Реферат: Банківські механізми кредитування аграрних підприємств Для заказа доставки диссертации введите ее название в форму поиска на

Банківські механізми кредитування аграрних підприємств


Для заказа доставки диссертации введите ее название в форму поиска на сайте


http://mydisser.com/ru/search.html?srchwhat=.






Зміст







Вступ

5

Розділ 1

Теоретичні та методологічні засади банківських механізмів кредитування




1.1.

Теоретичні основи механізмів кредитування

15

1.2.

Методологічне забезпечення банківських механізмів кредитування аграрних підприємств

32

1.3.

Механізми взаємовідносин при кредитному забезпеченні аграрних підприємств

61

1.4.

Еволюція кредиту та зарубіжний досвід кредитування аграрних підприємств

75




^ Висновки до розділу 1

88

Розділ 2

банківський Механізм короткострокового КРЕДИТУВАННЯ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ




2.1.

Тенденції банківського кредитування аграрних підприємств

91

2.2.

Банківський механізм короткострокового кредитування аграрних підприємств

113

2.3.

Етапи банківського кредитування аграрних підприємств

130

2.4.

Становлення аграрно-промислово-фінансових груп у кредитному забезпеченні аграрних підприємств

143

2.5.

Державне регулювання кредитного забезпечення аграрних підприємств

157




^ Висновки до розділу 2

185

Розділ 3

банківські механізми Довгострокового кредитування аграрних підприємств




3.1.

Механізми довгострокового банківського кредитування

187

3.2.

Лізингові механізми кредитування аграрних підприємств

198

3.3.

Лізингові платежі в банківських механізмах кредитування

220

3.4.

Механізми іпотечного кредитування

246




^ Висновки до розділу 3

275

Розділ 4

Кредитна кооперація в системі банківських механізмів кредитування




4.1.

Формування сучасної системи кредитної кооперації

278

4.2.

Фінансовий механізм сільської кредитної кооперації

289

4.3.

Шляхи удосконалення кредитної кооперації аграрних товаровиробників

299




^ Висновки до розділу 4

320

РОЗДІЛ 5

Основні напрями удосконалення банківських механізмів кредитування аграрних підприємств




5.1.

Удосконалення інфраструктури банківських механізмів кредитної підтримки сільськогосподарських підприємств

322

5.2.

Організація управління банківськими механізмами кредитування аграрних підприємств

332

5.3.

Адаптація зарубіжного досвіду державної кредитної підтримки сільськогосподарських товаровиробників до сучасних вітчизняних умов

346

5.4.

Формування іпотечного механізму кредитування аграрних підприємств

359




^ Висновки до розділу 5

375




Висновки

377




Додатки

385




Список використаної літератури

440



^ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ


ВВП

Валовий внутрішній продукт

НБУ

Національний банк України

ДПАУ

Державна податкова адміністрація України

ПВБКІ

Перше всеукраїнське бюро кредитних історій

АПК

Агропромисловий комплекс України

ФПГ

Фінансово-промислова група

АПФГ

Аграрно-промислово-фінансова група

ФАПГ

Фінансово-аграрно-промислова група

ФМК

Фермерська м’ясна корпорація

КВЕД

Класифікатор видів економічної діяльності

АКБ

Акціонерно-комерційний банк

АБ

Акціонерний банк

АТ

Акціонерне товариство

ВАТ

Відкрите акціонерне товариство

КБ

Комерційний банк

ФОН

Фонд операцій з нерухомістю

ДКЦПфр

Державний комітет із цінних паперів і фондового ринку

ДІУ

Державна іпотечна установа

ЦПЗЗ

Цінні папери забезпечені заставою

УСП

Установа спеціального призначення

УНІА

Українська національна іпотечна асоціація

НПФ

Недержавні пенсійні фонди

НАКСУ

Національна асоціація кредитних спілок України

ВАКС

Всеукраїнська асоціація кредитних спілок

ОКС

Об’єднання кредитних спілок









^ Вступ


Актуальність теми. Реформування підприємств аграрного сектору економіки зумовило суттєві зміни в системі товарно-грошових відносин, зокрема кредитних. У країні створено інституційну базу кредитної системи. Розробляються і набувають практичного застосування нові механізми банківського, комерційного та вексельного кредитування.

У безперервності відтворювального процесу і розвитку підприємницької діяльності в аграрній сфері важливе значення відіграє вітчизняна банківська система через запровадження прогресивних механізмів кредитування сільськогосподарських підприємств. Однак, незадовільний фінансовий стан багатьох підприємств, недостатнє забезпечення кредиту, якого вимагають банки, відсутність позитивної кредитної історії утруднюють, а в окремих випадках унеможливлюють отримання банківських кредитів. Існуючий мораторій на іпотеку земель сільськогосподарського призначення уповільнює розвиток кредитного забезпечення підприємств аграрного сектору економіки.

Враховуючи наявність цих та інших проблем слід зазначити, що питання дослідження й удосконалення банківських механізмів кредитування аграрних підприємств набули актуального значення.

Основоположниками системних досліджень кредиту і кредитних відносин вважають Дж. М. Кейнса, К. Маркса, А. Маршалла, Дж. С. Мілля, Д. Рікардо, А. Сміта, І. Фішера, М. Фрідмана, Й.Шумпетера та інших.

Значний внесок у теорію грошово-кредитних відносин зробили російські та радянські вчені М.Л. Лішанський, О.І. Лаврушин, В.Д. Мартинов, І.Б. Маслова, М.І. Туган-Барановський, М.М. Усоскін, О.В. Чаянов, Ю.Є. Шенгер.

Розробці наукових засад банківської діяльності, кредиту та кредитних відносин, у тому числі і в аграрному секторі економіки, присвячені роботи вітчизняних вчених-економістів В.Г. Андрійчука, В.М. Алексійчука, В.Д. Базилевича, В.А. Борисової, З.М. Васильченко, О.Д. Вовчак, В.В. Гончаренка, О.Є. Гудзь, І.С. Гуцала, М.Я. Дем’яненка, О.В. Дзюблюка, О. Т. Євтуха, В.Д. Лагутіна, П.А. Лайка, Ю.О. Лупенка, І.О. Лютого, М.Й. Маліка, В.І. Міщенка, А.М. Мороза, Л.В. Молдаван, К.В. Павлюк, Д.В. Полозенка, П.Т. Саблука, М.І. Савлука, Т.С. Смовженко, Г.М. Терещенко, М.М. Федорова, Л.М. Худолій, А.В. Чупіса, А.А. Чухна та інші.

Поряд з цим у сучасній вітчизняній літературі відсутні праці, в яких цілісно розглядаються банківські механізми кредитування з власною інфраструктурою та їх роль у розвитку аграрного сектору економіки. Здебільшого дослідження стосуються лише окремих аспектів проблеми: організації коротко- і довгострокового банківського кредитування, лізингового кредитування, кредитної кооперації, кредитних ризиків, аналізу кредитоспроможності позичальників, аналізу окремих видів кредитних продуктів тощо. Актуальність і недостатнє наукове опрацювання питань сучасних банківських механізмів кредитування аграрних підприємств визначили вибір теми, мету і завдання дисертаційного дослідження.

^ Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри фінансів і кредиту Уманського державного аграрного університету як складову частину тем: «Грошово-кредитна система України в умовах ринкових перетворень в економіці» (номер державної реєстрації 0108U004174), у межах даної теми обґрунтовано теоретико-методологічні основи банківських механізмів кредитування аграрних підприємств у ринкових умовах; «Адаптація організаційно-економічного механізму господарювання до соціально-орієнтованих ринкових відносин АПК» (номер державної реєстрації 0101U004493), «Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур, система ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування» (номер державної реєстрації 0108U004173). В межах цих тем автором розроблено положення, пов’язані із удосконаленням банківського кредитування сільськогосподарських підприємств.

^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад банківських механізмів кредитування та визначення пріоритетних напрямів і перспектив кредитного забезпечення аграрних підприємств із розробкою практичних рекомендацій. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких основних завдань:

узагальнити теоретичні основи кредиту, визначити сутність і зміст категорій «банківський кредит» та «кредитні відносини», удосконалити класифікацію банківських кредитів;

розкрити економічну сутність і особливості банківських механізмів кредитування аграрних підприємств;

виявити тенденції банківського кредитування аграрних підприємств і визначити фактори, які впливають на механізм взаємовідносин банків із сільськогосподарськими підприємствами;

розробити практичні рекомендації щодо удосконалення механізму кредитування аграрних підприємств банками у складі фінансово-інноваційних та аграрно-промислово-фінансових груп, а також через застосування вексельних схем розрахунків;

узагальнити основні напрями державної підтримки аграрних підприємств через механізм здешевлення кредитів і запропонувати шляхи їх удосконалення;

оцінити банківські механізми довгострокового кредитування аграрних підприємства і запропонувати шляхи їх поліпшення через впровадження схем лізингового кредитування, створення на регіональному ринку системи агрохолдингів за участю банків, лізингових компаній і виробників техніки;

узагальнити міжнародний та вітчизняний досвід іпотечного кредитування з метою адаптації його до вітчизняних умов, оцінити діяльність банків, пов’язану з іпотечним кредитуванням аграрних підприємств;

виявити соціально-економічну суть сільськогосподарської кредитної кооперації, визначити теоретичні основи формування, прикладні аспекти функціонування кредитних кооперативних структур і розробити рекомендації щодо розвитку сільськогосподарської кредитної кооперації із створенням кооперативного банку;

запропонувати основні напрями удосконалення банківських механізмів кредитування аграрних підприємств шляхом розширення кредитної інфраструктури на регіональному рівні та формування сучасного механізму іпотечного кредитування.

^ Об’єктом дослідження є фінансово-кредитне забезпечення аграрних підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти банківських механізмів кредитування аграрних підприємств.

^ Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали фундаментальні положення класичної політичної економії, економічної теорії та теорії фінансів, кейсіанства, монетаризму, класичні та новітні погляди на роль банківського кредиту в економічному зростанні, наукові концепції провідних вітчизняних та іноземних фахівців із питань теорії та практики банківського кредитування сільськогосподарських підприємств.

Для реалізації поставлених у дисертаційній роботі завдань використано наступні методи та прийоми: історичний і діалектичний – при дослідженні генезису та концептуальних підходів до становлення й розвитку кредитної системи; абстрактно-логічний – при теоретичному узагальненні суті кредиту та кредитних відносин; монографічний – для детального вивчення проблем кредитування аграрних підприємств, законодавчих і нормативно-правових актів з питань кредитування; конкретно-історичний – для вивчення еволюції кредиту і кредитних відносин; аналізу і синтезу – для деталізації об’єкта дослідження; порівняння – для зіставлення фактичних даних у різні часові періоди з метою виявлення причинно-наслідкового зв’язку, проведення порівняльного аналізу стану кредитування аграрних підприємств; кореляційного аналізу – для оцінки факторів, що впливають на кредитне забезпечення аграрних підприємств; графічний – для наочного відображення динаміки досліджуваних показників; анкетування – для збору інформації з метою виявлення суспільної думки щодо застосування окремих механізмів банківського кредитування; узагальнення – для вивчення сучасних банківських механізмів кредитування та визначення пріоритетних напрямів їх удосконалення.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні акти України, наукова монографічна література, наукові статті вітчизняних та іноземних авторів у періодичних виданнях, матеріали наукових конференцій, дані Національного банку України, Міністерства аграрної політки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, НАК «Украгролізинг», Національної асоціації кредитних спілок України, Всеукраїнської асоціації кредитних спілок, комерційних банків, інформація з мережі Internet, а також результати власних досліджень дисертанта.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному і методологічному обґрунтуванні механізмів кредитування аграрних підприємств банківськими установами, об’єднаними загальною метою кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників. Зміст найбільш значущих наукових результатів, одержаних автором особисто, полягає в тому, що:

вперше:

запропоновано до впровадження схеми розширення обсягів довгострокового кредитування, що поєднують банківське кредитування аграрних підприємств з використанням вексельних розрахунків залежно від джерел залучення ресурсів і підвищення їх кредитоспроможності;

запропоновано створити Сільськогосподарський банк із трирівневою організаційно-функціональною структурою, до складу якої входять Центральний сільськогосподарський банк на макрорівні, Регіональні сільськогосподарські банки на мезорівні та їх відділення на мікрорівні відповідно до адміністративно-територіального устрою держави;

внесено пропозиції щодо створення центрального кооперативного банку за підтримки Аграрної палати України, основою якого є наявність у країні широкої мережі первинних і регіональних кредитних кооперативних структур;

удосконалено:

трактування економічного змісту банківських механізмів кредитування як сукупності форм і методів, фінансових важелів та інструментів кредитування аграрних підприємств різними банками, що забезпечують підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва;

систему організаційно-інституціональних заходів щодо збільшення кількості джерел кредитних ресурсів шляхом виконання програм розвитку банківського кредиту, лізингу, кредитної кооперації, у тому числі за підтримки і за участю держави;

обґрунтування перспектив розвитку кредитних відносин в аграрному секторі економіки на основі диверсифікації форм фінансового посередництва і використання схеми комплексного кредитування аграрних підприємств регіону;

підходи щодо державної підтримки аграрних товаровиробників шляхом компенсації відсоткових ставок за кредитами комерційних банків і кредитних спілок в умовах адаптації вітчизняного АПК до умов СОТ;

дістали подальший розвиток:

пропозиції щодо формування фонду кредитної підтримки аграрних підприємств шляхом залучення 0,5 відсотка виручки від реалізації їх продукції без урахування податку на додану вартість та акцизного збору, поверненої заборгованості за раніше одержані позики, коштів, що надходять від повернення наданих Фондом кредитів і плати відсотків за ці кредити, добровільних внесків суб’єктів підприємницької діяльності, інших джерел;

підходи до створення агрохолдингів та аграрно-промислово-фінансових груп за участю банків, що є передумовою надання товарних і грошових кредитів під гарантію центральної компанії і банку як учасника групи, здійснення лізингового та факторингового кредитування, подолання проблеми неплатежів;

пропозиції щодо порядку нарахування та сплати лізингових платежів сільськогосподарськими підприємствами в частині зменшення відсоткової ставки лізингової маржі та скасування авансового платежу при реалізації об’єктів фінансового лізингу;

пропозиції щодо кредитування сільськогосподарських товаровиробників під заставу землі та іншої нерухомості через створення Державного земельного (іпотечного) банку за участю та під контролем держави;

пропозиції щодо створення в Україні трирівневої організаційної системи сільськогосподарської кредитної кооперації: на першому (місцевому) рівні – кредитні спілки та кредитні кооперативи, на другому (регіональному) – обласні кооперативні банки (можливі їх попередники – обласні об’єднання кредитних спілок через прийняття змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність», які передбачають їх право бути учасниками таких банків, при одночасній можливості фізичних та юридичних осіб бути клієнтами обласного кооперативного банку за попереднім погодженням з кредитними спілками/кооперативами) і на третьому (національному) рівні – Центральний кооперативний банк.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що реалізація розроблених пропозицій щодо удосконалення банківських механізмів кредитування аграрних підприємств дасть змогу підвищити ефективність кредитування як на макро-, так і на мікрорівні. Окремі теоретичні положення можуть бути використані при виробленні напрямів розвитку інституціональної, законодавчої та нормативної бази кредитування аграрних підприємств; рекомендації з кредитування сільськогосподарських підприємств можуть застосовуватись у практичній діяльності комерційних банків; рекомендації і висновки, що випливають з результатів дослідження, можуть бути застосовані при вирішенні проблем державної підтримки агропромислового комплексу; основні результати досліджень можуть стати теоретичною основою для розробки регіональних програм розвитку і стабілізації агропромислового комплексу.

Результати дослідження організаційно-економічного механізму земельної іпотеки та діяльності банків, пов’язаної з іпотечним кредитуванням; основ формування і функціонування кредитних кооперативних структур, висновки й рекомендації використовуються у практичній діяльності Центрального Уманського відділення «Райффайзен Банк «Аваль» (довідка №47-00/21-160 від 16.01.2008 р.). Результати дослідження розвитку кредитної інфраструктури в частині впровадження схеми комплексного кредитування аграрних підприємств, а також основних напрямів державної підтримки підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів, висновки й рекомендації використовуються у практичній діяльності Звенигородського відділення Черкаського головного регіонального управління ЗАТ КБ «ПриватБанк» (довідка № 467 від 24.12.2007 р.). Впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснюється автором у навчальному процесі Уманського державного аграрного університету при викладанні дисциплін «Фінанси підприємств», «Банківська справа», «Операції комерційних банків» (довідка № 98 від 20.02.2008 р.).

^ Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом особистого наукового дослідження автора, в якій комплексно розглядаються теоретичні, концептуальні, методичні та прикладі аспекти банківського кредитування аграрних підприємств у сучасних умовах. Наукові положення, висновки і рекомендації одержані автором самостійно і представлені в одноосібних публікаціях. З опублікованих наукових праць і наукових доповідей, у підготовці та написанні яких брала участь автор, у дисертаційній роботі використані лише ті положення, що належать їй особисто.

^ Апробація результатів дисертації. Основні результати та положення дисертаційної роботи оприлюднено на всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах: науковій конференції Уманської сільськогосподарської академії «Підсумки наукової роботи за 1991-1995 роки» (Умань, 1996); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції Міжнародній науково-практичній конференції «Стан та проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період» (Хмельницький, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції «Організаційно-економічні інструменти розвитку інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві» (Тернопіль, 2006); І Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансування та кредитування аграрного сектору: проблеми та перспективи» (Мелітополь, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінансова система України: становлення та розвиток» (Острог, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Аграрний форум – 2006» (Суми, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків» (Черкаси, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства» (Харків, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій» (Чернівці, 2007); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю» (Черкаси, 2007); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Формування і функціонування аграрних ринків та їх інфраструктури» (Мелітополь, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми на сучасному етапі та перспективи розвитку фінансово-кредитного механізму АПК» (Кам’янець-Подільський, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми розвитку ринку фінансових послуг в Україні» (Харків, 2007); Міжрегіональній науково-практичній конференції «Проблеми економіки й управління у промислових регіонах» (Запоріжжя, 2008).

Публікації. За результатами наукових досліджень опубліковано 53 наукові праці, у тому числі одноосібна монографія, 28 статей у наукових фахових виданнях; публікації в інших виданнях, зокрема матеріали і тези виступів на науково-практичних конференціях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, який належить особисто здобувачу становить 38,50 ум. друк. арк.

^ Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел, що налічує 441 найменування, включає 32 таблиці та 68 рисунків. Повний обсяг дисертації становить 480 сторінок комп’ютерного тексту, в т.ч. таблиці, рисунки, додатки і список літератури займають 116 сторінок.


Висновки


Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми забезпечення кредитними ресурсами аграрних підприємств, визначення пріоритетних напрямів і перспектив їх удосконалення. Це дало можливість сформулювати ряд висновків теоретико-методологічного та науково-практичного характеру, які відображають вирішення завдань дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети, а саме:

1. Дослідження теоретичних аспектів банківських механізмів кредитування аграрних підприємств дозволило запропонувати їх визначення, як елемент системи банківського кредитування. Удосконалено класифікацію банківських кредитів, яку доповнено ознаками «за кількістю учасників кредитної операції», «за ступенем укрупнення об’єктів кредитування», а також включено до складу класифікаційної ознаки «за строками використання» кредити до запитання, а до ознаки «за наявністю і характером забезпечення» – кредити, забезпечені договором страхування.

2. Трансформаційні перетворення позитивно вплинули на залучення кредитів як в економіку України, так і в сільськогосподарські підприємства. Відношення кредитних вкладень в економіку до валового внутрішнього продукту за період з 2000 р. по 2007 р. зросло із 11,5 до 61,3%. Обсяг кредитів, наданих сільськогосподарським підприємствам збільшився у 5,6 раза. З’ясовано, що за останніх 6 років відсоткова ставка банків за кредитами знизилась з 65 до 17, а середні терміни кредитування сільськогосподарських підприємств зросли з 4–6 місяців до трьох років. Доведено, що основним чинником, який впливає на величину відсоткової ставки за користування кредитом для сільськогосподарських товаровиробників, є кредитний ризик банків. Виявлено, що збільшення обсягу продукції сільського господарства безпосередньо залежить від вкладених в аграрні підприємства кредитних ресурсів (r =0,897; R =0,805). Виявлено тісний і щільний зв'язок між трендом прибутку та величиною вкладених аграрними підприємствами на 1 гектар сільськогосподарських угідь кредитних коштів (r = 0,757; R = 0,573).

З метою розширення обсягів коротко- і довгострокового кредитування аграрних підприємств, запропоновано схеми, що поєднують банківське кредитування з використанням вексельних розрахунків і визначено, що вартість векселя має включати вартість реалізованої продукції та надбавку за користування позикою і залежати від терміну відстрочення платежу та існуючої комерційної плати за кредит.

3. Дійовим механізмом активізації банківського кредитування на регіональному рівні може стати створення аграрно-промислово-фінансових груп, до складу яких входитиме банк. Організаційна структура таких груп дозволяє поєднувати наукову, виробничу та збутову діяльність підприємств із фінансово-кредитним обслуговуванням виробничого процесу й інвестиційної діяльності. У таких структурах суттєво змінюються функції банку, зростає привабливість співробітництва з аграрно-промисловими підприємствами.

4. Встановлено, що державна підтримка аграрних підприємств через здешевлення відсоткових ставок за кредитами засвідчила свою ефективність: покращується позитивна динаміка кредитних надходжень у підприємства агропромислового комплексу; збільшується частка одержаних довгострокових кредитів; на 1 грн компенсації залучається в середньому 20,3 грн кредитів. Запропоновано підтримати створення фонду кредитної підтримки аграрних підприємств і формувати його з певного (наприклад 0,5) відсотка виручки від реалізації продукції без врахування податку на додану вартість та акцизного збору виробленої всіма товаровиробниками; з одержаних коштів за надання будь-якої допомоги; коштів що надходять від повернення наданих фондом кредитів та плати по процентах за ці кредити; добровільних внесків суб’єктів підприємницької діяльності; інших джерел.

5. Обґрунтовано, що процес вступу України до СОТ вимагав низки заходів, спрямованих на державну підтримку сільського господарства. Це, зокрема, здешевлене кредитування сільгоспвиробників за рахунок бюджету, дотації за вироблену продукцію, списання господарствам державних боргів тощо. Після входження України до СОТ на певний час збільшиться фінансування впровадження міжнародних санітарних стандартів, розвитку інноваційних технологій, а сільськогосподарське виробництво стане ще більш витратним. У зв'язку з цим потреба аграрних підприємств у банківських кредитах відчутно зросте. При цьому через посилення конкуренції передбачається зростання кредитних ризиків, що може спричинити посилення вимог до позичальників і збільшення кредитної ставки, яка на сьогодні є високою.

Запропоновано продовжити практику надання здешевлених кредитів аграрним підприємствам (можливо, й дрібнотоварним виробникам) протягом періоду адаптації аграрного сектору до умов СОТ (3-5 років). Варто оголосити деякі галузі сільського господарства (тваринництво і цукробурякову) стратегічно важливими і не поширювати на них правила СОТ протягом цього періоду.

6. Основними перешкодами у подальшому зростанні довгострокових кредитних вкладень банків як в економіку країни в цілому, так і в підприємства аграрного сектору є дефіцит довгострокових ресурсів комерційних банків.

Одним з основних фінансових інструментів, який дозволяє здійснювати повномасштабні капітальні вкладення в розвиток матеріально-технічної бази виробництва є лізинг. Виявлено, що вартість об’єктів, наданих у лізинг, а також суми лізингових угод зросли у 2006 р., порівняно з 2003 р. у 8 та 9 разів відповідно. У сільськогосподарські підприємства в 2006 р. було вкладено коштів на умовах лізингу в 2,9 раза більше, ніж у 2004 р., але у лізинговому портфелі 2004–2006 рр. кредитування сільського господарства займає трохи більше 2%; комерційні банки України поки що не є активними лізингодавцями – на операції фінансового лізингу в їхній діяльності припадає 0,1%.

З метою розширення лізингового обслуговування та прискорення надходження техніки до аграрних підприємств запропоновано створення банками своїх дочірніх лізингових компаній, на регіональному ринку – створення агрохолдингів за участю банків, лізингових компаній та виробників техніки. З метою розширення агролізингу запропоновано, щоб гарантами банківських кредитів виступали Головні управління агропромислового розвитку обласних державної адміністрацій та місцеві адміністрації які добре знають фінансові можливості аграрних підприємств у регіоні.

7. Встановлено, що лізингові компанії в Україні при оформленні угод вимагають внесення авансового платежу від 20 до 40% початкової вартості об’єкта лізингу. Такий аванс у НАК «Украгролізинг» становить 22-25%, в інших компаніях – 30-40 %. Попередня оплата створює умови, згідно з якими аграрне підприємство змушено відволікати великі грошові суми з виробничого процесу. Крім того, одержувач лізингу ще й сплачує торговельну надбавку. Цим на сільськогосподарські підприємства здійснюється ще більший тиск, а лізингодавець отримує прибуток. У зв’язку з цим, запропоновано порядок нарахування та сплати лізингових платежів аграрними підприємствами НАК «Украагролізинг» із скасуванням авансового платежу при реалізації об’єктів фінансового лізингу, або ж перенесення його сплати на закінчення лізингової угоди.

8. Забезпеченню фінансовими ресурсами дрібних аграрних підприємств сприяє сільськогосподарська кредитна кооперація. В економіці України вона поступово посідає належне місце. Частка кредитних спілок у чисельності небанківських фінансових установ є найбільшою – 59%, але їх активи займають лише 8–10% у сукупних активах. Враховуючи світовий досвід розвитку сільськогосподарської кредитної кооперації, запропоновано послідовні етапи її розвитку в Україні, в результаті здійснення яких буде створено її вищий орган – центральний кооперативний банк. Підтримати заснування цього банку має Аграрна палата України. Основою для його створення буде наявність у країні широкої мережі первинних і регіональних кредитних кооперативних структур. Регіональні об’єднання кредитних спілок або обласні кооперативні банки пропонується заснувати при державній підтримці за двома схемами: держава повністю або частково формує статутний капітал обласних кооперативних банків, а первинні кооперативні кредитні організації (кредитні спілки/ кооперативи) беруть на себе зобов'язання викупити у держави її частку в статутному капіталі кооперативних банків протягом 10–20 років; держава надає первинним кооперативним організаціям (кредитним спілкам/кооперативам) цільовий довгостроковий (10–20 років) безвідсотковий кредит на внесення паю у створення обласного кооперативного банку.

9. Запропонована трирівнева організаційна система сільськогосподарської кредитної кооперації: на першому (місцевому) рівні – кредитні спілки та кредитні кооперативи, на другому (регіональному) – обласні кооперативні банки (можливі їх попередники – обласні об’єднання кредитних спілок через прийняття змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність», які передбачають право бути учасниками таких банків, при одночасній можливості фізичних та юридичних осіб бути клієнтами обласного кооперативного банку за попереднім погодженням з кредитними спілками/кооперативами) і на третьому (національному) рівні – Центральний кооперативний банк. Доведено необхідність доповнень і поправок до чинного законодавства, відповідно до яких сільськогосподарським кредитним кооперативам дозволялося б розширювати свої функції, надаючи закупівельно-збутові, консалтингові послуги та здійснюючи інші господарські операції.

10. Встановлено, що в межах банківських механізмів кредитування аграрних підприємств має діяти змішана система сільськогосподарського кредитування, яка характеризується функціонуванням на кредитному ринку комерційних банків і спеціалізованих кредитних установ. Для розширення ринків кредитування й удосконалення механізмів його функціонування запропоновано створення в неспеціалізованих банках підрозділу – «відділу кредитування аграрних підприємств».

Розгортання діяльності такими спеціалізованими банківськими установами як кооперативні, іпотечні (земельні) банки, фінансово-агропромислові групи сприятиме формуванню комплексної системи банківського обслуговування сільськогосподарських товаровиробників на засадах розмежування можливостей фінансово-кредитних установ і потреб аграріїв. В межах реалізації подібних систем, банки та формування можуть започаткувати нові підходи спеціалізації як за підгалузевим, так і масштабним (за спектром та обсягами операцій) принципом обслуговування своїх клієнтів. Даний напрямок вироблення моделей банківського обслуговування передбачає концентрацію необхідних зусиль відповідних банківських установ з надання інвестиційних (довгострокових) та кредитних (короткострокових) позик, шляхом фінансової підтримки окремих організаційно-виробничих процесів.

11. Важливою інституційною складовою банківського механізму кредитування аграрних підприємств має стати державний аграрний банк. На початковому етапі його створення підтримка держави має передбачати надання допомоги для забезпечення довгостроковими ресурсами.

Запропоновано створення системи регіональних сільськогосподарських банків, серед засновників яких будуть сільськогосподарські підприємства. Відповідно до розробленої перспективної моделі регіональної системи кредитування сільськогосподарських підприємств провідним інститутом кредитування аграрних підприємств в регіоні має стати Сільськогосподарський банк. Пріоритетними завданнями такого банку визначено: участь в освоєнні регіональних програм розвитку і підтримки аграрного кредитування; інвестування в агропромисловий комплекс шляхом кредитування, зокрема надання гарантій із формуванням довгострокових ресурсів шляхом випуску облігацій та інших способів мобілізації капіталу; обслуговування лізингових компаній, діяльність яких спрямована на відновлення основних засобів сільськогосподарських товаровиробників і переробників сільськогосподарської продукції; активізація діяльності, спрямованої на повернення коштів фонду пільгового кредитування та інших бюджетних коштів, одержаних сільськогосподарськими підприємствами.

12. Доведено, що одним із важливих елементів фінансово-господарського механізму країн з розвиненою ринковою економікою є застава нерухомого майна – іпотека. Частка іпотечних кредитів у портфелях українських комерційних банків становить від 3% у 2005 р. до 12% – у 2007 р. Іпотечне кредитування як досить дорогий та ризикований вид діяльності вимагає розробки комплексних механізмів взаємодії всіх банківських служб на всіх етапах протягом терміну кредитування – від моменту звернення за кредитом, процедур перевірки інформації, критеріїв оцінювання потенційного позичальника, оцінки вартості майна, визначення права власності, внутрішнього аудиту, системи дій у разі порушення зобов’язань. Система іпотечного кредитування не може функціонувати без відповідного державного регулювання.