Реферат: Тема Методи психологічної підготовки

Тема 5.2. Методи психологічної підготовки

У процесі учбово-бойової діяльності необхідно формувати надійність функціонування психічних процесів. Фактори бою можуть виявляти такий вплив, що людина втрачає здатність адекватно сприймати дійсність. Порушуються процеси мислення, уваги, мови. Тому в процесі учбово-бойової підготовки доцільно проводити заходи, спрямовані на підвищення функціонування психіки військовослужбовців.

Функціональна надійність психіки підвищується за рахунок:

вироблення високої чутливості органів чуття і їх стійкості;

розвитку здатності правильно оцінювати в бою відстань, час, швидкість;

вироблення здатності зберегти великий обсяг уваги, його стійкість, концентрацію, переключаемість і т.п..;

створення й закріплення всебічних уявлень, що охоплюють область бою;

підвищення здатності зберігати в бою продуктивність пам'яті, гнучкість, мобільність, швидкість мислення.

Т.ч.., надійність функціонування психічних процесів може бути сформована шляхом розв'язку стандартних навчальних завдань в умовах перешкод. Дане явище прийнято називати стійкістю до перешкод.

Розглянемо конкретні методи підготовки в/с до діяльності в бойових умовах і в інших екстремальних ситуаціях.

Для відтворення психологічних факторів бою використовуються різні прийоми моделювання бойової обстановки. Їхній прийнято класифікувати за наступними ознаками: за засобами моделювання бою; за модальністю впливу (на зорове, слухове, тактильне або інше сприйняття); за механізмами впливу на військовослужбовців.

^ За засобами моделювання факторів бою виділяють наступні прийоми психологічної підготовки:

словесно-знакові. При словесно-знаковім моделюванні вплив на в/с здійснюється через другу сигнальну систему за допомогою слів, знаків, інформативних жестів. Це може бути розповідь про майбутній бій, можливість одержати травму й ін..;

наочні. При наочнім моделюванні вплив здійснюється шляхом показу різних предметів, наприклад, після впливу на них стрілецького й інших видів зброї. Сильний вплив виявляє вид убитого військовослужбовця або труп людини. Очевидці свідчать, що при показі в/с, що не приймали участь у бойових діях, двох трупів розстріляних в Афганістані душманів у багатьох виявилися різного роду психічні відхилення (з 64 в/с в 17 спостерігався розлад, їх трясло, відчувалася пригніченість, деяких нудило);

комп'ютерні. Вплив на військовослужбовців здійснюється шляхом моделювання факторів бою в ході виконання завдань і ігор при роботі на ЕОМ;

тренажерні. Вплив здійснюється шляхом моделювання факторів бою з використанням технічних засобів, що сприяють виробленню тих або інших навичок і вмінь;

імітаційні. Вплив на військовослужбовців здійснюється з використанням засобів імітації зовнішніх ознак бойової обстановки;

бойові. Вплив здійснюється шляхом моделювання факторів бою з використанням бойової техніки, озброєння й підручних засобів, застосовуваних для організації й ведення бойових дій.

^ За модальністю впливу - наступні прийоми псих. підготовки:

• Вплив на психіку в/с через слух.

Лементи (крик) й стогони. Такий вплив застосовується в найбільш напружені моменти навчань: заздалегідь підготовлені військовослужбовці зненацька для інших імітують поранених, що видають стогони й лементи. Підвищити напруженість можна за допомогою провокаційних вигуків, наприклад «Це гази!», «Танк задавив Петрова» і т.п..

Гонги, дзвінки, сирени, дзвони. Цей вплив краще застосовувати в невеликому просторі — у приміщеннях, укриттях, що підвищує напруженість.

Звукозаписні й радіотрансляційні засоби. У цьому випадку прослуховуються звуки бою й різні незвичайні звуки (шум, гуркіт, свист).

Вибухові речовини. Тут ефективність досягається тривалістю впливу, а не його силою.

• Вплив на психіку в/с через зір.

* Світлові ефекти (спалахи вибухів, ламп, прожекторів). Осліплення, відволікання уваги за допомогою світлових ефектів у поєднанні з необхідністю виконання поставленого завдання приводить до підвищення психологічної напруженості.

Руйнування, руїни, опудала. Викликаючи з їхньою допомогою почуття відрази, страху, пригніченості й вимагаючи при цьому виконання завдання, можна навчити військовослужбовців долати негативні емоції.

Демонстрація впливу зброї й техніки на предмети. Безпосередньо спостерігаючи вплив зброї й техніки на предмети, військовослужбовці виробляють у себе стійкість до психологічних факторів бойової обстановки.

Вплив на психіку військовослужбовців через нюх. Створюючи ділянки імітації зараження місцевості навчальними рецептурами отруйних речовин (наприклад, аміачною водою), інші ділянки з перевагою різких, нудотних запахів, гари, на яких військовослужбовці в засобах захисту й без них будуть відпрацьовувати питання бойової підготовки, можна наблизити умови їх діяльності до реальних, що виникають у бойовій обстановці.

Вплив на психіку військовослужбовців через тактильні відчуття. Крім того що воїн чує, бачить, для формування в нього нових психічних образів велике значення мають тактильні відчуття. Коли воїн має можливість потримати в руках кулю, осколки снарядів, відчути вплив ударної хвилі, діяти у вогнищах пожеж, зараження, у нього формується більш повне уявлення про реальну картину бою.

Вплив на психіку військовослужбовців через вестибулярний апарат. Численні швидкі переміщення, високий ступінь напруженості, дії у нічних умовах, невеликі, закриті простори бойових машин, труднощі орієнтації, характерні для бойової обстановки, висувають підвищені вимоги до вестибулярного апарата. Різні фізичні вправи (перекиди, вправи на брусах, поперечині, дії на обмежених площах, розташованих на висоті, пересування в темряві) зміцнюють вестибулярний апарат, а також формують упевненість у власних силах.

^ За механізмами впливу на військовослужбовців методи психологічної підготовки підрозділяються на:

Методи переконання. Це методи переважно інтелектуального впливу за допомогою логічних обґрунтувань.

Методи примусу. Вплив спрямовується на мотиваційну сферу людини крім його бажання й волі.

Методи впливу. Здійснюється переважно емоційно-вольовий вплив, розрахований на некритичне сприйняття готових висновків.

Методи наслідування. Ці методи являють собою прийняття й відтворення поведінки й стану іншої людину. Вони можуть носити мотиваційний характер або ж характер сліпого копіювання.

Методи зараження. Це несвідома, мимовільна схильність особистості певним психічним станам.

Методи звикання. Такі методи спрямовані на формування стійкості до різних впливам шляхом їхнього багаторазового повторення.

Методи самонавіяння. Ці методи припускають навчання військовослужбовців навичкам довільного цілеспрямованого самонавіяння за допомогою вербальних (словесних) самоінструкцій або уявного відтворення певних зразків і ситуацій, пов'язаних із зміною психічного або фізичного стану, що необхідний.

Крім цього, з метою психологічної підготовки до дій у бойовій й інших екстремальних умовах можуть використовуватися психофармакологічні й деякі інші методи впливу на людську психіку. Так, існують соціальні методи психологічної підготовки, засновані на техніку самонавіяння.

^ Вольова підготовка.

Воля (сила волі) — свідомі зусилля, що спрямовані на подолання перешкод на шляху до певної мети. Воля завжди проявляється в подоланні «не можу» і «не хочу» через «треба».

^ Бути вольовим — означає повсякденна праця в подоланні самого себе. Неможливо волю вселити самому собі або кому-небудь. Вона не навіюється, її треба постійно тренувати.

Рішучість — ця вольова якість, яка виражається в здатності людини вчасно й без зайвих коливань приймати досить обґрунтовані рішення, свідомо проводити їх у життя.

Самовладання — це вміння стримувати негативні прояви й переживання: роздратування, страх, паніку, гнів, лють і т.д. (гнів і лють, звичайно, поза боєм).

Воля є останнім чинником, який забезпечує остаточне придушення страху й проведення атаки. Для того, щоб тренувати волю, необхідно робити вольові дії, які нецікаві, але корисні й необхідні, нелегкі, але здійсненні.

Великі резерви має військова діяльність для розвитку волі військовослужбовців, яка допомагає йому керувати своєю поведінкою, мобілізувати сили на подолання труднощів військової служби. Тому офіцер у процесі навчання і виховання військовослужбовців має прагнути формувати й розвивати у них такі вольові риси, як цілеспрямованість, сміливість, ініціативність. Ці риси забезпечують успішну діяльність військовослужбовців за тяжких обставин сучасної війни. Завдяки їм він здатен самостійно організувати свою діяльність, успішно керувати своєю поведінкою під час виконання бойових завдань.

Основними напрямами розвитку вольових рис особистості воїна є:

— формування мотиваційної сфери військової діяльності;

— організація інтенсивної бойової підготовки;

— спеціальне тренування зі зміною обставин, умов та засобів досягнення мети;

— заохочення до самовиховання;

— систематичне закріплення досвіду вольових дій на всіх етапах досягнення результатів.

Слід зазначити, що для успішного розв'язку завдань психологічної підготовки недостатньо лише знання методів моделювання психологічних факторів бою й впливу на військовослужбовців. Необхідна вміла організаторська робота командирів, штабів і органів виховної роботи, які повинні активно впроваджувати обґрунтовані й перевірені на практиці приймання психологічної підготовки, допомагати офіцерському складу в розробці нових методів впливу на підлеглих, піклуватися про вдосконалювання матеріальної бази з урахуванням вимог психологічної підготовки. При цьому обов'язково повинна враховуватися специфіка бойової діяльності різних фахівців.

Психологічне забезпечення боєздатності військ включає кваліфіковану протидію бойовим стресам, що розвиваються внаслідок відчуття погрози нормальному життю, фізичному й психічному здоров'ю. Боротьба з бойовими стресами повинна бути організована як у ході бойових дій, так і безпосередньо після них. Якщо особам, що зазнали бойовий стрес (по даним військових психіатрів, це майже 100% учасників бойових дій), не надається своєчасна допомога, у них розвиваються різні психічні порушення, можливе зловживання психоактивними речовинами (алкоголем, наркотиками). Найбільш характерними психологічними наслідками стресових ситуацій є реактивні психози, які виникають не на піку екстремальної ситуації, а на її спаді. Тому відразу після закінчення бойових дій військовослужбовцям повинна надаватися кваліфікована допомога, яку здійснюють спеціально підготовлені лікарі, психологи, священнослужителі.

Командирам доводиться формувати психологічну готовність особового складу не тільки до бойових умов, але й до дій у різних екстремальних ситуаціях. Зміст і методи підготовки залежать від характеру таких ситуацій. Наприклад, у ході участі військових частин у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС джерелом небезпеки була радіація й специфіка діяльності полягала в тому, що людині психологічно важко усвідомити таку небезпеку: радіації не видне, не чутно, вона не має запаху. Обстановка не несла в собі звичних ознак небезпеки, що обумовлювало можливість перекрученого сприйняття особовим складом наявного ризику (як його переоцінки, так і недооцінки). Дослідження показали, що в подібних ситуаціях для успішної діяльності оптимальна підтримка високої відповідальності за свої дії й помірної напруженості, що сприяють чіткому дотриманню заходів безпеки.

Для діяльності в умовах екстремальних ситуацій характерні значні коливання в рівні психічної напруженості. Так, при зміні об'єкта робіт у військовослужбовців спостерігається досить високий рівень напруженості, але на відміну від напруженості в адаптаційний період він швидко спадає до нормального функціонального стану. Спостерігаються й протилежні явища, які можна охарактеризувати як втрату пильності: людина звикає до небезпеки, і в умовах, коли немає її зовнішнього підкріплення, виникає ілюзія її відсутності.

Основними факторами, що сприяють успішної діяльності військовослужбовців в екстремальних ситуаціях, є:

поінформованість про обстановку;

упевненість у необхідності й суспільної значимості виконуваної роботи;

чітка організація роботи, що дозволяє бути в небезпечній зоні мінімальний час;

особистий приклад командирів, активістів;

упевненість у своїх силах, знаннях і вміннях;

наявність засобів захисту.

Виокремлюємо два рівні психологічної підготовки: базовий і оперативний.

Базовий рівень спрямований на формування психологічної готовності до широкого спектра стресогенних ситуацій діяльності. Базова психологічна підготовка здійснюється одноразово.

^ Оперативний рівень підготовки має забезпечити формування готовності до дій в конкретних стресових ситуаціях діяльності. Здійснюється щоразу перед виконанням професійного завдання в екстремальній ситуації.

При наявності потенційної загрози, небезпеки, незважаючи на відбір та підготовку військовослужбовців, необхідний постійний психологічний супровід.

Аналіз літератури дозволяє розглядати психологічний супровід як особливу форму здійснення пролонгованої соціально-психологічної, психологічної і психофізіологічної підтримки. Супровід припускає не „виправлення недоліків і переробку”, а пошук, активізацію й мобілізацію латентних адаптивних ресурсів і можливостей людини для подолання надзвичайних обставин. Супровід доцільно здійснювати тільки в умовах інтенсивної та постійної дії стрес-факторів.

Таблиця

^ Назва блок-модуля

Основні завдання

Методи

Інформаційно-психологічна підготовка (формування професійно важливих знань).

Ознайомлення з видами психічних і психофізіологічних станів, що виникають в екстремальних умовах, причинами і механізмами їх виникнення, системою психологічної підготовки тощо.

Лекції, бесіди, навчально-методичні семінари.

Психофізіологічна підготовка

Контроль і регуляція психофізіологічного й соматичного компоненту стану, оволодіння навичками управління мимовільними фізіологічними функціями, релаксації, мобілізації, самонавіяння, стрес-резистентного дихання та концентрації.

Психологічний і психофізіологічний тренінг релаксації, БОС-регуляції, аутогенного тренування, мобілізаційного й розслаблюючого дихання, медитації, десенсибілізації тощо.

Сомногенна підготовка

Оволодіння навичками оптимізації, психогігієни сну й управління власними сновидіннями шляхом їх аналізу й усвідомлення, долання нічних кошмарів тощо.

Тренінг оптимізації й психогігієни сну, аналізу тривожних сновидінь і нічних кошмарів тощо.

Когнітивно-емоційна підготовка.

Оволодіння навичками стрес-резистентного адаптивного мислення, оптимістичного когнітивного стилю й оздоровчої візуалізації.

Тренінг адаптивного стрес-резистентного мислення (SRT), саногенного, позитивного мислення, оздоровчої візуалізації.

Асертивно-комунікативна підготовка.

Формування впевненості й  самостверджуючої комунікативної поведінки в екстремальних комунікативних ситуаціях.

Тренінг асертивності.

Таймінг. Блок самоорганізації часу життя.

Оволодіння навичками самоорганізації часу власного життя для виконання професійних завдань.

Тайм-менеджмент.

Контрольний блок.

Перевірка готовності до дій в умовах професійного стресу й ризику.

Тестовий контроль знань, умінь, навичок і якостей.

Психологічна підготовка військовослужбовців проводиться під час різних видів учбово-бойової діяльності:

проведення стрільб зі штатної зброї;

занять на бойовій техніці (полігони, марші);

спеціальна підготовка (інженерна, підготовка розвідників та інші);

заняття по захисту від зброї масового знищення та високоточної зброї;

на заняття по фізичній підготовці.

Отже, психологічна підготовка має вирішальне значення для успішної діяльності в/с як у бойових умовах, так і в інших екстремальних ситуаціях. Для її ефективності необхідно враховувати специфіку бойової обстановки й інших екстремальних умов, у яких має бути діяти. При цьому методи моделювання психологічних факторів бою в ході навчальної діяльності різноманітні, і чому більший арсенал засобів і приймань психологічної підготовки використовує офіцерський склад, тем вище її ефективність. Крім того, велике значення має досвід організації психологічної підготовки, уміння командирів проводити заняття, а також матеріальне забезпечення психологічної підготовки.
^ Подолання болі
Про одну з форм прояву сили волі слід поговорити особливо. Мова йде про вміння переносити, терпіти біль.

Біль - фізичне страждання, яке ми почуваємо й усвідомлюємо. Вона є сугубо індивідуальною властивістю.

Багато народів через релігію, звичаї виховували в майбутніх воїнів терпимість до болю. Заподіюючи її, справляли деякі обряди. Наприклад, обряд присвяти юнаків у чоловіка. Майбутній чоловік повинен був непохитно переносити біль. І в наші дні можна спостерігати іноді змагальність у демонстрації своєї «сили волі» серед підлітків. Вона полягає в припіканні шкіри сірниками або сигаретами. При цьому намагаються залишатися зовні спокійними. Дурна, звичайно, змагальність. Але зверни увагу на суть: вірять, що через подолання болі можна долучитися до мужності й сміливості.

Під час бою деякі не зауважують легких поранень. Навіть із важкими пораненнями іноді залишаються в строю.

Біль «підігріває» злість і рішучість. Але такі ж поранення в нейтральній не бойовій обстановці люди переносять значно гірше. Чому? Тому, що поки свідома діяльність мозку повністю зосереджена на чому-небудь більш важливому, біль не сприймається в повному обсязі. Але якщо тільки на цей біль звернути свою увагу, мозок відразу почне сприймати цей біль. Максимальне переживання (страждання) буває в тому випадку, коли біль очікують зі страхом.

^ Страх перед болем підсилює сам біль.

Біль може зменшуватися, якщо увага буде зосереджена на інші сильні переживання, наприклад, злості, люті. На рівень болі впливає також вроджена чутливість до болю. У місці травми виникає болючий імпульс. Цей імпульс передається по чутливих нервах у головний мозок. Нерви не піддаються свідомому впливу. Яка «кількість» болю отримана, така негайно буде доставлено в мозок. Уже від стану нашої психіки буде залежати рівень переживання болі. Закодувати себе від абсолютної несприйнятливості болі неможливо, хоча під час аутотренінгу реально досягти «задерев'янілості» кінцівок із втратою всякої чутливості. Але в бої з такими кінцівками робити нема чого. А залишити від «задерев'янілості» тільки болючу несприйнятливість неможливо. Не існує гарантії від болю в бою. Правда, азарт бою може зменшити страждання, але важкі травми однаково супроводжуються сильним болем. Від такої травми людей мимоволі завмирає, щадить ушкоджене місце, стогне, морщиться, кричить, займає змушене (полегшуюче) положення і т.д. Можуть з'явитися сльози. Сльози - реакція на біль рефлекторного характеру.


Тема 6. Морально-психологічне забезпечення вартової служби

П.1. Основні завдання МПЗ вартової служби

П. 2. Основні етапи МПЗ вартової служби


Вартова служба призначається для надійної охорони та оборони важливих об'єктів, бойових прапорів і осіб, яких тримають на гауптвахті, її несення є виконанням бойового завдання. Для цього споряджають варти.

П.1. Основні завдання МПЗ вартової служби

Варта - озброєний підрозділ, споряджений для виконання бойового завдання з метою охорони та оборони військових об'єктів, бойових прапорів та осіб, що тримають на гауптвахті. Вони бувають гарнізонними і внутрішніми.

Психологічні особливості вартової служби як основного виду бойової діяльності військ у мирний час:

тривалість (частини несуть бойове чергування постійно; бойові підрозділи - згідно з графіком у визначені терміни);

наявність великих духовних, психічних і фізичних навантажень на о/с чергових сил;

специфічність і монотонність (несення служби в бойовому чергуванні відбувається індивідуально у відриві від підрозділу або малими групами в умовах обмеження, монотонності та одноманітності надходження сигналів, несприятливих особливостей мікроклімату в приміщенні, де відбувається несення бойового чергування. Це недостатність свіжого повітря, високий температурний режим, темрява, шум апаратури тощо);

необхідність миттєвого реагування на зміну обстановки;

необхідність оперативного прийняття єдиного вірного рішення.

Служба у варті викликає різноманітні реакції з о/с. Одні сприймають її з надмірними переживаннями, перед заступанням на варту відчувають підвищену напруженість, а інколи - необґрунтовану нервовість. Це, у першу чергу, пояснюється тим, що кожній людині притаманні індивідуальні-психічні й особистісні особливості (певні риси характеру, конкретний рівень нервово-психічної стійкості, тип темпераменту, розвиненість мотиваційної сфери, наявність конкретних потреб, прагнень, розвиненість ціннісних орієнтацій, почуттів, конкретний психічний стан тощо). Тобто кожен воїн має свій неповторний внутрішній світ, без урахування якого та без впливу на який є неможливим досягнення позитивного результату у сфері військово-професійної діяльності, зокрема у вартовій службі.

МПЗ бойового чергування - це система організаційних, аналітичних, інформаційно-виховних, соціально-психологічних, психологічних та інших заходів, що проводяться з метою формування у в/с високих бойових і морально-психічних якостей (насамперед, психічної стійкості та готовності особистості в/с до дій в екстремальних ситуаціях), позитивних ціннісно-мотиваційних настанов з метою безумовного і якісного виконання ними завдань бойового чергування.

Головні завдання МПЗ вартової служби:

підбір о/с до несення вартової служби на основі рекомендацій психологічної науки та застосуванням сучасних психодіагностичних методик;

всебічна психологічна підготовка о/с до пильного несення вартової служби в різноманітних технічних і природних умовах;

формування у воїнів почуття особистої моральної відповідальності за сумлінне дотримання вимог Статуту гарнізонної та вартової служби;

виховання у о/с високих морально-психічних і бойових якостей, необхідних для несення вартової служби;

підтримання пильності, спостережливості, організованості, позитивного психічного стану в о/с варти;

сприяння зняттю надмірної напруженості у чатових і вартових, оперативне відновлення їх духовних, психічних, психофізіологічних і фізичних сил;

аналіз та врахування умов несення вартової служби, їх максимальне наближення до оптимальних;

запобігання злочинам та подіям при несенні вартової служби.

Обов'язки посадових осіб органів виховної роботи щодо морально-психологічного забезпечення вартової служби.

Психолог військової частині несе персональну відповідальність за МПЗ вартової служби. Він зобов'язаний:

1) у період підготовки о/с до несення вартової служби:

брати участь у підборі та підготовці о/с, який залучається до несення вартової служби;

роз'яснювати о/с завдання підрозділу й окремо завдання кожного в/с під час несення служби;

інструктувати начальників варт щодо практики організації МПЗ у ході вартової служби;

узагальнювати й поширювати передовий досвід, активно використовуючи індивідуальні та групові бесіди, пам'ятки, матеріали друкованих ЗМІ;

організовувати та проводити вивчення морально-психічних якостей о/с, який залучається до несення вартової служби;

2) у ході вартової служби:

знати морально-психічний стан о/с;

постійно отримувати інформацію про хід вартової служби, брати участь у визначенні кращих в/с серед усіх фахівців;

знати потреби й запити о/с, який несе вартову службу, вживати заходів щодо їх задоволення;

своєчасно доповідати командиру про стан МПЗ виконання завдань вартової служби;

дбати про створення умов для відпочинку та психічної релаксації о/с, який залучається до вартової служби;

3) по закінченні служби:

брати участь у підведенні підсумків несення вартової служби, аналізувати ефективність заходів МПЗ;

організовувати поширення передового досвіду несення вартової служби;

дбати про забезпечення о/с повноцінним відпочинком;

аналізувати причини виявлених недоліків і вживати заходи щодо їх усунення;

доповідати старшому начальнику про підсумки виконання завдань бойового чергування.


П. 2. Основні етапи МПЗ вартової служби

МПЗ підготовки о/с до вартової служби.

Відбір в/с, які за своїми якостями можуть бути допущені до вартової служби.

Підбір в/с для несення вартової служби.

Морально-психологічне супроводження вартової служби.

Зміст основних етапів

Зміст 1 етапу (тривалість - перші 1,5 місяці служби).

Головні завдання етапу:

вивчення індивідуально-психічних якостей особистості молодого солдата та стану його здоров'я;

психологічна підготовка в/с до вартової служби;

аналіз ходу адаптації в/с (соціальної, психічної, біологічної) до умов військової служби.

За результатами вивчення індивідуально-психічних якостей молодих солдатів, стану їх здоров'я визначаються в/с "групи ризику".

До "групи ризику" належать в/с, які мають:

порушення поведінки кримінального характеру;

сімейні проблеми, втечі з дому, схильність до бродяжництва;

досвід вживання наркотичних речовин;

негативні показники за методиками вивчення особистості "Акцентуації характеру", "Прогноз", Соціометрія (явні аутсайдери) тощо.

Жоден в/с, віднесений до "групи ризику", не повинен допускатися до заступання на варту.

При вивчення особистості в/с рекомендується використовувати такі методи:

аналіз документів (характеристик, медичних документів з РВК, довідок, особової справи військовослужбовця);

опитування за методиками: "Акцентуації характеру", "Прогноз", "Суїцид", "Тип поведінки в групі", "Тип поведінки особи в конфліктній ситуації", "Пам'ять на числа", "Коректурна проба", "Кількісні відносини" тощо;

тестування;

соціометрію;

узагальнення незалежних характеристик;

спостереження тощо.

Висновки за підсумками вивчення в/с рекомендується оформити в особовій справі та на їх підставі скласти відповідні рекомендації начальникам.

З прибуттям молодого поповнення до військової частини проводиться поглиблене медичне обстеження, за результатами якого вживаються відповідні заходи щодо відправки осіб, які мають серйозні відхилення у стані здоров'я, в лікувальні заклади для прийняття рішення стосовно подальшої служби.

Протягом перших 3-4 днів організовуються ознайомлювальні бесіди з молодими солдатами, під час проведення яких особливу увагу слід звернути на такі показники, як рівень загальної освітньої підготовки, розуміння соціального значення військової служби, усвідомлення необхідності виконання свого патріотичного обов'язку, наявність відповідальності й вихованості,

У роботі щодо МПЗ вартової служби потрібно вирішити завдання нейтралізації пасивності, невірного розуміння завдань вартової служби, побоювання в/с опинитись у екстремальній ситуації. їх вирішення здійснюється, як правило, під час занять з гуманітарної підготовки, годин виховної роботи, правового інформування, групових та індивідуальних бесід, зустрічей з в/с, які зразково виконують свої обов'язки у варті, ознайомлення з вартовим комплексом.

Упродовж перших 10-15 днів з молодими солдатами проводяться бесіди про історію частини, її завдання, у ході яких особлива увага звертається на завдання вартової служби, роз'яснюються права та обов'язки чатового, Їх ознайомлення з розташуванням варти, постами, обладнанням, доведенням послідовності дій чатового на посту, порядок застосування зброї ілюструються прикладами з життя частини. Також організуються вивчення вимог статуту щодо несення вартової служби, заходів безпеки при поводженні зі зброєю.

При цьому доцільно приділити серйозну увагу тому, щоб усі молоді солдати усвідомили важливість несення вартової служби як виконання бойового завдання, необхідність суворого дотримання заходів безпеки. У подальшому необхідно виховувати у них прагнення сумлінно виконувати свої обов'язки, формувати настанову на якісне несення вартової служби, формувати, розвивати й поступово вдосконалювати навички й уміння ефективно діяти у специфічних умовах несення служби (наприклад, уночі, коли необхідно приймати рішення в екстремальних ситуаціях, які можуть виникнути під час несення служби на посту (холод, туман, відключення світла в нічний час тощо).

Особливої вагомості в роботі з МПЗ несення вартової служби набуває аналіз ходу адаптації молодих солдатів до умов військової служби. Необхідність такої роботи зумовлено тим, що враження, як виникають у них в перші години та дні перебування в частині, коли ще не слався первинний військовий колектив, надовго, а іноді назавжди визначають їх ставлення до військової служби. У зв'язку з цим потрібно враховувати такі обставини, в яких новачок позбавлений орієнтирів у новій для нього ситуації, неспроможний одразу вірно визначати лінію своєї поведінки, свій рольовий статус.

Під впливом різних стрес-факторів служби у в/с можуть виникнути різні розлади психіки. Найчастіше вони виникають у тих, хто до призову в ЗС мав значні труднощі особистого, сімейного, побутового характеру, вади у фізичному розвитку, перенесені черепно-мозкові травми, схильності до вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Зовнішньо такі стани виявляються у формі необґрунтованої активності або повної апатії, загальмованості реакцій. Особам з ознаками ускладненої адаптації слід надавати психологічну допомогу, поділяти підвищену увагу (не підкреслюючи таке ставлення, аби не образити чи якимось чином не виділити в/с із загалу молодих солдатів), роз'яснити тимчасовий характер його негативних переживань. Якщо протягом перших трьох місяців служби не спостерігається позитивних змін щодо стабілізації стану в/с, то його необхідно виключити зі складу тих, хто заступає до варти.

^ Другий етап (тривалість етапу: від 1,5 до 3 місяців) - відбір в/с, які за своїми якостями можуть бути допущені до виконання завдань вартової служби. Головним завданням цього етапу є підбір осіб, які за своїми індивідуально-психічним якостями можуть бути допущені до виконання завдань вартової служби.

Згідно з поданням комісії професійно-психологічного відбору визначається в/с, які можуть бути допущені донесення вартової служби. Готується відповідний наказ командира частини. Продовжується робота цієї комісії щодо аналізу перебігу адаптації в/с. За поданням командирів підрозділів визначається та наказом командира частини затверджується список осіб, яких не рекомендовано до несення вартової служби.

^ Третій етап (тривалість етапу: від 3 місяців до звільнення) - підбір в/с для несення вартової служби та комплектування складу варти. Він має включати:

психодіагностику стану в/с;

визначення та корегування складу варти та змін залежно від готовності в/с виконувати завдання вартової служби, сумісності в/с;

психологічну підготовку о/с до служби у варті.

Психодіагностику рекомендується проводити методом спостереження за станом в/с, його здоров'ям, узагальнення незалежних характеристик, психологічного тестування, опитування.

Особливо потрібно звернути увагу на таких воїнів, які мають неохайний зовнішній вигляд. Вони можуть бути об'єктами порушень статутних правил взаємовідносин між в/с, мати низькій рівень соціального статусу в колективі (виявляється за результатами соціометричного опитування). Якщо це підтверджується, то таких в/с має бути обов'язково усунено від заступання на варту до завершення об'єктивного розслідування.

Якщо спостереження за в/с повинні проводити всі посадові особи частини, підрозділу, то більш глибоке вивчення психічного й психофізіологічного стану на цьому етапі зобов'язані проводити психологи та лікарі. Так, для визначення самооцінки, рівня реактивної тривожності воїна доцільно використовувати скорочений тест Спілберга - Ханіна. Для вивчення процесів відчуття, сприймання, уваги можна використовувати тест "Кільце Ландольдта". Під час підбору воїнів до складу варти доцільно використовувати результати соціометричного опитування, методику Люшера, методики "Вартовий", "Адаптація", діагностичну бесіду.

На підставі спостережень та за результатами опитування о/с психолог має можливість рекомендувати командирам заходи щодо корегування складу варти, підготовки резерву на випадок заміни того чи іншого в/с (відпустка, хвороба, відрядження, тимчасові зміни психічного стану тощо).

Основний зміст психологічної підготовки о/с до несення вартової служби на даному етапі полягає в:

нейтралізації негативних наслідків втоми, монотонії служби за рахунок змін у змісті самої служби, вчасного проведення ефективних організаційних та виховних заходів;

оптимальному розподілі в/с за постами та змінами з урахуванням їх особистісних якостей, добових ритмів психічної активності, періодів та етапів функціонування психіки в особливих умовах, психічної й психофізіологічної сумісності;

забезпеченні загальної психічної стійкості й підтриманні безпосередньої психічної готовності о/с до виконання завдань на варті;

створенні та підтриманні позитивної мотивації виконання завдань вартової служби;

формуванні й удосконаленні у в/с стійких навичок і умінь оптимальної поведінки в екстремальних ситуаціях, що потенційно можуть виникнути у процесі несення служби у варті.

Для цього слід практикувати, наприклад, відпрацювання дій чатового під час виконання психологічно обґрунтованих проблемних ситуацій на посту. Це може бути така проблемна ситуація: о 20.30., після здачі парку під охорону варті до чатового звертається командир взводу іншої роти своєї частини, який передає усно команду начальника варти на допуск його і декількох солдатів у бокс для підготовки техніки для показу комісії наступного дня. Вартовому пропонується оцінити ситуацію і прийняти рішення у ролі чатового та обґрунтувати його, а також спрогнозувати можливий розвиток ситуації.

Такі або подібні ситуації слід використовувати при проведенні рольових ігор у варті. Так, за вартовими закріплюються певні ролі: "Порушника", "Приятеля чатового", "Розвідного", "Чатового" та ін. Начальник варти роз'яснює ролі й доручає кожному учаснику гри продемонструвати свою поведінку за даних обставин. За підсумками гри проводиться групове обговорення в складі зміни, що не спить; всебічний аналіз та оцінка ситуації начальником варти.

^ Четвертий етап - морально-психологічне супроводження вартової служби, який має включати:

- заходи з МПЗ підготовки о/с до заступання на варту;

- аналіз та урахування психофізіологічних чинників під час підготовки о/с варти, які ускладнюють несення вартової служби;

- підтримання у нього на високому рівні духовних, психічних, психофізіологічних і фізичних сил і своєчасне їх відновлення;

- формування і підтримання у нього готовності до дій в екстремальних ситуаціях;

- своєчасне зняття надмірної напруженості о/с варти після дій в екстремальних умовах;

- формування позитивного морально-психічного клімату серед о/с варти та його підтримання на оптимальному рівні;

- підведення підсумків несе