Реферат: Головня Ю.І., ст викладач

Соціальна політика як фактор людського розвитку регіону

Головня Ю.І., ст. викладач

Україна, Київський національний торговельно-економічний університет,

Кіото 19, кафедра Менеджменту ЗЕД


Становлення України як держави з розвинутою ринковою системою та входження її до світової економічної спільноти потребує докорінних змін у проведенні соціальної політики на всіх рівнях розвитку.

Соціальна політика в системі політичної діяльності визначається інтересами людей, забезпеченням умов і можливостей їх життєдіяльності як найвищої цінності суспільства. [1, С.133]

Соціальна політика - це заходи держави, спрямовані на пом'якшення нерівності в розподілі доходів, що є неминучою характерною рисою ринкової економіки. Вона спрямована на послаблення диференціації доходів і майна, пом'якшення суперечностей між учасниками ринкової економіки і запобіганню соціальних конфліктів на економічному ґрунті.

У перші роки незалежності України на формування стратегії соціального захисту населення негативно вплинуло прийняття не цілком узгоджених нормативно-правових актів та законів. Але життя вимагало розроблення цілісної соціальної політики, тісно пов'язаної з економічним розвитком держави, її фінансовими можливостями. 18 жовтня 1997 р. Указом Президента України були схвалені Основні напрями соціальної політики на 1997—2005 рр., а також підписані інші укази соціального спрямування. Вони започаткували умови для формування і реалізації соціальної політики на основі визначеної стратегії економічного розвитку та фінансової стабілізації. Пріоритетами такої політики стало підвищення рівня життя населення, розвиток людського потенціалу, народонаселення, формування середнього класу, недопущення надмірної диференціації за рівнем доходів, проведення пенсійної реформи, надання адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення, всебічний розвиток освіти, культури, поліпшення охорони здоров'я населення.[3, с.222].

Концепція розвитку людського потенціалу була запропонована ООН на початку 90-х років і враховує дві основні складові – валовий внутрішній продукт на душу населення та індекс людського розвитку, як інтегральний показник очікуваної тривалості життя, рівня освіти та матеріального добробуту населення.

У вітчизняній практиці, зокрема професором Е.М.Лібановою, у розрахунок індексу людського розвитку покладено дев’ять складових, що характеризують головні аспекти людського розвитку [2]:

1) демографічна ситуація, що є показником і причиною людського розвитку в цілому;

2) ситуація на ринку праці, що забезпечує матеріальний добробут населення, можливість розвитку соціальної та виробничої інфраструктури тощо;

3) власне матеріальний добробут населення

4) умови проживання населення;

5) стан здоров’я населення й охорони здоров’я

6) освіта;

7) соціальне середовище (до індексу входять, зокрема, показники, які характеризують криміногенну ситуацію в регіоні);

8) фінансування людського розвитку

9) екологічна ситуація.

Приоритетними напрямками соціальної політики, направленими на підвищення рівня людського розвитку, повинні стати всебічні аспекти поліпшення умов життя населення, які не можливі без проведення заходів спрямованих на:

підвищення рівня життя населення та профілактику бідності;

забезпечення зайнятості населення, підвищення якості і конкурентоспроможності робочої сили;

додержання конституційних прав громадян на працю, соціальний захист населення, освіту, охорону здоров'я, культуру, житло;

переорієнтування соціальної політики на сім'ю, забезпечення прав і соціальних гарантій, що надаються жінкам, особам літнього віку, дітям, молоді, інвалідам;

вплив на демографічну ситуацію у напрямку зниження смертності населення, особливо дитячої та стимулювання народженості;

поліпшення та реструктуризацію соціальної інфраструктури.

Отже, лише науково-обґрунтована регіональна соціальна політика є необхідною передумовою побудови ефективної ринкової економіки, оскільки в ній мають бути максимально враховані місцеві особливості соціальних процесів. Це має сприяти зниженню соціальної напруги у суспільстві та зменшенню диференціації рівня розвитку регіонів.

Використана література
Білоконь І.В., Краєвий О.Д., Фащевський М.І. Теоретичні проблеми регіональної соціально-економічної політики // Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку. – Львів, 2000. – ч. ІІ, С.132-135.

Семиволос П. Індекс людського розвитку не завада // Дзеркало тижня, № 22 (346), 9-14 червня 2001 року.

Україна за роки незалежності. 1991-2001. – К.: Нора-Друк, 2001. –260с.