Реферат: Програма для професійно-технічних навчальних закладів України Пояснювальна записка

Міністерство освіти і науки України

Науково-методичний центр професійно-технічної освіти

Українська література


Програма
для професійно-технічних навчальних закладів України

Пояснювальна записка

Українська література як навчальний предмет і як мистецтво слова несе в собі потужний заряд духовної енергії, що здатна впливати на людську особистість, зокрема на молодь, що навчається. Саме література як вид мистецтва спроможна через слово від покоління до покоління передавати загальнолюдські цінності, позитивно впливати на формування світогляду, інтелекту, творчих здібностей особистості., відтворювати духовний світ української людини. Література як вид мистецтва допомагає формувати, збагачувати внутрішній світ учня, впливає на його свідомість, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей.

Основним завданням викладача української літератури в ПТНЗ є виховання національної самосвідомості, гідного почуття громадянина України, гордої приналежності до свого роду, родини, до української нації.

Українська література як предмет має виконувати естетичну, пізнавальну та виховну функції. Адже кожен твір, запропонований програмою, не лише відображає певну історичну дійсність і людину в ній, її внутрішній світ, а й має виховувати нову українську людину, вільну, розкріпачену в своєму самовираженні, розвинену духовно, морально, етично, естетично.

Уроки української літератури в умовах демократичної, відновленої держави повинні формувати оптимістичні, творчі настрої нового покоління, високі риси шляхетності та лицарства.

Аналіз художнього твору має викликати радість спілкування учня з мистецтвом, збуджувати патріотичні почуття, формувати стійкі переконання, розвивати творче самостійне мислення.

Завдання викладача – повернути втрачений престиж національної літератури, позбутися нав’язаного комплексу її меншовартості, виховати активного, естетично розвиненого та вимогливого її читача. Педагог усіма засобами навчання має переконати учня, що українська література – самобутня і цікава, українська мова – багата і прекрасна, а український народ – талановитий народ.

Програма курсу української літератури для ПТНЗ розрахована на 70 годин.

Запропонований курс є системно-історичним. У ньому учні ПТНЗ ознайомляться з основними тенденціями довголітнього розвитку національної літератури.

З цією метою програма побудована з невеликих оглядових розділів. До списку включено твори, найпоказовіші для розкриття творчої індивідуальності того чи іншого письменника.

Твори для оглядового ознайомлення, текстуального вивчення, вивчення напам’ять та самостійного опрацювання вказані орієнтовно.

Викладачу надається право вносити зміни в розподіл часу на вивчення розділів або тем, обгрунтовано змінювати послідовність їх вивчення відповідно до своїх методичних уподобань і досвіду та в залежності від рівня підготовленості учнів.

Основними концептуальними чинниками програми є:

– виховання людини нового часу, національно свідомої, високоосвіченої, творчої, гуманної;

– виховання естетично розвиненого читача української літератури, людини, спроможної підносити авторитет і престиж української літератури в загальносвітовому контексті.


Програма побудована на оглядовому розгляді творів найпрезентабельніших представників різних культурологічних епох, стилів, течій і має рубрики:

– Міжлітературні зв’язки;

– Теорія літератури;

– Для вивчення напам’ять;

– Для додаткового читання;

Рекомендована література.


Пропонована програма не є догмою. Її структура є відкритою як для вибору викладачем відповідних текстів, так і їх тлумачення. Викладач може міняти місцями твори, що пропонуються для обов’язкового та додаткового вивчення. Так, наприклад, замість “Жовтого князя” В. Барки можна вивчати “Марію” У. Самчука чи “Старший боярин” Т. Осьмачки, а години, запропоновані для В. Шевчука, додати, скажімо, до розгляду поезій Ліни Костенко.

Запропонована кількість годин на вивчення тієї чи іншої теми є орієнтовною, і викладач може її змінювати, проте в межах 70 годин, визначених Типовою базисною структурою навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ, міняти місцями твори, що пропонуються для додаткового та обов’язкового вивчення, виходячи з можливостей та читацьких інтересів учнів.

Викладачі ПТНЗ обов’язково повинні пов’язувати основні принципи укладання навчального матеріалу з літератури з особливостями системи професійно-технічної освіти, формувати мету й завдання курсу української літератури, виходячи саме з цього. Кожне заняття має стати уроком людинознавства та високої духовності.


Орієнтовний

тематичний план навчального курсу

з української літератури для ПТНЗ


№

Тема

Кількість годин

1.


Вступ. Українська література у світовому контексті, її особливість на загальноєвропейському рівні.

Література 70-90 років ХІХ ст.

1


2.

Іван Нечуй-Левицький (1838-1918)

“Кайдашева сім’я”

2

3.

Панас Мирний (1849-1920)

“Хіба ревуть воли, як ясла повні”

2

4.

Іван Тобілевич (Карпенко-Карий) (1845-1907)

“Сава Чалий”

2

5.

Михайло Старицький (1840-1904)

“Виклик”, “Гетьман”, “Талан”

2

6.

Іван Франко (1856-1915)

“Сікстинська Мадонна”, “Гімн”, “Безмежнеє поле в сніжному завою…”, “Чого являєшся мені…”, “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, “Легенда про вічне життя”, “Мойсей”, “Перехресні стежки”.

4

7.

Тематичне оцінювання

1

8.


Українська література ХХ ст. 10-ті роки.

Михайло Коцюбинський (1864-1913)

“Інтермеццо”, “На камені” (за вибором), “Тіні забутих предків”.

3

9.

Ольга Кобилянська (1863-1942)

“Людина”

2

10.

Василь Стефаник (1871-1936)

“Камінний хрест”, “Марія”

2

11.

Леся Українка (1871-1913)

“Contra spem spero”, “І все-таки до тебе думка лине…”, “To be or not to be?”, “І ти колись боролась, мов Ізраїль…”, “Хвиля”, “Лісова пісня”, “Бояриня”.

4

12.

Розвиток мовлення. Твір.

1

13.

Микола Вороний (1871-1938)

“Іванові Франкові”, “Блакитна панна”, “Vae Victis”, “Інфанта” (оглядово)

1

14.

Олександр Олесь (Кандиба, 1878-1944)

“З журбою радість обнялась…”, “Чари ночі”, “Любов”, “О слово рідне! Орле скутий!..”, “Лебідь”, “По дорозі в казку”.

2

15.

Володимир Винниченко (1880-1951)

“Момент”

2

16.

Література рідного краю

Ознайомлення з художніми творами митців рідного краю.

1

17.

Підсумковий урок. Тематичне оцінювання.

1

18.


Українська література з 20-х по 50-ті роки ХХ століття (оглядово)

Павло Тичина (1891-1967)

“Арфами, арфами…”, “Подивилась ясно…”, “О, панно Інно…”, “Ви знаєте, як липа шелестить…”, “Одчиняйте двері…”, “Пам’яті тридцяти”

1

19.

Максим Рильський (1895-1964)

“Молюсь і вірю. Вітер грає…”, “Коли усе в тумані життєвому”, “Солодкий світ”, “Запахла осінь в’ялим тютюном”, “Ластівки літають, бо літається”.

1

20.

В. Сосюра. Інтимна лірика. “Мазепа”.

1

21.

Микола Хвильовий (Фітільов, 1893-1933)

“Я (романтика)”, “Сентиментальна історія”

3

22.

Григорій Косинка (Стрілець, 1899-1934)

“В житах” або “Мати” (за вибором)

1

23.

Юрій Яновський (1902-1954)

“Майстер корабля”, “Подвійне коло”, “Дитинство”

2

24.

Валер’ян Підмогильний (1901-1937)

“Місто” або “Невеличка драма” (за вибором)

2

25.

Микола Куліш (1892-1937)

“Мина Мазайло”

2

26.

Богдан-Ігор Антонич (1909-1937)

“Автопортрет”, “Вишні”, “Зелена євангелія”, “Дороги”, “Різдво”

1

27.

Євген Маланюк (оглядово)

1

28.

Улас Самчук. “Марія”

1

29.

Іван Багряний (Лозов’ягін, 1906-1963)

“Тигролови”

1

30.

Олександр Довженко (1894-1956)

“Україна в огні”, “Зачарована Десна”

2

31.

Розвиток мовлення. Тематичне оцінювання.

1

32.

Українська література другої половини ХХ ст. Поетичне гроно шістдесятників (оглядово)

1

33.

Ліна Костенко (нар. 1930)

“Страшні слова, коли вони мовчать”, “Українське альфреско”, “Недумано, негадано”, “І не минає, не минає!”, “Виходжу в сад, він чорний і худий…” (за вибором), “Маруся Чурай”

2

34.

Олесь Гончар (1918-1995)

“Модри Кашень” або “За мить щастя”, “Людина і зброя” або “Собор” (за вибором)

2

35.

Павло Загребельний (нар. 1924)

“Диво”

2

36.

Григір Тютюнник (1931-1980)

“Оддавали Катрю”, “Три зозулі з поклоном”

2

37.

Василь Стус (1938-1985)

“Посоловів од співу сад”, “Мені зоря сіяла нині вранці”, “На колимськім морозі калина”, “Крізь сотні сумнівів я йду до тебе”, “Господи, гніву пречистого…”, “О земле втрачена, явися” (за вибором)

2

38.

Розвиток мовлення.

1

39.

Сучасна “молода” українська література (90-і рр. ХХ ст.) (оглядово)

1

40.

Українська інтимна лірика ХХ ст. Література рідного краю

1

41.

Підсумковий урок. Підсумкове оцінювання

1




Всього:

70 год.


Текстуальне вивчення – 65 год.

Розвиток мовлення – 2 год.

Тематичне та підсумкове оцінювання – 3 год.
Вступ


Українська література в світовому контексті, її вимушена історична місія, особлива роль у житті поновленої нації.


^ Література 70-90 років ХІХ ст.


Суспільно-політичні умови розвитку української літератури у 70 роках ХІХ ст. Новий етап національно-визвольного руху.

Просвітницькі ідеї в суспільному русі і в літературі 70 – 90 років ХІХ ст. Розвиток реалізму і натуралізму, пізній романтизм.

Розвиток української поезії. Роль І.Франка в українській поезії кінця ХІХ ст. Поглиблення змісту, збагачення форми в творчості П.Куліша, Я.Щоголева, Л.Глібова, М.Старицького, Олени Пчілки, І.Манжури, Б.Грінченка, В.Самійленка, П.Грабовського.

Інтенсивний розвиток прози. Становлення жанрів великої прози - соціально-побутова повість, соціально-психологічний роман, соціально-психологічна повість. Велика проза Б.Грінченка. Проблематика життя української інтелігенції другої половини ХІХ ст. у прозових творах Олени Пчілки (повість “Товаришки”).

Організація першого професійного українського театру. Діяльність корифеїв українського театру М.Кропивницького, М.Старицького, І.Карпенка-Карого, М.Садовського, П.Саксаганського, М.Заньковецької.

Новаторство драматургії І.Франка. Історичні драми М.Старицького, Б.Грінченка.


^ Міжлітературні зв’язки. Традиції В.Скотта в романах М.Старицького. художній досвід російської прози (І.Тургенєв) і повісті Б.Грінченка. Традиції драматургії Ж. – Б.Мольєра, В.Шекспіра, Ф.Шіллера в українській літературі 70-90 років ХІХ ст.


^ Для додаткового читання: Грінченко Б. Оповідання. Повісті. Олена Пчілка “Товаришки”, “Соловйовий спів”, “Півтора оселедця”. Кропивницький М. “Олеся”.

Грінченко Б. “На ясні зорі”.


Рекомендована література:

Історія української літератури ХІХ ст. – Кн.З. – К., 1997.

Камінчук О. Олена Пчілка: аспекти творчої діяльності // Слово і час. – 1999. - №6.

Киричок М. Марко Кропивницький: Нарис життя і творчості. – К., 1985.

Хропко П. Українське літературне життя 70-90 років ХІХ ст. // Дивослово. – 1994. - №3.



Іван Нечуй-Левицький (1838-1918)

“Кайдашева сім’я”

(2 год.)


Життєвий і творчий шлях письменника. Період творчого піднесення (повісті “Микола Джеря”, “Кайдашева сім’я”, “Бурлачка”). Історичні романи “Князь Єремія Вишневецький”, “Гетьман Іван Виговський”. Жанрове багатство прози І.Нечуя-Левицького.


“Кайдашева сім’я” – соціально-побутова повість-хроніка. Сюжет. Актуальність проблеми (стосунки батьків і дітей). Українська ментальність в обставинах колективно-патріархального способу життя. Розмаїття характерів, особливість їх змалювання. Гумористичне начало у творі, авторська позиція. Оцінка повісті І.Франком.


^ Теорія літератури. Поняття про соціально-побутову повість. Реалізм. Засоби змалювання комічного.


Для додаткового читання: “Гетьман Іван Виговський”, “Хмари”.


Рекомендована література:

Білецький О. Іван Семенович Левицький (Нечуй)// Білецький О.І. Зібрання праць: У 5-ти т. –Т.2. – К., 1965.

Крутікова Н. У світі художньої правди і краси // Нечуй-Левицький І. Твори: У 3х т. – Т.1. –К., 1988.

Міщук Р. Співець душі народної: до 150 – річчя від дня народження І.С. Нечуя-Левицького. –К., 1987.

Хропко П. Романи І. Нечуя-Левицького з життя інтелігенції // Українська мова і література в школі. – 1988. -№11.



Панас Мирний (1849-1920)

“Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

(2год.)


Життєвий і творчий шлях письменника.

Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – перший соціально-психологічний роман в український літературі. Творча історія роману. Женевська першопублікація (1880). Персонажна багатоликість роману. Широта представлення народного життя. Образ головного героя Ничипора Варениченка.

Проблема пошуків людиною ідеалу (для Чіпки – правда) на витоках і розвитку “пропащої сили”. Неоднозначність і суперечливість образу Чіпки.

Еволюція Чіпки (від правдошукацтва до розбійництва). Жіночі образи роману (Галя – дружина Чіпки, Мотря – мати Чіпки). Поетизація жіночих характерів. Роман Панаса Мирного – свідчення великих можливостей української прози у художньому дослідженні дійсності.

Робота над окремими розділами роману (за вибором).


^ Теорія літератури. Соціально-психологічний роман.


Для додаткового читання: “Лихі люди”.


Рекомендована література:

Білецький О. Панас Мирний // Білецький О.І. Зібрання праць: У 5-ти т. — Т. 2. — К., 1963.

Черкаський В. Художній світ Панаса Мирного. – К., 1989.

Міщук Р. Реалізм Панаса Мирного і проблема художньої розповіді // Проблеми історії та теорії реалізму української літератури ХІХ – поч. ХХ ст. – К., 1991.

Сиваченко М. Корифей української прози. – К., 1967.

Черкаський В. Художній світ Панаса Мирного . –К., 1989.



Іван Тобілевич (Карпенко-Карий) (1845-1907)

“Сава Чалий”

(2 год.)


Життєвий і творчий шлях Івана Карпенка-Карого. Світогляд письменника. Поєднання літературної творчості драматурга з акторською, режисерською і громадською діяльністю.

Іван Карпенко-Карий – організатор українського професійного театру.

Драматургічне новаторство Карпенка-Карого. Жанрова різноманітність: трагікомедія (“Сто тисяч”, “Мартин Боруля”), соціально-психологічна драма (“Безталанна”), історична трагедія (“Сава Чалий”). Сценічність п’єс І.Тобілевича, театральні постановки.


Історична драма “Сава Чалий” – одне з вершинних явищ української драматургії ХІХ ст. Історична основа твору – національно-визвольна боротьба в Україні на початку ХVІІ ст., гайдамацький рух. Головний герой п’єси “Сава Чалий” – історична особа, один із керівників козацького війська. Образ Сави Чалого – розкриття трагічної самотності неординарної особистості. Зображення страждання героя через дії проти власних переконання, його душевний стан. Суперечність між метою і засобами боротьби.

Шмигельський – шукач мирних, гуманних шляхів розв’язання конфлікту між селянами та шляхтою. Образ Гната Голого.

Значення творчості Івана Тобілевича для розвитку української драматургії.


^ Міжлітературні зв’язки. Драматургічна трагедія Ж.-Б.Мольєра (комедія “Міщанин-шляхтич”) у п’єсах І.Тобілевича та його новаторство.


Теорія літератури. Жанри драматичного твору.


Для додаткового читання: “Хазяїн”, “Мартин Боруля”.


Рекомендована література:

Галабутська Г. Життєві і творчі обрії Карпенка-Карого // Дивослово. – 1995. – № 12.

Мороз Л. Іван Карпенко-Карий (Іван Тобілевич) // Історія української літератури: ХІХ ст. – Кн. 3. – К., 1997.

Рильський М. Гордість української драматургії: Про творчість Карпенка-Карого // Рильський М. Статті про літературу. – К., 1980.

Слоньовська О. “Що ми знайшли на полі бою, де воювали між собою самі свої” // Слоньовська О. Конспекти уроків з української літератури: Нове прочитання творів. 9 клас. – К., 2000.



Михайло Старицький (1840-1904)

“Виклик”, “Гетьман”, “Талан”

(2 год.)


Подвижницька громадсько-культурна діяльність поета, прозаїка, драматурга, перекладача, актора, режисера й організатора українського театру. Творчий шлях М.Старицького як шлях одного з перших на ниві національного, культурного відродження України.

Поезія М.Старицького як єднальна ланка між традицією поетичного мислення др. пол. ХІХ ст. і новаторськими пошуками поч. ХХ ст. Новаторство Старицького-поета. І.Франко про поезію М. Старицького. “Виклик” (“Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна…”) – взірець романтичної пісенної лірики. Балада “Гетьман” – художній прийом казки та фантастики для героїзації минулого та звернення до подій сучасного.

Драматургія Старицького (“Чорноморці”, “За двома зайцями”). Творча співпраця з М. Лисенком. Історичні п’єси (“Оборона Буші”, “Маруся Богуславка”), драма ідей (“Остання ніч” та ін.).

Драма “Талан” – перлина драматургії Старицького, присвячена Марії Заньковецькій.

Образ Марії Лучицької. Драматичне становище тогочасного українського театру. Проблема вибору між служінням мистецтву (сцені) і особистим (сімейним) щастям.

Прозова творчість М. Старицького. Історія України – основна тема прози Старицького. М. Старицький – зачинатель українського історико-пригодницького роману (“Молодість Мазепи”, “Богдан Хмельницький”).

Значення творчості М. Старицького для розвитку української літератури і театру.


^ Міжлітературні зв’язки. Типологічна спорідненість образів В. Скотта “Айвенго” і роману М. Старицького “Молодість Мазепи”. Перекладацька діяльність Старицького (Г.-Х. Андерсен, В. Шекспір, Дж. Байрон, І. Крилов).


^ Для вивчення напам’ять: “Виклик”.


Для додаткового читання: “Остання ніч”, “Молодість Мазепи”, “Кармелюк” (за вибором).


Рекомендована література:

1. Комишанченко М. Михайло Старицький (Літературний портрет). К., 1968;

2. Левчик Н. Мороз Л. Михайло Старицький // Історія української літератури: ХІХ ст. Книга третя. — К., 1997;

3. Левчик Н. Історична проза М. Старицького: далекі образи – близькі ідеї // Слово і час. — 1990, № 12;

4. Левчик Н. Повернення з небуття: Романи “Молодість Мазепи” і “Руїна” в контексті світоглядно-естетичних концепцій історичної прози М. Старицького // М. Старицький. Молодість Мазепи. Руїна. К., 1997;

5. Франко І. Михайло Петрович Старицький // Зібрання творів: В 50 т. — К., 1982. — Т. 33.


Іван Франко (1856-1915)

“Сікстинська Мадонна”, “Гімн”, “Безмежнеє поле в сніжному завою…”, “Чого являєшся мені…”, “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, “Легенда про вічне життя”, “Мойсей”, “Перехресні стежки”

(4 год.)


Іван Франко – письменник, вчений, громадський діяч. “Велетень думки і праці” (М. Возняк).

Життєвий і творчий шлях. Бориславський цикл повістей і оповідань. Поетична творчість Івана Франка (збірки “З вершин і низин”, “Зів’яле листя”). Драма “Украдене щастя”.

Сонет у творчості І.Франка (“Сікстинська Мадонна” – символ вічної жіночності, материнства, краси).

“Гімн” (“Замість пролога” до збірки “З вершин і низин”) – вираз незламного оптимізму, віри в оновлення життя, своєрідний гімн українського народу (музична інтерпретація М. Лисенком).

Поезії “Безмежнеє поле в сніжному завою…”, “Ой ти, дівчино, з горіха зерня…”, “Чого являєшся мені” – зразки інтимної лірики.

“Легенда про вічне життя” – роздуми про доцільність безсмертя людини, взаємне кохання як критерій щастя, неможливість його досягнення.


^ Поема “Мойсей” – одна з вершин художньої творчості І. Франка. Проблематика твору: історичний шлях нації, визначна особистість як її провідник, пробудження національної свідомості, історичної пам’яті. Біблійна основа сюжету поеми. Авторський пролог до поеми як заповіт українському народові.

Соціально-психологічна повість “Перехресні стежки”.


^ Теорія літератури: Алітерація, анафора, риторичні запитання.


Для вивчення напам’ять: З “Зів’ялого листя” (за вибором), “пролог до поеми “Мойсей”.


^ Міжлітературні зв’язки: І. Франко та світовий літературний досвід (О. Бальзак, Е. Золя, Г. Флобер, Т. Драйзер, Л. Толстой, Ф. Достоєвський).


Для додаткового читання: “Украдене щастя”, “Сойчине крило”.


Рекомендована література:

1. Вервес Г.Д. Іван Франко і світова література // Українська література в загальнослов'янському і світовому контексті: У 5-ти т. – К., 1987. — Т.1;

2. Денисюк І.О. До проблеми новаторства новелістики І.Франка // Укр. літературознавство. – 1986. – Вип.46;

3. Гром’як Р. Повість І. Франка “Перехресні стежки” у світлі його праці “Із секретів поетичної творчості” // Укр. літературознавство. — 1969. — Вип. 7;

4. Ільницький М. Все, що мав у житті: Повість Івана Франка “Перехресні стежки” в світлі авторської особистості. // Жовтень. — 1986. — № 8;

5. Жулинський М. Від традицій ХІХ ст. до ранніх пошуків ХХ ст. та Іван Франко // Сучасність. – 1997. -№5.

6. Павличко Д. З глибин душі // Франко І. Зів’яле листя. — К., 1985;

7. Погребенник Ф.П. З вірою в силу духа народного (Поема І. Франка “Мойсей”) // Укр. мова і література в школі. — 1986. — № 8.


Тематичне оцінювання

(1 год.)


Українська література ХХ ст. 10-ті роки


Формування і розвиток українського модернізму, його основні риси (О. Кобилянська, М. Коцюбинський, В. Стефаник, Леся Українка, М. Вороний, О. Олесь, Б. Лепкий). Роль журналів “Дзвін”, “Українська хата”, “Літературно-науковий вісник” у розвитку модерністських тенденцій.

^ Борис Грінченко – письменник, педагог, просвітницький діяч, літературознавець, лексикограф, історик, популяризатор світової класики, автор “Словаря української мови” (в 4-х томах). Панорама життя тогочасного села в повістях “Серед темної ночі”, “Під тихими вербами”, про українську інтелігенцію (“Соняшний промінь”).

^ Богдан Лепкий (оглядово про життя та творчість). Поезія Лепкого: від романтизму до символістської самотності людини. Її елейність та пісенність (“Журавлі”). Прозова творчість (оповідання, історичні повісті, епопея “Мазепа”).


^ Міжлітературні зв’язки: Українська поезія поч. ХХ ст. і французький (Ш. Бодлер, П. Верлен, А. Рембо) та російський (В. Брюсов, К. Бальмонт, О. Блок) символізм. Вплив К. Гамсуна, М. Пруста на прозу поч. ХХ. ст. Типологічна спорідненість з російською імпресіоністичною новелою (І. Бунін, А. Чехов).


Рекомендована література:

Розсипані перли. Поети “Молодої музи”, - К., 1991.

Історія української літератури ХХ століття. – Кн. 1. – К., 1993.

Кузнецов Ю. Імпресіонізм в українській прозі кінця ХІХ – початку ХХ ст. (проблеми естетики і поетики). – К., 1995.

Горак Р. Трагедія Богдана Лепкого // Дзвін, 1990. — № 10.

Ільницький М. “Найпопулярніша постать на галицькому грунті…” // Лепкий Б. Твори: У 2-х т. — К., 1991.

Погребенник Ф. Богдан Лепкий // Лепкий Богдан. Твори: В 2-х т. — Т. 1. — К., 1997; Шумило Н. Богдан Лепкий на перехресті традиційного й нового // Слово і час. — 2000. № 9-10.

Історія української літератури ХІХ ст. — Кн. 3. – К., 1997; Погрібний А. Життя і творчість Бориса Грінченка // Дивослово, 1994, № 3.



Михайло Коцюбинський (1864 –1913)

“Інтермеццо”, “На камені” (за вибором),

“Тіні забутих предків”

(3 год.)


Життєвий і творчий шлях письменника. Гуманізм світогляду. Еволюція стилю митця від просвітницьких тенденцій до модерністичних (від “Хариті”, “Маленького грішника”, “Дорогою ціною” до “Intermezzo”).

^ Повість “Тіні забутих предків”. Зображення гуцульського побуту. Іван та Марічка – поетичні натури, залюблені в красу природи, музики і пісні, розповідь про їхнє кохання. Образ природи в повісті.

“Інтермеццо” – психологічна новела з автобіографічною основою.

“На камені”. Поетичність образів Фатьми та Алі. Контраст краси глибокого почуття та деспотизму звичаїв.


^ Теорія літератури. Новела.

Міжлітературні зв’язки. Проза М.Коцюбинського в контексті творів К.Гамсуна, Е. і Ж. Гонкури, А.Шніцлера).


Для додаткового читання: “Цвіт яблуні”, “Сміх”, “Сон”, “Дебют”.


Рекомендована література:

Агеєва В. Імпресіоністична поетика Михайла Коцюбинського // Слово і час. – 1994. -№9-10.

Пахаренко В. “Над берегами вічної ріки” // Дивослово. -1994. - №7.

Кузнецов Ю. Поетика прози Михайла Коцюбинського – К., 1989.

Кузнецов Ю., Орлик П. Слідами феї Моргани:

Вивчення творчості Коцюбинського в школі – К., 1990.

Черненко О. Михайло Коцюбинський – імпресіоніст. – Мюнхен, 1997.

Кузнецов Ю. Імпресіонізм як мрія про гармонію (на прикладі новели М. Коцюбинського “Intermezzo”. // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 1999. – № 2.



Ольга Кобилянська (1863-1942)

“Людина”

(2 год.)


Життєвий і творчий шлях письменниці.

Проза О.Кобилянської – найяскравіша модель раннього українського модернізму. ^ Повість “Земля” (1901). Психологічне трактування вічної проблеми землі. Трагічна історія родини Федорчуків. Роль соціальних обставин. Тема жіночої емансипації (повісті “Людина”, “Царівна”, оповідання “Некультурна”). Ідея краси вільної душі, аристократизм духу – провідний мотив творчості письменниці.


^ Повість “Людина”. Проблема вільного життєвого вибору, рівноправності жінки в суспільстві. Неоромантична ідея життя за велінням власної душі, за своїми переконаннями і поглядами (гармонія ідеалу та дійсності). Кохання як духовна світоглядна спільність. Шлюб за вільним, свідомим вибором. Образ Олени – неоромантичний ідеал сильної вольової особистості. Душевне благородство, вірність почуттю.


^ Теорія літератури. Поняття про модернізм.


Міжлітературні зв’язки. Широкий контекст світової літератури і творчість О.Кобилянської (Г.Ібсен, К.Гамсун, І.-П. Якобсен, І.Тургенєв, Ф.Достоєвський, М.Метерлінк, Ф.Шіллер, Г.Гейне).


^ Для додаткового читання: “Царівна”, “Земля”.


Рекомендована література:

1. Гундорова Т. Початок ХХ ст. Загальні тенденції художнього розвитку // Історія української літератури ХХ ст. Кн. 1. — К., 1993.

2. Ковальчук О. Письменницька позиція в повісті О. Кобилянської “Земля” // Дивослово. – 1993. - №2.

3. Погребенник Ф. Ольга Кобилянська // Історія української літератури. В 2 т. — К., 1987 — Т.1.

4. Филипович П. Спустошена ідилія (“Земля” О. Кобилянської); Ольга Кобилянська в літературному оточенні // Филипович П. Літературно-критичні статті. – К., 1991.


Василь Стефаник (1871-1936)

“Камінний хрест”, “Марія”

(2 год.)


Життєвий і творчий шлях письменника. Творча співдружність В. Стефаника з Л.Мартовичем і Марком Черемшиною. (“Покутська трійця”). Новелістика Стефаника – яскравого представника “нової школи” (І. Франко) в українській прозі. Трагічна подія (ситуація) як композиційний центр новел Стефаника (“Новина”, “Катруся”, “Камінний хрест”, “Палій”, “Сини” та ін.).


^ Новела “Камінний хрест” – психологічне розкриття теми еміграції. Драматизм конфлікту. Образ Івана Дідуха.


“Марія”. Історична основа новели. Образ селянки Марії, матері-страдниці. Патріотична ідея єдності українського народу. Ліризм твору.


^ Для додаткового читання: “Катруся”, “Підпис”, “Святий вечір”, “Сини”, “Палій”.


Рекомендована література:


Єфремов С. Стефаник і його школа. // Історія українського письменства. –К., 1995.

Кучинський М. Стильові особливості новел В.Стефаника … // Дивослово. –1995. - № 5-6.

Музичка М.Штрихи до біографії В.Стефаника // Дивослово. – 1995. - №5-6.

Конспекти уроків з української літератури: 10 клас. –К., 2000.

Хропко П.Василь Стефаник // Українська література: 10 клас. – К., 1997.

Грицюта М. Василь Стефаник // Історія української літератури : У 2х т. – Т.1. – К., 1987.

7. Черненко О. Імпресіонізм та експресіонізм // Українське слово. Хрестоматія… — К., 1994.

8. Погребенник Ф. У консуляті. До 120-річчя з дня народження Василя Стефаника // Сучасність, 1991. — № 5.

9. Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ – поч. ХХ ст. — Львів, 1999.


Леся Українка (1871-1913)

“Contra spem spero”, “І все-таки до тебе думка лине…”, “To be or not to be?”, “І ти колись боролась, мов Ізраїль…”, “Хвиля”, “Лісова пісня”.

(4 год.)


Життєвий і творчий шлях. Роль родини, культурного оточення і самоосвіти у формуванні світобачення письменниці. Неоромантичний світогляд Лесі Українки.

Збірки поезій “На крилах пісень”, “Думи і мрії”, “Відгуки”. Образний світ неоромантичної поезії Лесі Українки.

“Contra spem spero”. Світоглядна декларація сильної вольової особистості.

“І все-таки до тебе думка лине…” Глибина патріотичного почуття.

“To be or not to be?” (“Бути чи не бути?..”). Світоглядний вибір творчої особистості. Творчість – сенс життя митця.

“І ти колись боролась, мов Ізраїль…” – використання біблійних мотивів і образів у громадянській ліриці.

“Хвиля” – зразок пейзажної лірики Лесі Українки.


Драматургічна спадщина письменниці (“Камінний господар”, “Лісова пісня”, “Бояриня”). Біблійні, міфологічні, історичні, літературні джерела сюжетів.

^ Драма-феєрія “Лісова пісня”. Конфлікт між буденністю і високими пориваннями душі, дійсністю і мрією. Ідея єдності людини і природи. Кохання Мавки і Лукаша як розквіт творчих сил людини.


Значення творчості Лесі Українки для розвитку української літератури.


^ Міжлітературні зв’язки. Поетична традиція Г.Гейне в ліриці Лесі Українки. Типологічна спільність “Лісової пісні” із західноєвропейською драмою (М.Метерлінк, Г.Гауптман).


^ Теорія літератури. Поняття про неоромантизм. Жанр драматичної поеми, драми-феєрії.


Для вивчення напам’ять: “Лісова пісня” (прикінцевий монолог Мавки).


^ Для додаткового читання: “Хотіла б я піснею стати…”, “Романс”, “Кассандра”, “Стояла я і слухала весну”.


Рекомендована література:

Бетко І. Біблія як джерело ідей у творчості Лесі Українки // Слово і час. – 1991. - №3.

Борисюк Т. “Лісова пісня” Лесі Українки… // Слово і час. – 1990. - №3.

Давидюк В. Позатекстова міфологічна символіка “Лісової пісні” // Дивослово. –1994. -№2.

Драй – Хмара М. Боярина // Леся Українка. Бояриня. – К., 1991.

“Хотіла б я піснею стати”: Матеріали для проведення позакласного часу з теми “Леся Українка та музика” // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях і колегіумах. – 2000. - №2 (журнал, присвячений Лесі Українці).

Криловець А. “Сім струн я торкаю” // Дивослово. — 1995. — № 7.

Шевчук Т. Тестові завдання до теми “Творчість Лесі Українки” // Дивослово. — 1995. — № 8.

Геник-Березовська З. Драматична творчість Лесі Українки в тогочасному літературному контексті // Геник-Березовська З. Грані культур: Бароко. Романтизм. Модернізм. — К., 2000.


Розвиток мовлення

(1 год.)


Микола Вороний (1871-1938)

“Іванові Франкові”, “Блакитна панна”, “Vae victіs”,

“Інфанта” (оглядово)

(1 год.)


Життєвий і творчий шлях. Еміграція письменника, його переслідування радянським режимом після повернення в Україну.

Вороний ­– “ідеолог” модернізації української літератури. Творча еволюція від романтизму (“Євшан-зілля”) до неоромантизму (“Блакитна панна”) та символізму (“Vae victіs”).

“Іванові Франкові”. Мотив необхідності бути митцем і громадянином.

“Vae victіs”. Проблема самотності людини в суспільстві, незахищеності, марності земного життя людини.

“Блакитна панна”. Неоромантичне звеличення краси природи. Єдність краси природи і мистецтва.

Поетика символізму у вірші “Інфанта”. Узагальнено-ідеалізований жіночий образ як сюжетний центр вірша.


^ Міжлітературні зв’язки: Вплив французького (А. Рембо, П. Верлен, Ш. Бодлер) і російського (К. Бальмонт, О. Блок, Б. Брюсов) символізму на М. Вороного. Використання біблійної символіки.


^ Для вивчення напам’ять: “Блакитна панна”.

Для додаткового читання: “Мавзолей”, “Ти не любиш мене…”.


Рекомендована література:

Білецький О. Микола Вороний (критико-біографічний нарис) // Микола Вороний. Поезії. – К. – 1929.

Вервес Г. Поет повертається на Батьківщину // Вороний Микола: Твори. — К., 1989. — с. 5-22.

Вервес Г. Микола Вороний // Микола Вороний. Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика. – Серія “БУЛ”. –К., 1996.



Олександр Олесь (Кандиба, 1878 – 1944)

“З журбою радість обнялась…”, “Чари ночі”, “Любов”,

“О слово рідне! Орле скутий!..”, “Лебідь”,

“По дорозі в казку”

(2 год.)


Життєвий і творчий шлях поета. Причини еміграції. Неоромантичне світовідчуття поета. Прагнення до гармонії людини і природи. Тенденції символізму – обоготворення жіночого образу, трагічне світовідчуття людини в час панування сил зла.


“З журбою радість обнялась…” Роздум про багатогранність життя та єдність контрастів у ньому. Поєднання жанрових ознак вірша-роздуму і романсу.

^ Романс “Чари ночі”. Провідний мотив – насолода щастям від миті життя.

“Любов” (“О, не дивуйсь, що ніч така блакитна…”). Емоційна співзвучність природи і кохання. Роздуми про власні відчуття від прочитаного вірша.

“О слово рідне! Орле скутий…” Патріотизм, осуд національного безпам’ятства, зневаги до рідного слова.

“Лебідь” – заклик до свободи, національного відродження.

Драматичний етюд “По дорозі в казку”. Казка як омріяний людством ідеал життя. Дорога в Казку – прагнення до кращого життя.

Проблема вождя і маси. Лідер як духовно сильна особистість. Порівняльна характеристика “По дорозі в Казку” Олександра Олеся і “Мойсея” І. Франка.


^ Міжлітературні зв’язки. Біблійно-християнська символіка у О. Олеся. Перегуки з творчістю Дж. Байрона, П.- Б. Шеллі, М. Метерлінка, Г. Гауптмана, Г. Ібсена.


^ Для вивчення напам’ять: поезія О.Олеся (за вибором).


Для додаткового читання: “Ой була на світі та удівонька…”, “Моїй матері”, “Танець життя”, “Ніч на полонині”.


Рекомендована література:

Дем’янівська Л. Символізм як один із напрямів української літератури (Драми Олександра Олеся) // Українська мова і література в школі. – 1992. -№9-10.

Єфремов С. На початку нового віку: Олесь // Єфремов Сергій. Історія українського письменства. — К., 1995.

Зеров М. Від Куліша до Винниченка: Поезія Олеся і спроба нового її трактування. // Зеров Микола. Твори: в 2 т. — К., 1990. — Т.1.

Радишевський Р. Журба і радість Олександра Олеся // Олександр Олесь. Твори: В 2-х т. – К., 1990.

Чернова І. Міфологема долі в художньому світі О. Олеся // Слово і час. — 1998. — № 12.



Володимир Винниченко (1880 – 1951)

“Момент”

(2 год.)


Життєвий шлях митця. Громадська і політична діяльність. “Щоденник” Винниченка як джерело до вивчення його біографії. Іван Франко, Леся Українка про В.Винниченка.


Новела “Момент”. Образ Панни – втілення ідеї вічної жіночності, краси. Власні роздуми про миттєве і вічне, про сенс життя, щастя людини.


^ Теорія літератури. Психологічна драма.


Для додаткового читання: “На той бік”, “Раб краси”, “Гріх”, “Сонячна машина”.


Рекомендована література:

Гнідан О., Дем’янівська Л. Володимир Винниченко: Життя, діяльність, творчість - К., 1996.

Жулинський М. Володимир Винниченко // Сл