Реферат: Методичні вказівки з української І зарубіжної культури

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ З УКРАЇНСЬКОЇ І ЗАРУБІЖНОЇ КУЛЬТУРИ

(для студентів 1 курсу технічних спеціальностей)


ХАРКІВ -– ХНАМГ – 2005

Методичні вказівки з української і зарубіжної культури (для студентів 1курсу технічних спеціальностей)/.Укл. Рябченко О.Л., Бєліков Ю.А., Лисенко М.С. – Харків: ХНАМГ, 2005. - 60 с.


Укладачі: О.Л.Рябченко,

Ю.А.Бєліков,

М.С.Лисенко .


Рецензент: Г.Г.Фесенко


Рекомендовано кафедрою історії і культурології ХНАМГ,

протокол № 6 від 27 січня 2005 р.

ПЕРЕДМОВА

Упровадження курсу „Українська і зарубіжна культура” до програм вищих навчальних закладів пов’язане з необхідністю гуманізації освіти, поєднання глибоких професійних знань з опануванням великої спадщини культурних надбань людства.

Методичні вказівки розроблено відповідно до діючої програми з української і зарубіжної культури, яка поділяється на дві автономні частини. При вивченні зарубіжної культури більша увага приділяється виявленню закономірностей розвитку і основних досягнень, історія української культури більш цікава своєю неповторністю, національними особливостями, що має надзвичайне виховне значення у формуванні гордості і поваги до історичного минулого нашого народу.

Незаперечна роль культури в духовному прогресі суспільства. Майбутній спеціаліст має розуміти і уміти пояснити феномен культури, її роль в життєдіяльності людства, знати форми і типи культур, основні досягнення в розвитку культури провідних країн світу, знати історію культури України, її місце в системі світової цивілізації, уміти оцінювати досягнення культури.


^ РЕКОМЕНДОВАНІ ПІДРУЧНИКИ Й НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ З КУРСУ

Історія світової і української культури: Підручник для вищ. закл. освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А.Режко. – К.: Літера ЛТД, 2005. – 464 с.

Кордон М. В. Українська і зарубіжна культура: Курс лекцій. – К.: ЦУЛ, 2003. – 508 с.

Культурология. История мировой культуры: Учебник для вузов / Под. ред. проф. А.Н.Марковой. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. – 600 с.

Лекції з історії світової та вітчизняної культури / За ред. А.В.Яртися , С.М. Шендрика, С.О.Черепанової. – Львів, 1994.

Огієнко Іван. Українська культура. – К.,1991.

Основи художньої культури. Ч.1.: Теорія та історія світової художньої культури: Навч. посібник для вищ. навч. закладів / За ред. В.О.Лозового, Л.В.Анучиної. – Харків, 1997.

Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури. – 3-є вид.- Харків,1999.

Попович Мирослав. Нарис історії культури України. – К., 1998.

Українська і зарубіжна культура: Навч. посібник / За ред. М.М.Заковича. – К., 2000.

Чорненький Я.Я. Культурологія. Теорія. Практика. Самостійна робота: Навч. посібник. – К.: Центр навч. Літ-ри, 2004. – 392 с.




№ п/п

Теми лекцій



кількість годин

Теми семінарів



для лекцій

для семінарів

1

2

3

4

5

1

Поняття про феномен культури

2

2

Поняття про феномен культури. Первісна культура та її особливості

2

Первісна культура та її особливості

2







3

Культура Стародавнього Сходу

4

2

Культура Стародавнього Сходу

4.

Антична культура

4

2

Антична культура

5

Культура західноєвропейського Середньовіччя

2

2

Культура західноєвропейського Середньовіччя

6

Культура епохи Відродження

4

2

Культура епохи Відродження

7

Культура Нового часу та епохи Просвітництва

2

2

Культура Нового і Новітнього часу

8

Світова культура ХIХ – ХХI ст.

4







9

Витоки української культури

2

2

Витоки української культури. Культура Київської Русі.

10

Культура Київської Русі

2







11

Українська культура героїчної доби (ХIV – ХVIII ст.)

4

2

Українська культура героїчної доби (ХIV – ХVIII ст.)

12

Українське національно-культурне відродження (кінець. ХVIII – початок ХХ ст.)

2

2

Українська культура ХIХ – початку ХХI ст.

13

Українська культура

ХХ – початку ХХI ст.

2













36 год.

18 год.





Тема 1. ПОНЯТТЯ ПРО ФЕНОМЕН КУЛЬТУРИ

План

1. Поняття культури. Еволюція поглядів на культуру в європейській культурологічній думці.

2. Сучасне розуміння категорії „культура”, її сутність , структура та функції.

3. Культура та сучасна цивілізація.


Терміни і поняття

Громадянська культура – ставлення індивідів до інституцій держа­ви та настанов влади, їхня законослухняність та критична ви­могливість. Культура громадянськості, на відміну від культури політичності, належить до сфери взаємодії населення, з одного боку, та влади, — з іншого, а не до сфери протистояння окремих верств одна з одною. Вона характеризується сприйманням влади не як предмета боротьби й завоювання, а як об’єкта впливу щодо захисту інтересів і прав громадян. Виражається у чинному ставленні населення до існуючого порядку, у знанні та виз­нанні ним суспільних норм, готовності їх дотримуватися. До громадянської культури належать знання людей про їхні права та обов’язки, про устрій держави, про політичні системи, про­цедури політичного, зокрема виборчого процесу.

^ Громадянська освіта — це навчання людей як жити в умовах сучас­ної держави, як дотримуватися її законів і водночас не дозволя­ти владі порушувати їхніх прав, добиватися від неї здійснення їхніх правомірних потреб, як бути громадянином демократич­ного суспільства.

^ Домінуюча культура — сукупність цінностей, вірувань, традицій та звичаїв, якими керується більшість членів суспільства.

Духовна культура — це пізнання, моральність, виховання та просвіта, включаючи право, філософію, етику, естетику, науку, мистецтво, літературу, мову, музичний і словесний фольклор, національні риси характеру, звичаї, традиції, міфологію, віросповідання, тобто сферу свідомості, сферу духовного виробництва.

Етнос — у перекладі з старогрецької — народ, але не в соціальному, а в суто національно-племінному значенні. Це позачасова, позатериторіальна, позадержавна, усталена спільнота людей, що історично склалася на певній території і позначена спільністю мови, культури, побуту, традицій та звичаїв, психічного складу, історією, єдністю етнічної самосвідомості, зафіксованої у самоназві (етнонімі), а також усвідомленням єдності родового походження і водночас несхожістю з іншими етносами.

Культура (від лат. „cultura” — оброблення, виховання, розвиток, освіта) — сукупність досягнень людського суспільства у виробничій, суспільній та розумовій діяльності, зокрема в галузі освіти, науки, мистецтва, відображає історично визначений рі­вень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини. У широкому розумінні — все, що створено людським суспільством та існує завдяки фізичній і розумовій праці людей, на відміну від природи.

^ Культурна спадщина — частина матеріальної та духовної культури, яка створена минулими поколіннями, витримала випробову­вання часом і передасться наступним поколінням як щось цінне і шановане.

^ Матеріальна культура — сукупність засобів виробництва та інших матеріальних цінностей суспільства на кожній історичній стадії. До матеріальної культури відносяться засоби вироб­ництва, житло, предмети домашнього побуту, одяг, засоби транспорту і зв’язку — все те, що є результатом виробничої, матеріальної діяльності людини.

Мистецтво — 1) художня творчість у цілому — література, архітек­тура, скульптура, живопис, графіка, декоративно-ужиткове ми­стецтво, музика, танець, театр, кіно та інші види діяльності людини, що об’єднуються як художньо-образні форми відображення дійсності: спосіб виявлення творчого потенціалу особистості та задоволення її естетичних потреб; 2) у вузькому зна­ченні — образотворче мистецтво; 3) високий ступінь виявлен­ня майстерності в будь-якій сфері діяльності.

^ Національна культура - цесинтез культур різних класів, соціальних верств і груп відповідного суспільства.

Національна свідомість та самосвідомість особистості — це усві­домлення себе часткою певної національної (етнічної) спільно­ти та оцінка себе як носія національних (етнічних) цінностей, що склалися у процесі тривалого історичного розвитку національної спільноти, її самореалізації як суб’єкта соціаль­ної дійсності.

^ Світова культура — це синтез кращих досягнень усіх національних культур різних народів, які населяють Землю.

Художня культура — це культура виробництва мистецтва, культура його розповсюдження, пропаганди, культура його сприймання, розуміння, насолоди мистецтвом, нарешті, культура естетично­го виховання.

Цивілізація — будь-яка форма існування живих істот, наділених розу­мом: історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягну­тий даним суспільством.


Запитання для самоперевірки

Дайте визначення поняття „культура” і поясніть його зміст. Порівняйте з іншими відомими Вам визначеннями цього поняття.

Розкрийте поняття „самобутність культури”. Чи шкодять самобутності культури запозичення?

Як розрізняються і як пов’язані між собою природна й культурна сфери людського існування? Покажіть на прикладі, як природний факт може стати фактом культури.

У чому вбачали сутність культури Марк Порцій Катон, Цицерон, Вольтер, Жан Жак Руссо, І.Кант, М.О.Бердяєв, В.І.Вернадський?

Що означає поняття „цивілізація”? Хто і коли застосував його до особливостей розвитку народів і культур різних регіонів і країн?


Список літератури

Бердяев М. Смысл истории. – М.,1990.

Босенко О.В. Реквієм по ненародженій красі ( Дослідження з історії та теорії культури ). – К.,1992.

Вернадский В. Начало и вечность жизни. – М.,1989.

Кнабе Г.С. Материалы к лекциям по общей теории культуры и культуре античного Рима. – М.,1993.

Культура против варварства. – М.,1992.

Мистецтво і етнос. Культурологічний аспект. – К.,1991.

Цивилизации и культуры. Научный альманах. Вып.1-4. – М.,1994 – 1996.

Энциклопедический словарь по культурологии. – М.,1997.


Тема 2. ПЕРВІСНА КУЛЬТУРА ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ

План

Загальна характеристика первісної епохи та її періодизація.

Характеристика первісних форм релігійних вірувань.

Палеолітичне мистецтво, його синкретичний характер, перші здобутки.


Терміни і поняття

Анімізм (від лат. „аnima” — душа) — уявлення первісних людей про безсмертя душі й про можливість існування її окремо від тіла; наділення природних явищ людськими якостями.

Антропогенез — виникнення людини, процес виділення людини з тваринного світу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.

Антропоморфізм — наділення явищ природи, тварин, предметів і фантастичних створінь людськими властивостями, а також уявлення божества в образі людини.

Архетип — прообраз, первісна форма.

Етногенез — походження народів як історико-етнічних спільнот.

Ідеографія – система письма, яка складається з ідеограм. Останні означа­ють зміст, суть слова, є його умовним знаком. У деяких народів ідеографія існує й досі, наприклад, китайське письмо. Досить досконалими ідеограмами є сучасні цифри і арифметичні знаки.

Інцест — одруження безпосередніх родичів (батько-дочка, мати-син, брат-сестра).

Магія — віра в надприродну можливість впливу практичної дії людини на об’єктивну дійс­ність; ряд символічних дій та ритуалів із заклинаннями й обрядами.

Матріархат — форма первіснообщинного суспільства, в якому ро­дові групи утворювалися на основі спорідненості за жіночою (материнською) лінією з провідним становищем жінки у госпо­дарчому і суспільному житті.

Мезоліт — епоха кам’яної доби, що була перехідною між палеолітом і неолітом. За мезоліту поширюються лук, стріли, плоскі гар­пуни з рогу благородного оленя.

Міф — давнє уявлення народів про походження життя на Землі і явищ природи, про легендарних героїв, богів, про щось фанта­стичне, вигадане, неіснуюче.

Міфологія — форма суспільної свідомості, що несе в собі узагальне­не і водночас персоніфіковане уявлення народів про світ ре­чей і явищ. Відзначається нерозчленованністю світу реаль­ності та уяви і реалізується у ритуалах і магії.

Неоліт — новий кам’яний вік, заключний період кам’яної доби. У цілому неоліт датується періодом від VI до II тис. до н.е., хоча у деяких районах — на Близькому та Середньому Сході, в Індії та Китаї — неоліт тривав лише до початку ІV тис. до н.е.

Ойкумена — заселена людьми Зе мля.

Палеоліт — давній кам’яний вік, перша, раніша епоха кам’яної доби. Датується від виникнення людини до 10 тис. років тому.

Петрогліфи — стародавні зображення на скелях, каменях, стінах пе­чер тварин, птахів, людей, знаків.

Піктографія — один з перших видів писемності – зображення пред­метів, явищ і подій за допомогою умовних знаків, малюнків.

Проміскуїтет (від лат., „promiscuus” — змішаний, спільний) — термін для позначення нічим не обмежених статевих відносин; невпорядковані шлюбні відносини між чоловіками і жінками.

^ Ритуал — особлива програма поведінки, в якій актуалізується зв’язок колективу з минулими нормами життя предків.

Синкретизм—(від грецьк. – з’єднання) нерозділеність, властива нерозвинутому стану якогось явища (напр., мистецтва на стадії первісної культури, коли музика, спів, поезія, танець ще не були відділені один від одного) .

Табу— у первісних народів заборона певних слів, дій, предметів, по­рушення якої нібито неминуче спричиняє тяжке покарання, щось заборонене, чого не можна торкатися.

Тотем — тварина, рослина, інколи неживий предмет або явище при­роди, які були об’єктом поклоніння роду або племені та їхнім охоронцем; герб племені із зображенням тотема.

Тотемізм — віра в існування прабатька окремого роду, людини — певної тварини, рослини; культ тварин і рослин.

Фетиш — неживий предмет, який, за уявленнями віруючих, наділе­ний надзвичайною, чудодійною силою і служить об’єктом обо­жнення; об’єкт сліпого поклоніння; річ або людина, перед якою сліпо схиляються.

Фетишизм (від франц. „fetiche” — ідол, талісман) — віра в надпри­родні властивості матеріальних предметів як природних, так і зроблених людиною.


Запитання для самоперевірки

Які основні особливості первісного етапу культури?

Що таке міф? Яка його роль у первісній культурі?

У чому полягають основні особливості палеолітичного образотворчого мистецтва?

Назвати найдавніші форми релігійних вірувань. Які із них є обов’язковими елементами світових релігій. Навести приклади.


Список літератури

Елинек Ян. Большой иллюстрированный атлас первобытного человека. – 3-е изд. – Прага: АРТИЯ, 1985.

Семеникова Л.И. Цивилизации в истории человечества. – Брянск,1998.

Словарь искусств. – М.,1996.

Тайлор Э. Первобытная культура. – М.,1989.

Токарев С.А. Ранние формы религии.- М.,1990.

Фрезер Д.Х. Золотая ветвь. – М.,1980.

Чмихов М.О. Давня культура: Навч. посібник. – К.,1998.



Тема 3. КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

План

Суть традиційних культур Сходу .

Досягнення культури народів давньої Месопотамії та Стародавнього Єгипту.

Своєрідність культурної спадщини Індії та Китаю.

Взаємовплив культур Стародавнього Сходу, їх роль у формуванні європейської культури.


Терміни і поняття

Вавилон — столиця стародавньої Вавилонії; руїни Вавилона лежать на лівому березі Євфрату, приблизно 120 км на південь від су­часного Багдаду. Вавилонці називали його "Бабілі" — "Ворота божі".

^ Висячі сади Семіраміди — обперті на стовпи платформи терас, на яких у насипному грунті росли екзотичні дерева та кущі.

Гільгамеш — міфічний цар міста Урука, герой давньовавилонського епосу. Був на дві третини богом, а на одну третину — людиною; вчинив багато героїчних подвигів, прагнучи досягти безсмертя.

^ Дхарма — одне з центральних понять індуїзму, яке означає пануючий над світом вічний моральний закон.

Жрець — особа, що займалася відправою релігійних обрядів у язич­ників. Жрець здійснював жертвоприношення божеству, слідку­вав за вшануванням богів, доглядав за статуями богів і за свя­щенними тваринами, молився їм i приносив жертви, приймав дари від віруючих. Найбільшого розвитку жрецтво досягло в Єгипті, Індії, Іудеї. Жерці звільнялися від будь-яких податків.

Зиккурит — висока ступінчаста храмова вежа зі святинями-алтарями.

Ієрогліф — фігурний знак ідеографічного письма. При такому прин­ципі письма використовуються не букви, які відповідають зву­кам, а малюнки чи особливі знаки, що відповідають цілим сло­вам або частинам слова (у давньоєгипетській, китайській, японській та інших мовах). Ієрогліфи почали використовувати­ся з IV тис. до н.е. Ієрогліфічними написами прикрашали стіни храмів, будівель, гробниць, пам’ятників.

Іригація — штучне зрошення землі за допомогою спеціальних при­строїв.

^ Клинопис (клинописне письмо) — тип письма. Знаки в клинописі ма­ли клиноподібну форму, вичавлювали їх на сирій глині прямо­кутною паличкою. Цей тип письма застосовували в Передній Азії з кінця IV до кінця І тис. до н.е. Клинопис виник у Шумері на основі шумерського ієрогліфічного письма. Пізніше його за­позичили ассирійці, вавилоняни, урартці, хетти, перси та ін. Уперше розшифрував клинопис (перський) у 1820 р. Ф. Гротефенд. Різні види клинопису дешифровано в ХІХ-ХХ ст. Знаки клинопису відображають і цілі поняття, і окремі звуки.

Нірвана — центральне поняття джайнізму і буддизму, яке означає ви­щий стан, мету людських прагнень.

Папірус — багаторічна трав’яниста рослина родини осокових. Бать­ківщина папірусу — тропічна Африка; у стародавніх єгиптян — сувій із склеєних стрічок, вирізаних із стеблин папірусу, попе­редник паперу; стародавній рукопис, написаний на матеріалі з папірусу. Крім того, з папірусу виготовляли одяг, циновки тощо.

Пергамент — спеціально оброблена шкіра молодих тварин, що до винайдення паперу використовувалася як матеріал для письма, документ, написаний на такому матеріалі.

Санскрит (буквально — очищений, оброблений) — одна з головних давньоіндійських мов. Відрізнялася суворо нормалізованою та уніфікованою граматикою. Вчений брахман (жрець) Паніні, який жив у V-ІV ст. до н.е., створив першу в Індії нормативну граматику санскриту. Санскритом написані визначні літературні та релігійні пам’ятки: "Веди" і епос "Махабхарата".

Семіти — група народів, батьківщиною яких, напевно, був те­перішній Арабський півострів. Семітська культура — одна з найдавніших розвинених культур людства, а семітське письмо (фінікійське) лягло в основу грецького алфавіту, зякого розвинулись латинський алфавіт і кирилиця (слов’янська азбука).

Увей — недіяння. Основний спосіб досягнення Дао. Недіяння озна­чає невтручання у природні процеси, принцип ненанесення шкоди природі; це дія, погоджена із законами світобудови.

Упанішади (санскр. — таємне знання) — пам’ятники давньо­індійської літератури, зібрання 108 філософських творів, релігійно-філософські коментарі до Вед, що утворюють за­ключну частину ведичної літератури — веданту ("кінець Вед"). Упанішади є основою всіх ортодоксальних (які приймають ав­торитет Вед) релігійно-філософських систем Індії.

^ Фанза — традиційне китайське житло.

Фенікс — у міфології стародавніх народів (єгиптян, фінікійців) — чарівний, казковий птах, який, проживши кілька сот років, спа­лював себе, а потім знову воскресав, поставав з попелу моло­дим і оновленим; символ вічного оновлення, відродження, не­вмирущості, безсмертя.


Запитання для самоперевірки

1. Які основні фактори виникнення цивілізацій Стародавнього сходу? Як своєрідність природнокліматичних умов у цих регіонах позначилася на особливостях їхніх культур?

2. Що означає поняття „Східна деспотія”?

3. Де було складено перші астрономічні календарі та правові кодекси?

4. Де вперше в історії культури зародилася така її риса, як гуманізм?

5. Яка цивілізація володіла досконалою системою водопроводу та каналізації, якої не мала жодна інша стародавня культура?

6. Коли в давньоіндійському суспільстві почав складатися суто індійський феномен – станово-кастова система? Де вперше були теоретично обґрунтовані морально-правові мотиви поділу суспільства на варни?

7. Як називалося вчення, яке протистояло брахманізму і виступало проти нерівності каст?

8. Назвіть основні принципи буддизму.


Список літератури

Васильев Л.С. Культы, религии, традиции в Китае. – М.,1970.

Васильев Л.С. История религий Востока. – М.,1988.

Васильев Л.С. История Востока: В 2-х т. – М.,1994.

Вейнберг И.П. Человек в культуре древнего Ближнего Востока. – М.,1986.

Виноградова Н.А., Каптерева Л., Стародуб Т.Х. Традиционное искусство Востока: Терминологический словарь. – М.,1997.

Древние цивилизации. – М.,1990.

Корнев В.И. Буддизм и его роль в общественной жизни стран Азии. - М.,1993.

Немировский А.И. Мифы и легенды Древнего Востока. – М.,1994.

Ольденбург С.Ф. Культура Индии. – М.,1991.


Тема 4. АНТИЧНА КУЛЬТУРА

Заняття 1. КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

План

Умови формування культури античності, її особливості та періодизація.

Кріто – мікенська цивілізація. Грецька міфологія.

Наука, література і мистецтво в Стародавній Греції.

Стародавні Олімпійські ігри.

Значення культури античної Греції для сучасності.


Терміни і поняття

Агора (грецьк. "agora" — площа) — у стародавніх греків назва народ­них зборів, а також місця, де вони відбувалися. Звичайно агора — центральна торгова площа міста. Довкола агори стояли храми, адміністративні, торгові та інші споруди.

Академія — Платонова філософська школа в Афінах, заснована в 387 р. до н.е. (як товариство приятелів філософії) і ліквідована в 529 р. н.е. імператором Юстиніаном. Назва походить від ге­роя Академа, якому був присвячений гай, де збирався Платон зі своїми приятелями.

Акрополь (грецьк. akropolis, "аkros" - верхній, "polis" — місто) — укріплена частина давньогрецького міста, розташована на уз­вишші, так зване горішнє місто. Акрополь — спочатку форте­ця, з VIII ст. до н.е. — релігійний, культурно-громадський центр. Найбільш відомий Акрополь в Афінах.

Басилевс — голова роду в античній Греції.

Корифей — провідний вчений, актор, письменник — людина, яка здобула славу завдяки великій творчій праці.

Лаокоон — персонаж давньогрецьких епічних переказів про Тро­янську війну, жрець Аполлона в Трої. За міфами, Лаокоона і двох його синів задушили змії.

Лікей (грецьк. Лікейон) — філософська школа в Афінах, заснована Арістотелем близько 335 р. до н.е., закрита імператором Юстиніаном у 529 р. н.е.

Лінійне письмо А — стародавня форма писемності, яку використову­вали минойці. Не розшифроване.

Лінійне письмо Б — адаптована форма лінійного письма А, якою ко­ристувалися микенці.

Музи — грецькі богині мистецтв. За грецькою міфологією, було їх дев’ять і жили вони на горі Парнасі та у священному гаї Геліконі (на північ від Коринфської затоки).

Парфенон — храм богині Афіни в афінському Акрополі, збудований архітекторами Іктіном і Каллікратом у 447-438 рр. до н.е. У візантійський період перетворений на християнський храм, під час турецької окупації — у пороховий склад; зруйнований у 1687 р. внаслідок вибуху пороху.

Періпетр — чотиригранна споруда, яка оточена колонами.

Поліс — античне місто-держава, до якого входили власне місто i при­легла до нього територія.

^ Портик — крита галерея з колонами (колонада), що прилягає до бу­динку (біля входу чи збоку).

Пропілеї (від грецьк. "propylaion" — парадний вхід) — у давньог­рецькій архітектурі — парадний вхід, монументальні ворота, проїзд, оформлені симетрично розміщеними портиками з піло­нами та колонадами.

^ Яблуко розбрату — яблуко, яке мала одержати з рук давньогрецько­го героя Паріса найгарніша з трьох богинь — Гера,. Афіна чи Афродіта за відомим давньогрецьким міфом. Цей вислів став крилатим і означає якусь річ, що викликає суперечки між людьми. Присудження Парісом яблука Афродіті призвело до Троянської війни.

Гедонізм (від грецьк. "гедоне" — розкіш) — етичне вчення, яке ствер­джує, що почуття насолоди є метою всієї поведінки людини.

^ Гетера — у Стародавній Греції освічена незаміжня жінка, що вела вільний спосіб життя; жінка легкої поведінки.

Еллінізм— період грецької історії та культури від Олександра Маке­донського до виникнення Римської імперії. Одним з головних осередків елліністичної культури була Александрія Птолемеїв.

Кініки — одна з філософських шкіл у Стародавній Греції, що висунула ідеал безмежної духовної свободи особистості, незалежність від матеріальних потреб.

Музей — храм Муз. У птолемеївській Александрії — центр науково­го життя, знань, приміщення, де жили і працювали вчені і ви­нахідники з різних грецьких держав. Виник у III ст. до н.е., а в III ст. н.е. був зруйнований.

^ Міми — короткі драматичні сценки з життя звичайних городян.

Папірологія — наука, яка займається читанням, поясненням, вивчен­ням і виданням давніх текстів на папірусі.

^ Пієтет — глибока повага до когось, чогось; благоговіння.

Симпозіум — у давніх греків і римлян — бенкет з музикою, розвага­ми й бесідами: нарада з наукової проблеми, як правило, міжнародна.

Стоїк — прихильник напряму стоїцизму в античній філософії, що вимагав від людини повної безроздільної влади над своїми пристрастями і підкорення пануючій у світі необхідності.


Запитання для самоперевірки

Розкрийте поняття античності. Якими рисами антична культура відрізняється від решти стародавніх цивілізацій?

Охарактеризуйте основні етапи розвитку античної культури.

Коли і у вигляді чого починається справжній тріумф античного стилю?

Що стало найважливішим досягненням античного періоду у давньогрецькій культурі?

Яку назву мала поетична культура, яку Сапфо прищеплювала своїми строфами та яку поширював хор дівчат у давній Греції?

Коли давньогрецька культура піднялася на найвищий щабель свого розвитку?

Яку добу в історії культури називають епохою синтезу культур?


Список літератури

Антична культура: Довідник. – К.,1993.

Винничук Л. Люди, нравы и обычаи Древней Греции и Рима. – М.,1988.

Гаспаров М.Л. Занимательная Греция. Рассказы о древнегреческой культуре. – М.,1995.

Гловацька К. Міфи давньої Греції. – Вид. 4-е, доп. – К.,1991.

Голованів С.О., Крижанівська В.В. Історія культури Стародавнього світу, Середніх віків та Відродження: Лекції для вищих навчальних закладів. – К.,1997.

Керам К. Боги, гробницы, учёные. - М.,1960.

Марру А.И. История воспитания в Античности (Греция). – М.,1998.

Шанин Ю.В. Герои античных стадионов. – М., 1990.


Заняття 2. КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО РИМУ

План

Особливості культури давніх італійських народів.

Культура Римської республіки.

Культура імператорського Риму.

Виникнення християнства.



Терміни і поняття

Авгури — жерці в Стародавньому Римі, які шляхом ворожіння вміли нібито вгадувати майбутнє.

Аврора — в римській міфології богиня ранкової зорі, світанку.

Апсида (від грецьк. "hapsis" — склепіння) — виступ споруди, напівокруглий. прямокутний, багатокутний у плані, перекритий півкуполом або зімкненим півсклепінням.

Базиліка (від грецьк. "basilike" — царський дім) — приміщення для судових засідань і торгових угод у формі витягнутого прямо­кутника з великим залом, розділеним уздовж двома рядами ко­лон на частини (нефи), які мали самостійні перекриття.

Капітолій — підвищення, горб у Римі, на якому розташовані палаци, музеї; в давнину на цьому підвищенні, яке мало значення фор­теці, розміщувалися храми, присвячені Юпітеру, Мінерві та Юноні.

Колізей — один з найбільших амфітеатрів у Римі, збудований імпера­тором Веспасіаном (69 – 79 рр.) і Титом (79 – 82 рр. ). Значна його частина збереглася до наших днів

^ Марс – у давніх римлян бог війни.

Марсове поле — територія на березі Тибру в Римі, місце народних зборів.

Меркурій — римський бог тваринництва, торгівлі та доріг, синонім посланця.

Пастораль — твір (головним чином драматичний), що ідилічно зоб­ражує життя простих людей (первісне — пастухів).

Педагог — раб, частіше за все грек, якого батьки-римляни зобов’язали спостерігати за їхніми дітьми в школі.

Понтифік — жрець, у віданні якого був нагляд за всіма громадськими богослужбами, складанням літописів і календаря. Колегію понтифіків очолював великий понтифік (понтифікс максимус).

^ Портик — крита колонада уздовж стіни. В Римі портики з’явилися тільки в II ст. до н е.

Теракота — суміш з глини і піску, яка застосовувалася для виготов­лення черепиці та невеликих керамічних статуеток.

^ Тога — верхній одяг давніх римлян у вигляді плаща без рукавів.

Тріумф — у стародавньому Римі урочистий в’їзд у столицю полководця-переможця, блискучий успіх, перемога, торжество.

Туніка — у Стародавньому Римі довгий чоловічий і жіночий одяг типу сорочки з короткими рукавами або без них, переважно білого кольору, який носили під тогою; костюм, то нагадує за своїм кроєм такий одяг.

Флора — у стародавніх римлян богиня квіток, рослинності, весни.


Запитання для самоперевірки

Розкрийте значення культури етрусків та інших давніх італійських народів.

Чи дійсно давньоримська культура не була самостійною і лише копіювала давньогрецьку?

Чому час правління Октавіана Августа називають “золотим віком” римської літератури?

У чому полягає утилітаризм архітектури і мистецтва Стародавнього Риму?

Охарактеризуйте вплив християнства на пізньоримську культуру.


Література

Антична культура: Довідник. —К., 1993.

Античная культура: Словарь-справочник / Под ред. В.Н. Ярхо. — М., 1995.

Бонпар А. Культура Древнего Рима. – Т 1. — М., 1985.

Винничук Л. Люди, нравы и обычаи Древней Греции и Рима. – М.,1988.

Голованов С.О., Крижанівська В.В. Історія культури стародавнього світу, Середніх Віків та Відродження: Лекції для вищих навчальних закладів. — К., 1997.

История мировой культуры: Наследие запада. Античность. Средневековье. Возрождение: Курс лекций / Под ред. С. Д. Серебряного. — М.., 1998.

Кнабе Г.С. Материалы к лекциям по общей теории культуры и культуры античного Рима. —М., 1993.

Культура Древнего Рима: В 2-х т. / Под ред. Е.С. Голубцова. — М, 1985.

Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима - Пер. с пол. —М., 1990.

Лисовой Н.А., Ревяко К.А. Античный мир в терминах, именах и названиях: Словарь-справочник по истории и культуре Древней Греции и Рима. – Минск, 1996.

Маркс Энтони, Тинджэй Грехем. Римляне. — М., 1999.

Підлісна Г.Н. Світ античної літератури. — 2-е вид. — К., 1989.

Словник античної міфології. — К., 1989.


Тема5. КУЛЬТУРА ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (Y – XY ст.)

План

Історична характеристика та особливості середньовічної культури.

Значення християнства для розвитку європейської культури.

Середньовічні школи і університети. Схоластика.

Розвиток художньої культури (література та мистецтво).

Спадщина Середніх віків у сучасній культурі.


Терміни і поняття

Агіографія — жанр церковної літератури, який включає розповіді про життя свя­тих ("житія"), про діяння мучеників ("мартирологи"), легенди про монахів. З часом імена святих стали пов’язувати з певними днями в році, а житія об’єднувати в календарні збірники ("мінеї"), які використовувалися під час богослужіння.

Альма-матер — старовинна студентська назва університету, пере­носно — місце, де хтось вчився, виховувався.

Аскетизм — обмеження або при­гнічення почуттєвих бажань, добровільне перенесення фізич­ної болі, самотності.

Астрологія — середньовічна наука, яка досліджувала вплив зірок і планет на долю людини, займалася віщуванням за розташуван­ням зірок.

Біблія — збірник священних книг християнської та частково іудейської релігій. У III ст. до н.е. була перекладена з давньоєврейської на давньогрецьку мови. Цей переклад за чис­лом його учасників називається "Септуагінта" (лат., "сімде­сят"). У кінці IV — на початку V ст. Блаженний Ієронім переклав Біблію на латинську мову. Цей переклад називається "Вульгата".

^ Вітраж — малярство на склі; картина або узор з кольорового скла (у вікнах, на дверях).

Готика — стиль, який став заключним етапом європейського серед­ньовічного мистецтва; в більшості країн готичний стиль розви­вається в ХІІІ-ХІV ст. а в деяких — пізніше. В архітектурі ха­рактеризується стрімкими, високими будівлями, шпилястими завершеннями, стрілчастими склепіннями та арками, витон­ченістю кам’яного різьблення, вітражами.

Ікона — у церквах так зва­ної апостольської традиції (насамперед, православні та като­лицькі) — зображення Ісуса Христа, Діви Марії, священних персонажів старозавітної та новозавітної історії (патріархів, царів, апостолів, пророків), християнських святих і сюжетів, які пов'язані з їхніми діяннями.

Канон (буква, норма, правило) — головне правило, положення якогось напряму, вчення; те. що є традиційною, обов’язковою нормою; система принципів, яких повинен дотримуватися художник у своїй творчості.

Квадривіум — підвищений курс освіти в середньовічній школі. За цим курсом передбачалося вивчення чотирьох предметів: му­зики, арифметики, геометрії, астрономії.

^ Куртуазна література — література західноєвропейського середнь­овіччя, присвячена оспівуванню рицарської честі, кохання.

Мініатюри — ілюстрації до рукописних книг. Композиції цих ілюс­трацій були гармонійними, пози і рухи персонажів легкі, неви­мушені, старанно вимальовувався орнамент.

Мозаїка — сюжетні чи орнаментні композиції, зроблені з природно­го кольорового каменю, смальти, керамічної плитки. Мозаїка, а також фрески відносяться до монументального живопису.

Менестрелі — у середні віки (ХІІ-ХПІ ст.) професійні мандрівні співа­ки та музиканти у Франції та Англії, носії народних пісенних традицій. Оспівували лицарські подвиги та служіння дамам.

Мінезингери — в середньовічній Німеччині і Австрії поети-співці, які виконували свої пісні у супроводі струнного інструмента, оспівуючи прекрасну даму.

Містерія (від грецьк. — таїнство) — духовна драма в середньовічній Європі, яка брала свої сюжети із Святого писання.

Нібелунги — "діти туману" (сканд.), міфічний рід володарів чудесно­го золотого скарбу з найдавнішої пам’ятки німецького ге­роїчного епосу "Пісня про Нібелунгів".

Оранта — в ранньому церковному малярстві зображення людської фігури з молитовно розпростертими і піднятими вгору руками, пізніше — тип образу Богоматері.

^ Романський стиль — художній стиль середньовічної Європи, який охоплював у своєму розвитку Х—ХП ст. Термін запроваджений за аналогією "романські мови" і вказує на спадкоємність від Риму.

Смальта — кольорове, непрозоре скло для мозаїчних робіт.

Спіритизм — таємничість, зв’язок з неземними істотами.

Сага — давньоскандинавське і давньоірландське епічне - сказання про легендарних героїв у прозових творах з віршованими вставка­ми; взагалі сказання, перекази.

Серенада — у середньовічній поезії трубадурів — вітальна пісня (в Італії та Іспанії виконувалася на честь коханої під її вікнами); вид ліричного м