Реферат: Правила оформлення пояснювальної записки 16 1 Основні вимоги 16 1 Вимоги до тексту 16 2 Оформлення назв, імен, власних імен 17

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання атестаційної роботи магістра за спеціальністю

8.080403 - «ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМ»


ЗАТВЕРДЖЕНО

кафедрою ПЗ ЕОМ

протокол №___

від ___.___.2010 р.


2011


Методичні вказівки до виконання атестаційної роботи магістра за спеціальністю 8.080403 - «Програмне забезпечення автоматизованих систем» для студентів усіх форм навчання /Упор.: З.В. Дудар, Ю.С. Марченко, І.А. Ревенчук,- Харків: ХНУРЕ, 2010- 47 с.


Упорядники.: З.В. Дудар,

Ю.С. Марченко,

І.А. Ревенчук


ЗМІСТ


Вступ 6

1 Загальні вимоги до розробки й оформлення атестаційної роботи магістра 7

1.1 Вибір теми роботи 7

1.2 Етапи підготовки, розробки і захисту атестаційної роботи 9

Переддипломна практика 9

Виконання атестаційної роботи 9

Рецензування 9

Попередній захист 9

Допуск до захисту 10

Підготовка до захисту 10

Захист 11

2 Вимоги до змісту та структури атестаційної роботи магістра 11

2.1 Загальні положення 11

2.2 Структура пояснювальної записки 12

2.2.1 Реферат 13

2.2.2 Перелік скорочень 13

2.2.3 Зміст 14

2.2.4 Вступ 14

2.2.5 Основна частина 15

2.2.6 Висновки 16

3 Правила оформлення пояснювальної записки 16

3.1 Основні вимоги 16

3.1.1 Вимоги до тексту 16

3.1.2 Оформлення назв, імен, власних імен 17

3.1.3 Структурні елементи 17

3.1.4 Оформлення заголовків 18

3.1.5 Нумерація 19

3.1.6 Складання переліку посилань 20

3.1.7 Перелічення 20

3.1.8 Оформлення таблиць 21

3.1.9 Оформлення рисунків 22

3.1.10 Оформлення формул та частин програмного коду 24

4 Порядок оформлення додатків до пояснювальної записки 25

4.1 Слайди презентації 25

4.2 Порядок оформлення додатку з електронними документами 25

Додаток А

Зразок довідки про реальність роботи 27

Додаток Б

Зразок оформлення титульного аркуша 28

Додаток В

Форма рецензії на атестаційну роботу магістра 29

Додаток Д

Форма відзиву керівника на атестаційну роботу 30

Додаток Е

Зразок бланка завдання на атестаційну роботу 31

Додаток Ж

Зразок оформлення реферату 33

Додаток И

Приклад складання змісту 34

Додаток К

Зразок оформлення переліку посилань 35

Додаток Л

Зразок оформлення тексту пояснювальної записки 38

Додаток М

Зразок оформлення слайдів презентації 40

Додаток Н

Зразок файла ReadMe.txt 47

Додаток П

Зразок оформлення обкладинки атестаційної роботи магістра 48



Вступ
Виконання магістерської атестаційної роботи (далі атестаційної роботи) є заключним етапом магістерської підготовки і має за мету:

систематизацію, закріплення й поглиблення набутих теоретичних і практичних знань за відповідною спеціальністю та формування навичок застосування цих знань під час вирішення конкретних наукових і науково-технічних задач;

розвиток навичок самостійної науково-дослідної роботи й оволодіння методикою теоретичних, експериментальних і науково-практичних досліджень;

набуття досвіду систематизації отриманих результатів досліджень, формулювання нових висновків і положень та їх прилюдного захисту.

Атестаційна робота – це важливий підсумок магістерської підготовки, у зв'язку з чим зміст роботи та рівень її захисту є одним з основних критеріїв при оцінки якості. За всі відомості, викладені в атестаційній роботі, порядок використання фактичного матеріалу й іншої інформації під час її виконання, за обґрунтованість і достовірність висновків та положень, що в ній захищаються, несе відповідальність безпосередньо магістрант – автор атестаційної роботи.

Атестаційна робота магістра є кваліфікаційною науковою або науково-технічною роботою. Вона виконується студентом самостійно під керівництвом наукового керівника на базі теоретичних знань і практичних навичок, отриманих студентом протягом усього терміну навчання, і самостійної науково-дослідної роботи, яка пов’язана з розробкою конкретних теоретичних і науково-виробничих задач прикладного характеру, що обумовлені специфікою відповідної спеціальності.

Магістерська робота повинна бути результатом закінченого наукового дослідження, мати внутрішню єдність і свідчити про те, що автор володіє сучасними методами наукових досліджень і спроможний самостійно вирішувати наукові (науково-технічні) задачі, які мають теоретичне і практичне значення.

Вимоги до змісту, структури, оформлення та обсягу атестаційної роботи магістра спеціальностей 8.080403 – Програмне забезпечення автоматизованих систем визначені цими методичними вказівками.
^ 1Загальні вимоги до розробки й оформлення атестаційної роботи магістра 1.1Вибір теми роботи
Вибір теми роботи здійснюється відповідно до об'єкта майбутньої діяльності випускників спеціальності „Програмне забезпечення автоматизованих систем”. Тема має відповідати загальному напрямку наукової і практичної діяльності керівника проекту та побажанням студента і задовольняти таким критеріям:

бути актуальною;

мати наукову новизну;

відповідати об'єкту діяльності випускника ПЗАС;

відповідати основним науковим напрямкам кафедри ПЗ ЕОМ;

мати практичну цінність;

мати комплексність, достатню для демонстрації всіх теоретичних

знань і практичних навичок, отриманих під час навчання.

Теми атестаційних робіт магістрів повинні мати дослідницьке спрямування, тобто повинна являти творчу роботу, де розв’язуються теоретичні та науково-практичні задачі прикладного характеру.

Студент має право запропонувати свою тему з необхідним обґрунтуванням доцільності її розробки при відповідній домовленості з керівником.

Об'єктом діяльності магістрів ПЗАС, якому мають відповідати теми, є „розробка, теоретичне дослідження й обґрунтування математичного, алгоритмічного і програмного забезпечення і супровід програмного забезпечення автоматизованих систем обробки інформації на базі сучасних інформаційних технологій”.

Теми атестаційних робіт розглядаються на засіданні кафедри і затверджуються рішенням кафедри.

Після затвердження теми студент заповнює індивідуальний план роботи, де відображені актуальність, наукова новизна, практична спрямованість роботи, етапи виконання атестаційної роботи та перелік дисциплін, що вивчаються магістром.

Атестаційна робота вважається реальною, якщо її виконання завершується створенням нової прикладної програми. Використання результатів атестаційної роботи має бути підтверджено актом (довідкою) про впровадження результатів у навчальному процесі або на виробництві (див. додаток А).

В атестаційній роботі магістра за необхідністю розкриття теми і за узгодженням керівника роботи можуть бути розроблені питання з охорони праці й економіки в необхідному обсязі у відповідних розділах основної частини.

В атестаційних роботах магістрів мають знаходити висвітлення такі етапи розв'язання науково-дослідних задач:

огляд наукової і патентної літератури, аналіз стану вирішення проблеми за матеріалами вітчизняних і закордонних публікацій, виявлення протиріч відомих теоретичних або експериментальних результатів;

формулювання наукової, науково-технічної проблеми, обґрунтування мети дослідження та конкретних задач, що підлягають вирішенню;

формулювання суті робочої гіпотези, аналіз методів та інструментальних засобів досліджень, що застосовуються під час вирішення науково-дослідної задачі, розробка нових методик дослідження;

проведення теоретичних та (або) експериментальних досліджень щодо реалізації внесених пропозицій;

науковий аналіз і узагальнення фактичного матеріалу, накопиченого в процесі дослідження;

аналіз результатів досліджень з метою виявлення нових або зв'язку відомих результатів з новими, перевірка справедливості робочої гіпотези, формулювання шляхів подальшого розвитку дослідження як у рамках поставленої задачі, так і за її межами, узагальнення результатів на більш широкий клас явищ;

одержання нових результатів, що мають теоретичне, прикладне або науково-технічне значення;

апробацію отриманих результатів і висновків у вигляді патентів (заявок на патенти), доповідей на наукових конференціях або підготовлених публікацій у наукових журналах та збірниках.

У процесі підготовки і захисту атестаційної роботи магістрант має продемонструвати:

спроможність творчо мислити;

володіння методами і методиками досліджень, що використовувались у процесі роботи;

здатність до наукового аналізу отриманих результатів і формулювання висновків і положень, вміння аргументовано їх захищати;

уміння оцінити можливість використання отриманих результатів у науковій і практичній діяльності;

володіння сучасними інформаційними технологіями для здійснення досліджень і оформлення атестаційної роботи магістра.

На титульному аркуші (додаток Б) магістри друкують «Атестаційна робота магістра».

У додатках атестаційної роботи наводяться результати апробації роботи (копії патентів, матеріалів, що підготовлені та вийшли з друку, тез доповідей).
1.2Етапи підготовки, розробки і захисту атестаційної роботи Переддипломна практика
Задачею переддипломної практики є аналіз літературних джерел, уточнення постановки задачі і збір матеріалу для узагальнення теоретичної частини, а також розробка практичної частини атестаційної роботи, тобто діючої програмної системи, що реалізує об'єктну або математичну модель, методи й алгоритми з теоретичної частини атестаційної роботи. Переддипломна практика має, за можливістю, проходити в організації або на підприємстві, де передбачається працевлаштування студента по закінченні навчання в університеті. За результатами переддипломної практики магістрант складає звіт. На звіті з практики керівник магістра ставить свій підпис, який свідчить, що отримані в ході практики дані і розроблені рішення відповідають вимогам до атестаційної роботи .
Виконання атестаційної роботи
У ході виконання атестаційної роботи студент опрацьовує теоретичний матеріал, закінчує розробку практичної частини роботи, оформлює пояснювальну записку, а також готує всю документацію супроводу розробленої практичної системи, матеріали для комп'ютерного захисту тощо.
Рецензування
У ході рецензування з теоретичними і практичними результатами атестаційної роботи повинен детально ознайомитися зовнішній рецензент (представник зовнішньої установи) і внутрішній рецензент(представник іншої кафедри університету) і дати оцінку цим результатам у вигляді письмової рецензії.

Склад рецензентів затверджується завідувачем випускаючої кафедри. Форму та зміст рецензії подано в додатку В. Атестаційна робота магістра має бути рецензована не пізніше, ніж за три дні до призначеної дати захисту.
Попередній захист
Попередній захист є обов'язковим етапом і проводиться в присутності керівника і, в особливих випадках, за присутності завідувача кафедри. Попередній захист дозволяє скласти певну думку про можливість допуску магістра до захисту, скорегувати деякі неточності. Запис про проведення попереднього захисту із зазначенням дати проведення і підписом керівника робиться на зворотному боці у верхньому лівому куті титульного аркуша пояснювальної записки до подання нормоконтролеру.

Наприклад:

Атестаційна робота не містить відомостей, що заборонені до відкритого друку. Попередній захист був проведений <дата>.
Допуск до захисту
Для подачі електронних матеріалів до архівування к. 287 студент має за 3 дні до захисту подати електронні матеріали на архівацію, після чого, диск та аркуш з відміткою про архівацію вклеюються до атестаційної роботи.

Для одержання допуску завідувача кафедри до захисту атестаційної роботи студент повинен мати такий пакет документів:

- пояснювальну записку (підписану керівником атестаційної роботи, консультантом зі спеціальної частини та нормоконтролером);

- відзив керівника проекту (додаток Д );

- дві рецензії (зовнішню і внутрішню);

- компакт-диск, що подається як додаток до пояснювальної записки (програмна документація, початковий код програми);

- тверді копії слайдів презентації для кожного члена ДЕК;

- довідку про здачу атестаційної роботи в електронний архів.

Формальним допуском до захисту є підпис пояснювальної записки завідувачем випускаючої кафедри.
Підготовка до захисту
До захисту студент має підготувати комп'ютерну презентацію у вигляді графічних зображень, анімації або відео, що заміняє паперові плакати. При цьому можна використовувати тільки стандартні програмні застосування або браузери. У комп’ютерну презентацію включають 12 – 17 слайдів, які демонструють основні моменти атестаційної роботи і, згідно з якими виконується презентація роботи перед ДЕК.

Кожному члену ДЕК обов’язково треба надати роздруковані ці графічні матеріалі на аркушах формату А4 (не більш двох слайдів на один аркуш), а також розмістити їх у пояснювальній записці у вигляді додатка.

Крім того, під час захисту атестаційної роботи магістр має бути готовий до демонстрації програмного продукту, розробленого в період виконання атестаційної роботи. У випадку, якщо ресурси лабораторії, де здійснюється захист, не забезпечують демонстрації програмного продукту, то необхідно підготувати демонстраційну версію програмної системи, у якій мають бути відображені всі основні моменти роботи спроектованої програмної системи. Вся демонстрація не повинна перевищувати 2 – 3 хв.

У день захисту студент повинен надати паперову та електронну версію атестаційної роботи секретарю ДЕК, не пізніше ніж за півгодини до початку роботи ДЕК. Після цього терміну (08:30) атестаційні роботи до перевірки допускатись не будуть.

Студенти, що не встигли надати атестаційну роботу на розгляд секретарю ДЕК до вказаного терміну не будуть допущенні до захисту. Захист в ДЕК буде перенесено на інший день.
Захист
Завершальним етапом роботи є публічний захист атестаційної роботи магістра, у ході якого магістрант повинен продемонструвати свої професійні якості, вміння показати результати своєї роботи, а також вміння презентувати розроблену програмно-технічну систему.

Перед захистом студент повинен здати відповідальному секретарю державної екзаменаційної комісії такі матеріали:

- пояснювальну записку;

- відзиви керівника і рецензентів в конвертах;

- характеристику на студента;

- компакт-диск з електронними матеріалами.

Захист будується за такою схемою. Доповідь (як правило 10 – 15 хвилин), у якій студент має викласти постановку задачі, обґрунтувати її актуальність, стан досліджень з даної проблеми, наукову новизну, навести особливо важливі теоретичні моменти, подати процес розробки програмної системи, визначити коло задач, що нею розв'язуються, подати перелік основних функцій, структуру системи. Також слід зазначити основні програмно-технічні та організаційні вимоги до апаратури, підготовки користувачів. У ході доповіді магістрант повинен використовувати розроблений презентаційний ролик, що містить основні ілюстративні матеріали, для наочної демонстрації основних тез своєї промови. Доповідь завершується формулюванням висновків, де магістрант чітко визначає основні результати роботи, порівняння їх з відомими аналогами, перспективи подальших досліджень у цій галузі та практичних застосувань. Після закінчення доповіді треба продемонструвати розроблену програмну систему (2-3 хвилини). Далі магістрант має дати відповідь на запитання, що виникають у членів ДЕК та присутніх. По закінченні може виступити керівник проекту або рецензент. Голова ДЕК зачитує відзив керівника і рецензію. На всі зауваження магістрант має дати аргументовану відповідь.
^ 2Вимоги до змісту та структури атестаційної роботи магістра 2.1Загальні положення
Атестаційна робота магістра є творчою роботою, яка виконується студентом самостійно під керівництвом наукового керівника. Атестаційна робота магістра виконується на базі теоретичних знань і практичних навичок, отриманих студентом протягом усього терміну навчання і самостійної науково-дослідної роботи, пов’язаної з розробкою конкретних теоретичних і науково-виробничих задач прикладного характеру, що визначаються специфікою кафедри програмного забезпечення ЕОМ.

Напрям виконання атестаційної роботи магістра, об’єкти дослідження визначаються кафедрою ПЗ ЕОМ.

Зміст атестаційної роботи магістра передбачає:

формулювання мети роботи, наукової, науково-технічної задачі;

аналіз стану вирішення проблеми за матеріалами вітчизняних і зарубіжних публікацій та патентно-інформаційних досліджень з метою визначення наукового і технічного рівня вирішеності та обґрунтування мети дослідження;

аналіз методів дослідження, які застосовуються під час вирішення науково-дослідної задачі, розробку методики дослідження, його апаратурного забезпечення;

науковий аналіз і узагальнення фактичного матеріалу, який використовується у процесі дослідження;

отримання нових результатів, що мають теоретичне, прикладне або науково-методичне значення;

апробацію отриманих результатів і висновків у вигляді патентів (заявок на патенти), доповідей на наукових конференціях (не нижче факультетського рівня) або підготовлених публікацій у наукових журналах і збірниках;

узагальнення результатів досліджень з наведенням висновків і рекомендацій;

уміння оформити результати творчої діяльності, захистити свої надбання у визначенні авторських прав.

Атестаційна робота магістра повинна бути результатом закінченої творчої розробки, мати внутрішню єдність і свідчити про те, що автор володіє сучасними методами наукових досліджень і спроможний самостійно вирішувати професійні задачі, які мають теоретичне і практичне значення.

Атестаційна робота магістра викладається грамотно, без помилок та нетрадиційних скорочень з дотриманням стандартів. У ній мають бути чіткі, зрозумілі для сприйняття формулювання прийнятих вихідних положень, допущень, отриманих результатів, тверджень, допущень тощо.

При порушенні цих вимог магістр не допускається до захисту незалежно від рівня отриманих творчих результатів.
^ 2.2Структура пояснювальної записки
Структура пояснювальної записки (у сторінках):

титульний аркуш –1 ;

аркуш завдання – 1, з обох сторін одного аркуша (див. додаток Е);

реферат українською та англійською мовами – 1 (див. додаток Ж );

зміст – 1-2 повні сторінки;

перелік скорочень (за необхідністю) – 1-2 сторінки;

вступ – 2-3 повні сторінки;

основна частина – 50-70 сторінок;

висновки – 1-2 повні сторінки;

перелік посилань;

додатки.

Титульний аркуш та аркуш завдання заповнюються згідно з формами, наведеними у додатках.
2.2.1Реферат
Реферат містить:

відомості про обсяг записки, кількість рисунків, таблиць, додатків, використаних джерел;

текст реферату;

перелік ключових слів.

Текст реферату має відобразити:

об’єкт дослідження або розробки;

мету роботи;

шляхи досягнення мети (методи, моделі, тощо);

отримані результати, їх новизну;

основні конструктивні, технологічні та техніко-експлуатаційні показники та характеристики;

ступінь впровадження;

галузь застосування.

Оптимальний обсяг тексту реферату 500-700 знаків, бажано, щоб він займав одну сторінку формату А4.

Перелік ключових слів повинен охарактеризувати зміст пояснювальної записки та мати від 5 до 15 слів (словосполучень) у називному відмінку, що написані великими літерами через кому.

Приклад складання реферату подано у додатку Ж.
^ 2.2.2 Перелік скорочень
Якщо в атестаційній роботі вжита специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і тощо, то їх перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.

Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа – їх детальне розшифрування.

Якщо в атестаційній роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні.
2.2.3Зміст
Зміст подають на початку атестаційної роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок: вступу, усіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо пункти мають заголовки), висновків, переліку посилань та додатків. Приклад складання змісту подано у додатку И.
2.2.4Вступ
Розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення досліджень. Далі подається загальна характеристика атестаційної роботи в рекомендованій нижче послідовності.

^ Актуальність теми. Обґрунтовують доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним.

^ Зв'язок роботи з програмами наукових досліджень кафедри ПЗ ЕОМ. Стисло викладають зв’язок виконуваної роботи з програмами та напрямками наукових робіт, що виконуються на кафедрі ПЗ ЕОМ або суміжних кафедрах.

^ Мета і задачі дослідження. Формулюють мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як „Дослідження ...” та „Вивчення ..”, оскільки ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

^ Об’єкт дослідження. Процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.

Предмет дослідження. Міститься в межах об’єкта і визначає тему атестаційної праці, яка визначається на титульному аркуші як її назва.

^ Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої у роботі мети. Перераховувати їх слід не відірвано від змісту роботи, а стисло та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом.

^ Наукова новизна одержаних результатів. Подається стисла анотація наукових положень, одержаних магістрантом особисто. Необхідно вказати відмінність одержаних результатів від аналогічних відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальшого розвитку). До цього пункту не включають опис нових прикладних результатів (схеми, алгоритми).

^ Практичне значення одержаних результатів. Подаються відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а також відомості про практичне застосування. Подаються стислі відомості про впровадження з наведенням назв необхідних при цьому документів.

Публікації. Вказують, у скількох статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, авторських свідоцтвах опубліковані результати атестаційної роботи.

Розкриваючи сутність і стан своєї наукової проблеми, необхідно робити посилання на літературні джерела.
^ 2.2.5Основна частина
Основна частина (орієнтований обсяг до 50–70 с.) складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Вона містить:

огляд наукової і патентної літератури, аналіз стану розв'язання проблеми за матеріалами вітчизняних і закордонних публікацій, виявлення протиріч відомих теоретичних або експериментальних результатів, формулювання наукової, науково-технічної задачі, обґрунтування цілей дослідження;

опис проведених теоретичних і (або) експериментальних досліджень;

аналіз результатів досліджень, формулювання шляхів подальшого розвитку дослідження;

опис технології, етапів розробки та самої розробленої програмної системи (у разі потреби);

опис можливості використання отриманих результатів у науковій і практичній діяльності.

В огляді літератури магістрант окреслює основні етапи розвитку своєї наукової галузі. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, магістрант має назвати ті питання, що залишились невирішеними, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. Бажано завершити цей розділ чітким формулюванням постановки задачі дослідження.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напрямку дослідження, наводять методи вирішення задач та їх порівняльні оцінки, розробляють методику проведення своїх досліджень.

В наступних розділах викладаються результати власних досліджень і розробок з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми.
2.2.6Висновки
Орієнтований обсяг 1–2 с. Висновки розпочинають з нової сторінки. У висновках наводять основні положення методики досліджень, конкретні результати досліджень, їх значущість, можливість використання, очікувану техніко-економічну чи іншу ефективність, пропозиції щодо напрямків подальшого дослідження. Текст висновків поділяють на пункти.
^ 3Правила оформлення пояснювальної записки 3.1Основні вимоги
Пояснювальна записка до атестаційної роботи є основним звітним документом, що має містити достатню інформацію для оцінки відповідності поставленої перед дослідником задачі і запропонованого ним рішення.

Пояснювальна записка оформлюється згідно стандарту ДСТУ 3008-95 Документація. Звіти в галузі науки і техніки.

Схеми алгоритмів, програм даних і систем оформлюється згідно стандарту ГОСТ 19.701-90 Единая система программной документации.

Оформлення виробничих схем, електричних схем, тощо оформлюється згідно міждержавного стандарту ГОСТ 2.701-84 Единая система конструкторской документации. Схемы виды и типы. Общие требования к выполнению.

Оформлення автоматизованих систем оформлюється згідно комплексного стандарту ГОСТ 34.201-89 Виды комплектность и обозначение документов при создании автоматизированных систем.

Перелік посилань оформлюється згідно ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу.

Атестаційна робота магістра - це друкований документ, що виконується на стандартному аркуші А4 (210x297 мм), але допускається використання аркушів формату A3 (297х420 мм), коли це необхідно. Текст і таблиці друкуються чорним кольором, рисунки і схеми - чорно-білі або в градації сірого.

Мова записки - українська або іноземна за погодженням наукового керівника і завідувача кафедри.
^ 3.1.1Вимоги до тексту
Для тексту, таблиць використовується:

шрифт Times New Roman;

розмір шрифту 12 пт;

інтервал шрифту - „Обычный”, масштаб - 100%, „Смещение” – нема;

інтервал абзацу - „Полуторный”, після та перед рядком інтервал дорівнює 0 пт;

інтервал абзацу - „Одинарный”, шрифт Courier New для наочності подання програмного коду у записці;

абзацний відступ дорівнює п’яти знакам або 0,63 см.;

береги: лівий – 3 см., правий – 1,5 см, верхній і нижній – 2см.

Необхідно витримувати рівномірну щільність, контрастність і чіткість зображення по всьому документові. Помилки, описки і графічні неточності виправляти шляхом підчищення або зафарбування білою фарбою і нанесення на тому ж місці потрібного тексту машинним способом або від руки. Виправлення має бути чорного кольору.

Кожний розділ починається з нового аркушу.

В кінці аркушу допускається залишати вільне місце, якщо там може розміститися до двох рядків і наступний аркуш починається новим розділом, підрозділом, пунктом, підпунктом, що має заголовок.

На останньому аркуші розділу текст має займати понад 10 рядків.

Не допускається розміщати в кінці аркуша заголовок підрозділу, пункту чи підпункту, якщо після цього текст займає до двох рядків.

Підрозділ, пункт, підпункт не може закінчуватися рисунком, таблицею, схемою, обов’язково після них має бути до двох рядків тексту.

Забороняється застосовувати напівжирний шрифт. Курсивом можуть оформлюватися елементи формули в тексті, для однозначного трактування.

Наприклад: формула С=А+В. В тексті йде роз’яснення, що таке А, В, і С, тоді їх виділяють курсивом для наочності і розуміння відмінності мови подання.
^ 3.1.2Оформлення назв, імен, власних імен
Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші імена власні в документі подають мовою оригіналу. Припускається транслітерувати власні імена і подавати назви організацій у перекладі мовою записки з додаванням (при першому нагадуванні) оригінальної назви.
^ 3.1.3Структурні елементи
Структурними елементами пояснювальної записки є „Титульний аркуш”, „Лист завдання”, „Реферат”, „Зміст”, „Перелік умовних скорочень” (за необхідністю), „вступ”, „основна частина”, „висновки”, „перелік посилань”, „додатки”.
^ 3.1.4Оформлення заголовків
Текст пояснювальної записки має бути структурований на розділи і підрозділи. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Заголовки структурних елементів і заголовки розділів слід розташовувати в середині рядка і друкувати прописними літерами без крапки наприкінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів варто починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами, крім першої прописної, не підкреслюючи, без крапки наприкінці. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Переноси слів у заголовку розділу не припускаються.

Відстань між основним текстом і рядком із заголовком (розділу, підрозділу, пункту, підпункту) складає 2 рядки або 40пт, за умови виконання вимог п.3.1.1 даних методичних вказівок.

Відстань між рядками заголовку (розділу, підрозділу, пункту, підпункту) або між двома заголовками приймають таку як в основному тексті.

Дотримуються ідентичного оформлення заголовків пунктів і підпунктів. Не допускається щоб пункт за номером 1.2.1 не мав заголовку, а пункт за номером 1.2.2 –мав. Теж стосується і підпунктів.

Наприклад:

^ 1 НАЗВА РОЗДІЛУ

1.1 Назва підрозділу

(рядок)

(рядок)

Текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст [1].

(рядок)

(рядок)

1.2 Назва підрозділу

(рядок)

(рядок)

Текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст.

(рядок)

(рядок)

1.2.1 Назва пункту

(рядок)

(рядок)

Текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст.

(рядок)

(рядок)

1.3 Назва підрозділу

(рядок)

(рядок)

1.3.1 Текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст.

1.3.2 Текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст.
3.1.5Нумерація
Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів складається арабськими цифрами.

Після номеру розділу, підрозділу, пункту, підпункту крапку не ставлять.


Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номеру підрозділу, що розділяються крапкою.

Наприклад:

1.2 Назва другого підрозділу 1-го розділу


Номер пункту складається з номеру розділу, номеру підрозділу і порядкового номеру пункту, що розділяються крапкою.

Наприклад:

1.2.1 Назва першого пункту другого підрозділу 1-го розділу


Номер підпункту складається з номеру розділу, номеру підрозділу, номеру пункту і порядкового номеру підпункту що розділяються крапкою.

Наприклад:

1.2.1.5 Назва 5-го підпункту, 1-го пункту другого підрозділу, 1-го розділу

Нумерація рисунків, таблиць, формул має бути за розділами. Рисунки таблиці, формули розташовуються в тексті після першої їх згадки, або після посилання на них.

Сторінки записки нумеруються арабськими цифрами в правому верхньому куті дотримуючись наскрізної нумерації для всього тексту.

Титульний аркуш включають у загальну нумерацію. Номер на титульному аркуші не ставлять. Титульний аркуш має номер 1, лист завдання, що має зворотній бік – має номер 2 тощо.
^ 3.1.6Складання переліку посилань
Перелік посилань складається згідно ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічні описи в переліку посилань наводять у порядку першої зустрічі в тексті. Посилання на друковані джерела мають подаватися в квадратних дужках "[ ]". Не допускається розривати ініціали і прізвище між двома рядками.

Якщо в посиланні на книгу вказують її загальний обсяг сторінок, то пишуть так: „... – 1098 с”. Якщо в посиланні на книгу вказують її вибірковий обсяг сторінок, то пишуть так: „... – С. 5-15.”.

Не допускається розташовувати на окремому рядку кількість сторінок, або номер ISBN.

Приклад складання переліку посилань та бібліографічного опису наведено у додатку К.
3.1.7Перелічення
За необхідністю можуть бути використані перелічення. Перед переліченням ставлять двокрапку. Перед кожною позицією перелічення слід ставити малу літеру українського алфавіту з дужкою або, без нумерації дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації перерахування слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Перелічення першого рівня деталізації друкують маленькими літерами з абзацного відступу, другий рівень деталізації – з відступом відносно положення перелічення першого рівня.

Приклад:

а) текст текст текст текст текст. Текст текст текст текст текст текст;

1) текст текст текст текст текст. Текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст;

2) текст текст текст;

3) текст;

б) текст текст. Текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст;

в) текст текст текст текст текст.

Або


- текст текст текст текст текст. Текст текст текст текст текст текст;

1) текст текст текст текст текст. Текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст;

2) текст текст текст;

3) текст;

- текст текст. Текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст текст;

- текст текст текст текст текст.
^ 3.1.8Оформлення таблиць
Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше або на наступній сторінці по центру аркуша. На таблицю мають бути посилання в тексті. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводять у додатках. Номер таблиці складають із номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою. Таблиця може мати назву, яку поміщають над таблицею. Назва стовпців таблиці розміщується по центру комірки таблиці. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщаючи одну частину під іншою, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку і боковик . При розподілі таблиці на частини припускається її головку і боковик заміняти відповідно номерами граф. Слово «Таблиця <номер>» вказують один раз з абзацу ліворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами з абзацу ліворуч пишуть: «Продовження таблиці <номер>».

Відстань між таблицею та основним текстом становить один рядок або 20пт, за умови виконання вимог п.3.1.1 даних методичних вказівок.

Наприклад:

Текст текст текст текст текст текст текст.

(рядок)

Таблиця 2.1 – Назва таблиці

№

Назва стовпця

Назва стовпця

1

Текст текст текст текст текст текст текст

Текст текст текст

2

Текст текст текст текст текст текст текст

Текст текст текст

(рядок)

Текст текст текст текст текст текст текст.

Якщо таблиця має розрив то це оформлюється так:


На 1-му аркуші

Таблиця 2.2 – Назва таблиці

№

Назва стовпця
<