Реферат: Професійна програма підвищення державних службовців V-VII категорій посад у 2008 році Заступник директора-начальник

Національна академія державного управління при Президентові України

Одеський регіональний інститут державного управління

Центр підвищення кваліфікації кадрів


Професійна програма


підвищення кваліфікації державних службовців

V-VII категорій посад у 2009 році


2009


“ПОГОДЖЕНО”
Перший заступник Начальника Головного управління державної служби України


____________________

В.Д.Ткач

“ПОГОДЖЕНО”

Голова Одеської обласної державної адміністрації


_______________

М.Д.Сердюк

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

Директор ОРІДУ НАДУ

при Президентові України


__________________

М.М.Іжа



^ Професійна програма


підвищення державних службовців

V-VII категорій посад у 2008 році


Заступник директора-начальник

Центру підвищення кваліфікації кадрів


_________________С.Г. Давтян


Начальник відділу організації семінарів за договорами

Центру підвищення кваліфікації кадрів


_________________ Л.С.Шматоваленко


2009


Схвалено Науково-методичною радою Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Протокол № _______________

від «____»________________ 2009 року.


Професійна програма підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування V-VII категорій розроблена відповідно до вимог Законів України „Про місцеві державні адміністрації”, „Про державну службу”, Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1997 року № 167 (зі змінами).


В основу даної програми покладена типова професійна програма підвищення кваліфікації державних службовців органів публічної влади, розроблена Головним управлінням державної служби України.


Відділ організації семінарів за договорами

Центру підвищення кваліфікації кадрів

ОРІДУ НАДУ при Президентові України
^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Соціально-економічні і політичні перетворення, що проводяться нині в Україні, багато в чому залежать від створення ефективної системи державного управління. Становлення України як демократичної, правової і соціальної держави зумовлює особливі вимоги до рівня компетентності та професіоналізму державних службовців. Саме тому першочерговим завданням держави є комплектування органів державного управління кваліфікованими спеціалістами, які будуть нести відповідальність за стан справ у країні.

Забезпечення ефективності державного управління нерозривно пов’язане з вирішенням проблеми професіоналізму державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування. Тому професіоналізація державної служби розглядається як одне з першочергових завдань, без розв’язання якого неможливо підняти ефективність державного управління.

Метою модернізації системи навчання державних службовців є приведення її у відповідність до сучасних вимог суспільства, забезпечення її спроможності здійснювати підготовку управлінських кадрів до діяльності в умовах демократизації суспільства і державного управління, впровадження системи публічного прийняття рішень, розвитку ринкових відносин і конкуренції, подолання негативних наслідків тоталітарної системи управління.

Аналіз чинних законодавчих і нормативних документів свідчить, що на даний час в Україні розпочато формування правового поля, яким регулюються питання обов'язкового підвищення держслужбовцями своєї професійної кваліфікації. Зокрема, Законом України "Про державну службу" до основних обов'язків держслужбовців віднесено постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення власної професійної кваліфікації (ст.10), а обов'язковою умовою формування кадрового резерву державних службовців є підвищення кваліфікації, яке (згідно зі ст.29) має здійснюватись у навчальних закладах не рідше одного разу на п'ять років. При цьому, результати навчання повинні бути однією з визначальних підстав для просування працівників по службі.

КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА підготовки державних службовців, яка затверджена Указом Президента України від 09.10.2000р. №1212/2000, серед низки проблем, що викликають необхідність вирішення, визначає наступні:

визнання професійного навчання як обов’язкової невід’ємної складової професійної діяльності державних службовців та осіб з кадрового резерву, роботи з персоналом та розвиток гарантованих державою умов для такого навчання;

формування змісту професійного навчання та організація навчального процесу відповідно до потреб економічного і соціального розвитку держави на основі впровадження сучасних наукових досліджень та широкого використання вітчизняного і іноземного досвіду у сфері державного управління та державної служби.

Зміст навчання за даною професійною програмою підвищення кваліфікації державних службовців спрямований на оновлення та поглиблення соціально-гуманітарних, політичних, правових, економічних, управлінських та спеціальних фахових знань та умінь, включаючи вивчення вітчизняного та іноземного досвіду державного управління та державної служби, фахового досвіду, необхідного для осіб, які займають посади певної категорії державних службовців.

ПППК розрахована для одноразового проходження навчання всіма державними службовцями, які не мають фахової підготовки в галузі державного управління. Вона вирівнює знання та вміння тих державних службовців, які прийшли на державну службу до рівня знань та вмінь, набутих державними службовцями за програмою підготовки магістрів у освітньому напрямку “Державне управління” та “Державна служба”. Навчання за пропонованою професійною програмою здійснюється при:

 прийомі уперше на державну службу (протягом першого року роботи).

 зарахуванні до кадрового резерву (з посади виконавця на посаду керівника V-VI категорії або на посаду вищої (I-IV) категорії);

 зайнятті посад вищої категорії (з посади виконавця посади керівника V-VI категорії або посади вищої (I-IV) категорії);

 за підсумками чергової атестації, яка проводиться не рідше одного разу на п'ять років і є обов'язковою для кожного державного службовця.

^ Державні службовці, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень магістра з освітнього напрямку “державне управління” навчання за ПППК не проходять.

Представлена професійна програма підвищення кваліфікації державних службовців V-VII категорій є документом, який визначає зміст і структуру навчального плану підвищення кваліфікації, зміст і обсяги навчальних модулів його нормативної частини на основі визначених завдань і функцій державних службовців.

^ Мета навчання державних службовців V-VII категорій за ПППК полягає в тому, щоб:

 надати і оновити знання та вдосконалити і розвинути вміння, необхідні для ефективного вирішення завдань професійної діяльності на державній службі;

 привести фахову підготовку у відповідність сучасним вимогам до професійної кваліфікації державного службовця, підняти рівень базових знань та вмінь до рівня магістрів державної служби;

 сформувати у державних службовців мотивацію потреб у постійному самовдосконаленні, вмінні самостійно вчитися.

^ Тривалість підвищення кваліфікації за професійною програмою складає 216 годин з відривом від роботи (в стінах навчального закладу) і не перевищує 4-х тижнів. За чинними в Україні нормами, встановленими Міністерством освіти для вищих навчальних закладів (Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затверджене наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 № 161), навчальний час слухача планується з розрахунку 11 академічних годин на день при п´ятиденному робочому тижні (п.4.1). Тривалість аудиторних занять 8 академічних годин на день (п.3.10.2). Таким чином, максимальний обсяг навчального навантаження слухача під час підвищення кваліфікації (враховуючи самостійну роботу) не перевищує 54 годин на тиждень (36 академічних годин аудиторних занять).

За одиницю планування навчального процесу в програмі прийнято 1 кредит, який дорівнює 54 академічним годинам загального часу навчання (аудиторна + самостійна робота) Розподіл часу між аудиторною і самостійною роботою може здійснюватись у співвідношенні від І/3 до 2/3 навчальним закладом самостійно у залежності від форми навчання (п.3.10.2). Для спрощення організації навчального процесу (зокрема, задля забезпечення зручності при складанні розкладу занять) окремі навчальні модулі мають обсяг, кратний 0,33 кредиту (18 навчальним годинам).

Відповідно до вимог Положення про систему підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців, методичних рекомендацій Головного управління державної служби щодо розробки ПППК, програма побудована за модульним принципом. Вона містить три складові: загальну, функціональну і галузеву Кожна складова має дві частини: нормативну і варіативну. Нормативна частина обов´язкова для вивчення всіма державними службовцями. Варіативна частина ПППК формується навчальним закладом самостійно.

^ Нормативна частина. Аналіз складу державних службовців V-VII категорій, виконаний за результатами вивчення повноважень, функцій і структури центральних та регіональних органів державної влади свідчить, що існує значна розбіжність у рівнях складності вирішуваних ними завдань та мірі відповідальності за їх наслідки, а також широке розмаїття в сферах діяльності держслужбовців цих категорій.

Разом з тим, аналіз складу необхідних знань і вмінь, а також відповідних навчальних дисциплін (модулів), визначених при проведенні аналізу потреб державних службовців у навчанні, показав, що ці особливості можливо врахувати при розробці професійної програми. 3 урахуванням сказаного, віднесення навчальних дисциплін (модулів) до нормативної частини в програмі здійснено на таких принципах:

– заохочення у навчанні максимальної кількості слухачів. Коло навчальних модулів повинно забезпечувати набуття (оновлення, поглиблення) знань та формування (вдосконалення, розвиток) вмінь, необхідних у значній мірі всьому масиву державних службовців означених категорій, незалежно від спеціальності за здобутою освітою, досвіду попередньої (до вступу на державну службу) роботи, характеру роботи (сфери діяльності) на державній службі, віку, професійних та особистісних якостей;

– оскільки навчання за професійною програмою та атестація державних службовців є одним з елементів (інструментів) державної кадрової політики у сфері державного управління, навчальні модулі нормативної частини програми повинні забезпечувати задоволення загальнодержавних інтересів у сфері вдосконалення кадрів державної служби (рівень професійної кваліфікації, патріотизму, культури, гуманності, етики державного службовця тощо).

^ Варіативна частина складається з навчальних модулів, які обираються закладом самостійно, виходячи з конкретних потреб у навчанні, завданнями, що стоять перед державними службовцями, визначених Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Головним управлінням державної служби України.

^ Загальна складова. Вивчення та аналіз чинних нормативних документів, результатів наукових досліджень з проблем підвищення кваліфікації, а також навчальних матеріалів, розроблених закладами освіти, яким надано право проводити підготовку і підвищення кваліфікації державних службовців (зокрема, навчальних центрів підвищення кваліфікації), показало, що серед питань, які стосуються вимог до складових професійних програм, найменш опрацьованими і обґрунтованими виявились питання визначення обсягу і змісту загальної складової і, зокрема, її нормативної частини.

Опанування загальної складової професійної програми має сприяти розкриттю базисних питань, що торкаються професійних знань, умінь та особистих якостей державного службовця, не пов'язаних безпосередньо з механізмом реалізації завдань та виконанням конкретних функцій у певній галузі чи сфері діяльності (на даному робочому місці). Основна мета навчання за загальною складовою полягає у наданні та поглибленні конкретних знань з управлінських, правових, економічних, соціально-гуманітарних дисциплін, формуванні умінь їх застосовувати в практичній діяльності, а також корегуванні світоглядних засад державного службовця для забезпечення адекватного розуміння ним своїх обов’язків і повноважень, які викладені в професійно-кваліфікаційній характеристиці.

Зміст загальної складової відповідає вимогам Закону України "Про державну службу", вищеназваного Положення та Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, Насамперед це:

 високий рівень загальнокультурної освіченості, громадської свідомості та відповідальності, патріотизму;

 задоволення вимог щодо етики поведінки державних службовців (ст.5 Закону "Про державну службу"):

o сумлінне виконання обов'язків (самодисципліна) ;

o шанобливе ставлення до громадян, керівників і співробітників;

o збереження інтересів державної служби та репутації держслужбовця;

o збереження національних інтересів України;

o невикористання службового становища у власних інтересах та недопущення корупційних дій;

o об'єктивність і неупередженість до юридичних та фізичних осіб;

o недопущення проявів бюрократизму, відомчості; місництва;

 оволодіння:

o знаннями з права, політології, економіки, адміністрування, фінансів, кадрового менеджменту, екології, соціальних та гуманітарних наук;

o вмінням вільно орієнтуватися в соціально-політичному просторі, відбирати, аналізувати та узагальнювати інформацію;

o аналітичним мисленням, розумінням сучасних проблем менеджменту; технологією адміністративної роботи; здатністю продуктувати нові ідеї, управлінські рішення, соціальні технології.

Як зазначено у Довіднику типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, всі державні службовці повинні володіти знаннями з права, політології, економіки, адміністрування, фінансів, кадрового менеджменту, екології, соціальних та гуманітарних наук; вільно орієнтуватися в соціально-політичному просторі, відбирати, аналізувати та узагальнювати інформацію; аналітичним мисленням, розумінням сучасних проблем менеджменту, технологією адміністративної роботи, здатністю продукувати нові ідеї, управлінські рішення, соціальні технології. Державні службовці повинні досконало володіти державною мовою.

Разом з тим, кожному держслужбовцю сьогодні необхідні також знання, уміння та навички для роботи в складних соціальних, економічних і політичних умовах сучасної України, які, попри унітарний устрій держави, мають ще й яскраво виражену регіональну специфіку (строкатість національного складу та історичних традицій, політичних уподобань населення, його належність до різних віросповідань та релігійних конфесій, різні рівні розвитку і стану продуктивних сил та інфраструктури регіонів, кліматичні, географічні та екологічні умови, близькість чи віддаленість зовнішніх кордонів тощо). Вочевидь, для однаково успішної реалізації управлінських функцій на всій території країни та в усіх сферах діяльності державні службовці мають володіти сучасними науковими системними знаннями, а також інструментарієм та відповідними процедурами їх реалізації у вигляді конкретних розпорядчих, консультативних та дорадчих дій.

Беручи до уваги вищезазначене, до нормативної частини загальної складової програми включені такі навчальні модулі:

 ЗН-1. Основи теорії та історії державного будівництва в Україні

 ЗН-2. Основи системного підходу до розгляду складних соціально-економічних систем;

 ЗН-3. Державне управління і державна служба;

 ЗН-4. Правове забезпечення державного управління і державної служби;

 ЗН-5. Державне регулювання економіки;

 ЗН-6. Політологічне, гуманітарне й соціальне забезпечення державної служби;

 ЗН-7. Територіальна організація влади в Україні

Функціональна складова. Положенням про систему підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців визначено, що опанування функціональної складової професійної програми повинно допомогти державному службовцеві у розв'язанні питань, що визначаються його посадовими обов'язками та узагальненими професійними завданнями, тобто має здійснюватись через набуття додаткових знань і умінь, що відповідають вимогам до його професійного рівня На відміну від загальної складової, цикл дисциплін, що входить до функціональної складової, сприяє опануванню таких навчальних тем, які дозволять державному службовцю розв’язувати поставлені перед ним завдання, тобто безпосередньо виконувати управлінські та/або виконавчі функції і обов'язки, що визначені в його посадових інструкціях. Відповідно до Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців керівники структурних підрозділів органів державної влади повинні вміти реалізовувати плани роботи свого підрозділу, аналізувати та узагальнювати інформацію з відповідного напряму діяльності, визначати терміни, порядок і послідовність виконання робіт. Спеціалісти різних категорій повинні вміти реалізовувати плани діяльності свого функціонального напряму, систематизувати, обробляти, аналізувати та узагальнювати інформацію щодо своєї діяльності.

Хоча не можна провести чіткої межі між змістом загальної та функціональної складових ПППК (певне взаємопроникнення на рівні навчальних розділів і тем неминуче), одним з формальних критеріїв віднесення конкретного навчального модулю до функціональної складової в програмі полягає в тому, що основною метою навчання за функціональною складовою є, в першу чергу, оволодіння технологією:

 для керівників: адміністративно-управлінської роботи (методами розробки, прийняття, оптимізації та контролю управлінських рішень, управління персоналом, належне забезпечення комунікативної функції, в тому числі, зв'язків з громадськістю);

 для виконавців: адміністративно-виконавської роботи (організації безпосереднього виконання своїх функціональних (службових) обов'язків, в тому числі, з використанням засобів обчислювальної та організаційної техніки, правил діловодства, підготовки різних документів, організації свого робочого місця тощо.).

У підсумку навчання за цією складовою особливого значення набуває формування відповідних умінь, що може бути забезпечено більшою, порівняно із загальною складовою, питомою вагою інтерактивних методів навчання (практичних, семінарських занять, "круглих столів", дискусій, ділових та рольових ігор тощо) з розглядом (обговоренням, аналізом, розігруванням) конкретних управлінських або виконавських ситуацій.

Нормативна частина функціональної складової ПППК комплектується навчальними модулями, які покликані навчити слухачів методам практичного застосування управлінських наук, стимулювати у них потребу використання сучасних технологій організації процесів у сфері адміністративного управління, сприяти виробленню у державних службовців наукових підходів до організації свого робочого часу та робочого місця, сформувати потребу у подальшому професійному самовдосконаленні. Це мають бути наступні модулі:

 ФН-1-1. Соціальні та психологічні аспекти державного управління (для керівників);

 ФН-1-2. Організація діяльності державного службовця (для виконавців).

Аналіз кадрового забезпечення органів виконавчої влади і самоврядування засвідчує, що державні службовці V-VII категорій майже однаково часто обіймають посади як керівників низової ланки (на рівні населених пунктів сільської місцевості та районів), так і основних виконавців, які працюють на посадах спеціалістів (на рівні областей) Ця особливість врахована в програмі шляхом закладення в неї відповідного дуалізму при визначенні змісту нормативної частини функціональної складової. Керівникам у першу чергу необхідно вивчити та навчитись застосовувати основні положення науки про управління персоналом, психології (в т. ч. конфліктології) та педагогіки, Public Relations, а виконавцям - питання організації безпосереднього виконання своїх функціональних (службових) обов'язків, в тому числі, з використанням засобів обчислювальної та організаційної техніки, правил діловодства, підготовки різних документів, організації свого робочого місця тощо.

^ Галузева складова програми повністю компонується з варіативних модулів і має на меті здобуття додаткових знань, умінь та навичок з новітніх досягнень у певній галузі чи сфері діяльності

На рис 1 наведена структура професійної програми підвищення кваліфікації із зазначенням співвідношення її складових, а в межах кожної складової – частин.


ЗАГАЛЬНА

СКЛАДОВА

50 % загального

навчального часу

ФУНКЦІОНАЛЬНА

СКЛАДОВА

33,3 % загального

навчального часу

ГАЛУЗЕВА

СКЛАДОВА

16,7 % загального

навчального часу

83,3 % нормативних дисциплін

16,7 % вибіркових дисциплін (дисциплін самостійного вибору навчального закладу)

25 % нормативних дисциплін

^ 75 % вибіркових дисциплін (дисциплін самостійного вибору навчального закладу)


100 % вибіркових дисциплін (дисциплін самостійного вибору навчального закладу)

РАЗОМ 50 % нормативних дисциплін

50 % вибіркових дисциплін (дисциплін самостійного вибору навчального закладу)

Рис. 1. Структура ПППК державних службовців V-VII категорій.


^ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН (ДС)



№

п/п

Назва модулю

Навчальна робота

^ Вид підсумкового

контролю

Кредити

Години

Всього

Аудит.

^ ЗАГАЛЬНА СКЛАДОВА (ЗС)

2,0

108

40

комплексне тестування

^ Нормативна частина (3Н)

1,66

90

36




ЗН-1

Основи теорії та історії державного будівництва в Україні

0,11

6


4




ЗН-2

Територіальна організація влади в Україні

0,22

12

4




ЗН-3

Основи системного підходу до розгляду соціально-економічних систем

0,22

12

4




ЗН-4

Державне управління і державна служба

0,33

18

6




ЗН-5

Правове забезпечення державного управління і державної служби

0,33

18


6




ЗН-6

Державне регулювання економіки

0,22

12

6




ЗН-7

Політологія. Гуманітарна та соціальна політика в Україні.

0,22

12

6




^ Варіативна частина (3В)

0,34

18

4




ФУНКЦІОНАЛЬНА СКЛАДОВА (ФС)

1,33

72


20


комплексне тестування

^ Нормативна частина (ФН)

0,33

18

6




ФН-1-1

Соціальні та психологічні аспекти державного управління

(для керівників)

0,33

18

6




ФН-1-2

Організація діяльності державного службовця (для виконавців)

0,33

18


6




^ Варіативна частина (ФВ)

1

54

14




ФВ-1

Стан виконавської дисципліни в органах державного управління

0,11

6

2




ФВ-2

Організація інноваційної діяльності в Україні

0,22

12

2




ФВ-3

Європейська інтеграція та України

0,11

6

2




ФВ-4

Сучасне українське ділове мовлення

0,11

6

2




ФВ-5

Використання інформаційних технологій у державній службі

0,11

6

2




ФВ-6

Участь громадськості у процесі формування та реалізації державної політики

0,22

12

2




ФВ-7

Стратегія модернізації системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування


0,11


6


2




^ ГАЛУЗЕВА СКЛАДОВА (ГС)

0,66

36

10

комплексне тестування
^ Варіативна частина (ГВ)
0,66

36

10




ГВ-1

Діяльність райдержадміністрації (райміськвиконкомів) щодо реалізації регіональної політики стосовно соціально-економічного розвитку

0,66

36

10




^ Всього за програмою

4,0

216

72




Нормативна частина.

2,0

108

42




^ Варіативна частина

2,0

108

30





^ НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ ТА ЗМІСТ НАВЧАЛЬНИХ МОДУЛІВ

НОРМАТИВНОЇ ЧАСТИНИ ПППК


ЗАГАЛЬНА СКЛАДОВА


Модуль ЗН-1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ ДЕРЖАВНОГО

^ БУДІВНИЦТВА В УКРАЇНІ

Мета модулю:

підвищити теоретичний рівень та узагальнити уявлення про історичний шлях України;

розкрити зміст та вказати хронологічні рамки трьох історичних спроб набуття Україною власної державності;

визначити характерні ознаки вітчизняної державності на різних історичних етапах;

вказати на загальні причини, що обумовили невдалість попередніх спроб;

сприяти зміцненню державного патріотизму, використанню набутих знань, вмінь та переконань для активної участі у розбудові Української держави.

За результатами навчання слухачі повинні:

знати:

поняття та головні ознаки держави;

принципи розподілу гілок влади у демократичній державі;

основні теоретичні засади та поняття державного будівництва;

сутність історичних процесів, що відбуваються в Україні;

вміти:

самостійно аналізувати історичні події, що пов'язані з процесом державного будівництва в Україні;

давати власну оцінку історичним постатям, знати загальні причини, що призвели до втрати самостійної державності в попередні історичні епохи;

використовувати набуті знання в практичній діяльності державного службовця, спрямовуючи власну фахову діяльність на посилення дієздатності держави, її спроможності задовольняти необхідні потреби населення;

володіти необхідним фактичним і теоретичним матеріалом з питань державного будівництва;

демонструвати спроможність самостійно аналізувати сучасний перебіг подій та різні концепції й практичні програми подальшого державного розвитку України;

застосовувати набуті знання для поширення державотворчих ідей та досвіду української державності серед населення;

використовувати набуті знання для активної участі у розбудові держави,

реформи політичного устрою;

обґрунтовувати і відстоювати власну позицію щодо подій та явищ суспільного життя на основі історичного минулого і сучасного розвитку держави.

Зміст модулю:

Тема

Зміст та навчальні елементи теми

^ 1. Основи теорії державного будівництва та їх застосування в умовах України

Поняття держави та її головні ознаки: територія, постійне населення, адміністративно-правова та податкова система, державна ідеологія. Поняття державного суверенітету: зовнішній та внутрішній суверенітет. Демократичні та авторитарні держави: порівняльний аналіз. Принципи розподілу гілок влади у демократичній державі. Сучасні теорії походження держави. Необхідні історичні умови, що передують виникненню держави. Основні етапи розвитку державності у країнах Європи. Особливості історичного розвитку України щодо умов розбудови власної держави.

^ 2. Головні історичні етапи державного будівництва в Україні

Українська держава як суб'єкт загальноєвропейського історичного процесу. Київська Русь – перший реальний досвід функціонування української держави. Феодальне роздроблення країни та втрата державності. Вплив традицій вітчизняної державності на устрій Литовсько-Руської держави. Політичні та соціально-економічні наслідки захоплення українських земель Польщею. Проблема полонізації української аристократії. Козацька державність як яскравий прояв здатності українського народу до власної державної самоорганізації. Причини, уроки та наслідки розпаду козацької держави. Українська національна революція 1917-1920 років: здобутки й втрати. Реальний внесок України в життєдіяльність Радянського Союзу. Історична обумовленість набуття Україною державної самостійності на початку 90-х років. Сучасна українська держава з точки зору історичного досвіду боротьби за суверенітет: аналіз позитивних і негативних чинників державного розвитку. Новітні моделі визначення шляхів подальшого розвитку вітчизняної державності та політична боротьба навколо них.

^ 3. 90 років сучасної державної служби в Україні: уроки національної адміністративної традиції

Сьогодні перед Україною стоять виклики, пов’язані з загальною світовою тенденцією до глобалізації. Насамперед, вони зумовлені процесами її європейської та євроатлантичної інтеграції. Ключову роль у цих процесах відіграє її головний інструмент – вітчизняна державна служба, функціонування якої зумовлює якість державного управління.

На жаль, лише за останній рік Україна аж на 11 пунктів погіршила й без того ганебно низький показник якості державних і громадських інститутів у світових рейтингах, спустившись із 104-го на 115 місце. (Звіт про глобальну конкурентоспроможність, що оприлюднюється щорічно на Всесвітньому економічному форумі в Давосі). Низька якість державного управління – головне гальмо економічного розвитку, особливо – в умовах, коли Україна стала повноправним членом СОТ. Країни ЄС та СОТ – наші головні торгові партнери, і успіх економічної співпраці з ними залежить від якості роботи адміністративної машини в першу чергу.

Необхідність реформування вітчизняної державної служби для нас очевидна. При цьому ми рухаємось, у першу чергу спираючись на європейський досвід. Разом з тим, у порівнянні з країнами ЄС, це – рух у «наздоганяючій моделі» - так вийшло, що, живучи з ними в одному хронологічному періоді, у вимірі історичного часу, особливо стосовно державотворчих процесів, ми від них значно відстаємо.



Модуль ЗН-2^ . ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Мета модулю:

формування системи поглядів, яка відповідає вимогам міжнародних стандартів щодо територіальної організації влади;

визначення ролі та функцій місцевих органів влади та управління в забезпеченні сталого розвитку територій;

набуття вмінь та навичок з практичного застосування методів управління містом та регіоном.

За результатами навчання слухачі повинні:

знати:

сучасні моделі територіальної організації влади;

законодавчу базу діяльності органів управління територіальним розвитком;

принципи та механізми взаємодії місцевого самоврядування та державного управління;

організаційну побудову органів управління територіями, місце та роль кожної із складових територіальної організації влади в наданні місцевих послуг;

адміністративно-територіальний устрій країни, моделі, принципи централізації та децентралізації територіальної організації влади;

структуру та компетенцію місцевих органів державної влади;

структуру, функції та повноваження органів місцевого самоврядування;

систему управління комунальною власністю, структуру і принципи формування місцевих бюджетів, методи бюджетного регулювання доходів місцевого самоврядування;

вміти:

приймати управлінські рішення на рівні місцевого самоврядування;

аналізувати тенденції соціально-економічного розвитку регіонів та ідентифікувати фактори, які їх визначають;

приймати обґрунтовані рішення щодо формування та управління соціально-економічними процесами в регіоні;

аналізувати основні економічні показники розвитку міста та регіону;

визначати пріоритетні напрямки розвитку регіонів;

аналізувати основні економічні показники та тенденції соціально-економічного розвитку регіонів;

узагальнювати досвід діяльності органів управління територіальним розвитком в Україні,

визначати підходи до організаційних змін в функціональній побудові місцевих влад,

розробляти проекти програм (розділів програм), аналітичних матеріалів та розрахунків, комплексних заходів щодо підвищення ефективності управління територіальним розвитком.

Зміст модулю:

Тема

Зміст та навчальні елементи теми

^ 1.Адміністративно-територіальний устрій України

Територіальна організація влади як система. Сучасна модель територіальної організації влади в Україні. Просторовий каркас організації влади в державі. Адміністративно-територіальний устрій України: сучасний стан та перспективи розвитку. Централізація та децентралізація територіальної організації влади. Моделі територіальної організації влади. Регіональне управління та місцеве самоврядування в територіальній організації влади. Державна регіональна політика. Регіон як об’єкт та суб’єкт управління.

^ 2.Структура та компетенція органів державного управління на території

Правовий статус, основні завдання, структура, принципи діяльності та компетенція місцевих державних адміністрацій. Управлінські функції місцевих державних адміністрацій: планування, організація, координація, розробка і реалізація регіональних програм економічного й соціального розвитку, підготовка й виконання бюджетів тощо. Відносини місцевих держадміністрацій з іншими органами влади, місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями.

Система місцевого самоврядування в Україні: правовий статус, фінансова база, повноваження й функції, взаємовідносини з органами влади та управління.

Адміністративна реформа та її зв’язок з муніципальною реформою.

Принципи та методи регіонального управління. Стратегічне планування й управління у системі регіонального управління.

^ 3.Місцеве самоврядування як фактор демократизації суспільства.

Місцеве самоврядування: характеристика основних елементів. Система місцевого самоврядування та її складові. Функції та повноваження органів місцевого самоврядування. Структура органів місцевого самоврядування. Органи самоорганізації населення. Участь громадян в прийнятті управлінських рішень. Шляхи забезпечення прозорості в діях органів місцевого самоврядування. Взаємодія органів місцевого самоврядування з органами виконавчої влади. Місцеве самоврядування та громадянське суспільство: організація взаємодії. Соціальне партнерство.

^ 4.Матеріальна та фінансова база розвитку території.

Право територіальної громади на комунальну власність. Визначення комунальної власності. Спільна власність територіальних громад. Система управління комунальною власністю. Муніципальні підприємства. Повноваження місцевих рад у сфері фінансів. Структура місцевих фінансів. Бюджетний процес на місцевому рівні. Методи бюджетного регулювання доходів місцевого самоврядування. Проблеми дефіцитності місцевих бюджетів. Розвиток ринку муніципальних цінних паперів. Організація роботи по виконанню місцевих бюджетів.

^ 5. Особливості регіональної політики на сучасному етапі

Мета регіональної політики – створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного та соціогуманітарного розвитку регіонів, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина.

Завдан