Реферат: Финансовая стойкость предприятия
Київськийнаціональний торговельно-економічний університет
Міністерство освіти і наукиУкраїни
Кафедра підприємництва
КурсовароботаНа тему: “Методи оцінкифінансової стійкості торговельного підприємства та шляхи їх вдосконалення.”
На матеріалах підприємстваЗАТ “Сільгоспродукт”.
Студентки ФЕМП4 курсу, 9 групи
Кочетової Ю. І.
Науковий керівник:
Блаженко С. Л.
Київ 2002
Зміст:
Вступ.........................................................................................................................31. Сутністьфінансової стратегії та її роль в системі функціонування торговельногопідприємства..........................................................................................4
1.1 Фінансовастратегія в системі управління підприємством...........4
1.2 Матрицяфінансових стратегій........................................................7
2. Фінансовастійкість як відображення фінансового стану підприємства ....13
2.1 Сутність фінансової стійкостіпідприємства та фактори, що її обумовлюють..................................................................................................13
2.2. Аналіз фінансової стійкості підприємства...............................15
3. Оцінкафінансової стратегії та ступеня її ефективності на підприємстві“Сільгосппродукт”.........................................................................................................22
3.1. Аналізфінансово майнового стану підприємства ЗАТ “Сільгосппродукт”........................................................................................22
3.1.1. Загальна оцінкаоборотності активів підприємства..........32
3.1.2. Аналіз ефективностівикористання майна.........................32
3.2. Оцінкатипу фінансової стійкості підприємства “Сільгосппродукт”........................................................................................34
3.3. Розрахунокпрогнозних показників діяльності підприємства...41
Висновки................................................................................................................44Література .............................................................................................................46Додатки...................................................................................................................47
Вступ
З переходом економіки України до ринкових відносинпідвищується самостійність підприємств, їх економічната юридична відповідальність за результати діяльності. Різко зростаєзначення фінансової стійкості суб’єктів господарювання, що зумовлює об’єктивну необхідність визначення тенденцій розвитку їхфінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення такихпитань спрямована фінансова стратегія підприємства. Розробка фінансовоїстратегії – це галузь фінансового планування, складовою частиною якої виступаєобґрунтування фінансової стійкості підприємства.
Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансовихресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства заринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансовоїдіяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формуваннята розподіл прибутку, грошові розрахунки та інвестиційну політику. Адже длятого, щоб прийняти раціональне рішення необхідно проаналізувати забезпеченістьпідприємства фінансовими ресурсами, доцільність та ефективність їх розміщення івикористання, платоспроможність підприємства, його фінансові взаємовідносини зпартнерами. Оцінка цих показників є необхідною для ефективного управлінняпідприємством. З їх допомогою керівники здійснюють планування, контроль,покращують і вдосконалюють напрямок своєї діяльності.
Всебічно враховуючи фінансовіможливості підприємств, об¢єктивно оцінюючи характер зовнішніх та внутрішніх факторів, фінансовастратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостейпідприємства умовам, які склалися на ринку товарів.
Метоюдослідження в даній курсовій роботі є дослідження та аналіз фінансовоїстійкості, а також факторів, за допомогою яких можна управляти фінансовимстаном підприємства.
Відповідно до мети були визначені такі завдання;
- ознайомитися зтеоретичними основами “фінансової стратегії” підприємства, та “фінансовоїстійкості” як її складової;
- здійснити аналізфінансової стійкості на даному підприємстві;
- розробити заходи підвищення фінансової стійкості досліджуваного підприємства.
Предметомдослідження є фінансовий стан підприємства ЗАТ «Сільгосппродукт”.Інформаційною базою для виконання роботи слугували бухгалтерська звітність,калькуляція фінансового положення підприємства, а також різноманітніметодологічні джерела.
Сутність фінансової стратегії та їїроль в системі функціонування торговельного підприємства.
Значеннястратегії, що дозволяє вижити підприємству досить довгий період в умовахконкурентної боротьби, різко підвищилось за останні десять років. Прискорення змін навколишньогосередовища, поява нових потреб та зміна позицій споживача, поява новихможливостей в бізнесі, розвиток інформаційних мереж, доступність сучасних технологій,зміна ролі людських ресурсів та інші причини призвели до зростання значеннярозробки стратегії розвитку підприємства.
Слово«стратегія» грецького походження і означає «мистецтво розгортання військ в бою»або «мистецтво генерала». Цей військовий термін широко ввійшов в теорію і практику менеджмента. В менеджментістратегія розглядається як довгострокове, якісно виявлене направлення розвиткупідприємства, що стосується середовища, засобів і форм його діяльності, системистосунків всередині підприємства, а також позиції підприємства стосовнонавколишнього середовища. Стратегія являє собою набір правил, якими керуєтьсяпідприємство при прийнятті управлінських рішень, щоб забезпечити досягненнямісії і господарських цілей підприємства.
1.1 Фінансова стратегія в системі управління підприємством.
В сучасній системі управління підприємством провіднемісце належить стратегії розвитку, складовою якої є фінансова стратегія.Фінансова стратегія підприємства виступає як економічна категорія, щохарактеризує різноманітні відносини між суб”єктами ринку в фінансовій сфері. Цякатегорія визначає поведінку підприємства на ринку, формування його ринковоїпозиції, використання фінансових ресурсів при активній участігрошово-кредитних інструментів.
Необхідність виділення фінансової стратегії, якскладової загальної стратегії підприємства, обумовлена наступними причинами:
- диверсифікацією діяльностівеликих підприємств (тобто опанування ними різноманітних ринків, в тому числі іфінансового);
- необхідністю пошуку джерелфінансування стратегічних проектів;
- наявністю єдиної для всіхпідприємств кінцевої цілі при виборі стратегічних орієнтирів – максимізаціїфінансового ефекту;
- стрімким розвиткомміжнародних та внутрішньо-національних фінансових ринків (джерел залучення фінансовихресурсів та вигідного розміщення капіталу).
Фінансова стратегія розглядається як:
1. компонент загальноїстратегії, тобто як одна з функціональних стратегій; ціль – завоювання позиційна ринку;
2. базова стратегія, тобтота, яка забезпечує реалізацію будь-якої стратегії (за допомогою фінансовихінструментів, методів фінансового менеджмента та інших); ціль – ефективневикористання фінансових ресурсів і управління ними.
Теоретичний розгляд фінансової стратегії базується на чотирьох поняттяхта її важливих складових. Такими поняттями для фінансової стратегії виступають:
- зовнішнє середовище – комплексний аналіз зовнішніх факторів(умов) макросередовища; особлива увага присвячується механізмам економічногозростання і фінансового регулювання, тенденції розвитку фінансових ринківконкурентів;
- місія (головні цілі) – стабільне фінансовеположення підприємства; фінансове забезпечення загальної стратегії та кожної їїскладової;
- ситуаційний аналіз – фінансова експертиза управлінських рішень;аналіз сильних та слабких сторін фінансового положення підприємства; фінансовийаналіз поточної ринкової діяльності;
- планування використанняресурсів – визначення джерелфінансування діяльності компанії; фінансове планування у різних часовихвідрізках; складання бюджетів підприємства і таке інше.
Таким чином модель фінансової стратегії можназобразити в наступному вигляді:
/>
Малюнок №1: Модель фінансової стратегії підприємства[1].
Враховуючи зміну кон’юнктури та тенденційрозвитку фінансових ринків, високий рівень розвитку інноваційних фінансовихінструментів, якими оперують підприємства, їх залежність від напрямку рухумакроекономічних і соціально-політичних процесів в світовому суспільстві, слідсформувати ряд напрямків, які необхідно розглядати як складові фінансовоїстратегії. Серед них:
1. Вибір приоритетних для підприємства фінансових ринків і цільовихринкових сегментів для роботи в майбутньому.
2. Аналіз та обґрунтуваннястійких (стабільних) джерел фінансування ( в тому числі випуску ціннихпаперів).
3. Вибір фінансових інститутів вякості партнерів та посередників, які можуть ефективно співпрацювати зпідприємством в довгостроковому періоді (наприклад шляхом створеннястратегічних альянсів).
4. Розробка довгостроковоїінвестиційної стратегії, що співставляється з приоритетними напрямками розвиткувидів бізнесу.
5. Виявлення фінансовихмеханізмів майбутніх угод зі злиття і поглинання, а також інших напрямківфінансової реструктуризації підприємства.
6. Створення умов підтримкиросту ринкової вартості підприємства і стабільних (таких, що не понижаються)курсів випущених нею цінних паперів.
7. Формування та вдосконалення вмайбутньому ефективних внутрішньо-фірмових фінансових потоків, механізмівтрансфертного ціноутворення.
8. Прогнозні розрахункифінансових показників при стратегічному плануванні діяльності підприємства.
Фінансова стратегія являє собоюузагальнюючу модель дій, що необхідні для досягнення цілей підприємства врамках корпоративної місії шляхом координації, розподілу та використанняфінансових ресурсів підприємства.
Формування фінансової стратегії пов’язано звстановленням цілей та завдань підприємства; підтримкою фінансових відносин міжпідприємством та суб”єктами зовнішнього середовища (фінансовими ринками,державними регулюючими органами, спеціалізованими фінансовими установами,діловими партнерами і таке інше). Підприємство досягає своїх стратегічнихфінансових цілей тоді, коли вказані відносини співпадають з його внутрішнімифінансовими можливостями, а також дозволяють відповідати зовнішнімсоціально-економічним вимогам. Значущі і швидкі зміни зовнішнього середовищадіяльності підприємства при рості нестабільності умов підприємництва зумовлюютьне тільки оперативне реагування, але й розробку моделей розвитку господарськоїдіяльності на майбутнє.
Формування фінансової стратегії забезпечуєтьсяздатністю моделювати фінансову ситуацію; виявляти та передбачати необхідністьзмін; використовувати надійні інструменти та методи; реалізовувати фінансовустратегію для отримання запланованих результатів.
Розглядаючи поняття та зміст фінансової стратегіїнеобхідно підкреслити, що її формують ті ж умови та фактори які впливають назагальну стратегію підприємства: якщо назвати специфічні фактори розвиткуфінансово-кредитних, грошових, валютних ринків (коливання валютних курсів,рівень світових цін, процентні ставки, інфляція), то не важко буде довести їхпровідну роль в створенні загальної стратегії компанії, а не тільки фінансовогокомпонента.
При реалізації фінансової стратегії важливо враховуватиефект такого явища, синергія. Використовуючи нескладні математичні символи,можливо легко уявити зміст синергії як економічного поняття.
Кожен товар, що реалізується на ринку, вносить свійвклад в загальний прибутковість підприємства, в обсяг продаж (S), приймаєучасть в формуванні операційних витрат (О), які складаються з затрат назаробітну плату, матеріали, накладні витрати, на утримання управлінськогоперсоналу, амортизаційні відрахування. Для Того, щоб просунути товар на ринок,підприємство повинно створити певні умови за рахунок створення сіткидистриб’юторів, рекламної діяльності та інше. Іншими словами потрібніінвестиції (І).
Річна ставка (рівень) доходу від інвестицій (RОІ) попродукту Р1 може бути вирахувана за формулою:
ROI = (S1 – O1):I1.
У відповідності до формули доход від інвестиції поданому продукту отриман за рахунок різниці між виручкою від реалізованоїпродукції та її собівартістю протягом певного періоду, що відноситься до обсягуінвестицій, які залучаються для підтримки продукту. Така ж формула може бутивикористана для продуктового ряду: Р1, Р2, Р3,… Рn.
Сумарний обсяг продаж підприємства буде складати:
S = S1 + S2 + ...+ Sn.
За таким зразком можливо розрахувати собівартість(обсяг витрат) та обсяг інвестицій:
O = O1 + O2 +… + On.
I = I1 + I2 +… + In.
Інвестиційний дохід підприємства вцілому буде мати вигляд:
(ROI) = (S – O):I.
При цьому в інтегрованому великомупідприємстві інвестиційний дохід вище за сумарний, який може бути отриманий затих самих обсягах інвестицій та продуктах, які були виготовлені на декількохнезалежних підприємствах.
ROIs > ROIt.
Відповідно велика корпорація маєможливість економити на загальних каналах розподілу, загальній продажній сітці,загальній кількості персоналу управлінських структур, загальній системізакупівель, загальному менеджменті і так далі.
1.2. Матриця фінансових стратегій.
Стратегічна установка в поведінціпідприємства в цілому обумовлює і її фінансову стратегію. Однак зв’язок міжними набагато міцніший ніж причинно-наслідковий, як може здатися на першийпогляд. Я буду виходити з того, що існує не тільки прямий зв’язок: стратегіяпідприємства — фінансова стратегія підприємства, але й оборотний: фінансовастратегія підприємства — стратегія підприємства. Тобто фінансова стратегіяпідприємства має певну самостійність по відношення до самої стратегіїпідприємства. Тому у підприємця більше свободи при формуванні фінансовоїстратегії, ніж при формуванні загальної стратегічної лінії поведінкипідприємства.
Всі можливі види фінансової стратегіїпідприємства можуть бути представлені у вигляді матриці фінансових стратегійпідприємства. Маніпулюючи в рамках даної матриці, ми можемо розглядати проблемув динаміці, надаючи можливість не тільки формулювати фінансову стратегію, але йміняти її в результаті зміни деяких дуже важливих параметрів функціонуванняпідприємства.
Для вивчення даної матриці ми повинніввести декілька нових і дуже важливих категорій фінансового менеджменту.
Результат господарської діяльності (РГД) з економічної точки зору може бути виявлен як грошові засобипідприємства після фінансування його розвитку. РГД говорить про ліквідністьпідприємства після фінансування всіх витрат, пов’язаних з його розвитком.Позитивне значення даного показника дає можливість підготовки до реалізаціїмасштабних інвестиційних проектів .
Результат фінансової діяльності (РФД) відображає фінансову політику підприємства (залучення позиковихкоштів або функціонування без їх залучення). При його розрахунку мивикористовуємо тільки рух фінансових потоків. Вирішальне значення длявстановлення знаку РФД має знак зміни позикових коштів. При збільшенняпозикових коштів, що використовуються, РФД збільшується та стає додатнім. Помірі росту витрат, пов’язаних з оплатою позикових коштів, РФД починаєзнижуватися (тут ще додається збільшення податку на прибуток, так як зростанняпозикових коштів призводить до дії фінансовий важель, який має вплив на виручкупідприємства, його прибуток і виплату дивідендів). Підприємство повинноскоротити використання позикових коштів, але при цьому вказаний вище “ланцюг”розгортається в іншому напрямку, що дає змогу, через певний проміжок часу, зновзбільшити позики.
Цей механізм зміни РФД дуже добре“вмонтований” в життєвий цикл підприємства, доповнює його, підтверджує йогореальність і об’єктивність. Таким чином, на фазі залучення позикових коштів РФДстає додатнім, на фазі відмови від залучення позикових коштів РФД стаєвід’ємним.
РГД потрібен для виявленнявеличини і динаміки грошових засобів підприємства в результаті йогоінвестиційно-господарської діяльності. РФД потрібен для виявлення величини ідинаміки грошових засобів підприємства в результаті його фінансової діяльності.Таким чином, результат фінансово-господарської діяльності (РФГД) показуєвеличину і динаміку грошових засобів підприємства після здійснення всьогокомплексу інвестиційно-виробничої і фінансової діяльності.
Додатня величина результатуфінансово-господарської діяльності дає змогу стверджувати, що в діяльностіпідприємства має місце перевищення доходів підприємства над його витратами. Прицьому цей висновок може бути зроблений не тільки на сьогоднішній день, а й,принаймні, на майбутній короткостроковий період. Тому для підприємства бажанощоб РФГД був додатнім. Але явно, що сам життєвий цикл підприємства не дозволяєстверджувати, що підприємства завжди може мати таке значення РФГД (наприклад, вперіод реалізації інвестиційного проекту з обов’язковим приростомпостійних витрат і зниженням прибутку). Динаміка РФГД якраз вписується в цейжиттєвий цикл підприємства. Період додатнього РФГД змінюється періодомвід’ємного РФГД і так далі (при умові, що підприємство нормальнорозвивається). Підприємство не може довгий час мати від’ємне РФГД. Це призведедо банкрутства. РФГД стабільно працюючого підприємства може коливатися врамках життєвого циклу між 0% і 10% доданої вартості (в обидві сторони). Це —безпечна зона для підприємства. Але ідеальний варіант — це коливання з щеменшою амплітудою.
Розглянуте вище дозволяє побачити асинхронність в поведінці РФД и РГД в рамках життєвого циклу підприємства, причому ця асинхронність посилюється тим, що вона не накладається на циклічніколивання виробництва підприємства (випуск ним продукції).
Матриця фінансових стратегій дозволитьфінансовому менеджеру зняти більшість тих питань, які були поставленівище (у зв’язку з досягненням РФГД оптимальної величини). Данні цієї матрицібули рекомендовані французькими вченими Ж. Франшоном і И. Романе.
Таблиця№1
Матриця фінансових стратегій.
РФД < або = 0
РФД = 0
РФД > або = 0
РГД > або = 0
1 РФГД = 0
4 РФГД > 0
8 РФГД > або = 0
РГД = 0
7 РФГД < 0
2 РФГД = 0
5 РФГД > 0
РГД < або = 0
9 РФГД < або = 0
6 РФГД < 0
3 РФГД = 0
Квадранти 4,8, 5 пов’язані зі створенням ліквідних засобів підприємством. Квадранти 7, 6,9 пов’язані зі споживанням ліквідних засобів підприємством (дефіцит обіговихзасобів).По горизонталі РФД пов’язан зі зростанням позикових коштівпідприємства. МИ йдемо від від’ємного значення РФД до додатнього.По вертикаліРГД пов’язан з реалізацією підприємством інвестиційного проекту. Тільки цимможливо пояснити перехід від додатнього РГД до від’ємного РГД.
Проаналізуємо тепер кожний з можливихстанів (1-9) та ті види фінансової стратегії, які можуть бути використаніпідприємством.
Почнемо з першого квадранту. Вінхарактеризується станом, коли РФГД наближається до нуля. Можливі, поменшій мірі, три варіанти фінансового розвитку: а) перехід до квадранту 4; б)перехід до квадранту 7; в) перехід до квадранту 2. Розглянемо всі три можливісценарії.
Перш за все, знаходячись в квадранті1, підприємство має всі можливості для початку реалізації інвестиційногопроекту (РГД >> 0). З іншого боку, дане підприємство з фінансової точкизору (з точки зору фінансової діяльності) знаходиться на стадії відмови відпозикових коштів, коли наростають фінансові витрати, пов’язані з оплатоюпоточної заборгованості, збільшуються виплати податку на прибуток та дивідендів(запас фінансової стійкості у підприємства недостатній. Але у підприємства щезберігається можливість нарощувати запас фінансової стійкості за рахунокмобілізації ефекту фінансового важеля. Це дає змогу підтримувати темпизростання виробництва. При цьому підприємство переходить в квадрант 4.
Але все ж таки найбільш прийнятнийсценарій — це перехід в квадрант 2 або 7 (в залежності від темпів зростанняобороту). При більш високих темпах зростання — перехід в квадрант 2. При більшнизьких - підприємство буде переміщуватись в квадрант 7.
Тепер розглянемо підприємство якеопинилось в квадранті 2. Знаходячись в такому стані, підприємство перебуває вположенні фінансової рівноваги. Діяльність підприємства може “перевести” його водин з шести квадрантів: 1, 4, 7, 5, 3, 6. В результаті реалізаціїінвестиційного проекту в залежності від темпів зростання виробництвапідприємство може опинитися в квадрантах 6 (невисокі темпи зростання) і 3(достатні темпи зростання). В залежності від прийнятого рішення в областівикористання позикових коштів підприємство може перейти в квадрант 5(нарощування використання позикових коштів, активне використання ефектуфінансового важеля) або в квадрант 7 (відмова від використання позикових коштівта послаблення дії фінансового важеля). При скороченніфінансово-експлуатаційних потреб підприємства можливий перехід в квадрант 4(при достатньому темпі росту) або в квадрант 1 (при помірних темпах зростанняобороту).
Підприємство знаходиться в квадранті3. Таке підприємство характеризується протифазою РФД и РГД, але вже зіншим знаком (в порівнянні з квадрантом 1). Від’ємний РГД говорить проте, що підприємство або реалізувало інвестиційний проект, або скоротилафінансово-експлуатаційні потреба (за рахунок збільшення кредиторськоїзаборгованості). Можливі сценарії розвитку — перехід в квадранти 5 або 6(повернення до квадранту 2 малоймовірно — тільки в випадку рівноваги темпівзростання обороту та рентабельності).
Перехід в квадрант 5 можливий увипадку скорочення фінансово-експлуатаційних потреб підприємства. При цьомузростає рентабельність активів підприємства і збільшуються темпи росту обороту(виручки).
У випадку зменшення позикових коштівпідприємства у вигляді кредитів (послаблюється сила фінансового важеля)підприємство може опинитися в квадранті 6, що свідчить про зростання власнихкоштів підприємства.
Для 4 квадранта характерна ситуація,коли РФГД додатній. У підприємства досить ресурсів для реалізаціїінвестиційного проекту при нульовому значені РФД. Існує деякий надлишокліквідних засобів. Можливі сценарії розвитку — переміщення до квадрантів 1, 2,7.
В квадранти 2 і 7 підприємствопереміститься у випадку реалізації інвестиційного проекту. Якщо темпизростання будуть достатньо високими, то підприємство перейде до квадранту2. При невеликих темпах зростання обороту — в квадрант 7. В цьому випадку позики, пов’язані з реалізацією інвестиційного проекту, негативно відобразятьсяна величині РФД.
У випадку скорочення використання позиковихкоштів підприємство може перейти в положення 1. Тут послаблюється силафінансового важеля, знижується рентабельність власних засобів.
Наступне положення — квадрант 5. Вцілому положення підприємства дуже добре, стійке (так же, як і в квадранті 4),існує деякий надлишок ліквідних засобів, з’являється можливість не тількизакріпитися на власному сегменті ринку, але й розширити його за рахунокдиверсифікації виробництва. При високому рівні рентабельності і при зростанніфінансових виплат, пов’язаних з нарощуванням виробництва, підприємство можепереміститися в квадрант 2.
При зниженні економічноїрентабельності підприємство може погіршити своє становище і переміститися вквадрант 6. Але треба пам’ятати про те, що в таке положення попадає підприємствоз диверсифікованою структурою.
Підприємство знаходиться в квадранті6. РФГД менше нуля за рахунок дуже великої від’ємної величини РГД. Можливо, щопідприємство або щойно реалізувало інвестиційний проект, або зробило диверсифікацію свого виробництва (або діяльності). Є певний дефіцит ліквіднихзасобів. Існує три можливих сценарія розвитку — квадранти 2, 7 або 9.
Найкраща з перспектив — встановленнярівноваги (повернення в квадрант 2). Тут необхідно встановитирентабельність активів до потрібної величини (потрібно потурбуватися проефективність, запровадивши заходи по скороченню витрат на підприємстві). Якщо єможливість, то слід попрацювати над скороченням фінансово-експлуатаційнихпотреб, в тому числі і за рахунок грамотного управлення дебіторською ікредиторською заборгованостями підприємства.
Більш вірогідним є перехід в квадрант7. Це може бути реалізовано перш за все за рахунок зниження використанняпозикових коштів. В даному випадку не виникне поліпшення ситуації з ліквіднимизасобами підприємства, але кризові явища на підприємстві будуть трансформованів іншу форму, яка наблизить підприємство до виходу з такого стану. Якщоекономічна рентабельність і в подальшому буде знижуватись, то не уникнутипереміщення в квадрант 9.
Квадрант 7. У підприємства нерадіснеположення — дефіцит ліквідних засобів. Найбільш вірогідна причина —асинхронність їх надходження і використання. Якщо вдасться досягнути ситуації,коли економічна рентабельність буде зростати (причому швидше обороту), томожливий перехід в положення 2 або 1. Це буде означати подолання кризовогостану
У випадку, коли економічнарентабельність не буде зростати або буде знижуватися, найбільш вірогіднийсценарій — поглиблення кризи (перехід в квадрант 9, може бути, через положення6 ).
Наступне положення — прямапротилежність двом першим — квадрант 8. В цій ситуації у підприємства ярковиражений надлишок ліквідних засобів. Якщо підприємство зможе з найбільшоюефективністю ними розпорядитися, то положення може стати стабільним. Слідзвернути увагу, що ми не змогли попасти в квадрант 8 традиційним переходом зякого-небудь другого квадранта. Це означає, що дане положення пов’язано нетільки з успіхами в фінансовій і виробничий сферах. Тут економічні успіхипідприємства повинні бути підкріплені успіхами в засновництві, створеннірозгалуженої підприємницької структури. Мабуть, найбільш цікавим іперспективним в цій ситуації буде перевтілення підприємства холдинг з добрерозгалуженою і розвинутою структурою). Якщо при цьому наше підприємствовичерпає всю позикову силу за рахунок залучення позикових коштів (приспробі максимізувати рентабельність власних засобів з використанням ефектуфінансового важеля), то можливим є перехід в квадрант 4. Скоротиться величинарезультату фінансової діяльності підприємства (РФД).
І, нарешті, квадрант 9. Це реальнекризове положення підприємства. Рецепти виходу з кризового стану можутьбути наступні: дезінвестиції, фінансова підтримка держави (якщо цеможливо) або материнської компанії (якщо така є), дроблення підприємства(дозволить різко зекономити на постійних витратах і скоротити величину фінансово-експлуатаційних потреб).
В результаті проведення вищезгаданихзаходів можливий перехід в квадрант 6 або 7.
Отже, всі квадранти матрицірозглянуті. Використання матриці фінансових стратегій підприємства дозволитьйому адекватно приймати рішення про комплексне використання всіх активів іпасивів підприємства.
“Подорож” з квадранта в квадрант даноїматриці дає можливим аналіз стратегії підприємства в динаміці. Тут існуєвелика кількість можливих сценаріїв, але якщо вдається точно ідентифікуватиположення підприємства в тому чи іншому квадранті, то кількість можливихваріантів розвитку обмежиться.
2 Фінансовастійкість, як відображення фінансового положення підприємства.
2.1. Сутністьфінансової стійкості підприємства та фактори, що її обумовлюють.
Фінансове положенняявляє собою відображення фінансової стійкості підприємства на визначений моменті забезпеченості його фінансовими ресурсами для безперебійного здійсненнягосподарської діяльності і своєчасного погашення своїх боргових зобов'язань.
Загальна фінансовастійкість підприємства припускає, насамперед, такий рух грошових потоків, щозабезпечує постійне перевищення надходження доходів над їхніми витратами. Вумовах ринку вона вимагає, насамперед, стабільного одержання доходу відреалізації продукції, причому достатнього по своїх розмірах, щоб розплатитися здержавою, постачальниками, кредиторами, працівниками й іншими. Одночасно длярозвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків івиконання всіх зобов'язань у нього залишався доход, що дозволяє розвивативиробництво, модернізувати його матеріально-технічну базу, поліпшуватисоціальний клімат і так далі. Під сутністю фінансової стійкості розуміютьзабезпеченість запасів і витрат джерелами формування. Зовнішнім проявомфінансової стійкості виступає платоспроможність підприємства, що представляєсобою можливість підприємства розплачуватися за своїми обов'язками чи здатністьвчасно цілком виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових,кредитних і інших операцій платіжного характеру. З переходом підприємства наринкові умови роботи гостро встало питання про стійкість його фінансового положенняі вишукування його оздоровлення. На фінансову стійкість підприємства впливаєвеличезне різноманіття факторів що мають таку класифікацію:
- по місцеві виникнення – зовнішні і внутрішні
- по важливості результату – основні і другорядні
- за структурою – прості і складні
- за часом дії – постійні і тимчасові
Внутрішні факторизалежать від організації роботи самого підприємства, а зовнішні не подвластныволі підприємства.
Основнівнутрішні фактори. Стійкість підприємства,насамперед, залежить від складу і структури продукції, що випускається, іпослуг, що робляться, у нерозривному зв'язку з витратами виробництва. Причомуважливе співвідношення між постійними і перемінними витратами. Іншим важливимфактором є оптимальний склад і структура активів, а також правильний вибірстратегії керування ними. Значним внутрішнім фактором фінансової стійкості єсклад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір стратегії і тактикикерування ними. Чим більше в підприємства власних фінансових ресурсів, тимспокойней воно може себе почувати. Великий вплив на фінансову стійкістьпідприємства роблять засобу, додатково мобилизуемые на ринку позичковихкапіталів. Чим більше коштів може залучити підприємство, тим вище йогофінансові можливості, однак зростає і фінансовий ризик. З усього цього можнавиділити наступні внутрішні фактори, що впливають на фінансову стійкістьпідприємства:
- галузева приналежність підприємства;
- структура продукції, що випускається, її частка загалом,платоспроможному попиті;
- розмір оплаченого статутного капіталу;
- величина витрат, їхнього динаміка в порівнянні з грошовимидоходами;
- стан майна і фінансових ресурсів, включаючи запасу і резерву,їхній склад і структуру;
- ефективність керування підприємством.
До зовнішніхфакторів відносять вплив економічних умов господарювання, що пануєв суспільстві техніку і технологію, платоспроможний попит і рівень доходівспоживачів, податкову і кредитну політику, законодавчі акти по контролі задіяльністю підприємства, зовнішньоекономічні зв'язки й ін.
На формування стійкогофінансового положення підприємства великий вплив роблять його взаємини зконтрагентами (податковими органами, банками, постачальниками, покупцями,акціонерами і т.д.). Фінансове положення визначає конкурентноздатністьпідприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, у якомуступені гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів пофінансовим і іншим відносинам.
Основними задачамифінансового аналізу підприємства, що працює в умовах ринкової економіки, є:
- загальна оцінка фінансового положення і його зміни за звітнийперіод;
- вивчення відповідності між активами і джерелами їхньогоформування, раціональності їхнього розміщення й ефективності використання;
- визначення величини оборотного капіталу, її приросту (зменшення) іспіввідношення з поточними зобов'язаннями;
- дотримання фінансово-розрахункової і кредитної дисципліни;
- вивчення структури активів підприємства і його зобов'язань;
- розрахунок оборотності поточних активів, у тому числі дебіторськоїзаборгованості і запасів;
- визначення ліквідності балансу, абсолютних і відносних показниківфінансової стійкості і платоспроможності підприємства;
- оцінка прибутковості підприємства;
- числення відносних показників прибутковості підприємства іфакторів, що впливають на зміни їхнього рівня;
- визначення ділової активності підприємства;
- довгострокове і короткострокове прогнозування стійкостіфінансового положення підприємства, тобто розробка його фінансової стратегії.
Інформаційною базою фінансового аналізу є фінансовазвітність, що складається з балансу підприємства і звіту про фінансовірезультати і їхнє використання.
Фінансова звітність в основному відбиваєфінансові результати минулих подій і містить інформацію, корисну для прийняттяінвестиційних рішень і рішень по наданню кредитів, а також оцінки майбутніхгрошових потоків суб'єкта, ресурсів і зобов'язань його в зв'язку з довіренимийому ресурсами і роботи керівних органів.
Фінансова звітність в умовах ринковоїекономіки перетворюється практично в єдине систематизоване джерело фінансовоїінформації про діяльність суб'єкта, що хазяює, в основний засіб комунікаціїсуб'єктів різних організаційно-правових, що хазяюють, форм і інформаційну базунаступних аналітичних розрахунків, необхідних для прийняття управлінськихрішень.
Основним джерелом інформаційного забезпечення аналізуфінансового стану підприємства служить бухгалтерський баланс. На основіінформації балансу зовнішні користувачі можуть прийняти рішення продоцільність і умови ведення справ з даним підприємством як з партнером; оцінитиможливі ризики своїх вкладень, доцільність придбання акцій даного підприємствай інші рішення. Будучи центральною формою фінансової звітності, бухгалтерськийбаланс дозволяє визначити на звітну дату склад і структуру майна підприємства,ліквідність і оборотність поточних активів, наявність власного капіталу ізобов'язань, стан і динаміку дебіторської і кредиторської заборгованості,кредитоспроможність і платоспроможність підприємства. Однак на ряді з йогоданими при проведенні аналізу фінансового стану підприємства необхідновикористовувати показники й інші форми фінансової звітності, особливо звіту прорезультати фінансово-господарської діяльності, що містить порівняння суми всіхдоходів підприємства за рік із сумою усіх витрат, понесеними їм для підтримкисвоєї діяльності і на відміну від балансу показує не моментальний знімок, незастиглий фінансовий стан підприємства, а рух капіталу в часі, фінансовийрезультат суб'єкта за звітний період.
2.2. Аналіз фінансової стійкості підприємства.Фінансова стійкість — це визначений стан рахунківпідприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. Знання граничнихграниць зміни джерел засобів для покриття вкладень капіталу в основні чи фондивиробничі запаси дозволяє генерувати такі напрямки господарських операцій, щоведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення йогостійкості.
Балансова модель фінансової стійкості має наступний вид:
ОК + З + Д З = ДВЗ + КД + КТ + КЗ + Б[2], (1)
Умовні позначки:
· ОК — основний капітал (підсумок Iактиву балансу);
· З — запаси. Длязабезпечення рівності валюти агрегованого балансу до цього розділу можнавіднести і ПДВ по придбаних цінностях. Бажано запаси зменшити на вартістьтоварів відвантажених і додати товари відвантажені до ДЗ, тому щопо ступені ліквідності вони більш відповідають дебіторської заборгованості; ДЗ — розрахунки(дебіторська заборгованість), товари відвантажені, кошти, короткостроковіфінансові вкладення та інші активи (II актив балансу);
· З + ДЗ = O — оборотні активи (підсумок II активу балансу).
· ДВЗ — джерела власних засобів (підсумокрозділу I пасиву балансу і розділу V пасиву балансу);
· KД — довгострокові кредити і позикові засоби(підсумок розділу ІІІ пасиву балансу);
· KК — короткострокові кредити і позиковізасоби;
· Б — зобов'язання, не погашені в термін. Варто мати на увазі, що ці зобов'язання включені до складу пасиву балансу припідрахунку підсумку, але не виділені в ньому;
· КЗ — розрахунки (кредиторська заборгованість) та іншіпасиви.
Перед початком діяльності організаціямнеобхідно придбати основні засоби (будинку, устаткування й ін.) та іншінеоборотні активи, і лише в процесі їхнього використання будуть споживатисязапаси й інші оборотні активи. Тому власний капітал, довгострокові кредити іпозики направляються, у першу чергу, на придбання основних засобів, накапітальні вкладення. Виходячи з цієї умови, перетворимо вихідну балансовуформулу:
З+ДЗ=((ДВЗ + КД) — ОК)+ (КК + КЗ+ Б)<sup/>.(2)
В оцінці фінансового стану використовують також показник вартості чистихоборотних активів, обумовлений як різниця між оборотними активами ікороткостроковою заборгованістю. Відповідно до перетвореної балансової моделі(2) чисті мобільні засоби (З+ДЗ — (КК + Б + КЗ))приблизно дорівнюють значенню власних і довгострокових позикових джерел формуваннязапасів (ДФЗВД):
З+ДЗ— (КК + Б + КЗ) = (ДВЗ + КД) — ОК.
Власний капітал і довгострокові зобов'язання можутьвикористовуватися організацією тривалий час, тому що вони не вимагаютьтермінового погашення. Тому їхню суму (ДВЗ + КД) називаютьпостійним (перманентним) капіталом.
Отже, для забезпечення стійкості необхідно, щоб після покриттянеоборотних активів перманентним (постійним) капіталом ((ДВЗ + КД) — З)власних джерел і довгострокових зобов'язань повинно бути доситьдля покриття запасів:
З > або =(ДВЗ + КД) — З. (3)
Таблиця №2
Баланс підприємства (в агрегованому вигляді)[3].
Актив
Умовні позначки
Пасив
Умовні позначки
1. Основний капіталОК
4. Джерела власних засобівДВЗ
2. ЗапасиЗ
5. Кредити й інші позикові засоби, у тому числі:K
3. Розрахунки, кошти та інші активи, у тому числі:ДЗ
— довгострокові кредити і позикові засобиKД
— розрахунки та інші активи (дебіторська заборгованість, позики, надані організаціям на термін менш 12 місяців)дз
— короткострокові кредити і позикові засобиKК
— кошти, цінні папери та інші короткострокові фінансові вкладенняГК
— розрахунки та інші пасивиКЗ
— зобов’язання підприємства не погашені в строкБ
Баланс
B
Баланс
B
Коштів, короткострокових фінансових вкладень і активнихрозрахунків досить для покриття короткострокової заборгованості підприємства (КК+ КЗ + Б), тобто за умови обмеження запасів З величиною ((ИС+ КТ) — F)буде виконуватися умоваплатоспроможності підприємства, що випливає з вираження (2):
ДЗ > або = КК + КЗ + Б.
Вираження (3) оцінки фінансової стійкості зв'язано ззагальною умовою стійкості:
З + ОК > або = ДВЗ + КД, якеозначає, що вкладення в основний капітал і матеріальні запаси не повинніперевищувати величини перманентного капіталу.
Таблиця №3:
Класифікація типів фінансової стійкості для умови З <або = (ДВЗ+KД) –ОК.
Стійкість
Поточна
У короткостроковій перспективі
У довгостроковій перспективі
1. Абсолютна
ГК >або= Б + КЗ
ГК>або= Б+ КЗ + KК
ГК>або= Б+ КЗ + KК+ KД
2. Нормальна
ДЗ> або = Б + КЗ
ДЗ > або = Б + КЗ+ KК
ДЗ > або = Б + КЗ+ KК+ KД
3. Передкризова (мінімальна стійкість)
ДЗ + З> або = Б + КЗ
ДЗ + З> або = Б + КЗ+KК
ДЗ + З> або = Б + КЗ+KК+ KД
4. Кризова
ДЗ + З <або = Б + КЗ
ДЗ + З <або = Б + КЗ+ KК
ДЗ + З <або = Б + КЗ+ KК+ KД
Співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів(запасів) і величин власних і позикових джерел їхнього формування і визначаєстійкість фінансового стану організації. Причому забезпеченість запасівджерелами формування є сутністю фінансової стійкості, а платоспроможністьвідбиває її зовнішній прояв. Тому платоспроможність є наслідок забезпеченості,а рівень забезпеченості матеріальних оборотних коштів джерелами виступає в роліпричини, обумовлюючи той чи інший ступінь платоспроможності(неплатоспроможності).
Зазначений взаємозв'язок використовується при оцінціфінансової стійкості. Для цього існує класифікація типів фінансової стійкості(табл. №3).
Абсолютна стійкістьзустрічається рідко. Її дотримання свідчить про можливість негайного погашеннязобов'язань, але виникнення зобов'язань зв'язане з потребою у використаннізасобів, а не в їхній наявності на рахунках організації. Тому абсолютнастійкість являє собою крайній тип фінансової стійкості (табл. 2).
Нормальна стійкістьгарантує оптимальну платоспроможність, коли терміни надходжень і розмірикоштів, фінансових вкладень і очікуваних термінових надходжень приблизновідповідають термінам погашення і розмірам термінових зобов'язань.
Передкризова(мінімальна стійкість) зв'язана з порушенням поточноїплатоспроможності, при якому можливе відновлення рівноваги у випадку поповненняджерел власних засобів, збільшення власних оборотних коштів, продажу частиниактивів для розрахунків по боргах.
Кризовий фінансовий станвиникає, коли оборотних активів підприємства виявляєтьсянедостатньо для покриття його кредиторської заборгованості і простроченихзобов'язань. У такій ситуації підприємство знаходиться на грані банкрутства.Для відновлення механізму фінансів необхідний пошук можливостей і вживанняорганізаційних заходів по забезпеченню підвищення ділової активності ірентабельності роботи підприємства й ін. При цьому потрібно оптимізаціяструктури пасивів, обґрунтоване зниження запасів і витрат, не використовуваниху обороті чи використовуваних недостатньо ефективно.
В аналізі стійкості також розглядають забезпеченість запасівджерелами. Для характеристики джерел формування запасів використовують рядпоказників, що відбивають різний ступінь охоплення різних видів джерел.
1. Наявність власних оборотних коштів визначаєтьсявираженням:
ВОК= ДВЗ-ОК.
2. Наявність власних і довгострокових позикових джерелформування оборотних коштів:
ДФЗВД= (ДВЗ + KД)-ОК = ВОК+ KД.
3. Загальна величина основних джерел формування оборотнихкоштів:
ДФОК = (ДВЗ + KД + KК)-ОК = ДФЗВД+KК.
Трьом показникам наявності джерел формування оборотних коштіввідповідають три показники забезпеченості запасів джерелами формування:
4. Надлишок (+) чи недолік (–) власних джерел формуваннязапасів:
ВОК = ВОК-З.
5. Надлишок (+) чи недолік (–) власних і довгостроковихджерел формування запасів:
ДФЗВД = ДФЗВД -З = (ВОК+ KД)-З.
6. Надлишок (+) чи недолік (–) загальної величини основнихджерел формування запасів:
ДФОК = ДФОК -З = (ДФЗВД + KД + KК)-З.
На цій же основі розраховують три коефіцієнти фінансовоїстійкості.
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними джереламиформування засобів:
КВ = (ДВЗ — ОК) / З = ВОК / З
Граничне нижнє обмеження по даному коефіцієнті: 0,6;0,8.
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними і довгостроковимипозиковими джерелами засобів:
КВД =((ДВЗ +KД ) – ОК) / З = ДФЗВД/ З<sup/>
Виходячи з умови фінансової стійкості, відповідно до якогорозмір власних джерел і довгострокових зобов'язань повинний бути достатній дляпокриття запасів, нормальним для даного коефіцієнта вважається обмеження:
КВД= 1.
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними, довгостроковими ікороткостроковими позиковими джерелами.
КВДП =((ДВЗ + KД+ КК ) – ОК) / З = ДФОК / З
Цей коефіцієнт найбільш затребуваний за умови недостатностівласного капіталу і довгострокових зобов'язань для покриття запасів, тобто призначенні 1. Він відбиває ступінь покриття запасів всіма основними джереламиїхнього формування.
Важливою характеристикою стійкості фінансового положенняпідприємства, його незалежності від позикових джерел є також коефіцієнтавтономії, дорівнює частці джерел власних засобів у загальному підсумкубалансу.
Його нормальне обмеження: КА=0,5 означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покритійого власними засобами. Ріст коефіцієнта автономії свідчить про збільшенняфінансової незалежності підприємства, зниженні імовірності фінансових утруднень(фінансового ризику) у майбутніх періодах. Така тенденція, з поглядукредиторів, підвищує гарант виконання підприємством своїх зобов'язань.
Коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів (КП/В) дорівнює відношенню величинизобов'язань підприємства до величини його власних засобів.
Значення коефіцієнта КП/Вможна такожвизначити наступним вираженням:
КП/В =(1 / КА)-1
З приведених вище залежностей випливає, що нормальнеобмеження для коефіцієнта залежності: КП/В<або = 1.
Перевищення одиниці в значенні коефіцієнта гиринга означає,що для бізнесу позиковий капітал в організації є головним джереломфінансування. Високий гиринг свідчить про високий ризик.
Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів (КО/Н) обчислюється розподілом оборотних активів(розділ II активу балансу) на необоротні активи (розділ I активу).
При наявності в розділі II активу балансу іммобілізаціїоборотних коштів його підсумок (у чисельнику) зменшується на її величину, азнаменник показника (іммобілізовані засоби) збільшується тому, що відволіканнямобільних засобів з обороту знижує реальна наявність власних оборотних коштівпідприємства.
Стійкість фінансового стану характеризує також ікоефіцієнт маневрування, дорівнює відношенню власних оборотних коштівпідприємства до загальної величини джерел власних засобів.
КМ =( ДВЗ – ОК) / ДВЗ = ВОК / ДВЗ
Він показує, яка частина власних засобів підприємствазнаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цимизасобами. Високі значення коефіцієнта маневреності позитивно характеризуютьфінансовий стан. При відсутності жорстко встановлених обмежень по цьомукоефіцієнті іноді рекомендується використовувати його значення в розмірі 0,5,як оптимальне.
Для характеристики структури джерел засобів підприємстваможна використовувати також приватні показники структури окремих груп джерел.До них відносяться:
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів, дорівнює відношенню величини довгострокових кредитів іпозикових засобів до суми джерел власних засобів підприємства і довгостроковихкредитів і позик:
КДЗП = КД / (ДВЗ + КД).
Даний коефіцієнт відбиває частку заборгованості підприємствав складі перманентного (постійного) капіталу. Збільшення частки заборгованостісвідчить про більшу залежність організації від зовнішніх джерел фінансування іменшої платоспроможності.
Коефіцієнт короткострокової заборгованості виражає частку короткострокових зобов'язань у загальній сумізобов'язань:
ККЗ = (КК+ КЗ + Б) / (КД + КК + КЗ + Б)
Він показує, яка частка в загальній сумі заборгованостівимагає короткострокового погашення. Збільшення коефіцієнта підвищує залежністьорганізації від короткострокових зобов'язань, вимагає збільшення ліквідностіактивів для забезпечення платоспроможності і фінансової стійкості.
Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших пасивів виражає частку кредиторської заборгованості й інших пасивіву загальній сумі зобов'язань підприємства:
ККЗІП = (КЗ + Б) / (КД + КК+ КЗ + Б)
Коефіцієнт відбиває частку найбільш термінової заборгованості взагальній сумі зобов'язань, збільшення якої означає зниження можливостейорганізації використовувати капітал у власному обороті і вимагає негайноговідчуження частки засобів, що відповідає даному коефіцієнту. Ріст коефіцієнтакредиторської заборгованості й інших пасивів найбільшою мірою впливає назниження платоспроможності і фінансової стійкості організації.
3 Оцінкафінансової стратегії та ступеня її ефективності на підприємстві“Сільгосппродукт”.
3.1. Аналіз фінансово майнового станупідприємства ЗАТ “Сільгосппродукт”.
Об’єктом дослідження даної курсової роботи є закрите акціонернетовариство “Сільгосппродукт” (найменування товариства російською мовою“Сельхозпродукт”, найменування товариства англійською мовою “Silgospprodukt”). Місцезнаходження: м.Київ, вул. Салютна, 1, к. 7.
Товариство є юридичною особою, діє на основі повногогосподарського розрахунку, самофінансування та самоокупності, має самостійнийбаланс, поточний та валютний рахунки в банках, круглу печатку зі своїмнайменуванням, кутовий штамп та інші штампи, фірмові бланки, емблему татоварний знак, інші реквізити, встановлені для підприємств. Сфера діяльностіпідприємства – виробництво та торгівля сільськогосподарською продукцією.
Метою діяльності даного товариства є: задоволення попитунаселення, підприємств і установ будь-яких форм власності в товарах народногоспоживання, харчових продуктах, сировині, послугах, устаткуванні та іншійпродукції; надання послуг по реалізації продукції, товарів послуг; одержанняпослуг та використання його в інтересах акціонерів, для розвитку виробництва тавирішення соціальних завдань суспільства.
Предмет діяльності: виробництво, закупівля, зберігання, переробка,реалізація сільськогосподарської продукції; надання суб’єктам господарськоїдіяльності та приватним особам послуг, в т. ч. виробничих, побутових,транспортно-експедиційних, автосервісних, складських, консультаційних,інформаційних, маркетингових, посередницьких, брокерських агентських,консигнаційних, управлінських, облікових, юридичних та інших, як в країні так іза її межам; розробка, виробництво та реалізація товарів народного споживання,громадського харчування, товарів виробничо-технічного призначення, будівельнихматеріалів та сировини; роздрібна та оптова торгівля продовольчими танепродовольчими товарами, закупівля та реалізація паливно-мастильнихматеріалів. Органами управління на ЗАТ “Сільгосппродукт” є: загальні збори,спостережна рада, дирекція, генеральний директор, ревізійна комісія.
Перед початкоманалізу фінансової стійкості підприємство доцільно буде проаналізуватифінансово-майновий стан підприємства.
Основним (а в ряді випадків і єдиним)джерелом інформації стосовно фінансового стану підприємства є бухгалтерська звітність, що стала публічною. Звітність підприємства в ринковій економіці базується наузагальненні даних фінансового обліку і є інформаційною ланкою, що зв'язує підприємствоіз суспільством і діловими партнерами — користувачами інформації про діяльністьпідприємства.
Суб'єктами аналізу виступають, як безпосередньо, так і опосередковано, зацікавленів діяльності підприємства - користувачі інформації. До основної групи користувачів відносяться власникизасобів підприємства, кредитори, постачальники, клієнти (покупці), податкові органи,персонал підприємства і керівництво. Кожен суб'єкт аналізу вивчає інформацію виходячизі своїх інтересів. Так, власникам необхідно визначити збільшення чи зменшення частки власного капіталу й оцінити ефективність використання ресурсів адміністрацієюпідприємства; кредиторам і постачальникам - доцільність продовження кредиту, умовикредитування, гарантії повернення кредиту; потенційним власникам і кредиторам — вигідність вкладення в підприємство своїх капіталів і т.д. Слід зазначити, що тількикерівництво (адміністрація) підприємства може поглибити аналіз звітності, використовуючидані виробничого обліку в рамках управлінського аналізу, проведеного для цілейуправління.
Стійкістьфінансового положення підприємства в значній мірі залежить від доцільності іправильності вкладення фінансових ресурсів в активи. У процесі функціонуванняпідприємства і величина активів, і їхня структура перетерплюють постійнізміни. Найбільш загальне представлення про якісні зміни,що мали місце, у структурі засобів і їхніх джерел, а також динаміці цих змінможна одержати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.
Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і їхніх джерел. Необхідність і доцільність вертикального аналізу в тім, що перехід довідносних показників дозволяє не тільки проводити порівняння економічногопотенціалу і результатів діяльності підприємств, але і деякою міроюзгладжувати негативний вплив інфляційних процесів.
Для загальної оцінки динамікифінансового стану підприємства варто згрупувати статті балансу в окреміспецифічні групи по ознаці ліквідності ( статті активу ) і терміновостізобов'язань ( статті пасиву ). На основі агрегованого балансу здійснюєтьсяаналіз структури майна підприємства, що у більш упорядкованому виді зручнопроводити за такою формою:
Таблиця №4
Агрегований баланс підприємства.
Актив
Пасив
1.Необоротні активи 1. Власний капітал 2. Оборотні активи 1.1. Статутний капітал 1.2. Нерозподілений прибуток (збиток) 2.1. Виробничі запаси 2. Забезпечення наступних витрат і цільове фінансування 3. Довгострокові зобов’язання 2.2. Готова продукція 4. Поточні зобов’язання 4.1. Короткострокові кредити банків 2.3 Дебіторська заборгованість 4.2. Кредиторська заборгованість 3. Витрати майбутніх періодів 4.3. Інші поточні зобов’язання 5. Доходи майбутніх періодівВ таблицях №5, №6 представлена структура ( вертикальний аналіз) агрегованого балансу ЗАТ “ Сільгосппродукт “ за 3 і 4 квартал 2001 року.