Реферат: Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження. Харчова промисловість є сукупністю підприємств різнопрофільних галузей, які технологічними зв’язками і економічним відносинами пов’язані з сільським господарством, торгівлею, підприємствами продовольчого машинобудування, тощо. Від ефективності роботи підприємств харчової промисловості багато в чому залежить вирішення завдань забезпечення населення високоякісними харчовими продуктами. Реформування підприємств України порушило налаштовані господарські зв’язки та звичні методи роботи і це призвело до погіршення фінансового стану багатьох суб’єктів господарювання харчової промисловості, гальмування процесів розширеного відтворення. У цій ситуації об’єктивно виникла необхідність пошуку шляхів виходу з критичного стану, що склався.

Важливими напрямами забезпечення сталого функціонування і подальшого розвитку підприємств харчової промисловості є впровадження прогресивних технологій, розробка нових харчових продуктів, організаційних і управлінських рішень. Це можливо за допомогою науково-технічних досягнень, які поширюються у виробництво у формі інновацій.

Оскільки інновації є найважливішим засобом забезпечення економічного зростання, конкурентоспроможності та фінансової стабільності будь-якого підприємства, то високих результатів вони можуть досягти лише за систематичного і цілеспрямованого здійснення інноваційної діяльності, яка спрямована на реалізацію нових можливостей. Їх відкриває ринкове середовище, вони зв’язані із розробкою та впровадженням нових видів продукції, нових засобів виробництва і форм його організації, освоєнням нових ринків. Оскільки управління інноваціями стає одним із найскладніших завдань, з якими постійно стикаються підприємства, то дослідження, аналіз, обґрунтування напрямів і формування методів удосконалення управління інноваціями є важливою проблемою науки і практики.

Дослідженню теоретичних і практичних питань організації та управління інноваціями на підприємствах присвячено значну кількість наукових праць. Серед вітчизняних вчених вагомий внесок у дослідження цих проблем внесли такі відомі українські вчені як В. Александрова, Ю. Бажал, О. Василенко, О. Волков, М. Денисенко, В. Геєць, А. Заїнчковський, С. Ілляшенко, М. Йохна, Н. Краснокутська, Д. Крисанов, В. Ландик, О. Лапко, В. Россоха, А. Сухоруков, Л. Федулова, А. Юзефович та ін.

Значний внесок у розвиток теорії інновацій здійснили російські вчені, зокрема: І. Балабанов, Л. Гохберг, Л. Євдокимова, П. Завлін, С. Іллєнкова, А. Казанцев, М. Молчанов, Ю. Морозов, В. Мединський, О. Пригожин, І. Рудакова, В. Тужилкіна, Є. Уткін, Р. Фатхудінов та ін. Із зарубіжних вчених варто відзначити дослідження Т. Брайана, Ф. Валенти, О. Водачкової, П. Друкера, І. Перлаки, Б. Санто, Б. Твіса, Ф. Хаберленда, М. Хучека, Й. Шумпетера та ін.

У наукових дослідженнях згаданих авторів розкрита роль інновацій у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства, обґрунтована необхідність здійснення інноваційної діяльності, розроблені різні класифікаційні ознаки інновацій та методики оцінювання ефективності інноваційних проектів, встановлено форми і джерела фінансування, типи і складові інноваційної політики держави та інноваційної стратегії підприємства, теоретичні та практичні аспекти управління інноваціями. Однак окремі аспекти щодо методичних основ та організації управління інноваціями потребують подальших досліджень. Насамперед, це стосується концепції розвитку управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості в умовах поглиблення конкуренції, обмежених фінансових ресурсів та зростаючого ступеня ризику й невизначеності. Отже, недостатня наукова розробленість, актуальність і практична затребуваність саме цього наукового напряму обумовили вибір теми та постановку мети, цільову спрямованість і структурну побудову дисертаційного дослідження.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі економіки і права Національного університету харчових технологій у межах наукової теми: “Забезпечення конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості та перероблення сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0107U000476). Автором досліджено проблеми інноваційної діяльності на нинішньому етапі, запропоновано модель управління інноваціями, обґрунтовано пріоритетні напрями інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.

^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є подальший розвиток теоретико-методичних положень та розробка практичних рекомендацій щодо створення ефективної моделі управління інноваціями із урахуванням сучасних тенденцій розвитку науки і практики менеджменту. Відповідно до поставленої мети в роботі визначено та вирішено наступні завдання:

проаналізовано та узагальнено науково-теоретичні засади, сутність, та класифікацію інновацій, особливості системи управління інноваціями на підприємствах;

запропоновано методику оцінки ефективності системи управління інноваціями;

досліджено сучасний стан і тенденції розвитку інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості та причини, що гальмують її здійснення;

виявлено специфіку, можливості та чинники обмеження фінансування інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості та проаналізовано ефективність управління інноваціями на них;

розроблено модель управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості;

підготовлено рекомендації щодо розвитку управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості;

обґрунтовано основні напрями інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості.

^ Об’єктом дослідження є процес управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних підходів і практичних питань, які виникають у процесі здійснення інноваційної діяльності та управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості.

^ Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять діалектичний метод пізнання соціально-економічних явищ, комплексний і системний підходи до аналізу трансформаційних перетворень у харчовій промисловості, взаємовідносини підприємств галузі з іншими секторами економіки.

Досягнення поставленої мети зумовило застосування таких методів дослідження: системно-аналітичного – для теоретичного узагальнення наукових концепцій, розробок і пропозицій з управління інноваціями; статистико-економічного – для дослідження сучасного стану, динаміки та тенденцій інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості; графічного – для наочного відображення тенденцій розвитку підприємств галузі; групування – для встановлення залежності ефективності виробництва від впровадження інновацій; співставлень – для здійснення порівняльного аналізу фінансового забезпечення інноваційних процесів підприємств окремих галузей харчової промисловості; системно-ситуаційного – для дослідження елементів механізму управління інноваціями; аналізу і синтезу – для деталізації об’єкта дослідження; абстрактно-логічного – для формулювання висновків дослідження. Практичні розрахунки виконано за допомогою програмного пакету MS Excel.

В процесі дослідження використовувалися нормативно-правові акти з найважливіших питань організації, державного управління та регулювання інноваційної діяльності підприємств, статистичні дані Державного комітету статистики України, дані Державного департаменту продовольства, звітність окремих підприємств харчової промисловості, комерційна інформація надана підприємствами ЗАТ ВО «Конті», ВАТ КЗБН «Росинка», ДП ВАТ «Київхліб» хлібокомбінат № 12, публікації вітчизняних та зарубіжних авторів та ін.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

розроблено методику оцінювання управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості, в основу якої покладено оцінку інноваційного потенціалу підприємства, оцінку ефективності інноваційної діяльності та оцінку організаційних показників, які впливають на ефективність виробництва;

запропоновано модель управління інноваціями, що на рівні держави забезпечує цільове використання коштів, отриманих від податкових пільг, а на рівні економічних суб’єктів – моніторинг ефективності інноваційних процесів на підприємстві, на основі якого інвестори та керівник мають змогу приймати обґрунтовані рішення щодо доцільності фінансування інноваційної діяльності;

удосконалено та доповнено:

поняття інновацій, як нових та удосконалених продуктів, послуг або процесів, які впроваджуються шляхом зміни об’єкта управління з метою отримання економічного, соціального, науково-технічного або іншого ефекту;

класифікацію інновацій шляхом доповнення її такими суттєвими ознаками, як предмет інновацій (процес, продукт, послуга) та ступінь ризику впровадження і використання інновації;

напрями розвитку управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості, зокрема організація та кадрове забезпечення інноваційної діяльності, формування внутрішньої нормативної та інформаційної бази інноваційної діяльності через створення та реєстрацію ідей бази даних підприємства;

дістали подальшого розвитку:

структура механізму управління інноваціями через виділення функціональних елементів, а саме: управління інформацією, управління майновими ресурсами, управління персоналом, управління фінансовими ресурсами, управління інвестиціями, управління якістю, управління інтелектуальною власністю, управління ризиком, управління маркетингом.

планування заходів просування на ринок інноваційної продукції, які передбачають: обрання стратегії і тактики планування реклами, вибір каналів забезпечення комунікативного спілкування споживача та виробника.

пріоритетні напрями інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості загалом та в розрізі окремих галузей, а саме технологічні, асортиментні, маркетингові, організаційні, екологічні та інші.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення наукового дослідження, викладені автором, створюють базу подальшого збагачення теорії і практики організації й управління інноваційними процесами на підприємствах. Зроблені висновки та пропозиції можуть бути використані в процесі посилення інноваційної активності підприємств харчової промисловості з метою створення більш сприятливих умов для зростання обсягів та конкурентоспроможності продукції на внутрішньому ринку, їх виходу на зовнішні ринки та залучення вітчизняних й іноземних інвесторів в цю стратегічно важливу для України промисловість.

Основні результати дослідження отримали позитивний відгук провідних фахівців Департаменту харчової промисловості Міністерства аграрної політики України (довідка № 32-/1521 від 28.09.2007 р.) та прийняті до використання в практичній діяльності, а також ДП ВАТ “Київхліб” “Хлібокомбінат № 12 (довідка № 01/5-1 від 17.04.2007).

Теоретичні розробки використовуються в навчальному процесі Національного університету харчових технологій при викладанні дисциплін “Економіка підприємства”, “Економіка і організація інноваційної діяльності”, “Економіка галузі”, “Управління потенціалом підприємства” (акт впровадження результатів науково-дослідної роботи у навчальний процес НУХТ від 09.04.2007).

^ Особистий внесок автора. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій розроблено теоретико-методичні, організаційні та прикладні питання управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості. Усі наукові результати, викладені в науковому дослідженні та які виносяться на захист, отримано автором самостійно.

^ Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати дисертаційного дослідження, висновки і пропозиції доповідалися й обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (м. Черкаси, 20–22 листопада 2002 р.), науковій конференції молодих вчених, аспірантів і студентів “Розроблення, дослідження і створення функціонального харчування, обладнання та нових технологій для харчової і переробної промисловості” (м. Київ, 22–24 квітня 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Організаційно-правові та фінансово-економічні проблеми АПК до ринкових умов господарювання та шляхи їх вирішення” (м. Київ, 19–20 травня 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах” (м. Київ, 23–24 березня 2006 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми економіки підприємства в умовах сталого розвитку” (м. Київ, 15–16 березня 2007 р.)

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційної роботи викладені у 13 наукових працях, з них: 5 у фахових наукових виданнях, що входять до переліку затверджених ВАК України та 8 – матеріали науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій 2,81 др. арк.

^ Структура та обсяг дисертаційної роботи. Робота викладена на 225 сторінках комп’ютерного тексту та складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 23 додатків, списку використаних літературних джерел (207 найменувань), містить 30 таблиць, 20 рисунків, 26 формул.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету та завдання дослідження, вказано зв’язок з науковою темою, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено їх апробацію.

У першому розділі “Теоретичні засади управління інноваціями на підприємствах” досліджено існуючі у вітчизняній і зарубіжній літературі підходи й концепції, що розкривають понятійно-категоріальний апарат та особливості управління інноваціями. В процесі дослідження було виявлено багатогранність існуючих точок зору щодо категорій “інновація”, “інноваційна діяльність”, але поряд з цим, відсутність чіткого формулювання їх змісту, що спонукало до удосконалення автором тлумачення цих понять. Під інноваціями розуміємо нові та удосконалені продукти, послуги або процеси, які впроваджуються шляхом зміни об’єкта управління з метою отримання економічного, соціального, екологічного та інших видів ефекту. Класифікаційні ознаки, за якими групуються інновації, характеризуються великою різноманітністю, тому автором виділено лише ті з них, які відповідають цілям дослідження, дають змогу визначити зміст інноваційної діяльності й очікуваних результатів від реалізації інновацій. Виходячи з цього, вибрано обмежений перелік класифікаційних ознак, на основі яких зроблено їх групування. Автором було доповнено класифікацію інновацій за суттєвими ознаками: за предметом, згідно якого до інновацій відносять продукт, послугу й процес та за ступенем ризику впровадження і реалізації інновацій, згідно якого інновації поділяють на високоризиковані, середньоризиковані, низькоризиковані.

Інноваційна діяльність – це діяльність, спрямована на пошук, розробку, впровадження результатів наукових досліджень та створення нового або удосконаленого продукту, послуги, процесу з подальшим їх розповсюдженням для отримання прибутку.

Управління інноваціями на підприємстві в авторському тлумаченні розглядається як діяльність, яка передбачає планування, організацію, керівництво, мотивацію та контроль щодо об’єкту управління шляхом розробки та застосування системи стратегій (обраних залежно від наявного інноваційного потенціалу підприємства і факторів впливу зовнішнього середовища), і спрямована на досягнення поставленої мети.

Об’єктами управління інноваціями на рівні підприємств визначено економічні ресурси (грошові, майнові, трудові), що безпосередньо приймають участь у інноваційній діяльності. Щодо суб’єктів управління інноваціями, то їх виділено на галузевому рівні в особі представників законодавчої і виконавчої влади, та на рівні підприємства в особі апарату управління підприємством та його функціональних підрозділів.

Основними складовими системи управління інноваціями є такі підсистеми: управління процесом створення інновацій, управління творчим потенціалом колективу, управління освоєнням інновацій, управління соціальними та психологічними аспектами при впровадженні інновацій, управління системою задоволення потреб споживача.

Враховуючи особливості процесу управління інноваціями, виділено функціональні елементи механізму управління інноваціями на підприємстві. В основу механізму управління інноваціями на підприємстві закладено функціонування управління на наступних етапах проведення інноваційної діяльності: розробки ідеї, адаптивності інновацій та їх випробовування, організації виробництва та маркетингу для їх успішної реалізації. Для ефективного управління інноваціями на вищезазначених складових потрібно використовувати управління інформацією, управління майновими ресурсами, управління персоналом, управління фінансовими ресурсами, управління інвестиціями, управління якістю, управління інтелектуальною власністю, управління ризиком, управління маркетингом.

Доведено, що система управління інноваціями не існує сама по собі, ізольовано від виробництва і реалізації продукції, а мета її існування полягає в підвищенні ефективності діяльності підприємства. Тому проблема ефективності управління інноваціями передбачає комплексне її вирішення при обов’язковому виділенні двох взаємообумовлених сторін:

ефективності самої системи управління, що визначається її економічністю, продуктивністю, раціональністю побудови;

ефективності системи управління, що виражається в ефективності виробництва від реалізації інноваційних проектів підприємства.

В дисертації автором запропоновано комплексну оцінку системи управління інноваціями на підприємстві, яка базується на визначенні інноваційного потенціалу підприємства, ефективності інноваційної діяльності та організаційних показників, які впливають на ефективність виробництва. Під оцінкою інноваційного потенціалу підприємства розуміємо результат якісного вимірювання наявних ресурсів, які використовуються або можуть використовуватися в процесі інноваційної діяльності. Ефективність інноваційної діяльності являє собою результат кількісного вимірювання запропонованої системи показників (рентабельність інноваційної діяльності, коефіцієнт оновлення продукції, коефіцієнт освоєння продукції, коефіцієнт оновлення технологій, частка витрат на інноваційну діяльність тощо), за допомогою яких можна здійснити ефективний моніторинг інноваційних процесів на підприємстві для надання допомоги інвесторам і керівникам підприємств у прийнятті обґрунтованих і раціональних рішень. За допомогою організаційних показників визначається ступінь ефективності системи управління інноваціями, а саме: організаційно-управлінські якості працівників апарату управління за коефіцієнтами ритмічності інновацій, економічності апарату управління інноваціями, стабільності персоналу, що приймає участь у будь-якому з етапів інноваційної діяльності.

У другому розділі „Оцінка стану інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості” проаналізовано сучасний стан та тенденції розвитку інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості України, проведено аналіз забезпечення фінансування окремих галузей харчової промисловості: виробництва напоїв, кондитерської, молочної, м’ясної, хлібопекарської, цукрової галузей, висвітлено результати оцінки ефективності організації управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості.

Аналіз інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості дає підстави стверджувати, що інноваційний розвиток згаданих підприємств ще не набув позитивної динаміки (табл. 1).

Дослідження показали, що в останні роки спостерігається тенденція зменшення кількості підприємств, які займалися інноваційною діяльністю (з 527 підприємств у 2001 р. до 267 у 2005 р.), та підприємств, які відвантажували інноваційну продукцію (з 438 у 2001 р. до 227 у 2005 р.), але при цьому витрати на інноваційну діяльність зросли вдвічі (з 489,9 млн грн у 2001 р. до 1026,5 млн грн у 2005 р.).

^ Таблиця 1

Основні показники інноваційної діяльності

підприємств харчової промисловості


№

п/п

Показник

Од. виміру

Рік

2001

2002

2003

2004

2005

1

Кількість обстежених підприємств харчової промисловості

од.

2939

2784

2714

2720

2705

2

Кількість підприємств, які займалися інноваційною діяльністю

од.

527

583

432

334

267

3

Частка серед обстежених підприємств

%

17,9

20,9

15,9

12,3

9,9

4

Витрати на інноваційну діяльність

тис. грн

489939

961285

564182

692332

1026456

5

Витрати на інноваційну діяльність на одне підприємство

тис. грн.

929,7

1648,8

1306

2072,9

3844,4

6

Кількість підприємств, що відвантажували інноваційну продукцію

од.

438

461

329

263

227

7

Частка до всієї промисловості

%

33,7

33,9

28,1

24,0

22,2

8

Обсяг реалізованої

інноваційної продукції

тис. грн

3466651

4001988

1654416

2752316

3573978

9

Частка до загального обсягу реалізованої продукції

%

12,6

12,9

4,4

5,6

5,9

10

Продукція, що зазнала

суттєвих технологічних змін

тис. грн.

2113779

1738379

728489

1853082

2358651

11

Частка до обсягу

інноваційної продукції

%

61,0

43,3

44,1

67,4

66,0

12

Удосконалена продукція

тис. грн

969384

1729005

629313

375244

550648

13

Частка до обсягу

інноваційної продукції

%

27,9

43,3

38,0

13,6

15,4

14

Інша інноваційна продукція

тис. грн.

383488

534604

296614

523991

664680

15

Частка до обсягу

інноваційної продукції

%

11,1

13,4

17,9

19,0

18,6


Складено і розраховано за джерелами: Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. – К.: Держкомстат України – 2002, 2003, 2004, 2005.


Встановлено, що за 2001–2005 рр. обсяг реалізованої інноваційної продукції підприємствами харчової промисловості не мав стабільної динаміки, хоча з 2003 р. ситуація змінюється й обсяг поступово починає збільшуватися. Змінилася і структура доходу від реалізованої інноваційної продукції. У 2005 р., порівняно з 2001 р., зросли обсяги продажу продукції, що зазнала суттєвих технологічних змін або заново впровадженої на 5 % та обсяги іншої інноваційної продукції на 7,5 %, а обсяги продажу удосконаленої продукції зменшилися на 11 %. І якщо зменшення обсягів продажу інноваційної продукції є цілком негативним моментом не тільки для підприємств харчової промисловості, але й для економіки в цілому, то зміна структури продажу продукції в напрямі зростання обсягу суттєво нової продукції є цілком позитивним явищем для підприємств харчової промисловості і кінцевих споживачів цієї продукції.

Досліджено, що на 77 % підприємств харчової промисловості, які протягом останніх 2001–2005 років здійснювали інноваційну діяльність, вона позитивно вплинула на розширення асортименту продукції, на 50-60% – на збереження і розширення існуючих і створення нових ринків збуту в Україні. Половина ж з обстежених підприємств вважає, що при здійсненні інноваційної діяльності було забезпечено її відповідність сучасним правилам і стандартам. Кожне друге інноваційно-активне підприємство вказали на підвищення гнучкості виробництва, зростання виробничих потужностей, поліпшення умов праці, зниження забрудненості навколишнього середовища, створення нових ринків збуту за межами України, кожне третє – скорочення енергетичних витрат, кожне четверте – скорочення матеріальних витрат і заміну застарілої продукції.

Виявлено, що серед чинників, які гальмують інноваційну діяльність, обстежені харчові підприємства найчастіше називають відсутність власних засобів, недостатню підтримку держави і великі витрати на нововведення. Низький інноваційний рівень виробництва у харчовій промисловості, дуже мала частка підприємств, які проводять активну інноваційну діяльність, та незначні обсяги реалізації інноваційної продукції створюють непривабливий для інвесторів інвестиційний клімат в цій галузі.

Дослідження окремих галузей харчової промисловості показали, що протягом 2001–2005 рр. іноземні інвестори вкладали кошти в інновації всіх галузей, крім цукрової, хоча характер їх вкладень був тимчасовий, а розміри – неспівставними. Так, за рахунок іноземних інвесторів протягом 2001–2005 рр. відбулось фінансування нововведень в м’ясопереробній галузі, а його розмір у 2004 р. зріс у 7,7 раза, порівняно з 2001 р. – з 1767 тис. грн у 2001р. до 13601 тис. грн у 2004 р., але в 2005 р. кошти іноземних інвесторів в цю галузь не вкладались. Протягом 2001–2003 рр. іноземні інвестори не дуже активно приймали участь у фінансуванні підприємств по виробництву напоїв та хлібопекарської галузі, їх частка в загальному обсязі фінансування в 2001 р. становила 6,6 % для виробників напоїв та 5,1 % для підприємств хлібопекарської галузі. В 2002 р. частка іноземних інвестицій зросла на 4 % порівняно з 2001р., а в 2003 р. становила 20,1% від загального обсягу інвестицій у харчову промисловість для підприємств-виробників напоїв та 9 % для підприємств хлібопекарської галузі. Іноземні інвестиції в кондитерській галузі мали місце лише в 2003 році, але досить відчутними, оскільки їх частка в загальному обсязі фінансування інновацій в цій галузі становила 38,1 % (18,5 млн грн). Найбільший обсяг іноземних інвестицій у 2003 році (54,7 млн грн.) було вкладено в підприємства виробники напоїв, що пов’язано з їх стабільною діяльністю і зростаючим попитом на цю продукцію, більш-менш стабільною економікою країни в 2003 р. Слід зазначити, що в 2004 році іноземні інвестиції в підприємства по виробництву напоїв, а також вкладання коштів з державного бюджету були відсутні взагалі через нестабільну політичну ситуацію, відміну пільг і гарантій інвесторам, що пов’язано зі зміною влади в країні.

Встановлено, що вітчизняні інвестори не поспішають вкладати свої кошти в інновації. Найбільше їх, поки що, приваблює молочна галузь. Так, на підприємствах молочної галузі вітчизняні інвестиції мали місце у 2003 р, 2004 р. та у 2005 р., що становило 33,4, 11 та 14,2 % відповідно від їх загальної суми. Також у 2002 р. вітчизняні інвестори вклали кошти у фінансування інновацій в підприємства м’ясопереробної галузі – 15,1 % від їх загального обсягу в харчову промисловість та незначні суми (0,7 млн грн. або 0,23 %) у підприємства по виробництву напоїв і підприємства хлібопекарської галузі (у 2004 р.) в розмірі 0,013 млн грн або 0,001% від загального обсягу інвестицій. У інші досліджувані галузі харчової промисловості вітчизняні інвестори протягом 2001–2005 рр. не вкладали кошти в розвиток інноваційної діяльності.

Дослідження показали, що найбільш інноваційно-активними є підприємства-виробники напоїв, які вкладають власні кошти, кошти іноземних інвесторів, кредитні ресурси у дослідження і розробки інноваційних продуктів, придбання нових технологій, машин, обладнання, устаткування, об’єкти інтелектуальної власності, маркетинг, рекламу, і, в результаті, отримують найбільші прибутки від реалізації інноваційних продуктів. Найменш інноваційно-активними є підприємства цукрової галузі, які перебувають у кризовому стані не лише за ступенем впровадження нових технологій і розмірами фінансування інновацій, але й за обсягами виробництва конкурентоспроможної продукції. Друге місце по активності інноваційної діяльності посідають підприємства кондитерської та молочної галузі, третє місце належить підприємствам хлібопекарської галузі, четверте місце – підприємствам м’ясної галузі.

Розроблена автором комплексна оцінка системи управління інноваціями була застосована на ЗАТ ВО “Конті”, ВАТ КЗБН “Росинка”, ДП ВАТ “Хлібокомбінат № 12”.

Для оцінки ефективності системи управління інноваціями спочатку за допомогою експертного методу було оцінено і проаналізовано інноваційний потенціал досліджуваних підприємств на основі виділених блоків інноваційного потенціалу, а саме: управлінський, ресурсний (матеріально-технічні, трудові, фінансові, інтелектуальні та інформаційні ресурси), організаційний та функціональний блоки.

Аналіз отриманих підсумкових оцінок по кожному підприємству дає підстави стверджувати, що найбільший потенціал для здійснення інновацій має ЗАТ ВО “Конті” (4 бали). Обравши ефективну стратегію свого подальшого розвитку, воно може стати безперечним лідером на ринку кондитерських виробів. На ВАТ КЗБН “Росинка” також існує значний інноваційний потенціал (3,8 бала), але підприємству слід вирішити проблему удосконалення організаційної складової інноваційного потенціалу. На ДП ВАТ Хлібокомбінаті № 12 стан інноваційного потенціалу задовільний (3,2 бала), проте це підприємство має потужні кадрові та інтелектуальні ресурси. Хлібокомбінату № 12 потрібно розв’язувати проблеми щодо зміцнення матеріально-технічних та фінансових ресурсів, а також приділити увагу удосконаленню інформаційних ресурсів та організаційної складової інноваційного потенціалу.

Наступним кроком у визначенні ефективності системи управління інноваціями були розрахунки показників ефективності інноваційної діяльності підприємства, основні з яких представлено в табл. 2.

^ Таблиця 2

Основні показники ефективності інноваційної діяльності

підприємств харчової промисловості у 2005 році


№ п/п

Показник

Підприємство

ЗАТ ВО “Конті”

ВАТ КЗБН “Росинка”

ДП ВАТ “Хлібо-комбінат”

№ 12

1

Обсяг виробленої інноваційної продукції,

тис. грн.

561827,6

45788,2

2601,4

2

Виручка від реалізації інноваційної продукції, тис. грн.

561700,7

45718,4

515,1

3

Витрати на інноваційну діяльність, тис. грн

208751,4

15570,2

303,0

4

Коефіцієнт персоналу зайнятого в НДДКР

0,02

0,04

0,05

5

Коефіцієнт освоєння нової техніки

0,34

0,12

0,01

6

Коефіцієнт оновлення технології

0,19

0,21

0,14

7

Коефіцієнт освоєння нової продукції

0,46

0,21

0,14

8

Коефіцієнт оновлення нової продукції

0,23

0,16

0,26

9

Кількість інноваційних проектів

(нових видів продукції) за рік, од.

62

12

34

10

Прибуток від інноваційної діяльності, тис. грн

68652,3

2979,9

23,0

11

Рентабельність інноваційної діяльності, %

32,8

19,2

7,6

12

Частка прибу
^ СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у наукових фахових виданнях:

1. Заїнчковський А.О., Левченко Ю.Г. Науково-інноваційні пріоритети управління розвитком хлібопекарської і макаронної галузей України // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. ­– 2002. – № 21. – С. 294–296. – 0,3 д.а. (особистий внесок: запропоновані основні напрями інноваційного розвитку хлібопекарської галузі ­– 0,2 д.а.).

2. Левченко Ю.Г. Аналіз інноваційної діяльності промислових підприємств м. Києва // Наукові праці Національного університету харчових технологій. – 2005. – № 17. – С. 101–104. – 0,45 д.а.

3. Левченко Ю.Г. Теоретико-методологічні аспекти інновацій та інноваційного процесу підприємств // Наукові праці Національного університету харчових технологій. – 2006. – № 19. – Ч. 1. – С. 87–89. – 0,5 д.а.

4. Левченко Ю.Г. Стан і тенденції інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості України // Агроінком. – 2006. – № 9–10. – С. 22–27. – 0,5 д.а.

5. Левченко Ю.Г. Аналіз фінансування інноваційної діяльності підприємств окремих галузей харчової промисловості // Наукові праці Національного університету харчових технологій. – 2007. – № 21. – С. 67–70. – 0,47 д.а.

Тези доповідей на науково-практичних конференціях:

6. Левченко Ю.Г. Формування підприємництва в харчовій промисловості України // Програма і матеріали 67-а наукова конференція студентів, аспірантів і молодих вчених. Київ, 24–25 квітня 2001 р. – У 2 ч. – К.: УДУХТ, 2001. – Ч. 1. – С. – 47. – 0,05 д.а.

7. Левченко Ю.Г. Основи інвестиційної та інноваційної діяльності підприємств АПК // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю. Матеріали І-ої Всеукраїнської науково-практичної конференції. Черкаси, 20–22 листопада 2002 р. – Черкаси: ЧДТУ, 2002. – С. 162–164. – 0,2 д.а.

8. Левченко Ю.Г. Стимулювання інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості України // Програма і матеріали 69-ої наукової конференції молодих вчених, аспірантів і студентів «Розроблення, дослідження і створення продуктів функціонального харчування, обладнання та нових технологій для харчової і переробної промисловості». Київ, 22–24 квітня 2003 р. – У 2 ч. – К.: НУХТ, 2003. – Ч. 1. – С. 47. – 0,08 д.а.

9. Левченко Ю.Г. Інноваційна діяльність підприємств харчової промисловості України // 70-та наукова конференція молодих вчених, аспірантів і студентів. Київ, 20–21 квітня 2004 р. – К.: НУХТ, 2004. – Ч. 1. – С. 47. – 0,09 д.а.

10. Левченко Ю.Г. Аналіз інноваційної діяльності промислових підприємств м. Києва // Всеукраїнська науково-практична конференція „Організаційно-правові та фінансові-економічні проблеми адаптації підприємств АПК до ринкових умов господарювання та шляхи їх вирішення”. Київ, 19–20 травня 2005 р. – К.: НУХТ, 2005. – С. 31–32. – 0,05 д.а.

11. Левченко Ю.Г. Роль маркетингу в управлінні інноваціями // Всеукраїнська науково-практична конференція «Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах». Київ, 23–24 березня 2006 р. – К.: НУХТ, 2006. – С. 122. – 0,1 д.а.

12. Левченко Ю.Г. Управління інноваціями в системі стратегічного управління підприємством // Наукові здобутки молоді – вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті: Програма і матеріали 73-ої наукової конференції молодих учених, аспірантів і студентів. Київ, 23–24 квітня 2007 р. – К.: НУХТ, 2007. – Ч. 1. – С. 49. – 0,07 д.а.

13. Левченко Ю.Г. Аналіз фінансування інноваційної діяльності підприємств окремих галузей харчової промисловості // ІІІ міжнародна науково-практична конференція «Проблеми економіки підприємств в умовах сталого розвитку». Київ, 15–16 березня 2007 р. – К.: НУХТ, 2007. – С. 61–62. – 0,05 д.а.


АНОТАЦІЯ

Левченко Ю.Г. Управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами. – Національний університет харчових технологій, Київ, 2007.

Дисертацію присвячено розробці теоретичних, методичних, організаційних і практичних засад управління інноваціями на підприємствах харчової промисловості України.

Проведено аналіз економічної сутності інновацій, внаслідок чого набув подальшого розвитку понятійний апарат організації та управління інноваціями, зокрема такі його елементи як “інновація”, “інноваційна діяльність”, “управління інноваціями”. Запропоновано комплексну оцінку сис