Реферат: Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська політехніка» міжособистісне спілкування. Рівень II

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»


МІЖОСОБИСТІСНЕ СПІЛКУВАННЯ. РІВЕНЬ II

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

для студентів базового напряму 8.040201 «Соціологія»

спеціальності 6.1301.02 “Соціальна робота ”.


Затверджено

на засіданні кафедри соціології

та соціальної роботи

Протокол №7 від 27січня 2011 р.


Львів, СПОЛОМ, 2011


МІЖОСОБИСТІСНЕ СПІЛКУВАННЯ. РІВЕНЬ II: НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС для студентів базового напряму 8.040201 «Соціологія» спеціальності 6.1301.02 “Соціальна робота ”. /Укл.: Т. Г. Тюріна


Навчально-методичний комплекс «Міжособистісне спілкування. Рівень ІІ» укладено згідно робочої програми, розробленої в рамках Міжнародного канадсько-українського проекту “Реформування соціальних служб (1999-2003 рр.)”, яка базується на основі моделі підготовки соціальних працівників на факультеті соціальної роботи Манітобського університету і є адаптованою до українських культурно-освітніх умов та педагогічних вимог (укладачі програми: Ставкова С. Г., Герасим Г. З., Тюріна Т. Г.)


Укладач:

Тюріна Т. Г., канд. пед. наук, доцент каф. соціології та соціальної роботи НУ «Львівська політехніка»

^ Відповідальна за випуск: Климанська Л. Д., канд. філософ. наук, доцент


Рецензенти:

Піча В. М., д-р соціол. наук, професор

Равчина Т. В., канд. пед. наук, доцент

З М І С Т


^ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТРУКТУРИ, ЗМІСТУ КУРСУ ТА МЕТОДИКИ ЙОГО ВИКЛАДАННЯ

ІІ. НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ


ІІІ. ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНО - ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ


1У. ЗАЛІКОВІ ПИТАННЯ ДЛЯ МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

У. ПРИКЛАДИ МОДУЛЬНИХ КОНТРОЛЬНИХ ЗАВДАНЬ


УІ. ЗАГАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ


^ 1. Загальна характеристика структури, змісту курсу та методики його викладання

Навчальний курс «Міжособистісне спілкування. Рівень ІІ», будучи органічним продовженням курсу «Міжособистісне спілкування. Рівень 1» має на меті розширити та збагатити знання, отримані студентами спеціальності “соціальна робота ” при вивченні курсу «МОС 1»: сформувати у студентів вміння та навички, необхідні для проведення середньої та завершальної стадії інтерв’ю із різноманітними групами клієнтів.

Разом з тим, важливим завданням вивчення курсу - допомогти студентам краще пізнати і зрозуміти самих себе: систему власних вартісних орієнтацій, рівень духовного розвитку, а також оволодіти навичками емоційної саморегуляції.

Цей курс проводиться на основі канадської методики: основною формою організації навчання студентів при вивченні курсу «Міжособистісне спілкування. Рівень 11» є інтегровані (лекційно-лабораторні) заняття, особливостями яких є формування у студентів фахових умінь і навичок, що здобуваються емпіричним шляхом через роботу в мікрогрупах та активні методи навчання.

На лабораторних заняттях використовуються спеціальні засоби – графопроектори, магнітофони, відеомагнітофони, ноут-бук, диктофони, фліпчартий папір, фломастери, роздатковий матеріал тощо.

Зміст теоретичної частини кожного лекційного заняття органічно взаємопов’язаний з практичними, рольовими вправами лабораторного заняття, що утворює теоретико-практичну основу для майбутньої успішної професійної діяльності соціальних працівників як інтерв’юерів та консультантів.

Курс «Міжособистісне спілкування. Рівень ІІ» розрахований на 60 аудиторних годин (30 занять) і завершується диференційованим заліком, при виставленні якого враховується як робота студента протягом семестру, так і його теоретичні знання, виявлені ним при написанні підсумкового модульного тесту.

Для більшої ефективності засвоєння курсу кожна студентська група поділяється під час занять на дві підгрупи (по 12-15 осіб), з якими працює окремий викладач.


^ Мета дисципліни:

Цей курс має на меті надати студентам теоретичні знання та сформувати базові уміння та навички необхідні майбутнім соціальним працівникам у процесі їх професійної діяльності, передусім при проведенні середньої та завершальної стадії інтерв’ю із різноманітними групами клієнтів.


^ Після закінчення цього навчального курсу студенти знатимуть:

якими є їх власні цінності та рівень розвитку, а також те, як останні впливають на роботу з людьми, рівень ціннісних орієнтацій, яких не співпадає з вартісними орієнтаціями і рівнем духовного розвитку консультанта;

способи емоційної саморегуляції;

як правильно складати психологічний анамнез клієнта;

різноманітні процедури та техніки консультування;

особливості консультування немотивованих клієнтів;

як розпізнавати приховані бар’єри у процесі змін;

що таке процес, в якому клієнт допомагає собі сам та є експертом власної ситуації;

завдання та функції соціального працівника, правила ефективного консультування;

особливості роботи з клієнтами на початковій, середній та завершальній стадії проведення інтерв’ю;

причини синдрому «вигорання» та способи його запобігання.


Після закінчення цього навчального курсу студенти вмітимуть:

застосовувати знання з теорії розвитку особистості для розуміння клієнта: рівня сформованості системи його вартісних орієнтацій та духовного розвитку, а також для самоаналізу і подальшого духовного зростання;

застосовувати практично знання з теорії саморегуляції для гармонізації свого внутрішнього стану та емоційного стану клієнта;

допомагати клієнтам (окремим особам, родинам, групам) визначати цілі, які необхідно досягти в процесі змін;

допомагати клієнтам розповідати про свої проблеми, а також зосереджуватись на способах їх вирішення;

проводити консультування немотивованих клієнтів;

використовувати різноманітні процедури та техніки консультування;

працювати з клієнтами на початковій, середній та завершальній стадії проведення інтерв’ю;

розвивати стратегії щодо подолання синдрому «вигорання».



^ Система оцінювання враховує:
обов’язкове відвідування занять;

обов’язкове сумлінне виконання усіх лабораторних робіт;

активна участь у рольових вправах, дискусіях, презентаціях та інших методах і формах роботи на заняттях;

використання самооцінювання та “зворотного зв”язку”;

оформлення згідно вимог і своєчасна здача індивідуальних творчих завдань;

презентація творчої роботи щодо власних цінностей;

презентація індивідуальної творчої роботи щодо способів власної емоційної саморегуляції (способів виходу із негативних емоційних станів, корекції своїх психічних станів – базуючись на власному досвіді);

презентація та аналіз інтерв’ю (середня та завершальна стадії, фази)тощо.

підсумковий модульний тест..



^ Методи навчання:


Згідно з принципами соціальної роботи та нормами викладання цей курс ґрунтується на інтерактивному підході, при якому студент є активним учасником навчального процесу

В процесі викладання цього курсу будуть застосовуються різноманітні методи: лекції, рольові та практичні вправи, дискусії у великих та маленьких групах, презентації, груповий та індивідуальний аналіз проблемних ситуацій, групові обговорення фрагментів кінофільмів, написання есе, виконання самостійних індивідуальних творчих завдань, тренінгові вправи, використання самооцінювання та інші методи і форми роботи на заняттях, що допомагає студентам глибше відчути, переосмислити, проникнутися і «вжитися» у вивчаємі проблеми, теоретично і практично підготуватися до майбутньої фахової діяльності.


^ 2. Навчально-тематичний план курсу


Лекційно - лабораторні заняття – 60 годин

Самостійна робота студентів - 75годин

Тематика лекційно-лаборатоних занять


№

Зміст роботи

К-ть годин

1.


1.1

Розділ 1: Соціальний працівник як фасилітатор/каталізатор змін. Історія життя та її вплив на особисті цінності в процесі змін.


Тема 1: Вплив особистих цінностей на процес змін.


Важливою складовою соціальної роботи є взаємодія між людьми. Робота вимагає від фахівця знань та усвідомлення рівня своїх вартісних орієнтацій та рівня розвитку ціннісних орієнтацій (життєвих цінностей) своїх клієнтів; розуміння, яким чином останні впливають на їх життя, а також на сприйняття інших людей.

У роботі з клієнтами бувають моменти, коли цінності соціального працівника не співпадають з цінностями клієнта, а деколи навіть суперечать їм. Саме тому велика увага у курсі «Міжособистісне спілкування. Рівень 11» приділяється самопізнанню майбутніми соціальними працівниками системи власних ціннісних орієнтацій та рівня свого духовного розвитку, що надасть їм можливість краще зрозуміти рівень вартісних орієнтацій та розвитку майбутніх клієнтів, і, відповідно, тих особистісних проблем, з якими клієнт звертається по допомогу.

Студенти знайомляться з концепцією еволюції вартісних орієнтацій І. Підласого, концепціями духовного розвитку особистості вітчизняних і закордон­них вчених (В. Слободчикова, Є. Ісаєва, О. Киричука, З. Карпенко, Р Асаджолі, М. Савчина та ін.), у яких розглядаються закономірності духовного становлення людської істоти, ступені її духовного зростання та їх суттєві властивості; внутрішні механізми духовної еволюції людини та кризи, через які вона проходить у процесі її духовного саморозвитку; характерні ознаки духовно пробудженої людини.


^ Лабораторна робота 1. Цінності. Вправа, яка допоможе визначити власні цінності.


У процесі визначення власних цінностей студенти зможуть з’ясувати, яким чином останні впливають на їх життя, а також на сприйняття ними інших людей. У ході дискусій студенти будуть обговорювати життєві цінності (групами, у коректній формі, так щоб не образити свого колегу).

Мета:

з’ясувати зони комфорту та дискомфорту;

зрозуміти, що можуть відчувати клієнти під час інтерв’ю, коли виникає потреба обговорювати складні та неприємні для клієнтів теми.


Лабораторна робота 2-4.


Завдання 1. Перегляд фрагментів фільмів «Хористи» (реж. Кристофер Баратьє, франко-швейцарського виробництва), «Дванадцять (реж. М. Михалков, виробництво Росія), «Мати Тереза» (італійсько-американського виробництва), аналіз ціннісних орієнтацій та рівня духовного розвитку окремих персонажів за концепціями ((І. Підласого, В. Слободчикова, Є. Ісаєва, О. Киричука та З. Карпенко, М. Савчина). Обґрунтувати свою відповідь.

Завдання 2.

Рольові вправи:

Консультація клієнтів, що мають різні ціннісні орієнтації і які не співпадають з вартісними орієнтаціями соціального працівника (використовуючи концепції І. Підласого, В. Слободчикова та Є. Ісаєва, О. Киричука та З. Карпенко, Р. Асаджолі). Рольова вправа проводиться в групах з 3-х чоловік, де кожен почергово виконує ролі клієнта, інтерв’юера, спостерігача-аналітика.

Консультація клієнтів, які знаходиться у кризовому стані (кризи за Р. Асаджолі). Рольова вправа проводиться в групах з 3-х чоловік, де кожен почергово виконує ролі клієнта, інтерв’юера, спостерігача-аналітика.

Завдання 3.

Підготувати індивідуальні творчі роботи на тему ( за вибором студента):

Вплив родини на формування ціннісних орієнтацій особистості і процес її змін.

Вплив власних ціннісних орієнтацій на життя студента, а також на сприйняття ним інших людей.

Аналіз власних ціннісних орієнтацій та системи вартісних орієнтацій членів своєї родини


Навчальні засоби: Графопроектор з прозірками, ноут-бук, роздаткові матеріали, посібник з курсу, статті.


20


12

1.2

^ Тема 3: Емоційне мислення та комунікація (EQ)


Сучасні соціальні працівники, працюють у надзвичайно психологічно складних умовах: їм часто доводиться опинятися в стресових ситуаціях, спілкуватися, взаємодіяти з психічно неврівноваженими людьми. Майбутній фахівець повинен бути психічно здоровою людиною, вміти корегувати як свої психічні стани, так і позитивно впливати на клієнта, володіти методами емоційної саморегуляції, від чого залежить успішність його фахової діяльності. Тому відповідна увага у курсі «Міжособистісне спілкування. Рівень 11» приділяється розгляду емоційного мислення та правилам емоційного мислення, особливостям саногенного та патогенного мислення, емоційній саморегуляції, способам нейтралізації негативних емоцій.


Лабораторна робота 5.


Завдання 1. Описати негативний, позитивний, високий стан своєї душі через відповідні емоції (у формі есе, невеличкого оповідання тощо).

Завдання 2. Перегляд та обговорення фрагментів фільму «Секрет».

Завдання 3. Навести «живі приклади» своїх негативних емоцій (5-7), проаналізувати їх та визначити способи їх нейтралізації.

Завдання 4.

Презентація студентом індивідуальної творчої роботи щодо способів власної емоційної саморегуляції (способів виходу із негативних емоційних станів, корекції своїх психічних станів - спираючись на власний досвід).


^ Лабораторна робота 6: Дослідження EQ студентів.


Мета:

розглянути характеристики, що свідчать про якості лідера, оскільки соціальні працівники часто виступають в ролі лідерів/фасилітаторів у роботі з клієнтами;

дослідити компоненти емоційної обізнаності;

дослідити шляхи підвищення обізнаності щодо власного EQ та EQ клієнтів;

дослідити позитивні та негативні властивості обізнаності щодо емоційного мислення соціального працівника.




8

2.


2.1

Розділ 2. Клієнт – активний та рівнозначущий учасник процесу змін.

Тема 4: Допомога клієнтам у розкритті обставин, що змушують їх звертатись по допомогу.


Один із шляхів допомоги клієнту у розкритті обставин, що змушують їх звертатися по допомогу - це повний збір інформації про клієнта: психологічний анамнез, що включає демографічну, психосоціальну інформацію про клієнта; актуальні проблеми і порушення у житті клієнта тощо.

Дати визначення поняття “бути тут” для клієнта. Сприймати клієнта як експерта власної долі та ситуації, в якій він/вона опинились, а соціального працівника, в свою чергу, як фасилітатора чи помічника в процесі змін. Студентів знайомлять з принципами роботи, cпрямованої на вирішення (проблеми), як одним із шляхів допомоги клієнтам. Соціальний працівник допомагає клієнтові визначити існуючі ресурси та сильні сторони, які є зараз чи були в минулому. Особливо потрібно зазначити, що ці методи можуть бути узагальнені для соціальної роботи на мікро, мезо та макро рівнях.


Лабораторна робота 7: Принципи роботи, cпрямовані на вирішення (проблеми), як спосіб визнання клієнта експертом власної ситуації (теорія, принципи, модель).

Мета:

навчити студентів розпізнавати ситуації, коли клієнти просять про допомогу;

навчити студентів розуміти те, про що просять клієнти, яка допомога їм потрібна, а також коли клієнти готові до отримання допомоги;

навчити студентів навичкам уважного слухання;

практикувати рольові вправи, застосовуючи принципи роботи, cпрямовані на вирішення (проблеми). (Студент виконуватиме роль клієнта).

Завдання: Допомогти студентам зрозуміти, коли до них звертаються про допомогу. Дослідити ситуації, коли клієнти не можуть визначитись із проблемами, тому не в стані чітко визначити, яка допомога їм потрібна. Вказати студентам на навички, які використовує в роботі “зацівкавлений фахівець”.


^ Лабораторна робота 8.


Завдання 1. Написати психологічний анамнез на себе чи близьку особу, знайомого тощо (за схемами 1, 2).

Завдання 2. Рольова вправа: консультація (тема консультації – за вибором студента). Рольова вправа проводиться в групах з 3-х чоловік, де кожен почергово виконує ролі клієнта, інтерв’юера, спостерігача-аналітика.


^ Навчальні засоби: Графопроектор з прозірками, роздаткові матеріали, посібник з курсу, статті.



28


6

2.2

^ Тема 5: Визначення цілей у роботі з окремими особами, групами клієнтів та родинами.


Головна мета консультування:

- допомогти клієнту «допомогти собі самому»: усвідомити власні ціннісні орієнтації, рівень свого розвитку, спрямованість, краще зрозуміти свої внутрішні проблеми і те, що відбувається у його життєвому просторі, усвідомити, що саме він і є та людина, яка повинна змінюватися, діяти, і брати на себе відповідальність при вирішенні проблем емоційного і міжособистісного характеру.

Студенти знайомляться з поняттям психологічного консультування та його структурою; розглядають узагальнені універсальні цілі різних теоретичних шкіл або підходів щодо роботи з клієнтами, особливості консультування немотивованих клієнтів.


Основну увагу звернути на визначення цілей у роботі з клієнтами. Дослідити відмінності у визначенні цілей при роботі з клієнтами, які знаходяться у кризовому стані, а також відмінності між цілями, що встановлюються клієнтом та соціальним працівником. Застосовуючи модель наснаження клієнтів, дослідити шляхи вирішення ситуацій, в яких цілі фахівця та клієнта щодо подолання проблеми цілком не співпадають. Визначити способи співпраці з добровільними та призначеними (примусовими) клієнтами.


^ Лабораторна робота 9: Визначення цілей у роботі з окремими особами, групами клієнтів та родинами.

Мета:

практикувати навички щодо визначення цілей, необхідні для роботи з клієнтами;

практикувати ці навички, застосовуючи принципи роботи, cпрямовані на вирішення (проблеми). (Студент виконуватиме роль клієнта у рольовій грі);

практикувати процес визначення цілей для окремих осіб, груп клієнтів та родин;

ознайомити студентів із “тіньовою” стороною роботи з тими клієнтами, які не вірять у будь-які позитивні зміни у житті.


^ Лабораторна робота 10.


Завдання 1. Рольова вправа: Визначення цілей у роботі з окремими особами, групами клієнтів та родинами. Рольова вправа проводиться в групах з 3-х чоловік, де кожен почергово виконує ролі клієнта, інтерв’юера, спостерігача-аналітика.

Завдання 2. Рольова вправа: консультування немотивованого клієнта. Рольова вправа проводиться в групах з 3-х чоловік, де кожен почергово виконує ролі клієнта, інтерв’юера, спостерігача-аналітика.



8

2.3

^ Тема 6. Роль і місце соціального працівника в процесі змін та духовного зростання клієнта.


Розглянути завдання та функції соціального працівника (консультанта), позитивні якості соціального працівника, що сприяють ефективності його діяльності, а також негативні риси соціального працівника, які перешкоджають у його роботі з клієнтами. Обговорити зі студентами модель ефективного соціального працівника (консультанта) та правила ефективного консультування.

Визначити стадію, на якій знаходиться клієнт в процесі змін. Познайомити студентів із веденням робочих записів при роботі з різними категоріями клієнтів, а також обговорити їх важливість як для клієнта, так і для соціального працівника. Особливу увагу звернути на конфіденційність записів у особових справах клієнтів. Правила щодо порушення конфіденційності.


^ Лабораторна робота 11: Місце клієнта в процесі змін.

Мета:

навчити студентів виявляти стадії готовності до змін, на яких знаходиться клієнт: попереднього споглядання, споглядання, та повної готовності;

показати студентам відмінності в процесі оцінювання місця клієнта в процесі змін соціальним працівником та іншими фахівцям, скажімо, психіатром;

навчити студентів вести робочу документацію;

з’ясувати, які відмінності щодо дотримання/порушення конфіденційності у роботі з клієнтами існують в Україні та в Канаді.


Лабораторна робота 12.


Завдання 1. Скласти модель ефективного консультанта (соціального працівника).


Навчальні засоби: Графопроектор з прозірками, роздаткові матеріали, посібник з курсу, статті.


4

2.4

Теми 7-8. Допомога клієнтам на різних стадіях готовності до змін. Оцінювання реальної ситуації з погляду клієнта та соціального працівника. Процедури і техніки консультування.


Допомога клієнтам на різних стадіях готовності до змін та оцінювання реальної ситуації як з погляду клієнта, так і соціального працівника неможливі без отримання інформації про клієнта та побудження його до самоаналізу. З цією метою у процесі консультування соціальні працівники використовують відповідні процедури та техніки: опитування, підбадьорювання і заспокоєння, відтворення змісту: перефразування і узагальнення, відтворення почуттів, паузи мовчання, надання інформації, інтерпретацію, конфронтацію тощо.


^ Лабораторна робота 13.


Завдання. Рольова вправа. Студенти готують коротенькі сценки, які демонструють використання у процесі інтерв’ю різних технік і процедур (відкритих і закритих запитань, підбадьорювання і заспокоєння, відтворення змісту: перефразування і узагальнення; відтворення почуттів, пауз мовчання, інтерпретації, конфронтації тощо).

Рольова вправа проводиться в групах з 3-х чоловік, де кожен почергово виконує ролі клієнта, інтерв’юера, спостерігача-аналітика.


10










3.


3.1

Розділ 3. Початкова, середня та завершальна фази роботи з клієнтами: яким чином розпочати процес змін та досягти успіху у роботі з клієнтами.


Теми 9, 10. Допомога клієнтам у поступі до позитивних змін. Процес змін та завершення співпраці з клієнтами


Розглянути зі студентами особливості початкової, середньої та завершальної стадії проведення інтерв’ю; обговорити зі студентами можливості саморозкриття консультанта перед клієнтом; розглянути постулати кваліфікованого психологічного консультування, критерії оцінювання результатів процесу консультування, етичні принципи у психологічному консультуванні.


Спостереження за клієнтом упродовж усього процесу змін, починаючи від першої зустрічі. Дослідження ролі соціального працівника та його впливу на клієнта в цьому процесі.


^ Лабораторна робота 14: Роль соціального працівника у процесі змін.

Мета:

визначити ролі, що виконує соціальний працівник при роботі з клієнтами;

визначити перешкоди, шо можуть виникнути в процесі надання допомоги (в ході спілкування тощо);

навести сценарії складних ситуацій, в яких можуть опинитись клієнти та допомогти студентам знайти способи вирішення.

Завдання:

Допомогти студентам з’ясувати ролі, які може виконувати соціальний працівник у роботі з клієнтами. Дослідити труднощі, що можуть виникнути у стосунках між соціальним працівником та клієнтом. У процесі виконання рольових вправ, навчити студентів знаходити можливі шляхи виходу із складних ситуацій.


^ Навчальні засоби: Графопроектор з прозірками, роздаткові матеріали, посібник з курсу, статті.


Лабораторна робота 15.


Завдання. Рольова вправа: проведення інтерв’ю (середня та завершальна стадії) та його аналіз. Рольова вправа проводиться в групах з 3-х чоловік, де кожен почергово виконує ролі клієнта, інтерв’юера, спостерігача-аналітика.



12


4

3.2

^ Тема 11: Процес змін та завершення співпраці з клієнтами.


У процесі розкриття цієї теми головна уваги буде приділятись підтримці клієнтів, які намагаються подолати проблеми. Для того, аби студенти змогли зрозуміти клієнтів краще, їм буде запропоновано зіграти роль клієнта в ході презентації (рольової вправи). Студенти можуть використовувати епізоди з власного життя, щоб краще зрозуміти почуття клієнтів. Ознайомити студентів із використанням методики скерування клієнтів до інших фахівців на завершальній стадії роботи (при необхідності).


^ Лабораторна робота 16: Процес змін та завершення співпраці з клієнтами.

Виконання вправ:

процес визначення цілей для співпраці передбачає те, яким повинно бути завершення співпраці;

яким чином забезпечувати безпеку у кризових ситуаціях;

конструктивні та продуктивні шляхи завершення інтерв’ю.


Навчальні засоби: Графопроектор з прозірками, роздаткові матеріали, посібник з курсу, статті.

4

3.3

^ Тема 12. Синдром «вигорання» у професійний діяльності консультанта.


Психологічне консультування відноситься до професій, що вимагають сильного емоційного напруження та відповідальності і мають досить невизначений критерій успіху. Представникам цих професій загрожує небезпека синдрому «вигорання». Студенти знайомляться з проблемою синдрому «вигорання» у професійний діяльності соціального працівника, його причинами та способами запобігання.


^ Лабораторна робота 17: Синдром «вигорання» у професійний діяльності консультанта

навести приклади того, який вплив на психіку консультанта має постійне спілкування, взаємодія та допомога клієнтам, які знаходяться у кризовому стані;

провести обговорення у малих групах та всім разом;

Завдання:

Дослідити виникнення синдрому «вигорання» у соціальних працівників, як результат постійного спілкування з людьми у кризовому стані, та можливі способи запобігання синдрому «вигорання».

4

^ 2.2. Самостійна робота студентів - 75годин





Зміст роботи

К-сть годин

1.

Підготовка до лабораторних занять, опрацювання літератури до курсу, виконання індивідуальних домашніх завдань (творчих робіт) та їх презентація

50

2.

Підготовка до написання підсумкового модульного тестування

25

^ 2.3. Критерії оцінювання

Модульний контроль становить – 50 балів

Написання творчих робіт – 30 балів

Поточний контроль – 20 балів

Загальна оцінка – 100 балів


111. Зміст лекційно-лабораторних занять.


Розділ 1.

Соціальний працівник як фасилітатор/каталізатор змін (20год.)


Тема 1-2. Вплив особистих цінностей на процес змін. Історія життя та її вплив на особисті цінності в процесі змін (12год.).

План

Поняття загальнолюдських, морально-духовних цінностей.

Концепція еволюції ціннісних орієнтацій свідомості І. Підласого.

Концепція духовної еволюції людини ( В. Слободчикова, Є. Ісаєва).

Концепція духовного розвитку людини (О. Киричука та З. Карпенко).

Концепція психосинтезу Р. Асаджолі

Поняття високодуховної людини за М.Савчиним.


Теоретична частина заняття


Важливою складовою соціальної роботи є взаємодія між людьми. Робота вимагає від фахівця знань та усвідомлення рівня своїх вартісних орієнтацій та рівня розвитку ціннісних орієнтацій (життєвих цінностей) своїх клієнтів; розуміння, яким чином останні впливають на їх життя, а також на сприйняття інших людей.

У роботі з клієнтами бувають моменти, коли вартості соціального працівника не співпадають з життєвими цінностями клієнта, а деколи навіть суперечать їм. Тому надзвичайно важливо, аби фахівці чітко усвідомлювали рівень власних ціннісних орієнтацій та свого духовного розвитку, що надасть їм можливість краще зрозуміти рівень вартісних орієнтацій та розвитку майбутніх клієнтів, і, відповідно, тих особистісних проблем, з якими клієнт звертається по допомогу.

Ціннісні орієнтації є одними з найбільш комплексних, багаторівневих утворень у структурі особистості, які виконують роль регуляторів її поведінки. Знання рівня сформованості вартісних орієнтацій особистості - це ключ для можливості розуміння іншої людини та її проблем.

Якщо проаналізувати літературу з проблеми дослідження, то можна виявити, що існують на Землі так звані універсальні, всезагальні, загальнолюдські цінності, виражені в усі часи і у всіх релігіях та філософських школах.

Для студентів надзвичайно важливо з’ясувати, в чому полягає сутність розуміння поняття вартісних орієнтацій та їх ієрархії від яких залежить морально-духовне здоров’є людини, людства, суспільства тощо.

У поняття “загальнолюдські цінності” вкладається два взаємодоповнюючих значення:

По-перше, це цінності, які мають значення і становлять сенс життя для більшості людей. У гуманному суспільстві такі якості особистості як віра у Бога, ідеї добра, краси, совість, честь, миролюбство, здатність до любові, співчуття, милосердя, взаємодопомоги, відповідальність, почуття власної гідності, справедливість, прагнення до пізнання, самопізнання та самовдосконалення вважаються загальнолюдськими цінностями. Ці категорії взаємопозв'язані між собою, взаємодоповнюють та взаємопроникають одна в одну..

По-друге, це вічні цінності, що носять абсолютний характер і які існують як би поза часом та простором. Віруючі люди вважають, що ці цінності мають Божественну природу. В їх основі лежить ідея Бога як абсолютного втілення Любові, Добра, Істини, Краси, Справедливості.

^ Загальнолюдські цінності виступають як духовний оієнтір, взірець поведінки для більшості людей. Відображаючи досвід усього людства, ці цінності сформульовані у різних релігійних системах як заповіді і є ідеалом як для кожної людини, так і для суспільства. Наслідування загальнолюдським цінностям сприяє духовному самовдосконаленню особистості, гармонізації суспільних відносин тощо

Вселюдські цінності також виражені в «Загальній Декларації прав людини» (1948), «Європейській Конвенції прав людини і основних свобод» (1950), «Міжнародному пакті про громадянські і політичні права» (1966), в недавно прийнятій екуменічній хартії Європи і інших міжнародних документах, визнаних більшістю країн світу, у «Всезагальній Ноосферній Духовно-екологічній Конституції людства» (2007.) тощо.

Зазначені загальнолюдські цінності прийняті всіма народами нашої планети. Вони визначають вектор еволюції людської цивілізації і є перспективою цього розвитку.

Сучасна психолого-педагогічна наука виділяє такі рівні цінностей:

матеріальні;

соціальні;

духовні або загальнолюдські цінності.

У процесі свого розвитку особистість проходить відповідні етапи, ступені духовного зростання, що виявляється у певній індивідуальній системі ціннісних орієнтацій, які визначають її ідеали, моральні засади, принципи і, врешті-решт, життєвий шлях.

У сучасній науці зустрічаємо різноманітні концепції щодо рівня розвитку, ступеня еволюції ціннісних орієнтацій особистості, які автори пов’язують з рівнем еволюції свідомості, особистісним духовним зростанням людини тощо.

Зокрема, концепція еволюції свідомості І.Підласого присвячена саме характеристиці рівнів еволюції свідомості людини залежно від індивідуальної системи її ціннісних орієнтацій, яка постійно змінюється залежно від ступеня духовного зростання особистості, трансформації її свідомості чи, навпаки, духовної деградації.

І. Підласий виділяє п’ять ступенів еволюції свідомості сучасної людини, залежно від її ціннісних орієнтацій та рівня розвитку її потреб.

Для першого рівня – егоцентричного – характерне сильне «Его», установка лише на власне «Я», особистий престиж, самоствердження.

Для другого рівня еволюції свідомості пріоритетними вартостями стають родинні, зростає значення піклування про інших, але поки що найближчих – родичів і батьків.

Для третього рівня притаманні цінності, що пов’язані з життям у суспільстві – соціальні цінності: розумінням приналежності до свого народу, нації. Людина піднімається до рівня громадянської активності, патріотизму, національної свідомості. Засадничі вартості третього рівня – пізнання, са­мореалізація, автономність, користь, задоволення, відвертість, індивідуальність тощо.

Четвертий рівень – рівень загальнолюдських цінностей це здатність розуміти інших, усвідомлювати свою приналежність до людства і те, що людство – єдиний організм. Свідомість людини розширюється до розуміння єдності людства, загальнолюдських цінностей. До вартостей четвертого рівня слід зарахувати волю, братерство, працю, мир, творчість, гуманізм, злагоду та ін.

Для п’ятого рівня трансформації свідомості людини – космічної свідомості характерним є розуміння Сонячної системи як єдиного організму, а Землі – як його частини, усвідомлення наявності Всесвітнього Розуму. З цього випливає відповідне ставлення до буття, усіх живих організмів, до себе. До вартостей п’ятого рівня належать: душа, безсмертя, віра, любов, надія, покаяння тощо. Найвищий рівень – п’ятий – можна вважати духовним рівнем, для якого є притаманним усвідомлення людиною своєї єдності з усім організмом Всесвіту.

Як стверджує відомий дослідник, свідомість людини, як і все у Всесвіті, еволюціонує. За І. Підласим процес розвитку (розширення), трансформації свідомості людини і, відповідно, зміни її вартісних орієнтацій проходить через такі стадії: егоцентричність, самоствердження; родинні вартості; суспільні, соціальні, громадські, національні вартості; загальнолюдські вартості; універсальні вартості (духовна, космічна свідомість). Отже, у людській свідомості закладений могутній потенціал для розвитку: від особи з егоцентричним рівнем свідомості до людини високоморальної,громаедянина Світу, для якої є притаманним соціоцентризм: прагнення до соціальної гармонії, повага прав людини і народів і далі – до особи високодуховної,людини Всесвіту з космопланетарним рівнем свідомості, для якої є характерним космоцентризм: відчуття єдності з навколишнім світом, людством, Землею, Космосом, прагнення бути у гармонії з собою і зовнішнім світом, жити, діяти, творити за Вищими Духовними Законами.


^ Концепція еволюції людини (В. Слободчикова, Є. Ісаєва).


У кожної людини закладено природою схильнсть до самовдосконалення, саморозвитку, яка, на певному етапі розвитку особистості та впливу суспільства, постає як усвідомлене прагнення до духовного саморозвитку, творчої самореалізації..

У своїй духовній еволюції людина проходить відповідні ступені, етапи духовного зростання, кожний з яких має свої характерні властивості.

Російські психологи В. Слободчиков та Е. Ісаєв висунули концепцію, згідно з якою у своєму духовному розвитку цілісна людина проходить шлях від особистості до індивідуальності і далі – до універсуму (Боголюдини) – кінцевої мети земної еволюції людини. Людина трактується ними як суб’єкт, який спроможний стати активним творцем свого власного життя, характерною ознакою якого є фундаментальна здатність до самодетермінації, саморозвитку, самооновлення, самоутворення тощо.

Поняття “особистість”, “індивідуальність”, “універсум” фіксують різні виміри духовної сутності людини, певні етапи, ступені її духовного зростання.

Особистість, за авторами, – це передусім продукт і результат процесу соціалізації. Вона формується, розвивається, збагачується, вдосконалюється через суспільство і у суспільстві, прагне знайти своє місце і реалізувати себе у громадському житті. Людина рівня розвитку особистості дотримується усіх морально-етичних норм суспільства, у якому вона живе, орієнтується на загальні цінності, прислухається до думки найближчого оточення, спрямована на колективний шлях розвитку та служіння суспільству. Отже, поняття “особистість” фіксує соціально значущі якості людини, описує залученість особи у систему соціальних зв’язків і відносин. Людина рівня особистості скерована переважно до «іншого»: до пізнання світу, інших людей, а не до самопізнання своєї внутрішньої духовної сутності. Дослідники розглядають особистість як спосіб буття людини в світі, як представника суспільства, вільну, самостійну, відповідальну особу, яка визначила своє місце в житті, суспільстві, культурі. Саме на цьому ступені розвитку людина вперше усвідомлює себе потенційним автором власного життя, приймає персональну відповідальність за своє майбутнє.

Характерними ознаками особистіс