Реферат: Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення

Создатель:SODOM

ВСТУП

Поняття прибутку в економічнійсистемі існує у зв'язку з наявністю то­варно-грошових відносин, появою ірозвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибуткузбігалися зі значенням валового дохо­ду, який за індивідуалістичною системоюрозподілу поділявся на три категорії:

доходи від капіталу, землі тадоходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковоювинагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві.

Це добре розумілище засновники класичної школи А. Сміт, Дж.Ст. Мілль, які брали до увагиісторичний і юридичний факт володіння тим чи іншим капітальним майном, землеюабо капіталом (засобами виробництва, матеріала­ми, коштами) як основу вирішенняпитання про походження прибутку.

Спочатку уполітичній економіці, а потім і у фінансовій науці усі джере­ла доходівподілялися на фундирувані й нефундирувані, тобто пов'язані й не пов'язані зкапітальним майном, отже, і розподіл доходів здійснювався за двома категоріями:доходи від капітального майна взагалі і доходи від праці, що не пов'язані зволодінням капіталом. Дохід від капітального майна, у свою чергу, об'єднувавземельну ренту і дохід від капіталу.

Д. Рікардо виявив протилежнузалежність між прибутком та земельною рентою, між заробітною платою іприбутком. Яка частина продукту спла­чується у формі заробітної плати — питаннянадзвичайно важливе при вивченні прибутку. Останній буде високий або низький утій самій пропорції, в якій буде низькою чи високою заробітна плата, писав він.

А. Сміт і Д. Рікардо відокремилипоняття прибутку в особливу економіч­ну категорію, яку досліджували у тісномузв'язку із процесом накопичення ка­піталу, із факторами зростання суспільногобагатства.

Урізні часи Сміт трактував прибуток як:

1) закономірнийрезультат продуктивності капіталу;

2)винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;

3)вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника.

Пояснення джерел виникнення прибутку,яке зробив А. Сміт, набуло розвитку в різноманітних напрямках подальших теорійприбутку.

У працяхдекого з теоретиків того часу панували й такі варіанти тракту­вання прибутку,як винагороди за збереження капіталу (теорія стриманості), страхової премії заризик, що йому підвладна будь-яка діяльність підприємця, а також сприйняттяприбутку як результату виявлення законів мінового про­цесу і вартості, щовиникає завдяки зростанню капіталу з часом.

1. РОЛЬ І МІСЦЕПРИБУТКУ В ЕКОНОМІЦІ ПІДПРИЄМСТВА

У ЗаконіУкраїни «Про під­приємства в Україні» записано:

«Підприємство— самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який… здійснює ви­робничу,науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного при­бутку(доходу)… На всіх підпри­ємствах основним узагальню­ючим показникомфінансових результатів і господарської діяльності є прибуток (доход)». Циминормативними положен­нями визначається роль і місце прибутку в економіці підпри­ємства.

1.1 Прибутокпідприємства — це перевищення доходів від його діяльності над сумою ви­датків;він являє собою єдину форму його власних нагромад­жень. Податок на додану вар­тістьі акцизний збір, які надхо­дять у складі виручки від реалі­зації продукціїпідприємств, являють собою форми центра­лізованих нагромаджень, у повній сумінадходять у розпо­рядження держави, формуючи значну частку прибуткової частинидержавного бюджету.

На відмінувід ПДВ і акциз­ного збору, прибуток, що його одержують підприємства у сфе­рівиробництва товарів і послуг, хоч він також є одним із го­ловних джерел формуванняцентралізованих фінансових ресурсів держави, в значній своїй частинівикористовується тими підприємствами, які його одержали, на збільшеннявиробницгва, реконструкцію і технічне переозброєння їх основних засобів, удоско­наленнятехнології, матеріальне заохочення трудящих соціальний розвиток колективів.

ЗаконодавствоУкраїни, яке регулює господарську діяльїність суб'єктів підприємництва іпорядок організації бухгалтерського обліку і звітності, з одного боку, ісистему оподаткування прибугку — з іншого, під «прибутком» визначає два різнихекономічних явища.

Згідно зЗаконом України «Про оподаткування ирибугку підприємств», прибутком вважаєтьсясума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності,скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валовихвитрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і немате­ріальнихактивів. Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, щоприбуток як об'єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, якавідображає співвідношення між до­ходами і витратами підприємства за певний,законодавчо встановлений період оподаткування. Головна його особли­вістьполягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції,від різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництвоцієї про­дукції. Прибугок як об'єкт оподаткування визначається за данимиспеціального податкового обліку, який не спів­падає з бухгалтерським облікомприбутку.

Прибугок укласичному розумінні являє собою різницю між ціною товару і затратами навиробництво товару — його собівартістю. Саме таке розуміння прибутку закладенев усіх законодавчих актах України, крім законо­давства про оподаткуванняприбугку. Такий показник, безумовно, в більшій мірі характеризує якістьгосподарювання підприємства, саме він реальний і з точки зору спроможностіпідприємства відраховувати частину прибугку до бюджету.

Прибугоксинтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства. Щоб прибутокпідприємства зрос­тав, воно повинне:

— нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;

— розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;

—впроваджувати заходи щодо підвищення продуктив­ності праці своїхпрацівників;

— зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) цродукції (тобто їїсобівартість);

— з максимальною віддачею використовувати потен­ціал, що є у йогорозпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;

— зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважновільні (договірні) ціни;

— грамотно будувати договірні відносини з поста­чальниками і покупцями;

— вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

Не важкопомітити, що останні три з названих вище напрямків значною мірою залежать відсумлінності і кваліфікації економістів, які причетні до фінансової роботипідприємства. Так, на стадії укладання угод з покупцями дуже важливо домовитисяпро оптимальні ціни на товари і послуги, строки перегляду цін у зв'язку зінфляційними процесами в економіці. У договорі повинні бути чітко визначенізастереження щодо порядку обчи­слення розмірів втрат (збитків), які є наслідкомпорушень зафіксованих у ньому зобов'язань сторін, а також щодо порядкувідшкодування цих втрат.

Удирективно-плановій економіці всі ці питання для підприємств не мали суттєвогозначення, оскільки вони практично не були зацікавлені у збільшенні прибутку.Вони не розпоряджалися ним. У ринкових же умовах після сплати податків додержавного бюджету й інших обо­в'язкових відрахувань весь прибугок, щозалишається, надходить у повне розпорядження власників або трудових колективівпідприємств.

1.2 Визначення загальної величини прибутку.

Прибугок,який визначається у бухгалтерському обліку підприємств, складається з:

— прибугку від реалізації товарної продукції (робіт, послуг);

— прибугку (або збитку) від іншої реалізації;

— прибугку, отриманого від здійснення підприємством корпоративних прав(у тому числі у вигляді дивідендів на придбані акції акціонерних товариств,процентів на внески до статутних фондів спільних підприємств);

 — прибутку (або збитку) від інших позареалізаційних операцій.

Всі разом ціскладові частини становлять так званий балансовий прибуток підприємства, щознаходить своє відображення у пасиві бухгалтерського балансу.

Прибуток відреалізації товарної продукції—це різниця між оптовою (договірною аборегульованою, без ПДВ і акцизного збору) ціною реалізованої продукції і їїсобівартістю. Наприклад, на виріб «А», який не є підакциз­ним, тобто такий, щоне обкладається акцизним збором, встановлена договірна ціна (без ПДВ) 2,40грн., повна собівартість виробу становить 1,98 грн. Виручка від його реалізаціїдорівнює 2,40 х 1,20 (20 відсотків —ПДВ), тобто 2,88 грн. Прибуток відреалізації виробу «А» складає 0,42 грн. (2,40 —1,98).

Насобівартість товарної продукції підприємства зобо­в'язані відносити всі витратина виробництво згідно з чинним законодавством. В даний час воно встановлюєперелік витрат виробництва, що відносяться на собівар­тість продукції (робіт,послуг), за 5-ма групами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці,відрахування на соціаль­ні заходи, амортизація основних засобів танематеріальних активів, інші витрати (включаючи витрати на реалізаціюпродукції, а також податки, збори, інші обов'язкові пла­тежі, передбаченізаконодавством).

У складітретьої та п'ятої з цих груп є, зокрема, витрати підприємства на створеннятаких загальнодержавних цільових фондів:

— Пенсійний фонд України;

— Фонд соціального страхування України;

— Фонд коштів на випадок безробіття;

— Фонд для здійснення заходів, спрямованих на лікві­дацію наслідківЧорнобильської катастрофи;

— Державний інноваційний фонд;

— Державний фонд сприяння конверсії;

— Фонд коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільнихшляхів загального користуван­ня.

Відрахуванняу перші чотири зазначених вище фонди підприємства здійснюють пропорційно дозагального фон­ду оплати праці, включаючи премії, усі види заохочень праціробітників і службовців підприємств, на які нарахо­вуються страхові внескизгідно з чинним законодавством (пропорційно, але не за рахунок фонду оплатипраці!). До Пенсійного фонду України підприємства всіх форм влас­ності вносять збори у розмірі 32 відсотки відфонду оплати праці, до Фонду соціального страхування України — 4 відсотки(обидва ці фонди функціонують поза Державним бюджетом); у доход Державногобюджету вноситься збір коштів на випадок безробіття (1,5 відсотка від фондуоплати праці) і у Фонд для здійснення заходів, спрямо­ваних на ліквідаціюнаслідків Чорнобильської катастрофи (10 відсотків від фонду оплати праці).

Відрахування коштів підприємств у інші загальнодер­жавніфонди здійснюються згідно з положеннями про ці фонди.

В законодавчому порядку встановлюються також витрати івтрати, що безпосередньо відносяться на змен­шення прибутку підприємств, як-то:витрати і нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норми природного убутку,якщо не встановлено винуватців, збитки від про­стоїв через внутрішньовиробничіі зовнішні причини, не-компенсовані збитки від стихійного лиха, суми дебітор­ськоїзаборгованості, термін позовної давності яких минув та ін. Повна собівартістьреалізованої продукції включає також комерційні витрати (витрати, пов'язані зреаліза­цією продукції).

Нижче наводиться витяг зі звітної форми «Звіт профінансові результати» промислового підприємства за січень—березень 1998 р.(тис. грн.)*: