Реферат: Аналіз фінансової стійкості підприємства в умовах обмеженості зовнішніх джерел фінансування

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретико-методологічнеобґрунтування фінансової стійкості, її місце в загальній системі економічних параметрів

2. Організаційно-економічна характеристика СХПК ім.Карбишева

3. Аналіз фінансовоїстійкості підприємства в умовах обмеженості зовнішніх джерел фінансування

3.1. Аналіз майнового положення іструктури сільськогосподарськогокапіталу

3.2. Аналіз ліквідності іплатоспроможності підприємства

3.3. Аналіз фінансової стійкості

3.4. Аналіз ділової активностіпідприємства

3.5. Діагностика і визначення ризикубанкрутства підприємства

3.6. Механізм фінансової стабілізації

Висновки

Список використаноїлітератури

Додатки

ВСТУП

Фінансовіресурси є основним видом ресурсів в умовах ринкової економіки.

Підфінансовим станом розуміють здатність підприємства фінансувати свою діяльність.Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, доцільністю їхрозміщення та ефективністю використання.

Фінансовийстан може бути стійким, хитливим і кризовим. Здатність підприємства вчасноробити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить пройого гарний фінансовий стан.

Фінансовийстан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної іфінансової діяльності.

Щобвижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства,необхідно добре знати, як керувати фінансами, яка повинна бути структуракапіталу по складу і джерелам, яку частку повинні займати власні засоби, а яку — позикові.

Головнамета написання дипломної роботи — вчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності і виявитирезерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Прицьому необхідно вирішити наступні задачі:

— на основі вивчення причинно-наслідковоговзаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансовоїдіяльності дати оцінку надходженню фінансових ресурсів і їх використанню зпозиції поліпшення фінансового стану;

— спрогнозувати можливіфінансові результати, економічну рентабельність, виходячи з реальних умовгосподарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробкамоделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів;

— розробити конкретні заходи,спрямовані на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцненняфінансового стану підприємства.

Аналізфінансового стану підприємства ґрунтується головним чином на відноснихпоказниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції практичнонеможливо привести в порівнянний вид.

Основнимиджерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є форма №1 «Баланс» (див. додаток А),форма №2 «Звіт про фінансовірезультати» (див. додаток Б), «Звіт про рух коштів» (форма №3), «Звіт про власний капітал»(форма № 4), дані первинного йаналітичного бухгалтерського обліку, що розшифровують і деталізують окремістатті балансу, річні звіти за 1998-2000 роки.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ, ЇЇМІСЦЕ В ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ

Ринковаекономіка і нові форми господарювання ставлять проблеми, які раніше невиникали, однією з яких на сьогодні є економічна стабільність підприємств.

Щобзабезпечити «виживання» підприємства в умовах ринку, управлінськомуперсоналу потрібно оцінювати можливі і доцільні темпи його розвитку з позиціїфінансового забезпечення, виявляти доступні джерела засобів, забезпечуючи тимсамим стійке положення підприємству. Визначення стійкості на етапі розвиткукомерційних і виробничих відносин необхідно не тільки для самих підприємств,але і для партнерів, що приймають особисту участь у їх фінансовій ігосподарській діяльності. Це розуміється бажанням мати інформацію простабільність, фінансове благополуччя і надійність свого замовника чи клієнта.Тому усе більша кількість контрагентів починає утягувати до аспекту вивчення таоцінки стійкості конкретного підприємства.

Однаксама проблема стійкості вітчизняних підприємств у сучасних ринкових умовахнедостатньо вивчена. Звідси, відсутність конкретності в трактуванні понятьрізних видів стійкості, розмитість їх граней, що на практиці ускладнює іспотворює оцінку.

Усучасній економічній літературі виділяють різні грані стійкості. Так, стосовнодо підприємства, вона може бути загальною, фінансовою, ціновою, а в залежностівід факторів, що впливають на неї внутрішньою і зовнішньою. [1].

Підвнутрішньою стійкістю підприємства розуміють такий стан матеріально-речовинної івартісної структури виробництва і реалізації продукції, таку її динаміку, приякій забезпечується стабільно високий результат функціонування підприємства.Вважається, що основі досягнення внутрішньої стійкості лежить принцип активногореагування на зміни внутрішніх і зовнішніх факторів.

Зовнішнястосовно підприємства стійкість визначається стабільністю економічногосередовища, у рамках якої здійснюється діяльність підприємства. Вонадосягається відповідною системою управління економікою в масштабах усієїкраїни, а також конкретної галузі.

Нашівітчизняні підприємства АПК, що відробили тривалий час умовах,«штучно» створюваних державою, звикли до зовнішньої стійкості, тобтостійкості, що досягається управлінням ззовні. Для ринкової економіки характернавнутрішня стійкість підприємства, в основі якої лежить управління за принципомзворотного зв'язку, тобто активне реагування управління на зміну зовнішніх івнутрішніх факторів.

Виділяютьще, так названу, «успадковану стійкість», що визначається наявністювідомого запасу міцності, сформованого протягом ряду років, що захищаєпідприємство від несприятливих дестабілізуючих факторів і«стійкість-опір», що характеризує стан рівноваги підприємства, щозберігається, незважаючи на вплив зовнішніх і внутрішніх факторів, що вводятьпідприємство з рівноваги. На наш погляд, саме «стійкість опір» євищою формою стійкості.[2]

Стійкістьпідприємства, що поєднує всі аспекти його життєдіяльності, прийнято називати — «загальна стійкістьпідприємства». В умовах ринку дана стійкість вимагає, насамперед,стабільного одержання виторгу, причому достатньої по своїх розмірах, щоброзплатитися з державою, постачальниками, кредиторами, працівниками й ін.Одночасно для розвитку підприємства необхідно, щоб після завершення всіхрозрахунків і виконання всіх зобов'язань у нього залишався прибуток, що дозволяєрозвивати виробництво. Виходячи з цього, на наш погляд, у рамках загальноїстійкості варто розрізняти статичну і динамічну стійкість. Перша ототожнюєтьсяіз спокоєм, пасивністю, друга — із стабільним розвитком підприємства. Такимчином, поняття загальної стійкості підприємства припускає, насамперед, такийрух грошових потоків, що забезпечує постійне перевищення засобів над їхнімивитратами.

Усьогоднішніх умовах головними компонентами загальної стійкості підприємств АПК, на наш погляд, є: економічна, фінансова,ринкова і цінова.

Проведенідослідження в даній області, дозволили розробити і запропонувати схему, щохарактеризує можливі грані стійкості підприємства агропромислового комплексу(рис. 1.1).

Стійкістьпідприємства тут представлена у виді трьох блоків, кожний з який поступово,зверху вниз, розукрупняться. Нижній блок схеми представлений вже окремимигранями загальної стійкості підприємства і дозволяє конкретно зупинятися накомпоненті, що цікавить суб'єкта в даний момент.

Фінансовастійкість є головним компонентом загальної стійкості підприємства, тому що єхарактерним індикатором на підприємстві перевищення доходів над витратами. Вонавідбиває такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільноманевруючи коштами здатне шляхом ефективного їх використання забезпечитибезперебійний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати пойого розширенню і відновленню.

Подальшедослідження присвячене вивченню фінансової стійкості підприємства в сучаснихумовах.

Будь-яканаука базується на загальноприйнятих, обґрунтованих теоретичних поняттях.Трактування в професійному фінансовому лексиконі терміну «фінансовастійкість» як і раніше залишається дуже розмитим і неоднозначним. Якщозвернутися до закордонної економічної літератури і світової практики, то тутрозходження трактування поняття «фінансова стійкість» зумієтьсянаявністю двох підходів до аналізу балансу: традиційного аналізу ліквідностібалансу і сучасного функціонального аналізу балансу. З урахуванням наявності цихдвох різних підходів аналитикипо-різномутрактують поняття фінансової стійкості.

/>

Рис. 1. Основні види стійкостіпідприємства АПК

Таку роботах авторів [1], що займаються аналізомліквідності, фінансова стійкість підприємства визначається правилами,спрямованими одночасно на підтримку рівноваги фінансових структур і назапобігання ризиків для інвесторів і кредиторів. Мова йде про традиційніправила фінансового стандарту, що включають:

а)правило мінімальної фінансової рівноваги;

б)правило максимальної заборгованості;

в)правило максимального фінансування.

Найбільшвідоме правило — правило мінімальноїфінансової рівноваги. Ресурси, використовувані для фінансування активів повиннізалишатися в розпорядженні підприємства протягом терміну, що відповідаєперіоду, як мінімум, рівному терміну їхнього заморожування. Справді, у силуризику виникнення невідповідності в обсягах, часі, швидкості оборотностікороткострокових елементів активу і пасиву балансу, варто передбачати запасміцності, що виступає в сумі перевищення величини поточних активів надкороткостроковими пасивами, тобто треба мати позитивну ліквідність.[3]

Правиломаксимальної заборгованості стосується довго — і середньострокової заборгованості. Для традиційногофінансового стандарту короткострокові борги відіграють допоміжну роль,розв'язують питання короткочасних перехідних нестатків, зв'язаних з чисезонністю кон'юнктурою. Тому цей стандарт установлює межа в розмірізаборгованості підприємства власним джерелам засобів. Це може бути вираженоправилом, називаним «50/50»(довго- ісередньострокові борги не повинні перевершувати 50% постійних капіталів, що включають крім власних джерелзасобів, прирівнювані до них джерела — позикові засоби, використовувані на термін більш одного року).

Такимчином, можназаписати:

/>

або

/>

Правиломаксимального фінансування неможливо використовувати без здійсненняпопереднього. Для кожної операції інвестування, початої підприємством,звертання до позикових джерел не повинне перевершувати деякого відсотка сумусіх передбачених вкладень. Цей відсоток коливається в залежності від різнихумов кредитування.

Уроботах авторів, що займаються функціональним аналізом балансу, фінансовастійкість підприємства визначається при дотриманні наступних вимог:

1) підтримування фінансовоїрівноваги (як короткострокового, так і довгострокового);

2) оцінка загальноїзаборгованості.[4]

Зпершого погляду можна подумати, що мова йде про традиційні правила фінансовогостандарту. Однак фінансова рівновага (довгострокове) тут має інший зміст, томущо автори, що займаються цим аналізом, включають до складу стабільних розміщеньзасобів, що покриваються за рахунок постійного капіталу крім вкладення восновні засоби і нематеріальні активи також потреби в оборотних фондах, підякими розуміється частина постійного капіталу, використовуваного для формуванняоборотних активів. Таким чином, стабільні ресурси (постійні капітали, щопредставляються собою), повинні цілком покривати стабільні розміщення засобів.Співвідношення менше 100%свідчить про те,що частина стабільних розміщень засобів була фінансована не стабільнимиресурсами, що виступають у формі короткострокових кредитів і короткостроковоїзаборгованості. Але це положення виявляє фінансову уразливість підприємства,фінансова рівновага якого залежить від відновлення джерел фінансування зарахунок залучення короткострокових кредитів. Ці кредити повинні бути обмеженісезонними змінами потреб в оборотних коштах.

Щостосується короткострокового фінансування, тут виходять з того, що сума потребив оборотних фондах (у розмірі джерел власних оборотних коштів) міняєтьсяпротягом звітного періоду і ці зміни можуть привести:

а)або до змін потреби в оборотних фондах (тобто зайвому забезпеченню підприємстваоборотними коштами), у результаті чого тимчасово з'являються вільні джерелавласних оборотних коштів;

б)або до недоліку потреби в оборотних фондах (тобто недоліку джерел власнихоборотних коштів для формування оборотних активів, унаслідок чого приходиться використовувати позикові засоби, утому числі короткострокові банківські кредити).

Дляоцінки загальної заборгованості підприємства (тобто його фінансової стійкості)автори, що займаються функціональним аналізом балансу, діють однаковим образом,як і автори, що займаються традиційним аналізом ліквідності балансу. Але тутдодається визначення рівня загальної заборгованості підприємства, установленоїшляхом співвідношення величини всіх позикових засобів, з величиною власнихджерел засобів. Дотримання вище зазначених вимог дозволяє забезпечити, такназиване, основна рівність коштів.[5]

Усучасній вітчизняній економічній літературі трактування сутності фінансовастійкість також неоднозначна.

Напочатку 90-х років запас фінансової стійкості підприємства характеризувализапасом джерел власних засобів, при тім умові, що його власні засобиперевищують позикові. Фінансова стійкість оцінювалася співвідношенням власних іпозикових засобів в активах підприємства, темпами нагромадження власнихзасобів, співвідношенням довгострокових і короткострокових зобов'язаньпідприємства, достатнім забезпеченням матеріальних оборотних коштів власнимиджерелами.[6]

А.Д.Шереметі Р.С.Сайфулин відзначають, що фінансова стійкість — це визначений станрахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність [3]. Дійсно,у результаті здійснення якої-небудь господарської операції фінансовий станпідприємства може залишатися незмінним, або чи покращитися погіршитися. Потікгосподарських операцій, чинених щодня, є як би «возмутителем» визначеного стану фінансовоїстійкості, причиною переходу з одного типу стійкості в іншій. Знання граничнихграниць зміни джерел засобів, для покриття вкладень капіталу в основні чи фондивиробничі витрати, дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, щоведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення йогостійкості.[7]

Уданому викладі, при вивченні фінансової стійкості, виділяється відособленепоняття — «платоспроможність»,ототожнюється не з попереднім. Платоспроможність тут є невід'ємним компонентомфінансової стійкості.[8] Найбільше чітко це підкреслюється в іншій роботіА.Д.Шеремета, де він пише: «Співвідношення вартості матеріальних оборотнихкоштів і величини власних і позикових джерел їхнього формування визначаютьстійкість фінансового стану підприємства. Забезпеченість запасів і витратджерелами формування є сутністю фінансової стійкості, тоді як платоспроможністьвиступає її зовнішнім проявом».[9]

Наступнагрупа авторів трактує фінансову стійкість як своєрідне дзеркало, щохарактеризує стабільно утвориться на підприємстві перевищення доходів надвитратами. На їхню думку, вона відбиває такий стан фінансових ресурсів, приякому підприємство, вільно маневруючи коштами, здатне шляхом ефективногоїхнього використання забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізаціїпродукції, а також витрати по його розширенню і відновленню Фінансова стійкістьповинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, що відповідаєвимогам ринку і відповідає потребам підприємства. [10]

Іншіпідкреслюють, що фінансова стійкість підприємства.визначається правилами,спрямованими одночасно на підтримку рівноваги фінансових структур і назапобігання ризиків для інвесторів і.кредиторів На їхню думку, фінансовустійкість підприємства доцільно вимірювати показниками, що характеризують різнівиди відносини між власними і позиковими джерелами засобів використовуваних дляформування майна, відбитого в активі балансу. [ 11]

Фінансовастійкість — це фінансова незалежність підприємства здатність маневрувативласними засобами достатня фінансова забезпеченість безперебійного процесудіяльності продовжує наступна група авторів. [12]

Такимчином, учені-економісти сходяться на тім, що фінансова стійкістьхарактеризується співвідношенням власних і позикових засобів. Однак, цейпоказник відбиває лише загальні риси фінансової стійкості і вимагає додатковихпоказників. Подальше розкриття фінансової стійкості, вимагає використаннядодаткових показників.

Однак,сьогодні ніхто не сумнівається в тім, що оцінка фінансової стійкості підприємстває складовою частиною аналізу його фінансового стану. Одні економісти про цеговорять так: «оцінка фінансового стану організації буде неповної безаналізу фінансової стійкості» [13], інші: «аналіз показниківфінансової стійкості складає вихідний пункт, з якого повинний логічно розвиватизаключний блок аналізу фінансового стану».[14]

Звідси,у вітчизняній економічній літературі в останнє брешемо всі частіше сталозустрічатися поняття «стійкість фінансового стану», що деякимиекономістами необґрунтовано ідентифікується із самим поняттям «фінансовастійкість».

Наприклад,розкриваючи поняття фінансової стійкості, група авторів відзначає, що оцінкафінансового стану виробляється на базі встановлення ступеня його стійкості.Продовжуючи відразу характеризувати саму фінансову стійкість як набірвизначених параметрів найважливішими з який варто визнати показники фінансової незалежностіі платоспроможності підприємства. [15]

Віншім джерелі відзначається, що фінансова стійкість організації визначається наоснові розрахунку різних економічних показників, у тому числі показників, щохарактеризують:

а)фінансову автономність підприємства;

б)ефективність використання засобів.

Відразупродовжується — стійкість фінансового стануорганізації відображають, насамперед, коефіцієнти автономії. Таким чином,тотожність очевидна. [16]

Нанаш погляд, поняття «стійкість фінансового стану» конкретногопідприємства значно ширше, ніж поняття «фінансова стійкість»підприємства. Наявність у першій групі понятійного словосполучення -«стан» підсилює йогозначеннєве навантаження, розширюючи тим самим охоплення дії. Стійкий фінансовийстан формується в процесі усієї виробничої діяльності підприємства. Однакпартнерів і акціонерів цікавить не процес, а весь лише результат, тобто саме показникифінансової стійкості, які можна визначити на базі дані звітності. Вонизацікавлені в безпеці своїх інвестицій і дивідендах, у поточній і перспективнійплатоспроможності підприємства. А для самого підприємства важливий якрезультат, так і сам процес, що приводить до стійкого фінансового стану.

Звичайно,велика кількість зацікавлених сторін ускладнює задачу оцінки. Кожен користувачаналізує фінансову діяльність і, зв'язану з нею стійкість, у необхідному длясебе ракурсі. Тому зовнішніх контрагентів цікавить фінансова стійкість (якрезультат), а внутрішніх користувачів -більше стійкий фінансовий стан що включає як результат, так і процес.

Виходячиз вище викладеного, вважаємо, що в сформованих умовах необхідно класифікуватистійкість, застосовуючи тривимірну систему критеріїв (рис. 1.2).

/>

Рис.1.2. Критерії класифікації видів стійкості

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СХПК ЇМ. КАРБИШЕВА

ЗемлекористуванняСХПК ім. Карбишева розташованев юго-західної частини Каховськогорайону Херсонської області. Центральна садиба господарства знаходиться в селіВолинське, розташованому, на відстані 40 км. від районного центра Каховка й у 100 км від обласного центра — містаХерсона.

Укліматичному відношенні територія господарства розташована вдефляційно-небезпечній зоні, що характеризується малою кількістю опадів,високою річною температурою повітря, значним випаром з поверхні ґрунтів,хитливим сніжним покривом, сильними і тривалими вітрами, що викликають вітровуерозію і при суховіях — захід зерна. Меліоративнийстан зрошуваних земель незадовільне в зв'язку з безстічною територією іскрутним відтоком підземної води, що як наслідок привів до значного засолення іпідтоплення земель.

У1997 році відбулося реформуванняКСП ім. генерала Карбишева в СХПК ім. Карбишева з подальшим розділом землі імайна. В даний час воно здійснює свою господарську діяльність на підставіколективного договору, розробленого правлінням СХПК і прийнятого на звітно-виборнезборах пайовиків. Управлінський персонал СХПК ім. Карбишева складається з 8 чоловік: керівника підприємства(голови СХПК) і головних фахівців: головного агронома, головного бухгалтера,головного зоотехніка, головного ветлікаря, головного інженера-гідротехніка,головного економіста, головного інженера.

Теперперейдемо до характеристики земельних ресурсів господарства. Уся земельна площаСХПК розподілена між трьома механізованими загонами. На території СХПК знаходяться: ремонтно-механічна майстерня, автогараж, магазин, будівельна бригада, складу 2 дріб'язково-товарна ферми, свиноферма, вівцеферма, будинок культури.

Даніпро склад і структуру земельних угідь приведені в табл. 2.1.

Таблиця2.1

Складі структура земельних угідь у СХПК ім. Карбишева

Види угідь 1998 рік 1999 рік 2000 рік площа, га %до підсумка Площа, га

% до

підсумка

площа, га

% до

підсумка

Загальна земельна площа 9060 100 9059,9 100 9059,9 100 С.-г. угіддя, з них: 7188 79,3 7188,6 79,3 7188,6 79,3 Пашня 3355 37,0 3001 33,1 3001 33,1 Косовиці 697 7,7 697 7,7 697 7,7 Пасовища 3136 34,6 3490,6 38,5 3490,6 38,5 Багаторічні насадження — — — — — — Не с.-г. угіддя, з них: 1842 20,7 1871,3 20,7 1871,3 20,7 Ліс 63 0,7 62,8 0,7 62,8 0,7 Ставки та водойми 443 4,9 443,2 4,9 443,2 4,9 Інщі землі 1336 15,1 1365,3 15,1 1365,3 15,1 Зрошувані землі 2505 27,7 2105 23,2 2105 23,2

Загальназемельна площа СХПК ім. Карбишева складає 9059,9 га, у тому числі 7188,6 гасільськогосподарських угідь (що складає 79,3% загальної земельної площі), з них3001 га ріллі(33,1% загальної земельної площі). Особливістю СХПК ім. Карбишеває наявність великого кількість, пасовищ — 3490,3 га, що складає 38,5% загальноїземельної площі і є передумовою для розвитку в господарстві всіх галузейтваринництва, особливо вівчарства. Слід зазначити, що в складі земельних угідьнемає багаторічних насаджень.

Таблиця2.2

Структуратоварної продукції і рівень спеціалізації

Галузі та види продукції Виторг від реалізації продукції, тис. грн.

Структура товарної продукції

(р)

Порядковий номер

галузі (і)

1998 1999 2000 98-2000 Зернові 775,2 314,2 235,5 441,6 62,8 1 Технічні 24,5 27,4 27,8 26,6 3,8 4 Овочебахчові 27,3 82,1 42,5 50,6 7.2 Інші види 12,8 10,5 10,8 11,4 1,6 5 Всього по рослинництву 839,8 434,2 316,6 530,2 75,4 — Скотарство 129,2 135,8 204,3 156,4 22,2 2 Свиноводство 1,1 4,7 5,5 3,8 0,5 8 Вівчарство 5,9 3,1 8,5 5,8 0,8 7 Інші види 5,3 13,8 2,7 7,3 1,0 6 Всього по тваринництву 141,5 157,4 221 173,3 24,6 —

Всього по

сільськогосподарському

виробництву

981,3 591,6 537,6 703,5 100 —

Аналізуючиданої таблиці 2.1, слід зазначити, що ніяких істотних змін у складі і структуріземельних угідь не відбулося за винятком того, що в 1999 році 354 га ріллітрансформувалися в пасовища.

Виробничийнапрямок розвитку господарства показує його спеціалізація. Для характеристикиспеціалізації господарства визначають коефіцієнт спеціалізації по формулі 2.1.

Данідля розрахунку коефіцієнта спеціалізації приведені в таблиці 2.2. З її данихвидно, що СХПК ім. Карбишева — багатогалузеве сільськогосподарське підприємствозерн-скотарського напрямку. Коефіцієнт спеціалізації дорівнює 0,42, тобтогосподарство середньо спеціалізоване.

/>,                                 (2.1)

де:pi — питома вага і-й галузі всумі виторгу від реалізації продукції;

і- порядковий номер галузі в ранжированном ряду.

Досліджуванегосподарство має зерно — молочнийнапрямок з розвитим виробництвом овочів і баштанних. Питома вага рослинництва вструктурі товарної продукції складає 75,4%, у тому числі виробництво зерна — 62,8, овощебахчевых — 7,2%, соняшника — 3,8%. Тваринництво в структурі товарноїпродукції займає 24,6%, у тому числі скотарство — 22,2%.

Розглянемоосновні економічні показники, приведені в табл. 2.З.

Таблиця2.3

Основніекономічні показники діяльності підприємства

Показники Роки 2000 у % до 1998 1999 2000 1998 1999 1. Закріплено землі — всього, і а 9060 9059,9 9059,9 99,9 100 у т. ч. с.-г. угідь 7188 7188,6 7188,6 100,0 100 з них ріллі 3355 3001 3001 89,4 100 2. Наявність зрошуваних земель -всього, га 2505 2105 2105 84,0 100 у т. ч. ріллі 2505 2105 2105 84,0 100 3. Средньорічна чисельність робітників — всього, чол. 310 289 273 88,1 94,5 у т. ч. зайнятих у с.-г. виробництві 276 264 257 93,1 97,3 з них в рослинництві 123 120 117 95,1 97,5 тваринництві 153 144 140 91,5 97,2 4. Поголів'я тварин, ум. Погол. 921,1 687 670,9 72,8 97,7 5. Вартість валової продукції в зрівняних цінах, тис. грн. 1779,5 851 695,2 39,1 81,7 у т. ч. в рослинництві 1493,2 624,7 456 30,5 73,0 тваринництві 286,3 226,3 239,2 83,5 105,7 6. Продуктивність праці, грн. 6447 3223 2705 42,0 83,9 у т. ч. у рослинництві 12140 5206 3897 32,1 74,9 тваринництві 1871 1572 1709 91,3 108,7 7.Средньорічна вартість ОПФ, тис. грн. 15118 14989 15011 99,3 100,2 у т. ч. ОПФ с.-г. призначення 13443 13298 13157 97,9 98,9 8. Средньорічна вартість обігових коштів, тис. грн. 1131,3 1218,4 1203,9 106,4 98,81 9. Виторг від реалізації продукції, тис. грн. 981,3 591,6 582,9 59,4 98,5 10. Наявність енергетичних потужностей, л.с. 8200 8010 7852 95,8 98,0 11. Енергооснащенність, л.с. 114,1 111,4 109,2 95,7 98,0 12. Енергоозброєність, л.с. 26,5 27,7 28,8 108,7 104,0 13. Фондооснащенність, тис. грн. 187 185 183 97,9 98,9 14.Фондоозброєність, тис. грн. 48,7 50,4 51,2 105,1 101,6 15.Фондовіддача, грн. 0,13 0,06 0,05 38,5 83,3 16.Фондоємкість, грн. 7,69 16,67 20 260,1 120,0 17. Прибуток, тис. грн. -3 -5,33 -4,14 138,0 77,7 18. Валовий дохід, тис. грн. 104,5 -208,4 -146,3 -140,0 70,2 19. Прибуток (збиток) від реалізації с-г. продукції, тис. грн. -467,5 -786,4 -611,3 130,8 77,7 20. Рівень рентабельності — всього, % -28,8 -50,6 -50,8 у т. ч. рослинництва -3 -28,1 -23,8 Тваринництва -36,3 -44,6 -39,9 21.Фонд оплати праці, тис. грн. 383,1 417,7 415,2 108,4 99,4 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Вищенаведеніосновні економічні показники діяльності підприємства говорять про те, щозагальна земельна площа господарства за досліджуваний період істотно незмінилася і склала 9059,9га. Площа ріллів 1999 році зменшилася на 10,6 %. Надалі зміни цих показників неспостерігається. Зрошувані площі господарства зменшилися в 1999 році і склали 3001 га. Чисельність працівниківгосподарства має тенденцію до зменшення. Так, вона зменшилася за останні трироки на 11,9 %. Це зниження відбулося зарахунок зниження чисельності працівників усіх категорій. Так, чисельністьпрацівників сільського господарства знизилася за останні 3 роки на 6,9 %, у там числі в рослинництві — на 4,9 %, а у тваринництві — на 8,5 %.

Поголів'ятварин у господарстві постійно зменшується. Воно склало на кінець 2000 року 670,9 умовних голів, зменшивши за досліджуваний період на 27,2 %,. Вартість валової продукції як уцілому по господарству (зменшення на 60,9 %), так і в розрізі галузей катастрофічно падає (у рослинництві — на 69,5 %, у тваринництві — на 16,5 %). Як наслідок знижується продуктивність праці: за останні рокивона знизилася на 58 % і склала 2705 грн валової продукції на 1 працівника сільського господарства. Урослинництві цей показник знизився на 67,9 % і склав 38 97 грн,а у тваринництві — 1709 грн (відповідно зниження на 8,7 %).

Наслідкомнизького рівня відновлення і значного зносу є те, що вартість основнихвиробничих фондів за досліджуваний період знизилася на 0,7%.

Вартістьоборотних коштів має стійку тенденцію до росту (6,4 %). Це викликано підвищенням рівня цін на ГСМ, мінеральні добривай інші оборотні кошти.

Рістцін на сільськогосподарську продукцію не привів, до підвищення виторгу відреалізації продукції в досліджуваному господарстві. Навпаки, за період1998-2000 р.м. виторг стрімко знизився на 40,6 %. Це зв'язано з тим, щопродукція рослинництва в основному реалізується влітку і в рахунок бартернихпостачань ГСМ, добрив, і відповідно ціни на продукцію в цей період дуже низки.Наявність енергетичних потужностей у господарстві істотно не змінилося і склалов 1999 році 7852 л. с, унаслідок чого не змінилася і энергооснащенність (вона зменшилася також, як і наявність энергомощностей — на 5,2 %). Енергооснащеність за цей період зросла на 8,7 %, але лише за рахунок зменшення чисельностіпрацівників. Фондооснащеність у нашому господарстві зменшилася на 2,1 %, щозв'язано з невеликим зниженням вартості ОПФ, а фондоозброєність збільшилася на5,1 %, що зв'язано зі зниженням чисельності трудових ресурсів. Однак обоє ціпоказники залишаються низькими.

Змінафондовіддачі і фондоємкості зв'язано в основному зі зниженням вартості валової продукції.Фондовіддача зменшилася в господарстві на 62,5 %, а фондоємкість збільшилася на 160,1%.

Рівеньприбутку за аналізований період поступово знижується. Господарство збиткове,тому рівень прибутку в 2000році склав -4,14 %, що нижче рівня 1998 року на 38%.

Валовийдоход у господарстві в 2000році негативнийі склав -146,3 тис. грн., що нижче рівня 1998 року на 140%. Збиток за досліджуваний період зрісна 30,8 % і склав 611,3 тис. грн.

Рівеньрентабельності за останні три роки знизився з -28,8 % до -50,8%,причомурослинництві він упав на 693,3%, те утваринництві — на 9,9%.

Розмірфонду оплати праці в господарстві склав у 2000 році 415,2 тис. грн, що більше чим у 1998 році на 8,4%, і менше на 0,6 %>, чим у 1999 році.

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ОБМЕЖЕНОСТІЗОВНІШНІХ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ

 

Вумовах ринкової економіки підприємство здійснює свою виробничо-фінансовудіяльність самостійно, але все-таки на його діяльність у більшому чи меншомуступені впливає конкуренція, що «вимагає» від підприємств робитипродукцію, з огляду на інтереси і запити покупців, за умови їїконкурентноздатності. Підприємства, що програли в цій боротьбі, стаютьбанкрутами, а отже не можуть оплатити ресурсів, робіт і послуг, розрахуватися збюджетом і позабюджетними фондами, якщо зобов'язання по платежах перевищуютьвартість їхнього майна.

Однимз інструментів з'ясування конкурентноздатності є аналіз фінансового станупідприємства. Аналіз фінансового стану будь-якого підприємства є загальноюнеобхідністю, адже не можна вести господарювання без міри ваги і рахунка, недомагаючись перевищення доходів над витратами. Це завжди було важливе, тимбільше — зараз. Щоб це забезпечити, необхідно на підприємстві проводитиобґрунтовані наукою дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсіву процесі фінансово-виробничої діяльності.

Метоюаналізу фінансового стану підприємства є об'єктивна оцінкагосподарсько-фінансової діяльності підприємства й оцінка перспектив зміни йогофінансового положення.

3.1. Аналіз майнового положення і структури сільськогосподарського капіталу

Аналізфінансового капіталу СХПК ім. Карбишева ми почнемо з побудови порівняльногоаналітичних (агрегированного)балансу. Такийбаланс виходить з вихідного балансу шляхом додавання його показниками:

1)структури;

2)динаміки.

Обов'язковимипоказниками порівняльного аналітичного балансу є:

1)абсолютнівеличини по статтях вихідного звітного балансу на початок і коней періоду;

2)питоміваги статей балансу у валюті балансу на початок і кінець періоду;

3)змінав абсолютних величинах;

4)змінав питомих вагах;

5)змінау відсотках до величин на початок і кінець періоду.

Порівняльнийаналітичний баланс зручний тим, що він зводить воєдино і систематизує тірозрахунки і прикидки, що звичайно здійснює будь-яканалітик при первісному ознайомленні з балансом. Схемою порівняльного балансуохоплена безліч важливих показників, що характеризують статику і динамікуфінансового стану. Порівняльний баланс фактично включає показникигоризонтального і вертикального аналізу.

Уході горизонтального аналізу визначаються абсолютні і відносні зміни величини різнихстатей балансу за визначений період. Безумовно, в умовах інфляції цінністьрезультатів горизонтального аналізу істотно знижується.

Вертикальнийаналіз використовується для оцінки структури засобів підприємства і їхніхджерел. Питомі показники вертикального аналізу деякою мірою згладжуютьнегативні впливи інфляційних процесів, що можуть істотно спотворювати абсолютніпоказники фінансової звітності.

Побудовааналітичного балансу також припускає виключення регулюючих статей балансу.

Необхідновиключити із суми виробничих запасів вартість товарів відвантажених. На цю жесуму необхідно збільшити розміри дебіторської заборгованості.

Дебіторськузаборгованість, що може бути погашена не раніше, ніж через рік, варто перевестив розділ нерухомості.

Уданому випадку були приведені найбільш загальні рекомендації з перетвореннязвітної форми балансу в аналітичний, тому що цей перелік не можна визначити наусі випадки.

Результатипроведення горизонтального і вертикального аналізу балансу СХПК ім. Карбишеваза 2000 рік приведені в табл. 3.1.

Вивчаючиданої таблиці 3.1, ми спостерігаємо незначне відхилення питомої ваги кожноїстатті активу балансу на початок і кінець звітного періоду, тобто структураактиву практично не змінився, але при цьому спостерігаються значні відхиленняабсолютних показників. Так, за звітний період сума залишкової вартості основнихзасобів зменшилася на 181,5тис. грн.,причиною цього є збільшення зносу основних засобів і їхнє списання, при тім, щоосновні засоби не обновлялися.

Таблиця3.1

Агрегованийаналітичний баланс СХПК ім. Карбишева за 2000 рік

Показники На початок року На кінець року Темп Відхилення тис. грн. % тис. грн. %

роста.

%

тис. грн. %

Актив

І. Основні засоби та активи, що не є обіговими

Основні засоби 9087,5 86,7 8906 87,4 98,0 -181,5 0,7 Капітальні і фінансові вкладення 78,6 0,7 168,8 1,6 214,8 90,2 0,9 Всього по розділу І 9166,1 87,4 9074,8 89,0 99,0 -91,3 1,6 II. Запаси та витрати Виробничі запаси 506,1 4,8 376,9 3,7 74,5 -129,2 -1,1 Тварини на вирощуванні та відгодівлі 394,8 3,8 424,2 4,2 107,4 19,4 0,4 Незавершене виробництво 167,3 1,6 126,9 1,2 75,9 -40,4 -0,4 Готова продукція 35,3 0,3 19,9 0,2 56,4 -15,4 -0,1 Інші запаси та витрати 32,1 0,3 22,9 0,2 71,3 -9,2 -0,1 Всього по розділу II 1135,6 10,8 970,8 9,5 85,5 -164,8 -1,3 III. Грошові кошти, розрахунки, інші активи Дебіторська заборгованість 175,6 1,7 148,2 1,5 84,4 -27,4 -0,2 Грошові кошти 6,6 0,1 - - - -6,6 -0,1 Всього по розділу III 182,2 1,8 148,2 1,5 81,3 -34,0 -0,3 Баланс 10483,9 100 10193,8 100 97,2 -290,1 - Пасив І. Джерела власного капіталу Статутний фонд 9087,4 86,7 8905,9 87,4 98,0 -181,5 0,7 Спеціальні фонди та цільове фінансування 6,7 0,1 6,7 0,1 100,0 - - Нерозподілений прибуток (збиток) -531,5 - -1463,9 - 275,4 932,4 9,3 Інші джерела 483,4 4,6 660,9 6,5 136,7 177,5 1,9 Всього по розділу І 9046,0 86,3 8109,6 79,6 89,6 -936,4 -6,7 II. Довгострокові пасиви (відстрочена податкова заборгованість) 107,7 1,0 213,0 2,0 197,8 105,3 1,0 Всього по розділу II 107,7 1,0 213,0 2,0 197,8 105,3 1,0 III. Розрахунки та інші короткострокові пасиви Короткострокові кредити та позики 11 0,1 15,6 0,2 141,8 4,6 0,1 Кредиторська заборгованість 1319,2 12,6 1855,6 18,2 140,7 536,4 5,6 Всього по розділу III 1330,2 12,7 1871,2 18,4 140,7 541,0 5,7 Баланс 10483,9 100 10193,8 100 97,2 -290,1 -

Наприкінці2000 року трохи зросли інвестиціїв незавершене капітальне будівництво і склали наприкінці року 168,8 тис. грн.

Значнезменшення спостерігається по статтях аналітичного балансу «Запаси івитрати» і «Незавершене виробництво», відповідно на 129,2 і 40,4 тис. грн.

Найбільшліквідний розділ активу «Кошти, розрахунки, інші активи» зменшився на34 тис. грн., хоча зменшення дебіторів єпозитивним моментом. Слід зазначити, що баланс відбиває миттєві дані на кінецьзвітного періоду й у силу цього не відображає адекватний стан засобівпідприємства протягом звітного періоду. Тому незначна сума коштів на початок ікінець року зовсім не означає, що це положення був протягом року постійним,хоча сама по собі така можливість не виключається.

Теперрозглянемо пасив аналітичного балансу.

Якщона початок року питома вага власного капіталу складав 86,3% стосовно всіх джерел формуваннязасобів, то на кінець року вони склали 79,6%, тобто йде збільшення позикових джерел. Причому основнучастину позикового капіталу складає кредиторська заборгованість. Довгостроковіпасиви цілком представлені відстроченою податковою заборгованістю, тобто ні проякі кредити банків і інших інвесторів не може бути і мови.

Загальнийже підсумок балансу за звітний період скоротився на 290,1 тис. грн., тобто на 2,8%. Слід зазначити, що підсумок балансуне повною мірою відбиває реальну суму засобів, який розташовує підприємство.Основна причина складається в невідповідності балансової оцінки господарськихзасобів ринковим цінам внаслідок інфляції, зміни кон'юнктури ринку,використовуваних методів обліку. Баланс дає лише облікову оцінку активівпідприємства і джерел їхнього покриття, що тече ринкова оцінка цих активів можебути абсолютно інший, причому чим триваліший термін експлуатації і відображенняна балансі даного активу, тим більше різниця між його обліковими і поточнимицінами. Крім того, ціна підприємства, як виробничого комплексу в цілому, якправило, вище сумарної оцінки його активів.

Наступниметапом у проведенні аналізу майнового положення і структурисільськогосподарського капіталу буде розрахунок основних показників оцінкимайнового стану підприємства, а також проведемо загальну оцінку стану майна.

Доосновних показників майнового стану підприємства відноситься:

1)коефіцієнттехнологічної структури;

2) коефіцієнт зносу основнихзасобів;

3) коефіцієнт відновлення;

4) коефіцієнт вибуття.

Результатизагальної оцінки стану майна, а також перерахованих вище коефіцієнтів відіб'ємов таблиці 3.2.

Таблиця3.2

Загальнаоцінка стану майна

Показники

На

початок

року

На кінець року Відхилення +, - Всього майна, тис. грн. у тому числі 10483,9 10193,8 -290,1 Основні кошти та необоротні активи 9166,1 9074,8 -91,3 У % до майна 87,4 89,0 1,6 Коефіцієнт технологічної структури 33,5 31,6 -1,9 Коефіцієнт зносу основних коштів 0,40 0,41 0,01 Коефіцієнт відновлення 0,03 0,01 -0,02 Коефіцієнт вибуття 2,3 3,9 1,6 Обігові кошти 1317,8 1119,0 -198,8 У % до майна 12,6 11,0 -1,6 Матеріальні обігові кошти 1135,6 970,8 -164,8 У % до обігових коштів 10,8 9,5 -1,3 Дебіторська заборгованість 175,6 148,2 -27,4 У % до оборотних коштів 1,7 1,5 -0,2 Кошти 6,6 - -6,6 У % до оборотних коштів 0,1 - -0,1

Зменшеннявалюти балансу на 290,1 тис. грн. на конец 2000 року свідчить про згортаннявиробничо-фінансової діяльності. У тому числі, ця зміна відбулася за рахунокзменшення на 198,8 тис. грн. загальної сумиоборотних коштів, і відповідно на 91,3 тис. грн. основних засобів. Крім того, слід зазначити, що за звітнийперіод відбулося збільшення на 1,6% питомоїваги основних засобів і необоротних активів у загальному майні підприємства за рахунок зниження в ньомучастки оборотних коштів.

Майжена 2% скоротився коефіцієнттехнологічної структури, що на мою думку, є неприйнятним для аналізованогогосподарства, тому що скорочення активної частини основних засобів (трактори,комбайни, автомобілі й ін.) приведе до зниження энергозабезпеченості підприємства.

Прискороченні дебіторської заборгованості на 27,4 тис. грн., матеріальні оборотні кошти зменшилися на 164,8 тис. грн.

Усеперераховане вище у визначеній мері пояснює щорічне скорочення обсягіввиробництва Валової продукції і свідчить про можливість скорочення її вмайбутньому без корінних змін у всіх сферах діяльності господарства.

Наступниметапом аналізу майна є аналіз виробничого потенціалу, до якого відносятьОсновні засоби, виробничі запаси, незавершене виробництво підприємства.

Виробничийпотенціал підприємства аналізують шляхом розрахунку питомої ваги визначеноговиду ресурсу в цьому показнику, результати аналізу визначимо в таблиці 3.3.

Зазвітний період відбувається скорочення виробничого потенціалу на 290,1 тис. грн., хоча його питома вага взагальній сумі майна залишився фактично незмінним. Відбувається структурнатрансформація основних ресурсів виробничого потенціалу: незначно збільшуєтьсяпитома вага основних засобів і зменшується незавершене виробництво і виробничізапаси.

Таблиця3.3

Аналізвиробничого потенціалу

Показники На початок року На кінець року Темп росту,%

Відхилення,

+ /-

тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. % Основні средства 9087,5 93,1 8906 94,6 98 -181,5 1,5 Виробничі запаси 506,1 5,2 376,9 4,0 74,5 -129,2 -1,2 Незавершене виробництво 167,3 1,7 126,9 1,4 75,9 -40,4 -0,3 Виробничий потенціал 9760,9 100 9409,8 100 97,1 -290,1 -0,8 У % до майна 96,4 - 92,3 - - - -0,1

Завершальнимкроком у даному підрозділі буде проведення аналізу джерел засобів, щопроводиться з метою визначити частку власного і позикового капіталу в загальнійсумі фінансових ресурсів підприємства, а також установити, які джерела й уякому обсязі використовуються для покриття активів.

Всяінформація, приведена в аналітичній таблиці 3.4, береться з балансу, за винятком власних оборотних коштів, щорозраховуються. Оскільки за рахунок власного капіталу формуються як необоротні, так і оборотні кошти, то різниця міжсумою власного капіталу і довгострокових позикових засобів і вартістю необоротнихактивів представляє величину власних оборотних коштів.

Унашому випадку як таких «власних» оборотних коштів немає взагалі,їхній недолік на кінець року склав 752,2 тис. грн. Це означає, що матеріально-виробничі запасигосподарства покриваються в основному за рахунок кредиторської заборгованості,тобто підприємство випускає нерентабельну продукцію, виторги від реалізаціїякої не вистачає для покриття витрат на виробництво і розрахунків зпостачальниками. Про це також свідчить ріст кредиторської заборгованості, щозбільшилася на 536, 4 тис. грн. і довгострокових зобов'язань, що збільшилися на105.4 тис. грн. Боргові зобов'язання представлені відстроченою податковоюзаборгованістю.

Таблиця3.4

Аналізджерел засобів, вкладених у майно.

Показники На початок року На кінець року Відхилення + ,- Усього майна, тис. грн. У тому числі 10483,9 10193,8 -290,1 1.Власні кошти 904,6 8109,6 -936,4 У % до майна 86,3 79,6 -6,7 1.1 Власні оборотні кошти -12,4 -752,2 -740,1 2.Позикові кошти 1437,9 2084,2 646,3 У % до майна 13,7 20,4 6,7 2.1 Довгострокові зобов'язання 107,7 213,0 105,3 У % до позикових коштів 7,5 10,2 2,7 2.2Короткострокові позики 11 15,6 4,6 У % до позикових коштів 0,8 0,8 - 2.3Кредиторська заборгованість 1319,2 1855,6 536,4 У % до позикових коштів 91,7 89,0 -2,7

Зменшеннячастки власного капіталу на 6,8% у загальній сумі джерел фінансування варторозглядати як негативний момент, тому що це свідчить про зниження фінансовоїстійкості підприємства і вказує на його залежність від зовнішніх джерелфінансування.

3.2 Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

Фінансовийстан підприємства можна оцінювати з погляду його короткострокових перспектив. Укороткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства єйого ліквідність і платоспроможність, тобто можливість вчасно й у повномуобсязі розрахуватися по короткострокових зобов'язаннях. Ліквідність — це його

можливістьперетворити свої активи в кошти для покриття всіх необхідних платежів у мірунастання їхнього терміну.

Узалежності від ступеня ліквідності, активи підприємства розділяються нанаступні групи:

а)А1 — найбільш ліквідні активи — кошти підприємства і короткостроковихгрошових вкладень;

б)А2 — быстрореализуемые активи — дебіторська заборгованість таінші активи;

в)А3 – повільнореалізуємі активи — статті роздягнула II активу (за винятком «Витрат майбутніх періодів»), а такожстатті роздягнула І активу балансу «Довгострокові фінансовівкладення» (зменшені на величину вкладень у статутні фонди іншихпідприємства) і роздягнула НІ активу балансу «Розрахунок іззасновниками»;

г)А4 — труднореализуемые активи — статті роздягнула І активубалансу «Основні засоби і необоротні активи», за винятком статейцього розділу, включених у попередню групу.

Пасивибалансу групуються по ступені терміновості їхньої оплати:

а)П1 — найбільш терміновізобов'язання. До них відноситься кредиторська заборгованість;

б)П2 — короткострокові пасиви — короткострокові кредити і позиковізасоби;

в)П3 — довгострокові пасиви — довгострокові кредити і позиковізасоби;

г)П4 — постійні пасиви — джерела власних і прирівняних до нихзасобів. Результати перегрупування активів і пасивів балансу СХПК їм.

Карбишевав залежності від ступеня ліквідності розглянемо в таблиці 3.5.

Таблиця3.5

Аналізліквідності балансу

Актив На почато кроку

На

кінець

року

Пасив На почато к року

На

кінець

року

Платіжний надлишок (недолік)

На

початок

року

На

кінець року

Найбільш ліквідні активи 6,6 - Негайні пасиви 1319,2 1855,6 Швидкореалізуємі активи 175,6 148,2 Короткострокові пасиви 11 15,6 164,6 132,6 Повільно реалізовані активи 1214,2 1139,6 Довгострокові пасиви 107,7 213,0 1106,5 926,6 Труднореалізуємі активи 9087,5 8906 Постійні пасиви 9046 8109,6 41,5 796,4 Баланс 10483,9 10193,8 Баланс 10483,9 10193,8

Длявизначення ліквідності балансу варто зіставити підсумки приведених груп поактиві і пасиву:

А1> П1; А2 > П2; А3 > П3; А4 < П4 (3.1)

Напочаток року:

6,6 <1319,2; 175,6 > 11; 1214,2 > 107,7; 9087,5 > 9046

Накінець року:

0 <1855,6; 148,2 > 15,6; 1139,6 > 213; 8906 > 8109,6

Першанерівність відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень (терміни до 3 місяців) і в такий спосіб дозволяєоцінити поточну ліквідність. Оскільки не виконується перша умова нерівності напочаток і кінець року, то підприємство є неплатоспроможним на найближчийперіод.

Невиконаннячетвертої умови нерівності свідчить про недотримання мінімальної умовифінансової стійкості господарства, тобто в аналізованому господарстві відсутнівласні оборотні кошти.

Крімтого, недолік засобів по одній групі активів не компенсує їхнім надлишком поіншій групі, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи неможуть замінити більш ліквідні. Тому платіжні надлишки по швидко і повільнореалізованих активах (таблиця 3.5) неможуть бути спрямовані на покриття короткострокових зобов'язань.

Слідзазначити, що проведений аналіз ліквідності балансу — досить наближений з тієї причини, щовідповідність ступеня ліквідності активів і термінів погашення зобов'язань єорієнтованим через обмеженість інформації, оскільки ми проводимо зовнішнійаналіз.

Длябільш глибокого і всебічного аналізу вимагаються спеціальні методи, що коректуютьпоказники представленої методики. Наприклад, метод нормативних знижокздійснюється перерозподілом величини балансових статей між групами активів іпасивів у відповідності із середньостатистичними оцінками ліквідності активів ітермінами погашення зобов'язань.

Длякомплексної оцінки ліквідності балансу в цілому варто використовувати загальнийкоефіцієнт ліквідності, що обчислюється по формулі:

/>

деAj, Пj — підсумки відповідних группо А і П;

aj — вагові коефіцієнти;

λ- загальнийкоефіцієнт ліквідності Значення вагових коефіцієнтів наступні: а1 = 1; а2 = 0,5; а3= 0,3

Заданими балансу загальний коефіцієнт ліквідності на початок 2000 року склав: λн.р. =0,341, а на кінець 2000 року — λк.р.=0,208.

Проведенірозрахунки свідчать про низьку загальну ліквідність балансу, а також намітиласятенденція зниження цього показника на кінець року. Так, якщо на початку 2000 року господарство своїми засобамимогло покрити 34,1% зобов'язань, то наприкінціроку — всього 20,8%.

Дляоцінки ліквідності засобів підприємства використовуються й інші відносніпоказники:

1) коефіцієнт чи покриттяпоточній ліквідності, дорівнює відношенню всіх оборотних коштів підприємства довеличини поточних зобов'язань;

2) коефіцієнт швидкоїліквідності, визначається як відношення найбільш ліквідних і швидкореалізуємихактивів до поточного зобов'язанням;

3) коефіцієнт абсолютноїліквідності, визначається як відношення найбільш ліквідних активів до поточногозобов'язанням;

4) коефіцієнт маневреності,визначається як відношення найбільш ліквідних активів до власних оборотнихкоштів.

Оскількив балансі підприємства на кінець року відсутні кошти, а також власні оборотнікошти, два останніх коефіцієнти в табл. 3.6 не будемо розраховувати.

Таблиця3.6

Аналізкоефіцієнтів ліквідності

Показники

На початок

року

На кінець року

Відхилен

ня, +/-

Норматив

не значення

1. Коефіцієнт покриття 0,99 0,60 -0,39 >1,<3 2. Коефіцієнт швидкої ліквідності 0,14 0,08 -0,06 >0,7-0,8 3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,005 -0,005 >0.2

Коефіцієнтпокриття показує платіжні можливості підприємства. Згідно нормативів, цейкоефіцієнт повинний знаходитися в межах між 1 і 3. Нижня границя обумовлена тим,що поточних активів повинне бути щонайменше досить для погашеннякороткострокових зобов'язань. У СХПК ім. Карбишева за умови своєчаснихрозрахунків з дебіторами і сприятливої реалізації готової продукції, але іпродажу в разі потреби інших елементів матеріальних оборотних коштів,короткострокові зобов'язання могли бути погашені на початку року майже цілком(99%), а наприкінці року — 60%. Якщо ж брати до уваги тільки розрахунки здебіторами і кошти, що у господарстві майже відсутні, то за даних умов СХПКзміг би погасити короткострокові зобов'язання в розмірі 14% на початку року і 8%наприкінці року.

Якбачимо, обидва коефіцієнти на початок і кінець року нижче нормативного, це щераз указує про недостатню ліквідність засобів і, насамперед, про недостатністькоштів у підприємства.

Слідзазначити, що, говорячи про ліквідність балансу підприємства, часто ототожнюютьце поняття з платоспроможністю, але це не вірно. Так, коефіцієнти ліквідностіможуть характеризувати фінансовий стан як задовільне, однак ця оцінка може бутипомилкової, якщо в поточних активах значна питома вага приходиться на неліквідні і короткостроковудебіторську заборгованість.

Платоспроможністьозначає наявність у підприємства коштів і їхніх еквівалентів, достатніх длярозрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.

Дляоцінки платоспроможності складається платіжний баланс у виді табл. 3.7.

Таблиця3.7

Платіжнийбаланс на 01.01.2001.року, тис. грн.

Актив Пасив Наявність засобів для покриття заборгованості

На

початок

року

На

кінець

року

Негайні та інші платежі

На початок

року

На

кінець

року

Кошти

розрахунковому рахунку, у касі інші

на та 6,6 - Заборгованість по позиках 11 15,6 Розрахунки дебіторами з 175,6 148,2 Заборгованість кредиторів 1319,2 1855,6 Усього 182,2 148,2 Усього 1330,2 1871,2 Сальдо 1148 1723 Сальдо - - Баланс 1330,2 1871,2 Баланс 1330,2 1871,2

Якщосальдо в активі платіжного балансу, то це означає, що СХПК ім. Карбишева застаном на 01.01.2001 року неплатоспроможне.Негайні платежі перевищують наявні засоби підприємства на початку року на 1148 тис. грн., а наприкінці — на 1723 тис. грн.

Оцінкарівня платоспроможності проводиться за даними балансу на підставіхарактеристики ліквідності оборотних коштів, тобто з урахуванням часу,необхідного для перетворення їх у наявні засоби. Існує три рівніплатоспроможності підприємства: грошова, розрахункова (табл. 3.8), ліквідна (табл. 3.9).

Грошовуплатоспроможність СХПК ім. Карбишева ми розраховувати не будемо з тієї причини,що на момент складання балансу коштів у господарстві майже не було. Хоча це неозначає, що їх не було в плині всього року.

Таблиця3.8

Розрахунковаплатоспроможність за 2000рік, тис. грн.

Спосіб платежу

На

початок

року

На

кінець

року

Платіжні зобов'язання На почато к року

На

кінець

року

Кошти 6,6 -

Короткострокові

кредити

11 15,6 Готова продукція і товари 35,3 19,9 Кредити не погашені в термін - - Дебітори 175,6 148,2 Кредитори 1319,2 1855,6 Інші активи - - Інші пасиви - - Усього 217,5 168,1 Усього 1330,2 1871,5 Коефіцієнт розрахункової платоспроможності 0,164 0,091

Коефіцієнтрозрахункової платоспроможності знизився на 7,3 %. Якщо на покриття платіжних зобов'язань узяти готову продукціюі товари, дебіторську заборгованість та інші активи, що реально можнареалізувати, на кінець періоду платіжні засоби усього на 9,1 % покрили б платіжні зобов'язання.

Таблиця3.9

Ліквіднаплатоспроможність за 2000рік, тис. грн.

Спосіб платежу

На

початок року

На

кінець

року

Платіжні зобов'язання

На

почато

кроку

На

кінець

року

Кошти, розрахунки та інші активи 182,2 148,2 Кредити під запаси і витрати 10368,9 9867,2 Запаси і витрати 1135,6 970,8 Кредити не погашені в термін - - Кредити та інші пасиви 115 326,6 Усього 1317,8 1129 Усього 10483,9 10193,8 Коефіцієнт ліквідної платоспроможності 0,125 0,110

Коефіцієнтліквідної платоспроможності є найбільш узагальненим показником. У йогочисельнику відбиваються всі оборотні кошти, а в знаменнику — притягнуті і власні джерела їхньогооформлення.

Ваналізованому підприємстві цей показник дуже низький і складає на початок ікінець року відповідно 12,5і 11%, це означає, що навіть залучаючи всіоборотні кошти, господарство здатне покрити платіжні зобов'язання на кінецьроку тільки на 11%. Необхідно сказати, щооборотні кошти зменшилися наприкінці року в порівнянні з початком. Такепідприємство вже можна вважати банкрутом.

Отже,усі коефіцієнти ліквідності і платоспроможності свідчать про те, що СХПК ім.Карбишева не відповідає параметрам, необхідним для здійснення з ним кредитних іінших фінансових відносин.

3.3. Аналіз фінансової стійкості

Привиникненні договірних відносин між підприємствами, у них з'являється обопільнийінтерес до фінансової стійкості партнерів як критерію

їхньоїнадійності. Особливого значення набуває аналіз фінансової стійкості при оцінцікредитоспроможності підприємств у випадку надання їм кредитів і позик, а такожвпровадження інвестиційних проектів.

Стабільністьроботи підприємства зв'язана з загальною його фінансовою структурою, ступенемйого залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів. Багато підприємств упроцесі своєї діяльності змушені крім власного капіталу використовуватипозиковий. Однак, коли структура «власний капітал — позиковий капітал» має значнийперекіс убік боргів, підприємство може збанкрутувати, якщо відразу трохикредиторів зажадають повернення своїх грошей одночасно.

Фінансовостійким вважається таке підприємство, що переважно за рахунок власних джерелпокриває засобу, вкладені в активи; не допускає невиправданої дебіторської ікредиторської заборгованості; розплачується в термін за своїми обов'язками.

Сутністюфінансової стійкості підприємства є співвідношення вартості матеріальнихоборотних коштів і величини власних і позикових джерел їхнього формування,тобто забезпеченість запасів і витрат джерелами фінансування. Платоспроможністьвиступає зовнішнім проявом фінансової стійкості.

Якуже відзначалося, джерелами формування матеріально-виробничих запасів (МЗ)виступають:

1) власні оборотні кошти (СОС);

2) короткострокові кредитибанків і позики (КК);

3) розрахунки з кредиторами (КЗ).

Узалежності від співвідношення величин показників матеріально-виробничихзапасів, власних оборотних коштів і інших джерел формування запасів можна звизначеним ступенем умовності виділити Основні типи фінансової стійкості навизначений момент:

1. Абсолютна фінансовастійкість, що задається умовою:

МЗ<СОС                                                                               (3.3)

2.Нормальна фінансовастійкість:

СОС< МЗ < СОС + КК +КЗ                                                          (3.4)

3. Хитливий фінансовий стан:

МЗ= СОС + КК + КЗ + И                                                     (3.5)

деИ — джерела, що послабляють фінансовунапруженість, до них відносяться:

а)тимчасово вільні власні засоби;

б)притягнуті засоби;

в)кредити банку на тимчасове поповнення оборотних коштів та інші позикові засоби.

4. Кризовий фінансовий стан:

МЗ>СОС+ КК + КЗ + И                                                                 (3.6)

Типфінансової стійкості аналізованого господарства визначимо за допомогою табл. 3.10.

Виходитьпарадоксальна ситуація, при якій усі показники фінансової стійкостівідповідають нерівності 3.4,а дана фінансовастійкість визначається як нормальна.

Таблиця3.10

Типфінансової стійкості

Показники На початок року На кінець року Запаси і витрати (МЗ), тис. грн. 1135,6 970,8 Власні оборотні кошти (СОС), тис. грн. -12,4 -752,2 Короткострокові кредити і позики (КК), тис. грн. 11 15,6 Кредиторська заборгованість (КЗ), тис. грн. 1319,2 1855,6 Тип фінансової стійкості Нормальна Нормальна

Утой же час всі ознаки вказують на кризове фінансове положення, щохарактеризується:

а)неплатоспроможністю підприємства;

б)наявністю простроченої заборгованості постачальникам за товари;

в)наявністю недоїмок у бюджет;

г)заборгованістю по оплаті праці і т.д.

Справав тім, що в СХПК ім. Карбишева на початок і кінець року величина поточнихзобов'язань значно перевищує величину поточних активів. З позиції теорії такапозиція аномальна, оскільки в цьому випадку одним із джерел покриття основнихзасобів і необігових активів є короткострокова кредиторська заборгованість.Фінансове положення такого підприємства характеризується як украй хитливе івимагає невідкладних заходів для його виправленню.

Більшдетально фінансову стійкість можна оцінити за допомогою фінансовихкоефіцієнтів, що представлені в табл. 3.11.

Таблиця3.11

Коефіцієнтифінансової стійкості

Показники На початок року На кінець року Відхилення +/- Нормативне значення Коефіцієнт автономії (незалежності) 0,86 0,80 -0,06 >0,5 Коефіцієнт співвідношення власних і позикових засобів 6,29 3,89 -2,40 > 1 Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами -0,01 -0,67 -0,66 > 0,4 — 0,6 Коефіцієнт фінансової стабільності 0,87 0,82 -0,05 Наближення до 0,9 Коефіцієнт забезпеченості власним капіталом 0,99 0,89 -0,10 >1 Коефіцієнт маневреності власного капіталу -0,001 -0,090 -0,089 >0,4-0,6 Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів 0,01 0,03 0,02 Зниження Коефіцієнт короткострокової заборгованості 0,93 0,90 -0,03 Зниження Коефіцієнт кредиторської заборгованості 0,92 0,89 -0,03 Зниження

Зусіх перерахованих у табл.3.11 показниківтільки коефіцієнти автономії і співвідношення власних і позикових засобіввідповідають нормативному мінімальному значенню на початок і кінець року. Обоєці показника є суміжними і несуть однаковий економічний зміст. Коефіцієнтспіввідношення показує в скількох разів власний капітал перевищує позиковий,коефіцієнт автономії вказує на те, що власний капітал у всіх джерелах займає86% на початок року і 80% на кінець, тобто поки ще всі зобов'язанняпідприємства можуть бути покриті власними засобами. Зниження коефіцієнтаавтономії свідчить про збільшення фінансової залежності.

Коефіцієнтзабезпеченості власними оборотними коштами і коефіцієнт маневреності власногокапіталу утрачають свій економічний зміст, тому що замість власних оборотнихкоштів використовується кредиторська заборгованість.

Коефіцієнтфінансової стабільності, його ще називають коефіцієнтом покриття інвестицій, ваналітичній практиці прийнято вважати його нормативне значення наближає до 0,9.В аналізованому підприємстві в плині року його значення знизився з 0,87 до0,82, це означає, що частка власного капіталу і довгострокових зобов'язань узагальній сумі активів підприємства стала займати 82% наприкінці 2000 року.

Коефіцієнтзабезпеченості власним капіталом показує ступінь покриття джерелами власних іприрівняних до них засобів величини основних засобів і інших необіговихактивів. Так, якщо на початку аналізованого періоду власні джерела покривали 99% усіх необігових активів, тонаприкінці року — 89%. Відбувається збільшенняпозикових засобів для покриття необігових активів.

Позитивниммоментом є зниження коефіцієнтів короткострокової і кредиторськоїзаборгованості на 3%.

Паралельноз цим йде збільшення коефіцієнта довгострокової заборгованості на 3%, це свідчить про зміну структурипозикових засобів.

Коефіцієнтикороткострокової і кредиторської заборгованості тотожні, тобто короткостроковізобов'язання практично цілком складаються з кредиторської заборгованості.

Аналізкоефіцієнтів фінансової стійкості тільки підтверджує зроблене раніше припущенняпро передкризовий фінансовий стан СХПК ім. Карбишева, тому що майже всіпоказники не відповідають нормативним значенням, до того ж намічаєтьсятенденція до подальшого погіршення фінансового положення господарства.

3.4 Аналізділової активності підприємства

Комплекснийаналіз фінансового стану підприємства припускає не тільки оцінку його майновогоположення, фінансовій стійкості і ліквідності, але й аналіз ефективності йогочи діяльності ділової активності.

Ефективнопрацююче підприємство, як правило, навіть при тимчасовому зниженні фінансовоїстійкості, ліквідності активів має реальну можливість поліпшити свій фінансовийстан. Неефективно працюючі підприємства в більшості випадків утрачаютьфінансову незалежність, стають банкрутами, вступаючи в більш складні фінансовіоперації.

Дляоцінки ефективності господарсько-фінансової діяльності використовуютьсяпоказники рентабельності і ділової активності. Рентабельність підприємствавідбиває ступінь прибутковості його діяльності. Ділова активність підприємствау фінансовому аспекті виявляється насамперед у швидкості обороту його засобів.

Досягнутийу результаті прискорення оборотності ефект виражається в першу чергу взбільшенні випуску продукції без додаткового залучення фінансових ресурсів.Крім того, за рахунок прискорення оборотності капіталу відбувається збільшеннясуми прибутку, оскільки до вихідної грошової форми він повертається зі збільшенням.Якщо виробництво і

реалізаціяпродукції є збитковими, то прискорення оборотності засобів веде до погіршенняфінансових результатів. Отже, потрібно прагнути не тільки до прискорення рухукапіталу, але і до його максимальної віддачі. Це досягається раціональним іекономічним використанням усіх ресурсів, недопущенням їхньої перевитрати івтрат на всіх стадіях кругообігу капіталу. У результаті капітал повернеться досвого вихідного стану в більшій сумі.

Такимчином, ефективність використання капіталу характеризується його рентабельністю(віддачею).

Міжефективністю капіталу, його оборотністю і рентабельністю продажів існує прямийвзаємозв'язок, що характеризується:

RK = Rn-Ao.K. (3.7)

деRK — рентабельність капіталу; Rn — рентабельність продажів;До.к. — коефіцієнт оборотності капіталу.

Розглянемовикористання капіталу в табл.3.12.

Таблиця3.12

Аналізефективності використання капіталу

Показники На початок року На кінець року Відхилення +/- Балансовий прибуток (збиток), тис. грн. -531,5 -1463,9 +"-«932,4 Виторг від реалізації, тис. грн. 1100,1 681,5 -418,6 Податок на додаткову вартість, тис. грн. 118,8 102,0 -16,8 Усього капіталу, тис. грн. 10483,9 10193,8 -290,1 Рентабельність капіталу, % -5,1 -14,4 +»-«198,4 Коефіцієнт оборотності капіталу 0,094 0,057 -0,037

Яквидно з приведений даних, коефіцієнт оборотності капіталу знизився на 0,037 і склав наприкінці аналізованогоперіоду 0,057.

Цеозначає, що кожна гривня авансованого капіталу наприкінці 2000 року принесла усього лише 5,7 коп. При цьому на кожну гривню, наприкінціроку, виторгу від реалізації продукції, робіт і послуг приходиться 2,52 грн. збитки. Вартовраховувати, що ріст оборотності капіталу в умовах нерентабельного виробництватільки погіршує фінансовий стан.

Збитковістькапіталу за звітний період зросла з 5,1% до 14,4%, це означає, що на кожнугривню авансованого капіталу в господарстві на початок року одержали 5,1 коп. збитку, а на кінець року — 14,4 коп. збитки.

Використовуючиформулу 3.7 і метод ланцюговихпідстановок, ми з'ясували, що за звітний період рентабельність авансованогокапіталу знизилася на 9,3%,у тому числі зарахунок рентабельності продажів — на 18,65%), а за рахунок уповільненняоборотності авансованого капіталу -підвищилася на 9,34%:

Rк1-Rк0= ARк                                                                        (3.8)

1. ΔRkRп = (Rn1 — Rn0) ∙ КобКо

ΔRKRп = (252,6 — 54,2) ∙ 0,094 =18,65

2. ΔRККоб.до = (0,057 — 0,094) ∙ 252,6 = — 9,34

Описанівище показники широко застосовуються в закордонних країнах у якості основнихпри оцінці його ділової активності.

Оскільки,за останні роки сільське господарство в нашій країні збиткове, у тому числі йаналізоване господарство, більш доцільне для аналізу ділової активностівикористовувати наступні коефіцієнти: оборотність матеріальних оборотнихкоштів, оборотність готової продукції, оборотність дебіторської і кредиторськоїзаборгованості й ін., а також розраховуються терміни їхнього обороту (табл. 3.13).

Усікоефіцієнти ділової активності розраховуються як відношення грошових надходженьдо відповідного категорії чи засобів джерел, а період їхнього обороту — розподілом 365 днів на відповідні коефіцієнтиділової активності. Грошові надходження — доход від продажів, тобто виторг від реалізації мінус податок надодаткову вартість.

Таблиця3.13

Аналізкоефіцієнтів ділової активності

Показники На початок року На кінець року Відхилення Коефіцієнт оборотності активів (трансформації) 0,094 0,057 -0,037 Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів 0,864 0,597 -0,267 Період обороту матеріальних оборотних коштів, днів 422 611 189 Коефіцієнт оборотності готової продукції 27,8 29,12 1,32 Період обороту готової продукції, днів 13 13 - Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості 5,59 3,91 -1,68 Період погашення дебіторської заборгованості, днів 65 93 28 Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості 0,744 0,312 -0,432 Період погашення кредиторської заборгованості, днів 491 1170 679 Коефіцієнт оборотності власного капіталу 0,108 0,071 -0,037 Тривалість операційного циклу, днів 487 704 217

Узвітному періоді на підприємстві СХПК ім. Карбишева має місце зниження діловоїактивності. Відзначається уповільнення кругообігу матеріальних оборотнихкоштів, про що свідчить зниження коефіцієнта оборотності матеріальних оборотнихкоштів з 0,864 до 0,597, а також збільшення періоду їхнього обороту на 189 днівза звітний період. Період обороту матеріальних оборотних коштів показує, що дляпродажу (без оплати) матеріально — виробничих запасів потрібно 611 днів за станом на кінець року.

Рісткоефіцієнта оборотності власного капіталу повинний свідчити про збільшенняекономічної віддачі власний капітал, однак, збільшення даного коефіцієнтавідбулося, головним чином, за рахунок скорочення в плині року власного капіталуна 10,4%.

Прозниження ділової активності підприємства свідчить також збільшення на 217 днів тривалості операційного періоду,що показує, що господарству в середньому потрібно для виробництва, продажі йоплати продукції 704 дня (на кінець року).

Уповільненняділової активності підприємства (про що свідчать всі аналізовані показники) вумові збиткового виробництва з погляду фінансового аналізу є позитивниммоментом.

3.5. Діагностика і визначення ризику банкрутства підприємства

Банкрутствопідприємств — нове явище у вітчизняній економіці, що освоює ринкові відносини.Економічна криза повалила багато підприємств у стан неплатоспроможності. Якщо вумовах нормально функціонуючої економіки більшість банкрутств є наслідкомпомилок у поточному керуванні підприємством і тоді уся відповідальність лягаєна керівника, то в кризових ситуаціях неплатоспроможність підприємств убільшості випадків обумовлена недозволенністю задач загальноекономічногохарактеру і складною економічною ситуацією.

Вумовах загальній заборгованості контролюючим органам, банкам, підприємствамнеобхідно навчитися розпізнавати ненадійних партнерів, об'єктивно оцінювати ситуацію,розрізняючи тимчасову неплатоспроможність від дійсної несамостійностіпідприємств.

Відповіднодо закону „Про банкрутство“, прийнятому в 1992 році, під банкрутствоммається на увазі недолік активів у ліквідній формі, нездатність юридичної особи- суб'єкта підприємницької діяльності — задовольнити у встановлений для цейтермін пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язанняперед бюджетом.

Урезультаті еволюції законодавства про банкрутство підприємств у нього усебільше вносилося норм, спрямованих не стільки на ліквідацію боржника, скількина його фінансове оздоровлення.

Загаломзаконодавство про банкрутство повинне виконувати три Основні функції:

1) запобігати непродуктивневикористання активів підприємств;

2) реабілітувати підприємства,що виявилися на границі банкрутства, зберігаючи значні резерви для успішноїфінансово-господарської діяльності в майбутньому. Як правило, така реабілітаціяпередбачає фінансову санацію (реорганізацію);

3) сприяти цілковитомузадоволенню претензій кредиторів. Головне в проведенні справи про банкрутствопідприємства — найбільш

повнезадоволення вимог кредиторів, що пред'явлені до боржника. Цього можна досягтитак:

а)у процесі ліквідаційної процедури продати майно боржника і розподілити вирученізасоби між кредиторами;

б)втілити в життя план санації (реорганізації) боржника, що передбачає йогозбереження.

Арбітражнийсуд може застосовувати до боржника такі типи процедур:

а)ліквідаційні;

б)реорганізаційні;

в)санаційні.

Доприйняття нового законодавства про банкрутство в Україні домінував першийметод. Проте в багатьох економічно розвитих країнах пріоритетної є санація, ане ліквідація підприємства-боржника. У ФРН, наприклад, у центрі уваги введеногов дію з 01.01.99 обновленого закону пробанкрутство знаходиться можливість задоволення претензій кредиторів згідно зпланом санації (реорганізації). Аналогічні положення можна знайти й узаконодавствах США, Франції й інших економічнорозвитих країн. У вітчизняному законодавстві про банкрутство, що діяло до 2000 року, також передбачалася можливістьсанації підприємства в процесі проведення справи про банкрутство, проте цепитання було не досить урегульованим. Новий закон передбачає більше можливостейдля відновлення платоспроможності боржника і після порушення справи пробанкрутство.

Сутністьбанкрутства випливає з визначень, приведених у законодавстві про банкрутство.Згідно зі статтею 1 Закону України «Про банкрутство» від 1992 року підбанкрутством розуміють зв'язану з недостатністю активів у ліквідній формінеможливість юридичної особи задовольнити у встановлений для цей термінвиставлені йому кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом.

Учервні 1999 року Верховна Рада Україниприйняв Закон «Про відновлення платоспроможності чи боржника визнання йогобанкрутом», що вводиться в дію з 01.01.2000 року. Цей Закон є революційним у сфері банкрутства і санаціїпідприємств. Він дає таке визначення банкрутства: банкрутство — це визнанаарбітражним судом неможливість боржника відновити свою платоспроможність ізадовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосуванняліквідаційної процедури. Суб'єктом банкрутства вважається боржник, неможливістьякого виконати свої грошові зобов'язання встановлена арбітражним судом.

Суб'єктамибанкрутства можуть бути лише зареєстровані у встановленому порядку як суб'єктипідприємницької діяльності юридичні особи, зокрема державні підприємства,підприємства з частиною державної власності в статутному фонді. Не можуть бутисуб'єктами банкрутства відособлені підрозділи юридичних осіб (філії,представництва, відділення).

Разомз тим необхідно відзначити, що діючий нині закон не передбачає розмежуванняпонять банкрутства і псевдобанкрутства (називаного також кримінальним, злісним, фіктивнимбанкрутством). Однак, законодавство багатьох закордонних країн давно вже чітковизначило ознаки простого (необережного) і злочинного (злочинного) банкрутства.

Уряді випадків з метою завуалювання злочинних дій, керівники чи підприємстввласники можуть удатися до прийомів приховання факту власного банкрутства.

Навмиснеприховання факту стійкої неспроможності чи засновником власником суб'єктагосподарювання, а також посадовою особою здійснюється шляхом наданнянедостовірних зведень чи кредитору уповноважені їм органу.

Дляоб'єктивної оцінки фінансового стану підприємств із метою завчасного виявленняфакту їхньої фінансової неспроможності, а також попередження фіктивного банкрутства,необхідна система науково-обґрунтованих фінансових критеріїв.

Усікритерії, що дозволяють діагностувати фінансову неспроможність підприємств,можна розділити на неформалізовані і формалізовані.

Донеформалізованих критеріїв можна віднести наступні:

1) наявність у балансі збитків;

2) збільшення періоду погашеннякредиторської заборгованості;

3) наявність простроченоїкредиторської заборгованості і збільшення її питомої ваги в складі зобов'язаньпідприємства;

4) тенденція випереджальногоросту позикових джерел фінансування в порівнянні з динамікою власного капіталу;

5) тенденція випереджальногоросту найбільш термінових зобов'язань у порівнянні зі зміною високоліквіднихактивів;

6) формування довгострокових активівза рахунок короткострокових джерел.

Якбачимо, усі перераховані неформалізовані критерії фінансової нестабільностіпідприємств присущи СХПКім. Карбишева ібули докладно розглянуті в попередніх главах. Однак, неформалізовані критеріїне грають вирішальної ролі при визначенні фінансово неспроможності підприємств.

Формалізованікритерії виявлення неплатоспроможності підприємств приведені в „Методиціпроведення аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємстві організацій“.

Уданій методиці названі тринадцять основних фінансово-економічних показників, щодозволяють спеціально створеної комісії Агентства з питань попередженнябанкрутства установити факт фінансової неспроможності підприємства і занестийого в „Реєстр неплатоспроможних підприємств і організацій“.

Уметодиці приведені нормативні значення перерахованих показників. Саме, чивідповідність невідповідність фактичних показників нормативним і дає підставуфахівцям з Агентства чи вносити не вносити аналізоване підприємство довідповідного Реєстру.

Утабл. 3.14 розглянемо Основніфінансово-економічні показники, використовувані відповідно до офіційноїметодики для установлення факту фінансової неспроможності підприємств.

Таблиця3.14

Основніфінансово-економічні показники

Показники На початок року На кінець року Нормативне значення Коефіцієнт покриття 0,99 0,60 > 1 Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами -0,01 -0,67 >0,1 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,005 >0,2 Коефіцієнт автономії 0,86 0,80 >0,5 Коефіцієнт фінансової стабільності 0,87 0,82 >0,5 Робочий капітал, тис. грн. -12,4 -752,2 Збільшення Маневреність робочого капіталу -0,001 -0,090 Збільшення Коефіцієнт оборотності оборотних коштів 1,201 1,642 Збільшення Коефіцієнт оборотності запасів 0,864 0,597 Збільшення Час обороту запасів, днів 422 611 Зменшення Фондовіддача, грн. 0,143 0,123 0,092 Час обороту оборотних коштів, днів 303,9 222,3 Зменшення

Примітка:нормативне значення фондовіддачі береться як середнє значення по всіхсільськогосподарських районах Каховського району за 2000 рік.

Заданими табл. 3.14 коефіцієнт покриття,коефіцієнт забезпеченості власними засобами на початок і кінець року невідповідають нормативному значенню, як і тенденція зміни вартості робочогокапіталу.

Коефіцієнтабсолютної ліквідності отсутствует,тому що немаєможливості його розрахувати через відсутність у господарства коштів.

Показникманевреності робочого капіталу (власних оборотних коштів) не відповідаєнормативному, він зростає з -0,001 до -0,09. Однак, дана методика припускаєзбільшення маневреності робочого капіталу, сформованого за рахунок власнихоборотних коштів, а не кредиторської заборгованості. Тому, збільшенняманевреності робочого капіталу з -0,001 до -0,09не можна вважативідповідним нормативу.

Відповідністькоефіцієнта оборотності засобів і оборотності запасів нормативному значенню тежвикликає сумнів. Адже ріст коефіцієнтів оборотності на тлі зниження показниківрентабельності є наслідком інфляційного росту цін, тому що коефіцієнтоборотності є відносним показником, у чисельнику якого знаходиться виторг відреалізації.

Єдинимипоказниками, що відповідають нормативному значенню, можна вважати коефіцієнтавтономії і коефіцієнт фінансової стабільності.

Необхідновідзначити, що об'єктивність оцінки фінансово-економічного положенняпідприємства буде оцінюватися не по балансової, а по ринковій вартості.

Істотнимнедоліком зазначеної методики є те, що вона не дає відповідь на принциповепитання: який висновок про фінансовий стан можна зробити в тих випадках, коли впідприємства одні оціночні показники знаходяться в нормі, а інші знаходятьсянижче критичного значення. Також не вирішені питання про те, яке кількістьфактичних показників, що характеризують господарсько-фінансову діяльність, повиннене відповідати нормативним значенням для того, щоб підприємства було визнанонеспроможним і чи досить невідповідність одного чи половини аналізованихпоказників їхньому критичному рівню, щоб підприємство було визнанонеспроможним. Невизначеність висновків таїть у собі небезпека зловживань.

Аналізфінансово-економічних показників, що характеризують підприємство з різнихсторін у випадках, коли аналізованим показникам присущі досить суперечливітенденції, висновки експертів будуть суб'єктивними й обґрунтованими напрактичному досвіді й інтуїції. Тому ми не можемо з визначеною точністюприпустити які будуть зроблені висновки про СХПК ім. Карбишева користувачамиданої методики.

Данаметодика рекомендована фахівцями з:

1) Агентства з питаньпопередження банкрутства;

2) міністерств і інших органівцентральної і місцевої виконавчої влади;

3) Державних податковихадміністрацій;

4) обслуговуючих банків.

Алеіснують і інші методики. Так, логічної завершеності і достатньої об'єктивностірезультатів аналізу можна домогтися, якщо з'єднати в загальний синтетичнийпоказник Основні коефіцієнти, що характеризують фінансову діяльністьпідприємства.

Усвітовій практиці вже накопичений достатній досвід інтегральної оцінкифінансового стану підприємств. Для цих цілей кожному первинному фінансовомупоказнику приписується деякий ваговий коефіцієнт. Як мінімальний критерійстійкості фінансового стану підприємства, як правило, використовуєтьсяімовірність банкрутства.

Узакордонних країнах для оцінки ризику банкрутства і кредитоспроможностіпідприємств широко використовується модель відомого французького економіста Э. Альтмана, що за допомогою багатомірногодискримінантного аналізу досліджував 22 фінансових коефіцієнта і вибрав 5 з них для включення в остаточне рівняння множинної регресії:

/>

де:OK — оборотний капітал;

НРП- сума нерозподіленого прибутку, резервів,фондів спеціального призначення і цільового фінансування;

ПП — прибуток після сплати податків;

СК- власний капітал;

ВР- виторг від реалізації;

А- підсумок активу балансу. Розрахунокімовірності банкрутства підприємства по моделі Альтмана проведений за допомогою електронних таблиць Microsoft Excel (див. табл. 3.15). вихідні дані узяті з Форми 1 „Баланс“ річного звітугосподарства, виторг від реалізації у Формі 2 „Звіт про фінансові результати“ річного звіту.

Таблиця3.15

Вихіднідані для визначення імовірності банкрутства СХПК ім. Карбишева

Показники На початок року На кінець року Оборотний капітал, тис. грн. (O.K.) 1317,8 1119 Сума нерозподіленого прибутку, резервів, фондів соціального призначення і цільового фінансування, тис. грн. (НРП) -447,3 -979,9 Прибуток після сплати податків, тис. грн. (ПП) -531,5 -1033 Власний капітал, тис. грн. (СК) 9046 8109,6 Позиковий капітал, тис. грн. (ЗК) 1437,9 2084,2 Виторг від реалізації (ВР) 1100,1 681,5 Підсумок активу (А) 10483,9 10193,8 Імовірність банкрутства 3,803409747 2,064188068

Зурахуванням отриманих результатів імовірність банкрутства оцінюється в такийспосіб:

Z                                                                 імовірністьбанкрутства:

від1,8 і менше                                           — дуже висока;

від1,81 до 2,7                                           — висока;

від2,8 до 2,9                                             — можлива;

3,0 і вище                                                   — дуже низька.

Використовуючимодель Альтмана, ми розрахували, що на початокроку Z = 3,80, а наприкінці — Z = 2,06. Отже, з точністю прогнозу 95% можна затверджувати, що за станом на кінець року імовірність банкрутстваСХПК ім. Карбишева висока.

Послідовністьпроведення справи про банкрутство, передбачена новим законодавством, істотновідрізняється від тієї, що діяла до 2000 року (мал. 3.1 і додаток У).

Охарактеризуємодокладніше послідовність дій зацікавлених сторін щодо оголошення підприємствачи банкрутом його санації, що передбачена новим Законом України «Провідновлення платоспроможності чи боржника визнання його банкрутом».

1. Підстави і порядок наданнязаяви про відкриття справи про банкрутство боржника.

Справапро банкрутство підприємства відкривається по письмовій заяві — кого-небудь із кредиторів боржника,органів державної податкової чи служби контрольно-ревізійної служби,працівників підприємства до арбітражного суду при наявності відповідних основ(формальних ознак фінансової неспроможності). Кредитори мають право об'єднатисвої вимоги до боржника і звернутися в суд з однією заявою. Боржник можезвернутися в арбітражний суд за власною ініціативою про його фінансову чинеспроможність погрози такої неспроможності.

/>

Рис.3.1. — Проходженнясправи про банкрутство згідно Закону „Про банкрутство“ від 1992 року

Згіднозі статтею 15 АП і статтею 6 Закону «Про відновленняплатоспроможності чи боржника визнання його банкрутом» справи про банкрутстворозглядаються арбітражними судами за місцем перебування боржника.

Справапро банкрутство збуджується арбітражним судом, якщо безперечні вимоги кредитора(кредиторів) до боржника складають не менше трьохсот мінімальних розмірівзаробітної плати і не були задоволені боржником протягом трьох місяців післявстановленого для їхнього погашення терміну.

Відзначимо,що згідно з положеннями колишнього Закону, кредитор міг звернутися з заявою прооголошення боржника банкрутом, якщо останній не міг задовольнити протягомодного місяця визнані їм претензійні вимоги. Отже, до основних нововведень участині порушення справи слід віднести такі:

— уведення положення щодомінімальних розмірів вимог кредиторів, не вдоволених боржником;

— змінено термін, післязакінчення якого в кредитора виникає право на звертання в арбітражний суд іззаявою про порушення справи; змінено характер події, від якого відраховуєтьсятермін, після закінчення якого кредитор може звернутися з заявою (3 місяці з дня, установленого длявиконання зобов'язань, замість одного місяця після визнання претензійнихвимог).

Справапро банкрутство збуджується при наявності формальних ознак фінансовоїнеспроможності боржника. Вітчизняне законодавство виділяє дві таких ознаки:

1.Неплатоспроможність. Боржник вважається неплатоспроможним, якщо він не в змозівиконати свої платіжні зобов'язання, термін оплати яких настав. Зовнішньою ознакоюнеплатоспроможності боржника є припинення їм будь-яких платежів.

2. Погроза неплатоспроможності.Боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності, якщо він припускає своюнеспроможність виконати платіжні зобов'язання у випадку настання терміну їхньогопогашення. З формальної сторони, погроза неплатоспроможності позначається наоснові оперативного фінансового плану боржника.

Узаконодавстві про банкрутство гнітючого більшості країн виділяють ще один,третя ознака фінансової неспроможності, що може бути основою для порушеннясправи про банкрутство боржника — це перевищення заборгованості підприємства над його активами (майном).Неплатоспроможність такого підприємства настає з настанням термінів виконаннязобов'язань.

Упершому випадку маємо справа з зовнішньою ознакою фінансової неспроможності(фактична неплатоспроможність). В другому і третьому — із припущенням (прогнознеплатоспроможності).

Зрозуміло,що кредитор може звернутися з заявою про порушення справи лише у випадкунеплатоспроможності боржника, оскільки погрозу неплатоспроможності може виявитилише сам боржник. Кредиторами, що мають право збуджувати справа пробанкрутство, можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи, що маютьпідтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів,чиї майнові вимоги цілком забезпечені заставою.

Кредитор,чия вимога забезпечена заставою, може звернутися з заявою про порушення справипро банкрутство щодо вимог, не забезпечених заставою, чи якщо вартість предметазастави недостатня для повного задоволення його вимоги. У даному випадку,кредитор повинний привести доказу того, що вартість предмета застави недостатнядля повного задоволення вимоги, забезпеченого заставою.

Боржник,у випадку чи неплатоспроможності погрози неплатоспроможності і при наявності майна,достатнього для покриття судових витрат, може звернутися в арбітражний суд завласною ініціативою з заявою про порушення справи про своє банкрутство за такихумов:

— якщо задоволення вимог одногочи декількох кредиторів унеможливить виконання грошових зобов'язань передіншими кредиторами;

— якщо, у випадку ліквідаціїборжника не в зв'язку з процедурою банкрутства, боржник не має можливостізадовольнити грошові вимоги кредиторів у повному обсязі;

— при наявності ефективноїконцепції санації і відсутності необхідного часу для її реалізації (необхіднихвідстрочок платежів можна досягти, склавши світову угоду під час ведення справипро банкрутство).

3.6. Механізм фінансової стабілізації

Коженетап аналізу фінансового стану, проведений аналіз у попередніх главах, указуєна те, що СХПК ім. Карбишева функціонує з високою імовірністю банкрутства.

Щобнадалі не допустити його ліквідацію, варто негайно шукати і застосовуватиможливі механізми фінансової стабілізації.

Усімеханізми фінансової стабілізації можна розділити на внутрішні і зовнішні.

Внутрішніймеханізм фінансової стабілізації здійснюється по таких етапах:

1.Усунення неплатоспроможності. У якому би ступені не оцінювався масштабкризового стану підприємства, невідкладною задачею в системі мір йогофінансової стабілізації є відновлення здатності платежів по своїм поточнимзобов'язанням.

2.Відновлення фінансової стійкості. Хоча неплатоспроможність підприємства можебути усунута протягом щодо короткого періоду часу за рахунок здійснення рядуаварійних фінансових заходів, причини генерирующий неплатоспроможності, можутьзалишатися незмінними, якщо не буде відновлена до безпечного рівня фінансовастійкість підприємства. Це дозволить усунути погрозу банкрутства не тільки вкороткому, але й у відносно тривалому періоді.

3. Зміна фінансової стратегії з метоюприскорення економічного росту. Повна фінансова стабілізація досягається тількитоді, коли підприємство забезпечує стабільне зниження вартостівикористовуваного капіталу і постійний ріст своєї ринкової вартості. Ця задача вимагаєприскорення темпів економічного розвитку шляхом внесення визначених коректив уфінансову стратегію. Скоректована, з урахуванням несприятливих факторів фінансовастратегія підприємства повинна забезпечити високі темпи його виробничогорозвитку при одночасному зниженні погрози його банкрутства в майбутньомуперіоді.

Кожномуетапу фінансової стабілізації підприємства відповідає визначений механізм.Однак, у нашому випадку внутрішні механізми фінансової стабілізації не дозволятьусунути погрозу банкрутства.

Тількиза рахунок власних коштів СХПК ім. Карбишева не зможе вирішити проблему своєїфінансової неспроможності, кредитори також не бажають взяти участь у санації.Отже, щоб не допустити ліквідації господарства і задовольнити вимогикредиторів, необхідно шукати компромісні рішення даної проблеми.

Можливимтаким рішенням може бути використання прийому, схожого на зворотний лізинг. Приякий СХПК ім. Карбишева, за згодою кредиторів, у рахунок погашеннякредиторської заборгованості продасть їм на суму боргів будинку і спорудження зодночасним складанням договору про лізинг даних об'єктів нерухомості.

Кредиторитакож можуть взяти участь у фінансовому оздоровленні боржника у форміпролонгації і реструктуризації заборгованості, у формі надання додатковихкредитних ресурсів.

Однак,участь кредиторів буде безглуздим, якщо господарство не задіє внутрішні джерелафінансової санації.

Так,господарство повинне різко скоротити витрати, відмовитися від збитковоговиробництва, скоротити весь незабезпечений роботою персонал.

ТакожСХПК може провести реструктуризацію активів. У рамках реструктуризації активіввиділяють наступні види санаційних заходів:

а)мобілізація схованих резервів через реалізацію окремих об'єктів основних іоборотних коштів, що безпосередньо не зв'язані з процесом виробництва іреалізації продукції (будинку і спорудження невиробничого призначення,наднормативні запаси сировини і матеріалів і т.д.);

б)лізинг основних фондів. Цей метод уможливлює модернізацію устаткування без якийподальше виробництво сільськогосподарської продукції буде нерентабельним;

в)здача в оренду основних фондів, що не повною мірою використовуються увиробничому процесі;

г)продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів. За рахунок такоїоперації підприємство може одержати інвестиційні ресурси для перепрофілюваннявиробництва на більш прибуткові види діяльності;

д)домогтися погашення дебіторської заборгованості.

Поліпшенняфінансового стану СХПК можна домогтися тільки діючи по всім перерахованим вищенапрямках одночасно.

Крімперерахованих методів, домогтися погашення боргу і мобілізації необхідних дляфінансового оздоровлення ресурсів можна також за рахунок цільового банківськогокредиту. Така форма санації здійснюється, як правило, комерційним банком.Оскільки одержання такого кредиту зв'язано з високим рівнем ризику, ставкавідсотків за нього досягає максимального рівня. При цьому, якщо банк дає кредитпідприємству, у відношенні якого розглядається справа про банкрутство, домоменту висновку кредитної угоди, а інформація про розгляд такої справи бувопублікований, безнадійна заборгованість за кредит погашається за рахуноквласних коштів кредитора.

Такийкредит варто брати лише тільки в тому випадку, коли в підприємства будевпевненість у тім, що до моменту повернення кредиту кредитний проект окупиться.

Щеодним, на мій погляд найбільш реальною умовою виходу СХПК ім. Карбишева зкритичного стану міг би стати механізм, при якому земля одержала б реальнуринкову вартість і могла бути включена (у вартісному вираженні) до складуосновних фондів.

Грошоваоцінка землі перетворить її у виробничий капітал, що буде функціонувати всистемі ринку землі. Це дасть наступні переваги:

а)кожен землевласник одержує можливість оформити під заставу землі банківськийкредит (іпотека), що є необхідним для зміцнення матеріально-технічної бази ірозширення виробництва. У країнах з ринковою економікою сільськимтоваровиробникам під заставу землі і нерухомості виділяють до 40% кредитних ресурсів;

б)утворяться умови для покупки-продажу землі;

в)капіталізація землі — за принципом зворотногозв'язку — буде благоприятствовать подальшому розвитку ринковихвідносин.

Ринокземлі повинний стати діючим механізмом добору ефективних форм господарювання йекономічно найбільш сильних хазяїнів на землі.

Покупка-продажземлі повиненздійснюватися під контролем держави, через Земельний банк. Необхідно такожустановити порядок, при якому земля може бути продана тільки тим, хто їїбезпосередньо обробляє і здатний ефективно використовувати.

Дотеперне доведений до логічного завершення основний принцип реформування земельнихвідносин, що був проголошений у жовтні 1994р.: » Земля повинна належати тим, хто неї обробляє, мати власника іхазяїна".

Селянистали власниками земельних паїв, однак отримані ними сертифікати незабезпечують реалізацію права володіння, користування і розпорядження приватноювласністю на землю в повному обсязі. А без цього дарма сподіватися на залученняв агропромисловий комплекс серйозних інвестицій на технічне і технологічнепереоснащення сільськогосподарського виробника.

УказПрезидента України «Про негайні заходи по прискоренню реформуванняаграрного сектора економіки» створює вагомі умови для істотногоприскорення ринкових перетворень у селі, завершення реформування суспільногосектора сільськогосподарського виробництва на підставі приватної власності.

Однак,визначених Указом норм недостатньо для істотної зміни в селі ситуації докращого. Приватна власність і засновані на її фундаменті нові господарства незароблять, якщо не будуть утворені ефективні механізми кредитногообслуговування села, спеціалізовані банківські інституції.

Упосланні Президента України до Верховній Раді України, у розділі «Реформив аграрному секторі», указуються наступні шляхи удосконалення економічнихі фінансово-кредитних відносин у селі:

— впровадження іпотечногокредитування під заставу землі з реально діючим механізмом її вилучення увипадку неповернення кредитів;

— утворення Земельного(іпотечного) банку;

— створення механізму фінансовихгарантій повернення кредитів сільськогосподарськими виробниками черезспеціалізовані структури по оцінці платоспроможності і санації підприємств;

— забезпечення адресноїпідтримки окремих диверсифікованих галузей виробництва (наприклад, виробництвозерна) за рахунок цільових позик (насіння, техніка) під конкретну продукцію;

— упровадження механізмувідповідальності власників і керівників підприємств, господарств за своєчаснувиплату заробітної плати і дивідендів, а також за розрахунки з державою.

Уцьому ж посланні відзначено, що Кабінет Міністрів зобов'язався внести протягомтрьох місяців із дня опублікування послання на розгляд Верховній Раді зміни ідоповнення до Земельного кодексу України, підготувати і подати на розгляд увстановленому порядку проекти законів «Про купівлю і продаж земельнихділянок», «Про земельний (іпотечному) банці» і т.д.

Однак,зазначені терміни вже минули, а необхідні законодавчі акти і зміни до них ще неприйняті. Але навіть якщо будуть прийняті, існує ще одна проблема, що вимагаєрозгляди, — проблема грошової оцінкиземлі.

Проведенідослідження формування ринкової ціни землі-товару дозволяють зробити важливийтеоретичний висновок: ринкова ціна землі підвищується тоді, коли банківськівідсотки знижуються, і навпаки, підвищення банківських відсотків приводить дозниження ринкової ціни землі. Саме останнє пояснює те, що ціна на землю в нашійдержаві, за даними опитування селян — нових землевласників, більш ніж у 10 — 40 разів нижче кадастрової.

Звернемосядо існуючого реаліям. За даними вибіркового опитування селян, реальна ціназемлі сільськогосподарського призначення складає 100 -300 грн. за 1 га, а не3500 — 4000 грн., як це передбаченокадастром. Таке положення на ринку землі обумовлено загальноекономічноюситуацією в агропромисловому комплексі. Потенційними продавцями землі будуть восновному сільські жителі похилого віку, що не мають перспектив на майбутнє, неможуть самостійно обробляти свої паї і мають величезну потребу в грошах (оплатапослуг, ліки і т.д.), а також соціальнонеблагополучні жителі села, що мають ще велику потребу в грошах. Вони продадутьземлю за вищевказаними цінами. У Росії, наприклад, в окремих областях, дедозволений продаж землі, ціна 1 гаеквівалентна 10 діл. СІЛА.

Притаких цінах на землю, навіть якщо будуть упроваджені механізми купівлі-продажуй іпотеки землі, істотних кредитних надходжень сільськогосподарські виробникине одержать.

Висновки

Фінансовийаналіз є найважливішою функцією керування в умовах ринкової економіки.Сільськогосподарські підприємства, здійснюючи виробничу діяльність, вступають увзаємини з багатьма суб'єктами господарювання, і від того, наскільки реальнодана оцінка фінансового стану підприємства залежить результатфінансово-виробничої діяльності підприємства.

СХПКім. Карбишева розташовує значним ресурсним потенціалом: площасільськогосподарських угідь протягом аналізованого періоду залишалася незмінноїі складала 7188,6 га, у тому числі на зрошенні — 2105 га; досить високий рівеньзабезпеченості основними й оборотними фондами (у вартісному вираженні). Так, у2000 році фондооснащеність була 183 тис. га, а фондоозброєність — 51,2 тис. гаі навіть підвищилася на 5% у порівнянні з базисним 1998 роком (за рахунокзниження чисельності працівників на 27 чоловік); поголів'я тварин в умовнихголовах знизилося на 27,2% і склало -670,9 ум. гол.; енергетичні ресурси взвітному періоді знизилися на 4,8% і склали 7852 л. с Однак, результати відвикористання цих ресурсів невтішні: валова продукція в 2000 році складала лишетільки 39,1% від 1998 року, тобто 695,2 тис. грн., фондовіддача основних фондівзнижується і росте фондоємкість. У 2000 році на 1 грн. виробництва валовоїпродукції було витрачено 20 грн. основних фондів, балансовий збиток на кінецьзвітного періоду склав 1463,9 тис. грн.; рентабельність реалізованоїсільськогосподарської продукції досягла рівня, рівного — 50,8%.

Такийстан виробничо-фінансової діяльності викликало необхідність провести всебічнийі заглиблений аналіз руху і використання фінансової стійкості СХПК ім.Карбишева. На підставі проведеного аналізу можна зробити наступні висновки:

1. Сума авансованого капіталу накінець 2000 року зменшилася на 290,1 тис. грн., в основному за рахунокзменшення основного капіталу підприємства на 129,2 тис. грн. і матеріальних оборотних коштів на 164,8 тис. грн. Результатом такої зміни єзначне скорочення власного капіталу на 936,4 тис. грн., ріст кредиторськоїзаборгованості і відсутність необхідних сільськогосподарському підприємствукороткострокових кредитів і позик.

2.Відбувається зниження загальної ліквідності засобів підприємства, щопідтверджують коефіцієнти ліквідності (див. дипломну роботу) відсутністю накінець року найбільш ліквідних активів.

3. Тип фінансової стійкості (за загальноприйнятою методикою)нормальний, але в той же час всі ознаки показують на кризовий стан: високакредиторська заборгованість (неплатежі в бюджет, заборгованість постачальникам,заборгованість по оплаті праці).

4. Знижується ефективністьвикористання капіталу — -14,4%, а такожсповільнюється оборотність активів.

5. На підставі моделі Альтмана були проведені розрахункипрогнозування банкрутства — імовірністьбанкрутства СХПК ім. Карбишева дуже висока і вона підвищилася на кінець 2000року.

Напідставі отриманих результатів аналізу фінансового стану необхідно провести рядзаходів щодо фінансової стабілізації в СХПК ім. Карбишева:

1. Провести реструктуризаціюактивів, усунути причини іммобілізації оборотних коштів.

2. Використання зворотноголізингу, для залучення додаткових позикових засобів.

3. Продаж низькорентабельнихструктурних підрозділів.

4. Погашення дебіторськоїзаборгованості.

5. Розробити механізм залученняземельних ресурсів до складу основного капіталу для використання під заставу віпотечному кредитуванні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Родионова В.М., Федотова М.А.Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции. -М: Перспектива, 1998.С.

2. БалабановИ.Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта. — М.: Финансы и статистика, 1998. С.78

3. ШереметА.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. — М.: ИНФРА-М, 1996.

4. КовалевА.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. -Центр экономикии маркетинга, 1997.

5. ДонцоваЛ.В., Никифорова Н.А. Анализ бухгалтерской отчетности. — М.:Изд-во«ДИС», 1998.

6. МазуроваИ.И., Астапенко З.Н., Брылева Н.Д. Лекции по анализу финансово — хозяйственнойдеятельности предприятия. — СПбУЭФ, 1993

7. Анализэкономической деятельности клиентов банка: учебное пособие. Под ред. Проф. О.И.Лаврушина. — М: ИНФРА-М, 1996.

8. Анализхозяйственной деятельности в промышленности: Учебник /Богдановская Л.А.,Виногоров Г.Г., Мигун О.Ф. и др.; под общей редакцией В.И. Стражева. — 2-еизд., стереотип.-Мн.: Выш.шк., 1996. — 363 с.

9. БакановМ.И. Анализ хозяйственной деятельности в торговле. — М.: Экономика, 1990. — 352с.

10.Баканов М.И., Шеремет А.Д.Теория экономического анализа: Учебник. -4-е изд. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 416 с.

11. БороненковаС.А., Маслова Л.И., Крылов СИ. Финансовый анализ предприятий. — Екатеринбург:Изд — во Урал. гос. Университета, 1997. -200с.

12. ЗудилинА.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятия развитых капиталистическихстран. — Екатеринбург: Каменный пояс, 1992. — 224 с.

13. Инновационныйменеджмент /Под ред. П.Н. Завлина, А.К. Казанцева, Л.Э. Миндели. — 2-е изд.,перераб. и доп. — М.: ИСН, 1998. — 568 с.

14. КовалевВ.В., Патров В.В. Как читать баланс. — 3-е изд., перераб. и доп. М.: Финансы истатистика, 1998. — 448 с.

15. ЛюбушинН.П., Рябинин Л.А. Оценка эффективности сдвигов в технологической структуреэкономики //Малый и средний бизнес: тезисы международной конференции(Н.Новгород, 8-9 апр. 1996 г.).-Н.Новгород: ННГУ. — С. 25-27.

16.Любушин Н.П. Теория экономического анализа: Курс лекций. -Н.Новгород: НКИ,1998. — 81 с.

17.Макконел К.Р., Брю С. Л. Экономика: принципы, проблемы и политика. В 2т.: Пер.с англ… Т. Ш. — М.: Республика, 1992. — 399 с.

18. РусакН.А., Русак В.А. Финансовый анализ субъекта хозяйствования. -Мн.: Выш. Шк.,1997. — 309 с.

19. СавицкаяГ.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий. — Мн.: ИП Экоперспектива, 1997. — 498 с.

20. Финансовыйменеджмент /Под ред. Е.С. Стояновой. — М.: Изд-во «Перспектива»,1996.-405 с.

21. ХелфертЭ. Техника финансового анализа: Пер. с англ. /Под ред. Л.П. Белых. — М.: Аудит,ЮНИТИ, 1996. — 633 с.

22. БакановМ.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. — М.: Финансы и статистика,1996.

23. БалабановИ.Т. Основы финансового менеджмента: Учеб. пособие. — М.: Финансы и статистика,1997. — 480 с.

24. Агенствопо вопросам предупреждения банкротства предприятий. Методика интегральнойоценки инвестиционной привлекательности предприятий и организаций //Украинскаяивестиционная газета. 1998. — № 3.

25. Закон Украины «О банкротстве» // Голос Украины. — 1992.

26. ЗаконУкраины «О возобновлении плежеспособности должника или признание егобанкротом» // Голос Украины. — 1999. — 30 липня.

27.Бланк И.А. Основы финансового менеджмента: В 2-х т. — К.: Ника -Центр,1999.-512 с.

28.Бригхем Е.Ф. Основы финансового менеджмента: Учебник.: Пер. с англ. — К.:Молодь, 1997. — 1000 с.

29. ВанХори Дж. К. Основы управления финансами: Учебник: Пер. с агл… -М.: Финансы истатистика, 1996. — 800 с.

30.Витлинский В.В., Пернаровский О.В., Баранова А.В. Оценка кредитоспособностизаимодавца и риска банка //Финансы Украины. -1999.-№12.

31. ГлазуновВ.Н. Анализ финансового состояния предприятий// Финансы. -1999. — №.2.

32. ГоловС, Пархоменко В. Новый план счетов: построение и применение //Бухгалтер, учет иаудит. — 2000. — № 1.

33.Жежера М. Сравнительная характеристика методики проведения анализа финансовогосостояния предприятий Украины и за границей //Экономика, финансы, право. — 1999. — № 5.

34.Ковалев В.В. Финансовый анализ. — М.: Финансы и статистика, 1998. -512с.

35. КолесниковВ.П., Кроливецкая Л.П. Банковское дело. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 476с.

36. КрейнинаМ.Н. Финансовое состояние предприятий: Методы оценки. -М.: ДИС, 1998.-224 с.

37. Лігоненко Л., Ковальчук Г. Оцінка платоспроможностіпідприємства: Методичні підходи // Економіка, фінанси, право. — 1998. — № 9.

38. Литвин М.И. О критериях платежеспособностипредприятия // Финансы. -1993.-№ 10.

39. ЛитвинМ.И. Применение матричных балансов для оценки финансового состояния предприятия// Финансы. 1995. — № 3.

40. МиддлтонД. Бухгалтерский учет и принятие финансовых решений: Учебник: Пер. с англ. — М.: Аудит. ЮНИТИ, 1997. — 408 с.

41. Нікбахт Е., Гропеллі А.Финансі: Пер. с англ.-К.: Основи, 1993. -384 с.

42.Николаева С.А. Особенности учета затрат в условиях рынка: система «директ- костинг» — М.: Финансы и статистика, 1993. — 128 с.

43.Патров В.В., Ковалев В.В. Как читать баланс. — М.: Финансы и статистика, 1994.- 254 с.

44. Операції комерційних банків / Р. Коцовська та ін. — Львів: Центр "Європа", 1997.-228 с

45. Хелферт Э. Техника финансового анализа: Пер. с англ. — М.: Аудит. ЮНИТИ, 1996.-664с.

46. Фінансова діяльністьпідприємств / О.М. Бандурка та ін. — К.: Либідь, 1998.-312 с.

47. Рабочаятетрадь: Национальные стандарты бухгалтерского учета // Национальный центрэкономического образования. — К., 1999.