов'язань [11;12].

Коефіцієнтліквідності швидкої визначається за формулою:

Поточні активи — Запаси

Клш = ¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾¾2.11)

Поточні пасиви

Коефіцієнт ліквідностіабсолютної, характеризує здатність підприємства негайно ліквідуватикороткострокову заборгованість:

Грошові кошти

Кл.а = ¾¾¾¾¾¾¾¾ (2.12)

Поточні пасиви

Ці показники ліквідності дають різностороннюхарактеристику платоспроможності підприємства та відповідають зацікавленостікористувачів аналітичної інформації[49]. Зведемо розрахунки коефіцієнтівліквідності у табл.2.18.

Таблиця2.18.

Підсумокрозрахунку коефіцієнтів ліквідності

Показник На 1.01.01 На 1.01. 02 На 1.01.03 На 31.12.03

Кл.п

1,01 0,84 0,83 1,53

Кл.ш

0,0075 0,0148 0,0148 2,801

Кл.а

0,000045 0,01003 0,01002 0,0012

Таким чином,аналіз фінансової стійкості за критерієм ступеня покриття запасів стабільнішимиджерелами фінансування, а також за критеріями показників ліквідності дає змогудістати повне уявлення про поточний та очікуваний рівні фінансової стійкості якнайважливіші показники фінансового стану підприємства.

Підприємство дляпідтримання своєї платоспроможності повинно так будувати свої платіжні стосункиз кредиторами і свої платіжні календарі, щоб цей показник постійно перебував нарівні одиниці, якщо він менший, це означає що платоспроможність підприємствадуже низька [43].

еще рефераты

Еще работы по экономике

Реферат по экономике

Аналіз фінансового стану ПП "Байда"

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Аналіз фінансової сталості та її забеспечення

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Аналіз фінансової стійкості підприємства в умовах обмеженості зовнішніх джерел фінансування

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Аналіз формування та використання коштів на оплату праці

1 Сентября 2013