Реферат: Календарно тематичне планування з української літератури

Календарно тематичне планування з української літератури

11 клас

Профільний рівень

(4 год на тиждень, ущільнене, 31 тиждень )

№

п/п

Дата

Зміст навчального матеріалу

К-сть

годин

1.




УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1920—1930-х років

Українська література ХХ ст. як новий етап в історії національної куль­тури, її періодизація. Складні суспільно-історичні умови розвитку. Основні н­ап­ря­м­ки: модернізм, соцреалізм, постмодернізм. Українська література і духовне відродженню нації в першу третину ХХ ст. Літературні організації в Україні (“Гарт”, “Плуг”, “Аспанфут”, ВАПЛІТЕ, “Ланка”, МАРС). Літературна ди­с­ку­­сія 1925—1928 pоків про шляхи розвитку української літератури, активна участь у ній М.Хви­льо­во­го. Модерністські (імпресіонізм, неоромантизм, екс­пр­есіонізм, сим­во­лізм) та авангардистські (футуризм, сюрреалізм, кон­струк­тивізм) течії та їхнє значення у подоланні народницьких тенденцій в укра­їн­сь­кій літе­ра­турі, у виведенні її на світові обшири.

3

2.




Яскраве сузір’я творчих особистостей у поезії (П.Тичина, М.Зеров, В.Сві­­д­­зи­н­ський, Є.Плужник, В.Поліщук, М.Семенко), у прозі (Г.Косинка, М.Хви­­льо­вий, В.Підмогильний, Ю.Яновський), драматургії (М.Куліш, І. Кочерга). Сміливі творчі пошуки в українському театрі (Лесь Курбас).

Народження нового літературного жанру − кіноповісті (О.Довженко). Жанрове розмаїття роману. Популярність усмішок Остапа Вишні.

Зв’язок із західноєвропейською модерністською літературою (П. Верлен, К.Гамсун, М. Пруст та ін.).




3.




Перший з’їзд українських письменників 1934 p. Ліквідація літературних ор­га­нізацій та угруповань, створення єдиної Спілки письменників України. Тісний зв’язок літератури з політикою, надмірна ідеологізація літературного процесу.

Репресії в 1930-ті pоки (М.Куліш, Остап Вишня, Г.Косинка, Є.Плужник, М.Зе­ров та ін.). Поняття “розстріляного відродження”.

Розвиток української літератури на західноукраїнських землях (В.Сте­фа­ник, О.Кобилянська, Б.Лепкий, О.Турянський, Б.-І.Антонич, І.Вільде та ін.)­.

Еміграційна література (О.Олесь, В.Винниченко, У.Самчук, В.Барка). “Празька школа” українських поетів (Є.Маланюк, Ю.Липа, Ю.Клен, О.Оль­жич, О.Теліга та ін.).

Розвиток української літературної критики та літературознавства (М.Гру­шевський, С.Єфремов, О.Дорошкевич). Поширення вульгарно-соціоло­гіч­них оцінок у літературознавстві.

ТЛ: «розстріляне відродження», авангардизм, соцреалізм.




^ ПОЕЗІЯ 1920—1930 рр.

17

4.




Провідна роль поезії у 1920-ті роки. Потужне ліричне самовираження, емоційне переживання пореволюційної епохи, її духовних катаклізмів.

^ Павло Тичина

“Ви знаєте, як липа шелестить...”, “Арфами, арфами...”, “О панно Інно...”, “Подивилась ясно…”, “Одчиняйте двері...”, “Скорбна мати”, “Золотий гомін”, “Пам’яті тридцяти”

Життєвий і творчий шлях П.Тичини. Трагізм його творчої долі. Багатогранність таланту. Мистецькі уподобання (малярство, музика).

Новаторський характер поезії П.Тичини, особливості його поетичного сти­лю (звернення до “вічних” тем, культура віршування, потужне ліричне “Я” як символ нової людини, життєствердний пафос, поєднання тен­денцій символізму, неоромантизму, імпресіонізму, експресіонізму). Місце видатного лірика в українській та світовій літературі.

Вірш “Ви знаєте, як липа шелестить” – мотив єдності людини з при­ро­дою,­ її персоніфіковане змалювання як живої істоти. Майстерне вико­рис­тання алітерацій.

Вплив символізму та імпресіонізму на ранню творчість поета.

5

5.




Збірка “Соняшні кларнети” — знакове явище в українській поезії перших де­сятиліть ХХ ст. Космогонічна тема і всесвіт у збірці (“Не Зевс, не Пан...”). Зорові та звукові образи-символи у змалюванні природи (“Гаї шумлять”, “Ой не крийся, природо, не крийся...”, “Пастелі”, “Енгармонійне”). Майстерне володіння верлібром. Оригінальність строфічної будови, ритмо­мелодики та римування віршів. Вірш “Арфами, арфами…”, оригінальність образів, майстерність алітерацій та асонансів, ритмомелодики у вірші.

Вплив імпресіонізму в розкритті внутрішнього світу людини в інтимній лі­риці поета (“Не дивися так привітно...”, “Подивилась ясно...”).

Вірш “Десь на дні мого серця...”, оригінальність строфічної будови, рит­мо­мелодики і римування.

Майстерне зображення глибоких переживань ліричного героя (“О панно Інно…”).




6.




Художнє осмислення автором національно-визвольного пробудження народу, радості українського відродження в ліричній поемі “Золотий го­мін”.

Риси модернізму в змалюванні трагічної долі України в роки грома­дян­сь­кої війни (“Одчиняйте двері”, “Скорбна мати”).

Майстерне використання тонічного вірша. Образи-символи у вірші “Па­м’я­ті тридцяти”. Уславлення борців за визволення народу.




7.




Гуманістичний пафос збірки “Замість сонетів і октав”, неприйняття кри­ва­вого насильства у час революції.

Художнє осмислення гармонії світу і дисонансів революційної дійсності, її планетарне зображення (збірка “Плуг”, цикл “В космічному оркестрі”).

Євген Маланюк про злам у творчості поета (“Від кларнета твого — по­фар­­бована дудка осталась”).




8.




^ Виразне читання напам’ять поезій “Ви знаєте, як липа шелестить”, «О па­н­но Інно…».

ТЛ: вітаїстичність, тонічний вірш, поліфонізм поезії, новаторство.




9.




^ Київські «неокласики».

Микола Зеров

«Київ − традиція», «Чистий четвер»

Група київських поетів-неокласиків (М. Зеров, М. Рильський, М. Драй-Хмара, П. Филипович, О. Бургардт). Їхнє творче кредо, орієнтація на тра­ди­цію, класичну форму вірша. Загальна характеристика поезії «неокла­си­ків», її особливості.

Різногранний творчий шлях М. Зерова − лідера «неокласиків».

2

10.




Культурологічна основа збірки «Камена». Філософічність, афо­ристич­ність його сонетів. Мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в житті та в душі, вітаїзм, сповідальність.

ТЛ.: філософічність, сонет.




11.




^ Максим Рильський

“Яблука доспіли, яблука червоні»!..”, “Коли усе в тумані життєвому…”, “Запахла осінь в’ялим тютюном...”, “Молюсь і вірю…”, “Солодкий світ!..”, “Мова”, «Троянди й виноград»

Життєвий і творчий шлях М.Рильського. Приналежність до групи київ­сь­ких «неокласиків”.Багатогранна діяльність (поет, перекладач, фольк­ло­рист­, етнограф, публіцист, літературознавець, лінгвіст). Гуманістичний па­фос його поезій.

Рання творчість М.Рильського. Майстерне змалювання природи і вну­трі­ш­­нього світу ліричного героя у збірках “На білих островах”, “Під осін­ні­ми зорями”, “Синя далечінь”. Вплив символізму на творчість поета.

3

12.




Вірш “Яблука доспіли, яблука червоні…” Майстерне змалювання в ньо­му настроїв і почуттів ліричного героя. Яскраві художні деталі, ори­гіна­ль­ні тропи у вірші. Афористичність мови. Мелодійність і задушевність поезії.

Життєстверджуючий пафос у змалюванні природи в образах поезії “Молюсь і вірю. Вітер грає...” Перегук вірша з поезією О.Олеся “Чари но­чі” у змалюванні єдності людини і природи.

Філософічна сповідальність пейзажної лірики поета (“Запахла осінь в’я­лим тютюном…”). Естетика природної краси й гармонії.

Вітаїстичність настрою, життєлюбство, оптимізм ліричного героя (“Со­лод­кий світ!”). Щире захоплення красою й неосяжною величчю світу.




13.




Вірш “Коли усе в тумані життєвому…” як естетичне кредо митця, гімн вічному мистецтву, нетлінності його витворів. Смислова й настроєва зна­чи­­мість образу, художньої деталі у вірші. Мотиви пошуків душевної рів­но­­ваги, краси в житті.

Т.л. Художній переклад.

^ Виразне читання напам’ять поезії «Яблука доспіли»




14.




Євген Плужник

“Для вас, історики майбутні...”, “Вчись у природи творчого спокою...”, “Ніч… а човен — як срібний птах!..”, “Річний пісок слідок ноги твоєї…”

Стисла розповідь про життєву долю одного з провідних поетів “роз­стрі­ляного відродження”. Збірки його поезій “Дні” та “Рання осінь” як ваго­мий новаторський внесок в українську поезію 20-х років.

“Громадянський інтим”, сповідальність, ліричність, філософічність його поезії. Урівноваженість душевного стану ліричного героя, мотив туги за минущістю краси, гармонією світу і людини («Суди мене судом своїм суворим...”).

Вірш “Для вас, історики майбутні” — зразок громадянської лірики поета, вираження свого ставлення до світу.

Захоплення красою навколишнього світу і біль з приводу відсутності ду­шевної гармонії (“Вчись у природи творчого спокою...”). Майстерність у передачі миттєвого настрою ліричного героя, інтимна лірика поета (“Річний пісок слідок ноги твоєї...”). Майстерність художньої деталі.

2

15.




Космічні мотиви в поезії Є.Плужника, усвідомлення себе часткою кос­мо­су (“Ніч… а човен — як срібний птах!..”). Мить і вічність у почуттєвому зі­ставленні. Поема “Галілей” — унікальне явище в літературі 20-х років про болючі роз­думи над тогочасною дійсністю.

ТЛ: поглиблення поняття про ліричного героя.




16.




^ Володимир Свідзинський

“У рідній моїй стороні”, “Ти увійшла нечутно, як русалка…”

Біографічні відомості про поета, одного з найталановитіших представників високого модернізму, творця міфософічної поезії. Асоціативні образи-символи у збірці “Вересень”. Художня досконалість строфічної будови (усічена строфа).

Мотиви самотності й самоізоляції ліричного героя (“І цей листочок, як я”). Довершеність верлібру. Філософічність поезії (“Голубими очима вдивляється в небо дитя...”). Тісний зв’язок поезії з фольклором, міфом, казкові мотиви (“Ти увійшла нечутно, як русалка”). Майстер ліричної мініатюри (“У рідній моїй стороні...”).

1

17.




Володимир Сосюра

“Так ніхто не кохав...”, “Два Володьки”,

“Білі акації будуть цвісти...”, «Люблю»

Життєвий і творчий шлях поета — талановитого лірика. Роздвоєність його душі (“Два Володьки”). Поема «Мазепа» (пролог).

3

18.




Художня довершеність інтимної лірики поета (“Коли потяг у даль загур­ко­че”, “Ластівки на сонці”, “Марія”). Майстерність ліричної мініатюри (“Люб­лю”).

Вірш “Так ніхто не кохав...”. Неоромантичне змалювання внутрішнього сві­ту ліричного героя. Гіперболізація почуттів. Афористичність мови. Багатство тропів, майстерність у використанні поетичних фігур (анафо­ри, обрамлення). Задушевність і мелодійність поетичного слова.

Майстерне поєднання в поезії любові до Вітчизни, рідної природи і ко­ха­ної (“Білі акації будуть цвісти…”). Оригінальні тропи у вірші.

Виразне читання напам’ять поезії «Так ніхто не кохав…»




19.




Поема “Розстріляне безсмертя” як щире і правдиве слово автора про драматичні сторінки історії українського народу. Автобіографічний роман “Третя Рота”, його тривалий шлях до читача.

ТЛ: поглиблення поняття про художню образність (поетичний образ).




20.




Література рідного краю.




21.




Контрольна робота з теми. Тести № 1.

1

^ ПРОЗА 1920−1930 pp.

19

22.




Жанрово-стильове розмаїття української прози цього періоду. Нові теми, проблеми, часткова ідеологічна заангажованість, її експериментаторські модерністичні пошуки, опертя на національну та європейську традиції. Зв’язок із поезією.

1

23.




^ Микола Хвильовий (Фітільов)

“Я(Романтика)”, “Іван Іванович”

Життєвий і творчий шлях М.Хвильового — “основоположника нової ук­ра­їнської прози” (О.Білецький). Його провідна роль в літературному жит­ті 1920-x років, у проведенні літературної дискусії 1925—1928 рр. (лі­те­ратурно-публіцистичні статті-памфлети “Камо грядеши?”, “Думки про­ти течії”, “Україна чи Малоросія?”).

Урок розвитку мовлення № 1 (письмовий). Складання тез до лі­те­ратурно-публіцистичних статтей “Камо грядеши?”, “Думки про­ти течії”, “Україна чи Малоросія?”

4

24.




Романтичність світобачення. Тематичне і стильове розмаїття його прози.

Новела “Я(Романтика)”. Проблема добра і зла в житті та в душі людини, внут­рішнього роздвоєння людини між гуманізмом і обов’язком, пород­же­­них революцією. Жорстокість і фанатизм головного героя. Пси­хо­ло­гіч­­ний злам у його душі. Символічний образ матері у творі.




25.




Оригінальна манера письма М.Хвильового, роль природи і діалогів у роз­кри­тті внутрішнього світу героїв, розповідь від першої особи. Про­дов­же­н­ня неоромантичних традицій М.Коцюбинського.

Повість “Іван Іванович” як сатира на новий радянський побут. Майс­­тер­не розкриття психології “вічного” обивателя. Сатиричні зображувальні за­со­би.




26.




Урок позакласного читання № 1. Змалювання образу сильної, вольової особистості (жінки Б’янки), яка бореться за свої ідеали, що розходяться з тогочасною дійсністю у повісті “Сентиментальна історія”.

1

27.




Трагічна історія створення “Вальдшнепів” — “роману політичної ідеї та со­ціальної тези, роману-памфлету” (Г.Костюк). Еволюція у світогляді го­лов­ного героя Дмитра Карамазова. Характер Аглаї як резонера у творі.

Значення творчості письменника в розвитку української літератури.




28.




^ Григорій Косинка (Стрілець)

“В житах”, “Фавст”

Життєвим і творчий шлях письменника. Трагічна доля митця. Новелістична майстерність митця (“На золотих богів”, “В житах”, “Політика”, “Серце”).Відображення українського села в 1920-ті роки, йо­го гострих проблем, складної долі селянина. Змалювання строкатої кар­ти­ни життя крізь призму долі й душі людини. Перевага імпресіонізму в стильовій палітрі.

“В житах” як зразок імпресіоністичної новели. Проблематика твору (зу­пи­нена мить, пошуки порушеної гармонії). Вітаїстичний пафос, імпреc­сіо­ністична настроєвість. Зорові і слухові образи, художні деталі в но­велі. Лаконізм і психологічна насиченість оповіді.

2

30.




«Фавст» – новітня інтерпретація відомого “вічного” образу Фауста із

тво­­­ру Й.В.Гете. Втілення європейської ідеї бунту, активної протидії лю­ди­­ни обставинам. Образ Прокопа Конюшини у творі.

Особ­­­­­ливості художнього стилю Г.Косинки.

ТЛ: поглиблення поняття про імпресіонізм.




31.




^ Валер’ян Підмогильний

“Місто”

Біографічні відомості про письменника як представника психологічної прози, перекладача, творця українського модерністського роману (“Міс­то”) та екзистенційної повісті (“Повість без назви”).

Своєрідний підхід письменника до розкриття традиційної теми поки­ну­тої дівчини у романі “Невеличка драма”. Протиставлення у творі Марти Висоцької, сильної духом і національно свідомої української жінки, его­їсту-прагматику Юрію Славенку. Екзистенційні мотиви. Ранні опові­да­н­ня і повісті (“Син”, “Гайдамака”, «Третя революція», “Повстанці”, “Істо­рія пані Івги” та ін.).

3

32.




Роман “Місто” − взірець української урбаністичної прози. Світовий мо­тив підкорення людиною міста, ідея самоствердження, інтерпретованій на національному ґрунті.

TЛ: екзистенціалізм, маргінальність, пси­хологізм, іронія.




33.




Образ “цілісної” людини в єдності її біологічного, духовного, соціаль­но­го − інтелігента Степана Радченка, складність і неоднозначність його ха­рактеру. Іронічний характер змалювання. Жіночі образи у творі. Перегук твору з кращими здобутками світової літератури.




34.




^ Юрій Яновський

“Подвійне коло”, “Дитинство”, “Шаланда в морі” (з роману “Вершники”)

Життєвий і творчий шлях письменника-романтика. Активна участь Ю.Яно­­в­ського у становленні українського кіно, відбиття цього у його твор­­­­чості (роман «Майстер корабля»). Особливості стилю Ю.Яно­в­сь­ко­го.

ТЛ: роман у новелах, художній час і простір, умовність зображення. Романтика як пафос і романтизм як стильова течія в літературі. Засоби ро­ман­тичного зображення.

4

35.




Роман “Чотири шаблі”, його трагічна творча історія. Зображення в НЛО­му національно-визвольної боротьби українського народу в період рево­лю­ційних протистоянь. Оригінальність композиції, символічність назви, що розкривається через образи командира дивізії вільних козаків Шахая та його друзів.




36.




Роман у новелах “Вершники” як соцреалістичний твір. Своєрідність ком­по­зиції і жанру (поєднання ознак народної думи, героїчної поеми, но­ве­ли). Проблематика, романтичне змалювання дійсності. Показ героїв у не­зви­чайних обставинах.

Життєві реалії як поштовх до художнього узагальнення. Новела “Под­вій­не коло”. Умовність зображення. Ідея протиставлення загаль­но­люд­ських вартостей класовим. Проблема розпаду роду, родини як тра­Ге­дія народу.




37.




Новела “Дитинство” – ідея нетлінної вартості національних основ буття, спадковості поколінь, духовної пам’яті.

Новела “Шаланда в морі” – утвердження в ній високих загаль­но­люд­сь­ких ідеалів кохання і вірності, відданості своєму громадському обов’язку (Му­сій Половець, Половчиха).

Контрольний домашній твір.




38.




^ Остап Вишня (Павло Губенко)

“Моя автобіографія”, “Чухраїнці”,

“Як варити і їсти суп із дикої качки”, “Сом”

Життєвий і творчий шлях Остапа Вишні — одного з найвидатніших українських письменників-гумористів. Велика популярність і значення усмішок Остапа Вишні у 20-ті роки. Арешт і десятилітнє заслання у ста­лін­сь­ких таборах. Табірний щоденник “Чиб’ю. 1934”.

3

39.




Тематична і жанрова різноманітність творчості. Особливості стилю пись­ме­н­ника (оптимізм, любов до природи, людини, м’який гумор).

Утвердження засобами гумору народної моралі.

“Моя автобіографія” як оригінальний жанр, гумористична розповідь про своє життя і літературну творчість.

Гумореска “Чухраїнці”, гумористичне висміювання в ній деяких нега­тив­них рис української ментальності.




40.




“Остап Вишня — поет полювання” (М.Рильський). Цикл “Мисливські усмішки” (гуморески “Як варити і їсти суп із дикої качки”, “Сом” та ін.). Зображення в них комічних життєвих ситуацій, мальовничих картин при­ро­ди. Глибокий ліризм розповіді, тонка іронія.




41.




Контрольна робота з теми. Тести № 2.

1

ДРАМАТУРГІЯ 1920-1930 pp.

9

42.




Розвиток національного театру (“Березіль” Леся Курбаса, Харківський театр ім. І.Франка). Драматургія 20-30-х років (від ідеологічних агіток до психологічної драми). П’єси В.Винниченка, М.Куліша, І.Дніпровського, І.Кочерги, Я.Мамонтова на перетині традицій “корифеїв”, зарубіжної класики і модернізму.

1

43.




Микола Куліш

“Мина Мазайло”

Життєвий і творчий шлях драматурга-новатора, його творча співпраця з режисером модерного українського театру Лесем Курбасом. Утвер­дже­н­ня загальнолюдських цінностей і сатиричне викриття потворних явищ того­часної дійсності у п’єсах М.Куліша.

Огляд його драматичних творів (“97”, “Народний Малахій”, «Маклена Гра­са» та ін.). Новаторство драматурга, його місце серед найвизначніших дра­матургів-новаторів ХІХ—ХХ ст.

3

44.




Сатирична комедія “Мина Мазайло”. Особливості сюжету. Розвінчання національного нігілізму, духовної обмеженості на матеріалі українізації (Мина, Мокій, дядько Тарас, тьотя Мотя). Сатиричне викриття без­ду­ховності обивателів, що зрікаються своєї мови, культури, родового ко­рін­ня.




45.




Драматургічна майстерність автора у створенні комічних характерів і ситуацій, у побудові діалогів та ремарок, у мовній характеристиці героїв. Сценічне втілення.

Особливості стилю М.Куліша, поєднання в ньому рис реалізму та ро­ман­тиз­му, сатиричних та трагедійних начал, оригінальне втілення за­га­ль­но­люд­ських проблем на національному ґрунті, створення коло­рит­них на­ціо­нальних характерів. Актуальність п’єс М.Куліша сьогодні.




46.




Іван Кочерга

“Свіччине весілля”

Життєвий і творчий шлях письменника. Тематична й жанрова особ­ли­вість його драматичних творів.

3

47.




Драматична поема “Свіччине весілля”, її історична основа. Символічні об­рази світла і свічки у п’єсі. Втілення в образі Івана Свічки непоборної си­ли українського народу в боротьбі за щастя і волю. Образ Меланки як сим­волу України та її тернистого шляху в історії.




48.




Драматична поема “Ярослав Мудрий” як глибоко патріотичний твір про наших славних предків.

Своєрідність драматургії І.Кочерги. Продовження ним класичних тра­ди­цій у жанрі драматичної поеми. Утвердження поетичного стилю в дра­ма­тургії. Романтичний пафос і психологізм його п’єс, їхній образний сим­во­лізм.

ТЛ: образи-символи, драматична поема (повторення).




49-50.




Контрольний твір

2

^ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ


5

51.




Література в Західній Україні (до 1939 р).

Автономність, відкритість зарубіжним традиціям і новітнім процесам, ви­сокий розвиток літератури в Західній Україні до 1939 р. Яскраве пое­тич­не гроно: Б.-І.Антонич, С.Гординський, Ю.Липа. Проза В. Стефаника, О.Ко­билянської, І.Вільде, О.Турянського. Історична проза Б.Лепкого, Ю.Опі­льського, Катрі Гриневичевої.

1


52.




^ Богдан-Ігор Антонич

“Автопортрет”, “Вишні”, “Зелена Євангелія”, “Різдво”, “Дороги”, “Пісня про незнищенність матерії”

Біографічні відомості про письменника, його творчий шлях. Поєднання класичних фольклорних образів із модерністськими символічними поетичними образами у збірках “Три перстені”, “Книга Лева”, “Зелена Євангелія”, “Ротації”.

Особливості поетичного стилю лемківського поета: сюрреалістичне мис­ле­ння, оригінальність метафоричних образів, новаторство поезії. Місце Б.-І.Антонича серед визначних ліриків-новаторів світу (Р.-М.Рільке, П.Верлен).

Поетичний образ рідної Лемківщини у пейзажній ліриці Б.-І.Антонича (“Се­ло”, “Черемхи”).

Вірш “Вишні”, оригінальне сприйняття ліричним героєм природи і на­вко­­­лишньої дійсності через народні символічні образи, фольклорні тро­пи.

Використання міфологічних та архетипних образів. Психологічне пере­вті­лення героя, його уподібнення явищам природи, прийом метаморфози (“З зелених думок одного лиса”).ТЛ: поглиблення поняття про сюрреалізм, міфологізм, архетип, асо­ціа­тив­ність.

2

53.




Вірш “Автопортрет” як поетичне кредо митця, його міфопоетичне сприй­ня­ття світу, медитація-роздум над своїм родовим корінням.

Вірш “Різдво”, майстерне поєднання в ньому язичницьких та христи­ян­сь­­ких уявлень наших предків.

Вірш “Зелена Євангелія”, захоплення ліричного героя вічною красою сві­ту.

Вірш “Дороги”, оптимізм ліричного героя, його віра в неминучу мо­лодість життя, специфіка пейзажу, символіка образів.

Вірш “Пісня про незнищенність матерії”, філософські роздуми про без­смер­тя, про вічність життя.




54.




^ Осип Турянський

“Поза межами болю”

Біографічні відомості про письменника.

“Поза межами болю” — видатний твір української модерної літератури, написаний у стилі експресіонізму. Оригінальність жанру (повість-поема). Історичний матеріал Першої світової війни як предмет художнього узагальнення у поемі в прозі, що хвилює, єднає людські серця, звільняє і просвітлює душу.

2

55.




Умовність зображення (події поза конкретним часом і простором). Загальнолюдські мотиви у творі, гуманістичні цінності, що утверджуються в ньому. Біологічні інстинкти і духовна воля до життя. Ідея перемоги духу над матерією. Гуманістичний, життєстверджуючий пафос поеми в прозі, його вселюдська значимість і всеохопність. Афористичність мови твору.

Співзвучність твору з світовою класикою. Місце твору в світовій антивоєнній літературі.

ТЛ: поема в прозі.




56.




^ Еміграційна література

(огляд)

Еміграція українців за кордон у 1920-1940 рр. Утворення за кордоном літературно-мистецьких організацій, “празької поетичної школи” українських літераторів. Проза У.Самчука, Т.Осьмачки, І.Багряного, Д.Гуменної, Наталени Королевої та ін.

«Празька школа» поетів

(огляд)

“Празька школа” поетів, її представники (Є.Маланюк, Ю.Дараган, Л.Мосендз, О.Ольжич, О.Теліга, О.Лятуринська, О.Стефанович, Ю.Липа, Ю.Клен, Н.Лівицька-Холодна та ін.). Продовження ними модерністських традицій неоромантиків, неокласиків.

Збірка Ю.Дарагана “Сагайдак” (1925) як поетичний заспів “пражан”.

Головний герой їхніх творів — духовно сильна й вольова людина, національно свідомий українець, що мріє про незалежність України. Волелюбність, мужність, почуття відповідальності перед поневоленою батьківщиною, щирий патріотизм — основний пафос їхньої творчості.

1

57.




Євген Маланюк

“Стилет чи стилос?..”, “Знаю – медом сонця, ой Ладо…», “Істотне”, “Під чужим небом”, “Земна мадонна”

Життєвий і творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника “празької школи”. Поєднання неоромантичних, неокласичних, символістських та реалістичних тенденцій: збірки поезій “Стилет і стилос”, “Земля й залізо”, “Земна мадонна” та ін. Художнє осмислення в них проблем буття, ностальгічні мотиви, філософічність поезій.

Вірші про призначення поета й поезії в ранній творчості письменника. Роль поета-патріота в суспільному житті (“Стилет чи стилос?..”). Майстерне використання антитези у творі.

Своєрідний образ України як Степової Еллади у поезії Є.Маланюка (“Псалми степу”, “Варязька балада”). Аналіз вірша “Знаю – медом сонця, ой Ладо…»

2

58.




Філософські мотиви у поезії “Істотне”. Земне буття у космічному вимірі. Оригінальність метафор і порівнянь.

Туга за рідним краєм, мотиви самотності (“Під чужим небом”).

Художня майстерність віршів Є.Маланюка, оригінальність форми, особливості поетичного стилю.

Літературознавчі праці про Т.Шевченка, І.Франка, Лесю Українку, М.Хвильового (“Книга спостережень”).




59.




^ Улас Самчук

“Марія”, “Нарід чи чернь?”

Життєвий і творчий шлях письменника, втілення в його творах трагічної до­лі українського народу в ХХ ст. Участь в організації МУРу (Мистецького Українського Руху).

Автобіографічна основа роману «Юність Василя Шеремети». Публіцистика У.Самчука: народ і нація, проблеми формування національної свідомості (уривки зі статті “Нарід чи чернь?”).

Мемуарні твори: “На білому коні”, “На коні вороному”. Трилогія «Ост» – зображення тривалого шляху українського народу до свого визволення.

4

60.




Урок позакласного читання № 2. Трилогія “Волинь” — роман-хроніка, широке епічне полотно про долю українського селянства в першій третині ХХ ст. Образ Матвія Довбенка як символу справжнього сина українського народу. Показ формування національної самосвідомості на прикладі Володька.




61.




“Maрія” (роман-хроніка) як художній документ про життя селянської ро­ди­ни в Україні в умовах тоталітаризму. Зображення страшних картин го­ло­до­мору в Україні на прикладі однієї сім’ї. Утвердження у творі ви­со­ких моральних якостей українського народу, осуд тих, хто зрікається сво­го роду, нації.




62.




Образ Марії, її символічний зміст та спорідненість з біблійними обра­за­ми. Майстерність письменника у розкритті психології героїв, побудові дра­­­матичного сюжету. Пейзажні картини та художні деталі, їхня роль у творі.

TЛ: поглиблення поняття про роман (роман-хроніка, епопея).




63.




Контрольна робота з теми. Тести № 3.

1

64.




Урок розвитку мовлення (усно.) Складання анкети Марії («Марія» Улас Самчук).

1

ІІ семестр

^ Українська література 1940-1950 рр.

12

65.




Друга світова війна і участь у ній українських письменників (О.Гончар, М.Стельмах, А.Малишко та ін.), їхня трагічна загибель у боротьбі з фашистами (К.Герасименко, О.Ольжич, О.Теліга, М.Трублаїні та ін.).

Активізація патріотичної тематики, героїчного пафосу (“Слово про рідну матір” М.Рильського, цикл “Україно моя” А.Малишка), філософські мотиви в поезії (“Похорон друга” П.Тичини).

Засилля соцреалізму в мистецтві повоєнного періоду. Продовження репресій проти українських письменників: О.Довженка, Ю.Яновського, М.Рильського, В.Сосюри та ін.

Збагачення літератури новими жанрами (кіноповісті О.Довженка, “Мисливські усмішки” Остапа Вишні).

Українська література в еміграції. Проголошення гасла “Творення великої літератури”. Організація МУР (Мистецький український дух). Активізація в післявоєнний період творчості І.Багряного, У.Самчука, В.Барки, Є.Маланюка та інших письменників. Їхня публіцистична діяльність.

Відображення Другої світової війни в творчості українських письменників (О. Довженка, О.Гончара, Г.Тютюнника), її співзвучність із антивоєнними творами світової літератури.

1

66.




Олександр Довженко

“Україна в огні”, «Зачарована Десна», “Щоденник” (уривки)

Життєвий і творчий шлях письменника, кінорежисера, засновника поетичного кіно. Романтичне світобачення. Соцреалістичний канон і новаторський естетичний пошук. Національні та загальнолюдські проблеми у його творчості.

Кіномистецька спадщина. Кіноповісті Довженка як новий жанр у літературі, його характерні ознаки. Звернення до історичної долі країни, народних звичаїв і традицій (“Звенигора”), до загальнолюдських філософських проблем, змалювання складних процесів на селі перед початком колективізації, які призвели до руйнації національних традицій і моральних засад (“Земля”). Режисерська майстерність митця.

5

67.




Проблеми народу та війни, історичної пам’яті у кіноповісті “Україна в огні”. Несправедлива критика твору в сталінські часи та її тривалий шлях до читача. Доля народу крізь призму авторського бачення й оцінки, поєднання лірико-романтичного, виражального начала з публіцистикою.




68.




Образ Лавріна Запорожця як символу нескореності українського народу. Жіночі образи. Патріотичні мотиви, звеличення героїчного подвигу народу, утвердження його безсмертя.




69.




Оповідання та новели періоду війни. Романтичне змалювання людини в екстремальних умовах: “Ha колючому дроті”, “Воля до життя”, “Ніч перед боєм”.

Історія написання «Зачарованої Десни», її автобіографічна основа, сповідальність оповіді. Два ліричні герої: малий Сашко і зріла людина. Морально-етичні проблеми, порушені в кіноповісті.




70.




Урок позакласного читання № 1. Оповідання “Ніч перед боєм”.




71.




“Щоденник” О.Довженка — важливий історико-літературний документ епохи. Особливості художнього стилю О.Довженка.

Значення творчості О.Довженка як основоположника поетичного кіно. Визнання його таланту в світі.

ТЛ: кіноповість, публіцистичність.




72.




Іван Багряний (Лозов’ягін)

«Тигролови» (повторення), “Огненне коло”

Життєвий і творчий шлях письменника. Огляд поетичної та прозової спадщини митця.

Тривалий шлях художнього слова письменника до українського читача після заборони його творів в Україні.

3

73.




“Сад Гетсиманський” — “справжня енциклопедія радянської політичної в’язниці» (Ю.Шерех). Зображення в романі трагічних картин життя народу в умовах командно-адміністративної системи та невиправданих репресій на прикладі сім’ї Чумаків. Образ Андрія Чумака як людини високоморальних якостей і стійких ідейних переконань. «Тигролови» як зразок пригодницького роману (узагальнююче повторення).

ТЛ: поглиблення поняття про роман (пригодницький та соціально-психологічний романи).




74




Роман “Огненне коло”, змалювання в ньому національної трагедії в роки Другої світової війни (битви під Бродами). Образи Петра і Романа у творі, двох бойових побратимів, показ через їх сприйняття жахів війни. Особливості жанру (соціально-психологічний роман). Антивоєнне спрямування твору, його глибокий психологізм.

Домашній твір.




75




^ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1960-1990 рр.

Українська література в другій половині ХХ ст. “Закулісний” розвиток модернізму, опозиційні прояви різних стильових тенденцій. Офіційна реабілітація несправедливо забутих і репресованих письменників (П.Куліш, М.Костомаров, В.Самійленко, М.Вороний, О.Олесь, А.Кримський, Є.Плужник, Б.Антоненко-Давидович та ін.). Закордонне об’єднання українських письменників “Слово”, його роль у розвитку української літератури (В.Барка, Ю.Косач, Є.Маланюк, У.Самчук, О.Зуєвський, С.Гординський, літературознавці Г.Костюк, Ю.Шерех) та ін.

Явище “шістдесятництва” і пробудження національної свідомості в суспільстві.

Розвиток драматургії (О.Коломієць, Я.Стельмax, В.Врублевська).

Продовження репресій проти письменників на початку 1970-х років (І.Світличний, В.Стус, М.Руденко, І.Гнатюк, В.Марченко, Є.Сверстюк, І.Калинець та ін.), несправедлива критика окремих творів (“Собop” О.Гончара, “Мальви” Р.Іваничука, “Меч Арея” І.Білика та ін.), у яких порушувалися проблеми історичної пам’яті народу, формування його національної свідомості.

Збагачення української літератури перекладами iз зарубіжної літератури (Б.Тен, Г.Кочур, М.Лукаш).

Нью-Йоркська група письменників. Постшістдесятники. Українська “химерна” проза. Пошукове розмаїття літератури по шляху постмодернізму в 90-і рр. Публіцистичний виступ Л.Костенко “Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала” (уривок).

ТЛ: постмодернізм; соцреалізм, модернізм (повторення).

1

УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ 1960-1990-х рр.

19

76.




ПОЕТИ-ШІСТДЕСЯТНИКИ

Нова хвиля відродження української літератури на початку 1960-х років. “Шістдесятництво” як явище соціальне і культурологічне, його зв’язок із дисидентським рухом.

Ідейно-стильове розмаїття, тематична і формотворча новизна, пов’язана із новими явищами в художньо-мистецькому русі.

1

77.




^ Василь Симоненко

“Задивляюсь у твої зіниці…”, “Є тисячі доріг...”, “Я…”, “Є в коханні і будні, і свята...”, “Ікс плюс ігрек”, “Казка про Дурила”, «Люди – прекрасні…»

Творча біографія митця — “витязя молодої української поезії (О.Гончар).

Патріотичні мотиви як лейтмотив творчості В.Симоненка. “Лебеді материнства” як поетичний шедевр на патріотичну тему. Неповторний персоніфікований образ України у вірші “Задивляюсь у твої зіниці...”, патріотичний пафос поезії. Патріотичний синівський обов’язок ліричного героя перед своїм народом (“Є т