Реферат: В. М. Боронос (розд. 1-4, вступ, висновки)

УДК 338.1:330.341.1

КП

N держреєстрації 0106U008508

Інв. №


Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

(Сум ДУ)

40007, м.Суми, вул.Римського-Корсакова, 2;

тел. (0542) 33 53 83; факс 33 40 58


ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з наукової роботи

__________________А.М. Чорноус

20___.___.___


ЗВIТ

ПРО НАУКОВО-ДОСЛIДНУ РОБОТУ

Удосконалення фінансового механізму управління еколого-інноваційним розвитком економіки

Розробка вдосконаленого механізму застосування грошово-кредитних інструментів управління еколого-інноваційним розвитком економіки України

(заключний)


Начальник НДЧ

канд. техн. наук, доцент В.Осіпов


Керівник НДР

зав. кафедрою фінансів

канд. екон. наук., проф. В.Боронос

2009.12.21


2009

Рукопис закінчено 19 грудня 2009 р.


Результати цієї роботи розглянуто науковою радою СумДУ,

протокол від №

^ Список авторів


Керівник НДР, вед.наук.співроб., канд.екон.наук, професор




В.М. Боронос (розд. 1-4, вступ, висновки)

Відповідальний виконавець, стар.наук.співроб., канд.екон.наук, стар. викладач




К.В. Савченко (розд. 1-4, вступ, висновки)

Вед. наук. співроб., док. екон. наук, професор




П.В. Тархов (розд. 3, висновки)

Вед. наук. співроб., док. екон. наук, професор




Т.А. Васильєва (розд. 3, висновки)

Вед. наук. співроб., док. екон. наук, професор




І.В. Басанцов (розд. 3, висновки)

Докторант, канд. екон. наук, доцент




В.Г. Боронос (розд. 3, висновки)

Докторант, канд. екон. наук, доцент




К.В. Ілляшенко (розд. 2, висновки)

Докторант, канд. екон. наук, доцент




С.М. Фролов (розд.3, висновки)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент




О.В. Зайцев (розд. 2-3)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент




О.О. Захаркін (розд. 2-3)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент




Т.О. Ілляшенко (розд. 2-3)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент




Т.О. Кірсанова (розд. 2-3)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент




Е.Г. Козін (розд. 2-3)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент




І.М. Кобушко (розд. 2-3)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент




С.В. Леонов (розд. 2-3)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент




О.І. Мельник (розд. 2-3)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент




І.Й. Плікус (розд. 2-3)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент




П.М. Рубанов (розд. 2-3)

Cтарший наук. співроб., канд. екон. наук, доцент




І.Д. Скляр (розд. 2-3)

Молодший наук. співроб., асистент




Н.А. Антонюк (розд. 2)

Молодший наук. співроб., асистент




М.Ю. Абрамчук (розд. 2)

Молодший наук. співроб., асистент




А.П. Іваненко (розд. 2)

Молодший наук. співроб., ст. викладач




Т.В. Касьяненко (розд. 2)

Молодший наук. співроб., асистент




Н.В. Котенко (розд. 2)

Молодший наук. співроб., асистент




М.В. Костель (розд. 2)

Молодший наук. співроб., асистент




В.І. Лисиця (розд. 2)

Молодший наук. співроб., асистент




Д.Г. Михайленко (розд. 2)

Молодший наук. співроб., асистент




С.В. Похилько (розд. 2)

Молодший наук. співроб., асистент




А.В. Салтикова (розд. 2)

Молодший наук. співроб., асистент




Т.В. Шопенська (розд. 2)

Молодший наук. співроб., асистент




Р.П. Пустовіт (розд. 2)

Молодший наук. співроб., асистент




Т.І. Шевченко (розд. 2)

Молодший наук. співроб., аспірант




Л.С. Малахова (розд. 1)

Молодший наук. співроб., аспірант




Е.С. Оніщенко (розд. 1)

Молодший наук. співроб., аспірант




А.В. Снопченко (розд. 1)

Молодший наук. співроб., аспірант




Н.С. Попова (розд. 1)

Молодший наук. співроб., аспірант




І.П. Кузнець (розд. 1)

Молодший наук. співроб., аспірант




Ю.М. Шкодкіна (розд. 1)

Молодший наук. співроб., аспірант




Ю.Г. Шишова (розд. 1)


^ РЕФЕРАТ


Звіт про НДР: 33 с., 2 рис., 2 табл., 31 джерело.

Об'єкт дослідження: підходи до удосконалення грошово-кредитних інструментів управління еколого-інноваційним розвитком економіки.

^ Метою роботи є розробка науково-методичних рекомендацій щодо удосконалення застосування грошово-кредитних інструментів управління еколого-інноваційним розвитком.

^ Методами дослідження є системний підхід, діалектичний метод та метод логічного узагальнення, а також економіко-математичні методи.

Результатом роботи є систематизація підходів до грошово-кредитного управління еколого-інноваційним розвитком економіки, а також розробка науково-методичних рекомендацій щодо реформування такого управління. Новизна результатів роботи: удосконалено систему принципів, цілей та критеріїв фінансового стимулювання розвитку еколого-інноваційного потенціалу економіки, що, на відміну від існуючих, враховують ефективність досягнення кінцевої мети такого розвитку в дії фінансових інструментів; удосконалено науково-методичні положення щодо кредитної підтримки впровадження екологічно орієнтованих інновацій, що дозволяє диференціювати плату за використання кредитних ресурсів в залежності від рівня ефективності досягнення результатів.

^ Взаємозв'язок з іншими роботами: окремі результати доповідалися на науково-практичних конференціях, публікувалися в наукових виданнях.

Рекомендації по використанню результатів роботи: на підставі проведеного дослідження запропоновані науково-методичні рекомендації щодо удосконалення кредитної підтримки впровадження екологічно-орієнтованих інновацій в економіку України за допомогою банку розвитку.

Галузь застосування: 75.11.6, 73.20.2.

Значущість роботи i висновки: створює науково-методичну базу для обґрунтування ефективних нормативно-законодавчих рішень у сфері розробки фінансової політики управління екологічно стійким розвитком на інноваційній основі.

^ Прогнозні припущення про розвиток об’єкту дослідження: подальше поглиблення наукового обґрунтування комплексного застосування бюджетно-податкових та кредитних важелів з метою посилення стимулювання еколого-інноваційного розвитку.


грошово-кредитні інструменти, екологічно орієнтовані інновації, кредитна підтримка, банк розвитку, диференційована плата.


Зміст



Вступ 6

1 Наявний стан грошово-кредитної політики управління еколого-інноваційним розвитком економіки 7

2 Посилення Ролі Кредитних форм перерозподілу ресурсної складової еколого-інноваційного потенціалу економіки 10

3 Науково-методичні засади удосконалення кредитної підтримки впровадження екологічно орієнтованих інновацій 15

4 Організаційно-управлінські засади удосконалення банківського регулювання еколого-інноваційного розвитку 23

Висновки 31

Перелік посилань 32
Вступ

На сучасному етапі розвитку економіки проблема підтримки його сталого, з точки зору екології, характеру на довгострокову перспективу знаходить відображення в різного роду концепціях та моделях еволюції економічних систем. В переважній більшості такі концепції ґрунтуються на визначальній ролі інноваційних технологічних змін в процесі соціально-економічного розвитку за одночасної екологічної орієнтації останнього.

В даному випадку мова йде про еколого-економічний розвиток шляхом інноваційних зрушень, коли цикли відтворення, змінюючи один одного внаслідок виникнення та поширення інновацій, опосередковують перехід економічної системи до більш якісно високого рівня функціонування. Екологічний імператив забезпечується, насамперед, завдяки тому, що під впливом інноваційних процесів відбувається вдосконалення відтворювального контуру економічної системи, а не поява нового. Звичайно, такого роду процеси потребують значної підтримки з боку відповідних фінансово-кредитних відносин, особливо в плані ресурсного забезпечення, що вимагає залучення значних обсягів коштів, в тому числі і кредитних.

Таким чином, дослідження проблемних питань стосовно грошово-кредитного забезпечення інноваційних процесів в світлі сучасних уявлень про характер довгострокового еколого-економічного розвитку заслуговує на визнання своєї актуальності.

Метою дослідження є розробка науково-методичних рекомендацій щодо удосконалення застосування грошово-кредитних інструментів управління еколого-інноваційним розвитком.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних задач: визначити напрями трансформації системної дії грошово-кредитних важелів фінансового механізму управління еколого-інноваційним розвитком; сформувати систему принципів і цілей та на їх основі визначити критерії посилення грошово-кредитного стимулювання розвитку еколого-інноваційного потенціалу економіки; розробити науково-методичні підходи до кредитної форми підтримки впровадження інновацій у виробництво.

^ 1 Наявний стан грошово-кредитної політики управління еколого-інноваційним розвитком економіки

Аналіз фінансово-кредитного забезпечення інноваційної діяльності в Україні за останні роки [1] свідчить про незначну частку кредиту в загальній структурі такого забезпечення: в середньому відсоток кредиту складав 7,73%, тоді як відсоток власних коштів – 75,38%. Наведені дані говорять про неможливість забезпечення потрібних інноваційних зрушень, оскільки за такої структури джерел фінансування інноваційної діяльності підприємства не в змозі повністю перебудувати свою діяльність на основі впровадження базисних інновацій, а здатні лише кількісно удосконалювати технологію виробництва за допомогою псевдоінновацій. А якщо врахувати, що в середньому лише близько 15% промислових підприємств впроваджували інновації, без сумніву, така ситуація не сприяє вирішенню проблем екологічно збалансованого розвитку економіки, натомість відбувається консервація існуючого способу задоволення потреб суспільства на застарілих технологіях, що переважно є ресурсоємними та екологічно небезпечними. Так, на початок ХХІ ст. в Україні структура інвестицій у технічне переозброєння мала такий вигляд: виробництва 3-го технологічного укладу (ТУ) – 82,51% загального обсягу, виробництва 4-го ТУ – 10,88, а виробництва 5-го та 6-го ТУ разом – 6,6% [2].

В даному випадку про кредит говорять вже як про додаткове до державних коштів джерело фінансового забезпечення інноваційних процесів. На нашу думку, на стадії фундаментальних досліджень та прикладних розробок роль кредиту не варто перебільшувати, оскільки такі процеси характеризуються значною невизначеністю своїх результатів і значним часовим лагом їх появи, тобто ризикованістю, що призводить до подорожчання кредитних ресурсів аж до повної відмови від кредитування. Початкові етапи інноваційних процесів мають фінансуватися майже повністю за рахунок державних коштів, проте таке фінансування повинно здійснюватися на програмно-цільовій основі з виділенням кількох пріоритетних напрямків еколого-інноваційного розвитку і концентрацією на них достатніх обсягів ресурсів.

На сьогодні збільшення капіталовкладень для розвитку економіки гальмується тим, що ріст заощаджень, які є основним джерелом ресурсів для капіталовкладень, обмежений необхідністю підтримки в короткостроковому періоді принаймні існуючого рівня споживання. Однак, виходячи з цілей довгострокового еколого-інноваційного розвитку таке обмеження має бути зняте. По-перше, має бути змінена структура споживання під впливом нових потреб та нових можливостей їх задоволення, в чому вирішальну роль повинні відігравати механізми державного фінансування фундаментальних досліджень та прикладних розробок. По-друге, необхідний міжчасовий компроміс («intertem­poral flexibility» в 3), який може виражатися якраз в скороченні екологічно деструктивного сьогоднішнього споживання для збільшення інвестицій в інновації з метою забезпечення можливостей екологічно збалансованого споживання в майбутньому. Звичайно, для цього мають функціонувати адекватні механізми перерозподілу ресурсів, зокрема відповідні кредитні інструменти та важелі.

Роль кредитного забезпечення набуває особливого значення для еколого-інноваційного розвитку, крім зазначених етапів здійснення проривів базисних продуктових інновацій, також і на подальших стадіях дифузії базисних технологічних нововведень та поширення супутніх інновацій. На даній фазі фінансово-кредитна система економіки повинна відігравати роль потужного інвестора, надаючи кредити на здійснення капітальних вкладень інноваційної спрямованості.

Аналіз діяльності фінансово-кредитної системи України в напрямку участі в інноваційних процесах переконує, що в Україні можливості кредитного забезпечення структурних зрушень майже не використовуються.

Зміна структури кредитного портфеля українських банків (табл. 1.1) свідчить про зменшення за останні три роки частки кредитів, наданих суб`єктам господарювання, хоча одночасно збільшувалась (за виключенням 2006р.) питома вага наданих їм довгострокових кредитів.

Таблиця 1.1 – Динаміка кредитного портфеля банків України, (млн. грн., відсотки)*

Показник

01.01.2003 р.

01.01.2004 р.

01.01.2005 р.

01.01.2006 р.

01.01.2007 р.

Сума

%

Сума

%

Сума

%

Сума

%

Сума

%

Кредитний портфель

46736

100

73442

100

97197

100

156385

100

269688

100

Кредити, надані суб'єктам господарювання

38189

81,71

57957

78,92

72875

74,98

109020

70

167661

62

Кредити, надані фізичним особам

3255

6,96

8879

12,09

14599

15,02

33156

21

77755

29

Довгострокові кредити

10690

22,87

28136

38,31

45531

46,84

86227

55

157224

58

У тому числі довгострокові кредити, надані суб'єктам господарювання

9698

20,75

23239

31,64

34693

35,69

58528

37

90576

34

* Розраховано за [4].


Однак, кредитна політика українських банків дедалі виразніше стає інвестиційно орієнтованою, що відповідає потребам розвитку економіки за інноваційною моделлю. Незважаючи на відчутне уповільнення (майже втричі) темпів приросту довгострокових кредитів, ці темпи залишаються вдвічі вищими порівняно з темпами збільшення кредитного портфеля загалом. Частка довгострокових кредитів у портфелі зросла за рік із 38,3 до 46,8%.

Зросла також частка кредитів, наданих іншим банкам та НБУ, що може негативно вплинути на інноваційні процеси в реальному секторі економіки, оскільки в Україні спостерігаються перекоси в бік завищеної прибутковості банків порівняно з промисловим виробництвом.

Поряд з наведеним аналізом суто кредитної діяльності банківської системи України заслуговує на увагу також ситуація щодо здатності банків ефективно акумулювати заощадження населення та трансформувати їх в кредитні ресурси, так як саме цим визначається готовність фінансово-кредитного забезпечення задовольнити потреби інноваційного розвитку економіки. Як відомо, саме недостатній обсяг вільних ресурсів здійснює дестимулюючий вплив на економічні процеси, особливо на ті, що пов’язані з інноваційними перетвореннями.

Першочерговими заходами в даному напрямку мають стати зміни в депозитній політиці банківської системи України. Нові ринкові умови диктують необхідність створення відповідних інститутів накопичення коштів на цілі еколого-інноваційного розвитку.

Наприклад, відповідний механізм трансформації заощаджень в інвестиційно-інноваційні ресурси, що функціонує в Японії, включає такі елементи 5:

заощаджувальна система держави з найвищою гарантією від банкрутства;

заощадження за рахунок вищих ставок процентів;

широка розгалуженість системи заощадження;

широкий спектр депозитних пропозицій для практично всіх верств населення;

кошти акумулюються на окремому рахунку Міністерства фінансів і відособлюються від бюджету;

напрямки вкладання визначаються Міністерством фінансів, виходячи з державних програм розвитку;

інвестиції надаються на довгостроковій кредитній основі під прибуткові проекти;

фінансування через спеціальні банки тривалого кредитування;

парламентський контроль за використанням коштів.

Проведений аналіз переконливо засвідчує що, вкладів фізичних осіб та коштів суб`єктів господарювання все ще недостатньо для того, щоб за рахунок них формувати весь кредитний капітал банків. Згідно з отриманими даними, кредитний портфель сформований лише на 83% за рахунок цих ресурсів, тобто банки вимушені залучати додаткові кошти для задоволення потреб економіки в кредитах, які в більшості випадків є більш дорожчими. Отже, відбувається неефективний перерозподіл фінансових ресурсів, що в подальшому унеможливить розв`язання завдань еколого-економічного розвитку шляхом інноваційних зрушень.

Однак, є і позитивні зміни, особливо в динаміці строкових зобов`язань банків: частка їх в загальній сумі постійно зростала, у складі вкладів фізичних осіб на сьогодні ця частка складає понад 80%. Крім того, динаміка співвідношення строкових зобов`язань та кредитного портфеля показує, що частка строкових ресурсів у формування кредитного портфелю постійно збільшується, що відповідає вимогам економічної ефективності кредитного забезпечення інноваційних процесів. Виходячи з того, що результати останніх відстають в часі від моменту вкладень коштів, строковість джерел формування таких коштів має надзвичайно важливе значення. Коли кредитне забезпечення інноваційних процесів відбувається в основному за рахунок строкових зобов`язань, забезпечується паритет активів і пасивів банків, що дозволяє значно ефективніше використовувати обмежені ресурси для фінансування довготермінових техніко-економічних змін особливо в контексті еколого-економічного розвитку.

Отже, стан кредитування банківською системою економіки України в цілому характеризується недостатньою спрямованістю на інвестиційне забезпечення довгострокових інноваційних процесів, необхідних для здійснення системного еколого-економічного розвитку. Крім того, в економіці зберігається потреба в такому перерозподілі інвестиційних ресурсів, який в принципі не досягається за допомогою чистих ринкових інструментів макроекономічного регулювання.

Одним з найбільш інформативних показників, що використовуються для відображення стану справ в інвестиціях, є норма накопичення, але в умовах України цей показник дещо викривлюється. Виникла ситуація, коли ріст норми накопичення виступає економічно неефективним, оскільки її збільшення не привело до адекватного збільшення ВВП. З іншого боку, висока норма накопичення в структурно та технологічно відсталій економіці призводить до тиражування морально застарілої продукції. Таким чином, рівень накопичення повинен бути забезпечений відповідними науково-технічними нововведеннями, які дозволяли б здійснювати розширене відтворення на інноваційній основі. Тобто, крім обсягу фінансування на рівень розвитку економіки впливає також і його якісна складова, що визначає фондовіддачу на вкладений капітал.

Негативний вплив на інвестиційно-інноваційний процес здійснює обмежена грошова пропозиція та скорочення частки довгострокових кредитів. Довгострокове залучення коштів є найвагомішою платформою для успішного розвитку будь-якої економічної системи.
^ 2 Посилення Ролі Кредитних форм перерозподілу ресурсної складової еколого-інноваційного потенціалу економіки

Практика показує, що ефективність використання науково-технічних досягнень залежить, насамперед, від того, якими методами, за рахунок яких ресурсів здійснюватиметься соціально-економічний розвиток країни на кожному окремому етапі. Тому важливою передумовою вирішення поставленого завдання ефективного управління еколого-інноваційним розвитком є використання адекватних фінансових форм перерозподілу ресурсів з урахуванням особливостей їх функціонування.

Надзвичайно важливу роль в загальному фінансовому механізмі еколого-інноваційного розвитку відіграють кредитні інструменти, що, як ми з’ясували в першому розділі, забезпечують можливість інноваторів перерозподіляти ресурси на свою користь.

Роль кредитних інструментів як засобу економічного розвитку не обмежується лише формуванням певної частки фінансових ресурсів для фінансування інноваційних процесів, а, виходячи з теорії Й. Шумпетера [6], характеризується значно ширшим впливом на перерозподільні відносини, що виникають в ході розгортання циклів економічного розвитку. Вихідна умова еколого-орієнтованого розвитку економіки передбачає, крім всього іншого, необхідність відповідної адаптації фундаментальних принципів кредитування, що часто носять короткостроковий суто економічний наголос, до вирішення конкретних питань довгострокового характеру, в тому числі і охорони навколишнього середовища. Пошук як міжчасового, так і міжгалузевого, компромісу набуває в означеній проблемі першочергового значення. Отже, проблема кредитного забезпечення інноваційних процесів в контексті еколого-економічного розвитку являє собою комплекс взаємопов`язаних складових, серед яких можна виділити:

використання кредиту як одного із альтернативних джерел інвестиційних ресурсів, що приймають участь у фінансуванні інноваційних процесів 7, 8;

функціонування фінансово-кредитної системи держави, яке спирається на циклічний характер техніко-економічного розвитку з відповідним кредитним забезпеченням усіх його етапів 9;

створення фінансово-кредитного інституту з функцією центрального фінансового управління еколого-інноваційним розвитком 10;

забезпечення за допомогою кредитних засобів платежу створення економічних передумов перерозподілу ресурсів для здійснення інноваційних проривів.

Інноваційні процеси в даному випадку результуються в удосконаленні як макро-, так і мікротехнологій природокористування, оскільки передбачають, в першу чергу, підвищення ефективності використання факторів виробництва, значну частину яких складає згадуваний нами інтегральний природний ресурс. Тобто можна говорити про забезпечення за допомогою кредиту сталого еколого-економічного розвитку шляхом зменшення деструктивного впливу на навколишнє середовище.

Відповідь на питання про особливий характер впливу кредиту на рівень цін може бути сформульована, виходячи з загальновідомої формули кругообігу вартості в теорії К. Маркса – Г – Т – В – Т – Г.

З народногосподарської точки зору, звичайно, між кредитними засобами платежу та грошима є суттєва відмінність.

Гроші можна розглядати, з одного боку (Г), як свого роду свідчення завершеного процесу виробництва (В) і викликаного ним збільшення продукту (Т), з іншого боку (Г) – як своєрідний "дозвіл" на отримання частини цього продукту.

У кредитних грошей відсутня перша властивість, а оскільки саме ця умова зазвичай пов’язується з правом доступу до запасів предметів споживання – кредитні гроші володіють такою властивістю потенційно, – то в повній мірі виконати роль грошей в даному випадку вони зможуть тільки після успішного здійснення відповідних інновацій. За рахунок кредиту на фазі Г – Т лише авансується капітал на здійснення специфічного науково-виробничого процесу (В), результатом якого можуть бути інновації. Таким чином, номінально збільшити масу грошей кредитні засоби можуть тільки після завершення процесу здійснення інновацій. Але на той час вже буде вироблена відповідна грошовій масі (Г) маса товарів (Т), і, значить, реального росту цін не відбудеться, в крайньому разі, внаслідок даного фактору.

Взагалі, як зазначає в [11] С. Глазьєв, "щоб ініційовані переглядом господарських пріоритетів технологічні зрушення в ринкових умовах не могли уповільнитися, ціновий механізм перерозподілу ресурсів повинен позбавитися від витратного характеру та реально відображати зниження витрат використання нової технології падінням цін на продукцію, що виробляється".

Таким чином, простежується діалектичний взаємозв`язок вказаної перерозподільної властивості кредиту та його ролі як додаткового джерела фінансових ресурсів, що забезпечують фінансування всього комплексу інноваційних процесів.

Стадії інноваційного процесу, що передують впровадженню нововведень в економічну систему, відбуваються в межах домінуючого техніко-економічного укладу і не потребують зміни вартісних оцінок для свого здійснення. Проте, успішність їх здійснення визначається обсягом та своєчасністю фінансування. При цьому, звичайно, головну роль відіграє державне фінансування науково-технічної діяльності за рахунок коштів бюджету. Однак, в умовах сьогодення, коли, з одного боку, бюджетні інвестиційні ресурси є обмеженими, а з іншого, спектр напрямків бюджетного фінансування інноваційних процесів є занадто широким, що розпорошує фінансові ресурси, роль кредитних ресурсів зростає.

Отже, для досягнення довгострокової мети еколого-інноваційного розвитку, з одного боку, необхідно підняти такі стандарти, щоб виникли нові суспільні потреби; з іншого, задоволення нових потреб має бути за одночасного зниження його вартості. Виконання вказаних вимог можливе за допомогою інноваційних зрушень перш за все у фінансовому механізмі управління розвитком економіки і, зокрема, в системі кредитних важелів впливу на інноваційні процеси.

Має бути відпрацьований ефективний механізм, який стимулював би довгострокове кредитування комерційних банків через цільове рефінансування та передбачав 7:

диференціацію норми резервування їх депозитів;

участь банківського капіталу в створенні фінансово-промислових груп;

введення мінімального оподаткування інвестицій з метою стимулювання виробництва і прискорення економічного розвитку.

Для задоволення поставлених задач система кредитного забезпечення еколого-інноваційних процесів має бути удосконалена шляхом адаптації до вимог, викликаних самим характером зазначених еколого-інноваційних змін.

Головними напрямками такої адаптації повинні стати: випереджаючі темпи приросту вкладів населення, і особливо строкових, порівняно з темпами приросту кредитного портфеля; збільшення частки довгострокових кредитів, направлених на здійснення еколого-інноваційних процесів в масштабі всієї економіки, у загальній структурі кредитів, наданих реальному сектору; а також зміна самої кредитної політики банків.

В першу чергу, перегляду підлягають підхід до вибору позичальників, визначення плати за користування кредитом та встановлення відповідної відсоткової маржі. Однак відомо, що українські банки не поспішають надавати інноваційним проектам особливі умови кредитування. Чимало комерційних банків в Ук­раїні розробили для себе наступні головні критерії відбору інвестиційних про­ектів: частка підприємства на ринку, річний обіг; беззбиткова ро­бота підприємства за певний термін; наявність працездатної команди ме­неджерів; конкретна і зрозуміла бізнес-ідея, що ґрунтується на динаміці ринкової кон'юнктури; прозора фінансова ситуація; постійна лік­відність інвестицій; термін фінансу­вання та обсяг інвестицій тощо.

Основним же критерієм вибору позичальника в умовах забезпечення інноваційних процесів, як засвідчує світовий досвід, має стати «динамізм захвату інноваторами ринкового простору» [12]. Цим самим досягається орієнтація кредитного забезпечення на найбільш пріоритетні техніко-економічні зрушення, які опосередковують еколого-інноваційний розвиток.

Плата за користування кредитними ресурсами повинна визначатися з урахуванням особливостей процесів, що фінансуються: тривалості інвестиційного періоду до появи відповідних еколого-економічного та соціального ефектів, їх розміру та розподілу в часі. Це передбачає, що сплата відсотків за кредит не буде призводити до погіршення фінансового стану конкретних виконавців інноваційних процесів еколого-економічного спрямування. В даному випадку плата за користування кредитом, крім своєї безпосередньої функції забезпечення стабільного функціонування банківської системи, покликана виконувати також роль інструменту управління інноваційним розвитком економіки через стимулювання отримувачів кредитних ресурсів до підвищення приросту прибутку за допомогою впровадження інновацій, які відповідають екологічним вимогам.

Звичайно, це функція центрального банку – регулювати процентну політику комерційних банків – і, як свідчить досвід передових країн світу, саме він визначає основні засади кредитної політики в напрямку стимулювання інноваційного розвитку. Однак, аналіз ситуації в Україні показує, що зміна ставок за кредитами комерційних банків досить слабо корелює зі змінами в процентній політиці НБУ. Складається враження, що процентна політика НБУ не є визначальним фактором для відповідної політики комерційних банків, коли останні виходять в першу чергу з власних інтересів та вигод. В результаті цього надзвичайно складно проводити цілеспрямовану системну кредитну політику підтримки еколого-інноваційного розвитку, виникає потреба в зміні існуючого механізму шляхом створення державного банку для кредитування відповідних трансформаційних процесів.

З іншого боку, на передній план виходить необхідність зміни механізму в напрямку забезпечення перерозподілу фінансових, а за їх допомогою і інших економічних ресурсів, у сфери з найбільшою ефективністю діяльності, що функціонують на основі нових технологій. Особливо це важливо для України з огляду на те, що нині діють механізми, орієнтовані на отримання доходу від експлуатації природно-ресурсного потенціалу, а не від виробництва високотехнологічних екологічно чистих товарів кінцевого споживання, що саме і забезпечує еколого-інноваційний розвиток економіки.

Вартісний обмін, що здійснювався раніше значною мірою на основі централізованого перерозподілу фінансових ресурсів та встановлення відповідних цін, в цілому не сприяв перетоку ресурсів у галузі високих технологій. Хоча все ж таки за нових умов його можна використати в значно менших обсягах для надання початкового імпульсу розвитку економіки. Проте, як форма, так і сутність такого механізму має відповідати сучасним вимогам ринкової економіки.

Відсутність дієвого механізму перерозподілу ресурсів, по-перше, сприяє низькій конкурентоспроможності більшості сфер діяльності, по-друге, створює можливість кредитування економіки галузями, що виробляють високоліквідну але екологічно не досить безпечну продукцію: електроенергетика та металургія. Існуючі механізми використання матеріально-фінансових ресурсів не стимулюють екологічних перетворень у економічній діяльності, оскільки вони не заохочують до перетворень, а орієнтують на поточне споживання ресурсів. Крім того, не відбувається централізація фінансово-кредитного управління розвитком економіки, що погіршує керованість відповідних процесів та не забезпечує їх цілеспрямованості.

Отже, виходячи з необхідності організації фінансового забезпечення впровадження екологічно спрямованих інновацій саме на кредитній основі, ми пропонуємо створення банку як організаційно-економічної форми централізованого фонду фінансових ресурсів, кошти якого будуть витрачатися на цілі еколого-інноваційного розвитку. Мова йде не просто про перехід до банківського кредитування інноваційних процесів, а про принципово інший підхід до фінансового управління розвитком економіки.

Щодо назви такого банку, тобто зовнішньої форми, існує досить багато варіантів: інвестиційний банк [13, 8]; інноваційний банк [14, 10]; еколого-інноваційний банк [15]; банк реконструкції та розвитку [16, 7] та ін. Проте, на нашу думку, визначальним моментом в цьому питанні має бути саме сутнісна характеристика процесів акумулювання та витрачання коштів такого банку, яка б відображала кредитний характер таких перерозподільних відносин. Тому це має бути суто банк розвитку – кредитна інституція, що забезпечує компроміс між метою довгострокового еколого-інноваційного розвитку економіки та націленістю банківської системи на отримання прибутку в осяжному майбутньому, – механізм функціонування якої є предметом нашого подальшого дослідження.

Необхідність досягнення такого компромісу викликана тим, що комерційні банки в своїй кредитній діяльності керуються, насамперед, можливістю якомога швидшого отримання прибутку від наданих коштів. Звичайно, це абсолютно виправдане прагнення з точки зору приватних економічних інтересів власників кредитних коштів, оскільки це першорядна мета діяльності кожного суб’єкту господарювання. Натомість фінансування еколого-інноваційного розвитку, зокрема етапів впровадження нововведень у виробництво, не передбачає отримання швидкого економічного ефекту у вигляді прибутку, в крайньому разі це не виступає самоціллю управління економічним розвитком.

Як відомо, основним показником успішності процесу еколого-інноваційного розвитку є приріст національного доходу за умови зниження експлуатації природно-ресурсного потенціалу та забруднення довкілля. Економічний ефект у вигляді приросту національного доходу спостерігатиметься тільки через певний проміжок часу, коли відповідні інновації забезпечать більш ефективне використання природних ресурсів в масштабі економічної системи. Подолання конфлікту суспільних та приватних інтересів, вирішення якого заключається в синтезі кредитних принципів та національних пріоритетів у пільговому фінансуванні.

Тому в ситуації, яка склалася, державні позики мають стати реальним джерелом формування фінансових ре­сурсів інноваційних підприємств. Поки що на державному рівні фінансовою підтримкою інноваційної діяльності займалися лише кілька структур, таких як Державна інно­ваційна компанія, Державний фонд фундаментальних досліджень, Український фонд підтримки підприємництва. На жаль, як довела практика, ці структури та обсяги їхньо­го кредитування не можуть задовольнити наявного великого попиту з боку суб'єктів інноваційного підприємництва щодо отримання фінансово-кредитної допомоги. А також їх діяльність ускладнюється проблемою неповерненості запозичених коштів.
^ 3 Науково-методичні засади удосконалення кредитної підтримки впровадження екологічно орієнтованих інновацій


Отже, для того, щоб фінансовий механізм управління еколого-інноваційним розвитком економіки мав змогу забезпечувати кредитне фінансування відповідних процесів на пільговій основі, виникає потреба у створенні державного банку розвитку, єдиною метою якого має бути забезпечене державою пільгове кредитування.

В першу чергу необхідно вирішити проблему ресурсного забезпечення такого банку – за рахунок яких коштів та на якій основі буде формуватися кредитний фонд.

На сьогодні в Україні найпоширенішим джерелом наповнення централізованих фондів є спеціальні податки та збори. Так, навіть Українська державна інноваційна компанія (в минулому – Державний інноваційний фонд), що фінансувала на засадах безвідсоткових кредитів реалізацію інноваційних проектів, спрямованих на розвиток економіки, акумулювала відповідний інноваційний збір в розмірі 1% від обороту підприємств. Однак, я