Реферат: Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник кол авторів під кер. С. Ю. Ніколаєвої. К.: Ленвіт, 2002. 328с./ст. 92-105

Тема: Формування лексичних навичок

Мета:

набути декларативних знань про суть процесу засвоєння лексичного матеріалу, етапи формування лексичної навички та систему вправ

спрямувати студентів на творчій пошук під час практичної діяльності у школі.

Література:

Вишневський О.І. Діяльність учнів на уроці іноземної мови. Київ, "Радянська школа". - 1989

Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. кол. авторів під кер. С.Ю.Ніколаєвої. - К.: Ленвіт, 2002. - 328с./ст. 92-105.

Бігич О.Б. Теорія і практика формування методичної компетенції вчителя іноземної мови початкової школи: Навчальний посібник. - К.: Ленвіт, 2006. - 200 с./ст. 39-59

План:

1. Зміст навчання лексики:

а) лексичний матеріал;

б) лексичні навички.

2. Робота з лексичним матеріалом:

а) етапи роботи;

б) способи семантизації;

в) автоматизація дій учнів з новими лексичними

одиницями.

Завдання для студентів:

- вивчити базову термінологію з теми;

конкретизувати знання про зміст навчання лексики в початковій школі;

набути уявлення про словниковий запас учнів та шкільний лексичний мінімум;

ознайомитися з критеріями відбору лексичних мінімумів;

набути уявлення про одиницю навчання лексичного матеріалу та семантизацію;

набути знань про способи семантизації лексичних одиниць;

конкретизувати знання про етапи навчання лексики;

конкретизувати знання про систему вправ для навчання лексики.


Понятійний апарат:

лексична одиниця

активний лексичний мінімум

пасивний лексичний мінімум

лексичні навички мовлення

способи семантизації

зразок мовлення


І Знання іноземної мови асоціюється із знанням слів, в той час як володіння мовою - з лексичними навичками, які саме й забезпечують функціонування лексики у спілкування. Отже, лексичні навички слід розглядати як найважливіший і невід'ємний компонент змісту навчання іноземної мови, а їх формування саме і є метою навчання лексичного матеріалу.

Зміст навчання лексики

Лексичний матеріал

Лексичні навички

■ активний лексичний
мінімум,

■ пасивний лексичний
мінімум,

■ потенціальний словник


■ репродуктивні (говоріння, письмо);

■ рецептивні (аудіювання, читання);

■ навички обґрунтованої здогадки про значення лек­сичних одиниць потенціального словника;

■ навички користування різними видами словників.

а) Умови навчання в середніх навчальних закладах і насамперед недостатня кількість уроків та обмежена тематика викликають необхідність відбору лексичного мінімуму, що має відповідати цілям і змісту навчання іноземних мов у певному типі навчального закладу.

У шкільному лексичному мінімумі розрізняють активний мінімум і пасивний мінімум.

Шкільний лексичний мінімум

^ Активний лексичний мінімум

- це той лексичний матеріал, яким учні повинні користуватися:

Пасивний лексичний мінімум

- це та лексика, яка потрібна учням для

■ для вираження власних думок в усній (говоріння) чи письмовій (письмо) формах;

■ для розуміння чужих думок, сприйнятих в усній (аудіювання) чи письмовій (читання) формах.

■ для розуміння чужих думок, сприйнятих в усній (аудіювання) чи письмо­вій (читання) формах.







Відбір лексичних мінімумів проводиться укладачами програм та авторами підручників, які визначають кількість ЛО та їх належність до активного та пасивного мінімуму. Вчитель має справу лише з результатами відбору, працюючи згідно з вимогами чинної програми та з певним підручником.

Одиницею навчання лексичного матеріалу є лексична одиниця (ЛО), яка може бути не лише словом, але й сталим словосполученням і навіть так званим "готовим реченням" (тобто таким, яке не змінюється у мовлення).

Приклад: schon, aufkeimen Fall, sich an etwas machen, Was ist los?

Сторони ЛО:

семантична;

фонетична;

граматична;

графічна

Основними критеріями відбору лексичних мінімумів є:

сполучуваність, тобто здатність ЛО поєднуватися з іншими одиницями у мовленні;

семантична цінність, тобто висловлювання за допомогою ЛО важливих понять з різних сфер людської діяльності, у тому числі й тих, що визначені програмою і представлені в конкретному підручнику;

стилістична необмеженість (перевага не надається жодному з стилів мовлення).

Інші критерії:

частотність,

багатозначність,

словотворча та стройова здатності.

Чим вищі показники слова за цими критеріями, тим цінніші вони для процесу навчання іноземної мови і тим скоріше вони мають бути включені до словника-мінімуму.


Активний і пасивний словниковий запас утворюють так званий наявний або реальний словник, який служить основою для формування потенціального словника, який складають ті незнайомі слова, про значення яких читач /слухач може здогадатися, зустрівшись з ними при читанні / аудіюванні.


^ Шкільний словниковий запас

Реальний словник

Потенціальний словник

Активний

лексичний

мінімум

Пасивний

лексичний

мінімум

Незнайомі лексичні одиниці, про значення яких учень може здогадатись при читанні та/або аудіюванні:

■ інтернаціональні слова (film, constitution, class),

■ складні та похідні слова, які складаються з відомих учням компонентів (read – reader, write- writer),

■ конвертовані слова (export – to export),

■ нові значення відомих багатозначних слів (go),

■ слова, про значення яких можна здогадатися з контексту.

б) Центральною ланкою в роботі над засвоєнням лексичного матеріалу є формування лексичних навичок. За визначенням С.Ф. Шатілова, “лексичні мовленнєві навички – це навички інтуїтивно-правильного утворення, вживання і розуміння іншомовної лексики на основі мовленнєвих лексичних зв’язків між слухо-мовленнєвомоторною і графічною формами слова і його значенням, а також зв’язків між словами іноземної мови”.

Лексична правильність мовлення визначається сталістю лексичних мовленнєвих навичок.

^ Види навичок. Беручи до уваги різні пласти лексичного матеріалу та рецептивний чи продуктивний характер відповідного виду МД, необхідно сформувати такі види навичок:

репродуктивні лексичні навички, тобто навички правильного вживання ЛО активного мінімуму в говорінні та письмі згідно із ситуацією спілкування і метою комунікації, що передбачає оволодіння такими операціями:

виклик ЛО з довготривалої пам’яті,

зовнішньо мовленнєве відтворення ЛО у потоці мовлення;

миттєве сполучення даної одиниці з іншими словами, що створюють синтагму і фразу за правилами лексичної сполучуваності;

рецептивні лексичні навички, тобто навички розпізнавання і розуміння ЛО активного і пасивного мінімумів при читанні та аудіюванні,

навички обґрунтованої здогадки про значення ЛО, що відносяться до потенційного словника при читанні та аудіюванні;

навички користування різними видами словників (двомовних, одномовних, фразеологічних, тематичних, країнознавчих).

ІІ а) Етапи навчання лексичного матеріалу:

Етап ознайомлення учнів з новими ЛО - семантизація

Етап автоматизації дій учнів з новими ЛО, де розрізняють:

а) автоматизацію на рівні словоформи, вільного словосполучення та фрази/речення;

б) автоматизацію на понадфразовому рівні - діалогічної або монологічної єдності.

Удосконалення дій учнів з ЛО.

Ситуативне вживання засвоєних ЛО при висловлюванні своїх думок в усній формі (говоріння) та письмовій формі (письмо), контекстне розуміння ЛО при читанні та аудіюванні.

Таким чином, ми маємо справу з мовленнєвими вміннями, які ґрунтуються на навичках, в тому числі і лексичних.

^ Етапи формування репродуктивної лексичної навички (за підручником Бігич О.Б.)

/. Ознайомлення учнів з новими лексичними одиницями (ЛО)

Цілі: семантизувати нові ЛО, продемонструвати звукову, графічну і граматичну форми нових ЛО

Зміст етапу:

Введення вчителем нових ЛО (в реченні, ситуації, розповіді тощо)

Перевірка розуміння значення нових ЛО (відповіді на запитання вчителя)

Фонетичне опрацювання нових ЛО (вправи в імітації)

Демонстрація графічної і граматичної форм нових ЛО (транскрипція, особливості вживання у множині)

//. Автоматизація дій учнів з новими ЛО на рівні фрази

Мета - навчити учнів вживати нові ЛО на рівні речення

Зміст етапу:

Виконання учнями рецептивно-репродуктивних умовно-мовлен­нєвих вправ

в імітації зразка мовлення,

у підстановці до зразка мовлення,

у трансформації зразка мовлення,

у завершенні зразка мовлення,

у розширенні зразка мовлення,

відповіді на запитання,

самостійне вживання нових ЛО.

///. Автоматизація дій учнів з новими ЛО на рівні понадфразової єдності

Мета - навчити учнів вживати нові ЛО в коротких висловлюваннях монологічного і діалогічного характеру

^ Зміст етапу:

Виконання учнями рецептивно-репродуктивних умовно-мовлен­нєвих вправ

в об'єднанні зразків мовлення у мікромонолозі,

в об'єднанні зразків мовлення у мікродіалозі.

б) Ознайомлення з новими ЛО починається з семантизації, тобто розкриття значення нових ЛО. Вони поділяються на перекладні та безперекладні.

Способи семантизації

Перекладні способи

Безперекладні способи

■ однослівний переклад,

■ багатослівний переклад,

■ пофразовий переклад (в інтенсивних методах навчання),

■ тлумачення /пояснення/ значення рідною
мовою,

■ дефініція /визначення/ рідною мовою.

■ наочна семантизація (демонстрація предметів, малюнків, діапозитивів, картин, жестів, рухів тощо),

■ мовна семантизація:

контекст,

антоніми, синоніми,

■ дефініція іноземною мовою,

■ тлумачення значення іноземною мовою.

Обираючи спосіб семантизації необхідно брати до уваги особливості самого слова, його форми, сполучуваності з іншими словами, збігу або розбіжності з рідною мовою, а також належність слова до активного чи пасивного мінімуму, ступінь навчання (початковий, середній, старший), вікові особливості та мовну підготовку учнів.

в) Автоматизація дій учнів з новими ЛО

активного словника.

Система вправ:

імітація ЗМ;

лаконічні відповіді на альтернативні запитання вчителя;

підстановка у ЗМ;

розширення ЗМ;

відповіді на інші запитань;

самостійне вживання ЛО у фразі/речення;

об'єднання ЗМ у понадфразові єдності - діалогічну та монологічну.


Некомунікативні вправи:

а)на засвоєння форми і значення ЛО:

повторення слів, словосполучень і мовленнєвих кліше за вчителем/диктором з виділенням наголосу, важкого звука, звукосполучення;

згадування і називання слів з певною орфограмою, афіксом тощо;

групування слів за різними формальними ознаками: словотворчими компонентами, частинами мови тощо;

розташування слів у алфавітному порядку;

згадування та називання усіх видових понять при називання родового поняття;

вибір з ряду слів того слова, що відповідає (не відповідає) даній темі;

заповнення пропусків у реченнях відповідними словами;

називання слова зо його дефініцією або зображенням;

вибір синоніма /антоніма/еквівалента рідною мовою.

б)на засвоєння сполучуваності слів:

складання словосполучень з окремих слів;

розширення речення за рахунок означень до виділених іменників. Додатків до дієслів-присудків тощо;

називання іменників, які можуть вживатися з певним дієсловом, прикметників – з даним іменником;

вилучення з ряду слів слова, яке не поєднується з ключовим словом;

знаходження еквівалентів у рідній мові до даних сталих словосполучень іноземної мови.




Автоматизація дій учнів з лексичними одиницями пасивного і потенціального словників.

Некомунікативні:

заповнення пропусків у тексті при читанні, що розвиває здатність до прогнозування;

співвіднесення багатозначного слова у даному контексті з його еквівалентами в рідній мові;

вибір значення багатозначного слова, наявного у контексті, з кількох даних значень;

визначення значення підкресленого багатозначного слова у даному контексті за словником;

визначення значення фразеологізму за словником;

вибір ключових слів у реченні/абзаці;

знаходження у тексті інтернаціоналізмів;

визначення значень незнайомих слів за їх компонентами;

визначення значення похідних слова, утворених від відомих коренів за допомогою відомих афіксів;

визначення нових значень багатозначних слів за контекстом;

здогадка про значення незнайомого слова за контекстом.



На різних ступенях навчання застосовуються різні лексично спрямовані вправи.

На початковому ступені переважають усні безперекладні умовно-комунікативні вправи, що виконуються в класі під керівництвом вчителя з широким застосуванням хорових форм роботи, лексичних ігор, зображального і предметного унаочнення. Певна частина вправ має виконуватись письмово як в класі, так і вдома.