Реферат: Семестрова атестація

ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“КУЛЬТУРОЛОГІЯ”

Код: НГ-09


Статус дисципліни обов’язкова

Лектор Герасимчук Валентина Андріївна, доцент

Факультет лінгвістики


І. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Курс “Культурологія” є нормативною дисципліною бакалаврської підготовки студентів, яка пропонується до вивчення в першому (або другому) навчальному семестрі. Культурологія – це інтегральне знання про цілісний феномен культури як cамовизначення людини у світі, як специфічний спосіб її діяльності, системи ідеалів, цінностей і норм, що регулюють її поведінку у певних соціально історичних умовах.

Культурологія у вищому навчальному закладі, зокрема в НТУУ “КПІ”, співвідноситься з іншими гуманітарними дисциплінами і разом із Філософією (всі факультети) є базовою для курсів: Релігієзнавство (всі факультети), Історія української та зарубіжної культури (ФЛ), Образотворче мистецтво (ВПІ), Українська література (ФЛ), Зарубіжна література (ФЛ).

На вивчення курсу “Культурологія” в НТТУ “КПІ” відведено 1,5 кредиту ECNS.


^ IІ. РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ



Семестр/код

кредитного модуля


Всього

годин

Розподіл

годин за видами занять



Кількість МКР


Кількість МКР

Вид індивідуального заняття
^ Семестрова атестація
Лекції


СРС

Всього

У тому числі на

виконання

Індивідуального

завдання

Контрольні

роботи




1





36





18



18



18



1



1






залік



ІІІ. МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ


Мета курсу “Культурологія” – розгорнути загальнолюдський та суспільний сенс інтегративного культурологічного знання, акцентувати його нагальне значення для життєздійснення сучасної людини, її орієнтації у суперечливому, плюралістичному світі. Розкрити продуктивність і незамінність гуманітарного мислення, розглянути специфіку його різних форм. Мета досягається через актуалізацію проблемальних аспектів культурології: її орієнтації на буття та діяльність людини і суспільства як цілісних феноменів, різновекторності спрямувань сучасних культурологічних концепцій, генези культури та в контексті зіставлення і розрізнення типів культур.

Завдання навчальної дисципліни:

– пізнання сутності культури та механізмів функціонування її конкретних форм;

– аналіз та інтерпретація культури як системи культурних феноменів і текстів;

– виявлення ментального та етнонаціонального змісту культури;

– вивчення культурних кодів та комунікацій.

– сприяння індивідуальному самовизначенню та самореалізації через осягнення варіантності та множинності модусів культури;

– забезпечення світоглядних потреб у широкому духовно-культурному сенсі та у конкретній практиці, у стратегічному осмисленні професійного становлення, зокрема фахівців інженерно-технічного профілю.

Засвоєння культурологічного знання в курсі “Культурологія” здійснюється як процес формування:

– здатності студента до самостійного осмислення культурного ландшафту у філософському сенсі як вищої форми буття людини, і в емпіричному – у процесі конкретної діяльності як культуротворчості, у повсякденні як позитивне (стверджувальне) світобачення та у настійливому плеканні почуття міри у мисленнєвій, мовленнєвій та поведінковій практиці;

– здатності студента з-поміж величезного загалу масового продукту масової культури вирізняти власне тексти культури, на ґрунті яких формувати власну аксіосферу: естетичну, етичну та професійну.

У реальному підсумку засвоєння культурологічного курсу фіксується як певні набуті, сформовані вміння студента:

– творчо підходити до соціальної, виробничої тощо діяльності, відповідати за її наслідки;

– сприяти творчій атмосфері у власному (студентському, трудовому тощо) колективі, соціумі, середовищі;

– у повному обсязі використовувати отримане культурологічне знання у здійсненні безпосереднього професійного обов’язку, в інженерно-конструкторській та науково-дослідницькій роботі.


^ IV. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ




Назви розділів, тем

Розподіл годин за видами занять


Всього

Лекції

Контр. роб.

СРС

Тема 1. Культурологія як наука. Специфіка культурологічного знання.



4










Лекція 1. Сутність, предмет, функції культури в гуманітарному знанні. Категорії та універсалії в культурології. Загальні проблеми культурології.




2




2

Лекція 2.Класичні та посткласичні моделі культури.




2




2

Тема 2. Генеза та типологія культури.


2










Лекція 1. Культура і природа. Культура і цивілізація. Культура доісторичного суспільства. Кореляція опозицій “культура і природа”, “культура і цивілізація”.




2




2

Тема 3. Дихотомія “схід –захід”: орієнтири розвитку культури, конфлікт та діалог. “Схід–захід” як основна суперечність сучасної культури.














Лекція 1. Східна і європейська модель культури. Культура народів Сходу.


2

2




2

Тема 4. Еволюція культури.

2










Лекція 1. Діахронний і синхронний розвиток культури: Цивілізаційний підхід. Етапи становлення європейської культури.






2




2

Тема 5. Культура ХХ ст.: “переоцінка цінностей” та ідейно- філософські трансформації.

4

2




2

Лекція 1. ХХ ст.: Зміна культурної парадигми.





2




2

Лекція 2. Загальна криза культури ХХ ст.




2




2

Тема 6. Мистецтво в системі культури.


2










Лекція 1.Художньо-естетичні особливості культури.




2




2

Тема 7. Культурна ідентифікація.

Етнонаціональні виміри культури.

2










Лекція 1.Взаємодія світової та національної культури. Культуротворчі процеси в сучасній Україні.




2




2

Модульна контрольна робота*




2







Підготовка до заліку





4






Всього
36

18




18

Примітка. Модульна контрольна робота проводиться на останній лекції.


V. МЕТОДИ НАВЧАННЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ


Основна форма вивчення дисципліни “Культурологія” – лекційні заняття із застосуванням елементів співбесіди, колоквіуму, дискусії.

Навчальні потреби студентів задовольняються відповідною літературою, що її забезпечують бібліотека НТБ ім. Денисенка (НТУУ “КПІ”) та методичний кабінет кафедри української мови, літератури та культури.

Консультації надаються викладачами кафедри один раз на тиждень за індивідуальним графіком.

VI. МОВА

Курс дисципліни “Культурологія” викладається українською мовою, для іноземних студентів, які не володіють нею, російською.


VII. ХАРАКТЕРИСТИКА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ

Індивідуальні завдання навчальною програмою не передбачені.


VIII. МЕТОДИКА ОЦІНЮВАННЯ

Рейтингова оцінка студентів.


IX. ОРГАНІЗАЦІЯ

Порядок реєстрації на вивчення дисципліни та семестрову атестацію у викладача.


Зав.кафедри української мови,

літератури та культури О.П.Онуфрієнко


НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”


Кафедра української мови, літератури та культури


“ЗАТВЕРДЖУЮ”

(декан факультету)


_______________ ____________________

(підпис) (ініціали, прізвище)


“_______” ___________ 2007р.


РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
КРЕДИТНОГО МОДУЛЯ


“КУЛЬТУРОЛОГІЯ”


Для напрямів підготовки (спеціальностей)


“__________________________________________”


Програму рекомендовано кафедрою

української мови, літератури та культури

__________________________________

(протокол №, дата)


Завідувач кафедри


“_______ “ ________ 2007 р.



І. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ


Курс “Культурологія” є нормативною дисципліною бакалаврської підготовки студентів, яка пропонується до вивчення в першому (або другому) навчальному семестрі. Культурологія – це інтегральне знання про цілісний феномен культури як cамовизначення людини у світі, як специфічний спосіб її діяльності, системи ідеалів, цінностей і норм, що регулюють її поведінку у певних соціально історичних умовах.


IІ. РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ ЗА ТЕМАМИ

( денна форма навчання)


Семестр/код

кредитного модуля


Всього

годин

Розподіл

годин за видами занять



Кількість МКР


Кількість МКР

Вид індивідуального заняття
^ Семестрова атестація
Лекції


СРС

Всього

У тому числі на

виконання

Індивідуального

завдання

Контрольні

роботи




1





36





18



18



18



1



1






залік



ІІІ. МЕТА І ЗАВДАННЯ КРЕДИТНОГО МОДУЛЯ


Мета курсу – розгорнути загальнолюдський та суспільний сенс інтегративного культурологічного знання, акцентувати його нагальне значення для життєздійснення сучасної людини, її орієнтації у суперечливому, плюралістичному світі. Розкрити продуктивність і незамінність гуманітарного мислення, розглянути специфіку його різних форм. Мета досягається через актуалізацію проблемальних аспектів культурології: її орієнтації на буття та діяльдіяльність людини і суспільства як цілісних феноменів, різновекторності спрямувань сучасних культурологічних концепцій, генези культури та =в контексті зіставлення і розрізнення типів культур.

Завдання навчальної дисципліни:

пізнання сутності культури та механізмів функціонування її конкретних форм;

аналіз культури як системи культурних феноменів і текстів;

виявлення ментального змісту культури;

вивчення культурних кодів та комунікацій.

–


^ IV.ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН


IV.1. РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ ЗА ТЕМАМИ

(денна форма навчання)





Назви розділів, тем

Розподіл годин за видами занять


Всього

Лекції

Контр. роб.

СРС

Тема 1. Культурологія як наука. Специфіка культурологічного знання.














Лекція 1. Сутність, предмет, функції культури в гуманітарному знанні. Категорії та універсалії в культурології. Загальні проблеми культурології.




2




2

Лекція 2.Класичні та посткласичні моделі культури.




2




2

Тема 2. Генеза та типологія культури.














Лекція 1. Культура і природа. Культура і цивілізація. Культура доісторичного суспільства. Кореляція опозицій “культура і природа”, “культура і цивілізація”.




2




2

Тема 3. Дихотомія “схід –захід”: орієнтири розвитку культури, конфлікт та діалог. “Схід–захід” як основна суперечність сучасної культури.














Лекція 1. Східна і європейська модель культури. Культура народів Сходу.





2




2

Тема 4. Еволюція культури.













Лекція 1. Діахронний і синхронний розвиток культури: Цивілізаційний підхід. Етапи становлення європейської культури.






2




2

Тема 5. Культура ХХ ст.: “переоцінка цінностей” та ідейно- філософські трансформації. .




2




2

Лекція 1. ХХ ст.: Зміна культурної парадигми.





2




2

Лекція 2. Загальна криза культури ХХ ст.




2




2

Тема 6. Мистецтво в системі культури














Лекція 1.Художньо-естетичні особливості культури.













Тема 7. Культурна ідентифікація.

Етнонаціональні процеси в культурі.













Лекція 1.Взаємодія світової та національної культури. Культуротворчі процеси в сучасній Україні.




2




2

Модульна контрольна робота*




2







Підготовка до заліку





4






Всього
36

18




18

Примітка. Модульна контрольна робота проводиться на останній лекції.


^ IV.2. ЛЕКЦІЇ

(денна форма навчання)


Тема 1. Культурологія Культурологія як наука. Специфіка культурологічного знання.

Лекція 1. Сутність, предмет, функції культури в гуманітарному знанні.

Категорії та універсалії в культурології. Загальні проблеми культурології.

Ціннісно-смисловий аспект культури – предмет культурології. Смисли культури, їх вираження у кодифікаційних системах культури. Смисли-об’єкти і смисли- суб’єкти.

Фундаментальна культурологія Культурологічні універсалії та категорії.

Наукова, філософська, емпірична і художня картина світу. Місце і роль в ній людини як суб’єкта культури. В.Вернадський про єдність гуманітарного і природничого знання в рамках системного підходу. Гуманітарно-екологічна картина світу. Людина як саме буття, онтологічна реальність. Самостійний статус гуманітарного світу (природа, сенс, закономірність взаємодії зі свідомістю). Парадоксальність гуманітарного світу, нелінійність результатів. Апологія гуманітарного мислення і його форм. Гуманітарне мислення як рефлексія над граничними основами буття (вихід на фундаментальні екзистенційні проблеми смерті, свободи, любові).

Креативно-діалогічний характер гуманітарного мислення. Поняття онтокомунікацї (Г.Батищев). Естетична онтологія спілкування М.Бахтіна. В. В.Біблер про глибинне мислення. Функції культурології (дослідницька, інваріантно-прогностична, програмно-орієнтовна). Нелінійно-креативні механізми гуманітарного мислення. Функції культури. Хаосогенно-креативна фукція культури. Синергетика. Хаосогенний характер творчості, його руйнівний і конструктивна роль.

Культура як мова. Текстоцентрична парадигма гуманітарного знання. Структуралізм, постструктуралізм в контексті проблем культури. Метафора і контекст як способи гуманітарного мислення.Метафора як подвоєння реальності, як створення смислу, що сприймається розумом. Метафора організує тіло контексту, в якому живе культура з її неоднозначністю, нелінійністю тощо.

Основна література*

Левчук Л.Т. Історія світової культури. Культурні регіони: Навч.посібник (Кер.автор.кол. Л.Т.Левчук). – К., 1997.

Шевнюк О. Л. Культурологія. – К., 2004.

Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: навч. посібн.– Львів, 2003. – С.65–85.

Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А. Культурологія: Навч.посібн. – К.: Центр навч. літ. – С. 82– 83.

Мировоззренческая культура личности. – К., 1986.

*Примітка. У виданнях, де не вказані сторінки, див. потрібну тему за рубриками і предметним покажчиком.


Додаткова література

Грякалов А.А. Структурализм в эстетике. – Л.,1989.

Гуревич П.С. Ценность и культура // Культурные ценности: прошлое и современность. – М., 1988.

Иорданский В.Б. Хаос и гармония. – М., 1982.

Казначеев В.П., Спиркин Е.А. Космопланетарный феномен человека. – Новосибирск, 1991.

Лешкевич Г.Г. Неопределенность в мире и мир неопределенности. – Ростов н/Д, 1994.

Структура и смысл. – К., 1986.

Толстых В.И. Духовное производство: социально-философские аспекты духовной деяльности. – М., 1981.

Сознание как ценность и рефлексия. – Ростов н/Д, 1988.

Шустер Г. Детерминированный Хаос. – М., 1988.

^ Джерела
Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. – М., 1986.

Завдання на СРС
Для самостійного опрацювання пропонується тема:

“Розвиток техніки і культура”.

Література

Бердяев Н.А. Человек и машина. Проблемы социологии и метафізики техники // Вопросы философии. –1989.– № 2.

Мамфорд А. Техника и природа человека //Новая технократическая волна на Западе. – М.,1986.

Мамфорд А. Миф машины // Вестник Моск.ун-та.Социально-полит.исслед. – 1992. –№ 1.

Голдинг У. Надзвичайний посол (роман -притча).


Лекція 2. Класичні та посткласичні моделі культури.

Основні напрями культурології. Культурна антропологія (опозиція культура – природа, вивчення локальних культур). Е.Тайлор. Традиція та етнографія в культурантропології.Позитивістські та ірраціоналістські культурологічні школи, їхня специфіка.

Шпенглер і його нетрадиційна періодизація культури. Культура як природний організм. “занепад” європейської культури.

Психоаналітична культурологія: аналіз факторів культурної поведінки (“втеча від свободи”, людської деструктивності, гіпертрофія соціального споживацтва та ін.). “Культурний фрейдизм” як джерело багатьох потягів особистості, в тому числі і невротичного характеру. Важливість соціальної людської природи, детермінованість розумом на противагу діям інстинктів.

Символічна концепція Е.Кассирера, який як послідовник кантівського тлумачення символічної природи культури, пропонує своє. Символ – це ключ до природи людини, яка само розвиваючись, створює свій власний світ символічний універсум. Модуси існування людини визначає мовне мислення.

Ігрова концепція Й. Гейзінги. Причина кризи: культура втратила ігровий червень, якому зобов’язана своїм виникненням. Витіснення поняття “гра” поняттям ”користь” загрожує культурі загибеллю.

Особливості інших позитивістських і ірраціоналістських культурологічних шкіл.


Основна література

Бичко А.К. та ін. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1992. – С.7– 64.

Історія світової культури. Культурні регіони: Навч.посібн. (Кер. автор. кол. Л.Т.Левчук). – К., 1997. – С.5 –23.

Шевнюк О. Л. Культурологія. – К., 2004. – С.17 – 30.

Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А. Культурологія: Навч.посібн. – К. 2004.

Культурология. Краткий тематический словарь. – Ростов н/Д., 2001.

Павленко Ю. Історія світової цивілізації. – К.,1996.


Додаткова література

Маркузе Г. Одномерный человек. – М., 1994.

Маркузе Г. Эрос и цивилизация. – К., 1995.

Свасьян К.А. Философия символических форм Э.Кассирера. – Ереван, 1989.

Хорни К. Невротическая личность нашого времени. Самоанализ. – М., 1993.

Хорни К., Фромм Э. Психоанализ и культура. – М., 1995.


Джерела

Кассирер Э. Лекции по философии и кульуре // Культурология ХХ века. – М., 1995.

Кассирер Э. Опыт о человеке: Введение в философию человеческой культуры // Проблема человека в западной философии. – М., 1988.

Тейяр де Шарден П. Феномен человека. – М., 1987.

Тойнби А. Постижение истории. – М., 1991.

Тайлор Э.Б.Первобытная культура. – М., 1989.

Фрейд З. Психоанализ. Религия. Культура. – М., 1992.

Фрейд З. Тотем и табу. – М., 1997.

Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. – М., 1998.

Фромм Э. Психоанализ и этика. – М., 1998.

Хейзинга Й. В тени завтрашнего дня. – М., 1992.

Шпенглер О. Закат Европы: В 2 т. – М., 1993.

Ясперс К.Смысл и познание истории. – М., 1991.


Завдання на СРС

Самостійно опрацювати тему: “Культура і психоаналіз: мистецтвознавча практика”

Література
Александр Ф., Селесник Ш. Человек и его душа: познание и врачевание от древності и до наших дней. – М., 1995.

Левчук Л.Т. Психоанализ и художественное творчество. – К., 1980.

Левчук Л. Західноєвропейська естетика ХХ століття. – К., 1997.– С.53–71.

Руткевич А.М. От Фрейда к Хайдеггеру. – М., 1985.


Тема 2. Генеза та типологія культури.

Лекція 1. Культура і природа. Культура і цивілізація.

Кореляція понять “культура і природа”, “культура і цивілізація”

Людська природа як єдність природного і соціального, природного і окультуреного. Культурна творчість подвійний зв’язок – природного і суспільного. Походження культури. Архаїчна культура, її зв’язок з природою.

Міф як форма культури архаїчної спільноти. Типологія культури. Сучасні підходи до типології культури: світоглядний, формаційний, локальний, перехідних епох. Історична типологія ( спосіб створення цінностей, ставлення до природи тощо). Геологічна періодизація культури (архейська, палеозойська, мезозойська, кайнозойська). Регіональна типологія культури. Поняття соціокультурного світу: закриті і відкриті системи. Типи соціокультурних світів: історичні, регіональні, цивілізації. Ідея прогресу в культурологічній думці: формаційний і циклічний підхід. Традиція в культурі. Г.Г. Гадамер про традицію. Теорії локально-еквівалентних культур-цивілізацій. Сучасна космологія (поняття голографічного, холотропного Всесвіту, торсійні поля як єдність матеріального і ідеального, культура як проекція Космосу, людський мозок як генератор і транслятор торсійних полів).

Коеволіційна парадигма культури . Поняття ноосфери (В.Вернадський). як принципово новий МП взаємодії з природою. Архетип спіралі у природі і культурі.

Сучасна космологія (поняття голографічного, холотропного Всесвіту, торсійні поля як єдність матеріального і ідеального, культура як проекція Космосу, людський мозок як генератор і транслятор торсійних полів).

Коеволіційна парадигма культури . Поняття ноосфери (В.Вернадський). як принципово новий МП взаємодії з природою. Архетип спіралі у природі і культурі.


Основна література.

Культурология. Краткий тематический словарь. – Ростов н/Д., 2001.

Левчук Л.Т. Історія світової культури. Культурні регіони: Навч.посібник (Кер.автор.кол. Л.Т.Левчук). – К., 1997. – С.5–23.

Шевнюк О. Л. Культурологія. – К., 2004.

Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: навч. посібн.– Львів, 2003. – С.65–85.

Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А. Культурологія: Навч. посібн. – К.1996.– С. 82– 83.

Павленко Ю. Історія світової цивілізації. – К., 1996.

Давыдов Ю. Культура – природа – традиция // Традиция в истории культуры.– М.: Наука, 1978.– С.41–60.


Додаткова література.

Малахов В.С. Понятие традиции в философской герменевтике Х.Г.Гадамера // Традиция: философско-методологический анализ. – М., 1989.

Налимов В.В. Спонтанность сознания. –. М., 2002.

Пути интеграции биосологического и социогуманитарного знания. – М., 1984.

Ососков А.С. Всеединое целое как онтологическая природа культуры труда. – Саратов, 1996.

Сорокин П.А. Человек, цивилизация, общество. – М., 1989.

Эволюция, культура, познание. – М., 1991.


Джерела.

Капра Ф. Дао физики. – СПб., 1994.

Флоренский П. Оправдание Космоса. – СПБ., 1994.

Шпет Г.Г. Эстетические фрагменты. Соч. –М., 1989.

Энгельс Ф. Происхождение природы, семьи и частной собственности,


Тема 3. Дихотомія “схід –захід”: орієнтири розвитку культури, конфлікт та діалог. “Схід–захід” як основна суперечність сучасної культури.

Лекція 1.Східна і європейська модель культури. Культура народів Сходу.

Визначення дихотомії “Захід – Схід” в культурології. До проблеми “закритого” та “відкритого” типів культур. Тип особистості в культурах Заходу і Сходу. Принципи класифікації та типологізації культур в аспекті “Захід-Схід”. Основні культурні регіони.

Культура Єгипту. Епоха Раннього царства – джерела єгипетської культури. Епоха Давнього царства. Розвиток усіх сфер культури. Розквіт образотворчого мистецтва та архітектури. Піраміда-усипальниця Хеопса (одне з семи чудес світу). Епоха Середнього царства (боротьба доцентрових та відцентрових сил). Епоха Нового царства. Міфологічні уявлення єгиптян. Космогонія (єгипетський етноцентризм). Ієрогліфічне письмо, художній стиль. Канон – категорія художнього мислення.

Культура Месопотамії. Шумерська цивілізація (іригація, монументальна архітектура – храми-зіккурати, клинописне письмо). Найдавніша писемна пам’ятка – “Царський список” – епос про Гільгамеша. Аркадський період у розвитку культури Месопотамії. Піднесення і розквіт мистецтва ( специфічні риси: надприродне і надсвітове, відтак безособове). Вавілонський період в Месопотамії. Вавілонська міфологія. Кореляція з біблійними міфами. Вавілонська література – джерело жанрової системи стародавніх літератур. Філософська проза і її визначальні мотиви. Тотальний песимізм поеми “Володаря мудрості хочу прославити”. Жанри теодицеї (“Вавілонська теодицея”, молитви. Модель міста як цілісного світу: територія храму, палацу та брами.

Культура Індії. Міфологічний світогляд і філософські ідеї давньої Індії. Центри культури давньої Індії. Формування давньоіндійських мов (пракриті, санскриту). Літературні пам’ятки. Поділ суспільства на стани. Формування релігій: брахманізму, джайнізму, буддизм та індуїзму та вплив їх на формування загально індійської культури. Ведичний період в історії культури Індії (“Рігведа”, “Махабхарата”, “Рамаяна”) та післяведичний (епічний). Період філософських сутр. Специфіка індійського мистецтва: мистецтво епохи Хараппи; мистецтво буддизму; класичне мистецтво періоду Гуптів; середньовічне мистецтво; ранньоісламське мистецтво; мистецтво часу володарювання Великих Моголів.

Китайська культура. Феномен китайської цивілізації (символіко-асоціативний метод пізнання світу, ієрогліфічне письмо, давні філософські вчення і школи). Морально-релігійні вчення. Конфуціанство (ідея досконалої людини. Даосизм (гармонія світу, злиття людини з природою). Буддизм (китайський варіант, ідея переродження душ, відокремлення від насолод). Особливості образотворчого мистецтва: самостійний жанр пейзажного живопису, лірики, архітектури. Література: “Книга перемін”, “Книга пісень”, “Книга ритуалу”. Наукові відкриття Кита. (рухомий шрифт, закони механіки тощо).

Культура Японії. Давній період ( історичні хроніки, “Японські записи”). Запозичення “чужого” та духовна самобутність японської культури. Особливості синтоїзму ( ідея життєвості речей). (Поширення буддизму та конфуціанства в Японії. Дзен-буддизм ( фундаментальні цінності: архаїчна недосконалість, втаємничена гармонія речей, манія повсякденності, стриманість, краса природи, ідея невимовного і невидимого). Пейзажне світосприймання. Смисловий ланцюг – дім–храм–сад.


Основна література.

Культурология. Краткий тематический словарь. – Ростов н/Д., 2001.– С.83 –101.

Гришелева Л.Д. Формирование японской национальной культуры. – М., 1986.

Искусство Китая. – М., 1988.

Искусство Японии. – М., 1985.

Оппенхейм А. Древняя Месопотамия. – М., 1990.

Померанцева Н.А. Эстетические основы искусства Древнего мира. – М.., 1985.

Ремнель Н.И. Восток и Запад как историко-культурная и художественная проблема // Проблемы взаимодействия художественных культурЗапада и Востока в новейшее время. – М., 1972.

Сидикметов В.Я. Китай: Страницы прошлого.– М., 1987.


Додаткова література.

Алексеев В.М. Наука о Востоке. – М., 1982.

Вардиман Е. Женщина в древнем мире. – М., 1990.

Васильев Л.С. История религий Востока. – М., 1988.

Дьяконов И.М. Архаические мифы Востока и Запада. – М., 1991.

Ильин И.П. Восточный интуитивизм и западный иррационализм: «Поэтическое мышление» как доминантная модель «постмодернистского сознания» // Восток–Запад: Литературные взаимосвязи в зарубежных исследованиях. – 69 –75;М., 1989.

Конрад Н.И. Запад и Восток. – М., 1972.

Кобо Абэ. Запад-Восток: встреча культур. – Иностранная литература.– 1988.– № 9.

Франкфорт Г., Франкфорт Г.-А., Уилсон Дж., Якобсон Г. В преддверии философии. – М., 1984.

Черняк В.З. Семь чудес и другие. – М., 1990.


Джерела.

Древнекитайская философия: Собр.соч.: В 2 т. – М., 1972. – Т.1.


Тема 4. Еволюція культури.

Лекція 1. Діахронний і синхронний розвиток культури: Цивілізаційний підхід. Етапи становлення європейської культури.

Антична культура. Стародавня Греція: архаїчний, класичний та елліністичний період. Період Гомерівської Греції, підвалини грецької культурної традиції. Особливості класичного періоду культури: гуманістична спрямованість, художні напрями (архітектурні ордени, диференціація видів мистецтва), регулятивна функція міфології, політеїзм, космологія. Категорії гармонії, міри, досконалості. Філософія пантеїзму. Акрополь і Парфенон як моделі світу. Література і театр.(Есхіл, Софокл та Еврипід). Період еллінізму. Олександр Македонський. Синтез та східної культур.

Культура Стародавнього Риму. Етруська цивілізація. Ритуальні книги “Етруське вчення”. Два періоди в етруському живописі (архаїчний і “вільний”). Храм Юпітера. Особливості пластичного мистецтва. Жанр портрета, конопи.Рим в епоху царів. Вплив етруської та грецької культури на римську. Римська культура періоду Республіки. Розквіт архітектури (Великий цирк, базиліки), літератури (комедії Плавта, Статія, Теренція). Ораторське мистецтво (Цицерон), філософія (Лукрецій “Про природу речей”).

Візантійська культура. Становлення оригінальної візантійської культури. Розквіт візантійської літератури (період вірменської династії). Образотворче мистецтво (мова, фреска, мозаїка, іконопис) і архітектура. Специфіка образу і символу. Середньовічна планіметрія міста. Тип хрестово-купольного храму.

Культура Київської Русі. Дописемний період. Язичницький світогляд. Археологічні джерела давньоруської культури. Прийняття християнства та зміна культурної парадигми. Розквіт середньовічної культури ( прийняття християнства, збереження двовір’я). Агіографія, Житія святих, літописи, плачі. Архітектура (світська і храмова), образотворче мистецтво і художні ремесла. Культура Київської Русі в період роздробленості. (“Слово о полку Ігоревім” і “”Слово о погибелі Землі Руської”). Початок становлення староукраїнської культури.

Середньовічна культура Західної Європи. Закладення підвалин західноєвропейської цивілізації. (Формування мов, держав). Християнство. Геоцентризм середньовічного світогляду. Августин Блаженний (“Про град божий”). Діяльність Северина Боеція. Реформи Григорія І (їх анти язичницьке спрямування, зародження агіографії).Жанр проповіді (роль “прикладу”). Схоластика, дискусія про природу універсалій ( реалізм, номіналізм і концептуалізм). Концептуалізм П’єра Абеляра. Фома Аквінський. Університети. Друкарство. Героїчний епос. Рицарський, або куртуазний епос.

Культура Відродження. Ренесанс як еталон розквіту культури в її історії.

Ренесанс як міська культура. Антропоцентризм світогляду (універсальність і божественність людської природи. Данте Алігієрі. Особливості ренесансного гуманізму. Франческо Петрарка як “перший гуманіст”. Відкриття “індивідуальності”. Натурфілософія: ідеї мікрокосму і макрокосму.

Українське Відродження. (Ю.Дрогобич, Станіслав Оріховський). Роль у ньому козацтва.

Культура Просвітництва. І.Кант “Що таке Просвітництво?”. Епоха розуму, епоха філософів-енциклопедистів. Кореляція епох Ренесансу і Просвітництва. Процеси десакралізації і секуляризації. Художні течії Просвітництва: реалізм, сентименталізм і класицизм. Творчість Вольтера, Дідро, Бомарше, Лессінга, Гете, Шилінга. Баденська класична школа (Гайдн, Моцарт)


Основна література.

Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средних веков и Ренессанса. – М., 1990.

Бычков В.В. Византийская эстетика. – М., 1977.

Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. – М., 1990.

Гуревич П.С. Культурология. – М.,2004. – С.111–131.

Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. – М., 1990.

Межуев В.М. Идея культуры. – М., 2006. – С.62 –95.

Удальцова В.В. Византийская культура. – М.,1988.


Додаткова література

Гриценко В.С. Культура і людина. –К., 2006.

Гуревич А.Я. Культура и общество средневековья Европы глазами современников.


Джерела.

Вольтер. Сочинения. – М., 1988.

Культура Древнего Рима: В 2 т. – М., 1985.

Шпренгер Я. Инститорис. Молох ведьм. – М., 1990.

^ Завдання на СРС
Підготувати реферат на одну із запропонованих тем:

1) Культура і цивілізація. Культурно-історичні типи цивілізацій.

2) Внесок цивілізацій Сходу до світової культури ( На матеріалі цивілізацій Єгипту, Месопотамії, Індії, Китаю);

3) Культура античного світу як феномен європейської цивілізації (давньогрецька культура: доби архаїки; класичного періоду; мікенська культура; еллінська культура; культура республіканського Риму).


Тема 6. Культура ХХ ст.: “переоцінка цінностей” та ідейно- філософські трансформації.

Лекція 1. ХХ ст.: Зміна культурної парадигми.

Модернізм (авангардизм) – художньо-філософське спрямування початку ХХ ст. Основна риса – відмова від традиційних методів художнього відображення світу, відхід від дійсності, від реалізму. Основні детермінанти модернізму: декаденство ( втеча від реального життя, його несприйняття, відторгнення соціального чинника, ідея “мистецтва для мистецтва”) та авангард ( настанова на нову формотмотворчість, відмова від традиції).

Основні модерністські течії: експресіонізм, фонізм, кубізм, супрематизм, сюрреалізм, футуризм, дадаїзм. Відображення загальної кризи людини: хаос сучасного життя, його дезинтеграція спричинює необлаштованість і самітність людини, нерозв’язність і безвихідність його конфліктів.

Постмодернізм – загальне спрямування європейської культури в другій половині ХХ ст., парадигма сучасної культури. Загроза знищення культури.Постмодернізм про межі втручання людини в процеси розвитку природи, ссуспільства і культури. Орієнтація культури на “масу” і “еліту”, вплив мистецтва на поза художні сфери людської діяльності (політику, релігію). Перехід від художнього тексту” до “художньої конструкції”. Рецепцій на естетика і постмодернізм. Роль читача, глядача в процесі творіння. Метамова постмодернізму.

Екзистенціалізм. С.Кіркегор, “філософія життя і феноменологія як джерела екзистенціалізму. Теоретичні горизонти пошуку основ буття у філософії, літературі та музиці. Релігійний екзистенціалізм ( Г.Марсель, Н.Бердяєв, Л.Шестов) та атеїстичний (М.Гайдегер, Ж.П.Сартр, А.Камю). Поняття екзистенціалу. Роль “пограничних стуацій” в осягненні сутності існування, основ себе та свідомого вибору. Проблема свободи і вибору.


Основна література

Ильин И.П. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. –М., 1996.

Маньковская Н.Б. Париж со змеями. Введение в эстетику постмодернизма. – М., 1995.

Сартр Ж.П. Экзистенциализм – это гуманизм // Сумерки богов. – М., 1989. – С.319–344.

^ Завдання на СРС
Самостійно опрацювати тему: “Культура інформаційного суспільства”.


Література.

Кастельс М. Информационная епоха. Экономика, общество и культура.


Лекція 2. Проблеми загальної кризи культури ХХ ст.

П.Сорокін про кризу культури. Поняття “культурної суперсистеми”, визначення через неї характеру культури. Криза як вичерпаність цінностей системи. Криза європейської культури – криза сенситивних цінностей.

Інтерпретація культурної кризи А.Тойнбі. Модуси існування цивілізацій: відповіді на виклики зовнішнього і внутрішнього середовища. Криза як неспроможність адекватної відповіді на запит. Шлях подолання кризи – потреба нової релігії і духовної трансформації.

Проблеми дегуманізації мистецтва, «масовості» в культурі у творчості Ортеги-і-Гассета. Людина еліти і людина маси.

Самоподолання культури. Культура як героїчне