Реферат: Г на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання й керування виробництвом, активізації виробництва, ініціативи й т

ВСТУП


Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції, робіт і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання й керування виробництвом, активізації виробництва, ініціативи й т.д. Важлива роль у реалізації цього завдання приділяється економічному аналізу [1.c.15].

Вивчення не тільки економіки, але і явищ природи й громадського життя, неможливо без аналізу. Сам термін «аналіз» походить від грецького слова «analyzis», що в перекладі означає «розділяю», «розчленовую». Отже, аналіз у вузькому плані являє собою розчленовування явища або предмета на складові його частини (елементи) для вивчення їх як частин цілого. Таке розчленовування дозволяє заглянути всередину досліджуваного предмета, явища, процесу, зрозуміти його внутрішню сутність, визначити роль кожного елемента в досліджуваному предметі або явищі. Звідси, економічний аналіз - це науковий спосіб показання сутності економічних явищ і процесів, заснований на розчленовуванні їх на складові частини й вивченні їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей [2, c.45-50].

Для забезпечення ефективного функціонування підприємств необхідно економічно грамотне управління їхньою діяльністю, що багато в чому визначається вмінням її аналізувати. За допомогою аналізу вивчаються тенденції розвитку, глибоко й системно досліджуються фактори зміни результатів діяльності, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів й окремих працівників, виробляється економічна стратегія його розвитку.

Для ефективної роботи в нових умовах зараз все частіше стали бути потрібними працівники високої кваліфікації, що володіють знаннями в галузі технології, економіки, організації виробництва, здатні не просто виконувати розпорядження, а самостійно проявляти ініціативу й заповзятливість. Перехід до ринкової економіки припускає відмову від примусовості праці як обов'язку перед державою, надає трудящому реальну можливість вільного вибору професій, роду занять, сфери трудової діяльності. При цьому статус видів зайнятості зізнається й за такими сферами додатка праці, як ведення домашнього господарства, виховання дітей, робота в особистому підсобному господарстві, догляд за непрацездатними членами родини, індивідуальне підприємництво. Допускається також добровільна незайнятість працездатних громадян при наявності в них законних джерел доходу. Право громадян на працю припускає їхня зайнятість і на індивідуальному рівні. Але щоб одержати задоволення від своєї праці, громадянин повинен бути вільний у виборі роботи, а його праця - бути престижним у соціальному плані. Тільки такий підхід може забезпечити підвищення ефективності праці, що найбільшою мірою забезпечить відповідність політики зайнятості з політикою по стабілізації економіки і її росту. Актуальність дослідження даної проблеми на сучасному етапі зростає усе більше й більше. Це обумовлено перетвореннями, що відбуваються, суспільного ладу, реорганізацією форм власності, заміною адміністративних методів управління економічними, переорієнтацією економіки на ринкові відносини. Всі ці обставини надають якісно новий зміст процесу формування трудових ресурсів, а, отже, і дослідження цього процесу в даний момент здобуває особливу значимість. Виходячи з вищесказаного дійдемо висновку, що конкретним завданням будь-якого аналізу трудових ресурсів підприємства є знаходження слабких місць у виробництві, пов'язаних з використанням робочої чинності, а його метою - вироблення таких рекомендацій, які не дозволять підприємству зниження обсягу реалізації товарної продукції [3.c.29-41].

Мета випускної роботи - вивчити організацію системи управління персоналом, її роль в діяльності підприємства і запропонувати заходи щодо вдосконалювання існуючої системи управління персоналом.

Основними завданнями випускної роботи є:

- дослідити теоретичні аспекти управління трудовими ресурсами сучасного підприємства;

- проаналізувати використання трудових ресурсів на підприємстві;

- розробити рекомендації з вдосконалення управління використанням трудових ресурсів на підприємстві.

Робота виконана на матеріалах ТОВ «ЛФК».


^ РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА


Роль і значення трудових ресурсів


Найважливішими трудовими-соціально-трудовими показниками на вітчизняних підприємствах в умовах ринкових відносин є забезпечення повної зайнятості трудових ресурсів і високої продуктивності праці, створення нормальних умов для роботи персоналу й підвищення рівня оплати праці, досягнення належного економічного росту і якості життя працівників. У здійсненні даних економічних цілей головну роль покликані грати трудові ресурси.

До трудових ресурсів належить та частина населення, що володіє необхідними фізичними даними, знаннями й навичками праці у відповідній галузі. Достатня забезпеченість підприємств потрібними трудовими ресурсами, їхнє раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягів реалізованої продукції й підвищення ефективності роботи. Зокрема, від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання залежать обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, ефективність використання встаткування, машин, механізмів і, як результат, обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток і ряд інших економічних показників [8, c.19-28].

Економічний потенціал країни, національне багатство і якість життя визначаються головним чином станом трудових ресурсів, рівнем розвитку трудового або людського потенціалу.

Під ефективною зайнятістю в умовах ринкових трудових відносин розуміють такий ступінь використання робочої чинності, при якій досягається відповідність або перевищення результатів над витратами. При цьому для відновлення використаної робочої сили рівень оплати праці кожного працівника повинен бути не нижче фактично існуючого прожиткового мінімуму.

У ринкових відносинах потреба в персоналі на різних підприємствах або фірмах визначається величиною попиту на виготовлену ними продукцію, вироблені роботи й надані послуги. Попит на трудові ресурси в умовах ринку є похідним від готових товарів і послуг, які виконуються за допомогою даних людських ресурсів. Як на діючих підприємствах, так і на проектованих і знову створюваних фірмах річні обсяги попиту на виробництво продукції повинні бути основою розрахунку потреби всіх категорій працівників.

Персонал підприємства являє собою сукупність працівників певних категорій і професій, зайнятих єдиною виробничою діяльністю, спрямованої на одержання прибутку або доходу й задоволення своїх матеріальних потреб. В умовах ринку необхідний професійно-кваліфікаційний склад працівників кожного підприємства формується з урахуванням діючих на ринку праці й виробництві законів попиту та пропозиції [6, c.9-17].

На вітчизняних підприємствах, організаціях і фірмах різних форм власності прийнято всіх працівників поділяти на дві групи: промислово-виробничий і непромисловий персонал. До складу промислово-виробничого персоналу входять робітники, інженерно-технічні працівники, службовці, а також учні. Передбачається також поділ працівників цієї категорії на адміністративно-управлінський і виробничий персонал. До непромислового персоналу зазвичай відносять працівників, зайнятих у транспортному господарстві, житлово-комунальному обслуговуванні, сфері соціального забезпечення й інших невиробничих підрозділів.

В останні роки все більшого поширення одержала практика поділу персоналу підприємства в залежності від виконуваних функцій на три основні категорії: керівники, фахівці й виконавці.

Створення нормальних умов праці на всіх робочих місцях є основою високої трудової віддачі персоналу різних категорій. Працездатність людини й результати його праці визначаються безліччю взаємозалежних факторів, серед яких на одне з перших місць виступають умови праці, її складність й інтенсивність, що характеризують в остаточному підсумку витрати й результати праці. Тому раціональне використання праці, управління персоналом повинні передбачати створення на всіх підприємствах з різними формами власності, у кожному трудовому процесі відповідних умов для оптимального використання робочої сили, тобто розумових, фізичних і підприємницьких здатностей працівників.


^ 1.2 Предмет і принципи комплексного аналізу виробничої системи


Без інтенсифікації, прискорення виробництва, удосконалювання господарського механізму, впровадження повного госпрозрахунку, принципів самооплатності й самофінансування успішна діяльність підприємств неможлива. Необхідно підвищити наукову обґрунтованість розроблених планів і нормативів, постійно аналізувати їх виконання; оцінювати ефективність використання ресурсів; виявляти резерви; обґрунтовувати оптимальні управлінські рішення. Все це входить до завдань економічного аналізу.

Економічний аналіз господарської діяльності сформувалася як самостійна галузь наукових знань у безпосередньому зв'язку з іншими спеціальними науками: управлінням, плануванням, обліком і статистикою.

Аналіз господарської діяльності як наука являє собою систему знань, пов'язану з дослідженням взаємозалежності економічних явищ, виявленням позитивних і негативних факторів і виміром ступеня їхнього впливу, тенденцій і закономірностей, резервів, упущених вигід, із практичними узагальненнями й висновками.

Аналіз господарської діяльності поділяється на:

Попередній аналіз - виконується до здійснення господарських операцій. У ході цього аналізу оцінюються матеріальні, трудові, фінансові ресурси необхідні для виконання виробничої програми.

Оперативний аналіз - проводиться в ході виконання плану за короткі терміни часу (доба, тиждень, зміна, декада). Його дані необхідні для оперативного впливу на хід виконання плану.

Поточний аналіз - призначається для всебічної й об'єктивної оцінки виконання плану, результатів роботи за звітний період (місяць, квартал, півріччя, рік) і розробки рекомендацій з підвищення ефективності господарювання.

Всі види аналізу взаємозалежні й доповнюють один одного.

Першою характерною рисою аналізу є дослідження економічних факторів, явищ, процесів. Аналіз діяльності підприємств забезпечує взаємозалежне вивчення явищ і процесів господарської діяльності, їхнього становлення й розвитку, кількісних й якісних змін, що в ньому відбуваються.

Другою характерною рисою економічного аналізу є об'єктивна й всебічна оцінка виконання планів, прийнятих підприємством й окремими його підрозділами, галузевими об'єднаннями. Особливість аналізу тут складається в комплексному використанні матеріалів бухгалтерського, статистичного й іншого видів звітності. Тільки комплексне використання проведених і взаємопов'язаних даних дозволяє всебічно й цілком об'єктивно оцінити виконання планових завдань. Більше того, у процесі аналізу виконання планів може бути дана й критична оцінка самого плану, його обґрунтованості.

Третьою характерною рисою економічного аналізу є виявлення причин, позитивного й негативного характеру, що вплинули на виконання замовлень-планів, вимір ступеня їхнього впливу.

Правильно розкрити й зрозуміти основні причини, або, як в аналізі прийнято називати, фактори, що зробили вплив на хід виконання плану, правильно встановити їхню дію й взаємодію - значить правильно зрозуміти хід всієї господарської діяльності аналізованого об'єкта. Але в процесі аналізу не тільки розкривають і характеризують основні фактори, що впливають на господарську діяльність, але й вимірюють ступінь їхнього впливу.

Четвертою характерною рисою економічного аналізу є виявлення тенденцій і закономірностей розвитку підприємства, резервів, а також упущених можливостей. Однак виявити відхилення від глобальних тенденцій порушення економічних закономірностей, диспропорції в роботі окремих підприємств нелегко. Тільки економіст, що добре знає й тонко розуміє загальні закони економічного розвитку, зуміє правильно й вчасно помітити прояв загальних тенденцій, певних закономірностей у діяльності окремих підприємств. Як лікар по окремих симптомах, не відомих часом самому хворому, може визначити хворобу людського організму, так і гарний економіст по непомітним ще для інших ознакам зможе вловити перебої в дії підприємства й вчасно вжитими заходами запобігти господарським і фінансовим проривам. Постійне й пильне вивчення економіки підприємства, щоденне спостереження за ходом виконання плану з використанням всіх джерел цифрової інформації, створюють необхідні умови для виявлення схованих резервів. Наше господарство таїть у собі багато резервів. Розкриття й використання їх без добре поставленого економічного аналізу неможливе.

Нарешті, п'ятою характерною рисою економічного аналізу є завершення дослідження економічних явищ, спостережень за ходом виконання планів, узагальненнями, практичними висновками й пропозиціями. Аналіз господарської діяльності - наука прикладна, тісно пов'язана з потребами й запитами господарської практики; вона немислима поза практичною діяльністю людей. Всі економічні розрахунки повинні бути обумовлені вимогами практики, підпорядкованими цілям прискорення розвитку підприємства.

Завдання економічного аналізу визначаються в першу чергу змістом даної науки. Ці завдання зводяться до наступного.

Перше завдання - контроль і всебічна оцінка виконання планових завдань по кількості, структурі і якості реалізованої продукції (виконаних робіт і зроблених послуг) з погляду безперебійності, ритмічності процесів, всебічного задоволення потреб і запитів людей.

Продовжуючи й завершуючи контрольні функції обліку, використовуючи дані бухгалтерії, статистики, матеріали інших джерел, економічний аналіз характеризує виконання замовлень і планів, як у поточному порядку, так і по завершенні звітного періоду; виявляє відхилення від планових припущень, їхні причини й наслідки.

Дуже важливо, щоб аналіз здійснювався оперативно, у ході виконання планових завдань. Тільки в цих умовах можна в поточному порядку виявити й усунути негативні моменти в роботі підприємства. Аналіз після закінчення звітного періоду має велике констатаційне й перспективне значення.

Друге завдання - оцінка використання окремими підприємствами і їхніми об'єднаннями своїх матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Найбільш раціональне й ефективне використання ресурсів - найважливіше економічне завдання.

На основі економічного аналізу дається оцінка ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Третє завдання - оцінка фінансових результатів діяльності підприємств й організацій. Дуже важливим при цьому є порівняння доходів і витрат підприємства.

Розглядаючи питання про порівняння витрат і результатів господарської діяльності, варто мати на увазі, що на торговельних підприємствах це порівняння відбувається в умовах менш постійних виробничих величин, чим на промислових підприємствах. Це пояснюється, насамперед тим, що попит та пропозиція, що визначають обсяг і результати діяльності торгівельних підприємств, постійно змінюються. Безпосередній вплив роблять і ціни, тому що лише в процесі купівлі-продажу повною мірою виявляється, наскільки правильно враховані при встановленні цін вимоги законів попиту та пропозиції.

При оцінки фінансових результатів діяльності підприємств використаються в органічному пов’язуванні кількісні і якісні показники. Прибуток торговельного підприємства залежить як від виконання плану товарообігу (по обсязі й структурі), так і від фактично сформованого рівня витрат обігу, від дотримання режиму економії, раціонального використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Правильна оцінка дотримання принципів комерційного розрахунку й фінансових результатів вимагає поділу факторів, що зробили вплив на досліджувані показники, на фактори, залежні й незалежні від підприємств. Якщо відбулася, наприклад, зміна цін (що від підприємства, як правило, не залежить), то відповідно змінюються й фінансові результати. Усунення впливу зовнішніх факторів (шляхом відповідних розрахунків) дозволяє більш правильно проаналізувати результати зусиль колективу того або іншого підприємства.

Четверте завдання - виявлення невикористаних резервів.

Економічний аналіз (з його інколи досить складними й трудомісткими розрахунками) виправдує себе в остаточному підсумку лише тоді, коли він приносить суспільству реальну користь. Реальна корисність економічного аналізу складається головним чином у вишукуванні резервів й упущених можливостей на всіх ділянках планування й керівництва підприємством. Вишукування внутрішніх резервів здобуває в цей час величезне значення.
Виявлення резервів у процесі економічного аналізу відбувається шляхом критичної оцінки прийнятих планів, порівняльного вивчення виконання планів різними підрозділами підприємства, однорідними підприємствами даної системи, родинними підприємствами різних систем шляхом вивчення й використання передового досвіду усередині країни й за кордоном [12, c.26-50].

^ 1.3 Значення й завдання аналізу використання трудових ресурсів


До трудових ресурсів належить та частина населення, що володіє необхідними фізичними даними, знаннями й навичками праці у відповідній галузі. Достатня забезпеченість підприємств потрібними трудовими ресурсами, їхнє раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягів продукції й підвищення ефективності виробництва. Зокрема, від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їхнього використання залежать обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, ефективність використання обладнання, машин, механізмів і, як результат, обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток і ряд інших економічних показників.

Аналіз трудових показників - це один з основних розділів аналізу роботи підприємств.

Основними завданнями аналізу використання трудових ресурсів є:

вивчення й оцінка забезпеченості підприємства і його структурних підрозділів трудовими ресурсами в цілому, а також по категоріям і професіям;

визначення й вивчення показників плинності кадрів;

виявлення резервів трудових ресурсів, більш повного й ефективного їх використання.

Ефективність використання виробничих ресурсів впливає на всі якісні показники діяльності суб'єкта господарювання - собівартість, прибуток і т.д. Тому при оцінці ділових партнерів необхідно аналізувати нарівні з показниками основних фондів і матеріальних ресурсів й узагальнюючі показники ефективності використання трудових ресурсів [12, c.7].

При проведенні комплексного аналізу використання трудових ресурсів розглядають наступні показники:

забезпеченість підприємства трудовими ресурсами;

характеристика руху робочої сили;

соціальна захищеність членів трудового колективу;

використання фонду робочого часу;

продуктивність праці;

трудомісткість продукції.

Таким чином, можна зробити висновок, що в умовах нестабільності економіки фактична потреба підприємства в персоналі певних категорій безупинно змінюється під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Подібні зміни не завжди означають збільшення або збереження потреби в робочій силі. Впровадження нових технологій, освоєння виробництва конкурентноздатної продукції, скорочення ринкового попиту на вироблені товари й послуги може привести до зменшення чисельності персоналу, як по окремих категоріях, так і по всьому складу. Тому визначення реальної потреби в робочій силі та прогноз її зміни повинні стати основою вдосконалювання управління персоналом на підприємствах [10,c.246].


^ РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ У ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛФК»

2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності підприємства


Фінансовий стан господарюючого суб'єкта - це характеристика його фінансової конкурентноздатності (тобто платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою й іншими господарюючими суб'єктами. Рух будь-яких товарно-матеріальних цінностей, трудових і матеріальних ресурсів супроводжується утворенням і витратою коштів. Тому фінансовий стан господарюючого суб'єкта відображає всі сторони його виробничо-торговельної діяльності. Аналіз фінансового стану господарюючого суб'єкта включає:

Аналіз прибутковості (рентабельності).

Аналіз фінансової стабільності.

Аналіз використання капіталу.

Аналіз рівня самофінансування.

Джерелом інформації для аналізу фінансового стану служать бухгалтерський баланс і звіт про прибутки й збитки. По сфері доступності інформацію можна розділити на відкриту й закриту (секретну). Інформація, що втримується в бухгалтерській і статистичній звітності, виходить за межі господарюючого суб'єкта і є відкритою. Кожен господарюючий суб'єкт розробляє свої планові показники, норми, нормативи, тарифи й ліміти, систему їхньої оцінки й регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить його комерційну таємницю. Аналіз фінансового стану проводиться за допомогою наступних основних прийомів: порівняння, зведення й угруповання, ланцюгові підстановки, прийом різниці.

Аналіз ліквідності балансу дозволяє визначити кредитоспроможність підприємства, тобто здатність розраховуватися по своїм зобов’язанням , строк перетворення яких у гроші відповідає строку господарюючого суб'єкта й припускає постійна рівність між активами й зобов'язаннями як по загальній сумі, так і по строках надходження.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності й розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованих за строками їхнього погашення й розташованими в порядку зростання строків. Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, активи господарюючого суб'єкта розділяються на наступні групи.

А1- найбільш ліквідні активи. До них відносяться всі кошти й короткострокові фінансові вкладення.

А2- швидко реалізовані активи. Вони включають дебіторську заборгованість та інші активи.

А3- повільно реалізовані активи. Сюди входять статті розділу «Запаси й витрати», а також статті « Довгострокові фінансові вкладення».

А4- важко реалізовані активи.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їхньої оплати.

П1- найбільш термінові пасиви. До них належать кредиторська заборгованість та інші пасиви.

П2- короткострокові пасиви.

П3- середньострокові й довгострокові пасиви.

П4- постійні пасиви.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити підсумки
наведених груп по активу й пасиву. Баланс вважається абсолютно
ліквідним, якщо А1>=П1;

Значення груп по активу і пасиву приведемо в таблиці 2.1 «Аналіз ліквідності балансу».

Таблиця 2.1

Аналіз ліквідності балансу


^ Найменування показника

Величина показника, тис. грн.

Збиток, приріст, +/-

Зміна %

2003

2004

2005

2004 з 2003

2005 з 2004

2004 з 2003

2005 з 2004

н. р.

к. р.

н. р.

к. р.

н. р.

к. р.

Актив. Найбільш ліквідні.


16,5



13,5


13,5


28,2


28,2


270,1


14,7


241,9


208


958
^ Швидкореалізаційні активи.


501,8



706,5



706,5



670,3



670,3



7453,9



-36,2



6783,6



95



1112
^ Повільно реалізовані активи.

944,7


1049,7


1049,7


1050,0


1050,0


4725,8


0,3


3675,8


100


450
^ Важкореалізовані активи.


2420,7



2682,6



2682,6



2572,0



2572,0



2707,6



-110,6



135,6



96



105
Баланс.
3883,7

4452,3

4452,3

4320,5

4320,5

15157,4

-131,8

10836,9

97

351


Виходячи з таблиці 2.1 зможемо проаналізувати наскільки ліквідне дане підприємство.

А1.03. ≥П1.03,= 13,5≤770,5; А1.04. ≥П1.04. =28,2≤618,6;

А1.05≥П1.05. =270,1≤ 5175,3; - дана умова не виконується.

А2.03. ≥П203.=706,5≥69,4; А2.04. ≥П2.04. =670,3≥97,5;

А2.05. ≥П2.05. =7453,9≥678,4;- дана умова виконується.

А3.03. ≥ П3.03. = 1049,7≥0; А3.04. ≥П3.04=1050,0≥ 0; А3.05. ≥П3.05. =4725,8≥0; - умова виконується.

А4.03. ≤П4.03. =2682,6≤3612,4; А4.04. ≤П4.04. =2572,0≤3604,4; А4.05.≤П4.05=2707,6,6≤9303,7; - дана умова виконується.

З наведених вище розрахунків видно, що баланс підприємства не є абсолютно ліквідним, тому що виконуються не всі умови.

Ліквідність і платоспроможність підприємства також можуть оцінюватися за допомогою абсолютних і відносних показників. Основними абсолютними показниками є величина власних оборотних коштів. Цей показник характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття поточних активів підприємства й визначається по формулі:

^ ВОК=(ІІ+ІІІА)-ІІІП=ІП-ІА; (2.1)

ВОК03= 3612,4 - 2729,4 = 882,7;

ВОК04= 2604,4 - 2618,8 = 985,6;

ВОК05= 9303,7 - 3681,3 = 5322,4.

Як видно з розрахунків, власний капітал покриває поточні активи підприємства протягом розглянутого періоду.

Для визначення ліквідності підприємства розраховуються наступні показники:

Коефіцієнт маневреності функціонуючого капіталу. Характеризує ту частину власних коштів, які мають абсолютну ліквідність. Розраховується відношенням коштів (ША) до власних оборотних коштів(Щ). (2.2)

Коефіцієнт поточної ліквідності. Дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи скільки гривень поточних активів підприємства доводиться на одну гривню поточних зобов'язань. Визначається як відношення поточних активів (Ш+П)А к поточним зобов'язанням (ПШ). (2.3)

Коефіцієнт швидкої ліквідності. Даний коефіцієнт сигналізує про перспективні платіжні можливості підприємства за умови мобілізації його коштів у розрахунках з дебіторами. Визначається відношенням коштів (ША), розрахунків й інших активів до поточних зобов'язань (11Ш).

(2.4)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Цей коефіцієнт показує яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно. Характеризує оперативну платоспроможність підприємства. Платоспроможність підприємства означає наявність у підприємства коштів й їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення. Розраховується відношенням коштів (ША) до поточних зобов'язань (ИГЛ). (2.5)

Частка власних оборотних коштів у покритті запасів. Характеризує ту частину вартості запасів, що покривається власними оборотними коштами. Визначається відношенням власних оборотних коштів (1П) до запасів (1А). (2.6)

Коефіцієнт співвідношення між ліквідними й неліквідними коштами. Відношення ліквідних коштів ((П+Ш)А) до неліквідного (1А). (2.7)

7. Коефіцієнт забезпеченості поточної діяльності власними оборотними коштами. Розраховується як відношення власних оборотних коштів (1П-1А) до оборотних активів(ІІА - ША). (2.8)

8. Частка оборотних коштів в активах. Визначається відношенням поточних активів ((П+Ш)А) до загальної суми господарських коштів (А). (2.9)

Частка виробничих запасів у поточних активах.

Показники ліквідності зведемо в таблицю 2.2.

Простежимо динаміку розрахованих показників. Як видно з таблиці коефіцієнт маневреності значно збільшився в 2005 році, однак, в 2003 й в 2004 роках він перебував у припустимих межах, що говорить про нормальне функціонування підприємства в розглянутий період. Підприємство є платоспроможним, про це свідчить значення коефіцієнта поточної ліквідності. На одну гривню поточних зобов'язань в 2003 році доводилося 2грн, 5 копійок поточних активів, в 2004 році - 2грн. 38 копійок, в 2005 - 1грн. 1 копійку. Ці дані свідчать про те, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання за рахунок поточних активів.

Аналізуючи динаміку коефіцієнта ліквідності, можна зробити наступні висновки. В 2003 році коефіцієнт перебував трохи нижче нормативного значення, однак, починаючи з 2004 року спостерігається ріст, що свідчить про збільшення наявності коштів і платоспроможності підприємств-дебіторів. Що ж стосується коефіцієнта абсолютної ліквідності, показники якої збільшуються протягом усього розглянутого періоду, необхідно відзначити, що його значення набагато нижче нормативного. Це підтверджує, що підприємство не є абсолютно ліквідним (платоспроможним). Платоспроможність підприємства означає наявність у підприємства коштів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення. Платоспроможні можливості підприємства, за умови мобілізації його коштів у розрахунках з дебіторами склав в 2003 році - 2%, в 2004 році - 4%, в 2005 році - 5%. Це пояснюється недостатньою наявністю коштів на розрахунковому й валютному рахунках.

Запаси й витрати не повною мірою покриваються власними оборотними коштами в 2003 й 2004 роках, однак, ріст власних оборотних коштів у розглянутому періоді вже в 2005 році повною мірою покриває витрати.

В 2003 році має місце нестача ліквідних коштів і, як слідство, затримка платежів по поточних фінансових операціях, зниження ліквідності його балансу. 2005 рік характеризується збільшенням ліквідних коштів, стосовно неліквідних, що становить 3,09.

Поточна діяльність підприємства покривається власними коштами не повною мірою. В 2003 році забезпеченість підприємства власними оборотними коштами склала 51%, а в 2004 році відбулося збільшення на 7% (58%). В 2005 році спостерігається тенденція до зниження забезпеченості поточної діяльності власними оборотними коштами, що свідчить про зменшення власних оборотних коштів.


Таблиця 2.2

Показники ліквідності підприємства


№ п/п Назва коефіцієнтів Нормативне значення ^ Значення показників
Зміни

приріст +/-

%

2003

2004

2005

2004 з 2003

2005 з 2004

2004 з 2003

2004 з 2003
1
Коефіцієнт маневреності функціонуючого підприємства

__

0;1


0,2


0,2


0,8


0


0,6


100


400
2

Коефіцієнт поточної ліквідності


> 2


2,05


2,35


2,01


0,3


-0,34


115


86
3

Коефіцієнт швидкої ліквідності


> 1


0,9


1


1,3


0,1


0,3


111


130
4
Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,2

0,02

0,04

0,05

0,02

0,01

200

125
5
Частка власних оборотних коштів у покритті запасів





0,88


0,98


1,5


0,1


0,52


111


153
6
Коефіцієнт співвідношення між ліквідними й неліквідними коштами





0,63


0,65


3,12


0,02


2,47


103


480
7
Коефіцієнт забезпеченості поточної діяльності власними оборотними коштами





0,51


0,57


0,49


0,06


-0,08


112


86
8
Частка оборотних коштів в активах





0,39


0,39


0,76


0


0,37


100


195
9
Частка виробничих запасів у поточних активах





0,58


0,59


0,33


0,01


-0,26


102


56



Спостерігається збільшення оборотних коштів в активах. Частка виробничих запасів у поточних активах в 2003 році становить 58%, а в 2005 році помітний ріст до 33%.

У цілому роботу підприємства можна оцінити як задовільну. Спостерігається тенденція до росту, особливо в 2005 році, що говорить про поліпшення діяльності підприємства.

Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції можна здійснити на основі даних, зведених у таблицю 2.3.

Таблиця 2.3

Дані для аналізу прибутку

Показники

2003




2004

2005

Відхилення










03/04

04/05




Виторг від реалізації

31486

0

35484,4

74825,2

3998,4

39340,

8

Витрати на виробництво

7645

0

8563,7

4521,9

918,7

23,

3

Прибуток від реалізації

287

0

494,8

1719,9

207,8

1225,

1


Виходячи з даних табл. 2.3 проведемо аналіз прибутку.

1. Вплив зміни обсягу реалізації продукції:

ΔР1 = Р0(К1,2 – 1), (2.10)

де ΔР0 –прибуток від реалізації базисного року;

К1,2 – коефіцієнт зміни обсягу реалізації продукції.

2004/2003

К1 = 35484,4/31486,0 = 1,3;

К2 = 8563,7/7645 = 1,2;

ΔР1 = 287,0 · (1,2-1) = 57,4тис.грн.

2005/2004

К1 = 74825,2/35484,4 = 2,1;

К2 = 4521,9/8563,7 = 1,1;

ΔР1 = 494,8 · (1,1-1) = 49,5тис.грн..

Таким чином, внаслідок збільшення обсягу реалізації отримано додатковий прибуток в 2004 році - 57,4тис.грн., а в 2005 році - 49,5тис.грн.

2. Вплив зміни структури й асортиментів реалізованої продукції:

ΔР2=Р0(К1–К2) (2.11)

2004/2003

ΔР2= 287,0(1,2 – 1,3) = -28,7тис. грн.

2005/2004

ΔР2= 494,8(1,1 – 2,1) = -494,8тис. грн.

У результаті зрушень у структурі реалізованої продукції прибуток збільшився в 2004 році на 28,7тыс.грн., в 2005 році - 494,8тис.грн.

3. Балансовий прибуток:

Rб = Рб/N. (2.12)

де Рб – балансовий прибуток;

2003 Rб = 287,0/21486,0 = 0,013;

2004 Rб = 494,8/35484,4 = 0,014;

2005 Rб = 1719,9/74825,2 = 0,023.

Таким чином, балансовий прибуток становить 1,3 коп. (в 2003р.) на 1грн., 1,4коп. (в 2004р.) на 1грн., 2,3 коп. (в 2005р.) на 1грн. виторгу від реалізації.

4. Вплив зміни рівня витрат на 1 грн. реалізованої продукції на прибуток:

ΔР3 = Qр(S1/ Qр – S0/ Qр), (2.13)

де Qр – фактичний обсяг реалізованої продукції за звітний

рік;

S1,0 – витрати на виробництво продукції у звітному й базисному

року;

Qр – фактичний обсяг реалізації в базисному році.

2004/2003

ΔР3 = 35484,4(8563,7/35484,4 – 7645,0/31486,0) = -52,13тис. грн.

2005/2004

ΔР3 = 74825,2(4521,9/74825,2 – 8563,7/35484,4) = -9471,09тис. грн.

Зміна витрат на підприємстві спричинило до збільшення суми прибутку в 2004 році на 52,13тис.грн., а в 2005 році - 9471,09тис.грн., що говорить про значний підйом фінансового стану підприємства.

При аналізі рентабельності використовують розрахунок показників рентабельності:

Рентабельність активів.

Рентабельність поточних активів.

Рентабельність інвестицій.

Рентабельність власного капіталу.

Рентабельність реалізованої продукції.

Розраховані показники рентабельності зведемо в таблицю 2.4.

Таблиця 2.4

Показники рентабельності.
Показники

2003


2004


2005

Зміни

приріст +/-

%

04/03

05/04

04/03

05/04

Рентабельність активів

0,04

0,06

0,11

0,02

0,05

150

183

Рентабельність поточних активів


0,06


0,1


0,18


0,04


0,08


167


180

Рентабельність інвестицій


0,02


0,03


0,05


0,01


0,02


150


167

Рентабельність власного капіталу


0,02


0,03


0,05


0,01


0,02


150


167

Рентабель