Реферат: Про результати діяльності галузі охорони здоров’я в 2006р., заходи щодо подальшої її оптимізації та поліпшення стану здоров’я населення області”

Довідка

„Про результати діяльності галузі охорони здоров’я в 2006р.,

заходи щодо подальшої її оптимізації та поліпшення

стану здоров’я населення області”


Діяльність медичної галузі області в 2006 році спрямовувалась на втілення в життя положень Програм діяльності Президента України, Кабінету Міністрів України, органів місцевого самоврядування всіх рівнів, які передбачають здійснення заходів щодо поліпшення стану здоров’я населення, забезпечення необхідних видів і обсягів медичної допомоги, наближення її до пацієнта, продовження реформ в охороні здоров’я, в першу чергу переорієнтацію первинної медико-санітарної допомоги на загальну практику-сімейну медицину, проведення реструктуризації та оптимізації медичної допомоги, що надається на різних організаційних рівнях, реалізацію державних і регіональних медичних програм за пріоритетними напрямками охорони здоров’я.

Однак медична громадськість області стурбована малою ефективністю реформ, які здійснюються впродовж тривалого часу, але не носять системного характеру і тому не досягають бажаного результату, в першу чергу – рівної доступності і гарантій на забезпечення життєвонеобхідних видів і обсягів медичної допомоги. Оптимізму додає те, що минулого року питання реформування галузі були в центрі уваги Верховної Ради, її Комітету з питань охорони здоров’я. Зокрема, помітною подією стало розширене засідання Комітету за участю керівництва Міні­стерства охорони здоров’я України, Академії медичних наук України в вересні 2006 року, на якому розгля­нуто стратегічні питання розви­тку галузі на найближчі п'ять ро­ків, її законодавчої бази та інші нагальні проблеми.

Одностайність у розумінні шляхів подолання проблем і розвитку медицини свідчить про прагне­ння, наполегливість і рішучість у їх розв'язанні.

Про це засвідчили також і слухання, які відбулися в Комітеті з питань реформування галузі охорони здоров’я.

Працівники галузі чекають відпові­дних законопроектів з надією, що незабаром їх буде внесено на розгляд Верховної Ради України, тому що пита­ння, наприклад, фінансування галузі та медичного страхува­ння є дуже актуальними і одними з найва­жливіших, які слід розв'язува­ти, аби реформи в медичній галузі запрацювали на повну силу, а їх позитивний ре­зультат відчули люди.

Завдяки активній позиції обласної ради, обласної державної адміністрації, органів місцевого самоврядування, медичних колективів в поточному році вдалося вирішити цілий ряд серйозних проблем, які позитивно позначились на результатах діяльності галузі.

Запровадження нової бюджетної політики, яка базується на нормах Бюджетного кодексу України, основним принципом якої є програмно-цільове фінансування пріоритетних напрямів медичного забезпечення, зокрема лікування хворих на туберкульоз, цукровий діабет, злоякісні новоутворення, профілактика інфекційних захворювань, у т.ч. ВІЛ/СНІДу та інвестиційні програми придбання дороговартісного обладнання дещо поліпшили загальну ситуацію в сфері охорони здоров'я.

Обсяги видатків на охорону здоров'я щороку збільшуються як на державному рівні, так і за рахунок підтримки органами місцевого самоврядування усіх рівнів. У 2006 році бюджетні призначення на утримання закладів охорони здоров'я області збільшені органами місцевого самоврядування порівняно з прогнозними показниками Міністерства Фінансів України на 39,7 млн.грн., в т.ч. на 10 млн. грн. за рахунок субвенції з держбюджету місцевим бюджетам для оснащення сільських лікарських амбулаторій і ФАПів та придбання автомобілів швидкої допомоги сільським закладам охорони здоров’я. При цьому бюджет охорони здоров’я обласного центру збільшено на 13,3%, м. Сміла – на 8,4%, м. Умань – на 37,5%, м. Ватітіне – на 7%, по сільських адміністративних районах – від 20,7% в Чорнобаївському , 17,6% - Катеринопільському, 14,8% - в Шполянському, 14,3% - Жашківському до 3,4% в Лисянському і 1,7% в Уманському. В цілому по галузі бюджет 2006 року зріс порівняно з 2005 роком на 100 млн. грн. і складає 418347,2 тис.грн.

Одним із першочергових напрямків діяльності Головного управління залишалось як поліпшення наявної матеріально-технічної бази лікувально-профілактичних закладів, оснащення їх діагностичним і лікувальним обладнанням, автомобільним транспортом, так і будівництво нових медичних об'єктів. Як ні в один з попередніх років, обласною радою, обласною державною адміністрацією були мобілізовані кошти державного, обласного бюджетів на будівництво і реконструкцію медичних закладів. За кошти державного бюджету продовжувалось будівництво обласної дитячої лікарні та за кошти державного бюджету і обласного бюджету розвитку - реконструкція корпусу обласного санаторію „Сосновий Бір” під обласний кардіологічний центр, на яких освоєно відповідно 30 млн.грн. і 6,135 млн.грн.

^ За кошти державного бюджету велись реконструкція і будівництво і інших об’єктів охорони здоров’я на загальну суму біля 2,5 млн.грн.:

лікувального корпусу Городищенської ЦРЛ з заміною покрівлі та хірургічного корпусу; реконструкція і будівництво Боярської дільничної лікарні з амбулаторією, Бужанської дільничної лікарні з будівництвом котельні в Лисянському районі; Шевченківської дільничної лікарні Звенигородського району; стаціонарного корпусу Катеринопільської ЦРЛ з заміною покрівлі; дитячого відділення Черкаської ЦРЛ; корпусів і систем тепловодопостачання обласного дитячого санаторію „Руська Поляна”;

За кошти обласного бюджету розвитку проводилась реконструкція Черкаської дитячої міської лікарні, обласного онкологічного диспансеру, обласного дитячого санаторію „Руська Поляна” на загальну суму 1 млн. 733 тис.грн.

^ За кошти місцевих бюджетів виконано капітальних ремонтів медичних закладів на суму 8104,9 тис.грн., поточних ремонтів будівель та обладнання – на суму 5440,0 тис. грн., придбано медичного та іншого обладнання довгострокового використання на суму понад 19 млн.грн.

В порядку централізованого постачання від Міністерства охорони здоров'я України у 2006 році заклади охорони здоров'я одержали медикаментів і виробів медичного призначення на суму понад 11 млн.грн., медичного обладнання (в т.ч. санітарного транспорту) - на 4,1 млн.грн., для поліпшення оснащення ФАПів і сільських лікарських амбулаторій - на 696,0 тис.грн.

Медичні заклади поповнились сучасною дороговартісною апаратурою-інкубаторами для новонароджених та для інтенсивної терапії новонароджених, реанімаційно-хірургічними моніторами, фіброгастроскопа-ми, імуноферментними аналізаторами, рентгенівською та флюорографічною технікою, в обласну лікарню придбано 3 апарати для гемодіалізу, барокамеру, в облонкодиспансер – пересувний діагностичний комплекс та пересувний мамограф, в обласну стоматологічну поліклініку – пересувну стоматологічну амбулаторію і т. ін.

Фінансування діючих медичних програм з бюджетів усіх рівнів сприяло поліпшенню окремих показників здоров’я населення: призупинено негативні процеси в сфері репродуктивного здоров’я.

Стабілізовано захворюваність на туберкульоз, яка залишилась на рівні 2005 р. і є на 22% нижчою від середньої по Україні, зменшилась смертність від туберкульозу , в т.ч. до 1 року спостереження.

Завдяки забезпеченню спеціальним лікуванням онкохворих, виявленню онкозахворювань в більш ранніх стадіях поліпшились показники їх виживання, зменшилась смертність до року спостереження.




Як наслідок, на 14,5% знизились показники первинного виходу на інвалідність населення працездатного віку (з 56,0 до 47,9) і на 8,8% (з 24,8 до 22,8) - дитячого населення.




Однак в сфері охорони здоров'я залишається багато невирішених питань.


Аналізуючи фінансове забезпечення галузі, слід відзначити, що воно залишається недостатнім, бо планом передбачено практично половину від мінімально необхідних коштів. У грошовому виразі коштів виділяється більше, але вони ідуть в основному на заробітну плату і комунальні платежі. На медикаменти, харчування хворих, технічне оснащення і поточні потреби в різних регіонах залишається всього 10-15% асигнувань.

Результат лікування все більше залежить не від професіоналізму спеціалістів, а від можливостей хворого купити ефективніші, і як правило, дорожчі ліки. Від цього залежить і можливість дотримання стандартів і протоколів медичної допомоги.


Забезпечення медикаментами хворих в стаціонарах, пільгових контингентів населення і хворих в амбулаторних умовах, яке фактично здійснюється в межах 10% від потреби, залишається найгострішою проблемою охорони здоров’я. Саме з приводу цього останнім часом зростає кількість усних і письмових звернень громадян.




Із передбачених на утримання установ охорони здоров’я області в 2006 році 418347,2 тис.грн., профінансовано 414197,9 тис.грн., або 99%.

Найнижчий стан фінансування склався у м. Сміла – 92,5 %.

У новий бюджетний рік галузь перейшла з боргами на суму 123,6 тис.грн. Вся ця сума складається із заборгованості міських закладів охорони здоров’я.

Так, у м. Черкаси при недофінансуванні галузі на 1,2 тис.грн. заборгованість складає 32,5 тис.грн., у м.Сміла при недофінансуванні в 957,2 тис.грн. заборгованість склала 42,9 тис.грн., у м.Умань при недофінансуванні 8,5 тис.грн. заборгованість склала 31,2 тис.грн.

В усіх інших районах та у закладах охорони здоров’я обласного підпорядкування заборгованості немає.

Впродовж року не було заборгованості із виплати заробітної плати.



За звітний період вартість 1 ліжко-дня з харчування склала 3,82 грн. (у 2005- році - 3,78 грн.), з медикаментозного забезпечення – 5,68 грн. (у 2005 році - 5,41грн.), тобто практично не змінилась.

Середня вартість ліжко-дня з харчування хворих по містах та районах склала лише 2,12 грн. (у 2005 - 1,63 грн.). При цьому у Ватутінській міській лікарні, Кам'янському, Чигиринському, Лисянському, Городищенському, Христинівському районах на харчування витрачається від 1,3 до 1,5 грн. в день.

Нормативна потреба в коштах на харчування хворих втричі більша від фактичних витрат.

Найгірший стан фінансового забезпечення витрат на медикаменти і харчування хворих у Христинівському районі – вартість одного ліжко/дня з медикаментозного забезпечення складає 1,50 грн. (1,69 грн. – 2005 році), з харчування – 1,51 грн.(1,50 грн. у 2005 році). По установах обласного підпорядкування видатки на придбання медикаментів та продуктів харчування профінансовані 100 - відсотково, а серед міст та районів – на 99,8 %.

Структурний розподіл бюджетних призначень по галузі становить:

- на оплату праці – 67,4 % ( проти 70,5% у 2005 році),

на придбання медикаментів спрямовано – 6,4 % ( +1,2 %);

на харчування хворих – 4,0 % (-0,3 %);

на оплату енергоносіїв – 7,3 % (-0,4 %);

інші видатки на утримання установ – 8,1 % (+0,2 %);

капітальні видатки – 6,8 % . ( +2,1 %).

При таких значних витратах на оплату праці ( 279,0 млн.грн.) середня заробітна плата по галузі склала за 12 місяців 2006 року лише 620 грн. – передостаннє місце по рівню зарплати серед усіх галузей народного господарства і удвічі нижча, ніж у промисловості. На жаль, ця тенденція стійко зберігається.

Як уже відзначалось, обсяг капітальних видатків збільшився проти 2005 року на 13,3 млн.грн. В цілому на придбання медичного обладнання та капітальні ремонти за 2006 рік використано 28340,3 тис.грн., але з урахуванням фізичного стану будівель та реальної потреби установ в медичному обладнанні, санітарному транспорті це дуже малі кошти. При щорічній потребі придбання не менше, ніж 100 автомобілів, в 2006 році парк санітарного транспорту поновлено лише на 25 одиниць.

Як і в попередні роки, медичними закладами проведена значна робота із залучення позабюджетних коштів, які в 2006 році склали 25196,9 тис.грн. (6,0 % до бюджетних асигнувань), що дало змогу вирішити багато питань поточного утримання установ. Гуманітарної допомоги отримано на суму 3868,2 тис.грн. В цілому надходження власних коштів за 2006 рік у порівнянні з 2005 роком зросли на 2,9 млн.грн.

Сьогодні немає сумнівів в тому, що галузь потребує кардинальних змін, системного реформування.

Етапами реформ мають стати зміна форми оплати праці, визначення і забезпечення державою гарантованого рівня безоплатної медичної допомоги,

зміна статусу медичних закладів – реформування їх в комунальні неприбуткові медичні установи, запровадження обов’язкового медичного страхування, тобто зміна системи фінансування і, безсумнівно, здійснення заходів щодо раціонального використання фінансових, матеріальних і кадрових ресурсів через запровадження економічно-доцільних моделей надання медичної допомоги, до яких в першу чергу слід віднести сімейну медицину, удосконалення і розширення обсягів надання стаціонаро-замінних форм медичної допомоги, реструктуризацію системи медичної допомоги, яка повинна надаватись на різних організаційних рівнях – первинному, вторинному, третинному, створення для цього необхідної лікувально-діагностичної бази. До вирішення ж цього питання державою єдиним шляхом хоча б часткового розв’язання проблеми зменшення гострого дефіциту коштів є спрямування додаткових асигнувань з місцевих бюджетів усіх рівнів, залучення органами місцевої влади коштів територіальних громад до вирішення пріоритетних програм охорони здоров'я, в т.ч., і далеко не в останню чергу, - на селі.


Внаслідок неусунення цілого ряду причин, які носять системний характер, в області назрівають серйозні кадрові проблеми.


Погіршується ситуація щодо забезпечення закладів охорони здоров’я лікарями. Станом на 01.01.2007 року в області працювало 4336 лікарів. Тільки за 2006 рік дефіцит лікарів збільшився до 1364 осіб (2005 рік – 1298). Показник забезпеченості лікарями за цей період зменшився з 31,9 на 10 тисяч населення до 31,6.



Стійку тенденцію до зниження за останні роки має і показник укомплектованості лікарями. Якщо в цілому по області в 2000 році він становив 82,4 %, то в 2006 році – 77,3 % ( - 5,1 %), що навіть нижче середнього показника по Україні у 2005 році (80,8 %).

Особливо непокоїть зниження цього показника в лікувальних закладах сільської місцевості. За 2006 рік зберігається зниження укомплектованості лікарями районів в цілому, центральних районних лікарень, дільничних лікарень та лікарських амбулаторій, зокрема: по районах в цілому показник знизився з 82,8% до 74,7%;

- по ЦРЛ – з 76,4 % до 76,0 %;

- по дільничних лікарнях – з 74,7 % до 71,3 %;

- по лікарських амбулаторіях – з 70,5 % до 69,1 %;


При середньорайонному показнику укомплектованості в 2006 році 74,7% найнижчі показники мали райони:

Катеринопільський – 67,1 %;

Тальнівський – 68,5 %;

Городищенський – 70,3 %;

Уманський – 71,3 %;

Канівський – 71,7 %.

Станом на 01.01.2007 в області функціонують 7 лікарських амбулаторій без фізичних осіб лікарів (с.Демки Драбівського району, с.Княжики Монастрищенського району, с.Макіївка Смілянського району, с.Лукашівка Чорнобаївського району, с.с.Онопріївка, Веселий Кут, Заліське Тальнівського району) та 7 лікарських амбулаторій без фізичних осіб лікарів лікувального профілю - є лише стоматолог (с.с.Головківка, Суботів Чигиринського району, с.Хрестителево Чорнобаївського району, с.Криві Коліна Тальнівського району, с.Сушківка Уманського району, с.с.Шендерівка, Моринці Корсунь-Шевченківського району).

Найнижче укомплектовані лікарями сільські лікарські амбулаторії в Тальнівському, Монастирищенському та Катеринопільському районах.

Продовжує знизуватись, досягаючи критичного рівня, укомплектованість посад лікарів-лаборантів (23,9 %), патологоанатомів (51,9 %), неонатологів (70,5 %), інфекціоністів (72,6 %), фтизіатрів (72,9 %), анестезіологів (74,2 %), рентгенологів (74,6 %). У такій ситуації, при формуванні заявки на випускників вищих медичних навчальних закладів та видачі гарантійних листів на працевлаштування, керівники лікувально-профілактичних закладів у першу чергу повинні враховувати неукомплектовані лікарські посади.




Укомплектованість фізичними особами штатних посад молодших медичних спеціалістів тільки за 2006 рік зменшилась з 97,1 % до 95,8 %. Найнижчу укомплектованість спеціалістами цієї категорії мають Смілянський (83,1 %), Чигиринський (87,1 %), Канівський (87,8 %) райони та лікувально-профілактичні заклади м. Сміла (89,5 %). В Смілянському та Чигиринському районах навіть на рівні центральної районної лікарні укомплектованість посад молодших медичних спеціалістів значно нижча від середньорайонного показника (99,6 %) і становить лише 86,2 %. Такі цифри свідчать про недостатню роботу керівників закладів щодо прогнозування потреби в медичних кадрах, адже в області функціонують два медичні навчальні заклади з підготовки молодших медичних спеціалістів.

Показник забезпеченості молодшими медичними спеціалістами на 10 тисяч населення зменшився у 2006 році до 87,7 (2005 - 89,4).

Як і в попередні роки, проблемним залишається питання укомплектування спеціалістами ФАПів, воно пов’язане з плинністю кадрів, відсутністю благоустроєного житла та розвиненої інфраструктури села, що значно ускладнює направлення молодих спеціалістів, а головне, закріплення їх на місцях. Станом на 01.01.2007 року залишалися 7 ФАПів, в яких ні одна штатна посада молодшого медичного спеціаліста не була укомплектована основним працівником:

Черкаський район – ФАП с.Хрещатик;

Чигиринський район – ФАП с. Розсошенці;

Лисянський район – ФАП с.Погибляк;

Корсунь-Шевченківський район – ФАПи с.с.Бровахи, Глушки, Миколаївка, Саморідня.

На всі неукомплектовані ФАПи будуть направлені випускники Черкаського та Уманського медичних коледжів, але чи залишаться вони там - буде залежати від умов, які будуть забезпечені спеціалісту в селі.

В області, як і в цілому по Україні, за останні роки збільшується кількість працюючих осіб пенсійного віку. Із загальної кількості працюючих лікарів особи пенсійного віку становлять 26,3 % (2005 рік – 25 %). Відповідна тенденція зберігається і серед молодших медичних спеціалістів, їх кількість збільшилась до 13,1 % (2005 рік - 12,5 %).

У такій ситуації постає питання направлення на навчання до вищих медичних навчальних закладів мешканців сільської місцевості за цільовим прийомом для укомплектування лікарських посад за рахунок місцевих жителів. У 2006 році область в цілому забезпечила конкурс - 2,6 на одне місце. Добре спрацювали в цьому напрямку Чорнобаївський, Драбівський, Золотоніський, Уманський та Смілянський райони. Найменшу кількість абітурієнтів направили райони, які мають не найкращі показники укомплектованості (Христинівський, Кам”янський, Лисянський, Жашківський, Чигиринський).

У зв’язку зі зменшенням кількості випускників медичних ВУЗів, що навчаються за державним замовленням, постійно зменшується і кількість тих, що направляється в область. До того ж, не всі молоді спеціалісти, які направляються в область, приступають до проходження інтернатури: в 2006 році доїзд випускників ВУЗів дорівнював лише 77 %. Ще певна частина молодих спеціалістів не приступає до роботи після закінчення інтернатури. В минулому році закінчили інтернатуру 39 осіб, з них направлялися на роботу в лікувально-профілактичні заклади сільської місцевості 26 осіб. До роботи приступило лише 30 осіб, що становить 76,9%, у тому числі в лікувально-профілактичні заклади сільської місцевості доїхало лише 20 осіб – 76,9 % від направлених.

На місцях проводиться недостатня робота щодо закріплення наявних медичних кадрів. Однією з вагомих причин плинності спеціалістів та зниження укомплектованості лікарями є відсутність житла та перспективи на його отримання, особливо в сільській місцевості. Станом на 01.01.2007 року в районах області 59 лікарів не забезпечені житлом, з них 23 – молоді спеціалісти.

За період з 1999 року для лікарів області виділено лише 46 квартир. В 2006 році в районах області медичним працівникам надано 10 квартир - 6 квартир було виділено для лікарів центральних районних лікарень - у Канівському (2), Городищенському (2), Золотоніському та Тальнівському (по 1). Водночас жодної квартири за цей період не було виділено в Жашківському, Звенигородському, Кам’янському, Монастирищенському, Смілянському та Корсунь-Шевченківському районах. Тільки в Звенигородському районі не забезпечено житлом 19 лікарів, з них 4 - молоді спеціалісти, в Золотоніському – 8 (2 - молоді спеціалісти), у Канівському – 7 (2 - молоді спеціалісти). А щоб молодий фахівець міг придбати двокімнатну квартиру самостійно, йому, з його зарплатою, потрібно працювати 30-40 років.


Станом на 01.01.2007 року не забезпечені житлом 113 молодших медичних спеціалістів сільської місцевості. З 1999 по 2006 роки для цієї категорії медичних працівників було виділено лише 19 квартир, у тому числі лише 4 - в 2006 році, що не може бути розцінено, як позитивна тенденція для закріплення молодших медичних спеціалістів на селі.

В області здійснюється послідовна робота щодо підвищення кваліфікації і атестації лікарів і молодших медичних спеціалістів.75 % лікарів атестовано з присвоєнням кваліфікаційної категорії, що вище середнього рівня в Україні (за 2005 рік – 68,0 %). У закладах охорони здоров’я області працюють:

- ^ 855 лікарів вищої категорії (26,3 % від загальної кількості лікарів, які мають кваліфікаційну категорію);

- 1636 (50,3 %) – першої категорії;

- 763 (23,4 %) – другої категорії.

У розрізі спеціальностей показники атестації лікарів області перевищують пересічні в Україні за більшістю профілів.

Кількість атестованих молодших медичних спеціалістів за 2006 рік збільшилась до 58,3 % (2005 - 57,6 %), що також вище середнього показника в Україні (за 2005 рік – 56,1 %).

В 2006 році підвищили свій фаховий рівень 936 (21,5 %) лікарів, з них 783 у закладах післядипломної освіти та 153 - на місцевій базі, а також 1588 молодших медичних спеціалістів (12,9%).


За умов, що склалися в галузі охорони здоров’я стосовно забезпечення фінансовими, матеріально-технічними і кадровими ресурсами, з кожним роком загострюється проблема їх раціонального використання. Мова йде, перш за все, про впровадження найбільш економічно-доцільних моделей надання медичної допомоги, які сьогодні добре відомі медичній галузі.

Перш за все, це прискорення реформування первинної медико-санітарної допомоги з впровадженням в її роботу засад загальної практики-сімейної медицини та зміною системи фінансування. Плани такого реформування в області до 2010 року розроблено і затверджено обласною, міськими, районними, сільськими радами, чого не можна сказати про їх виконання.

Станом на 01.01.07 року в роботу ПМСД впроваджено засади загальної практики-сімейної медицини в 87 закладах, з яких 72 функціонують в сільській місцевості, 15 - в містах. Впродовж 2006 року засади загальної практики введено ще в 20 нових закладах (в 9 ЛА, 8 ДЛ, 2 ЦРЛ та в 1 районній лікарні).


І
з запланованих до відкриття в 2006 році 96 сімейних дільниць відкрито лише 50. За 3 останні роки не виконали план впровадження сімейної медицини 9 регіонів: Звенигородський район (із запланованих 10 дільниць відкрито тільки 2), Смілянський (із запланованих 6 – відкрито 2), Шполянський (із запланованих 7 – відкрито 2), Чорнобаївський (із запланованих 6 – відкрито 3), Чигиринський (із запланованих 6 – відкрито 4), Кам”янський (із запланованих 4 – відкрито 2), а також в м.Черкаси (із запланованих 51 – відкрито 38), м.Сміла (із запланованих 10 – відкрито 8) та м.Умань (із запланованих 9 – відкрито 7).

Н
а 01.01.07 року в області зареєстровано 198,5 посад лікарів загальної практики- сімейної медицини (+50 в 2006 році), на яких працює 159 фізичних осіб (+44). Укомплектованість штатних посад фізичними особами складає 80,1%. 100,25 посад сімейних лікарів передбачено в ЛПЗ сільської місцевості, на яких працює 80 фізичних осіб. Укомплектованість штатних посад фізичними особами на селі складає 79,8%.


Забезпеченість сімейними лікарями в області становить 1,19 на 10 тис. населення (Україна в 2005 році – 1,06).

Найнижчий рівень укомплектованості штатних посад сімейних лікарів фізичними особами в м. Ватутіне, Драбівському та Лисянському районах – по 50%. Зовсім не укомплектовані посади сімейних лікарів в Катеринопільському районі в цілому, ЛА с.Нехайки та ЛА с.Білоусівка Драбівського району, ДЛ с.Виноград Лисянського району, ДЛ с.Зеленьки, ЛА с.Заліське, ЛА с.Онопрієвка Тальнівського району, ЛА с.Юрківка Уманського району, ДЛ с.Худяки та ЛА с.Геронимівка Черкаського району.

З 93 сільських лікарських амбулаторій сімейні дільниці функціонують в 42. До цього часу жодної сімейної дільниці в сільських амбулаторіях не створено в Звенигородському та Лисянському районах.

За принципом загальної практики обслуговується 364,2 тисяч населення, або 27,2% від усього населення області, з них 188,2 тисяч сільських мешканців, або 31,0% від жителів села.

Впродовж двох останніх років колегія Головного управління відзначає, що нерідко сімейні лікарі продовжують виконувати функцію дільничного терапевта, що їм не створюються умови для реалізації можливостей надання медичної допомоги за обсягом сімейної медицини. Одною з причин, що називалися головними лікарями, була відсутність медичного обладнання.

Але і при отриманні його в порядку централізованого постачання у більшості районів області не організовано роботу сімейних лікарів. Якщо в дільничних лікарнях, лікарських амбулаторіях кабінети сімейних лікарів мають відповідну площу та хоч деяке обладнання, то в міських поліклініках, поліклініках ЦРЛ, крім фонендоскопа, тонометра та 9 метрів квадратних кабінету лікар не має нічого.

Головними лікарями з року в рік надається одне пояснення – немає де розмістити сімейних лікарів та немає коштів для відповідного оснащення.

Ці проблеми дійсно існують, але немає і послідовної роботи щодо їх розв’язання, хоч відомо, що під цільові медичні програми в бюджети всіх рівнів можуть закладатись, якщо і не в кожному регіоні, але все ж таки певні кошти на їх реалізацію. Схоже, що в сімейній медицині вбачається тимчасове явище, яке, як і все тимчасове, проходить. Хочеться ще раз наголосити, що це дуже хибна думка, якої треба якомога швидше позбутися. Немає сумнівів в тому, що впровадження і удосконалення загальної практики-сімейної медицини дають можливість зберегти кошти від скорочення потреби в наданні високозатратної стаціонарної медичної допомоги. На жаль, існуюча сьогодні система первинної медико-санітарної допомоги не переорієнтована на профілактичну роботу, раннє виявлення захворювань, попередження їх ускладнень і рецидивів, своєчасну реабілітацію, корекцію факторів ризику і способу життя. Саме це є найефективнішим способом зменшення потреб населення в госпіталізації. Серйозною перешкодою втілення такої стратегії в життя є низька укомплектованість посад сімейних і дільничних лікарів, особливо на селі, недотримання нормативного навантаження на 1 лікаря, сьогодні в більшості сільських закладів охорони здоров’я 1 лікар обслуговує не 1250 мешканців, як це передбачено штатними нормативами, а 3-4 тисячі, нерідко – за відсутності санітарного транспорту.

Станом на 01.01.2007 року санітарного транспорту немає в 3 дільничних лікарнях із 55 і в 30 амбулаторіях із 93.

Р
еструктуризація мережі стаціонарних медичних закладів і системи медичної допомоги, яка може надаватись на різних організаційних рівнях – первинному, вторинному і третинному – є другим стратегічним завданням, з виконання якого продовж 2006 року відчутних позитивних зрушень в області також не досягнуто.

Кількість стаціонарних ліжок залишається надмірною і становить на 01.01.2007р. 11456 (на 01.01.2006р.11649), забезпеченість на 10 тис. мешканців області становить 85,6 ліжок, при визначеному Кабінетом Міністрів України нормативі – 80.


Слід відзначити, що медичними закладами активно розвиваються стаціонарозамінні види медичної допомоги в усіх поліклініках і амбулаторіях. В денних стаціонарах функціонують 1562 ліжка, на яких впродовж минулого року проліковано 61,5 тис. пацієнтів, або 459,7 на 10 000 населення, в стаціонарах вдома 83,3 тис. осіб (622,9 на 10 тис. нас.).


В

сього стаціонарозамінну медичну допомогу надано 144,8 тис. хворим. Набула визнання амбулаторна хірургія. Сьогодні кількість операцій, які виконуються в поліклініках, зрівнялась з кількістю операцій в стаціонарах і перевищує 70 тис. в рік.

Однак, якщо 5 років тому обсяги стаціонарозамінної медичної допомоги були одними з найвищих в Україні, то впродовж останніх років вони не перевищують середніх показників по Україні. Одною з причин цього є велика потужність ліжкового фонду, велика сітка дільничних лікарень, кількість яких за 2006р. не зменшилась ні на одну, а їх ліжковий фонд на 01.01.07р. становить 565 ліжок (на 01.01.2006р. 608 ліжок).

Із 55 дільничних лікарень в 15 кількість ліжок становить по 4-5, в 31 лікарні – по 10 при плановій потужності лікувальних корпусів в 25-50 ліжок. Витрати на 1 ліжко в рік в малопотужних дільничних лікарнях в 1,3 – 1,8 рази більші, ніж в ЦРЛ. Витрати на утримання 1 дільничної лікарні за 2005р. в середньому по області складали 273 тис. грн., в той час, як на утримання амбулаторії – лише 82 тис. грн. За 2006 рік вони зросли ще в середньому в 1,3 рази.

Головним управлінням охорони здоров’я та медицини катастроф неодноразово вивчались організація і якість медичної допомоги в дільничних лікарнях, які не мають ніяких реальних перспективів на поліпшення. Вони не забезпечені не лише сучасним діагностичним і лікувальним обладнанням, а в більшості не можуть виконати діапазон необхідних мінімальних обстежень, без яких взагалі важко говорити хоч би про якусь обґрунтованість діагностики.

Кожний регіон області надіслав в Головне управління своє бачення реформування охорони здоров’я, перспектив розвитку сімейної медицини, в яких визначено функції кожної медичної установи, передбачено реорганізацію дільничних лікарень в сімейні (лікарські) амбулаторії з денними стаціонарами. Кошти, які сьогодні ідуть на утримання стаціонарів дільничних лікарень, були б спрямовані на створення лікувальної і діагностичної бази для сімейних лікарів, придбання санітарного транспорту, а посади лікарів і молодших медичних спеціалістів – для введення необхідних додаткових посад сімейних лікарів і медичних сестер загальної практики.

Впродовж 2006 року ні один регіон жодного реального кроку в цьому напрямі не здійснив.

Не завершено реструктуризацію ліжкового фонду міських і центральних районних лікарень.

Реальної оцінки вимагає спеціалізований ліжковий фонд м. Умань, в якому функціонують ліжка спільного використання для надання медичної допомоги мешканцям міста і 6 прилеглих районів. Потужність його повинна бути приведена у повну відповідність з потребами в відповідних видах медичної допомоги мешканців цих районів.

За самими скромними підрахунками, витрати на утримання 148 ліжок міжрайонних відділень Уманської міської лікарні перевищують 3 млн.грн. в рік.

З
начно перевищує норматив забезпеченості ліжками на 10 тис. нас. ліжковий фонд Жашківського, Шполянського, Кам”янського, Чорнобаївського, Чигиринського та Смілянського районів. Як наслідок, в цілому по області значні кошти ідуть на утримання ліжок замість фінансування витрат на медичну допомогу, в т.ч. і на розвиток сімейної медицини. Знизити за таких умов рівень госпіталізації до середньо- державного показника (в 2005р. 21,6%) нереально, по області він найвищий в Україні і становить в 2006 році 24,7% (в 2005р. – 24,8%).

Вимагає удосконалення структура і потужність ліжкового фонду обласних медичних закладів. На їх базі продовжується організація високо- спеціалізованих медичних центрів, здатних надавати саме третинну медичну допомогу, доступну усім мешканцям області.

Одним із незмінних пріоритетів в діяльності галузі охорони здоров’я залишилась охорона материнства та дитинства.

Заходи, які були вжиті органами державної влади щодо матеріальної підтримки молодих сімей, фінансування діючих медичних програм, сприяли призупиненню негативних процесів в сфері репродуктивного здоров’я – вперше за багато років в області народилось на 1098 дітей більше (+ 10 %), ніж в 2005 році.

З метою реалізації регіональних програм охорони здоров’я матері і дитини в області продовжується будівництво обласної дитячої лікарні, педіатрична і акушерська служби поповнились сучасним обладнанням для забезпечення інтенсивної терапії дітям, виходжування недоношених і глибоко недоношених новонароджених і т. ін.





Основний показник служби – малюкова смертність залишився майже незмінним - 10,3%о проти 10,2%о у 2005 р (Україна - 9,99%о), але суттєво змінилась його структура: зменшилась постнеонатальна смертність, співвідношення неонатальна/постнеонатальна має позитивну тенденцію і становить 2:1.

Основною проблемою залишається рання неонатальна смертність, питома вага якої в показнику малюкової смертності становить 50,4%. У порівнянні з попереднім роком істотно в позитивну сторону змінилось співвідношення мертвонароджень і ранньої неонатальної смертності (2005 р – 2:1, 2006 1:1).

В структурі малюкової смертності за 2006 рік зменшилась питома вага смертності дітей від керованих причин (смертність від хвороб органів дихання зменшилась майже у 3 рази).




Серед причин малюкової смертності 44,2% припадає на перинатальні причини, 23,9% - на вроджені вади, 10,6% - на нещасні випадки, 7,1% - на синдром раптової смерті.





В 5 районах області – Звенигородському, Катеринопільському, Маньківському, Кам’янському, Уманському малюкова смертність найвища і складає відповідно 23,2%о, 20,2%о, 20,0%о, 19,6‰, 19,2‰; в Монастирищенському, Смілянському – біля 3%о; в м. Ватутіне, Лисянському та Драбівському районах малюкової смертності не було.

Основним резервом зниження смертності дітей першого року життя є поліпшення репродуктивного здоров’я жінок, удосконалення амбулаторної і стаціонарної допомоги вагітним, роділлям і дітям. При проведенні експертної оцінки випадків ранньої неонатальної смертності виявлені деякі проблеми стаціонарного етапу, але більша частина – це проблеми амбулаторного етапу нагляду за вагітною жінкою. Поліпшити цю ситуацію має впровадження сучасних перинатальних технологій, яке здійснюється досить повільно у більшості регіонів області, попри всі позитивні результати. Так, наприклад, впровадження всього комплексу передбачених діючими наказами заходів на амбулаторному та стаціонарному етапах дозволило у 2006 році змінити показники роботи Уманського пологового будинку: без проведення реконструкції матеріальної бази проведено 137 партнерських пологів (20,4%), при цьому кількість ускладнень в пологах при партнерському їх веденні зменшилась майже у 2 р і становила 27,4% при 45,7% серед загального контингенту породіль, кількість кровотеч у ранньому післяпологовому періоді зменшилась більш, ніж у 2 р велоергометрія до цього часу не робиться в Смілянській міській поліклініці, в добре оснащеній СМСЧ-14 зроблено лише 17 обстежень, міських поліклініках №1 і №2 м. Черкаси, м. Ватутіне, Драбівській, Жашківській, Золотоніській, Маньківській, Монастирищенській, Звенигородській, Катеринопільській, Уманській, Кам”янській, Христинівській, Чорнобаївській ЦРЛ і навіть у м. Умань; мало проводиться стандартних функціональних ЕКГ-проб, в той же час в жодному закладі не впроваджені альтернативні фармакологічні проби -курантілова (з метою уточнення діагнозу ІХС у випадках, коли проведення проби з навантаженням неможливе чи результат останьої не є інформативним), ергометринова (при підозрі на вазоспастичну стенокардію). Така ситуація вимагає уваги і впливу з боку керівництва медичних закладів і головного позаштатного спеціаліста з функціональної діагностики.
На порядку денному удосконалення лабораторної діагностики, зокрема, впровадження маркерів ГІМ при дрібновогнищевих формах, фенотипування ліпідів-для усіх міст і районів (в першу чергу – в спеціалізованих закладах).

Вирішення сучасних проблем боротьби з ССЗ неможливе без забезпечення відповідної кадрової і матеріально-технічної бази практичної кардіології і служби функціональн