Реферат: Проектний аналiз

ОДЕСЬКІЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ


Кафедра управління проектами


“ПРОЕКТНИЙ АНАЛIЗ”


(опорний конспект лекцій)


Одеса – 2008 р.


З М I С Т


ЛЕКЦIЯ 1.КОНЦЕПЦІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ ПРОЕКТНОГО АНАЛІЗУ

1.1. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ПРОЕКТНОГО АНАЛІЗУ.

1.2. ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ПРОЕКТНОГО АНАЛІЗУ.

2.3. ЦІННІСТЬ ГРОШЕЙ У ЧАСІ, ТЕПЕРIШНА I МАЙБУТНЯ ВАРТІСТЬ.

2.4. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕПЕРІШНЬОЇ ТА МАЙБУТНЬОЇ ВАРТОСТІ.

2.5. НАРОЩЕННЯ ТА ДИСКОНТУВАННЯ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ.


ЛЕКЦIЯ 2. IНСТРУМЕНТАРIЙ ПРОЕКТНОГО АНАЛIЗУ

2.1. МЕТОД РОЗРАХУНКУЧИСТОЇ ПРИВЕДЕНОЇ ВАРТОСТІ (NPV - ЧИСТИЙ МЕТОД)

2.2. ВНУТРІШНЯ НОРМА ДОХІДНОСТІ (IRR)

2.3. РОЗРАХУНОК ПЕРІОДУ ОКУПНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ РР

2.4. ВИЗНАЧЕННЯ ІНДЕКСУ ПРИБУТКОВОСТІ (РЕНТАБЕЛЬНОСТІ) РІ I КОЕФІЦІЄНТА ЕФЕКТИВНОСТІ ARR ІНВЕСТИЦІЙ.

2.5. АНАЛІЗ АЛЬТЕРНА ТИВНИХ ПРОЕКТІВ.

2.6. АНАЛІЗ БЕЗЗБИТКОВОСТІ.


ЛЕКЦIЯ 3. КОМЕРЦIЙНИЙ АНАЛIЗ IП

1. МЕТА І ЗАВДАННЯ КОМЕРЦІЙНОГО АНАЛІЗУ

2. МАРКЕТИНГОВА СТРАТЕГІЯ

3. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОЕКТНОЇ ПРОДУКЦІЇ

ЛЕКЦIЯ 4. ІНСТИТУЦIЙНИЙ АНАЛIЗ IП

1. МЕТА І ЗАВДАННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО АНАЛІЗУ

2. ДЕРЖАВНА ПОЛIТИКА ТА УРЯДОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ IНВЕСТИЦIЙНОI ДIЯЛЬНОСТI.

3. ОЦІНКА ВПЛИВУ ЗОВНІШНІХ I ВНУТРIШНIХ ФАКТОРІВ НА ПРОЕКТ

4. КОМПЛЕКСНИЙ IНСТИТУЦIЙНИЙ АНАЛIЗ.


ЛЕКЦIЯ 5. ФIНАНСОВИЙ АНАЛIЗ

1. Цілі, завдання та моделі фінансового аналізу.

2. Склад i структура балансу.

3. Аналіз фінансового стану підприємства.

4. Фінансові коефіцієнти

5. Прогнозування продажів та витрат по проекту

6. Розрахунок капiтальних витрат проекту.

7. Фінансове планування в проектному аналізі


ЛЕКЦIЯ 6 ЕКОНОМIЧНИЙ АНАЛIЗ

1.Оцінка економічної привабливості проекту.

2.Визначення економічної ефективності проекту.

3.Оцінка впливу проекту на економіку країни.


ЛЕКЦIЯ 7.РИЗИКИ IНВЕСТИЦIЙНИХ ПРЕКТIВ ТА IХ ОЦIНКА

1. ЗАГАЛЬНЕ РОЗУМІННЯ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ, РИЗИКІВ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

2. АНАЛІЗ РИЗИКІВ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ І МЕТОДИ ЇХ ОЦІНКИ


ЛЕКЦIЯ 8.ТЕХНІЧНИЙ АНАЛІЗ ІП

1. Визначення i аналiз місця розташування

2. Аналiз iнфраструктури

3. Аналiз i обгрунтування потужності, обсягів виробництва

4. Аналiз технології

5. Аналiз обладнання

6. Аналiз виробничоi схеми

7. Аналiз підготовки та освоєння виробництва

8. Аналiз матерiально-технiчного постачання

9 . Аналiз витрат на виконання проекту

10. Аналiз витрат виробництва та збуту

11. Схема заходів розробки проектно-кошторисної документації і будівництва об'єктів та споруд виробничого призначення


ЛЕКЦIЯ 9. ЕКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ IП

1. МЕТА І СУТНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

2. СКЛАД РОБІТ З ЕКОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ПІД ЧАС СТВОРЕННЯ ПРОЕКТУ

3. ТИПИ ВПЛИВІВ ПРОЕКТУ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

4. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОЦІНКИ ВПЛИВУ ПРОЕКТУ НА ДОВКІЛЛЯ

ЛЕКЦIЯ 10. МЕТА СОЦІАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ТА ЙОГО ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ


1. МЕТА СОЦІАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ТА ЙОГО ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ

2. ПОСЛІДОВНІСТЬ РОБІТ ІЗ ВИКОНАННЯ СОЦІАЛЬНОГО АНАЛІЗУ

3. ПРОЕКТУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА


ЛЕКЦIЯ 1. КОНЦЕПЦІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ ПРОЕКТНОГО АНАЛІЗУ.

1.1. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ПРОЕКТНОГО АНАЛІЗУ.

1.2. ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ПРОЕКТНОГО АНАЛІЗУ.

2.3. ЦІННІСТЬ ГРОШЕЙ У ЧАСІ, ТЕПЕРIШНА I МАЙБУТНЯ ВАРТІСТЬ.

2.4. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕПЕРІШНЬОЇ ТА МАЙБУТНЬОЇ ВАРТОСТІ.

2.5. НАРОЩЕННЯ ТА ДИСКОНТУВАННЯ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ.


1.1. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ПРОЕКТНОГО АНАЛІЗУ


Ефективність викорис­тання капітальних вкладень і фінансових інвестицій залежить від впливу значної кількості різноманітних організаційно-економічних, технічних і фінансових чинників. Це вимагає ретельного обгрунтування розробки і оцінки кожного проекту новостворюваного підприємства, технології, комплексу чи об'єкта, їх реконструкції або модернізації, тобто виконання проектного аналізу.

Проектний аналіз — це сукупність методів і прийомів, за до­помогою яких можна розробити оптимальний проект у докумен­тальному вигляді і визначити умови його успішної реалізації

^ Проектний аналіз є синтезом знань з різних наукових дисциплін, сфокусованих на розв'язанні проблеми вибору найкра­щого економічного розвитку, чи стосується це суспільства, чи підприємства.

^ Проектний аналіз слід розуміти як динамічний процес, що відбувається у двох площинах — часовій і предметній. У часовій площині провадяться роботи, які забезпечують процес розвитку проекту, починаючи від виникнення самої ідеї проекту і до його завершення. У предметній площині здійснюється аналіз і роз­робка проекту в різних змістових аспектах. Сполучною ланкою цих площин є особлива трійця, до якої входять мета проекту, реально доступні ресурси та організаційні заходи.

Таким чином, проектний аналіз є інструментом планування й розвитку будь-якої діяльності. При цьому концепція проект­ного аналізу розглядає проект як процес, котрий складається з ряду послідовних стадій, і як структуру, елементами якої є цілі, ресурси та заходи.

1.2. ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ПРОЕКТНОГО АНАЛІЗУ

Основними складовими проектного аналізу, що їх потрібно вивчити і дослідити, є:

ідея, концепція проекту;

життєвий цикл проекту;

принципи і критерії відбору та оцінки проекту;

види аналізів;

методологія проектного аналізу.

Детальніше зміст проектного аналізу відображає принципова схема, що наведена на рис. 1.1.

На підставі або в розрізі ідеї проекту розробляють його концепцію.

Концепція проектного аналізу - це набір відповідних принципів, способів і методів визначення інвестиційних пріоритетів для прийняття рішення про реалізацію проекту.

Проектний аналіз перш за все базується на порівнянні в грошовому виразі «вигод і витрат», пов'язаних з реалізацією проекту. Це зумовлено потребою враховувати часовий період, оскільки здійснення витрат відбувається сьогодні, а отримання вигод (особливо проекти з тривалим терміном спорудження) - через тривалий період (через роки).

. Проектний аналіз повинен охоплювати різні аспекти проекту (еконо­мічні, екологічні, соціологічні, інституційні, технічні і комерційні) і вплив їх на оточення, що може виходити далеко за межі проекту і породжувати проблеми суспільного спрямування.

Одним із принципів, на які опирається проектний аналіз, є принцип альтернативності. Він характеризується вибором найкращого варіанта з наявно можливих.

Іншим принципом проектного аналізу є розгляд кількісного значення впливу змін, що співвідносяться з прийняттям чи відхиленням проекту. Цей принцип називається маржинальним, або принципом прирістної природи.



Рис. 1.1. Принципова схема змісту проектного аналізу

1.3. ЦІННІСТЬ ГРОШЕЙ У ЧАСІ, ТЕПЕРІШНЯ І МАЙБУТНЯ ВАРТІСТЬ

Один із принципів проектного аналізу полягає в тому, що потрібно порівняти вигоди і затрати, що виникають у різний проміжок часу, зважаючи на те, що життєвий цикл проекту досить тривалий і що ціна протягом цього циклу змінюється, враховуючи норму прибутку, якою часто виступає позиковий капітал, інфляцію, ризики тощо.

Тому є потреба розібратися в такому понятті, як вартість грошей у часі. Воно означає, що грошова одиниця, отримана вчора, вартує більше, ніж отримана сьогодні, що, наприклад, вартість долара сьогодні вища, ніж буде через рік.

В економічному та фінансовому аналізі вимірювання теперішньої і майбутньої вартості здійснюється однією грошовою міркою, яка має назву приведення, або дисконтування. Ці ж прийоми застосовуються й у проектному аналізі.

Майбутня вартість являє собою суму інвестованих у даний час коштів, на яку вони мають перетворитися через відповідний проміжок часу з урахуванням певної ставки процента.

Під ставкою процента розуміється вимір часової вартості грошей (через рік, два і т. ін.), сума процента на інвестиції, яка може бути отримана за даний проміжок часу.

Якщо інвестування здійснюється у короткому проміжку часу, то користуються простим процентом - сумою, що нараховано на початкову вартість вкладу в кінці одного періоду.

Якщо же інвестування здійснюється у тривалому періоді, то користуються складним процентом. А це сума доходу, що утворюється в результаті інвестування за умови, що суму нарахованого процента не виплачують після кожного періоду, а приєднують до суми основного вкладу й у подальшому платіжному періоді вона сама приносить дохід.

Процес зростання основної суми вкладу за рахунок нагромадження відсотків називається нарахуванням складного відсотка. А сума, отримана в результаті нагромадження відсотків, називається майбутньою вартістю суми вкладу, на який після закінчення періоду здійснюється нарахування. Початкова ж сума вкладу називається теперішньою, або поточною, вартістю. Процес переходу від теперішньої вартості до майбутньої називається компаундуванням.

^ Компаундування (нарощування) - це операція визначення величини остаточної майбутньої вартості за допомогою складних процентів.

Приклад 1.1. Ми поклали в банк на три роки 1 грв. за ставкою 10% на рік. Це означає, що теперішня вартість становить 1 грн. Якою ж вона буде після третього року?

При розробленні оптимальних фінансових рішень у конкретних ситуаціях потрібно оцінити майбутню вартість інвестованих грошових коштів. Обчислення майбутньої вартості грошових вкладень (FVn), інвестованих на термін n років, здійснюється за формулою:

(1.1)

де P V- теперішня вартість грошових коштів, інвестованих у початковий період, грош. од.;

r- процентна ставка в теперішньому, або реальному, значенні, коефіцієнт;

n - кількість періодів, на які роблять вкладення (рік, квартал, місяць, день);

- коефіцієнт (фактор) майбутньої вартості для r та n.

Процес, за якого при заданих значеннях PV і r потрібно знайти величину майбутньої вартості інвестованих коштів до кінця певного періоду часу (я), називають операцією нарощування.

Для полегшення процедури знаходження показника попередньо розраховується величина множника (1 +r)" при різних значеннях r і n, при цьому використовується таблиця стандартних значень майбутньої вартості процентного фактора (множника) (FVIF - Future Value Interest Factor)

У цьому разі визначається за формулою:

(1.1а)

У фінансовому аналізі під стандартним часовим інтервалом прийнято | розглядати один рік (360 днів).

У разі, коли додатково обумовлюється частота виплати процентів на вкладені кошти протягом року, формула розрахунку майбутньої вартості капіталу є такою:

(1.1б)

де r - річна ставка, коефіцієнт;

m - кількість нарахувань за рік, одиниць;

n - термін вкладення грошових коштів, роки.

Нарахування процентів може бути щоденне, щомісячне, щоквартальне, раз на півріччя і раз на рік. Що більшу кількість разів протягом року будуть нараховуватися відсотки, то більшою буде FV у кінці n-го періоду. В інвестиційному аналізі відношення r/m прийнято розглядати як цілу процентну ставку, а добуток п ∙ т - як термін інвестування.

Користуючись формулою (1.1), визначимо майбутню вартість за

прикладом 1.1 (табл.1.1).



^ Таблиця 1.1

Визначення теперішньої вартості грошей здійснюється за допомогою формули:



(1.2)


Яка є оберненою до формули (2.2). Або ж теперішню вартість знаходимо шляхом поділу майбутньої вартості на процентну ставку (1 + r) стільки разів, на скільки років ми вкладаємо гроші.


Приклад 1.3. Яким має бути початковий вклад, щоб до кінця третього року він становив 1,33 грв. за ставки процента 10% на рiк?



У фінансових розрахунках часто виникає потреба оцінки теперішньої вартості грошових потоків PV. Метою такої процедури є визначення цінності майбутніх над­ходжень від реалізації того чи іншого проекту з позиції теперішнього часу. Процес конвертації запланованих до отримання (виплати) у майбутніх періодах грошових коштів у їх теперішню вартість називається операцією дисконтування. Процентна ставка r, що використовується для визначення теперішньої вартості (PV) у формулі 1.2, називається дисконтною ставкою,

- майбутня вартість капіталу, а відношення називається

фактором теперішньої вартості (PVIF - Present Value Interest Factor). Стандартні значення PVIF представлені в таблиці значень цього фактора .Формула розрахунку PV вирівнює з погляду інвестора цінність грошових коштів сьогодні та очікуваного до отримання грошового потоку в майбутньому.

Для прийняття оптимальних фінансових рішень потрібно знати і враховувати в аналізі часовий інтервал дисконтування. Якщо нарахування процентів планується (чи відбулося) більше ніж один раз на рік, формула для значення РV буде такою




де r - річна процентна ставка, коефіцієнт;

m - кількість нарахувань за рік, одиниць;

n -термін вкладення грошових коштів, роки.

Для полегшення розрахунків при нарахуванні складного процента та при дисконтуванні існують таблиці , у яких для кожного року для кожної ставки процента наперед вирахувано величини • Ці величини називаються відповідно фактор складного процента (множник нарощування) та фактор дисконтування (дисконтний множник).

Таким чином, дисконтування, як і нарощування складних процентів, базується на використанні ставки процента.

Ставку процента для дисконтування (ставку дисконту) в економічному аналізі визначають як рівень прибутковості, який можна досягти в різних інвестиційних проектах.

В аналізі величини та називаються ще відповідними множниками нарощування і дисконтування. їх природа обернена і розуміння суті виявляється в самих формулах:



або ж

Отже, і в економічному, і у фінансовому, і у проектному аналізі дискон­тування - це приведення один до одного потоків - вигід (доходів) та затрат за часовими періодами (рік за роком або квартал за кварталом) на основі ставки дисконту для того, щоб одержати теперішню вартість майбутніх вигід та затрат.

^ 1.4. ВИЗНАЧЕННЯ ТЕПЕРІШНЬОЇ ТА МАЙБУТНЬОЇ ВАРТОСТІ

В інвестиційній діяльності постійно доводиться враховувати інфляційний фактор, який протягом часу знецінює вартість грошей (фінансових коштів), знижує їх купівельну спроможність.

При розрахунках інвестиційних грошових потоків з урахуванням інфляції використовують два основні поняття:

номінальна сума грошових коштів;

реальна сума грошових коштів.

Номінальна сума грошових коштів не враховує зміни купівельної спроможності грошей. А реальна сума грошей — це оцінка даних коштів (сум) з урахуванням змін їх купівельної спроможності під впливом інфляції.

При оцінці інфляції використовують два основні показники:

• темп інфляції t, що характеризує приріст середнього рівня цін у періоді,
що розглядається;

• індекс інфляції (зміна індексу споживчих цін), який становить 1 +t.
Корективи нарощеної вартості з урахуванням інфляції здійснюють за формулою:

(1.3)

де- реальна майбутня вартість грошей;

- номінальна майбутня вартість грошей з урахуванням інфляції. При цьому вважається, що темп інфляції зберігається по роках.


Якщо r - номінальна ставка процента, що враховує інфляцію, то реальну суму грошей розраховують за формулою:

(1.4)

або ж номінальна сума грошових коштів зменшується вразів відповідно до зменшення купівельної спроможності грошей.


Приклад 1.5. Нехай номінальна ставка процента з урахуванням інфляції становить 50%, а очікуваний темп інфляції на рік - 40%. Визначити реальну майбутню вартість інвестицій 300 000 грн через два роки. Використовуючи формулу (2.5), отримаємо:



Якщо в процесі реального розвитку темп інфляції становитиме 55%, то



Так інфляція з'їдає і прибуток, і частину основної суми інвестицій, а процес інвестування стає збитковим.


У загальних рисах при аналізі співвідношення номінальної ставки процента з темпом інфляції можливі три варіанти:

1. - нарощення реальної вартості грошей не відбувається, оскільки приріст їх майбутньої вартості поглинає інфляція.

2.- реальна майбутня вартість грошей зростає, незважаючи на інфляцію. \

3. - реальна майбутня вартість грошей знижується, а це означає, що процес інвестування стає збитковим.


1.5. НАРОЩЕННЯ ТА ДИСКОНТУВАННЯ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

У попередніх параграфах ми розглядали приклади, коли нарахування процентів або дисконтування відбувалось щодо одноразових вкладів (депозитів) із використанням формул (1.1), (1.2).

Оскільки процес інвестування здебільшого має велику тривалість, то в практиці аналізу ефективності капітальних вкладень доводиться оперувати не тільки з одиничними грошовими сумами, а й з грошовими потоками. Тому існує потреба розподілу їх по періодах. Це плата за оренду, виплати за придбане майно в кредит, інвестиційні проекти, різноманітні програми тощо, які взагалі передбачають платежі через визначені проміжки часу відповідними порціями (грошовими потоками).

Перелік таких послідовних фіксованих платежів, здійснюваних через рівні проміжки часу, називається ануїтетом, або фінансовою рентою.

Узагальнювальним показником ануїтету (ренти) є нарощена сума і теперішня (приведена) вартість (величина).

Нарощена сума - це сума всіх елементів потоку платежів з нарахованими на них процентами на кінець терміну (на дату останньої виплати). Вона показує, яку величину буде мати капітал, що його вносять через однакові проміжки часу впродовж усього терміну ренти, разом із нарахованими процентами.

Теперішня величина грошового потоку — це сума всіх його елементів, зменшена (дисконтована) на величину процентної ставки на визначений термін, що збігається з початком грошового потоку або передує йому.

Для обчислення майбутнього значення ануїтету використовується і формула:

(1.8)

де- CF - періодичні надходження (відрахування) рівних за величиною грошових потоків

k- номер періоду, в якому розглядається грошовий потік;

FVn- номінальна майбутня вартість грошей з урахуванням інфляції;

n - кількість періодів, на які робляться вкладення (рік, квартал, місяць, день);


Що стосується теперішньої вартості ануїтету, то його вартість дорівнює сумі грошових коштів, дисконтованих індивідуально по кожному періоду часу. Дане визначення у формалізованому вигляді представлено так:

(1.10)

де- теперішня вартість звичайного ануїтету, гр. од.;

CF- періодичні надходження (відрахування рівних за величиною грошових

потоків) гр. од.;

PVIFA - фактор теперішньої вартості ануїтету, коефіцієнта.

Значення PVIFA характеризує теперішню вартість однакового за величиною грошового потоку, що регулярно надходить протягом визначеного терміну (и) із встановленою нормою рентабельності (r) на вкладені кошти.

Дисконтування грошових потоків здійснюється шляхом багатократного використання формули (1.4), що в кінцевому результаті приводить до такого виразу:

(1.12)

Дисконтування ануїтетуздійснюється за такою формулою:

(1.13)


ЛЕКЦIЯ 2. IНСТРУМЕНТАРIЙ ПРОЕКТНОГО АНАЛIЗУ.


^ 2.1. МЕТОД РОЗРАХУНКУЧИСТОЇ ПРИВЕДЕНОЇ ВАРТОСТІ (NPV-ЧИСТИЙМЕТОД)


2.2. ВНУТРІШНЯ НОРМА ДОХІДНОСТІ (IRR)


2.3. РОЗРАХУНОК ПЕРІОДУ ОКУПНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ РР


2.4. ВИЗНА ЧЕННЯ ІНДЕКСУ ПРИБУТКОВОСТІ (РЕНТАБЕЛЬНОСТІ) РІ I КОЕФІЦІЄНТА ЕФЕКТИВНОСТІ ARR ІНВЕСТИЦІЙ.


2.5. АНАЛІЗ АЛЬ ТЕРНА ТИВНИХ ПРОЕКТІВ.


2.6. АНАЛІЗ БЕЗЗБИТКОВОСТІ.


2.1. МЕТОД РОЗРАХУНКУЧИСТОЇ ПРИВЕДЕНОЇ ВАРТОСТІ (NPV-ЧИСТИЙМЕТОД)

Для оцінки інвестиційних проектів використовують низку методів. Одним із основних є метод розрахунку чистої приведеної вартості NPV(Net Present Vaule). Чиста приведена вартість - це сума потокових ефектів або перевищення доходів над затратами за весь період існування проекту. Можна визначитися, що це і теперішня вартість грошових потоків мінус теперішня вартість грошових відпливів.

Це значить, що даний метод передбачає і дисконтування грошових потоків з метою визначення ефективності і окупності інвестиційних коштів

За разової інвестиції її чиста приведена вартість може бути визначена з допомогою формули:

(1.15)




де- - грошові надходження за період t;

ІС - початкові (стартові) інвестиції, здійснені за період t;

r - процентна ставка.

Якщото проект доцільно приймати;

якщото проект потрібно відхилити;

якщо ж, то проект неприбутковий, але і не збитковий.

Якщо проект передбачає послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом кількох періодів (років і інші), то формула для розрахунку NVP набуде такого виразу:

(1.16)

Для аналізу залежності NPV від ставки дисконту використовується крива, яка має назву профілю NPV. Іноді її називають профілем проекту.



Рис. 1. 6Залежність величини чистої теперішньої вартості від ставки дисконту

Правила роботи з критерієм чистої теперішньої вартості.

Проекти приймаються тільки тоді, коли NPV більша нуля.

За наявності бюджетних обмежень обирається такий про­ект, який максимізує NPV.

При виборі взаємовиключних проектів за умов відсутності бюджетних обмежень обирається проект з максимальною NPV.

Однак, при застосуванні NPV виникають такі труднощі.

1. Складно визначити NPV у проектах, до яких входять дрібніші проекти.

2. При порівнянні проектів різної тривалості за NPV не­обхідне використання спеціальних процедур приведення строків до порівнюваного періоду.


2.2. ВНУТРІШНЯ НОРМА ДОХІДНОСТІ (IRR)

Внутрішня норма дохідності або прибутковості (^ 1RR -International Rate of Return) є показником, який часто використовується при аналізі інвестиційних проектів. Реалізація будь-якого з проектів вимагає залучення фінансових ресурсів, за які необхідно платити (за позичений капітал-проценти, дивіденди і т. ін.). Показник, що характеризує відносний рівень цих затрат, є ціною за використаний капітал. Якщо проект фінансовано з різних джерел, то цей показник визначається як їх середньоарифметична величина. І, безумовно, щоб забезпечити дохід від інвестованих коштів, або їх окупність, потрібно створити такі умови, коли чиста теперішня вартість NPV буде більша за нуль або дорівнюватиме йому. Для цього слід підібрати таку процентну ставку для дисконтування потоків платежів, яка забезпечить значення NPV> 0 або NPV=0.

Показник внутрішньої норми дохідності IRR відображає максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть здійснюватися під час реалізації даного проекту. Це означає, що якщо для здійснення інвестиційного проекту отримано банківську позику, то значення IRR є верхньою межею допустимого рівня банківської процентної ставки, з перевищенням якої проект стає збитковим.

Отже, значення показника IRR у тому, щоб інвестор (власник) розумів (знав), що порівняно з величиною залучених фінансових ресурсів (cost of capital-СС) означає цей показник (IRR).

Якщо IRR > СС, то проект треба прийняти;

якщо IRR < СС, то - проект збитковий, тому його потрібно відхилити;

якщо 1RR = СС, то проект не збитковий і не прибутковий

Для визначення IRR використовується формула:

(2.18)

де r1 - значення процентної ставки в дисконтному множнику, при якому

f(y1) < 0; f(y1) > 0; r2 - значення процентної ставки в дисконтному множнику, при якому

f(г2)<0; f(г2)>0.

Точність розрахунку обернена до величини інтервалу (r1,r2). Тому найкращий результат буде тоді, коли інтервал становитиме величину 1%.

Якщо значення IRR проекту для приватних інвесторів більше за існуючу ставку рефінансування банків, а для держави - за нормативну ставку дисконту, і більше за IRR альтерна­тивних проектів з урахуванням ступеня ризику, то проект може бути рекомендований для фінансування.


^ 2.3. РОЗРАХУНОК ПЕРІОДУ ОКУПНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ РР

Період окупності (payback period method — РР) - один із найчастіше вживаних показників для аналізу інвестиційних проектів.

Якщо не враховувати фактора часу, коли однакові суми доходу, отримані у різний час, розглядаються як рівномірні, то показник терміну окупності можна визначити за формулою:

(1.18)

де n- спрощений показник терміну окупності;

СІ— величина інвестицій;

Рn - щорічний чистий дохід.

Можна визначитися, що період окупності - це період часу, протягом якого недисконтовані прогнозовані надходження грошових коштів перевищать недисконтовану суму інвестицій (не перевищать необхідних для повернення стартових інвестиційних витрат).

Застосування методу доцільне при таких умовах:

всі проекти, що порівнюються, повинні мати однаковий строк існування;

після закінчення терміну окупності інвестор повинен отримувати приблизно однакові грошові надходження про­тягом усього строку існування проекту;

3) проекти повинні пропонувати одноразове вкладення початкових інвестицій

^ 2.4. ВИЗНАЧЕННЯ ІНДЕКСУ ПРИБУТКОВОСТІ (РЕНТАБЕЛЬНОСТІ) РІ I КОЕФІЦІЄНТУ ЕФЕКТИВНОСТІ ARR ІНВЕСТИЦІЙ

Розрахунок індексу прибутковості (profitability index -PІ). Метод розрахунку цього показника є ніби продовженням методу розрахунку чистої приведеної вартості - NPV. Але показник РІ, на відміну від показника NPV, є відносною величиною. Індекс прибутковості інвестицій є відношенням суми приведених ефектів до величини капіталовкладень. Якщо iнвестиції здійснюються одноразово, то цей показник розраховується за формулою:

(1.20)



де Pt - грошові надходження за період t (чистий дохід);

ІСt - стартові (початкові) інвестиції;

- дисконтний множник.

Якщо інвестиції здійснюються в часовому періоді грошовими потоками, то PI розраховується за формулою:

(1.21)



де ІСt — інвестиційні витрати (грошові потоки) за період t = 1,2, ... n.


Розрахунок коефіцієнта ефективності інвестицій (ARE). Суть методу полягає в тому, що величина середньорічної прибутковості (PN) ділиться на середню величину інвестицій. Коефіцієнт виражається в процентах. Середню величину інвестицій знаходять шляхом ділення початкової суми капіталовкладень на два, якщо допускається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні затрати будуть списані. Якщо ж допускається наявність залишкової, або ліквідаційної вартості (RV), то її величина повинна бути виключена.

Отже, величину цього коефіцієнта розраховують за формулою:

(1.22)



Розрахунок ARR можна продемонструвати на такому прикладі.

Коефіцієнт вигід/витрат (BCR - Benefit Cost/Ratio) є відношенням дисконтованих вигід до дисконтованих витрат. Основна формула розрахунку має такий вигляд:



Критерій відбору проектів полягає в тому, щоб вибрати всі незалежні проекти з коефіцієнтами BCR більшими або рівними одиниці.

^ 2.5. АНАЛІЗ АЛЬ ТЕРНА ТИВНИХ ПРОЕКТІВ

У разі розгляду кількох альтернативних проектів залежно від вибраного методу оцінювання в деяких випадках можливе отри­мання неоднозначних, часом - суперечливих результатів. Це при тому, що між показниками ефективності інвестицій (NPV; PI; IRR) існує відповідний взаємозв'язок.

Скажімо, якщо NPV> 0, то одночасно IRR > СС i РІ= 1.

При NPV=0 одночасно IRR>CC i PI=1.

2.6. АНАЛІЗ БЕЗЗБИТКОВОСТІ

Аналіз беззбитковості використовується для аналізу співвідношення між обсягами реалізації продукції проекту та її прибутковістю. Показник беззбитковості спрямований на отримання відповіді, наскільки погано повинні йти справи з реалізацією проектної продукції, щоб цей проект почав завдавати збитків.

Змінні витрати (VC) змінюються зі зміною обсягу випуску і дорівнюють нулю в тому разі, якщо обсяг випуску становить нуль (прямі витрати праці, матеріалів) і визначається за формулою:

VC = Q х V, (1.23)

де Q — загальна кількість продукції;

V— змінні витрати на одиницю продукції.

Постійні витрати (FC) не змінються протягом певного періоду часу. На відміну від змінних витрат, постійні не залежать від обсягу продукції, яка виробляється певний проміжок часу (орендна плата за використання виробничих потужностей, амортизація, зарплата адмінуправлінського персоналу тощо).

Загальні витрати (ТС) для даного обсягу виробництва продукції є сумою змінних (VC) та постійних (FC) витрат:

TC=VC + FC (1.24)

або ж ТС = QV + FC. (1.24а)

Точкою беззбитковості виробництва є обсяг виробництва або реалізація проектної продукції, при якому не отримується прибутків, але виробництво не несе збитків (чистий прибуток за проектом становить нуль).

Якщо ^ Р - ціна продажу одиниці продукції;

TR - виторг від реалізації продукції;

V— змінні витрати на одиницю продукції;

Q — загальна кількість проданої продукції;

FC - постійні витрати;

D - амортизація;

Т- ставка податку, то формулу для прибутку П можна записати так:

П=(TR-VC-FC-D)(1-T). (1.25)

Звідси можна визначити точку беззбитковості виробництва. Якщо прирівняти чистий прибуток до нуля, то отримаємо:

П=(TR-VC-FC-D)(1-T) = O. (1.26)

Поділивши ліву і праву частини рівняння на (1 — 7), отримаємо:

TR-VC-FC-D = 0,

або TR-VC = FC + D.

Якщо згадати, що TR = РхQ, a VC = Qх V, і підставити ці значення у формулу, то рівень беззбитковості можна визначити як: PxQ-VxQ = FC + D або ж

(Р - V) х Q = FC + D, звідки

(2.28) Графічно точку беззбитковості можна зобразити так (рис. 1.6):



Рис. 1.7. Графічне зображення точки беззбитковості


Список використаної і рекомендованої літератури до розділу

Верба В. А., Загородніх О. А. Проектний аналіз: Підручник.
К.:КНЕУ, 2000. -322 с.

Гойко А. Ф. Методи оцінки ефективності інвестицій та
пріоритетні напрями їх реалізації. - К.: ВІРА-Р, 1999.

Москвін С. О., Бевз С. М. та ін. Проектний аналіз. - К.: Лібра,
1998.

Савчук В. П., Прилипко С. И., Величко Е. Г. Анализ и
разработка инвестиционных проектов: Учебное пособие. - К.:
Абсолют-В, Эльга, 1999. - 304 с.

Тематика та методичні рекомендації щодо вивчення
дисципліни «Аналіз інвестиційних проектів». - Львів: ЛЕI
НБУ, 2002.

Шевчук В. Я., Рогожин П. С. Основи інвестиційної
діяльності. - К.: Генеза, 1997.


ЛЕКЦIЯ 3. КОМЕРЦIЙНИЙ АНАЛIЗ IП

1. МЕТА І ЗАВДАННЯ КОМЕРЦІЙНОГО АНАЛІЗУ

2. МАРКЕТИНГОВА СТРАТЕГІЯ

3.КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОЕКТНОЇ ПРОДУКЦІЇ


1. МЕТА І ЗАВДАННЯ КОМЕРЦІЙНОГО АНАЛІЗУ

Метою комерційного (маркетингового) аналізу є обгрунтування комер­ційної спроможності інвестиційного проекту, оцінка можливостей реалізації проектної продукції на обраному ринку та отримання такого доходу, що дозволив би покрити витрати на створення проекту і задовольнити інтереси інвесторів.

Успіх або провал проекту залежить від наявності споживачів. Тому перш за все потрібно вивчити і проаналізувати попит та ринкове середовище з урахуванням такого:

де продаватимуть проектну продукцію;

яка місткість ринку і його вплив на ціну;

яку частку продукції можна споживати на внутрішньому ринку, а яку - на зовнішньому;

які фінансові ресурси потрібні для випуску продукції на ринок і які спеціальні заходи слід передбачити в проекті щодо фінансування маркетингу.

Тому ключовим у цьому питанні є визначення і розроблення стратегії поведінки підприємства (проекту) в цілому за принциповою схемою (рис. 1).



Рис.1. ^ Принципова схема розробки комерційної стратегії підприємства (проекту)

Розробляючи стратегію ринку та здійснюючи аналіз маркетингового комплексу, визначають межі його інвестиційної діяльності, варіанти вироб­ничих програм, необхідні технології, а деколи і вибір місця розташування.

Розроблення стратегії підприємства починається з визначення ознак основної діяльності підприємства, у тому числі його значення для суспільства. Це виконується у простій (довільній) доступній формі з можливим відображенням задоволення потреб споживачів.

Визначення призначення підприємства дозволяє переконати партнерів, співробітників, клієнтів, інвесторів у потребі і соціальній значимості підприємства і його комерційній доцільності (у його бізнесі), а також у можливості його успішного розвитку.

Відповідно до рекомендацій Всесвітнього банку призначення підприємства класифікується так:

маркетингова стратегія;

стратегія інформації;

стратегія діяльності за кордоном;

організаційна стратегія;

стратегія ефективності;

стратегія результатів.



2. МАРКЕТИНГОВА СТРАТЕГІЯ

Маркетингова стратегія узгоджується з інтересами споживачів продукції (послуг), можливостей внутрішніх ресурсів з ураху­ванням ризиків для досягнення визначеної мети та формується під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, і власних потреб. Вона може бути насту­пальною, пасивно захисною або компромісною. Загалом стратегію приймають, виходячи з таких чотирьох альтернатив.

1. Стратегія лідера, або диференціації. Вона полягає у наданні продук­тові особливих якостей, відмінних від якостей конкурентних товарів, послуг, що й забезпечує йому (продукту) підвищений попит на ринку Диференціація може мати такі форми:

імідж марки;

визнане технологічне вдосконалення;

зовнішній вигляд;

післяпродажний сервіс.


2. Стратегія низьких витрат. У цьому разі політика компанії полягає в досягненні конкурентних переваг шляхом здешевлення виробництва і збуту продукції.

3. Стратегія спеціалізації, або концентрації на потребах односегментного ринку чи конкурентної групи покупців. її мета — краще задоволення потреб обраного сегмента ринку, ніж це можуть конкуренти.

4. Стратегія диверсифікації. Вона спрямована на випуск нових видів продукції, не пов'язаних з виробництвом основної продукції підприємства. Ця стратегія поширена серед великих компаній, оскільки маркетинг різних продуктів одночасно на кількох ринках знижує вірогідність великих невдач.

Виходячи з обраної загальної стратегії діяльності на ринку, підприємство планує її реалізацію. Досить поширеним методом такого планування є матриця можливостей по товарах, ринках, схема якої наведена в табл.1.

Таблиця 1

^ Схема планування реалізації проектної продукції на основі матриці можливостей




Під удосконаленням ринку мається на увазі вивчення ринку, на якому працює підприємство, розробку планів виробництва і реалізації продукції, що має сприяти підвищенню ефективності і зниженню її собівартості. Така стратегія діяльності більш прийнятна для ненасичених ринків.

^ Розробка товару — це здійснення заходів щодо випуску нових товарів, розширення номенклатури продукції при збуті на старому ринку шляхом пошуку і заповнення ринкових ніш. Вона ефективна за наявності успішних торгових партнерів і використовує традиційні методи збуту.


^ Розвиток ринку передбачає пошук нових ринків або їх сегментів для тих товарів, які підприємство вже виробляє розширення ринків збуту. Така стратегія передбачає значні затрати і ризик тому, що проникнення на «чужі» ринки пов'язано зі зростанням конкурентної боротьби, пошуком посередників тощо. Вона ефективна в разі виникнення нових сегментів ринку, виявлення нових ділянок використання проектної продукції.


^ Диверсифікація діяльності передбачає розроблення нових товарів і засво­єння нових ринків одночасно. Це ~ найризикованіша стратегія і потребує значних затрат. Проте лише вона дозволяє забезпечити стійкість підприємства в нестабільному зовнішньому оточенні. Проекти, які реалізуються у рамках такої стратегії, мають бути спрямовані на найефективніше використання конку­рентних переваг підприємства (проекту).

У рамках обраної стратегії діяльності підприємство розробляє і стратегію проекту.

Стратегія проекту - це комплекс цілей і принципів, що дозволять розподілити необхідні ресурси на період часу розробки і реалізації проекту. Стратегія проекту є центральною ланкою як у підготовці, так і в оцінці інвестиційного проекту, у поб