Реферат: Вступ актуальність теми

ВСТУП

Актуальність теми. У статті 54 Конституції України декларується: “Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав… Кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди…”

Відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні права” № 3792-XII від 23 грудня 1993 р. комп’ютерна програма є об’єктом авторського права, який охороняється та захищається в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством. Разом з існуванням такої охорони та захисту в українському суспільстві розповсюджені факти порушення авторського права, які виражаються у незаконному використанні комп’ютерних програм.

Держава, з метою забезпечення світових стандартів захисту авторського права, приєдналася до Всесвітньої конвенції про авторське право, Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів та Європейської конвенції про кіберзлочинність. Також у національному законодавстві була передбачена кримінальна відповідальність за незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм … (ст. 176 КК України). Разом з цим Указом Президента України № 285/2001 від 27 квітня 2001 р. “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” у структурі МВС України були створені підрозділи по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій.

Зі створенням спеціальних підрозділів збільшилась кількість матеріалів попередніх перевірок співробітників ДСБЕЗ за фактами незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм, які надходять до слідчих підрозділів. У зв’язку з цим, для більш ефективної роботи слідчих при розслідуванні кримінальних справ, виникає необхідність у розробці методики розслідування таких злочинів, яка перетворюється на завдання науки криміналістики, з подальшим постійним її вдосконаленням, адаптацією до нових умов розвитку українського суспільства, через узагальнення практичного досвіду розслідування.

Вітчизняні і закордонні вчені-криміналісти зробили значний внесок у вирішення цієї проблеми. Серед них Т.В. Авер’янова, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, П.Д. Біленчук, В.Б. Вєхов, М.С. Вертузаєв, А.Ю. Головін, В.О. Голубєв, В.Г. Гончаренко, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, О.Н. Колесніченко, В.В. Крилов, В.К. Лисиченко, І.М. Лузгін, Г.А. Матусовський, Л.П. Паламарчук, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, В.В. Тіщенко, В.С. Цимбалюк, В.Ю. Шепітько та інші.

Вказані автори надали істотну наукову допомогу слідчій практиці, внесли багато нового в теорію і практику розслідування злочинів, створили підґрунтя для проведення подальших досліджень. Однак спеціальних досліджень щодо розслідування незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм в Україні не проводилося. Єдине вітчизняне криміналістичне дослідження, проведене в данному напрямі, є дисертація О.В. Таран “Криміналістичне забезпечення розслідування злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав” (2005 р.). Це дослідження актуальне і повне, але, на думку дисертанта, у ньому недостатньо приділяється уваги незаконному відтворенню та розповсюдженню комп’ютерних програм, адже близько 90% усіх порушень авторського права пов’язані саме з цим.

Незаконне відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм відрізняється від інших порушень авторського права природою комп’ютерних технологій, які так чи інакше використовуються при скоєнні цих злочинів. Тому їх доцільніше розглядати окремо від інших порушень авторського права.

Велика поширеність та суспільна небезпека порушень авторського права щодо незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм, відсутність комплексної методики розслідування вказаних злочинів зумовлюють актуальність даної теми та вибір її автором.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з пріоритетними напрямами боротьби зі злочинністю та Указами Президента України № 285/2001 від 27.04.2001 р. “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” та №85/2002 від 30.01.2002 р. “Про невідкладні заходи щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту, імпорту та розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування”, а також Наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р. “Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практику діяльності органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років” (п/п. 2.4. п. 2 “Боротьба зі злочинністю у сфері високих технологій. Проблеми інформаційного забезпечення”). Тему дисертації, зареєстровану у Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права Академії правових наук України, відбито у плані науково-дослідної роботи Луганського державного університету внутрішніх справ та плані наукових досліджень кафедри криміналістики.

^ Мета і завдання дослідження. В дисертації поставлено за мету виявлення особливостей методики розслідування порушень авторського права щодо незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм.

Комплексність мети дослідження зумовила необхідність вирішення таких важливих завдань:

Визначення елементів криміналістичної характеристики незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм на основі узагальнення криміналістичної літератури, матеріалів кримінальних справ та матеріалів про відмову у порушенні кримінальних справ.

Розкриття необхідності оцінки матеріалів попередньої перевірки факту незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм при прийнятті рішення про порушення кримінальної справи.

Типізування слідчих ситуацій та версій початкового етапу розслідування і складення загального оптимального переліку процесуальних дій при розслідуванні вказаних злочинів.

Визначення особливостей тактики проведення окремих пріоритетних слідчих дій при розслідуванні означених злочинів.

Висвітлення необхідності використання спеціальних знань при розслідуванні незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм.

З’ясування особливостей організації взаємодії слідчого з оперативними підрозділами правоохоронних органів при розслідуванні злочинів, пов’язаних з незаконним відтворенням та розповсюдженням комп’ютерних програм.

Окреслення взаємозв’язку та взаємозалежності слідчих дій та оперативно-розшукових заходів при розслідуванні таких злочинів.

Об’єктом дослідження є злочинна діяльність у сфері авторського права щодо незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм та конфронтуюча з нею діяльність з розкриття та розслідування злочинів зазначеної категорії.

Предметом дослідження є механізм вчинення незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм, особливості його розслідування на початковому етапі.

^ Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектичний метод наукового пізнання об’єктивної дійсності і базовані на ньому загальнонаукові та спеціальні методи. Під час дослідження було застосовано наступні методи:

- формально-логічний – для класифікації способів вчинення злочину;

- системно-структурний та наукової абстракції – для типізації та систематизації слідчих ситуацій;

- моделювання – для детального розгляду механізму слідоутворення та слідової картини при скоєнні незаконного відтворення комп’ютерних програм;

- статистичний і соціологічний – у процесі збирання, опрацювання й аналізу інформації за матеріалами розслідування конкретних кримінальних справ і матеріалами відмови в порушенні кримінальної справи.

Методи логіки (індукція, дедукція, аналіз, синтез) використані при дослідженні нормативних актів, матеріалів кримінальних справ, аналітичних матеріалів, концепцій, точок зору авторів з окремих питань, що входять у предмет дослідження.

Специфіка дослідження зумовила використання знань інших наук. При вирішенні поставлених завдань використовувались знання філософії, кримінального права, кримінального процесу, оперативно-розшукової діяльності, авторського права, кримінології, юридичної психології та інформатики.

За допомогою розробленої анкети та із застосуванням конкретно-соціологічного методу дисертантом було проведене опитування 150 слідчих та 150 оперативних працівників ДСБЕЗ Волинської, Донецької, Львівської, Луганської, Харківської, Хмельницької області України, які займаються виявленням і розслідуванням фактів незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм. Дисертантом досліджено 163 кримінальні справи у слідчих підрозділах та архівах судів різних областей України, зокрема, Луганської, Донецької, Харківської, Одеської, Миколаївської.

При підготовці дисертації використовувався особистий досвід автора на посаді оперуповноваженого спеціального міжрайонного відділу УДСБЕЗ УМВС України в Луганській області з обслуговування стратегічно важливих підприємств, за напрямом – боротьба з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є монографічним дослідженням, в якому на основі узагальнення існуючих положень криміналістичної методики розслідування злочинів, судової експертизи та досвіду слідчої, оперативно-розшукової та експертної практики були виявлені особливості методики розслідування порушень авторського права щодо незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм. Найважливішими серед обґрунтуваних теоретичних та методичних результатів слід назвати такі: 1) вперше в Україні була розроблена криміналістична характеристика порушень авторського права щодо незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм, де визначені, класифіковані та докладно розглянуті типові способи скоєння таких злочинів та інші елементи криміналістичної характеристики; розглянуті особливості проведення окремих пріоритетних слідчих дій при розслідуванні досліджуваних злочинів; складений загальний оптимальний перелік процесуальних дій при розслідуванні вказаних злочинів; визначені слідчі ситуації та типові версії початкового етапу розслідування; доведено взаємозв’язок та взаємозалежність слідчих дій та оперативно-розшукових заходів через сутність і значення оперативної інформації; 2) удосконалено завдання та запитання, які вирішуються комп’ютерно-технічною експертизою та експертизою, пов’язаною з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності; 3) набуло подальшого розвитку положення про співвідношення комп’ютерної інформації та її носія; удосконалення чинного законодавства, зокрема КПК та КК України, а також Закон України “Про авторське право і суміжні права”; використання спеціальних знань при розслідуванні незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що у дослідженні обґрунтовані та сформульовані висновки, пропозиції та практичні рекомендації стосовно вдосконалення методики розслідування незаконного використання та розповсюдження комп’ютерних програм, які сьогодні вкрай потрібні слідчій практиці. Це підтверджується тим, що низка рекомендацій відразу була взята на озброєння відділом боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій УДСБЕЗ УМВС України в Луганській області та слідчими СУ УМВС України в Луганській області.

Викладені в дисертації положення, висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути застосовані у науково-дослідній роботі – у процесі наукових досліджень з проблем розробки та вдосконалення криміналістичних методик розслідування; у практичній діяльності на досудовому слідстві – при розслідуванні незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм.

Результати дослідження впроваджені у навчальний процес ВНЗ МВС України при вивченні дисциплін “Криміналістика”, “Організація розслідування окремих видів злочинів” і для слухачів курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Висновки та пропозиції, зроблені у дисертації, можуть бути використані для підготовки наукових статей, монографій і навчально-методичних матеріалів з курсу криміналістики у ВНЗ України.

^ Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням дисертанта, у результаті якого були сформовані висновки, пропозиції та практичні рекомендації стосовно вдосконалення методики розслідування незаконного відтворення та (чи) розповсюдження комп’ютерних програм, а саме дисертантом розроблена криміналістична характеристика незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм; обгрунтована тактика проведенні окремих слідчих дій; використання електронної ліцензійної угоди для підтвердження вини правопорушника.

^ Апробація результатів дисертації. Положення, висновки, пропозиції та рекомендації дисертації доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедр криміналістики Луганського державного університету внутрішніх справ та Донецького юридичного інституту ЛДУВС.

Оприлюднення основних положень та результатів дисертації відбулося на Міжнародній науково-практичній конференції “Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства” (м. Луганськ, жовтень 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародне співробітництво у боротьбі з комп’ютерною злочинністю: проблеми та шляхи їх вирішення ” (м. Донецьк, травень 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні судово-експертні технології в кримінальному і цивільному судочинстві” (м. Харків, березень 2003 р.); Науково-практичній конференції “Злочини у сфері використання комп’ютерної техніки: проблеми кваліфікації, розкриття, розслідування та попередження” (м. Луганськ, листопад 2004 р.); Міжнародній інтернет-конференції “Досудове слідство: організаційні, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми” (м. Сімферополь, 2004 р.); Постійно діючому семінарі “Методологічні проблеми теорії та практики оперативно-розшукової діяльності в сучасних умовах” (м. Луганськ, жовтень 2004 р., травень 2005 р., вересень 2005 р., травень 2006 р.), третій Міжвузівській науково-практичній конференції “Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю” (м. Донецьк, березень 2003 р.).

Публікації. Основні положення та висновки викладені у 11 наукових статтях, 8 з яких опубліковано у збірниках, що входять до переліку фахових видань, у 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

^ Структура дисертації визначається її метою, завданнями та предметом дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації складає 240 сторінок, додатків 17 сторінок (6 додатків), список використаних джерел 43 сторінки (431 найменувань).

РОЗДІЛ 1

Криміналістична характеристика порушень авторського права щодо незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм


^ 1.1. Загальнотеоретичні аспекти криміналістичної характеристики злочинів


Криміналістична характеристика, як наукова категорія, виникла в науці криміналістиці у кінці 60-х початку 70-х років ХХ століття. Передумовами її появи можна вважати введення Гансом Гроссом до “Керівництва для судових слідчих як системи криміналістики” розділу, присвяченого відомостям про криміналістично значущі особливості злочинних прийомів, які застосовуються різними категоріями злочинців. Він вважав, що наведені відомості будуть корисні слідчому в отриманні чіткішого уявлення про злочин, що розслідується, а також при визначенні напряму розслідування [140, 352].

Висловлені Г.Гроссом думки знайшли свій розвиток у працях І.М.Якімова [430, 9-11], а також С.А. Голунського і Б.М. Шавера. Останні при описі діянь, що розслідуються, виділяли специфічні криміналістичні риси, властиві способу і обстановці скоєних злочинів [121, 14]. Це певною мірою зумовило напрям досліджень інших криміналістів щодо виділення та опису криміналістично значущих ознак, що містяться в усіх елементах злочинної діяльності кожного її виду [428, 4].

При збільшенні відомостей такого роду поступово виникає уявлення про ознаки різних видів злочинів. Вперше для позначення таких відомостей Л.А. Сергєєвим вводиться поняття “криміналістична характеристика злочину”, яка розглядається ним, як елемент методики розслідування злочинів. Під нею вчений розуміє сукупність взаємопов’язаних чинників, що характеризують особливості способів скоєння і слідів відповідних видів злочинів, об’єкту посягань, обставин, які характеризують учасників злочинів та їх злочинні зв’язки, час, місце, умови й обстановку скоєння злочинів [366, 4-5]. Приблизно в цей же час О.Н. Колесниченко також використовує це криміналістичне поняття [203, 10].

З моменту введення криміналістичної характеристики в понятійний апарат криміналістики ця наукова категорія стала предметом дослідження Р.С. Бєлкіна, І.О. Возгріна, В.К. Гавло, В.О. Коновалової, В.О. Образцова, М.О. Селіванова, М.П. Яблокова та інших.

За наявності великої кількості поглядів на криміналістичну характеристику думки вчених-криміналістів сходяться на необхідності її існування як наукової категорії, а також доцільності її розробки як основи побудови й формування оптимальних методик розслідування окремих видів злочинів. Так, В.О. Галанов обґрунтовано вважає, що створення досить ефективних методик розслідування взагалі неможливе без розробки криміналістичної характеристики окремих груп злочинів, це пояснюється тим, що в основі криміналістичних характеристик лежить ідея виявлення закономірностей, властивих окремим видам протиправної діяльності, ретельний аналіз яких створює необхідні умови для розробки ефективних рекомендацій з розслідування злочинів [108, 16-17].

При всій значущості криміналістичної характеристики деякі вчені, серед яких Р.С. Бєлкін, І.Є. Биховській, А.В. Дулов [50, 221-223; 56, 56], мають окрему думку. Вони виказують побоювання щодо перебільшення ролі даної наукової категорії в криміналістиці. І це не дивно, особливо коли деякі автори вважають, що “криміналістична характеристика злочину у найбільшій мірі відповідатиме своєму призначенню, якщо вона постане як комплекс відомостей про те, що являє собою окрема група злочинів з позиції науки кримінального права, кримінології та криміналістики” [365, 28].

Побоювання деяких вчених щодо перебільшення ролі криміналістичної характеристики злочинів не слід сприймати як відмову від неї взагалі, а навпаки, як більш глибоке її дослідження та виключення всього зайвого [90, 308]. М.П. Яблоков з цього приводу обґрунтовано наголошує, що дійсно при формуванні криміналістичної характеристики злочинів використовуються дані кримінально-правової і кримінологічної спрямованості, але тільки понятійного і направляючого характеру, щоб не втратити правові орієнтири, які вимагають криміналістичного осмислення [428, 7-8].

У літературі існує велика кількість різних визначень криміналістичної характеристики. В.Ф. Єрмолович, аналізуючи ці визначення, помітив, що погляди вчених можна розділити на дві групи [156, 13].

Прибічники першої групи розглядають криміналістичну характеристику взагалі. Так, І.Ф. Герасимов і Є.В. Ципленкова відзначають, що означена криміналістична категорія є сукупністю відомостей, знань про окремий вид або групу злочинів, одержаних у результаті спеціальних досліджень, що є важливим структурним елементом методики розслідування, що обумовлює методичні рекомендації і, насамкінець, сприяє розкриттю, розслідуванню та попередженню злочинів [113, 96; 114, 333]. Схожу думку висловлює С.І. Винокуров та І.О. Возгрін [84, 101; 90, 296]. М.П. Яблоков і В.О. Образцов повно та точно визначають криміналістичну характеристику як систему інформації, що містить дані про злочин і пов’язані з ним обставини, а також виражає зміст, сутність і риси відповідних злочинів [224, 31; 226, 122].

Інша група вчених розглядає криміналістичну характеристику через її окремі властивості. Так, на думку Т.В. Авер’янової та інших, криміналістична характеристика окремого виду злочинів повинна містити характеристику початкової інформації, системи даних про спосіб вчинення і приховування злочину та типових наслідків його застосування, особи імовірного злочинця та імовірних мотивів і цілей злочину, особу імовірної жертви злочину, деяких обставин скоєння злочину (місця, часу, обстановки) [234, 687-689].

Для позначення криміналістичної характеристики у літературі використовується: 1) інформаційна модель предмету пізнання у кримінальному судочинстві [305, 34]; 2) інформаційна модель типових ознак певного виду (групи) злочинів [379, 310]; 3) імовірна модель події [234, 688]; 4) система даних (відомостей) про злочин, що сприяють розкриттю і розслідуванню [232, 366]; 5) система особливостей виду злочинів, що мають значення для розслідування [231, 333]; 6) система опису криміналістично значущих ознак злочинів [225, 324]; 7) система інформації про злочин, що розслідується, яка має кримінально-правове і процесуальне значення [31, 180]; 8) ідеальна модель типових зв’язків і джерел доказової інформації [122, 5]; 9) система узагальнених даних про найбільш типові ознаки певного виду злочинів [48, 242].

Таким чином, в усіх процитованих визначеннях йдеться про те, що криміналістична характеристика - це наукова абстракція, модель у вигляді системи узагальнених даних про вид (групу) злочинів або типових ознак певної категорії (групи) злочинів, в якій на статистичному рівні відображено кореляційні взаємозв’язки між її елементами [38, 17-23; 46, 17; 160, 58; 206, 16; 234, 687-688; 280, 186; 306, 37-38; 409, 21]. Тож, нам уявляється, що криміналістична характеристика злочинів є узагальнена інформаційна модель, яка представляє собою систематизований опис типових криміналістично значущих ознак окремих видів, груп злочинів, що мають істотне значення для виявлення, розкриття та розслідування останніх.

Дискусійним питанням у криміналістиці залишається необхідність відображення кореляційних взаємозв’язків між елементами криміналістичної характеристики. Так, деякі вчені, зокрема С.О. Назаров, пропонує взагалі відмовитися від пошуку кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики злочину. Ця думка здається нам цікавою. Такий підхід мотивується тим, що в кореляційній залежності змінна величина відповідає змінам постійної величини з певним ступенем імовірності. Коефіцієнт кореляції відповідно може змінюватися від 0,1 до 0,9, тобто залежність може виявлятися в одному злочині з десяти або в дев’яти з десяти злочинів. Якщо уявити, що криміналістична характеристика має п’ять елементів з коефіцієнтом кореляції 0,9 між ними, то, виходячи з того, що при визначенні надійності системи в цілому імовірність надійності її елементів перемножується, надійність такої криміналістичної характеристики злочину в цілому буде 0,59, тобто вона відповідатиме приблизно 590 злочинам з 1000, якщо ж елементів у системі ще більше, тоді кореляція між елементами менше, і відповідно надійність такої системи буде нижче 0,5. І тут виникає питання - чи може наука рекомендувати практиці систему з коефіцієнтом надійності менше 0,6, тобто коли імовірність програшу рівна або більше імовірності виграшу? [300, 19] Дійсно, наука не може рекомендувати систему з коефіцієнтом надійності менше 0,6, проте, з іншого боку, кореляційні залежності, виведені ще Л.Г. Відоновим [82], не раз доводили свою працездатність на практиці [178, 74].

Дисертант схиляється до думки, що практичне застосування криміналістичної характеристики полягає не у наявності кореляційних залежностей між її елементами, а у використанні її інформаційного компоненту [369, 219], тобто орієнтуючої ролі для слідчого. Якщо слідчий має в своєму розпорядженні відомості про криміналістічно значущі ознаки злочинів певного виду, а також ознаки конкретного злочину, що розслідується зараз, то він, спираючись на криміналістичну характеристику, може пізнати сутність злочинної діяльності, що розслідується, а також прогнозувати характер інших досі невідомих елементів злочину [417, 47], висунути більш обґрунтовані конкретні версії і вибрати найбільш оптимальні методи розслідування. Ефективність цього процесу обумовлена систематизацією елементів криміналістичної характеристики та існуванням між ними чітких зв’язків [178, 71-73; 428, 10-11, 13].

Одним з дискусійних питань у теорії криміналістичної характеристики злочинів є питання про кількісний і якісний склад її елементів. Наведемо її елементи, відомості про які частіше за інших зустрічаються в працях криміналістів: 1) механізм слідоутворення; 2) предмет злочинного посягання та умови його охорони; 3) способи підготовки, скоєння і приховування злочину; 4) особа імовірного злочинця; 5) імовірні мотиви і цілі; 6) обставини скоєння злочину; 7) особа імовірної жертви; 8) типові сліди злочину і імовірні місця їх знаходження; 9) знаряддя і засоби скоєння злочину. Слід відзначити, що перелічені елементи не можуть розглядатися як єдина та незмінна система для всіх видів злочинів [48, 246; 122, 7].

На нашу думку, суперечливим питанням залишається включення в криміналістичну характеристику деяких елементів. Серед них опис стану та значення боротьби з даним видом злочинів [92, 6-9]. Слід погодитися з Р.С.Бєлкіним, який зазначає, що такі дані стабільні і не корисні для методики розслідування як комплексу практичних рекомендацій. Отже, їх включення до криміналістичної характеристики необґрунтоване [53, 315].

При розгляді інших елементів криміналістичної характеристики варто прислухатися до думки В.Ф. Єрмоловича. Він стверджує, що до складу криміналістичної характеристики злочинів не можуть входити будь-які елементи, що відносяться не до самого злочину, а до його розслідування [156, 25]. Такий висновок ґрунтується на тому, що характеристика будь-якої події припускає опис її характерних, відмінних якостей, властивостей [310, 747], де обов’язково повинна враховуватися вимога безпосередньої належності будь-якого описуваного елемента до події, що характеризується. Так, при розгляді питання щодо включення у криміналістичну характеристику інформації про напрями, шляхи і засоби встановлення злочинця, а також опис типових слідчих ситуацій [322, 9-10], ми можемо вказати, що “слідча ситуація як сукупність умов, в яких протікає розслідування на певному етапі, безпосередньо пов’язана не зі злочином, а з його розслідуванням” [260, 84]. Звідси витікає, що опис типових слідчих ситуацій не можна вважати елементом криміналістичної характеристики злочинів. Це ж відноситься до опису носіїв типової початкової інформації про злочин [90, 299-300; 234, 688]. Отже, немає підстав для включення в криміналістичну характеристику злочинів опису носіїв типової початкової інформації про злочин.

З урахуванням викладеного, розглянемо далі такі елементи криміналістичної характеристики незаконного відтворення і розповсюдження комп’ютерних програм: предмет злочинного посягання; способи скоєння злочину; механізм слідоутворення; обставини скоєння злочину; типові особливості групи злочинців, мотиви та цілі скоєння злочину.


1.2. Криміналістична характеристика незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм

^ 1.2.1. Дані про предмет злочинного посягання та умови його охорони

Предмет злочинного посягання вивчається багатьма юридичними науками. Для криміналістики це самостійний, базовий, вузловий елемент криміналістичної характеристики злочину, який детермінує обстановку злочину і визначає шляхи його розслідування [156, 153]. Вибір злочинцем предмета злочинного посягання несе в собі певне інформаційне значення. У деяких випадках, він прямо вказує на мотив, мету, особливості особи злочинця, визначає коло осіб, серед яких він може знаходитися [90, 300].

Задача криміналістичного аналізу предмета посягання полягає у встановленні його властивостей і ознак. Їх вивчення в сукупності і взаємозв’язках може вплинути на встановлення різних обставин злочину, що актуально і для розслідування незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм.

Можливість визначення вищезгаданих обставин, виникає в результаті численних причинно-наслідкових зв’язків, існуючих між предметом злочинного посягання та іншими елементами криміналістичної характеристики, такими як: “предмет – спосіб – сліди”, “предмет – наслідки – мотив, мета”, “злочинець – мотив, мета – предмет”. Встановлення зв’язків має принципово важливе значення для встановлення злочинця і розв’язання інших задач у кримінальній справі.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

^ Незаконний продаж, дарування, обмін, прокат примірника комп’ютерної програми. Незаконний прокат дуже поширений в Україні. При цьому примірники комп’ютерних програм можуть бути як ліцензійними, так і контрафактними. Він полягає у тому, що власник примірника комп’ютерної програми надає іншій особі право використання та володіння даним примірником програми на певний період часу за винагороду. У заставу при цьому приймається грошовий еквівалент повної вартості примірника комп’ютерної програми. У момент повернення носія комп’ютерної програми власник повертає грошові кошти, віднявши з суми застави вартість прокату. Прокат примірника комп’ютерної програми можна робити, поки у її носія існуватиме здатність до відтворення.

^ Незаконний продаж, дарування, обмін комп’ютерів із встановленим на жорсткий диск програмним забезпеченням. Найпоширенішим серед вказаних способів є незаконний продаж комп’ютерних програм разом з комп’ютерною технікою. Цей спосіб характерний для дрібних торговельних підприємств, які займаються роздрібною або дрібнооптовою реалізацією комп’ютерної техніки. Наприклад, працівники ПП “Алком” м. Алчевська реалізували гр. Р. два комп’ютери, на жорстких дисках яких були встановлені комп’ютерні програми Windows XP Professional та Office 2003. Цими діями була завдана значна шкода корпорації Microsoft [240, 19].

Статус підприємця правопорушника у даному випадку виступає як форма приховування злочину, тим самим здобуваються зовнішні ознаки легальності його діяльності [387, 133].

^ Незаконні експортно-імпортні операції з примірниками комп’ютерної програми. Згідно ст. 15 Закону України “Про авторське право і суміжні права” право на імпорт примірників комп’ютерних програм є одним з виключних майнових прав правовласників [2].

Імпорт примірників комп’ютерних програм – переміщення даних товарів юридичною або фізичною особою відповідно до митних режимів: випуск для вільного обігу, реімпорт, митний склад, магазин безмитної торгівлі, вільна митна зона, вільний склад, переміщення фізичною особою примірників комп’ютерних програм не для комерційного використання, а також ввезення товарів за допомогою міжнародного поштового обміну, за допомогою засобів міжнародного зв’язку і глобальних комп’ютерних мереж.

У даному випадку немає відмінностей між ліцензійними або контрафактними примірниками комп’ютерних програм, якщо їх імпорт робиться без відповідного дозволу правовласника. При дослідженні слідчої і судової практики в Україні дисертант не стикався з кримінальними справами, порушеними за таким способом скоєння досліджуваного злочину.

^ Розповсюдження будь-якого примірника комп’ютерної програми з використанням можливостей комп’ютерної мережі Інтернет. Існує думка, що використання Інтернету властиве найбільш небезпечним злочинам у сфері комп’ютерної інформації [29, 9]. І це дійсно так, бо Інтернет надає злочинцям практично необмежені можливості: діяти здалеку та анонімно (передача даних на відстані), постійно змінювати як псевдоніми, так і адреси безлічі своїх інтернет-магазинів, за допомогою яких привертати покупців наднизькою ціною на продукцію. Тож, з розвитком глобальної мережі Інтернет та її доступності, почало розвиватися і незаконне розповсюдження комп’ютерних програм.

Дії з незаконного розповсюдження примірника комп’ютерної програми за допомогою мережі Інтернет виражаються у наданні доступу до нього через електронні системи будь-якій іншій особі з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором. Для виконання таких дій необхідно мати комп’ютер, модем, а також доступ до Інтернету. Особа, яка хоче скористатися послугами піратів, повинна або відправити замовлення на пересилку бажаної програми, або самостійно вибрати і скопіювати програму у переліку запропонованих.

Матеріали судової і слідчої практики в Україні ще не містять таких прикладів, але у Росії вже виявлялися порушення авторського права скоєні таким способом. Так, був затриманий гр. М., який через Інтернет незаконно поширював інформаційно-правову систему “Кодекс”. За фактом порушення авторських прав консорціуму “Кодекс” прокуратурою м. Санкт-Петербурга порушено кримінальну справу, відносно гр. М., який діючи у складі злочинної групи, організував на інтернет-сервері торгову компанію “Алекс-ТМ”, що займалася розповсюдженням різних комп’ютерних програм. Особи, які бажали придбати програми, робили відповідне замовлення на сайті. Після чого диски з обраними програмами доставлялися кур’єрами [418, 7-8].

Разом з незаконним розповсюдженням комп’ютерних програм існує кілька проблем іншого характеру, які вимагають термінового вирішення. По-перше, якщо цифрові копії творів (комп’ютерних програм) визнавати за примірники в юридичному значенні, то переміщення таких копій через державний кордон слід вважати імпортом примірників творів. Тобто, якщо сайт, з якого робиться копіювання примірника комп’ютерної програми, знаходиться за межами території України, то користувач виконує незаконний імпорт примірника твору і, відповідно, є правопорушником. Тобто держава не може протидіяти незаконному імпорту творів через мережу Інтернет [323, 78].

По-друге, технічні особливості означеної мережі обумовлюють існування тимчасових копій переміщуваної комп’ютерної програми. Тобто, будь-який користувач, сам того не помічаючи, під час проглядання твору, розміщеного у мережі, створює як мінімум, сім тимчасових копій цього твору: по одній копії в модемах передаючого та приймаючого комп’ютерів, в одному або декількох проміжних комп’ютерах – маршрутизаторах, в броузері, а також в оперативній пам’яті, у відеокомпресійному чипі й у відеокарті самого приймаючого комп’ютера. І це не рахуючи постійної копії, яку користувач може зберегти на жорсткому диску свого комп’ютера [186, 43; 323, 56]. Згідно зі ст.1 Закону України “Про авторське право і суміжні права” авторсько-правова охорона розповсюджується на будь-які копії творів [2]. Звідси витікає, що будь-який користувач мережі Інтернет, стає потенційним порушником авторських прав.

Висновком до викладеного є пропозиція розв’язання згаданих проблем на законодавчому рівні. Стосовно тимчасових копій, наприклад, можна внести зміни до Закону України “Про авторське право і суміжні права”, де передбачити, що технічні особливості функціонування мережі Інтернет, передбачають наявність тимчасових копій у деяких технічних пристроях, що не може розцінюватися як порушення авторського права і суміжних прав.

Наприкінці відзначимо, що достатньо велика кількість порушень авторського права щодо незаконного відтворення та (чи) розповсюдження комп’ютерних програм, залишається нерозкритою, а тому даний вид злочинів характеризується високим ступенем латентності, як і інші види комп’ютерних злочинів [120, 68].


^ 1.2.3. Узагальнені дані про сліди скоєння незаконного відтворення і розповсюдження комп’ютерних програм

О.Я. Баєв справедливо підмітив, щ