Реферат: Міністерство праці та соціальної політики україни

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ


А.М.Вісловух


Основи цивільного захисту населення


Навчально-методична розробка теми

модуля ФВ-6 «Захист від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру» професійної програми підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів державної служби зайнятості України


Київ 2010


УДК 331.4

ББК 68.69

В 53

Рецензенти:

В.М.Баришніков – кандидат технічних наук, доцент

А.А.Жестерьов – завідувач сектору мобілізаційної роботи Міністерства праці

та соціальної політики України


Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України 30 грудня 2009 року, протокол №8.


В 53 А.М.Вісловух


Основи цивільного захисту населення: навч.-метод. розробка – К.: ІПК ДСЗУ, 2010. – 29 с.


В навчально-методичній розробці представлена програма теми, контрольні питання та тестові завдання для перевірки знань слухачів, список рекомендованої літератури, конспект лекції тощо.

Призначається для використання під час занять і самостійної навчальної роботи слухачів центру підвищення кваліфікації ІПК ДСЗУ – керівних працівників та спеціалістів державної служби зайнятості України.

Крім того, матеріали навчально-методичної розробки можуть використовуватися викладачами дисципліни «Цивільна оборона» та студентами і слухачами ІПК ДСЗУ при вивченні названої дисципліни.


УДК 331.4

ББК 68.69

В 53


© Вісловух А.М., 2010

© Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України (ІПК ДСЗУ), 2010


ЗМІСТ


Навчально-методичні матеріали


1.

Зміст та навчальні елементи теми

6


2.


Мета та завдання вивчення теми


6


3.


Список рекомендованої літератури


6


4.


Перелік контрольних питань


9


5.


Тестові завдання для перевірки знань


9



6.


Інформаційні матеріали


Основи цивільного захисту населення. Конспект лекції





10




Зміст та навчальні елементи теми


Надзвичайні ситуації в Україні та їх класифікація. Основи формування цивільної оборони. Системоутворюючі елементи цивільної оборони. Управління цивільною обороною. Служби цивільної оборони.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (ЄДС НС).

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій. Правова основа цивільного захисту, його мета та завдання. Режими функціонування єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій. Організація системи цивільного захисту України. Сили і засоби цивільного захисту. Організація цивільного захисту на підприємстві, в установі, організації.


Мета та завдання вивчення теми


Мета вивчення теми:

формування у слухачів рівня знань з основ цивільного захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження, в тому числі на підприємстві, в установі і організації та профілактичного напрямку мислення, що дасть змогу організувати роботу з питань цивільного захисту по попередженню надзвичайних ситуацій або зменшенню їх негативних наслідків.


Завдання вивчення теми:

– оволодіти змістом понять «надзвичайна ситуація», «цивільна оборона», цивільний захист»;

– знати основні положення законодавства щодо цивільного захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру;

– зрозуміти суть реформування цивільної оборони;

– вивчити організаційну структуру цивільного захисту України;

– знати основи організації цивільного захисту на об’єкті господарювання.


3. Список рекомендованої літератури


Безпека життєдіяльності людини: конспект лекцій / В.В. Чубук, О.Г.Балюк, О.М.Губарев, Г.І.Коваленко, Е.М.Матицин, Ф.В.Мусіяченко, О.В. Северинов, О.Ф.Протасенко, За заг. ред. проф. В.В. Чубука. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2008. – 360 с. Укр.мова.

Блажчук Констянтин. Удосконалюємо класифікатор надзвичайних ситуацій // Надзвичайна ситуація. – 2010. – № 1. – С. 22-23.

Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона: Підручник / За ред. полковника В.С. Франчука. - 2-ге вид., доп. -Львів, Афіша, 2001. - 336 с.

Доманський В.А. Деякі питання удосконалення державного управління у сфері цивільного захисту України // Безпека життєдіяльності. – 2010. – № 1. – С. 17-23.

Доманський В.А. Деякі питання щодо систематизації законодавства у сфері цивільного захисту // Безпека життєдіяльності. – 2010. – № 3. – С. 3-10.

Закон України ”Про цивільну оборону України” ВРУ № 2974 - ХП від 03.02.1993 р. - К., 1993.

Закон України ”Про внесення змін до Закону України ”Про цивільну оборону України” ВРУ № 555 - ХIV. - К., 1999.

Закон України ”Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” від 14 січня 1998 р. - К., 1998.

Закон України ”Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” ВРУ № 1809 - ІІІ від 08.06.2000 р. - К., 2000.

Закон України ”Про правові засади цивільного захисту” ВРУ № 135 - IV від 24.06.2004 р. - К., 2004.

Закон України ”Про аварійно-рятувальні служби” ВРУ № 128 - ХIV від 14.12.1999 р. - К., 1999.

Закон України ”Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності у сфері цивільної оборони та захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій ” ВРУ №666 - IV - К., 2003 .

Касьянов М.А., Гуляєв В.П., Колібабчук О.О. та ін.. Цивільний захист / М.А.Касьянов, В.П. Гуляєв, О.О. Колібабчук, В.І. Сало, В.О. Медяник, О.М. Друзь, Ю.А. Тищенко. Навчальний посібник. - Луганськ: Вид-во Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля, 2008. - 291 с.

Медицина катастроф: виробниче видання / І.В. Кочін, Г.О. Черняков, П.І.Сидоренко: За ред. І.В. Кочіна. - К.: Здоров‘я, 2008. - 724 с.

Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2007 році / Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство навколишнього природного середовища України, Національна академія наук України. - К., 2008. - 230 с.

Національний стандарт України ДСТУ 4933:2008. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Техногенні надзвичайні ситуації. Терміни та визначення основних понять (чинний від 2008-07-01). - К.: Держспоживстандарт України, 2008. - 18 с.

Національний стандарт України ДСТУ 4934: 2008. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Джерела фізичного походження природних надзвичайних ситуацій. Номенклатура та показники впливів уражальних чинників (чинний від 2008-07-01). - К.: Держспоживстандарт України, 2008. - 8 с.

Постанова Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 р. № 299 ”Про затвердження Положення про цивільну оборону України ”.- К., 1994.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1198 ”Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”. - К., 1998.

Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 874 ”Про удосконалення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту”. - К., 2001.

Рогаль П., Кондратюк В. Чи створимо єдину систему цивільного захисту?..//Безпека життєдіяльності. – 2009. – № 11. – С. 19-21.

Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільний захист: підручник. - К.: Знання-Прес, 2007 - 487 с.

Трохтій В., Рогаль П., Кондратюк В., Шаповаленко О., Сім раз відміряймо // Надзвичайна ситуація. – 2010. – № 2. – С. 42-45.




Перелік контрольних питань




Класифікація надзвичайних ситуацій в Україні.

Визначення надзвичайної ситуації (НС) техногенного та природного характеру.

Рівні надзвичайних ситуацій.

Визначення поняття «Цивільна оборона» та завдання цивільної оборони.

Служби цивільної оборони.

Єдина державна система запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру (ЄДС НС).

Склад ЕДС НС.

Комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади, їх завдання.

Сутність реформування цивільної оборони України.

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій.

Визначення поняття «цивільний захист». Правова основа цивільного захисту.

Мета і завдання цивільного захисту.

Підсистеми теми єдиної державної системи цивільного захисту.

Сили і засоби цивільного захисту.

Режими функціонування єдиної державної системи цивільного захисту.

Хто відповідальний за цивільний захист підприємства, установи, організації та його обов’язки.

Орган управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту об’єкта господарювання.

За що несе відповідальність та обов’язки начальника штабу цивільної оборони та надзвичайнихз ситуацій об’єкта господарювання.

Невоєнізовані формування цивільного захисту об’єкта господарювання та їх призначення.

Організація невоєнізованих формувань цивільного захисту на промисловому підприємстві.




Тестові завдання для перевірки знань

(виберіть одну правильну відповідь)


Види надзвичайних ситуацій залежно від характеру походження, що можуть зумовити виникнення НС на території України:

А. Природно-техногенні, соціально-політичні, воєнні.

Б. Техногенні, природні, соціально-політичні, воєнні.

В. Техногенні, природні, воєнно-політичні, соціальні.

Г. Техногенні, природні, громадські, воєнні.

2. Рівні надзвичайних ситуацій:

А. Державний, регіональний, місцевий, об’єктовий.

Б. Державний, районний, місцевий, об’єктовий.

В. Республіканський, районний, місцевий, об’єктовий.

Г. Державний, обласний, районний, об’єктовий.

3. Режими функціонування єдиної державної системи цивільного захисту:

А. Повсякденна діяльність, підвищена готовність, надзвичайний стан, особливий період.

Б. Повсякденна діяльність, підвищена готовність, надзвичайний стан, воєнний стан, особливий період.

В. Повсякденна діяльність, підвищена готовність, надзвичайна ситуація, воєнний стан, особливий період.

Г. Повсякденна діяльнять, підвищена готовність, надзвичайна ситуація, надзвичайний стан, воєнний стан.

4. Система цивільного захисту має підсистеми:

А. Виробничі і територіальні.

Б. Функціональні і територіальні.

В. Функціональні і регіональні.

Г. Виробничі і регіональні.

5. Начальником цивільного захисту України є:

А. Президент України.

Б. Голова Верховної ради України.

В. Прем’єр-міністр України.

Г. Міністр міністерства з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

6. Начальником цивільного захисту об’єкта господарювання є:

А. Керівник об’єкта господарювання.

Б. Головний інженер.

В. Заступник керівника об’єкта господарювання з матеріального постачання.

Г. Головний бухгалтер.


Інформаційні матеріали


Основи цивільного захисту населення

(конспект лекції. Автор канд. військ. наук, доц. А.М.Вісловух)


План


Надзвичайні ситуації в Україні та їх класифікація.

Цивільна оборона та цивільний захист України - основа безпеки від надзвичайних ситуацій.

Організація цивільного захисту на підприємстві, в установі, організації.




Надзвичайні ситуації в Україні та їх класифікація


Характерною рисою розвитку земної цивілізації є збільшення небезпеки її загибелі. Сьогодні на нашій планеті посилюється глобальна системна криза, яка проявляється у погіршенні екології, зміні кліматичнихумов, збільшенні кількості і масштабів природних і техногенних катастроф, терористичних актів та інших соціальних і політичних небезпек.

Тільки за останні 20 років від стихійних лих, промислових аварій і катастроф постраждало у всьому світі понад 1 млрд. людей, в т.ч. 5 млн. загинуло, а матеріальний збиток становить трильйони доларів [20].

За останні роки щороку в Україні стається в середньому 350 надзвичайних ситуацій.

Від надзвичайних ситуацій (НС) щорічно в Україні гине більше 70 тис. осіб, населення і держава зазнають значних матеріальних збитків. Так, наприклад, у 2008 році внаслідок НС техногенного та природного характеру державі було завдано збитків на суму понад 4,7 млрд. грн, що у 5,7 раз перевищує показники 2007 року і майже в 11 разів втрати від НС 2006 -го. При цьому понад 4,6 млрд. грн. складають збитки від НС природного характеру.

Надзвичайні ситуації класифікують за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат і матеріальних збитків.

Згідно зі змінами, які вносяться в Державний класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019-2001, затверджений наказом Держстандарту України від 19.11.01 р. № 552, уточнені види надзвичайних ситуацій та їх зміст [2].

Види надзвичайних ситуацій (залежно від характеру походження, що можуть зумовити виникнення НС на території України)


техногенного характеру

природного характеру

соціального характеру

воєнного характеру


Надзвичайна ситуація техногенного характеру – це порушення нормальних умов життя і діяльності* людей на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті внаслідок транспортної аварії (катастрофи) пожежі, вибуху, аварії з викиданням (загрозою викидання) небезпечних хімічних, радіоактивних та біологічно небезпечних речовин, раптового руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах телекомунікацій, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічних аварій тощо.

____________________________________

* Порушення нормальних умов життєдіяльності – це відсутність питного водопостачання, водовідведення, електро-, газо- і теплопостачання (в осінньо-зимовий період) та/або така зміна технічного стану житлового будинку (приміщення), внаслідок якої він став аварійним або не придатним до експлуатації, та/або зміна території (об’єкта), внаслідок якої проживання населення і провадження господарської діяльності на території (об’єкті) є неможливим.


Надзвичайна ситуація природного характеру – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті, повязане з небезпечним геофізичним, геологічним чи гідрологічним явищем, деградацією грунтів чи надр, пожежею у природних екологічних системах, зміною стану повітряного басейну, інфекційноюзахворюваністю та отруєнням людей, інфекційним захворюванням свійських тварин, масовою загибеллю диких тварин, ураженням сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками тощо.

Надзвичайна ситуація соціального характеру – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті спричинене протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування, або пов’язане із зникненням (викраденням) зброї та небезпечних речовин, нещасними випадками з людьми тощо.

Надзвичайна ситуація воєнного характеру – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті спричинене застосуванням звичайної зброї або зброї масового ураження, під час якого виникають вторинні чинники ураження населення, що визначаються окремими нормативними документами.


Рівні надзвичайних ситуацій (НС)


Згідно з Порядком класифікації НС техногенного та природного характеру за їх рівнями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.04 № 368 залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, кількості постраждалих і загиблих, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для ліквідації її наслідків, визначають такі рівні надзвичайних ситуацій




державний регіональний місцевий об’єктовий


Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями здійснюється для забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов’язаних з надзвичайними ситуаціями та ліквідвацією їх наслідків.

Для визначення рівня НС розглядаються слідуючі фактори:

– територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, які необхідні для ліквідації наслідків НС;

– кількість людей, які загинули або постраждали або умови життєдіяльності яких було порушено внаслідок надзвичайної ситуації;

– розмір заподіяних (очікуваних) збитків (розраховується відповідно до Методики оцінки збитків від наслідківа НС техногенного і природного характеру, затвердженої постановою КМУ від 15.02.2002 р. № 175);

^ Надзвичайна ситуація державного рівня – це ситуація:

– яка поширилась або може поширитися на територію інших держав;

– яка поширилась на територію двох чи більше регіонів України (Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та м. Севастополя), а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих регіонів, але не менш як 1% від обсягу видатків відповідних бюджетів (НС державного рівня за територіальним поширенням);

– яка призвела до загибелі понад 10 осіб або внаслідок якої постраждало понад 300 осіб (постраждалі – особи, яким внаслідок дії уражальних чинників джерела НС завдано тілесне ушкодження або які захворіли, що призвело до втрати працездатності, засвідченої в установленому порядку) чи було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 50 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби);

– внаслідок якої загинуло понад 5 осіб або постраждало понад 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки (оцінені в установленому законодавством порядку), спричинені надзвичайною ситуацією, перевищили 25 тис. мінімальних розмірів (на час виникнення надзвичайної ситуації) заробітної плати;

– збитки від якої перевищили 150 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;

– яка в інших випадках, передбачених актами законодавства, за своїми ознаками визнається як надзвичайна ситуація державного рівня.

^ Надзвичайна ситуація регіонального рівня – це така ситуація:

– яка поширилась на територію двох чи більше районів (міст обласного значення), Автономної Республіки Крим, областей, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих районів, але не менш як 1% обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів (НС регіонального рівня за територіальним поширенням);

– яка призвела до загибелі від 3 до 5 осіб або внаслідок якої постраждало від 50 до 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 1 тис. до 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;

– збитки від якої перевищили 15 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.

Надзвичайна ситуація місцевого рівня – це така ситуація:

– яка вийшла за межі території потенційно небезпечного об’єкта, загрожує довкіллю, сусіднім населеним пунктам, інженерним спорудам, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкта;

– внаслідок якої загинуло 1-2 особи або постраждало від 20 до 50 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 100 до 1000 осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 0,5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;

– збитки від якої перевищили 2 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;

^ Надзвичайна ситуація об’єктового рівня – це така ситуація, яка не підпадає під названі вище визначення.

Необхідно зазначити, що надзвичайна ситуація відноситься до певного рівня за умови відповідності її хоча б одному із зазначених критеріїв, наведених вище.У разі коли внаслідок надзвичайної ситуації для відповідних порогових значень рівнів людських втрат або кількості осіб, які постраждали чи зазнали порушення нормальних умов життєдіяльності, обсяг збитків не досягає визначених вище критеріїв, рівень надзвичайної ситуації визнається на ступінь менше (для дорожьо-транспортних пригод – на два ступеня менше).

Віднесення надзвичайної ситуації, яка виникла на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, до державного та регіонального рівня за територіальним поширенням або за сумарними показниками її наслідків не є підставою для віднесення надзвичайної ситуації до державного або регіонального рівня окремо для кожної з цих адміністративно-територіальних одиниць. Віднесення надзвичайної ситуації до державного та регіонального рівня для зазначених адміністративно-територіальних одиниць здійснюється окремо за критеріями та правилами, зазначеними вище.

Остаточне рішення щодо визначення рівня надзвичайної ситуації з подальшим відображенням його у даних статистики, зокрема у разі відсутності відомостей у повному обсязі стосовно розвитку надзвичайної ситуації, приймає МНС з урахуванням експертного висновку (за наявності) регіональної комісії зпитань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБта НС).

Гарантом захисту населення від НС є держава. Згідно із законом України "Про цивільну оборону України" кожен громадянин має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха. Уряд України, міністерства та інші органи виконавчаї влади і місцевого самоврядування, керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання повинні забезпечити реалізацію цього права. Держава, як гарант цього права, створила систему цивільної оборони (ЦО).


Цивільна оборона та цивільний захист України - основа безпеки від надзвичайних ситуацій


Визначення поняття «Цивільна оборона» та завдання цивільної оборони наведено на схемі 1.

Конкретні заходи щодо вирішення цих завдань знайшли відображення в Положенні про Цивільну оборону України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 р. № 299.

Цивільна оборона України організована і функціонує за територіально-виробничим принципом. Територіальний принцип полягає в тому, що розподіл проведення заходів цивільної оборони за обсягом та відповідальністю за їх виконанням на території областей, міст, районів і сільських місцевостей здійснюється відповідно до адміністративного поділу території України.

Виробничий принцип полягає в тому, що організація і функціонування цивільної оборони здійснюється в усіх галузях від міністерств та інших центральних органів до об’єктів (підприємств, установ, організацій) незалежно від форм власності і господарювання.


Системоутворюючі елементи ЦО:


– спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади до повноважень якого віднесено питання ЦО – Міністерство з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС);

– органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов‘язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у НС;

– органи повсякденного управління процесами захисту населення від НС у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування;

– сили і засоби призначені для виконання завдань ЦО;

– фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачених на випадок НС;

– системи зв‘язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

– курси та навчальні заклади підготовки та перепідготовки фахівців та населення з питань ЦО;

– спеціалізовані служби ЦО.

Спеціалізовані служби цивільної оборони створюються у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків НС та проведення спеціальних робіт.

Види спеціалізованих служб:

енергетики;

захисту сільськогосподарських тварин і рослин;

інженерні;

комунально-технічні;

матеріального забезпечення;

медичні;

оповіщення і зв’язку;

протипожежні;

торгівлі і харчування;

технічні;

транспортного забезпечення та інші.

Для проведення евакуації, інших заходів в умовах НС на базі місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій створюються евакуаційні комісії.


Керівництво Цивільною обороною України здійснюють:


– Кабінет Міністрів України;

– міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

– Рада Міністрів Автономної Республіки Крим (АРК);

– місцеві державні адміністрації;

– керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання.


Органи управління Цивільною обороною:


– Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

– в областях, м. Києві та м. Севастополі при держадміністраціях – управління з питань НС та цивільного захисту населення;

– у райдержадміністраціях, у міських райдержадміністраціях є відділи чи управління з питань НС та цивільного захисту населення;

– на підприємствах, установах і організаціях – штаби ЦО та НС.


Для забезпечення своєчасного запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру Кабінет міністрів України постановою від 03.08.1998 р. № 1198 створив Єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру (ЄДС НС).

ЄДС НС об’єднала діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, державні підприємства, установи та організації для нагляду за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організації проведення робіт із запобігання НС техногенного і природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.


Склад єдиної державної системи запобігання

і реагування на надзвичайні ситуації техногенного

і природного характеру (ЄДС НС):


– органи управління;

– сили і засоби попередження та реагування на НС;

– системи забезпечення;

– добровільні рятувальні формування (зареєстровані на території України та мають національний сертифікат на проведення аварійно-рятувальних робіт)

Для координації діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо безпеки та захисту населення і територій, реагування на НС техногенного і природного походження, створені постійно діючі комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБ та НС).

Комісії з ТЕБ та НС створюються при виконавчих органах влади на державному, регіональному, районному (міському) і об’єктовому рівнях. У своїй діяльності вони керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінета міністрів України, Положенням про Державну комісію з питань ТЕБ та НС та іншими нормативно-правовими актами.

Основні завдання комісії з ТЕБ та НС полягають у :

– координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов‘язаної з функціонуванням єдиної державної системи запобігання і реагування на НС;

– участі у формуванні та реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки;

– організації та керівництві проведенням робіт при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій національного і регіонального масштабів у т.ч. з транскордонним впливом.

Згідно з прийнятими і введеними в дію законодавчими і іншими нормативно-правовими актами, зокрема, законом України "Про правові засади цивільного захисту (2004 р.), указами призидента України "Про заходи щодо удосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій" від 27.01.2003 р. №47/2003, «Про державну програму перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів Державної пожежної охорони в оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 р.» від 19.12.2003 р. № 1467/2003 та іншими його указами проводиться реформування цивільної оборони України.

Сутність реформування – об’єднати органи управління і сили цивільної оборони, пожежної охорони, аварійно-рятувальні сили, матеріально-технічні ресурси в єдину державну систему цивільного захисту.

Реформування цивільної оборони України на сьогодні з юридичної точки зору не завершено.

Згідно з існуючою законодавчою базою в Україні одночасно функціонує три системи протидії надзвичайним ситуаціям. Система цивільної оборони, Єдина державна система запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру і Єдина системи цивільного захисту (ЦЗ) (табл. 1).

Таблиця 1.


Система протидії НС в Україні (згідно з існуючою законодавчою базою)


Система цивільної оборони (ЦО)

Єдина державна система запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру (ЄДС НС)

Єдина система цивільного захисту (ЦЗ)

Має завдання на мирний і воєнний час

Завдання виконує тільки в мирний час

Завдання ЦЗ збігаються із завданнями ЦО і ЄДС НС і виконуються в мирний час і в особливий період*

Органи управління одні й тіж

До органіва управління та сил єдиної системи ЦЗ входять тіж органи управління та сили, що входять до систем ЦО та ЄДС НС

–

комісії з ТЕБ та НС всіх рівнів

Одні і ті ж сили

невоєнізовані формування

невоєнізованих формувань нема

Будується за територіально-виробничим принципом


–


–

–

Має підсистеми: функціональні та територіальні

–

Однакові рівні функціонування (державний, регіональний, місцевий, об’єктовий)

–

Режими функціонування:

повсякденний;

підвищеної готовності;

надзвичайної ситуації;

надзвичайного стану;

воєнного стану

Правова база

Закони України:

1. Конституція України

2. «Про цивільну оборону України»

–

3. «Про захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру»




–

4. «Про правові засади цивільного захисту»

–

5. «Про правовий режим надзвичайного стану»

6. «Про захист людини від іонізуючого випромінювання» і ін.

Постанови Кабінету Міністрів України:

1. «Про затвердження Положення при цивільну оборону України»




2. «Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру» та ін.


Як зазначив міністр МНС на розширеному засіданні Колегії МНС за підсумками роботи у 2009 році на розгляді Уряду знаходиться розроблений МНС проект Кодексу цивільного захисту України, прийняття якого дозволить усунути протиріччя в існуючий законодавчій базі, сформувати економічні і організаційні засади ЦЗ, впорядкувати структуру Єдиної державної системи ЦЗ.


__________________________________________________________

*Особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.


На сьогодні Кодекс цивільного захисту України проходить обговорення в засобах масової інформації, зокрема, на сторінках журналів «Безпека життєдіяльності» та «Надзвичайна ситуація». Розроблено проект Концепції реалізації державної політики у сфері ЦЗ на період до 2025 року.


Єдина державна система цивільного захисту населення і територій – це сукупність органів управління, сил і засобів центральних і місцевих органів виконовчої влади, органів місцевого самоврядування на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту.

Для завершення створення в Україні єдиної системи цивільного захисту Урядом затверджена Державна цільова соціальна програма розвитку цивільного захисту на 2009-2013 роки.

Реалізувати програму передбачається у 2 етапи. Протягом першого етапу (2009-2010 роки) планується створення сил швидкого реагування і доукомплектування технікою, спеціальним обладнанням, приладами і засобами індивідуального захисту сил цивільного захисту.

На 2-му етапі (2011-2013 роки) планується створення у складі міністерства з надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) сучасних центрів управління, переоснащення авіації МНС, на об’єктах підвищеної небезпеки створити локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій.

Цивільний захист – це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації наслідків НС, які загрожують життю та здоров‘ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період.

Правова основа цивільного захисту:


1. Конституція України (основний закон);

Закони України:

– «Про цивільну оборону України»;

– «Про захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру»;

– «Про правові засади цивільного захисту»;

– «Про правовий режим надзвичайного стану»;

– «Про аварійно-рятувальні служби»;

– «Про пожежну безпеку»;

– «Про об‘єкти підвищеної небезпеки»;

– «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;

– «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань»;

– «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»;

– «Про правовий режим територій, що зазнали радіактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

3. Міжнародні договори України та інші законодавчі акти.


Мета цивільного захисту:


1. Реалізація державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків НС у мирний час та в особливий період

2. Подолання наслідків НС, у тому числі наслідків НС на територіях іноземних держав, відповідно до міжнароджних договорів України, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України


Завдання цивільного захисту (ЦЗ):


– розвиток національної економіки у напрямках, які виключають можливість виникнення НС;

– збирання та аналітичне опрацювання інформації про НС;

– прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків НС, визначених на основі прогнозу потреби в силах і засобах, необхідних для запобігання їм та ліквідації їх;

– здійснення нагляду і контролю у сфері ЦЗ;

– розроблення і виконання законодавчих та інших норм