Реферат: Вступ

Зміст



Вступ 2

Розділ 1. Теоретичні засади безпеки банківської діяльності 6

1.1. Сутність безпеки банку, її мета, завдання та методи. 6

1.2. Зовнішні та внутрішні загрози банку та їх характеристики 12

1.3. Нормативно-правове регулювання організації безпеки банківської діяльності 19

1.4. Безпека передачі інформації в банківській діяльності 31

Розділ 2. Організація режиму охорони банківської діяльності 50

2.1. Обладнання та технічна укріпленість банків 50

2.2. Режими охорони 56

2.3. Забезпечення безпеки в роботі з персоналом банку 68

2.4. Організація охорони установ банків 72

Розділ 3. Удосконалення організації безпеки банківської діяльності на ринку банківських послуг 82

3.1. Організація безпеки проведення кредитних операцій банку 82

3.2. Безпека пластикових карток 108

3.3. Забезпечення безпеки валютних операцій банку 116

Висновки 126

Література 129

Додатки 138



Вступ
Інформаційна незалежність України ставить ряд проблем забезпечення безпеки інформації в різноманітних напрямках діяльності держави: політика, економіка, військова сфера, тощо.

Особливе місце в цих проблемах займає задача захисту економічної інформації, яка набуває всебічного, масштабного характеру та державної ваги. Одним з факторів забезпечення безпеки економічної інформації є захист фінансово-банківської системи.

Питання безпеки банку є актуальними не тільки безпосередньо для банків, але також і для всіх інших учасників ринкових відносин. Безумовно, у першу чергу ця проблема хвилює власників банку - його акціонерів, що турбуються про розвиток свого бізнесу і несуть за нього матеріальну, моральну і соціальну відповідальність, якщо, звичайно, банкові споконвічно не відведена роль кримінальної організації.

Безпека банку хвилює також і клієнтуру, що склалася навколо банку з постійних і нових юридичних осіб, а також аналогічну частину фізичних осіб, які перебувають в якості вкладників, позичальників кредитів і користувачів яких-небудь банківських послуг (пластикові картки, депозитні сховища). Дана проблема актуальна і для партнерів по бізнесу, і особливо для банківського персоналу, що по не завжди зрозумілих причинах сприймає дану проблему частіше як якусь далеку, що знаходиться поза банком і не стосовну безпосередньо до нього.

В зв'язку з цим представляється, що безпеку банківської діяльності потрібно, насамперед, розуміти як:

безпеку банку як організації,

безпеку банківського персоналу,

безпеку банківських операцій.

Дані напрямки становлять основний комплекс питань забезпечення безпеки будь-якого учасника ринку незалежно від його конкретної діяльності. Тому базовими питаннями тут є не обговорення екіпірування і технічної оснащеності охорони будівлі банку, а управління процесами безпеки, розуміння персоналом напрямків можливих загроз для діяльності банку й уміння протистояти таким загрозам як за допомогою професійних дій служби безпеки банку, так і за рахунок умілого використання особистих засобів захисту.

Тому під час обговорення такої проблематики варто говорити про банк як про організації з позиції менеджменту, тобто з позиції управління банком, що включає планування діяльності банку на ринку, організацію його бізнесу, мотивацію банківського персоналу і контроль за банківськими операціями. Отже, як і в будь-якому цивілізованому бізнесі, основними індикаторами нормального стану справ тут повинні виступати не стільки виконання або невиконання банком нормативних показників НБУ, скільки відповіді на наступні питання:

якою репутацією володіють керівники такого банку,

чи можна їм довіряти,

чи тримають вони своє слово,

чи сплачують вони податки,

чи не замішані вони в кримінальних операціях,

який їхній послужний професійний список і яка їхня частка особистих прибутків у загальній сумі доходів, що виплачуються персоналові банку за виконувану роботу?

При цьому розгляд питань безпеки банка необхідно починати, насамперед, з оцінки положення банку на ринку і його впливу на галузеву і регіональну економіку. Важливо чітко розуміти роль і значення банківського бізнесу в економіці, де одне з перших місць приділяється питанням підтримки ділової репутації і забезпечення особистого успіху через успіх клієнтури, що обслуговується, де довіра будується не стільки на бездоганній професійній кваліфікації, скільки на виконанні прийнятих зобов'язань і домовленостей, де філософія бізнесу, продиктована адміністрацією і власниками банку, доведена до його персоналу та для його потенційних клієнтів і партерів[45].

Розглядаючи безпеку банку через призму організації, важливо акцентувати увагу як на її зовнішній, так і на її внутрішнє середовище. В зовнішньому середовищі варто розглядати дії з боку клієнтів, партнерів, конкурентів, державних установ і громадян суспільства, а також кримінального середовища, у внутрішньому же середовищі - дії персоналу банку в особі фахівців і менеджерів відділів банку (його підрозділів), неформальних груп, а також адміністрації банку і його власників. Особливу гостроту цьому питанню додає привабливість банку як особливої фінансової організації, що діє на ринку.

Безпека персоналу банку відображає стан його внутрішнього середовища, де особливо актуальна особиста безпека персоналу банку, що не гарантує жоден власник банку. Даний процес неоднозначний і нерідко на практиці виражається через небажання банківського персоналу брати участь у кримінальних або тіньових операціях і вимогу банківського персоналу за кваліфіковану і понаднормову працю одержувати більш справедливу оплату праці з урахуванням його специфіки, включаючи вплив характеру потенційних загроз при проведенні конкретних банківських операцій.

Безпека банківських операцій представляє не менший інтерес, оскільки торкає суть банківського бізнесу і безпосередньо взаємозалежна з безпекою банку і його персоналу. Тут особливий інтерес представляють не стільки мотиви поведінки персоналу при виконанні своїх посадових обов'язків, скільки технологія професійних порушень і використання діючого порядку і правил, недоліків і порушень у банку в особистих інтересах банківського персоналу або його власників, а також в інтересах конкуруючих банків і організацій, криміналу і чиновництва. Нерідко фоном для цього виступає некомпетентність окремих менеджерів і фахівців банку, їхні навмисні дії і бажання окремих фахівців і менеджерів особисто збагатитися за рахунок можливостей банку, у тому числі і за рахунок змови з клієнтурою, що обслуговується, або з криміналом, а також з потенційними конкурентами.

Мета дипломної роботи – провести комплексне дослідження банківської безпеки на прикладі АКБ «Індекс-банк.

Обєкт дослідження – система безпеки АКБ «індекс-банк».

Предмет дослідження – АКБ «Індекс-банк»

Методологічною базою дослідження є положення різних концепцій управління банківською безпекою та праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених у забезпечення безпеки діяльності підприємства. Так, в роботі були використані загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного дослідження, зокрема:

Аналізу і синтезу – для деталізації Об’єкту дослідження та вивчення його функціональних і структурних складових;

Логічного узагальнення – для обґрунтування необхідності застосування нових наукових понять і принципів розрахунків;

Системного аналізу – для визначення цілей та напрямів фінансової діяльності при прогнозуванні грошового потоку та оцінки факторів ризику імпортних операцій;

Порівняння – для співставлення методів управління імпортними операціями підприємства та обґрунтування вибраного підходу;

Описового – для визначення особливостей вітчизняного та зарубіжного досвіду з управління імпортними операціями підприємства;

Графічного – для узагальнення в наочних формах зображення викладених положень.
^ Розділ 1. Теоретичні засади безпеки банківської діяльності 1.1. Сутність безпеки банку, її мета, завдання та методи.
“Банківська безпека — стан стійкої життєдіяльності при якому забезпечується реалізація основних інтересів і пріоритетних цілей банку, захист його від внутрішніх і зовнішніх дестабілізуючих факторів незалежно від умов функціонування”[65.с.4].

Серед проблем за­хисту банківської діяльності від загроз зовнішнього та внутрішнього характе­ру все більш актуалізується необхідність забезпечення охорони фінансових ресурсів, убезпечення інформації, майна й персоналу комерційного банку, створення дієвих механізмів фінансового захисту банківської системи [112]. Для комерційних банків особливо значущими є такі умови ефективної та без­печної діяльності, як забезпечення зворотності кредитів, підвищення прибут­ковості, підтримання ліквідності, зниження банківських ризиків, гарантуван­ня депозитів. Проте, дослідження й публікації щодо проблем безпеки банків­ської діяльності присвячені здебільшого організаційним, технічним і право­вим аспектам.

У Концепції безпеки комерційного банку [113], схваленій АРБ, під безпе­кою комерційного банку розуміється стан захищеності інтересів власників, керівництва і клієнтів банку, матеріальних цінностей та інформаційних ресур­сів від внутрішніх і зовнішніх загроз. За оцінкою А.Вінникова [3], безпека -стан захищеності банку від внутрішніх і зовнішніх загроз.

Як вважає М.Ілляш [115, с. 91], безпека банку - це система заходів, які за­безпечують захищеність інтересів власників, клієнтів, працівників і керівниц­тва банку від зовнішніх і внутрішніх загроз. Рівень захищеності характеризу­ється здатністю банку протистояти спробам як прямого несанкціонованого проникнення до приміщень банку зі злочинною метою, так і спробам завдати шкоди банку з боку конкурентів і кримінальних структур шляхом втручання в банківську діяльність, набуття впливу на банк із метою здійснення фінансо­вих афер і махінацій, відмивання "брудних грошей", незаконних переказів їх за кордон тощо.

На думку С.Букіна [116], питання безпеки банку є актуальними не лише безпосередньо для банків, а також і для решти учасників ринкових відносин. Безумовно, в першу чергу цією проблемою опікуються власники банку, його акціонери, що турбуються про розвиток свого бізнесу і несуть за нього мате­ріальну, моральну і соціальну відповідальність, якщо, звичайно, банку перві­сно не відведена роль кримінальної організації. Безпека банку турбує також і клієнтуру, що склалася навколо нього з постійних і нових юридичних осіб, а також аналогічну частину фізичних осіб, які є вкладниками, позичальниками кредитів і користувачами будь-яких банківських послуг (пластикові картки, комірки сховища). Дана проблема актуальна і для партнерів по бізнесу, і осо­бливо для банківського персоналу, який з не завжди зрозумілих причин сприймає дану проблему частіше як якусь далеку, що знаходиться поза бан­ком і не відноситься безпосередньо до нього. З огляду на зазначене, він під­креслює, що безпеку банківської діяльності слід розуміти, передусім, як: без­пеку банку як організації; безпеку банківського персоналу; безпеку банківсь­ких операцій.

М.Зубок [див. 64, с. 10] розрізняє наступні види безпеки банківської дія­льності: особисту, колективну, економічну та інформаційну. А серед об' єктів захисту він виділяє [див. 64, с. 13]: фінансові ресурси, персонал банку, матері­альні засоби, інформаційні ресурси з обмеженим доступом.

Як вважає В.Шурпаков, банківська безпека є одним з основних елемен­тів банківського менеджменту [117]. Банківська безпека має багатофункціона­льний і комплексний характер. Від ефективності її організації залежать прак­тично всі сторони і напрями банківської діяльності. Під банківською безпе­кою мається на увазі організація заходів із запобігання можливим загрозам діяльності банку. Розмір цих загроз, тобто наслідки реалізації, часто завчасно математично не визначені.

Незважаючи на використання в літературі терміну "економічна безпека банку", де під ним розуміється сукупність охорони комерційної та банківсь­кої таємниці, в понятійному аспекті його значення визначається предметом всієї банківської безпеки. Будь-які втрати банку - матеріальні, фінансові, ка­дрові, інформаційні тощо - мають економічні наслідки. При цьому окремі проблеми банківської безпеки пов'язані між собою.

Д. Артеменко [див. 112] зазначає, що сутність економічної безпеки в банків­ській системі полягає в забезпеченні стану найкращого використання її ресур­сів щодо запобігання загрозам комерційних банків і створення умов стабільно­го, ефективного функціонування й максимізації прибутку. При цьому він вва­жає, що рівень економічної безпеки банківської діяльності визначається тим, наскільки ефективно підрозділам і службам банків удається запобігати загро­зам та усувати збитки від негативного впливу на банківську систему.

За Р.Гриценко [118, с. 27], економічна безпека банківської системи - це стан банківської системи, за яким її фінансова стабільність чи репутація не мо­же бути підірвана цілеспрямованими діями певної групи осіб і організацій або фінансовою ситуацією, що складається всередині і зовні банківської системи.

На думку М. Зубка [див. 64, с. 166-167], економічна безпека банківської діяльності - це стан, за яким забезпечується економічний розвиток і стабіль­ність діяльності банку, гарантований захист його фінансових і матеріальних ресурсів, здатність адекватного і без суттєвих втрат реагувати на зміни внут­рішньої і зовнішньої ситуації. При цьому зазначається, що особлива роль економічної безпеки в системі заходів забезпечення безпеки банку зумовлю­ється: різноманітністю інтересів суб'єктів ринку банківських послуг; праг­ненням суб' єктів ринку до збільшення прибутку, гострою конкурентною бо­ротьбою; обмеженістю фінансових ресурсів банків і джерел їх формування; нестабільною економічною ситуацією, несподіваними і різкими її змінами; зростанням економічної злочинності в кредитно-фінансовій сфері; підвище­ним ризиком проведення банківських операцій у сучасних умовах.


Основним критерієм ефективності банківської безпеки є стабільність фінансового і економічного стану банку.

^ Мета банківської безпеки:

Виключити можливість понесения банком збитків або неотримання вигоди.

Забезпечити ефективну діяльність банку і якісну реалізацію ним операцій і угод.

Задачами банківської безпеки є :

Захист законних інтересів і власності банку.

Профілактика і попередження правопорушень і злочинних посягань на власність, імідж і персонал банку.

Своєчасне виявлення реальних і потенційних загроз банку, проведення заходів щодо їх нейтралізації.

Формування умов, що сприяють реалізації банком своїх планів і інтересів.

Створення умов для відшкодування матеріальних і моральних збитків, нанесених банку і його співробітникам неправомірними діями організацій і окремих осіб.

Організація системи заходів безпеки діяльності банку.

Організація і реалізація заходів щодо підтримки встановленого порядку роботи підрозділів банку в кризових ситуаціях.

Контроль стану та ефективності функціонування системи заходів безпеки в банку (див.додаток 1), своєчасне реагування на зміни в її роботі[64].

Розрізняють особисту, колективну, економічну та інформаційну види безпеки.

Особиста безпека полягає в забезпеченні спокійної роботи, вільного переміщення і відпочинку кожного працівника.

Колективна - забезпечення спокійного, планового й ефективного режиму роботи підрозділів банку.

Суть економічної безпеки полягає в забезпеченні захисту і раціонального використання фінансових ресурсів банку, надійного збереження і транспортування готівки і цінностей, грамотної експлуатації технічних засобів і обладнання банку, забезпечення умов для ефективного проведення банком операцій і укладання угод.

Забезпечення гарантованого захисту інформаційних ресурсів банку від внутрішніх і зовнішніх посягань – інформаційна безпека банку.

Зміст категорії "інформаційна безпека" знаходить розвиток у комплексі нормативно-правових документів щодо використання засобів обчислювальної (комп`ютерної) техніки для оброблення та зберігання інформації обмеженого доступу, державних стандартів із документування, супроводження, використання, сертифікаційних випробувань комп`ютерних програмних засобів захисту інформації, банк засобів діагностики, локалізації та профілактики комп`ютерних вірусів, нові технології захисту інформації з використанням спектральних методів, високонадійні криптографічні методи захисту інформації тощо.

Аналіз чинного інформаційного законодавства свідчить, що український законодавець в значній мірі пов`язує сутність категорії "інформаційна безпека" з категорією "захист інформації в автоматизованих системах". Ця категорія також має визначення на законодавчому рівні, як системоутворюючий чинник (об`єкт) правовідносин - правового регулювання суспільних інформаційних відносин, пов`язаних з використанням автоматизованих комп`ютерних систем. В нашій країні системоутворюючим цієї галузі суспільних відносин виступає Закон України "Про захист інформації в автоматизованих системах" (від 5 липня 1994 року).

Слід зазначити, що поряд з цим Законом сьогодні в України існує значний масив нормативних актів, які регулюють суспільні інформаційні відносини в умовах інформатизації. Це дає підстави для умовного виділення таких відносини як об`єкт (предмет) наукового дослідження, в межах міжгалузевого комплексного інституту права - інформаційного права. Серед інших, в ньому визначаються такі складові: інформаційна безпека та захист інформації в автоматизованих системах[112].

Останнім часом на Україні набула сили компанія з так званого ліцензування програмного забезпечення (ПЗ). Під ліцензією зазвичай розуміється спрощена угода про передачу певного обсягу прав стосовно ПЗ від розробника до отримувача. У зв’язку з цим необхідно відзначити, що у світі поширено декілька видів ліцензій. Крайнім випадком є відкрита ліцензія, згідно якої постачальник залишає за собою усі виключні авторські права, і передає отримувачу невиключні, зокрема можливість відтворювати, вивчати та змінювати програму. Іншим крайніми випадком є закрита комерційна (пропієтарна) ліцензія, згідно якої постачальник залишає за собою усі можливі права, і передає отримувачу лише право використати програму на певній кількості комп’ютерів, без жодних гарантій та компенсацій. Є декілька проміжних видів ліцензій, що передбачають часткову передачу прав, наприклад, тільки на використання, без права продажу, тиражування та вивчення. Зазвичай відкриті ліцензії дешеві або безкоштовні. Переважна більшість так званих ліцензійних угод, пропонованих постачальниками, не відповідають чинному вітчизняному законодавству або не є укладеними, оскільки важко визнати укладеною угоду, учасники якої ні про що не домовлялися. В той же час, більшість постачальників якісних програмних продуктів (особливо у фінансовій галузі) не переймаються цією проблемою, оскільки їх продукти передбачають постачання та обслуговування програм (налаштування, оновлення, навчання), і угода про таке супроводження захищає інтереси і постачальника, і споживача без усіляких ліцензій. Перевагою відкритих ліцензій для банківської галузі є можливість доопрацювати програми згідно своїх вимог та (хоча б потенційно) дослідити їх на відсутність небажаних побічних властивостей, зокрема таких, що сприяють неконтрольованому витоку інформації. Пропієтарне ПЗ з закритими ліцензіями прийнятне лише за умови певних гарантій безпечності його використання, які зазвичай не можуть бути отримані.

Висновки з розгляду практики ліцензування ПЗ, з урахуванням специфіки банківської галузі, наступні. Незалежно від виду і наявності вимог щодо ліцензування, в банку бажано використовувати програми, що придбані за угодами, що передбачають певне обслуговування, навчання, оновлення, гарантії. Для програм, що використовуються при створенні та обробці платіжних документів, необхідно вибирати ті, що надаються з гарантіями щодо стабільності роботи та відсутності неконтрольованих властивостей, або ті, що надаються за вільними ліцензіями і хоча б потенційно дозволяють дослідити свої можливості. Прикладні програми цього напрямку необхідно використовувати лише від постачальників, що мають певний авторитет в галузі, надають певні гарантії щодо стабільності роботи та відсутності неконтрольованих властивостей, і, бажано, плідно співпрацюють з банком певний період. Для програм, що припускають тривале використання без обслуговування та оновлення (переважно операційні системи та утиліти робочих станцій, офісні та інші універсальні програми, що не орієнтовані на банківську галузь), бажано вибирати ті, що надаються за вільними ліцензіями. Для програм, які очікується змінювати для потреб банку, необхідно вибирати ті, що надаються за вільними ліцензіями, що дозволяють отримання та зміну коду. Так званий процес переходу на ліцензійне ПЗ повинен поступово імплементувати означені вище напрямки розвитку і ні в якому разі не спричиняти нищівних для технологічних процесів або фінансового стану рішень[111].

Формами організації безпеки банку є:

Охорона ( фізична, технічна, комплексна).

Режим (допуск в банк, роботи підрозділів банку, функціонування інформаційних ресурсів).

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності банку (збір інформації, аналітична робота, інтерпретація і розподіл інформації)[110].

Безпечний стан діяльності банку в істотній мірі означає стабільний, динамічний і цілеспрямований розвиток банківського сектора економіки держави. Як держава, так і приватний банківський бізнес зацікавлені в безпеці банківської діяльності, у її законослухняному виконанні і зміцненні за рахунок цих національних інтересів у широкому спектрі економічних і соціальних відносин держави і суспільства.

У зв'язку з цим менеджмент банку і фахівці повинні розуміти, відкіля можуть виходити погрози безпеки банку, у чому вони виявляються і які причини їхньої появи.
^ 1.2. Зовнішні та внутрішні загрози банку та їх характеристики
Сучасні умови підприємницької діяльності характерні практично для всіх держав колишнього Союзу РСР. Тому досвід забезпечення безпеки такої діяльності з тими чи іншими особливостями притаманний кожній з держав і може бути використаний для удосконалення безпеки бізнесу, у тому числі і банківського.

Проведений аналіз стану безпеки підприємницької діяльності фахівцями Росії, України та інших країн СНД показує, що основним завданням сил безпеки є виявлення, протидія та нейтралізація загроз безпеки такої діяльності[64].

Поняття загрози тут розуміється як потенційно можливі або реальні дії зловмисників чи конкурентів, здатні нанести банку матеріальної або моральної шкоди.

До внутрішніх погроз відносяться дії або бездіяльності (у тому числі умисні і ненавмисні) співробітників підприємства, що перечать інтересам його комерційної діяльності, наслідком яких можуть бути нанесення економічного збитку компанії, витік або втрата інформаційних ресурсів (у тому числі відомостей, складових комерційну таємницю і конфіденційну інформацію), підривання її ділового іміджу в бізнес-кругах, виникнення проблем у взаєминах з реальними і потенційними партнерами (аж до втрати важливих контрактів), конфліктних ситуацій з представниками кримінального середовища, конкурентами, контролюючими і правоохоронними органами, виробничий травматизм або загибель персоналу і так далі


До зовнішніх погроз відносять протиправну діяльність кримінальних структур, конкурентів, фірм і приватних осіб, що займаються промисловим шпигунством або шахрайством, неспроможних ділових партнерів, раніше звільнених за різну провину співробітників підприємства, а також правопорушення з боку корумпованих елементів з числа представників контролюючих і правоохоронних органів. Специфіка національних ринкових стосунків таїть в собі безліч небезпек для добросовісного підприємця, якому доводиться постійно діяти в умовах підвищеної риски. Якщо Ви є керівником солідної розвиненої компанії, то в певний період Вам напевно доводилося стикатися з проблемою захисту її інтересів від протиправних посягань різного роду недоброзичливців.


На сьогодні відсутні єдині підходи до оцінки загроз безпеці комерційних банків. Так, С.Букін [див. 5] серед останніх виділяє: загрози безпеці банку з боку зовнішнього се­редовища (з боку клієнтів, партнерів, конкурентів, криміналу, держави в особі різних державних установ, громадян) і загрози безпеці банку з боку внутрішнього середовища (з боку власників, адміністрації, менеджерів під­розділів, спеціалістів, неформальних груп).

Як вважає А.Вінников [див. 114], загроза - це нереалізована, але реально існуюча (з певною вірогідністю) можливість нанесення банку будь-якого зби­тку. Перелік загроз банківській безпеці можна розділити на три групи: ан­тропогенні - кримінальні структури, потенційні злочинці, недобросовісні партнери, конкуренти і персонал банку; техногенні - неякісні технічні і про­грамні засоби обробки інформації, засоби зв' язку. охорони, сигналізації та інші технічні засоби, що застосовуються в банку; стихійні - землетруси, по­вені, урагани та інші природні катаклізми.

Загрози від перерахованих вище джерел можуть бути спрямовані на та­кі об' єкти, як грошові кошти банку, конфіденційна інформація (на різних ви­дах носіїв), технічні і програмні засоби обчислювальної техніки, засоби зв' язку і телекомунікацій, персонал і приміщення банку, сховища грошових коштів і будівлі, в яких вони розміщені.

Існує думка [122, с. 174], що в сучасних умовах найбільшу загрозу бан­ківському сектору становлять такі негативні явища: низька якість капіталів банків; ризикова кредитна політика; недосконала система страхування депо­зитів; недостатня ліквідність банківських активів; низький рівень кредито­спроможності підприємств реального сектора економіки; невідповідність дія­льності банківських установ міжнародним стандартам.

М.Єрмошенко вважає, що до основних загроз банківській системі слід віднести [13, с. 212-216]: низький рівень капіталізації банківської системи; наявність внутрішніх негативних причин, притаманних банківській діяльнос­ті; слабкість вітчизняної системи комерційних банків, їх роботу в основному з грошовими ресурсами, дефіцит фінансових послуг та інструментів; участь банківської системи в тіньовій діяльності та її криміналізацію; недостатнє законодавче врегулювання банківської діяльності; недостатній контроль за діяльністю комерційних банків з боку НБУ; характер спрямованості кредит­ної діяльності банківської системи; низький рівень залучення іноземної ва­люти і готівки у національній валюті, що знаходиться у населення; відсут­ність достатнього золотовалютного запасу; практична відсутність системи страхування вкладів населення і депозитів підприємств у комерційних бан­ках; відсутність довіри населення й юридичних осіб до комерційних банків; платіжну кризу і пов' язане з нею використання грошових сурогатів; невідпо­відність вимог щодо збільшення темпів розвитку банківської системи обся­гам реального грошового капіталу для формування коштів банків; невиправ­дано високі обсяги коштів комерційних банків, заморожених у вигляді вику­плених у держави ОВДП, у тому числі і реструктурованих урядом у конвер­товані ОВДП.

М. Зубок [див. 64, с. 55-58] під загрозами безпеці банку розуміє потен­ційно можливі або реальні дії зловмисників чи конкурентів, здатних завдати банку матеріальної або моральної шкоди, що виявляються як сукупність фак­торів і умов, які створюють небезпеку для нормального функціонування бан­ку відповідно до його завдань та інтересів.

У зв' язку з цим загрози безпеці банку диференціюються на: економічні (корупція, шахрайство, недобросовісна конкуренція, використання недоско­налих технологій); фізичні (крадіжки, пограбування, руйнування, виведення з ладу, неефективна експлуатація); інтелектуальні (розголошення та неправо­мірне використання інформації банку і його інтелектуальної власності; соціа­льні конфлікти в/та навколо банку; психологічні та ідеологічні диверсії).

З огляду на суб' єктів загроз він виділяє зовнішні (від кримінальних елементів; конкурентів; партнерів і клієнтів; іноземних суб'єктів господарю­вання та окремих осіб, юридичних і фізичних осіб, які займаються промисло­вим шпигунством; окремих посадових осіб державних органів, які зловжива­ють своїм становищем; засобів масової інформації; колишніх працівників ба­нку) та внутрішні (від працівників банку і банківських технологій) загрози. Серед об' єктів загроз ним вирізняються: персонал, фінанси, матеріальні за­соби, інформація.

На думку Д. Артеменка [див. 112], існують зовнішні і внутрішні загрози фінансовій безпеці комерційних банків; основні з них наведено у табл. 1.

У Концепції безпеки комерційного банку [див. 113], схваленій АРБ, під­креслюється, що загрози фінансовим ресурсам проявляються у вигляді: непо­вернення кредитних позик; шахрайства з рахунками і вкладами; підроблених платіжних документів і пластикових карток; крадіжки фінансових коштів із кас та інкасаторських машин.






0 + =


Мета

Мета

Введення в Добровільна

оману передача власності

^ ПРЕДМЕТ ШАХРАЙСЬКИХ

ПОСЯГАНЬ


80% 20%


Гроші Товарно-матеріальні

цінності

100%

Рис. 1.1. Шахрайство.

Джерело: Зубок М.І. “Безпека банків”. - К.: Київ. нац. торг. - екон. ун-т, 2002.





Рис. 1.2. Заходи локалізації.

Джерело: Зубок М.І. “Безпека банків”. - К.: Київ. нац. торг. - екон. ун-т, 2002.


У свою чергу, внутрішні загрози в основному утворюються:

працівниками банків;

недосконалими технологіями банківського виробництва та неповним його врегулюванням нормативними актами банків;

через недосконалу систему безпеки банків та захисту їх інформації.

Внутрішні загрози, як правило, обумовлюються наявністю передумов для негативних, протиправних дій персоналу банку, безконтрольним використанням засобів виробництва, порушенням режимів діяльності банку.

Ураховуючи, що значна частина внутрішніх загроз реалізуються з участю або за сприяння персоналу банків, можна вважати, що основним джерелом таких загроз є банківські працівники. Виходячи з цього внутрішні загрози банкам можуть утворюватися внаслідок:

непрофесійних дій працівників банків;

низького стану виховної та профілактичної роботи в банках;

недосконалої системи заробітної плати та стимулювання праці персоналу банків;

порушень правил кадрової роботи, невідповідності кадрової політики умовам роботи банків;

психологічних та комунікаційних особливостей працівників банків;

відсутності нормативної бази банків, яка б установлювала режими їх діяльності та правила поведінки персоналу;

низького стану трудової і виробничої дисципліни, слабкої вимогливості керівного складу банків.

Внутрішні загрози безпеки є постійними і не залежать від ролі, місця, значення банку або наявності зовнішніх загроз.

Реалізація загроз має свої особливості відповідно до об’єктів загроз. Для більш повного розуміння можна зазначити, що основними об’єктами загроз банку можуть бути персонал, фінанси, матеріальні цінності та інформація банку.

Реалізація загроз щодо персоналу банку може призводити до моральних або фізичних страждань окремих осіб, втрати ними своєї власності, нанесення економічної шкоди.

Загрози фінансам банку можуть реалізовуватись через крадіжки фінансових ресурсів банку, шахрайство з коштами банку, фальсифікацію фінансових документів та підроблення банкнот, недосконалі технології банківського виробництва.

Матеріальним цінностям банку може загрожувати пошкодження будівель, приміщень та іншої нерухомості, виведення із ладу засобів зв’язку і систем комунального обслуговування, пошкодження, крадіжки банківського обладнання, техніки, тран­спортних засобів.

Інформаційні загрози можуть реалізовуватись через несанкціоноване ознайомлення сторонніх осіб з відомостями банку, що мають обмежений доступ, модифікацію банківської інформації, її знищення або розголошення.
^ 1.3. Нормативно-правове регулювання організації безпеки банківської діяльності
Підприємницька діяльність досить насичена не тільки діловими відносинами, їй значною мірою притаманні тісні інформаційні відносини партнерів та конкурентів. Останні ж регулюються відповідними законодавчими та нормативними актами держави, а також нормативними документами підприємницьких структур. Що ж до банківської інформації, то, відповідно до положень Законів України «Про інформацію», «Про підприємства в Україні», «Про банки і банківську діяльність» та інших законодавчих актів, її структура може мати такий вигляд:



Рис. 1.3. Структура банківської інформації

Джерело: Зубок М.І. “Безпека банків”. - К.: Київ. нац. торг. - екон. ун-т, 2002.

Нормативними документами органів державної влади і управління є постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України, постанови НБУ, накази, інструкції, положення міністерств і відомств, які конкретизують, пояснюють, встановлюють відповідні інструменти виконання законодавчих актів у тих чи інших сферах діяльності. У деяких законодавчих актах є посилання на обов'язкове пояснення тих чи інших положень законів з боку визначених ними державних органів. У таких випадках положення законодавчих актів повинні виконуватись відповідно до вимог нормативних актів, виданих такими органами державної влади і управління та іншими державними установами. Разом із законами України вони є правовими нормами, які регулюють відповідні види діяльності суб'єктів підприємництва.

У сфері захисту та безпеки банківської діяльності заходи безпеки регламентуються також у відповідності до вищезазначених форм.

Охорона банків організується згідно з Інструкцією з організації охорони установ банків України, затв. постановою Правління НБУ від 25.12.98 № 548, та наказом МВС України від 25.12.98 № 963. Інструкція визначає умови та порядок організації охорони установ державних і комерційних банків України, їхніх філій, відокремлених безбалансових відділень, пунктів обміну валют, у яких здійснюються операції з цінностями. Відповідно до цієї Інструкції для банків встановлено п'ять категорій охорони, основним критерієм визначення яких є обсяги цінностей, з якими здійснюються банківські операції. Під обсягом цінностей маються на увазі максимальні обсяги готівки та цінностей, що можуть знаходитись у сховищі установи банку.

Залежно ВІД встановленої категорії охорона установ банків ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ підрозділами Державної служби охорони при МВС України, відомчої воєнізованої охорони державних банків або службами охорони банків.

Враховуючи, що охоронна діяльність є ліцензійним видом діяльності, порядок видачі таких ліцензій встановлений постановою Кабінету Міністрів від 03.07.98 № 1020 "Про порядок ліцензування підприємницької діяльності".

Докладніше процедура ліцензування охоронної діяльності передбачена Інструкцією про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації, затв. наказом МВС від 28.02.94 № 112, а також Інструкцією про порядок здійснення контролю за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності, які надають послуги з охорони власності, охорони громадян, а також за діяльністю служб охорони підприємств та організ