Реферат: Робоча програма навчальної дисципліни для студентів філософського факультету за напрямом підготовки: політологія 040301, спеціальністю політологія 040301, 2010 р с. Робоча програма складена

Форма № Н - 3.03

Затверджено наказом МОН України

від “___” ___________ 20 __ р. №___


Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра Політології


“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор (заступник директора)

з навчальної роботи


___________________________

“______”_______________20___ р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


Історія політичних вчень (Зарубіжні політичні вчення ХХ століття)

(шифр і назва навчальної дисципліни)


напряму підготовки політологія 7.040301 шифр галузі 0403 (шифр і назва напряму підготовки)

для спеціальності політологія 7.040301 (шифр і назва спеціальності)

спеціалізації теорія та історія політичної науки, політичні інститути та процеси

(назва спеціалізації)

інституту, факультету, відділення філософський факультет

(назва інституту, факультету, відділення)


Кредитно-модульна система

організації навчального процесу


Історія політичних вчень (Зарубіжні політичні вчення ХХ століття): Робоча програма навчальної дисципліни для студентів філософського факультету за напрямом підготовки: політологія 7.040301, спеціальністю політологія 7.040301, 2010 р. - __ с.


Робоча програма складена докт.політ.н., проф. кафедри політології Романюк А.С.

(вчена ступінь, вчене звання, ім’я та ініціали автора (ів) прграми)


Робоча програма затверджена на засіданні кафедри (циклової, предметної комісії) ________________________________________________________________________


Протокол № ___ від. “____”________________20__ р.


Завідувач кафедрою (циклової, предметної комісії)________________________


_______________________ /__________________/

(підпис) (прізвище та ініціали)

“_____”___________________ 20___ р


Схвалено методичною комісією напряму (спеціальності)_______________________________________________________________

(шифр, назва)

Протокол № ___ від. “____”________________20___ р.


“_____”________________20__ р. Голова _______________/ _____________________/

(підпис) (прізвище та ініціали)





Форма

Навчання

Курс

Семестр



Загальний

обсяг

(год.)



Всього

аудит.

(год.)


у тому числі (год.):


Самостій-на

робота

(год.)

Контрольні (модульні) роботи

(шт.)

Розрахунково-графічні роботи

(шт)

Курсові проекти (роботи), (шт.)




Залік

(сем.)



Екзамен

(сем.)



Лекції



Лабораторні

Прак тичні

Денна

ІІ

4

180

68

34




34

142

2










4

Вечірня








































Заочна








































Екстернат










































^ 1.РІВЕНЬ СФОРМОВАНОСТІ ВМІНЬ ТА ЗНАНЬ


Шифр умінь та змістових модулів


Зміст умінь, що забезпечується

ЗМ-1

Теоретичні та методологічні засади курсу. Розуміння логіки розвитку/еволюції політичних доктрин у ХХ ст.






Окреслення основних етапів розвитку/еволюції політичних доктрин у ХХ ст. Вміння розуміти особливості інституціоналізму і неоінституціоналізму, біхевіоралізму та постбіхевіоралізму. Означення сутності теорії раціонального вибору та теорії ігор, ознайомлення з характеристиками основних моделей теорії ігор. Вміння розрізняти особливості соціального лібералізму та неолібералізму, якісні властивості консерватизму першої та другої половини ХХ ст. Розуміння етапності та варіативності формування та розвитку доктрин націоналізму. Усвідомлення джерел, спільних та особливих рис фашизму і націонал-соціалізму, сутності демократичного осуду/критики фашизму та націонал-соціалізму.


ЗМ-2

Концептуальне представлення сутності та варіативності конфесійних політичних доктрин та доктрин комунізму, соціал-демократії, популізму, фемінізму та екологізму.





Виокремлення основних концептуальних положень, етапів розвитку протягом ХХ століття, головних представників. Уміння співставляти та аналізувати оригінальні першоджерела, виділяти спільне і особливе щодо близьких в змістовому плані політичних доктрин, знаходити парадигмальні вияви у політичній практиці і історичних прикладах..






^ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ОБСЯГ ДИСЦИПЛІНИ

2.1. Назва змістового модуля


Лекційний курс


Шифр змістового

модуля

Назва теми

Кількість аудиторних годин

ЗМ-1

Концептуальна логістика розвитку політичних доктрин у ХХ ст.

4




Політичні доктрини лібералізму

2




Політичні доктрини консерватизму

2




Політичні доктрини націоналізму

4




Політична доктрина фашизму та націонал-соціалізму

4

ЗМ-2

Конфесійні суспільно-політичні доктрини

4




Політичні доктрини комунізму

4




Політичні доктрини соціал-демократії та неомарксизм

4




Політичні доктрини популізму

2




Політичні доктрини фемінізму

2




Політичні доктрини екологізму

2




Разом

34



Тематика семінарських занять


Шифр змістового

модуля

Назва теми

Кількість аудиторних годин

ЗМ-1

Алгоритм розвитку політичних доктрин у ХХ ст.

2




Політичні доктрини лібералізму

2




Політичні доктрини лібералізму

2




Політичні доктрини консерватизму

2




Політичні доктрини фашизму

2




Політичні доктрини націонал-соціалізму

2




Політичні доктрини націоналізму

2




Політичні доктрини націоналізму

2

ЗМ-2

Політичні доктрини соціал-демократії

2




Політичні доктрини комунізму

2




Політичні доктрини комунізму

2




Релігійні суспільно-політичні доктрини

2




Релігійні суспільно-політичні доктрини

2




Політичні доктрини популізму

2




Політичні доктрини фемінізму

2




Політичні доктрини екологізму

2




Радикальні політичні доктрини

2




Разом

34



^ 2.5 Самостійна робота студента

№

з/п

Назва теми

Кількість

Годин

1

Концептуальна логістика розвитку політичних доктрин у ХХ ст.

14

2

Політичні доктрини лібералізму

14

3

Політичні доктрини консерватизму

14

4

Політичні доктрини націоналізму

14

5

Політична доктрина фашизму та націонал-соціалізму

14

6

Конфесійні суспільно-політичні доктрини

14

7

Політичні доктрини комунізму

14

8

Політичні доктрини соціал-демократії та неомарксизм

14

9

Політичні доктрини популізму

10

10

Політичні доктрини фемінізму

10

11

Політичні доктрини екологізму

10




Разом

142




^ ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНИХ ПІДРУЧНИКІВ, МЕТОДИЧНИХ ТА ДИДАКТИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ

Список основної літератури:


Актуальные проблемы социал-демократии. – М., 1991.

Алексеева Т.А. Современные политические теории. – М., 2000.

Ананьева Е.В. О современных путях реформизма или о реформизме как современном пути. Опыт Великобритании// Полис, 2001, №5.

Арон Р. Етапи розвитку соціологічної думки. – К., 2004.

Бабенко C.C. Соціологія гендеру: навчально-методичний посібник – ХНУ имени В.Н. Каразина, 2008 г. – 44 с.

Бойцова О.Ю. Основные теоретико-методологические подходы в политической мысли ХХ века. – М., 2001.

Введение в гендерные исследования. Часть 1. Учебное пособие // под ред. И. Жеребкиной - Харьков: ХЦГИ; СПб: Алетейя. – 2001 – 708 с. - (Книжная серия «Гендерные исследования»).

Віперман В. Європейський фашизм / Пер. В.Швед, Р.Дізер. – К.: Дух і Літера, 2008. – 278 с.

Волкогонов Д.А. Тріумф і трагедія. Політичний портрет Й.В.Сталіна. в 2-х кн.. – К., 1989.

Гаджиев К.С. Тоталитаризм как феномен ХХ века // Вопросы философии. –1992. № 2.

Галеано Э. Вскрытые вены Латинской Америки. – М: Прогресс, 1986.

Галкин А.А. Германский фашизм. М., – 1967; 2-е изд. М., 1989.

Гелбрейт Дж. Жизнь в наше время. – М., 1986.

Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество. – М., 1969.

Гитлер А. Моя борьба. – Х.: ООО «Свитовид», 2003. – 704 с.

Грамши А. Избранные произведения. – М., 1980.

Грин Д.П., Шапиро И. Объяснение политики с позиций теории рационального выбора: почему так мало удалось узнать? // Современная сравнительная политология: Хрестоматия. – М., 1997. – С. 295 – 323.

Ґелнер Е. Нації та націоналізм. Націоналізм / Пер. з англ. – К.: Таксон, 2003. = 300 с.

Ден Сяопин. Основные вопросы современного Китая. – М., 1983.

Джилас М. Лицо тоталитаризма. – М., 1992.

Истон Д. Политическая наука в Соединенных Штатах: прошлое и настоящее // Современная сравнительная политология: Хрестоматия. – М., 1997. – С. 9 – 30.

Енциклопедія політичної думки/ Переклад з англ. за ред. Н.Лисюк. – К.: Дух і Літера. – 2000. – 467 с.

Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч.Вінквіста та В.Тейлора; Пер. з англ. В.Шовкун; Наук. ред. пер. О.Шевченко. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. – 503 с.

Еспозіто Д. Ісламська загроза. Міф чи реальність?/Переклад з англ. І.Саповського. – Львів: Кальварія, 2004.

Желев Желю. Фашизм. Тоталитарное государство. – М., 1991.

Задорожнюк Э.Г. Социал-демократия в Центре Европы. - М., 2000.

Западная социал-демократия: идеология и практика. – М.. 1998.

Іван Павло ІІ. Послання Папи Івана Павла ІІ. – Літопис, 2001.

Каддафи Муаммар. Зеленая книга. – М., 1989.

Кармазіна М. Політичні інститути: питання методології дослідження // Історичний журнал. – 2004. – № 12. – С. 3 – 8.

Кармазіна М., Щербакова О. “Інститут” та “інституція”: проблема розрізнення понять // Політичний менеджмент. – 2006. - № 4. – С.10 – 19.

Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег . – Петрозаводськ, 1993.

Кирилюк Ф.М. Філософія політичної ідеології: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 520

Клаус фон Байме. Політичні теорії сучасності / Пер. з нім. М.Култаєвої та М.Бойченка. – К.: Стилос, 2008. – 396 с. – (Сучасна гуманітарна бібліотека)

Консерватизм: Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 1998.

Кухта Б. Нариси з історії європейської політичної думки. – Львів, 2008.

Лакер В. История сионизма / Пер. с англ.. А.Блейз, О.Блейз. – М.: КРОН-ПРЕСС, 2000.

Ленін В.І. Крах ІІ Інтернаціоналу // Повн. зібр.тв. Т.26. – С.205-209.

Ленін В.І. Про лозунг Сполучених Штатів Європи // Повн. зібр.тв. Т.26. – С.331-335.

Ленін В.І. Військова програма пролетарської революції // Повн. зібр.тв. Т.30. – С.125-136.

Ленін В.І. Держава і революція // Повн. зібр.тв. Т.33.

Ленін В.І. Економіка і політика в епоху диктатури пролетаріату // Повн. зібр.тв. Т.39. – С.255-258.

Ленін В.І. Про диктатуру пролетаріату // Повн. зібр.тв. Т.39. – С.245-248.

Лібералізм : Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002.

Мазер В. Адольф Гитлер . Пер. с нем. С.Э.Борич. – Мн.: ООО «Попурри», 2000.

Майер Т. Демократический социализм- социальная демократия. – М., 1993.

Маркізе Г. Одномерный человек. – М., 1994.

Мітчелл Д. Психоаналіз і фемінізм: Радикальна переоцінка психоаналізу Фройда / перекл. з англ. І.Добропас і Т.Шмігер. – Львів: Астролябія, 2004.

Націоналізм: Антологія/ Упоряд. О.проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2000.

Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под ред. В.Л.Иноземцева. – М., 1999.

Основи політичної науки: Курс лекцій за ред. Б.Кухти. – Ч.1: З історії політичної думки: від стародавності до наших днів/ Б.Кухта, А.Романюк, М.Поліщук, Л.Старецька. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – Львів: Кальварія, 1997.

Основные ценности социальной демократии.- М., 1996.

Перегудов С.П. Тони Блэр – архитектор нового лейборизма. - М., 1999.

Политическая наука в Западной Европе / Под ред. Ханса-Дитера Клингемана; пер. с англ. М.Гурвица, А.Демчука и др.; под ред. Е.Б.Шестопал. – М.: Аспект-Пресс, 2009. – 487 с.

Політична наука. Словник: категорії, поняття і терміни / За ред.. Б.Кухти. – Л.: Кальварія, 2003. – 498 с.

Програма КПРС. – М., 1961.

Рассел Б. Історія західної філософії. – К., Основи, 1995.

Романюк А. Новий інституціоналізм та поняття інституту в політичній науці // Вісник Львівського університету. Серія : Філософські науки. – 2006. Вип. 9. – С.190 – 199.

Салмин А.М. Современная демократия. – М., 1997.

Себайн Джордж Г., Торсон Томас Л. Історія політичної думки / Пер. з англ.. – К.: Основи, 1997.

Смит Д. Муссолини. / Пер. с англ. Л.А.Бабук. – М.: “ИнтерДайджест”, 1995. (“История в лицах. Диктаторы”).

Социал-демократия в Европе: на пороге ХХ1 века. – М., 1998.

Сталин Й.В. Вопросы ленинизма. – М., 1947.

Теория и история феминизма. Курс лекций. // под ред. И. Жеребкиной - Харьков: ХЦГИ; Ф-Пресс, 1996. - 387 c.

Троцкий Л. К истории русской революции. – М., 1990.

Фюре Ф. Минуле однієї ілюзії. Комуністична ідея у ХХ столітті / Пер. В.Каденко. – К.: Дух і Літера, 2007. – 810 с.

Романюк А. Політична доктрина націоналізму// Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Філософія. Вип. 11. – Ужгород: Вид-во Ужгородського національного ун-ту “Говерла”. 2009. – С.261-268.

Романюк А. Християнсько-демократичні партії країн Західної Європи як різновид консервативних партій // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Філософія. Вип. 9. – Ужгород: Вид-во Ужгородського національного ун-ту “Говерла”. 2008. – С.150-154.

Хто є хто в європейській та американській політичній науці: Малий політологічний словник / Б.Кухта, А.Романюк, М.Поліщук. З ред.. Б.Кухти. – Вид.2-ге, переробю і доп. – Львів: Кальварія, 1997.

Цебелис Д. В защиту теории рационального выбора // Современная сравнительная политология: Хрестоматия. – М., 1997. – С. 52. – 83.

Эвола Ю. Языческий империализм. – М.: Арктогея, 1994.

Юраш А. Папа Іван Павло ІІ. – Харків: Фоліо, 2005.

A Companion to Contemporary Political Philosophy/ Ed. by Robert E.Goodin & Philip Pettit. – Oxford, 1995.

Calhoun C. Nationalism (2nd edition). – Buckingham, Open University Press. – 2002 – 164 p.

Heywood A. Political Ideologies. An Introduction (3rd edition) – Palgrave Macmillan. – 2003. – 353 p.

Encyklopedia Politologii / Pod red. prof. M.Żmigorodzkiego. T.4: Myśl społeczna i rychy polityczne wspόłczesnego świata. – Kantor Wydawniczy Zakamycze, 2000. – 396 s.

Macridis R.C. Contemporary Political Ideologies. Movements and Regimes (5th edition). – HarperCollins Publishers. – 1992. – 321 p.

Miner B. The Concise Conservative Encyclopedia. 200 of the Most Important Ideas, Individuals, Incitements and Institutions That Have Shaped the Movement. – Free Press Paperbacs, 1996. – 318 p.

Robertson D. The Routledge Dictionary of Politics. Third edition. – Routledge, London/ New York, 2004.

Tokarczyk R. Wspόłczesne doktryny polityczne. Wydanie VIII. – Kantor Wydawniczy Zakamycze, 1998. – 582 s.




^ КРИТЕРІЇ УСПІШНОСТІ


Оцінювання якості знань студентів, в умовах організації навчального процесу за кредитно-модульною системою здійснюється шляхом поточного, модульного (проміжного), підсумкового (семестрового) контролю.

Поточний контроль – це оцінювання знань студента під час семінарських занять, якості виконання домашніх завдань, самостійної роботи та активності студента на занятті.

Поточній контроль рівня засвоєння навчального матеріалу дисципліни «Історія політичних вчень (Зарубіжні політичні вчення ХХ століття)» оцінюється за п’ятибальною шкалою. У кінці семестру обраховується сума отриманих балів на семінарських заняттях та модулях. За семестр студент набирає до 50 балів.

Результати поточного контролю заносяться до журналу обліку роботи академічної групи.

Модульний контроль проводиться двічі на семестр, відповідно до графіка навчального процесу.

Оцінка модульного контролю – змістового модуля (ЗМ-1, ЗМ-2) – виставляється з урахуванням результатів проведеного контрольного заходу цього ЗМ. Використовується десятибальна шкала оцінювання.

З дисципліни «Історія політичних вчень (Зарубіжні політичні вчення ХХ століття)» передбачена така форма звітності, як іспит, який проводиться у кінці семестру. Протягом семестру студент може набрати до 50 балів. На іспиті – максимально 50 балів.

^ Оцінка ECTS та визначення

Кількість балів від 1 до 100

Оцінка за традиційною п’ятибальною системою

А – відмінно

91-100

Відмінно

5

В – дуже добре

81-90

Добре

4

С – добре

71-80

Добре

4

D – задовільно

61-70

Задовільно

3

E – достатньо

51-60

Задовільно

3

FX – незадовільно

25-50

Незадовільно

2

F – незадовільно (потрібна додаткова робота)

0-24

Незадовільно

2




^ ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ


Форми участі студентів у навчальному процесі, які підлягають поточному контролю:

- Виступ з основного питання.

- Доповнення, запитання до виступаючого, рецензія на виступ.

- Участь у дискусіях.

- Участь у інтерактивних формах організації заняття.

- Аналіз джерельної і монографічної літератури.

- Письмові завдання (тестові, контрольні, творчі роботи тощо).

- Реферат, есе (письмові роботи, оформлені відповідно до вимог).


Контрольні заходи модульного контролю з «Історія політичних вчень (Зарубіжні політичні вчення ХХ століття)» проводяться під час семінарських занять в академічній групі відповідно до розкладу занять. Контрольні заходи модульного контролю проводяться у комбінованій формі: у вигляді тестування та письмових контрольних робіт. В окремих випадках можна застосовувати й інші форми модульного контролю: письмові завдання, усні колоквіуми, диктанти термінів/ключових понять та ін. Вид контрольного заходу та методика урахування складових модульного контролю при визначенні оцінки за ЗМ розробляється викладачем і затверджується кафедрою.


Автор _____________________/___________Романюк А.С.__________/

(підпис) (прізвище та ініціали)


Затверджено наказом МОН України від “___” ___________ 20 ______ р. №________


Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра теорії та історії культури


“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор (заступник директора)

з навчальної роботи


___________________________

“______”_______________20___ р.

^ РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


Історія політичних вчень (Зарубіжні політичні вчення ХХ століття)

(шифр і назва навчальної дисципліни)

напряму підготовки 6.030104 політологія

(шифр і назва напряму підготовки)

для спеціальності 6.030104 політологія


(шифр і назва спеціальності (тей)

спеціалізації “політологія”

(назва спеціалізації)

факультетів філософського та культури і мистецтв

(назва інституту, факультету, відділення)


Кредитно-модульна система

організації навчального процесу


Львів – 2010


Історія політичних вчень (Зарубіжні політичні вчення ХХ століття).

Робоча програма навчальної дисципліни для студентів (назва дисципліни)

за напрямом підготовки політологія, спеціальністю політологія. - _______: ________, 20___.- __ с.


Розробник: доктор політичних наук, доцент кафедри політології Романюк Анатолій Семенович


Робоча програма затверджена на засіданні кафедри політології


Протокол № ___ від. “____”________________20__ р.


Завідувач кафедрою політології – доцент


_______________________ (__________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

“_____”___________________ 20___ р


Схвалено методичною комісією за напрямом підготовки (спеціальністю)_______________________________________________________________

(шифр, назва)

Протокол № ___ від. “____”________________20___ р.


“_____”________________20__ р. Голова _______________( _____________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)


^ Опис навчальної дисципліни (Витяг з робочої програми навчальної дисципліни: Історія політичних вчень (Зарубіжні політичні вчення ХХ століття)



Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів – 5

Галузь знань


(шифр, назва)

Нормативна


Модулів – 2

Напрям


(шифр, назва)

^ Рік підготовки:

Змістових модулів – 2

Спеціальність (професійне спрямування)


ІІ-й

-й

Курсова робота – є

Семестр

Загальна кількість годин – 180

IV-й

-й

Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 4 год

самостійної роботи студента 8,35 год

Освітньо-кваліфікаційний рівень:

Баклавр

34 год.

Год.

^ Практичні, семінарські

34 Год.

Год.

Лабораторні

Год.

Год.

^ Самостійна робота

142 год.

Год.

ІНДЗ:

Вид контролю: іспит




^ Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета: ознайомити студентів із концептуальним змістом основних політичних доктрин ХХ сторіччя, питаннями між доктринального зв’язку.

В результаті вивчення даного курсу студент повинен

знати:

Логіку та основні етапи розвитку політичних доктрин ХХ ст.;

Головні характеристики, особливості та специфіку основних політичних доктрин ХХ ст;

вміти:


Виявляти спільне та відмінне у комплексі політичних доктрин ХХ ст;

Виокремлювати концептуальні особливості політичних доктрин ХІХ і ХХ ст. ;

Знаходити концептуальну присутність означених доктрин в політичних матеріалах/документах.



^ Міжпредметні зв’язки:

Місце в структурно-логічній схемі спеціальності. Нормативна навчальна дисципліна Історія політичних вчень (Зарубіжні політичні вчення ХХ століття) є складовою циклу професійної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” спеціальності “політологія”, є базовою для вивчення курсу “Історія зарубіжних політичних вчень”, пов’язується з такими дисциплінами як “Політична ідеологія”, “Історія української політичної думки” тощо.



^ Програма навчальної дисципліни


Змістовий модуль 1.

Тема 1


Концептуальна логістика розвитку політичних доктрин

у ХХ ст.


Основні підходи щодо класифікації політичних доктрин. Ліво-праве позиціонування політичних доктрин. Д.Істон про чотири етапи в розвитку політичної науки у ХХ ст.: формальний (правовий), традиційний або добіхевіоралістичний, біхевіоралістичний та постбіхевіоралістичний.

Особливості формального, або правового етапу: вимоги опису діючих правових норм, визначення рівнів компетенції окремих політичних інститутів та наявність корекції між вимогами норм і політичною поведінкою. Становлення традиційного етапу, фокусування не лише на формальних інститутах, але і на неформальних. Формування напряму інституціоналізму (старого інституціоналізму). Увага до методів дослідження, роль Чиказької школи.

Зародження «біхевіоризму» в психології та особливості «біхевіоралізму» в політичній науці. Головні твердження біхевіоралізму, критерії щодо оцінки теорії. Значення емпіричних досліджень. Проблема фальсифікації в біхевіоралізмі. Чинники, які сприяли активному поширенню біхевіоралізму на початку 50-х років.

Структурний функціоналізм – аналіз структури суспільства та функцій основних його елементів. Конструкція політики як цілісної системи. Д.Істон про матрицю політичної системи. Подальший розвиток системного підходу в працях Г.Алмонда, Д.Пауелла. Залучення до політичного аналізу країн поза Європою та Північною Америкою. Теорія «модернізації» і проблема моделі переходу від «традиційного» суспільства до «сучасного».

Причини виникнення постбіхевіорального етапу в розвитку політичної науки, його особливість та головні характеристики. Е.Доунс та теорія «раціонального вибору». Проблема вибору та раціональної дії для егоїстичного індивіда. Категорія «áктора» і її особливість щодо категорії «суб’єкт». Сутність конструкції «рівновага стратегій». Теорія «неможливості Ерроу» щодо прийняття групових рішень за умов врахування індивідуальних інтересів/переваг. К.Ерроу про умови щодо суспільних рішень, які передбачають врахування переваг громадян. Значення принципу «медіанного виборця» щодо систем прямої та представницької демократії. Проблема стратегічного голосування виборця. Теорія ігор як методика аналізу рішень під час конфліктних ситуацій. Особливість моделей ігор з нульовою та ненульовою сумою. Аналіз кооперативної та некооперативної поведінки за допомогою ігрових моделей: «дилема в’язня», «дилема курчати».

Фомування постмодернізму в політичній науці. Р.Інглхарт про систему постматеріальних цінностей, зміну системи цінностей. Умови формування неоінституціоналізму, його особливість щодо «старого інституціоналізму». Розширене трактування поняття політичний інститут. Головні індикатори нового інституціоналізму. Г.Петерс про основні напрями сучасного інституціоналізму.


^ Тема 2

Політичні доктрини лібералізму

Основні етапи розвитку доктрин лібералізму, особливості періодизації, етапи розвитку у ХХ ст. Універсальні характеристики властиві лібералізму: індивід, свобода, раціональність, справедливість, толерантність та плюралізм, конституціоналізм і демократія.

Формування соціального лібералізму наприкінці ХІХ ст. Чинники, які сприяли його розвитку у першій половині ХХ ст. Соціальні програми уряду Г.Г.Асквіта у Великобританії. Д.Кейнс – головний теоретик державного інтервенціоналізму як теоретичної підстави соціального лібералізму. Програма «Нового курсу» Ф.Д.Рузвельта. Кейнсіанізм/соціальний лібералізм як головна парадигма економічного зростання 50- 60-х років. Додаткові чинники актуалізації активної соціальної політики у післявоєнний час. Головні ознаки держави загального добробуту. Внесок Д.К.Гелбрейта в розвиток соціального лібералізму.

Колоквіум У.Ліпмана як початок концептуального оформлення неолібералізму. Ліберальний реалізм. Австрійська школа – Л.фон Мізес та Ф.фон Хайек. Розгляд проблем суспільної справедливості, економічної свободи та права в забезпеченні можливостей розвитку кожного індивіда. Чиказька школа та М.Фрідман про дихотомію координування людської діяльності. Оцінка ролі вільного ринку як універсального суспільного регулятора. Школа суспільного вибору й економічна теорія політики. Внесок Д.Буханена в розвиток концепції суспільного вибору. Сутність поняття «лібертаризм». Поміркований і радикальний варіанти лібертаризму. Доробок Р.Нозіка та М.Ротбарда.

Конструкція «кінця історії» Ф.Фукуями. Вплив проблем глобалізації на концептуальні положення лібералізму. Нова система викликів для лібералізму на початку ХХІ ст.


^ Тема 3

Політичні доктрини консерватизму


Формування традиціоналізму та консерватизму у ХІХ ст. Головні концептуальні положення: традиціоналізм, право та порядок, органіцизм, ієрархія і влада та власність. Взаємозв’язок консерватизму та релігії/церкви.

Особливість консерватизму першої половини ХХ ст. Позиція «старих консерваторів»/»вільгельменістів» у Німеччині. Сутність «оновлювального» консерватизму, роль О.Шпенглера. Концепція «консервативної революції» або «третього шляху». Розвиток засад консерватизму Р.Геноном та Ю.Еволою. Г.Самнер і розвиток положень соціального дарвінізму. Е.Карнега й апологетика багатства.

Два підходи до визначення параметрів неоконсерватизму. Особливість лібертаризму в межах консерватизму. Практична діяльність М.Тетчер та Р.Рейгана. Патерналістський напрям консерватизму, його різновиди – торизм та голлізм. Особливість консерватизму християнських демократів.

Причини формування радикального консерватизму в умовах «холодної війни». Діяльність Д.Р.МакКарті та об’єднання «Джона Берча». Причини формування та сутнісні характеристики руху нових правих у США. Доробок І.Крістола. Особливості руху нових правих у Європі. А.де Бенуа і розвиток радикального неоконсерватизму. Соціальна основа руху нових правих у Європі. Основні напрями трансформації консерватизму на початку ХХІ ст.


^ Тема 4

Політичні доктрини націоналізму


Сутність поняття націоналізм та еволюція підходів у ХІХ та ХХ ст. Основні етапи розвитку доктрин націоналізму у минулому столітті. Головні концептуальні положення: народ/нація, самовизначення та національна ідентичність. Поняття культурної/етнічної та політичної нації.

Внесок М.Барреса та Ш.Морраса в розвиток доктрин націоналізму. Значення «Чотирнадцяти пунктів» В.Вільсона. Причини й умови формування націоналізму єврейського народу – сіонізму. Творчий доробок Т.Герцля. Перший Сіоністський конгрес, його програма і наступні програми сіонізму. Взаємовідносини політики та релігії в державі Ізраїль.

Особливість афроамериканського націоналізму. М.Р.Деламі та М.Гарві як засновники негритянського націоналізму. Подальший розвиток негритянського націоналізму С.Бріггсом. Програма діяльності організації «Чорні пантери». Вплив творчого доробку Малкольма Літтла (Малкольм Х) на розвиток національної самосвідомості афроамериканців у США. М.Л.Кінг і боротьба проти расової сегрегації ненасильницькими засобами.

Умови формування антиколоніального націоналізму. Внесок Р.Тагора та М.К.Ганді в розвиток індійського націоналізму. Вплив Дю Бойса на формування засад панафриканізму. С.Сенгор і становлення концепції негритюду. Ф.Фанон щодо радикальних методів боротьби за незалежність та утвердження національної самобутності африканських народів. Особливості націоналізму колишніх колоніальних країн.

Характерні ознаки націоналізму етнічних груп після Другої світової війни. Можливості та проблеми реалізації права на самовизначення щодо етнічних груп.


^ Тема 5

Політичні доктрини фашизму та націонал-соціалізму


Особливість поняття «фашизм» та його інтерпретації. Чинники, які спричинили формування фашизму у міжвоєнний період. Головні спільні положення, які відтворюють сутність феномену фашизму: антираціоналізм, націоналізм, боротьба і війна, вождізм та елітаризм, соціалізм. Особливості властиві двом його головним складовим: італійському фашизму та німецькому націонал-соціалізму щодо оцінки ролі та місця держави, корпоративізму, ставлення до модернізації, расизму, традицій, щодо трактування терору як засобу суспільного контролю.

Постать Б.Муссоліні та його вчення про державу, народ. Питання імперії та активізму в італійському фашизмі. Д.Джентіле про тоталітарний характер фашизму, роль і місце вождя у фашизмі. Постать А.Гітлера, праця «Моя боротьба». Трактування ним держави, соціальної структури, історії. Фюрер принцип і його значення у структуризації держави і режиму. А.Розенберг і його «Міф ХХ століття». Вчення про «вищу расу», партію та вождя. Оцінка націонал-соціалізму на Нюрнберзькому процесі. Причини появи неонацизму, його концептуальні орієнтири.


Змістовий модуль 2.


Тема 6

^ Конфесійні суспільно-політичні доктрини


Трансформація відносин церкви та світської влади у ХІХ ст. Підстави формування суспільних і суспільно-політичних доктрин на рубежі ХІХ – ХХст.

Значення творчого доробку Папи Лева XIII та енцикліки «Rerum novarum» в становленні офіційної католицької соціальної доктрини. Папа Іван ХХІІІ і процес aggiornamento. Другий Ватиканський собор і його рішення. Внесок Папи Івана Павла ІІ в формування сучасної суспільно-політичної доктрини католицизму. Причини формування «теології визволення» в країнах Латинської Америки. Спроба Г.Гутьерреса поєднати постулати християнства та марксизму-леніннізму. Критика теології визволення офіційними інститутами католицької церкви.

Зміст поняття «іслам» та його особливість стосовно інших світових конфесій. Д. альАфгані та М.Абдо як засновники модерністського напряму ісламізму. Постать М.К.Ататтюрка і його вплив на розвиток світської моделі розвитку держав з ісламським населенням. Поширення модернізаційних процесів Г.А.Насером та шахом М.Р.Пехлеві.

Причини й умови формування ісламського фундаменталізму. Х. аль Банна і окреслення засад фундаменталізму. Організація «Брати мусульмани». Концепція ісламської революції та держави аятоли Р.М.Хомейні. Концептуальні засади програмних документів організації Джамаат аль-Джигад, руху Талібан, Хезболли та Аль-Каіди. Зв’язок ісламського фундаменталізму та тероризму.


^ Тема 7

Політичні доктрини комунізму


Особливості комунізму як революційного напряму марксизму. Історичні умови та чинники його формування. Основні етапи розвитку доктрин комунізму протягом ХХ ст. Спільні риси різних варіантів комунізму: керівна та спрямовуюча роль комуністичної партії, суспільна власність на засоби виробництва, домінація трудящих класів у суспільстві, планові засади організації та ведення економіки.

Ленінізм і марксизм. Вчення В.І.Леніна про капіталізм/імперіалізм, передумови соціалістичної революції, про пролетарську революцію, авангардну робітничу партію «нового» типу та етапи побудови комунізму. Його бачення перехідного етапу, диктатури пролетаріату та засад пролетарської демократії. Л.Троцький і концепція перманентної революції. Виникнення та значення ІІІ Комінтерну. «21 засада/вимога» ІІІ Комінтерну. Творчий доробок К.Лібкнехта та Р.Люксембург.

Й.Сталін про можливість побудови соціалізму в одній окремо взятій країні, про головні напрями соціалістичного будівництва в СРСР. Зіставлення теорії і практики побудови соціалізму за часів Й.Сталіна. Оцінка капіталістичного суспільства та перспектив пролетарської революції А.Грамші. Критика догматизму в комуністичному русі та обґрунтування вимог зміни масової свідомості Д.Лукачем.

М.С.Хрущов і його доповідь на ХХ з’їзді КПРС. Оцінка ним сутності комунізму та шляхів його побудови. Суперечність процесів десталінізації в СРСР та соціалістичних країнах. Події 1956 р. в Познані та Будапешті. Особливості соціалістичної моделі в СФРЮ.

Стагнація ортодоксального комунізму за часів Л.Брежнєва. «Празька весна» 1968 р. та доктрина Брежнєва. Концепція розвинутого соціалізму. Формування теоретичної конструкції маоїзму, його головні положення. Революція на Кубі та доктрина геваризму. Феномен єврокомунізму, його головні програмні положення.

Концептуальні положення політики/програми перебудови М.С.Горбачова. Трансформація міжнародного комуністичного руху у 90-х роках минулого століття. Ден Сяопін і модернізаційні процеси в Китаї. Китайська модель «соціалістичного гармонійного суспільства». Уго Чавес і побудова «соціалізму ХХІ століття».


^ Тема 8

Політичні доктрини соціал-демократії та неомарксизм


Спадок марксизму та соціалістичний робітничий рух кінця ХІХ ст. Основні етапи розвитку політичної доктрини соціал-демократії. Характеристика концептуальних відмінностей між доктриною комунізму і соціал-демократією в першій половині ХХ ст. Значення Фабіанського руху у виробленні програм, підходів щодо поступового реформування капіталізму та окреслення власного бачення моделі соціалізму. Формування засад сучасної соціал-демократії Е.Бернштейном та К.Каутським. Розвиток положень реформізму в австромарксизмі О.Бауера та М.Адлера.

Історичні та політичні особливості конституювання соціал-демократії після Другої світової війни. Конгрес Соціалістичного Інтернаціоналу у Франкфурті на Майні, його основні програмні док