Реферат: Пояснювальна записка

Пояснювальна записка


На кафедрі історії України і всесвітньої історії Українського медичного ліцею Національного медичного університету імені О.О. Богомольця вчителями-методистами О.Д. Пілявською та І.Г. Керасіді розроблені додаткові інтегровані питання до робочої навчальної програми з дисципліни “Історія України. Всесвітня історія” (для учнів 10-го та 11-го класів).

При цьому автори виділяють основні завдання навчання історії, зокрема, у медичному ліцеї:

формування усталених історичних знань і чітких національних пріоритетів;

розвиток історичного мислення учнів, яке передбачає загальне розуміння історичного процесу в усіх його різноманітностях і суперечностях;

свідомого застосування історичних знань і набутих умінь;

виховання в учнів патріотизму, особистих рис громадянина України, загальнолюдських духовних ціннісних орієнтацій, сприйняття ідей гуманізму та демократизму, взаєморозуміння між народами на основі особистісного усвідомлення досвіду історії;

підготовка до свідомої активної участі у розбудові незалежної Української держави, усвідомлення її ролі та місця в Європі, формування в учнів свідомої відповідальності за долю України, Європи та світу.

У робочій навчальній програмі чітко простежуються кілька пріоритетів:

Вивчення історії України.

Вивчення історії ХХ-ХХІ ст. та історії сусідніх країн та держав, що мали історично зумовлені зв’язки з Україною.

Інтеграція історичного розвитку України із становленням медицини і медичної освіти, зокрема.

Ця програма розрахована саме на такі особливості уроку.

Вона дає можливість вчителю самостійно варіювати матеріалом, творчо підходити до організації навчання учнів. Успішним є те навчання, яке створює атмосферу зацікавленості, небайдужості до матеріалу, що розглядається, спільного пошуку вирішення навчальної проблеми.

Сучасне навчання вимагає широкого впровадження у шкільну практику різних моделей активного навчання від проблемного викладу навчального матеріалу вчителем і розв’язання проблемних завдань до самостійної пошуково-дослідницької роботи учнів. Проблемно-діалогічне навчання починається зі створення зразка розв’язання проблеми (проблемний вклад, колективне виконання лабораторно-практичних робіт). Наступними кроками є самостійна проблемно-пошукова діяльність учнів (учнівське дослідження, індивідуальне виконання лабораторно-практичної роботи, розв’язання навчальної проблеми), колективна проблемно-діалогічна діяльність учнів (навчальний диспут, дискусія, сюжетна або театралізована вистава), спільна проблемно-діалогічна діяльність учнів і вчителя (продуктивний діалог, евристична бесіда, рольова гра). Сприяти ефективній роботі вчителя мають хрестоматії, дидактичні матеріали.

Оцінюватися може виконання учнями будь-яких навчальних завдань, під час роботи над якими учні демонструють власне історичне мислення: розгорнуті і стислі усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати, виступи в дискусіях тощо.

При цьому враховується наступні аспекти навчального процесу взаємодії “вчитель-учень” та вміння, які повинні опанувати ліцеїсти:

розуміння учнями взаємозв’язків між історичними подіями, уміння порівнювати, пояснювати, аналізувати, узагальнювати та критично оцінювати історичні факти;

самостійність мислення;

використання різних джерел історичних знань, розуміння їх особливостей, уміння їх характеризувати й оцінювати;

правильність і достатність добору історичних фактів для розв’язання поставлених вчителем завдань;

чіткість і завершеність викладу;

мовна грамотність;

порівнювати, пояснювати, аналізувати, узагальнювати і критично оцінювати історичні факти та діяльність осіб, спираючись на отримані знання, на основі альтернативних поглядів на проблеми;

порівнювати історичні події, процеси з періодами (епохами), орієнтуватись у науковій періодизації історії;

працювати з усіма доступними джерелами знань, вміти самостійно знаходити історичну інформацію за темою, вести пошуково-дослідницьку роботу;

вміти аргументовано, на основі історичних факторів відстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, толерантно ставитися до протилежних думок, брати участь у диспутах, конференціях, виявляти розбіжності в позиціях, визначати помилки та прояви упередженості в міркуваннях, критично ставитись до тенденційної інформації.

Враховуючи професійну спрямованість навчального закладу, інтереси особистості ліцеїста, як майбутнього лікаря, у відповідності до тем програми включені інтегровані (з навчанням на першому курсі медичного університету) питання з історії медицини, яка є одним з розділів загальної історії людства. В історії кожної країни були визначні події, які позначилися на характері соціально-економічних відносин, на розвитку її культури, в тому числі й медицини.

Питання є комплексними, розрахованими на розвиток умінь вести науково-дослідну роботу, критично використовуючи різні джерела знань, самостійно опановувати матеріал. При цьому знайомство з окремими сторінками історії медицини як дій загальновідомих і менш знаних особистостей на тлі суперечливих суспільно-політичних процесів має бути таким, що однозначно не інтерпретується і надає учневі можливість сформувати свою позицію і ставлення у певному історичному контексті.

Додаткові питання мають на меті допомогти ліцеїстам усвідомити особливе місце лікаря в житті суспільства, зрозуміти, що дана професія постійно вимагає не лише інтелектуального, а головним чином, значного напруження духовних сил.

^ Навчання історії в ліцеї має сприяти:

розвитку історичної свідомості, розумінню завдань, що стоять перед державою і світовою цивілізацією, критичному осмисленню минулого, прогнозуванню майбутнього;

осмисленню ролі людини (включаючи і себе) в історії, відповідальності особистості за власні дії, усвідомленню учнями права на вибір моделі поведінки з урахуванням і дотриманням правових гуманістичних засад;

вихованню громадянської свідомості, гідності та честі в гармонійному поєднанні національних та загальнолюдських цінностей, утвердженню ідеалів гуманізму, демократії, добра та справедливості;

толерантному, неупередженому сприйманню і доброзичливому ставленню до інших народів, груп та особистостей;

розвитку творчого мислення, формуванню власного погляду та критичного ставлення до інформації;

розкриттю та розвитку здібностей учнів;

розвитку в учнів інтересу й поваги до історії та культури свого та інших народів, прагненню зберегти, примножити культурну спадщину своєї країни і всього людства.

Зазначені цілі реалізуються в процесі паралельного та синхронного вивчення історії України та всесвітньої історії.

10 клас

Історія України

52 год на рік




Всесвітня історія

35 год на рік

11 клас

Історія України

52 год на рік




Всесвітня історія

35 год на рік


Матеріал у ній згруповано відповідно до віку учнів (тобто по класах) так, як він викладається в загальноосвітніх навчальних закладах. Його не зведено в один потік, збережено курси всесвітньої історії та історії України. Це значно спро­щує користування програмою, дає можливість краще простежувати внутрішньопредметні зв’язки та відповідає історичній логіці.

Програму приведено у відповідність до її назви та суті. Вона позбавлена жорсткого поурочного поділу і не є поурочним плануванням, а лише окреслює необхідний навчальний матеріал, на основі якого відбувається розвиток історичного мислення учнів. Такий підхід надає більшої свободи вчителю: дозволяє гнучкіше розподіляти навчальний матеріал, обирати оптимальні форми і методи навчання. В програмі наводяться рекомендації щодо оцінювання досягнень навчальної діяльності учнів.

Для спрощення поурочного планування в програмі відповідним шрифтом виділено ключові аспекти тем, котрі, на розсуд учителя, можуть бути взяті як теми уроків. Програма передбачає уроки для тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів.

Програму значно розвантажено від надмірної деталізації. Залишено основні матеріали та усунуто докладні формулювання, виклад основних ідей, а також другорядний фактичний матеріал.

Оскільки розвиток історичного мислення проходить шлях від виокремлення факту, визначення певного явища, узагальнення фактів у поняттях до опису і оцінки фактів, у програмі уточнено поняття, які формуються в учнів у процесі вивчення історії.

Визначено уміння та навички, над виробленням яких учні працюють під керівництвом учителя, та орієнтовні рівні їх розвитку, обумовлені можливостями школярів певного віку. Рівень розвитку цих умінь є одним з головних показників розвинутості історичного мислення учнів. Під час навчання вчитель визначає рівень розвитку учнів і спрямовує свої зусилля на його підвищення.

^ Оцінювання навчальних досягнень учнів з історії

Рівні

навчальних досягнень

Бали

Критерії навчальних досягнень учнів

І.Початковий

1

Учень може назвати одну-дві події, дати, історичні постаті чи історико-географічні об’єкти

2

Учень називає декілька подій, дат, історичних постатей або історико-географічних об’єктів; вибирає правильний варіант відповіді з двох запропонованих (на рівні “так-ні”); має загальне уявлення про лічбу часу в історії, визначає послідовність подій (на рівні “раніше-пізніше”).

3

Учень може двома-трьома простими реченнями розповісти про історичну подію чи постать; впізнати історичну подію, постать за описом; співвіднести рік зі століттям, століття — з тисячоліттям (на рівні “так-ні”); має загальне уявлення про історичну карту.

ІІ. Середній

4

Учень може репродуктивно відтворити (у межах чотирьох-шести простих речень) частину навчального матеріалу теми, дати визначення історичних термінів, поданих у тексті підручника або вчителем; назвати одну-дві основні дати; показати на карті історико – географічний об’єкт.

5

Учень може відтворити основний зміст навчальної теми, відповідаючи на запитання вчителя; визначати окремі ознаки історичних понять, назвати основні дати; за допомогою вчителя може показати на історичній карті основні місця подій.

6

Учень загалом самостійно відтворює фактичний матеріал теми; може дати стислу характеристику історичній постаті (за алгоритмом), встановити послідовність подій; загалом правильно вживає історичні терміни, може показати на карті місця основних подій, користуватись за допомогою вчителя (зразок, алгоритм) джерелами історичної інформації (наочними та текстовими, що подаються у підручнику).

ІІІ. Достатній

7

Учень у цілому послідовно і логічно, самостійно відтворює навчальний матеріал теми, виявляє розуміння історичної термінології, дає загальну характеристику події (причини, наслідки, значення), виокремлює окремі ознаки явищ та процесів; “читає” історичні карти і картосхеми з опорою на їх легенду; встановлює послідовність і тривалість історичних подій; використовує наведені у підручнику документи як джерело знань.

8

Учень володіє навчальним матеріалом і використовує знання за аналогією, дає у цілому правильне визначення історичних понять, аналізує історичні факти на основі їхнього опису і наочного відображення, порівнює однорідні історичні події та явища, характеризує причинно-наслідкові зв’язки між історичними явищами у межах теми, встановлює синхронність подій у межах теми; використовуючи легенду карти, супроводжує показ історичних об’єктів їх словесним описом

9

Учень вільно оперує навчальним матеріалом, узагальнює окремі факти і формулює нескладні висновки, обґрунтовує свої висновки конкретними фактами, залученими з підручника (наочних посібників, історичних документів); може дати порівняльну характеристику історичних явищ, визначення поняттям; у цілому самостійно встановлює причинно-наслідкові зв’язки; встановлює синхронність подій у межах курсу; може аналізувати зміст історичної карти, узагальнювати та застосовувати набуті знання.

ІV. Високий

10

Учень упевнено оперує набутими знаннями і застосовує їх для розв’язання нових навчальних проблем; виявляє розуміння історичних процесів; робить аргументовані висновки; характеризує історичні явища і процеси, використовуючи різні джерела інформації; рецензує відповіді учнів; співставляє і систематизує дані історичних карт і застосовує їх при характеристиці подій, явищ, процесів; встановлює синхронність подій вітчизняної та всесвітньої історії.

11

Учень володіє глибокими і міцними знаннями, може вільно висловлювати власні судження і переконливо їх аргументувати; може аналізувати історичну інформацію, співвідносити історичні процеси з періодом (епохою) на основі наукової періодизації історії; має достатньо міцні навики роботи з історичною картою.

12

Учень у повному обсязі опанував програмовий матеріал; має глибокі і міцні знання, здатний, відповідно до вікових особливостей, презентувати власну інтерпретацію (версію, розуміння, оцінку) історичних явищ.


Застосування на практиці критеріїв навчальних досягнень учнів потребує обов’язкового врахування вікових особливостей учнів та особливостей навчальних курсів.
^ 10 КЛАС НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ (52 години)



К-сть

год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

Вступ

Завдання і структура курсу. Способи роботи учнів з підручником, додатковою навчальною літературою, електронними та Інтернет - ресурсами. Форми і методи організації навчальної діяльності на заняттях з курсу. Критерії тематичного, семестрового та річного оцінювання.

Формування індустріального суспільства в українських землях. Модернізація суспільного та повсякденного життя. Етносоціальні та культурно-духовні процеси в українських землях. Піднесення руху та національної самосвідомості українського народу. Політизація українського національного руху.

Зміни в житті українського суспільства в умовах Першої світової війни, соціальної та національної революції. Український визвольний рух. Початок радянізації.


І. Володіючи предметними уміннями, учень/ учениця:

називає основні етапи розвитку українських земель на початку ХХ ст., хронологічні межі процесів модернізації суспільства;

показує на карті території українських земель, охоплені процесом індустріалізації та визначає їх господарську спеціалізацію, регіони піднесення визвольного руху;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни індустріальне суспільство, модернізація суспільного та повсякденного життя, український визвольний рух.

^ На основі різних джерел інформації:

характеризує і порівнює основні риси модернізації суспільного та повсякденного життя з аналогічними загальноєвропейськими та світовими;

формулює висновки про зв’язок між процесами формування індустріального суспільства та піднесенням визвольного руху; вплив подій Першої світової війни на життя населення; передумови розгортання українського визвольного руху.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію розвитку українських земель початку - перших десятиріч ХХ ст. як інструмент пояснення суті історичних подій і процесів вітчизняної історії у контексті загальноєвропейських і світових;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: ресурсів, джерел, масштабів і перебігу процесів індустріалізації, регіональної господарської спеціалізації, піднесення визвольного руху;

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками процесів формування індустріального суспільства й піднесенням визвольного руху;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює вплив Першої світової війни на життя населення, передумови визвольного руху українського народу;

виділяє та пояснює характерні ознаки процесу радянізації суспільства;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює основні риси модернізації суспільного та повсякденного життя в українських землях в контексті аналогічних загальноєвропейських та світових процесів.

8

^ Тема 1. Україна на початку ХХ століття

Провідні ідеї

Особливості формування індустріального суспільства в українських землях у складі Російської та Австро-Угорської імперій. Суперечливі процеси модернізації життя населення. Консолідація української нації. Політизація українського національного руху Особливості духовного розвитку в умовах модернізації суспільства.

Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій. Монополізація економіки і банківської справи. Місце української економіки в економіці імперій. Економічна криза 1900-1903 рр. Робітничі страйки, масові селянські рухи. Вітчизняний, імперський та іноземний капітал в економіці українських земель. Стан українського підприємництва.

Становище населення. ^ Організація медичної допомоги населенню. Заснування станцій швидкої медичної допомоги. Земська медицина. Суперечливі процеси модернізації повсякденного життя. Доля жінки. Посилення міграції українського селянства. Життя і діяльність української діаспори.

Проблеми становлення та консолідації української нації. Земсько-ліберальна опозиція царизму. Процес політизації українського суспільства і національного руху. Українські і загальноросійські політичні партії. Революційна українська партія (РУП). М.Міхновський

Події революції 1905—1907 рр. в Україні. Масові соціальні виступи, збройні повстання. Українська громада у Державній Думі. Діяльність громадських організацій. «Просвіта». Активізація національного руху в західноукраїнських землях. Земельна реформа П. Столипіна та її вплив на українські землі. Піднесення промислового виробництва.

Розвиток культури на початку ХХ ст. Освіта. Наука. ^ Здобутки в галузі медицини. Є.Черняхвський, О.Ф.Шимановський, М.М.Волкович, В.К.Високович, В.В.Підвисоцький, О.Д.Павловський. Видатні вчені. Українська преса та видавництва.

Здобутки майстрів літератури та мистецтва.

Зміни у побуті та звичаях українців. Діяльність національних і спортивно-фізкультурних організацій «Сокіл» і «Січ».

Духовні цінності українців. Церковне життя. Митрополит А. Шептицький та його роль у піднесенні національного життя в західноукраїнських землях.

І.Володіючи предметними уміннями, учень /учениця:

називає у хронологічній послідовності основні явища економічного, політичного і культурного життя, утворення політичних партій та рухів;

показує на карті території українських земель, визначає їх господарську спеціалізацію, регіони піднесення визвольного руху, райони виступів робітників, селян і військових у 1905-1907 рр.;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: індустріальне суспільство, монополізація економіки, модернізація суспільного життя, політизація українського національного руху, консолідація нації, міграції населення, діаспора, Столипінська аграрна реформа, земсько-ліберальна опозиція, політична партія, революція.

На основі аналізу різних джерел інформації:

описує прояви індустріалізації та модернізації суспільного життя на початку ХХ ст., основні події російської революції на українських землях, явища і пам’ятки культури цього періоду;

характеризує проведення Столипінської аграрної реформи на українських землях, програми та діяльність політичних партій основні риси розвитку духовного життя та надає їм власну оцінку;

порівнює прояви і процеси модернізації повсякденного життя населення Наддніпрянської України та західноукраїнських земель між собою та з аналогічними загальноєвропейськими та світовими;

визначає зв’язки між процесами формування індустріального суспільства та піднесенням визвольного руху, формуванням національної свідомості та розвитком культури.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень:

застосовує періодизацію вітчизняної та всесвітньої історії як інструмент для розуміння особливостей розвитку українських земель початку ХХ ст.;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: територіального поділу українських земель, економічного розвитку та господарської спеціалізації регіонів, районів піднесення суспільно-політичного та визвольного руху, міграційних процесів.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки впливу подій російської революції, Столипінської аграрної реформи, діяльності політичних партій, суспільних та національних рухів на економічний та соціальний розвиток та політичне життя українських земель

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками процесів формування індустріального суспільства та піднесенням визвольного руху, національної свідомості та розвитком культури;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює суперечливі процеси модернізації життя населення, основні риси розвитку духовного життя і культури;

аналізує, узагальнює факти та різні точки зору щодо процесів консолідації української нації, формування політичних партій, впливу російської революції на українські землі, Столипінської аграрної реформи, обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює прояви і процеси модернізації повсякденного життя населення Наддніпрянської України, західноукраїнських земель у контексті аналогічних загальноєвропейських і світових;

користуючись довідковою літературою, Інтернетом тощо для самостійного пошуку інформації, готує доповіді, повідомлення, есе і реферати про політизацію українського національного руху.

1

Узагальнення

7

^ Тема 2. Україна в роки Першої світової війни. Початок Української революції

Провідні ідеї

Україна – об’єкт геополітичних планів провідних краї світу та театр воєнних дій. Прагнення людей до національної і соціальної свободи в умовах війни та кризи суспільного життя. Трагізм війни й знецінення людського життя. Піднесення українського визвольного руху.

Україна в геополітичних планах країн Антанти і центральних держав. Ставлення населення і політиків до війни. Заснування Головної української ради у Львові. Союз визволення України. Формування легіону Українських січових стрільців. Медичне забезпечення легіону Українських січових стрільців.

Воєнні дії на території України у 1914 р. Захоплення російськими військами Східної Галичини та Північної Буковини. Антиукраїнська русифікаторська політика. Боротьба за автономію та самостійність України.

Воєнні дії на території України в 1915 — 1917 рр. Організація медичної допомоги та діяльність медичних працівників по зменшенню згубних наслідків війни. Боротьба на фронтах і в тилу з епідеміями. Д.Заболотний. Останній період існування Земської медицини. Діяльність Українського Лікарського Товариства в роки Першої світової війни. Є.Озаркевич. Посилення економічної та політичної кризи в Російській та Австро-Угорській імперіях. Господарська розруха. Життя на фронті і в тилу. Зростання соціальної напруги. Вплив Лютневої демократичної революції в Росії на піднесення українського визвольного руху. Початок української революції. Політичні партії в підросійській Україні. Утворення Центральної Ради, її склад і політична програма. Ідея автономії України українському суспільстві. М. Грушевський. Діяльність рад робітничих і солдатських депутатів. Початок українізації армії.

Український національний Конгрес. Зміна статусу Центральної ради. Пошуки компромісу з Тимчасовим урядом. І Універсал Центральної Ради. Утворення Генерального секретаріату. В. Винниченко. ІІ Універсал Центральної Ради. Розкол у національному русі. «Тимчасова інструкція Генеральному секретаріату Тимчасового уряду на Україні».

Прорахунки Центральної Ради. Зміни у політичних настроях, економічному та соціальному становищі населення. Корніловський заколот і Україна. Наростання анархії в Україні. Загострення конфлікту Центральної Ради з Тимчасовим урядом Росії.

І.Володіючи предметними уміннями, учень/учениця:

називає основні події Першої світової війни на українських землях, основні події початку української революції;

складає синхроністичну таблицю “Воєнні події Першої світової війни”;

показує на карті території українських земель, де відбувались воєнні події Першої світової війни;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: Перша світова війна, русифікація, автономія, український визвольний рух, українська революція, Українська Центральна рада, ради робітничих і солдатських депутатів, українізація армії, самостійники, Генеральний секретаріат УЦР.

На основі різних джерел інформації:

описує воєнні дії на фронтах Першої світової війни в українських землях, події початку революції, утворення Центральної Ради, повсякденне життя людей в умовах війни та революції; характеризує ставлення політичних сил до Першої світової війни”, політичні партії в під російській Україні, геополітичні плани країн Антанти і центральних держав щодо України, антиукраїнську русифікаторську політику та боротьбу за самостійність України в західноукраїнських землях, вплив Лютневої демократичної революції в Росії на піднесення українського визвольного руху, І та ІІ універсали Центральної ради, взаємостосунки УЦР та Тимчасового уряду;

складає порівняльну таблицю “Ставлення політичних сил до Першої світової війни”, характеристики та політичні портрети видатних діячів української революції;

визначає сутність і особливості взаємозв’язку Першої світової війни, Лютневої революції в Росії і української революції;

порівнює різні точки зору щодо впливу Першої світової війни, загальноросійських процесів на Україну, діяльності УЦР у березні-листопаді 1917 р. та висловлює власну позицію з цих питань.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень/учениця:

застосовує періодизацію вітчизняної та всесвітньої історії як інструмент для розуміння особливостей впливу Першої світової війни та Лютневої революції на українські землі;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: геополітичних планів країн Антанти і Троїстого союзу щодо України, основних подій Першої світової війни на українських землях.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки політики царату на західноукраїнських землях, зрушень у повсякденному житті населення, пов’язаних з війною та революцією;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками Першої світової війни, початком визвольного руху українського народу та життям населення;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює ідеї і гасла різних політичних сил щодо майбутнього України, трагізм війни й знецінення людського життя, роль людського фактору в українській революції;

аналізує, узагальнює факти, порівнює та критично оцінює різні точки зору щодо ставлення різних політичних сил до Першої світової війни; наслідки воєнних дій на українських на тлі загального ходу війни, передумов і причин української революції, різні точки зору щодо діяльності УЦР, взаємостосунки УЦР з різними політичними силами і Тимчасовим урядом, обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює процеси і явища суспільного життя, пов’язані з впливом Першої світової війни та революційних подій в Україні у контексті аналогічних загальноєвропейських і світових;

користуючись довідковою літературою, Інтернетом тощо для самостійного пошуку інформації, готує доповіді, повідомлення, есе і реферати про основні події української революції.

1

Узагальнення

9

^ Тема 3. Український державотворчий процес (1917-1921 рр.)

Провідні ідеї теми

Пошуки шляхів утворення незалежної держави. Боротьба за соборність України. Розкол у національному русі, дезорієнтація населення – основні причини поразки української революції.

Вплив жовтневого перевороту в Петрограді на події в Україні. Боротьба за владу в Києві. Легітимізація Центральної Ради. ІІІ Універсал ЦР. Проголошення УНР. Внутрішня та зовнішня політика Центральної Ради.

Всеукраїнський з’їзд робітничих, солдатських і селянських депутатів. Ультиматум російського Раднаркому. Утворення радянської УНР. Вторгнення військ радянської Росії на територію України.

ІV Універсал ЦР. Проголошення незалежності УНР. Політика більшовиків в Україні. Руйнація звичайного повсякденного способу життя і настрої населення в умовах загострення політичної боротьби.

Мирний договір з центральними державами у Брест-Литовську. Вступ німецьких та австро-угорських військ в Україну. Падіння радянської влади в Україні. Останні дні Центральної Ради.

Гетьманський переворот. П. Скоропадський. Внутрішня та зовнішня політика Української держави. Ставлення до неї політичних партій і народу. Національно-культурні перетворення. В.Вернадський. Селянські повстання влітку і восени 1918 р. Консолідація національно-демократичних сил та утворення політичної опозиції гетьманату. Падіння гетьманського режиму. Анулювання Брестського миру і новий наступ військ РСФРР на Україну.

Утворення Директорії. Відновлення УНР в умовах збройного конфлікту з радянською Росією. С.Петлюра. Трудовий конгрес. Отаманщина. Більшовицька агресія проти УНР. Поразки УНР. Боротьба з денікінцями. Об’єднані українські армії. Психологічний клімат у суспільстві, знецінення людського життя.

Утворення Української національної ради у Львові. Проголошення ЗУНР. Є. Петрушевич. Створення УГА. Злука УНР і ЗУНР. Українсько-польська війна. Створення Української Галицької армії. Поглинення Північної Буковини, Бессарабії та Закарпаття іноземними державами.

Запровадження радянської влади в Україні, Х.Раковський. Політика воєнного комунізму в Україні. Червоний терор. Повстанський рух. Н.Махно. Падіння радянської влади у 1919 р. Денікінський окупаційний режим.

Організація влади в Україні після приходу радянських війсь восени 1919 року.

Відновлення більшовицького режиму. Повернення до політики «воєнного комунізму».

Радянсько-польська війна і Україна. Початок наступу російських військ на Україну. Варшавська угода. Наступ польсько-українських військ. Польський окупаційний режим і ставлення до нього населення. Подальший хід війни та її підсумки. Припинення боротьби регулярних українських військ. Повстанські рухи, поразка українського визвольного руху, більшовицька окупація України. Уроки та наслідки державотворчих процесів. Діяльність урядів України в 1917-1920 рр. по розв’язанню проблем охорони здоров’я серед цивільного населення та в армії. Стан державної організації охорони здоров’я: діяльність Краєвої лікарсько-санітарної Ради та Департаменту охорони здоров’я за часів Центральної Ради; заснування урядом гетьмана П.Скоропадського Міністерства Народного Здоров’я і Опікування; Діяльність Міністерства Народного Здоров’я і Опікування в часи Директорії; Заснування першого радянського централізованого органу управління медико-санітарної справою Народного Комісаріату охорони здоров’я України; Діяльність вищого медико-адміністративного органу Західноукраїнської Народної Республіки – Державного секретаріату здоров’я. Боротьба з епідеміями : іспанки, паразитарних тифів, холери. Розробка заходів для поліпшення лікарської справи. Санітарно-гігієнічна освіта. Політичні та громадські діячі України лікарі за фахом: Луценко І., Матюшенко Б., Лукасевич Є., Любинський Б., Білоус О., Липа І., Кравець І., Баткіс Г., Барсуков М., Куровець І. Політичні режими та долі лікарів, вчених-медиків.

І.Володіючи предметними уміннями, учень:

називає дати основних подій періоду визвольних змагань та громадянської війни.

показує на карті місця основних подій періоду визвольних змагань та військові дії періоду громадянської війни;

правильно застосовує та пояснює на прикладах поняття та терміни: визвольні змагання українського народу, УНР, Гетьманат, Директорія, громадянська війна, інтервенція, злука, соборність України, ЗУНР, УГА.

На основі різних джерел інформації:

описує політичні події, соціально-економічне становище, повсякденне життя, настрої населення та психологічний клімат у суспільстві за часів визвольних змагань;

характеризує внутрішню та зовнішню політику українських урядів державний устрій за часів ЦР, Гетьманату, Директорії та порівнює їх, складаючи відповідну таблицю за власними критеріями;

надає характеристику історичних особистостей, складає політичні та історичні портрети видатних діячів української революції;

визначає причинно-наслідкові зв’язки між подіями, явищами та процесами періоду визвольних змагань;

формулювати власні погляди та оцінки щодо значення УЦР, Української Держави, періоду Директорії.

ІІ. Набуваючи предметних компетентностей, учень/учениця:

застосовує періодизацію вітчизняної та всесвітньої історії як інструмент для розуміння сутності та особливостей українського державотворчого процесу у 1917-1921 рр.;

використовує карту як джерело інформації для з’ясування: масштабу та перебігу подій періоду визвольних змагань.

На основі критичного аналізу та інтерпретації альтернативних джерел інформації:

виділяє та пояснює характерні ознаки державного устрою за часів ЦР, Гетьманату, Директорії, ЗУНР, внутрішньої та зовнішньої політики українських урядів, радянського керівництва за часів визвольних змагань;

обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю, значенням та наслідками державотворчих процесів цього періоду, поразки визвольних змагань;

спираючись на загальнолюдські та національні цінності, оцінює роль людського фактору в українській революції;

аналізує, узагальнює факти, порівнює та критично оцінює різні точки зору щодо пошуків шляхів утворення незалежної держави, діяльності російських та українських більшовиків під час української революції, методів боротьби та значення УЦР, Української держави, Директорії; причин поразки української революції та її наслідків, обґрунтовує власну позицію з цих питань, викладає її у формі усної відповіді та історичного есе;

характеризує, порівнює, узагальнює та критично оцінює проблеми боротьби України за незалежність у контексті загальноєвропейських і світових процесів, аргументує свою точку зору з посиланням на джерело, беручи участь в дискусіях та дебатах;

користуючись довідковою літературою, Інтернетом тощо для самостійного пошуку інформації, готує аналітичні доповіді, повідомлення, есе і реферати про основні події української революції та визвольних змагань.

1

Узагальнення

4

Тема 4. Культура і духовне життя в Україні

(1917-1921 рр.)

Провідні ідеї теми

Розвиток культури в умовах Української революції.

Нові тенденції та чинники розвитку культури в 1917-1921 рр. Зрушення у ціннісних орієнтаціях населення. Руйнування традиційно-побутової культури. Суперечливе ставлення населення до культу