Реферат: Облік робочого часу працівника

Зміст.

Вступ. 3 Розділ 1. ТЕХНІКО – ЕКОНОМІЧНА  ХАРАКТЕРИСТИКА                      ПІДПРИЄМСТВА. 5 Розділ 2. ОПИС  ВИРОБНИЧОГО  ПРОЦЕСУ. 8 Розділ 3. ТЕОРІЯ  ІНДИВІДУАЛЬНОЇ  ФОТОГРАФІЇ   РОБОЧОГО ДНЯ, ХРОНОМЕТРАЖ І БСМ. 9 Розділ 4. ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗЕРВІВ ЗРОСТАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ. 13 Розділ 5. ОСОБЛИВОСТІ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ. 18 Висновки. 21 Література. 22 Додатки. 23

Вступ.

На  данному етапі  розвитку  економіки, в  зв’язку  з  переходом  підприємств  на  повний  господарський  розрахунок та  самофінансування,  вся система  обліку  також перебудувалась.

В  цих  умовах зусилля  трудових  колективів  направлене  на  всебічне  збільшення  прибуткупідприємства, прискорення  темпів  росту  продуктивності  праці, введення нових  та  єфективне  використання  наявних  потужностей, на збільшення випуску  та  покращення  якості  продукції  при  одночасному  зниженні матеріальних  та  трудових  витрат.

До  найбільш важливих  відноситься  показник  раціонального  використання  робочої  сили. Сьогодні  є  дуже  великі  резерви   зниження  трудоємкості  завдяки досягненням  науки  та  техніки, покращенню  використання  робочого  часу  в результаті  поліпшення  організації  праці  та  виробництва.

Облік  дозволяє виявити  залишки  нераціонально  витраченої  праці.

Облік  праці  і заробітної  плати  при  самофінансуванні  має  свої  особливості. Це пояснюється  декількома  причинами :

1.  трудові  колективи  зацікавлені  в пошуку                           внутрішньовиробничих  резервів  єфективної та  високопродуктивної   праці, оскільки  прибуток трудових колективів  стає  головним джерелом  технічного  та  соціального  розвитку  підприємства,  посилюється взаємозв’язок  оплати  праці  та кінцевих  результатів;

2.  ведеться  облік  єфективної організації  праці  на кожному  робочому  місцю,  так  як  розміри  доплат  за більш  інтенсивну  працю  обмежуються  рамками  єкономії  фонду  заробітної плати  ( по  тарифним  ставкам  та  окладам )  вивільнених  працівників ;

3.  самі  ж  трудові  колективи заробляють  кошти  для  збільшення  оплати  праці, крім  цього  їм  надається можливість  на  свій  розсуд  використовувати  кошти  які  знаходяться  в  їх розпорядженні.

Облік  праці  і заробітної  плати повинен  бути  комплексним  і  забезпечувати  глибоке  та всебічне  вивчення  всіх  факторів  які  сприяють  або  перешкоджають збільшенню  прибутку.

При  цьому основну  увагу  слід  приділяти :

-обгрунтованості  планових  завдань  по  праці  та   заробітній  платі;

-виконання  плану  по  праці  в  усіх  підрозділах ;

-визначення  значимості  пріорітетних  факторів;

-єфективності  міроприємств  по  введенні  нової  техніки  та прогресивної  технології ;

-виявлення  невикористаних  можливостей  покращення  трудових  показників і  єфективності  використання  цих  резервів;

-аналізу  варіантів  плану  для  вибору  найкращого  з  них  дозволяючого виконати  планове  завдання  з  найменшими  витратами.

  Задачі  та  принципи організації   заробітної  плати.

Оплата  праці відіграє  двояку  функцію :

 з одного  боку,вона  є  головним  джерелом  прибутків                   працівників;

   з   іншого  боку  -  основою  матеріального  стимулювання  росту  і  підвищення єфективності  виробництва.

Складний механізм  організації  заробітної  плати  функціонує  на  основі  використання ряду  принципів :

-                   розподілзгідно  з  результатами  праці, його  кількістю  і  якістю ;

-                   матеріальна заінтерисованість  в  високих  кінцевих  результатах  праці  і  необмеженість заробітної  плати ;

-                   збіг індивідуальних  інтересів  з  колективними ;

-                   систематичне збільшення  заробітної  плати  рабітникам  та  службовцям ;

-                   випередження темпів  росту  продуктивності  праці  по  зрівнянню  з  ростом  його  оплати ;

-                   простота та  наглядність  cистеми  оплати  праці.

Цілям  посилення матеріальної  заінтерисованості  працівників  слугує диференціація заробітноїпраці.

Диференціація заробітної праці  взалежності від складності праці, досвіду та кваліфікації робітниківздійснюється на основі тарифної системи, яка включає в себетарифно-кваліфікаційний довідник, тарифні сітки ( для робітників) та схемипосадових окладів для керівників, спеціалістів, службовців, тарифні ставки  тарайоні коефіцієнти до заробітної плати.

Удосконаленняоплати праці передбачає необхідність більш точного обліку кількісних та якіснихвитрат праці та покращення використання фонду з/п в цілях стимулювання роступродуктивності праці та підвищенню ефективності виробництва вцілому.

Посилення зв’язкуоплати праці з кінцевими результатами повинно стати основним направленнямперебудови в області оплати праці. Важливо, щоб фактично з/п кожного робітникабула поставлена в чітку залежність від його особистого трудового вкладу вкінцевий результат і не обмежується границями.

Розділ 1.ТЕХНІКО – ЕКОНОМІЧНА  ХАРАКТЕРИСТИКА                     ПІДПРИЄМСТВА 

Триліський спиртовийзавод випускає такі види продукції:

*     етиловий спирт;

*     дріжжі;

*     вуглекислий газ.

Спирт виробляється з зерна абомеляси. Він розділяється також за ступенем очищення. В апаратному цеху відразузнаходяться дві браго–ректифікаційніустановки. Одна є основною, яка номінально вважається зерновою, але привідсутності цієї сировини може перероблювати мелясу. Друга працює виключно намелясній сировині. На протязі останніх років, як правило, завод працювавпереважно з однією основною БРУ, а друга працювала дуже рідко.

За минулий рікпідприємство стабільно працювало. Деякі техніко — економічні характеристикинаведені в табл.1.

Таблиця 1

Показник Од.виміру Кількість І ІІ ІІІ 1.Обсяг виробництва продукції в оптових цінах підприємства тис.грн. 12699 2.Виробництво спирту тис.дал. 1405 із меляси тис.дал. 777 із зерна тис.дал. 628 виробництво дріжжів тон 2152

  виробництво СО2

тон 2323 3.Тривалість роботи зерновий спирт днів 313,5 мелясний спирт днів 287,5 дріжжі днів 313,5 діоксид вуглецю змін 884 4.Середня продуктивність зерновий спирт дал./добу 2,0 мелясний спирт дал./добу 2,702 дріжжі т./добу 6,86 діоксид вуглецю т./зміну 2,628 5.Вихід спирту з зерна % 65,09 з меляси % 66,62 І ІІ ІІІ 6.Витрати електроенергії на нормоване споживання Гкал 89493 виробниче споживання т./(кВт·год) 6436 7.Трати спирту при ректифікації % 0,78 8.Середньорічна чисельність всього чол. 218 в т.ч. пром.вироб. персон. чол. 171 9.Фонд оплати праці тис.грн. 1796,8 в т.ч. пром.вироб. персон. тис.грн. 1514,28 10.Середньомісячна з/плата грн. 686,86 11.Продуктивність праці грн./чол. 74263 12.Собівартість всієї продукції тис.грн. 8854 1дал. спирту грн. 7,85 1т. сухих дріжжів грн. 440,98

1т. СО2

грн. 54,33 13.Оптова ціна грн./дал 13,80 14.Балансовий прибуток тис.грн. 5411 15.Рентабельність спирт етиловий % 75,2 дріжжі % 22,2

СО2

% 30,2

Фінансовий стан підприємстванормальний.

До підприємствана протязі останніх десяти років не пред’являлись арбітражні позови, штрафи неоплачувались.

Підприємствопрацює стабільно, своєчасно перераховує кошти до місцевого та обласногобюджетів. Постійно приймає участь у благодійних акціях району, надає допомогугромадським організаціям.

 

Розділ 2.ОПИС  ВИРОБНИЧОГО  ПРОЦЕСУ 

 

Вданій курсовійроботі досліджується виробничий процес пакування дріжжів в короби вдріжжебродильному цеху Триліського спиртового заводу. Цей процес складається змашинно-ручних операцій, які вважаються технологічними (основними). Завдання працівникаупаковувати дріжжі, що надходять з фасувального апарату до дерев¢яних коробів. Місткістьтакої тари дванадцять пачок. Вагаоднієї пачки розфасованих дріжжів складає 1 кілограм.

Відфасувального апарату за допомогою транспортеру пересуваються запаковані пачкидріжжів. Працівник повинен піднести до свого робочого місця ящик, заповнитийого дріжжами і поставити на транспортер, який веде на склад. Цей транспортерзнаходиться в декількох кроках від нього і вимагає додаткових рухів.

Операціюформування виконують в зміні чотири працівника, які розташовані поруч.

Так якпідприємство вцілому, та дріжжебродильний цех, зокрема, працюють цілодобово, товідповідно і пакування виконується всю добу. Тому на заводі використовуєтьсятрьохзмінний режим роботи. Це потрібно враховувати при визначені заробітноїплати, оскільки за роботу в вечірні та нічні часи нараховуються різні доплати.

Приблизнасхема робочого місця показана на рис.1.

/>

Ми маємодопоміжну операцію, яка не вносить змін в об¢єкт обробки, алезастосовується для забезпечення нормальної ходи виробничого процесу. Цяоперація також є переміщуючою, так як предмет праці (дріжжі) змінюють своємісце. З точки зору типу виробництва, це масовий тип виробництва.Виробничий процес безперервної дії.

Праця проходить притемпературі 12-16 оС, освітлення денне  (люмінісцентне), згіднонормам.

Розділ 3. ТЕОРІЯ  ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ФОТОГРАФІЇ   РОБОЧОГО

ДНЯ,

ХРОНОМЕТРАЖ І БСМ.

          Індивідуальна фотографія робочого дня.

Найбільш розповсюдженимвидом фотографії робочого дня є індивідуальна.

Індивідуальноюфотографією робочого дня називається спостереження усіх витрат робочого часупротягом періоду  спостереження та заміри часу по ним.

В залежності відкількості об’ктів спостереження і технікивиконання розрізняють індивідуальну, групову, бригадну, маршрутну,самофотографію робочого дня та фотографію виробничого прцесу.

 Передпроведенням фотографії робочого дня необхідно ознайомитися зтехніко-організаційними умовами робочого місця, тобто з послідовністю роботивиконавця, постачання робочого місця сировиною, матеріалами і т.п.; встановити в яких одиницях виміруі яким шляхом проводиться облік випущеної продукції; розповісти робітниковіцілі та задачі проведення фотографії.

Спостереженнязаписують в спеціальну картку, яка складається з титульної частини, листаспостережень, результатів спостережень  та висновків.

Титульну частинукарти заповнюють до початку спостереження. В ній знаходяться дані, якіхарактеризують сировину або напівфабрикати, роботу та навколишні умови, даніпро робітника, обладнання та пристрої.

В листіспостережень карти фотографії робочого дня записують всі витрати часу.

Витрати часуфіксують в годинах та хвилинах з точністю до 1/2 хвилини.

Для замірів часувикористовують годинник з секундною стрілкою. Після запису часу початкуспостереження слідкують за змінами на робочому місці, причомув момент змінироблять запис в графі «Найменування явищ», а при закінченні зміни записують часв графу  « Плинний час».

По закінченнюспостереження вираховують тривалість кожного запису ( операції) шляхомвіднімання поточного часу наступного заміру від попереднього часу  заміру. Отримана різниця відображаєтривалість поточного запису.

Далі проводятьобробку одержаних даних, аналіз результатів спостереження і проектуванняраціонального режиму робочого дня. В ньому показують фактичні втрати робочого часу і причини  цих втрат.

          Хронометраж.

Хронометраж — цевивчення структури операції за її складовими елементами та визначення розмірвитрат часу на них.

За допомогоюхронометражу вивчається  тільки час основної роботи, який повторюється з кожноюодиницею продукції.

Основні задачіхронометражу:

n встановлення нормальноїтривалості витрат оперативного часу

( для технічних норм);

n розробка нових та перевіркадіючих нормативів часу на ручні та машинно-ручні прийоми та комплекси прийомівоперативного часу;

n вивчення прийомів роботи передових працівників з цілью розповсюдження та узагальнення цього досвіду;

n встановлення раціональногоскладу операції.

Етапи проведення хронометражу:

n підготовка до хронометрування;

n спостереження і заміритривалості окремих елементів операції;

n обробка  матеріалівспостережень по кожному прийому ;

n аналіз одержаних даних ;

n висновки.

Підготовка доспостереження складається в детальному вивченні операцій запису даних про неї (сировина, матеріали, інструмент, обладнання та пристрої) та про робітника (прізвище, професія, стаж, розряд). Підготовка до спостереження закінчуєтьсяроз’сненням   робітнику цілей та задач хронометражу.

При проведенніхронометражу важливо правильно підібрати час для його проведення. Нерекомендується проводити хронометраж на початку або в кінці зміни. Краще всьогопрволити спостереження в період так званого темпа роботи, який встановився,приблизно 1,5-2 год після початку зміни.

Хронометражпроводять при допомозі секундомірів

 ( однострілковихабо двухстрілкових)

Час прихронометражу вимірюють двума способами по плинному часі ( неперервний спосіб)та окремими відліками ( збиральний спосіб).

В даній курсовійроботі застосовуємо заміри по плинному  часу, при цьому реєструються витратичасу на всі елементи операції.

Плинний часзаписують по вертикалі зверху вниз по закінченні виконання всіх прийомівоперації виконують повторний запис, починаючи з першого прийому.

Слідуючий етапхронометражу – обробка та аналіз отриманих матеріалів. Обробку матеріалівпочинають з обчислення тривалості елемента операції прийому. Шляхом відніманняз послідуючого запису попередній, знаходять тривалість прийому.

Ряд значеньтривалості прийому складає хронометражний ряд (хроноряд).

При проведенніхронометражу можуть бути допущені неточності в записах, відхилення нормальнихумов  виконання прийому.

Заміри по яким є зауваження в листі спостережень, повинні бути виключені із хроноряду.

Для того, щобвстановити правильність проведених спостережень або так звану ступінь розсієнняхронометражного ряду, визначають фактичний коефіцієнт стійкості по кожномухроноряду, тобто відношення максимальної тривалості елементу до мінімальної, іпорівнюють його з нормальними ( допустимими ) коефіцієнтами.

Якщо  фактичнийкоефіцієнт стійкості хроноряду менше нормального або йому рівний, то  хроноряд потрібно рахувати стійким, якщо  фактичний  коефіцієнт  стійкості   перевищуєдопустимий ( нормальний), то  хроноряд вважається нестійким.

          Метод мікроелементного  нормування

  Для  визначення  раціональної тривалості  ручних  операцій  та  прийомів  використовують  методмікроелементного  нормування.

 При  цьому  дії та  рухи  розчленовують  на  мікроелементи, що  виконуються  робітниками  у робочому  процесі  як  технологічні  ( основні ) і  переміщувальні.  Кожен елемент  ручної  операції  поділений  на  мікроелементи  ( взяти, перемістити або  розумової  дії ). Кожен   мікроелемент  зкладаеться  з  окремих  мікродійякі  можуть  бути  за  тривалістю  виконання  рішучі  або  пристосовні.

Розчленовуючи прийом  на  мікроелементи  і  використовуючи  на  них  розроблені  нормативи часу, можна  сконструювати  норму  часу  на  прийом  не  спостерігаючи  за робітником  у  робочому  процесі. Норми  часу  на  мікроелементи  встановлені у  тисячних  долях  хвилини.

 

 Розділ 4.ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗЕРВІВЗРОСТАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

Відповідно доописаних вище способів аналізу використання робочого часу досліджуємо вибранеробоче місце. Спочатку проведемо фотографію робочого дня (додаток 1).

ІФРД.

Обробку результатів,одержаних при дослідженні методом індивідуальної фотографії робочого дня,будемо проводити за таким алгоритмом:

1.   Визначаємо тривалість кожноїоперації, шляхом віднімання поточного часу наступної операції від поточногочасу попередньої операції. Розрахований час заносимо в колонку «Тривалість».

2.   Виконуємо індексацію витрат  робочогочасу. Індекси записуємо в графу «Аналітичнахарактеристика витраченого часу».

3.   Виконуємо зведення результатівспостереження (стор.4).

4.   Визначаємо аналітичні коефіцієнти, щохарактеризують використання робочого часу виконавця.

-     Питомавага оперативного часу у тривалості спостереження, що характеризуєтьсякоефіцієнтом К1.

 />

-     Питомавага зупинок  з причин залежних від робітника. Для цього потрібно знатинормативний час регламентованих перерв, який визначається як   5 %  відзагального часу зміни (Тр.п.н.= 480 • 0,05 = 24 хв.). Тоді К2 буде :

  />

-     Питома вага втратробочого часу незалежних від працівника характеризується коефіцієнтом К3:

   />

5.   Визначаємо можливе зростанняпродуктивності праці за рахунок усунення втрат робочого часу:

-     залежних відпрацівника:

/>

-     незалежних відпрацівника:

     />

-     загальна зміна:

DПП = DПП1 + DПП2 = 0,9 + 0,44 = 1,34 %.

6.   Визначаємо проектований раціональнийоперативний час:

Тр.= Топ<sub/>+ (Тр.п.ф.-Тр.п.н.) + Твза + Твн<sub/>= 446 + (17–24) + 11 + 2 = 452 хв.

7.   Визначаємо проектовану нормувиробітку:

/>

8.   Коефіцієнт завантаженості робіт:

   />

З огляду на всі отриманіпоказники робимо висновки:

I.   Найбільшою можливістю підвищитипродуктивність праці є вивільнення одного працівника для забезпечення іншихтарою. Тоді б значно скоротилася б допоміжна операція.

II. Службову розмову потрібно проводити на початку зміни,для уникнення втрат робочого часу з причин не залежних від працівника.

Хронометраж ( додаток 2).

Обробку будемо проводитив такій послідовності:

      Визначаємотривалість прийомів шляхом віднімання поточного часу наступної операції відпоточного часу попередньої операції. Результати записуємо в графу «Тривалість».

      Перевіряємоотримані хронометричні ряди на збіжність. Вона визначається як відношеннямаксимального та мінімального значення відповідного ряду.

/>

/>

/>

Всі ряди збіжні, оскількиїх значення менші критичних, які визначаються за таблицями, в залежності відсередньої тривалості процесу. Тому не потрібно коригувати жоден зхронометричних рядів.

В висновках записуємознайдені суму ряду, максимальне та мінімальне значення, а також моду середнязначення ряду.

Визначаємо тривалістьоперації (То.р.+ Тд.р.). У розрахунок приймаємо моду абосереднє значення з  кожного ряду. Те з них яке меньше.

Т = 10''+54''+15'' = 1' 19''

Визначаємо ТОНР:

/>

Раціональна  НЧ – сумамінімальної тривалості операції розраховується як сума манамальних тривалостейокремих прийомів.

НЧрац.= 8''+54''+15''=77''.

Зміна продуктивностіпраці при можливій нормі часу, яка дорівнює раціональній.

/>

ТОНР при цьому буде:

/>

Після обробки даниххронометражу робим висновки:

          в результатіпроведеного дослідження стало видно, що при виконанні робітником лише своєїосновної роботи (без допоміжних робіт по доставленню ящиків до місцярозфасування) технічно обгрунтована норма виробітку може збільшитися до 343ящиків за зміну (при раціональній нормі часу 352 ящики за зміну). Насправді унас формується лише 209 ящиків за зміну (при нормі, розрахованій в обробціІФРД,  212 ящ./ зміну). Що в півтора разименше.

          щододаних отриманих при вивченні хронометражу, то останні дві операцій робітник виконує майже ідеально,оскільки  мода в цих рядах дорівнює мінімальному значенню, отже робітникздебільшого раціонально виконує ці операції. Перша ж операція не достатньовідпрацьована, оскільки мінімум і мода доволі сильно відрізняються (8'' і 10'' відповідно). Тому тут є резерв дляпідвищення продуктивності праці, зокрема її можна підняти на      2,5 %.

 

БСМ.

Метод базової системимікроелементів передбачає розбиття робочой операції на складові частини тавизначення з таблиць їх тривалостей. Вибираємо для дослідження першу операцію зтих, що є в хронометражі. А саме, перенесення ящика з підлоги на стіл длянаповнення його дріжжами.

Розбиваємо цю операцію(див. табл.2).

Таблиця 2

№ п/п Назва підоперації Тривалість, тис.долі хвилини 1. Повернути корпус на 90°. 15 2. Зробити крок. 20 3. Нахилитися. 15 4. Витягнути руки. 7 5. Взяти ящик. 10 6. Випростуватися. 15 7. Повернути корпус на 90°. 15 8. Зробити крок з ящиком. 20 9. Поставити ящик на стіл. 10 ВСЬОГО 127

З даних таблиці 2визначимо норму часу:

/>

Порівнявши отриманийрезультат з даними, що були отримані в хронометржі видно:

      мінімальнатривалість операції при замірах була 8 сек., що майже дорівнює розрахованійметодом  БСМ.

      але так швидкобула виконана операція лише одного разу, здебільшого тривалість дорівнювала 10с., і середнє значення було 10,1 с… Це викликане тим, що ящики доситьгабаритні, і відстань до них від столу не завжди дорівнює одному крокові.  

  Хронометраж наведений в додатку 2.Так само там зроблені всі обчислювальні операції та сформульовані, відповіднодо результатів, одержаних під час дослідження, висновки.

 

Розділ 5.ОСОБЛИВОСТІ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ.

Основоюорганізації заробітної плати є тарифна система, яка складається із трьохосновних елементів :

n тарифна ставка, якахаракткризує рівень оплати робітників за годину або вдень;

n тарифна сітка,  яка слугуєдля визначення співвідношення заробітної плати окремих робітників та робіт. Тарифна сітка складається ізрозрядів і порозрядних ( тарифних) коефіцієнтів, які показують у скільки разівставка того чи іншого розряду вище ставки першого розряду.

n тарифно-кваліфікаційнийдовідник, в якому вказується тарифікація робіт( тобто по ньому встановлюють доякого розряду можна віднести ту або іншу роботу ), також в ньому знаходятьсяінструкції про те  що може та що повинен знати робітник кожного розряду абокатегорії.

Фонд, якийвикористовується для заробітної платні називається Фондом споживанняпідприємством. Він розподіляється  між працівниками в залежності відкваліфікації або посади, перевищення цього фонду не допускається.

В конкретномувипадку при визначенні фонду споживання на плановий рік обов’язкововраховуються співвідношення між ррівнем оплати праці та обсягом реалізаціїпродукції в плановому році порівняно із звітним.

ФОРМИ ТА СИСТЕМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ

Основними формамиоплати праці на підприємстві є :

n відрядна, при якій  ЗП визначають по розцінкам за фактично виготовлену продукцію ;

n погодинна, при якій ЗПвизначають в залежності від відпрацьованого часу по тарифній ставці.

Відрядна системаоплати праці буває:

n пряма відрядна;

n відрядно – преміальна;

n відрядно – прогресивна;

n непряма – відрядна;

n акордна.

Привідрядно-прогресивнй формі  оплата праці відбувається не по одній прямій розцінці,а по декільком прогресивно наростаючим  в залежності від перевиконання нормирозцінкам.

Привідрядно-преміальній оплаті праці — оплата відбувається по прямим відряднимрозцінкам з преміюванням за досягнення окремих якісних, а вдеяких випадкахкількісних показників.

Погодинна системаоплати праці буває:

n пряма погодинна;

n погодинно-преміальна;

Погодинну оплату,як правило, застосовують на роботах, які не піддаються точному обліку абонормуванню.

Припогодинно-преміальній оплаті праці ЗП складається з тарифної ставки тапреміальної доплати. Причому доплата може змінюватися в залежності від виконняпоказників преміювання або її зовсім може не бути при невиконанні цихпоказників.

На даномупідприємстві застосовується погодинно-преміальна та відрядно-преміальна формиоплати праці.

На досліджуваномуробочому місці застосовується погодинно-преміальна форма оплати праці.

При цьому видіоплати праці  ЗП робітник отримує заробітну плату відповідно до відробленогочасу. Вона обчислюється відповідно до тарифної сітки. Для нашого працівникавона складає 50 копійок за годину. Крім того, так як підприємство працюєцілодобово, то існують надбавки за працю в вечірні та нічні години. Надосліджуваному підприємстві вони складають 20 і 40 відсотків відповідно. Зароботу в вихідні та святкові дні виплачується подвійний тариф. В зв¢язку з тим, що підприємствопрацює тривалий час з прибутком, воно може дозволити собі виплачувати своїмпрацівникам премію в розмірі 100 %. За останній місяць працівник відпрацював22 зміни. З них 7 у нічній зміні, 6 –  у вечірній та 9 у денній. З них 6 змінприпало на вихідні дні. Таким чином заробітна плата склала:

      затарифом:                                                                  ЗП1=0,5·22·8=88 грн.

      за роботув вечірні зміни:                                                         ЗП2=0,5·6·8·0,2=4,8 грн.

      за роботув нічні зміни:                                                              ЗП3=0,5·7·8·0,4=11,2 грн.

       зароботу в вихідні дні:                                                          ЗП4=0,5·6·8=24 грн.         

Загальна сума склала:

             ЗП=  88+4,8+11,2+24=128грн.

З урахування премії працівник за цеймісяць заробив 256 грн.

ВИСНОВКИ

В результатіпроведених досліджень та обробки отриманих даних ми вивчили процес розфасуваннядріжжів в дріжжеростильному цеху Триліського спиртового заводу Фастівськогорайону Київської області. Об¢єктом дослідження виступала робітницяцього заводу. Вивчення резервів підвищення продуктивності праці проводилосятрьома методами: методом індивідуальної фотографії робочого часу, методомхронометражу та методом базової системи мікроелементів. В цілому щодо праціпрацівника зауважень майже немає, і в цьому напрямку резерви винайти не можна.Але значні можливості для підвишення продуктивності праці є в організаційномуплані. Оскільки

значна частина робочого часуробітниці йде на виконання допоміжних операцій. Якщо надати їй можливістьвиконувати лише свою основну роботу, то можна досягти збільшення ПП майже на 50%. Тому основною пропозицією після виконання даного курсового проекту євиділення одного додаткового працівника для виконання допоміжних функцій іншихпрацівників зміни. Цю роботу можна виконувати почергово, що дасть можливість щей дещо змінювати монотонну роботу, якою являється фасування ящиків.

Література.

1.      В.М.Набатников.Научная организация и нормирование труда в пищевой промышлености.-М.: Легкая и пищеваяпромышленость, 1982.-320с.

2.      Совершенствованиехозяйственного механизма./ А.И.Горанин, Л.А.Лобан, В.С.Маврищев и др./ под ред.А.И.Горанина, Л.А.Лобан -Мн.: Выш.шк., 1989, -214с.

3.      ЗаконУкраїни про підприємства.

4.      Кодекс законівпро працю України. Ужгород, Крапати,1993р.

5.      Богиня Д.П.Резерви підвищення продуктивності праці.­–К.: О-во “Знание УССР”, 1987.-48с.

6.      МельниковМ.А., Серб П.Ф. Наукова організація праці на робочому місці.–М.: Економіка,1966.-187с.

7.      НабатниковВ.М. Нормування праці робочих підприємств харчової промисловості.–М.: Колос,1992.-191с.

8.      Поляков І.А.,Релізов К.С. Довідник економіста по праці.–М.: Економіка,1981.-408с.

9.      Тенета Б.И.Культура и НОТ на рабочем месте.–М.: Машиностроение, 1968.-157с.

10.   Смирнов Л.Е.Справочное пособие по НОТ. .–М.: Економіка,1986.-447с.

11.   Черевань В.П.Сбалансированость рабочих мест и трудовіх ресурсов. –М.: Економіка,1988.-197с.