Реферат: Сумський державний університет На правах рукопису дерев’янко юрій миколайович

Сумський державний університет


На правах рукопису


ДЕРЕВ’ЯНКО ЮРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ


УДК 658:005.336.1


НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ОБМЕЖЕНОСТІ РЕСУРСІВ


Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(виробництво машин та устаткування; хімічне виробництво)


Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук


Науковий керівник:

Сабадаш Віктор Володимирович

кандидат економічних наук, доцент


Суми – 2008

ЗМІСТ



ВСТУП 4

^ РОЗДІЛ 1
СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ РОЛІ І ФУНКЦІЙ
РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ТРАНСФОРМАЦІЙ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ 12

1.1 Обґрунтування необхідності удосконалення науково-методичних підходів до визначення базових факторів виробництва при переході на використання ефективних моделей виробництва 12

1.3 Функціональні особливості механізму впливу обмеженості ресурсів: аналіз зворотних зв’язків у виробничо-господарських відносинах 19

2.2 Розроблення просторово-часового алгоритму впливу фактору обмеженості ресурсів на результати економічної діяльності підприємств 25

^ РОЗДІЛ 3
СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ОБМЕЖЕНОСТІ РЕСУРСІВ 31

3.1 Оцінка ефективності використання обмежених ресурсів на підприємствах хімічної галузі 31

Висновки до розділу 3 50

ВИСНОВКИ 54

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 61

ДОДАТКИ 76



ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку виробничо-господарських відносин забезпечення підприємств необхідними для ефективної діяльності ресурсами є одним із найважливіших завдань управління. Однак саме обмеженість ресурсів є основною причиною кризових явищ, які виникають у виробничо-господарських системах в умовах зростання темпів промислового виробництва і збільшення обсягів споживання. Саме від ефективності використання ресурсів залежить кінцева результативність діяльності підприємства. В той же час очевидним є те, що проблеми соціально-економічного розвитку спричинені не лише обмеженістю мінеральних та інших видів природних ресурсів, які використовуються у виробничо-господарській діяльності підприємств, а й інших принципово важливих для розвитку видів ресурсів, таких, як матеріальні, інформаційні, фінансові та ін. Постійний вплив факторів обмеження на діяльність суб’єктів господарювання спричиняє економічно і соціально стресові ситуації, які негативним чином впливають на соціально-економічний розвиток як окремих підприємств, так і економічних систем у цілому. Отже, проблеми ефективного управління виробничо-господарською діяльністю підприємств в умовах обмеженості ресурсів обумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження.

Проблеми ресурсних обмежень, їх впливу на соціально-економічні процеси і ефективність функціонування виробничих систем досліджували класики економічної теорії У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо та ін. В сучасній економічній літературі науковому дослідженню зазначеної проблематики присвячені праці вітчизняних і зарубіжних вчених і науковців: О.І. Амоші, О.Ф. Балацького, І.К. Бистрякова, І.М. Бойчик, В.М. Геєця, С.І. Дорогунцова, Б.М. Данилишина, С.М. Ілляшенка, С.М. Козьменка, О.Є. Кузьміна, М.І. Ларки, Л.Г. Мельника, В.В. Пастухової, С.Ф. Покропивного, В.В. Сабадаша, А.А. Садєкова, С.К. Харічкова, Є.В. Хлобистова, Л.Б. Шостак, С.М. Бобильова, О.І. Волкова, К.Г. Гофмана, Р.О. Перелета, І.М. Потравного, М.Ф. Реймерса, Ф. Лона, К.Р. Макконела, П. Самуельсона та ін. Але у цих дослідженнях обмеженість ресурсів розглядається або як властивість зовнішнього середовища, що опосередковано впливає на виробничо-господарські процеси, або змістовність її аналізу суттєво звужується до вивчення особливостей забезпечення суб’єктів господарювання необхідними ресурсами чи аналізу регулювальних функцій держави. Водночас існує необхідність у подальшому дослідженні ступеня впливу фактору обмеженості ресурсів на діяльність виробничо-господарських систем, зокрема, відсутня єдина методика визначення впливу обмеженості ресурсів на ефективність діяльності підприємства.

Таким чином, необхідність удосконалення науково-методичних засад забезпечення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства в умовах обмеженості ресурсів обумовили вибір теми дослідження, його головну мету й задачі.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язане з тематикою наукових досліджень Сумського державного університету Міністерства освіти і науки України, зокрема з темами: «Фундаментальні основи формування механізмів забезпечення стійкого розвитку соціально-економічних систем» (№ д/р 0106U001939), де автором проаналізовано зміст та удосконалено категорії «обмеженість» і «ресурс», запропоновано авторське визначення даних понять та наведено відповідні класифікації; «Розробка фундаментальних економічних основ теорії розвитку» (№ д/р 0103U007663), де автором проаналізовано основні фактори обмеження розвитку виробничих систем, напрями і наслідки їх впливу; «Формування інтеграційної системи факторів і механізмів розвитку відкритих стаціонарних систем» (№ д/р 0103U007763), де автором запропоновано механізм оцінки впливу факторів обмеження розвитку відкритих стаціонарних систем; «Наукове обґрунтування економічних передумов входження України в інформаційне суспільство» (№ д/р 0100U003224), де автором запропоновано напрями удосконалення стратегій управління виробничо-господарською діяльністю підприємств в умовах впливу факторів обмеження і шляхи підвищення виробничого потенціалу вітчизняних підприємств.

^ Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробленні науково-методичних підходів до аналізу та оцінки ступеня впливу різних за характером дії та походженням обмежень на ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства. Реалізація мети обумовила необхідність вирішення таких основних завдань:

проаналізувати сучасний стан, тенденції, особливості і проблеми процесів забезпечення підприємств основними видами ресурсів;

виявити основні фактори обмеження в діяльності суб’єктів господарювання;

охарактеризувати напрями і наслідки впливу факторів обмеження на виробничо-господарську діяльність підприємств;

удосконалити науково-методичні підходи до оцінки впливу обмежуючих чинників на виробничо-господарську діяльність;

визначити за допомогою системи економічних показників ступінь впливу факторів обмеження на діяльність суб’єктів господарювання;

розробити і обґрунтувати систему економічних показників оцінки ефективності використання обмежених ресурсів для комплексного аналізу ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства;

розробити і запропонувати методичні підходи щодо оптимізації стратегій розвитку підприємства в умовах дії фактору обмеженості ресурсів.

^ Об’єктом дослідження є процеси забезпечення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств в умовах обмеженості ресурсів.

Предметом дослідження є система внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язків, реалізація яких забезпечує ефективність діяльності промислових підприємств машинобудівної і хімічної галузей.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є системний підхід, аналіз, діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення сучасних економічних теорій, сучасні концепції стратегічного управління діяльністю суб’єктів господарювання. Для вирішення поставлених завдань були використані: порівняльний та статистичний аналіз; метод логічного узагальнення – при аналізі основних видів ресурсів, які залучаються у виробничо-господарську діяльність підприємств та уточнення дефініцій «обмеження» і «ресурс»; системно-структурний метод – при аналізі діяльності та тенденцій розвитку промислових підприємств; графічний метод – при оцінці показників діяльності підприємств; метод економіко-математичного моделювання – при моделюванні оцінки ефективності діяльності підприємства за допомогою індексу внутрішніх обмежень та динаміки ефективності.

Інформаційно-фактологічну базу дисертаційної роботи склали: зібрані, оброблені й узагальнені особисто автором первинні матеріали підприємств хімічної та машинобудівної галузей економіки; нормативно-правові акти, монографії та наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, публікації у періодичних виданнях; офіційні дані Державного комітету статистики України.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні науково-методичних засад забезпечення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства в умовах обмеженості ресурсів і визначається тим, що:

вперше:

запропоновано науково-методичний підхід до оцінки ефективності використання обмежених ресурсів підприємства на основі індексу внутрішніх обмежень, який дозволяє враховувати дію обмежуючих чинників і оцінити ступінь їх впливу на виробничо-господарську діяльність;

удосконалено:

методи розрахунку ефективності використання обмежених ресурсів на підприємстві на основі показника динаміки ефективності, який базується на принципі порівняння змін ефекту і витрат ресурсів за різні часові періоди і на відміну від існуючих підходів забезпечує більш детальне урахування дії фактору обмеженості ресурсів;

методичні підходи до класифікації факторів обмеження діяльності підприємства, які на відміну від існуючих формують підґрунтя для розроблення адекватного організаційно-економічного інструментарію впливу на ресурсні потоки;

теоретичні засади формування стратегій виробничо-господарської діяльності підприємств, які на відміну від існуючих враховують, окрім інших господарських чинників, кількісну оцінку фактору обмеженості ресурсів;

дістали подальшого розвитку:

економічний зміст категорій «ресурс» і «обмеження»: запропоновані авторські визначення і на їх основі розширено перелік класифікаційних ознак, що на відміну від існуючих підходів надає можливість більш детально та ґрунтовно проводити аналіз впливу ресурсних обмежень на виробничо-господарську діяльність підприємства;

теоретичні підходи до визначення класифікаційних ознак ресурсів підприємства за їх місцем і роллю у виробничо-господарських процесах, які на відміну від існуючих розширюють функціональні можливості з контролю та управління обмеженими ресурсами.

^ Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження доведено до рівня практичних рекомендацій і пропозицій щодо аналізу і урахування факторів обмеження у виробничо-господарській діяльності підприємства, визначення ступеня їх впливу та забезпечення ефективної діяльності підприємства в умовах обмеженості ресурсів і вони можуть бути використані в практиці господарювання для оцінки ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства.

Розроблені автором методичні підходи і рекомендації впроваджено на ВАТ «Сумихімпром» (довідка від 14.04.2008 р.), ТОВ «Турбомаш» (акт від 05.02.2008 р.), ТОВ «Сумський машинобудівний завод» (акт від 20.05.2008 р.), ЗАТ «НВО «Гідромаш» (довідка від 28.04.2008 р.). Результати дисертаційного дослідження впроваджені у навчальний процес факультету економіки та менеджменту, Інституту заочної, дистанційної та вечірньої форм навчання Сумського державного університету при викладанні дисциплін «Економіка сталого розвитку», «Економіка підприємства» (акт від 26.05.2008 р.).

^ Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною, завершеною у межах поставлених завдань науковою працею, у якій викладено авторський підхід до вирішення наукового завдання стосовно розроблення і обґрунтування науково-методичних засад забезпечення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства в умовах обмеженості ресурсів. Наукові положення, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Більшість публікацій за темою дисертації – індивідуальні. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом власних досліджень здобувача.

^ Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та практичні результати дисертаційного дослідження неодноразово доповідалися, обговорювалися й одержали позитивну оцінку на наукових і науково-практичних конференціях, основними з яких є: V Міжнародна науково-практична конференція «Економічна безпека сучасного підприємства» (м. Вінниця, 2008 р.); Літній Університет Шведського Інституту «Стійкий розвиток – конфлікти та рішення» (м. Лунд, Швеція, 2007 р.); Науково-технічна конференція викладачів, співробітників, аспірантів і студентів факультету економіки та менеджменту «Економічні проблеми сталого розвитку» (м. Суми, 2003, 2004, 2006 рр.); Міжнародна науково-теоретична конференція «Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні» під егідою Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (м. Київ, 2006 р.); Міжнародний курс «Молодь перед обличчям стійкого розвитку» (м. Зуберець, Словаччина, 2006 р.); VII Міжнародна конференція Російського товариства екологічної економіки «Глобалізація, нова економіка та навколишнє середовище. Проблеми суспільства і бізнесу на шляху до стійкого розвитку» (м. Санкт-Петербург, Російська Федерація, 2005 р.); Друга всеукраїнська студентська науково-практична конференція «Стратегія економічного розвитку регіонів у ХХІ столітті» (м. Чернівці, 2005 р.); Друга міжнародна науково-практична конференція молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, 2005 р.); конгрес молодих лідерів «Екологічну міжгенераційну справедливість до Конституції? Зелене майбутнє Європи в 21-му столітті» (м. Берлін, Німеччина, 2005 р.); науковий семінар з міжнародною участю «Міжнародна інтеграція в енергетиці як фактор економічної безпеки держави» (м. Чернігів, 2004 р.); Всеукраїнська наукова конференція «Екологічний менеджмент у загальній системі управління» (м. Суми, 2003, 2004 рр.); Міжнародна студентська конференція «Економіка для екології» (м. Суми, 2000, 2001, 2004 рр.); Міжнародна наукова конференція студентів і молодих вчених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (м. Донецьк, 2002, 2003 рр.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 18 друкованих працях (12 із них належать особисто автору), у тому числі 6 статей у наукових фахових виданнях, 4 розділи у колективних монографіях. Загальний обсяг публікацій з теми дисертації становить 6,38 друк. арк., з них особисто автору належить 4,45 друк. арк.

^ Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 162 найменувань і 4 додатки.

Загальний обсяг дисертації становить 195 сторінок, у тому числі обсяг основного тексту – 165 сторінок. Дисертація містить 20 таблиць загальним обсягом 13 сторінок, 33 рисунки на 15 сторінках, список використаних літературних джерел на 15 сторінках, додатки на 15 сторінках.
^ РОЗДІЛ 1
СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ РОЛІ І ФУНКЦІЙ
РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ТРАНСФОРМАЦІЙ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ


1.1 Обґрунтування необхідності удосконалення науково-методичних підходів до визначення базових факторів виробництва при переході на використання ефективних моделей виробництва

Як сучасна, так і класична економічна теорія фактично виділяли як одну із найважливіших проблем економіки діяльність господарюючого суб'єкта в умовах обмеженості ресурсів, одночасно вирішуючи задачу досягнення максимуму ефекту (ефективності), при використанні обмежених ресурсів. Проте, як за часів зародження економічної думки, так і в сучасній економіці існують різні підходи щодо розв’язання подібної проблеми. Слід відзначити, що раніше під обмеженістю ресурсів розуміли переважно обмеженість природних ресурсів, а іноді і більш вузько – обмеженість покладів корисних копалин (мінеральних ресурсів [79]). Останнім часом, дослідження все частіше стосуються аналізу використання не тільки природних ресурсів, як обмежених, а й інших ресурсів, залучених у виробничо-господарську діяльність підприємств (фінансові, трудові та ін.).

Однак, з огляду на розширення предмету дослідження (збільшення видів ресурсів, обмеженість яких вивчається), автори досліджень недостатньо приділяють уваги аналізу самих ресурсів. Дослідження різних авторів стосуються іноді і різних видів ресурсів. Таким чином, на сьогодні є актуальною проблема класифікації ресурсів взагалі (ресурсів підприємства), як найважливішої ланки економічної діяльності. Актуальність підтверджується поточним станом використання ресурсів та наближенням «критичного моменту» у використанні ресурсів (вичерпання основних ресурсних баз). Однак, в першу чергу йдеться про природні ресурси. Проте, важливим є аналіз обмеженості і інших видів ресурсів, що знаходяться у розпорядженні підприємств, таких як інформаційні, фінансові і інші. Сьогодні, не дивлячись на велику «кількість» економічних теорій і методів регулювання економічних процесів в кожній окремо взятій ситуації, господарюючі суб'єкти і економіка в цілому стикаються з кризовими ситуаціями [138] як у виробничій, так і в управлінській сфері. Тому, в стрімко змінній економічній ситуації важливе значення набуває напрацювання єдиного підходу до визначення і змісту деяких ключових економічних категорій, що дозволить, на нашу думку, більш чітко і адекватно підходити підприємству до коротко- і довгострокового планування виробничо-господарської діяльності.

Аналіз існуючої методичної бази дослідження процесів ресурсного забезпечення підприємства дозволяє сформулювати такі основні наукові підходи фахівців до цієї проблеми.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com


До матеріальних ресурсів виробництва відносять основні та оборотні кошти підприємства. Для даного виду ресурсу складно виділити принципові відмінності двох галузей, однак можна відмітити великі обсяги даних ресурсів (особливо основних фондів) порівняно з іншими галузями господарства (можливо окрім тільки металургійної галузі).

Машинобудівне виробництво порівняно з хімічною галуззю може вимагати більш кваліфікованого персоналу порівняно з іншими галузями. В той же час підприємства машинобудівної галузі можуть бути меншими за кількістю виробничого персоналу на відміну від підприємств хімічної галузі, які в більшості випадків є великими за чисельністю працівників.

Інформаційні ресурси зазначених галузей мають досить принципові відмінності. На нашу думку, машинобудування більшою мірою залежить від інформаційних ресурсів (патенти, ноу-хау, знання, вміння та професійність працівників) порівняно з хімічною галуззю.

Незважаючи на щорічне повільне зростання темпів промислового розвитку, на діяльність виробничо-господарських систем у національній економіці дедалі більш помітний вплив спричиняє фактор обмеженості ресурсів. Його вплив визначається такими загальними тенденціями:

нижча якість природних ресурсів порівняно з ресурсами, що видобуваються в інших регіонах світу та обмеженість природних ресурсів, що вимагає імпорту ресурсів з інших країн;

потреба у значних фінансових інвестиціях у виробництво через високу зношеність основних фондів та велику порівняно з іншими країнами матеріало- та енергомісткість виробництва [84];

необхідність заміни більшої частини обладнання та технологій, що використовуються сьогодні в галузях економіки України;

нестача інженерного та основного виробничого персоналу високої кваліфікації через проблему «втечі мізків», старіння працівників, відсутність молодих висококваліфікованих працівників і т.д.;

застарілість технологій, дуже низькі темпи впровадження сучасних фундаментальних та прикладних наукових розробок в різних галузях національного господарства, отримання освіти молодими фахівцями за допомогою застарілих технологій та обладнання, недостатність використання сучасних методів освіти та передачі досвіду.

Важливим аспектом, що впливає на ефективну організацію діяльності підприємства, а відповідно і на загальну ефективність його виробничо-господарської діяльності, є джерела та способи залучення ресурсів виробництва [4]. Перш за все, згідно із сучасними теоріями забезпечення виробництва можна виділити 3 способи залучення ресурсів: власні ресурси, залученні та позикові (кредитні) ресурси. Кожен вид ресурсів має свої особливості способу його залучення.

Природні ресурси. У більшості випадків залучаються у виробництво у вигляді власних ресурсів. До таких ми відносимо всі ресурси, придбані за кошти підприємства. Крім того, можуть бути використані залучені природні ресурси, коли мова йде про операції з давальницькою сировиною (толінгові угоди). У якості кредитного способу залучення природних ресурсів можна навести приклад оренди земельної ділянки, на якій знаходиться суб’єкт господарювання.

Фінансові ресурси являють собою класичну інтерпретацію прояву всіх трьох способів залучення ресурсів. Власні ресурси у вигляді переважно статутного капіталу та нерозподіленого прибутку підприємства. Залучені ресурси у вигляді коштів від реалізованих на первинному чи вторинному ринку акцій та інших цінних паперів підприємства. Позикові чи кредитні ресурси підприємства у вигляді переважно кредитів банківських та інших фінансово-кредитних установ.

Матеріальні ресурси. Власні матеріальні ресурси підприємства – це перш за все обладнання та інші матеріальні ресурси, внесені в якості статутного капіталу чи придбанні за власні кошти підприємства. В якості залучених матеріальних ресурсів [63] може виступати обладнання, встановлене на підприємстві, як інвестиції у виробництво підприємства. Обладнання, орендоване тимчасово, придбане в лізинг чи куплене коштом цільового кредиту, ми відносимо до позикових матеріальних ресурсів.

Трудові ресурси. До власних трудових ресурсів ми відносимо всіх штатних працівників, що працюють на постійній основі або за контрактом, укладеним на термін 1 рік і більше. До залучених трудових ресурсів можна віднести працівників, що працюють на підприємстві за сумісництвом чи за контрактом, укладеним на термін менший року. До кредитних трудових ресурсів можна віднести працівників підприємства, що приймають участь у виробничо-господарській діяльності підприємства на замовній основі, тобто виконують чітко визначену умовами, терміном і вимогами роботу за певним проектом чи окремим завданням (аудитори, консультанти з певних питань, радники тощо).

Інформаційні ресурси. Власні інформаційні ресурси – це інформаційні ресурси, вироблені самим підприємством чи внесені в статутний капітал підприємства (патенти, ліцензії, ноу-хау). Залучені інформаційні ресурси підприємства – це інформаційні ресурси, інвестовані в діяльність суб’єкту господарювання. Кредитні інформаційні ресурси – це інформаційні ресурси, отримані для виробничо-господарської діяльності підприємства за рахунок цільових кредитів фінансових установ (наприклад, банківський кредит на придбання нової технології чи патенту на виробництво нової продукції).

Оцінка впливу обмеженості ресурсів на результати виробничо-господарської діяльності підприємства ускладнюється відсутністю єдиного методичного підходу і системи комплексних показників. Науково-методичні підходи до оцінки ефективності залучення і використання ресурсів виробничо-господарськими системами визначаються показниками за окремими групами (видами) ресурсів.

Методи побудови інтегральних (узагальнюючих) показників, які би дали змогу комплексно оцінити ефективність ресурсовикористання на підприємстві, мають базуватися на сформованій системі показників: для природних ресурсів – коефіцієнтах матеріаломісткості; для фінансових – коефіцієнтах прибутковості і фінансових коефіцієнтах; для матеріальних – показниках рентабельності і коефіцієнтах завантаження; для трудових – продуктивності і трудомісткості.

Нижче наведемо коротку характеристику інструментарію, що використовується для оцінки ресурсовикористання за основними ресурсними групами.

Природні ресурси. Питання визначення показників ефективності використання природних ресурсів в науковій літературі розроблене недостатньо повно. Серед показників ефективності можна навести вихід готового корисного для суспільства продукту із початкового вилученого природного ресурсу, матеріаломісткість, ступінь (коефіцієнт) переробки ресурсу.

Фінансові ресурси. Виділяють досить значну кількість показників аналізу використання фінансових ресурсів підприємства, серед інших можна назвати: показники платоспроможності та кредитоспроможності, коефіцієнт маневреності, коефіцієнт покриття, фінансового лівереджу, рентабельності (прибутковості), NPV, РІ та інші [150].

Матеріальні ресурси. До показників ефективності використання основних засобів виробництва можна віднести фондоємність і фондовіддачу, коефіцієнти екстенсивного і інтенсивного завантаження основних фондів, коефіцієнт змінності, показник виробничої потужності. До показників ефективності використання обігових коштів підприємства можна віднести коефіцієнт оборотності, тривалість одного обороту обігових коштів, вивільнення обігових коштів.

Трудові ресурси. Серед показників ефективності використання трудових ресурсів слід назвати продуктивність праці та трудомісткість виробництва, коефіцієнт виконання норм праці, ефективний фонд робочого часу працівника.

Інформаційні ресурси. Як і у випадку з природними ресурсами, інструментарій аналізу ефективності використання інформаційних ресурсів є менш науково розробленим порівняно з матеріальним, фінансовими і навіть трудовими. Можна назвати показник рентабельності від реалізації інформаційних ресурсів та додатковий прибуток підприємства, отриманий від операцій з інформаційними ресурсами порівняно з прибутком від виробничої (операційної) діяльності підприємства.

Також об’єктивним чинником, який ускладнює формування системи інтегральних показників оцінки використання ресурсів є їх системи обліку. Так, якщо процедури обліку фактичних витрат матеріальних, фінансових і трудових ресурсів на підприємствах значною мірою стандартизовані (форми, баланси, кошториси тощо), то облік і використання інформаційних ресурсів викликає певні труднощі, які пояснюються їх нематеріальною природою.

Щодо природних ресурсів, які на виробництві виступають у якості сировини, матеріалів чи напівфабрикатів, слід зазначити, що їх облік проводиться шляхом врахування у калькуляції собівартості продукції та балансі підприємства (форма № 1) у якості виробничих запасів. Крім того, облік природних ресурсів певною мірою входить до складу обліку оборотних засобів підприємства.

Облік фінансових ресурсів підприємства проводиться на підприємстві за формою № 2 «Звіт про фінансові результати» та формою № 1. Облік матеріальних ресурсів проводиться за формою № 1, калькуляцією собівартості продукції та в деяких інших звітах підприємства. Витрати та рух трудових ресурсів враховано в собівартості продукції та документах з обліку кадрів і нарахування заробітної плати. Інформаційні ресурси представлені фактично тільки у балансі підприємства та частково у собівартості.

Як підсумок вивчення сучасних парадигм залучення і використання ресурсів соціально-економічними системами, зазначимо, що ми дослідили основні види ресурсів, які забезпечують виробничо-господарську діяльність підприємства: природні, фінансові, матеріальні, трудові, інформаційні. Визначено особливості використання ресурсів у машинобудівній та хімічній галузях економіки і сучасні проблеми ресурсного забезпечення. Систематизовано джерела та способи залучення ресурсів у виробництво: власні ресурси, залученні та позикові ресурси. Кожен вид виробничих ресурсів має свої особливості відповідно способу залучення ресурсів. Дана класифікація дозволяє більш детально аналізувати ресурсопотоки підприємства за окремими видами ресурсів.

З метою аналізу ефективності використання ресурсів розглянуто узагальнюючі показники їх використання і визначена складність інформаційного забезпечення аналізу використання ресурсів через відсутність уніфікованого (комплексного) обліку ресурсів на підприємстві.

^ 1.3 Функціональні особливості механізму впливу обмеженості ресурсів: аналіз зворотних зв’язків у виробничо-господарських відносинах

Початок і середину ХХ ст. (особливо в період після Другої світової війни) можна охарактеризувати як період екстенсивного розвитку світової економіки. В цей час, навіть за умови відносної нестачі фінансових ресурсів, було розроблено велику кількість джерел природних ресурсів, які не потребували великих витрат на їх видобуток. Не відчувалась проблема і у нестачі робітників. За таких умов найбільш ефективним чинником економічного розвитку був екстенсивний шлях розвитку, який базувався на широкому залученні у суспільне виробництво усіх наявних ресурсів. Такий спосіб дозволяв у порівняно короткі строки досягти відчутного приросту темпів промислового виробництва, тобто активно розвивалося ресурсомістке виробництво. В колишньому СРСР головною задачею була індустріалізація, яка вирішувалася за допомогою залучення додаткових працівників, будівництва нових підприємств, використання у великій кількості та у швидкозростаючих темпах сировини, матеріалів, енергії. Хоча і в той час мали місце і певна економія ресурсів, й підвищення продуктивності праці, підвищення ефективності використання ресурсів. Однак екстенсивний шлях розвитку залишався домінуючим [1].

Схожі економічні процеси відбувалися і в інших країнах світу, в т.ч. США, західноєвропейських та інших розвинених країнах, можливо лише за виключенням дещо інших часових періодів (швидкий екстенсивний розвиток розпочався ще наприкінці ХІХ сторіччя) та більшої уваги проблеми ефективності використання ресурсів. Однак головна тенденція (екстенсивна) залишалася превалюючою і для тодішнього капіталістичного способу виробництва.

Починаючи приблизно з останньої третини ХХ ст. з незначним відставанням у часі соціально-економічні системи потрапляють під відчутний вплив кризових явищ, спричинених екстенсивним шляхом розвитку. Додаткове залучення наявних ресурсів перестало давати бажаний результат, більше того, почала давати взнаки криза нестачі необхідних ресурсів. Економічні системи потрапляють у залежність від обмеженості ресурсів та відчувають гостру необхідність зміни векторів і пріоритетів розвитку. Очевидною і нагальною є як найскоріша відмова від ресурсомістких і витратних технологій [22] та трансформація суспільно-економічних відносин у напрямку маловідходних і ресурсозберігаючих моделей виробництва і споживання. Таким шляхом стала інтенсифікація виробництва, тобто підвищення інтенсивності виробництва шляхом більш повного використання ресурсного потенціалу. Це стало можливим за рахунок зростання продуктивності праці, більш ефективного (економного) використання матеріалів, підвищення віддачі основних засобів [96].

В радянські часи інтенсивний шлях розвитку (іншими словами вирішення проблеми обмеженості ресурсів) був тісно пов’язаний із термінами «економія» та «бережливість» [1].

Економія – бережливе ведення господарства, в основі якого зменшення витрат ресурсів: матеріалів, енергії, обладнання, праці, робочого часу; збереження матеріальних та фінансових ресурсів, зменшення трудових витрат праці на виробництво продукції в результаті більш раціонального та ефективного їх використання в народному господарстві. Економія досягається скороченням втрат, використанням ресурсозберігаючих технологій, дбайливим господарюванням, високою організацією праці [96].

Під ресурсозбереженням у загальному розумінні можна визначити як сукупність заходів по бережливому та ефективному використанню факторів виробництва (капіталу, землі, праці) [119]. Оскільки ресурсозбереження забезпечує планомірне підвищення рівня ефективності використання різних видів ресурсів, ресурсозбереження досягається організаційними, економічними, технічними, науково-практичними, інформаційними забезпечуючими методами і комплексом організаційно-технічних заходів, що супроводжують усі стадії життєвого циклу об’єктів [81] і спрямовані на забезпечення мінімальної витрати речовини та енергії на цих стадіях у розрахунку на одиницю кінцевого продукту, виходячи з існуючого рівня розвитку техніки і технології та з найменшим впливом на людину і природні системи [120].

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Інформаційні обмеження – це обмеження, що полягають у нестачі чи низькій якості інформаційних ресурсів, що використовується у виробничо-господарській діяльності в різних видах та формах (недостатній рівень інтелекту чи здібностей персоналу до використання технологій, методів та способів управління, рівень технологій та ноу-хау, програмне забезпечення виробництва, інформаційна безпека підприємства та ін.).

12. За антропогенною ознакою виділимо побутові, етичні, психологічні (пам’ять), культурні та релігійні обмеження.

Дана ознака обмежень заснована на людському сприйнятті подій та явищ в його навколишньому світі і виходить із суб’єктивного уявлення людини про події, що відбуваються, і зміни в самому середовищі.

Побутові обмеження – це обмеження, пов’язані з повсякденним побутом людини (побутовий клімат, умови роботи і т.д.), на основі яких складається сприйняття людиною навколишньої дійсності.

Етичні обмеження – обмеження, пов’язані з вихованням людини, нормами етичної поведінки і моралі [120].

Психологічні обмеження (пам’ять) – обмеження, які мають психоемоційне походження, вродженого та/чи надбаного характеру. Особливо характерні обмеження для пам’яті людини. Об’єктивним чинником є короткість пам’яті людини, що виявляється в нездатності запам’ятовувати, обробляти і передавати всю інформацію необхідну для максимально ефективної життєдіяльності, яка надходить в мозок. Людина більшою мірою істота емоційна, досить часто не здатна об’єктивно сприйняти інформацію і зробити необхідні висновки. Наприклад, сьогодні дії суспільних організацій, державних органів влади, організацій різного підпорядкування і форм власності часто значно більшою мірою спрямовані на вирішення проблем тероризму, безпеки авіатранспорту чи подолання природних катастроф. Хоча, в той же час, від СНІДу, туберкульозу і раку легенів, викликаного курінням, гинуть в сотні разів більше людей, а в автокатастрофах гинуть і одержують серйозні каліцтва значно більша кількість людей, ніж у всіх терактах разом узятих.

Культурні обмеження – це обмеження, які носять культурно-історичний характер. Подібні обмеження накладають відбиток на сприйняття людиною всіх подій, що відбуваються, і незмінно визначають поведінку людини у випадку, якщо певні зміни розходяться з культурно-історичним устроєм, що складався протягом століть.

Релігійні обмеження – це обмеження, що визначаються релігійними віруваннями і буттям людини (заборони, рекомендації, моралі, терпимість або нетерпимість і т.д.).

13. За місцем розташування відносно системи (а також за їх просторово-ідеологічним характером) можна виділити такі види обме