Реферат: Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник кол авторів під кер. С. Ю. Ніколаєвої. К.: Ленвіт, 2002. 328 с./ст. 59-71; О. І. Вишневський. Довідник учителя іноземної мови/ст. 18-29

Тема: Система вправ для навчання іноземної мови у початкових класах.

Мета:

ознайомити студентів з системою та видами вправ;

формувати вміння аналізувати вправи у підручниках з ІМ;

спрямувати студентів на творчій пошук під час опрацювання методичної літератури.

Література:

Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. кол. авторів під кер. С.Ю.Ніколаєвої. - К.: Ленвіт, 2002. - 328 с./ст.59-71;

О. І. Вишневський. Довідник учителя іноземної мови/ст. 18-29.

Е. И. Пассов. Урок иностранного языка в средней школе.- М.: Просвещение, 1988.

Журнали Іноземні мови. Іноземні мови в учбових закладах

План:

Лінгвопсихологічна характеристика мовленнєвої діяльності та спілкування.

Система вправ для формування навичок та вмінь.

а) сучасні вимоги до вправ;

б) структура вправи;

в) критерії та типи вправ;

Проблема навичок та вмінь мовлення.

Завдання для студентів:

вивчити базову термінологію з теми;

конкретизувати знання про поняття “мова”, “мовлення”, “ мовленнєва діяльність”, “спілкування”;

набути уявлення про сучасні вимоги до вправ;

набути уявлення про структуру та види вправ;

набути вміння аналізувати системи вправ у підручниках з ІМ для початкової школи.

Понятійний апарат:

мова, мовлення

мовленнєва діяльність

спілкування

вправа

структура вправи

типи вправ

рецептивні вправи

репродуктивні вправи

продуктивні вправи

некомунікативні вправи

умовно-комунікативні вправи

комунікативні вправи

навичка



І Лінгвопсихологічна характеристика мовленнєвої діяльності та спілкування

Діяльність людини в широкому розумінні - процес активної взаємодії суб'єкта з середовищем. Людина не пристосовується до дійсності, а активно оволодіває нею і впливає на неї. Вона вміє передбачити і планувати свою діяльність (психологія).

^ МД (мовленнєва діяльність) - один із багатьох видів людської діяльності - це активний, цілеспрямований, опосередкований мовою та зумовлений ситуацією спілкування, процес прийому і видачі мовленнєвого повідомлення у взаємодії людей між собою (І.О. Зимня). МД людей може входити до іншої, значно ширшої діяльності (трудової, пізнавальної...)

Як же співвідносяться між собою такі поняття як ^ МОВА, МОВЛЕННЯ та МД?

МОВА-це нормалізована система звуків, морфем, слів та правил їх сполучення на морфологічному, синтаксичному, семантичному та логічному рівнях. Мова як система виключно суспільне явище, вона постійна, стала, має нормативний характер і зобов'язує кожного, хто нею користується, підпорядковуватись її законам.

МОВЛЕННЯ-це застосування мови у процесі спілкування. /Мовлення - індивідуальне, динамічне, ситуативно зумовлене/.

^ МОВА + МОВЛЕННЯ становлять МД.

Розрізняють 4 види МД: аудіювання. говоріння, читання, письмо. Говоріння і письмо називають продуктивними видами МД.

Аудіювання і читання - рецептивні видами МД.

Слід пам'ятати, що метою навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах є не сама МД, а спілкування мовою, що вивчається.

Спілкування виступає як форма взаємодії суб'єктів і реалізує їх суспільно-комунікативну діяльність. Види МД виступають як вербальні засоби спілкування.

МД має такі компоненти:

мотив МД;

Процес породження мовлення (за Л.С. Виготським) реалізується у послідовності «від мотиву, який породжує думку до оформлення самої думки, до опосередкування її у внутрішньому слові, потім у значеннях зовнішніх слів і, нарешті, у словах»

її предмет (думка);

засоби та способи реалізації МД;

Засобом існування, формування, вираження думки є система мови. В залежності від форм спілкування може бути З способи формування та формулювання думки:

внутрішній (людина включається в думання);

зовнішній усний (людина включається в говоріння);

зовнішній письмовий (людина включається у спілкування з відсутнім партнером у письмовій формі).

продукт (в чому думка втілюється /висловлювання, текст/).;

результат (реакція /відповідь/ людини. Наприклад.

почувши новину, прочитавши твір, людина радіє, сумує, плаче, сміється...)


ІІ Система вправ для формування навичок і вмінь мовлення іншомовного спілкування

Вправа - це спеціально організоване в навчальних умовах багаторазове виконання окремих операцій, дій або діяльності з метою оволодіння ними або їх удосконалення.

а) Щоб вирішити проблему навчання, потрібна раціональна система вправ, яка має забезпечити:

підбір необхідних вправ, що відповідають характеру навички або вміння;

визначення необхідної послідовності вправ;

розташування навчального процесу та співвідношення його компонентів;

систематичність і регулярність виконання вправ;

взаємозв'язок різних видів МД.

З точки зору організації процесу навчання система вправ потребує матеріального втілення, яке вона знаходить у підручнику.

б) Кожна вправа має 3- або 4-фазову структуру:

1) завдання;

2) зразок виконання;

3) виконання завдання;

4) контроль ( з боку вчителя, самоконтроль).

I фаза дуже важлива, бо вона має містити мотив до виконання мовленнєвої дії. Поряд з тим учневі треба пояснити, що і як він має зробити, наприклад, завдання подано ІМ:

* Ви - репортери. Візьміть інтерв'ю у 3-х учнів класу. Поставте 4 запитання, які подані у таблиці. (Вчитель призначає кількох репортерів).

* Напишіть звіт про одного з 3-х учнів, у яких ви брали інтерв'ю.

^ II фаза вправи факультативна: вона може мати місце, якщо у зразку виконання є потреба (може бути відсутньою).

III фаза - виконання завдання -і є власне вправою.

У наведеному прикладі І частина вправи виконується усно, але з елементами письма: учень у ролі репортера ставить свої запитання і коротко занотовує відповіді: II частина виконується письмово.

IV фаза - контроль. В І частині вчитель може проконтролювати 1-2 інтерв'ю, в II частині має місце відстрочений контроль учителя або самоконтроль за зразком.

в) Щоб підібрати необхідні вправи для різних компонентів системи, слід визначити типи і види вправ за певними критеріями, охарактеризувати їх та виявити їх відповідність для формування тих чи інших навичок або вмінь мовлення.




1) В рецептивних вправах учень сприймає вербальну інформацію через слуховий або зоровий канал, а тим чи іншим способом показує, що він впізнає, розрізняє, розуміє усне чи писемне мовлення.

В репродуктивних вправах учень відтворює повністю або із змінами (слово, речення, текст). Всі репродуктивні вправи фактично є рецептивно-репродуктивними. Учень спочатку сприймає, а потім репродукує інформацію повністю або частково.

У продуктивних вправах учень самостійно породжує висловлювання різних рівнів (усні, писемні).

Комунікативні вправи – спеціально організована форма спілкування, коли учень реалізує акт іноземною мовою, що вивчається.

2) В умовно-комунікативних вправах передбачаються мовленнєві дії учнів у ситуативних умовах. Основні визначальні якості даного типу вправ – наявність мовленнєвого завдання (з'ясувати щось, дати комусь пораду, висловити захоплення) і ситуативності. Якщо одна з 2-х ознак відсутня, вправу не можна віднести до умовно-комунікативних.

В некомунікативних вправах учні виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі.

^ Типи вправ, наприклад:

напишіть по одному запитанню до кожного речення, починаючи їх словами, що подані в дужках (некомунікативна);

прочитай записку, яку написали тобі батьки (зробити те, друге, інше..). Батьки повернулись - скажи, що ти виконав те, про що вони тебе просили. (Вправа умовно-комунікативна);

Сьогодні в нас гості з англомовних країн(німецькомовних…) Розпитайте їх, з якої саме країни приїхав гість, з я кого міста, ким збирається стати в майбутньому. (Вправа комунікативна).






ІІІ Проблема навичок та вмінь мовлення

Навичку визначають як «психічне новоутворення», завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих витрат фізичної та нервово-психологічної енергії (психологічний словник). Щоб досягти «рівня навички» (І.О.Зимня, Ю.І.Пассов) мовленнєва дія має набути таких якостей, як:

автоматизованість (одна з найголовніших якостей);

стійкість;

гнучкість;

відсутність спрямованості свідомості на форму виконання, відсутність напруження і швидкої втомлюваності.

Автоматизованість - швидкість виконання операцій, що входять до дії, її цілісність та плавність, а також послаблення напруженості

стійкість - здатність навички до взаємодії, об’єднання різних труднощів, які досі долалися окремо. Так, відпрацювавши з учнями окремо інтонаційну модель, що виражає наказ, та модель, що виражає прохання, слід запропонувати вправу, де будуть вживатись обидві моделі, щоб навичка набула стійкості.

Ще одна якість, яка формується паралельно - гнучкість навички, її розглядають у 2-х планах:

*здатність включатися в нові ситуації;

*здатність функціонувати на новому мовленнєвому матеріалі.

В процесі виконання того чи іншого виду МД формуються мовленнєві уміння за аналогією з визначенням навички уміння можна визначити як оптимальний рівень досконалості мовленнєвої діяльності. Відповідно до основних видів МД є 4 основні уміння: уміння говорити (діалогічна, монологічна форми), уміння писати, уміння аудіювати та уміння читати.

Продуктивні уміння - говоріння та письмо - складаються на ґрунті репродуктивних навичок:

-граматичних, тобто навичок вибору морфолого-синтаксичного оформлення одиниці усного або писемного мовлення;

-лексичних, тобто навичок вибору, сполучення та реалізації лексичної одиниці в усному і писемному мовленні;

- вимовних навичок говоріння, тобто навичок артикулювання та інтонування;

- каліграфічних та орфографічних навичок письма, тобто навичок графічного зображення мовлення та написання слів за правилами орфографії.

Рецептивні уміння - аудіювання та читання - складаються на ґрунті рецептивних навичок:

-граматичних, тобто навичок розпізнавання граматичних та прогнозування синтаксичних структур усного або писемного мовлення;

-лексичних, тобто навичок розпізнавання звукових або графічних образів лексичних одиниць та їх безпосереднього розуміння;

-слухових, тобто навичок сприймання та розпізнавання звуків, звукосполучень, інтонації в усному мовленні;

- перцептивних, тобто навичок сприймання та розпізнавання букв, буквосполучень, знаків пунктуації в писемному мовленні.

Навички формуються поетапно. Щодо кількості етапів, існують різні точки зору. Доцільно виділити 3 етапи :

1) орієнтовно-підготовчий (на цьому етапі учні знайомляться з новим мовним матеріалом - граматичним, лексичним, фонетичним, що пред'являється в ситуації або контексті, і виконують окремі мовленнєві (в окремих випадках - мовні) дії за зразком або правилом. Тут створюється орієнтовна основа як необхідна умова формування навички);

2) стереотипно-ситуативний або стандартизуючий (має місце автоматизація дій учнів з новим мовним матеріалом в аналогічних ситуаціях мовлення, головним чином на рівні фрази/речення (в окремих випадках - слова або словосполучення.

Завдяки різноманітності ситуацій, на основі яких відбувається автоматизація, формується не лише така якість як автоматизованість, але й гнучкість.);

3) варіююче-ситуативний (подальша автоматизація дій учнів з мовленнєвими матеріалами на рівні понадфразової єдності. Новий матеріал вивчається поряд з тим, що вивчався раніше, завдяки чому формується стійкість, продовжується формування автоматизованості та гнучкості навички).

Не треба детально зупинятися на значенні правильного вимовляння, знаючи, що звукова матерія - найважливіший елемент мовлення; слухові та вимовляючі здібності знаходяться в центрі мовленнєвої діяльності.

На початковому етапі відбувається формування слухових та промовляючих навичок, на наступному етапі відбувається доопрацювання в відношенні вимови. Тут обов'язково треба звернути увагу на правильну вимову, - виправляти значно складніше далі.