Реферат: Чому сучасний стан науково-технічної діяльності та освіти є незадовільним з точки зору впливу на процеси суспільної трансформації

Аналітична записка


”Дослідження стратегічних напрямів реформування освіти і науки в Україні”


Вступ


В аналітичній записці робиться спроба дати відповіді на такі питання:


Чому сучасний стан науково-технічної діяльності та освіти є незадовільним з точки зору впливу на процеси суспільної трансформації.

Чи відповідає вимогам трансформації українського суспільства спроможність:

Уряду України до створення ефективного механізму інноваційного розвитку країни;

Міністерства освіти і науки до створення ефективного механізму координації сфери науково-технічної діяльності та освіти.

Чому стратегія розвитку освіти і науки повинна розглядатися у контексті трансформації українського суспільства.

Якими є проблеми суспільної трансформації, якою має бути стратегія інноваційного розвитку України та яку роль у її створенні та реалізації відіграють освіта і наука.

Якою може бути координаційна роль Міністерства освіти і науки у створенні й реалізації стратегії інноваційного розвитку українського суспільства.

Які урядові рішення потрібні, яким має бути організаційне, методичне та аналітичне супроводження стратегічної спроможності та координаційної ролі Міністерства освіти і науки у забезпеченні стратегії інноваційного розвитку українського суспільства.


Частина перша. Аналіз проблем розвитку освіти і науки


^ 1. Негативні явища у сучасному стані освіти і науки


На основі аналізу експертних опитувань, які було проведено під час цього дослідження, можна визначити такі основні ускладнення у сферах освіти, наукових та науково-технологічних досліджень в Україні. Для зручності ми згрупували їх за напрямками.


^ Наука

Державна політика

Державні пріоритети розвитку науково-технічної діяльності мають настільки загальний характер, що ними не можна користуватися при розробці стратегічних програм.

Недостатнє усвідомлення суспільством та урядом визначальної ролі науки для економічного та соціального розвитку сучасної і майбутньої України.

Політика здійснюється через старі структури, які не адаптувалися до перехідних умов.

Розроблення Комплексного прогнозу соціально-технічного та науково-технологічного розвитку України на 1996-2015 роки практично припинено.


^ Система управління

Домінує галузевий підхід, відсутні умови для належної координації науково-технічної діяльності МОН України як головного органу в системі ЦОВВ із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

Діє недосконала система аналітично-прогнозного забезпечення процесу ухвалення урядових рішень щодо державної підтримки наукових досліджень.

У формуванні тем і напрямів досліджень та визначенні їх виконавців сьогодні переважають відомчі інтереси, інтереси науковців та провідних академіків.

Інтереси малого й середнього бізнесу практично не представлені і не враховуються при формуванні тем досліджень і визначенні їх виконавців.

Президенти державних академій наук не входять до складу урядових комітетів. Не забезпечено їхню участь в обговоренні цими структурами конкретних питань.


Фінансування

Скорочуються обсяги фінансування науки.

Фінансують велику кількість дрібних, не скоординованих проектів та досліджень.

Велика кількість програм не має достатнього фінансування.

Кошти розпорошено по дрібних проектах, їх не концентрують у конкретних програмах.

Повільно йде приватизація наукової сфери.

Представники академічної та галузевої науки не мають можливості одержати достатньою мірою банківські кредити.

Відсутні стимули для інвестування у науково-технічну сферу (і для вітчизняних, і для іноземних інвесторів).


Кадри

Скорочується чисельність наукових працівників.

Порушується пропорція між чисельністю працюючих на промислових підприємствах і науковців, що забезпечують розвиток цих підприємств.


Законодавство

Закони, які регулюють науково-технічну діяльність, не виконуються.

Невідповідність законодавчо-нормативної бази організаційному забезпеченню, наприклад, при створенні технопарків.

Чинна податкова система заважає розвитку науки і техніки.


Інфраструктура

Матеріально-технічна база наукових досліджень знаходиться у незадовільному стані.


Оцінка ефективності

Відсутність розвиненої системи незалежної наукової та науково-технічної експертизи.

Нехтування думкою громадськості.


Освіта
^ Невідповідність освіти сучасним ринкам праці
Однією з негативних тенденцій, які свідчать про незадовільний стан української освіти, є її невідповідність європейським і світовим ринкам праці.

У пострадянській Україні держава відмовилася від централізованого планування розвитку господарства та забезпечення випускників вищих навчальних закладів робочими місцями. Сьогодні випускники складають досить велику кількість безробітних. У суспільстві має місце ситуація дезорієнтації, коли звичний зв’язок між рівнем освіти, можливістю отримати роботу та оплатою праці розірвано. Масова мода на престижні професії юриста, менеджера, економіста призводить до зниження якості підготовки та відсутності робочих місць. До того ж, більшість легальних європейських ринків праці недосяжні для українців. Отримати роботу за кордоном важко як за формальних причин (невизнання дипломів), так і тому, що отримані в українських інститутах знання та навички не відповідають вимогам відкритого суспільства та конкурентної економіки.
^ Зниження конкурентоспроможності української освіти на ринку освітніх послуг
За останні роки Україна майже на дві третини скоротила обсяг освітніх послуг для закордонних студентів та аспірантів і відповідну кількість робочих місць для своїх викладачів. Сьогодні міжнародний ринок фахової підготовки та освіти – це ринок, який дуже швидко розвивається і на якому діє жорстка конкуренція. Україна могла б зайняти на ньому своє місце завдяки наявному потенціалу, але для цього потрібні програми та проекти, яких у країні, на жаль, немає. Сьогодні ринок освітніх послуг тіньовий та примітивний за своїм змістом.
^ Бізнесові кола, громадські організації та політичні партії не беруть участі в освітній політиці
Реформи в освіті пропонують самі освітяни, і тому зміни, які ними пропонуються, торкаються суто педагогічних, хоча й досить важливих, аспектів. При цьому майже не розглядаються межі, у яких має відбуватися реформування освіти, - ринки праці, стратегії розвитку суспільства тощо. У змінах в освіті не беруть участі громадські організації, політичні партії, регіональні лідери, бізнесмени, науковці, діячі культури та мистецтва.
^ Державна монополія в освіті
Держава вже не несе відповідальності за забезпечення випускників робочими місцями, але, як і за радянських часів, контролює зміст навчання. У вигляді стандартів держава знову наполягає на уніфікованих програмах, які не враховують ні особливостей регіонів, ні вимог міжнародних ринків праці.


Взаємозв’язок освіти і науки

Відсутність загальної картини, в рамках якої може відбуватися змістовна координація освіти і науки, заважає здійсненню державного управління цими галузями. Прикладом цього може слугувати відокремлене розроблення державних програм, підготовка проектів урядових рішень та стратегічних документів. Так, Міністерство освіти і науки починає розробляти національну доктрину розвитку освіти, у якій поки що немає місця спільній розробці концепцій розвитку науково-технічної та освітньої галузей.

Відсутні механізми координації програм розвитку освіти і науки. Велика кількість експертів вважає, що не варто було об’єднувати освіту і науку в одному відомстві. На думку цих експертів, природа і способи державного управління цими галузями зовсім різні.

Освіта майже цілком зорієнтована на теоретичні предметні знання і не має засобів передачі технічної грамотності та вмінь.

Освіта і наука працюють над створенням в Україні конкурентного середовища, ринкової економіки, громадянського суспільства.


^ 2. Радянська спадщина в організації освіти і науки


Досягнення 50-60-х років

Аналізуючи причини наведених вище негараздів потрібно згадати про те, що у Радянському Союзі було створено потужну систему науково-технічної діяльності, яка забезпечила високий рівень досягнень у деяких галузях (особливо у розробці та впровадженні нових видів озброєння та космічної техніки). Тому радянська освіта була однією з кращих у світі за рівнем передання знань з окремих природознавчих і точних наук. Основою цих досягнень були характеристики системи, викладені у поданій далі таблиці.


Основні

складові

Шляхи реалізації

^ Позитивні та негативні риси

Зовнішній прояв в Україні

1. Політичні пріоритети, яких ретельно дотримувались

Орієнтація на забезпечення світового лідерства у військовій сфері на основі розвитку важкої промисловості та технологій, які її посилювали.

Позитив: висока цілеспрямованість системи та чіткі критерії досягнення мети.

Негатив: нехтування новими напрямками науки та техніки.

Немає чітко визначених пріоритетів, мети розвитку та критеріїв оцінки ефективності діяльності. Але без таких пріоритетів жодна система не може існувати та цілеспрямовано розвиватися.

2. Централізо-ване директивне керівництво

Можливість концентрувати значні ресурси на окремих проектах та напрямках завдяки відсутності громадського контролю.

Оцінювання результатів діяльності політичним керівництвом.

Позитив: можливість забезпечити прорив та перевагу на окремих ділянках.

Негатив: відставання в інших галузях.

Позитив: висока виконавча дисципліна.

Негатив: нехтування іншими точками зору та необхідністю брати на себе відповідальність.

Уряд не здатний концентрувати ресурси. Традиція директив збереглася.

Частково зберігся страх перед керівництвом.

Виконавці не беруть на себе відповідальність.

Розробка системи заходів щодо підвищення стратегічної спроможності та ініціативності є необхідною умовою трансформації.

3. Широке застосування примусових засобів

Можливість залучати велику кількість людей до здійснення великих проектів. Табори надавали необмежений людський ресурс для важких робіт.

Механізм розподілу молодих спеціалістів забезпечував потреби планового господарства.

Позитив: можливість забезпечувати робочою силою будь-які проекти.

Негатив: потрібна машина примусу.

Таких можливостей немає.

4. Нормативне планування

Роботу планували за нормативними розрахунками обсягів праці. Оплату праці здійснювали за тарифами, які не враховували результати роботи.

Позитив: прозорість процесу планування, забезпеченість заробітною платнею відповідно до посади, ступеню, стажу.

Негатив: оплата праці не залежала від результатів.

Майже цілком збереглося, що є основною перешкодою на шляху до роботи за програмами та оцінки за результатами.

5. Замкнутість суспільства

Тотальна таємність робіт, створення закритих зон та організацій, неможливість вільно працювати за кордоном, контроль за вивченням міжнародного досвіду.

Уявний позитив: можливість контролю та зосередження зусиль на окремих розробках.

Негатив: гальмування передачі досвіду.

Раптова відкритість призвела до втрати орієнтирів. Це треба компенсувати належною організацією передачі досвіду.

6. Система пільг

Існувала розвинена система пільг та винагород для вчених.

Позитив: є стимули для того, щоб робити кар’єру.

Негатив: до пільг звикають і починають їх вимагати.

Частково збереглася. Потрібно мати ринкову систему заохочень та державну кадрову політику щодо освіти і науки.

7. Високий соціальний статус освіти і науки

Освіта і наука у суспільній уяві виступали як основний інструмент технічного та суспільного прогресу для побудови комунізму і мали високий суспільний статус.

Позитив: це працювало на відбір здібної молоді.

Негатив: не склалася система публічного обговорення та критики науки.

Статус низький. Потрібно розпочати процес публічного обговорення.

8. Уніфікована система освіти

Для збереження дії державної машини, потреб військово-промислового комплексу та галузей науки, що їх обслуговували, була потрібна державна система освіти з високим рівнем технічних знань, яка була б уніфікована і тому підконтрольна.

Позитив: високий середній рівень, можливість використовувати спеціалістів на будь-якому місці.

Негатив: потрібно на місцях ”доводити” до спроможності працювати; відсутність ініціативи та критичного мислення.

Залишилася. Конче потрібні зміни для забезпечення потреб ринків, стратегічного планування, спроможності працювати у проектах і програмах.

9. Ідеологічна орієнтація

Суспільні науки було ізольовано від світового розвитку, вони обслуговували державну ідеологію і через освіту.

Уявний позитив: єдина картина світу.

Негатив: неспроможність розвитку демократичного суспільства.

Частково збереглась, що гальмує можливість суспільного розвитку.


Домінували не економічні, а адміністративно-директивні підходи до регулювання науково-технічної діяльності та управління освітою. У 70-80 роки ця система не змогла вчасно відреагувати на чергову технічну революцію. Консервативність і зв’язок з державним управлінням – риси, які до того часу були сильними сторонами радянської системи наукових досліджень, призвели до кризи всього суспільства. Освіта також не зазнала відповідних змін у поширенні технічної грамотності та вмінь.

^ 3. Аналіз проблем науково-технічної діяльності та системи освіти Наукові предмети й дисципліни та методи досліджень Радянська спадщина. Негативні тенденції та наслідки
За радянських часів цілі офіційної науки визначалися інтересами комуністичного режиму, основними завданнями якого були досягнення військової переваги над Заходом та ідеологічний контроль над суспільством. Науково-технічна сфера формувалася відповідно до цих завдань.


Фундаментальні, прикладні дослідження і соціальна наука зазнавали контролю з боку партійного керівництва, оскільки вони мусили забезпечити військову перевагу й обґрунтування ідеології комуністичного режиму. Внаслідок цього багато галузей інтелектуальної діяльності й наукового знання – такі, як дослідження операцій, аналіз ухвалення рішень, менеджмент, гуманітарні, економічні дослідження – або не розвивалися зовсім, або мали закритий характер. Багато напрямків наукових досліджень, наприклад, у педагогіці, психології, лінгвістиці, існували ізольовано від світового процесу розвитку знання, оскільки заборонялося відступати від теоретичних і методологічних засад марксизму-ленінізму.


Українська наука продовжує традиції радянської науки. Але, оскільки науковий потенціал України був частиною радянського військово-промислового комплексу, подальший розвиток нереформованої української науки має сенс лише за умов протистояння двох таборів. Нереформована наукова сфера позбавляє Україну перспективи європейської інтеграції і відкидає назад, залишаючи її у зоні інтересів Росії, яка продовжує нарощувати свій військовий потенціал і намагається стати супердержавою.


Такі тенденції активно підтримують ті кола, для яких альянс із російським капіталом економічно вигідний з огляду на короткострокові власні інтереси. Ці кола мають важелі впливу на владу, систему ухвалення рішень, формування громадської думки. Проблема полягає у тому, що для них на сьогоднішній день не існує альтернативних проектів і програм розвитку науково-технічної сфери України, у які вони могли б робити інвестиції. Тому “природним шляхом” відбувається експансія російського капіталу у вже існуючу інфраструктуру і практично відновлюється військово-промисловий комплекс. Ця тенденція загрожує Україні поверненням до стану провінції та індустріального придатку Російської імперії.
^ Міжнародний досвід
Нові незалежні країни, які стали на шлях європейської інтеграції, відмовилися від моделі науки, що мала місце у них в період правління прорадянських режимів. Головною ознакою цих змін була переорієнтація цілей наукових досліджень на:

проблеми демократизації суспільства, людський розвиток;

технічні інновації та розвиток інфраструктур, передбачених програмами розширення Європейського союзу.

Участь у програмах розширення ЄС дозволила цим країнам залучити значні додаткові ресурси до проектів реформування наукової сфери, перенавчання наукових кадрів, запровадження нових регулятивних механізмів. Широко використовувати світовий досвід і залучати ресурси міжнародної технічної допомоги новим незалежним країнам допомагають програми SIGMA і PHARE, інформацію про які можна знайти у мережі Інтернет.


Науково-технічна діяльність і освіта
^ Радянська спадщина
За радянських часів система середньої освіти була тією сферою, куди спрямовували значну частину відходів науково-технічної діяльності. Цим пояснюється велика кількість учителів точних наук, перевантаженість навчальних планів такими предметами, як математика, фізика, хімія, а також жорстка регламентація змісту цих предметів.


У той же час ідеологічно неупереджених, не залежних від ідеологічного контролю педагогічних досліджень, розробок змісту та організації середньої освіти за радянських часів майже не було. На такі дослідження держава не виділяла коштів, а їхні автори не мали можливості публікувати свої роботи чи одержувати вчені ступені.

^ Світовий досвід
В останні роки багато країн пов’язують зростання економічних показників і добробуту із якістю педагогічних досліджень і розробок. Наприклад, науковці Південної Кореї приділяють велику увагу вивченню взаємозв’язку між процесами суспільної трансформації та реформуванням освіти. Японці вивчають останні досягнення світової освітянської і педагогічної думки, постійно запрошують для консультацій і порад найбільш відомих у світі радикальних критиків педагогічних систем та ідеологів реформ із різних куточків світу. Спеціальні комісії, до складу яких входять видатні вчені, політики, фінансисти, найбільш успішні бізнесмени, розробляють завдання для чергового покоління підручників для японської середньої школи. Зміна змісту і робота над новим навчальним матеріалом та оформленням підручників і посібників має циклічний характер. Кожний новий комплект підручників починає розроблятися вже у момент впровадження попереднього.
^ Наука у вищій школі Радянська спадщина
Освітянська наука у вищій школі в цілому мала декоративний характер. Партійні та профспілкові організації уважно стежили за тим, щоб студенти й викладачі не відхилялися від дозволеної Міністерством тематики.


Робота на замовлення була можлива лише з державними установами. Не існувало прозорих процедур визначення тих ВНЗ і кафедр, яким дозволялося працювати над розробленням господарсько-договірної тематики. Хабарництво і тіньові стосунки під час розподілу державних ресурсів на наукові дослідження у вищій школі були звичним явищем.


Лише у деяких ВНЗ вдалося зберегти систему науково-дослідницької діяльності як важливої складової освітнього процесу. Здебільшого такі вищі навчальні заклади було сконцентровано у Москві, як, наприклад, МВТУ ім. Баумана. Багато українців були змушені від’їздити до Росії для того, щоб мати можливість займатися науковою діяльністю. Політика Комуністичної партії Радянського Союзу була спрямована на те, щоб в Україні було сконцентровано наукові центри, які обслуговували б переважно військово-промислову галузь.
^ Світовий досвід
Більшість сучасних успішних університетів і коледжів світу використовують дослідження й розробки як складову частину процесу вищої професійної підготовки. У навчальних планах цих закладів провідну роль відіграють проектні та аналітичні роботи. У провідних університетах обсяг самостійних занять студентів у проектах сягає 40-60 відсотків навчального часу. Всі навчальні курси, як гуманітарні, так і технічні, велику частину навантаження відводять для участі студентів у дослідницьких проектах. Лекції та семінарські заняття проводять як інструкції та консультації, що мають супроводжувати самостійну роботу студентів.


Це стає можливим завдяки тому, що в університетах і коледжах викладають фахівці, які практично займаються питаннями тих видів діяльності, якими оволодівають студенти під час навчання. Університетські викладачі працюють за контрактами і виконують роботи на замовлення уряду, бізнесових кіл, місцевої влади, громадських та благочинних організацій, приймають участь у міжнародних проектах, що фінансуються урядами їхніх та інших країн.

^ Проблеми фінансування, управління та змісту освіти


Негативні явища та їх причини

Світові тенденції



^ Управління і фінансовий менеджмент Середня освіта
Від радянського часу залишилася жорстко централізована система управління і фінансового забезпечення середньої освіти. Хронічна нестача фінансів призводить до занепаду інфраструктури, зниження якості навчання, невдоволення громадськості.
^ Вища освіта
Університети позбавлено права визначати власну стратегію. Партнерство з бізнесовими колами, місцевою та регіональною владою гальмується через несприятливе регуляторне середовище. Відсутність якісного наукового потенціалу в університетах не дає можливості виконувати замовлення і залучати інші фінансові ресурси як додаток до бюджету та плати за навчання.

^


Зміст, стандарти, якість навчання
Визначення змісту до цього часу є прерогативою держави. За радянських часів це було виправдано плановою економікою та ідеологічними чинниками. Сьогодні навчальні плани надто перенасичені. Це пояснюється двома причинами: 1) вчителі через низьку зарплатню хочуть мати більше годин; 2) навчальні плани містять забагато інформації замість того, щоб вчити підходам та способам мислення у світі, який швидко змінюється.

Стандарти виконують роль засобів контролю за тим, щоб навчальні заклади не відхилялися від програм. Сенс цього контролю - лише у збереженні нинішнього стану справ.

Уся система освіти уникає цілісної оцінки ефективності своєї роботи і незалежного аналізу якості навчальних програм.



Менеджмент у середній освіті беруть на себе приватні фірми (США) або виборні громадські органи (Канада, Голландія). Вони більш ефективно, ніж державні службовці, управляють суспільними фінансами, залучають додаткові кошти, задовольняють інтереси громад у якісних освітніх послугах.


Законодавство багатьох країн створює для університетів сприятливе середовище. Наприклад, у США університети є власниками землі (за законом Морріла), що дозволяє їм вести підприємницьку діяльність, залучати кошти від оренди, бути незалежними від якогось одного джерела фінансування. Це дозволяє їм не тільки досягти фінансової стабільності, але й бути центрами інноваційного та інтелектуального розвитку свого регіону та всієї країни (як Силіконова долина).


Стандарти в освіті забезпечують можливість визначення індивідуальних траєкторій та безперервність освіти в умовах різноманітності освітніх систем. Стандарти спрямовано на визначення узагальнених показників результатів навчання, за якими можна було б порівняти досягнення учнів, що навчаються за різними програмами, у різних регіонах для того, щоб діти могли переходити з однієї школи в іншу, а університети могли відбирати абітурієнтів із різних країн.

Оцінювання учнів є частиною оцінки якості процесу навчання і входить до педагогічного арсеналу вчителів як дієвий методичний спосіб. Оцінювання навчальних закладів відбувається як: 1) самооцінка; 2) аналіз ефективності; 3) дослідження із залученням зовнішніх експертів.

Важливу роль відіграють також аналіз і моніторинг державної освітньої політики.

^ Стислі висновки аналізу системи освіти

Процеси трансформації українського суспільства змінили вимоги до освіти і підготовки кадрів. Система управління і організації освіти залишилася без змін.


Якість освіти не задовольняє сучасним вимогам – як з огляду на вибуховий розвиток ринків праці та сучасних технологій, так і з огляду на людський вимір.


Не узгоджені позиції з приводу сучасного стану освіти експертів і державних чиновників, батьків і викладацького складу навчальних закладів. Позиції інших потенційних учасників політичного процесу в освіті – бізнесу, громадськості - не враховуються.


Для того, щоб визначити реальний стан освіти і запровадити ефективну стратегію змін, потрібні нові критерії оцінювання якості освіти .


Має оцінюватися не засвоєння учнями і студентами учбового матеріалу, а ефективність навчального процесу окремих закладів освіти і системи у цілому




^ 4. Проблеми трансформації суспільства та їх причини


Більшість цих проблем є наслідком радянської спадщини. Вони зумовлені також неспроможністю системи управління наукою відреагувати на зміни у суспільному оточенні, які відбулися за останні десять років.

Основні рушійні сили радянського способу організації науково-технічної діяльності зникли, а форми та інституції, які забезпечували саме такий спосіб організації науки, залишилися практично без змін.

У сучасній Україні вже не існує органів, які мали б повноваження директивно концентрувати ресурси для виконання великих проектів.

З’явилася можливість працевлаштування за кордоном, формуються ринки праці та складається відкрита конкуренція між дослідницькими інституціями та окремими виконавцями.

Відпала потреба в державному утриманні великої кількості працівників і установ, які у вигляді наукової і освітньої діяльності фактично займалися поширенням ідеологічних засад тоталітарного режиму.

Зростає безробіття серед випускників вищих учбових закладів. Статус освіти та науки у суспільстві помітно знизився.


Причини цих проблем такі:

Немає механізмів оцінювання ефективності науково-технічної діяльності та освіти з огляду на процеси суспільної трансформації. Такі механізми мають стати складовою частиною державної політики і стратегічного планування.

Наука і освіта, як і раніше, сприймаються як окремі галузі планового господарства. Їхня діяльність – ні на рівні державної політики, ані на рівні відомчих програм – не узгоджується з розвитком інших сфер та всього суспільства. Це позбавляє їх можливості інноваційного розвитку, який міг би відбуватися через залучення недержавних джерел на науково-технічну діяльність та освіту у рамках інвестиційних програм та проектів.

Має місце досить відчутний соціальний опір проектам змін. Хоча організація досліджень, форми та рівні оплати праці не задовольняють працівників цієї галузі, суспільна думка на боці тих, хто вимагає від держави збільшити заробітну платню і продовжити утримання наукових та освітніх інституцій за рахунок бюджету.

Консерватизм адміністративного апарату не дозволяє змінити підходи до організації наукової діяльності та освіти. Існуючі стандарти та стереотипи мислення не дозволяють використовувати різноманітні напрямки досліджень, які вже давно мають визнання на Заході, тільки тому, що вони не схожі на традиційне уявлення про наукове дослідження. Як наслідок ці напрямки не знаходять місця у тематичних планах і програмах наукових досліджень. Прикладом такого стану речей можуть бути дослідження й розробки аналітичного забезпечення процесу ухвалення урядових рішень та розробки, спрямовані на аналіз ефективності інших програм і проектів.


^ 5. Цілі трансформації освіти і науки


Загальна мета – забезпечити інтелектуальними та кадровими ресурсами процес суспільної трансформації під час переходу від тоталітарного до демократичного устрою суспільства. Здійснити це можна лише завдяки комунікативній, такої, що знайде широку підтримку у суспільстві, стратегії інноваційного розвитку.


Цілі освіти і науки мають збігатися з метою розвитку українського суспільства – підвищення економічного рівня держави і добробуту громадян завдяки створенню умов для експансії наукомістких товарів та послуг на світові ринки.


Для досягнення цих цілей потрібно реалізувати такі завдання державної політики щодо освіти і науки:

створити в Україні ринки освітніх та інтелектуальних послуг;

забезпечити доступність якісної освіти для всіх прошарків населення України, а також спроможність громадян успішно працювати у конкурентному середовищі, використовуючи при цьому найсучасніші досягнення науки і техніки;

забезпечити фінансову незалежність українських наукових та освітніх організацій, створити умови для власного розвитку, стимулювати їхню інтеграцію до глобальних мереж інформації і знань, ринків інтелектуальних та освітніх послуг.


6 ^ Стислі висновки аналізу системи освіти

Процеси трансформації українського суспільства змінили вимоги до освіти і підготовки кадрів. Система управління і організації освіти залишилася без змін.


Якість освіти не задовольняє сучасним вимогам – як з огляду на вибуховий розвиток ринків праці та сучасних технологій, так і з огляду на людський вимір.


Не узгоджені позиції з приводу сучасного стану освіти експертів і державних чиновників, батьків і викладацького складу навчальних закладів. Позиції інших потенційних учасників політичного процесу в освіті – бізнесу, громадськості - не враховуються.


Для того, щоб визначити реальний стан освіти і запровадити ефективну стратегію змін, потрібні нові критерії оцінювання якості освіти .


Має оцінюватися не засвоєння учнями і студентами учбового матеріалу, а ефективність навчального процесу окремих закладів освіти і системи у цілому

. Зміни, пов’язані з новими орієнтирами держави


Після здобуття незалежності Україна обрала шлях демократизації, ринкових відносин та інтеграції у світову спільноту. Це вимагає переходу від директивного способу управління державою до політичного. Державна політика щодо освіти і науки має відреагувати на важливі зміни у суспільстві.


^ Зміни у суспільстві Що це означає для наукової сфери
Перехід в управлінні державою від централізованого розподілу до ухвалення політичних рішень згідно стратегічних цілей з урахуванням інтересів різних груп.

Цей перехід означає необхідність аналітичного забезпечення політичних процесів замість теоретичного обґрунтування ідеологічно детермінованих рішень.

З’являються нові учасники процесу освітньої та науково-технічної політики, такі, як корпорації, незалежні дослідницькі центри, підприємці, університети тощо.

Поява цих учасників означає необхідність визначити їхні інтереси та диференціювати критерії оцінки та способи фінансування.

Відбувається демократизація та створення громадянського суспільства, що означає прозорість політичного процесу, участь громадськості в ухваленні рішень.

В умовах перехідного періоду реальна обмеженість ресурсів вимагає прозорих процедур використання бюджетних коштів та контролю за результатами політики.

Відбувається становлення ринків інтелектуальної власності, продуктів і послуг науково-дослідної, освітньої та науково-технічної діяльності.

Поява цього ринку означає необхідність використання конкуренції як важливого механізму управління науково-технічною діяльністю та освітою.

Розгортаються процеси світової інтеграції України, що створює ситуацію міжнародної конкуренції та партнерства.

Це вимагає впровадження й дотримання міжнародних стандартів та угод щодо інтелектуальної власності, спроможності брати участь у міжнародних проектах і програмах та вміння працювати з технічною допомогою.

У державному управлінні і в суспільстві виникає потреба у стратегічному плануванні, міжвідомчій координації та консультаціях із громадськістю.

Це вимагає нових форм аналітичної, наукової та технічної діяльності, різних за своїми функціями, сферами застосування, критеріями оцінки, формами організації та способами фінансування.



^ Частина друга. Розвиток освіти і науки у контексті суспільної трансформації


Концепція суспільства, що навчається, як контекст розвитку науки та освіти


Відсутність ідеї, яка об’єднує


Після десяти років здійснення реформ Україна не має суспільної стратегії трансформації і це сприймається суспільством як відсутність національної ідеї, що об’єднує та мобілізує.

Україна здобула юридичну незалежність, але не має можливості самостійно визначати своє майбутнє. Гасло про відродження повертає нас обличчям до минулого. Взяте як основа для плану дій, воно не дає можливості шукати ресурси в сучасності та реально дивитись на глобальні процеси. Україна не має досвіду розроблення довгострокових планів розвитку і не володіє засобами спілкування, за допомогою яких можна було б обговорювати стратегію створення спільного майбутнього. Відсутність у суспільства програми розвитку України створює реальну загрозу здійсненню реформ, перспективі існування держави та нації взагалі.

Україна отримала у спадщину від Радянського Союзу низку розрізнених галузей, адміністративних одиниць, професійних та суспільних груп, керівництво якими здійснювали із центру у Москві. Відсутність координації, співпраці між людьми та інституціями є проблемою, без розв’язання якої незалежна Україна не може мати майбутнього. Ця проблема полягає в тому, щоб усвідомити себе, своє місце у світі та відшукати засоби спілкування, за допомогою яких можна було б все це обговорювати.

У сучасному світі ще немає узагальненого досвіду трансформації розвинених посттоталітарних суспільств у демократичні, а тому й не існує взірців та правил. Але усім відомий успіх Польщі та повернення до тоталітаризму у деяких країнах Середньої Азії. Зрозуміти, у чому полягає суть та проблеми такої трансформації, є нагальним завданням для української та світової спільноти, для уряду та донорів.


Одним з негативних чинників деякі експерти називають також вплив великої (понад 4 млрд. дол.), але не досить ефективної міжнародної технічної допомоги Україні. Протягом 10 років український уряд отримував рекомендації щодо державної політики реформ, які було розроблено міжнародними та українськими експертами і надано уряду для ухвалення політичних рішень та їхнього виконання.

На жаль, жоден такий документ не було використано як внутрішній урядовий політичний документ. І що найгірше, чималі зусилля та великі фінансові ресурси не поліпшили спроможність уряду до планування і керівництва реформами.

Цей стан справ можна пояснити радянською спадщиною та нескоординованими змінами, які сталися після переорієнтації держави і суспільства та запозичення міжнародного досвіду.

Спадщина. Устрій радянської адміністративної системи


Коли більшовики створювали радянську державу, вони виходили із необхідності змінити вже тоді некеровану, складну сукупність ієрархічних структур, яка історично склалася навколо імператора (двір, міністерства, губернаторства, округи і т.д.). Зміни були необхідні для того, щоб створити зрозумілу, повністю контрольовану структуру, якою, як говорив Ленін, могла б керувати й кухарка. Все, що