Реферат: Ормування аграрного сектору національної економіки чимала роль відводиться поглибленню на ринкових засадах відносин між промисловістю та сільським господарством

ПЕРЕДМОВА






У процесі реформування аграрного сектору національної економіки чимала роль відводиться поглибленню на ринкових засадах відносин між промисловістю та сільським господарством. Від того, наскільки ці відносини будуватимуться на взаємовигідній, паритетній основі, залежатиме не лише ефективність агропромислового виробництва, а й результативність економічних перетворень взагалі.

Саме цим зумовлюється необхідність вивчення такої дисципліни, як «Організація агропромислового комплексу». Мета її — опанування студентами теоретичних знань щодо особливостей і специфіки формування агропромислового комплексу, здійснення агропромислової інтеграції в сучасних умовах, прищеплення практичних навиків з організації агропромислового виробництва, становлення спеціалізованих (продуктових) вертикалей (продуктових підкомплексів) і на цій основі — агропромислових формувань, а також опрацювання системи і механізму міжгалузевих економічних відносин у рамках АПК.

Завданням дисципліни є надання студентам можливості оволодіти знаннями і навиками з: розроблення заходів і рекомендацій щодо агропромислової інтеграції, аналізу та узагальнення досвіду міжгалузевих зв’язків і функціонування агропромислових формувань різного виробничого спрямування; обґрунтування пропозицій пропорціонального і збалансованого розвитку АПК з урахуванням специфіки функціонування всіх його галузей і сфер; удосконалення управління і планування, форм і методів стимулювання з максимальною орієнтацією виробництва на високі кінцеві результати.

Предмет дисципліни — становлення та вдосконалення виробничих і економічних зв’язків, специфіка вияву та можливості використання економічних законів і важелів у практиці забезпечення пропорціонального і збалансованого розвитку сфер і ланок АПК, взаємозв’язок і взаємодія галузей, що його формують.

На вивчення дисципліни «Організація агропромислового комплексу» навчальним планом відведено один семестр бакалаврської програми. Оскільки студент уже обізнаний з основами функціонування і розвитку аграрних підприємств та їх зовнішнього економічного середо­вища, йому легше оволодіти теоретичними і практичними навиками з питань агропромислової інтеграції та становлення агропромислового виробництва взагалі.

У підручнику «Організація агропромислового комплексу» відповідно до програми дисципліни розглядаються 10 тем, кожну з яких побудовано за схемою «суть — особливості — дія — економічний механізм — основи функціонування в ринковій економіці». У ньому широко висвітлюється фактичний стан і визначаються шляхи розвитку агропромислового виробництва. Однак реальне життя вносить певні зміни у соціально-економічний і виробничий процеси і, отже, потребує певних уточнень, а іноді й формування принципово нового бачення і розуміння суті проблеми.

Завдання даного навчального посібника й зводиться до того, щоб допомогти студенту глибоко і всебічно опанувати програмний матеріал не лише на основі засвоєння тем, викладених у підручнику, а й через осмислення нових підходів, поглядів на певний процес агропромислового виробництва, і на цій основі сформувати той оптимальний багаж теоретичних знань, який дасть змогу вільно орієнтуватись у практичному житті. Щоб допомогти студенту опанувати матеріал кожної теми дисципліни, автор пропонує таку архітектоніку навчально-методичного посіб­ника:

виклад основних положень навчальної програми;

навчально-методичне забезпечення кожної теми, яке охоплює методичні поради щодо вивчення матеріалу, плани семінарських занять із зазначенням відповідної літератури, термінологіч­ний словник, навчальні завдання і завдання для перевірки знань;

завдання блочно-модульного контролю;

критерії оцінювання знань студентів з дисципліни під час підсум­кового контролю;

список рекомендованої літератури.

Особливістю пропонованого навчально-методичного посібника є те, що в ньому основну увагу сконцентровано на тих принципових питаннях, які повністю висвітлюють зміст і суть кожної теми. Засвоївши їх, студент буде спроможний чітко сформулювати правильні відповіді, виявивши при цьому достатню наукову обізнаність і вміння практичного трактування та застосування набутих теоретичних знань. Власне у цьому й полягає суть економічного навчання — навчити студента не відтворювати набуті знання, а вміти ними користуватися під час аналізу складних соціально-економічних явищ, економічно мислити, продукувати нові погляди і підходи до характеристики соціально-економічних принципів, зокрема в агропромисловому виробництві.







^ ТИПОВА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ









Предмет, метод і завдання дисципліни. Об’єктивна необхідність формування й розвитку агропромислового комплексу, синтезу сільського господарства й промисловості. АПК — головна ланка в реалізації аграрної політики, розв’язанні продовольчої проблеми.
Предмет дисципліни — становлення та вдосконалення виробничих і економічних зв’язків, специфіка вияву і можливості використання економічних законів і важелів у практиці забезпечення пропорційного й збалансованого розвитку сфер і ланок АПК, взаємозв’язок і взаємодія галузей, що формують його.

Завдання дисципліни — вивчення закономірностей формування АПК, розроблення заходів і пропозицій щодо його пропорційного і збалансованого розвитку з урахуванням специфіки функ­ціонування всіх галузей і сфер, удосконалення управління і планування, форм і методів стимулювання з максимальною орієнтацією виробництва на високі результати АПК як одного цілого.

Методологічна основа дисципліни — закони діалектики, законодавчі акти й постанови з питань аграрної політики і розвитку АПК, наукові методи аналізу та узагальнення економічних явищ і процесів, міжнародний досвід формування і розвитку АПК.

Тема 1. Формування АПК — об’єктивний
процес поглиблення суспільного поділу праці

Передумови і фактори виникнення й становлення АПК.

Технологічний процес агропромислового виробництва і роль галузей, що утворюють АПК, у його здійсненні. Поєднання природної і технічної стадій виробництва — головний критерій зрілості агропромислового виробництва. Досільськогосподарська, сільськогосподарська і післясільськогосподарська ланки агропромислового виробництва і технологічні способи їх поєднання.

Агропромислова інтеграція, її суть, функції і завдання. Об’єкт і суб’єкт інтеграції, її стадії. Галузі та види діяльності, їхня функціональна роль в інтеграційному процесі. Принципи і критерії віднесення галузей до складу АПК. Рівні інтеграції та специфіка їхніх завдань. Фактори, що прискорюють й уповільнюють процес агропромислової інтеграції. Напрями агропромислової інтеграції.

Агропромислове виробництво. «Дерево» галузі, продуктовий тандем. Основні риси, переваги і суперечності агропромислового виробництва.

Тема 2. АПК — логічне завершення
процесу агропромислової інтеграції

Організаційно-господарські структури та агропромислові фор­мування як продукт інтеграції. Народногосподарський і регіональні АПК, особливості їх побудови і функціонування. Основні напрями вдосконалення міжгалузевих зв’язків і підвищення ефективності функціонування народногосподарського АПК. Фактори, критерії і показники ефективності народногосподарського АПК. Структура народногосподарського АПК і функціональна роль його основних ланок. Основні види структури АПК. Сфери АПК та їхня функціональна роль.

АПК у системі інших міжгалузевих комплексів. Вхідні й вихідні зв’язки АПК з іншими міжгалузевими комплексами. Місце АПК в народногосподарському комплексі.

Тема 3. Перша сфера та її роль у розвитку АПК

Об’єктивна необхідність виділення в технологічному процесі агропромислового виробництва самостійної ланки — галузей
І сфери. Головне призначення І сфери. Галузевий склад І сфери та його роль у відтворювальному процесі. Техніко-технологічні вимоги і господарсько-економічні зв’язки галузей І сфери з іншими ланками АПК. Єдина технологічна політика, роль галузей
І сфери в її реалізації в рамках АПК. Особливості включення до складу АПК галузей І сфери.

Матеріальні ресурси промислового і сільськогосподарського походження. Роль галузей І сфери у здійсненні виробничо-технологічних зв’язків і формуванні споживчої вартості кінцевого продукту АПК. Вимоги до галузей І сфери. Фактори, що зумов­люють значення І сфери у структурі АПК. Ресурсоощадні технології як один із головних критеріїв оцінки діяльності галузей
І сфери. Характеристика головних галузей І сфери, аналіз щільності та рівня їхніх зв’язків з іншими галузями АПК. Кількісна та якісна оцінка ресурсів промислового походження. Формування ринку матеріально-технічних ресурсів.

Тема 4. Друга сфера — головна
ланка агропромислового комплексу

Сільське господарство як головне джерело одержання продовольства. Фактори, що зумовили центральне місце сільського господарства в структурі АПК. Вимоги сільського господарства до забезпечувальних та обслуговуючих галузей АПК. Роль сільського господарства в розвитку переробних галузей.

Загальна соціально-економічна характеристика сільського гос­подарства, його галузевої структури. Особливості сільського господарства та необхідні заходи щодо його розвитку в рамках АПК.

Ресурси сільського господарства, їх класифікація. Виробничий потенціал. Ресурсовіддача як головний критерій ефективності використання виробничого потенціалу. Земельні, водні, матеріальні, трудові та інші ресурси сільського господарства. Особливості формування і відтворення виробничих ресурсів сільського гос­подарства.

Інтенсифікація виробництва — головний шлях ефективного використання ресурсів і розвитку сільського господарства. Фактори, що зумовлюють об’єктивну необхідність переходу сільського господарства на інтенсивний шлях розвитку.

Планомірність процесу інтенсифікації сільського господарства і механізм комплектування ресурсів. Управління процесами інтенсифікації в галузях сільського господарства.

Формування ринку сільськогосподарської продукції і сировини.

Тема 5. Третя сфера та її роль у створенні
кінцевого продукту АПК

Місце і роль ІІІ сфери у доведенні до споживача кінцевого продукту АПК.

Склад, класифікація і функціональна роль галузей ІІІ сфери. Рівень розвитку заготівлі, переробки, зберігання і реалізації продукції як головний критерій функціональної зрілості галузей
ІІІ сфери. Параметри, що визначають функціональну зрілість галузей ІІІ сфери.

Система заготівлі і зберігання продукції — поєднувальна ланка між виробництвом і переробкою. Прямі й непрямі зв’язки сільського господарства з переробними галузями і торгівлею, центровивіз.

Переробні підприємства — їх види і призначення. Збалансованість потужностей сировинних зон і переробних підприємств. Підприємства первинної і вторинної переробки сільськогосподарської сировини.

Показники, що характеризують збалансованість потужностей. Вимоги переробних галузей до сільськогосподарської сировини.

Торгівля, розвиток товарно-грошових відносин і аграрного ринку як завершальна ланка ІІІ сфери АПК.

Нові напрями інтеграційних процесів у заготівлі, переробці й реалізації продуктів сільськогосподарського походження.

Тема 6. Виробнича інфраструктура
та її функціональне призначення

Суть і особливості інфраструктури. Види інфраструктури та їх класифікація. Виробнича інфраструктура та її функціональна роль. Галузевий склад виробничої інфраструктури. Структура агросервісу. Агросервіс загального і продуктового призначення. Регіональна структура агросервісу. Завдання агросервісу в сучасних умовах. Агросервіс і сучасна технічна політика АПК. Основи створення підприємств з комплексного обслуговування сільського господарства. Машинно-технологічні станції, їхня суть, умови функціонування. Особливості розвитку найголовніших галузей агросервісу в сучасних умовах. Агросервіс і ринкове середовище.

Тема 7. Соціальна інфраструктура АПК

Поняття про соціальну інфраструктуру. Сільські території та сільські поселення, їх облаштування. Функціональна роль соціальної інфраструктури. Сучасний стан і завдання соціальної інфраструктури. Особливості і галузевий склад соціальної інфраструктури. Основні напрями осучаснення соціальної інфраструк­тури. Соціальна інфраструктура і ринкові відносини. Можливі джерела інвестування соціальної інфраструктури. Шляхи формування повноцінного життєвого середовища на селі. Завдання сучасної соціальної політики.

Тема 8. Агропромислові формування
та основи їх функціонування

Суть і особливості агропромислових формувань. Об’єктивні передумови створення агропромислових формувань. Основні види агропромислових формувань, їх класифікація. Господарські агропромислові формування. Територіальні агропромислові фор­мування. Організаційно-економічні переваги агропромислових формувань. Основи створення агропромислових формувань. Механізм створення агропромислових формувань. Агропромислові формування в умовах ринкових перетворень.

Тема 9. Продуктові підкомплекси як основа
організації агропромислових формувань

Економічна суть і головні ознаки продуктових підкомплексів. Агропромисловий цикл та його структура. Функціональне призначення аграрного, переробного і торгового циклів. Агропромисловий цикл і структуризація продуктових підкомплексів. Різновиди та особливості продуктових підкомплексів. Характеристика головніших продуктових підкомплексів. Ринкові перетворення в продуктових підкомплексах. Основи створення продуктових вертикалей ринкового спрямування. Алгоритм створення ринкової продуктової структури.

Тема 10. Економічний механізм АПК

Поняття про господарський та економічний механізм. Структура і складові елементи економічного механізму АПК. Управління в системі економічного механізму та його особливості. Пріоритети та їхня роль в управлінні. Пропорції АПК та їхнє місце в економічному механізмі. Захід як інструмент управління і планування. Вибір принципу планування. Програмно-цільове планування та його переваги. Методологічне забезпечення програмно-цільового планування. База планування. Вимоги та умови програмно-цільового планування. Баланс продовольства як соціальне замовлення. Державне замовлення та індикативний план. Цільові комплексні програми, їхня суть й особливості розроблення. Цінові та фінансово-кредитні важелі. Механізм регулювання міжгалузевих відносин. Особливості становлення економічного механізму АПК у сучасних умовах. Цілі АПК та їхній зв’язок з економічним механізмом. Моніторинг економічного механізму АПК.







НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ
^ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ




Тема 1.^ Формування АПК — об’єктивний
процес поглиблення суспільного поділу прац
Питання для обговорення

Технологічний процес агропромислового виробництва.

Міжгалузеві зв’язки, їх види та механізм поєднання.

Суть агропромислової інтеграції.

Якісні ознаки агропромислової інтеграції.

Агропромислове виробництво, його особливості, переваги і суперечності.

Агропромислове виробництво в системі ринкових перетворень.

Практичні завдання

Встановити вимоги (за принципом зворотного зв’язку):

а) сільського господарства до таких ресурсів промислового походження: мінеральні добрива, зернозбиральні комбайни, дощувальні установки;

б) переробних галузей до таких видів сировини: молоко, овочі, цукрові буряки.

2. Виокремити досільськогосподарську, сільськогосподарську і післясільськогосподарську ланки одержання таких видів кінцевого продукту агропромислового виробництва: хліб, взуття (шкіряне), овочеві консерви.











Література







Экономика, организация и планирование агропромышленного ком­плекса. — К., 1989. — С. 19—30.

Коденская М., Киселев В. Агропромышленные предприятия и агрофирмы в условиях перехода к рынку. — К., 1993. — С. 15—25.

Малік М. Й. Реформування власності і реструктуризація підприємств АПК // Економіка АПК. — 1998. — № 11.

Національна програма розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1999—2010 роки // Економіка АПК. — 1999. — № 6.

Саблук П. АПК на межі століть: наміри і перспективи // Урядовий кур’єр. — 1999. — 21 серпня.

Хорунжий М. Й. Аграрна політика. — К., 1998. — С. 4—15.

Хорунжий М. Й. Організація агропромислового комплексу. — К., 2001. — С. 5—36.







1.3. Термінологічний словник







Аграризація індустрії — урахування промисловістю у виробництві матеріально-технічних ресурсів запитів сільського господарства .

Аграрна політика — сукупність науково-обґрунтованих ідей і важелів державного впливу на функціонування сільського господарства та пов’язаних з ним галузей на певному історичному етапі розвитку національної економіки.

аграрний детермінізм — необґрунтоване завищення ролі сільського господарства у розв’язанні соціально-економічних питань, і зокрема продовольчої проблеми

Агропромислова інтеграція — процес зближення і поєднання галузей сільського господарства і промисловості, що забезпечує органічний синтез цих найважливіших сфер матеріального виробництва, їхню гармонічну соціально-економічну єдність.

Агропромислова інтеграція вертикальна — організація співпраці юридично та економічно самостійних підприємств та організацій, які в процесі відтворення на основі поділу праці здійснюють різні стадії виробничого циклу з одержання кінцевого продукту.

Агропромислова інтеграція горизонтальна — форма організації співробітництва юридично та економічно самостійних підприємств і організацій однієї галузі.

Агропромислове виробництво — перехід від традиційного відокремлення господарсько-виробничих зв’язків між окремими елементами технологічного процесу до їх органічного поєднання та організаційного оформлення в певні міжгалузеві структури.

Агропромислове формування — первинна ланка суспільного поділу праці, в якій організаційно і технологічно поєднуються певні елементи технологічного процесу одержання кінцевого продукту на основі промислової переробки сільськогосподарської сировини.

Агропромисловий комплекс — сукупність галузей, організаційно і економічно об’єднаних спільністю цілей і завдань з розв’язання продовольчої проблеми.

Агропромислової інтеграції аспекти — перелік тих конкретних завдань економічного, організаційного, соціального і морально-етичного характеру, які мають обов’язково вирішуватись у процесі синтезу сільського господарства і промисловості.

Агропромислової інтеграції напрям — вибір найбільш прийнятної організаційної форми поєднання природного і технічного факторів виробництва та реалізації міжгалузевих зв’язків.

Агропромислової інтеграції рівні — можливість забезпечення технологічної єдності природного і технічного факторів виробництва в масш­табах країни чи регіону.

Агропромислової інтеграції стадії — ступінь синтезу елементів технологічного процесу одержання кінцевого продукту.


Відокремлена господарська структура — підприємство, яке виконує покладену на нього функціональну роль із забезпечення певного елемента технологічного процесу.


Зворотний зв’язок — технологічні та економічні вимоги галузі-споживача до галузі — виробника (постачальника) ресурсів.


Індустріалізація сільського господарства — насиченість сільського господарства матеріально-технічними ресурсами промислового походження, які дають змогу запровадити машинне виробництво.


Міжгалузеві зв’язки — сукупність погоджених організаційних дій учасників спільної діяльності у сфері виробництва, управління, економіки і соціальних питань.


Продовольча проблема — незбалансованість між попитом на продовольство і пропонуванням.


Синергічний принцип (ефект) — зв’язок між елементами (ланками) системи з приводу задоволення ідентичних (взаємозамінних) потреб, застосування взаємозамінних ресурсів, комплексного (спільного) використання економічного (виробничого) потенціалу.

Стадії розвитку агропромислового комплексу — конкретна реалізація умов і цілей агропромислової інтеграції в історичному аспекті виникнення, становлення і формування цієї міжгалузевої структури.

Суспільний поділ праці — відокремлення різних видів праці і вироб­ництва в суспільстві.

Тандем (агропромисловий) — поєднання природної і технічної стадій одержання конкретного виду кінцевої продукції.

Технологічний процес агропромислового виробництва — органічне поєднання та технологічна відповідність певній стадії процесу виробництва кінцевого продукту факторів виробництва, що формуються в досільськогос­подарській, сільськогосподарській і післясільськогосподарській ланках.


Функціональний принцип (ефект) — суть зв’язків між окремими елементами (процесами) системи, кожен з яких виконує функцію, необхідну для досягнення певної мети (відповідно до функціонального призначення даного елемента чи процесу).







1.4. Навчальні завдання







Обов’язковою умовою засвоєння основних положень теми є розв’язання певних ситуаційних завдань, а саме:

1. На прикладі конкретних ресурсів промислового походження і видів кінцевої продукції АПК з’ясувати практичну суть зворотного зв’язку й визначити:

а) вимоги сільського господарства до ресурсів промислового походження;

б) вимоги переробних галузей до технологічної якості сільськогосподарської сировини.

2. Установити переваги і вузькі місця (вади) таких напрямів агропромислової інтеграції:

а) внутрішньогосподарська;

б) міжгосподарська;

в) міжгалузева;

г) змішана.

3. Користуючись схемою технологічного процесу одержання конкретного виду кінцевого продукту АПК, виокремити ланки:

а) досільськогосподарську;

б) сільськогосподарську;

в) післясільськогосподарську.

4. З’ясувати можливості забезпечення синергічного ефекту одержання кінцевого продукту:

а) структур, що функціонують відокремлено;

б) інтегрованих структур.

5. Визначити конкретні економічно-організаційні переваги інтегрованого агропромислового виробництва.







1.5. Завдання для самоперевірки знань







Для перевірки рівня засвоєння теоретичних положень теми студенту рекомендуються такі запитання і завдання:

1. Що являє собою продовольча проблема (продовольча безпека) і чи спроможне сільське господарство самотужки її вирішити? Чому виникла необхідність поєднання зусиль аграрного сектору і промисловості для задоволення потреб суспільства у продовольстві? Вказати причини і фактори, що зумовлюють необхідність синтезу сільського госпо­дарства і промисловості. Навести приклади з реального життя України.

2. Викласти власне розуміння суті технологічного процесу одержання кінцевої продукції агропромислового виробництва, необхідності його розмежування на складові ланки (які?) та дотримання механізму зворотного зв’язку. Як можна практично вирішити проблему індустріалізації сільського господарства та аграризації індустрії? Що теоретично і практично означають синхронізація і збалансованість ланок технологічного процесу агропромислового виробництва?

3. Обґрунтувати необхідність і механізм реалізації міжгалузевих зв’язків відповідно до ланок технологічного процесу. Можна обійтись якимсь одним видом зв’язків чи потрібна їх система? Які показники можуть характеризувати ступінь розвитку та імплементації міжгалузевих зв’язків?

4. Чому виникає необхідність інтеграції промисловості і сільського господарства; що цьому сприяє, а що стримує цей процес? За допомогою яких якісних ознак можна охарактеризувати ступінь розвитку агропромислової інтеграції? У чому полягають особливості процесу агропромислової інтеграції в Україні?

5. Що слід уважати логічним завершенням, продуктом агропромислової інтеграції? Чим характеризується агропромислове виробництво і в чому полягають його особливості? Чи має воно переваги перед відокремленим виробництвом? Суперечності агропромислового виробництва — це нормальне явище чи вади організації? Чому треба виділити зі складу агропромислового виробництва відокремлені господарські структури і агропромислові формування? Агропромислове виробництво — це суб’єкт ринкової економіки чи ні? У чому полягає його специфічність?

6. У процесі агропромислової інтеграції доводиться брати до уваги інтереси учасників, які можуть бути однакові, різні і взаємозалежні. У який спосіб можна дійти спільної згоди, коли інтереси є різними?

7. Одна з умов інтеграційного процесу — технологічна зв’язаність партнерів (тандем). Чи можлива інтеграція, коли така зв’язаність відсутня?

8. Сформувати можливі переробні тандеми, поклавши в основу такі види заводів: консервний, цукровий, комбікормовий, спиртовий, виноробний, крохмалеробний. На основі якої кінцевої продукції можливі такі комбіновані тандеми?

9. Одним із напрямів агропромислової інтеграції є внутрішньогосподарська. Фактори, які їй сприяють, є такі: виробничі, соціальні, фінансові та ринкові. До ринкових належать: конкуренція в збуті продукції, самозабезпечення, насичення ринку, диверсифікація і ринкова сталість господарства. Визначити фактори — виробничі, соціальні і фінансові. З’ясувати, в чому полягають переваги внутрішньогосподарської інтеграції, а в чому її вузькі місця.

10. Агропромислова інтеграція в сучасних умовах може охоплювати не лише сферу виробництва, а й соціальні відносини. Наприклад, централізація ресурсів для утворення інтегрованих структур у соціальній сфері, формування єдиної системи матеріальної заінтересованості. Що конкретно слід під цим розуміти і які тут можуть бути організаційні форми інтеграції?

11. Форми інтеграції: горизонтальна і вертикальна. Що вони собою являють, які їхні спільні риси і принципові відмінності?

12. У практиці склалися такі форми агропромислової інтеграції:

укладання договорів;

створення власних чи кооперативних пунктів промислової переробки сировини і реалізації кінцевої продукції;

придбання аграрними підприємствами акцій сервісних і переробних підприємств;

створення агропромислових формувань.

Яка із цих форм є найбільш ефективною і які умови потрібні для її застосування?

13. Агропромислова інтеграція забезпечує відповідний соціально-економічний ефект. Серед економічних переваг слід особливо виділити вирівнювання економічних умов усіх підприємств-учасників, а також зниження податкового навантаження на 1 грн продукції і на одного працівника. Які ще економічні переваги Ви можете визначити? У чому полягають переваги соціального характеру, які забезпечує агропромислова інтеграція?

14. Перспективними напрямами агропромислової інтеграції у сфері виробництва є:

раціоналізація і концентрація сировинних зон;

перехід на раціональні методи доставки ресурсів (центрозавіз) і вивезення сировини (центровивіз);

кооперування у використанні робочої сили та інших ресурсів.

Хто має стати інтегратором і чи можуть ці напрями агропромислової інтеграції охопити особисті селянські господарства?

15. Агропромислова інтеграція в своїй основі базується на створенні економічних відносин, які охоплюють увесь виробничий (агропромисловий) цикл — від придбання матеріально-технічних ресурсів до реалізації кінцевої продукції. У який спосіб це можна здійснити?

16. Регіональна інтеграція може мати такі форми:

1) об’єднання товаровиробників (постачальників сировини і переробних заводів) із фінансовими організаціями, постачальницькими, науково-дослідними установами, розташованими в одному регіоні;

2) те саме плюс торгові фірми;

3) те саме плюс підприємство, що використовує кінцевий продукт як сировину.

Альтернативними формами є: корпорації, асоціації, концерни, консорціуми, аграрно-промислово-фінансові формування, групи, фірми, холдинги.

Яким із цих форм слід віддати перевагу?

17. Можливі такі форми вертикальної координації та інтеграції в сучасних умовах реформування відносин в АПК:

Напрями
діяльності

Суб’єкт власності та управління

товаровиробник

товаровиробник і несільсько­господарська структура

несільськогосподарська
структура

Технологічне обслуговування і ресурсне забезпечення сільсько­го господарства

інтегратор — товаровиробник.
Інтеграція реалізується через
кооперативний механізм

зворотна інтеграція — по­стачальницький і сервісний кооператив

координація через контрактні
відносини

що гарантують ресурсне забезпечення

інтегратор — несільськогоспо­дарська структура; можлива пряма і зворотна інтеграція

Сільське господарство

горизонтальна інтеграція

що зумовлюють тех­нологічні прийоми сільськогосподарсь­кого виробництва

Переробка, зберігання, маркетинг

пряма інтеграція — переробний і маркетинговий коо­ператив

що гарантують збут продукції

Джерело: Валентинов В. Л. Вертикальна координація як фактор розвитку міжгалузевих відносин в АПК // Економіка АПК. —2003. — № 6. — С. 27.

Спробувати застосувати наведену схему для розгляду сучасних проблем агропромислової інтеграції в Україні.

18. Серед переваг вертикальної інтеграції — можливість налагодження паритету цін, створення реальних економічних умов для нормального функціонування всіх партнерів.

За рахунок чого вдається цього досягти і які агропромислові формування це можуть забезпечити?

19. «Провідне місце має займати розвиток кооперації та агропромислової інтеграції як важливішої умови зниження витрат виробництва й обігу. Кооперація та інтеграція сприятимуть підвищенню дохідності всіх учасників процесу виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, а також залучених інвестицій в аграрну сферу і відновленню потенціалу АПК».

Джерело: Саблук П. Т. Основні напрями розвитку високоефективного агропромислового виробництва в Україні // Економіка АПК. — 2002. — № 7. — С. 10.

Пояснити, у чому конкретно виявляється ефективність від інтеграції та кооперації виробництва.

20. Можливими варіантами інтеграції агропромислового і фінансового капіталу є:

1) Розвиток в агропромислових підприємствах фінансових структур у вигляді фінансово-розрахункових центрів (ФРЦ). Це суттєвий крок на шляху до раціонального використання фінансового капіталу, який все частіше знаходить своє місце в економіці сільського господарства. Такі центри слід уважати зародками процесу об’єднання фінансового та агропромислового капіталу.

2) Організація в агропромислових підприємствах філій банківських та інших фінансових установ, які безпосередньо не пов’язані з сільськогосподарським виробництвом, але дають змогу краще використовувати фінансові активи підприємства.

3) Організаційне об’єднання агропромислових підприємств з банківськими та іншими фінансовими установами й створення на цій основі нових організаційно-правових формувань — фінансово-агропромис­лових груп.

Джерело: Рильський М. В. Промислово-фінансові групи в АПК: напрями розвитку // Економіка АПК.— 1996. — № 10—11. — С. 49.

З’ясувати, які передумови слід створити на верхньому і нижньому рівнях управління в АПК, щоб забезпечити ці процеси інтеграції.

21. Інтегровані структури корпоративного типу мають сутнісні характеристики: складна система інтеграційних і кооперативних зв’язків, вертикальна диверсифікація капіталу, багатогалузевий характер діяльності.

Спробувати дати інтерпретацію кожної окремо взятої характеристики стосовно регіонального і продуктового спрямування інтегрованої структури корпоративного типу.

22. «При створенні агропромислової господарської структури:

обґрунтовується мета створення формування;

окреслюється сфера діяльності інтегрованої господарської струк­тури;

проводиться реєстрація створеного господарського об’єднання».

Джерело: Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва. — К., 1999. — С. 258, 259.

Що ще треба передбачити для обґрунтування необхідності створення нової інтегрованої структури?

23. «Нова економічна реальність зумовила розвиток вертикальної інтеграції в АПК. В умовах конкуренції на ринку сировини переробні підприємства, особливо в м’ясо-молочній, консервно-овочевій і цукровій промисловості, намагаються встановити більш стабільні і довготермінові зв’язки з сільськогосподарськими виробниками. Поки що така інтеграція розвивається переважно у вигляді виробничої контрактації, однак уже виникають елементи і корпоративного інтегрування: вкладаються кошти в розвиток господарств-постачальників, їм надаються кредити (у т. ч. і товарні), на паях будуються приміщення для утримання тварин і т. д. При цьому не завжди подібні операції оформляються з погляду власницьких прав: так, молокозавод, який за свій рахунок обладнав ферми ряду своїх основних постачальників молока, не оформляє цю угоду ні як інвестиції в ці підприємства, ні як оренду, лізинг, ні в будь-який інший спосіб.

Великі переробні та харчові підприємства починають скуповувати дрібніші, щоб використати їх як первинні колектори чи переробників сировини».

Джерело: Серова Е. В. Аграрная экономика. — М., 1999. — С. 424, 425.

Наскільки такий погляд є характерним і прийнятним для процесу інтеграції в сучасній Україні?

24. До факторів, що стримують процес агропромислової інтеграції в сучасних умовах, слід віднести неврегульованість взаємовідносин між аграрними і переробними підприємствами, що позначається на проблемах відносин власності і договірних відносин з постачання і переробки сировини.

Вирішення цієї проблеми можливе за умов:

забезпечення неперервності єдиного технологічного циклу;

розуміння взаємозалежності та обмеженості у виборі партнерів-учасників;

зниження сукупних витрат на різних стадіях виробництва і реалізації кінцевої продукції.

Які, на Вашу думку, ще потрібні умови і чи створення їх залежить виключно від аграрних і переробних та сервісних підприємств?

25. «Дерево» інтегрованої галузі у виробництві цукру має таку структуру:




З’ясувати, чи правильно так називати дану продуктову вертикаль. Що має бути визначальним — кінцева продукція чи сировина?

На основі наведеної схеми побудувати «дерево» галузі буряківництва. Що ще слід додати, а що на схемі є зайвим?

26. У сільській місцевості є такі осередки праці:

аграрне підприємство;

фермерські господарства;

особисті селянські господарства;

заготівельний пункт;

агроторговий дім;

ремонтна майстерня;

фельдшерсько-акушерський пункт;

пошта;

магазин продовольчих товарів;

бібліотека;

школа;

дитячий садок;

пункт прокату техніки;

будинок культури;

комплекс побутового обслуговування;

ковбасно-коптильний цех;

плодоовочеконсервний цех.

Які з цих осередків слід уважати суб’єктами агропромислової інтеграції в широкому розумінні слова? Хто в даному випадку може взяти на себе функцію інтегратора?

27. У межах певної території є такі виробничі структури:

Сільськогосподарська ланка

Післясільського