Реферат: Розділ 01 – „Свобода від негативних емоцій”

<< Селекція привабливих станів.

Експериментальна психологія >>


Розділ 01 – „Свобода від негативних емоцій”


Зміст глави:

01-01) Загальна інформація про негативні емоції (НЕ) та звільнення від них.

01-02) Усунення й придушення НЕ.

01-03) Перші кроки в дослідженні й усуненні НЕ.

01-04) Практика циклічного сприйняття НЕ.

01-05) Інші практики усунення НЕ.

01-06) Практика повернення уваги (ПУ).

01-07) Типові помилки.

01-08) Практика ущільнення.

01-09) Вдоволеність, «нічого-не-відбувається», світло-сірий стан.


^ 01-01) День у день щохвилини люди відчувають негативні емоції ("НЕ"): ревнощі, жаль до себе, страх, гнів, роздратування, невдоволення, образу, лють, розгубленість, обурення, злість, заздрість, побоювання, занепокоєння, презирство, огиду, сором, мстивість, апатію, лінь, смуток, тугу, розчарування, жадібність тощо.

^ Практика прямої путі («ППП»), викладена в цій книзі, полягає в послідовній заміні небажаних тобою сприйнять на бажані. Для цього необхідно відчувати радісне бажання (тобто бажання, що супроводжується передчуттям) такої заміни сприйнять, і культивувати його наполегливо і рішуче, поки новостворювана звичка не пересилить колишню, механічно колись створену. Я називаю цю путь «прямою» саме тому, що для її здійснення потрібна єдина істотна умова - наявність радісного бажання змінити сприйняття, що проявляються у твоєму місці.

У міру того як людина, займаючись ППП, досягає бездоганного усунення помітних їй НЕ (див. далі), вона виявляє, що насправді окрім сильних і помітних НЕ вона постійно відчуває величезну кількість дрібних. Без перебільшення можна сказати, що майже кожне сприйняття супроводжується дрібним сплеском НЕ (найчастіше - це невдоволення, негативне ставлення, тривожність), за яким тягнеться ледь помітний «хвіст», що підживлює й без того надщільний негативний фон. Усе разом це створює страшенно отруйну атмосферу. Наслідки цього – жахливі, катастрофічні.

По-перше, це призводить до того, що називають «старінням», і починається це не в 40 років, а в 22-25, причому дуже швидко. Шкіра стає не просто менш гладкою, а неприємною на вигляд і дотик, тіла й обличчя стають брезклими, потворними, викривленими, порослими жиром або навпаки – уражені некрасивою худорбою. Запахи стають неприємними, різкими. Самопочуття безперервно погіршується, але оскільки це відбувається досить поволі, то людина звикає і навіть не усвідомлює те, що відбуваються дуже неприємні зміни – вранці прокидаєшся розбитий, увечері засинаєш - як провалюєшся в марення, починаються кректання, млявість, потрібно все більше стимуляторів – кава, механічний секс, примітивні враження. А подивися на наших старих? Залиш осторонь політкоректність, подивися на них з усією чесністю, на яку ти здатна. Адже картина жахлива. Їхні тіла й обличчя – матеріальне втілення НЕ, які вони все життя відчували й продовжують відчувати. Це настільки звична картина, що вважається цілком природною, що інакше й бути не може, що старість – це неминучі маразм, потворність, страждання, тупість, агресія. Але в Індії, Непалі, Тибеті, на Шрі Ланці в тибетських монастирях можна побачити дуже старих людей, і як разюче вони відрізняються від наших! Їхні обличчя, інтонації, повадки викликають яскраву симпатію, їхні постарілі тіла не виглядають огидними, їхні очі нерідко буквально заворожують.

По-друге, я абсолютно впевнений, що майже немає, або навіть зовсім немає таких хвороб, які б не були викликані саме НЕ. Згідно із сучасною релігією, хвороби в людей викликають віруси та мікроби, але я переконаний, що ці самі віруси та мікроби починають свою руйнівну діяльність саме в тілах тих людей, які особливо сильно уражені НЕ, причому неважко знайти відповідність між певними хворобами й типом домінуючих НЕ. Ті, хто займаються ППП і домагаються дедалі вищих ступенів свободи від НЕ, іноді відчувають сплески застарілої звички переживати НЕ, і тоді з подивом відзначають, що з тілом починає коїтися щось неймовірне - воно починає поболювати, а місцями навіть вочевидь боліти, навалюється хвороблива важкість, інертність, особлива фізична мутність, млявість, і це за якусь годину, півгодини переживання негативного фону, лише після декількох не усунених сплесків НЕ! У ці моменти стає особливо ясно, що якщо ти не усуваєш НЕ, то живеш у цьому хворобливому стані постійно, а люди безперервно відчувають ті чи інші НЕ – яскравими сплесками або у вигляді «слабкого» негативного фону («НФ») занепокоєння, тривожності, невдоволення, жалю до себе, суму тощо, і постійно їхнє тіло перебуває під найжорстокішим пресингом цієї отрути.

По-третє, НЕ не тільки роз'їдають тіло; вони ще й повністю знищують здатність відчувати осяйні сприйняття («ОС») – ніжність, почуття краси, устремління, інтенсивний спокій, радість творчості, симпатію, захоплення, радісні бажання, передчуття, почуття таємниці... НЕ перетворюють людину на ходячого мерця, і ще багато років може бродити по землі, поступово гниючи, зовні живе тіло, усередині якого вже давно немає нічого живого. А ще це означає те, що перед людиною невблаганно закриваються двері до подорожі свідомості, до нових відкриттів, до нових ОС. Підкреслюю – ніяка духовна практика, ніякі йоги та медитації, ніякі молитви й поклони не приведуть тебе нікуди, якщо ти не прагнеш передусім досягти бездоганного усунення НЕ і безперервного переживання ОС. Поки є НЕ – ніщо не є можливим. Усунення НЕ і відкриття в собі світу ОС – шлях до неймовірної подорожі свідомості незалежно від того, яку саме духовну практику ти для себе обрала.

Я вважаю, що будь-яке щире прагнення до ОС приведе тебе більш-менш швидко до більш-менш яскраво вираженого результату, хоч ти буддист, кришнаїт, православний чи ще який завгодно. Чи поклоняєшся ти богу в будь-якій формі або віриш у бога без форми; атеїст ти, або дарвініст, езотерик, тантрист; послідовник древньої секти чи шанувальник новоствореної – якщо ти відчуваєш щире прагнення до ОС, якщо маєш непримиренне ставлення до НЕ і догматизму, якщо займаєшся будь-якою практикою, спрямованою на те, щоб відчувати ОС і припинити відчувати НЕ, то результати почнуть з'являтися, життя ставатиме дедалі цікавішим, насиченішим. Але потурання НЕ, виправдання їх або самообман, коли ти лише вдаєш, що не відчуваєш їх, - це безвихідний глухий кут, це шлях до руйнування, маразму, інтенсивних страждань.

Суспільство, в якому немає непримиренного ставлення до НЕ і догматизму, ніколи не житиме в мирі, як би ми не ускладнювали закони, як би не посилювали покарання, які б не вигадували прилади та механізми. Спільнота практикуючих ППП – «морд» - унікальний приклад співтовариства нового типу - воно є абсолютно стійким, оскільки в ньому просто немає внутрішніх руйнівних сил, адже будь-який імпульс агресії, образи, жалю до себе, жадібності, зверхності чи ущербності тощо – усе це піддається негайному усуненню, або, як мінімум, спробі негайного усунення, у зв'язку з чим бурхливо зростають симпатія, бажання ОС у собі та інших, відданість, ніжність, бажання сприяння тощо. І навіть співтовариство тих, хто хоч і не ставить перед собою завдання усунення НЕ і догматизму, але симпатизує ППП, висловлює підтримку прагненням «морд», вирізняється надзвичайно високою миролюбністю (не плутати з беззахисністю та інфантильністю) і стабільністю.

Світ, в якому ти живеш, це насамперед світ НЕ - можна сказати це без перебільшення. Вони виступають у таких численних проявах, так тісно вплетені в життя, що іноді здається, що окрім них нічого більше й немає, і що все, що ти можеш, це поглиблювати їх, ускладнювати, урізноманітнювати, закручуючи, поєднуючи одну з одною, роблячи їх більш вишуканими та інтенсивними. НЕ оточують тебе всюди, вони нав'язуються й культивуються. Я навіть не кажу про такі очевидні речі, як культ насильства в новинах та фільмах, але відкрий будь-яку «художню» книгу, яка вважається гарною й глибокою, і там ти знайдеш «витончені» НЕ, сильні НЕ, складні НЕ, і якщо в читача виникає комплекс НЕ, що чергуються з позитивними емоціями («ПЕ»), то це й є підставою вважати книгу «вдалою». Та й звідки узятися книгам, що описують життя в ОС? Адже щоб писати про це, необхідно самому мати такий досвід і прагнути його зміцнити за всяку ціну. Вигадати це неможливо, тому таких книг надзвичайно мало, наприклад, усі книги Кастанеди, Тайши Абеляр, Флорінди Доннер, «Рамакрішна та його учні» Крістофера Ішервуда, «Шрі Ауробіндо або подорож свідомості» Сатпрема, «Махамудра» Таши Такпо Намг'яла і Далай-Лами, «Ламрім» Чже Цонкапи, «Записник» Крішнамурті, «Йога-сутра» Патанджалі, «Намальоване веселкою» Тулку Ургьена Рінпоче, «Чудеса природного розуму» Тендзіна Ванг'яла, «Великий йог Тибету Міларепа» Эванса-Вентца відносяться до таких книг.

Одна з найглибших оман полягає в тому, що люди вважають, ніби не вони самі вибирають відчувати НЕ, а їх «примушують» інші люди або обставини. Ця концепція помилкова на 100%, і, вірячи в неї, стають безсилими навіть ті, хто хотів би припинити відчувати всі або хоча б деякі НЕ. Я засвідчую, ґрунтуючи це твердження на своєму досвіді й досвіді людей, що займаються ППП: відчуваєш ти НЕ чи ні – повністю залежить тільки від тебе, від твоїх зусиль із подолання цієї жахливої звички.

Супроводжуване передчуттям радісне бажання змінити обставини повністю сумісне із практикою усунення НЕ за наявних обставин, із ясністю в тому, що не обставини «викликають» НЕ, а в цьому місці є така звичка – відчувати НЕ за даних обставин. Тому можна бездоганно усувати ті НЕ, що виникають у даній ситуації, і переживати ОС, і одночасно відчувати радісне бажання змінити цю ситуацію і докладати до цього зусилля.

Немає таких обставин, які б стояли на заваді практиці. Чим небажаніша для тебе ситуація, тим швидше в ній проявляться НЕ, і ти зможеш особливо інтенсивно тренувати усунення і добиватися яскравішого результату. В результаті навіть найнебажаніші ситуації практикуючий зустрічає із захопленням, рішучістю й передчуттям (докладніше див. главу «сталкінг»). Перебуваючи в агресивному середовищі, можна натренувати бездоганність в усуненні НЕ. Знаходячись у комфортному середовищі, можна натренувати зусилля усунення вдоволеності та сірості. Поки ти жива – в тебе ідеальні умови для практики за будь-яких обставин. Попутно виникає незвичне ставлення до обставин – не як до хаотичного нагромадження подій, а як до чогось живого, чуйного.

Чи можлива свобода від НЕ? Люди так безнадійно зав'язли в них, що навіть сама ідея звільнення від НЕ викликає в них роздратування. Вони уявляють себе без НЕ і дивуються, а як же тоді жити, - перетворитися на колоду, що нічого не відчуває? Вони настільки наркозалежні від НЕ, що навіть не можуть уявити щось поза ними, хоча насправді в багатьох людей бували короткочасні спалахи слабких відгомонів ОС, особливо в ранньому дитинстві.

Запитай будь-яку людину - чи відчуває вона НЕ? Вона відповість – звичайно, іноді відчуваю. Слово «звичайно» відображає непохитну впевненість у тому, що інакше неможливо. А слово «іноді» - самообман, тому що люди відчувають НЕ або НФ не «іноді», а безперервно. Чим сильніша звичка відчувати НЕ, тим менше людина усвідомлює їх присутність, і незабаром лише дикий сплеск агресії, супроводжуваний серцевим нападом, вона розпізнає як НЕ, а решту часу вважатиме, що НЕ в неї немає. Ступінь занурення людей у НЕ – жахлива, непередавана. 99,99% всього часу людина відчуває більш менш сильні НЕ або НФ, що зрідка перебиваються ПЕ – ніщо живе не виживе в такому отруйному середовищі. Але й ПЕ – слабка розрада, оскільки вони є оборотною стороною НЕ, що отруює навряд чи менше – до ПЕ відносяться вдоволення від володіння (увагою, чи речами, чи владою тощо), зловтіха, самовдоволення, вдоволеність, самозамилування, почуття власної важливості («ПВВ»), презирство, гордість та інші. Мало того, що ПЕ несумісні з ОС, так вони ще й провокують сильніші НЕ, адже чим сильніше, наприклад, ПВВ людини, тим легше її зачепити, тим більше загроз своїй самовпевненості вона бачить у навколишньому світі, тим частіше й легше вона відчуває незадоволення, злість, образу, агресію. У деяких людей іноді до деяких ПЕ домішуються ОС, а іноді ПЕ врівноважують дію НЕ (наприклад, вдоволеність компенсує невдоволення), і тоді за коротку мить відносної свободи від НЕ і ПЕ можуть пробитися відгомони ОС, але вони дуже слабкі, і з часом можуть зникнути зовсім.

НЕ - це отрута, наркотичне очманіння. Від них умираєш, але ніби й якесь «задоволення» є, а якщо намагаєшся зіскочити з голки, відразу ж починаються ломки, страх свободи. Люди отримують «враження» від НЕ і гальванізують, приймаючи це за життя. «Враження» - це й є ПЕ. Злість до ворога супроводжується зловтіхою при думці про помсту. Смуток утрати - удоволенням, що тебе жалітимуть і приділятимуть увагу, тому в НЕ люди вбачають цінність, спосіб одержувати ПЕ, і сама ідея їх усунення викликає страх втрати цих ПЕ, жаль до себе, скепсис і навіть агресію. Яким мертвим треба бути, щоб чіплятися за НЕ як за засіб відчувати себе «живим»! «Задоволення» від НЕ – це «задоволення» від поїдання отрути – спочатку дуже погано, але потім наступає полегшення, і чим сильніша отрута, тим сильніший контраст із наступним полегшенням, тому люди навмисне культивують НЕ, адже переживати ОС вони не вміють, і навіть не мріють про них, звикшись із тим, що життя – доволі сіра й одноманітна штука. Уже в 25-30 років люди починають чекати смерті як позбавлення від сірості, НЕ та хвороб, тим самим прискорюючи, програмуючи своє старіння, руйнування.

Та все ж свобода можлива. Я пропоную практику, що веде до свободи. Подолання НЕ - найперший крок, за яким відкриваються неозорі світи просторів станів. Зустрічаються люди, які допускають, що можна зменшити силу НЕ, але вони не вірять, що це можна зробити за допомогою своїх зусиль, а намагаються знайти «велику червону кнопку» («ВЧК») – натиснув, і нема страждань. І в пошуках цієї кнопки вони займаються йогою, дихають по-особливому, сидять у різних позах, читають мантри, ходять строєм, співають гімни тощо, тобто роблять все що завгодно, крім докладання прямих зусиль до припинення відчування НЕ і «вистрибування» в ОС. Деякі НЕ при цьому й справді на короткий час слабшають, але це тимчасовий і дуже слабкий ефект, рано чи пізно увага вислизає й повертається до тих самих НЕ, та й неможливо всі 24 години безперервно сидіти й співати мантри – тобі доведеться встати, піти за їжею, на роботу, спілкуватися з людьми, спати, і тоді НЕ накинуться на тебе знову. Тибетські ченці вірять, що в дуже далекому майбутньому, після сотень перевтілень, вони припинять відчувати НЕ, але й вони нізащо не повірять, що це можна зробити не через 500 років читання мантр, а прямо зараз - протягом кількох років наполегливої роботи.

Щоб попередити можливі помилкові тлумачення, визначу, що «зусилля» - це зосереджене, дуже інтенсивне й радісне бажання. «Зосереджене» - тобто нема розсіювання на хаотичні відволікання. «Радісне» - тобто супроводжується передчуттям, свіжістю, почуттям таємниці. «Докладати зусилля до усунення НЕ» - не значить напружувати м'язи, зціплювати зуби або дихати якось – це означає дуже сильно хотіти перестати відчувати НЕ і дуже сильно хотіти відчувати ОС. Зосереджене, інтенсивне і радісне бажання призводить до зміни сприйнять згідно з цим бажанням. І чим наполегливіше й рішучіше ти тренуєшся в цьому, тим більшого мистецтва досягаєш, тим дійовішим стає твоє зусилля. Як це відбувається – те, що зусилля призводить до змін, - це таємниця, але оскільки це відбувається, я цим користуюся й досягаю бажаного. Люди нічого не знають про цю здатність зусиль, оскільки їхні бажання або дуже слабкі, або дуже розсіяні, або мотивовані не прагненням до ОС, не є радісними, а мотивовані страхами, іншими НЕ, бажанням захиститися чи напасти.

Ще два слова, що досить точно описують зусилля – «пригадати» і «встрибнути». «Зробити зусилля усунення НЕ» тотожно «пригадати себе в стані, коли немає НЕ» або «встрибнути у стан поза НЕ». «Зробити зусилля з породження ОС» тотожно «пригадати себе в стані, коли ти відчував ОС», «встрибнути в ОС». Підкреслюю – потрібно не просто думати про те, що ти колись відчував ОС, а саме пригадати цей стан. Оскільки всі сприйняття існують тільки тут і зараз, то «пригадати себе в ОС» і означає «відчувати ОС прямо зараз».

Надзусилля здійснюється тоді, коли ти робиш те, що вважаєш для себе неможливим, продовжуючи нарощувати потужність зусиль всупереч думкам-скептикам, всупереч чому завгодно.


Зараз неможливо уявити сучасний світ без науки. Вчені досліджують властивості матеріалів, шукають закономірності та способи отримувати бажані властивості матеріалів, після чого використовують одержані знання для того, щоб замінити сприйняття. Відчуття холоду змінюється на відчуття тепла, коли замість дірявої мокрої шкіри і дерев'яних черевиків одягаєш сучасну куртку з полартека й трекінгові кросівки. Відчуття зубного болю усувається в результаті застосування сучасних технологій. Адже колись науки не було, і більше того – тих, хто досліджував властивості матеріалів, вивчав будову істот, що зустрічаються навколо, піддавали гонінням, звинувачували в неповазі до богів тощо. Усвідом те, що зараз людство знаходиться на наступному витку розвитку цивілізації. Сучасні люди переконані, що неможливо взяти та й замінити сприйняття роздратування на сприйняття симпатії, або почуття суму на відданість і почуття краси тощо. Ніхто не досліджує властивості сприйнять, не тренується їх замінювати, керуючись радісними бажаннями, передчуттям і здоровим глуздом. Більше того – тих, хто цим займається, лякають страшними божими карами, кажуть, що, мовляв, такі люди «порушують природний баланс людини», оскільки, мовляв, якщо НЕ існують, то це «для чогось потрібно». В такому разі неясно, чому ці критики не припиняють лікувати зуби, користуватися теплим одягом і презервативами, адже якщо існують зубний біль, відчуття холоду і СНІД, значить, згідно з їхніми догмами, це «для чогось потрібно»? Тим, хто знаходиться під владою догми про те, що оскільки людина «створена» такою, що відчуває НЕ, то втручання в «природний плин подій» призведе до «дисбалансу», я нагадаю, що якщо людина і створена кимсь із наявним набором сприйнять, то серед цих сприйнять є й радісне бажання мінятися, бажання докладати зусилля до того, щоб припинити відчувати затьмарення, а відчувати ОС.

Є ще один момент, на який я хочу звернути особливу увагу. Якщо людина під впливом хибної концепції, страху покарання чи поваги до авторитетів тощо здійснює деяку зміну у своєму житті, то згодом вона іноді може жалкувати про зроблене і хотіти повернутися в колишній стан або почати шукати щось інше, оскільки те життя, яке вона собі створила, її не влаштовує. У неї були райдужні уявлення, а реальність виявилася іншою. Людина, що досягла успіху хоча б в одному акті усунення НЕ, і прямо зараз відчула сплеск ОС, в цей самий момент навіть і помислити не може без здригання про те, щоб повернутися в колишній стан, коли немає ОС і є НЕ. Це асоціюється зі смертю, навіть із чимось жахливішим за смерть. І чим частіше практикуючий відчуває ОС, тим упевненіше він прагне усталити цей стан, за будь-яку ціну припинити колишню звичку відчувати НЕ. Нова реальність виявляється безкінечно привабливішою за минулу.

В житті людства починається нова епоха – люди починають досліджувати сприйняття, що складають їх самих, вивчати їхні властивості й закономірності, виявляти радісні бажання, спрямовані на зміну складу сприйнять, створювати оптимальні технології цих змін. У процесі дослідження вченими минулого відомих їм речовин відкривалися нові речовини, що мали незбагненні, унікальні властивості. Так само й тут – у міру того, як здійснюється практика заміни НЕ на ОС, виникають абсолютно нові ОС, настільки вражаючі, що ніяка найбуйніша фантазія не могла передбачити подібного. Починається епоха інженерії сприйнять, що складають конгломерат під назвою «людина». Починається нова, унікальна подорож людини, причому характерна особливість цієї подорожі полягає в тому, що це не горезвісна «мандрівка свідомості», під якою звичайно розуміють якийсь емоційний або розумовий процес, відірваний від предметної реальності, від відчуттів, тобто від фізичного тіла, від найзвичайнісінької повсякденності. Людина відправляється в цю подорож цілком. Вона не просто стає фантазером, що перебирає філософські терміни і при цьому відчуває величезну кількість НЕ, не відчуває радісних бажань, хворіє, почувається все гірше й гірше. Її фізичне тіло – це теж набір сприйнять, які ми називаємо «відчуття», і ці сприйняття також можна замінювати прямим зусиллям (наприклад, апатію на енергійність, «погане самопочуття» на «прекрасне самопочуття»), а, крім того, фізичне тіло починає трансформуватися, перебудовуватися слідом за тим, як НЕ зникають із сукупності сприйнять, а на їхнє місце приходять ОС.

Наразі (2005-й рік) таких мандрівників дуже мало – усього трохи більше 20 (я маю на увазі «морд»), але в 2000 році, коли я тільки розпочинав цю діяльність, морд не було взагалі жодної, так що я впевнений, що їх стане більше, набагато більше, оскільки для здійснення такої подорожі немає необхідності в грошах, машинах, освіті, зв'язках, спадковості тощо. Досить лише дізнатися про те, що така подорож можлива (цю задачу вирішує ця книга), а також самого факту того, що ти жива, й наявності прагнення стати щасливою, відчувати осяйні сприйняття, долати затьмарення. Тому я впевнений, що кількість «морд» зростатиме рік у рік, і настане час, коли вони налічуватимуть сотні й тисячі. Тому я відчуваю інтенсивне передчуття, коли реалізую свої радісні бажання зі здійснення «мордо-проектів» - будую інфраструктуру для мордо-культури, перекладаю книги іншими мовами, сприяю практиці «морд», щоб згодом вони стали експертами в практиці, носіями ОС, і могли самостійно сприяти практиці початківців. Я витрачаю на це увесь свій час і всі свої кошти, і мені це дуже подобається.

^ Завдання-мінімум для «морд» полягає в тому, щоб спочатку навчитися мистецтву усвідомлених сновидінь і позатілесного досвіду, а потім навчитися зберігати усвідомлення в процесі вмирання фізичного тіла (коли і якщо воно помре), в період між смертю фізичного тіла й народженням нового, і після народження, щоб у «новому житті» пригадати свою практику і продовжити її, почавши з того, на чому вона завершилася в «попередньому житті». Я стверджую, що для того, щоб упевнено здійснити такий дослід, абсолютно необхідно усунути затьмарення і досягти безперервних ОС, бажано екстатичної якості. Людство вже має подібний обмежений досвід (згадаймо Далай-ламу 14-го, Кармапу 17-го і сотні менш відомих тибетських ченців, які стали «тулку» - людьми, що перенесли свою свідомість у нове тіло з більшими чи меншими розривами в самосвідомості, у здатності пам'ятати минулі життя і свій попередній досвід).


^ НЕ мають ряд характерних ознак:

1) після них настає тупість;

2) після них виникає отруєння, погане фізичне самопочуття;

3) після них виникає втрата інтересу до життя, ентузіазму, радісних бажань;

4) їхнє протікання несумісне з ясним мисленням (тобто виникає тупість);

5) їхнє протікання несумісне з ОС;

6) відчуваючи НЕ, ти схожа на запрограмованого робота – реакції і вчинки легко прорахувати наперед; твої дії вкрай неефективні;

7) із потоку НЕ вирватися майже неможливо без наполегливого й рішучого тренування – навіть якщо ти в якійсь ситуації захочеш перестати їх відчувати, вони не припиняться – такою є сила тисячократно закріпленої звички.


Характерні ознаки ПЕ:

1) вони є дзеркальними протилежностями НЕ: заздрість - зловтіха, невдоволення - вдоволеність, почуття власної ущербності («ПВУ») - ПВВ, занепокоєння - млява заспокоєність і сірість, гіркота поразки – «радість» перемоги, смуток самотності – хвороблива дружність, підлещування тощо;

2) після них виникає стомлення, прострація, байдужість;

3) після них виникає отруєння, погане фізичне самопочуття, хоч і не так явно, як після НЕ;

4) під час їх протікання є страх того, що рано чи пізно вони припиняться, і настануть НЕ;

5) їхнє протікання майже на 100% несумісне з ОС – виняток становлять ті ситуації, коли ПЕ врівноважують відповідні НЕ, і у звільненому проміжку може промайнути відгомін ОС;

6) їхнє протікання несумісне з ясним мисленням, хоч і не так явно, як при НЕ;

7) та ж сама «роботоподібність», легкість передбачення реакцій і вчинків людини, що відчуває ПЕ; та ж сама неефективність дій;

8) бажання відчувати ПЕ понад усе нагадує наркозалежність – «ломки» від неодержаних ПЕ можуть бути винятково «болісними», тобто можуть супроводжуватися дуже сильними НЕ.


Людині, зануреній у НЕ, дуже важко провести чітку межу між ПЕ й ОС саме тому, що ОС вона відчуває дуже рідко, тому головний акцент у ППП робиться на усуненні саме НЕ, які є очевидно отруйними, болючими, небажаними. У міру того як ступінь свободи від НЕ посилюватиметься, серед ПЕ почнеться розшарування - деякі стануть очевидно небажаними супутниками-двійниками НЕ, інші захочеться продовжувати переживати, очищаючи їх від отруйних нашарувань, і у міру цього очищення з них виплавиться зерно ОС. А деякі ПЕ зникають самі собою без зусиль, коли дзеркальні НЕ усунені, наприклад, при усуненні заздрості зникає і зловтіха.

ОС ніколи не зникають у міру усунення НЕ, а навпаки – посилюються всі їхні якості: а) частота появи, б) інтенсивність, в) глибина (тобто число відтінків), г) пронизливість (ступінь відособленості від суміжних сприйнять, «чистота») і д) резонансність (властивість, яка полягає в тому, що прояв одного ОС призводить до сплеску відразу цілого «букета» інших ОС.

Ще одна характерна відмінність ОС від ПЕ полягає в тому, що ПЕ – якої б інтенсивності вони не були - завжди є об'єктно-орієнтованими. Навіть сильна зловтіха – це зловтіха з конкретного приводу відносно конкретної людини. Навіть сильний жаль – це жаль до когось конкретного в конкретній ситуації. ОС мають унікальну властивість - ставати безоб’єктними при збільшенні інтенсивності, особливо коли вони стають екстатичними.

Рись: «Коли виникають ПЕ, немає бажання розрізняти сприйняття, запитувати себе «що я зараз відчуваю». Є лише бажання реалізовувати виниклі бажання без будь-яких спроб розрізнити – механічні вони чи радісні, чи супроводжуються вони дедалі більшою втомою та отруєнням чи навпаки. Зрештою, неминуче виникають ситуації, в яких з'являються НЕ, адже оскільки немає розрізнення сприйнять, то немає і ясності в тому, які є бажання, чому вони такі, немає можливості проявитися бажанню усунути механічні бажання і почати шукати й реалізовувати радісні.

Коли проявлені ОС, бажання розрізняти сприйняття посилюється і кожне зусилля розрізнення починає особливо сильно резонувати з ОС. ПЕ блокують діяльність розуму, тобто вони задавлюють здатність до міркувань, зіставлення можливих інтерпретацій, бажання дійти ясності відносно інтерпретацій. У ПЕ людина вибирає єдину з багатьох можливих інтерпретацій не тому, що вона більше за інших обґрунтована, а тому, що вона найбільше підходить для продовження відчування ПЕ. При цьому можуть виникати начебто найнеймовірніші витіснення й домальовування. Це іноді може привести навіть до створення небезпечної ситуації, можливість виникнення якої людина поза ПЕ могла б миттєво виявити й уникнути.


Існує термін «психічне захворювання». Їм позначають все, що незвично. Ходиш гола – хвора. Купаєшся в ополонці – хвора. Усуваєш НЕ – хвора. Не хочеш заміж – хвора. Не любиш батьків – абсолютно хвора! Я пропоную інше визначення – психічно хворий той, хто не хоче відчувати якісь думки, емоції, бажання, але відчуває їх. Якщо ти не хочеш відчувати НЕ, але відчуваєш їх, значить ти психічно хвора, і ясність у цьому зміцнює бажання шукати шлях до одужання, тобто до припинення НЕ.

Одне з основних утруднень при прямому усуненні НЕ – помилкова інтерпретація їх як «невід'ємної частини себе», як своєї власності, і чим більше людина схильна до жаги до володіння, тим складніше їй захотіти позбавитися навіть такої власності, як сильні страждання, тим більше, що вона розраховує після нападу НЕ відчути напад ПЕ. Проте, якщо ти починаєш усувати НЕ, то страхи й жаль поступово зникають, їхня абсурдність стає явною, адже в результаті усунення НЕ посилюються проблиски ОС, і кожен такий проблиск ясно висвічує дилему: або одне, або інше. На одній шальці терезів – НЕ, на іншій - захоплюючий дотик до ОС.

НЕ - не невід'ємна складова частина особистості, це лише пухлина. Часто говорять про так звані «особисті якості», причому мається на увазі, що ці якості - щось властиве нам незалежно ні від чого, щось дане з народження або намертво прищеплене вихованням, яке якщо й піддається коригуванню, то в дуже невеликому обсязі. Говорячи «я така дратівлива», тим самим указують, що це саме «особиста якість», «властивість характеру». При цьому вважають, що роздратування неминуче виникає за певних обставин, тобто додумують якийсь жорсткий і стійкий «зв'язок» між обставинами та НЕ. Крім того, додумується якась особлива «природа» цієї «якості», відмінна від простої пухлини, яку можна або культивувати, або усунути. Усі подібні «якості» - це звички відчувати НЕ, що глибоко в'їлися. Немає ніяких «зв'язків» - є просто звичка, яку можна змінити.

Якщо ти фіксуєш, що всі НЕ усуваються, або що НЕ зараз немає, і в той же час прямо зараз немає і яскравих ОС, то це означає, що прямо в цей момент ти відчуваєш негативний фон (НФ). НФ – це ті ж самі НЕ дуже слабкої інтенсивності, вони немов «розмазані» як «придонний» шар НЕ. Вони не мають виражених сплесків, а коли такий сплеск виникає, то це і є звичайна НЕ, і часто ти можеш не здогадуватися, що НЕ виникає не на голому місці, що є поживний шар у вигляді НФ, який ти відчуваєш прямо зараз. Негативний фон дуже розтягнутий за часом, він може тягнутися годинами, днями, місяцями, все життя. Виявити такий НФ, що глибоко увійшов у звичку, непросто. Для цього доцільно скористатися порадою партнера з практики, оскільки людина, що має досвід усунення НЕ, НЕС і НФ, може побачити в тобі прояви, характерні для того НФ, із яким ти жорстко ототожнений. Якщо такої можливості немає, то необхідно посилити пильність, застосовувати різні практики виявлення НФ. Ефективною є практика емоційної поліровки (див. далі). Або можна перебирати думки і спостерігати – із якими з них виникає найбільш виразний резонанс НФ, і це дозволить кінець кінцем виявити НФ. Це може виявитися тривожність від невпевненості в майбутньому, страх за дитину, страх перед батьками, боязнь оцінок із боку інших людей, сором'язливість, звичка відчувати сірий стан - у кожного щось своє.

^ Осяйний фон («ОФ») визначається аналогічно НФ.

Запровадимо термін «негативна домінанта». Часто люди говорять, що вони досить вільні від НЕ, а деякі навіть заявляють, що не відчувають НЕ і НФ цілими годинами і навіть днями. При цьому очевидно, що вона так переповнена НЕ та НФ, що все обличчя перекошене, тіло напружене, тож лише дивуєшся – як же так вона цього сама не бачить? Негативна домінанта – це така НЕ або НФ, із якими ти настільки звиклася, що не тільки не можеш уявити собі життя поза ними, але навіть не помічаєш того, що постійно їх відчуваєш! Повторюю - якби в даний момент ти була б вільна від усіх НЕ, то прямо в цю ж мить ти б відчувала яскраві, стійкі ОС, а якщо їх немає – значить прямо зараз є НЕ або НФ або НЕС, а саме - негативна домінанта.

Не зупиняйся на розмовах про практику, починай реальну боротьбу за звільнення прямо зараз. Борися! Скільки можна жити з цим? Так, усунути НЕ дуже непросто, а жити з ними – просто? Почати усувати НЕ - це найперший крок. Якщо ти його не зробила, ти не зробила взагалі нічого, і все перед тобою закрито. Скільки можна витратити часу на перший крок? Попереду грандіозні простори ОС, а ти делікатничаєш із цією отрутою... Уяви себе альпіністкою, що штурмує вершину. Це непроста вершина. Є багато людей, що називають себе вчителями, просвітленими, майстрами, але ти бачила хоч одну людину, вільну від НЕ? Ця вершина мало кому підкоряється, але не тому, що вона така складна, а тому, що ніхто це завдання перед собою й не ставить. Ніхто не усуває НЕ прямим зусиллям, всі шукають манівці, ВЧК – пози, мантри. Збери всю свою рішучість, завзятість, любов до життя – якщо це завдання не буде вирішене, тебе чекає доля всіх тих, хто тебе оточує. Подивися на старих, що стали фізичним утіленням НЕ – тебе влаштовує таке життя? Подивися на молодь із порожніми очима, що спазматично тікають від НЕ і тупості в ПЕ і в іще більші НЕ, в іще більшу тупість. Подивися на людей в 30-40 років із безперервною маскою НЕ на обличчі, які давно втратили всіляку надію. Ти хочеш бути такою ж? Якщо ні – борися. Уяви себе амазонкою, термінатором, альпіністкою, відьмою - тобі знадобиться найвище напруження сил, і не заради примарного «світлого майбутнього», а заради переживання ОС, яке ти зазнаєш прямо зараз, усунувши чергову НЕ. За кожним кроком - новий ступінь свободи, щодня - нові сплески ОС, усвідомлень, життя перетворюється на безперервну творчість і насолоду цією творчістю.

Біля під'їзду твого дому стоять лавки. На них сидять дідусі та бабусі. Поряд - дітлахи, підлітки. І ось ці пупсики НЕМИНУЧЕ перетворяться в ось ЦЕ, для позначення чого і слів важко підібрати. Зазирни в очі старих. Ти хочеш стати ЦИМ?

Як тільки усуваються НЕ, в ту ж мить є проблиски ОС. Навіть якщо очиститися від НЕ зовсім трохи, стає ясно, що шлях до свободи такий неймовірно простий! Лише усунути декілька видів затьмарень, і ВСЕ! І починається вражаюча подорож у пронизливих, глибоких переживаннях, що відкривають новий світ безпосередньо в тобі. Ти не дивишся здалека на щось привабливе, а сама стаєш насолодою, відкриттям, подорожжю.

За завісою НЕ відчути ОС неможливо, їх не створити й не вигадати – вони або проявлені, або ні, але я можу хотіти їх відчувати. Бажання відчувати ОС тим сильніше, чим вільніше ти від «затьмарень» (див. далі), і воно таємничим чином наближає прояв ОС, а якщо бажання дуже сильне, воно змінює свою якість, і я називаю його «зусиллям», і тоді ОС виникають спонтанно. Спочатку це короткі сплески, що виникають, здавалося б, без будь-якого зв'язку з практикою. Потім залежність глибини й сили ОС від інтенсивності та щирості зусиль проявиться ясніше. Коли клуби диму стоншуються, за ними просвічує сонце. ОС - не статичні стани. Переживаючи їх, ти сама стаєш шляхом у дивовижні світи.

Дуже серйозна перешкода до усунення НЕ і початку наполегливого тренування в цьому – реакція громади. Негативна реакція. Агресивно-негативна. Оточення – твої родичі, знайомі, «езотерики» на конференціях в Інтернеті – із високою ймовірністю всі як один висловлюватимуть агресію до самої ідеї усунення НЕ, багатомовно розповідатимуть, що це неможливо, «неприродно», призведе до жахливих психічних хвороб тощо. Винятки з цього правила в Росії бувають, але рідко. Спочатку родичі та приятелі можуть з усім погоджуватись із дружності чи страху втратити твою увагу, але чим послідовніше буде твоя практика усунення НЕ і догматичних концепцій, тим ясніше ставатиме їхнє справжнє ставлення до цього. Таке одностайне агресивно-негативне ставлення до усунення НЕ, часто супроводжуване погрозами і фізичним насильством, може серйозно похитнути твою рішучість. Відчувши себе у вакуумі, багато початківців здаються і вливаються в лави тих, хто все життя животіє в НЕ. Це твій вибір – вирішувати тобі.

Коли проявлені звичні сприйняття, то навіть якщо частка НЕ в них висока, навіть якщо є бажання не відчувати їх, ти переживаєш «почуття комфорту». Коли ти починаєш займатися практикою прямої путі й замінювати одні сприйняття на інші, то незважаючи на те, що частка ОС поступово зростає, виникатиме «почуття дискомфорту». Починаючи з деякого рівня насичення ОС, дискомфорт при заміні сприйнять поступається місцем передчуттю, прагненню, захопленню та іншим ОС. Година поза практикою пригадується як більш-менш гладка низка вражень. Година зусиль - як прорубування крізь джунглі, наповнене зіткненням із перешкодами, їх подоланням, відкриттями. Таким чином, практикуючий на ранніх стадіях практики, коли ОС проявле